Шкіра 2

ШКІРА (
CUTIS
)

- є загальним покривом тіла, вона покриває тіло людини, переходячи в слизову оболонку в області природних отворів.

Площа шкірного покриву залежить від росту, ваги і віку; в середньому становить 1,5-2 м²
. Товщина шкіри без підшкірної жирової клітковини 0,5-4 мм.

Основні функції шкіри:

Шкіра є зовнішнім покривом і бар’єром між організмом і навколишнім середовищем. 1)захисна функція (захищає організм від шкідливих дій навколишнього середовища (механічних, хімічних, температурних і біологічних). Щільність рогового шару, жирова змазка його поверхні, еластичність волокон сполучної тканини дерми, амортизуючи дія підшкірної жирової клітковини захищає організм від механічних травм; від дії слабких кислот і лугів; роговий шар відносно стійкий до дії електричного струму. Завдяки здатності до самоочищення (фізіологічне злущування, кисла реакція), завдяки щільності рогового і блискучого шарів шкіра попереджує проникнення. В організм мікробів. У випадку проникнення хвороботворних мікроорганізмів через пошкоджений епідерміс починають діяти антимікробні речовини, що містяться в шкірі. Вони пригнічують дію мікробів; до вогнища пошкодження прямують лейкоцити, виникає запальна реакція, розвивається запалення.

Однією з важливих захисних функцій шкіри є підтримання температури тіла, захист організму від переохолодження і перегрівання: через шкіру виділяється 80% тепла, що утворюється в організмі в основному завдяки випаровуванню поту з поверхні шкіри; інакше ця функція називаються функцією теплорегуляції. (теплорегуляції).

2. Шкіра бере участь в водному, сольовому, вуглеводному, жировому, вітамінному обміні.

3. Функція газообміну - шкіра поглинає кисень і виділяє вуглекислий газ .

4. Рецепторна функція (шкіра містить велику кількість рецепторів, що сприймають різні подразнення з зовнішнього середовища).

5. “Депо” крові.

6. “Депо” енергетичних запасів (депо жиру).

Видільна функція.

БУДОВА ШКІРИ

Шкіра являє собою тонку, але дуже стійку еластичну оболонку, що зв’язана з органами з допомогою шару жирової тканини, яку звичайно називають підшкірною жировою клітковиною.

Шкіра складається з трьох основних шарів: епідерміса, дерми (власне шкіри), підшкірної жирової клітковини.

І Епідерміс – це поверхнева частина шкіри, складається з багатошарового плоского ороговівшого епітелію. В ньому розрізняють п’ять шарів:

1) найглибший – базальний, складається з одного ряду клітин, за рахунок поділу (розмноження) яких утворюються верхні шари епідермісу, лежить на базальній мембрані;

2) шипуватий – складається з 5-15 рядів клітин, що з’єднані між собою відростками – мостиками, між якими циркулює міжклітинна рідина, що живить епідерміс;

3) зернистий – складається з 1-2- рядів клітин, що містять зерна кератогіальна – білкової речовини, з якої утворюється в дальнійшому кератин – рогова речовина шкіри;

4) блискучий шар, складається з 1-2 шарів клітин, що містять емідін - проміжний продукт перетворення кератогіаліна в кератин;

5) роговий шар, складається з ороговівши клітин, відрізняється тим, що мають велику стійкість до різних зовнішніх впливів.

Непокшодений роговий шар не пропускає збудників інфекційних хворію. Верхня частина рогового шару в нормі постійно відторгається (фізіологічне шелушіння).

Клітини базального шару можуть утворювати шкірний пігмент меланін, такі клітини називаються меланоцитами. Базальний шар і клітини шиповатого шару об’єднують під назвою росткового (мальпігієвого) шару, клітини якого мають загальну властивість – здатність розмножуватися, завдяки чого проходить постійне поновлення клітин всіх шарів епідерміса. Найтовстіший епідерміс на підошвах і долонях.

В епідермісі відсутні кровоносні судини; але є багато вільних нервових закінчень – рецепторів, які вважаються “вікнами нервової системи”.

ІІ. Дерма, або власне шкіра (
dermis
,
corium
)
– глибока частина шкіри, складається з щільної волокнистої сполучної тканини і основної речовини. В дермі розміщені кровоносні судини, нерви, потові і сальні залози, корені волосся і нігтів. Дерма поділяється на два шари: сосочковий і сітчастий.

1) Сосочковий шар прилягає до епідермісу, складається з пухкої волокнистої сполучної тканини. Виступи цього шару – сосочки. Вони заходять в епідерміс і утворюють на його поверхні гребінці і борозенки, борозни шкіри. Ці анатомічні утворення на шкірі утворюють шкірний малюнок. Вони добре виражені на долонній поверхні і мають у кожної людини індивідуальний рисунок, що часто використовують у кримінальній справі. Дактилоскопія (шкіра пальця) користуються в судовій справі для встановлення особи. Такі самі особливості рисунка шкіри на долонях і підошвах (дерматогліфіка) допомагають установити спадковий характер захворювання.

В сосочкову шарі є гладкі місцеві клітини, які пикріплюються до волосяних сумок і їх називають м’язами, що підіймають волосся. При їх скороченні з’являється так звана “гусяча шкіра”, зменшується приток крові, в результаті чого зменшується тепловіддача. Цей шар містить велику кількість:

1) кровоносних судин;

2) лімфатичних судин;

3) нервових волокон і нервових закінчень.

2) Сітчастий шар складається з щільної неоформленої сполучної тканини. Вона мітить пучки коллагенових волокон і сітки еластичних волокон, що зумовлюють стійкість всієї шкіри. В сітчастому шарі знаходяться потові і сальні залози і корені волосся.

а) Потові залози розміщені по всьому шкірному покрову, за виключенням кайми губ, головки статевого члена; особливо багато їх на шкірі долонею, підошв, чола. Потові залози відкриваються в дрібнесенькі ямки – вивідні отвори; вивідні протоки відкриваються на гребінцях.

Потові залози виділяють піт, в склад якого. Крім води (89%) входять хімічні речовини, в результаті обміну речовин, що проходять в організмі – сечовина, сечова кислота, хлорид натрію і калію. Процеси потовиділення відіграють важливу роль в підтриманні нормальної температури тіла. З потом з організму виділяється шкідливі речовини в великій кількості.

Загальна кількість потових залоз у людини досягає 2,5 млн.

б) Сальні залози по своїй будові являється альвеолярними залозами. Вони розміщені в сітчастому шарі, на всій поверхні тіла, особливо багато їх в шкірі обличчя, грудей, спини, за виключенням долонею і підошв. Вивідні протоки цих залоз відкриваються в волосяні мішки. (волосяні волікули). Сальні залози виділяють секрет – шкірне сало – складна по хімічному складу жирова речовина, що складається з ефірів холестерину, жирних кислот, білкових продуктів, гормонів. Покриваючи шкіру тонкою плівкою, шкірне сало надає їй еластичності, зменшує тертя дотикаючи поверхонь, обмежуючи випаровування води з поверхні шкіри, захищає її від висихання. Шкірне сало і піт створюють кисле середовище на поверхні шкіри – так звану кислу мантію шкіри, яка відіграє важливу роль в захисті шкіри від гнійничкових захворювань. Функція сальних залоз і властивості їх секрета в значній мірі залежить від етилу ендокринної системи.

Живлення шкіри проходить за рахунок розвинутої сітки кровоносних та лімфатичних судин, що утворюють багаточисленні сплетення.

ІІІ. Підшкірна жирова клітковина (підшкірний жир),
складається з пухкої сполучної тканини, петлі якої заповнені жировими дольками. Товщина клітковини не однакова на різних ділянках: наприклад, на очній повіці вона повністю відсутня, на щоках, животі, сідницях може досягати 10 см.

ІV. На межі між підшкірним шаром і дермою розміщена глибока артеріальна сітка (крововонсні судини шкіри можуть вміщати до 1 л. Крові).

Колір шкіри залежить від наявності в ній пігмента меланіна, наповнення кровоносних судин, товщини епідерміса. Пігментація шкіри може замінюватись під впливом різних факторів – наприклад, ультрафіолетового опромінення, при деяких захворюванням; можлива повна відсутність пігмента.

ПОХІДНІ ШКІРИ.

І Волосся (
pili
)
– є на всій шкірі. Воно відсутнє на долонях, підошвах, червоній каймі губ, головці статевого члена, малих статевих губах.

У волосині виділяють дві основні частини: стержень, корінь.

Стержень – частина, що виступає над шкірою, корінь – частина, що знаходиться в товщині шкіри. Потовщена частина кореня називається цибулиною волосини. Стержень волосини складається з коркової речовини і кутикули.

Корінь волосини знаходиться в так званому волосяному мішечку або фолікулі.

ІІ. Нігті (
unguis
)
– це тверді, дещо зігнуті пластини, розміщені на кінцях пальців з тильної сторони. В нігті розрізняють тіло, корінь, передній вільний край, задній край і два латеральні краї. Ніготь лежить в ложі, що складається з росткового епітелію і сполучної тканини. Ш(Кіра нігтьового ложа має велику кількість кровоносних судин і чутливих нервових закінчень.

Рецептори шкіри. Шкіра містить велику кількість рецепторів, що сприймають різні подразнення із зовнішнього середовища. В залежності від характеру подразнень розрізняють больові, температурні (теплові, холодні) і тактильні шкірні рецептори.

В епітелії особливо чутливих ділянок шкіри є так звані чутливі диски (клітини Мерк еля). Температурні рецептори – це кінцеві колби (колби Краузе), вони лежать в глибоких відділах дерми і підшкірному шарі.

До рецепторів дотику відносять чутливі тільця (тільця Матеснара), залягають в сосочках шкіри, до рецепторів тиску – пластинчасті тільця (тільця Фатера – Пучіні).

ДОГЛЯД ЗА ШКІРОЮ

Для того, що шкіра функціонувала нормально, необхідно тримати її в чистоті. Основним способом догляду за шкірою являється миття. При якому з поверхні шкіри ліквідовуються пил, мікроби, шкірне сало, піт, рогові лусочки, а також різні речовини, що забруднюють шкіру в процесі роботи

Поперемінне умивання теплою та холодною водою - добра гімнастика для судин, що сприяє поселенню. Кровообігу, а отже покращенню живлення шкіри.