План
1. Підвищення рівня життя викликає зростання екологічних потреб населення
України.
2. Пріоритетний розвиток екологічно безпечних виробництв є інновацією в господарському комплексі України.
3. Необхідність державної системи стимулювання Інноваційних виробниців.
4. Екологічна сертифікація — один з інструментів реалізації інновацій у госпо-
дарському комплексі України.
5. Екологічна сертифікація агропромислового виробництва.
6. Ознаки екологічно чистої продукції.
З підвищенням рівня життя населення України будуть зростати й екологічні потреби, тому вже сьогодні необхідно враховувати досвід країн ЄС, СІНА, Японії.
Так, наприклад, у цих країнах фірми одержують більші прибутки завдяки тому, що вирощують (виготовляють) екологічно чисту продукцію, використовують засоби для ліквідації наслідків скодиструктнвного впливу; випускають продукцію для підтримки імунітету, оздоровлення людини; застосовують енергозберігаючі технології; займаються рециркуляцією відходів, охороною довкілля; пропагують екологозберігаючий стиль життя тощо.
Розвиток сфер виробництва екологічних товарів і послуг с інновацією в господарському комплексі України. Такі виробництва стають високорентабельними, одержують найбільші прибутки, є екологічно безпечними.
Для забезпечення переходу економіки на інноваційний шлях розвитку необхідно сформувати державну систему стимулювання й підтримки пріоритетних напрямків розвитку з урахуванням національних і регіональних особливостей, а також європейського й світового досвіду.
Одним з інструментів реалізації інновацій щодо довкілля є екологічна сер-
тифікація як процедура перевірки відповідності вимогам законодавчо-нормативннх документів.
У світовій практиці екологічну сертифікацію почали впроваджувати з 1992 р.
на основі Директиви ЄС «Про екологічні знаки». Теоретичні аспекти розвитку екологічної сертифікації здобувають усе більший розвиток в усьому світі.
Наукові публікації, монографії, підручники України недостатньо розкривають
еколого-економічні механізми впровадження екологічпої сертифікації. Так, наприклад. у системі методів державного регулювання процесів формування ринку екологічних інновацій не показана екологічна сертифікація, яка мало використовується в Україні, але має широкі перспективи, оскільки довела свою доцільність
і ефективність у закордонній практиці екологізації економіки.
Сертифікація продукції як інструмент технічного регулювання й обов'язковість
П проведення передбачені законами н нормативами України. Наприклад, Закон України «Про підтвердження відповідності» від 17 травня 2001 p.. Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення чи подальше використання неякісної й небезпечної продукції» від 14 січня 2001 р.
У 2002 р. затверджена «Концепція державної політики у сфері керування якістю продукції», що поредбачае створення й сертифікацію продукції.
Державним департаментом продовольства на 2005-2008 р. розроблена науково-технічна програма для харчової промисловості в рамках «Загальнодержавної комплексної програми розвитку високих наукомістких технологій».
В Україні харчові продукти, продовольча сировина, супутні матеріали, устаткування для їх виробництва підлягає обов'язковій сертифікації в порядку й за правилами, встановленими Дсржспожнвстандартом. Для цього створена система державної (обов'язкової) і недержавної (добровільної) сертифікації. Перелік продукції, ЩО підлягає обов'язковій сертифікації, постійно корегується залежно від ситуації в країні і її міжнародних відносин.
Отже, фактично екологічна сертифікація в Україні перебувас в стадії своїх) становлення в цілому й агропромислового виробництва зокрема.
Цілі екологічної сертифікації агропромислового виробництва п нашій країні:
1) участь у міжнародній торгівлі, економічне й науково-технічне співробіт-
ництво;
2) створення умов для діяльності підприємств на єдиному товарному ринку;
3) забезпечення вибору споживачами якісної продукції;
4) контроль за безпекою продукції для довкілля, людини, мийна;
5) підтвердження сертифікатами показників якості рекламованої продукції;
6) недопущення прояву хвороб, які є результатом розвитку інфекцій харчово-
го походження.
Проведення сертифікації за екологічними вимогами в Україні забезпечить під-
приємствам агропромислового сектора:
• впровадження екологічно безпечних виробництв;
■ реалізацію екологічних вимог природоохоронного законодавства при веден-
ні господарської діяльності;
• запобігання ввезенню до країни екологічно шкідливої продукції, відходів,
технологій, послуг;
• експорт продукції, у тому числі й сільськогосподарської, відповідно до сві-
тових вимог;
■ Інтеграцію України в ЄС і світові організації.
Об'єктами екологічної сертифікації мають стати;
1) підприємства й виробництва;
2) продукція агропромислового комплексу;
3) агротехнічні прийоми вирощування екологічно чистої продукції:
4) методи обробки харчових продуктів;
5) відходи виробництва й споживання, поводження з ними;
6) окремі території, сільськогосподарські угіддя, ландшафти.
Обов'язковій сертифікації, відповідно до вимог Держсиоживстандарту, уже
сьогодні підлягають сільськогосподарська продукція й санітарні характеристики
Грунтів. Останнім часом впроваджуються так звані «органічне сільське господар-
ство» і «біологічне землеробство».
Недавні «страхи», пов'язані з харчовими продуктами, особливо в Європі (вико-
ристання генетично модифікованих продуктів), а також зростаючі ознаки екологіч-
ної користі «оргиііічного сільського господарства» підвищили попит споживачів на
продукти, вирощені без використання пестицидів, хімічних добрив тощо.
Сертифікація відповідності продуктів в Україні Й за кордоном певним тех-
нічним умовам (стандартам) може бути пов'язана з такими операціями: типо-
вими випробуваннями: наглядом шляхом контрольних випробувань зразків,
придбаних на відкритому ринку; наглядом шляхом контрольних випробувань
зразків на підприємстві; оцінкою системи якості постачальники, випробуван-
ням партії.
За станом на 2004 р. 12 % підприємств хирчової промисловості сортифіковані.
Споживання екологічно чистої продукції мйс супроводжуватися використан-
ням тари й упаковки, перевірених щодо можливого переходу хімічних елемен-
тів у готову продукцію або напівфабрикати. Упаковка має містити повний обсяг
інформації щодо маркування продукції, у тому числі й екологічного (склад про-
дукції, вага, відомості про добавки (стабілізатори, згущувачі тощо), термін і реко-
мендації щодо споживання). Екологічне маркування показує й економічні харак-
теристики продукції: ціну, одержання коштів (компенсацію) за збір, переробку
тари або упаковки; перевезення, реалізацію та ід. Практичне значення економіч-
ного маркування полягає в тому, що такі товари краще купуються, тобто фірма
одержує більше прибутки.
Відповіднодовимогдоекологічночистоїпродукціїйпроцедурсертифікації
сформованіознакиекологічнобезпечниххарчовихпродуктів.
1. Виробництво продукції має проходити процедури екологічної
сертифікації.
2. Продукти за якісними характеристиками мають відповідати нормативним
документам, містити набір макро- і мікроелементів, необхідних для здоро-
вого й збалансованого харчування людей, мають бути нетокенчними й не
містити шкідливих добавок.
3. Продукти мають виготовлятися за допомогою енергозберігаючих безвідход-
них і маловідходних технологій з мінімальними витратами сировини й енер-
гії тв мінімальними відходами виробництва, які б завдавали мінімальної
шкоди навколишньому середовищу.
4. Харчові відходи виробництва й споживання мають перероблятися, а про-
дукти переробки — використовуватися в господарстві, розселені відходи —
включатися в природний біогеохімічний кругообіг речовин і енергії.
5. Харчові добавки різного призначення не повинні містити токсичних ін-
гредієнтів, які призводять до негативних наслідків для здоров'я людей.
6. Продукція повинна мати сертифікат якості й усі необхідні відомості про
оклад, умови зберігання й про виробника.
Екологічна чистота продукції безпосередньо пов'язується з категорією й поняттям «якість». Останнє на сьогоднішній день визначає стиль життя, соціальну, економічну й екологічну основу для успішного розвитку суспільства й людини.
У сучасних економічних умовах проблема якості всіх видів продукції є головною для виживання організацій і цілих галузей господарського комплексу України.