Античная культура: Рим. (Укр.)

Антична культура Давнй Рим Вступ Культура римсько цивлзац ма тисячолтню сторю. значення для свтово цивлзац важко переоцнити. Латинська мова, яка була носм ц культури, справила вплив на цлу групу мов, так званих романських. Ще два-три столття тому вона була мовою флософ, науки, медицини, юриспруденц, релг лтератури багатьох вропейських народв. Ще й сьогодн бльшсть наукових, медичних, юридичних термнв латинського походження. Таке ж значення мають досягнення римлян в архтектур, образотворчому мистецтв,

в систем державного приватного права, адмнстративного управлння та форм органзац суспльного життя. Вивчення стор антично, зокрема римсько, культури да змогу зрозумти закономрност розвитку багатьох соцальних та культурних феноменв, робить можливим бльш грунтовний пдхд до вивчення й розумння сьогодншнх соцальних культурних процесв. Под та геро римсько культури та стор осмислюються у зв язку з цим як культурн символи, що допомагають глибше розумти сучаснсть. сторю Римсько держави традицйно подляють на три великих пероди

раннй Рим, або царський перод, Римська республка та Римська мперя. Вони мають ще внутршн членування. У перод раннього Риму видляють етруську епоху й суто царську, тим бльше, що деяк римськ цар були етрусками за походженням. Римська республка знала три епохи рання республка кнець 6 столття 256 рк до нашо ери, епоха великих завоювань 256 130 роки до нашо ери, епоха громадянських вон та кризи республки 133 31 роки до нашо ери.

В стор римсько мпер вичленовуються дв епохи рання мперя, або принципат 31 рк до нашо ери 2 столття нашо ери, пзня мперя 3 столття нашо ери 476 рк. На мою думку, саме у зв язку з сторичними подями тих часв слд розглядати культуру Римсько держави, адже хд стор да поштовх розвитку чи занепаду культури. Отже, коротко розглянувши основн вхи сторичного розвитку Риму, перейдемо до опису культурних процесв, пов язаних з цими подями. сторя

Риму Рим з явився як один з землеробських полсв на пвденнй перифер етруського свту. На протяз 6 столття до нашо ери вн був пд владою етрускв. Невелика кльксть пам яток цього пероду складовою частиною цивлзац етруського типу. Потм почалася повльна, але тривка експанся Риму, що знаходився на кордон двох великих талйських цивлзацй етрускв Велико Грец. Ця експанся привела Рим не тльки до визволення, але й дозволила йому зайняти ключов

позиц в Центральнй тал. Частиною Римсько культури, безперечно, легенда про заснування Риму. До нас дйшли твердження, що Рим був заснований мж 754 753 роками до нашо ери латинськими колонстами з стародавнього мста Альба Лонга. За легендою, римляни пов язували заснування Рима з Троянською вйною. Легенда розповда, що коли загинула Троя, деяк троянц на чол з Енем повткали на кораблях до тал.

Вони прибули в Лацй, де заснували мсто Альба, в якому й зацарював Еней. Його нащадок, цар Альби Нумтор, був повалений свом братом Амулм. Побоюючись помсти дтей або онукв Нумтора, Амулй примусив його дочку Рею Сльвю стати весталкою. Жриц богин Вести, берегин домашнього вогнища, не мали права виходити замж. Однак у Сльв вд бога Марса народилися два сини-близнюки,

Ромул Рем. Амулй наказав кинути х у Тибр. Але малюки врятувалися хвиля викинула кошик з дтьми на берег, де х вигодувала молоком вовчиця. До реч, саму каптолйську вовчицю у 6 на початку 5 столття до нашо ери римляни зобразили у вигляд бронзово скульптури, яку встановили на Каптол. Вона вдома й по сьогодншнй день. Потм братв виховував царський ввчар. Врешт-решт Ромул Рем довдались про сво походження, вбили

Амуля, повернули царську владу свому ддов , збравши дружину, заснували нове мсто на Палатинському пагорб, на берез Тибру. За жеребом мсто дстало назву Рим вд мен Ромула. Пд час побудови мсько стни мж братами виникла сварка, Рем загинув вд руки брата. А Ромул став першим римським царем. Вн подлив громадян на патрицв плебев, усе населення на кур створив вйсько.

Легенда розповда,що першими жителями Рима були юнаки супутники Ромула та його дружина. Сусдн общини з недоврою ставилися до нових поселенцв не хотли одружувати з ними свох дочок. Тод Ромул улаштував свято, на яке запросив сусдв-сабнв. Пд час бенкету римляни викрали двчат-сабнянок. Сабни пшли вйною на Рим, але сабнянки зумли помирити свох батькв чоловкв.

Як наслдок злиття латинсько сабнсько общин утворилась дина Римська держава, в якй стали спльно правити два цар Ромул сабнянин Тит Тацй. Другий римський цар, сабнянин Нума Помплй, затвердив культи богв зорганзував жрецьк ремснич колег. Наступний цар, Тулл Гостлй, зруйнував Альбу Лонгу переселив жителв до

Рима. Його спадкомець Анк Марцй побудував мст через Тибр заснував у гирл рчки першу римську колоню Остю. Потм, за римською традицю, в Рим правили ще три цар, етруски за походженням. Тарквнй Давнй побудував у Рим перший цирк, храм на Каптол пдземний стчний канал Велику клоаку, що сну дотепер.

Його наступник Сервй Туллй провв важлив соцальн реформи встановив довкола мста мцну кам яну стну. Останнього, сьомого, царя Тарквня Гордого вигнало з Рима повстале населення. Вд ц под 510 року бере початок сторя Римсько республки. Спецальне вивчення легенд про раннй Рим зставлення х з результатами археологчних та лнгвстичних дослджень привели вчених до висновку, що

вдомост античних письменникв у цлому заслуговують на довру. Тепер визнано, що антична традиця мстить поряд з вигадками спомин про реальн сторичн под та особи. Наприклад, достоврн у свой основ вдомост про етнчний склад населення на територ майбутнього Рима, зв язок цього населення з Схдним Середземномор ям греки, фнкйц, етруски , приблизний час виникнення Рима, зв язок перших римських поселенцв з Альбою Лонгою, злиття латинсько сабнсько общин у

Рим, загальн уявлення про дяльнсть перших римських царв, про етруське правлння в Рим наприкнц царського пероду тощо. На протяз 3 столття до нашо ери Рим утверджуться як головна сила, що пдпорядкувала соб весь Апенннський пвострв, включаючи Етрурю, яка на той час вже вичерпала свй сторичний потенцал, та бльшсть полсв Пвденно тал. До кнця 3 столття до нашо ери Рим ста великою середземноморською державою.

Пдкоривши в останнй чверт 3 та в першй половин 2 столття до нашо ери Карфаген, Рим став кервною силою в Центральному та Захдному Середземномор . В 2 та 1 столттях до нашо ери Рим пдкоря соб багат земл еллнстично Грец, гипту Мало Аз. Рим зростав, будуючи легендарн дороги починаючи торгвлю з сусднми кранами.

Життя в ньому було досить гдним, але жител Риму прагнули бльшого. Вони створили величезн легони, щоб пдкорити соб нов земл. мперя ставала сильншою, нхто вже не мг зупинити Рим. Захоплен у полон вйська противника ставали рабами, яких купували багат мщани, насолоджуючись усма радощами життя в Рим. Але не кожен римлянин жив у такй розкош. Це призводило до повстань голодних нижчих класв. Але

Рим вижив. Як доказ його велич, були збудован величезн арени, де проходили захоплююч небезпечн змагання битви гладаторв, кнний бг, подинки рабв з левами тощо. Все це було неодмнними атрибутами римського побуту. На протяз 1 столття до нашо ери складаться велика римська латиномовна лтература, закладаються основи власного римського образотворчого мистецтва й архтектури.

На рубеж старо ново ери Рим перетворються на величезну свтову державу. Старий полсний устрй вступа у непорозумння з тими завданнями, як необхдно було розв язувати у рабовласницькй кран. На змну полсному республканському устрою приходить мперя. Так з 1 столття нашо ери починаться заключний етап розвитку античного Середземномор я. Перод з 1 по 5 столття нашо ери епоха останнього розквту антично культури.

У 476 роц нашо ери могутня Римська мперя впала пд натиском напводягнених голодних варварв, ставши жертвою сво власно необачност, надмрно вишуканост та багатства. А до культури варварам дла не було грандозн палаци, монументи та скульптури, колони та форуми, сенати та префектури були знищен при взятт Рима. Загибель Риму означа загибель велико антично культури в цлому.

Як образно вдмтив Т.Момзен Над греко-латинским миром опустилась историческая ночь, и отвратить ее было не в силах человеческих, но Цезарь дал все-таки измученным народам доживать вечер своего развития в сносных условиях. А когда, после долгой ночи, занялся новый исторический день и новые нации устремились к новым, высшим целям у многих из них дало пышный цвет семя, посеянное еще Цезарем, и многие именно ему обязаны своею национальной самобытностью.

Критика Римсько культури У римсько культури завжди було багато як прихильникв, так противникв. Дйсно, багато хто не мг пробачити римлянам войовничсть х менталтету, що вони успадкували вд етрускв. Особливо не сприймали культуру Риму греки, що х римляни пдкорили. Еллни перемагали свом генм, а римляни досягали успху лише завдяки фортун. Але Рим зробив те, чого не вдалося зробити еллнам.

Вн об днав народи та запровадив порядок на землях, принс м мир. Кожен мг, будучи в безпец вд нападу, працювати, сяти, збирати врожай, мандрувати землями крани та торгувати. За щитом Риму еллни з своми поглядами на життя могли нескнченно довго сперечатися на флософськ теми. Можливо, Рим не перевершив грекв у галузях флософ та скульптури, але вн добре налагодив перекидання вйськ з одного кнця держави в нший та встановив справедлив закони.

А це вже культурою. Рим на той час був унверсальною дею. Досягнення в тих галузях культури, в яких римлянам не вдавалося створити щось особливе, були цлком запозичен у нших народв, у тих же самих грекв. Але в будь-якому випадку римська культура не просто цкава вона грандозна, без не не можна уявити давнй свт, як не можна уявити Рим без впливу на нього грецько культури. Культура

Влланови у Пвнчнй та Центральнй тал. Культура етрускв 1000 рокв до нашо ери. Початок колонзац тал етрусками. Приблизно в цей час, за пдрахунками вчених, починаться перод залзного вку на територ майбутнього Риму. Вдбуваться перехд вд апенннсько культури та культури террамар жирна земля, вд яких залишилась велика кльксть господарських вдходв у вигляд керамки, залишкв бронзових виробв на свайних поселеннях бля водних просторв рк та озер.

Субапенннський перод став перехдним, вн визначаться появою нових племен на територ сучасно тал, ц племена принесли особливу культуру, зокрема, вони померлих ховали на спецальних полях-кладовищах. Змнився обряд захоронення, поширються кремування. В Пвденнй Етрур продовжу снувати культура террамар. В Пвнчнй Центральнй Етрур в результат великих етнчних перемщень встановлються основний тип культури

цього пероду, що ма назву культура Влланови. По сут це землеробська культура. Схематично видляють чотири етапи ц культури, коли удосконалються технка виготовлення бронзових виробв, нов форми бронзових речей побуту, дещо прогресу залзообробка, не дивлячись на обмеженсть запасв залзно руди в тал. Тльки в 6 столтт до нашо ери помчамо перевагу в клькост залзних знарядь прац над бронзовими. В археологчному асортимент з являються нов форми фбул.

Значним кроком вперед у розвитку технологчних навичок виготовлення гончарного посуду. Археологчно можна нтерпретувати знайден вироби як предмети торгвл племен. Сюди вдноситься грецька керамка, фнкйське скло, предмети з золота й србла, слоново кстки. Складнше сприймаються етнчн перемщення населення. Згадан террамари, як оволодння металом, пов язують з ндовропейським елементом, частковим його проникненням,

можливо, морем, по територ тал шляхом колонзац. Домнуючу масу носв ндовропейських мов склали племена талкв, що проникають в талю з кнця 2 тисячолття до нашо ери , як вважають, створюють культуру типу Влланови. Вдкрита бля поселення Влланова у передмст Болонь в середин 19 столття культура знаходить аналоги в культур залзного вку Лгур Голасекки, Венец Есте, Брутт Торре Галл. Культура

Влланови проявляться в центрах Пвденно Етрур, Лац Альбанськ гори, у вдповдних прошарках римського поселення. Пднесення етрускв у 8 столтт до нашо ери в Середнй та Пвнчнй тал закономрним розвитком попередньо культури Влланови. Проблема етрусько мови породжу все нов й нов верс, як грунтуються на 9 тисячах етруських надписв, що збереглися. Весь масив етруського матералу дозволя оцнити мовний запас, змст ептафй, текств-присвят

та подарункових творв. Алфавт використовувався грецький. Однак для дослджень великим недолком одномантнсть надписв епграфки, мала кльксть текств на широк теми. Коротк етруськ надписи зустрчаються на урнах, глечиках, дзеркалах, геммах. У 8 7 столттях до нашо ери етруски проживають на бльшй частин сьогодншньо тал, займаються землеробством, утримують худобу. Високий рвень землеробства дозволяв проводити селекцю було отримано етруський сорт

полби, вперше почали вирощувати культурний овес. Льон йшов на пошиття одягу, втрил для човнв. Цей матерал використовувався для запису рзномантних текств пзнше це досягнення використали римляни. снують свдчення антикв про мцнсть ниток з льону, за допомогою яких етруськ ремсники виготовляли панцир гробниця 6 столття до нашо ери, Тарквня. Досить широко етруски застосовували штучне зрошення, дренаж, регулювання течй рчок. Вдом археологчнй науц давн канали знаходилися бля етруських мст

Спна, Вей, в район Коди. Наведен факти високого рвня агрономчно культури, прикрашен пережитками давньо маг, свдчать про великий вклад етрускв у культуру тал в давнин. В нших галузях дяльност, наприклад в ремсництв, етрускам властив високий рвень та значн результати. Наявнсть чисельних виробв з металу в гробницях 8 столття до нашо ери в Етрур асоцються з адекватним рвнем рудно справи та металург.

В некропол Сан-Чербоне одна знахдка з мд була нкрустована залзними мнатюрними квадратиками метод, характерний при робот з дорогоцнними матералами. Взагал, з залза виробляли металевий посуд, засоби виробництва для рзних галузей промисловост. Широкого поширення набули посудини буккеро, бронзов статуетки, етруськ форми гробниць типу гробниць Цере, металчн прикраси, склян буси, амулети, скарабе. нтенсивна торгвля прямо впливала на рвень суднобудування. Етруски використовували запаси лсу не лише

Тиррен, а й масиви Лац, Умбр. З дерева робили кил тирренських кораблв. Етрускам була вдома форма торговельного корабля з двома мачтами, чого не знав грецький торговий флот. Важливим етапом в розвитку етруського суспльства було складання мсько структури, що вдповдала рвню рабовласницького ладу, зовншньою ознакою якого було жваве мстобудування. Мста мали мцний пояс укрплених стн з кам яних блокв, пзнше спостергалося чтке розташування кварталв

в шахматному порядку та планування вулиць, як перетиналися пд прямим кутом. Аналог етруським забудовам мсто Мса бля Болонь датуться 6 4 столттями до нашо ери мало свй центр акрополь з храмовими будвлями та перпендикулярно розмщеними вулицями, фонтан з басейном, п ять храмв-святилищ за етруським ритуалом, вони мали вхд з пвдня та були орнтован по частинах свту, п ятий храм знаходився в центр. Найбльш вулиц мали ширину до 10 15 метрв.

У мст снувала система каналзац, водопровд з глиняних труб. Храмов побудови проводились розумно, з урахуванням сейсмчност, на кам яних фундаментах. Усе мсто оточувалося фортифкацйною стною шириною 2 метри, що складалася з великих суцльних блокв. Мсцевий побут, заснований на розвинутому господарств, ставав усе бльше спецалзованим у певнй галуз. Популоня орнтувалася на видобуток обробку металв,

Клузй спецалзувався в сльськогосподарському виробництв, мсто Цере на ремеслах торгвл. За Варроном, 753 р. до нашо ери вважаться роком заснування Риму. У релгйному житт панував полтезм давньогрецького типу. Лише мена етруських богв вдрзнялися вд грецьких. Головним богом був Тин грецький Зевс, римський Юптер, ншими визначними богами

Ун, Менрва римська Мнерва, Марис Марс. Мфолог етрускв властив були також давн культи тотемного характеру добрих злих демонв Хару, Тухулха, Лаза. Цкавими з точки зору розумння життя етрускв х малюнки й фрески в гробницях. Так, зображен сюжети дозволяють припустити, що снували ритуальн вбивства рабв в ход подинкв та травля х хижими тваринами. В той же час рабв зображували спваючими, граючими на музичних нструментах, танцюючими. З кнця 6 столття до нашо ери етруська конфедераця почина розпадатися.

В 524 роц до нашо ери етруски програли грекам битву при Кумах. Вдповдно, занепада культура. Хоча, занепада етруська культура, а загалом уся римська культура переходить на нову орбту свого розвитку. Почали етруски з фбули з гробниц Черветер близько 650 р. до нашо ери канопи з маскою близько 600 р. до нашо ери, а останнм чисто етруським досягненням в культур, безперечно, було спорудження храму

Юптера на Каптолйському холм в Рим. Це сталося в перод правлння етруських царв Тарквнв знайден пд час археологчних розкопок монети з зображенням храму допомагають уявити зовншнй вигляд ц велично будвл. Слд мати на уваз, що Юптер в пантеон тодшнх богв супроводжував Менрву й Ун етруських жночих божеств, а крм того, й сам Юптер був спочатку також етруським богом на м я Тин.

Саме в цй свой етруськй постас Юптер став, як вважаться, патроном ново римсько держави. Усередин храму розмщувалась величезна статуя Юптера, виготовлена з золота й пластинок слоново кстки. Авторство цього твору, рвно як квадриги на храмовому фронтон, приписують майстру Вулке з мста Вей. Завершено зведення храму було в 509 р. до нашо ери. У тому ж таки 509 роц до нашо ери останнй цар так званого царського пероду

Тарквнй Гордий був вигнаний з Рима. 509 р. до нашо ери вважаться традицйною датою заснування республки та запровадження консульсько влади у Рим. Культура Риму епохи республки 500 рк до нашо ери. Рим почина експансю в тал. В 474 роц до нашо ери етрускв, вд яких римська культура взяла так багато, було витснено римськими вйськами з Кампан. 444 рк до нашо ери став роком запровадження вйськового трибунату з консульською владою.

А в 377 роц до нашо ери навколо Рима була збудована стна для захисту вд ворогв, як нагадали про себе захопленням та спаленням мста. Говорячи про подальший розвиток римсько культури, не можна не згадати про прокладення знаменито Аппво дороги, що розпочалося в 312 роц до нашо ери, акведук Аппя Клавдя тощо. Але зупинимося на бльш свтських речах, що буде вирзняти культуру Риму епохи республки вд культури попереднх етапв розвитку.

Перетворення Риму на велику середземноморську державу справило вплив на деологчне життя римського суспльства. У вищих колах римського суспльства набува широкого вжитку грецька мова. Разом з мовою в Рим з являться грецька освченсть знання грецько лтератури ста ознакою гарного тону, створюються риторичн школи, керован греками. Все бльший вплив справляють на побут образ життя римсько знат еллнстичн звича. Однак широк кола римського суспльства вороже ставилися до ноземних нововведень

та звичав чинили м стйкий опр. Вплив грецько культури сприяв поширенню освченост у верхнх шарах суспльства й загальному культурному зростанню. Навколо одного з найбльших полтичних дячв того часу Сцпона Емлана створються гурток, до складу якого входять флософи й письменники. Серед них найпомтнше мсце належить знаменитому грецькому сторику Полбю та грецькому флософу Панетю. Обидва вони проповдували вчення стокв, пристосовуючи його до потреб

запитв римського суспльства. В 1-му столтт до нашо ери спостергаться ще бльш широке поширення еллнстичних впливв, причому в флософ та мистецтв вони стають домнуючими. Одночасно з цим в римському суспльств йде процес х творчо переробки. Саме в цей перод виника латинська лрична поезя, досяга найвищого розквту ораторське мистецтво, з являються прозачн твори, написан класичною латинською мовою.

Для популяризац рзних течй еллнстично флософ особливо багато зробив Ццерон, який виклав в ряд творв досить зрозумло основи рзних флософських систем розробив латинську флософську термнологю. Лукрецй, один з найвдомших флософв давнини, в свой поем Про природу речей поширював та пропагував матералстичне вчення Епкура, намагаючись позбавити людей забобонного страху перед богами потойбчним життям.

Заперечуючи всяке втручання богв у життя людей, Лукрецй давав наукове пояснення походження розвитку всесвту й людства. Вн стверджував, що все складаться з неподльних начал, тобто атомв, як не створюються не зникають, а за певним законом з днуються формують все живе. Тому всесвт вчний нескнченний. Лукрецй вважав, що псля створення земл з вологи й теплоти з явилися рослини, потм тварини , нарешт, людина. Завдяки досвду й спостереженням людина навчилася отримувати

вогонь, будувати домвки, обробляти землю. Люди почали об днуватись у см , а см почали формувати суспльство. Це дало можливсть розвинутися мов, наукам, ремеслам, деям права й справедливост. Але з явилися цар, найбльш сильн почали захоплювати й длити землю, що призвело до появи вйн злочинност. У грекв римляни запозичили науков досягнення. Так, Цельс узагальнив досягнення еллнстичного лкарського мистецтва.

Астроном Сосиген з гипту виконав обчислення для проведено Цезарем реформи римського календаря. Але одночасно розвивалася й чисто римська наука. Найпомтншим представником був Марк Теренцй Варрон, який уклав енциклопедю наук виконав дослдження римсько побутово релгозно старовини, римського театру, латинсько мови. Старе римське право не зазнало корнних змн, а лише було вточнене й розширене преторами, як перед вступом

на посаду в спецальних едиктах публкували свою програму розв язання тих чи нших юридичних казусв. Значний вплив на римське право мало законодавство провнцй, з якими постйно контактували римляни. Це призводило до спрощення ведення процесв порядку угод з купвл-продажу, займу, оренди, тощо. Були розширен права власникв на майно, яке не було х власнстю в старому римському смисл, наприклад, права римських громадян на захоплен провнцйн земл.

Розроблялося поняття юридично особи. Такими юридичними особами спочатку були визнан мунцип, а пзнше колег. Ораторське мистецтво риторика пройшли в Рим довгу путь нараховували велику кльксть яскравих представникв, з яких найбльш знаменитим був Ццерон. Промови вдомих адвокатв розмножувались, х читала широка публка. Риторику вивчали у школах пд кервництвом вльних грекв у мстах Грец Мало Аз. Там римськ оратори запозичували простий суворий аттичний стиль або зухвалий, театральний,

гострий, критичний так званий азанзм. Азанзм, данину якому вддав Ццерон, особливо процвтав до 50-их рокв 1 столття до нашо ери, псля чого популярншим став аттицизм, якого дотримувався Цезар. Велику увагу оратори звертали на пози, жести, нтонац голосу, на оригнальн звороти мови, на влучн дотепи, як могли образити або добити противника. Особливе значення мали полтичн промови, найбльш яскравими зразками яких промови

Ццерона проти Катлни. Гострота полтично боротьби вдбилася у записках Цезаря про галльську громадянську вйни. Оповдання ведеться вд третьо особи для того, щоб створити люзю найбльшо обктивност. Насправд Записи написан Цезарем з метою виправдати сво д, прикрасити успхи згладити, де це можливо, невдач. Сучасникв нащадкв захоплювала сувора простота, стислсть разом з тим виразнсть стилю Цезаря, що писав сво твори в таборах походах.

Про свою полтичну програму справжн намри Цезар в цих творах умовчу, дотримуючись офцйних версй. Наприклад, вйну з Аровстом вн виправдову проханням жителв Галл допомогти м, початок громадянсько вйни - свом прагненням захистити народних трибунв. У творах сторика Саллюстя йде мова про вйну з Югуртою, про змову Катлни. Йому належить також сторя, що охоплю перод з 78 по 67 р. до н. э.

Яскравими фарбами змальову вн ганебне запроданство знат пд час Югуртинсько вйни, розбещенсть, що породила Катлну й подбних. Але римськ низи, на думку Саллюстя, спотворились внаслдок убогост неробства не менше за ноблтет. Цим низам вн протиставля справжнй народ, який, як вн вважа, повинен складатися з вльних, рвних землевласникв. Особливою його симпатю користувалися популяри типу

Маря. Для ранньо римсько поез характерне наслдування класичним зразкам. Першим римським поетом вважаться Лвй Андроник, за походженням грек з Тарента, привезений в 272 р. до нашо ери бранцем до Рима. Вн переклав латинською мовою Одссею сатурнчним вршем. Його молодшим сучасником був Гней Невй, автор епчного твору про першу

Пунчну вйну ряду трагедй. Псля друго Пунчно вйни зявилися твори Ення, який довгий час користувався славою одного з найвидатнших поетв. Найбльш вдомим його твором були Аннали, написан вперше введеним ним у римську лтературу гекзаметром. Вже у другй половин 3 ст. до нашо ери розроблявся жанр римсько комед. Умбрць Тт Макцй Плавт був автором ряду комедй, написаних надзвичайно живою, образною простою народною

мовою. До нас дйшла 21 комедя Плавта, найбльш вдомими з яких Амфтрон, Кубишка, Хвалькуватий вон . У творах Плавта прослдковуються соцальн мотиви, з позицй плебев вн виступа проти лихварства, розкош, розкладання патрархального устрою см, проти легковажних грецьких нравв. Комед Плавта користувалися величезним успхом у глядачв. Твори ншого автора комедй карфагенянина Публя Тернця

Африканця були розрахован на освчену публку. Вн написав всього 6 комедй, найбльш вдомими з яких Двчина з Андроса, внух, Самогубець. Гай Луцилй був родоначальником цлком нового лтературного жанру, що в майбутньому мав стати специфчним римським жанром жанром викривально сатири. Лрична поезя зародилася у 1 ст. до нашо ери в кол молодих поетв, серед яких найбльш талановитим був Катул. Вн першим у латинськй поез запровадив вживання рзних розмрв.

До реч, грецькй поез цей метод був уже давно вдомий. Найбльш вдом його лричн врш присвячен Лесб - так Катул називав Клодю, сестру народного трибуна Клодя. Клодя була типовим представником свого часу, коли у вищих класах погляди предкв прийшли в повний занепад, стара непорушна римська смя змнилася легковажним звязком двох осб рзно стат. Любовн пригоди Клод були вдом всьому

Риму. У присвячених й вршах Катул з дивовижною щирстю силою вдобразив свою палку хоча змшану з презирством любов, болсн ревнощ, гркоту розривв щастя примирень. Ц врш стали не лише основою подальшого розвитку римсько лрики, але й кращими зразками. Цирков видовища користувалися в Рим великою популярнстю з найдавнших часв. У 254 р. до нашо ери вперше були влаштован гладаторськ гри, як з середини 2 ст. до нашо ери стають

улюбленою розвагою римлян. На влаштування гор витрачаються вельми значн суми грошей. Також серед широких верств населення користувалися успхом коротк сценки й фарси, так зван аттелани мми, що виросли з чисто римсько народно гри. У них брали участь весел персонаж шахра, нахаби, виводилися на сцену прост ремсники й селяни. Наприкнц пероду республки особливою популярнстю користувалися мми Сира, на основ яких пзнше створюються приказки дотепи.

Подальший розвиток римсько архтектури й образотворчого мистецтва вдбуваться у 3 - 1 столттях до нашо ери У мстах зводяться громадськ будвл абсолютно нового архтектурного стилю базилики, на початку 2 ст. до нашо ери зявляються монументальн декоративн споруди - трумфальн арки. Безлч статуй, якими сьогодн прикрашен римськ площ, громадськ й приватн будвл, були привезен з завойованих грецьких мст у Рим в якост вонно здобич. Сам римляни створюють новий жанр скульптури, у якому вони досягають

велико досконалост - реалстичний скульптурний портрет. Слд вдмтити також розвиток фрескових розписв, як з 2 ст. до нашо ери починають застосовуватися головним чином для декоративних цлей. Населення тал де до Рима цлими натовпами, в ньому живуть провнцали - головним чином греки, сирйц, вре. У мст зводяться прекрасн будвл. Форум перетворються на площу, прикрашену храмами, базиликами, портиками, арками, скульптурними статуями.

Так, Помпей побудував перший камяний театр, Цезар - чудовий новий Форум, що став згодом зразком споруди такого типу. Культура Римсько мпер в перод найбльшо могутност Високий економчний розвиток Римсько мпер призвв до того, що мсто Рим стало економчним, культурним полтичним центром величезно держави. Це було ггантське багатонацональне мсто, яке у людей, що мешкали в ньому, створювало враження, нби

вони мешканцями ойкумена - центра цивлзованого свту. це твердження недалеке вд стини, оскльки саме в межах Римсько держави склалася древня цивлзаця, яку називають античною культурою. Зупинимося на матеральнй культур Римсько мпер в I - II столттях нашо ери В цей час велика кльксть мст у свому архтектурному стил намагалися наслдувати приклад столиц - Риму. х прикрашали прекрасними храмами мсцевих загальномперських божеств, палацами,

базиликами, портиками для прогулянок, а також громадськими будвлями будвлями для розваг - театрами, амфтеатрами, цирками. В амфтеатрах проходили вистави - травля зврв, бо гладаторв, публчн страти. У цирках вдбувалися перебги на запряжених четврками коней колсницях - квадригах. Амфтеатри ж, окрм вдомого римського Колоссея Колзея, що був споруджений у 80 роц та вмщав до 50 тис. глядачв, збереглися у Париж, Арле, Ворон, Капу, Помпеях,

Пул, Тобур, Тунс тощо. Вс ц споруди будвл прикрашалися витворами мистецтва - рельфами, статуями тощо. В I - II столттях. нашо ери мськ вулиц були вимощен каменем, мали пдземну каналзацю та ггантськ водопроводи - акведуки. Центральн площ всх мст ц площ називалися агорами на Сход й форумами на Заход були прикрашен численними портиками, храмами й базиликами. На нших площах споруджувалися трумфальн арки кнн стату правителв.

Зрозумло, що особливою розкшшю вдрзнявся сам Рим. Тепер вн мав деклька форумв. До найдавншого форуму часв республки мператори приднали ще ряд нових. Найбльш величним був форум Траяна. Величними спорудами були Ввтар Свту, який було зведено в часи Августа, мавзолей Августа, величезний купольний храм всм богам - Пантеон, побудований сподвижником

Октавана Августа Агрппою перебудований у часи правлння Адрана. Даметр купола Пантеону становить 43,2 м. Особливою розкшшю вдрзняться архтектурний ансамбль мперських палацв на Палатинськом пагорб. У цей час у всх мстах мпер поширються культ терм - громадських бань, у яких були басейни з теплою холодною водою для плавання, гмнастичн зали, кмнати для вдпочинку. Особливими розмрами вдрзнялися побудован в Рим терми

Септимя Севера на 2400 вдвдувачв терми Каракалли. Прагнули не вдставати вд столиц й нш мста мпер. Значним розмахом розкшшю вдрзнялися будинки споруди великих торгвельних центрв. Навть х розвалини, що дйшли до нашого часу, вражають свою величчю розмрами. Можна вдмтити колонади портикв сирйського мста Пальмра, храми Сонця в Баальбец Сиря тощо. Також в мпер велося активне прокладання дорг.

В II ст. у держав снувало 372 мощен каменем дороги загальною протяжнстю близько 80 тис. км. Ц дороги, на зразок сучасного шосе, будувалися по прямй лн, по боках х були викопан канави для стоку води, через рки глибок яри перекидалися мости деяк з них збереглися використовуються й у наш часи. Найбльш вдомим з них мст, побудований в часи мператора Траяна через Дунай, цей мст спорудив Аполлодор з Дамаску.

Через кожну тисячу крокв тисячу крокв називали млею стояли камян стовпи з вказвкою вдстан до найближчих населених пунктв, до Рима. У самому Рим на форум стояв стовп з позолоченим верхом, вн вважався початком усх дорг Римсько мпер. Звдси приказка Вс дороги ведуть у Рим. У той же час римляни спорудили чудов як з практичного, так з архтектурного боку порти в мстах, що мали вихд до моря. Тут споруджувалися камян причали, комори для збергання вантажв, грантн набережн.

Крм статуй барельфв, будвл споруди прикрашалися ншими витворами малих архтектурних форм. Так, пдлоги стни храмв, палацв, базилик навть маткв багатих рабовласникв були прикрашен тонкими мозачними орнаментами. Мозакою викладалися цл картини. У пвнчних провнцях будинки мали опалення. По глиняних трубах з печей гаряче повтря проходило пд пдлогою всередин стн, створюючи всередин примщень теплий мкроклмат. Образотворче мистецтво у I - II столттях нашо ери у

Римськй мпер служило, в основному, для оформлення нтеррв будвель зовншнього оздоблення вулиць мст. Так, стни, стел пдлоги громадських будвель, мператорських палацв, будинкв знат прикрашалися розписом мозакою. До нашого часу на Палатинськом горб збереглася частина розписаних кмнат Лв - дружини Октавана Августа, а також розпису стн багатих будинкв в Помпеях маткв у Пвнчнй Африц в Тунс та Алжир. Судячи по цих та нших розписах, римляни прикрашали будинки

орнаментами, в яких переважали рослинн елементи листя глки рзних рослин, квти, нод виписувалися пейзаж. Подекуди митц доповнювали так картини рамкою, яка зображала двер або вкно. Дуже часто використовувалися сюжети з грецько римсько мфолог, а також жанров сцени - полювання, збр врожаю, збирання податкв. У багатьох мсцях стни будвель облицьовувалися мармуром. Завдяки застосуванню рзних його сортв, створювалися геометричн взерунки.

Значного розповсюдження в ц часи набула портретна скульптура. До нашого часу дйшло безлч портретних статуй, бюств, рельфних зображень, як реалстично передають риси обличчя мператорв, мператриць, воначальникв, поетв, флософв та нших представникв римсько знат. Звичайно, ц скульптурн портрети виставляються на площах вулицях, вони прикрашають будвл, надгробки. нод на надгробках покйний зображався у кол сво см.

З багатьох надмогильних рельфв можна було дзнатися про положення покйного в суспльств вони зображувалися у вйськовому спорядженн, ремсники - з своми нструментами тощо. Найбльшо досконалост досягла скульптура у II столтт. З III столття у звязку з економчною суспльно-полтичною кризою починаться огрублення зображень через падння рвня технчно майстерност. Великого розвитку в

I - II столттях нашо ери отримали освта й наука. У Рим багатьох провнцйних центрах було зорганзовано навчання для дтей. Так, приватн вчител або у себе вдома, або в громадських мсцях, або просто у садах збирали групи дтей за плату навчали х читати, писати рахувати. Це вдбувалося так вчитель вимовляв букви слова, а учн повторювали х вголос, потм вн на навощенй дощечц писав букви слова, а учн списували х.

У подбних початкових школах вчилися дти вком вд 7 до 12 рокв. Наступною ланкою освти була граматика, де курс навчання тривав чотири роки. Примщення таких шкл прикрашалися погруддями письменникв флософв. Тут учн читали коментували уривки з творв поетв письменникв, робили письмов вправи. Грецька латинська лтератури вивчалися як окрем предмети.

Досягши 36 рокв, учн переходили до школи риторики, яку можна порвняти з сучасною вищою школою. Подбн школи користувалися великою популярнстю, оскльки, незважаючи на посилення мператорсько влади, в кран продовжувало цнуватися мистецтво красномовства. Сам мператори надавали кошти на утримання шкл латинсько грецько риторики. Ритори вчител красномовства були частими гостями в матках аристократ.

Вони вчили свох слухачв мистецтву побудови фраз, вишуканост мови, органзовували змагання слухачв, переможцям, як правило, дарували книгу. У Римськй мпер продовжували розвиватися сторичн центри науково думки - власне Рим, Александря, Пергам, Родос, Афни, Карфаген, Массиля. В Александр снували Музейон бблотека, в Афнах - славнозвсн флософськ школи, заснован ще Платоном Академя Арстотелем Лкейон. Великими культурними центрами залишалися

Пергам Родос, куди приздили дти римсько знат завершувати свою освту. А бля мста Пергам виник крупний науково-медичний центр - Асклепон. Тепер, власне, про науков досягнення. У другй половин I ст. Плнй Секунд написав велику Природну сторю, яка була першою енциклопедю з фзичнй географ, ботанки, зоолог мнералог. У кнц I на початку II ст. вдомий римський сторик

Тацит у свох двох творах Дяння Публя Валеря Агрколи Нмеччина описав побут суспльний устрй племен Центрально вропи, як продовжували збергати свою незалежнсть вд Римсько мпер. У II ст. високого рвня розвитку досягла медична наука. Ще пд час правлння мператора Августа в Рим було створено школу для пдготовки лкарв. Так школи снували в Малй Аз. У кнц II ст. прославився лкар

Гален, який проводив дослди з вивчення дихання, дяльност спинного головного мозку. Нарвн з природними науками набули подальшого поширення астрономя та астрологя, але тут успхв було не так багато, як в нших областях знань. Так, Клавдй Птолемей вдмовився вд гелоцентрично теор Арстарха Самосського. Замсть вн запропонував теорю, згдно з якою центром Сонячно системи була Земля, а Сонце й нш небесн тла оберталися навколо не.

Пзнше ця теоря була запозичена християнськими теологами стала основою середньовчного розумння устрою Всесвту. Астрологя була занесена в Рим з Месопотам була популярна у II особливо у III столттях. Головним флософським центром у I - II столттях залишалися Афни. На перших етапах великою популярнстю користувалися стоцизм та епкурейство. Серед плебса популярнстю користувалися бродяч флософи - кники, як часто виступали з рзкою критикою

представникв аристократ. Найбльш вдомим флософом-стоком у II ст. був мператор Марк Аврелй Антонн 121 - 180 р.р Роки його правлння знаменн тим, що у цей час кризов явища всередин мпер ставали все бльш нтенсивними, вищ суспльн класи вдмовлялися будь-що змнювати для того, щоб зберегти снуючий суспльний лад. У сточнй етиц вони бачили певн засоби морального вдродження суспльства.

У свох роздумах До самого себе мператор проголошував дине, що перебува пд владою людини це думкиЗаглянь у сво нутро. Там, всередин, знаходиться джерело добра, яке здатне бити, не вичерпуючись, якщо до нього постйно докопуватися. Природною, виразно матералстичною для свого часу флософю античност в Рим було епкурейство, яке значно розповсюдилося в останн роки Римсько республки на початку мператорського правлння.

Основоположники ц флософсько теч, як, наприклад, Тт Лукреций Кар 95 - 55 р.р. до нашо ери, пдтримували переконання раннх представникв атомстичного вчення захищали основн принципи атомзму. Вони говорили про нестворювансть матер як тако. З незнищеннстю нестворюванстю матер, тобто з нескнченнстю у час, вони повязували нескнченнсть матер у простор. Атомам, згдно Лукрецю, властивий рух. Лукрецй намагався обгрунтувати вдхилення вд прямолнйного

руху атомв. Разом з величиною формою атомв, рух, на думку флософа, причиною строкатост рзномантност речей у свт. Душу Лукрецй вважа матеральною - особливою сполукою повтря тепла. Вона протка через все тло утворена найтоншими найменшими атомами. Епкурейство жило в римському суспльств досить довго. Однак коли в 313 р. християнство стало офцйною державною релгю, почалася наполеглива безжалсна боротьба

проти епкурейства , зокрема, проти дей Лукреця Кара, що зрештою привело до поступового занепаду ц флософ. Хоча кажуть, що римлянам далеко до грекв у царин лтератури, але все одно римська культура подарувала свтов не одного вдомого лтератора, не один лтературний шедевр. В I - II столттях широкого поширення в мпер набула римська поезя проза. Серед заможних людей багато було таких, в тому числ й мператорв, як пробували сво сили в лтератур.

Однак до нашого часу дйшло мало творв римських поетв прозакв цих столть. Пд час правлння мператора Нерона одним з найвдомших поетв був Марк Анней Лукан 39 - 65 р.р Вн був прихильником помрного режиму, негативно ставився до деспотичних дй мператорв, особливо до дй мператора Нерона. Вн написав поему Фарсаля, або поема про громадянську вйну, у якй оспвував

Помпея засуджував Гая Юля Цезаря. Згодом Лукан узяв участь у змов проти Нерона був страчений. У критичному тон писав Марк Валерй Марцал 42 - 102 р.р Вн народився в спан. На початку 60-их р.р. прихав до Рима, де йому спочатку довелося вести принизливе життя клнта у багатих патронв. Положення клнта певною мрою позначилося на деяких сторонах його творчост.

У 99 р. Марцал повернувся до спан, де прожив до кнця свох днв. Лтературну дяльнсть Марцал почав досить пзно. Вн прославився дотепними короткими вршами-епграмами. Завдяки йому цей жанр набув визнання у свтовй лтератур. Перший збрник його епграм Книга видовищ - був присвячений вдкриттю Колзею у 80р. Марцалу належить збрка написв до дарункв

Ксен, услд за якою вн випустив 12 книг епграм. Але творчсть Марцала була суперечливою. У кращих епграмах вн висмював пануюч у Рим аморальнсть, розпусту, розбещенсть, а в той же час вн вимушений був лестити внаслдок свого залежного становища. Найбльш славнозвсним прозаком II столття був Луцй Апулей бл. 125 бл. 180 р.р Луцй Апулей народився в

Африц в мст Мадавре, вчився спочатку в Карфаген, а потм в Афнах. Псля подорож Схдною мперю вн прихав до Рима, де став адвокатом займався лтературною науковою дяльнстю Апулей був людиною дуже освченою. Однаково вльно вн володв грецькою латинською мовами, мав обширн й рзносторонн знання з природних наук, флософ релг. Сучасники називали його магом. Вн був одним з найвидатнших письменникв пзньо античност.

Апулей втлив у свой особ в свой творчост характерн риси ново епохи з усма суперечностями. Лтературна спадщина Апулея велика збереглися численн риторичн декламац, уривки з яких збрано в збрц Флорди, флософськ трактати, поетичн твори. Апологя промова на власний захист у суд на процес, де його звинувачували в практикуванн маг. Але справжня слава прийшла до Апулея псля видання роману Метаморфози, який отримав згодом назву

Золотий осел. Цей роман - авантюрно-побутовий за свом реальним змстом мстико-алегоричний, релгйно-моралстичний за авторським задумом герой, перетворений в осла за потяг до насолод, отриму знову людський вигляд, пройшовши через страждання залучившись у кнц до мстичного культу богин сди. У кнц II на початку III ст. зявилося багато свордних мфчних романв. Це були повст про закоханих, щастя яких зазнавало важких випробувань - вони переживали розлуку, ув

язнення продаж у рабство, отримували помилков вст про смерть, але зрештою щасливо одружувались. За таким типовим сюжетом написан романи Дафня Хлоя Лонга, Ефопка Гелодора тощо. В ц часи процвтала й сторична проза. Ще в епоху Августа Тт Лвй написав сторю Риму вд основи мста в 142 книгах. Вона вдрзняться чудовим лтературним стилем, майстерним володнням автором латинською мовою.

У т ж роки Микола Дамасський написав Всесвтню сторю в 144 книгах. Всесвтня сторя була створена Помпем Трогом. Великим римським сторикв був Публй Корнелй Тацит 54 - 120 р.р Найважлившими творами Тацита сторя Аннали. Обидв прац присвячен стор мпер вд мператора Тберя до мператора Домциана. У перш десятилття II ст. славнозвсний

Плутарх з Хероне 46 - 126 р.р. склав сво порвняльн життписи найвдомших еллнв римлян. Трохи пзнше александрць Аппан написав обширний огляд стор всх народв, як увйшли до складу мпер. Серед сторикв слд згадати й Аррана з Нкомед Вфня, який написав Анабазис Олександра - кращу з хронк походв Олександра Македонського. Цей твр за формою побудовою нагаду Анабазис

Ксенофонта. Культура Римсько мпер III столття Криза III ст. вдбилася не тльки на стан економчного полтичного життя мпер, але на деолог. Стар де уявлення вдйшли в минуле, поступаючись мсцем новим. Все це знаменувало собою глибокий занепад культури. В област науки, лтератури мистецтва в III ст. не було створено нчого скльки-небудь значного, лише одна

область культури була виключення - право, яке нтенсивно розроблялося префектами преторя Папнаном, Ульпаном та ншими вдомими юристами. Саме в ц роки система римського права була поставлена у вдповднсть до потреб свтово держави. Тепер римське право включало елементи правових норм, як дяли в провнцях. Боротьба мж релгйними флософськими течями, яка велася в III ст показала, що мислител шукали причини погршення становища населення, безперервних вон загострення

соцальних протирч. Вони задумувалися над тим, як вийти з цього важкого положення. Тльки релгя флософя могли дати вдповд на ц питання. Але як би то не було, про що б не думали флософи, загальна ситуаця в кран вплинула на них релгйно-флософськ теч набули песимстично-занепадницького характеру. Пзнання матерального свту вдйшло в минуле флософи тепер думали в основному про свт потойбчний, про сили, як керують людством, про

Бога, демонв, про свободу несвободу, про грх очищення. Пзнання свту вдйшло на другий план. Наука знаходилася у занепад, замнили скептичн твердження про те, що свт людиною не може бути пзнаним, а Секст Емприк з ншими представниками школи флософв-скептикв навть стверджували, що свт не сну поза уявленням людини, що реальне життя - це лише плд чуттвого сприйняття. Все ще велику роль, як в часи правлння Августа, продовжувала вдгравати дея золотого вку, який, нби-

то, ма прийти разом з появою гарного мператора на полтичнй арен. Саме для змцнення ц де, Септимй Север з розмахом вдсвяткував сторчн гри, на зразок тих свят, як влаштовували Август Клавдй. Як це не раз повторювалося пзнше в житт нших народв, чим важче ставало життя чим короткочасншим правлння мператорв, тим настирливше вимагали правител вд свох пдданих визнання золотим вком час свого правлння. На медалях, як видавалися легонерам, був напис

Ми бачимо золотий вк. Згадка про золотий вк мстилася в промовах мператорв, в промовах риторв. Але зрозумло, що подбн запевнення не могли нкого обдурити, тому люди все бльше бльше шукали втху в релг. Це призвело до того, що диний лтературний жанр, який продовжував розвиватися в III ст. роман - набув релгйно-флософського забарвлення. Так романи писав Апулей, Гелодор з Емеси, в роман

Ефопка якого банальний для античного роману сюжет - пригоди двох закоханих, що знаходять одне одного псля важких випробувань поднуться з прославлянням протегуючого автором сонячного бога на мя Аполлон, але пд яким, мабуть, автор мав на уваз мператора - емесського Елагабала. Найбльш примтним в цьому вдношенн , мабуть, релгйно-флософський роман вдомого софста Флострата, який розповда про мудреця чудотворця I столття нашо ери

Флострат зображу у роман новий деал. Головний герой твору довершеним зразком антично мудрост доброчесност. Ц якост вн придбав за роки праведного життя, слдуючи заповтам Пфагора, в сплкуванн з флософами Ефоп та нд. Але герой не замикаться в соб, а ставить свою мудрсть на службу суспльству вн вчить громадян, реформу вдновлю релгйн обряди, зупиня заколоти, викрива хабарникв, виганя демонв, да поради мператору. У свому романов

Флострат вустами головного героя Аполлоня сформулював свою програму монарх, яка засновувалася б на мськй автоном, свобод думки мирнй полтиц. Все це виражаться в активнй боротьб Аполлоня проти тирана Домциана. Образ Аполлоня, а саме його беззавтне служння суспльству, близький до деалу мудреця у вченнях флософв-стокв кнкв. Вони виступали за загальну гармонйну днсть свту. Стоки вважали розум вищим початком, який дикту неминуче пдкорення законам природи, виконання свого

обовязку. Аполлонй же, виходячи з положень неопфагорйцв платонкв, вчив, що вищим за розум деякий деальний початок абсолют. Його не можна пзнати розумом, до нього потрбно прагнути, оскльки тльки у зднанн з ним з являться вища мета у житт. З кожним роком деологчна боротьба все гостршала. У середовищ аристократ з захдних провнцй процвтав культ Антоннв - деальних правителв, як, нби-то, зявляться влаштують свт без солдатв, без варварв, без тиранв

передадуть всю владу сенатов. Серед них зявилися пророки, як провщали пришестя подбного сенатського месс. Дуже часто вн уявлявся в образ Геракла - доброго царя, приборкувача черн. Такого Геракла шанували правител Галльсько мпер - мператор Проб, який встановлював дружн стосунки з захдною знаттю, а також мператор Максиман, який придушив повстання багаудв. Аристократя схдних провнцй шанувала сонячн культи.

У образ Сонця мали на уваз диного верховного Бога, який був захисником мператора на земл на неб. В арм у вйськових колах шанували Юптера - бога римсько слави могутност. У середовищ плебса солдат не могли прижити ся складн релгйно-флософськ культи, а тому серед них була поширена примтивна магя вра в демонв. Лише культ рятвника Мтри, що давав вдповдь на запитання, що таке зло як його позбутися, а також християнство набули тут

значного поширення. 313 рк початок ново епохи У 313 роц мператор Константин свом едиктом офцйно заборонив переслдування християн визнав свободу вросповдання в Римськй мпер. Це фактично означало визнання панування християнсько церкви в мпер. Сам мператор став брати активну участь у церковних справах, а богословськ спори стали повязуватися з боротьбою за пископськ кафедри, що перетворилися на державн посади.

Боротьба з ресями та язичництвом покликала до життя величезну християнську лтературу, яка заклала основи християнсько теолог. Творц християнсько теолог здобули титул батькв церкви, а створен ними основи теолог назву патристики. Друга половина IV столття час талановитих освчених проповдникв. Натхненн проповд Григоря Назанського видають у ньому вихованця риторично школи в Афнах. Великими лтературними здбностями та знанням ус антично культури вирзнялися й уродженц

Каппадок Григорй Нсський, автор численних проповдей, трактатв, далогв, листв, його брат Василй, прозваний Великим, архпископ Кесарйський у Каппадок, також вдомий як чудовий оратор його проповд й листи оригнальн за композицю та живою, яскравою мовою. Ще вище за каппадокйцв стояв як промовець оанн Златоуст, пископ Константинопольський. Промови його, написан чистим античним далектом старанно оздоблен,

були вельми популярн. Та особливо уславився вн свою мужнстю, викривши в проповдях розбещенсть звичав, що панували в мператорському двор в Константинопол. За ц проповд оратор поплатився вигнанням помер на засланн. В т ж роки, коли на сход мпер сяяла слава оанна Златоуста, на заход зйшла зрка Авреля Августина, пископа з мста Гппон у римськй Африц.

Августин залишив величезну лтературну спадщину, проповд, трактати, листи. Найзначнш з його творв Сповдь та Про град Божий не мали соб рвних н в латинському, н в грецькому богослов часв пзньо мпер вплинули на середньовчну теологю й релгйну флософю. Досить сказати, що серед пзньоантичних християнських письменникв у середн вки не було нкого, кого б так охоче читали й вивчали, як Августина. Висновок

Кожен перод в стор свтово культури по-свому цнний. Але не випадково особливу роль вдводять античнй культур. лтература, мистецтво, драматургя, флософя античного свту стали вдправною точкою у розвитку вс подальшо культури. Мистецтво античного свту вперше по-справжньому вдкрило й оспвало людину, зробило мрою всх речей, пзнало як прекрасний довершений феномен природи. Античне мистецтво багато в чому залишилося неперевершеним

недосяжним навть сьогодн.