Основні центри та особливості проведення міжнародних виставок та ярмарок

«Основні центри та особливості проведення міжнародних виставок та ярмарок» студента денної форми навчання спеціальності «МЕК», курсу V Мельниченко Валерії Сергіївни Маріуполь – 2008 Зміст Вступ 3 Сутність, типи міжнародних виставок та ярмарок та їх функції 4 Організація участі у міжнародних ярмарках (виставках). 7 Основні центри проведення міжнародних ярмарок та виставок.

12 Висновки 14 Список використаної літератури 15 Вступ Сучасна економіка розвинутих країн характеризується змінами в поведінці покупців, появою нової шкали цінностей щодо визначення потреб, статичністю ринків, конкуренцією, що постійно зростає, та потребою у повсякчасному оновленні як процесу виробництва, так і процесів комунікації. Динамізм розвитку породжує намагання підприємств позбутися вузьких торгових

зв'язків і шукати нові способи ділових контактів. Відповідно змінилося колишнє байдуже ставлення підприємств до виставок і ярмарків, які нині вважають однією з вирішальних складових системи: клієнт — конкурент — оновлення. Значні зміни сталися і в галузі комунікацій. Сучасна інтернаціоналізація економіки розвинутих країн створює умови для переходу від індустріального до інформативного суспільства. Останньому притаманні такі риси: • постійне зменшення

тривалості життєвого циклу товарів; • прискорене економічне знецінення технологічного обладнання; • інтенсивна присутність інформатики в усіх сферах життя; • активна участь споживачів у формуванні подій в економіці; • неможливість адекватно реагувати на зміни в економіці без знання відповідної інформації тощо. Тому найбільшим клопотом кожного сучасного підприємства є бажання забезпечити собі тривале перебування у світовому під¬приємницькому товаристві.

Адекватним засобом для цього є система торгових виставок та ярмарків. Вона забезпечує як поширення, так і отримування широкого спектра економічних, технічних і комерційних повідомлень за доступної їхньої вартості. На думку фахівців вона забезпечує: швидку реакцію на вимоги ринку допомогою товарів, які поєднують високу якість, сучасні в дизайн і нові технології; відповідність виготовленої продукції вимогам ринку;

гнучку адаптацію до еволюції економічного середовища; точне прогнозування дій конкурентів та винахідливість у створенні нових цінностей. Сутність, типи міжнародних виставок та ярмарок та їх функції У світовій практиці такими інструментами, як виставки та ярмарки, користуються майже всі компанії, задіяні у міжнародній діяльності, або ті, які планують вийти на світовий ринок. Першим кроком у цьому напрямі, який надасть компанії нові бізнес–контакти, перспективи розвитку,

ідеї, нове бачення ринку, зробить її відомою для партнерів, і є участь у міжнародних виставках–ярмарках. Традиція проведення виставок і ярмарків з'явилась ще багатої століть тому, коли у великих торговельних центрах Близького Сходу місцеві ярмарки супроводжували великі релігійні свята. У першій половині XII ст. спостерігається розквіт ярмарків у районі

Кампанії, пізніше їх проведення розповсюджується у Франції, і Фландрії, Швейцарії, Англії та інших країнах. Причиною появи ярмарків стало те, що виробники почали обмін результатами своєї діяльності і відразу з'явилась необхідність привернення уваги до пропонованих товарів. Наука виставкової справи формувалась на звичайних базарах, які поступової перетворювались на своєрідні

інформаційні центри національного і міжнародного масштабу. Від них в усі боки світу тягнулись своєрідні комунікації у вигляді караванних і морських шляхів. Поступово стихія базару виробила неписані, але добре зрозумілі та чітко виконувані принципи взаємовідносин між суб'єктами угод, що призвело до нового етапу організації торгівлі — ярмарку. Таким чином, явище торговельних виставок та ярмарків виходить з необхідності зустрічі попиту та пропозиції.

За визначенням Міжнародного бюро виставок, виставка — це показ, яким би не була його назва, основна мета котрого полягає в ознайомленні публіки шляхом демонстрації із засобами, які маються в розпорядженні людства, для задоволення його потреб, а також з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах діяльності або майбутніх перспектив. За визначенням Спілки міжнародних ярмарків, ярмарок — це міжнародна економічна виставка зразків, яка

незалежно від її назви у відповідності з традиціями країни, на території якої він проводиться, являє собою великий ринок товарів широкого вжитку та/або обладнання, діє у визначені терміни протягом обмеженого періоду в одному і тому ж місті та на якій експонентам дозволяється представляти зразки своєї продукції для укладання торговельних угод у національному та міжнародному масштабах. Спільними рисами виставок–ярмарків є те, що вони організуються фізичними та юридичними особами, мають

обмежену тривалість, діють періодично в постійних або заздалегідь визначених місцях, призначені для великої кількості експонентів і відвідувачів і є організованими товарними ринками. Крім того, кінцевою метою організації як виставок, так і ярмарків є сприяння збільшенню обсягів реалізації продукції, що виробляється на фірмі, а основними видами контрактів, що укладаються на міжнародних виставках–ярмарках,

є угоди за виставленими зразками (моделями, кресленнями, каталогами) з наступною поставкою товару та угоди на виставлені зразки (продаж самих експонентів) з їх поставкою після закінчення виставки–ярмарку. Відмінності між виставками та ярмарками полягають у такому:  основним призначенням виставки є демонстрація досягнень, а ярмарку — укладання торговельних угод, хоча в останні десятиріччя в зв'язку

з динамізацією конкурентного середовища представлення на ярмарок стандартних, добре відомих товарів стає неефективним, а тому ці два заходи найчастіше поєднуються у виставку–ярмарок;  головною метою ярмарку є укладання прямих торговельних угод по зразках продукції, а виставки — розповсюдження інформації з кінцевою метою стимулювання продажів за зразками;  звичайною практикою міжнародних виставок є здійснення продажів кінцевим споживачам, а ярмарків — здійснення продажів тільки проміжним

ланкам (промисловість, оптова та роздрібна мережа). В останні десятиріччя інститут виставок та ярмарків поступово трансформувався із засобу презентації товару та демонстрації його асортименту за допомогою примірників і зразків з метою безпосереднього продажу у засіб глобальної комунікації. Сучасні міжнародні виставки–ярмарки слід розглядати як ефективний симбіоз

інструментів маркетингу та метод міжнародної торгівлі. В цьому аспекті виставки та ярмарки являють собою не тільки дзеркало технічного розвитку галузі та канал реалізації продукції, а й економіко–політичний форум прогнозування кон'юнктурних змін, комунікаційний захід з економічним, політичним, соціально–культурним контекстом. Належність міжнародних виставок–ярмарків до маркетингу очевидна, оскільки ніде функції маркетингу не

проявляють себе так виразно і переконливо, як на міжнародних виставках. Участь у виставці дозволяє експонентам здійснювати одночасно і комунікативну, і цінову, і збутову, і товарну політику свого підприємства. В той же час аналіз результатів участі у виставкових заходах впливає на зміну вдосконалення маркетингової стратегії підприємства. Міжнародні виставки та ярмарки виконують такі функції:

1. забезпечують безпосереднє спілкування клієнта з експонентом; експонента з потенційними партнерами; 2. пропонують реальний товар, який можна побачити у дії, на відміну від рекламних проспектів, відеороликів тощо; 3. забезпечують покупцеві можливість здійснити досить повний та об'єктивний огляд певної групи товарів (або цілої галузі промисловості) за такими критеріями, як якість, ціна, додатковий сервіс, певні стимули при купівлі тощо; 4. надають експонентам можливість побачити пропозицію потенційних конкурентів,

їх нові ідеї, умови продажів тощо; 5. значно скорочують час як клієнтам, так і експонентам на пошук партнера та укладання контракту; 6. сприяють ефективному обміну інформацією; 7. інформують своїх учасників про розвиток технологій і надають можливість побачити тенденції прогресу галузі; 8. підвищують авторитет експонента за умов його правильної політики щодо підготовки та участі у виставках

та ярмарках; 9. надають можливість експонентам отримати нову інформацію відносно характеру змін самої клієнтури, її запитів, а також змін кон'юнктури галузі (ця інформація, як правило, слугує поштовхом до зміни політики самої фірми у майбутньому, до зміни її стратегії). Сукупність різновидів виставок–ярмарків можна типізувати за такими критеріями: місце проведення, радіус

дії, постійність місця проведення, частота проведення, широта номенклатури демонстрації/продажу, предмет демонстрації–продажу: 1. За місцем проведення виставки бувають місцеві та зарубіжні. 2. За радіусом дії їх поділяють на регіональні, міжрегіональні та всесвітні. 3. За постійністю місця проведення – постійні, змінні та пересувні. 4. За частотою проведення – періодичні та постійно діючі.

5. За широтою номенклатури демонстрації/продажу – універсальні, багатогалузеві, галузеві, спеціалізовані. 6. За предметом демонстрації/продажу – споживчих товарів, товарів виробничо-технічного характеру, інші. Міжнародні виставки організовуються як усередині країни, так за її межами. У них беруть участь експоненти та відвідувачі з різних країн. Багатонаціонального характеру ці виставки набувають у

Разі, коли хоча б 10—15 % експонентів є представниками з–за кордону. Така міжнародна виставка для національного експонента є і місцевою, а для представника з іншої країни — зарубіжною. За радіусом дії виставки досить умовно поділяються на: регіональні, експонентами яких є представники країн одного регіону (Європа, Арабські країни,

СНД тощо); міжрегіональні, в роботі І яких беруть участь представники різних регіонів світу, та всесвітні (глобальні), метою яких є показ досягнень країн–учасниць та основних міжнародних організацій у сфері науки, техніки, культури. На таких виставках представлені, як правило, майже всі 1 країни світу. Запрошення взяти участь у всесвітній виставці держава–організатор надсилає дипломатичними каналами. Організація участі у міжнародних ярмарках (виставках).

Організація участі підприємства у виставці (ярмарку) — це створення підприємством-експонентом такої організаційної структури, яка б з максимальною ефективністю реалізувала б надані їй можливості — люди, фінансові ресурси, експонати, а також ті переваги, що їх забезпечує підприємству-експоненту конкретна виставка (ярмарок). Організація участі у виставці (ярмарку) будується на основі розробленого графіка діяльності, який враховує

ту обставину, що процедура підготовки займає від 20 до 52 тижнів залежно від розміру підприємства, місця проведення акції і завдань, що стоять перед підприємством, яке вирішило взяти участь у виставці (ярмарку). Цей графік повинен містити чіткий перелік видів робіт, точні дати виконання і перелік відповідальних осіб. Без цього неможлива координація окремих дій, їхньої послідовності, а за необхідності — певне коригування.

Найефективнішим методом Розробки плану є застосування принципів сітьового планування. У ході підготовки до виставки (ярмарку) періодично провадиться перевірка готовності з тим, щоб своєчасно відреагувати ц якісь непередбачені обставини. Важливу роль відіграє група людей, яка відповідає за підготовку. До складу цієї групи належать як позаштатні працівники, так і відповідальні працівники самого підприємства. До першої категорії належать проектувальники оформлювачі,

виготовлювачі стенда, перевізники, митний брокер (якщо це закордонна виставка або ярмарок) тощо, до другої - співробітники підприємства-експонента, які несуть колективну відповідальність за цю акцію: фахівці з маркетингу, продажу, виробництва, реклами, зв'язків з громадськістю тощо, а також робочий персонал стенда. Фахівці з організації виставок і ярмарків визначають поняття «персонал стенда» як сукупність осіб з основними й допоміжними функціями, на яких докладено відповідальність за організацію та здійснення

участі в ярмарку (виставці) і котрі мають ту саму мету — забезпечити усіх цієї акції. Найважливішою особою виставкового персоналу є його керівник. Він починає виконувати свої функції ще на стадії планування і закінчує вже після закриття експозиції. Його призначають наказом по підприємству, він особисто шукає персонал, складає графік виконання завдань, залучає позаштатних робітників, керує стендом, контролює

хід робіт, тобто вирішує всі питання до та в період функціонування виставки (ярмарку). Після закінчення він звітує керівництву підприємства про результати участі в цій акції. Він може також безпосередньо працювати на стенді, провадити презентацію стенда, організовувати зустрічі з перспективними відвідувачами, приймати замовлення, розв'язувати конфліктні ситуації тощо. Отже, відповідальний за стенд практично стає одноосібним керівником виставкового персоналу підприємства

на весь час проведення виставки (ярмарку). Ефективний у кількісному та якісному відношенні вибір персоналу залежить, на думку фахівців, від таких факторів: 1) вид і характер виставки (загальна, галузева, відкрита для публічного відвідування); 2) розмір стенда; 3) кількість і чисельність груп відвідувачів-адресатів; 4) специфіка цілей участі підприємства-експонента;

5) тип експонатів (споживчі або інвестиційні товари). Існує помітна різниця між ярмарками (виставками) товарів широкого вжитку, де наголос робиться на укладанні торгових угод, оскільки відвідувачі вже добре ознайомлені з такими чи подібними товарами, і ярмарками (виставками) інвестиційних товарів. Щодо останніх, то укладання угоди потребує, як правило, кількамісячних переговорів (обговорення технічних характеристик, умов ставки, особливостей застосування

тощо), тому такі стенди мають здебільшого інформаційно-ознайомлювальний характер. Персонал для стенда підбирається на підставі даних про кваліфікаційний рівень, досвід, духовні якості, особливості спілкування (відкритий товариський чи відлюдькуватий характер певної особи) тощо. Підготовка персоналу для участі у виставці (ярмарку) охоплює такі аспекти, як коди спілкування (усна й писемна мова, рухи тіла, вираз обличчя тощо); соціальні канони (нрави, звичаї, віросповідання, звички

відвідувачів і персоналу); стиль реакції на подразники, який має гармоніювати з вимогами й цінностями соціального оточення; підприємницькі цілі участі в конкретній виставці (ярмарку). Підготовка персоналу починається із загальної інформації про:  роль і значення конкретної виставки (ярмарку) на ринку;  якісний склад її традиційних відвідувачів;  характер послуг, що пропонуються (можливості, характерні риси,

недоліки, специфіка, ціни й комерційні умови);  конкурентні позиції самого підприємства та інших підприємств-експонентів, які є конкурентами;  основні групи покупців, яким підприємство адресує свої товари;  особливості кожної групи адресатів;  методи встановлення контактів з відвідувачами й ефективної презентації підприємства-експонента та його продукції. Наступним етапом навчання персоналу є надання спеціальної

інформації такого роду:  способи поліпшення репутації фірми й усвідомлення того, що персонал стенда репрезентує підприємство на виставці (ярмарку), а його дії можуть зміцнити цю репутацію або послабити її;  ознайомлення з цілями участі підприємства в конкретній виставці (ярмарку) і роз'яснення того, що головне завдання полягає в Досягненні цих цілей, а не в спілкуванні заради спілкування (хоча останнє може також дати певний позитивний результат);  техніка контакту з відвідувачем;

 методи пробудження зацікавленості покупця за допомогою стендових засобів комунікації;  техніка ведення переговорів. Найголовнішою складовою частиною стенда є експонати. о му в ході підготовки передовсім треба визначити: що саме буде експонуватися, скільки експонатів необхідно мати, як визначити їхню ціну. Щодо цього фахівці радять відділу маркетингу розробити пропозиції, котрі мають відображати результати

сегментації ринку як за місцем проведення виставки (ярмарку), так і за місцем походження основних груп відвідувачів; що саме варто експонувати, залежить від цілей участі в акції. Якщо метою участі є збільшення обсягів продажу, тоді основним критерієм вибору буде широкий асортимент товарів; якщо необхідна демонстрація технічних удосконалень та нововведень, тоді вибрати треба справді нову, технічно й естетично досконалу продукцію; якщо необхідна підтримка рекламної кампанії,

що розгорнулася в засобах масової інформації, тоді вибір концентрується на узгодженні характеристик товарів (ціна, якість, упаковка тощо), які експонуватимуться, зі стратегію рекламної кампанії. Крім того, необхідно врахувати, що вибрані товари мають відповідати характеру виставки (ярмарку), вимогам організаторів, ураховувати наявні технічні обмеження тощо. З-поміж факторів, які формують імідж експоната, найголовнішими

є: 1) високий рівень технології; 2) якість; 3) надійність; 4) відповідність технологічним вимогам, принципам міжнародного менеджменту та сучасного маркетингу; 5) відповідність високим естетичним критеріям (високим споживчим стандартам) та сучасним ринковим тенденціям; 6) оптимальне поєднання ціни та якості; 7) емоційна принадність. Кількість експонатів визначається суто практично: виходячи з розмірів стенда, величини самих експонатів

і кількості заходів, які необхідно здійснити в період проведення виставки (ярмарку). На питання про ціни рекомендують давати відповідь залежно від внутрішньої кон'юнктури підприємства та його політики в галузі ціноутворення. Необхідно прийняти рішення про спосіб оплати, спосіб доставки, обсяги замовлень, межі можливих знижок. Для цього необхідно зібрати якомога більше інформації про ціни, етику, угоди й торгові звички конкурентів, визначити реальну ситуацію на ринку.

Необхідно також підготувати конкретні пропозиції для різних видів покупців (оптових посередників, власників великих супермаркетів, імпортерів тощо). Ці пропозиції мають ураховувати обсяги замовлень, спосіб оплати (готівкою, у кредит тощо), способи доставки (GIF, FOB тощо), зміни в курсі валют, можливі ризики, вартість страхування, тривалість дії стимулюючих заходів. Для транспортування експонатів необхідно скласти графік перевезень. Для цього необхідно: • вивчити митні формальності й ретельно оформити всі супровідні документи,

такі як попередній рахунок (проформа), відповідні сертифікати, пакувальні листки, розпізнавальні знаки товарів; • перевірити виконання належних валютних операцій банка-ми-посередниками; • подбати про своєчасне отримання інформації щодо специфічних умов транспортування в країні, де відбувається виставка (ярмарок) і про правильне маркування ящиків мовою країни — організатора виставки (ярмарку); • своєчасно інформувати транспортну організацію про товари та інші вантажі, які необхідно перевезти,

їхню кількість, об'єм, вагу тощо; • підготувати необхідні пакувальні матеріали; • забезпечити своєчасне відправлення необхідних інструментів та допоміжних матеріалів для пакування товарів після закінчення виставки (ярмарку); • спільно з транспортною організацією скласти спеціальний графік транспортування. Дуже важливою складовою частиною експозиції є стенд як такий. Він створює загальний образ підприємства-експонента в мініатюрі, відображає його загальну підприємницьку

культуру. Стенд — це комплекс орендованої підприємством площі, а також елементи конструкції (оформлення) та комунікативних засобів. Стенд має бути настільки виразним, щоб з першого погляду розкрити мету участі експонента на виставці (ярмарку) та закарбуватися в пам'яті відвідувачів. Експонатами є також корпоративна комунікація, дизайн та культура підприємства, які зв'язуються з оформленням стенда. Тому стенд має поєднувати специфіку підприємства й характерні особливості виставки (ярмарку).

Нині дизайнери все частіше відмовляються від традиційних дерев'яних стендів або прямого експонування продуктів харчування на скляних чи металевих полицях, оскільки відвідувач, який проходить повз стенд, присвячує предметам на стенді не більше 2 сек. Отже, те нове, що пропонує виробник, необхідно «подати» щоб одразу привернути увагу відвідувача, примусити його зупинитися й ретельніше роздивитись експонати. Відтак проблема розміщення стенда є надзвичайно важливою.

Фахівцям відомо, що серйозні замовники не мають звички витрачати час на відвідування тих залів, які їх не цікавлять. А за спеціалізації торгових виставок (ярмарків) значно збільшується небезпека через невигідне розміщення стенда взагалі опинитися поза бажаним підприємницьким середовищем. Тому, коли немає можливості забезпечити належне розміщення, варто відмовитись від участі у виставці (ярмарку). Вивчення планування виставкового залу допоможе підприємству вигідно розмістити стенд

і навіть скористатися зі значного скупчення відвідувачів навколо стендів-зірок. Технічні характеристики залу (допустиме навантаження на підлогу, висота, розміри дверей, наявність колонад, відокремлених проходів тощо) також впливають на розміщення стенда. Крім того, треба пам'ятати, що важливо не тільки отримати добре місце в залі, а й утримати його на майбутнє, бо 60—70% відвідувачів, які з професійного

інтересу часто бувають на виставках (ярмарках), одразу бачать усі зміни в залі. Коли стенд постійно перебуватиме на тому самому місці, це додаватиме експоненту солідності та сприятиме визнанню професіоналів. Крім розміру, експоненту треба точно визначити тип стенда, тому що від цього залежить зручність доступу відвідувачів до експонатів, вільна площа стін, де можна розмістити як додаткові експонати, так і рекламні матеріали. Тип стенда впливає на концентрацію уваги відвідувача, а також забезпечує

належний контроль експонента над територією, що його оточує. Стенди розміщуються як у закритому приміщенні, так і на відкритому повітрі. У закритому приміщенні — це лінійний, кутовий стенди, «півострів», «острів», наскрізний стенд, стенд «візаві». Кожний з них має відповідні конструктивні особливості. Так, лінійний стенд має тільки один чоловий бік і

є найбільш поширеним. Кутовий — забезпечує доступ з двох боків, легко проектується і є майже ідеальним рішенням. «Півострів» відкрито з трьох боків, що дає змогу експонентові легко контролювати прилеглу територію. «Острів» відкритий з усіх боків і забезпечує велику кількість можливих точок концентрації уваги відвідувачів. Наскрізний стенд має доступ з двох боків і створює задовільне поле огляду для відвідувача. «Візаві»

— це два лінійні стенди, розміщені навпроти один одного. Стенди на відкритому повітрі використовуються для великогабаритних експонатів, які заборонено експонувати у внутрішніх приміщеннях. Дизайн стенда є основним фактором презентації підприємства-експонента, а тому конструювання та оформлення стенда потребує залучення кваліфікованих спеціалістів. У процесі проектування дизайну стенда необхідно врахувати стратегію маркетингу (тобто цілі участі експонента

в конкретній виставці або ярмарку), засоби й методи комунікації, фірмовий стиль експонента, поведінку конкурентів та потреби службового персоналу. Тому правильно спроектований стенд, на думку фахівців-стендистів, повинен • полегшити зорове сприймання товарів, що демонструються. Для цього не треба перевантажувати стенд кольоровими та конструктивними надмірностями; усе має гармоніювати собою; • забезпечувати невелику кількість точок концентрації уваги, щоб, як то кажуть, «очі не розбігалися»

• мати індивідуальність, щоб подати адресатам свій особистий сигнал і створити належне враження у відвідувачів; • бути естетично привабливим, що досягається гармонічним поєднанням усіх його елементів з урахуванням сучасних напрямків дизайну; • бути сконструйованим так, щоб прийняти якнайбільшу кількість відвідувачів; • відповідати рівню освіти та культури відвідувачів; • відповідати певним технічним вимогам: зручності монтування та демонтажу, доступності та міцності

матеріалів і т. п. На додачу ці вимоги треба поєднати з особливостями конкретної виставки (ярмарку), укластися в певний кошторис, урахувати оформлення стендів основних конкурентів та багато інших факторів. Проектна документація складається з генерального проекту стенда і окремих проектів меблювання, освітлення, аудіовізуальних засобів, електромонтажу, водопостачання, каналізації тощо. Крім того, розробляється технічна специфікація матеріалів та

інших елементів, які мають відповідати вимогам техніки безпеки згідно з регламентом виставки (ярмарку). Основні центри проведення міжнародних ярмарок та виставок. Сьогодні спостерігається зростання кількості центрів проведення ярмарок та виставок, розширення площ, на яких розміщені ярмарки, збільшення частки машин і устаткування, особливо новітньої техніки в загальній номенклатурі товарів.

Нерідко держава субсидує організацію ярмарків і виставок за кордоном. Ярмарки набувають дедалі більшої ролі в міжнародних економічних відносинах, будучи одним із дійових засобів розширення міжнародної торгівлі, сприяння міжнародному науково-технічному обміну, установлення взаємовідносин між країнами. До великих міжнародних ярмарків належать постійно діючі торговельні ярмарки в Нью-Йорку, Монреалі, Чикаго, Франкфурті-на-

Майні, Ганновері, Мілані, Палермо, Парижі, Ліоні, Бордо, Марселі, Токіо, Осаке. У країнах Східної Європи виділяються ярмарки в Лейпцігу, Брно, Пловдиві, Белграді, Загребі. У країнах, що розвиваються, найвідоміші ярмарки в Тунісі, Касабланці, Дамаску, Алжирі, Тріполі. На особливу увагу заслуговують Всесвітні торгові виставки, які з'явилися на початку

XIX ст. Вони відбивають технологічний розвиток усього людства, а також завжди стають значною політичною та культурною подією. На честь таких виставок часто І створюються архітектурні шедеври: Кришталевий палац у Лондоні (1851), Ейфелева башта (1889) тощо. Кожна Всесвітня виставка відповідає якомусь важливому етапу розвитку цивілізації (винахід електричної енергії, телекомунікацій, спорудження видатних технічних об'єктів

тощо). Всесвітня виставка — це захід, що має на меті продемонструвати засоби, якими володіє людство для задоволення своїх різноманітних потреб. Безперечну роль торговельних виставок та ярмарків у всесвітньому становленні підприємництва підкреслює стабільне збільшення попиту на експозиційні площі, яке викликано пропозицією великої кількості «експозиційних» товарів і послуг. Сьогодні всесвітня сумарна виставкова площа перевищує 100 млн м2, а кількість міжнародних

виставок–ярмарків досягає, за різним оцінками, З—4 тис. щорічно, тобто щоденно в світі відбувається 8—10 таких заходів. Відповідно в світі сформувались виставкові центри, серед яких беззаперечними лідерами є європейські країни Таблиця 3.1 Найбільші виставкові центри світу Країна Місто Виставкова площа, брутто в павільонах, тис м2 Німеччина Ганновер 487,9 Франція Париж 333,6 Італія

Мілан 270 Німеччина Франкфурт-на-Майні 263 Німеччина Кельн 250 Швейцарія Базель 185,5 Хорватія Загреб 180 США Чикаго 174 Німеччина Дюссельдорф 171,3 Нідерланди Утрехт 166,2 Німеччина Лейпциг 160 США Клівленд 151,7 Испанія Валенсія 140 Бельгія Брюссель 135 Італія Генуя 130,5

Великобританія Бірмінгем 125,8 Колумбія Богота 125 США Хюстон 119,9 Австрія Відень 111,9 Німеччина Мюнхен 105 Польша Познань 103,2 США Лас-Вегас 102,2 Іспанія Барселона 100 Канада Торонто 99,8 Чехія Брио 99 Іспанія Мадрид 97,2 Німеччина Ессен 90 Іспанія Більбао 90 Німеччина Нюрнберг 86

Франція Ліон 84 Італія Болонья 83,7 США Нью-Йорк 83,6 Німеччина Берлін 83,5 Алжир Алжир 80 Австрія Грац 79 США Атланта 78 США Луїсвіль 77,1 США Детройт 74,3 Болгарія Пловдів 73,6 Франція Марсель 73 Швейцарія Женева 70,2 Швейцарія Логанна 65 Організаторами торговельних ярмарків

і виставок є торговельні палати, асоціації і федерації торговців і промисловців, державні і муніципальні органи, а також приватні підприємства. Організації, що займаються влаштуванням ярмарків і виставок, є юридичними особами, вони реєструються і відповідають за своїми зобов’язаннями в межах їх майна. Ці організації створюють ярмаркові комітети або управління ярмарків, функціями яких

є: розроблення положень про ярмарок і права участі в ньому; будівництво і технічне облаштування павільйонів; організація роботи щодо залучення іноземних учасників та ін. Питаннями регулювання діяльності ярмарків і виставок (упорядкування загального розкладу роботи, ратифікація правових питань, виробітку загальних правил участі в їхній роботі і т.д.) займаються Спілка міжнародних ярмарків, у якій беруть участь 50

держав, і Міжнародне бюро виставок, членом якого поряд із багатьма іншими державами є й Україна. Таким чином, постанова питання про міри наднаціонального регулювання, пов'язаного з діяльністю міжнародних товарних ринків, об'єктивно обумовлена подальшою інтернаціоналізацією господарського життя, зростанням економічної взаємозалежності, інтеграційними процесами в міжнародній торгівлі. Одночасно з ярмарками та виставками на міжнародну

арену дедалі активніше виходять Торговельні Центри (Trade Centers), Торговельні Тижні (Trade Weeks), Комерційні Центри (Trade Marts), діяльність яких супроводжує виставкову. Організація ж конгресів, конференцій, симпозіумів та інших подібних заходів, які часто відбуваються паралельно з ярмарками–виставками, додають рішучого внеску

в обмін діловою інформацією та сприяють розвитку наукових та економічних зв'язків між експонентами і відвідувачами, які беруть у них участь. Висновки Торговельний ярмарок – короткочасний захід, періодично проведене в тому самому місці, у рамках якого велика кількість підприємств за допомогою зразків представляє об'єктивний масштаб товарів однієї або декількох галузей, для того щоб відвідувач - комерсант одержав ясне подання про

їхні підприємницькі можливості, тоді як експонент за допомогою товарів, що експонуються, прагне поширити інформацію про свою фірму і її продукцію й укласти прямі торговельні угоди. Регулюванням діяльності виставок і ярмарків займаються як установи країн, на території яких вони проводяться, так і міжнародні організації. Підприємство може брати участь у торговельних ярмарках, виставках і інших подібних заходах усередині країни й за рубежем як самостійний експонент або в рамках групової

участі (наприклад, павільйон країни). Від способу участі в ярмарку або виставці залежать методи його організації, бюджет витрат, а часто й кінцевий результат. Підприємство самостійно бере участь у тім або іншому ярмарку або виставці усередині країни або за рубежем завжди за власною ініціативою й під свою відповідальність, і, таким чином, приймає на себе всі організаційні турботи й, як правило, самостійно має всі витрати.

Список використаної літератури 1. Бахрамов Ю. Организация внешнеэкономической деятельности СПб 2003. 2. Боумен, Клифф. Основы стратегического менеджмента М 1997. 3. Вчера неудачник - сегодня преуспевающий коммерсант М 1998. 4. Герчикова И. Организация и техника внешнеторговых операций на капиталистическом рынке М 1995. 5. Дашков Л. Коммерция и технология торговли

М 2002. 6. Дегтярева О. И. Биржевое дело М 1997. 7. Дегтярева О. И. Дело Биржевое М 1997. 8. Красько И. Е. Акции и работа с ними Харьков, 1998. 9. Лялин В. Л. Ценные бумаги и фондовая биржа М 2004. 10. Наполеон Хилл. Думай и богатей М 1998. 11. Прокушев Е. Внешнеэкономическая деятельность

М 1999. 12. Синецкий Б. И. Основы коммерческой деятельности М 1998. 1З. Сохацька О. Ф'ючерсні ринки Тернопіль, 1999. 14. Таранов П. С. Золотая книга руководителя М 1999. 15.Финансово-правовое регулирование внешнеэкономической деятельности М 2000.