УКООПСПІЛКА

Львівська комерційна академія

Інститут економіки та фінансів

Кафедра бухгалтерського обліку

Курсова робота

на тему:

„Облік доходів, витрат і фінансових результатів

автотранспортного підприємства”

(за матеріалами ТзОВ „Кадет”)

Виконав: студент 412 групи

спец. 7.050106 „Облік і аудит”

Заверуха А. О.

Науковий керівник:

ас.

Канак Й. В.

Львів 2003

Зміст

В

ступ

У наш час в Україні створено і діє ряд великих і малих підприємств і організацій різних форм власності. Країна поступово переходить зі старої командно-адміністративної системи в ринкову систему, з новими економічними принципами і вимогами.

У зв’язку з переходом до ринкових відносин, а також переходом на міжнародну систему обліку та звітності в Україні ставляться все більші й більші вимоги до обліку, зокрема бухгалтерського, приймаються нові форми звітності та порядок їх подання, згідно вимог міжнародних стандартів. Зміни, що є в господарському механізмі роблять актуальною проблему підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання, а отже зростає роль контрольно-аналітичних функцій обліку, значення різних видів аналізу відповідних показників господарської діяльності.

У зв’язку з виходом на міжнародну арену торгівлі та економічних зв’язків та новими економічними вимогами, важливе значення відіграє стан роботи підприємства чи організації, ефективність їх праці та особливо важливим є результат фінансово-господарської діяльності: у вигляді прибутків або збитків.

Все це ставить перед підприємством багато складних завдань. Зокрема, зростає конкуренція у всіх галузях діяльності, що вимагає лише високорентабельної та ефективної роботи підприємства, а гарантом цього є позитивний фінансовий результат - прибуток. Зараз відсутні програми державного субсидування і неможливим є бездіяльне „тримання на плаву” підприємства. Отримання збитку від діяльності у наш складний час є неможливим та економічно недоцільним, бо веде до банкрутства, оскільки існує багато аналогічних фірм і компаній, котрі в разі цього готові зайняти на ринку автотранспортних послуг, місце того чи іншого підприємства.

Проблеми обліку та аналізу фінансових результатів є дуже важливими та вкрай актуальними, а також вимагають особливої уваги у зв’язку із складнощами економічного сьогодення країни та нестабільності і невизначеності у нормативно-правовій базі обліку.

Саме зараз фінансовий результат відіграє найважливішу роль, оскільки від нього залежить не лише майбутнє підприємства, а й держави; тому, що з доходів утворюється ряд державних фондів, які йдуть на підтримку різних бюджетних програм та інші важливі заходи; а також утворення фондів підприємства, та поповнення його власних коштів.

Також, важливим є недопущення збитку в діяльності підприємства, оскільки в умовах жорсткої конкуренції та виживання, як було згадано вище, - це крах для підприємства, його банкрутство.

Саме, через високу актуальність та важливість фінансового результату та його показників і велике їх значення у діяльності підприємства обрано дану тему курсової роботи „Облік доходів, витрат і фінансових результатів автотранспортного підприємства”.

Предметом роботи виступає комплекс теоретичних, методологічних і практичних питань бухгалтерського обліку фінансових результатів господарської діяльності суб’єкта господарювання в Україні.

Об’єктом дослідження обраноТзОВ „Кадет”. Це підприємство було створено в 1991 році, і на даний момент є реальним конкурентом на ринку автотранспортних послуг навіть для такого гіганта як „Орлан”. ТзОВ „Кадет” , як підприємствоскладається із головного офісу і ремонтної бази – стоянки. Воно здійснює як внутрішні так і міжнародні перевезення вантажів.

Дана робота має на меті:

- Розкриття економічної сутності складових фінансових результатів та їх інтерпретації у нових умовах господарювання;

- Висвітлення основних напрямків і завдань обліку даного показника, та його ролі у господарському процесі досліджуваного суб'єкта;

- Подання ефективності автоматизації обліку.

Дана робота має наступну структуру: вступ, чотири розділи, висновок, використані джерела інформації та додатки.

У першому розділі – „Економічна характеристика, значення та завдання обліку доходів, витрат і фінансових результатів” досліджуються теоретичні аспекти формування фінансового результату та його показників.

У другому розділі – „Синтетичний та аналітичний облік доходів” описується облік доходів і джерела його формування.

У третьому розділі – „Документальне оформлення та облік витрат” відображається інформація витрат в обліку і напрямки цих витрат.

У четвертому розділі –„Облік фінансових результатів”розкривається діюча практика обліку фінансових результатів.

У п’ятому розділі – „Автоматизація обліку фінансових результатів” висвітлюється методика і засоби автоматизації обліку.

У висновках узагальнюються результати проведених досліджень.

При написанні курсової роботи використано законодавчі акти України з питань економічного врегулювання обліку, Постанови Верховної Ради України, Дикрети Кабінету Міністрів, Інструкції, Положення та іншу нормативну базу, а також економічну літературу з питань обліку фінансових результатів.

1.

Економічна характеристика, значення та завдання обліку доходів, витрат і фінансових результатів

В діяльності будь-якого підприємства найважливішу роль відіграє фінансовий результат, оскільки від нього залежить не лише майбутнє підприємства, а й держави. тому, що з доходів утворюється ряд державних фондів, які йдуть на підтримку різних бюджетних програм та інші важливі заходи, а також утворення фондів підприємства, та поповнення його власних коштів.

Неодмінною умовою успішного функціонування господарюючих суб’єктів при переході до ринкової економіки є обов’язкове забезпечення самоокупності витрат своїми доходами, а також прибутковості, самофінансування.

Основним показником результату фінансово-господарської діяльності підприємства - є фінансовий результат, прибуток або збиток.

Поняття “прибутку” має різне значення з погляду підприємства, споживача, держави. Але у всіх випадках воно означає вигоду. Якщо підприємство (фірма) працює прибутково (у нормальних умовах господарювання), то це свідчить про те, що клієнт, скористається послугами саме цієї фірми, одержить задоволення від її виконання (якщо у нього є вибір), а держава (суспільство) може за рахунок податків вирішувати пріоритетні соціальні завдання.

Наявність прибутку дозволяє задовольняти економічні інтереси держави, підприємства, робітників і власників. Об’єктом економічних інтересів держави є та частка “прибутку”, яку сплачує підприємство у вигляді податку на прибуток і яку суспільство використовує для вирішення соціальних завдань. Економічні інтереси підприємства полягають у збільшенні частки прибутку, що залишається у його розпорядженні. За рахунок нього вирішуються виробничі та соціальні завдання розвитку підприємства. Інтереси працівників у збільшенні прибутку пов’язані із створенням можливостей для покращення матеріального стимулювання і підвищення рівня їх соціального розвитку. Власники також зацікавлені в рості прибутковості підприємства, бо цим самим збільшуються дивіденди, забезпечується ріст їх капіталу.

Доходом підприємства визнається збільшення економічних вигод внаслідок надходження активів або погашення зобов'язань, що приводить до збільшення капіталу цього підприємства за винятком частини капіталу, який приростає за рахунок внесків учасників (власників), — приблизно так сформульоване визначення цього терміну в П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» і П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати ».

Слід лише уточнити, що під надходженням активів у цьому випадку не завжди потрібно розуміти матеріалізоване надходження, набагато частіше — факт визнання зростання доходів, тобто момент нарахування дебіторської заборгованості, капіталу, що приводить до зростання. Так, при нарахуванні дебіторської заборгованості покупців (замовників) збільшується розмір капіталу в частині, відповідній приросту чистих активів, закладеному в обсязі виручки від реалізації кінцевої послуги діяльності підприємства.

Що стосується погашення зобов'язань то ні при нарахуванні їх до погашення, ні при погашенні жодного зростання капіталу насправді не відбувається, лише валюта балансу зменшується до колишнього стану, до отримання активів у борг. Отримання активів у борг приводить до збільшення валюти балансу за рахунок вартості цих активів з одного боку, і величини зобов'язань, що виникли, з іншого. Отже, не кожне погашення зобов'язань приводить до збільшення капіталу, а значить, до виникнення доходів. До збільшення капіталу приводить не погашення зобов'язань, а скасування їх визнання такими внаслідок відмови кредитора від своїх прав. Тобто коли активи отримані підприємством безкоштовно. Лише в цьому випадку констатується приріст капіталу, оскільки замість реального погашення зобов'язань, що приводить до повернення валюти балансу в колишній стан, відбувається трансформація цієї статті зобов'язань у статтю доходів (прибутку), місце якої, як відомо, серед статей власного капіталу. Останнє означає, що валюта балансу збільшилася саме за рахунок приросту чистих активів.

Отже, Доходом підприємства визнається збільшена економічних вигод внаслідок надходження активів (пред'явлення рахунка до отримання) або скасування зобов'язань, що приводить до збільшення капіталу цього підприємства, за винятком частини капіталу, який приростає за рахунок внесків учасників (власників).

Витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Із зменшенням активів виникають такі витрати:

— списання матеріалів на виробництво продукції,для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;

— нарахування амортизації;

— списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали непридатними;

— втрати від знецінення запасів;

— нестачі запасів (сировини, комплектуючих виробів,готової продукції, товарів);

— нарахування резерву сумнівних боргів або списаннядебіторської заборгованості, яка не може бути сплачена;

— благодійні внески;

— належні до сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки.

Зобов'язанням, як уже зазначалося, є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють економічні вигоди.

До витрат, що збільшують зобов'язання, належать нарахування:

— заробітної плати працівникам підприємства, якіперебувають із ним у трудових відносинах;

— податків, зборів, обов'язкових платежів;

— відрахувань на обов'язкове і добровільне страхування;

— орендної плати, комунальних послуг, витрат зв'язку, послуг з реклами;

— послуг сторонніх організацій (юридичних, аудиторських, консультаційних, медичних).

Усі витрати підприємства, згідно з П(С)БО 16, поділяють на виробничі, операційні та інші витрати діяльності (рис. 1).

Рис. 1. Склад і класифікація витрат підприємства

Як було сказано вище, кінцевою метою діяльності – є одержання прибутку (доходу). Він є основним узагальнюючим показником, в якому органічно поєднані та взаємопов’язані всі сторони фінансово-господарської діяльності. Крім цього, що прибуток характеризує остаточний фінансовий результат діяльності підприємства, розмір його грошових нагромаджень, він є головним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, а платежі до бюджету від прибутку – важливий елемент доходів держави. Це означає, що доходи підприємства повинні задовольняти не лише його фінансові потреби, але й потреби держави на фінансування суспільних фондів споживання, розвиток науки, освіти, охорони здоров’я, проведення екологічних заходів тощо. Величина прибутку підприємства визначається, як різниця між грошовою виручкою за реалізовану (надану) послугу і собівартістю цієї послуги. Такий прибуток прийнято називати – прибуток від реалізації. Крім того, прибуток від реалізації збільшується за рахунок різних надходжень (позареалізаційних доходів) або зменшується на суму позареалізаційних втрат. Такий прибуток називається балансовим. Позареалізаційні втрати, як правило, є результатом безгосподарності та порушення розрахунково-платіжної дисципліни підприємства, та ведуть до зменшення очікуваного прибутку чи збитковості (різні штрафи, пені, неустойки, списання дебіторської заборгованості та інші).

Підприємство впродовж року здійснює різні відрахування і платежі в рахунок створюваного прибутку (наприклад: відрахування до спец фондів і фондів економічного стимулювання, за рахунок коштів, які залишаються у розпорядженні підприємства, після виконання зобов’язань перед банком, сплати податків і платежів до бюджету, суми дивідендів акціонерам і учасникам, а також інші видатки проведені з чистого прибутку).

Як бачимо позитивний фінансовий результат (прибуток) відіграє дуже важливе значення у діяльності підприємства.

Основою для перевірки фінансових результатів є бухгалтерська звітність, зокрема „ Звіт про фінансові результати” (додаток 2).

Виходячи з вище сказаного бачимо на скільки важливе значення відіграє правильна постановка обліку фінансових результатів, а також раціональна робота облікових працівників з метою забезпечення своєчасних і вичерпних даних про ці результати. Важливим є також кваліфікована допомога з боку керівника, головного бухгалтера в ході внутрішнього контролю, а теж перевірок з боку податкових і інших органів.

Основним завданням працівників бухгалтерії є ретельна перевірка доцільності та закономірності здійснюваних витрат, правильності розподілу витрат обігу та віднесенню їх на відповідні статті, оперативному контролі за витрачанням засобів та їх документальним оформленням, і в кінцевому етапі виведення правильних фінансових результатів.

2.

Синтетичний та аналітичний облік доходів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи наводяться у стандарті 15 «Доходи». Для визначення прибутку необхідно відповідно до стандартів розрахувати доходи та витрати за період.

Доход визнається, під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена".

Як економічна категорія, доход в загальному розумінні означає потік грошових та інших надходжень за одиницю часу і складається з таких пофакторних елементів, як прибуток, заробітна плата, процент і рента.

Величина доходу впливає на показник прибутку, який є основним фінансовим показником діяльності підприємства. Прибуток - це економічна категорія, що визначається як різниця між загальною виручкою і загальними витратами, або різниця між доходами і витратами. Виручка означає суму грошей, отриману від продажу продукції, виконаних робіт чи наданих послуг; розраховується способом множення ціни товару на кількість його реалізованих одиниць. Витрати - це сума спожитих на виробництво товарів, робіт і послуг факторів виробництва (ресурсів).

Отже, такі економічні категорії, як доход, витрати і прибуток, повинні мати конкретне наповнення, а фінансовий облік - регламентуватися державою з метою забезпечення однакового підходу до формування доходів і витрат у кожному підприємстві за певний період, що забезпечує порівнянність величини прибутку та платежів у бюджет.

Існують різні концепції прибутку:

· синтетична (розглядається з точки зору правил її визначення);

· семантична (розглядається через зв'язок з економічними реаліями);

· прагматична (розглядається з позиції використання даних інвестором, незалежно від того, яким способом визначена).

Залежно від мети фінансової звітності в кожній країні прибуток визначається за різною методологією і подається різним користувачам.1

Метою фінансового обліку в Україні є складання фінансової звітності і надання її користувачам. Фінансова звітність повинна розкривати інформацію про фінансовий стан, результати діяльності й рух коштів підприємства. Користувачі приймають рішення на основі фінансової звітності щодо придбання цінних паперів, продажу та володіння ними, участі в капіталі підприємства, оцінки якості управління, забезпечення зобов'язань, визначення дивідендів тощо.

Критерії визначення доходу застосовуються окремо до кожної операції, але можуть застосовуватися також до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої операції (операцій).

Не визнаються доходами такі надходження від юридичних і фізичних осіб:

· сума податку на додану вартість;

· сума інших податків і обов'язкових платежів до бюджету та позабюджетних фондів;

· сума попередньої оплати за послуги;

· сума авансу в рахунок оплати робіт, послуг;

· сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

· надходження, що належать іншим особам;

В інших випадках доход визнається під час збільшення активу чи зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

У фінансовому обліку доходи повинні групуватися за такими напрямками:

· рахунок 70 - доход (виручка) від реалізації робіт, послуг;

· рахунок 71 - інші операційні доходи;

· рахунки 72, 73 - фінансові доходи;

· рахунок 74 - інші доходи;

· рахунок 75 - надзвичайні доходи.

Якщо доходи можуть бути достовірно визначені, то їх потрібно відображати в обліку в момент надходження активу або погашення зобов'язань, котрі призводять до збільшення власного капіталу, а витрати - в момент вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу.

У випадку, коли актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, витрати відображаються в обліку та звітності на основі систематичного та раціонального їх розподілу протягом декількох звітних періодів (наприклад амортизація). Витрати негайно відображаються в обліку, якщо економічні вигоди не відповідають стану, за якого вони визнаються активами підприємства,

На досліджуваному підприємстві доходи (виручка) від реалізації робіт, послуг відображається на рахунку 70 за такими субрахунки і відображається в балансі (додаток 1) :

· 70.300 «Доход від реалізації послуг (міжнародні перевезення)»;

· 70.310 «Доход від реалізації послуг (внутрішні перевезення)».

Визнання доходів відбувається за наявності усіх вказаних умов:

· передані покупцю ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на цінності;

· підприємство надалі не здійснює контролю за реалізованою продукцію;

· сума доходу може бути достовірно визначена;

· в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати на операцію можуть бути достовірно визначені.

Підставою для цього служить подорожній лист (додаток 7).

Отримані доходи від фізичних осіб за готівку від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг відображаються записом:

Дебет рахунку 30.100 «Каса»;

Дебет рахунку 31.100, Дебет рахунку 31.120«Рахунки в банках»

Кредит рахунку 70.300 «Доход від реалізації послуг (міжнародні перевезення)» Кредит рахунку 70.310 - «Доход від реалізації послуг (внутрішні перевезення)»

При наданні покупцям робіт, послуг робиться запис:

Дебет рахунку 36.100, Дебет рахунку 36.200, «Розрахунки з покупцями та замовниками»;

Кредит рахунку 70.300 «Доход від реалізації послуг міжнародні перевезення» Кредит рахунку 70.310 - «Доход від реалізації послуг внутрішні перевезення»

При наданні робіт і послуг різним дебіторам:

Дебет рахунку 37.200, Дебет рахунку 31.220, Дебет рахунку 37.700«Розрахунки з іншими дебіторами»;

Кредит рахунку 70.300 «Доход від реалізації послуг міжнародні перевезення» Кредит рахунку 70.310 - «Доход від реалізації послуг внутрішні перевезення»

Документом, що підтверджує дане проведення є товарно-транспортна накладна (додаток 8).

Нарахування податку на додану вартість:

Дебет рахунку 70.300 «Доход від реалізації послуг міжнародні перевезення» Дебет рахунку 70.310 - «Доход від реалізації послуг внутрішні перевезення»

Кредит рахунку 64.102 «Розрахунки по ПДВ» (з реалізації робіт, послуг). Дане проведення документально супроводжується податковою накладною (додаток 15).

При отриманні коштів від покупців та дебіторів складається запис:

Дебет рахунку 30.100 «Каса» - надходження готівки або Дебет рахунку 31.100, Дебет рахунку 31.120«Рахунки в банках» — при безготівкових розрахунках;

Кредит рахунку 36.100 «Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками» або Кредит рахунку 36.100 «Розрахунки з іноземними покупцями та замовниками»;

Кредит рахунку 37 «Розрахунки з іншими дебіторами» у розрізі різних субрахунків.

Облік доходів фінансової та іншої діяльності.

Інвестування коштів у капітальні інвестиції (нове будівництво) дає можливість розширити технічну базу підприємства, збільшити обсяг виробництва, освоїти нову продукцію, що забезпечує зростання маси прибутку в майбутньому. При виборі проекту необхідно врахувати, що сьогодні гроші мають більшу вартість, ніж матимуть у майбутньому, тому потрібно дисконтувати майбутню вартість, враховуючи темпи інфляції і рівень знецінення грошей.

На підприємстві можуть існувати також інші джерела доходів, які не пов'язані з операційною і фінансовою діяльністю, вимагають окремого обліку і відображання у звітності. Й нарешті, епізодично можуть з'являтися доходи від надзвичайних подій, хоча малоймовірно, щоби вони перевищили втрати, проте доходи в окремих випадках досягають значних сум.

Облік інших доходів на рахунку 73 «Інші фінансові доходи», де ведеться облік доходів, які виникли в ході фінансової діяльності від операцій з непов'язаними сторонами. До рахунка 73 відкриваються такі субрахунки:

· 73.200 «Проценти отримані»;

Отримання дивідендів чи процентів на вкладений капітал в інші підприємства оформляється записами;

Дебет рахунку 30.100 «Каса»;

Дебет рахунку 31.100, Дебет рахунку 31.120«Рахунки в банках»

Кредит рахунку 73.200 «Проценти отримані».

Нарахування фінансового доходу до отримання за передані необоротні активи в оренду відображається в обліку так;

Дебет рахунку 37.300 «Розрахунки за нарахованими доходами»;

Кредит рахунку 73.200 «Проценти отримані».

Аналітичний облік операцій на рахунку 73 «Інші фінансові доходи ведеться за об'єктами фінансування та іншими ознаками.

Облік інших доходів ведеться на рахунку74 «Інші доходи». Він призначений для обліку доходів, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною та фінансовою діяльністю.

Отже, тут відображаються операції, які не ввійшли до рахунків 70 «Доход від реалізації» та 71 «Інший операційний доход».

У кредиті рахунка 74 «Інші доходи» записується одержання доходу, в дебеті — сума податків на додану вартість, акцизний збір, інші платежі, списання на фінансовий результат.

Рахунок 74 має такі субрахунки:

· 74.200 «Доход від реалізації необоротних активів»;

Дебет рахунку 37.200, Дебет рахунку 37.220, Дебет рахунку 37.700«Розрахунки з різними дебіторами»;

Кредит рахунку 74.200 «Доход від реалізації необоротних активів»;

Аналітичний облік інших доходів організовується за окремими субрахунками та операціями, що відображаються на них.

Облік доходів з операцій, пов'язаних з екстраординарними подіями (стихійні лиха, техногенні аварії і катастрофи) ведеться на рахунку 75 «Надзвичайні доходи», який має субрахунки;

· 75.100 «Відшкодування збитків від надзвичайних подій»;

У кредиті рахунка 75 відображається визнана страховими організаціями чи Міністерством надзвичайних подій сума відшкодувань у дебеті - списання витрат на фінансові результати.

При надходженні коштів робляться записи:

Дебет рахунку 30.100 «Каса»;

Дебет рахунку 31.100, Дебет рахунку 31.120«Рахунки в банках»

Дебет рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами»;

Дебет рахунку 50 «Довгострокові позики»;

Дебет рахунку 60 «Короткострокові позики»;

Кредит рахунку 75 «Надзвичайні доходи».

Сальдо рахунка 75 «Надзвичайні доходи» списується так:

Дебет рахунку 75 «Надзвичайні доходи»;

Кредит рахунку 79.400 «Результат надзвичайних подій».

3.

Документальне оформлення та облік витрат.

Визначення витрат-одна з найважливіших ділянок бухгалтерської роботи. А якщо додати ще й специфіку, притаманну автотранспортним підприємствам, то стає зрозуміло, що розібратися з цим не так то просто.

Основне завдання обліку витрат полягає в формуванні сукупних витрат на експлуатацію автотранспорту.

Класично, за допомогою обліку підприємство має можливість:

· по-перше, проконтролювати кожну статтю витрат;

· по-друге, провести аналіз витратного механізму;

· по-третє, підготувати дані для калькулювання собівартості одиниці послуг;

· по-четверте, використати дані обліку для планування витрат на майбутнє.

Насамкінець, за даними обліку складаються такі форми фінансової звітності - «Звіт про фінансові результати (ф.№ 2)» (додаток 2) та «Примітки до фінансової звітності».

Можливі два варіанти ведення обліку витрат. В першому варіанті всі наведені завдання вирішуються в системі бухгалтерських рахунків з використанням подвійного запису. При другому варіанті в системі рахунків вирішується тільки завдання зі складання фінансової звітності. Крім того — окремі питання „податкового обліку” валових витрат (в частині не віднесених на ВВ за першою подією з інших розділів обліку, наприклад, нарахування заробітної плати водіям).

Решта завдань (контроль, аналіз, прогноз витрат, калькуляція собівартості одиниці перевезень) вирішується в системі управлінського обліку. В залежності від обраного варіанту ведення обліку (про що вказується в наказі про облікову політику) бухгалтер заздалегідь обирає методику відображення витрат на рахунках.

Розглядаючи Рекомендації № 65 можна помітити їхню спрямованість на другий варіант ведення обліку. На користь такого підходу вказує відсутність в Рекомендаціях будь-якого згадування про рахунки бухгалтерського обліку та форми фінансової звітності. Між іншим, в пункті 1 Рекомендацій вказується, що вони розроблені у відповідності до Програми реформування системи бухгалтерського обліку, що викликає здивування, оскільки не підтверджується текстом Рекомендацій. Залишимо такий казус на совісті авторів цього твору.

Згідно з Рекомендаціями № 65 витрати транспортного підприємства можуть бути згруповані за такими статтями та елементами витрат (див. таблицю 1)

Таблиця 1

Як бачимо, принципової різниці між вказаними видами групувань нема.

Відслідковується позиція Міністерства транспорту України максимально уніфікувати ці різні способи групувань. До речі, групування за статтями один до одного співпадає зі складом виробничої собівартості, яка наведена в п.11 П(С)БО 16. Тільки в П(С)БО 16 до складу загально виробничих витрат включені змінні та постійні розподілені витрати. Виходячи з формулювань п. 35 Рекомендацій (наведено склад загальновиробничих витрат) Мінтранс не приділяє уваги їх розподілу на змінні та постійні. Можливо це пов'язано із відсутністю на транспорті незавершеного виробництва та готової продукції.

Що ж розуміється під елементом та статтею з позицій вказаного відомства? Згідно з п. 12 Рекомендацій М 65, під елементом витрат розуміють економічно однорідні види витрат.

Групування витрат за економічними елементами здійснюється для організації контролю за рівнем витрат у цілому по підприємству, визначення загального обсягу використаних підприємством матеріальних, трудових і грошових коштів.

Групування за статтями калькуляції призначене для організації аналітичного обліку витрат і калькулювання собівартості окремих видів перевезень, обчислення витрат в розрізі структурних підрозділів підприємства.

Що стосується обліку то основні бухгалтерські проведення наведені нижче. За дебетом рахунку 23 «Виробництво» відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати, за кредитом - суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт та послуг (у дебет рахунку 90). За кредитом субрахунків обліку витрат списується собівартість робіт, послуг.

Аналітичний облік за рахунком 23 «Виробництво» ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

Дебет рахунку 23.700 «Надані послуги (Виробництво)»

Кредит рахунку 20.300 «Паливо» списується вартість палива та інших паливо мастильних матеріалів на виробництво. Підставою для цього є Подорожній лист вантажного автомобіля (додаток 7), також Акт на списання паливно мастильних матеріалів (додаток 17), одночасно Накладна (додаток 19) і Податкова накладна (додаток 15).

Кредит рахунку 20.700 «Запасні частини» списується вартість запасні частини на виробництво. Підставою для цього є Акт на списання запчастин (додаток 18)

Кредит рахунку 66.100 «Розрахунки за заробітною платою» на суму нарахованої основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних платежів. Підставою для цього є Відомість нарахування заробітної плати (додаток 6).

III. Інші прямі витрати

Кредит рахунку 65.100 «Розрахунки за пенсійним забезпеченням»

Кредит рахунку 65.200 «Розрахунки за соціальним страхуванням»

Кредит рахунку 65.300 «Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття»

Кредит рахунку 13.100 «Знос основних засобів»

Кредит рахунку 13.300 «Знос інших необоротних матеріальних активів»

Кредит рахунку 13.210 «Знос нематеріальних активів»

Кредит рахунку 22.100 «МШП у виробництві» (інструменти)

Кредит рахунку 23.300 «Ремонт основних засобів» (витрати з ремонту транспортних засобів)

Дані витрати списуються на підставі спец розрахунків, відомості нарахування зносу (додаток 5), а також різноманітних актів (додаток 16).

IV. Загально виробничі витрати

К 91.100 „Загально виробничі витрати”

Варто також згадати інші види витрат, які прямо не впливають на собівартість послуг, але пізніше перерозподіляються. До таких витрат належать:

-Адміністративні витрати 92.100

-Інші витрати операційної діяльності 94

· Втрати від операційної курсової різниці 94.500

· Визнані штрафи, пені, неустойки 94.800

· Інші витрати операційної діяльності 94.900

-Фінансові витрати 95

· Відсотки за кредит 95.100

-Інші витрати 97

· Інші витрати звичайної діяльності 97.700

За дебетом дані витрати відображається сума визнання їх за кредитом - списання на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Отже кінцева мета калькулювання витрат – визначення фактичної собівартості одиниці послуг (робіт). Собівартість перевезень (робіт, послуг) – це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов’язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт послуг, що забезпечують перевезення (п. 3 Рекомендацій №65).

4.

Облік фінансових результатів.

У зв’язку з переходом до ринкових відносин в Україні введені нові форми бухгалтерської звітності та новий порядок її подання, які відбивають вимоги міжнародних стандартів. У звітності зовсім відсутні планові показники і нормативи, не відображаються стійкі пасиви, що робить неможливим аналітичну оцінку фінансового стану підприємства відносно характеристики лишків або нестачі власних оборотних коштів.

Звітність містить дані про реалізовані роботи і послуги, про стан господарських коштів та джерел їх утворення, про фінансові результати роботи підприємства. Показники звітності забезпечують інформацію для пошуку резервів подальшого росту та вдосконалення діяльності підприємства, стабільності на ринку. Бухгалтерська звітність являє собою систему узагальнених показників, що характеризують підсумки їх господарсько-фінансової діяльності за минулий період (квартал, рік) . Вона складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною її стадією.

Для виконання покладених на звітність функцій, вона повинна відповідати наступним вимогам:

· гарантувати реальність та достовірність даних, які забезпечують документальне обґрунтування всіх записів;

· забезпечувати вчасність надходження даних на підставі регламентації термінів співставлення звітних даних для оперативного управління господарською діяльністю підприємства.

Основними умовами правильності складання бухгалтерських звітів

і балансів є:

· повнота відображення всіх господарських операцій за звітній період;

· тотожність даних синтетичного і аналітичного обліку;

· тотожність показників бухгалтерських звітів, балансів і даних синтетичного і аналітичного обліку.

Бухгалтерську звітність поділяють на періодичну (місячну, квартальну) та річну. Бухгалтерська звітність про фінансові результати – “Звіт про фінансові результати”(Ф№2-м), (додаток 2) а також Баланс (Ф№1-м) (додаток 1) належать до обох цих видів.

У звіті про фінансові результати показують з яких елементів складається прибуток підприємства, і що на нього впливає, та куди він направляється. Звіт Ф№2-м використовуються для аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства за звітній період і має важливе значення поряд з іншими формами звітності.

Для кращого розуміння фінансових результатів розглянемо їх на прикладі.

Приклад

· Обсяг перевезень, виконаних таксомоторним підприємством протягом місяця, становив270000грн;

у тому числі ПДВ — 45000 грн. Із них:

оплачено готівкою — 180000 грн.;

у тому числі ПДВ — 30000 грн.;

пред'явлені рахунки до оплати — 90000грн;

у тому числі ПДВ — 15000 грн.

· Придбано бензину на суму 120000 грн.;

у тому числі ПДВ — 20000 грн.

· Придбані автомобільні мастила на суму 30000грн;

у тому числі ПДВ — 5000 грн.

· Придбані запчастини на суму 84000 грн.;

у тому числі ПДВ — 14000 грн.

· Протягом місяця підприємством понесені такі витрати:

Прямі витрати

· Витрати на ПММ, розраховані згідно з нормами і на підставі дорожніх листів, становлять 67000грн.

· Витрати на запчастини, використані для ремонту автомобілів, становлять 25000 грн.

· Заробітна плата водіїв — 50000 грн.

· Збори на пенсійне і соціальне страхування —20000грн.

· Зношення автомобілів основного складу —2000грн.

Загальновиробничі (накладні) витрати

· Заробітна плата диспетчерів і обслуговуючого персоналу — 8000 грн.

· Збори на пенсійне і соціальне страхування —3000грн.

· Зношення автомобілів допоміжного складу —800 грн.

Адміністративні витрати

· Заробітна плата керівників і фахівців підприємства, а також персоналу, що обслуговує управління підприємством, 5000 грн.

· Збори на пенсійне і соціальне страхування — 2000грн.

· Витрати на оплату послуг зв'язку, комунальних послуг і електроенергії — 3300 грн.; у тому числі ПДВ — 550 грн.

· Зношення будівель, автомобілів і обладнання, експлуатація яких пов'язана з управлінням підприємством, — 2500грн.

Витрати на збут

· Нараховано оплату за рекламні послуги за рахунком від рекламодавця •— 2760 грн.;

· у тому числі ПДВ — 460 грн.

Отже, визначивши обороти за рахунками:

-23 – 164000;

-903 – 175800;

-91 – 11800;

-92 – 12250;

-70.300 – 270000;

-79.100 – 225000;

можна чітко віднести їх на показники «Звіту про фінансові результати».

На вказаному вище прикладі чітко видно формування валових доходів і валових витрат, а також визначення фінансових результатів.

5. Автоматизація обліку фінансових результатів.

Зміни в господарському механізмі роблять актуальною проблему підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання. Відповідно зростає роль контрольно-аналітичних функцій, що зумовлює застосування ЕОМ для обробки інформації.

Основними завданнями комплексу автоматизованого обліку фінансових результатів є забезпечення:

· обліку і аналізу витрат як по окремих статтях, так і в цілому по підприємству;

· правильності віднесення доходів і витрат до відповідних звітних періодів;

· обліку витрат і результатів діяльності по структурних підрозділах;

· формування та розподіл прибутку;

· накопичення даних для відображення їх у машинних регістрах синтетичного обліку, декларація по ПДВ і податку на прибуток, бухгалтерській звітності.

Інформація із зазначених завдань формується у різних масивах, які створюються за документами, що відображають переміщення товарно-матеріальних цінностей, засобів, коштів, розрахунків, тощо. Тобто інформаційно ці завдання пов’язані між собою, а також із завданнями інших комплексів системи автоматизації бухгалтерського обліку. Отже, автоматизація обліку фінансових результатів в значній мірі визначається методикою обліку, оперативністю та аналітичністю інформації на даних ділянках обліку. Підсистема обліку прибутку розглядається як самостійна кібернетична система, яка складається з трьох блоків:

· вхід (інформація про доходи і витрати);

· моделювання процесу формування і розподілу прибутку (трансформація доходів та витрат у фінансовий результат);

· вихід (звіт про фінансові результати, облікова інформація для внутрішнього використання).

Облік прибутку повинен бути побудований таким чином, щоб його показники можна було перетворити в показники звітності про фінансові результати. З цього приводу виникає об’єктивна необхідність у підвищенні оперативності бухгалтерського обліку, що на нинішньому етапі неможливо без автоматизації облікових робіт із застосуванням сучасних технічних засобів і технологій збору та опрацювання обліково-економічної інформації. Система автоматизованого бухгалтерського обліку (АБО) є однією з різновидів автоматизованої системи опрацювання інформації.

Сучасною автоматизованою системою бухгалтерського обліку і аналізу, котра забезпечить вищезгадані завдання, повинна бути система, до складу якої входять автоматизовані робочі місця бухгалтерів (АРМБ). Основна концепція побудови АРМБ заключається у децентралізованій обробці інформації безпосередньо на робочому місці облікового працівника з використанням персональних баз даних, баз знань та цілей, а також у формуванні локальних та глобальних мереж АРМ на базі ПЕОМ.

АРМБ – являє собою проблемно орієнтовану діалогову систему “користувач-комп’ютер”, програмні та технічні засоби якої забезпечують вирішення функціональних задач безпосередньо на робочому місці.

Бухгалтер зі свого АРМа викликає програму, здійснює ввід інформації з документа через клавіатуру. У цьому випадку виключається процес кодування інформації, що в документі, процес компонування і підбору документів у пачки, підрахунку контрольних сум, таксування, що збільшує продуктивність праці. Крім цього змінюються типові форми первинної документації. При вводі здійснюється контроль правильності та достовірності інформації. Звичайно, найбільша кількість помилок при паперовій (ручній) обробці даних виникає на етапі переносу даних з одного облікового регістру до іншого, а теж при складанні звітності та різних довідок. Використання АБО дозволить повністю звільнитися від такого роду помилок, оскільки в умовах АСОЇ ведеться, як правило, один обліковий регістр, всі інші формуються автоматично і ризик помилок при переносі даних між регістрами обліку дорівнює “нулю”. Функціонування АРМБ виключає необхідність виносу документів з бухгалтерії до інформаційно-обчислювального центру (ІОЦ), дозволяє контролювати процес обробки на будь-якій стадії, виключає непорозуміння між працівниками бухгалтерії та ІОЦ, щодо строків обробки інформації та її якості. Робота в умовах АРМБ підвищує оперативність та контрольні функції обліку, здійснює прямий вплив на вдосконалення методології бухгалтерського обліку. Слід зазначити, що однією із важливих експлуатаційних характеристик сучасних АРМБ є наявність системи програмно передбаченої допомоги бухгалтеру при обробці інформації на ЕОМ. Наявність АРМБ здійснює вплив на всю організацію бухгалтерського обліку на підприємстві: функціональний розподіл праці бухгалтерів замінюється функціонально-системним, щодо цілей контролю і управління об’єктами синтетичного і аналітичного обліку.

Але переведення обліку на автоматизоване ведення бухгалтера здійснюють ручний ввід залишків і оборотів з клавіатури. Інформаційне забезпечення охоплює теж сукупність нормативно-довідкових відомостей, які є у вигляді різних довідників. Їх кількість і склад залежить від програмного забезпечення, що використовується, виникає проблема спеціального кодування та єдиної номенклатури кодів, як основного елементу комплексної механізації і автоматизації обліку, яка б задовільняла потреби усіх ланок облікової роботи. Ці коди забезпечують проходження потоку інформації від первинних документів до машинограм, тобто облікових регістрів. Важливе значення надається розробці і правильному застосуванню кодів синтетичних рахунків і об’єктів їх аналітичного обліку. Як правило, коди синтетичних рахунків і об’єктів їх аналітичного обліку мають сім знаків. Перші два знаки коду відведені для позначення номеру синтетичного рахунку, згідно плану рахунків, третій знак означає субрахунок або іншу вищу групову ознаку аналітичного обліку і код аналітичного обліку першого порядку, четвертий і п’ятий знаки означають коди аналітичних ознак другого, а шостий і сьомий третього порядку, відповідно.

Розроблені коди вводяться з клавіатури для створення довідника, який може корегуватись і доповнюватись. При взаємодії комплексу з іншими завданнями можна використовувати довідники господарських операцій, структурних підрозділів, МВО, партнерів, аналітичних рахунків, бухгалтерських кореспонденцій. При кодуванні документів бухгалтер використовує роздруковані на принтері довідники. Функціонування АРМБ дозволяє здійснювати введення у ЕОМ даних з документів, не виконуючи їх кодування. Адже зручно використовувати діалоговий режим, де на дисплеї дуже швидко знаходиться необхідний код.

До складу системи автоматизованої обробки задач з обліку фінансових результатів входить база даних і мовні програмні засоби, які реалізують доступ до даних та управління ними, а теж програмне забезпечення для розв’язку даного комплексу задач і засобів спілкування користувачів з системою у вигляді відповідних мов діалогу.

Раціональна організація синтетичного і аналітичного обліку господарських операцій із застосуванням АРМБ забезпечує виявлення фінансового результату та контролю за його подальшим використанням. При АБО регістрами синтетичного і аналітичного обліку є машинограми.

В умовах АРМБ здійснюється інтеграція обліку на основі одноразового введення і багаторазового використання первинної інформації, а також програм та групування дебетових і кредитових оборотів на рахунку, згідно з принципом подвійного запису, проводиться автоматизація логічних операцій бухгалтерського обліку; вирішення задач обліку в двох режимах – регламентному і запитовому; вихідну інформацію отримують у вигляді друкованих регістрів і відеограм.

Формування і контроль даних первинного обліку та нормативно-довідкової інформації (НДІ) здійснюється у наступному порядку. На екран дисплею виводяться форми первинних документів, а з клавіатури здійснюється набір даних шляхом заповнення пустих вікон форми, одночасно з набором допустимість значень реквізитів та правильність їх представлення. Інформація, яка пройшла контроль записується на машинний носій в робочу базу даних. Помилкові дані відображаються на екрані дисплею для необхідної коректировки реквізитів. Коректування первинних документів та НДІ здійснюється шляхом фізичного знищення або вводу нових даних. Виправлені дані знову розміщуються в робочу базу даних. Типові форми первинних документів та НДІ створюються ПЕОМ за взірцями бланків первинних документів та комплектуються у бібліотеку. Одночасно формується база даних первинної інформації, в якій зберігаються бухгалтерські записи за звітний період. Кожен з них має наступну стандартну структуру: довідкові та групувальні показники (номер документу бухгалтерського запису, код операції, підприємства; основний рахунок, кореспондуючий рахунок, кількість і сума).

База даних складається із продубльованих подвоєних господарських операцій і має велику інформаційну ємність. Вона дозволяє в реальному режимі часу отримувати на рівні кореспондуючих рахунків необхідну для аналітичного обліку і звітності інформацію та показники.

Схематично автоматизацію обробки даних з обліку фінансових результатів можна зобразити на рис. 2.

Як видно з даної схеми, побудова технологічного процесу обробки інформації про фінансові результати має свої особливості. Інформація, яка формується на рахунках прибутків, доходів і збитків накопичується при вирішенні інших облікових завдань, тобто є похідною. Запис на цих рахунках можливий лише при завершенні записів на інших синтетичних рахунках і потребує додаткового розрахунку.

Як видно з даної схеми, побудова технологічного процесу обробки інформації про фінансові результати має свої особливості. Інформація, яка формується на рахунках прибутків, доходів і збитків накопичується при вирішенні інших облікових завдань, тобто є похідною.

Алгоритми, які реалізуються на даній ділянці, передбачають сумування по різних угрупованнях, обчислення оборотів та вихідного сальдо. Є і спеціальні алгоритми, за якими виконується розрахунок витрат обігу.

Рис. 2. Схема автоматизованої обробки даних обліку фінансових результатів.

Підприємства можуть використовувати різні пакети прикладних програм-тому форми вихідних повідомлень можуть відрізнятись.

Важливим елементом комп’ютеризованого середовища є програмне забезпечення, яке складається із системного і прикладного. Сьогодні ринок програмного забезпечення пропонує широкий вибір бухгалтерських систем різного ступеня складності, спрямованості, якості на ціни.

Для підприємств, які у своїй роботі застосовують журнально-ордерну форму обліку, найкраще застосовувати програму “1С:Бухгалтерія”. Ця програма є поширеною серед фірм та завоювала добру репутацію серед бухгалтерів різних рівнів, завдяки своїй гнучкості, тобто здатності змінювати стандартні зразки типовий операцій, документів і розрахунків, що входять в комплект, згідно з конкретною системою обліку (планом рахунків, системного аналітичного обліку, іншими особливостями обліку, щодо конкретних суб’єктів господарювання).

Версія програми “1С:Бухгалтерія-Проф”розроблена для операційної системи Windows 98 являється універсальним бухгалтерським інструментом і може бути настроєна самим бухгалтером на діючу на підприємстві форму обліку та її особливості. Проте комплект поставки вже включає в себе попередню настройку різних режимів з тим, щоб полегшити освоєння програми користувачами, недостатньо знайомими з роботою на комп’ютері. Стандартна настройка включає в себе базовий список рахунків, містить зразки типових документів і комплект звітності для ДПА. Всі форми первинних документів, типові операції, документи, розрахунки, звіти і звітні форми є зразками, тому їх можна легко змінити під особливості діяльності господарюючого суб’єкта.

Слід зауважити, що згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. (з відповідними змінами та доповненнями) прибуток визначається за сумою скоригованого валового доходу звітного періоду, зменшеної на суму скоригованих валових витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходу, і суми амортизаційних відрахувань. Облік валових доходів і витрат може вестись на підприємстві, як у окремому журналі, так і системно, із застосуванням рахунків “Валові витрати” і “Валові доходи”.

Для полегшення податкового обліку можна обліковувати валові доходи і витрати у розрізі статей податкової декларації, що дуже легко зробити із застосуванням засобів автоматизації. Для цього необхідно створити систему кодування валових доходів і витрат. Коди будуть мати у своїй структурі 3-5 знаків. Наприклад: перші два- код рахунку, інші код рядка доходів чи витрат, і т.д. З допомогою такої системи кодування можна забезпечити автоматизоване складання і виведення декларації про прибуток підприємства, що за відсутності на сьогоднішній день належного обліку валових доходів і витрат, значно спростить та полегшить його ведення та складання форми декларації.

Отже, використання ПЕОМ не лише допомагає бухгалтеру, а й спрощує роботу економіста і інших працівників; зменшуються затрати часу на опрацювання облікової інформації і надаються можливості оперативного виведення бухгалтерської звітності про фінансові результати. Також застосування автоматизації обліку підвищує якість його ведення, якість бізнесу підприємства, дозволяє швидко реагувати й адаптуватись до змін у нормативно-правовій базі обліку, які є дуже частими на сьогоднішньому етапі.

Висновки

У ринкових умовах існує потреба в об’єктивній інформації про стан господарської діяльності підприємства, а особливо про результати його діяльності. Економічною категорією, яка узагальнює діяльність підприємства є його фінансові результати. Вони можуть виступати у вигляді прибутків (коли доходи перевищують витрати), або збитків (коли витрати є більшими ніж доходи) – як у нашому випадку.

У цій роботі ми дослідили облік фінансових результатів в умовах здійснення діяльності з надання послуг, на матеріалах ТзОВ “Кадет”.

Як бачимо, облік цього показника відіграє дуже важливе значення не лише в подальшій діяльності підприємства, а й у функціонуванні певних державних структур.

Для досягнення високих фінансових результатів і управління процесом їх формування важливе значення має організація бухгалтерського обліку. У процесі виконання курсової роботи вивчалися теоретичні засади економічної суті доходів, витрат, втрат і фінансових результатів. Економічна суть перелічених категорій є базою для організації обліку. Зміст і номенклатура статей доходів, витрат і втрат є підставою для аналітичного обліку фінансових результатів.

Бачимо, що у зв’язку зі змінами у структурі оподаткування прибутку підприємств, змінами у складі прибутків (доходів) та витрат (збитків), а саме обмеженням складу витрат, які безпосередньо відносяться на фінансові результати, - змінилися старі підходи до обліку цих показників і ставляться більш жорсткі вимоги, щодо їх визначення. Також по новому трактується об’єкт оподаткування. У ТзОВ “Кадет” номенклатура статей доходів і витрат відповідає нормативним актам.

Фінансовий результат підприємства формується з валового доходу, як різниці між виручкою від реалізації товарів та їх купівельною вартістю, а також результату від іншої операційної діяльності та позареалізаційних операцій.

Негативним явищем є те, що з швидким ростом забезпечення комп’ютерною технікою ринку нашої країни, її застосування в обліковому процесі тут дуже обмежене; хоча б це дозволило в якійсь мірі спростити роботу бухгалтерів та економістів, надало ширші можливості для аналізу ситуації. Також застосування обчислювальної техніки дозволило б досить легко вести системний „податковий облік” із застосуванням рахунків “Валові доходи” та “Валові витрати” і автоматизовано виводити декларацію про прибуток.

Список використаних джерел

1. Про оподаткування прибутку підприємств Закон України від 22.05.97р №283/97(із наступними змінами і доповненнями).

2. Про податок на додану вартість Закон України від 3.04.97р. (із наступними змінами і доповненнями)

3. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV (із наступними змінами і доповненнями).

4. Порядок подання фінансової звітності Затверджений постановою КМУ від 28.02.2000 р. №419

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" Затверджено наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 р. №87. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. за №396/3689

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" Затверджено наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 р. №87. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. за №397/3690

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" Затверджено наказом Міністерства фінансів України 29.11.99 р. № 290. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.99 р. за №860/4153

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" Затверджено наказом Міністерства фінансів України 31.12.99 р. № 318. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за №27/4248

9. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій Затверджено наказом Міністерства фінансів України 30.11.99 р. № 291. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.99 р. за №892/4185 (із наступними змінами і доповненнями).

10. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій Затверджено наказом Міністерства фінансів України 30.11.99 р. № 292. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.99 р. за №893/4186 (із наступними змінами і доповненнями).

11. Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті Затверджено наказом Мінтранпорту України від 05.02.01 р. №65

12. Загородній А.Г., Усач Б.Ф., Хом’як Р.П. Бухгалтерський облік та аудит підприємницької діяльності. – Львів: Видавництво ДУ “Львівська політехніка”, 1995р. – 208с.

13. Завгородний В.П. Автоматизация бухгалтерского учет, контроля, анализа и аудита. – К.: “АСК”. – 1998р.

14. Пушкар М.С. Фінансовий облік Навч. Посібник – Т.: Карт-Бланш, 2002. - 628 с.

15. Н. В. Чабанова, Ю. А. Василенко Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. – К.: „Академія”, 2002. – 672 с.

[1]
Бензин, дизельне пальне і мастила, що заливаються в баки автомобілів і запасні місткості, не слід списувати на витрати доти, доки витрати цих паливо-мастильних матеріалів (ПММ) не буде підтверджено відповідним пробігом автомобіля. Саме тому у даному прикладі я ввів такі рахунки: 20.310 – ПММ у цистернах і 20.320 – ПММ в автомобільних баках (на досліджуваному підприємстві такі рахунки не практикують).

[2]
Загальновиробничі витрати не розподіляються, оскільки у такому виді діяльності, як автотранспортні перевезення немає таких об’єктів розподілу, як готова продукція і незавершене виробництво.