Проблема українізації у драмі Миколи Куліша "Мина
Мазайло".
Драма
"Мина Мазайло", що була написана у буремні і хвилюючі роки
післяреволюційного економічного і культурного відродження України, —
надзвичайно актуальний твір для нашого народу, оновленого подіями національного
пробудження. Невмолимий прес економічних проблем вичавлює з наших ослаблених
тоталітаризмом душ усі сили і замулює щедрі витоки національних поривань, які
напувають цілющою джерелицею наш дух. Наша свідомість мізерніє. У відчаї
чіпляємось за старі догми й ідеї, намагаючись зберегти отой болотяний спокій, і
не відчуваємо, що там — лише бездиханність склепів. Тож повернімось до сонця,
до святості, до рідних витоків! Лишаймо, як одяг, з якого виросли, панцирі
бездуховності і безнародноогі, шмаття міщанської свідомості!
Чи
це унікальність нашої історії, чи невблаганна закономірність, чи письменницький
геній, але драма "Мина Мазайло" цією своєю сутністю кричить і
звертається саме до нас, сучасників, засуджуючи філістерську обмеженість нашого
українського міщанства. Темою твору є ставлення шовіністичного і патріотичного
таборів до проблеми українізації в період непу, що так нагадує сьогодення.
Головний
герой твору Мина Мазайло з комічною цілеспрямованістю намагається змінити своє
прізвище на більш благозвучне, на його думку, російське. Ця нервова і якась
надзвичайно пересічна людина — суцільний національний нігіліст, який, безмежно
ненавидячи свій народ, переростає в монстра* Рішення змінити прізвище викликає
неоднозначну реакцію в сім'ї Мазайлів: до розв'язання пекучої проблеми
залучаються близькі і далекі родичі. Непримиренну позицію на захист рідного
прізвища займає Мокій — син Мини. Він винятковий українофіл, хоча, на мою
думку, деяка "заземленність" власне на питаннях рідної мови і
культури робить цей образ однобоким. Але це — виклик суспільству, яке в
національних питаннях дуже часто чинить несправедливо. Психологічно зламати
Мокія намагається тьотя Мотя, яку терміново викликають з Курська, її відверто
расистська платформа грунтується на великодержавницьких шовіністичних
твердженнях, які викликають відразу своєю непробудною темрявою й ідейною
обмеженістю. Гострота гротескно забарвлених конфліктів і сутичок наростає. Мина
домагається зміни прізвища на милозвучне Мазєнін, хоча явно його ідея зазнає
поразки через свою вбогість на фоні безмежжя національного поклику свідомості
Мокія і його однодумців.
Та
досить несподівано виявляється розв'язка Мину, який вважав своє українське
прізвище перепоною на шляху до блискучої кар'єри, звільняють з роботи за 4
Тож
хай перемога національної ідеї не залежить від постанов, указів і директив.
Впускаймо її в свою душу, свій розум, своє життя без примусів! Тільки тоді вона
щедро обдарує наш народ своїм теплом і святістю.
Список литературы
Для
подготовки данной работы были использованы материалы с сайта http://www.ukrlib.com.ua