Реферат на тему:

Австралійський Союз. Економіко-географічна характеристика країни

Площа - 7,7 млн км2.

Населення - 18 млн чоловік.

Столиця - Канберра.

Австралія - єдина країна, яка одна займає цілий континент. Вона поділяється на 6 штатів, які мають самоврядування, і одну територію. Віддаленість від Євро­пи перестала бути вирішальним чинником її географічного положення. Технічний прогрес па транспорті і засобах зв'язку зблизив її з іншими континентами. Пози­тивного значення набуває відносна близькість Австралії до країн Південно-Східної і Східної Азії та Океанії.

Природно-ресурсний потенціал. Австралія розташована в субекваторіальному, тропічному, субтропічному і помірному поясах. Більша її частина - це пустелі і на­півпустелі. Проте територія з достатньою кількістю опадав становить 1/3 площі. «Зе­лена Австралія» - це 2,5 млн км^:
. У посушливих районах значними є запаси підзем­них вод. За площею природних пасовищ Австралія не має конкурентів на Землі.

Країна посідає одне з перших місць у світі за розмірами мінеральних ресурсів, насамперед руд металів і вугілля. Сенсаційні відкриття нових родовищ трапляють­ся й нині. Природні ресурси Австралії справляють особливо велике враження, ко­ли їх розглянути в розрахунку на душу населення.

Населення. Австралія є переселенською колонією Великобританії. Англійська мова переважає в країні. Сучасна культура сформувалась під значним впливом США. Після Другої світової війни зросла роль іммігрантів неанглійців. До цих но­вих іммігрантів належать і українці, їх більш як 30 тисяч. Тривалий час у країні проводилась політика «білої» Австралії. Останнім часом дають дозвіл на в'їзд до Ав­стралії і вихідцям з Азії. Австралійців-аборигенів нараховується близько 160 тис. чоловік. Живуть вони на малопридатних землях у внутрішніх районах країни.

Австралія - найменш заселений континент світі, пересічна густота населення становить тільки 2,3 чол. на 1 км^:
, Понад 4/5 населення зосереджено на найспри­ятливішому для життя південно-східному узбережжі і ще 1/10 - на узбережжі південного заходу. Австралійці традиційно є жителями міст. Австралійські міста мають привабливий і охайний вигляд. У центрах - забудова висотна, передмістя -одноповерхові. Головним засобом пересування жителів є власна автомашина.

Столиці штатів конкурують між собою у розвитку модерної архітектури і культу­ри. Найбільші міста - Сідней і Мельбурн. Це головні економічні центри, їх давнє суперництво триває й донині. Канберра - спеціально побудоване столичне місто.

Господарство. В історичному й економічному розвитку Австралії багато спільних рис з Канадою. Австралія - індустріальне) розвинута країна. Рівень життя населення, якщо не брати до уваги аборигенів, є високим. Провідне місце в ма­теріальному виробництві належить обробній промисловості.
Вона включає чорну металургію, машинобудування, хімічну, харчову та інші галузі. Особливий розвиток дістало автомобілебудування. Головна промислова зона склалась на південно-східному узбережжі, Центрами й е Сідней і Мельбурн з їх найближчим оточен­ням. Більш чи менш розвинуті в промисловому відношенні й інші столиці штатів. Обробна промисловість повністю не задовольняє потреби країни. Імпортують промис­лове обладнання, наукоємні вироби і споживчі товари.

Енергетика Австралії базується на вугіллі. На Тасманії, в Австралійських Альпах побудовані гідроелектростанції. Останнім часом збільшився власний ви­добуток нафти і природного газу.

Сільське господарство Австралії багатогалузеве (мал.).
Воно повністю забезпечує населення продовольством.

Добре розвинута транспортна система. Найбільш густою є вона в заселених районах. Особливе значення належить трансконтинентальним залізницям і шосей­ним дорогам, а також внутрішньому і зовнішньому повітряному транспорту. Голов­ними аеропортами і морськими портами є Сідней і Мельбурн. Як проміжний аеро­порт виділяється Дарвін. Характерною рисою країни стало використання сучасних видів транспорту та зв'язку для обслуговування віддалених ферм і невеликих посе­лень, які розкидані на просторах внутрішньої Австралії. Є школи, учні яких вчать­ся вдома і спілкуються з учителями за допомогою радіо, телевізора чи відео. Є служ­би «літаючий лікар», «літаюча пошта» тощо.

У міжнародному поділі праці Австралія має аграрно-сировинну спеціалізацію. За кордон вивозиться 1/2 продукції сільського господарства і 3/4 продукції добув­ної промисловості. Разом це становить 3/4 вартості експорту країни. З продуктів тваринництва експортують вовну, м'ясо, масло і сир, шкіри, в тому числі шкури кенгуру і кролів, з продуктів рослин­ництва - зерно, тростинний цукор і фрукти. За поголів'ям овець (150-180 млн голів), настригом вовни та її експортом Австралія не знає рівних у світі. Значна роль ЇЇ в постачанні на світовий ринок м'яса, пшениці і цукру. Основою вівчарства є величезні просто­ри цілорічних природних пасовищ у південно-східній і менше в південно-західній частинах материка. Обидва ареали знаходяться на південь відтропіка. В кожному а них чим далі вглиб материка, тим менше опадів, якість па­совищ погіршується, і для утримання кожної тварини треба все більше землі. Вівцеферми, як правило, - великі (мал).
На них використовують дротяні ого­рожі і собак-пастухів. Проблема обводнення пасовищ розв'язана за допомогою ар­тезіанських колодязів. Велику рогату худобу м'ясного напряму розводять у саванах на північ від південного тропіка. Пшеницю вирощують у тих же районах, де роз­водять овець, але тільки там, де опади і грунти сприятливіші. Цукрова тростина - культура тропічного поясу. Вона займає невеликі розрізнені між собою площі на східному узбережжі материка. Неподалік побудовані цукрові заводи. Поголів'я овець і великої рогатої худоби, збір зерна і його врожайність можуть різко колива­тися з року в рік, Це залежить як від погодних умов, так і від цін на світовому рин­ку. Цукрову тростині вирощують інтенсивними методами, вихід цукру з гектара посівів найвищий у світі. Для сільського господарства Австралії характерна висо­ка продуктивність праці, в ньому дуже мало зайнятих.

Експорт мінеральної сировини з Австралії дуже різноманітний, і за його розміра­ми вона займає одне з перших місць у світі. Основу його нині становлять залізні ру­ди, боксити і кам'яне вугілля. Залізні руди добувають на заході материка у басейні Пілборі. Майже половина світових запасів бокситів зосереджена на півночі і заході країни. Австралія не має ресурсів дешевої електроенергії і алюмінієву сировину екс­портує в необробленому вигляді або у вигляді глинозему. Кам'яне вугілля добувають на східному узбережжі. Експортують у значних розмірах свинець, цинк, мідь, мар­ганець, нікель, олово, уран. Освоєння нещодавно відкритих на північному заході ро­довищ алмазів дало змогу Австралії стати провідною країною з їх експорту. У добу­ванні корисних копалин використовується складна техніка і сучасні методи. Зай­нятість у цій галузі, як і в сільському господарстві, - дуже мала.

Початковим ринком для експорту з Австралії була її колишня метрополія -Великобританія. Потреби метрополії та ЇЇ віддаленість формували структуру переве­зень. Першим товаром стала вовна, яка не псувалася під час довгого транспортуван­ня. Поява пароплавів-холодильників дало змогу експортувати м'ясо і молочні про­дукти. У другій половині XX ст. Англію як ринок австралійського експорту заміни­ла Японія. Дедалі більшого значення набуває торгівля Австралії з країнами Східної і Південно-Східної Азії. Нова техніка в морському флоті зробила економічно вигідними перевезення на далекі відстані мільйонів тонн залізної руди, бокситів, вугілля. Цьому сприяло і те, що в Австралії поклади цих корисних копалин зручно розміщені поблизу або на узбережжі.

Експортні галузі Австралії е основним джерелом іноземної валюти. Водночас вони мають значення для освоєння цього посушливого і рідко заселеного конти­ненту. Але освоєння північних і центральних «окраїн» з їх екстремальними при­родними умовами має не суцільний, а вибірковий характер і не супроводжується скільки-небудь серйозними змінами в розміщенні населення країни.