ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………….3
2. Комунікаціні задачі на ринку фінансових послуг
2.1 Ринок фінансових послуг……………………………………….4
2.2 Зв’язок банка з філіямі………………………………………….6
2.3 Зв’язок банка з розрахунково-касовим центром…………..7
2.4 Організація клірингових центрів……………………………..8
2.5 Міжнародні розрахунки…………………………………………9
3. Суб’єкти ринку інформаційних послуг………..…10
4. Послуги на ринку фінансів………………………….11
5. Законодавча база інформатизації фінансових
послуг……………………………………………………….21
6. Перелік використаної літератури…………………28
Додаток А. Тлумачний словник термінів та визначень…………………………………………………..29
1. ВСТУП
Для інформаційного ринку, як й для інших галузей та сфер діяльності,
однією з найважливіших проблем виступає проблема реалізації. В курсовій
роботі буде розглянуто такий різновид комерційного продукту як фінансова
інформація. Фінансова інформація – це товар, якому притаманні харктерні
риси, такі як попит, пропозиція, ціна, ринок, покупач, продавець, життевий
цикл. В умовах швидких темпів розвитку сучасного фінансового сектору
економіки та поглибшення міжнародної інтеграції в галузі фінансів,
вдосконалення існуючої системи фінансової інформації може суттєво вплинути
на подальший розвиток вищезазначеної галузі.
Буде розкрито проблеми інформаційного фінансового ринку в фінансів, описано
світові інформаційні фінансові ресурси, та засоби доступу до них за
допомогою комерційних інформаційних мереж.
2. КОМУНІКАЦІЙНІ ЗАДАЧІ НА РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
2.1 Ринок фінансових послуг
Інформаційних ринок фінансових послуг являє собою поєднання
економічних, правових та організаційних відношень з приводу торгівлі
(купівлі та продажу) інформаційних фінансових послуг між постачальниками та
споживачами та характеризується певною номенклатурою послуг, а також
умовами та механізмами їх подання.
Традиційно проблеми автоматизації фінансової діяльності поділяються
на дві великі групи: автоматизація внутриструктурної діяльності та
створення сучасного фінансового телекомунікаційного середовища. Ці дві
проблеми відносно незалежні одна від одної, кожна має свої характерні
властивості, тому можна розглядати їх окремо.
На відміну від автоматизації внутриструктурної діяльності, характерні
властивості вирішення комунікаційних задачполягяють в суттевій залежності
фінансової структури від зовнішнього середовища, яка може впливати на різні
аспекти: надійність, швидкодія та якість каналів зв’язку, організаційні
проблеми та інше.
Ми можемо розглянути три великі групи комунікацій: - обмін інформацією між фінансовою структурою та її філіалами та відділеннями; - обмін інформацією між фінансовою структурою (наприклад, банком) та розрахунково-касовими центрами та кліринговими центрами; - здійснення міжнародних розрахунків.
Так як все більше фінансових структур переходять до безпаперової технології інформаційного обміну, він повинен забезпечивати рішення трьох основних функціональних задач в межах телекомунікаційної мережи фінансової структури:
- забезпечення передачи електронних фінансових документів між підрозділами структури та центрами обробки інформації; - підтримка різноманітних фінансових транзакцій при здійсненні електронних розрахунків та, в подальшому, при впровадженні нових інформаційних послуг; - впровадження новітньої фінансової технології електроннго обміну для забезпечення міжрегіональних та міжреспубліканських розрахунків з урахуванням розвитку інфраструктури інформаційної системи.
В межах цих трьох основних задач можна розгланути шістьвеликих груп
послуг, кожна з яких має свої проблеми та шляхи їх вирішення, які повинна
подати фінансовим структурам досконала, діюча комплексна фінансова
телекомунікаційна система:
- електронна безпаперова передача грошових засобів;
- клірингові операції з міжбанківських розрахунків;
- доступ до бази даних в режимі реального часу (on-line режим);
- функції керування файловою системою;
- електронна пошта;
- доступ до міжнародних мереж передачи даних та великих спеціалізованих фінансових інформаційних служб та баз даних.
Проблеми, пов’язані з кожним з трьох видів комунікацій, про які було
згадано вище, вирішуються різними засобами. Прикладом фінансової структури
може бути банк. Зв’язок між банком та його філіями забезпечується, як
правило, силами самого банку. Проблеми обміну інформацією з кліринговими
ценрами вирішуються загальними зусиллями банків – засновників центру.
Вирішення задач обміну інформацією між комерційними банками та розрахунково-
касовими центрами, а також організація міжнародних розрахунків
забезпечується органами центральної банківської системи.
2.2 ЗВ’ЯЗОК БАНКА З ФІЛІЯМИ
Починаючи вирішувати дану задачу, необхідно врахувати надійність
каналів зв’язку, забезпечити захист передаваємої інформації, а також
зробити спробу обєднати програмне забезпечення, що використовується у
банку, в інтегровану комунікаційну систему.
Існуючий стан цієї проблеми погано піддається аналізу, але те, що
можна побачити, залишає бажати кращого, оскільки звичайно вищезазначені
задачі вирішуються виключно силами служб автоматизації самого банку.
Враховуючи наявність великої кількості різноманітних технологій, що
використовуються в кожному банку, не можна казати про єдину технологію або
про стандартні засоби підтримки зв’язку банку з його філіями.
2.3 ЗВ’ЯЗОК БАНКУ З РОЗРАХУНКОВО-КАСОВИМ ЦЕНТРОМ
Роботи в цій галузі знаходяться у найпочатковішому стані. Зусиллями
Департаменту Інформатизації Центрального Банку Росії розглядається декілька
варіантів проектів автоматизації обміну інформацією. Один з таких проектів
запропоновано відомою американською фірмою DEC та, можливо, буде здійснено
в Москві, Рязані та декількох інших обласних центрах. Інший проект
запропоновано фірмою IBM та її бізнес-партнерами та, можливо, буде
реалізовано в Іркутську.
У грудні 1993 року було підписано контракт між IBM та ЦБР з
автоматизації банківської діяльності Іркутського регіону. На першому етапі
передбачаеться створення пілотного варіанту системи міжбанківських
розрахунків.
Для підключення користувачів до центру обробки даних передбачаеться
створення спеціалізованої комунікаційної мережі для швидкісної передачі
інформації, із засобами підвищення її секретності та вірогідності.
Заплановано використання виділених телефонних каналів, а також каналів AT-
50 та протоколу X.25 . Реалізація проекту повинна охопити понад 100
фінансових установ, серед яких 20 комерційних банків та місцевих філій
Ощадбанку, що зробить можливим створення комплексної системи безготівкових
розрахунків та міжрегіональному рівні.
2.4 ОРГАНИЗАЦІЯ КЛІРИНГОВИХ ЦЕНТРІВ
Стосовно цієї теми важко казати про стандартні рішення – проект будь-
якого автоматизованого кліриногового центру є унікальним. Однак,
характерною властивістю цієї задачи є те, що до звичайних технічних проблем
додаються організаційні, оскільки клірингові центри звичано створюються
сумісними зусиллями декількох банків.
Зараз робляться спроби створення та організації клірингових центрів.
Зокрема, існує Московських кліринговий центр, який було створено ща в
середині 1991 року зусиллями 11 великих комерційних банків Москви (серед
яких Менатеп, Інкомбанк, Кредобанк, Токобанк).
В ході його автоматизації було проведено аналіз 15 вітчизняних
телекомунікаційних мереж, орієнтованих на комутаційні канали, однак
прийнятне мережеве рішення не було знайдено.
В наш час ГВЦ ГУ ЦБР обслуговує навколо 400 комерційних банків. Потік
інформації, що проходить через центр за один день, складає приблизно 350000
документів.
Головна перепона на шляху розвитку клірингових центрів складається у
недостатній юридичній підготовці клірингових операцій. Не дивлючись на це,
в стані підготовки знаходиться проект, згідно з яким взаємодія регіональних
розрахунково-касових центрів буде здійснюватись за допомогою засобів
електронної пошти. Розробляється глобальний проект забезпечення банківських
комунікацій, що спираються на супутниковий зв’язок, у межах якого
планується вивід трьох супутників на геостаціонарні орбити; супутники
дозволяють покрити усю територію РФ. В цілому зберігається тенденція
переважання комутаційних каналів. Всього планується організувати до 14
автоматизованих фінансових регіонів, які буде об’єднано в єдину
інформаційну систему.
В лютому 1993 року було затверджено два важливих документи “Положення
про кліринговий центр” та “Тимчасове положення про порядок ліцензування
клірингових закладів”. Згідно з ними, перед видачей ліцензії на діяльність
клірингового центру перевіряється програмне забезпечення та засоби захисту
інформації. Передбачається, що ЦБР буде видавати сертифікати на проведення
розрахунково-касових операцій.
2.5 МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ
Це найбільш розвинута з усіх розглянутих вище телекомунікаційних
задач. В наш час існує два способи технічної підтримки проведення
міжнародних розрахунків. Однією з таких можливостей є використання відомої
телексної мережі. Ця мережа експлуатується вже довгий час та є цілком
надійною.
Більш досконалим способом організації міжнародних розрахунків є
використання міжнародної телекомунікаційної мережі S.W.I.F.T. З одного
боку, це дорожче, ніж використання телексної мережі, але з іншого боку,
S.W.I.F.T. забезпечує більшу оперативність, вірогідність та надійність
інформації, що передається. Організаційні принципи побудови суспільства
S.W.I.F.T., а також обрані технічні рішення могли б бути основою
організації національної системи електронних розрахунків.
Цікавість до S.W.I.F.T. в банківській галузі стрімливо зростає. Вже
більше 16 банків є членами S.W.I.F.T.; очікується, що в кінці 1998 року до
них приєднається ЦБР. Найбільш досконалий інтерфейс S.W.I.F.T. – ST400 –
зараз, головним чином, базується на комп’ютерах типу VAX. Існують
повідомлення про створення групикористувачів ST400 в Росії. З липня 1992
року Ощадбанк став 16 членом S.W.I.F.T. в Росії та встановив на базі двох
міні-комп’ютерів VAX 4000 Model 300 інтерфейс ST400. В подальшому термінали
S.W.I.F.T. буде встановлено й регіональних відділеннях Ощадбанку.
Таким чином зараз здійснюються перші кроки, спрямовані на рішення
фінансових комунікаційних задач.
3. СУБ’ЄКТИ НА РИНКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОСЛУГ
Інформаційні послуги в галузі посередницьких операцій на фінансовому
ринку та ринку цінних паперів є досить бідними та являють собою невелику
дільницю сектору фінансової інформації та містять довідники та бази даних
по організаціях, що ведуть операції такого виду, довідники та бази даних
відповідних комерційних пропозицій, а також довідники та бази спеціальної
інформації.
«Федерація фондових бірж України» спеціально для фінансових та
фондових брокерів готує щоденну оперативну вичерпну та вірогідну інформацію
про стан фінансового та фондового ринку України. Щоденні дані
узагальнюються та доповнюються графічними матеріалами, офіційними
повідомленнями, нормативними документами. Ця інформація доступна у
друкованому виді та по мережах електронної пошти.
4. ПОСЛУГИ НА РИНКУ ФІНАНСІВ
Інформаційні ресурси в галузі фінансових послуг містять довідники та
бази даних по організаціях, що надають фінансові та пов’язані з ними
послуги – банкам, біржам, брокерським фірмам, довідники та бази даних по
фінансовим послугам, збірники та бази даних відповідних комерційних
пропозицій, а також спеціальні бази даних текстової інформації.
На Заході звернення до послуг сектору біржевої та фінансової
інформації, перед усім, здійснюється дл яотримання даних з біржевих
котировок ф’ючерсних контрактів товарних ринків та ринків цінних паперів,
відомостей про обмінні курси валют, обліковим ставкам та цінам кредитних
ресурсів та боргових забов’язань. Сходжість біржевої та фінансової
інформації є у тому, що самі фінансові ресурси, наприклад, валюта, кредити
чи депоізти продаються як звичайні (хоч й специфічні) товари чи цінні
папери (наприклад, у випадкудепозітних сертифікатів та векселів).
Сектор біржевої та фінансової інформації – один з найбільш цікавих
секторів інформаційного ринку ділової та комерційної інформації. В цьому
секторі особливості подаваємої інформації (висока ціна помилок) та
відмінності у вимогах до її якості, а також можливостей сплати послуг в
різних групах споживачів, зумовили необхідність та виправданність 4-5
кратного запаралелювання послуг. При цьому усі інформаційні служби, що
працюють на цьому ринку, мають можливість отримувати високі прибуткі, а сам
сектор розглядається як один з найбільш вигідних, та паралелізм послуг не
скорочується, а навпаки – посилюється.
Біржева та фінансова інформація є за своїм складом текучою,
змінюється щохвилини, відображая події, що трапляються на ринку та містять
відомості про цінні папери, ф’ючерси по головним товарам, що реалізуються
через біржі, обмінні курси валют, ринок нерухомості, грошей, капіталу та
страхування. Інформація про котировки цінних паперів (акцій, облігацій,
векселів, закладних, купчих), ф’ючерсних та товарних форвардних контрактах,
облікових ставках та обмінних курсах є основою даного ринку.
Так як в усьому світі існує лише незначна кількість великих товарних
бірж та бірж цінних паперів (навколо 140), то здається що неможливо
наповнити сектор великими обсягами інформації. Але це ще не так. Тому що
тількі в США на біржевому ринку обертаються акції приблизно 2,5 тисяч
акціонерних компаній , а також акції 5 тисяч компаній США та акції 2,5
тисяч закордонних фірм, які циркулюють у позабіржевому (over-the-counter)
обігу.
На рівень розвитку ринку фінансової інформації про ринок цінних
паперів в окремих країнах не може не впливати структура самого ринку цінних
паперів. Наприклад, в США, де служби біржевої отримали найбільший розвиток,
65% акцій знаходились на руках приватних особ -–індивідуальних інвесторів,
а 25% - в підприємств. В Західній Європі та Японії, де ці служби менш
розвинути, в руках індивідуальних інвесторів було всього 17% (Германія) та
25% (Японія) акцій.
Для того, щоб забезпечити більшу об’єктивність котировок, частина
бірж, наприклад, біржі Західної Європи та східного узбережжя США узгоджують
час проведення торгів та це призводить до суттєвого росту обсягів біржевої
та фінансової інформації , що знаходиться в обігу на даний час.
Біржева та фінансова інфорація в більшості випадків необхідна в
реальному маштабі, тобто якщо можливо одночасно із здійсненням угоди на
ринку чи негайно після її реєстрації. Рахунок тут може йти на секунди та 30-
40 секундна затримка розглядається як значна.
Фактор оперативності отримання фінансової інформації настільки
важливий, що одна з фірм вклала 35 мільонів доларів у суперкомп’ютер для
того, щоб отримати двохсекундну перевагу перед іншими на Токійській біржі.
Основними споживачами біржевої та фінансової інформації є
професіональні інвестори та оптовики, а також аналітичні та консультаційні
служби, орієнтовані на їх обслуговування, які приносять основні прибутки. У
той же час в останні роки сектор біржевої та фінансової інформації став
привабливим для кінцевих споживачів – в основному це непрофесійні інвестори
та просто любителі – власники персональних мікроЕВМ, якім раніше цей ринок
був недоступен черз порівняно високі ціни.
Звичайно, професійні потреби інвесторів та оптовиків не обмежуються
біржевою та фінансовою інформацією. Зокрема це стосується інвесторів,
працюючих на ринку цінних паперів та потребуючих інформацію про стан певної
галузі промисловості, тобто статистичної та комерційної інформації, ділових
новин.
Робота на товарному ринку також може потребувати комплексного
інформаційного забезпечення. Особливо це важливо в тому випадку, коли мова
йде про торгівлю ф’ючерсами та опціонами, наприклад, по продовольчих
товарах та сільськогосподарській продукції чи добривам, попит на які
залежить від погоди або розповсюдження сільськогосподарських шкодників, або
по торгівлі металами, попит на які визначається загальною економічною
кон’юнктурою та технологіями, що використовуються, або по нафті, торгівля
якою знаходиться під впливом політичних факторів.
Використання біржевої та фінансової інформації в діалоговому режимі
особливо зручно тим, що безпосередньо забезпечує вибірковість інформування
у відповідності з запитом споживача. Цьому, саме для інформування про стан
біржевого та фінансового ринку вперше у 1957 році з’вилась фірма “Quotron
Systems” та почали використовуватись послуги віддаленного доступу до баз
даних в режимі діалогу (on-line доступ), які в останні роки перетворились
на один з найбільш масових видів товарних інформаційних послуг на ринку
західних країн.
Служби біржевої та фінансової інформації конкурують між собою не
стільки в змісті самої інформації, яка у вигляді тикерної строки можу бути
отримана безпосередньо на біржі або по каналах зв’язку, скільки в тому, як
та у якому вигляді ця інформація буде подана користувачу.
Інформаційні служби, діючі на біржевому та фінансовому секторі ринку
інформаційних послуг, роблять шалені зусилля для вирішення цієї задачі та
першими намагаються застосувати нові інформаційні технології. Наприклад,
саме в даному секторі інформаційного ринку вперше як засоби роботи з
інформацією почали використовуватись потужні мікроЕВМ, а останнім часом й
робочі станції вартістю до 100 тисяч доларів, забезпечені програмами з
непоганими аналітичними можливостями, саме тут зародився підхід до
децентралізації інтегрованого інформаційного обслуговування на основі
використання брокерських комп’ютерних систем, зв’язаних з системами
біржевої інформації, а також знайшли застосування нові психологічні підходи
до організації інформаційного обслуговування.
В минулому професійні інвестори, брокери та оптовики отримували
біржеву та фінансову інформацію через прості термінали, підімкнені до
арендованих виділених каналів та універсальної ЕВМ бірж чи спеціалізованих
служб, ща надають інформацію про котировки, кредитні ставки та валютні
курси. В наш час термінал брокера став став напів-інтелектуальним,
забезпечуючим можливості обробки великих масивів інформації та маючим
можливості, що перевищують можливості універсальних суперЕВМ минулого
десятиріччя. Водноряд з терміналами суттєвого покращення зазнали канали
надходження інформації. У доповнення до стандартних виділених телефонних
каналів сьогодні для передачі біржевої та фінансової інформації
використовуються високошвидкісні назімні лінії, супутниковий зв’язок та
вільні частотні канали радіо та телебачення.
На Україні також робились спроби створення спеціалізованих служб
оперативного передавання та накопичення біржевої та фінансової інформації ,
однак, слабкість телекомунікаційної інфраструктури призвела до того, що
оперативна інформація доступна лише безпосередньо з бірж та, як правило,
безпосередньо в операційному заліта через мережі електронної пошти, які не
забезпечують потрібної якості передачі інформації. Деякі біржі робили
спроби організувати між собою обмін біржевої інформацією та електронні
угоди, однак, світовий досвід показав, що це тупіковий шлях, тим більше в
умовах нашої крайни з нерозвиненим зв’язком, візичною відсутністю вільних
широкополосних каналів та дуже високою вартістю існуючих каналів.
Спеціалізовані служби, що оперативно розповсюджують біржеву та
фінансову інформацію у вигляді, придатному для сприймання та аналізу, та
працюючі в глобальному масштабі в багатьох країнах світу, є найбільш
відомими в даному секторі інформаційного ринку. Їх послуги постійно
знаходяться на виду (на відміну від служб передавання та накопичення
біржевої та фінансової інформації) та використовуються споживачами – в
основному брокерськими та інвестиційними фірмами – протягом декількох
десятиріч.
Конкурентоспроможність цих постачальників біржевої та фінансової
інформації визначається простотою та зручністю подання біржевої та
фінансової інформації для її найкращого сприймання користувачем. Тому,
кожен з них пропонує користувачам не тількі саму інформацію, але й
спеціальне програмне забезпечення, а також спеціальні термінали на базі
робочих станцій, що надають можливість використовувати інформацію та
програмне забезпечння найбільш ефективним чином.
Метою вдосконалення інформаційних послуг є забезпечння для
користувачів можливостей більш швидкого доступу до потрібної інформації, що
відбирається з великого обсягу біржевих та фінансових даних, а також
подання їм нових засобів її обробки та аналізу, таких, наприклад, як
програмне забезпечення керування портфелем цінних паперів та контролю
ризику, а також нових імітаційних моделей поведінки на біржі.
Виділяються два основних підходи щодо подання біржевої та фінансової
інформації в зручній для сприйняття формі. Це підходи, що основані на
можливостях статистичного аналізу та обробки інформації та підходи, що
базуються на візуалізації інформацції, що подається, в графічних та
табличних формах, які простіше сприймаються людиною.
Забезпечені робочими станціями споживачі – в основному брокери –
отримують більше ніж цінову інформацію. Вони можуть виявляти перспективних
кліентів з використанням можливостей пошуку у мультіаспектних базах даних
та аналізувати позиції клієнта, застосовуючи пакети керування ризиком та
портфелем цінних паперів із вбудованним штучним інтелектом. Крім того, вони
можуть спілкуватись за допомогою електронної пошти, та, що найважливіше,
всі ці задачи можуть вирішуватись одночасно.
Прикладом спеціалізованої глобальної фірми, що надає оброблену
біржеву та фінансову інформацію, є згадана вище фірма “Quotron Systems” –
піонер цього сектору ринку інформаційних послуг. Вона, як і раніше, займає
перше місце на ринку інформації про акції (контролюючи 60% ринку та маючи
95 тисяч терміналів). “Quotron Systems” надає інформацію ведучих бірж світу
про ціни та котировкі акцій, облігацій, закладних, взаємних фондах, а також
котировках декількох біржевих товарів. Друге місце належіть фірмі
“Automatic Data Processing (ADP)” (що контролює 30% даного сектору ринку та
має 65 тисяч терміналів), яка з’явилась на ринку на початку 1986 року після
купівлі фірми “Bunker Ramo”. ADP в доповнення до інформації про котировки
товарів та цінних паперів – акцій, облігацій, векселів, а також валюти
надає аналітичні послуги та графічну інформацію.
Однак, їх ринкові позиції починають послаблюватись через прорив на
ринок США міжнародних компаній, таких як, наприклад, “Reuter’s Holding
PLS”, що має 145 тисяч терміналів в усьому світі та контролює 80% світового
ринку інформації про курси валют. Намагаються зайняти свій ринковий сектор
й менш великі фірми, такі як “Telerate” (67 тисяч терміналів), “Bridge
Information System”, “Knight-Ridder Financial Information” (навколо 20
тисяч).
Служби, що орієнтуються на споживацький ринок власників мікроЕВМ та
непрофесійних інвесторів, з’явились нещодавно, приблизно наприкінці першої
половини 80-х років, але зуміли досить швидко завоювати місце на ринку,
перед усім за рахунок вовлікання нових категорій споживачів, пропонуючи їм
нові послуги.
Ці служби, що мають, як правило, не регіональну, а національну чи
навіть глобальну сферу діяльності, розвиваються в останні роки найбільш
швидкими темпами та починають складати конкуренцію таким службам як
“Quotron Systems” чи “ADP”.
Швидкому розвитку послуг доступу до біржевої та фінансової інформації
у межах мереж, об’єднуючих власників персональних мікроЕВМ, та перетворенню
даного ринку на масовий сприяло те, що багато користувачів почали сприймати
роботу з біржевими котировками та курсами валют як гру, аналогічно іграм
типу “Монополія”, в які грають діти та які знайшли широке визнання в нас.
На ринку програмного забезпечення доступно багато програмних засобів,
призначених для аналізу та обробки біржевої та фінансової інформації та
дозволяючих прогнозувати оптимальну поведінку інвесторів на ринку. Ці
моделі, як правило, є спрощеними та не дають тих можливостей, які надаються
програмними системами служб біржевої інформації. Однак, дозволяють виконати
майже всі операції роботи з даними, що потребуються для постійних
інвесторів. Звичайно ж не всі власники мікроЕВМ стають професійними
інвесторами, але із задоволенням уявляють себе ними або навіть воротилами
бізнесу, працюючи з реальною біржевою інформацією.
Більш низькі потреби до оперативності надаваємої інформації та якості
моделей, а також ріст кількості споживачів, дозволили ще раз значно знизити
сплату за доступ до біржевої та фінансової інформації в межах мереж
мікроЕВМ. При цьому сплата за доступ до біржевої інформації в цих мережах,
як правило, не відокремлюється, та цьому доступ до цієї інформації виступає
практично безкоштовним. Ця обставина слід мати на увазі українським
користувачам, так як в останні роки послуги в галузі юіржевої інформації
перетворились на стандарт обслуговування для фактично усіх закордонних
інформаційно-комунікаційних мереж.
Фінансова інформація містить, перед усім, інформацію про обмінні
курси валют та інформацію про ринок тимчасово вільних грошових коштів. Як й
у випадку біржевої інформації, для користання базами даних фінансової
інформації споживачу часто потрібно мати спеціальне програмне забезпечення,
що надається при купівля доступу до бази даних.
Для того, щоб зрозуміти важливість такого такого виду фінансової
інформації, як інформація про курси валют, необхідно мати на увазі, що
щоденний оберт валютних бірж складав наприкінці 80-х років майже 500
міліардів доларів та 90% угод були не пов’язані із торгівельними операціями
та здійснювались міжнародними банками.
Такі обсяги та динаміка валютного ринку примушують підприємців
постійно слідкувати за даним ринком, а, отже, постійно отримувати та
використовувати інформацію про нього. Це стосується як фінансових
менеджерів торгівельних чи промислових підприємств, так й валютні відділи
банків.
Менеджери повинні, виходячи з реального розвитку курсу, вкладати
вільні кошти свого підприємства у ту валюту, яка на даний момент
характеризується найменшими коливаннями та де відсоткова ставка найбільш
вигідна. З урахуванням цієї обставини, зкошти західноєвропейського
підприємства, що діє на ринку євровалют (валюти однієї крайни, що
знаходиться в іншій країні) та євродоларів, звичайно змінюють валютне
обличчя не менше ніж три рази на місяць.
Валютні відділи банків звичайно не мають такого великого часового
горизонту, в особливості, в Європі. Курси, як правило, коливаються сильніше
всього в європейський нічний час, так як валютні ринки дальнього сходу та
західного узбережжя США по місткості значно менші європейського та великі
угоди на них призводять до значних коливань курсів. Європейські валютні
ринки є найбільш активними у другій половині дня, коли валютні угоди
укладаються одночасно в Лондоні, Франкфурті-на-Майні та в Нью-Йорку та в
цей час навіть великі операції не призводять до значної зміни курсу.
Середній розмір валютообмінної операції складає 5 мільонів доларів.
Очевидно, що на валютному ринку, який охоплює весь світ та функціонує
вдень та вночі, швидкість отримання інформації є вирішальним фактором, так
як курси змінюються протягом секунд. Тому, термінали служб валютної
інформації є в більшості банків та в брокерів, а також у великих
підприємств. Отримання інформації про умови валютних угод здійснюється без
спеціального підтвердження продавця чи покупця, на основі ними в мережу
даних. Продавці та покупці не зобов’язані укладати угоду виходячи з тієї
інформації, яка надана в мережу, але такі відмови можуть відлякати
партнерів.
Для більшості підприємств, як правило, не маючих спеціального вміння
валютної торгівлі, участь в діалогових угодах може бути просто небезпечною
(наприклад, така відома компанія як “Фольксваген” одного разу втратила на
цьому багато мільонів марок). Тому, більшість підприємств використовують
друковану інформацію з ділових газет, яка, звичайно, надходить наступного
дня, замість діалогової інформації.
Бази даних по валютних курсах, як правило, містять наявну інформацію
валютних бірж та ведучих банків, що оновлюється у реальному масштабі часу,
а також історичну інформацію, підготовлену організацієй, що створює базу
даних, а також службами новин. В підготовці баз даних фінансової інформації
та, передусім, по валютних курсах, беруть участь організації, що
спеціалізуються на підготовці баз даних економічної та статистичної
інформації, наприклад, “I.P. Sharp Associates”. Інформація про валютні
курси може використовуватись безпосередньо у валютних операціях, багато
систем фінансової інформації надають можливість ведення таких операцій в
діалоговому режимі. З інформацією про валютні курси тісно пов’язана товарна
біржева інформація про дорогоцінні метали, в деяких базах даних цю
інформацію поєднано. Крім того, валютна інформація звичайно супроводжується
загальноекономічними та статистичними даними, наприклад, про стан
платіжного балансу країни, а також діловими новинами у вигляді думок
великих банків та звітів про здійснені угоди.
Бази даних фінансової інформації надаються через інформаційні
системи, що пропонують засоби оцінювання, аналізу та моделювання з
використанням різноманітних інструментів та моделей, а також через системи
масового інформаційного обслуговування, наприклад, через мережі , що
об’єднують власників персональних мікроЕВМ. В останньому випадку споживач
має можливість проведення економічного аналізу на власній ЕВМ з
використанням спеціального програмного забезпечення. Інформація по ринку
грошових кощтів тісно пов’язана з комерційною інформацією по підприємствах
та організаціях, а також по їх фінансовому стану. Тому, деякі бази даних по
ринку грошей надаються центрами обробки загального призначення, наприклад,
такими як “Data-Star” або “DIALOG”.
Для українських споживачів найважливішим джерелом біржевої та
фінансової інформації є київське бюро агенції новин “Reuter”. Можна із
впевненістю сказати, що “Reuter” фактично вдалось монополізувати
український ринок закордонної біржевої та фінансової інформації. В Київі
“Reuter” надає біржеву та фінансову інформацію за допомогою системи
відеотексту з початку 1988 року. На початку 1991 року в Київі вже було
встановлено близько 100 терміналів. Кількість їх постійно зростає.
“Reuter” – це міжнародна інформаційна агенція, що почала свої
операції на інформаційному ринку більше 140 років тому. Зараз це -
безумовно ведуча світова агенція та центр біржевої діяльності в галузі
ділової та комерційної інформації. “Reuter” має 202 тисячи передплатників в
усьому світі (в основному це найбільш великі банки, біржі, промислові,
торгівельні та транспортні компанії, засоби масової інформації) та
враховуючи високу вартість передплати, така кількість передплатників
свідчить про високий авторитет та популярність послуг “Reuter”.
Українські споживачі “Reuter” та споживачі СНД представлені в
основному, відомими та великими комерційними банками,
зовнішньоторгівельними організаціями, комерційними торгівельно-промисловими
структурами, засобами масової інформації, а також закордонними фірмами та
організаціями.
Основні бази даних “Reuter”, доступні в Київі, містять інформацію,
надану в режимі реального часу, по цінним паперам, валюті, товарним ринкам,
а також загальнополітичні та ділові новини, матеріали інших агенцій новин
та преси, міжнародних та урядових організацій.
Надаючи своїм користувачам не тількі інформацію, але й термінали, а
також засоби телекомунікацій для роботи з нею, “Reuter” надає унікальні
можливості, недоступні ні з якого центру обробки баз даних. “Reuter” групує
свої бази даних у проблемно-орієнтовані комплекси, розраховані на фахівців
певного сектору ринку – грошового та фінансового, фондового, товарного та
забезпечуючи цих фахівців фактично всією необхідною їм для роботи
інформацією з різних джерел одночасно на одному екрані. Ці багаті
можливості доступу до інформації поєднуються з новими умовами роботи, тому
що термінали користувача обладнані дилерськими системами – спеціальним
програмним забезпеченням, що надає користувачеві можливість ефективної
обробки та аналізу інформації, що надходить, а також здійснення електронних
угод.
Бази даних “Reuter”, доступні на Україні та в СНД, згруповано у
декілька служб-комплексів: - Reuter Money 2000; - Treasury 2000; - Reuter News 2000; - Reuter Dealing 2000; - Reuter Commodities 2000; - Reuter Energy 2000; - Reuter Equities 2000;
Іншим прикладом систем доступу до баз даних фінансової інформації, що
з’явився на Україні у 1994 році, є система “Tenfore”, що запропонована
компанією “Tenfore Ukraine”. Інформаційний пакет, створений спеціально для
укарїнських користувачів, містить валютні курси, котировки ведучих бірж,
ділові новини п’яти агенцій. Система продажу інформації – та ж, що й у
випадку з “Reuter”: користувач отримує в аренду на час передплати робочу
станцію та антену космічного зв’язку, однак ціна – приблизно вдвічи нижче,
ніж в “Reuter”.
Для українських споживачів, які не мають достатніх валютних коштів,
важливим джерелом біржевої та фінансової інформації можуть бути й деякі
друковані видання, наприклад, це ведучі фінансові щоденні газети, такі як
“Financial Times” або “Wall Street Europe”, щотижневики – наприклад,
“Economist”, “Business Week” та деякі інші видання, доступні за гривні по
порівняно низьким цінам.
Важливим джерелом інформації про стан украйнського фінансового ринку
виступає єдина на Україні щоденні стандартизована інформаційна вкладка
“Міжнародної агенції фінансової інформації” (МАФІ), що друкується в ряді
ділових газет, наприклад, “Економіка та життя”, “Бізнес”, “Бізнес, Банки,
Біржі”, “Фінансова газета” та деяких інших, а також щоденно розсилається
факсом або мережами електронної пошти.
5. ЗАКОНОДАВЧА БАЗА ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
Галузь інформатизації на Україні регламентується наступними
законодавчими актами:
Top of Form 1
[pic]
1993
1. Про державну політику інформатизації України , 186/93
,31/05/1993 , 3 Kб
1994
1. Питання інформатизації , 605-94-п ,31/08/1994 , 16 Kб
1995
1. Про Національне агентство з питань інформатизації при
Президентові України , 505-95-п ,10/07/1995 , 7 Kб
2. Про утворення Національного агентства з питань інформатизації ,
206/95 ,13/03/1995 , 3 Kб
3. Про заходи щодо забезпечення діяльності Національного агентства з питань інформатизації , 390/95 ,27/05/1995 , 14 Kб
4. Про призначення заступників Голови Національного агентства з питань інформатизації , 438/95 ,12/06/1995 , 4 Kб
5. Про передачу деяких організацій до сфери управління
Національного агентства з питань інформатизації при Президентові
України , 778-95-р ,18/12/1995 , 2 Kб
6. Про асигнування на утримання Національного агенства з питань інформатизації , 105/95-рп ,23/06/1995 , 2 Kб
1996
1. Про передачу Науково-дослідного інституту автоматизації управління і виробництва до сфери управління Національного агентства з питань інформатизації при Президентові України , 314-
96-п ,12/03/1996 , 2 Kб
2. Про запровадження Єдиного державного реєстру нормативних актів та здійснення правової інформатизації України , 1504-96-п
,11/12/1996 , 12 Kб
3. Про укладення Угоди між Урядом України та Урядом Російської
Федерації про співробітництво у сфері інформатизації , 1513-96-п
,16/12/1996 , 4 Kб
4. Про увільнення І.Єфімова з посади заступника Голови
Національного агентства з питань інформатизації , 421/96
,12/06/1996 , 3 Kб
5. Про призначення О.Баранова заступником Голови Національного агентства з питань інформатизації , 1100/96 ,19/11/1996 , 3 Kб
6. Про призначення С.Дріжчаного Керівником Управління документального забезпечення та інформатизації Адміністрації
Президента України , 684/96-рп ,28/12/1996
7. Про вдосконалення організації діяльності Агентства щодо експертизи у галузі інформатизації , z0131-96 ,21/03/1996 , 42
Kб
1997
1. Про першочергові заходи інформатизації , 789-97-п ,15/07/1997 ,
20 Kб
2. Про проект Закону України про Національну програму інформатизації , 656/97-ВР ,20/11/1997 , 2 Kб
3. Про проект Закону України про Концепцію Національної програми інформатизації , 657/97-ВР ,20/11/1997 , 2 Kб
4. Про проект Закону України про завдання Національної програми інформатизації на 1998 рік , 658/97-ВР ,20/11/1997 , 2 Kб
1998
1. Про Національну програму інформатизації , 74/98-ВР ,04/02/1998 ,
35 Kб
2. Про Концепцію Національної програми інформатизації , 75/98-ВР
,04/02/1998 , 54 Kб
3. Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на
1998-2000 роки , 76/98-ВР ,04/02/1998 , 37 Kб
4. Про заходи щодо посилення контролю за обгрунтованістю проектів інформатизації діяльності центральних органів виконавчої влади ,
160-98-п ,16/02/1998 , 3 Kб
5. Про Генерального державного замовника Національної програми інформатизації , 470-98-п ,07/04/1998 , 2 Kб
6. Про Керівника Національної програми інформатизації , 560-98-п
,27/04/1998 , 2 Kб
7. Про Консультативну раду з питань інформатизації при Верховній
Раді України , 77/98-ВР ,04/02/1998 , 5 Kб
8. Про затвердження Положення про формування та виконання
Національної програми інформатизації , 1352-98-п ,31/08/1998 ,
118 Kб
9. Про утворення Експертно-консультаційної ради з питань інформатизації при Кабінеті Міністрів України , 1632-98-п
,14/10/1998 , 8 Kб
10. Про затвердження Порядку локалізації програмних продуктів
(програмних засобів) для виконання Національної програми інформатизації , 1815-98-п ,16/11/1998 , 13 Kб
11. Про звільнення О. Баранова з посади заступника Голови
Національного агентства з питань інформатизації при Президентові
України , 1320/98 ,01/12/1998 , 2 Kб
12. Про призначення О.Баранова заступником Міністра інформації
України - генеральним директором Державного агентства інформатизації України , 1321/98 ,01/12/1998 , 2 Kб
13. Про розміщення Національного агентства з питань інформатизації при Президентові України , 215-98-р ,31/03/1998 , 2 Kб
14. Про утворення ліквідаційної комісії Національного агентства з питань інформатизації при Президентові України , 1075-98-р
,25/12/1998 , 3 Kб
Державна політика інформатизації була визначена 13.03.95 таким чином:
1. Визначається Кібернетичний центр Академії наук України
головною державною організацією з проблем інформатизації, поклавши на нього
функції міжвідомчого координування.
2. Кібернетичному центру Академії наук України за участю
Державного комітету України з питань науки і технологій,
Міністерства економіки України, Міністерства машинобування,
військово-промислового комплексу і конверсії України,
Міністерства зв'язку України, Міністерства освіти України,
Міністерства оборони України, Міністерства статистики України, інших
центральних органів державної виконавчої влади, Національного
банку України до 1 грудня 1993 року розробити Концепцію державної
політики інформатизації України та Основні напрями Національної
програми інформатизації України.
3. Кабінет Міністрів України :
- затверджує до 1 січня 1994 року Концепції державної
політики інформатизації України і Основні напрями Національної програми
інформатизації України;
- передбачається на 1994 рік фінансування необхідних наукових
розробок і видів робіт згідно з Основними напрямами Національної програми інформатизації України.
Також було визначено основні терміни в цій галузі:
база даних - іменована сукупність даних, що відображає стан
об'єктів та їх відношень у визначеній предметній області;
база знань - масив інформації у формі, придатній до логічної
і смислової обробки відповідними програмними засобами;
геоінформаційні системи - сучасні комп'ютерні технології, що дають
можливість поєднати модельне зображення території (електронне
відображення карт, схем, космо-, аерозображень земної поверхні) з
інформацією табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки,
економічні показники тощо);
засоби інформатизації - електронні обчислювальні машини, програмне,
математичне, лінгвістичне та інше забезпечення, інформаційні системи
або їх окремі елементи, інформаційні мережі і мережі зв'язку, що
використовуються для реалізації інформаційних технологій;
інформатизація - сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових,
політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих
процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення
інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних
технологій, які побудовані на основі застосування сучасної
обчислювальної та комунікаційної техніки;
інформаційна послуга - дії суб'єктів щодо забезпечення
споживачів інформаційними продуктами; інформаційна технологія -
цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з
використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу
швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних,
доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування;
інформаційний продукт (продукція) - документована інформація, яка
підготовлена і призначена для задоволення потреб користувачів;
інформаційний ресурс - сукупність документів у інформаційних системах
(бібліотеках, архівах, банках даних тощо);
інформаційний суверенітет держави - здатність держави контролювати
і регулювати потоки інформації з-поза меж держави з метою додержання
законів України, прав і свобод громадян, гарантування національної
безпеки держави;
локалізація програмних продуктів - приведення програмних продуктів,
які використовуються в Україні, у відповідність із законами України та іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і
правилами, що діють в Україні;
нерезиденти - юридичні особи, суб'єкти підприємницької
діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії,
представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені
й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі
юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності, створені
за участю юридичних і фізичних осіб;
окреме завдання - комплекс проектів інформатизації,
взаємопов'язаних і взаємопогоджених за термінами реалізації, складом
виконавців та спрямованих на досягнення конкретних цілей;
проект інформатизації - комплекс взаємопов'язаних заходів, як правило,
інвестиційного характеру, що узгоджені за часом, використанням
певних матеріально-технічних, інформаційних, людських, фінансових та
інших ресурсів і мають на меті створення заздалегідь визначених
інформаційних і телекомунікаційних систем, засобів інформатизації та
інформаційних ресурсів, які відповідають певним технічним умовам і
показникам якості;
резиденти - юридичні особи, суб'єкти підприємницької
діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії,
представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які
здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України.
6. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Родіонов І.І. Інформаційні ресурси для підприємців. Москва, Росія 1994 р.
2. Родіонов І.І. Світовий ринок інформаційних послуг: основні риси ціни та методи маркетингу. Москва, Росія 1994 р.
3. Родіонов І.І. Світовий ринок електронної інформації для підприемців.
Москва, Росія 1993 р.
4. Ладиженський Г.М. Сучасні технології електроних комунікацій в фінансовій галузі. Москва, Росія 1993 р.
5. Електронний автоматизований довідник з зовнішньої торгівлі (АСВТ)
“Перший помічник”.
ДОДАТОК А. СЛОВНИК ТЕРМІНІВ ТА ВИЗНАЧЕНЬ
(*) Кліринговий центр. Кліринг [англ. clearing] – система безготівкових
розрахунків за товари, послуги, цінні папери, що базуються на взаємозаліку
зустрічних вимог та зобов”язань. Розрізняють внутрішній – міжбанківський
кліринг та міжнародний – валютний кліринг.
Валютний кліринг – міжурядова угода про взаємозалік зустрічних вимог
та зобов’язань, який випливає з вартісної рівності товарних поставок та
послуг, які надаються. Валютний кліринг вміщує набір обов’язкових
елементів, які пердбачаються у міжурядовій вимозі: систему клірингових
рахунків, які відкриваються в уповноважених банках; об’єм кліринга (всі
платежі по товарообігу чи їх частина); валюту кліринга – узгоджену валюту
розрахунків; об’єм технічного кредиту – гранично допустиме сальдо
заборгованності, необхідне для безперебійності розрахунків та які звичайно
вимірюється у вигляді відсотка від об’єма поставок чи у вигляді абсолютної
величини; систему вирівнювання платежів ( за способом погашення сальдо
заборгованності по кліринговому рахунку розрізняють валютний кліринг без
права конверсії, тобто обміну валюти, з обмеженою чи повною конверсією);
схему остаточного погашення сальдо до закінчення строку міжурядової угоди.
(**) S.W.I.F.T. [англ. Society for Worldwide Interbank Finansial
Telecommunication] – СВІФТ, Міжнародна міжбанківська організація по
валютним та фінанасовим розрахункам по телексу.
(***) Ф’ючерсний контракт – контракт, який оговорює вид операцій на
товарній чи фондовій біржі. Ф’ючерсна операція припускає сплату грошової
суми за товар чи акції через певний строк після заключення угоди за ціною,
яка встановлена у контракті. Основною метою ф’ючерсної угоди є отримання
різниці в цінах чи курсах акцій, які виникають до ликвідаційного строку
(строку завершення угоди).
(****) Форвардний контракт – позабіржевий контракт про термінову валютну
угоду, яка здийснюється банками, промислово-торгівельними корпораціями по
телефону чи факсу на договірній основі.
(*****) Дилерська система. Дилер [англ. dealer] – загальне поняття особи чи
фірми, котрі займаються перепродажем товарів, найчастіше від свого ім’я та
за свій рахунок. Прибуток дилера звичайно утворюється за рахунок різниці
цін, по котрій він продає чи придбає товари. В системах збуту товарів
дилери звичайно займають положення, найбільш близьке до споживачів. У
відповідності до угод ,які з ними заключаються вони можуть також виконувати
доручення продавців у частині інформації їх про ринок, а також про рекламу
та технічне обслуговування збуваємої продукції. Дилерами також називаються
біржеві посередники, які являються членами фондових бірж чи які займаються
препродажем цінних паперів.