Литва та процеси розширення ЄС

Название документа: Литва та процеси розширення ЄС Міністерство освіти і науки Львівський національний університет імені Івана Франка «Литва,та процеси розширення ЄС» Виконала студентка Групи мвв4г Котис Христина Львів-2010 План 1. Особливості вступу Литви до ЄС 2. Позиція країни що до кожної наступної хвилі розширення 3.

Сучасне бачення подальших процесів розширення ЄС 4. Позиція держави щодо потенційного членства України у ЄС 1. Особливості вступу Литви до ЄС На референдумі, який відбувся 11 травня в Литві, переважна більшість громадян (90%) висловилися за вступ Литви до Євросоюзу. Менше 10% громадян проголосували проти цього.

За даними литовського виборчкому, у референдумі взяло участь близько 64% жителів За даними литовського виборчкому, у референдумі взяло участь близько 64% жителів країни, які мають право голосу. Президент Литви Роландас Паксас заявив, що Литва перегортає нову сторінку своєї історії, повертаючись до духовної й економічної спільноти Європи, до якої вона завжди належала. Литовські виборці мали можливість проголосувати протягом двох

днів. У суботу, 10 травня, перший день референдуму, у ньому взяли участь лише 23% громадян. Для визнання референдуму таким, що відбувся, за законом необхідна явка не менш ніж половини виборців, які мають право голосу. Однак у неділю, 11 травня, встановлений законом 50-процентний бар'єр був переборений. Литва одна з 10 країн, які одержали запрошення вступити до ЄС до 1 травня 2004 року, і четверта з країн-кандидатів, у яких уже проведено референдум з цього питання.

Більшість громадян Мальти, Словенії й Угорщини також висловилися за вступ до Євросоюзу у 2004 році. Нагадаємо, що договір про прийняття в ЄC 10 нових членів Чехії, Угорщини, Польщі, Словенії, Словаччини, Литви, Латвії, Естонії, Кіпру і Мальти був підписаний 16 квітня на саміті Євросоюзу в Афінах. Офіційний вступ 10 країн до ЄС відбувся в травні 2004 року після того, як договір

про прийняття в ЄC 10 нових членів був ратифікований усіма країнами членами Євросоюзу. Із вступом до ЄС в Естонії та Латвії зростання реального ВВП прискорилося, у той час як у Литві воно уповільнилося. Для порівняння, середні темпи економічного зростання у 2002 - 2003 і 2004 - 2005 роках становили в Естонії 7 і 8,1%, у

Латвії 6,9 і 9,4%, у Литві 8,7 і 7%. Причому у 2005 році ситуація з економічним зростанням виглядала краще ніж у 2004 році одразу після приєднання. Основні компоненти ВВП мали таку динаміку. Зростання кінцевого споживання переважно уповільнилося. Порівнюючи динаміку квартальних показників з поправкою на сезонні коливання у 2004 - 2005 роках після вступу з аналогічним за тривалістю періодом до вступу, зростання кінцевого споживання

змінилося в Естонії з 7,2 до 6%, у Латвії з 6,8 до 7,7%, у Литві з 10,2 до 9%. Хоча зростання кінцевого споживання загального уряду трохи прискорилося: в Естонії з 6,3 до 6,6%, у Латвії з 2,1 до 2,4%, у Литві з 5,8 до 6,1%. Зростання валових інвестицій було високим, але переважно уповільнилося: у Латвії з 17,6 до 12,1%, у Литві з 16,1 до 12,2% (в

Естонії прискорилося з 9,3 до 9,6%). В усіх розглянутих країнах продовжувалася тенденція до зменшення рівня безробіття: у 2004 - 2005 роках воно зменшилося ще на 1,6 - 4,5 п. п. (для віку старше 15 років). Покращенню ділової активності ситуації сприяли, зокрема, економічні реформи, розпочаті до і після вступу у рамках взятих на себе країнами зобов'язань, пов'язаних із розширенням ЄС. Очікується, що продовження цих реформ має сприяти економічному розвитку

і надалі. Заходи у сфері формування конкурентного середовища включають: реформування антимонопольних органів, посилення конкуренції на ринку електронного зв'язку, лібералізацію ринків електроенергії. Реформи у сфері бізнесового середовища передбачають покращання системи регулювання із зменшенням управлінських витрат і спрощенням законодавства, спрощення процедури реєстрації фірм, полегшення доступу до фінансування, особливо для інноваційних фірм, адміністративну територіальну реформу.

Щодо стимулювання інновацій, то домінуючим у нових країнах-членах є підхід, який передбачає збільшення державного фінансування. У ряді країн і Латвії, зокрема, було оголошено про посилення ролі недержавного сектору у наукових дослідженнях і розробках, наприклад, шляхом податкових кредитів. І лише в Естонії здійснено заходи для модернізації управління науковими закладами

і університетами. Зростання валової доданої вартості у промисловості істотно не змінилося, за виключенням Литви, де воно зменшилося з 12,7 до 7,5% у 2004 - 2005 роках після вступу до ЄС порівняно з аналогічним за тривалістю періодом до вступу. Хоча розглядаючи обсяги виробництва, уповільнення темпів їх зростання у промисловості (за місячними даними порівняно з аналогічним періодом попереднього року)

тривало протягом року. Після цього вони зросли до рівня 8 - 9%. Явні позитивні зрушення відбулися у хімічній промисловості. Зростання обсягів виробництва у цій галузі у 2004 - 2005 роках прискорилося в усіх трьох країнах порівняно з 2003 роком. Для полегшення стану національних підприємств харчової промисловості при вступі було обумовлено відстрочку

щодо відповідності їх нормам ЄС . Ще однією тенденцією стало зростання рівня використання виробничих потужностей у обробній промисловості в Естонії і Литві на 4 - 5 п. Зростання валової доданої вартості у будівництві переважно уповільнилося: в Естонії з 11,5 до 8,3%, у Литві з 19,6 до 7,9% (у Латвії з 14,4 до 15,2%). Але це не стосується темпів зростання нових замовлень на будівництво.

В Естонії у ІІІ кварталі 2004 року цей показник навіть різко збільшився до 31% порівняно з ІІ кварталі 2004 року з урахуванням сезонних коливань, але далі темпи зростання нових замовлень були значно нижчими. Негативний явищем із вступом до ЄС стало посилення інфляції. З 2002 - 2003 по 2004 - 2005 роки середньорічне зростання гармонізованого індексу споживчих цін змінилося: в Естонії з 2,5 до 3,6%, у

Литві з -0,4 до 2%. Але ще більше зросли ціни виробників (у промисловості без будівництва). У Латвії і Литві зростання інфляції за цим індексом становило 5 - 6 п. п. Зростання цін після розширення ЄС відбулося, у тому числі, завдяки адміністративним змінам цін - збільшенню акцизних зборів на паливо і алкоголь, митам, здійсненню спільної сільськогосподарської політики. Естонія і Литва приєдналися до Механізму обмінних курсів

ІІ у червні 2004 року, Латвія - у травні 2005 року з можливими перспективами приєднатися до зони євро у 2007 - 2008 роках . Номінальні курси валют майже не змінювалися. В усіх трьох країнах відбулося зростання реального ефективного курсу. Із вступом до ЄС відбулося зростання і так вже значного дефіциту по поточних операціях, У ІІІ кварталі 2004 року - ІІІ кварталі 2005 року цей дефіцит в абсолютному розмірі зріс порівняно

з аналогічним періодом до вступу в Естонії на 60 млн. євро, Латвії - на 720 млн. євро, Литві - на 260 млн. євро. Відносно ВВП дефіцит поточного рахунку переважно збільшився з 2003 по 2004 рік на -0,6; 4,1 і 0,3 п. п а його покриття за рахунок прямих іноземних інвестицій зменшили на 1,5 - 2 п. п. (у Литві зросло на 1,2 п. п. від

ВВП) У 2004 році експорт послуг в ЄС зріс в Естонії, Латвії і Литві на 14, 5 і 24%; імпорт - на 17, 11 і 8%. У результаті баланс торгівлі послугами з ЄС переважно покращився на 35, -18 і 136 млн. євро, з іншими країнами змінився на 90, -6 і -27 млн. євро, у тому числі з країнами СНД - на 78, 5

і 35 млн. євро. Переважно швидше ніж імпорт у 2004 році зростав експорт продуктів харчування і тварин (по трьох країнах на 2 - 7 п. п.), напоїв і тютюнових виробів (11 - 42 п. п.), мінерального палива (24 - 300 п. п.), продукції хімічної промисловості (-2 - 13 п. п.), чорної металургії (-12 - 80 п. п.), машин

і транспортного обладнання (-21 - 19 пп.). Переважно швидше ніж експорт зростав імпорт непаливної сировини (на -2 - 19 п. п.). Найбільше зростав імпорт і експорт продукції чорної металургії і мінерального палива та експорт напоїв та тютюнових виробів. 2. Позиція країни що до кожної наступної хвилі розширення 2004рік - П'яте розширення ЄС (Чехія, Естонія, Кіпр, Латвія,

Литва, Угорщина, Мальта, Польща, Словенія, Словаччина). 2004-го року відбулося п'яте і досі найбільше розширення Європейського союзу. 1-го травня до цієї організації приєдналися Естонія, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія, Угорщина та Кіпр. У ніч на перше травня 2004 року на кордонах від

Мальти до Польщі панував святковий настрій. На мосту через Одер, який поєднує Німеччину й Польщу, радісно танцювали люди. Це був особливий день. «Сьогодні постає нова Європа, новий простір миру. Сьогодні ввечері виникає Європа, яка для всіх нас означає майбутнє» заявив тодішній міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер. 2007рік-Шосте розширення

ЄС (Болгарія, Румунія). 25 квітня 2005 року Румунія і Болгарія підписують договори про вступ,поширюючи число членів. Литва позитивно ставиться до кожної хвилі розширення ЄС. 3. Сучасне бачення подальших процесів розширення ЄС Варто зазначити, що Україна не розчарована процесами, які відбуваються в

Європі, у тому числі тими, які супроводжують ратифікацію Конституційного договору Євросоюзу. ЄС, який продовжує існування в нинішніх, доконституційних рамках, існує і розвивається, і його привабливість в очах країн-претендентів на вступ не зменшується. До заслуг архітекторів Євросоюзу можна віднести зроблені ними два принципово важливі рішення.

Перше - абсолютно вірно був зроблений вибір фундаменту для загальноєвропейської домівки - демократія, повага до прав людини, верховенство права, свобода ЗМІ - тобто все те, що ми звично називаємо загальноєвропейськими цінностями. І друге - була правильно розроблена стратегія будівництва ЄС. Маю на увазі, що Європейський Союз, на відміну від деяких

інших міжнародних проектів, утворюється у відповідності до законів логіки - спочатку фундамент, далі стіни и лише потім - дах. Важливо відзначити, що при створенні ЄС ніде не були порушені принципи демократії. Адже теоретично існувала можливість відмови від проведення всенародних референдумів, або, принаймні, спокуса підкорегувати їх результати. Однак цього не сталося, що зайвий раз засвідчило, що в

Європі думка народу є не абстракцією, а цілком дієвим важелем впливу на рішення, що їх приймають політичні еліти. ЄС лишає за собою право визначати момент, коли він буде готовий прийняти нових членів. Євросоюз надає фінансову й консультаційну підтримку країнам-претендентам на вступ до організації. Громадяни країн, які входять до ЄС, можуть вільно пересуватися в межах Європейського Союзу, а також брати участь у навчальних

і дослідницьких проектах ЄС. Крім того, Євросоюз активно виступає проти тероризму, бере активну участь у проектах захисту навколишнього середовища та науково-дослідній роботі. Кожна країна ЄС має визначену кількість голосів, які можуть бути використані для голосування того чи іншого рішення, що приймається Радою Міністрів Європейського парламенту. Представники кожної країни також обирають певну кількість членів парламенту.

Ця кількість зазвичай залежить від кількості населення країни. Діяльність Європейського Союзу заснована на принципі, за яким жодна держава-учасниця не може бути примушена до будь-яких дій без її згоди. Якщо рішення ЄС приймаються більшістю, то вони мають декларативний характер. Для того, щоб рішення мали обов'язковий характер, необхідно одноголосна підтримка. Розширення ЄС може привести до загострення конкуренції між українськими виробниками й підприємствами

нових членів ЄС на єдиному ринку Євросоюзу. Але це торкнеться переважно підприємств сектора чорної металургії. Однак цей вплив може бути обмеженим - у зв'язку із прийняттям членами ЄС європейських соціальних стандартів і норм захисту навколишнього середовища. Україна може навіть підсилити свої конкурентні переваги в секторах, особливо чутливих до конкуренції по цінових параметрах товарів адже в нових країнах - членах

Євросоюзу підвищиться вартість виробництва. Це створює стимули до перенесення окремих більше простих виробництв на територію України. Але навряд чи подібний розвиток можна віднести до сприятливого з погляду довгострокової стратегії України. Розширення ЄС активізує просування своїх виробників на ринки третіх країн, отже, можна прогнозувати посилення тиску в плані відкриття українського ринку. Розширення Європейського Союзу виведе його на перше місце як ринок збуту українських товарів

і на друге - як джерело українського імпорту. Це значить, що динаміка економічних процесів у ЄС буде досить помітно впливати на економічний стан України, з огляду на високий рівень відкритості її економіки. Високий ступінь впливу зажадає нових підходів до розробки й реалізації економічної політики, з урахуванням тенденцій розвитку світових господарських зв'язків у цілому й економічній кон'юнктурі в

Європі зокрема. У зв'язку з розширенням ЄС, для України стає актуальним рішення питання про поліпшення режиму торгівлі з ЄС у цілому. Зокрема - про надання Україні статусу країни з ринковою економікою в повному обсязі (а не тільки в рамках антидемпінгових розслідувань). У перспективі засобом дозволу багатьох проблем може стати висновок угоди про вільну торгівлю між Україною і ЄС, що передбачено діючою Угодою про партнерство й співробітництво.

11 грудня 2004 року, у ході Шостого спільного засідання комітету "Україна - Європейський Союз" у Києві був підписаний т.зв. Позиційний документ, у якому, зокрема, говориться, що пряме сусідство з ЄС буде сприяти: посиленню ролі України для ЄС, зокрема, у сфері загальної зовнішньої й оборонної політики Євросоюзу, а також підвищенню зацікавленості ЄС у посиленні безпеки границь

України й посилення ролі України у рішенні Придністровської проблеми. Також у документі говориться, що після свого розширення Євросоюз стане найбільш значним ринком збуту українських товарів і джерелом росту й розширення спектра українського імпорту. При цьому загальне зниження середньозваженого тарифу, а також введення

єдиної системи торговельних правил і адміністративних процедур у результаті розширення ЄС зіграє позитивну роль для українських експортерів. Також будуть створені максимально сприятливі умови для інтеграції українських енергетичних, транспортних і телекомунікаційних мереж у загальноєвропейську інфраструктуру. Крім того, Україна очікує припливу

іноземних інвестицій і розвитку транспортної мережі в прикордонних районах. Разом з тим, протягом 2004-2005 років розширення ЄС приведе в окремих сферах співробітництва до скорочення доступу українських товарів і послуг на ринки нових країн - членів Євросоюзу, говориться в документі. Загальні орієнтовні втрати України від приєднання 10 країн-кандидатів до єдиної тарифної сітки й політики торговельного захисту

ЄС складуть, по оцінках експертів, за цей період $249 - 349 млн. У результаті припинення дії угод про вільну торгівлю із країнами Балтії Україна втратить біля $15 млн. Ще $173-260 млн. складе збиток за рахунок втрати частини ринків сталеливарних виробів, $36,5-50 млн металургійної й хімічної продукції, $60 млн сільськогосподарських товарів. Загальний негативний ефект для України від скасування угод про вільну торгівлю й поширення

на український експорт у країни-кандидати антидемпінгових заходів і кількісних обмежень складе $284,6 - 384,8 млн говориться в Позиційному документі. При цьому загальний позитивний ефект для України в результаті приведення новими членами ЄС своїх митних тарифів до рівня Євросоюзу й скасування антидемпінгових і захисних заходів, уведених країнами-кандидатами відносно

імпорту української продукції, оцінюється в $35,6 млн. Тобто результуючий економічний збиток у наявності. По завершенні останнього етапу розширення ЄС західні границі України стали східними рубежами Євросоюзу. Це якісно нова політична ситуація, що у значній мірі буде визначати як характер контактів з нашим європейським партнером, так

і перспективи подальшого розвитку України. В інтересах ЄС забезпечити мир і стабільність у своїх границь, мати своїми сусідами стабільні, демократичні й економічно розвинені держави із прогнозованою й дружньою зовнішньою політикою. Тому варто очікувати збільшення політичного тиску ЄС на Україну, насамперед у напрямку зміцнення демократичних

інститутів, забезпечення прав людини, волі ЗМІ, посилення боротьби з організованою злочинністю й корупцією у владних структурах. Від їхньої прозорості, демократичності, відповідності європейським стандартам будуть залежати подальші відносини ЄС із Україною й перспективи європейської інтеграції країни в цілому. 4. Позиція держави щодо потенційного членства України у

ЄС Вступ у ЄС держав, з якими Україна має традиційно гарні відносини, і одержання ними відповідних квот у керівних органах Союзу може сприяти просуванню українських інтересів у ЄС, дозволить використати напрацьовані механізми регіонального співробітництва для поглиблення контактів з Європейським Союзом. За останні п'ять років Литва зробила серйозну заявку на те, аби поповнити коло

стратегічних партнерів України. Продовжує вона це робити і сьогодні: дружнє плече Вільнюса було особливо відчутним, коли Президент, прем'єр та спікер подали заявку на отримання Плану дій щодо членства в НАТО на Бухарестському саміті в Альянсі. Насправді, історія налагодження партнерських

і по-дружньому теплих відносин з Литвою розпочалась задовго до того, як євроатлантична інтеграція в Україні перестала бути пустим звуком. І навіть за кілька років до того, коли Валдас Адамкус приїжджав до Києва як міжнародний посередник врегульовувати політичну кризу під час президентської кампанії 2004-го. Хоча, звісно, немає жодного сумніву в тому, що саме

Помаранчева революція і обрання Президентом України Віктора Ющенка стало новим поштовхом для того, аби Литва, поруч з Польщею, могла вважатись одним з найпослідовніших поборників українських інтересів у Європейському Союзі та НАТО. І той факт, що президент Литви Валдас Адамкус протягом 2004-2007 років одинадцять (!) разів відвідував

Україну - слугує лише одним з багатьох красномовних підтверджень цьому. Сьогодні, коли Литва продовжує всіляко підтримувати Україну в її євроатлантичних прагненнях, ми неймовірно пишаємось тим, що маємо безпосереднє відношення до становлення українсько-литовського стратегічного тандему. ще 2002 року була міжпарламентська група Україна-Литва. До речі, одним з її членів був також тодішній депутат

і лідер опозиції Віктор Ющенко. Цей парламентський механізм дозволяв, опозиціонерам, вже тоді започаткувати дійсно приязні взаємини з нашими литовськими колегами - на той момент ще не членами НАТО і Європейського Союзу. Форум також дозволив нам налагодити гарні особисті взаємини з окремими литовськими політиками, які потім посіли ключові пости у державі. Приміром, тодішній голова комітету Сейму Литви у закордонних справ

Гядімінас Кіркілас згодом став міністром оборони, а потім і прем'єр-міністром Литовської Республіки, не перестаючи при цьому докладати чималих зусиль для реальної євроатлантичної інтеграції Києва. Пізніше, 2003 року, Форум переріс у Міжпарламентську Асамблею, яку я наразі і маю честь очолювати. Процес вступу Литви до НАТО до

ЄС відбувався на моїх очах. Я захоплено спостерігав, як стрімко Литва з пострадянської республіки, у якої, до речі, теж чи не найбільша протяжність кордону з Росією і Білоруссю, як і в України, перетворювалась на справжню європейську демократію. Спостерігав за темпами її економічного зростання, котрі до цього часу викликають подив навіть у багатьох старожилів Європейського Союзу.

Я бачив, як змінювалась країна завдяки реформам, проведеним згідно з вимогами членства у Північноатлантичному альянсі, і дуже хотів, аби литовський досвід був максимально задіяний і в Україні. Саме тому, ще минулого року, коли перебував у Вільнюсі, я звернувся до керівництва Литовської Республіки з проханням допомогти в проведенні в Україні інформаційної кампанії, яка б донесла правдиву

інформацію про вигоди вступу до НАТО. Коли ж кілька днів тому міністр закордонних справ Литви Пятрас Вайтекунас повідомив про рішення Литви надіслати в Україну експертів, які б допомагали проводити таку інформаційну кампанію, то ми були неймовірно втішені таким повідомленням. Хто, як не литовці, можуть краще розповісти українцям, як змінилась

їхня країна завдяки вступу до НАТО. І хто, як не наші литовські друзі, можуть, водночас, нагадати опонентам запрошення України до Плану дій щодо членства в НАТО, як погрожувала Росія вжити всіх заходів, аби не допустити Литву до НАТО, але після приєднання Вільнюса до Альянсу відносини між Литвою та Росією стали кращими, аніж були до того.

Однак, для того, щоб зрозуміти, наскільки інтегрована в НАТО Литва відірвалась від «нейтральної» України, достатньо звернутись до деяких конкретних цифр, які, навряд чи вимагають додаткових коментарів. Порівняльний аналіз внутрішніх комунітарних процесів, що супроводжували розширення в 60-90-і роки дає можливість стверджувати про взаємозалежний характер процесу розширення і поглиблення інтеграції. Просторове розширення стимулює прискорення та поглиблення

європейської інтеграції, тоді як її перехід на більш високий рівень створює сприятливі умови для подальшого розширення. При цьому, в ході дослідження дисертант приходить висновку, що послідовне розширення географічних рамок ЄС закономірно супроводжується ускладненням механізму розширення у зв'язку з еволюцією інтеграційного співробітництва в напрямку поступового домінування принципів наднаціонального будівництва. У зв'язку з цим, можна виділити наступні радикальні кроки

інтеграційних реформ, що супроводжували феномен розширення. Литва завжди виступала на підтримку членства України в ЄС і не збирається відмовлятися від такої політики й надалі. Висновок Вступ країн Балтії до ЄС, принаймні у короткостроковому періоді, мав переважно позитивні наслідки, що полягали у прискоренні економічного зростання, зменшенні рівня безробіття,

інституційних реформах, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності вітчизняних компаній, прискореному зростанні у ряді галузей сфери послуг, збільшенні чистих надходжень фінансування з боку інституцій ЄС, сприянні стабільності на фінансових ринках, прискоренні зростання довгострокових зобов'язань банків, зростанні прямих іноземних інвестицій. Одночасно негативні наслідки пов'язані з уповільненням зростання валових інвестицій, збільшенням інфляції, зменшенням частки споживчих товарів у експорті.

Нейтральний або подвійний характер мають такі наслідки: різке зростання зовнішніх активів банків, прискорення зростання грошового агрегату М2, зміни у географічній і товарній структурі у зовнішній торгівлі, зростання прямих іноземних інвестицій закордон і збільшення частки ЄС у прямих іноземних інвестиціях у самі країни Балтії. Істотні зміни відбулися у балансі торгівлі товарами

і послугами, але однозначні висновки щодо впливу вступу на нього важко зробити. Для України наслідки вступу країн Балтії до ЄС мали швидше негативний характер, оскільки вона понесла втрати у вигляді зменшення позитивного сальдо торгового балансу. Подальший розвиток подій дозволить визначити реальні середньо- і довгострокові наслідки розширення ЄС.