Туркменістан економіко-географічна характеристика

Реферат на тему:

(економіко-географічна характеристика)

Офіційна назва - Туркменістан.

Державний устрій. Згідно з Конституцією, Туркменістан - демократична, правова і світська держава, в якій державне правління здійснюється у формі президентської республіки. Глава Держави - президент. Глава Уряду - голова кабінету міністрів. Законодавча влада належить парламенту (Меджлісу). Найвищий представницький орган народної влади - Халк Маслахати (Народна Рада) Туркменістану (збирається один раз на рік).

Географічне розташування. Туркменістан - держава в Середній Азії. На півночі межує з Казахстаном (спільний кордон - 379 км), на півночі і сході - з Узбекистаном (1621 км), на сході і півдні - з Афганістаном (744 км), на півдні - з Іраном (992 км). З заходу омивається Каспійським морем.

Площа території - 488,1 тис. кв. км (51-е місце в світі).

Адміністративний поділ - поділяється на п`ять адміністративних округів: Ахалський (Енєв), Балканський (Балканабат), Дашогузький (Дашогуз), Лебапський (Туркменабат), Марийський (Мари).

Чисельність населення - станом на липень 2001 р. в країні проживало 4,603 млн. осіб (113-е місце в світі).

Столиця - Ашгабат (711,4 тис. мешканців).

Інші великі міста: Туркменабад (210,4 тис.), Дашочуз (158 тис.)

Державна мова - туркменська.

Релігія - найбільш поширений іслам сунітського напряму.

Державне свято - 27 жовтня - День Незалежності.

Державний прапор - полотнище зеленого кольору з вертикальною червоно-бордовою смугою, на якій зображені п'ять національних гелей, з білим півмісяцем і п`ятьма зірками.

Державний герб - утворений трьома колами, що вписані одне в одне, із загальним центром: мале - блакитного кольору, середнє - червоного і велике - зеленого кольору. Кола розподілені між собою жовто-золотистими смугами однакової ширини. У центрі герба в малому колі зображений ахалтекінський кінь Президентський жеребець - Янардал. На кільцевій смузі середнього кола зображені п'ять національних гелей з центрами, що розташовані на однаковій відстані одне від одного та осьової кола. Килимові гели розташовуються у такій послідовності: ахалтеке, йомут, салир, човдур, ерсари, що символізують дружбу і згуртованість туркменського народу. На кільцевій частині великого кола зображені: у нижній частині - сім розкритих п`ятистулкових коробочок білої бавовни з зеленими листками, обрамленими жовто-золотистою облямівкою; в середній частині - по два колоска пшениці. Кожний колосок містить по 28 зернин пшениці, розташованих попарно. Вони символізують достаток, багатство народу. У верхній частині герба розміщений півмісяць з п`ятьма п`ятикутними зірками білого кольору.

Державний гімн - офіційно затверджений 27 вересня 1996 р. на сьомому засіданні Халк Маслахати у м. Байрамалі. Він відображає глибокий патріотизм і любов трудящих до свого народу, Батьківщини, президента Туркменістану, виражає почуття гордості за свою незалежну країну. Державний гімн є відображенням єдності народу, Батьківщини і президента Туркменістану.

Штандарт Президента Туркменістану затверджений 15 липня 1996 р. Він є важливим і головним атрибутом, що символізує президентську владу. Штандарт складається з полотнища зеленого кольору. У лівому куті полотнища зображені півмісяць і п`ять п`ятикутних зірок білого кольору. В центрі полотнища зображений п`ятиглавий орел золотистого кольору, три голови якого повернуті в бік лівого краю штандарта, а дві - у бік правого краю. На древку оригіналу штандарта кріпиться срібна скоба, на якій вигравірувані прізвище та ім`я президента Туркменістану.

Грошова одиниця - туркменський манат. Введена 1 листопада 1993 р., обмінний курс національної валюти визначається Центральним банком країни і становить 1$=5.200 манатів.

Членство у міжнародних організаціях - ООН, СНД, МБРР, МВФ, МФЧХіЧП, ОБСЄ, СОТ та інші.

Туркменістан входить до четвірки провідних світових виробників природного газу і до четвірки найбільших виробників нафти на території колишнього СРСР. Країна має великий потенціал для розвитку галузей, що базуються на вуглеводневій сировині.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) після розпаду Радянського Союзу впав на 30% протягом 1993-1995 років, на 3% у 1996 році і на 26% у 1997 році. Інфляція упродовж цих років становила: 1800% - у 1994 році, 1000% - у 1995 р., 450% - у 1996 р., 20% - у 1997 р.

Протягом 1993-1995 років реальна мінімальна заробітна плата знизилась на 80%. Завдяки ряду підвищень у 1996-1997 роках вона зросла на 84% і становила 2/3 від рівня 1994 року.

Річний доход на душу населення становив 970 дол. США у 1995 році, 870 дол. США - у 1996 р., 630 дол. США - у 1997 р.

З 1998 року соціально-економічна ситуація почала змінюватися на краще. У кінці 1997 року поновився експорт газу; збільшилися видобуток і експорт нафти. ВВП у 1998 році становив 7 млрд. дол. США і зріс порівняно з попереднім роком на 5%. ВВП на душу населення становив 1630 дол. США. Ціни на споживчі товари зросли на 18,8%.

Після здобуття Туркменістаном незалежності була запланована перехідна економічна програма "10 років стабільності", що забезпечила перший етап якісного реформування економіки і на цій основі - реформування свідомості людей у напрямку ринку і приватної власності.

Динаміка, досягнута в економіці, дала можливість проводити більш різноманітну інвестиційну політику. В останні роки на перший план за обсягом інвестицій вийшла нафтогазова галузь. У 2000 році завершилося будівництво установки гідроочищення і каталітичного реформінгу на Туркменбашинському нафтопереробному заводі японськими компаніями "Чіода" і "Нічімен" і турецькою фірмою "Гамору", що дозволило Туркменістану повністю відмовитися від експорту різних видів бензину.

Ухвалена на Народній Раді у переддень 2000 року "Стратегія соціально-економічного розвитку Туркменістану до 2010 року" стала новим витком в економіці країни. Передбачається створити нові галузі - чорної і кольорової металургії, збільшити обсяг валової продукції в аграрному секторі на 70-75%, у першу чергу за рахунок нарощування виробництва зерна до 3 мільйонів тонн і бавовни до такого ж рівня.

Сільське господарство.

Після проголошення незалежності Туркменістану обсяг сільськогосподарського виробництва знизився порівняно з кінцем 1980-х років. В цих умовах Туркменістан змушений імпортувати продовольство.

Більша частина орних земель Туркменістану, площа яких становить майже 810 тис. га, все ще використовується для вирощування бавовни. У 1980-х роках Туркменістан виробляв понад 1,3 млн. т бавовни за рік. Приблизно чверть - високоякісних сортів. На даний час бавовняні сівозміни частково заміняються зерновими, що не тільки важливо для забезпечення продовольством, але й сприяє більш раціональному використанню водних ресурсів. З інших культур вирощуються кукурудза, дині, виноград і овочі. Незважаючи на різні плани передачі земель фермерам, сільське господарство в основному залишається у державному секторі економіки.

Важливу роль відіграє тваринництво - розведення каракулевих овець, тонкорунних кіз, верблюдів і племінних коней. У 1996 році в Туркменістані було вироблено 111,2 тис. т м'яса, 754,8 тис. т молока і 273,1 млн. штук яєць.

У 1997 р. у громадських та індивідуальних господарствах країни налічувалося 1155,6 тис. голів великої рогатої худоби (проти 829 тис. у 1991), 6138,2 тис. овець і кіз (5477 тис.), 105,6 тис. верблюдів (86,7 тис.), 38,7 тис. свиней (267 тис.), 4975 тис. голів домашньої птиці (7393 тис.). Провідне місце належить традиційній галузі тваринництва - вівчарству, на частку якого припадає приблизно 30% валової продукції цієї галузі сільського господарства. В основному розводяться вівці каракульської і сараджинської порід. За останні 10 років поголів'я овець збільшилося на 33%, виробництво баранини - на 57%, а настриг вовни - на 22%.

Володіючи великими запасами природного газу (15-20 трлн. куб. м) і нафти (1,5-2,0 млрд. т), Туркменістан увійшов до числа важливих експортерів паливних ресурсів. Однак, проблеми транспортування і розвідки ускладнюють розвиток даного сектора. Енерговиробництво також постраждало від змін в економіці, пов'язаних з розпадом СРСР. Виробництво нафти становило 5,2 млн. т у 1992 проти 5,7 млн. т у 1988. Видобуток натурального газу і газоконденсату становив 60,1 млрд. куб. м у 1992 проти 88,3 млрд. куб. м у 1988. Однак виробництво електроенергії зросло з 12,8 млрд. квт/год у 1988 до 13,1 млрд. квт/год у 1992. Відкриття на південному заході країни великих запасів природного газу (2,8 трлн. куб. м) змусило планові органи звернути увагу на необхідність централізованого керівництва нафтогазовим господарством і енергетикою країни, що було реалізовано в рамках одного міністерства. Були створені також спільні підприємства з іноземними фірмами для експлуатації енергетичних ресурсів. Уряд Туркменістану співпрацює з Іраном і Туреччиною з метою налагодження транспортування нафти і газу на світовий ринок через території цих країн.

До основних галузей промисловості Туркменістану належать очищення і переробка нафти і природного газу, виробництво скла, тканин (переважно бавовняних) і одягу, харчова промисловість. Промисловий розвиток сповільнюється через зменшення ринків збуту в країнах СНД і непередбачені стрибки світових цін на сировину. Як і в інших секторах народного господарства, уряд шукає вихід у співпраці з іноземними компаніями з метою модернізації виробництва. Але залишаються не усунутими бюрократичні складності таких контрактів у Туркменістані. Фактично розвиток відбувається в основному у нафтогазовій промисловості.

Географічне розташування Казахстану в центрі Євроазіатського континенту визначає його значний транспортний потенціал в області транзитних перевезень. Довжина наземних транспортних магістралей у республіці становить 106 тис. км, з яких 13,5 тис. км - магістральні залізниці, 87,4 км - автомобільні магістралі загального користування з твердим покриттям, 4 тис. км - річкові шляхи. Завершено будівництво прикордонного залізничного переходу між Казахстаном і Китаєм, відкриті залізничний перехід між Туркменістаном та Іраном і нові транзитні коридори за маршрутом Великого Шовкового шляху: від тихоокеанських портів у Казахстан, Киргизстан, Узбекистан, Туркменістан, Іран, Туреччину, до портів Середземномор'я і Перської затоки. Існуюча мережа автодоріг дає вихід на Росію і колишні союзні республіки, а також Туреччину і Китай, що забезпечує вихід до портів Чорного і Середземного морів, а також Індійського океану. Морське судноплавство здійснюється у Каспійському морі (порт Актау) з виходом через річкові шляхи Росії у Чорне і Балтійське море. Національною компанією "Ейр Казахстан" освоєно понад 40 маршрутів до Казахстану, країн СНД, у далеке зарубіжжя.

Зовнішньоекономічні зв'язки.

Експорт: нафта, газ, риба, килими і килимові вироби, шовк, вироби з бавовни, шкіряна сировина, бавовна, каракуль, вівці, коні, вироби кустарних промислів, текстиль.

Імпорт: вугілля, вироби чорної і кольорової металургії, нафта, продукція машинобудівного комплексу, ліс, будівельні матеріали, продукція першої необхідності, продукти харчування, хімічні препарати, ліки.