1. ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ

Щоб знайти у місті людину, необхідно знати її адресу - місце проживання. Географічне положення об'єкта (держави, міста, села, річки, озера, гір, рівнин тощо) - це його своєрідна адреса, саме з її визначення і починається вивчення будь-якої території.

Географічне положення - це місцезнаходження відносно екватора, материків, морів та океанів, інших природних об'єктів.

Україна розташована у північній півкулі відносно екватора, на материку Євразія, у Східній Європі. На півдні вона омивається Чорним та Азовським морями. Це найбільша за площею країна Європи. Могутній Дніпро несе свої води через всю Україну, перетинаючи її з півночі на південь.

Київ розташований у північній частині України, на межі мішаних лісів і лісостепу, в середній течії Дніпра, на обох його берегах. Не дивно, що ще у давнину Київ став центром давньоруської держави, а потім і столицею України, бо має зручне географічне положення.

Площа Києва становить 827 квадратних кілометрів, це одне з найбільших міст України. Вздовж Дніпра він простягається більш як на 20 км. Місто ділиться на 14 міських районів: Ватутінський, Дарницький, Дніпровський, Жовтневий, Залізничний, Ленінградський, Мінський, Московський, Печерський, Подільський, Радян­ський, Старокиївський, Харківський, Шевченківський.

2. ТЕКТОНІЧНА БУДОВА, РЕЛЬЄФ,

КОРИСНІ КОПАЛИНИ

Форми поверхні Землі. Ви вже знаєте, що земна поверхня нерівна. Вона складається із величезних океанічних западин і ділянок суходолу - материків. Але і їх поверхня неоднорідна: в одних місцях вона вирівнена, в інших піднімаються гори, є ділянки знижені і, навпаки, підвищені. Сукупність усіх нерівностей земної поверхні називають рельєфом. Основними формами рельєфу Землі є гори і рівнини. Гори бувають різними за висотою: низькі (до 1000 м), середні (1000-2000 м) і високі (понад 2000 м). Рівнини теж поділя­ються за висотою: низовини (до 200 м), височини (200-500 м) та плоскогір'я (понад 500 м).

Погляньте на фізичну карту світу. На ній різними кольорами зображені форми рельєфу: гори - коричневим, височини - жовтим (оранжевим), низовини - зеленим, западини морів і океанів - , блакитним та синім. Ці великі ділянки поверхні формують внутрішні сили Землі.

Рельєф Києва і його околиць. Він представлений рівнинними формами: на Лівобережжі - Придніпровська низовина, на Право­бережжі в північній частині міста - Поліська низовина, в південній - Придніпровська височина. Високий правий берег Дніпра на Київщині займає відроги (відгалуження) Придніпровської височини. Ця підвищена ділянка називається Київське плато (“плато” із французької - плоский). Воно густо порізане балками та ярами. Місцевість то підноситься, утворюючи ряд окремих висот, то, знижується до рівня долини Дніпра. Найвищі точки висотою 106 м над рівнем Дніпра лежать в районі Печорська і Батиєвої гори. Найнижчі точки рельєфу розміщені на Подолі на березі Дніпра.

Вздовж Дніпра з півночі на південь тягнуться низовинні ділян­ки. На лівому березі вони значно ширші, на них розміщена Дарни­ця, на правому - Куренівка, частина Пріорки, Подолу та Оболонь. На великі форми рельєфу накладаються менші за розмірами форми поверхні, про які ви дізнаєтесь з наступних параграфів.

Поняття про мінерали та гірські породи. Формування рельєфу нашої місцевості, як і планети взагалі, залежить не тільки від дії внутрішніх сил Землі, а й від властивостей тих речовин, з яких утворена земна поверхня. Ці речовини - мінерали та гірські породи.

Мінерали - це природні однорідні утворення, які складаються з однієї речовини. Наприклад, вода, сіль, золото, сірка, слюда, польовий шпат, алмаз та ін. Мінерали в чистому вигляді траплять­ся порівняно рідко. Найчастіше вони бувають у вигляді різних сполук, утворюючи гірські породи.

Гірські породи - це сполучення кількох мінералів або скупчення одного у великій кількості. Наприклад, до складу гірської породи граніт входять 3 мінерали: кварц, слюда і польовий шпат. Гірська порода пісок складається з дрібних уламків переважно кварцу, а вапняк - це скупчення мінералу кальциту у великій кількості.

Утворення та властивості гірських порід. Гірські породи утворюються, при різних умовах, тому за походженням їх поділяють на З групи.

Гірські породи існують у трьох станах: твердому (граніт), рідкому (нафта), газоподібному (природний газ) - і мають різноманітні властивості: відрізняються за кольором, запахом, розчинністю у воді, твердістю. Тому одні породи можуть легко руйнуватись під дією води, вітру, сонця, інші - здатні тривалий час протистояти цьому впливові

Гірські породи Києва. В нашій місцевості поширеними гір­ськими породами є лесовидні суглинки (породи, що складені піском і глиною в однакових частинах), піски та глини, їх можна побачити під темним шаром грунту в траншеях, кар'є­рах. Відслонення цих порід зручно спостерігати біля с. Кор­чувате. Біля Дніпра добре видно піски, а на крутих схилах правого берега – глини.

На правому березі Дніпра відклади залягають у такій послідовності: товщі лесу (пухка порода світло-жовтого кольору) від 1 до 20 м, їх підстилають суглинки товщиною 8-1 м, під ними - бурі глини, що залягають окремими островами товщиною в середньому 7-8 м. Бура глина не пропускає воду, яка просочу­ється з поверхні землі, тому вона збирається на її поверхні. Нижче залягають рябі глини, їх товщина становить 3-10 м. Ще глибше - пісковики, які є найстійкішою породою серед порід, що залягають вище рівня Дніпра. Є також прошарки бурого вугілля та мергелів. У мергелях прокладено тунелі метрополітену. В лесах створені Лаврські печери.

Відклади в Лівобережній частині Києва складаються з піщаних, порід, суглинків та торфу. Значний вплив на стан гірських порід здійснює підземне будівництво - метрополітену та каналізацій. У результаті виникають прориви підземних вод, пливуни (насичені водою пухкі відклади), обвали гірських порід, тріщини.

Багато предметів, що нас оточують, створені з мінералів та гірських порід. Усі мінерали і гірські породи, які людина використовує для своїх потреб, називають корисними копалинами. За використанням у господарстві їх поділяють на групи. В околицях Києва найбільше є будівельних матеріалів. Уздовж правого берега Дніпра, поблизу с. Корчувате, залягають мергелі. З них виготовляють найміцнішу будівельну цеглу, яка після випалу набуває світло-жовтого забарвлення. Під Києвом (Буча) є піски, які широко використовуються для виробництва скла. Значну цінність становлять глини як сировина для керамічних виробів (район Василькова). Поклади торфу є в долинах річок Здвиж, Ірпінь, Трубіж та в інших місцях. Його запаси до­сить великі. Більш як 280 торфовищ вміщують 1,3 млрд. куб. м. торфу. Торф використовується як паливо, добриво в сільському господарстві і сировина в хімічній промисловості. Значні проблеми з використанням торфу виникли після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році. Поклади бурого вугілля (під Вишгородом) незначні, тому промислове добування не здійс­нюється. Родовища залізної руди представлені болотними ру­дами, використовуються вони для виготовлення фарб. Рідко зустрічаються невеликі родовища бурштину.

Видобування корисних копалин часто пов'язане з порушен­ням поверхневих шарів Землі. У місцях видобування торфу виникають заболочені ділянки, непридатні для сільського гос­подарства, у кар'єрах, де добувається пісок та мергелі, природна поверхня настільки змінена, що нагадує краєвид Місяця. Пло­ща таких техногенних пустирів, так званих бедлендів, за останні роки дуже зросла. Щоб відтворити родючість порушених земель і повернути їх для використання, потрібно провести значну роботу. Найдоцільніше використовувати такі землі для ство­рення лісопарків, а також для садівництва та будівництва, під водойми. Для цього спочатку вирівнюють відвали, насипають родючий шар грунту, висівають багаторічні рослини (найкраще люпин та буркун), щоб поліпшити і збагатити грунт. Потім висаджують невибагливі до грунту кущі та дерева: березу, ака­цію, сосну. Вони поступово формують лісове середовище. На­решті висаджують інші деревні породи.

У порівнянні з величезними мінеральними ресурсами всієї України підземні багатства Київщини досить скромні і не можуть повністю забезпечити господарство області, тому багато сировини завозиться з інших районів.

3. КЛІМАТ

Поняття “погода”. Можна сказати, що люди живуть на дні океану, тільки не водного, а повітряного. Скрізь навколо Землі існують товщі повітря, які утворюють повітряну оболонку (атмосферу). У повітря внаслідок випаровування з водойм надходить водяна пара. Від поверхні Землі повітря нагрівається або охолоджується. Тепле повітря легше, воно з меншою силою тисне на земну поверхню, а холодне, навпаки, важче і тисне сильніше – так змінюється атмосферний тиск. Стан повітря в нижніх, прилеглих до Землі, шарах постійно змінюється: тут дмуть вітри, утворюються хмари, випадають опади. В різних місцях земної кулі ці зміни різні. Погодою називають стан прилеглого до поверхні Землі повітря в даній місцевості в певний час. Основними показниками погоди є температура повітря, атмосферний тиск, швидкість і напрям вітру, вологість повітря, хмарність та опади.

В районі Києва, за даними багаторічних спостережень, середня температура повітря найтеплішого місяця (липня) становить 19⁰ С, найхолоднішого (січня) - -6⁰ С. Бувають роки, коли температура відхиляється від цього рівня. Опадів випадає досить багато - 600 мм на рік. Найбільше опадів випадає в теплу пору року, коли над нашою територією дмуть вологі західні вітри. Найменше - взимку, коли панують сухі, холодні східні та південно-східні вітри.

Зміна погоди. Початком осені вважають день, коли добові температури становлять менше 10⁰ С, (29 вересня - 7 жовтня). Перша половина осені суха і тепла, особливо вересень. Цей період називають бабиним літом. Похмура, з дощами погода наступає в кінці жовтня. Закінчується осінь 19-25 листопада. Київ прекрасний у будь-яку пору року, але особливо гарний у розпалі золотої осені, коли безкінечно багата палітра кольорів, земля вкрита різнокольоровим килимом і дерева багряно палають під ласкавим промінням вже не спекотного сонця.

Початок зими визначається зниженням середньої добової температури повітря нижче 0⁰ С. Зима досить тривала, але порівняно тепла. Часто буває похмура погода. Стійкий сніговий покрив вста­новлюється в грудні. Сніг лежить в середньому 90-95 днів. Середня висота снігового покриву 15-20 см. Зимою часто надходить тепле повітря з моря, що призводить до відлиг, під час яких температура І повітря іноді підвищується до 5-10⁰ С. У ці періоди може випадати мокрий сніг або дощ і утворюватись ожеледь чи льодова кірка. Значне зниження температури зимою пояснюється, насамперед, приходом холодного повітря з півночі та сходу. Через це окремі роки відзначаються суворими зимами.

Мінімальна температура, яка була зареєстрована в Києві, -35⁰С

За початок весни береться дата перевищення середньодобової температури повітря 0⁰ С (15-20 березня), кінець наступає 15-20 травня. Весна продовжується біля двох місяців.

Літо починається в кінці травня, коли середньодобова температура повітря більше 15⁰ C, і закінчується на початку вересня. Воно тепле і вологе. Середні місячні температури всіх літніх місяців перевищують 18⁰ С, максимальні температури в липні і серпні досягають 39⁰ С. Характерними для Києва є літні зливи і грози.

На Київщині погодні умови сприятливі для життя людей, вирощування різноманітних сільськогосподарських культур, роботи транспорту тощо.

4. ВНУТРІШНІ ВОДИ

Річка - це водний потік, який тече у природному заглиб­ленні - руслі.

Дніпро. Чи можна уявити Київ без його окраси - Дніпра-Славутича! Важко переоцінити його значення для господарства не тільки нашого міста, а й всієї держави. Дніпро - найбільша річка України, загаль­на довжина його - 2201 км (у межах України вона становить 981 км).

Витік (початок річки) - в Росії, там з болота витікає Дніпро ма­леньким струмком. Далі він тече по території Білорусі та України і впадає в Чорне море. Місце впадання річки в іншу водойму називають гирлом,

Тече Дніпро по широкій долині (зниженню в рельєфі). Русло (заглиблення долини, зайняте водним потоком) звивисте. Ширина Дніпра в межах Києва - 400-600 м, глибина -6-12 м, на мілко­водних ділянках - 4-5 м. Найбільші притоки (річки, що несуть свої води до головної): Прип'ять (вона майже подвоює кількість води в Дніпрі), Тетерів, Ірпінь, Десна. В межах самого міста Дніпро приймає тільки невеликі притоки: Сирець, Глибочицю, Либідь. Це рівнинна річка (тече по рівнині), течія її повільна і спокійна.

Живлення (надходження води в річку) змішане: снігове, дощове та підземними водами. Повінь (щорічне підняття рівня води) насту­пає весною, коли тануть сніги. В межах Києва русло Дніпра ді­литься на декілька рукавів (відгалужень русла): Чорторий (Десенка), Старик, Русанівський та ін. Зустрічаються острови: Труханів, Гідро­парк, Муромець, Долобецький.

Малі річки. Велике значення мають малі річки. Наче густе блакитне мереживо, пронизують вони нашу землю, збираючи воду з великої площі (басейну) і несучи її до великих рік. Без малих річок не можливе існування й великих. Разом з тим їм не надається належної уваги. Вирубування дерев і чагарників вздовж берегів, скидання неочищених стоків промислових підприємств завдають малим річкам значної шкоди.

Колись на території Києва існувало багато річок: Либідь, Си­рець, Глибочиця, Хрещатик, Горенка, Нивка, Клов, Совка. Без цих назв важко уявити собі наше місто. Де вони зараз? Сумне питання. На жаль, назви лишились, а річок уже немає. Вони перетворені на придаток міської каналізації. Береги ж інших закуті в бетон. Та й те, що тече по тих трубах та бетонних ложах, водою назвати уже не можна.

Либідь бере початок із джерел біля станції Київ-Волинський, впадає в Дніпро з правого берега поблизу с. Корчувате. Довжина річки — 14 км. її основні притоки — Скоморох, Совка, Оріхуватка, Бусловка, Клов та інші (взяті в колектори). Колись річка була повноводною і на ній стояли водяні млини. З кінця 19 століття у зв'язку з розвитком міста поверхня басейну Либеді зазнала значних змін. (Пригадайте, яких саме?).

Малі річки Києва мають дійсно незначну протяжність: Глибочиця — 9 км, Сирець — 9 км, Нивка — 19 км. Ширина рус­ла Нивки — 2 м, живиться річка переважно підземними водами і тому в посушливі періоди пересихає. На ній створена система ставків. На Лівобережжі Києва тече річка Дарниця.

Водотоки малих річок Києва повністю або частково заточені в колектори, по трубах вони протікають під забудованою частиною міста і спостерігати їх тепер неможливо.

Дніпро, що протікав у давнину біля самісіньких круч Правобе­режжя, змінив русло і залишив на рівнині свій рукав — річку Почайну. Ця назва відома з часів Київської Русі. Починалась Почайна на Оболоні, від Дніпра була відділена піщаною косою. Довжина рукава становила 8 км. В 19 столітті коса була розмита Дніпром і він "поглинув" Почайну. В минулому тут існувала гавань. Згодом вона перетворилась на ряд невеликих озер, які були знищені при будівництві масиву "Оболонь". У басейні Почайни розташовані житлові масиви Подолу і Оболоні.

Мені відкрилась істина печальна:

Життя зникає, як ріка Почайна

Через віки, а то й через роки,

ріка вже стане спогадом ріки.

І тільки верби знатимуть старі:

киян хрестили в ній, а не в Дніпрі.

Ліна Костенко

І все ж у Києві ще збереглась річка в природному стані. Єдина й остання. Це Віта, її довжина всього 12 км. Протікає вона на південних околицях міста, впадає в Дніпро навпроти острова Козачий. Зберегти останню річку Києва можна, захистивши басейни (тери­торії, з яких річки збирають воду) трьох її приток — Сіверки, Путиля і Малої Віти.

Значення річок. Невпізнанне змінилися з тих прадавніх часів, коли прийшли у наші місця Кий з братами, береги Дніпра, і тільки сам він, як і колись, гордо й велично "плине і в'ється по зеленому світу..." Сьогоднішній Дніпро невтомно трудиться, примушуючи працювати турбіни електростанцій (Київська ГЕС), зрошуючи землі . життєдайною вологою, несучи на своїх хвилях кораблі. Дніпро і його притока Десна є основними джерелами питної води для міста. Вода в Дніпрі м’яка і вважається однією з кращих питних вод, якби не сильне забруднення її стічними водами. Надходження води здійснюється Дніпровським, Деснянським, Новодніпровським, Північним та артезіанським водопроводами. На кожного киянина припадає біля 500 л води на добу. За рік місто використовує в цілому 814,5 млн. куб. м. При цьому власне "випиває" місто — 423,9 млн. куб. м (52%). Дніпру належить виключна роль у водопостачанні промислових підприємств Києва.

По обидва береги Славутича розташовані прекрасні місця відпочинку – Труханів острів, Гідропарк, Довбичка, Матвіївська затока, Венеціанська протока.

В Києві та його околицях є майже всі типи вод суходолу, крім льодовиків. Це – озера, болота, підземні води, штучні (створені людиною) водойми та канали.

Озера. Озеро - це природна заглибина на суходолі, заповнена водою. В Києві найбільше озер біля Дніпра. Це так звані заплавні озера. Під час повені вони затоплюються водами Дніпра і площа їх значно збільшується. Розміри водної поверхні київських озер не­великі (менше 5 га). Найбільші за площею — Вирлиця, Радунка і Тельбин. Відомі також Біле, Василькове, Лукове, Синякове, Вузь­ке, Довге, Синє. (Знайдіть ці озера на плані Києва). Замерзають київські озера переважно на початку грудня, скресає крига на в середині березня. Товщина льоду в суворі зими досягає 60 см. Найвища температура води у липні. Озера використовуються для спортивної риболовлі та відпочинку.

Болота. Болото - надмірно зволожена ділянка земної повер­хні, в якій утворюється торф. Заболочені ділянки поширені на околицях Києва в долинах річок Дніпра, Ірпеня, на дні балок та струмків. Заболочуванню сприяє рівнинний рельєф та погодні умови Київщини (Подумайте, які саме?).

Штучні водойми. Найбільшою штучною водоймою поблизу Києва є Київське водосховище. Воно створене у 1964-1966 роках після спорудження Київської ГЕС. Це велика водойма. Площа водосховища більша за площу Києва: довжина -110 км, ширина до 12 км. Недаремно водосховище називають Київським морем. Середня глибина водосховища - 4 м, найбільша - 14,5 м. Вико­ристовується для потреб електроенергетики, рибного господар­ства, водопостачання, як місце відпочинку.

Разом з тим, створення водосховищ викликає ряд негативних явищ: "цвітіння води", розмивання водою берегів, підтоплення при­леглих територій. Зміна температури води у водосховищі, змен­шення швидкості течії, в порівнянні з річкою, наявність значних мілин призвело до сильного розвитку в них синьо-зелених водорос­тей. Відмирання водоростей супроводжується поглинанням кисню і виділенням у воду отруйних речовин, тому часто буває замор ри­би. Значної шкоди водосховищу завдала катастрофа на Чорнобильській АЕС, що спричинила цілий ряд проблем, пов'язаних з використанням його для господарських потреб.

У наш час на території міста існує більше 150 невеликих штуч­них водойм (переважно ставків), які влаштовані на струмках і неве­ликих річках. Деякі ставки, наприклад Оріхуватські, за останні роки відновлені, здійснено їх благоустрій. Ставки створені на річці Нивка, струмку Сирець, в басейні Либеді, в Голосіївському лісі.

У 1961 році при будівництві житлового масиву на Русанівці був спеціально прокладений обвідний канал. Він служив кар'єром для намиву піску під забудову Русанівки. Довжина каналу — 2,7 км, ширина — 40 м, глибина — 3—4 м. Канал з його фонтанами є окра­сою не тільки Русанівки, а й всього Києва.

Підземні води — ті, що знаходяться у верхній частині земної по­верхні внаслідок просочування туди дощових та талих вод. Вони заповнюють проміжки в пісках і гальці, тріщини та пустоти під землею. Ближче до поверхні лежать грунтові води. На території Києва вони залягають порівняно неглибоко: від 1 до 20 м і більше. І Через забудову міста та водотривкий асфальт на дорогах проникнення води вглиб значно зменшується. Рівень ґрунтових воді знижується у зв'язку із створенням кар'єрів при намиві ділянок під забудову нових житлових масивів. Та особливо різко знижується рівень ґрунтових вод (до 26 м) при будівництві метрополітену.

На глибині 250—300 м в центрі міста протікає велика підземна річка. В ній прекрасна питна вода, яка добувається за допомогою свердловин на Подолі (на Поштовій площі) і використовується для виготовлення мінеральної води "Оболонська". А справжні мі­неральні води в районі Києва не утворюються, оскільки місто знаходиться в зоні активного водообміну.

Водопостачання населення Києва на 15% здійснюється за ра­хунок підземних вод (артезіанським водопроводом). На території міста існує 369 свердловин.

В результаті проникнення каналізаційного змиву з вулиць і автодоріг вглиб землі підземні води забруднюються.

5. ГРУНТОВО-РОСЛИННИЙ ПОКРИВ

І ТВАРИННИЙ СВІТ

Властивості грунту. Кожному з вас відомо, що грунт — пухкий шар, який вкриває земну поверхню. Всі знають, що на ньому рос­туть трави, кущі, дерева. На піску, глині, граніті рослини не ростуть. Грунт має певну особливість, яка відрізняє його від гірських порід, — родючість. Родючість — це здатність забезпечувати рослини необхідними їм для життя поживними речовинами. Тепер зрозуміло, чому грунт називають особливим природним утворенням. Родючість грунту залежить відкількості в ньому перегною - решток рослин і тварин. Перегній надає грунту темного забарвлення.

Отже, грунт — це верхній пухкий родючий шар земної поверхні. Він утворюється століттями. При густому рослинному покриві й за сприятливих умов для утворення шару грунту завтовшки 2—3 см потрібно від 200 до 700 років. З чого ж утворюється грунт? Можна подати таку спрощену формулу грунту: (гірські породи + перегній + вода + повітря ) х час = грунт.

Грунти нашої місцевості. Утворення грунтів відбувається за різних природних умов, тому формуються різні типи грунтів на поверхні Землі. Навіть в межах одного міста грунти досить різноманітні. Так, у північній, північно-західній та західній частинах Києва утворились дерново-підзолисті (кольору золи) грунти. Вони досить бідні на поживні речовини, тому що мають незначний вміст перегною. В південній і східній частинах міста грунти цілком інші — сірі лісові (район Голосієва). Островами поширені чорноземні грунти, які є дуже родючими. У заплаві Дніпра на піщаних від­кладах переважають піщані грунти, їх родючість низька. Як бачимо, майже кожна назва грунту несе в собі визначення кольору. (Визначте за цією ознакою найродючіші грунти).

В наш час у Києві природне ґрунтоутворення майже припинилось. Це викликане тим, що при забудові міста ґрунтовий покрив бу­ло знято або він опинився захороненим під спорудами, житловими будинками, дорогами тощо. Отже, характер ґрунтового покриву і грунтоутворенння в значній мірі залежить від господарської діяль­ності людини. Зараз на території Києва відбувається перетворення ґрунтового покриву, пов'язане з освоєнням нових територій для містобудування, особливо з намивними роботами. На Лівобережжі в Києві, на масивах пісків, за рахунок привезеного матеріалу, збагаченого перегноєм, створено цілком новий ґрунтовий покрив. Його формування підтримується періодичним торфуванням і майже повсюдним зрошенням (ґазони, квітники, садово-паркові насадження), без чоґо створені на намивних пісках грунти швидко руйнуються.

Охорона грунтів. Поля, які розкинулись за межами міста, годують киян. Неправильним обробітком людина сприяє таким природним руйнівним процесам, як видування верхнього родючого шару грунту, змивання його зливами, утворення ярів. Надмірне внесення мінеральних добрив, використання отрутохімікатів для боротьби із шкідниками сільськогосподарських культур призводить до забруднення грунту. Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до радіоактивного забруднення грунтів на значній площі. Викорис­тання їх тепер неможливе.

Руйнування грунтів вітром поширене там, де немає перешкод сильним вітрам і де відсутній рослинний покрив. Таке руйнування спостерігається і на піщаних грунтах. Залежно від швидкості вітер видуває різної величини частинки і переносить їх на значну відстань. Для запобігання цьому створюють смуги з багаторічних трав та дерев (лісосмуги). Руйнування водою відбувається внаслідок змивання й вимивання частин грунту опадами, талими та проточними водами. Щоб запобігти руйнуванню водними потоками грунтів на схилах, їх розорюють упоперек. На крутосхилах насаджують ліси або сади, які їх надійно захищають. Дуже зруйновані землі треба переводити з орних на луки. Внесення мінеральних добрив, осушення чи зрошення грунтів повинні бути науково обгрунтованими.

Грунти -це наше багатство, треба вміло ними користуватися і охороняти від виснаження та забруднення.

Рослинний світ надзвичайно різноманітний. Рослини пристосувались до життя в різних умовах: одним потрібно багато світла, інші люблять тінь; для росту одних потрібно багато вологи, а іншим - сухі місця. Але всім без винятку рослинам необхідний грунт, сонячне світло і тепло, повітря та вода.

Дикорослі рослини. Ви вже знаєте, що в далекому минулому рос­линний покрив Києва мав інший вигляд. Безкінечний праліс, безкрая нерубана пуща - таким був тогочасний краєвид. Пуща підходила під самий Київ: "...був коло города ліс і бір великий і ловили звірів", - оповідає найдавніший літопис про київських полян. Які величезні зміни пройшли за довгий ряд століть! Великі лісові масиви винищувалися. Їх місце зайняли квартали й вулиці.

Положення Києва на межі двох природних зон - лісової і лі­состепової - обумовило різноманітність рослинного покриву: мішаних лісів і лісостепової рослинності.

Північні і західні околиці міста розташовані в зоні мішаних лісів (Полісся), де переважають хвойні і широколисті ліси. Це Святошинський і Пуща-Водицький лісові масиви. В таких лісах ростуть сосна, береза, дуб, граб, липа, клен; в підліску - ліщина, крушина, бузина, калина. Є в них лісові суниці, купина, деревій, конвалія, герань та інші трав'яні рослини.

У східній частині Києва переважають хвойні ліси - соснові бори. Рос­линність тут бідніша. Таким є Дарницький ліс, де з деревних порід, крім сосни, росте береза, а грунт вкривають кущики вересу, брусниці та чорниці.

Південні і південно-західні околиці міста заходять в лісостепову зону, де серед трав'яної рослинності поширені острівці широко­листих лісів. Таким є Голосіївський ліс, де ростуть дуб, граб, ясен, липа, клен, черешня, явір, дика груша, яблуня, глід, ліщина, бузина чорна, малина, вовчі ягоди. Багатий трав'яний покрив: папороть, копитняк, барвінок, купина, фіалка шерстиста, медуниця, будра та ін. У Голосіївському лісі зустрічаються дуби віком до 600 років. Він є єдиним біля Києва місцем, де в невеликій кількості зустрічається підсніжник. Ліс не може не викликати замилування, ось які слова знайшла Ліна Костенко, щоб передати його красу і неповторність:

Цей ліс живий, у нього добрі очі.

Шумлять вітри у нього в голові.

старезні пні, кошлаті поторочі,

літопис тиші пишуть у траві.

Дубовий Нестор дивиться крізь пальці

на білі вальси радісних беріз.

І сонний гриб в смарагдовій куфайці

дощу напився і за день підріс.

У вологих заболочених місцях, по берегах річок і струмків - суцільні зарості вільхи. Підлісок в таких вільшняках утворюють калина і ліщина, грунт вкривають папороть, хвощі, мох, калюжниця болотна, очерет та високі осоки. Такі вільшняки зустрічаються в районі Голосієва, Святошина, Пуща-Водиці.

Внаслідок хижацьких вирубок первинних лісів майже не збереглося. В наш час переважають вторинні, окультурені рубками ліси. Більше половини лісів відновлені посадками дуба та сосни. Середній вік лісів навколо Києва - 37 років. Вони досить молоді. Ліси мають важливе грунто- та водозахисне значення.

Значна частина території зайнята заплавними луками, де ростуть різноманітні трави: спориш, молочай, мітлиця, тонконіг, коню­шина, жовтець тощо.

Зелена зона Києва. Приміські ліси, лісопарки, міські парки, сквери, зелені насадження бульварів, вулиць утворюють зелену зону Києва. Вона має декоративне, естетичне, санітарне і захисне значення на території міста і навколо нього. Площа всієї зеленої зони Києва близько 57, 8 тисяч га, займає вона майже 70% території міста. В лісопарках і парках нараховується більш як 250 видів де­рев та кущів, серед яких широко відомі київські каштани та пірамі­дальні тополі. До основних порід декоративного убранства міста відно­сять також липи і клени.

Особливе місце в зеленому госпо­дарстві Києва займають парки. Воло­димирська гірка здавна була улюбле­ним місцем відпочинку киян. Поряд - ) Хрещатий парк. Міський сад - один і з найстаріших парків у Києві. Він був закладений ще в середині 18 століття. ( Колись у парку був ставок, але до початку минулого століття він пересох. На його місці побудували ста­діон "Динамо". Кияни вважають цей старовинний парк одним з найкращих. На Дніпрових схилах розташовані також Парк Вічної Слави та Аскольдова могила. Внизу, біля самого Дніпра, - Наводницький парк. Він порівняно молодий, як і Парк дружби народів. Ви­гляд на правобережну частину міста ні з чим не порівнянний - це океан зелені, із хвиль якого піднімаються до неба золоті бані та висотні будинки.

Ще одне улюблене місце відпочинку киян - Труханів острів на Дніпрі. Ніколи не буває безлюдним Гідропарк.

Багато в наших парках представників рослинного світу, завезених з інших країн та континентів. Так, Сирецький дендропарк (з грецької "дендро" - дерево) у своїй колекції нараховує 480 видів та форм дерев і чагарників. Тут ростуть рідкісні та екзотичні види: тис далекосхідний, гінкто дволопатеве, кипарисовик горохоплодий, сосна австрійська, різні види ялини.

В місті існує 9 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. Зелені вулиці Києва справедливо порівнюють з тінистими але­ями парків. Щорічно в місті висаджується більше 3 тисяч дерев, близько 10 тисяч кущів та 7 млн. квітів. Бульвар ім. Тараса Шевчен­ка, обсаджений пірамідальними тополями, є пам'яткою природи і входить до об'єктів природно-заповідного фонду Києва.

Загальновідомо, що Київ - одне з найзеленіших міст світу. Мешканці нашого міста знаходяться ніби в обіймах природи. На кожного жителя міста приходиться 20 кв. м насаджень. Це більше, ніж у таких європейських містах, як Лондон, Рим, Москва, Санкт-Петербург, Берлін. Наприклад, в Парижі цей показник дорівнює 5,6 кв. м, в Токіо - всього 1 кв. м.

Тварини лісів та водойм. У густих широколистих лісах із сивими мохами, грибними та ягідними полянами тваринний світ дуже різ­номанітний. Продираються крізь зарості велетні лосі та дикі кабани. Пасуться дикі кози. Полюють вовки та лисиці, стрибає полохливий заєць-русак. На деревах миготять руді білки та куниці, а внизу хо­ваються тхори, кроти, землерийки, клопочеться їжак. У верховітті справжнє пташине царство: зяблики, дятли, дрозди, зорянки, горихвістки, синиці, солов'ї та ін. Є й хижі птахи: сіра сова, шуліка. В траві зустрічаються вужі, мідянки та ящірки.

У соснових лісах (борах) тваринний світ значно бідніший. Тут поширені лисиця, заєць-русак, білка, їжак, лісова миша, кілька видів кажанів. З птахів водяться сова, дятел, мухоловка, зяблик, синиця. Є ящірки та жаби.

У заплавах Дніпра багато водяних полівок, тхорів, кротів. Зустрі­чаються єнотовидний собака, ласка, бобер. Сила-силенна птахів - деркачі, водяні курочки, плиски, жайворонки, бугайчики, чайки; з перелітних зустрічаються гуси, крячки, кулики, журавлі.

В Дніпрі, ставках та озерах водяться такі види риб: короп, карась, лящ, плітка, окунь, судак, лин, щука, сом. Колись зустрічались осетр і стерлядь. У малих річках поширена менш цінна риба: окунь, йорж, піскар.

Звірі міста. Вони представлені як природними загальнопоширеними видами, так і багатими колекційними фондами Київського зоопарку, а також собаками та котами, чисельність яких сягає 150-170 тисяч особин. Місто з його будівлями та парками є звичним } місцем існування для багатьох тварин. Досить поширена білка, її можна зустріти навіть у центрі міста (Ботсад ім. Фоміна).

Звичними є щурі, які належать до найбільш шкідливих гризунів. Вони знищують харчові продукти, псують тару, розгризають дерев'яні частини будівель, пошкоджують лінії електропередач, кабелі. Оселяючись в таких місцях, як смітники та стічні канави, щурі стають носіями більше ЗО різних хвороб (чуми, тифу, дизен­терії, холери, сказу та ін.). У підвалах, каналізації, тунелях метро (в нижньому ярусі міста) живуть сірі щурі (пацюки), а чорні витіснені ними на горища. За світовою статистикою, сьогодні на кожного жителя міста припадає як мінімум по одному щуру.

Найбільш поширеною є хатня миша. Вона, як і щур, з давніх-давен живе біля людини і теж належить до небезпечних шкідників: шкодить у зерносховищах, продовольчих складах, житлових примі­щеннях. Миші також є носіями захворювань. Пристосувалась до жит­тя в міських умовах куниця кам'яна, яка поселяється на горищах старих будинків. Ці спритні тваринки активні вночі, а вдень ховають­ся в свої лігва. Як хижаки, куниці живляться гризунами, дрібними; пташками, нерідко нападають на голубів. Влітку і восени вони з задоволенням поїдають ягоди, яблука, груші, сливи, шипшину тощо.

Трапляються в місті деякі види кажанів. Це нічні тварини. В Києві вони гніздяться в темних кутках залізничного моста через Дніпро. Вечорами величезна кількість цих маленьких крилатих істот літає над поверхнею річки.

Птахи міста. Навряд чи кому спаде на думку пов'язувати пташине царство з великим сучасним містом. Проте саме тут, поруч з нами, нехтуючи правилами прописки, мешкають різноманітні птахи. Вони населяють житлові масиви, парки, сади та водойми Києва,

Деякі з пташок постійно мешкають у Києві, вважаючи його рідною домівкою. Це добре знайомі, іноді навіть докучливі, голуби та горобці, а також кільчасті горлиці, сороки, сойки та чорні дрозди, які стали "киянами" зовсім недавно. Чорних дроздів вчені спеціаль­но завезли з Польщі для окраси краєвиду міста.

Чимало пернатих перебуває в нашому місті лише в теплу пору року. Це шпаки, серпокрильці, солов'ї, ластівки, кропив'янки.і зорянки та мухоловки. Інші птахи з'являються у місті виключної у зимовий період. До них належать снігурі та омелюхи, чечітки та горіхівки. Взимку вони живляться плодами горобини та омели,( насінням бур'янів і бруньками дерев. Багатотисячні зграї граків та гав з початком холоднечі заповнюють двори, сквери і парки. ^ Значно збільшується кількість синиць. У місті й тепліше, і, го­ловне, їжі більше.

Місць гніздування в Києві не вистачає. Сучасні "коробки", на від­міну від старих споруд, які мають ніші і душники на горищі, мало приваблюють птахів. За таких умов допомогти може тільки збільшення кількості штучних гнізд. Розвішу­вати шпаківні і синичники доречно не тільки в парках, садах і скверах, а й на балконах і дахах будинків. Можна було б запропонувати київ­ським архітекторам, створюючи про­екти нових будівель, враховувати ін­тереси пернатих мешканців міста, як це роблять у Західній Європі. Треба пам'ятати, що птахи не тільки наші найближчі сусіди, що розважають нас чудовим співом, а й надійні помічники, які знищують багатьох шкідників зелених насаджень.

Багато у нашому місті птахів, що прив'язані до водойм. На островах та узбережжі Дніпра, Десенки, багатьох ставків і озер мешкають норці, чаплі, качки, плиски, водяні курочки; є мартини, крячки, кулики. Безліч дрібних співочих пташок: очеретянки, синьошийки, вусаті синиці та ін. Частина цих птахів, завдяки впливу теплих стоків міста, теплоелектроцентралей і Київської ГЕС, перебувають зиму на незамерзаючих ділянках та поблизу від них.; В останні роки, завдяки не дуже суворим зимам і організації більш-менш регулярної підгодівлі водолюбних птахів, у Києві стали зимувати лебеді!

Свійські тварини. У сиву давнину людина приручила деяких тварин, які тепер забезпечують її продуктами харчування, вовною та допомагають виконувати різну роботу. Тепер їх називають свій­ськими тваринами (назвіть цих тварин).

6. НАСЕЛЕННЯ

Місто - це не тільки архітектура споруд і мереживо вулиць. Місто - це люди.

Київ -одне з найдавніших місць оселення людини. Про це свідчать відкриті археологами стоянки стародавньої людини в межах міста і його околиць.

Кількість населення. Люди, які проживають на певній тери­торії, складають її населення. Відомості про кількість і склад на­селення дають його переписи, що проводяться один раз на десять років. За останніми даними в Україні проживає 51 мільйон чоловік, а у Києві - 2,6 мільйона (точна цифра - 2 626 000 чол. на 1.01.1997 року). Це становить 5% всього населення держави. За кількістю населення це найбільше місто України.

Густота населення. Населення розміщується по території нерівномірно: в одних місцях - скупчення міст і сіл, а значить, і населення, в інших - населені пункти зустрічаються рідше (Переконайтеся у цьому, розглянувши адміністративну карту Київської області). Щоб обчислити густоту розселення людей на певній території, потрібно кількість проживаючого на ній населення розділити на площу цієї території. Так, густота населення в Києві І дуже висока, вона складає 3 187 чоловік на кв. км, в той час, як І в Київській області - 66 чоловік на кв. км.

Національний склад. За національним складом населення Києва, як і нашої держави, багатонаціональне. Кияни належать до різних націй і народностей. Основну частину населення складають українці - корінне населення країни. В Києві частка українців складає 72,5%, росіян - 21%, євреїв - 4%, білорусів - 1%, всіх інших національностей - 1, 5 %. Серед них поляки, вірмени, татари, молдавани, азербайджанці, грузини, узбеки, болгари, греки та ін.

За Конституцією, нашим основним законом, представники різних націй і народностей складають український народ. Всі вони мають однакові права і рівні перед законом

7. ПРИРОДООХОРОННІ ТЕРИТОРІЇ

Пошуком відповідей на ці та інші питання займаються люди – екологи, які люблять свою землю, бажають добра їй та всьому живому на ній, дбають про збереження здоров’я як природи, так і людини. Цей параграф допоможе згадати вже вивчене, звертаючи увагу на необхідність охорони природи, її збереження.

Природа Києва й околиць зазнає відчутного негативного впливу промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту та інших галузей господарства. Забруднюються повітря, вода, грун­ти, що шкідливо впливає і на саму людину. Приголомшуючим є вплив на природу Київщини чорнобильської катастрофи. Територія екологічної біди охоплює 30-кілометрову зону навколо АЕС.

Природно-заповідний фонд. Попри всі біди природа міста ще чарів­на, багата і різноманітна. Щоб зберегти її, затверджено перелік тери­торій та об'єктів природно-заповідного фонду м. Києва, яким надано заповідний статус. Це ділянки суші і водного простору, які мають особливу наукову, естетичну та іншу цінність і виділені для збережен­ня природних краєвидів, тварин і рослин, для підтримання екологіч­ної рівноваги та спостережень за природою. Заповідні території мають важливе господарське та наукові практичне значення. Передусім вони зберігають природне сере­довище, необхідне для нормаль­ного існування рослин і тварин, насамперед тих, кому загрожує небезпека зникнення. Заповідні території - своєрідні зразки не­займаної природи. Саме в них, як у природних лабораторіях, можна вивчати складні зв'язки в живій природі, оцінювати вплив людини на навколишнє середовище та розробляти заходи щодо розумного використання, охорони та збагачення природних багатств.

У Києві нараховується 46 за­повідних об'єктів: 7 заказників, II пам'яток природи, 20 парків, пам'яток садово-паркового мистецтва, 3 ботанічні сади, дендрологіч­ний парк, зоопарк, 3 регіональні ландшафтні парки. З них 16 територій та об'єктів мають загальнодержавне значення. Загальна площа всіх природно-заповідних територій понад 7 696 га.

Законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання. На заповідних територіях забороняється проводити рубку дерев, будівництво, знищення рослин, гнізд птахів. Особи, винні в порушенні природоохоронного законодавства, притягаються до відповідальності.

Заказники. Серед них озеро Вербне, Дачне та Межигірське урочи­ща, "Біла діброва", "Березовий гай" та "Рибне" місцевого значення. Заказник "Лісники" має загальнодержавне значення. Це лісовий ма­сив із переважанням сосни, дуба, клена, ясена та лучною рослинністю. Значну площу тут займають вільхові болота. Є мальовниче озеро з очеретяними заростями. В заказнику зустрічаються рослини і тварини, які занесені до Червоної книги України: вовчі ягоди пахучі, ковила дніпровська, сон чорніючий, цибуля ведмежа, сальвінія плаваюча,; пальчатокорінник, зозулинець болотний, любка дволиста, гніздівка звичайна, зозулині сльози, є поселення бобрів та орланів-білохвостів. Часто зустрічаються козуля європейська та свиня дика.

Пам'ятки природи. Не менш цінними є пам'ятки природи. В на­шому місті до них належать Романівське болото, Золотоворітський сквер, бульвар ім. Т. Шевченка та окремі вікові дерева. Романівське болото розташоване в долині струмка Любка (права притока річки Ірпінь). Болото унікальне тим, що тут росте береза низька та пальчатокорінник, занесені до Червоної книги України. Крім поширених різних видів осок та очерету, тут зустрічаються синюха голуба - цінна лікарська рослина, журавлина болотна, вовче тіло - і рідкісні для Полісся види. Є поселення бобрів. Золотоворітський сквер, що у Старокиївському районі, є своєрідним комплексом у центрі міста. Тут ростуть старі гіркокаштани, в'язи, ясени плакучої форми, магнолії. На вул. Володимирській росте унікальна 500-літня липа, вул.КитаївськІй -багатовіковий каштан, вул. Суворова - 200-літній дуб. Дерева-довгожителі є й на інших вулицях міста, вони складають унікальний зелений фонд, мають історичну цінність і охороняються державою). У зв'язку із складною екологічною ситуа­цією в Києві і нестачею через економічні негаразди коштів на технічні заходи охорони довкілля різко зростає значення природних захисників - лісів, озеленених площ, водойм. Тому так важливо зберігати рослинність міста, не допускати зменшення озеленених площ.

Немало екологічних проблем у нашій місцевості. Ми повинні зробити все можливе для їх вирішення. Бережімо природу рідного краю, яка так щедро поділилась з нами своєю красою та багатствами!

I.ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ

Вам уже відомо, як століттями копіткою працею багатьох поколінь людей створювалося все, що нас тепер оточує. Забудовувались вулиці, прокладались шляхи, випускалась продукція, вирощувались необхідні рослини і розводились тварини, створювались духовні цінності. Все це - господарська діяльність людей. Господарство на­шого міста включає промисловість, потужний будівельний комп­лекс, розвинуте комунальне господарство, транспорт, сучасний зв'язок, освіту, науку, культуру і спорт, охорону здоров'я і торгівлю.

Промисловість. Сукупність підприємств (шахт, фабрик, заводів, комбінатів), де добуваються корисні копалини і виготовляється різноманітна продукція (верстати, машини, меблі, одяг, продукти харчування тощо), називають промисловістю.

Київ - один з найбільших промислових центрів України. Провідне місце в його господарстві займає машинобудування: виготовлення приладів і верстатів-автоматів, телевізорів і електронно-обчислювальної техніки, літаків, морських суден, екскаваторів і мотоциклів, фотоапаратів (фотоапаратом "Київ" перший у світі космонавт Юрій Гагарін зробив найперші знімки Землі із космосу). Широко відомі такі виробничі об'єднання, як "Арсенал", "Біль­шовик", "Електронмаш", "Ленінська кузня", Авіаційне об'єднання ім. О. Антонова, заводи "Точелектроприлад", "Транссигнал", Дар­ницький вагоноремонтний та ін.

Ще декілька років назад машинобудування визначалось ви­соким рівнем розвитку, сьогодні через кризову ситуацію в гос­подарстві країни значно зменшилось виробництво багатьох ви­дів продукції.

На хімічних підприємствах "Хімволокно", "Укрлакофарби", "Дарниця", "Київгума" та інших виготовляють штучні волокна, нитки, лаки, фарби, миючі засоби, ліки, синтетичні вітаміни тощо. Київський завод "Вулкан" виготовляє взуттєву гуму, штуч­ну шкіру та іншу продукцію. Продукція заводу "Радикал"- сода, засоби захисту рослин.

У легкій промисловості працюють "Дарницький шовковий ком­бінат", трикотажні об'єднання "Киянка", "Роза", швейні - "Укра­їна" і "Каштан", взуттєве - "Київ" та інші, які виготовляють тка­нини, взуття, шиють одяг.

У Києві розвинена харчова промисловість. Працюють хлібозаводи, макаронні фабрики. Молокозаводи виготовляють більше 70 ви­дів молочної продукції. Київський м'ясокомбінат випускає м'ясні та ковбасні вироби, консерви, харчові жири. Відомою в Україні є кондитерська фабрика ім. Карла Маркса, яка була заснована ще в минулому столітті. В її асортименті більш як 350 найменувань кон­дитерських виробів, серед яких широко відомі торти "Київський", "Золоті ворота", цукерки "Вечірній Київ".

Потужна поліграфічна промисловість друкує газети, журнали, книжки. Електроенергія, яка потрібна промисловості і населенню, вироб­ляється на Київських ГЕС, ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 (теплоелектроцентралях).

У період економічної кризи, яку зараз переживає наша держа­ва, промислове виробництва скоротилось мало не вдвічі.

Сільське господарство має два основні напрямки: рослинництво і тваринництво, які забезпечують населення продуктами харчуван­ня, а промисловість - сировиною (шкіри, льон тощо). На полях за межами міста вирощують пшеницю, жито, овес, кукурудзу, гречку, картоплю, льон, цукрові буряки, овочі. Поширене садівництво. Роз­винуте молочне і м'ясне тваринництво (розводять велику рогату ху­добу, свиней, курей, качок). У ставках розводять рибу.

Хто ж годує киян? Молочні вироби надходять з Бородянського, Яготинського, Кагарлицького молокозаводів. М'ясну продукцію забезпечують Київська, Житомирська, Кіровоградська та Полтавська області. Цукор виготовляється на 14 цукрових заводах Київщини. Зерно для виготовлення борошна поступає на "Київмлин" з Кірово­градської, Сумської, Миколаївської та Одеської областей. Овочами киян забезпечує Київська область. Наприклад, у господарстві "Рубежівське" та селищі Бортничі вирощують для киян полуниці, сливи, яблука, овочі, виробляють овочеві консерви і фруктові соки. Фрукти, окрім того, завозяться з Одеської, Херсонської областей та Криму.