Аналіз та узагальнення даних про особливості використання гранатометів в локальних війнах і регіональних конфліктах

Міністерство освіти и науки України

Горлівський технікум Донецького національного університету

Реферат

З дисципліни: “Військова справа”

На тему:

«Аналіз та узагальнення даних про особливості використання гранатометів в локальних війнах і регіональних конфліктах»

Виконав студент

групи 2 ПМ-10

Ахметов Сергій Сергійович

2010

Зміст

Введення

1. Характер дій незаконних озброєнь і формувань

2. Застосування гранатометів загонами НВД

3. Тактика дій мотострілкових підрозділів при обороні населеного пункту

4. Застосування АГС - 17 в різних видах бойових дій

5. Застосування ДП-25 в ході бойових дій

6. Застосування РПГ-7 в різних видах бойових дій

7. Застосування реактивних, протитанкових гранат РПГ-18, РПГ-22, РПГ-268. Хитрощі гранатометника

Висновок

Список використаних джерел

Введення

Об'єктом дослідження в НДР є дослідження про особливості використання гранатометів в локальних війнах і регіональних конфліктах (Афганістан, Чечня).

Результати роботи можуть бути використані для більш ретельної розробки цих питань і оформлення навчального посібника для навчання курсантів ДВІ.

Сучасна міжнародна обстановка набула якісно нові норми, які характеризуються переходом від жорсткого протистояння двох систем до нової моделі міждержавних відносин, становлення яких відбувається на тлі зниження загрози виникнення збройних конфліктів і локальних війн. Сутність їх полягає у вирішенні назрілих або штучно-створених протиріч між окремими державними коаліціями, етнічними, політичними, релігійними, елітними і злочинними угрупуваннями всередині держав з використанням засобів збройного насильства.

Диференційоване вивчення досвіду ведення збройної боротьби показує, що в локальних війнах і збройних зіткненнях для виконання поставлених завдань особливого значення набувають питання якості оснащення військовослужбовця озброєнням, засобами захисту, розвідки, прицілювання, управління, навігації, медичними та інженерними засобами, а також обладнанням, спорядженням і продовольством.

При виконанні бойових завдань, останнім часом зростає роль окремого солдата та його оснащеності озброєнням, технічними та іншими елементами екіпіровки. Кожен солдат, за інших різних умовах, може вирішувати які стоять перед ним завдання лише за певних фізичних навантаженнях, в чималому ступені залежать від малогабаритних параметрів індивідуальної екіпіровки. Підвищення навантаження призводить до зниження навичок пересування та наступу в кінцевому порядку, збільшення часу перебування підрозділів у зоні сильного вогневого впливу противника і негативно позначається на його моральному стані.

Це висуває на перший план завдання вдосконалення індивідуальної екіпіровки в напрямку підвищення ефективності дій, живучості та виживаності військовослужбовців на полі бою - при виконанні ними поставлених завдань.

Озброєння мотострілкових підрозділів розвивається під впливом потреби вирішувати певні вогневі завдання в різних видах і стадіях бойових дій.

1. Характер дій незаконних збройних формувань

Головною відмітною особливістю ведення бою НВФ є застосування тактики дій дрібними / взводними / групами від 3-6 до 30 осіб, що діють на певному добре відомому ділянці відповідальності. Широко застосовується маневр у всіх видах бойових дій проти протиборчих сил, методом "удар-відхід", завдаючи військам противника значних втрат у живій силі і техніці з наступним швидким відходом з-під його ударів.

Як правило, такі групи озброєні стрілецькою зброєю і РПГ (один на 5-10 чол.), Але при необхідності 2-3 РПГ на 5-10 осіб, а також можуть мати групове зброя (великокаліберні кулемети, міномети, безвідкатні гармати та ін) вітчизняного та зарубіжного виробництва.

Для пересування, як правило, використовується цивільний легковий (вантажний) автотранспорт. Чіткої організації таких груп не існує: крім звичайних стрільців у них можуть включаться фахівці із застосування зенітних засобів / ПЗРК /, сапери-підривники, радіотелеграфістів, коригувальники вогню артилерії. Організаційно ці групи входять до складу більших формувань / загони, фронти і т.д. / здійснюють загальне керівництво, військово-аналітичне забезпечення та бойову підготовку. Рівень бойового вишколу у кожного бойовика різний, а за умови проходження ними спеціальної підготовки досить високий, але, як правило, має вузьку спеціалізацію.

Суттєвим моментом є те, що особовий склад НВФ воює за ідею або за гроші, а частіше за те й інше. Бойовики, що воюють тільки за гроші, не володіють достатньою стійкістю і волею до перемоги / за винятком безвихідних ситуацій / і в критичні моменти бою можуть припиняти збройний опір. Тому основна ставка робиться на місцевий контингент, підданий наполегливій ідеологічної обробки. Основна ідея може носити основний національно-етнічний, релігійний або клановий характер. Разом з тим відзначається широке застосування використання найманців-професіоналів з інших країн, незалежно від їх національної та релігійної приналежності.

Незаконні озброєні формування, а також вороже налаштована частина населення в районі конфлікту застосовують різноманітні і, як правило, нестандартні, специфічні способи протидії силам правопорядку, більшою мірою спираючись на населені пункти.

Вороже налаштоване населення використовується для створення прецеденту застосування сили, різного роду провокацій, організації блокування гілок, які виконують завдання щодо нормалізації обстановки в зоні виникнення конфлікту.

Серед населення можуть знаходитися і окремо збройні групи, які нерідко застосовують зброю, ховаючись за спинами беззбройних людей.

Широке застосування в тактиці дій банд формувань знаходить пристрій засідок у складі 10-15 осіб, іноді з використанням танків, бронетехніки і артилерії, а також тактика "наліт-відхід".

Більш численні групи бойовиків, зведені в загони чисельністю до 100 чоловік і більше, можуть вести наступальні дії, які підтримуються вогнем артилерії і танків.

У районах підконтрольних банд формуванням можуть створюватися опорні пункти, вузли опору, які використовуються для розширення можливостей щодо протидії військам. Опорні пункти можуть займатися загонами чисельністю від 50 до 1000 чоловік, посилені танками, БМІ, БТР, артилерією. У них можуть обладнуватися довготривалі вогневі точки.

Невід'ємною частиною протиправної діяльності незаконних збройних формувань є так звана "мінна війна".

Для ведення розвідки банд формувань створюються мобільні розвідувальні групи, що володіють засобами пересування і зв'язку.

Для збору даних про пересування і характері дій військ широко залучається місцеве населення.

Застосовуються також дії в тилу урядових військ, як правило, вночі, раптовими нальотами, з відходом у населені пункти під прикриттям мирних жителів. При цьому зброя, боєприпаси та екіпіровка залишаються в заздалегідь підготовлених, добре замаскованих місцях, складування в районах дій, що дозволяє бойовикам вільно переміщатися в районах дій і з них під виглядом біженців, переселенців та місцевих жителів. Наявність, так званих "нейтральних" сил дозволяє бойовикам здійснювати маневр для відпочинку в них, здійснити напади на тили військ.

При неможливості відкритого протистояння незаконні збройні формування можуть застосовувати тактику партизанських дій. Вони ведуться методом раптових нападів, діями із засідок, мінуванням місцевості, доріг, підривом мостом, пристроєм завалів і загороджень. У важкодоступних для дій військ місцях, як правило, в гірничо-лісистій місцевості, завчасно створюються бази ємністю 100-800 чоловік. У ході ведення бойових дій в горах застосовують вахтовий метод і ведуть бій в основному вночі, а вранці ховаються в населених пунктах і базах.

Великі міста можуть підготовлятися до оборони створенням декількох оборонних рубежів.

Наприклад, для оборони Грозного, чеченським командуванням були створені три оборонні рубежі:

внутрішній - радіусом від 1 до 1,5 км. Навколо президентського палацу;

середній - на видаленні до 1 км від кордону внутрішнього рубежу в північно-західній частині міста і до 5 км в південно-західній і південно-східній частинах;

зовнішній кордон - в основному на околицях міста, витягнутий у бік Долинського.

На внутрішньому рубежі оборона грунтується на створених суцільних вузлах опору навколо президентського палацу з використанням капітальних панельних будівель. Нижні і верхні поверхи будинків були пристосовані для ведення вогню із стрілецької зброї і протитанкових засобів.

Уздовж проспектів Орджонікідзе, Перемоги і вулиці Первомайська були створені підготовлені позиції для ведення вогню артилерії і танків прямою наводкою.

Основу середнього рубежу складали опорні пункти, виставлені Старопротинского шосе, вузли опору біля мостів р. Сержа, в мікрорайоні Манушко, на вулиці Сайканова і підготовлені до підриву або підпалу нафтопромисли, нафтопереробні заводи ім. Леніна і Шерікова, а також хімічний завод.

Зовнішній рубіж оборони складався з опорних пунктів на автомагістралях Грозний-Мозорок, Долинський-Катьяна-Ташкала, опорних пунктів: Нафтянка, Хан калу, стара Сунжа - на сході і Черноречке - на півдні міста.

При наданні протидії військам в місті можливі створення окремих осередків опору по 10-15 чоловік у кожному, застосування мобілізаційних бойових груп, ведення снайперської війни.

Артилерію застосовують переважно із засідок окремими знаряддями, міномети можуть встановлювати в кузовах автомобілів. Вогонь РСЗВ, мінометів і артеллірійскіх знарядь ведеться із заздалегідь підготовлених і прив'язаних позицій.

Для відображення авіації та ведення вогню по неземним цілях на дахах будинків можуть встановлюватися зенітні засоби.

2. Застосування гранатометів загонами НВФ

Загони НВФ широко застосовують ручні гранатомети. Накопичений в Афганістані об'єднаними силами маджахедов величезний досвід бойового застосування РПГ-7 широко поширюється і з іншим гарячим точкам., А конкретно - у Чечні, Дагестані. Якщо у мотострелковом взводі за штатом числиться 3 ПРГ - 7, у групі спецназ - 1 РПГ-7, то в НВФ озброєні гранатометами РПГ-7 до 50-80% особового складу. В умовах нестачі артилерії на гранатомети РПГ-7 покладається додаткове завдання по "артилерійської" підтримки бойових дій, яка іноді здійснюється більш ефективно, ніж вогнем артилерії.

У НВФ в цих цілях створюють спеціальні групи гранатометників для ведення в бою масованого вогню. З подібними групами нашим солдатам і офіцерам довелося стикатися в Афганістані, Таджикистані й Чечні.

Особливістю тактики таких груп є те, що бронетехніка знищується послідовним зосередженням вогню 2-х-3-х і більше РПГ по одному бронеоб'екту з відстані від 20-ти до 50-ти метрів. Від такого вогню не рятує навіть динамічний захист додатково встановлені екрани. Засоби захисту збиваються першими пострілами, після чого гранатометники вражають техніку в уразливі місця.

Гранатометники НВФ активно використовують РПГ і для ведення вогню по відкрито розташованої живої сили. Навіть при використанні кумулятивних боєприпасів, особовий склад уражається осколками і вибуховою хвилею у радіусі до 4-х метрів. Крім того в Афганістані моджахеди використовували осколкові гранати до РПГ-7 єгипетського і китайського виробництва. Скасовано застосування таких гранат і в Таджикистані. Причому не тільки по живій силі, а й у бронетехніці, для виведення з ладу приладів спостереження. У Чечні зазначалося використання саморобних осколкових гранат, коли чеченці головну частину кумулятивних гранат обмотували дротом або обкладали закріпленими ізолентою осколками (металевими навушниками, цвяхами) і т.д.

Крім того масований вогонь з РПГ по живій силі надає деморалізуючий дію.

Були випадки, коли на кожен наш постріл або чергу зі стрілецької зброї з боку бойовиків слід було 2-3 постріли з РПГ.

3. Тактика дій мотострілкових підрозділів при обороні населеного пункту

Після захоплення будівлі або кварталу, організується його оборона. Слід врахувати, що всі висотні будівлі повинні замінюватися в обов'язковому порядку і використовуватися для ведення боротьби зі снайперами бойовиків і заборони можливих дій по прилеглих вулицях м скверів. Мотострелки вогневі позиції займають у підвалах, спорудах, за парканами, у руїнах, поблизу БМП і танків. Танки, БМП і БТР ховаються у внутрішніх дворах, при цьому вогневі позиції вибираються з урахуванням використання "мертвих" просторів будівель, крони дерев та інші укриття, що дозволяють захищати їх від вогню з верхніх поверхів. Будинки обладнуються для ведення бою.

На горищах і підвалах створюються кулеметні гнізда, обладнуються укриття для снайперів. Перед фронтом і на флангах, а також на місцевості, закритій від спостереження і прострілу, встановлюються МВВ.

Усередині будинків і між будинками проробляються проходи закриті від спостереження і прострілу для маневру підрозділами. Організовується система спостереження. На кожного спостерігача виділяється від 4 до 10 вікон у будинках навпроти. Для знищення бойовиків може створюватися спеціальна група: 2 гранатометника, 2-3 автоматника або 1-2 вогні мітчика і 2-3 автоматника, які при виявленні противника приховано висуваються до об'єкта, виробляють залп і йдуть в укриття. Як правило, одна і та ж позиція більше двох разів не використовується.

Кулеметники ПК і розрахунки АГС -17, розміщуючись в будівлі, як правило, ведуть вогонь з-за укриттів, тому що легко виявляються за пиловим. Позиція змінюється після кожної черги. Вогневі засоби підрозділи в будинках розміщуються по можливості багатоярусно, для створення багатошарового вогню. З досвіду дій, під час оборони п'ятиповерхового будинку головні сили рот розташовувалися на 3,4 поверхах, і в дев'ятиповерховому будинку на 6-7 поверхах. Танки і БМП ведуть вогонь методом "постріл-укриття".

Основним завданням снайперів, є боротьба зі снайперами бойовиків. Вогневі позиції мінометів вибираються з використанням укриттів / будівель, розвалів тощо /

При переході до оборони відділення може обороняти - будинок або поверх великої будівлі, взвод - 1-2 будівлі, рота 3-6 будівель, а в приватному секторі опорний пункт під фронту до 400 м. І в глибину до 200 м.

Для запобігання нападу закріплення очищених кварталів, забезпечення дорожніх комунікацій від батальйонів виставлялися блокпости.

Блокпост виставляється в шаховому порядку для можливості ведення перехресного вогню.

Склад блокпоста:

МСВ на штатній техніці посилений одним-двома танками. Охорона здійснюється в нічний час. Двом третинам складу поста, в денний час мінімальна кількість у залежності від обстановки. Загалом батальйон може виставити 5-6 блок-= постів і здійснювати контроль прилеглих вулиць і площ.

Блок-пост в місті. При переході до оборони населених пунктів та інших важливих об'єктів доцільно посадки, сади та іншу рослинність перед обороняються об'єктами знищувати, щоб виключити обстріл підрозділів з їх використанням.

Охорона і оборона важливих об'єктів.

Основними завданнями охорони є:

своєчасне виявлення і знищення розвідки диверсійних груп, вогневих засобів НВФ на підступах до об'єктів;

недопущення мінування НВФ доріг, мостів, тунелів та інших об'єктів;

ліквідація НВФ у разі нападу на об'єкт або його обстріл.

Основу охорони складають сторожова застава у складі взводу, посиленого 1-2 гранатами АГС-17, 1-2 великокаліберними кулеметами "Скеля", танками, 1-2 розрахунками вогні мітчиків роти.

Для несення служби на заставах призначається добовий наряд по одному спостерігачу на позиціях кожного відділення і парний патруль.

Для своєчасного виявлення НВФ і оповіщення про нього на прихованих підступах виставляються секрети або виносні сторожові пости.

Позиції сторожових застав готуються до кругової оборони. Для відбиття нападу НВФ взводу організується система вогню.

На кожній заставі створюються запаси боєприпасів до 5-ти боєкомплектів, продовольства, води, палива і пального, крім того освітлювальних і сигнальних засобів.

4. Застосування АГС-17 у різних видах бойових дій

При веденні бойових дій в Афганістані широко застосовувалися гранатомети АГС-17.

При супроводі колон з вантажами, в дивізіях були батальйони супроводу вантажів (у кожній дивізії по одному батальйону). Батальйон складався з трьох рот супроводу вантажів. Дві роти на БТР-60, БТР-70 перебували безпосередньо в колоні супроводу. Один БТР-60 на 4-5 машин. Ці роти були посилені розрахунками АГС-17. На озброєнні кожного взводу було 2 розрахунку АГС-17, тобто з трьох БТР-60 або БТР-70 встановлювався АГС-17. Разом в роті знаходилося шість АГС-17.

У разі нападу АГС-17 застосовувалися в основному для придушення, знищення вогневих точок, живої сили противника, а також знищення снайперів. Застосування АГС-17 давало можливість підрозділам супроводу вантажів швидко ліквідувати вогневі точки та живу силу противника перешкоджають просуванню колон.

Одна рота перебувала на маршруті руху колон на блок-постах, на яких було по розрахунку АГС-17 для відбиття раптового нападу і прикриття колон з найбільш небезпечних напрямків. На блок-постах у розрахунків АГС-17 були дані для стрільби по найбільш небезпечним напрямками. Складалася картка вогню.

Інший варіант супроводу колони. У колоні в одному з КАМАЗів в кузові встановлювався АГС-17 на 4-5 машин супроводу. Борти зміцнювалися колодами і у випадку нападу з будь-якої сторони, борт відкривався, і розрахунок АГС-17 вів вогонь по вогневих точках, з яких вівся вогонь. Застосування АГС-17 для прикриття колон супроводу мало велике значення, так як ефективність ураження противника була велика.

Ще як варіант. Застосування АГС-17 спільно з ЗУ-2 мало великий ефект - це був руйнівний вогонь при відбитті нападу противника.

Розрахунки АГС-17 широко застосовувалися на базі МТЛБ, де ззаду башточки приварювалися вусики для кріплення АГС-17. Як правило, такі розрахунки на базі МТЛБ застосовувалися для прикриття підрозділів артилерійського дивізіону. Як правило, виділялося 1-2 відділення, тобто 2-4 розрахунку АГС-17.

Гранатомети АГС-17 застосовувалися з охорони важливих об'єктів. Приклад. Охорона трубопроводу: Кушка-Герат-Шенданш - мотострілковим батальйоном.

Охороняли на стаціонарних блок-постах та заставах, на яких встановлювалися АГС-17 або ДМК на бетонних вежах висотою до 3-х метрів, що давало можливість вести круговий обстріл на збільшених дальностях.

Розрахунки АГС-17 завжди додавалися в розвідку, широко застосовувалися в засідках на небезпечних напрямках.

У гірських батальйонах крім взводу АГС-17 за штатом, в кожній мотострілецької роти було 3 мотострілкових взводу і гранатометному-кулеметний взвод.

Взвод, в якому було одне Гранатометное відділення (два розрахунки АГС-17) і два кулеметних відділення. Для знищення, придушення супротивника на відкритій місцевості і особливо в зеленці, а цього дуже боялися душмани. У зеленці душманів не видно, вони замасковані, тому, наприклад, при прочессованіі місцевості і особливо зеленки, перш ніж підрозділи увійдуть до зеленку, вони обстрілювалися з гранатомета АГС-17, з яких вівся вогонь по деревах, в результаті розльоту осколків противнику наносився великої шкоди. Застосування вогню з АГС-17 наводило на душманів страх і паніку.

Взвод АГС-17, як правило, знаходився біля командира батальйону і застосовувався в повному складі на загрозливому напрямі при придушенні вогневих точок або великого скупчення противника.

На озброєнні в окремих частинах, підрозділах були БТР-70 випущені вітчизняною промисловістю, де замість спареного кулемета ПКТ-був встановлений АГС-17.

Приклад. Такі БТР-70 були на озброєнні десантної бригади, яка вела бойові дії під Джелалабадом. Перевага полягає в тому, що гранатометник захищений від стрільби снайпера і взагалі СО.

Таким чином, в результаті дослідження щодо застосування автоматичного гранатомета АГС-17 можна зробити висновок, що автоматичний гранатомет успішно застосовується підрозділами у всіх видах бою, ефективний, надійний, не викликає нарікань з експлуатації та обслуговування. Однак, починаючи з Афганської війни, видно прагнення встановити АГС-17 на бойові машини, розширити сферу його застосування. Ясно, що це прагнення військ в умовах, коли необхідно в найкоротші терміни різко збільшити щільність вогню для досягнення успіху в боротьбі з противником, необхідно реалізувати в стаціонарному або знімному варіанті. Часом виникають епізоди, коли просування підрозділу стримує один або кілька снайперів. У бій вступає АГС-17. Але сам розрахунок в цьому випадку змушений на якийсь час залягти на прострілюються ділянці, підставляючись під вогонь противника. Зрозуміло, що в цьому випадку більш правильно було би знаходиться всередині бойової машини і управляти гранатометом звідти, або вести вогонь через щитка. В даний час на озброєння Російської Армії почав надходити БТР-90 до складу озброєння, якого входить автоматичний гранатомет АГС-17. АГС-17 підвищить вогневу міць БТР-90, а в цілому мотострілкових підрозділів.

5. Застосування ДП-25 в ході бойових дій

Застосування підствольного гранатомета ГП-75 широко застосовується в Афганістані і в даний час в Чечні.

При виконанні бойових завдань в кожному відділенні перебувало по два ГП-25, а при виконанні бойових завдань із забезпечення супроводу колон, на кожному БТР-60, БТР-70, тобто у відділенні було по 5 підствольних гранатометів ДП-25.

Широке застосування ГП-25 мав у населених пунктах зі знищення противника засів у будинках, вікнах, підвалах при прочісуванні.

ДП-25 при бойових діях в Афганістані були на озброєнні розвідувальної роти полку і розвідувальних взводах МСБ, по 2-а ДП-25 у відділенні.

ДП-25 застосовувалися при захопленні об'єкту, мови, прикриття при винесенні противника в групі забезпечення. Стрічка вішалася на грудях автоматника - 10 гранат.

Особливості при стрільбі з підствольного гранатомета ГП-25

Натискати на спуск ГП-25 правою рукою незручно, занадто далеко він розташований. Щоб було зручніше стріляти з "підствольника", в плече слід пручатися не приклад, а пістолетну рукоятку автомата.

Особливо зручно таке положення зброї при стрільбі лежачи.

При стрільбі навісний стрільбою приклад автомата слід наголошувати в землю. У такому випадку гранати у ствол ГП-25 повинен вставляти помічник, а стріляє фіксує положення автомата, запам'ятовує його і в залежності від того, де був спалах від попереднього пострілу, змінюючи нахил стовбура, вносить поправки в стрілянину.

Ведучи бій у місті, не слід забувати, що Зведення гранати для ДП-25 відбувається через 10-15 метрів польоту після пострілу. Під час стрілянини в вікна будинків на меншій відстані гранати можуть не вибухнути.

Висновок:

Підствольний гранатомет ГП-25 гарантовано ефективний на дальності від 40 до 2000 метрів, значно підвищив вогневу міць мотострілкових відділень взводу, але просто вистрілити за кут, в сусіднє вікно іноді не вдається - не встигає спрацювати головний детонатор пострілу ВОГ-25.

6. Застосування РПГ-7 в різних видах бойових дій

Широке застосування гранатомет РПГ-7 має при веденні бойових дій в місті, населеному пункті. Стрілянина в основному велася по вікнах, підвалах, дверей, де були вогневі точки. Ефект, велика руйнівна сила і осколкове ураження противника.

У бойових умовах гранатомет слід переносити зі вставленою в стовбур гранатою. Якщо стоїть дощова, сира погода, то на гранату і ствольну частина гранатомета потрібно надіти поліетиленовий пакет, так як паперова ізоляція порохового заряду легко зволожується, що призводить до повної непридатності порохового заряду. Щоб пакет не злетів, його слід прикріпити до стовбура, обв'язавши шнуром. Перед пострілом пакет можна не знімати, стрільбі не заважає. Додаткові гранати з примкнутими пороховими зарядами найкраще переносити на плечі з допомогою швидкознімне пристосування з мотузкового ременя. Таким способом гранати можуть переносити як гранатометник, так і його помічники. Для захисту гранат від вогкості їх потрібно загорнути в водонепроникну тканину або поліетилен, поверх яких можна пристосувати переносний ремінь.

Найчастіше у військах не люблять брати на бойові виходи РПГ-7 з-за його великої маси, замінюючи його РПГ-18, 22, 26 і ручним кулеметом РПО - А "Джміль", який в нічних боях використовують не тільки як запальний засіб, але і для висвітлення позицій супротивника і створення світлових орієнтирів.

Однак, не варто нехтувати РПГ-7. Дальність його ефективної дії вище, ніж у одноразових гранатометів, а наявність оптичного прицілу робить стрілянину з нього особливо точною.

Перевірений у справі РПГ-7 не викликає нарікань, проте бійці із задоволенням, особливо у вуличних боях використовують постріли з осколково-фугасної гранатою китайського виробництва (захоплені у бойовиків), або ж винаходять конструкції із цвяхів, дроту поверх гранати для отримання ефекту осколкової дії.

Ясно, що тут також є можливість вдосконалення для вітчизняної промисловості. Створення до РПГ-7 осколкових, запалювальних, освітлювальних та інших спеціальних гранат істотно розширило б можливості підрозділів Російської Армії.

7. Застосування реактивних, протитанкових гранат РПГ-18, РПГ-22, РПГ-26

Якщо взвод йшов в засідку, то кожен солдат, як правило, озброювався РПГ-18 або РПГ-22.

РПГ-18, РПГ-22, РПГ-26, як правило, застосовувалися для знищення автомобілів і завантажених тварин з боєприпасами (наприклад верблюд), який везе на собі до 300 кг.

Висновок:

Реактивні протитанкові гранати РПГ-18, РПГ-22, РПГ-26 проявили себе з кращого боку, але також мають постріли тільки з бойовою кумулятивної частиною.

8. Хитрощі гранатометника

Вогнева захист гранатометника в момент пострілу демаскує характерною спалахом і біло-сизим димом. Добре помітний політ гранати по сліду від працюючого двигуна. Якщо Ви на полі бою помітили такий спалах і трасу гранати, то необхідно подати команду, наприклад: "Спалах, лягай". Ваші підлеглі по цій команді повинні лягти на землю (за укриття) і закрити вуха руками.

При виконанні цих вимог, при близькому розриві гранати, навіть якщо ви знаходитесь на відкритій, рівній, без укриттів майданчику, висока ймовірність, що залишишся, живий і неушкоджений.

Якщо є час для обладнання позиції гранатометника (наприклад, при влаштуванні засідки), то для зменшення пилоутворення грунт на відстань до 2-4 м слід рясно полити водою. Добре маскують вогневу позицію гранатомета зарості високого (до 2-х метрів) чагарнику, очерету, посівів кукурудзи та інших трав'янистих рослин. Але треба пам'ятати, що в напрямку стрілянини не повинно бути рослинності, що перешкоджає польоту гранати (для запобігання вибуху гранати при зачіпанні гілок і трави захисний ковпачок з детонатора знімати не слід).

Для придушення вогневих точок на схилах гір і верхніх поверхах будівель застосовується ведення вогню з РПГ трохи вище укриттів, щоб вразити супротивника не тільки осколками і вибуховою хвилею гранати, що розірвалася, але і відколюються при вибуху шматками каменю і бетону.

У бою для прикриття гранатометника слід обов'язково призначити 1-2 солдатів. Вони повинні знищувати небезпечних для гранатометника стрільців противника, давати йому цілевказівки, стежити за тим, щоб гранатометник якомога частіше змінював позицію (краще всього після кожного пострілу). Справа в тому, що після 2-3 пострілів гранатометник перестає чути звуки бою і команди. А якщо постріли потрапляють у ціль, гранатометники входять до нездоровий азарт, забуваючи про запобіжні заходи. Тому за ними повинні спостерігати бійці прикриття.

Висновок

При веденні бойових дій в Афганістані та Чеченській республіці озброєння мотострілкових підрозділів використовувалося і використовується в повному обсязі. Однак характер бойових дій значно відрізняється від описаних бойових статутах. Перш за все це обумовлено відсутністю суцільної лінії фронту, веденням бойовиками партизанських дій, боями в основному на знищення супротивника, а не оволодіння населеними пунктами, районами, часом жорстким протиборством за утримання певних ділянок місцевості, висот, використанням озброєння в різних поєднаннях, а не виходячи з організаційної структури класичного ймовірного супротивника.

Виходячи з вищевикладеного, використання озброєння мотострілкових підрозділів також зазнало певні корективи. Зброя рідше застосовується у співвідношеннях, характерних для штатного озброєння мотострілецького відділення, взводу, роти. Командири змушені, порушуючи часом організаційно-штатну структуру, в деякій мірі управління, шукати і знаходити оптимальні поєднання вогневих засобів для виконання характерних тільки для локальних конфліктів завдань з оволодіння населеними пунктами, ділянками місцевості, висотами, гірськими стежками і т.п.

Таким чином, в результаті дослідження можна зробити висновок, що виходячи зі складу і способів ведення бойових дій незаконних збройних формувань, виникає необхідність змінити організаційно-штатну структуру в ланці взвод - рота, шляхом засобами посилення, а також змінювати тактику дії, виходячи з обстановки, що склалася.

Вітчизняні зразки стрілецької зброї і гранатометників по ефективності стрільби знаходяться на рівні кращих зарубіжних аналогів, а за своїми службово-експлуатаційним характеристикам перевершують їх:

5,45 мм автомат АК-74 при стрільбі чергами перевершує 5,56 мм автоматичну гвинтівку М16А2 за частотою попадання в ціль в 1,2-1,3 рази.

Вітчизняний 30мм автоматичний гранатомет АГС-17 перевершує американський аналог по ефективності стрілянини в 1,2 - 1,3 рази;

Вітчизняний 40 мм підствольний гранатомет ГП-25 / ГП-30 / перевершує американський аналог по ефективності, що забезпечується використанням більш потужної за своїм осколкової дії осколкової гранати;

Вітчизняні протипіхотні (ПП) і протитанкові гранатомети по ефективності бойового застосування не поступаються кращим зарубіжним зразкам, однак мають значну масу і недостатньо оснащені оптичними оптико-електронними засобами.

Таким чином, складаються на озброєнні вітчизняні зразки СВ і гранатометів не поступаються кращим зарубіжним аналогам, але не в повній мірі відповідають сучасним вимогам.

У підрозділах СВ РА зброї вогневої підтримки значно менше.

Тому потрібне посилення індивідуального озброєння мотострільців, яке в умовах масового впровадження бронежилетів може вестися в напрямках:

підвищення енергії куль (підвищення початкової швидкості, у тому числі за рахунок застосування нетрадиційних літальних речовин); підвищення бронепробиваемости куль за рахунок застосування високоміцних сердечників і зміни конструкції куль; збільшення маси куль, в тому числі за рахунок підвищення калібру; підвищення щільності потоку вражаючих елементів (в першу чергу за рахунок застосування многопульних боєприпасів, що застосовуються на дальностях 50 - 1000 метрів; підвищення точності стрільби за рахунок застосування оптичних прицілів, а на зброю підтримки кулеметних, гранатометних, снайперських гвинтівках; оптико-електронних прицілів.

Необхідно, щоб найближчим часом на озброєння мотострілкових підрозділів РА надійшли наступні зразки СВ і гранатометів:

автомат "Гаймет

кулемет "Печеніг"

снайперська гвинтівка "Печеніг"

легкий бронебійний комплекс "Зломщик"

протипіхотний автоматичний гранатомет "Балкан"

реактивна протитанкова граната з гранатометом одноразового застосування "Журавлина"

ручний протитанковий гранатомет "Гіпноз"

модернізовані патрони стрілецької зброї

модернізовані постріли до протитанкових гранатометів.

Список використаних джерел

1. Рекомендації застосування з'єднань і частин СВ у внутрішніх збройних конфліктах. / / М. - 1998р., Таємно, інв. 01325

2. Рекомендації з підготовки і ведення дій мотострілкових і танкових підрозділів у ході припинення конфліктів, роззброєння і ліквідціі НВФ. / / М. - 1996 р. ДСП 41/623.

3. "Мала війна" А.Е. Тарас / / Мінськ - 1998 р.

Журнали:

1. "Військовий вісник" № 3,4 - 1995 р. № 7,8 - 1999 р.

2. "Орієнтир" № 6 - 1995р., № 11 - 1997 р.

3. "Військова думка" № 2 - 1997р., № 4 - 1999 р.

4. "Солдат удачі" № 11, 12 - 1996 р. № 2,5,8 - 1997 р.

5. Газета "Независимое военное обозрение" № 6,16,18,23 - 1996 р., № 5 - 1997р., № 30-37 - 1999 р.