Військова адміністрація

Міністерство освіти і науки України Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого Кафедра військових та правових дисциплін ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ ІСПИТУ з курсу військової адміністрації Виконав студент 2-го курсу 3-ї групи Овчаренко А. С. Харків 1.Поняття військового будівництва та факторт що його визначають

Обєктом вивчення військової адміністрації, є військове будівництво як частини державного будівництва, державна діяльність в військовій області. Військова адміністрація вивчає державно-правовий аспект військового будівництва - діяльність держави по будівництву ЗС та правового регулювання громадських відношень в цій області. Військове будівництво ЗС, як складова частина державної діяльності визначається державною політикою. Всі основні питання життя, побуту, діяльності

ЗС, поведінки військовослужбовців, їх обовязки та права, юридична відповідальність регулюється нормами різних галузей права, сукупність яких створює військове законодавство, яке є частиною єдиного законодавства. Військово-правові норми, військове законодавство закріплює державну політику з питань військового будівництва принципи цього будівництва, а також порядок комплектування ЗС особовим складом, організаційно-правові основи управління ними.

Військове законодавство регламентує порядок проходження військової служби, забезпечення військ матеріальними засобами та інші питання. Основними військово-законодавчими актами є Закони України - Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей Закон України від 20.12.1991 2011-ХІІ Відомості Верховної Ради України 1992 N 15- Ст.190 Про Збройні

Сили України Закон України від 06.12.1991 1934-ХІІ Відомості Верховної Ради України 1992 N 9 Ст. -108 - Про альтернативну невійськову службу Закон України Відомості Верховної Ради України - 1992 N 15 Ст.188 В редакції Закону N 437-XIV 437-14 від 18.02.99, ВВР,

1999, N 15, ст. 86 -Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Закон України від 09.04. 1992 Відомості Верховної Ради, 1992, N 29, ст.399 Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію Закон України від 05.03. 1998. Відомості Верховної Ради України 1993 44 Ст.416 Про державну службу Закон

України від 16.12.1993 р. 3723-ХП Відомості Верховної Ради України 1993. 52.Ст.490 Про Раду національної безпеки і оборони України Закон України від 5 березня 1998 Відомості Верховної Ради України 1998 35 ст.237 Про війська цивільної оборони України Закон України від 24.03.99 556-хіу Відомості

Верховної Ради України 1999 19 Ст. 172 Про оборону України Закон України від 05.10.2000 2020-ІІІ Відомості Верховної Ради України 2000. 49 Ст 420 нова редакція Про правовий режим надзвичайного стану Закон України від Відомості Верховної Ради 2000- N 23. ст.176 - Про основи національної безпеки

України Закон України. Відомості Верховної Ради, 2003, N 39, ст.351 Iз змінами, внесеними згідно із Законом - Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави. Закон України від 19.06 2003 р. Відомості Верховної Ради України - 2003 46. Ст.366 -

Про військовий обовязок і військову службу нов.ред Закон України від 04.04.2006 р. 3597-ІУ Офіційний вісник України 2006 17 Ст.1261. -Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України Закон України від 24 березня 1999 р. 548-ХІУ Офіційний вісник України 1999 20 Ст.872. -

Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України Закон України від 24 березня 1999 р. 551- ХІУ Офіційний вісник України 1999 19 Ст.809. там же стройовий та статут вартової служби. Постанови ВРУ - Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі постанова ВР України від 23.05.1993 р. Укази Президента

України - Положення про Генеральний Штаб. Указ Президента України від 21 серпня 1997 р. Офіційний вісник України 1997 35 С.8 - 11 200 28 Ст. 13122 Про положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців Указ Президента України від 07.11.2001 р. 1053 2001 Офіційний вісник України 2001 46.Ст.2039 Положення про проходження військової служби навчання за контрактом

у Збройних Силах України курсантами слухачами вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів. Указ Президента України від 7 листопада 2001 року 1053 2001 - Положення про проходження військової служби солдатами матросами , сержантами і старшинами Збройних Сил України. Указ Президента України від 7 листопада 2001 року 1053 2001

Офіційний вісник України 2001 46.Ст.2039 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками мічманами Збройних Сил України. Указ Президента України від 7 листопада 2001 року 1053 2001 Офіційний вісник України 2001 46.Ст.2039 Про державну програму переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом

Указ Президента України від 17 квітня 2002 року N 348 2002 Офіційний вісник України 2003 9 Ст.351 Про Концепцію допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді Указ Президента України Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 1227 2003 1227 2003 від 29.10.2003 Офіційний вісник

України 2002 44 Ст.2002 Про колегію Міністерства оборони України та військові ради у Збройних Силах України. Указ Президента України від 11 червня 2002 року N 533 2002 Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента N 280 2004 280 2004 від 05.03.2004 Офіційний вісник України 2002 24 Ст.1153 Про Воєнну доктрину

України Указ Президента України від 15.06.2004 648 2004 Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента N 800 2004 800 2004 від 15.07.2004,N 702 2005 702 2005 від 21.04.2005 Офіційний вісник України 2004 30, ч.І Ст.2005.Ст.2039 Про строки проведення чергових призовів, відповідно до Закону України Про військовий обовязок і військову службу .

Указ Президента України - Про військово-адміністративний поділ території України Указ Президента України від 2 червня 2006 року N 469 2006 Офіційний вісник України 2006 23 - Ст.1706. Постанови Кабінету Міністрів України - Положення Про підготовку призовників з військово-технічних спеціальностей Постанова Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2000 р.

N 1770 Офіційний вісник України 2000 49 Ст.2121 Положення Про допризовну підготовку Постанова Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2000 р. N 1770 Офіційний вісник України 2000 49 Ст.2121 Положення Про військову підготовку студентів вищих навчальних закладів за програмою підготовки офіцерів запасу Постанова КМУ від 26 липня 2001 року 866 -

Про затвердження Положення про військові комісаріати Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р.N 1235 Офіційний вісник України 2001 39 Ст.1763 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом. Постанова Кабінету Міністрів

України від 21 березня 2002 р. 352 16 Офіційний вісник України 2002 13 Ст.656 Про затвердження зразків форми одягу і знаків розрізнення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи та ліцеїстів військових ліцеїв і ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою

Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07. 2003 р N 1073 Офіційний вісник України 2003 29 Ст.1468 Накази Міністра оборони України - Положення про Міністерство оборони України.Постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 р. 1080 Офіційний вісник України 2006 31 Ст.2237 Про затвердження

інструкції з діловодства у Збройних Силах України. Наказ Міністра оборони України 400 від 11.11.98 - Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України. Наказ Міністра оборони України N 2 від 04.01.94. Із змінами, внесеними згідно з Наказами

Міністерства оборони N 383 z0501-97 від 20.10.97, N 207 z0501-99 від 12.07.99, N 566 z1101-05 від 21.09.2005 Бюл. Зак ва і юр. пр 2002 46 Стр.210 - Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками мічманами Збройних Сил України. Наказ МО України 237 від 16.07.2002 237

Офіційний вісник України 2002 33 Ст.1556. -Про затвердження інструкції про порядок надання доповідей і донесень про злочини, порушені кримінальні справи, події, грубі порушення військової дисципліни у Міністерстві оборони та Збройних Силах України. Наказ Міністра оборони України 748 від 15.12 2005р. -Зміни до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського

складу, прапорщиками мічманами ЗСУ. Наказ МО України 63 від 7.02.2006 року Офіційний вісник України 2006 7 Ст.396. З вищесказаного можна зробити висновок проблеми військового будівництва, як галузі державної діяльності не може розглядатися поза правом, відокремлено від юридичних норм, завдяки яким держава закріплює ту чи іншу систему улаштування ЗС, визначає структуру та принципи військового управління, порядок комплектування військ, проходження

військової служби, права та обовязки військовослужбовців та інші питання військового будівництва. Під військовим будівництвом прийнято розуміти систему економічних, соціально-політичних, власне військових та інших заходів держави, що здійснюються в інтересах зміцнення її обороноздатності. Серцевиною військового будівництва в державі є створення військової організації, будівництво і зміцнення

ЗС. В Конституції України ст.17 та ст.1 Закону України Про оборону України визначені головні завдання держави, до числа яких відноситься створення всіх необхідних умов для запобігання воєнного нападу та збройної відсічі можливої агресії проти України в будь-який час і за будь-яких умов. Зокрема, оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх ланок воєнної організації

України, органів місцевого самоврядування, Цивільної оборони України, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони. І будується відповідно до воєнної доктрини держави ЗАТВЕРДЖЕНОї Указом Президента України від 15.06.04.

N 648 2004 2. Особливості військового будівництва як галузі державної діяльності. Принципи військового будівництва. Військове будівництво, як галузь соціально-політичної, державної діяльності, є складовою частиною державного будівництва, а Збройні Сили - складова частина державних органів, частина суспільства. Військовому будівництву, як складовій частині загальнодержавної діяльності, притаманні закономірності

розвитку держави. Воно здійснюється на основі загальних принципів державної діяльності. Все це, в свою чергу, означає, що в військовій сфері у ЗС мають місце загально соціальні цілі та процеси, здійснюються різноманітні загальнодержавні види діяльності як і в інших областях і сферах нашого суспільства Наприклад, у ЗС здійснюється державне управління, контроль і нагляд, правосуддя, участь громадськості в управлінні

справами . Формування і проведення військової політики держави, законодавче регулювання сфери оборони і військового будівництва, здійснюється виключно Верховною Радою України ст.85 Конституції України Питання військового будівництва в рамках своєї компетенції займається Президент України. Його повноваження закріплено у ст.ст.106 та 107 Конституції України. Президент України є Верховним

Головнокомандувачем ЗС України призначає на посади та звільняє з посад вище командування ЗС України, інших військових формувань, здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави очолює Раду національної безпеки і оборони України вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання ЗС України у разі збройної агресії проти

України приймає відповідно до законів рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Рада національної безпеки

і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою Ради національної безпеки і оборони є Президент України. Він формує її персональний склад формує Президент України. До її складу за посадою входять Прем єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова

Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України. ЇЇ Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводиться в дію Указами Президента

України. Компетенція та функції РНБО України визначаються законом. Військове будівництво, як складова частина державного будівництва, здійснюється у відповідності з Конституцією України, на підставі і на виконання чинного законодавства, у тісному зв язку з правовою системою держави. З іншого боку, військове будівництво, будівництво ЗС, являючись складовою частиною загальнодержавного будівництва має яскраво виражений військовий аспект,

ведеться в першу чергу за ради успішного забезпечення збройного захисту своєї Вітчизни. Таке призначення ЗС, характер завдань, які вони вирішують породжують певну специфіку, суттєві особистості військового будівництва в порівнянні з загальним державним будівництвом. Воно ведеться з урахуванням того положення, що захист країни не вичерпується діяльністю ЗС У відповідності із ст.12 Закону України Про оборону

України ЗС України у випадку війни свої завдання виконують у чіткій взаємодії з іншими військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, та правоохоронними органами. Відповідно до ст.1 вказаного закону військовим формуванням визнається- створена відповідно до законодавства України сукупність військових обєднань, зєднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями

і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних бойових дій Так участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень також

Державна прикордонна служба України, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, а також відповідні правоохоронні ст12 З.Про О Держава, реалізуючи функцію захисту від агресії, проводить ряд

інших заходів оборонного характеру. Вона веде оборонне будівництво, створює необхідні матеріальні запаси, піклується про накопичення військово-навчальних резервів для ЗС, веде військово-патріотичне виховання особового складу ЗС України. Вирішення завдань зміцнення оборони держави нерозривно пов язано з розвитком всієї економіки, прискоренням науково-технічного процесу, зміцнення моральних, духовних факторів, підвищенням матеріального

і культурного рівня життя людей, зміцнення організованості, дисципліни і правопорядку в суспільстві у всіх сферах життя і діяльності. Військове будівництво - є централізована галузь державної діяльності. Це обумовлено перш за все характером діяльності ЗС, їх кінцевим призначенням - ведення збройної боротьби, особливими методами та засобами, в якій особливо

необхідне єдність волі і дій. Військове будівництво опирається на всі галузі народного господарства, науки і культури. Зосереджуючи зусилля народу на перетворення в життя стратегічного курсу по зміцненню економіки країни, держава приділяє невпинну увагу на забезпечення обороноздатності країни, зміцнення армії та флоту. Досягнення необхідного рівня боєготовності і боєздатності військ не можливо без постачання ЗС новітніми засобами збройної боротьби, самими різноманітними

технічними і іншими матеріальними засобами, необхідними для забезпечення повсякденної діяльності, а також життя і побуту особового складу, задоволення його особистих і духовних потреб. Таке забезпечення і задоволення опирається на економіку, торкається своєї соціальної сфери, науки, культури, освіти. Дана особливість військового будівництва полегшує його перехід переважно на якісні параметри в відношенні як техніки, військової науки, так

і складу армії і військово-морських сил, їх розвиток в межах розумної достатності для оборони у відповідності до вимог військової оборонної доктрини держави. Якісними ознаками будівництва ЗС України є - бойова здатність, бойова ефективність, бойова стійкість, живучість, готовність до відмобілізування і виконання бойового завдання. Основними принципами військового будівництва є ст. 11 Закону України Про ЗСУ - проведення оперативно-психологічної підготовки особового складу з

урахуванням законів збройної боротьби та принципів воєнного мистецтва - комплектування їх на основі загального військового обов язку і за контрактом з поступовим переходом до професійної армії - військово-патріотичне виховання допризовної та призовної молоді, особового складу на національно-історичних традиціях - вирішення комплексу питань, пов язаних з соціальним захистом військовослужбовців - повна департизація заборона військовослужбовцям брати участь у діяльності політичних партій

і рухів Прийнято розрізняти три групи принципів 1. соціально-політичні 2. організаційні навчання та виховання Воєнна доктрина України далі- Воєнна доктрина - це сукупність керівних принципів, воєнно-політичних, воєнно-стратегічних, воєнно-економічних і військово-технічних поглядів на забезпечення воєнної безпеки держави. Воєнна доктрина має оборонний характер. Це означає, що Україна не вважає жодну державу своїм воєнним противником, але разом з тим вважатиме потенційним воєнним

противником державу або групу держав, послідовна недружня політика яких загрожуватиме воєнній безпеці України. В ній зафіксовано, що воєнна небезпека для України- це сукупність політичних, соціально-економічних, воєнних та інших зовнішніх і внутрішніх чинників, які за певних обставин і умов можуть призвести до воєнного конфлікту, що загрожуватиме національним

інтересам України. Воєнна безпека України- це стан захищеності національних інтересів, її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності від посягань із застосуванням воєнної сили, складова національної безпеки України. Головною метою забезпечення воєнної безпеки України є усунення зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці

України у воєнній сфері та створення сприятливих умов для гарантованого захисту національних інтересів. Правовою основою оборони держави є Конституція України, інші законодавчі акти України та відповідні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Забезпечення воєнної безпеки України ґрунтується на принципах СТ.8 ВД -верховенства права -оборонної достатності -невисування територіальних

претензій до сусідніх держав і невизнання Україною територіальних претензій до неї -пріоритету договірних мирних засобів у розвязанні конфліктів -своєчасності та адекватності заходів захисту національних інтересів від зовнішніх і внутрішніх загроз у воєнній сфері -демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією держави та правоохоронними органами -відповідності бойових можливостей, рівня боєздатності, підготовки та всебічного забезпечення Збройних Сил

України, інших військових формувань потребам оборони України та підвищення взаємосумісності із збройними силами держав- членів НАТО і ЄС -взаємодії органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування і органів військового управління та чіткого розмежування

їх повноважень -використання в національних інтересах міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки. 3. Принципи військового будівництва, їх класифікація та правові форми закріплення Здійснюючи свій вплив на сферу військового будівництва, держава спирається на науково обґрунтовані принципи, що являють собою керівні ідеї і положення, які визначають характер, соціальну суть

і направленість військового будівництва. Як визначено у Ст. 11 Закону України Про ЗСУ. Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах вірності конституційному обовязку та військовій присязі верховенства права, законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав і свобод гласності, відкритості для демократичного цивільного контролю поєднання єдиноначальності і колегіального розроблення найбільш важливих рішень комплектування шляхом призову

громадян на військову службу та прийняття на військову службу за контрактом постійної бойової та мобілізаційної готовності збереження державної та військової таємниці виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу, додержання військової дисципліни забезпечення державного соціально-економічного та соціально-правового захисту громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України, а також членів їх сімей заборони створення

і діяльності організаційних структур політичних партій. воєнній доктрині України, основними принципами військового будівництва є - проведення оперативно-психологічної підготовки особового складу з урахуванням законів збройної боротьби та принципів воєнного мистецтва - комплектування їх на основі загального військового обов язку і за контрактом з поступовим переходом до професійної армії - військово-патріотичне виховання допризовної

та призовної молоді, особового складу на національно-історичних традиціях - вирішення комплексу питань, пов язаних з соціальним захистом військовослужбовців - повна департизація заборона військовослужбовцям брати участь у діяльності політичних партій і рухів Прийнято розрізняти три групи принципів 3. соціально-політичні 4. організаційні 5. навчання та виховання Соціально-політичних принципи - демократія

і гуманізм - гласність в діяльності ЗС України і збереження державної і військової таємниці - позапартійність - гарантованість соціально-правової захищеності військовослужбовців. У військовому будівництві послідовно проводяться вище перераховані принципи. Зокрема, в ст.5 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ведеться мова про те, що військовослужбовці-громадяни

України, які проходять службу на території України, приймають участь у всеукраїнському і місцевому референдумах, вибирають і можуть бути обраними в Ради народних депутатів і інші виборні органи згідно з Конституцією України. Вони мають право оскаржити в суд незаконні дії військових посадових осіб і органів військового управління. Військовослужбовці мають рівне з усіма громадянами

України право поїздки за кордон, право сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої. При наявності істинних релігійних переконань громадяни України, які належать до існуючих згідно з законодавством релігійних організацій віровчення яких не допускає користування зброєю та служби в ЗС згідно з статтею 2 Закону Про альтернативну невійськову службу мають право на заміну військової служби невійськовою.

Не менш важливе значення мають такі організаційні принципи будівництва ЗС України і управління ними як - верховенство закону - підзвітність конституційним органам законодавчої і виконавчої влади - єдіноначальність і колегіальне вироблення рішення - військова повинність громадян України - добровільний вступ на військову службу - дотримання військової дисципліни. Якщо соціально-політичні принципи військового будівництва в більшій мірі виражають його

єдність з всіма державним устроєм, то організаційні принципи виражають специфіку військової діяльності, характер ЗС як органу держави, спеціально створеного для збройного захисту незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України. Специфіка військового будівництва найбільш чітко виявляється в централізації, єдиноначальності і військовій дисципліні. В реалізації принципів військового будівництва не мала роль належить військовому законодавству

України. Правові норми, норми військового законодавства згідно з конституційними положеннями висловлюють державну політику у військовій сфері, закріплюють принципи військового будівництва, які втілюються в реальні справи, в практику військового законодавства лише після того як вони набувають юридичний характер. Іншими словами, правове регулювання, юридичне закріплення надають принципам військового будівництва офіційний, загальнообов язковий характер для виконання всіма органами управління, посадовим особам

і громадянами, які мають відношення до військового будівництва, життя і діяльності ЗС. 6. Поняття військового управління. Принципи військового управління. Для втілення в життя рішень, наказів та постанов вищих органів державної влади і державного управління у ЗС, як і в усіх галузях і сферах діяльності держави ,необхідна постійна організаторська робота.

Ця робота по цілеспрямованому впливу на збройні сили, в інтересах успішного вирішення поставлених перед ними завдань здійснюється в першу чергу на те уповноваженими органами, які є складовою частиною державного управлінського апарату. Діяльність цих органів являє собою безпосереднє військове управління. Військове управління за своєю природою і суттю є державне управління.

Воно здійснюється органами, котрі створені державою і покликані розвязувати завдання ,які визначаються компетентними державними органами. Відповідно до ст 1 ЗУ Про ОбОРОНу України органи військового управління- Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України,

Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами силами , обєднаннями, зєднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління зазначених центральних органів виконавчої влади, а також військові комісаріати, що забезпечують виконання законодавства

з питань загального військового обовязку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Військове командування- Генеральний штаб Збройних Сил України, командування видів Збройних Сил України, оперативні командування, командування військових обєднань, зєднань, частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань Військове управління - це виконавча

і розпорядча діяльність. Її виковнавчо-розпорядчий характер пояснюється передусім необхідністю безпосереднього і практичного здійснення вимог держави. Ця діяльність спрямована на виконання законів, інших законодавчих актів, які регламентуються основні питання життя побуту та діяльності ЗС. Розпорядчі повноваження органів військового управління обмежуються законом, межами, розвязання повсякденних завдань і існують у рамках законності. Органи військового управління, які здійснюють виконавчо-розпорядчу

діяльність, наділені правом застосування заходів примусової дії. Всі командири і начальники мають ,зокрема ,повноваження по застосуванню дисциплінарних стягнень. Деякі з них мають право порушувати карні справи, притягати до матеріальної відповідальності осіб ,які винні у заподіянні збитків державі. В управління покликане забезпечити навчання і виховання військово службовців, сучасний рівень польового, повітряного,

і морського вміння ЗС, їх високу бойову готовність, міцну військову дисципліну. Органи військового управління організовують також практичне постачання військ озброєнням, усіма необхідними матеріально-технічними засобами, забезпечення натуральним і грошовим забезпеченням військово службовців, їх медичне, торговельно-побутове і культурне обслуговування. Отже, коло питань, яке вирішує військове управління, багатопланове різноманітне

. Ним охоплюється всі основні питання повсякденного життя і діяльності військ, виконання обовязків військовослужбовців, і реалізації, гарантії їх прав і свобод. Підводячи підсумки можна дати наступне визначення військового управління. Військове управління це державна виконавчо-розпорядча діяльність, яка здійснюється у відповідності з чинним законодавством, військовими органами для практичного виконання завдань

ЗС України, організації їхнього повсякденного життя побуту та діяльності. Являючись складовою частиною державного управління, військове управління має свої особливості у порівнянні з управлінням в інших державних закладах. Воно здійснюється на засадах як загальних принципів, так і його спеціальних принципів. Найбільш характерними для військового управління принципами є централізація, повна єдиноначальність і військова дисципліна, субординація.

Форми вираження централізації різноманітні. Це здійснення керівництва всіма ЗС України вищими органами державної влади і управління України, підпорядкування всіх видів ЗС України єдиному командуванню. Центральні органи, органи військового управління наділені всією повнотою прав по керівництву нижче стоячими військовими органами і підпорядкованими військами.

Акти і вказівки вищестоящих органів і посадових осіб безумовно обовязкові для нижче стоячих. Централізація у військовому управління виявляється у підпорядкуванні військових органів всіх ланок лише по вертикалі і відсутності їх підпорядкування місцевим територіальним органам державної влади і управління. Зрозуміло, що ці положення не викликають, а припускають демократизацію і певну самостійність нижчестоящих військових органів,

їхню ініціативу, творчий підхід у вирішенні повсякчасних завдань. Єдиноначальність -організаційно-правовий принцип, який визначає форму взаємовідносин між начальником та підлеглим, спосіб прийняття і виконання рішень. Важливим принципом військового управління є забезпечення військової дисципліни, яка визначається ст.1 дисциплінарного статуту ЗС України, як суворе і точне дотримування всіма військовослужбовцями порядку

і правил, які встановлені законодавством України і військовими статутами. Військова дисципліна спирається перед усім згідно ст.2 даного статуту на усвідомлення кожним військовослужбовцем військового обовязку і особистої відповідальності за захист народу України, його свободи і незалежності, але переконання, як головний засіб підтримання й зміцнення високої військової дисципліни не виключає у випадку необхідності застосування заходів примусу по відношенню

до окремих військовослужбовців. Характерною особливістю військової дисципліни є беззаперечність покірності підлеглих начальникам ,підвищена відповідальність за 2 порушення у порівнянні за відповідальність за службову провину інших громадян. При цьому командири начальники наділяються більш широкими повноваженнями у застосуванні дисциплінарної дії до порушників військової дисципліни у порівнянні з посадовими особами

інших органів державного управління. Субординація взаємовідносин між військовослужбовцями. Під субординацією розуміється організаційно-правова форма взаємовідносин військовослужбовців на основі принципів єдиноначальності, військової дисципліни та централізму. М. І. Драгомиров перекладає слово субординація як підпорядкування і визначає її як зобовязання кожного чину звертатися знизу вверх з доповіддю, зверху вниз з наказом,

не інакше як у ступінь командування, безпосередньо за ним, яка слідує вверх або униз . Мета субординації - встановити порядок упорядкувати відносини між військовослужбовцями. Статут внутрішньої служби Збройних Сил непрямо містить наступні правила субординації - Про все, що сталося з військовослужбовцем, що впливає на виконання його обовязків, та зроблених йому зауважень він зобовязаний доповідати своєму безпосередньому начальникові

По службовим питанням військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника та з його дозволу до наступного за командою начальника. По особистим питанням військовослужбовець повинен звертатися до безпосереднього начальника, а у разі виключної необхідності - до старшого начальника. За нашою думкою, принцип субординації підлягає подальшому розвитку та прямому закріпленню у нормативно-правових актах, які регулюють військово-службові відносини.

5. Управління військовою службою в Україні. В адміністративно-правовій теорії та практиці державного управління до сфери адміністративно-політичної діяльності належить така галузь, як оборона. Основи її організації, повноваження функції і завдання органів державної влади та військового управління, щодо її забезпечення, встановлено Законом Про оборону України , іншими нормативно-правовими актами. Виходячи з аналізу

їх змісту можемо виокремити наступні особливості управління військовою службою цю діяльність здійснюють спеціально утворені державні військові органи вони обєднані у системі міністерства оборони їх діяльність є складовою частиною здійснення державної виконавчої влади вона уявляє собою цілеспрямований вплив на збройні сили мета цієї діяльності є забезпечення успішного вирішення завдань, що поставлені перед ними. З наведеного виходить, що військова служба уявляє собою вид специфічної діяльності людини,

яка має організаційний характер та яскраво виражений управлінський аспект, здійснюється цілеспрямовано. Органи управління цією сферою є складовою частиною єдиної системи органів виконавчої влади й здійснюють функції держави. Отже можемо говорити, що військовій службі притаманні управлінські принципи у військовій сфері держави, а військовому управлінню особливості розвитку та управління державою тому, що воно здійснюеться на

основі загальних принципів державної діяльності. Таким чином, з одного боку у Збройних Силах України мають місце загальносоціальні процеси суспільства, здійснюються різноманітні загальнодержавні види діяльності такі як державне управління, контроль і нагляд. З другого боку, їх розбудова, як складова державного будівництва, має яскраво виражену військову складову та ведеться в першу чергу з метою забезпечення збройного захисту

України. Виконання законів та інших нормативно-правових актів у військовій сфері можливе тільки у тому разі, коли процес їх реалізації буде підкріплений злагодженою, нормативно та структурно визначеною системою відповідних державних органів та посадових осіб. Це характеризує військову службу, як системне явище та визначає порядок функціонування державних органів, посадових осіб у межах визначеної компетенції з метою реалізації цілей і функцій держави у військовій сфері.

Але для реалізації законів та інших нормативно-правових актів повинен бути створений та упорядкований сам державний апарат, як дійовий засіб управління військовою службою. Тобто мова йде про так званий організаційний аспект управління військовою службою, який полягає в чіткому описанні ситеми державних посад і посад за контрактом, а також кола питань які вони можуть вирішувати під час здійснення управління військовою службою. У науковій літературі

існують різні погляди на це питання. В Радянській воєнній енциклопедії поняття управління визначається, у більш широкому розумінні ? це уся діяльність стратегічного керівництва, командуючих, штабів, як з управління бойовою підготовкою, так і щодо розвитку, бойовому удосконаленню військ, організації оперативної, бойової підготовки, служби військ, підтриманню дисципліни, високого морального духу особового складу, забезпечення постійної бойової та мобілізаційної готовності військ.

У даному випадку поняття управління військами ідентично поняттю керівництво військами . Для здійснення військового управління створюється система управління, сукупність функціонально звязаних органів управління, пунктів управління та засобів управління. В управлінні військовою службою присутні два напрямки. Перший ? адміністративно-господарче управління підбір та розстановка кадрів, організація підготовки

військ, їх матеріально-технічного та побутового забезпечення, регулювання взаємовідносин між військовослужбовцями, тобто питання що відносяться до управління в сфері оборони та безпеки. Вважаємо, що управління з цих питань за своїм змістом та формами правового регулювання в цілому схожі з іншими галузями державного управління, у тому числі управління цивільною державною службою. Другий ? оперативнє управління, або командування військами, це характерна особливість управління в

сфері оборони та безпеки держави, її зміст в керівництві збройною боротьбою, мета ? максимально ослабити військо ворога. Такому виду управління притаманна висока оперативність. З наведеного можемо зробити висновок що а управління військовою службою та військовослужбовцями є централізованим та відповідає принципу централізації б це системне явище до якого входять дві складові підсистеми 1 та що здійснює управління 2 та якою управляють в воно здійснюється як на державному рівні

? через державні органи влади, так і через спеціальні органи військового управління, що безпосередньо утворені у Збройних Силах України. Таким чином, для Збройних Сил України, в цілому притаманна вертикальна підпорядкованість, яка базується на принципі єдиноначальності. Вказаний тип структури управління Г. В. Атаманчук називає лінійним. Його позитивною стороною

є жорстка формалізованість, стійкість та надійність, а тому він є найбільш благоприємним для виконання та реалізації владних вимог у військовій організації. Недоліком цього виду управління можна вважати неналежний зворотній звязок, що знижує його ефективність. Законодавством передбачаються такі форми підпорядкування пряме, безпосереднє та оперативне, що дозволяє поєднувати в управлінні військовою службою як одноособовий так

і колегіальний вплив на формування управлінських рішень та їх реалізацію. Виходячи з наведеного, пропонуємо наступне визначення управління військовою службою ? це виконавча, розпорядча та організуюча діяльність, органів військового управління на підставі та на виконання законів, яка безпосередньо повязана з керівництвом Збройними Силами, їх матеріально-побутовою, та бойовою діяльністю з метою успішного й ефективного вирішення

поставлених державою завдань, щодо забезпечення її збройного захисту. Аналіз чинного законодавства Українни у військовій сфері дає підстави стверджувати, що на теперішній час склалася досить чітка система органів, які здійснюють управління військовою сферою. Виходячи із змісту ст.12 Военної доктрини, інших нормативно-правових актів таке управління має два види по-перше, воєнно-політичне яке здійснюється органами державної влади по-друге, безпосередньє військове

управління ? органами військового управління створеними у Збройних Силах України. Згідно зі ст.106 Конституції України Президент є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил, а в особливий період керівництво ними він може здійснювати через Ставку Верховного Головнокомандувача. Відповідно до ст.106

Конституції він призначае на посади та звільнє з посад вище командування Збройних Сил України п.17 , у разі военного нападу або загрози збройної агресії проти України приймає рішення про оголошення стану війни п.19 , загальну або часткову мобілізацію п.20 і своїм указом вводить военний стан на всій території України чи окремих її місцевостях, ці питання він повинен негайно внести на розгляд

Верховної Ради для затвердження п.21 . З питань оборони Президент видає укази, розпорядження, директиви і накази 6,ст.5 . Відповідно до ст.107 Конституції Президент очолює Раду національної безпеки і оборони України, яка координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у цій сфері. Її компетенція та функції визначаються законом 19 .

Згідно зі ст. 85 Конституції виключні повноваження в галузі державного керівництва Збройними Силами, формування й проведення воєнної політики України, законодавчого регулювання питань сфери оборони, захистом держави здійснює Верховна Рада України. Виключно законами визначаються організація Збройних Сил п.17,ч.1.ст.92. оголошення стану війни

і укладання миру введення воєнного чи надзвичайного стану та їх правового режиму п.19,ч.1.ст.92 направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав п.2,ч.ІІ. ст.92 військові звання п.6.ч.ІІ.ст.92 інші питання в сфері оборони. Конституція України ст.116 , встановлює повноваження Кабінету Міністрів

України у військово-політичній сфері, які здійснюються у таких напрямках як планування, фінансування, облік та контроль. З цих питань Кабінет Міністрів України видає постанови та розпорядження, якими визначає правовий стан військовослужбовців та інші питання військового будівництва. З метою реалізації принципів будівництва Збройних Сил, втілення у життя рішень органів державної влади, безпосередньо у

Збройних Силах, як і в інших сферах функціонування держави, потрібна постійна організаторська та управлінська діяльність. Вона здійснюється спеціально утвореними для цього державою військовими органами управління, які обєднані у єдину систему у відповідності до основних ланцюгів організаційної структури Збройних Сил. Такими органами є Міністерство оборони, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово

утворені органи у Збройних Силах, призначені для виконання функцій з управління, військами, обєднаннями, зєднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціям, а також військові комісаріати. Згідно зі ст. 3. Закону Про Збройні Сили України Міністерство оборони є центральним органом виконавчої влади і військового управління, воно здійснює військово-політичне та адміністративне управління

Збройними Силами ст.10 , які складаються по-перше, з органів військового управління по-друге, з обєднань, зєднань, військових частин, військових навчальних закладів, військових комісаріатів, тощо. Іншими словами органи військового управління є складовою частиною Збройних Сил та здійснюють ними безпосереднє керівництво. Особливість такого управління виявляється у розподілі функцій між

Міністерством оборони та Генеральним Штабом. Наприклад, воєнно-політичне та адміністративно-господарське управління Збройними Силами здійснює Міністерство оборони, а оперативне, як у мирний так і у воєнний час - Генеральний Штаб. Його начальник є Головнокомандувачем Збройних Сил України та першим заступником Міністра оборони. Відповідно до cт.10 Закону Про Оборону

України , Положення про Міністерство оборони основні завдання Міноборони розподіляються на два основних напрямки забезпечення державної політики у сфері оборони, та здійснення военно-політичного управління Збройними Силам. З метою погодженого вирішення питань, обговорення найважливіших напрямів діяльності та розвитку Збройних Сил у Міністерстві утворюється колегіальний орган управління - колегія.

Положення про колегію та її склад затверджує Президент України за поданням Міністра оборони . Вищим органом воєнного управління, який підпорядкован безпосередньо Міністру оборони є Генеральний штаб Збройних Сил України. Він є основним органом безпосереднього управління військами, та головним органом з планування оборони держави на який покладені наступні функції організіційна, планування, координаційна, управлінська, мобілізаційна,

контрольна. Начальник Генерального штабу є першим заступником Міністра оборони України, несе відповідальність за здійснення Збройними Силами своїх функцій та покладених завдань. З цією метою він видає накази, директиви військам та організовує й контролює їх виконання. Структуру Генерального штабу затверджує

Міністр оборони України. До органів військового управління відносяться командування видів Збройних Сил Сухопутних військ, Повітряних Сил, Військово-Морських Сил, які призначені для здійснення безпосереднього та повсякденного управління зеднаннями, обєднаннями, військовими частинами, закладами та установами відповідного виду Збройних Сил, їх бойову, мобілізаційну готовність, військову дисціплину та морально-психологічний стан

особового складу. Командувач призначаеться Президентом України, підпорядковуеться Міністру оборони та одночасно є його заступником. Він видає накази та директиви з найбільш важливих питань життя та діяльності підпорядкованого видуЗбройних Сил. Основним органом оперативного управління військами виду Збройних Сил є штаб, начальник якого є першим заступником командувача, підпорядковується йому та

є прямим начальником усього особового складу виду Збройних Сил. Він має право підписувати накази та директиви командувача та видає директиви у відповідності з покладеними на нього обовязками, організовує контроль за їх виконанням. Значне місце в управлінні Сухопутними військами відводять оперативним командуванням, які є основною військово-адміністративною одиницєю, загальновійськовим, оперативно-стратегічним, теріториальним

обеднанням у Збройних Силах. Їх правовий стан визначаєтся Указами Президента України, іншими нпа. Органи управління оперативних командувань уявляють собою териториальне загальновійськове обеднання військових частин, військово-навчальних закладів різних родів військ і видів збройних сил. Оперативне командування може охоплювати територію кількох областей та Республики Крим. Виходячи з аналізу чинного законодавства можна зробити висновок, що вони призначені

по-перше, для здійснення заходів, які спрямовані на підготовку до збройного захисту та для збройного захисту цілісності і недоторканості території України у встановлених кордонах відповідальності, визначених Генеральним штабом по-друге, для використання оперативних, мобілізаційних і військово-адміністративних завдань в інтересах оборони у визначених для них межах по-трете, їх межі та кількість в Україні встановлює Президент

України за поданням Міністра оборони України. Командувачі оперативного командування підпорядковані Міністру Оборони України, Генеральний штаб здійснює оперативне управління ним відповідності з рішенням Міністра Оборони та забезпечуе контроль за діяльністю. Накази та директиви командувача, які видані з питань оборони у межах завдань покладених на оперативне командування, обовязкові до виконання усіма обеднаннями, зеднаннями, військовими частинами та організаціями

Збройних Сил, іншими військовими формуваннями та органами, що дислокуються на території підпорядкованій оперативному командуванню. Керівництво окремими військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями покладаеться на спеціально утворені органи військового управління ? командирів цих підрозділів. Особливість їх у тому, що вони не є територіальними та здійснюють командно-стройове управління.

Тобто їм притаманна переважно командна діяльність. Але вони наділені певними правами в галузі адміністративно-господарчої діяльності. Основою командно-стройового управління є управління окремою військовою частиною, структура та основні обовязки посадових осіб якої визначено Статутом Внутрішньої Служби Збройних Сил. Органом такого управління є управління полку на чолі його стоїть командир полку

. До системи органів управління обороною входять військові комісаріати, які є місцевими органами військового управління та створюються Міністерством оборони у відповідності із адміністративно-теріторіальним поділом України. Загальне керівництво та контроль за їх діяльністю здійснює командування Сухопутних військ через штаби оперативних командувань.

Військові комісаріати є частиною управління, де воєнний апарат безпосередньо взаємодіє з апаратом виконавчої влади на місцях. Наприклад, разом вони ведуть военно-мобілізаційну та обліково-призовну роботу, приймають участь в організації оборонно-масової роботи, патриотичному вихованні молоді, вирішують питання в сфері оборони шляхом підготовки людських та транспортних ресурсів для призову і направленню їх у Збройні Сили, інші військові формування.

Завдання військових комісаріатів визначені у Положенні Про військові комісаріати . Керівництво гарнізонною службою у межах кожного гарнізону здійснює старший з військових начальників за посадою, а при рівних посадах - старший за військовим званням, або особа, яка була призначена наказом командувача військами оперативного командування. Таким чином, за характером завдань та кола питань, що вирішують, ситема органів військового управління

складаеться 1 з центральних органів управління ? Міністерство оборони України, інші органи виконавчої влади, органи управління інших військових формувань 2 з органів безпосереднього управління Збройними Силами ? Генеральний штаб Збройних Сил України, органи управління видами Збройних Сил, органи управління оперативних командувань, обєднаннями, зєднаннями 3 органи стройового

управління ? органи управління які виконують функції з управління військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, військові комісаріати Вони мають певну внутрішню структуру, галузеві та функціональні підрозділи, відповідні посади, що встановлюються органами державної влади. Їх повноваження визначаються Законами, указами Президента, постановами Кабінету

Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами. 6. Повноваження вищих органів державної влади в області керівництва ЗС України. Органи державної влади по керівництву ЗСУ поділяються на а органи державного керівництва б органи безпосереднього керівництва військами. Висвітлюючи це питання необхідно керуватись Конституцією України та Законом Про Оборону України .

До повноважень Верховної Ради України належить 1 оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України 2 затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій

Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України 3 схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил

інших держав на територію України 4 затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами над звичайної екологічної ситуації 5 Формування і проведення воєнної політики держави, законодавче регулювання питань сфери оборони та військового

будівництва здійснюються виключно Верховною Радою України. Верховна Рада України затверджує 1 воєнну доктрину і концепцію військового будівництва 2 обсяг бюджетних асигнувань на оборону, загальну структуру та чисельний склад Збройних Сил України 3 основні напрями співробітництва України з іншими державами у воєнній сфері 4 кандидатури на посади

Міністра оборони України і начальника Генерального штабу Збройних Сил України 5 військову присягу і військові статути, символіку Збройних Сил України 6 державну програму розвитку озброєння та військової техніки, її фінансування. 7 заслуховує Президента України про стан оборони України, звіти Прем єр-міністра України, Міністра оборони

України та інших посадових осіб з питань оборони 8 визначає військові звання, свято - День Збройних Сил України, присвоює найменування кораблям першого і другого рангу. Президент України 1 призначає за поданням Прем єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій

та припиняє їхні повноваження на цих посадах 2 є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави 3 очолює Раду національної безпеки і оборони України 4 вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає

рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України 5 приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України Закон Про Оборону України Президент України як Верховний Головнокомандуючий Збройними Силами України

і Голова Ради оборони України вживає необхідних заходів щодо забезпечення обороноздатності України та постійної бойової готовності Збройних Сил України. Президент України як Верховний Головнокомандуючий Збройними Силами України подає на затвердження Верховної Ради України проекти воєнної доктрини, концепції військового будівництва, державної програми розвитку

озброєння та військової техніки, а також пропозиції щодо загальної структури та чисельного складу Збройних Сил України, обсягу бюджетних асигнувань на оборону, фінансування вказаної програми пропонує на затвердження Верховної Ради України кандидатури для призначення ним на посади Міністра оборони України і начальника Генерального штабу Збройних Сил України координує діяльність державних органів у галузі оборони веде переговори

і підписує міжнародні та міждержавні договори з військових питань затверджує план розвитку та стратегічні плани використання Збройних Сил України, плани їх дислокації та розташування, мобілізаційний план України на особливий період, Положення про мобілізаційну підготовку Збройних Сил України, інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, та про порядок проведення мобілізації, а також положення про

Генеральний штаб Збройних Сил України у разі воєнного нападу або загрози воєнного нападу на Україну приймає рішення про оголошення стану війни, введення воєнного стану на всій території України чи в окремих її місцевостях, рішення про їх припинення або відміну, укладення миру і невідкладно вносить ці питання на розгляд Верховної Ради України, а також оголошує загальну або часткову мобілізацію на території

України у разі оголошеня стану війни, приймає рішення про демобілізацію приймає рішення та видає наказ Збройним Силам України про ведення бойових дій призначає та звільняє вище командування Збройних Сил України, присвоює вищі військові звання приймає рішення про призов громадян України на строкову військову службу та звільнення в запас військовослужбовців строкової служби встановлює повноваження, організацію і порядок діяльності органів військового управління встановлює військові свята.

Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. Персональний склад Ради національної безпеки

і оборони України формує Президент України. До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. У засіданнях Ради національної безпеки

і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України. Кабінет Міністрів України здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю керує діяльністю усіх підпорядкованих йому органів та організацій щодо забезпечення оборони, оснащення Збройних Сил озброєнням, військовою технікою, іншими матеріальними засобами визначає обсяги матеріально-

технічних ресурсів, продовольства, речового та іншого майна для потреб оборони і Збройних Сил, чисельність громадян України, які підлягають призову на строкову військову службу, порядок проходження ними військової служби і ведення обліку військовозобов язаних і призовників та порядок проходження альтернативної служби визначає джерела і порядок фінансування заходів щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також створення

і збереження мобілізаційного резерву матеріальних ресурсів керує мобілізаційною підготовкою і мобілізаційним розгортанням народного господарства та переведенням його на режим роботи в умовах особливого періоду, видає відповідні нормативні акти з цих питань створює та ліквідує військові навчальні заклади, науково-дослідні організації Збройних Сил України, військові кафедри вищих навчальних закладів, визначає порядок створення та діяльності військових представництв на промислових та

інших підприємствах і в організаціях приймає рішення з питань соціальних і правових гарантій військовослужбовців, осіб, звільнених у запас або у відставку, їх сімей, а також сімей військовослужбовців, які загинули померли , пропали безвісти або потрапили у полон під час проходження служби. Міністерство оборони УкраїниМіністерство оборони України є органом державного управління

Збройними Силами України і несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони. Міністерство оборони України оцінює військово-політичну обстановку та визначає рівень воєнної загрози готує обґрунтування рішень Верховної Ради України з питань оборони бере участь у розробці проекту воєнної доктрини та формуванні оборонного бюджету України розробляє та подає на розгляд

Президента України проекти державних програм будівництва і розвитку Збройних Сил України, розвитку озброєння та військової техніки, пропозиції щодо загальної структури та чисельного складу Збройних Сил України, обсягу бюджетних асигнувань на потреби оборони звітує перед Кабінетом Міністрів України про використання виділених на оборону коштів здійснює керівництво бойовою, оперативно-тактичною та морально-психологічною підготовкою військ керує воєнною наукою, організує

і проводить військово-наукові дослідження видає державне замовлення на створення, виробництво і ремонт військової техніки та іншого військового майна, здійснює контроль за їх розробкою, випробуванням, виробництвом і якістю виготовлення організує і забезпечує військово-патріотичне виховання особового складу Збройних Сил України визначає чисельність особового складу видів

і родів військ Збройних Сил України, забезпечує у межах своїх повноважень підготовку та розстановку військових кадрів бере участь в організації мобілізаційної підготовки народного господарства України та контролі за підготовкою підприємств, установ і організацій до виконання визначених їм мобілізаційних завдань розробляє і подає Кабінету Міністрів України проект мобілізаційного плану

Збройних Сил України та інших військових формувань організовує розробку схем мобілізаційного розгортання Збройних Сил України та інших військових формувань, а також спеціальних галузевих і територіальних формувань планує та організовує накопичення озброєння і військової техніки в непорушному запасі, інших матеріальних ресурсів - у мобілізаційному резерві Збройних Сил України, а також мобілізацію та демобілізацію здійснює функції щодо координації, планування,

методологічного і методичного забезпечення мобілізаційної підготовки у Збройних Силах України та інших військових формуваннях контролює виконання чинного законодавства з питань підготовки громадян до військової служби планує і організує підготовку і перепідготовку військовозобов язаних, призов громадян на строкову військову службу і звільнення в запас військовослужбовців, які відслужили визначені строки служби, призов військовозобов

язаних на збори, а також мобілізацію у воєнний час та демобілізацію здійснює співробітництво зі збройними силами інших держав у випадках, визначених законодавством України, видає нормативні акти з військових питань і контролює їх виконання організує виконання чинного законодавства України щодо збереження навколишнього середовища під час діяльності військових формувань

і військових організацій. Інші міністерства та центральні органи державного управління Інші міністерства та центральні органи державного управління, на виробничій базі яких розміщені воєнні замовлення, несуть відповідальність за якість розробки та виготовлення озброєння і військової техніки, поставку продукції, необхідної для потреб оборони та Збройних Сил України, та за здійснення заходів щодо забезпечення оборони у воєнний час.

7.Акти військового управління З метою упорядкування процесу управління військами органи військового управління видають відповідні акти, які є юридичною формою їх виконавчо-розпорядчої діяльності. За видами розрізняють наступні статут, наказ, директива, положення, настанова, інструкція, постанова, припис, тощо. У звязку з тим, що ці акти є одним з основних засобів реалізації воєнної політики держави в сфері військового будівництва, оборони

та безпеки - їм притаманні характерні риси підзаконність, правовий характер, обовязковість виконання, імперативність. Так як акти військового управління розробляються та видаються відповідними органами державної влади та уповноваженими органами військового управління і у своїх нормах конкретизують положення законодавства з питань військового будівництва в державі, то вони носять підзаконний характер. Отже, акти військового управління

є важливим правовим засобом реалізації політики держави у військовій сфері та основною юридичною формою виконавчо-розпорядчої діяльності органів військового управління. Вони регулюють усі сторони життя та діяльності Збройних Сил, регламентують процес управління військами, їх бойове застосування, організацію бойової підготовки, виховання військовослужбовців, матеріально-технічне, культурно-побутове забезпечення, експлуатацію

техніки. Приписи, що містяться в цих актах є обовязковими для осіб на яких поширюється їх дія, вони є владними, а їх виконання забезпечується примусовою силою держави, встановленням відповідальності за невиконання чи неналежне виконання. Видання та застосування правових актів, породжує певні правові наслідки встановлення, зміну або припинення правовідносин. В одних випадках органи військового управління, посадові особи, приймаючи акти військового управління

встановлюють правила загального характеру, здійснюють правотворчу діяльність. В інших - під час регулювання конкретних питань життя та діяльності військ здійснюється правозастосувальна діяльність. У звязку з тим, що такі нормативно-правові акти діють у специфічній сфері військово-службових відносин їм притаманні наступні особливості по-перше, вони регламентують специфічні відносини, що повязані з призначенням військової організації держави по-друге, субєкти, які мають право видавати та виконувати

акти військового управління є органи військового управління, посадові особи та військовослужбовці по-третє, обовязковість виконання їх вимог усіма військовослужбовцями до яких акт адресований по-четверте, особливий порядок оскарження. Акти військового управління відрізняються від службових документів, які не мають правового характеру, наприклад доповіді, протоколи, акти, заявки, звіти, службові листи, тощо. Але, ці документи можуть бути підставою для видання актів військового управління.

Наведене надає можливість запропонувати класифікацію актів органів військового управління за наступними критеріями за субєктами, що їх видають за юридичною значимістю за адресатом за колом питань, які регулюються. 8.Законність у ЗСУ, її сутність та значення В умовах побудови незалежної правової держави найбільш послідовно і повно реалізується принцип законності, який забезпечує верховенство права. Це знайшло своє відображення в ст. 8 Конституції В

Україні визнається і діє принцип верховенства права . Він діє у всіх без винятку областях і сферах життя та діяльності суспільства, включаючи і область військового будівництва ЗС України. Законність прийнято розглядати як принцип державного та суспільного життя, що визначається в точному, непохитному та одноманітному розумінні виконання законів всіма державними органами, посадовими особами, громадянами.

Вимоги зміцнення законності в повній мірі відносяться до органів військового управління, посадових осіб, усього особового складу. Суворе дотримання законності - запорука успішного втілення в життя державної політики у військовій сфері, одноманітного вирішення питань військового будівництва, підтримання твердого військового порядку та дисципліни в ЗС України, забезпечення прав, свобод та інтересів військовослужбовців, злагодженості військового організму, правильної діяльності військових

посадових осіб та усіх військовослужбовців і працівників ЗС України. Безпосередній обов язок по виконанню законів, зміцненню військової дисципліни в ЗС України, забезпечення законності актів військового управління, покладається на військові ради, органи військового управління, структури юридичної служби, командирів і начальників. Саме командир несе особисту відповідальність за всі сторони життя

і діяльності підпорядкованої йому частини. Проявляючи турботу про зміцнення законності та правопорядку, держава затверджує державно-правові інститути, головним призначенням яких є забезпечення законності, контроль та нагляд за її виконанням. Ці державно-правові інститути прийнято називати організаційно-правовими засобами забезпечення законності. До їх числа належить контроль, нагляд, а також право скарги, які мають загальнодержавне поширення.

Діють вони і в ЗС України. Як засіб забезпечення законності широко застосовується різноманітна контрольна діяльність. Контроль у ЗС здійснюється системою різних органів державних, громадських і організується з урахуванням специфіки військового будівництва армії і флоту. Державний контроль здійснюється вищими органами влади і управління як безпосередньо, так і створеними ними постійно діючими контрольними органами.

Такий контроль пов язаний з процесом здійснення державного керівництва і управління ЗС України і має єдиний державний характер. Цей вид контролю поділяється на державний надвідомчий та державний внутрішньовідомчий. Державний надвідомчий контроль за виконанням законів у ЗС України. Під час розгляду другого питання, почати розгляд навчального матеріалу з того, що звернути

увагу студентів на державний надвідомчий контроль, який здійснюється тими органами, які за своїм характером і правовим положенням є загальнодержавними. По відношенню до військового відомства вони носять надвідомчий характер. До них відносяться вищі органи державної влади і управління України, деякі міністерства та державні інспекції. Відповідно і контроль цих органів виступає як державний, надвідомчий, що здійснюється в

інтересах вирішення загальнодержавних завдань. Найбільшими, фактично всеохоплюючими контрольними повноваженнями володіє Верховна Рада України. Верховна Рада України, яка є вищим органом державної влади має відповідно і вищі контрольні повноваження. Контроль Верховної Ради обумовлений її положенням як постійно діючого законодавчого та контролюючого органу державної влади. Для здійснення контролю Верховною

Радою створена Рахункова палата, до завдань якої віднесено здійснення контролю за виконанням законів України та прийнятих Верховною Радою України постанов, виконання Державного бюджету України. Верховною Радою контроль проводиться по найважливішим питанням військового будівництва. Верховна Рада України здійснює контрольні функції в сесійному порядку, обговорюючи і приймаючи на своїх сесіях закони, постанови, що стосуються

ЗС, вирішуючи інші питання, які відносяться до військового будівництва. У практиці контрольної діяльності вищого законодавчого органу країни має місце заслуховування Президента України про стан оборони України, звіти Міністра оборони України та інших посадових осіб з питань оборони. Контроль Верховної Ради України проводиться також при розробці проектів законів та постанов.

В цьому розумінні підвищується роль постійних комісій та комітетів Верховної Ради України, які попередньо розробляють найважливіші питання, які виносяться на засідання сесій і у межах своїх повноважень здійснюють контроль і за виконанням рішень уряду. Комітети і комісії мають право готувати висновки з питань, що виносяться на розгляд Верховної Ради контролювати діяльність міністерств, державних комітетів та відомств

України, місцевих органів і організацій по втіленню в життя законів України, інших рішень Верховної Ради. Контрольні повноваження з окремих питань у військовій сфері ВР може здійснювати через діяльність народних депутатів. Народні депутати за дорученням ВР чи її органів можуть перевіряти роботу державних органів, підприємств, організацій та установ. Разом з тим депутати вправі обговорювати у

ВР та її органах питання про необхідність проведення перевірок роботи державних органів, підприємств та установ. Крім того важливе місце в здійсненні контрольних функцій має депутатський запит. Депутат ВР має право звернутися з зверненням до Президента України, Кабінету Міністрів, до міністрів та керівників інших органів державного управління. Державний орган або посадова особа , до яких звернувся з депутатським

запитом депутат зобовязані у встановлений строк 10 діб, але не більше ЗО діб дати відповідь. Всі ці повноваження народних депутатів розповсюджуються і на ЗС, які на рівні з іншими державними органами можуть бути об єктом контролю з боку депутата. Верховна Рада крім того призначає, коли це вона вважає необхідним тимчасові слідчі чи ревізійні комісії з будь-яких питань. Президент

України як Верховний Головнокомандуючий ЗС України, Голова Ради Національної безпеки та оборони здійснює контрольні повноваження згідно Конституції України та закону України Про оборону України , координуючи діяльність державних органів вищого військового командування і призначає вищих посадових осіб, приймає участь при розробці проектів законів та інших важливих документів. Кабінет Міністрів, який

є вищим органом в системі органів виконавчої влади, реалізує свої контрольні повноваження в ході керівництва загальним будівництвом ЗС України, що закріплено в законі України Про оборону України . Кабінет Міністрів направляє діяльність МО, інших центральних органів військового управління. На основі та на виконання діючого законодавства Кабінет

Міністрів видає постанови і розпорядження з різноманітних питань військового управління, забезпечення ЗС усіма видами матеріальних засобів і організує контроль за виконанням таких постанов і рішень. Таким чином, вищі органи державної влади і управління України, кожний в межах своїх повноважень, здійснюють різнобічну контрольну діяльність в області будівництва ЗС, життя та діяльності армії та флоту.

Наступний вид контролю це контроль державних інспекцій. При організації надвідомчого контролю визначне місце відводиться контролю державних інспекцій. Державні інспекції розвиваються і діють як органи спеціалізованого функціонального контролю в різноманітних галузях і сферах народногосподарської, соціальне - культурної і адміністративної діяльності. Органи, що здійснюють спеціалізований контроль, наділені правом перевіряти

контролювати діяльність інших органів тільки по визначеному, спеціальному колу питань. Як відомо, організація народногосподарської та інших видів діяльності та управління ними здійснюється диференційовано. У зв язку з цим вельми важно правильне визначення рамок і меж, умов функціонування кожного господарського підприємства, організації, установи з тим, щоб їх діяльність та інтереси відповідали загальнодержавним.

З цією метою держава в особі компетентних органів встановлює загальнообов язкові правила направлені на забезпечення збалансованого співвідношення загальнодержавних і відомчих інтересів. З метою найбільш ефективного контролю за виконанням таких правил і створюються державні інспекції, які наділяються контрольними повноваженнями по колу однорідних питань. Державні інспекції діють в інтересах держави, всупереч будь-яких вузьковідомчих, місцевих

інтересів. Дії значної кількості державних інспекцій розповсюджуються і на ЗС, органи військового управління, військовослужбовців. Діяльність ЗС вельми широка та багатогранна. Військові організації, посадові особи та інші військовослужбовці являються суб єктами відносин, що складаються у всьому суспільстві. Іншими словами, на військові організації розповсюджуються норми

і правила, що є за своїм характером загальнообов язковими, загальнодержавними. Як загальнообов язкові, такі норми підлягають виконанню, впровадженню в життя і дотриманню відповідними організаціями військового управління, посадовими особами і військовослужбовцями, яких вони стосуються. Визначна роль в їх забезпеченні і контролі відводиться органам спеціального контролю в особі, головним чином, державних

інспекцій. Державне інспектування організовується стосовно різноманітних видів однорідних загальнообов язкових норм і правил охорони навколишнього середовища, охорони здоров я, охорони громадського порядку і таке інше . Повноваження державних інспекцій по відношенню до військових організацій здійснюється з урахуванням специфіки військової справи і як правило доповнюється відповідним внутрішньовідомчим наглядом. Представники державних інспекцій контрольно-наглядову діяльність здійснюють шляхом різного роду перевірок,

оглядів, обстежень. У разі встановлення порушення діючих норм і правил у військовій сфері посадові особи державних інспекцій використовують ті ж форми реагування , що і в інших сферах. Ці органи вправі виносити обов язкові приписи про усунення порушень законності і обставини, що їм сприяють. Конкретні повноваження закріплюються в положеннях про них.

9. Забезпечення законності органами військового управління Аналіз чинного законодавства Українни у військовій сфері дає підстави стверджувати, що на теперішній час склалася досить чітка система органів, які здійснюють управління військовою сферою. Виходячи із змісту ст.12 Военної доктрини, інших нормативно-правових актів таке управління має два види по-перше, воєнно-політичне яке здійснюється органами державної влади по-друге, безпосередньє військове

управління ? органами військового управління створеними у Збройних Силах України. Закон України Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави встановлює, що органи військового управління, їх посадові особи зобовязані розглядати звернення громадських організацій, військовослужбовців та інших громадян, повідомлення засобів масової інформації про порушення прав військовослужбовців, працівників

правоохоронних органів, членів їхніх сімей або неналежне виконання наданих законом повноважень і функцій відповідними органами у сфері оборони, національної безпеки, охорони громадського порядку, їх посадовими і службовими особами та у встановлений законом строк повідомляти заявників і засоби масової інформації про результати розгляду та вжиті заходи органи управління Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів заздалегідь повідомляють органи

місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а за необхідності також населення щодо військових навчань та інших заходів, якщо вони можуть зачіпати права територіальних громад, майнові та інші інтереси громадян або створювати загрозу для життя і здоровя людей. Інформування громадськості, здійснення взаємодії Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів з

Верховною Радою України, громадськими організаціями, засобами масової інформації покладається на одного із заступників керівника міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, якому підпорядковуються створювані у зазначених органах прес-служби та підрозділи по звязках із громадськістю. Прес-служби та відділи по звязках з громадськістю оперативно надають засобам масової

інформації обєктивну та повну інформацію про діяльність Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів. Законність також забезпечується державним внутрішньовідомчим і спеціалізованим внутрішнім контролями Державний внутрішньовідомчий контроль у ЗС України. Під час розгляду третього питання звернути увагу студентів на те, що внутрішньовідомчий

контроль у МО України здійснюється органами військового управління вищими по відношенню до нижчих , а також спеціально для цього встановленими посадовими особами і контрольно-ревізійним апаратом військового відомства. Внутрішньовідомчому контролю притаманні такі якості, як постійний зв язок і близькість з суб єктами, що перевіряються, оперативність у прийнятті необхідних заходів по усуненню

виявлених недоліків, володіння у ряді випадків командними чи іншими владними повноваженнями, що дає йому високу об єктивність. У ЗС України внутрішньовідомчий контроль організує Міністр оборони України, а також його перші заступники, командуючі військових округів, флоту, командири начальники всіх ступенів. За характером контрольних повноважень органи, що здійснюють внутрішньо відомчий

контроль, можна розрізнити контроль органів загальної компетенції загальний чи всебічний і спеціалізований контроль. Загальний всебічний внутрішньовідомчий контроль - це такий контроль у ЗС, який проводиться вищими органами військового управління, командирами, на чальниками як безпосередньо, так і за дорученням компетентними посадовими особами, комісіями або спеціально для цього заснованими структурними підрозділами у складі органів військового управління.

За обсягом перевірених питань цей контроль є, як правило, всебічним. У МО України внутрішньовідомчий контроль з боку центральних органів військового управління організують і проводять МО і його заступники. Як форма організації контролю у військових частинах використовується участь у маневрах військ та навчаннях. При їх проведенні виявляються результати підготовки військ. Для здійснення систематичного контролю практикується традиційне

інспектування військ. При інспектуванні перевіряється стан бойової і мобілізаційної підготовки військ, рівень їх бойової підготовки, стан військової дисципліни, забезпечення озброєнням, бойовою технікою і іншими матеріалами. Інспектування військ організовується керівництвом МО України. У період інспектування використовуються різні прийоми

і способи виявлення фактичного стану справ. Серед них практикується і опитування особового складу. Інспектуючи зобов язані також приймати скарги в усній і письмовій формі. У військових регіонах і на флоті керівництво військами, організаціями і установами здійснюється командуючими. Головним органом командуючого по управлінню військами є штаб регіону, флоту, через який командуючий і здійснює повсякденне керівництво підлеглими йому військами.

Найважливіші питання життя, діяльності військ розглядають і вирішують військові Ради їх ланок. Зважаючи на правове положення названі органи також організовують і здійснюють контроль відносно військових частин, з єднань, інших військових формувань і організацій. Помітну роль у вирішенні питань дотримання законності покликана відігравати юридична служба МО України, її органи

і посадові особи, які за своїм правовим положенням є складовою частиною органів військового управління ЗС України. Усі напрямки організації контролю частини з боку командира підпорядковані вирішенню головного завдання військ - постійного підвищення боєздатності і боєготовності частин і з єднань , зміцнення військової дисципліни, організованості

і правопорядку у них. Спеціалізований внутрішній контроль. При здійсненні контролю в галузі фінансово-господарської діяльності командири частин використовують також внутрішні перевірочні комісії ВПК , які утворюються для контролю служб постачання і перевірки фінансового господарства у військових частинах. Він охоплює, як правило, однорідні спеціальні питання діяльності військ, окремі функції в роботі військового

апарату чи визначені питання в зв язку з функціонуванням і повсякденним життям військових частин, військових організацій, установ, підприємств і закладів. Мова йде про контроль постачальних органів, служб, і контроль що здійснюється органами і посадовими особами внутрішньовідомчого нагляду. Контрольна діяльність постачальних органів і служб організовується відповідно до всіх видів постачання

і забезпечення ЗС практично кожною службою, що відає тим чи іншим видом забезпечення матеріальними чи грошовими засобами. Оснащення військ озброєнням і технікою вимагає значних витрат грошових коштів. Цільове і економічне їх витрачення здійснює фінансовий контроль у відповідності до Положення про фінансовий контроль у МО. Загальне керівництво організацією фінансового контролю покладено

на відповідні центральні і нижчі органи військового управління, які організовують такий контроль у підлеглих військах, організаціях і установах. Безпосереднє керівництво здійснюється фінансовими органами. Немале місце займає і контроль за господарською діяльністю в армії і на флоті, основним завданням якого є перевірка правильності і своєчасності виконання законодавства, інших правових норм з питань господарської

і виробничої діяльності. Цей контроль охоплює всі служби матеріального і технічного забезпечення, виробничу діяльність підприємств, будівельних, проектних і інших організацій МО. Внутрішньовідомчу контрольну діяльність проводять органи внутрішньовідомчого нагляду. Принципової різниці між контрольними органами постачальних служб і тими, що віднесені до внутрішньовідомчого нагляду немає.

Але в ЗС є установи, які здійснюють спеціалізований своєрідний контроль, дещо відмінний від розглянутого вище. Мова йдеться про ті органи внутрішньовідомчого контролю, які в своїй основі як би доповнюють нагляд з сторони інспекцій надвідомчого державного контролю. До них можна віднести , наприклад , органи санітарного нагляду , протипожежного нагляду, ВАІ, інспекцію котлонагляду і т. п. Головною метою

і основним їхнім завданням є здійснення нагляду за дотриманням єдиних загальнообов язкових правил всіма військовими частинами, організаціями, установами незалежно від їх належності до того чи іншого виду ЗС чи роду військ або характеру діяльності. 10. Роль військової прокуратури в забезпеченні законності в ЗСУ. Прокурорський нагляд є одним з найбільш важливих способів забезпечення законності у

ЗС України. Сутність та призначення прокурорського нагляду зводиться до того, щоб слідкувати за встановленням єдиного поняття законності, забезпечити однакове застосування законів в державі. Загальний нагляд за точним виконанням законів в ЗС здійснює Генеральний прокурор України і підпорядковані йому військові прокурори, кожен в межах своєї компетенції. Військова прокуратура в своїй діяльності сприяє вихованню посадових осіб

ЗС України, всіх військовослужбовців в дусі точного і неухильного виконання Конституції України, законів, військової присяги, військових статутів. Для здійснення наглядових функцій військові прокурори наділені відповідними повноваженнями. Ряд напрямків прокурорського нагляду в юридичній літературі і на практиці іменується галузями прокурорського нагляду.

Під галуззю прокурорського нагляду розуміється спеціалізована діяльність прокуратури по здійсненню вищого нагляду в різних випадках державної діяльності. Закон України Про прокуратуру законодавче закріплює галузі прокурорського нагляду. У вирішенні завдань забезпечення законності у військовому управлінні важливе місце належить загальному нагляду військових прокуратур. Загальнонаглядові заходи по забезпеченню законності в

ЗС здійснюється у таких сферах - нагляд за відповідністю законам і військовим статутам правових актів, що видаються органами військового управління - нагляд за виконанням законів в ЗС нагляд за законністю утримання арештованих на гауптвахтах Важливою сферою загальнонаглядової діяльності військових прокурорів являється нагляд за виконанням законодавства про розгляд і розв язання листів, скарг і заяв органами військового управління, командирами начальниками

та іншими посадовими особами ЗС України. В цілях забезпечення законності згідно ст. 20 Закону Про прокуратуру України прокурор має право - безперешкодно входити у державні чи громадські установи і мати доступ до документації і матеріалів, необхідних для перевірки - вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази і інші акти та документи - вимагати від посадових осіб, державних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підконтрольних

і підлеглих підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для проведення перевірок і експертиз - викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних і письмових пояснень відносно порушень закону. Для усунення правопорушень, причин і умов, що сприяли їм, виявлених в діяльності органів військового управління, командирів начальників , військовослужбовців і інших осіб, військові прокурори в залежності від конкретних підстав

і умов приймають заходи по притягненню винних до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної чи кримінальної відповідальності. Про що виносять мотивовану постанову ст.24 Закону . Однією з основних форм прокурорського реагування на виявлені незаконні акти органів військового управління є принесення протесту ст.21 Закону Про прокуратуру , в якому військовий прокурор ставить питання про відміну акту чи приведенню його у відповідність до закону, а також припинення незаконної

дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора призупиняє дію спростованого акту і підлягає обов язковому розгляду відповідними органами чи посадовою особою в десятиденний строк після його надходження. З метою усунення порушень закону і сприяючих їм причин та умов прокурор виносить командирам начальникам подання ст. 23 Закону Про прокуратуру . Військовий прокурор має право виносити письмові подання про усунення порушення

закону органу чи посадовій особі у випадках, коли порушення закону носить очевидний характер і може спричинити істотну шкоду, якщо не буде негайно усунене. Ефективність прокурорського нагляду підвищується, якщо ця діяльність проводиться у взаємодії з іншими засобами забезпечення законності. Оскарження незаконних дій посадових осіб і порядок розгляду скарг у військових частинах та інших військових організаціях.

Звернути увагу студентів на те, що Стаття 55 Конституції України гарантує право на оскарження в суді рішень, дій та бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоуправління, посадових і службових осіб. Громадянам України надається право звернутися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також до відповідних міжнародних судових установ

чи відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Військовослужбовці, які є громадянами України, мають в цьому питанні рівні з усіма права. Звертаючись з заявами, скаргами, пропозиціями військовослужбовці, працівники ЗС України, члени їх сімей вказують на недоліки, правопорушення, порушення їх прав та законних інтересів. Тому своєчасний розгляд листів, пропозицій , заяв, скарг має велике значення

для зміцнення військової та трудової дисципліни, правопорядку і законності у військах. Розглянемо право військовослужбовців на подачу скарги як засобу участі в забезпеченні військової дисципліни, статутного порядку і законності можна відмітити дві обставини. По-перше, військовослужбовці вправі звернутися з скаргами і заявами не тільки до посадових осіб органів військового управління, але й на рівні з

іншими громадянами в інші державні органи і установи. По-друге, пропозиції і заяви та скарги військовослужбовців, пов язані з проходженням служби , подаються , розглядаються і вирішуються у відповідності з Дисциплінарним статутом ЗС України та Статутом внутрішньо служби, якими передбачено деякі особливості у порядку надання і вирішення скарг і заяв. Детальна правова регламентація порядку подання

і вирішення скарг військовослужбовців знаходить відображення у главі 5 Дисциплінарного статуту ЗС та в Інструкції про порядок розгляду і прийняття рішень щодо пропозицій, скарг та приймання відвідувачів у ЗС України, що була введена в дію Наказом МО України 96 від 5.04.94 р. Кожний військовослужбовець має право подавати скаргу на незаконні дії чи розпорядження командирів начальників

, на порушення встановлених законом прав та переваг. Скаргу подають безпосередньому начальнику тієї особи, чию дію оскаржують, а якщо той , хто подає скаргу, не знає, по чий вині порушено його права, то скаргу подають по команді. Військовослужбовець має право подавати скаргу особисто або уповноважувати іншу особу. Подання скарги військовослужбовцем не звільняє його від виконання наказів командира

і своїх службових обов язків. Заборонено подавати скаргу під час бойового чергування, перебування в строю, за винятком скарг, що подані під час опитування військовослужбовців, на чергуванні, в добовому наряді, під час занять. Рішення зборів прапорщиків, офіцерів оскарженню не підлягають. Під час опитування військовослужбовців скарга може бути подана усно чи у письмовій формі безпосередньо особі, яка проводить опитування. Згідно ст. дисциплінарного статуту пропозиція, заява чи скарга можуть

бути заявлені в письмовій формі або усно. Якщо скарга подана у письмовій формі, то вона повинна бути підписана військовослужбовцем з вказаням його прізвища, ім я та по-батькові, військового звання, даних про місце проживання або місця служби. Скарга, в якій відсутні вище вказані дані є анонімною і не підлягає розгляду. Всі листи, заяви, пропозиції, що поступили у військову частину, підлягають обовязковому

розгляду командиром. Звернення військовослужбовців розглядають і приймають рішення щодо них протягом 15 днів з дня одержання, а ті, що не потребують додаткового вивчення і перевірки - невідкладно, але не пізніше ніж через 7 днів з дня надходження. Що стосується всіх інших звернень, крім анонімних, то вони розглядаються протягом місяця, а ті, що не потребують додаткового вивчення і перевірки-невідкладно, але не пізніше ніж через 15 днів.

Депутатський запит розглядається протягом 10 днів, а якщо необхідна перевірка - протягом не більш як 30 днів. Якщо командир начальник , який одержав пропозицію скаргу, заяву не має достатніх прав для їх вирішення, то він повинен негайно, але не пізніше 3 діб відіслати їх по команді або до відповідної установи. Заборонено відсилати скарги для розгляду тим особам, чиї дії оскаржуються. Командири військових частин зобов язані не менше одного разу на квартал проводити

внутрішню перевірку стану роботи щодо розгляду і прийняття рішень з приводу звернень і прийому відвідувачів, для чого призначаються комісії. За результатами перевірки складається акт, який затверджується командиром. Всі пропозиції, заяви і скарги в день їх прибуття заносяться в книгу пропозицій, заяв і скарг. Помітне місце у системі заходів по забезпеченню законності в роботі з скаргами належить прокурорському

нагляду за виконанням законів про порядок вирішення скарг громадян. Військові прокуратури здійснюють нагляд за додержанням діючого законодавства при вирішенні скарг у всіх органах військового управління. 11. Військові комісаріати як органи військового управління. До системи органів управління обороною входять військові комісаріати, які є місцевими органами військового управління та створюються

Міністерством оборони у відповідності із адміністративно-теріторіальним поділом України. Загальне керівництво та контроль за їх діяльністю здійснює командування Сухопутних військ через штаби оперативних командувань. Військові комісаріати є частиною управління, де воєнний апарат безпосередньо взаємодіє з апаратом виконавчої влади на місцях. Наприклад, разом вони ведуть военно-мобілізаційну та обліково-призовну роботу, приймають

участь в організації оборонно-масової роботи, патриотичному вихованні молоді, вирішують питання в сфері оборони шляхом підготовки людських та транспортних ресурсів для призову і направленню їх у Збройні Сили, інші військові формування. Завдання військових комісаріатів визначені у Положенні Про військові комісаріати , затвердженим Постановою

КМУ від 26 вересня 2001 р. N 1235. Відповідно до п. 8 цього положення завданням військових комісаріатів є підготовка та проведення мобілізації, підготовка молоді до військової служби, проведення призову на військову службу, забезпечення соціального і правового захисту військовослужбовців та призваних на збори військовозобов язаних, ветеранів війни, пенсіонерів з числа військовослужбовців

Збройних Сил та членів їх сімей, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства. У п. 9 зазначено, що військові комісаріати відповідно до покладених завдань здійснюють підготовку і проводять в особливий період згідно із законодавством мобілізацію людських, транспортних та інших ресурсів, контролюють проведення цієї роботи на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування і форми власності, виконують заходи, спрямовані на задоволення потреб

Збройних Сил, інших військових формувань, Держспецтрансслужби у людських, транспортних та інших ресурсах у воєнний час ведуть на відповідній території облік підприємств, установ, організацій, а також людських ресурсів і транспортних засобів, які залучаються до виконання мобілізаційних завдань ведуть військовий облік військовозобов язаних і призовників співпрацюють з органами місцевого самоврядування з питань військового обліку військовозобов язаних, призовників та

їх бронювання на період мобілізації і воєнний час контролюють роботу з ведення військового обліку військовозобов язаних, призовників та їх бронювання на період мобілізації і воєнний час на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах незалежно від підпорядкування і форми власності взаємодіють з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування

та беруть участь у здійсненні контролю за підготовкою підприємств, установ, організацій до виконання мобілізаційних завдань замовлень в інтересах Збройних Сил, інших військових формувань, Держспецтрансслужби, у тому числі з питань оповіщення та збору військовозобов язаних, виділення необхідних споруд та об єктів інфраструктури, постачання техніки на збірні пункти та у військові частини, розгортання спеціальних формувань, призначених для передачі до складу

Збройних Сил та інших військових формувань, виконання інших завдань згідно з мобілізаційними планами здійснюють підготовку і виконують за сприяння місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування рішення призовних комісій про призов громадян на строкову військову службу, здійснюють відправку призовників до військових частин оформляють документи та направляють кандидатів для вступу до вищих військових навчальних

закладів або вищих навчальних закладів, що мають військові навчальні підрозділи беруть участь у відборі військовозобов язаних для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил взаємодіють з комісіями у справах альтернативної невійськової служби з питань направлення громадян для проходження альтернативної невійськової служби беруть участь у роботі навчальних закладів та організацій МОН, інших центральних органів виконавчої влади,

Товариства сприяння обороні з організації допризовної підготовки та підготовки призовників з військово-технічних спеціальностей, програмного і методичного забезпечення цієї підготовки, планують заходи щодо підготовки призовників з військово-технічних спеціальностей та здійснюють контроль за організацією, проведенням і результатами допризовної підготовки та підготовки призовників з військово-технічних спеціальностей, а також за програмним і методичним забезпеченням цієї підготовки проводять роботу з військово-професійної

орієнтації допризовної молоді, призовників і військовозобов язаних проводять разом з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та об єднаннями громадян патріотично-виховну роботу з населенням беруть участь в організації та керівництві територіальною обороною у відповідній зоні районі забезпечують згідно із законодавством соціальний і правовий захист військовослужбовців, призваних на збори військовозобов

язаних, ветеранів війни, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей ведуть облік осіб, які звільнені з військової служби та проживають на відповідній території, для оформлення документів, що додаються до пенсійної справи відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ведуть облік громадян, які брали участь у бойових діях, ліквідації у складі військових формувань,

Держспецтрансслужби надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також осіб, які втратили працездатність під час проходження військової служби організовують роботу з вручення нагород громадянам, які перебувають у запасі та відставці, складають атестаційний матеріал для присвоєння чергових військових звань офіцерам запасу беруть участь у роботі центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з увіковічення пам яті осіб, які загибли, померли від ран, контузій, каліцтва або захворювань, отриманих

внаслідок бойових дій під час захисту Вітчизни розглядають звернення військовослужбовців, працівників Збройних Сил та членів їх сімей, а також інших громадян з питань, що належать до компетенції військових комісаріатів, а також ведуть прийом громадян, які звертаються з цих питань, видають необхідні довідки та інші документи інформують відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про стан мобілізаційної, призовної роботи та з інших питань, що належать до

їх компетенції, і подають пропозиції щодо поліпшення цієї роботи здійснюють заходи щодо підвищення кваліфікації військовослужбовців та працівників військових комісаріатів виконують інші функції відповідно до законодавства 12.Комплектування ЗСУ, поняття, значення, задачі Соціальним призначенням військового обовязку є забезпечення кадру та запасу ЗСУ як у мирний так

і у воєнний час достатньою кількістю особового складу усіх категорій, які відповідають необхідним сучасним вимогам, тобто їх укомплектування. Що розуміється під цім поняттям? Під комплектуванням Збройних Сил розуміється встановлена та врегульована законодавством країни система заходів щодо забезпечення Збройних Сил особовим складом 6. Кузнецов с. 38 Задачами комплектування є 1.Забезпечення особовим складом встановлених штатів кадру

ЗСУ 2.Правильний розподіл осіб, які призоваються на військову слжбу за видами ЗСУ, родам військ, спецвійськам та службам, частинах, кораблях, за посадами в залежності від ділових, моральних, психологічних якостей, стану здоров я, фізичного розвитку, загальноосвітньої та спеціальної підготовки 3.Підготовка військово - навчених резервів у запасі ЗСУ. Джерела комплектування - це громадяни України, які прн наявності визначених законом умов підлягають

призову або можуть бути прийняти на військову службу. Закон України Про ВО та ВС визначаючи джерела комплектування, встановив, що усі особи чоловічої статі - громадяни України, незалежно від походження, соціального та майнового стану, національної приналежності, освіти, мови, роду та характеру занять мешкання повинні проходити військову службу у збройних силах. Джерелом комплектування ЗСУ особовим складом можуть бути

і жінки, громодяни України у віці від 19 до 40 років, які мають медичну освіту або іншу спеціальну підготовку. Спосіб комплектування - це встановлений порядок залучення громадян України на військову службу а на основі призову б добровільний вступ прийняття громадян України на військову службу за контрактом. Призов є основним способом комплектування ЗСУ у мирний час. Під час оголошення мобілізації у военний час комплектування

ЗСУ усіма категоріями військовослужбовціяів, як правило здійснюється на основі призову за мобілізацією. У мирний час у добровільному порядку ЗСУ комплектуються офіцерським складом, прапорщиками, мічманами, сержантами та рядовими за контрактом. Згідно ст.4 Закону України Про військовий обовязок і військову службу комплектування військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань здійснюэться шляхом - призову громадян

України на військову службу - прийняття громадян України на військову службу за контрактом. Порядок комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань військовослужбовцями встановлюється Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами. Для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань військовослужбовцями на особливий період проводиться планомірна військова підготовка

і забезпечується перебування в запасі та військовому резерві необхідної кількості військовонавчених громадян. Генеральний штаб Збройних Сил України проводить розподіл призовників за станом здоровя та рівнем освіти пропорційно між Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями. Під час проходження військової служби здійснюються - виконання військовослужбовцями обовязків військової служби - призначення на військові посади

і переміщення по службі - підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації - присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військових званнях - проведення атестування - надання відпусток. Призначення офіцерів на посади здійснюється у відповідності до отриманої їми військової, військово - морської або військово - спеціальної підготовки та військовим званням.

Посади, які підлягають заміщенню офіцерами та відповідні їм звання вкеазуються у переліках та штатних розкладах частин, кораблів, закладів. Особами офіцерського складу, прапорщиками мічманами Збройні Сили України комплектуються а за контрактом - випускниками вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, що мають кафедри військової підготовки факультети, відділення,

інститути військової підготовки з програмами підготовки на посади осіб офіцерського складу далі- військові навчальні заклади , з числа курсантів слухачів , які пройшли підготовку на посади осіб офіцерського складу з присвоєнням первинного офіцерського звання на військову службу осіб офіцерського складу - офіцерами запасу, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, в тому числі жінками віком до 30 років - офіцерами, які проходять військову службу за призовом або кадрову військову службу

і виявили бажання проходити службу за контрактом - військовослужбовцями, а також військовозобовязаними і жінками віком від 19 до 30 років, яким відповідно до пункту 15 Положення присвоєно військове звання прапорщика мічмана б за призовом- офіцерами запасу віком до 30 років у кількості та за військово-обліковими спеціальностями, визначеними Кабінетом Міністрів України, за наказом Міністра оборони

України 13. Військовий обов язок в Україні Одним з конституційних обовязків громадян України військовий обовязок, тобто захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обовязком громадян України ст 65 КУ . Військовий обовязок громадян встановлюється державою. Соціальним призначенням загального військового обовязку э забезпечення комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань утворених у відповідності до діючого законодавства

України як у мирний так і воєнний час, крім того - для підготовки населення до захисту України. Субєктами загального військового обовязку э громадяни України. Цей обовязок не поширюються на іноземних громадян і осіб без громадянства, Військовий обовязок, який встановлено в Україні виходить з конституційного положення, в нормах якої у концентрованій формі відображені

і юридично закріплені положення Воєнної доктрини України Указ ПУ Про воєнну доктрину України 648 2004від 15.06.2004 із змінами та доповненнями, внесеними Указом Президента 800 2004 від 15.07.2004 , яке визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обовязком громадян України, які відбувають службу відповідно до закону

СТ.65 КУ . У травні 2006 року Верховна Рада України прийняла Закон, в звязку з із необхідністю більш чіткого нормативного врегулювання питань, повязаних взаємними відносинами між державою і громадянами під час виконання ними військового обовязку або проходження військової служби, реалізації заходів, спрямованих на поетапний перехід до комплектування Збройних Сил України за контрактом, була введена нова редакція

Закону України Про загальний військовий обовязок і військову службу . З цього часу в Україні існує не загальний військовий обовязок, а військовий обовязок. Закон складається з 12 Глав та 45 статей. Закон України Про військовий обовязок та військову службу конкретизує конституційні положення і визначає правові основи будівництва Збройних Сил

України, він є базовим законом у військовій сфері та займає особливе місто у системі законодавства України . У законі визначаються - військова система держави - склад Збройних Сил - порядок комплектування - правовий стан військовослужбовців. На основі закону України Про військовий обовязок та військову службу видаються інші правові акти - військові статути, положення, настанови,

інструкції, та ін які ретельно регламентують військові правовідносини, повсякденне життя та бойову діяльність військ. Виходячи з аналізу змісту вказаного закону можна зробити висновок, що військовий обовязок в Україні має характеризувати наступні характерні ознаки 1. Розповсюджується тільки на громадян України 2. Він є загальним призову на військову службу підлягають усі громадяни

України - особи чоловічої статі 3. Військовий обовязок виконують особисто не дозволяється заміна призовника іншою особою за ухилення від призову або виконання обовязків військової служби винні особи несуть кримінальну відповідальність 4. Обмежена у часі, та віці закон точно встановлює строки військової служби, кількість та тривалість навчальних зборів, граничний вік перебування у запасі. Згідно ст. 3 закону військовий обовязок здійснюється громадянами

України у таких формах - підготовка громадян до військової служби - приписка до призовних дільниць - прийняття в добровільному порядку за контрактом та призов на військову службу - проходже6ння військової служби - виконання військового обовязку в запасі - проходження військової служби у військовому резерві - дотримання правил військового обліку. В залежності від віку, стану здоровя, професії, освіти, статі, сімейного положення, часу виконання воєнний або мирний знаходиться порядок

і форма виконання громадянами загального військового обовязку Законом передбачається право громадян на заміну виконання військового обовязку альтернативною невійськовою службою згідно Конституції України та Закону України Про альтернативну невійськову службу. Також громадяни України можуть бути звільнені від виконання військового обовязку на підставах визначених законом.

На іноземців та осіб без громадянства військовий обовязок не поширюється. Виконання військового обовязку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні обєднані районні , міські обєднані міські військові

комісаріати далі- районні міські військові комісаріати , військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та філіали в районах та містах комплектування військовослужбовцями за контрактом. Щодо військового обовязку громадяни

України поділяються на такі категорії ст. 9 ЗУ допризовники- особи, які підлягають приписці до призовних дільниць призовники- особи, приписані до призовних дільниць військовослужбовці- особи, які проходять військову службу військовозобовязані- особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави резервісти- військовозобовязані, які у добровільному порядку проходять

службу у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань. Ст.2 п.2. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обовязки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та

іншими нормативно-правовими актами. 14.Поняття та види військової служби. Згідно п. 1 ст. 2 ЗУ Про військовий обовязок і військову службу військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров я і віком громадян України, пов язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам

України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. П. 4 ст. 2 Закону встановлюються види військової служби, які існують в Україні. До них відносяться - строкова військова служба - військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу - військова служба навчання курсантів слухачів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові

інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки далі- вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів - військова служба за контрактом осіб офіцерського складу - військова служба за призовом осіб офіцерського складу. 5. Строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової

спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни. 6. Виконання військового обов язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов язків військової служби в особливий період. 7. Громадяни України в добровільному порядку можуть проходити службу у військовому резерві

Збройних Сил України або інших військових формувань. Порядок відбору, умови і порядок проходження служби у військовому резерві визначаються цим Законом, відповідними положеннями 66 2007 про проходження громадянами України служби у військовому резерві, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

8. Структура військового резерву людських ресурсів 1426-2006-п установлюється Міністерством оборони України та затверджується Кабінетом Міністрів України. 9. Громадяни України, які призвані або добровільно вступили на військову службу, складають Військову присягу на вірність Українському народу. 10. Громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової

служби, призиваються або приймаються на військову службу, та військовозобов язані, які проходять службу у військовому резерві або призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, проходять обов язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України, а також центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону

здійснюють керівництво військовими формуваннями, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України. 15.Склад військовослужбовців та військовозабов язаних. Військові звання та посади. Згідно Ст. 5. Закону Військовослужбовці та військовозобовязані поділяються на - рядовий склад сержантський і старшинський склад та - офіцерський склад.

1. Встановлюються такі військові звання Армійські Корабельні - Рядовий склад солдат матрос старший солдат старший матрос Сержантський і старшинський склад молодший сержант старшина 2 статті сержант старшина 1 статті старший сержант головний старшина старшина головний корабельний старшина прапорщик мічман старший прапорщик старший мічман Офіцерський склад - Молодший офіцерський склад молодший лейтенант молодший лейтенант

лейтенант лейтенант старший лейтенант старший лейтенант капітан капітан-лейтенант Старший офіцерський склад майор капітан 3 рангу підполковник капітан 2 рангу полковник капітан 1 рангу Вищий офіцерський склад генерал-майор контр-адмірал генерал-лейтенант віце-адмірал генерал-полковник адмірал генерал армії України Посада- це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене

нормативними актами коло службових повноважень. Штат офіційний документ, який визначає організаційну структурувійськової частини корабля, закладу, військового навчального закладу, найменування підрозділів, посад, кількість особового складу, зброї, техніки та інших матеріально - технічних средств. Зміни до штату вносяться тільки з дозволу тих осіб, яким надано право його затверджувати. Точне дотримання встановленої

Ш. організаційної структури, посад та посадових окладів, кількості та призначення особового складу, зброї, техніки та інших матеріально - технічних засобів називається штатною дисципліною С.В.Є. С.537 Т.8. Штатний розклад - офіційний документ, який визначає склад та чисельність о.с що дозволяється утримувати у військовій частині, закладах, організаціях, військово - нвавчальних закладах за рахунок встановлених джерел фінансування. У ш.р. вказуються - структурні підрозділи, які входять до складу військової

частини, закладу, ВНЗ - найменування та кількість посад військовослужбовців, робочих та службовців ЗСУ у кожному з них - посадові оклади, а також - джерела грошових средств для їх виплати. Військові посади штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах штатних розписах військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових

навчальних підрозділів вищих навчальних закладів. Перелік посад, що підлягають заміщенню вищим офіцерським складом, затверджується Президентом України, а посад інших військовослужбовців- Міністерством оборони України. Окремі військові посади в мирний час можуть заміщатися на умовах строкового трудового договору цивільними особами в порядку встановленому Міністерством оборони

України. Військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобовязаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України. Співвідношення чисельності офіцерського складу за військовими

званнями та граничні строки перебування осіб офіцерського складу на посадах у Збройних Силах України та інших військових формуваннях встановлюються відповідно Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями. Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, Законом України Про Збройні Сили

України , іншими законами та положеннями про проходження військової служби громадянами України. Військові посади в підрозділах Збройних Сил України, які направляються до інших держав для участі в міжнародних миротворчих операціях у складі миротворчих контингентів або миротворчого персоналу відповідно до міжнародних договорів України, згода на обовязковість яких надана Верховною

Радою України, заміщаються військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом. Порядок проходження військової служби військово-службовцями, які не займають військових посад, установлюється положеннями про проходження військової служби громадянами України Військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, установ

і організацій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями в цих державних органах, установах і організаціях, затверджується Президентом України. 10. Військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань відповідно до міжнародних договорів

України можуть бути направлені для проходження військової служби на посадах у багатонаціональних органах військового управління, а також у закордонних дипломатичних установах України. Ці військовослужбовці утримуються за рахунок відповідно Міністерства оборони України, інших військових формувань у межах затвердженої законом чисельності. Порядок направлення та строки перебування військовослужбовців на зазначених посадах встановлюються

Міністерством оборони України та іншими військовими формуваннями. Посадова категорія - пердбачене для певної штатної посади військове звання. Є основною умовою для присвоєння чергового військового звання та враховується під час призначення військовослужбовця на посаду. З урахуванням Ш.К. визначаються права та обов язки військовослужбовців, оклади грошового утримання, норми забезпечення тощо. У ЗСУ встановлюються наступні

П.К. к.відділення - сержант ком. взводу - мл.л-т, л-т, ст. Л-т ком. Роти - капітан ком. Бат майор, підполковник ком. полку - полковник. 16.Військова підготовка студентів внз за програмою офіцерів запасу. Військова підготовка студентів вищих навчальних закладів за програмою підготовки офіцерів запасу є одним з основних видів навчання на добровільних засадах

і включається до визначеної державою складової освіти вищих навчальних закладів як самостійний розділ до неї залучаються громадяни України віком до 25 років 10, п.2 . Відповідно до п. 4 Положення про військову підготовку студентів вищих військових навчальних закладів за програмою підготовки офіцерів запасу така підготовка проводиться а у вищих навчальних закладах денної форми навчання, що мають у своєму складі військові

інститути, факультети, кафедри військової підготовки або екстремальної та військової медіцини б у вищих військових навчальних закладах 10 . Студенти залучаються до занять, які проводяться у навчальному закладі, на передбачені програмою військової підготовки навчальні збори тривалістю 30 діб у військах. Під час проведення навчальних зборів на них поширюються права та обов язки, встановлені актами законодавства для військовозабов язаних, призваних на збори 6,ч.10.ст.11 .

Аналіз діючого законодавства з цього питання дае підстави зробити висновок, що метою ціеї підготовки є забезпечення Збройних Сил та інших військових формувань необхідним резервом офіцерських кадрів задоволення особистих потреб громадян в отриманні додаткових знань, умінь та навичок, необхідних для виконання ними військового обов язку як у мирний так і у военний час отриманні додаткових знань, умінь та навичок необхідних для майбутньої професійної діяльності. Згідно ст. 11

ЗУ Про військовий обовязок та військову службу 1. Військова підготовка громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу проводиться у вищих військових навчальних закладах та у військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. 2. Військову підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу на добровільних засадах проходять студенти вищих навчальних закладів III або IV рівня акредитації з денною формою навчання, придатні до військової

служби за станом здоров я та морально-діловими якостями. 3. Порядок проведення військової підготовки студентів вищих навчальних закладів за програмою підготовки офіцерів запасу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, погодженим з центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки. 4. Військова підготовка за програмою підготовки офіцерів запасу включається до навчальних планів

вищого навчального закладу як окрема навчальна дисципліна. Програми військової підготовки розробляються згідно з вимогами кваліфікаційних характеристик офіцерів запасу за відповідною військово-обліковою спеціальністю. Порядок розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик офіцерів запасу та програм військової підготовки офіцерів запасу визначається Міністерством оборони

України. 5. Громадянам України, які здобули вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче бакалавра, пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, склали встановлені іспити та атестовані до офіцерського складу, присвоюється відповідне первинне військове звання офіцера запасу. У разі потреби вони за наказом Міністра оборони України можуть бути призвані для проходження військової служби осіб офіцерського складу.

6. Громадяни України, які не атестовані для присвоєння військового звання офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу і не пройшли строкової військової служби, підлягають призову на строкову військову службу з урахуванням, за можливості, фаху, який вони здобули у вищому навчальному закладі, або за спорідненими військово-обліковими спеціальностями. 7. Перелік військово-облікових спеціальностей, за якими ведеться військова підготовка громадян

України за програмою підготовки офіцерів запасу, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, погодженим з центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки. Обсяг підготовки офіцерів запасу за військово-обліковими спеціальностями визначається Генеральним штабом Збройних Сил України. 8. Перелік вищих навчальних закладів, студенти яких проходять

підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, погодженим з відповідними центральними органами виконавчої влади. Військові навчальні підрозділи є структурними підрозділами цих вищих навчальних закладів. Рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію військових навчальних підрозділів приймається

Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, погодженим з центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані вищі навчальні заклади. 9. Міністерство оборони України за погодженням з ректором вищого навчального закладу здійснює добір і призначення осіб на посади науково-педагогічних наукових працівників військового навчального підрозділу та контроль за організацією підготовки студентів за програмою підготовки офіцерів запасу.

10. Під час навчальних зборів стажування , передбачених програмами підготовки офіцерів запасу, на громадян України, які проходять таку підготовку, поширюються права та обов язки, встановлені актами законодавства для військовозобов язаних, призваних на збори. Таким чином, військова підготовка студентів за програмою офіцерів запасу здійснюється у вищих навчальних закладах ІІІ та ІУ рівнів акредитації за власним бажанням студентів, з метою отримання додаткових знань, як для

майбутньої професійної діяльності так і ддля виконання військового обов язку. 17. Підготовка громадян до військової служби. Приписка громадян до призовних дільниць. Головною метою забезпечення воєнної безпеки держави, визначається у Воєнній доктрини України, є усунення зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці у воєнній сфері та створення сприятливих умов для гарантованого захисту національних

інтересів. Відповідно до ч.ІІ,п.2 Державної програми переходуЗбройних Сил до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом удосконалюється професійна підготовка військовослужбовців. Основна увага приділяється створенню нового механізму їх підготовки, системи критеріїв для визначення придатності громадян України до професійної військової служби за станом здоровя, фізичним розвитком, рівнем освіти та морально-

психологічними якостями. Система навчання і виховання кадрів у Збройних Силах є складовою частиною загальнодержавної системи освіти і згідно із Законом України Про Освіту забезпечує підготовку військових фахівців у мирний і воєнний час у відповідності до Конституції, законів Про оборону , Про військовий обовязок і військову службу ,

Указу Президента Про Концепцію допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді, Постанов Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2000 р. 1770 Про допризовну підготовку , Про підготовку призовників з військово-технічних спеціальностей , та від 26 липня 2001 року 866 Про військову підготовку студентів вищих навчальних закладів за програмою

підготовки офіцерів запасу , а також іншими нормативно-правовими актами. Одною із складових військового обов язку громадян України відповідно до ст.1 закону Про військовий обовязок і військову службу є підготовка громадян до захисту Вітчизни. Для більш детального розгляду цього питання необхідно з ясувати зміст поняття підготовка до

військової служби . З аналізу чинного законодавства можна зробити висновок по-перше, підготовка до військової служби уявляє собою систему цілеспрямованих заходів державних органів по-друге, вона організується та проводиться уповноваженими державними органами та посадовими особами на основі чинного законодавства по-трете, кінцевою її метою є підготовка молоді до збройного захисту держави. Таким чином, можна констатувати, що підготовка до військової служби

є однією з форм реалізації військового обов язку громадянами, яка організується, забезпечується та контролюється відповідно до закону уповноваженими державними органами та посадовими особами, її кінцевою метою є оволодіння військовою справою для збройного захисту держави. Належний рівень військової підготовки військовозабов язаних, досягається оволодінням наявними в Збройних Силах засобами збройної боротьби. Це передбачає необхідність попередньої підготовки молоді

до військової служби, цілеспрямованої роботи з нею, яку згідно з законом Про військовий обов язок і військову службу забезпечують Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, органи Товариства сприяння обороні України 6, п.2 ст.8 .

Підготовка до військової служби розповсюджується тільки на громадян України чоловічої статі. ЇЇ метою є вирішення двох завдань по-перше, покращення підготовки громадян до військової служби по-друге, оволодіння військово-обліковими спеціальностями. Це категорія військового обліку, яка вказує на військову спеціальність військовослужбовця та його приналежність до виду збройних сил, роду військ або службі. Виходячи з аналізу законодавства з військових питань можна

констатувати, що підготовка громадян до служби у Збройних Силах має два види 1 обовязкова 2 добровільна. Допризовна підготовка здійснюється як осіб, що навчаєюься у навчальних закладах, так для тих, що не навчаються. Вона є складовою освіти вищих навчальних закладів I і II рівня акредитації, професійно-технічних і загальноосвітніх навчальних закладів та проводиться

відповідно до законодавства програмами, погодженими з Міноборони, є обовязковим навчальним предметом, навчальний час на її проведення визначається в залежності від рівня акредитації навчального закладу . Органи державної влади у межах їх компетенції визначають а компоненти державних освітніх стандартів, які повинні містити у собі обовязковий мінімум змісту основних освітніх програм б максимальний обєм

навчального навантаження тих хто навчається в вимоги до рівня підготовки випускників. Допризовна підготовка молоді, що не навчається, здійснюється на базі міських військових комісаріатів, центрів допризовної підготовки, базових навчальних закладів, оборонно-спортивних оздоровчих таборів або військових частин залежно від наявних умов. 8,ст.2 Підготовка громадян з військово-технічних спеціальностей, згідно зі cт.1

Постанови Кабінету Міністрів України 1770 від 30.11.2000 р. здійснюється в залежності від місця навчання або праці. Наприклад, підготовка призовників- учнів професійно-технічних навчальних закладів, які навчаються в них за професіями, спорідненими з військово-обліковими спеціальностями, здійснюється безпосередньо в цих закладах. А призовників, що працюють або тимчасово не працють, а також учнів професійно-технічних навчальних закладів, які навчаються за професіями, не спорідненими з військово-обліковими спеціальностями

здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України. До навчання залучаються призовники, які відповідають певним вимогам наявність 17-річного віку придатні до військової служби за станом здоровя підлягають призову на строкову військову службу після закінчення навчання. Виходячи з положень постанови

Кабінету Міністрів можна визначити основні складові цієї підготовки набуття призовниками теоретичних знань та практичних навичок для самостійної роботи на військовій техніці удосконалення військових знань і навичок з допризовної підготовки, одержаних призовниками у вищих навчальних закладах I і II рівнів акредитації, професійно-технічних та загальноосвітніх навчальних закладах виховання призовників у дусі готовності до бездоганного виконання конституційного обовязку щодо захисту

Вітчизни. Посадових осіб, відповідальних за координацію, проведення підготовки з військово-технічних спеціальностей призначає Міноборони, а також органи управління військових формувань, оперативних командувань, військові комісаріати. Також на них покладені функції контролю, організаційні, забезпечення, методичної допомоги, інформаційну. Призовники, що направлені військовими комісаріатами на навчання отримують правовий статус курсанта. Такими, що закінчили навчання, вважаються курсанти, що пройшли повний курс професійно-

технічного навчання, одержали на іспитах позитивні оцінки з усіх предметів, успішно пройшли кваліфікаційну атестацію й одержали свідоцтво встановленого державного зразку . Таким чином з наведеного можна зробити висновок, що, допризовна підготовка та підготовка призовників з військово-технічних спеціальностей є є обов язковою складовою частиною загальнодержавної системи освіти вона здійснюється з метою забезпечення військовими фахівцями

Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний і воєнний час відповідно до чинного законодавства. Таким чином, вважаемо, підготовка громадян до військової служби здійснюється у відповідності з діючим законодавством України та складає певний комплекс заходів що здійснюють органи державної влади, місцевого самоврядування, навчальлні заклади вона є формою виконання військового обовязку

і розповсюджується тільки на громадян України чоловічої статі віком від 17 до 25 років. Приписка громадян України до призовних дільниць 1. Приписка громадян України чоловічої статі до призовних дільниць проводиться з метою взяття їх на військовий облік, визначення наявних призовних ресурсів, ступеня придатності до військової служби, встановлення освітнього рівня, здобутої спеціальності або професії, рівня фізичної підготовки, вивчення

особистих якостей. 2. Для проведення приписки громадян України у районах містах утворюються призовні дільниці. 3. До призовних дільниць щороку протягом січня- березня приписуються допризовники, яким у рік приписки виповнюється 17 років. Приписка проводиться районними міськими військовими комісаріатами за місцем проживання. 4. Не підлягають приписці до призовних дільниць громадяни

України, які відбувають покарання в установах виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру. 5. Керівники житлово-експлуатаційних організацій, підприємств, установ та організацій незалежно від підпорядкування і форм власності, які здійснюють експлуатацію будинків, органи місцевого самоврядування, на які покладено ведення первинного обліку військовозобовязаних і призовників, а також керівники інших підприємств, установ, організацій, навчальних закладів незалежно

від підпорядкування і форм власності щороку в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України, зобовязані подавати до відповідних районних міських військових комісаріатів списки громадян України які підлягають приписці до призовних дільниць. 6. Для приписки до призовної дільниці громадяни України зобовязані особисто прибути до районного міського військового комісаріату в строк, зазначений у повістці, та подати необхідні документи, перелік яких

установлюється Міністерством оборони України. 7. Для проведення приписки громадян України до призовних дільниць у районних міських військових комісаріатах утворюються комісії з питань приписки у такому складі голова комісії- районний міський військовий комісар члени комісії представник районного міського органу управління освітою представник структурного підрозділу районного міського органу внутрішніх справ, який проводить роботу з неповнолітніми лікар, який організовує роботу медичного

персоналу з медичного огляду громадян України, які підлягають приписці психолог соціальної служби районної державної адміністрації виконавчого органу міської ради секретар комісії. 8. Персональний склад районної міської комісії з питань приписки, порядок її проведення затверджуються щороку головою районної державної адміністрації виконавчого органу міської ради . 9. На районні міські комісії з питань приписки покладаються організація

і проведення медичного огляду допризовників, які викликаються на комісію, визначення їх придатності для військової служби виявлення і попередній відбір кандидатів для направлення до вступу на навчання у вищих військових навчальних закладах або військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів направлення призовників, придатних за медичними та іншими показниками, для проходження підготовки з військово-технічних спеціальностей направлення для

медичного огляду до призовної комісії Автономної Республіки Крим, обласних або Київської міської призовних комісій призовників, яких визнано непридатними до військової служби за станом здоровя, та таких, що виявили незгоду з результатами медичного огляду прикріплення до лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання громадян України, яких визнано під час приписки тимчасово непридатними до військової служби за станом здоровя,

та таких, що потребують обстеження або медичного нагляду. Відвідування лікувально-профілактичних закладів згідно з рішенням комісії з питань приписки для громадян-допризовників обовязкове прикріплення до відповідних навчальних закладів громадян України, які мають низьку освітню підготовку або не володіють чи недостатньо володіють державною мовою організація роботи з вивчення особистості призовників,

їх морально-ділових якостей та сімейного стану зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобовязаних громадян, яких - за станом здоровя визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час - раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості, у тому числі із звільненням від відбування покарання виключення з військового обліку громадян, яких - за станом

здоровя визнано непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку - раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. 10. За результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності комісія з питань приписки може прийняти одне з таких рішень придатний для військової служби та попередньо

призначений до служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні тимчасово непридатний до військової служби, потребує лікування підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та проведення повторного медичного огляду із зазначенням дати проведення непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, підлягає взяттю на облік військовозобовязаних непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягає виключенню з військового обліку підлягає

взяттю на військовий облік військовозобовязаних як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі, обмеження волі, арешту, виправних робіт за вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості, у тому числі із звільненням від відбування покарання підлягає виключенню з військового обліку як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. 11. Громадянам України, приписаним до призовних дільниць, видаються посвідчення про приписку, розяснюються

права та обовязки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил. 18. Призов громадян на строкову військову службу. Призовні комісії На строкову військову службу в мирний час призиваються придатні для цього за станом здоровя громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку

і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу далі- громадяни призовного віку . 2. Громадяни призовного віку в добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України. 3. Призов громадян України на строкову військову службу включає проходження ними призовної

комісії та відправлення їх до військових частин. 4. Організація підготовки та проведення призову громадян України на строкову військову службу здійснюється міськими районними державними адміністраціями виконавчими органами міських рад у взаємодії з міськими районними військовими комісаріатами. 5. Порядок організації підготовки та проведення призову громадян

України на строкову військову службу визначається цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. 6. Строки проведення призову призовів громадян України на строкову військову службу на наступний рік визначаються Указом Президента України, який публікується в засобах масової

інформації не пізніш як за місяць до закінчення поточного року. 7. Чисельність громадян України, які підлягають призову на строкову військову службу, та обсяги видатків для проведення чергового призову визначаються Кабінетом Міністрів України. 8. Після набрання чинності Указом Президента України щодо проведення чергового призову призовники, яким надійшла повістка районного міського

військового комісаріату на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії, зобовязані прибути в пункт і у строк, зазначені в повістці у разі якщо за будь-яких обставин повістка не надійшла, громадяни призовного віку зобовязані зявитися до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову, визначеного Указом Президента України призовники, які змінили місце проживання, зобовязані в семиденний строк прибути до

районного міського військового комісаріату за новим місцем проживання для взяття на військовий облік керівники підприємств, установ, організацій і навчальних закладів незалежно від підпорядкування та форм власності на вимогу військових комісаріатів забезпечують своєчасне прибуття громадян призовного віку до призовних дільниць. 9. У ході проведення чергового призову зміна місця військового обліку громадян призовного віку не допускається, за винятком підтверджених відповідними документами випадків, які передбачають

переведення на роботу в іншу місцевість переїзд на нове місце проживання прийняття до навчального закладу і вибуття в іншу місцевість для продовження навчання направлення за розподілом на роботу в іншу місцевість після закінчення навчального закладу. 10. У разі неявки призовника без поважних причин за викликом районного міського військового комісаріату на призовну комісію він несе відповідальність, установлену законом.

11. Поважними причинами неприбуття призовників до призовних дільниць у строк, установлений військовим комісаріатом, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкода стихійного характеру, хвороба призовника або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк смерть його близького родича батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби або близького родича його дружини. Стаття 16 ЗУ Про військовий обовязок присвячена призовним комісіям.

1. Для проведення призову громадян України на строкову військову службу в районах містах утворюються призовні комісії у такому складі голова комісії- заступник голови районної державної адміністрації виконавчого органу міської ради члени комісії районний міський військовий комісар заступник керівника районного міського органу управління освітою заступник начальника районного міського органу внутрішніх справ лікар, який організовує роботу медичного персоналу щодо медичного огляду призовників психолог соціальної служби

районної державної адміністрації виконавчого органу міської ради представники Збройних Сил України та інших військових формувань, громадських організацій, підприємств, установ і організацій за попереднім узгодженням з головою комісії секретар комісії. 2. Персональний склад районної міської призовної комісії, графік засідань призовної комісії, порядок проведення та забезпечення заходів з організації призову громадян

України на строкову військову службу затверджуються головою районної державної адміністрації виконавчого органу міської ради . 3. На районні міські призовні комісії покладається організація медичного огляду призовників та призов громадян України на строкову військову службу з призначенням їх для служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні надання призовникам відстрочки від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтею 17 цього

Закону звільнення призовників від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтею 18 цього Закону, взяття їх на облік військовозобовязаних або виключення з військового обліку направлення призовників, які виявили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, для проходження випробувань та складання вступних іспитів або прийняття рішення про відмову в такому направленні направлення до лікувально-профілактичних

закладів за місцем проживання перебування громадян, яких визнано тимчасово непридатними до військової служби організація роботи з вивчення особистостей призовників, їх морально-ділових якостей та сімейного стану направлення до відповідних правоохоронних органів матеріалів на призовників, які ухиляються від призову на строкову військову службу виключення з військового обліку призовників громадян у звязку з направленням їх для проходження альтернативної невійськової служби внесення

на розгляд призовної комісії вищого рівня клопотань щодо надання громадянам України відстрочок від призову на строкову військову службу у випадках, не передбачених цим Законом. 4. У разі втрати зміни підстав щодо надання призовникам відстрочки від призову на строкову військову службу, передбачених цим Законом, призовна комісія може скасувати змінити раніше прийняте нею рішення. 5. Рішення призовної комісії може бути оскаржено громадянином

України до призовної комісії вищого рівня або до суду в порядку, передбаченому законом. 6. Для керівництва і контролю за діяльністю районних міських призовних комісій в Автономній Республіці Крим, областях та місті Києві утворюються відповідно призовна комісія Автономної Республіки Крим, обласні та Київська міська призовні комісії. Персональний склад призовної комісії Автономної Республіки

Крим, обласних, Київської міської призовних комісій, порядок проведення та забезпечення роботи з організації призову затверджуються відповідно Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим та головами обласних, Київської міської державних адміністрацій 19.Підстави та порядок надання відстрочки від призову на строкову військову службу Відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної міської

призовної комісії відповідно до цього Закону за 1 сімейними обставинами 2 станом здоровя 3 для здобуття освіти 4 продовження професійної діяльності. Згідно із ст. 17 ЗУ Про військовий обовязок 1. Відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної міської призовної комісії відповідно до цього Закону за сімейними обставинами, станом здоров я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.

2. Відстрочка від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами за їх бажанням надається призовникам, які мають 1 непрацездатних батька і матір чи одинокого непрацездатного батька одиноку непрацездатну матір або непрацездатних осіб, під опікою, піклуванням чи на утриманні яких перебував призовник, або осіб, над якими призовник здійснює опіку чи піклування, якщо вони не мають інших працездатних осіб - громадян

України, зобов язаних відповідно до законодавства їх утримувати. Непрацездатність зазначених осіб визначається в порядку, встановленому законодавством 2 неповнолітніх рідних повнорідних чи неповнорідних братів і сестер або непрацездатних рідних повнорідних чи неповнорідних братів і сестер незалежно від їх віку, якщо вони не мають інших працездатних осіб, крім призовника, зобов язаних відповідно до законодавства

їх утримувати 3 одинокого батька або одиноку матір, у яких на утриманні перебувають двоє чи більше неповнолітніх дітей, до досягнення старшим із них повноліття 4 дитину віком до трьох років або старшу трьох років, яка виховується без матері у зв язку з її смертю або за рішенням суду 5 двох і більше дітей 6 дитину-інваліда 7 дружину-інваліда 8 вагітну дружину. 3. Відстрочка від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами за власним бажанням

може надаватися призовнику, який є сиротою. 4. За наявності в сім ї двох і більше синів, один з яких проходить строкову військову службу, відстрочка від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами може надаватися призовнику на час проходження строкової військової служби його братом. 5. У разі якщо призову на строкову військову службу підлягають кілька синів одночасно, відстрочка може надаватися одному з них за їх бажанням з урахуванням пропозиції батьків.

6. Районна міська призовна комісія може прийняти рішення про надання призовнику відстрочки від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами, незважаючи на небажання призовника нею скористатися, виходячи при цьому з того, що його призов може суттєво погіршити матеріальне становище осіб, яких відповідно до законодавства він повинен утримувати. 7. Відстрочка від призову на строкову військову службу за станом здоров я на строк до одного року надається призовникам, які визнані під час медичного огляду тимчасово

непридатними до військової служби. 8. Відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які навчаються у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах з денною формою навчання. У разі досягнення такими призовниками 21-річного віку відстрочка втрачає силу у вищих навчальних закладах з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття наступного вищого освітньо-кваліфікаційного

рівня вищої освіти у середніх або вищих духовних навчальних закладах з денною формою навчання в інтернатурі, аспірантурі або докторантурі з відривом або без відриву від виробництва. 9. Право на відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти також мають громадяни України, які в рамках міжнародних договорів України навчаються у навчальних закладах інших держав. 10. Відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти надається

один раз за період навчання, і громадяни призовного віку, відраховані з навчальних закладів за власним бажанням, за невиконання навчального плану, порушення умов контракту або недисциплінованість втрачають право на відстрочку від призову на строкову військову службу незалежно від їх повторного зарахування до того чи іншого вищого навчального закладу або поновлення у вищому навчальному закладі. 11. Громадяни призовного віку, які перервали навчання у зв язку з отриманням академічної відпустки

за станом здоров я або сімейними обставинами, для догляду за близькими родичами, зазначеними в абзаці третьому частини одинадцятої статті 15 цього Закону, право на надану відстрочку від призову на строкову військову службу не втрачають. 12. У разі переведення призовників, які навчаються у вищих навчальних закладах III або IV рівня акредитації з денною формою навчання, для навчання в інший вищий навчальний заклад зазначеного рівня акредитації

і форми навчання право на відстрочку від призову на строкову військову службу не втрачається за умови переведення протягом навчального року на курс не нижче того, на якому вони навчалися, а після закінчення навчального року - на вищий курс. 13. Відстрочка від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності надається таким громадянам призовного віку педагогічним працівникам з повною вищою освітою, основним місцем роботи яких є загальноосвітні навчальні заклади, за умови повного навантаження

на займаній посаді на весь період їх роботи за спеціальністю медичним працівникам за умови повного навантаження на займаній посаді - на весь період їх роботи у сільській місцевості за фахом випускникам вищих навчальних закладів, інтернатури, аспірантури або докторантури, які займають посади наукових працівників в установах Національної академії наук України на весь період роботи випускникам професійно-технічних навчальних закладів за умови їх роботи за здобутою професією на підприємствах, в установах, організаціях державної

або комунальної форм власності на один рік з дня закінчення навчального закладу священнослужителям, які закінчили вищі або середні духовні навчальні заклади і займають посаду в релігійних організаціях, що діють за статутом положенням , зареєстрованим у встановленому порядку на час виконання обов язків священнослужителя кандидатам у народні депутати України, зареєстрованим у встановленому порядку, за

їх заявою - до дня опублікування результатів виборів включно сільським, селищним та міським головам і депутатам місцевих рад - на строк виконання ними цих повноважень особам, які самостійно або разом з батьками ведуть фермерське господарство на строк не більше одного року з моменту отримання для цієї діяльності земельної ділянки. 14. Відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам, щодо яких провадиться дізнання чи досудове слідство або стосовно яких кримінальна справа розглядається

судом до прийняття відповідного рішення. 15. У випадках, не передбачених цим Законом, відстрочка від призову на строкову військову службу може бути надана призовникам згідно з рішеннями призовної комісії Автономної Республіки Крим, обласних та Київської міської призовних комісій за поданням районних міських призовних комісій. 16. Призовники, яким надано відстрочку від призову на строкову військову службу, зобов язані щороку

до 1 жовтня подавати у районні міські військові комісаріати документи, що підтверджують їх право на відстрочку. 17. Призовники, які втратили підстави для надання відстрочки від призову на строкову військову службу, а також особи, які не мають права на відстрочку або підстав для звільнення від призову на строкову військову службу, передбачених статтями 17 та 18 цього Закону, і не призвані з різних причин на строкову військову службу у встановлені строки, повинні бути

призвані під час здійснення чергового призову. 20.Прийом на військову службу за контрактом Визначення поняття контракт , дасться у п.8 Положення , та Інструкції .наказ МО 237 Контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України- письмова угода, що укладається між громадянином України і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони

України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби. Контракт укладається за зразком, у двох примірниках, підписується особою, яка вступає на військову службу або продовжує військову службу за контрактом, і посадовою особою Збройних Сил України, зазначеною у пункті 9 Положення, скріплюється гербовою печаткою військової частини, органу військового управління, установи,

організації, військового навчального закладу і зберігається у кожної із сторін. Звернути увгу курсантів на те, що контракт є підставою для видання наказу по особовому складу про зарахування особи до Збройних Сил України і призначення її на посаду. У разі призначення прапорщика мічмана на офіцерську посаду і присвоєння йому офіцерського звання в обох примірниках контракту про це робиться відповідна

позначка. Перелічити кому надається право підписання контракту від імені Міністерства Оборони. Строк дії контракту обчислюється з дня набрання ним чинності. Визначити коли набірає чинності перший контракт в залежності від категоріїї військовослужбовців. Вказати на те, що про дату набрання чинності першим контрактом робиться відповідний запис в обох примірниках контракту, один з яких зберігається в особовій справі.

Звернути увагу на те, що з курсантами військових навчальних закладів контракт про проходження військової служби на посадах офіцерського складу укладається при переведенні їх на останній курс навчання. У відповідності з п. 10 Положення вказати на сторки дії контракту окремо з прапорщиками, офіцерами, курсантами. Після закінчення строків, установлених цим пунктом, військову службу може бути продовжено за новим

контрактом на строк від 3 до 5 років щоразу до досягнення граничного віку перебування на цій службі, про що видається наказ по особовому складу. Особи офіцерського складу, прапорщики мічмани , в яких закінчився строк контракту і які досягли граничного віку перебування на військовій службі, можуть бути залишені на службі за їх бажанням після укладення нового контракту на строк не більш як 5 років. Строк контракту обчислюється повними роками. Вказати на випадки коли припиняється дія контракту п.11

Положення ,У разі припинення чинності контракту у примірнику, що зберігається в особовій справі, робиться запис про підставу та дату припинення дії контракту. Зупинитися на особливостях укладання контракту звійськовослужбовцями, які на добровільних засадах зараховуються до підрозділів Збройних Сил України, що направляються до іноземних держав військовослужбовцями, відрядженими до військової прокуратури, органів виконавчої влади,

підприємств і організацій, укладають контракт на загальних підставах. Вказати на те, що чинність контракту з військовослужбовцями, переведеними із Збройних Сил України до інших військових формувань з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України, припиняється. Військовослужбовцям- жінкам, які перебувають у відпустці у звязку з вагітністю та пологами або у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, строк

дії контракту продовжується на період їх перебування в такій відпустці. У разі призначення прапорщика м. на посаду офі-церського складу та присвоєння йому офіцерського звання укладається контракт про проходження військової служби відповідно до підпункту б пункту 9 Положення 1053 2001 , 9. Право підписання контракту від імені Міністерства оборони України надається б з особами, які призначаються на посади, за якими штатом

штатним розписом передбачено військові звання від молодшого лейтенанта до полковника капітана 1 рангу включно командиру начальнику , до повноважень якого віднесено призначення на відповідні посади . Який набирає чинності з дня присвоєння офіцерського звання. За допомогою ТЗН показати курсантам зразки контрактів, що укладаються з різними категоріями військовослужбовців. Відвести час 10 хв. на практичне складання контракту

Припинення чинності контракту. День припинення контракту визначається пунктом 11 Положення. Дати курсантам під запис коли дія контракту припиняється у день закінчення його строку у день, зазначений у наказі про виключення військовослужбовця зі списків військової частини в разі дострокового розірвання контракту з наступного дня після смерті загибелі військовослужбовця, а також визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим у день набуття чинності контрактом, укладеним прапорщиком

мічманом про проходження військової служби навчання у вищому військовому навчальному закладі 21. ПРОХОДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ гл. ІУ.ЗУ ПРО ВО, Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов язки визначаються Законом України Про військовий обовязок та Положенням Про проходження громадянами України військової служби у

Збройних Силах України , затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153 2008. Стаття 22. Граничний вік перебування на військовій службі 1. Граничний вік перебування на військовій службі встановлюється 1 для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом до 45 років 2 для військовослужбовців молодшого офіцерського складу - до 45 років 3 для

військовослужбовців старшого офіцерського складу майорів капітанів 3 рангу , підполковників капітанів 2 рангу - до 50 років полковників капітанів 1 рангу - до 55 років 4 для військовослужбовців вищого офіцерського складу - до 60 років. 2. Військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній ними посаді, визнані військово-лікарською комісією придатними за станом здоров я

для проходження військової служби, на їх прохання можуть бути залишені на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, встановлений частиною першою цієї статті, на строк до 5 років у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Стаття 23. Строки військової служби 1. Строки строкової військової служби в календарному обчисленні встановлюються для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову військову службу

в Збройних Силах України та інших військових формуваннях до 12 місяців для матросів і старшин, які проходять строкову військову службу на кораблях, суднах і в берегових частинах бойового забезпечення Військово-Морських Сил Збройних Сил України та Морської охорони Державної прикордонної служби України до 18 місяців для осіб, які мають вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним

рівнем підготовки спеціаліста або магістра до 9 місяців. 2. Для громадян України, які вперше прийняті на військову службу за контрактом, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні для військовослужбовців, прийнятих на посади рядового складу 3 роки для військовослужбовців, прийнятих на посади сержантського і старшинського складу 5 років для курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних

підрозділів вищих навчальних закладів - час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу для осіб офіцерського складу - 5 років. 3. Строк проходження військової служби для категорій військовослужбовців, зазначених у частині другій цієї статті, може бути продовжено за новим контрактом відповідно на 3-5 років до досягнення граничного віку перебування на військовій службі. 4. Особам офіцерського складу, яким до досягнення граничного

віку перебування на кадровій військовій службі залишилося менше 5 років, при переході на військову службу за контрактом тривалість дії першого контракту визначається строком, який залишився до досягнення ними встановленого граничного віку перебування на військовій службі. 5. Військовослужбовці, прийняті на військову службу за контрактом із числа військовослужбовців строкової військової служби та громадян призовного віку, які не проходили

строкову військову службу, в разі розірвання контракту направляються для проходження строкової військової служби, якщо вони не вислужили встановлені строки строкової військової служби, за винятком випадків, передбачених пунктами б , г , д чи з частини шостої статті 26 цього Закону. 6. Строк військової служби для осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом до 18 місяців. Стаття 24. Початок і закінчення проходження військової служби.

Час та місце виконання обов язків військової служби 1. Початком проходження військової служби вважається 1 день відправлення у військову частину з районного міського військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу 2 день зарахування до списків особового складу військової частини військового навчального закладу, установи тощо - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом 3 день призначення на посаду курсанта вищого військового

навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов язаних. 2. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини військового навчального закладу, установи тощо у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами

України 3. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов язки військової служби 1 на території військової частини або в іншому місці роботи занять протягом робочого навчального часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком розкладом занять 2 на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби 3 поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира начальника 4

під час виконання державних обов язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов язки не були пов язані з військовою службою 5 під час виконання обов язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. Стаття 25. Підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу 1. Підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського

складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад юнктів і докторантів. 2. Порядок проведення підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу встановлюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані ці

навчальні заклади, спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. 3. Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань. 4. Громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів

або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів для здобуття певних освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання слухачами. 5. З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби навчання на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього

Закону. 6. Установлення правових відносин між курсантами, яким не виповнилося 18 років, і державою здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України 435-15 . Порядок проходження ними військової служби навчання встановлюється положеннями про проходження військової служби громадянами України 1153 2008 та іншими нормативно-правовими актами України. 7. Курсанти з числа військовослужбовців, які проходять військову

службу за контрактом, після зарахування до вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладають новий контракт про проходження військової служби навчання на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. 8. Курсантам, які не мали військового звання до зарахування до вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, присвоюється військове звання

рядового складу. За військовослужбовцями та військовозобов язаними зберігаються військові звання, які вони отримали під час проходження військової служби. 9. Військові звання випускникам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів присвоюються в порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України 10. Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати

навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів е , є , ж , и частини шостої статті 26 цього

Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку 964-2006-п і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

11. Курсанти чоловічої статі, відраховані з вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів за винятком випадків, передбачених пунктами б , г , д чи з частини шостої статті 26 цього Закону , направляються у військові частини для подальшого проходження військової служби, якщо вони не вислужили встановленого строку строкової військової служби. При цьому у строк військової служби військовослужбовцям зараховується тривалість строкової військової

служби до вступу у вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів військової служби за контрактом до вступу у вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів військової служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів із розрахунку два місяці служби навчання за контрактом - за один місяць строкової військової служби.

12. Курсанти чоловічої статі, відраховані з вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів відповідно до пунктів б , г , д чи з частини шостої статті 26 цього Закону, направляються у районні міські військові комісаріати за місцем проживання для взяття на військовий облік. 13. Курсанти жіночої статі, відраховані з вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, звільняються з військової служби, якщо

вони не мають військово-облікової спеціальності без взяття на військовий облік мають військово-облікову спеціальність з направленням у районні міські військові комісаріати за місцем проживання для взяття на військовий облік. Стаття 26. Звільнення з військової служби 1. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється а у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров я придатні до військової служби б у

відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров я до військової служби з виключенням з військового обліку. 2. Звільнення зі служби проводиться а військовослужбовців строкової служби, які вислужили встановлені строки служби на підставі Указу Президента України б військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом на підставах, передбачених частиною шостою цієї статті в осіб офіцерського складу, які

проходять кадрову військову службу на підставах, передбачених частиною сьомою цієї статті г осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом після закінчення встановлених строків військової служби. 3. Військовослужбовці строкової військової служби та особи офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, звільняються зі служби достроково а за станом здоров я - на підставі висновку постанови військово-лікарської комісії б за сімейними обставинами - у разі виникнення в них права на

відстрочку внаслідок зміни сімейних обставин, а також у разі виникнення обставин, передбачених абзацом четвертим частини першої статті 18 цього Закону в у зв язку із засудженням до позбавлення волі чи обмеження волі, у тому числі із звільненням від відбування покарання. 4. У разі потреби військовослужбовці строкової військової служби, які вислужили встановлені строки, можуть бути за рішенням

Президента України затримані на службі на строк до шести місяців. 5. Військовослужбовці, звільнені зі строкової військової служби в запас або у відставку, забезпечуються відповідним обмундируванням за переліком, установленим Міністерством оборони України, проїзними документами до місця проживання, харчуванням на час перебування в дорозі, грошовою допомогою в розмірі, встановленому

Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці строкової військової служби за їх бажанням можуть бути звільнені в запас у власному цивільному одязі. 6. Контракт припиняється розривається , а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби а у зв язку із закінченням строку контракту б за станом здоров я - на підставі висновку постанови військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність

до військової служби в за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі г у зв язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі д через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких 150-94-п встановлено Кабінетом Міністрів України е через службову невідповідність

є у зв язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади ж у зв язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку з у зв язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням за бажанням військовослужбовця и у зв язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

7. Особи офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби а за власним бажанням б за станом здоров я - на підставі висновку постанови військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби в за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі г у зв язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі д через сімейні обставини або з

інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України е через службову невідповідність є у зв язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади ж у зв язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку.

8. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України 9. Військовослужбовці, які набули права на пенсію за вислугу років, а також ті, що є ветеранами війни або учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і до досягнення встановленого граничного віку

їх перебування на військовій службі залишилося п ять і менше років, на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених пунктами в частин шостої та сьомої цієї статті. 22.Звільнення з ВС. п.62. Положення звільнення осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів з військової служби здійснюється а у запас, якщо вони не досягли граничного віку перебування військовозобовязаних у запасі

і за станом здоровя придатні до військової служби в мирний або воєнний час б у відставку, якщо вони досягли граничного віку перебування військовозабовязаних у запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоровя з виключенням з військового обліку. Особи офіцерського складу, прапорщики мічмани , які досягли граничного віку перебування військовозобовязаних у запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби

із зняттям з військового обліку та на яких згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України накладено стягнення звільнення з військової служби за службовою невідповідністю , звільняються з військової служби у відставку за службовою невідповідністю. Контракт припиняється розривається , а особи офіцерського складу, прапорщики мічмани , які проходять службу за контрактом, звільняються з військової служби а після закінчення строку контракту б за віком-

у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі в за станом здоровя- на підставі висновку постанови військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби г у звязку зі скороченням штатів- у разі неможливості використання на службі у звязку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів д через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом

Міністрів України е за службовою невідповідністю є у звязку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем ж у звязку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням з у звязку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Особи офіцерського складу, прапорщики мічмани , яким за вироком суду призначено покарання, не повязане з позбавленням волі, або яких звільнено від відбування покарання з випробуванням,

можуть бути залишені на військовій службі за рішенням командирів начальників , яким надано право звільнення зазначених осіб з військової служби, в порядку, визначеному Міністром оборони України. Особи офіцерського складу, прапорщики мічмани , стосовно яких здійснюється дізнання, досудове слідство або кримінальна справа розглядається судом, не підлягають звільненню з військової служби до прийняття остаточного рішення у справі. Особи офіцерського складу, прапорщики мічмани , до

яких відповідно до Закону України Про боротьбу з корупцією судом застосовано адміністративне стягнення, що передбачає звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави, представляються до звільнення з військової служби на підставах, передбачених підпунктом е пункту 63 або підпунктом е пункту 67 цього Положення. Особи офіцерського складу, прапорщики мічмани , звільнені з військової служби у звязку з обвинувальним вироком суду або звільнені з посад, які вони займали, у звязку з притягненням до кримінальної

відповідальності, у разі скасування вироку суду або закриття справи поновлюються в установленому порядку відповідно на військовій службі або на посадах. У разі зміни вироку суду і призначення особі, яка перебувала на військовій службі на посаді офіцерського складу, прапорщика мічмана , покарання, зазначеного в абзаці першому пункту 68 цього Положення, вона за рішенням командира начальника , якому надано право звільнення цієї особи з військової

служби, може бути поновлена на військовій службі в порядку, визначеному Міністром оборони України. Особи офіцерського складу, прапорщики мічмани , які померли, загинули або визнані судом безвісно відсутніми чи оголошені померлими, а також особи, позбавлені військового звання, виключаються зі списків офіцерського складу, прапорщиків мічманів Збройних Сил України в порядку, визначеному Міністром оборони

України. При цьому виключення зі списків особового складу Збройних Сил України осіб офіцерського складу, визнаних безвісно відсутніми чи оголошених померлими, здійснюється Міністром оборони України, а прапорщиків мічманів - командувачами корпусів, прирівняними до них особами і вище на підставі рішень суду про таке визнання чи оголошення. Звільнення відряджених військовослужбовців з військової служби здійснюється в установленому

Положенням порядку за поданням керівників органів виконавчої влади, інших цивільних установ, до яких вони відряджалися, без зарахування в розпорядження Міністра оборони України, особами, зазначеними у пунктах 72 і 73 цього Положення, згідно з їх повноваженнями. Звільнення осіб офіцерського складу з військової служби на підставах, передбачених пунктами 61, 63 та 67 цього

Положення, здійснюється а у військових званнях генерал-полковника адмірала , генерала армії України- Президентом України б у військових званнях до генерал-лейтенанта віце-адмірала включно за усіма підставами- Міністром оборони України в у військових званнях до підполковника капітана 2 рангу включно за всіма підставами, крім звільнення за службовою невідповідністю першими заступниками, заступниками Міністра оборони України, начальником Генерального штабу

Збройних Сил України, командиром військової частини А 0515, а також командувачами видів Збройних Сил України, крім звільнення у звязку із скороченням штатів. Підпункт в пункту 72 в редакції Указу Президента N 1474 2004 від 13.12.2004 Звільнення прапорщиків мічманів з військової служби проводиться командувачами корпусів, прирівняними до них особами

і вище. Днем звільнення осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів з військової служби в запас або у відставку вважається день, з якого їх наказом по стройовій частині виключено зі списків особового складу. Військовослужбовцям, які мають вислугу 20 і більше років у пільговому обчисленні та позитивно характеризуються по службі, а також тим, хто має особливі заслуги перед державою незалежно від вислуги років, у разі звільнення в запас або у відставку за рішенням наказами осіб, які здійснюють звільнення,

надається право носіння військової форми одягу. Обчислювання вислуги років військовослужбовця Порядок звільнення з військової служби Звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів із займаних ними посад, здійснюється на підставах, зазначених у пунктах 63, 67 Положення 1053 2001 , а офіцерів за призовом - у пункті 61 Положення. Прокоментувати зміст ціх статей . Протягом 12 місяців до досягнення граничного віку перебування

на військовій службі перед поданням осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів до звільнення з військової служби в запас або у відставку вони направляються на обстеження військово-лікарською комісією для визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров я, висновки якої враховуються для визначення підстав звільнення. Особи офіцерського складу, прапорщики мічмани , які подаються до звільнення за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, на обстеження до військово-лікарських комісій не направляються.

Особи офіцерського складу, прапорщики мічмани на їх бажання можуть не направлятися на обстеження у військово-лікарські комісії у разі - досягнення граничного віку перебування на військовій службі, якщо вони мають право на максимальну пенсію - досягнення граничного віку перебування в запасі, якщо вони мають право на пенсію за вислугу років - у разі звільнення у зв язку із закінченням строку контракту - у разі звільнення за власним бажанням - у разі звільнення після закінчення

строку служби - у разі звільнення за сімейними обставинами або з інших поважних причин. З особами офіцерського складу, прапорщиками мічманами проводиться не менше двох бесід з питань їх звільнення. Для осіб, які підлягають звільненню за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі, після закінчення контракту або закінчення строку служби, перша бесіда проводиться не пізніше ніж за п ять місяців до досягнення граничного віку перебування на військовій

службі, закінчення строку дії контракту або закінчення строку служби. У ході бесіди роз яснюються підстави й термін подання до звільнення, пільги й переваги щодо працевлаштування та матеріально-побутового забезпечення. Визначається військовий комісаріат для направлення на військовий облік і місце мешкання після звільнення. Ураховуються прохання військовослужбовця, даються необхідні пояснення з інших питань. Вручається направлення для проходження військово-лікарської комісії.

Командир начальник , який підписуватиме подання до звільнення, безпосередньо перед направленням такого подання проводить підсумкову бесіду з військовослужбовцем, у ході якої дає відповіді на питання, що були поставлені військовослужбовцем у першій бесіді, уточнює підстави звільнення з урахуванням висновку військово-лікарських комісій, прохання військовослужбовця, а також інші питання, пов язані зі звільненням. Бесіди про наступне звільнення проводяться - з прапорщиками

мічманами - безпосереднім начальником і командиром військової частини. -з молодшими та старшими офіцерами до підполковника включно, які проходять службу - у військовій частині - безпосереднім начальником і командиром військової частини - в управлінні з єднання - безпосереднім начальником і командиром з єднання або його заступником - в управлінні об єднання - безпосереднім начальником і командувачем об

єднання або його заступником - у головному командуванні виду Збройних Сил України та управлінні оперативного командування - безпосереднім начальником і начальником відповідного структурного підрозділу -у центральному апараті Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України - безпосереднім начальником і начальником відповідного структурного підрозділу.

Згідно п.7.7.3.Інструкції з полковниками капітанами 1 рангу - безпосереднім начальником та начальником військового навчального закладу, командувачем об єднання, військ оперативного командування, головнокомандувачем виду Збройних Сил України, начальником структурного підрозділу центрального апарату Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України або за дорученням - їх заступниками. З генералами адміралами - безпосереднім начальником

та головнокомандувачем виду Збройних Сил України, іншими керівниками Міністерства оборони України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України та його заступниками. До участі в бесідах з особами, які звільняються, за необхідності залучаються фахівці кадрових, юридичних, фінансових органів, органів виховної роботи, тилу, будівництва та розквартирування військ. Питання, що виникли в ході бесіди й не можуть бути розв язані на місці,

направляються для вирішення відповідній посадовій особі чи органу військового управління з додатком відповідних матеріалів і довідок. Зміст проведення бесід відображається в аркуші бесіди і підписується військовослужбовцем, що звільняється, та особою, яка проводила бесіду. У разі відмови військовослужбовця підписати аркуш бесіди він підписується начальником, який проводив бесіду, та особами, присутніми під час бесіди з зазначенням про відмову.

Аркуші бесід зберігаються в першому примірнику особової справи військовослужбовця. У разі звільнення військовослужбовця з військової служби за службовою невідповідністю та у зв язку із систематичним невиконанням ним умов контракту до подання додаються завірені в установленому порядку копії аркушів бесід. Особи офіцерського складу, прапорщики мічмани , які визнані не придатними до військової служби зі зняттям з військового обліку або не придатними до військової служби в мирний час, подаються

до звільнення за станом здоров я. Рішення щодо подальшого проходження служби особами офіцерського складу, прапорщиками мічманами , які визнані обмежено придатними до проходження військової служби в мирний час, приймає посадова особа, до чиєї номенклатури призначення належить посада, яку обіймає військовослужбовець на підставі відповідних клопотань. Звернути увагу курсантів на те, що згідно п.7.10. Інструкції документи щодо звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів

, визнаних військово-лікарською комісією не придатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, а також не придатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, оформляються негайно з отриманням військовою частиною відповідного висновку військово-лікарської комісії та надсилаються до посадової особи, яка видає наказ про звільнення. Пункт 7.11. Інструкції передбачає, що за наявності декількох підстав для звільнення особи офіцерського

складу, прапорщики мічмани за бажанням обирають ту з підстав, за якою передбачаються найбільші права та пільги після звільнення. Подання до звільнення військовослужбовців з військової служби за станом здоров я, через сімейні обставини, у зв язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, та після закінчення строку контракту надсилаються безпосередньо до органу кадрової роботи органу військового управління на ступінь нижче того, який видає наказ про звільнення.

Згідно п.7.12. Інструкції особам офіцерського складу, прапорщикам мічманам , зазначеним у пункті 75 Положення 1053 2001 , у наказах по особовому складу про звільнення може бути надане право носіння військової форми одягу. В інших наказах командирів начальників для військовослуж-бовців, які звільняються з військової служби, можуть бути застосовані такі види заохочення, як оголошення подяки, нагородження грамотою, цінним подарунком, грошовою премією, занесення прізвища військовослужбовця до

Книги пошани військової частини, нагородження заохочувальними відзнаками Міністерства оборони України тощо. Накази про звільнення в запас або відставку оголошуються командирами військових частин. Для осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів , звільнених у запас або у відставку, які позитивно характеризувалися під час проходження військової служби, організовуються урочисті проводи звільнених командирів підрозділів, військових частин

і з єднань - із шикуванням особового складу інших звільнених осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів - на зборах офіцерів та прапорщиків мічманів військової частини. Звільнення з військової служби за службовою невідповідністю. Звернути увгу курсантів на те, що згідно п. 7.13. Інструкції осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів здійснюється у разі - реалізації накладеного

Міністром оборони України дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом є статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - реалізації висновку планового атестування військовослужбовця - виконання судового рішення стосовно осіб офіцерського складу, до яких відповідно до Закону України Про боротьбу з корупцією 356 95-ВР застосовано адміністративне стягнення, що передбачає звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави.

Якщо дисциплінарне стягнення - попередження про неповну службову відповідність, яке накладене на осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів , не відіграло своєї виховної ролі, командиром військової частини приймається рішення про переміщення таких осіб на нижчу посаду чи звільнення з військової служби за підпунктами е , є пункту 63 та підпунктом е пункту 67 Положення 1053 2001 . Для звільнення таких осіб за службовою невідповідністю командиром військової частини

відпрацьовується та надсилається за підпорядкованістю матеріал для підготовки проекту наказу Міністра оборони України про накладення дисциплінарного стягнення згідно з пунктом є статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. 7.14. Наказ про накладення на осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, виданий посадовими особами, визначеними

статтями 12, 67 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України , є підставою для оформлення документів, необхідних для видання наказу по особовому складу про таке звільнення. З метою своєчасного виконання вимог статті 96 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України щодо негайного виконання дисциплінарного стягнення, яке накладено на осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів у вигляді звільнення з військової служби

за службовою невідповідністю, у день надходження письмового повідомлення про накладення такого дисциплінарного стягнення командиром військової частини оголошується військовослужбовцю про накладення стягнення та проводиться з ним бесіда. У ході бесіди надаються необхідні роз яснення і поради, доводиться вислуга років, розрахована штабом військової частини, визначається військовий комісаріат для направлення на військовий облік. У дводенний термін командир військової частини подає безпосередньо

до Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України на осіб офіцерського складу , до органів кадрової роботи оперативних командувань, видів Збройних Сил України на прапорщиків, мічманів донесення, у якому зазначаються відомості, необхідні для видання наказу по особовому складу військове звання, прізвище, ім я та по батькові, посада, число, місяць, рік народження, освіта, з якого часу у

Збройних Силах, вислуга років, розрахована штабом частини, висновок військово-лікарської комісії у разі наявності , до якого військового комісаріату підлягає направленню на облік, особистий номер, номер і дата видання наказу про накладення дисциплінарного стягнення. Видання наказу по особовому складу щодо звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів за службовою невідповідністю здійснюється на підставі наказу про накладення такого стягнення

з надходженням донесення від командира військової частини, де проходить військову службу військовослужбовець, який підлягає звільненню. З надходженням до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби він підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини та направленню на облік до районного міського військкомату за вибраним місцем мешкання. Після звільнення військовослужбовця з військової служби військовим комісаріатом, де він перебуває на

обліку, здійснюється розрахунок вислуги років, який направляється для затвердження уфінансове управління оперативного командування чи виду Збройних Сил України, а також військовослужбовець направляється для проходження медичного обстеження з метою визначення придатності до військової служби. Згідно п.7.15. Інструкції особи офіцерського складу, прапорщики мічмани звільняються з військової служби у зв язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Командир військової частини може порушити клопотання про залишення на військовій службі осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів , яким за вироком суду призначено покарання, не пов язане з позбавленням волі, або яких звільнено від відбуття покарання з випробуванням. Особи офіцерського складу, прапорщики мічмани , до яких відповідно до Закону України Про боротьбу з корупцією 356 95-ВР судом застосовано адміністративне стягнення, що передбачає

звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави, представляються до звільнення з військової служби на підставах, передбачених підпунктом е пункту 63 або підпунктом е пункту 67 Положення 1053 2001 . Командиром військової частини за підпорядкованістю подається клопотання щодо прийняття рішення посадовими особами, яким надано право звільнення зазначених осіб з військової служби. Приймаючи таке рішення, ураховується потреба в таких фахівцях,

їх ділові, професійні, особисті якості, попереднє ставлення їх до служби, придатність до неї за станом здоров я, наявність державних нагород, тяжкість, а також умисність або необережність вчинення злочину. При цьому враховуються рекомендації зборів офіцерів, прапорщиків мічманів . П.7.17. Інструкції визначає, що військовослужбовці, до яких за вироком суду застосовано кримінальне покарання у вигляді арешту, проходять військову службу з урахуванням обмежень, що застосовуються до

них згідно з правилами тримання військовослужбовців на гауптвахті, передбаченими Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України. Особи офіцерського складу, прапорщики мічмани , яким за вироком суду призначене покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців, не можуть бути підвищені за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується до строку вислуги років для присвоєння чергового військового

звання. Звертаю увагу курсантів на положення П. 7.18. Інструкції , що прапорщики мічмани , позбавлені військових звань прапорщик мічман у випадках, передбачених пунктом 29 Положення 1053 2001 , виключаються зі списків особового складу наказами командирів військових частин, які мають право видавати накази по особовому складу, відповідно до пункту 4.19 Інструкції, а позбавлені військового звання в порядку дисциплінарного стягнення з дня підписання наказу

про таке позбавлення. З особами офіцерського складу, прапорщиками мічманами , звільненими з військової служби за службовою невідповідністю, у зв язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, а також у зв язку із систематичним невиконанням умов контракту до вибуття з військової частини командиром проводяться бесіди, у яких даються необхідні роз яснення й поради. Виключення зі списків офіцерського складу Збройних

Сил України, померлих у мирний час офіцерів або позбавлених військового звання оформляються наказами по особовому складу командирів з єднань, прирівняних до них осіб і вище на всіх офіцерів незалежно від номенклатури. особи офіцерського складу, прапорщики мічмани , позбавлені військового звання у зв язку із засудженням за вчинені злочини, за вироком суду виключаються зі списків особового складу після набрання вироком суду законної сили з дня, указаного у вироку суду

про початковий строк відбуття покарання, а позбавлені військового звання в порядку дисциплінарного стягнення з дня підписання наказу про таке позбавлення .7.21. Особи офіцерського складу, прапорщики мічмани , які підлягають звільненню з військової служби у зв язку зі скороченням штатів у разі неможливості використання по службі у зв язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів і які не набули права на пенсію за вислугою років, у письмовій формі

попереджуються командиром про звільнення з військової служби. Не пізніше як за два місяці до проведення таких заходів письмово повідомляється державна служба зайнятості. 7.22. Після видання наказів по особовому складу про звільнення осіб офіцерського складу, прапорщиків мічманів з військової служби підстави звільнення зміні не підлягають, якщо під час звільнення не допущені порушення чинного законодавства й не виникли нові обставини, пов язані зі звільненням.

У разі визнання незаконним рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби поновлення його на попередній або рівній посаді здійснюється наказом інстанції на ступінь вище від тієї, якою видано наказ про звільнення. Для цього подаються копії рішення суду чи посадової особи про таке визнання, матеріали службового розслідування та копія наказу, виданого відповідним командиром начальником про притягнення до дисциплінарної відповідальності

посадових осіб, винних у незаконному звільненні військовослужбовця. 23. Виконання військового обовязку в запасі. Глава V ЗУ Про військовий обовязок присвячена питанням виконання військового обовязку у запасі. Так, згідно ст. 27 цього Закону 1. У запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни

України, придатні за станом здоров я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і які не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в районних міських військових комісаріатах та відповідних органах інших військових формувань. 2. Військовозобов язані в добровільному порядку можуть бути зараховані у військовий резерв Збройних Сил України та інших військових формувань, який складається з громадян, що

проходять службу у військовому резерві, та громадян, які відібрані кандидатами для зарахування на службу у військовому резерві. 3. Служба у військовому резерві встановлюється з метою планомірної підготовки громадян України для комплектування особовим складом Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період шляхом здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок

і умінь під час її проходження. 4. Громадяни, у разі прийняття їх на службу у військовому резерві або її продовження на новий строк, укладають контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України або інших військових формувань. 5. Програми підготовки резервістів Збройних Сил України, порядок та обсяги підготовки за військово-обліковими спеціальностями, час та строки

проведення підготовки визначаються Генеральним штабом Збройних Сил України, а в інших військових формуваннях - їх керівниками, за погодженням з Генеральним штабом Збройних Сил України. 6. Фінансове і матеріальне забезпечення заходів, пов язаних з проходженням служби у військовому резерві, здійснюється за рахунок коштів, передбачених в

Державному бюджеті України на утримання Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями. 7. Запас військовозобов язаних поділяється на першу і другу категорії. 8. До запасу першої категорії належать військовозобов язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність.

9. До запасу другої категорії належать військовозобов язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби, а також військовозобов язані-жінки. 10. Військовозобов язані, зараховані в запас другої категорії, у разі здобуття під час перебування в запасі військово-облікової спеціальності переводяться до запасу першої категорії. Стаття 28. Розряди запасу та граничний вік перебування військовозобов язаних у запасі 1.

Запас військовозобов язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов язаних. 2. Військовозобов язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком 1 перший розряд - до 35 років 2 другий розряд рядовий склад - до 40 років сержантський і старшинський склад сержанти і старшини - до 45 років прапорщики і мічмани - до 50 років.

3. Особи офіцерського складу, які перебувають у запасі, поділяються на розряди за віком 1 перший розряд молодший офіцерський склад - до 45 років старший офіцерський склад майор капітан 3 рангу , підполковник капітан 2 рангу - до 50 років полковник капітан 1 рангу - до 55 років вищий офіцерський склад - до 60 років 2 другий розряд молодший офіцерський склад - до 50 років старший офіцерський склад майор капітан 3 рангу , підполковник капітан 2 рангу - до 55 років полковник капітан 1 рангу - до 60 років вищий офіцерський

склад - до 65 років. 4. Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві. 5. Військовозобов язані-жінки незалежно від присвоєних їм військових звань зараховуються до запасу другого розряду. Граничний вік перебування їх у запасі встановлюється для осіб офіцерського складу -

50 років, для інших військовозобов язаних-жінок - 40 років. Стаття 29. Проходження зборів військовозобов язаними та резервістами 1. Військовозобов язані призиваються на навчальні або перевірочні та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програми підготовки резервістів Збройних Сил України в порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами

України служби у військовому резерві. 2. Права та обов язки військовозобов язаних та резервістів, призваних на збори, встановлюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами. 3. Військовозобов язані з числа осіб офіцерського складу запасу, які не проходили військової служби як офіцери, а також офіцери запасу, звільнені з військової служби до набуття права на пенсію за вислугу років, та особи рядового, сержантського і старшинського складу можуть бути призвані районними міськими

військовими комісаріатами на навчальні збори першого розряду - до п яти разів строком до двох місяців кожного разу другого розряду - до трьох разів строком до одного місяця кожного разу. 4. Час і строки проведення навчальних зборів військовозобов язаних визначаються Генеральним штабом Збройних Сил України відповідно до цього Закону. 5. Військовозобов язані в період між навчальними зборами можуть залучатися за планом

Генерального штабу Збройних Сил України до перевірочних зборів строком до 15 днів як без відриву від виробництва, так і з відривом. 6. Загальний строк зборів під час перебування військовозобов язаних у запасі не може перевищувати 10 місяців. При цьому час перебування на перевірочних зборах зараховується до загального строку перебування на навчальних зборах. 7. Загальний строк перебування резервістів на зборах не може перевищувати трьох місяців на рік.

8. У разі прийняття Президентом України схваленого Верховною Радою України рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошення окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації військовозобов язані можуть призиватися на спеціальні збори на строк не більше двох місяців. 9. Призвані на збори військовозобов язані та резервісти забезпечуються

коштами і матеріальними засобами в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. 10. За призваними на збори військовозобов язаними та резервістами на весь період зборів, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування

і форм власності. 11. Розміри грошового забезпечення і заохочення резервістів та порядок їх виплати визначаються Кабінетом Міністрів України. 12. Виплата середнього заробітку військовозобов язаним та резервістам за весь період зборів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів

України. 13. Якщо військовозобов язаний або резервіст захворів під час зборів і продовжує хворіти після їх закінчення, за ним зберігаються місце роботи і займана посада, а з дня закінчення зборів, у разі тимчасової непрацездатності, замість заробітної плати виплачується допомога відповідно до законодавства. 14. Військовозобов язаним або резервістам, які на день призову на збори не працюють, на весь період

зборів, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, виплачується грошове забезпечення в розмірі мінімальної заробітної плати за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями. Стаття 30.

Звільнення від проходження зборів 1. Від проходження зборів звільняються 1 працівники Збройних Сил України та інших військових формувань 2 працівники підприємств, установ і організацій цивільної авіації, які безпосередньо забезпечують перевезення, обслуговування та ремонт повітряних суден і аеродромної техніки 3 плавучий склад суден морського і річкового транспорту та суден рибної промисловості в період навігації 4 особи, які працюють у сільському

господарстві, а також зайняті на підприємствах з ремонту сільськогосподарської техніки в період посівних і збиральних робіт, за винятком перевірочних зборів 5 науково-педагогічні педагогічні працівники вищих, професійно-технічних і середніх навчальних закладів - в період, коли у цих закладах проводяться заняття 6 студенти вищих навчальних закладів з денною і вечірньою формами навчання - на весь строк навчання, а студенти вищих навчальних закладів із заочною формою навчання

і такі, що здають іспити екстерном, а також аспіранти та докторанти - в період екзаменаційних сесій 7 військовозобов язані-жінки, за винятком перевірочних зборів 8 особи, звільнені з військової служби протягом року після звільнення в запас, за винятком перевірочних зборів 9 військовозобов язані, які мають дітей віком до трьох років або трьох і більше дітей віком до 16 років 10 військовозобов язані - у зв язку з депутатською діяльністю 11 військовозобов язані, заброньовані за органами державної влади, органами

місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та воєнний час 12 студенти, які навчаються у вищих і середніх духовних навчальних закладах 13 священнослужителі, які займають посаду в одній з релігійних організацій, що діє за статутом положенням , зареєстрованим у встановленому порядку 14 кандидати в народні депутати України, зареєстровані в установленому порядку, за

їх заявою - до дня опублікування результатів виборів включно. 2. В окремих випадках, за наявності інших поважних причин і подання військовозобов язаними відповідних документів, рішення про звільнення від проходження зборів приймається районним міським військовим комісаріатом, де вони перебувають на військовому обліку. Стаття 31. Присвоєння військових звань у запасі 1.

Військовозобов язаним та резервістам, які пройшли навчальні збори і склали заліки за програмою навчання або здобули відповідну освіту чи досвід роботи на керівних посадах, можуть бути присвоєні чергові військові звання в запасі в порядку, встановленому відповідно положеннями про проходження військової служби громадянами України 1153 2008 , положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві та нормативно-правовими актами з питань військового обліку військовозобов

язаних. Стаття 32. Переведення військовозобов язаних у відставку 1. Військовозобов язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку. 24.Правовий режим майна в ЗСУ Закон України Про правовий режим майна у Збройних

Силах України Відомості Верховної Ради ВВР , 1999, N 48, ст.407 визначає правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном. Стаття 1.Військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних

Сил України далі - військові частини . До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв язку тощо. Стаття 2. Органи, які здійснюють управління військовим майном.

Вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також прийняття рішень щодо його вилучення і передачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади є компетенцією Кабінету Міністрів України. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове

майно за військовими частинами у разі їх формування, переформування , приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування. Стаття 3. Особливості статусу військового майна Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, передбачених частиною

другою цієї статті . З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна

здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. 25. Господарська діяльність у ЗСУ ЗАКОН УКРАЇНИ Про господарську діяльність у Збройних Силах України Відомості Верховної Ради ВВР , 1999, N 48, ст.408 Із змінами, внесеними згідно із Законом

N 860-IV 860-15 від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 37, ст.300 Постанова КМУ 1171 от 25.07.2000 р.Про затвердження переліку видів господарської діяльності здійснення якої дозволяється частинам ЗСУ. Стаття 1 ЗАКОНУ визначае що таке господарська діяльність у Збройних Силах України- це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, повязана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності

і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки в межах і порядку, визначених цим Законом. Вона здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ сил для підтримання на належному рівні

їх бойової та мобілізаційної готовності. Господарська діяльність у Збройних Силах України не повинна негативно позначатися на їх боєготовності та боєздатності. Не допускається залучення військовослужбовців до виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, не передбачених цим Законом. Закон визначае порядок обліку та списання військового майна

Інвентаризація військового майна Відчуження військового майна Відповідальність за порушення вимог цього Закону Положення про військове корабельне господарство Збройних Сил України Затверджено наказом Міністра оборони України від 16.07.97 N 300 Загальні положення 1.1. Положення про військове корабельне господарство Збройних

Сил України визначає основи організації та ведення військового корабельного господарства права та обовязки посадових осіб військової частини корабля та зєднання, повязані з веденням військового корабельного господарства порядок створення військового господарства при формуванні та порядок ліквідації його при розформуванні військової частини зєднання порядок вирішення інших питань щодо організації та ведення військового корабельного господарства.

Військове корабельне господарство- це сукупність сил і засобів , які входять до складу військових частин кораблів і зєднань, а також передані їм у постійне чи тимчасове користування різні обєкти матеріально-технічної бази, матеріальні засоби, призначені для забезпечення бойової підготовки і виховної роботи, військового побуту, правильної експлуатації, ремонту, зберігання озброєння, військової

техніки і майна. Під сукупністю сил і засобів тут і надалі треба розуміти всі види озброєння, бойової та іншої техніки, ракети, боєприпаси, ракетне паливо, пальне, мастильні матеріали та спеціальні речовини, продовольство, речове, інженерне, хімічне майно та інші матеріальні засоби, які використовуються для забезпечення потреб Збройних Сил України на мирний та воєнний час. До матеріально-технічної бази належать обєкти господарського,

технічного, медичного, спеціального призначення, а також бойової підготовки та виховної роботи. 2.2. Основними завданнями військового корабельного господарства є всебічне і безперервне забезпечення бойової підготовки та мобілізаційної готовності військових частин і зєднань, створення умов для швидкого переходу їх із мирного на воєнний стан. 2.3. Командир військової частини зєднання організовує військове корабельне

господарство та керує ним. Керівництво він здійснює особисто, через штаб, своїх заступників, начальників родів військ та служб. 2.4. Організація та ведення військового корабельного господарства господарська діяльність включає планування та організацію роботи служб, підрозділів та обєктів господарського, технічного і медичного призначення, а також безперервне управління та здійснення контролю за цією роботою витребування, одержання, підвезення, зберігання, видачу та витрату матеріальних засобів

і коштів своєчасне та повне доведення належних видів постачання, задоволення матеріально-побутових, культурних потреб та збереження здоровя особового складу забезпечення правильної та безпечної експлуатації, зберігання і ремонту озброєння, бойової та іншої техніки і майна Абзац пятий пункту 2.4 з змінами, внесеними згідно з Наказом Міноборони N 233 від 11.06.98 капітальне будівництво, яке виконується господарським способом,

експлуатацію та ремонт казармено-житлового фонду, споруд комунального призначення, а також підїзних шляхів та колій утримання у належному стані, удосконалення і розвиток обєктів навчально-матеріальної бази бойової підготовки, спеціальних споруд розробку та впровадження заходів щодо поліпшення екологічного стану довкілля, раціонального використання відведених земель та утримання у належному стані закріплених територій організацію пожежної безпеки у військових частинах

зєднаннях і безпечну експлуатацію обєктів держтехнагляду ведення діловодства, обліку і звітності за всіма видами матеріальних засобів та інші питання забезпечення різноманітної діяльності військових частин зєднань . Визначаються права й обовязки посадових осіб військової частин корабля та з єднання, пов язаних із веденням військового корабельного господарства планування господарської діяльності

рганізація матеріального, технічного, медичного, ветеринарного, торговельно-побутового, квартирно-експлуатаційного та фінансового забезпечення військових частин з єднань особливості організації та ведення військового господарства у військових частинах зєднаннях під час перебування на полігонах, польових виходах і на навчаннях заняттях особливості організації та ведення військового корабельного господарства у військових частинах і з єднаннях видів Збройних Сил та аеромобільних військах створення військового господарства

при формуванні та ліквідація його при розформуванні військової частини зєднання . 27. Правові основи участі України в міжнародних миротворчих операціях З набуттям чинності 24 жовтня 1945 року Статуту Організації Обєднаних Націй виникли правові підстави для проведення у необхідних ситуаціях миротворчих операцій. Їх юридичним обґрунтуванням являються рішення Ради

Безпеки ООН на підставі вимог глав VI - VIII Статуту, коли відповідно до статті 33 сторони, що беруть участь в будь - якому спорі повинні намагатися вирішити його мирним шляхом. Чи відповідно до статтей 39 - 42 Статуту у разі необхідності Рада Безпеки передбачає відповідні дії у звязку із загрозою миру, порушенням миру або актами агресії, чи вживає відповідні дії в рамках колективної самооборони згідно статті 51

Статуту чи з допомогою регіональних дій, завдяки яким члени можуть обєднатися в коаліцію для цілей, що відповідають Статуту ООН. Для цього стаття 45 Статуту з метою забезпечення для Організації Обєднаних Націй можливості вживати термінових військових заходів, члени Організації повинні тримати у стані негайної готовності контингенти національних військово - повітряних сил для спільних міжнародних примусових дій . Розпочинаючи з 1948 року

і по даний час проводяться миротворчі операції, які за видами інтенсивності умовно можна поділити на 3-и рівні рівень 1 - дуже обмежені дії неозброєних або мало озброєних контингентів без можливості або з дуже обмеженою свободою пересування рівень 2 - в основному застосовується при конфліктах між спільнотами всередині держави та вимагає краще підготовлені війська та важче озброєння рівень 3 - вимагає більшої інтенсивності дій за чіткого збільшення ризику та відповідної координації

військових операцій. Україна, яка входить до першої десятки держав за участю в миротворчих місіях, з липня 1992 року почала брати участь у миротворчих операціях під егідою міжнародних організацій, що підтверджує дійсні наміри нашої держави щодо активного включення до колективних заходів збереження миру та стабільності як у Європі зокрема, так і у світі загалом. Цьому сприяє наявність в національному законодавстві, зокрема, таких Законів України, як Про міжнародні договори

України від 22 грудня 1993 року, Про участь України в міжнародних миротворчих операціях від 23 квітня 1999 року, Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав від 2 березня 2000 року Про схвалення рішення ПУ щодо участі миротворчого контингенту України в забезпеченні Спеціального суду у справах

Республіки Сьера-Ліоне від 14.06.06. Постанова КМУ Деякі питання забезпечення діяльності миротворчих контингентів і миротворчого персоналу, що утримуються за рахунок Державного бюджету від 30.03.2006 року Інструкція з організації участі миротворчих контингентів і персоналу ЗСУ у міжнародних миротворчих операціях затверджена

Наказом МОУ травень 2006 року та інші нормативно - правові акти. Основою для будь - якої миротворчої місії є чіткий і точний мандат ООН або ОБСЄ, розроблений шляхом консультацій з державами - учасницями або зацікавленими сторонами, який охоплює усі основні елементи миротворчої операції. Виняток складають ситуації на основі глави VII Статуту про примусові заходи для відновлення миру .

Але основним критерієм є те, що держава, військовий контингент якої бере участь в операції з підтримання миру, повинна бути абсолютно нейтральною до кожної з воюючих сторін і переслідувати при цьому лише одну мету - врегулювати збройний конфлікт. 29.Завдання та повноваження МОУ та ГШ ЗСУ. Постанова Кабінету Міністрів України від 3.08.06 р. N 1080 ПОЛОЖЕННЯ про

Міністерство оборони України Міністерство оборони України Міноборони є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та головним провідним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони. Основними завданнями Міноборони є -участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері оборони

і військового будівництва, координація діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування з підготовки держави до оборони -здійснення військово-політичного та адміністративного управління Збройними Силами, участь у формуванні завдань Збройних Сил -здійснення ресурсного забезпечення для підтримання необхідного рівня бойової і мобілізаційної готовності, підготовки Збройних Сил до виконання покладених на них функцій

і завдань -проведення державної військової кадрової політики, розвиток військової освіти і науки -участь у формуванні та реалізації державної політики, спрямованої на розвязання соціальних проблем військовослужбовців, а також осіб, звільнених з військової служби у запас або відставку -участь у формуванні та удосконаленні законодавчої бази з питань оборони і воєнної безпеки, контроль за дотриманням законодавства у

Збройних Силах та забезпечення здійснення демократичного цивільного контролю над Збройними Силами. Міноборони відповідно до покладених на нього завдань 1 у питаннях формування та реалізації державної політики у сфері оборони і військового будівництва, військово-політичного управління Збройними Силами 2 провадить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність, спрямовану на виявлення загроз національній безпеці України у воєнній сфері та протидію

їм 3 організовує через Генеральний штаб Збройних Сил захист від терористичних посягань обєктів Збройних Сил та підготовку до застосування сил і засобів Збройних Сил у разі вчинення терористичного акту в повітряному просторі чи територіальних водах України та в разі виникнення терористичних загроз безпеці держави із-за меж України 4 у питаннях бойової та мобілізаційної готовності 5 у питаннях організації просвітницької,

науково-технічної і технічної діяльності 7 у гуманітарній, соціальній та інформаційній сфері 8 у сфері міжнародного співробітництва 9 у питаннях діяльності в умовах особливого періоду 10 забезпечує комплектування Збройних Сил, інших військових формувань, 11 організовує роботу з утилізації надлишкового озброєння, військової техніки та боєприпасів і координує діяльність органів виконавчої влади у цій сфері 12 бере участь у здійсненні

заходів щодо ліквідації наслідків та захисту населення під час надзвичайних ситуацій 13 забезпечує обєктивне і своєчасне інформування Верховної Ради України, Президента України, Ради національної безпеки і оборони України та Кабінету Міністрів України про стан справ у Збройних Силах 14 організовує охорону праці у Збройних Силах 15 забезпечує додержання вимог законодавства щодо

екологічної безпеки у Збройних Силах 16 здійснює захист своїх законних прав та інтересів у судах та інших юрисдикційних органах, зокрема в міжнародних 17 бере участь у реалізації державної політики у сфері охорони державної таємниці 18 виконує інші функції, повязані з реалізацією покладених на Міноборони завдань. Міноборони очолює Міністр, якого призначає на посаду за поданням

Президента України і звільняє з посади Верховна Рада України. У К А З ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України Основними завданнями Генерального штабу є -стратегічне планування застосування Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів,

Держспецтрансслужби і Держспецзвязку для оборони держави, організація стратегічного розгортання та координація їх підготовки до виконання завдань у сфері оборони держави -розроблення та здійснення заходів коротко- та середньострокового оборонного планування у Збройних Силах -забезпечення узгодженості програм розвитку інших військових формувань, правоохоронних органів,

Держспецтрансслужби і Держспецзвязку в частині, що стосується оборони держави -оперативне управління Збройними Силами -здійснення заходів із всебічного забезпечення Збройних Сил -забезпечення функціонування системи управління Збройними Силами, іншими військовими формуваннями, Держспецтрансслужбою і Держспецзвязку -організація

і контроль за здійсненням заходів, спрямованих на підтримання військ сил Збройних Сил у постійній бойовій та мобілізаційній готовності, комплектування їх особовим складом, проведення призову громадян на строкову військову службу, прийняття громадян на військову службу за контрактом, визначення потреб і ресурсів, необхідних для виконання покладених на Збройні Сили завдань -організація взаємодії з міністерствами,

іншими центральними органами виконавчої влади, радами оборони Автономної Республіки Крим та областей під час виконання завдань у сфері оборони держави -забезпечення в межах компетенції міжнародного військового співробітництва Збройних Сил зі збройними силами інших держав -участь у формуванні та проведенні єдиної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності в

інтересах Збройних Сил. Генеральний штаб відповідно до покладених на нього завдань 1 у питаннях реалізації державної політики у сфері оборони та планування оборони держави а прогнозує тенденції розвитку форм і способів ведення воєнних дій та засобів збройної боротьби б готує та подає в установленому порядку Президентові України та органам державної влади пропозиції щодо прийняття рішень про підготовку держави і Збройних Сил до оборони в подає Міністерству оборони

України далі- Міноборони пропозиції щодо оцінки загроз у воєнній та інших сферах, до запобігання, нейтралізації і ліквідації яких можуть залучатися Збройні Сили, та визначення ситуацій застосування Збройних Сил на середньо- і довгострокову перспективу г розробляє План стратегічного застосування Збройних Сил та організовує розроблення оперативних планів застосування

військ сил Збройних Сил д здійснює у мирний час за участю інших військових формувань, правоохоронних органів, Держспецтрансслужби і Держспецзвязку стратегічне планування застосування Збройних Сил тощо 2 у питаннях оперативного керівництва Збройними Силами а організовує підготовку Збройних

Сил до виконання покладених на них завдань б організовує участь Збройних Сил у здійсненні заходів в умовах надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях в організовує і забезпечує ефективне функціонування системи управління Збройними Силами, іншими військовими формуваннями, Держспецтрансслужбою і Держспецзвязку г аналізує та оцінює обстановку в районах

імовірних дій Збройних Сил готує для Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Ставки Верховного Головнокомандувача Збройних Сил та Міноборони пропозиції щодо застосування Збройних Сил і на їх основі розробляє та уточнює оперативні плани застосування військ сил Збройних Сил д доводить до Збройних Сил, інших військових формувань та правоохоронних органів, а в особливий

період- і до міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, рад оборони Автономної Республіки Крим та областей директиви і накази Верховного Головнокомандувача Збройних Сил з питань оборони, організовує та контролює їх виконання е узагальнює досвід підготовки штабів, ведення бойових дій, розвязання воєнних конфліктів, проводить порівняльну оцінку та готує пропозиції щодо підвищення бойових можливостей зєднань, військових

частин Збройних Сил, їх озброєння та військової техніки є сприяє розвитку воєнного мистецтва організовує здійснення заходів оперативного забезпечення у Збройних Силах 3 у питаннях безпосереднього військового керівництва Збройними Силами а організовує комплектування Збройних Сил, інших військових формувань та Держспецтрансслужби військовослужбовцями, призов громадян на строкову

військову службу, навчальні або перевірочні та спеціальні збори, прийняття на військову службу за контрактом, накопичення військовонавчених людських ресурсів б здійснює загальне керівництво роботою, повязаною з організацією та веденням військового обліку призовників і військовозобовязаних, контроль за станом цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування

і форм власності в подає Міноборони пропозиції щодо формування, переформування та розформування обєднань, зєднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил г забезпечує реалізацію у Збройних Силах державної політики у сфері інформатизації, організовує і координує роботу зі створення єдиної автоматизованої системи управління Збройними

Силами, впроваджує сучасні інформаційні технології в діяльності органів військового управління д бере участь у забезпеченні наукової і науково-технічної діяльності у Збройних Силах е забезпечує правопорядок та додержання військової дисципліни у Збройних Силах 4 у питаннях виконання завдань особливого періоду, крім функцій, визначених у підпунктах 1-3 цього пункту а координує здійснення заходів щодо мобілізації демобілізації у

Збройних Силах, інших військових формуваннях, бере участь у підготовці та здійсненні заходів, повязаних з мобілізацією демобілізацією в державі б уточнює плани застосування Збройних Сил, інших військових формувань в приймає у своє підпорядкування визначені завданнями особливого періоду зєднання, військові частини, підрозділи, установи інших військових формувань, правоохоронних органів,

Держспецтрансслужби, Держспецзвязку, їх органи управління г організовує стратегічне розгортання Збройних Сил і переведення на 6. Генеральний штаб здійснює свої повноваження безпосередньо та через органи військового управління Збройних Сил, відповідно до закону взаємодіє з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, установами та організаціями. 7. Генеральний штаб очолює начальник Генерального штабу, якого призначає на посаду

і звільняє з посади Президент України за поданням Міністра оборони України. На посаду начальника Генерального штабу призначається військовослужбовець. Якщо Міністром оборони України призначається цивільна особа, начальник Генерального штабу за посадою є Головнокомандувачем Збройних сил. 9. Начальник Генерального штабу має перших заступників та заступників, яких призначає

на посади та звільняє з посад Міністр оборони України за поданням начальника Генерального штабу. На посади перших заступників та заступників начальника Генерального штабу призначаються військовослужбовці. 10. Начальник Генерального штабу у межах повноважень видає директиви і накази військам силам Збройних Сил, іншим військовим формуванням, правоохоронним органам,

Держспецтрансслужбі і Держспецзвязку, що залучаються до виконання завдань у сфері оборони, організовує та контролює їх виконання має право скасовувати директиви і накази підпорядкованих йому органів військового управління. 11. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Генерального штабу, обговорення найважливіших напрямів його діяльності та розвитку

Збройних Сил у Генеральному штабі утворюється постійно діючий колегіальний дорадчий орган- військова рада. Головою військової ради є начальник Генерального штабу. 30. Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006 - 2011 роки Державна програма, була затверджена та введена в дію Указом Президента України від 27 грудня 2005 1862-25т 2005

Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 9 грудня 2005 року Про Державну програму розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки . Взагалі, процес військового будівництва в Україні умовно можна розподілити на чотири основні етапи Перший 1991 - 1996 роки - формування основ Збройних Сил України Другий 1997 - 2001 роки - подальше будівництво

Збройних Сил України Третій 2001 - 2005 роки - реформування та розвиток Збройних Сил України Четвертий 2006 - 2011 роки - розвиток Збройних Сил України. У 2006 рік Збройні Сили України вступили із затвердженою в рамках середньострокового оборонного планування Державною програмою розвитку Збройних Сил України на 2006 -

2011 роки. Ця Програма заклала підвалини нової моделі Українського війська. Зокрема, у цьому документі оцінено умови розвитку армії, визначено цілі застосування і основні завдання Збройних Сил відповідно до сучасних умов, а також завдання щодо розвитку озброєння і військової техніки, інтенсифікації підготовки військ відповідно до тих ресурсних показників, які визначив Уряд України. В рамках виконання заходів Державної програми розвитку розпочався

і триває процес реорганізації всіх структур армії - Генерального штабу, видів Збройних Сил - Повітряних Сил, Військово-Морських Сил та Сухопутних військ. Вже до кінця 2006 року Генеральний штаб Збройних Сил України завершить перехід на так звану J-структуру, апробовану в країнах - членах НАТО. Така структура дозволяє ліквідувати зайві управлінські

ланки, спростити механізм прийняття управлінських рішень, чітко визначити рівень відповідальності та повноважень посадових осіб, позбавити структурні підрозділи невластивих їм функцій. Два роки тому на базі Військово-Повітряних Сил і Військ Протиповітряної оборони шляхом їх обєднання були створені Повітряні Сили. Це дуже важливий крок з огляду відповідності сьогоднішньому баченню системи захисту

повітряного простору держави. У свою чергу, створення Повітряних Сил веде до значних змін у керуванні цим видом, особливо в структурах авіаційної, зенітно-ракетної та радіотехнічної компонент. Всі структури Сухопутних військ, які залишаться у складі цього виду Збройних Сил у 2011 році, вже перепідпорядковані армійським корпусам.

Сьогодні командир армійського корпусу став тією фігурою, яка відповідає і здійснює підготовку перспективних частин і зєднань. Більш того, армійські корпуси відтепер підпорядковуються безпосередньо командувачу Сухопутних військ, а не оперативним командуванням, що значно підвищує ефективність і оперативність управління цим видом Збройних Сил.

Ті ж частини і зєднання, які не передбачені в майбутній структурі Збройних Сил, перепідпорядковані командувачам оперативних командувань. Сьогодні Західне і Південне оперативні командування займаються розформовуванням та ліквідацією тих військових організмів, які не передбачені у складі ЗС України Держпрограмою розвитку до 2011 року. На рубежі 2009 року у складі

Сухопутних військ оперативних командувань вже не буде. Вони виконали свою роль у вирішенні оперативних, мобілізаційних завдань та завдань територіальної оборони. Тобто процес реорганізації всіх трьох видів Збройних Сил України стане базою для формування міжвидових угруповань військ, призначених для виконання завдань, що випливають зі сценаріїв розвитку потенційних конфліктних ситуацій.

Крім того, вже до кінця 2007 року буде створено і на початку 2008 року розпочне повноцінно функціонувати Обєднане оперативне командування, на яке покладатиметься керівництво міжвидовими угрупованнями, які будуть створюватися для виконання миротворчих завдань та завдань по захисту території держави. Українська армія зразка 2011 року матиме у своєму складі Обєднані сили швидкого реагування 30 бойового складу

Збройних Сил , у складі яких будуть Сили негайного реагування - загін близько 6 тисяч чоловік, які знаходяться в постійній боєготовності і ведуть бойове чергування, та ще приблизно 23 тисячі чоловік - Сили швидкого реагування, у яких буде різний термін боєготовності, починаючи від кількох годин до кількох діб. Ще одна функціональна складова Збройних Сил України зразка 2011 року - Основні сили оборони. Це близько 70 бойового складу армії, які складатимуться

із Сил нарощування чисельністю близько 20 тисяч чоловік і Сил стабілізації чисельністю 45 тисяч. Вже розпочато роботу зі створення військового резерву постійної готовності. У 2006 році його чисельність складатиме трохи більше тисячі чоловік. Це люди, які за грошову винагороду і певні пільги поєднуватимуть свою основну роботу в цивільному секторі з виконанням обовязків в резерві, причому тільки на добровільній основі.

В першу чергу це стосується, наприклад, колишніх льотчиків, представників інших специфічних військових професій. Тобто, це будуть люди, на яких можна буде покластися у складній ситуації, а для підтримання і вдосконалення своїх професійних навичок вони 2-3 рази на рік викликатимуться на збори. До 2011 року чисельність цього резерву планується довести до 20 - 30 тисяч чоловік. Паралельно з реорганізацією і розвитком всіх структур

Збройних Сил України продовжуватиметься процес скорочення чисельності армії. 2005 рік був останнім, коли так кардинально скорочувалися Збройні Сили - на 45 тисяч чоловік. Наступні шість років загальне скорочення складатиме в середньому по 16 тисяч чоловік на рік. В результаті до кінця 2011 року, тобто після завершення виконання Держпрограми розвитку, чисельність української армії становитиме 143 тисячі чоловік.

Така чисельність армії відповідатиме сучасним викликам, а також забезпечить виконання поставлених завдань і не буде великим економічним навантаженням для держави. У березні 2006 року Президент України затвердив Стратегічний замисел застосування Збройних Сил України до 2011 року. Це - основа для планування застосування військ в загрозливий період, з новими баченнями, новими сучасними підходами. Зокрема, у замислі чітко визначені сім типових ситуацій

можливого застосування української армії від допомоги населенню під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, участі в антитерористичних операціях до стандартного застосування частин і зєднань у воєнний час. На основі цього замислу сьогодні вже завершено планування застосування на рівні видів Збройних Сил, армійських корпусів і бригад. Тобто, всі, починаючи від командувача видом

Збройних Сил і до командира бригади, знають, що їм робити в тій або іншій ситуації. Затверджена Президентом України Державна програма розвитку озброєння та військової техніки Збройних Сил України на період до 2009 року визначила перспективи забезпечення українського війська новими зразками озброєння та військової техніки, а також модернізації існуючих зразків. Один з основних шляхів переозброєння армії - модернізація вже наявних зразків.

Так, літаки Су-25, МіГ-29, Су-27 можуть ще служити 7 - 10 років. Це ж стосується бронетанкової техніки, зенітно-ракетних комплексів. Відповідно до цієї Програми, планується провести модернізацію танків Т-64БМ Булат , БМП-1, БТР-70 та БРДМ-2 з встановленням на них нових уніфікованих модулів озброєння, систем пасивного і активного захисту броні, а також створення нових тренажерів для цих зразків.

Модернізацію також пройдуть фрегат Гетьман Сагайдачний і корвет Луцьк , системи радіоелектронної боротьби, радіолокаційні станції П-18 і П-19. В інтересах аеромобільних військ було проведено розробку і закупівлю новітніх парашутно-десантних систем, для підрозділів ракетних військ і артилерії розпочато модернізацію реактивних систем залпового вогню.

Триває модернізація зенітно-ракетних комплексів протиповітряної оборони Сухопутних військ Оса і Ігла-1 . В планах також модернізація бойових вертольотів Мі-24, відкрито новий проект по створенню дистанційно-пілотованого літального апарату. У напрямі розвитку систем управління і звязку акцент робиться на цифрових системах, сумісних з подібними системами країн-членів НАТО. Це, зокрема, нові радіостанції

Лотос і різні модифікації моделі Акація . Важливою залишається робота щодо подовження термінів технічної відповідності таких видів озброєнь, як комплекси протиповітряної оборони С-300, зенітно-ракетні комплекси Бук , зразки ракетно-реактивного озброєння і літаки. Керівництво держави ухвалило рішення про розробку багатофункціонального ракетного комплексу і технічне завдання на його розробку буде вже готово до кінця цього року.

Затверджено програми щодо створення вітчизняного бойового корабля класу корвет і танка Оплот . Також розглядається можливість створення зразка перспективного бронетранспортера, продовжується розробка нової самохідної гаубиці, нових високоточних боєприпасів і підкаліберних боєприпасів для танків. Вже закінчені роботи по розробці танкових керованих ракет і ведеться розробка нових переносних протитанкових ракетних комплексів.

Серед інших перспективних проектів - створення високоточних ракет класу повітря-повітря , трьохкоординатної станції радіолокації, засобів супутникової навігації і прийняття на озброєння нової системи оптико-електронного захисту обєктів від високоточної зброї Каштан . Стратегія розвитку Збройних Сил України обумовлена чітким визначенням зовнішньополітичного курсу нашої держави на європейську та євроатлантичну

інтеграцію. Тому ще одним з головних завдань є підвищення оперативної та адміністративної взаємосумісності ЗС України для забезпечення колективної безпеки і оборони, а також для участі у спільних діях під час операцій з підтримання миру, гуманітарних та пошуково-рятувальних операцій під проводом НАТО. Для цього широко використовуються програми та механізми співробітництва з Північноатлантичним альянсом, основу яких складають щорічні

Індивідуальні програми партнерства, Процес планування та оцінки сил, багатонаціональні навчання, стажування та миротворчі операції під проводом НАТО. Ці заходи є важливими для створення ефективної національної системи оборонного планування з метою її максимальної адаптації до загальних вимог країн-членів Альянсу з таким розрахунком, щоб у майбутньому стати його невідємною складовою частиною за умови отримання

членства в НАТО. Проблем, які супроводжуватимуть процес розвитку Збройних Сил України достатньо. Проте головним є те, що крізь комплекс пріоритетних напрямів і шляхів їх розвязання чітко проглядається реалістичність досягнення загальної мети створення сучасних, боєздатних Збройних Сил, які спроможні якісно виконувати покладені на них завдання, ефективно функціонувати в умовах поглиблення демократичних процесів, відповідати реальним економічним можливостям держави щодо

їх забезпечення, оперативно трансформуватися відповідно до змін форм і способів ведення збройної боротьби та інтегруватися у євроатлантичні та європейські структури. З метою реалізації зовнішньополітичного курсу держави на євроатлантичну інтеграцію, вдосконалення національної системи оборонного планування, уточнення завдань, структури та чисельності Збройних Сил України та інших формувань у 2004 році було завершено проведення

Оборонного огляду, на основі якого розроблено і затверджено Стратегічний оборонний бюлетень України на період до 2015 року. У 2005 році в рамках середньострокового оборонного планування була розроблена Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006 - 2011 роки, яка закладає підвалини нової моделі українського війська.

Говорячи про заходи, передбачені цим документом, треба звернути увагу перш за все на ті з них, які спрямовані на посилення демократичного цивільного контролю за діяльністю Збройних Сил. В першу чергу це стосується підконтрольності та підзвітності Міністра оборони України Президентові України та Верховній Раді України, дієвого механізму розподілу повноважень та функцій між

Міністерством оборони та Генеральним штабом Збройних Сил України, збільшення питомої ваги цивільного персоналу в структурних підрозділах Міністерства оборони України з одночасним підвищенням його професійного рівня. Збільшення чисельного складу Збройних сил України має йти згідно з планом, затвердженим у Державній програмі розвитку Збройних сил України на 2006-2011 роки, паралельно зі збільшенням державного

фінансування армії та флоту до передбаченого у Програмі рівня - не менше 2 від ВВП. За 2006-2009 роки Державна програма розвитку ЗСУ була фактично провалена, і виправити ситуацію можна, лише надавши їй силу закону, тобто зробити Програму обовязковою до виконання всіма державними чиновниками. Президент України Віктор Ющенко вніс на розгляд Верховної

Ради проекту Закону України Про чисельність Збройних сил України на 2009-2011 роки . Проектом закону передбачено залишити у 2009 році чисельність Збройних сил у межах фактичної чисельності 2008 року до 200 тис. осіб, зокрема до 150 тис. військовослужбовців . Збільшення чисельного складу Збройних сил України має відбуватися паралельно зі збільшенням бюджетних витрат на армію та флот, адже з фінансуванням на рівні, нижчому від 1 від

ВВП, що передбачений у цьому році, держава не нарощує військовий потенціал, а ще більше розпорошує мізерні армійські кошти . Треба підтримати ініціативу Президента, спрямовану на піднесення боєздатності українських Збройних сил, однак, щоб кількість перейшла в якість, необхідні як мінімум удвічі більші кошти, ніж ті, що виділені на потреби Міністерства оборони 2009 року. Тому наразі найголовніше законодавчо затвердити нижню межу фінансування

Збройних сил - 2 від ВВП, щоб жоден уряд не мав права опускати цю планку. На реалізацію Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006 - 2011 роки передбачалося значне скорочення військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, у тому числі і тих, що здійснюють підготовку офіцерів запасу. Це питання набуло великого суспільного розголосу.

Особливо воно зацікавило студентство. На нараді з ректорами вищих навчальних закладів, проведеній в Міністерстві оборони А. Гриценко заявив, що з 2010 року випускники ВНЗ не будуть проходити строкову службу в Збройних Силах. Завдяки чіткій та послідовній позиції Міністерства освіти і науки України та розуміння з боку Міністерства оборони, досягнуто домовленості щодо недопущення різкого

скорочення кафедр військової підготовки цивільних вищих навчальних закладів, а прийнято Урядом рішення про поступове їх скорочення з 2008 року. Таке урядове рішення дало змогу задовольнити прагнення майже 14 тисяч юнаків-абітурієнтів 2006 року у здобутті додатково до вищої цивільної освіти ще й військової.