США - провідна постіндустріальна держава

транспортний полімагістраль торговий
економічний

США - провідна постіндустріальна держава

Транспорт

Транспортний
комплекс США є надзвичайно потужним і вдало збалансованим. У перевезенні
вантажів лідирують залізниці (38% вантажообігу), на автотранспорт припадає 28%,
внутрішній водний транспорт – 16%, трубопроводи – 18%. У перевезенні пасажирів
абсолютним лідером є автомобільний транспорт (82%), його головний конкурент –
авіаційний (17%). На залізниці та водний транспорт лишається 1% пасажирообігу.
Їх значення зберігається лише в організації туристичних круїзів.

У
зовнішніх зв’язках виключне значення має морський транспорт, але значна частина
торгового флоту США плаває під "зручними прапорами". Швидко росте
роль авіації у перевезенні не тільки пасажирів, але й вантажів.

Каркас
транспортної системи країни становлять полімагістралі, що утворюють
лінійно-вузлову структуру. Найнапруженішим є північно-східний "коридор"
(Вашингтон – Бостон). Найважливіші меридіональні "коридори" – це "Чикаго
– Новий Орлеан", "Чикаго – Маямі", "Сіетл – Лос-Анджелес";
серед широтних виділяються напруженістю "Нью-Йорк – Піттсбург – Чикаго –
Сан-Франциско" та "Новий Орлеан – Х’юстон – Лос-Анджелес".

Зберігають
своє значення внутрішні водні шляхи. Наприклад, Іллінойський канал поєднує озеро
Мічиган з притокою Міссісіпі річкою Іллінойс, створюючи таким чином вихід з
Великих озер у Мексиканську затоку. Ері-канал є зручним шляхом із Нью-Йорку до
Великих озер. Переважна частина вантажообігу внутрішнього водного транспорту
припадає на басейн Міссісіпі та Великі озера (найбільші річкові порти США – це
Піттсбург і Сент-Луїс; озерні – Дулут, Чикаго, Толідо, Детройт і Буффало).
Берегові канали з’єднують гирла річок і лагуни, тому дають можливість річковим
судам проходити вздовж узбережжя, не виходячи у відкрите море.

Важливе
значення для національної економіки США мають два водних шляхи, що лежать за їх
межами: це глибоководний шлях Святого Лаврентія та Панамський канал.

Зовнішньоекономічні
зв’язки

Географія
торгових зв’язків США є надзвичайно широкою в силу активної участі країни в
міжнародному поділі праці. Серед економічних партнерів найважливішими є
безпосередні сусіди – Канада і Мексика. Далі йдуть Японія і група
західноєвропейських країн. Швидко зростають обсяги торгівлі з новими
індустріальними країнами Східної Азії (Китай, Південна Корея, Тайвань).
Важливим партнером завжди була і залишається Австралія.

В
експорті США після надання послуг найбільше значення мають готові
промислові вироби, а якщо взяти конкретний товар – це літаки (наступні позиції
за автомобілями, комп’ютерами, напівпровідниками, фармацевтичними препаратами).
Значною лишається частка сільськогосподарського експорту (м’ясо, зерно, тютюн,
соя). Специфічним "експортом" є доларова емісія.

В
імпорті переважають паливо (особливо – нафта) та інша мінеральна
сировина, широкий спектр споживчих товарів (одяг, взуття, годинники, побутова
техніка, кава, какао, чай, рибопродукти), різноманітне промислове устаткування,
автозапчастини, сталь і папір тощо.

Територіальна
структура господарства США

Іще
на початку ХХ століття статистична служба США затвердила поділ території країни
на три великі райони (макрорайони або економічні зони), що історично склалися в
процесі освоєння та соціально-економічного розвитку. Їх назвали: Північ,
Південь і Захід.

Колонізація
Півночі і Півдня почалася практично одночасно у ХVІІІ столітті, але
здійснювалася по-різному. На Півночі розвиток продуктивних сил не гальмувався
феодалізмом. Сюди був спрямований основний потік переселенців і капіталів з
Європи. Розвиток Півдня до 1863 року стримувався рабством. Захід – це переважно
гірська посушлива територія, її колонізація розпочалася лише в кінці ХІХ
століття.

Як
наслідок, найрозвиненішою стала Північ. Хоча у другій половині ХХ століття
розрив зменшився, Південь і Захід підтягнулися, а по окремим позиціям навіть
перехопили лідерство. Північ залишається найбільш заселеною територією, з
найбільшим потенціалом обробної промисловості, що забезпечує більше половини
вартості експорту США. В наш час Північ розглядають як 2 окремі економічні
зони: Північний Схід та Середній Захід.

Але
всередині будь-якої з 4 названих економічних зон, враховуючи їх величезні
розміри, неминучими є внутрішні відмінності, які зумовлені географічним
положенням і характером природного середовища, історією освоєння території та
кваліфікацією трудових ресурсів або іншими особливостями.

І.
Північний Схід

І.1.
Нова Англія (до її складу входять штати Мен, Вермонт, Нью-Гемпшир,
Массачусетс, Коннектикут, Род-Айленд).

Тут
у 1620 році було засновано першу англійську колонію. На мінеральні ресурси
територія небагата. Далеко не найкращі умови й для землеробства. Головна
перевага Нової Англії – приморське положення.

Судноплавство,
морська торгівля, рибальство, суднобудування стали першими і головними
джерелами нагромадження капіталу. Саме тут на початку ХІХ століття відбувався
промисловий переворот і звідси почалася індустріалізація США.

В
економічній теорії Нова Англія стала класичним прикладом безперервної зміни
структури господарства, "еміграції" старих галузей (текстильна,
швейна, взуттєва, деревообробна) і виникнення на їх місці нових, більш складних
– електроніка, волоконна оптика, фармацевтика, космічне обладнання і атомні
підводні човни – ось сучасне обличчя району.

Найбільше
місто – Бостон (головні галузі – це виробництво комп’ютерів і послуг в галузі
обробки інформації, фінансів, медицини), до його міської агломерації входить
Кембридж (де функціонують Гарвардський університет і Массачусетський
технологічний інститут).

Хартфорд
– перша столиця верстатобудування США, а зараз найбільший центр виробництва
авіаційних двигунів.

Порти
Нової Англії Нью-Лондон і Ньюпорт – головні бази ВМС США в Атлантиці.

І.2.
Середньо-Атлантичний район (штати Нью-Йорк, Пенсільванія, Нью-Джерсі)
незважаючи на невпинне зміщення центрів ваги населення та економічної
діяльності на захід, і сьогодні залишається одним із найважливіших в США. Адже
на його території розташоване ядро мегаполісу Босваш – міста Нью-Йорк і
Філадельфія, а також Піттсбург – американська столиця сталі.

У
сучасному світі рівнятися з Атлантичним узбережжям Північного Сходу США за
рівнем ділової активності та виробничими потужностями може тільки головна
промислова смуга Японії – мегаполіс Токайдо.

Видобувна
промисловість у Середньо-Атлантичному економічному районі майже відсутня.
Енергетика базується на довізному паливі та АЕС. Максимальний рівень
диверсифікації машинобудування спостерігається у трикутнику "Нью-Йорк –
Буффало – Рочестер". Також виділяються обсягами виробництва хімічна,
паперова, поліграфічна і легка промисловість. Але просто виключною є роль
узбережжя у фінансах і торгівлі, ділових та медичних послугах.

Найбільше
місто району – Нью-Йорк. Лідерські функції у Бостона та Філадельфії він
перехопив у кінці ХVІІІ століття завдяки будівництву Ері-каналу, а пізніше залізниць
вглиб континенту. Нью-Йорк – це найголовніший в світі центр ділової активності,
неофіційна "фінансова столиця", також слід згадати розташування тут
штаб-квартири ООН. В межах США Нью-Йорк – швейна, ювелірна та поліграфічна "столиця".

Місто
Рочестер на березі Онтаріо знамените штаб-квартирою, лабораторіями і закладами
фірми "Істмен Кодак", це не тільки фотоапаратура з плівкою, а й інші
вироби та послуги в галузі оптики і лазерної техніки. Серед рекреаційних
місцевостей району виділяється Лейк-Плесід. Сільське господарство хоча й
інтенсивне (молочне скотарство, птахівництво), але значення його мінімальне.

ІІ.
Середній Захід

ІІ.1.
Північно-Східний Центр (або Приозер’я) – це штати Огайо, Мічиган,
Індіана, Іллінойс, Вісконсін.

Колонізація
цієї території розпочалася лише на початку ХІХ століття. Але значний за обсягом
ПРП привів до того, що по вартості промислової продукції Приозер’я випереджає
Нову Англію та Середньо-Атлантичний район разом узяті. Посприяло цьому вигідне
ТГП між залізною рудою озера Верхнє та аппалачським вугіллям, а в ширшому
розумінні – центральне положення по відношенню до всього національного ринку
США.

Детройт
став "автомобільною й танковою столицею" США, а Чикаго – "м’ясною
столицею" США (на чиказьких скотобойнях працює близько 30 тис. осіб) та
світовою столицею верстатобудування, важливим центром виробництва будівельної
та гірничої техніки. Чиказький аеропорт "О’Хейр" – найбільший у світі
за пасажирообігом.

Розквіт
району, який інколи називають "американським Руром", припав на першу
половину ХХ століття. Зараз відбувається переструктуризація на користь
нематеріального виробництва. Приозер’я стали називати "морозним поясом"
на противагу так званому "сонячному поясу" Півдня та Заходу.

Район
дуже важливий у сільськогосподарському відношенні – це кукурудзяна і молочна
смуги (Вісконсін – "наймолочніший штат" в США).

ІІ.2.
Північно-Західний Центр включає в себе штати Айова, Міссурі, Міннесота,
Північна Дакота, Південна Дакота, Небраска, Канзас.

У
фізико-географічному відношенні – це північна частина Великих рівнин США.
Територія велика, але слабозаселена, тривалий час її значення визначалося
виключно сільським господарством. І зараз тут виробляється майже 20% продукції
рослинництва та 25% продукції тваринництва США.

За
штатом Айова закріпився образ житниці США, кукурудзі тут навіть поставили
пам’ятник із щирого золота – "Золотий початок". Провідні технічні
культури району – соняшник і цукровий буряк. У тваринницькому відношенні – це
північна м’ясна смуга, в якій свинарство і птахівництво успішно конкурують із
скотарством.

Промисловий
потенціал невеликий (всі 7 штатів разом узяті поступаються одному Огайо). Міста
району переважно невеликі, їх виробнича структура формувалася під впливом
потреб прилеглих територій. У промисловості переважають борошномельна, м’ясна,
олійна, комбікормова та машинобудування. Деяким винятком є Сент-Луїс, в якому
металургія поєднується з хутряною та пивоварною промисловістю, а також
авіаційною (виробництво винищувачів, бомбардувальників) і ракетно-космічною
(ракетні двигуни "Макдоннел-Дуглас").

Місто
Уїчіто – вузькоспеціалізований центр авіапромисловості (стратегічні
бомбардувальники "Боїнг").

ІІІ.
Південь

За
своїми природно-ресурсними характеристиками Південь значно багатший за Північ.
Швидкі позитивні зміни після відміни рабства і поширення ринкових відносин були
пов’язані з великим ПРП та дешевою робочою силою.

ІІІ.1.
Південно-Атлантичний район включає в себе штати Делавер, Мериленд,
Західна Вірджинія, Вірджинія, Північна Кароліна, Південна Кароліна, Джорджія та
федеральний округ Колумбія.

Тут
простягається знаменита бавовницька смуга з переважанням технічних культур, що
є дуже трудомісткими (тютюн, цукрова тростина, арахіс), а в зерновому
господарстві – рису. Розвинуто товарне виробництво фруктів, ранніх овочів.
Сільськогосподарська сировина і значні лісові ресурси виступили базою для
формування обробної промисловості: текстильної, швейної, харчової, тютюнової,
меблевої та целюлозно-паперової. Обробні центри невеликі, але вздовж лінії
водоспадів Апалачських передгір’їв з їх дешевою енергією та залізниці "Нью-Йорк
– Новий Орлеан" їх концентрація утворила суцільне "дисперсне місто".

Атланта
– найважливіший транспортний вузол завдяки вигідному ЕГП. Це місто є крупним
центром транспортного машинобудування ("Локхід" виробляє тут
літаки-шпигуни і ракети; функціонує 3 автозаводи тощо), а ще Атланта стала
батьківщиною напою кока-кола (штаб-квартира корпорації залишається тут).

Ньюпорт-Ньюс
і Норфолк – центри суднобудування (атомні авіаносці), а також важливі порти,
через які відвантажують на експорт кам’яне вугілля.

На
березі Чесапікської затоки зручно розташувався Балтімор, значний виробник
листової сталі й труб, олова, радарів та електроніки, а також цукру й овочевих
консервів.

Вашингтон
– це місто для виконання столичних функцій. Тільки урядових службовців тут
більше 370 тис. осіб. Промисловість обмежується поліграфією та харчовою.
Неподалік Вашингтону на атлантичному узбережжі знаходиться відомий курорт
Вірджінія-Біч.

ІІІ.2.
Південно-Східний центр має в своєму складі штати Кентуккі, Теннессі,
Алабама, Міссісіпі. Інакше його називають "Старий Південь" – оскільки
рабство і його пережитки існували тут у найвиразнішій формі.

Північна
(гірська) частина економічного району на початку ХХ століття була
слаборозвинена та низькоурбанізована (незважаючи навіть на видобуток вугілля).
Особливу роль у піднятті економіки району належить "Програмі розвитку
долини Теннессі". Стік річки був зарегульований, вона стала важливим
судноплавним шляхом. Згодом ГЕС були доповнені ТЕС на аппалачському вугіллі та
АЕС. Так було створено найбільший енергетичний комплекс країни, а потім атомну
промисловість та виробництво фосфатних добрив. На цих галузях "виросли"
найбільші міста району – Нешвілл і Хантсвілл. В нижній течії Міссісіпі, близько
до виходу в Мексиканську затоку, розташований Батон-Руж – важливий
нафтохімічний центр.

Слід
зазначити, що Південні Аппалачі відомі й рекреаційними ресурсами (наприклад,
Мамонтова печера). Штат Кентуккі – батьківщина бурбону, 95% світового
виробництва цього міцного напою зосереджено саме тут.

У
сільськогосподарському відношенні територія району відноситься до бавовницької
смуги. Бавовна вдало доповнюється іншими технічними культурами (тютюн, арахіс,
цукрова тростина). Значні площі ріллі зрошуються. Тваринництво представлене птахівництвом
(як яєчного, так і м’ясного спрямування).

В
середній частині бавовницької смуги головним організуючим центром є місто
Мемфіс (харчова, легка, меблева промисловість).

ІІІ.3.
Південно-західний центр (або "Новий Південь") представлений
штатами Техас, Луїзіана, Оклахома, Арканзас.

Зараз
це найбагатший та найдинамічніший економічний район США. В загальнодержавному
масштабі він виділяється великим сільськогосподарським потенціалом (особливо у
виробництві яловичини, вирощуванні овочів і фруктів, рису тощо), потужним
нафтогазовим комплексом, сільськогосподарською хімією та успішним розвитком
наукомістких галузей, зокрема електроніки й ракетно-космічної промисловості.

В
історії розвитку індустрії провідну роль відіграли поклади нафти, сірки,
калійних солей. Нафтопереробка і сільськогосподарська хімія (Х’юстон, Новий
Орлеан, Корпус-Крісті, Монро, Лейк-Чарльз, Одеса) були доповнені
електроенергетикою та енергомісткими галузями, зокрема в районі виплавляється
майже половина алюмінію країни (Корпус-Крісті, Порт-Лавака, Рокдейл) з
імпортованих ямайкських і суринамських бокситів.

Район
не тільки виробляє найбільше в країні електроенергії, але й найбільше
яловичини, є значним продуцентом фруктів, овочів, бавовнику та рису. Пасовищне
тваринництво крім м’ясного скотарства представлене також м’ясо-вовняним
вівчарством. Пониззя річки Ріо-Гранде – одна з найкращих у США зон овочівництва
та вирощування цитрусових. У долині Міссісіпі вирощується бавовник, рис, арахіс
і цукрова тростина.

Але
сільське господарство та нафтогазовий комплекс – це старі галузі виробництва.
Нові, переважно наукомісткі галузі, тісно пов’язані з військовою справою та
космосом.

Х’юстон
– найбільше місто всього Півдня, "хімічна столиця" США, одночасно і "космічна
столиця" держави (тут знаходиться центр управління польотами). За більш
ніж 2 тисячі кілометрів магістральних трубопроводів місто прозвали "мискою
з макаронами".

Даллас
і Форт-Уерт розташовані у внутрішній частині району на стику бавовницької та
м’ясної смуг. Ці міста злилися між собою, утворивши промислово-міську
агломерацію, що стала банківсько-фінансовою столицею Південно-Західного Центру.
Значну роль відіграє харчова промисловість, важке машинобудування, а останнім
часом і електроніка.

Остін
– столиця штату Техас, тут знаходиться Техаський університет та "Силіконова
прерія" з дослідницькими установами в галузі електроніки.

Новий
Орлеан – найбільший порт США за вантажообігом. Це місто слугує унікальним
прикладом поєднання французької та негритянської культур.

ІІІ.4.
Флорида. Це настільки неповторний штат, що може розглядатися як окремий
економічний район. Тут життя яскраве та веселе як карнавал. Ці місця дуже любив
Е. Хемінгуей, але він категорично не хотів, щоб його тут поховали, настільки,
мовляв, несерйозні місцеві мешканці. І дійсно, на якому ще цвинтарі можна
побачити такі епітафії "я ж казав, що хворий", а поруч похована
дружина: "нарешті я знаю, де він сьогодні ночує".

Флорида
має сприятливі кліматичні умови, що дозволило розвинути сільське господарство,
яке спеціалізується на вирощуванні апельсинів (6 млн. тон на рік), цукрової
тростини, овочів і квітів. Сільське господарство доповнене прибутковим
курортно-туристичним бізнесом (щороку приймається 40 млн. відпочивальників).

Обробна
промисловість представлена у першу чергу харчовою та виробництвом мінеральних
добрив (останнє ґрунтується на видобутку власних фосфоритів). Але на межі
тисячоліть на провідні позиції вийшли наукомісткі виробництва та різні послуги.
У промисловому комплексі передують виробництва засобів зв’язку, комунікаційних систем,
навігаційних приладів.

Маямі
– це курорт світового значення, важливий транспортний вузол, головний
фінансовий центр економічного району. Орландо – важливий осередок космічних
досліджень та авіаракетної промисловості (мис Канаверал після побудови космодрому
став "космічним берегом" США).

IV.
Захід

Західна
економічна зона займає половину площі країни, володіє значними покладами
корисних копалин, проте має найменшу кількість населення.

IV.1.
Гірський Захід складається з наступних штатів: Монтана, Айдахо,
Вайомінг, Невада, Юта, Колорадо, Аризона, Нью-Мексико.

Територія
відзначається різко континентальним кліматом, досить складним рельєфом та
незначною розораністю. Головні багатства району – природні пасовища, мінеральна
сировина, рекреаційні ресурси. З ними тісно пов’язана виробнича спеціалізація.

У
сільському господарстві головну роль грає пасовищне тваринництво (розведення
ВРХ і вівчарство) м’ясного напрямку. Рослинництво розвивається лише в умовах
зрошення.

Гірничо-видобувна
промисловість представлена у першу чергу паливною (особливо кам’яновугільною,
але є нафтова і газова), видобуваються також руди багатьох кольорових металів,
золото і срібло тощо.

Розвитку
промисловості посприяла наявність гідроенергоресурсів Колорадо та Міссурі
(верхня течія). Провідними галузями стали кольорова металургія, харчова
промисловість та ВПК. Лос-Аламос у штаті Нью-Мексико – центр створення ядерної
зброї. В Неваді розташовані ядерні полігони.

До
нових галузей спеціалізації слід віднести туристичний бізнес. Район славний своїми
національними парками "Великий Каньйон", "Каньйонлендс", "Єлоустонський",
"Глейшер" та інші.

Знаменитий
Лас-Вегас у Неваді завдяки гральному бізнесу та іншим розвагам приносить7 млрд.
$ у державний бюджет щорічно.

Найбільші
міста Гірського Заходу – це Денвер (кольорова металургія, випуск гірничого
обладнання, військової електроніки, медичної апаратури, літаків),
Солт-Лейк-Сіті (хімія на базі солей Великого Солоного озера, вовняна
промисловість, комп’ютерне програмування) та Фінікс (ракетно-космічна і харчова
промисловість).

IV.2.
Каліфорнія – це найбільший штат США за чисельністю населення (31,5 млн.
осіб при площі у 411 тис. км²).

Каліфорнія
є провідним економічним районом США за багатьма показниками, у тому числі й за
розмірами ВНП, обсягами промислового та сільськогосподарського виробництва, за
рівнем автомобілізації та деякими іншими показниками. Якби Каліфорнія була
державою, то вона входила б у світову "десятку" за сумарною вартістю
ВНП.

Плюсами
Каліфорнії є м’який і теплий клімат (переважно сухі субтропіки), родючі ґрунти,
значні запаси нафти та інших корисних копалин. Мінусами стали: сейсмічність,
напружений водний баланс (воду акведуками перекидають з інших місцевостей).
Потреби потужної промисловості не задовольняються місцевою електроенергетикою,
хоча саме в Каліфорнії збудована найпотужніша в світі геотермальна
електростанція (1 млн. кВт) в знаменитій Долині Гейзерів, функціонує низка АЕС
тощо.

Економіка
штату надзвичайно диверсифікована. Основою сучасного процвітання є ВПК, наукові
дослідження і кінематографія. Сільське господарство представлене м’ясним і
молочним скотарством, кормовими травами, бавовником, рисом, але більше половини
прибутку дає овочівництво, садівництво, виноградарство і квітникарство. Головні
культури – томат і салат, мигдаль, виноград, апельсин, лимон, волоський горіх.

Найбільша
міська агломерація Каліфорнії – Лос-Анджелеська, вона виділяється авіаракетною
та космічною галузями, харчовою та легкою промисловістю, виробництвом ліків,
косметики, миючих засобів, іграшок, спорттоварів. Порт Лос-Анджелеса є
найбільшим у США портом Тихого океану.

"Сто
передмість у пошуках одного центру" – так містобудівники називають
Лос-Анджелес, оскільки місто створювалося як поліцентричне і переважно
одноповерхове. Крім Голівуду серед районів Лос-Анджелеса можна назвати Анагайм,
Лонг-Біч, Санта-Моніку та інші.

На
півдні штату знаходиться Сан-Дієго, що має найкращу в Каліфорнії глибоководну
гавань, в якій розміщується база ВМС США, місто є центром аерокосмічного
виробництва та важливим курортом.

Сан-Франциско
– великий культурний, фінансовий та промисловий центр. На берегах однойменної
затоки Сан-Франциско знаходяться міста Окленд (найбільший контейнерний порт
США) і Берклі (провідний центр лазерної техніки).

На
півдні від затоки Сан-Франциско розташоване місто Сан-Хосе. Ця місцевість
відома своїми фруктовими садами, її називали тривалий час "Сливовою
долиною", але тепер її назва – "Силіконова долина", це
найвідоміший у світі технополіс, пов’язаний із Стенфордським університетом.

IV.3.
Тихоокеанський Північний Захід. В його складі штати Вашингтон і Орегон.

На
Північному Заході зосереджена майже третина лісових багатств США. Заготівля
деревини і деревообробка мають загальнонаціональне значення (Юджин, Портленд,
Такома). Каскад ГЕС на річці Колумбія та її притоках є найбільшим у світі –
його сумарна потужність становить 25 млн.кВт. З дешевою електроенергією
пов’язані енергомісткі виробництва – виплавка алюмінію, рафінування міді
(Уенатчі, Беллінгхем, Такома, Лонгв’ю).

Найбільше
місто району Сіетл – це "авіаційна столиця" США, дуже важливий
морський порт, головна база рибальського флоту, крупний центр рибоконсервної та
целюлозно-паперової промисловості.

Сільське
господарство спеціалізується на молочно-м’ясному тваринництві, сіяних травах,
вирощуванні овочів та фруктів. Колумбійське плато відоме посівами пшениці.

IV.4.
Аляска має відокремлене географічне положення; територія освоєна слабо,
кліматичні умови досить суворі, але природні багатства – величезні. Площа штату
Аляска – 1,5 млн.км², а населення всього 600 тис. осіб.

В
промисловості переважає гірничо-видобувна, зокрема нафтова (Прадхо-Бей) і
вугільна (Уїттіер). Ведеться видобуток металорудних копалин, у тому числі
золота (поблизу Фербенкса, Анкоріджа та на півострові Сьюард). Створено
історичний парк "Клондайкська лихоманка". Функціонує ціла низка
природних національних парків ("Маунт-Мак-Кінлі", "Лейк-Кларк",
"Гейтс-оф-те-Арктік") та біосферний заповідник "Ноатак".
Щороку Аляску відвідує близько 1 млн. туристів.

Істотну
роль в економіці Аляски відіграє рибальство і рибоконсервна промисловість
(Сьюард, Кордова, Кодіак, Сітка). На власні лісові ресурси спирається
деревообробна промисловість (Уїттіер, Джуно, Сітка, Кетчікан). Важливим є
обслуговування військових баз (Фербенкс та інші).

Головне
місто Аляски – Анкорідж. Поруч з ним знаходиться кінцевий пункт
трансаляскінського нафтогону – порт Валдіз, з якого танкерами нафта
транспортується у Сан-Франциско, Лос-Анджелес, а через Панамський канал у порти
Атлантичного узбережжя.

У
внутрішніх районах Аляски розвивається оленярство, яке відіграє важливу роль у
забезпеченні населення дешевим та екологічно чистим м’ясом, а легкої
промисловості шкірсировиною.

IV.5.
Гавайї. За розмірами цей економічний район у складі однойменного штату –
найменший (16,6 тис. км²), але заселений дуже щільно завдяки
сприятливому клімату.

Економіка
району пережила багато змін у своєму розвитку. На провідних ролях змінювали
один одного: заготівля сандалового дерева, китобійний промисел, цукрові й
ананасові плантації. Зараз Гавайї спеціалізуються на туристичному бізнесі (до
10 млн. рекреантів за рік), тропічному землеробстві, транспортній діяльності.
Промисловість – переважно харчова і легка.

Найбільше
місто району – це Гонолулу на острові Оаху. Поруч з Гонолулу знаходиться
головна курортна зона Вайкікі з найліпшими пляжами. Тут спостерігається
найкраща хвиля для занять серфінгом. За багатство й екзотику своєї тропічної
рослинності острів Оаху отримав другу свою назву – острів Орхідей.

Населення
відрізняється високою екологічною свідомістю. Вже у 1916 році був заснований
Гавайський вулканічний національний парк. До речі, найвищий вулкан – Мануа-Кеа
є насправді найвищою горою в світі, адже якщо рахувати від його підніжжя (на
дні океану) до кратера, то загальна висота становитиме близько 10 км.

Цікаві
можливості є в зв’язку із специфічним географічним положенням і англо-японською
двомовністю населення: Гонолулу відділений 5-ма годинними поясами як від Токіо,
так і від Нью-Йорка, тому доцільно тут відкрити проміжну біржу, в результаті
торги можуть стати цілодобовими.

Ще
один "стовп" гавайської економіки – військове відомство. Найвідоміша
військова база – це Перл-Харбор.