ТНК та міжнародний бізнес в Україні

Міністерство освіти і науки України Одеський державний економічний університет Кафедра міжнародних економічних відносин РЕФЕРАТ ТНК і міжнародний бізнес в Україні. Науковий керівник: Ляліков С В. Роботу виконала студентка ФМЕ,43гр.: Носова І.В. Одеса 2003р. ПЛАН. Вступ ……… 3 I. ТНК в економіці економічно розвинутих країн ………4

II. ТНК в економіці країн, що розвиваються…… 7 III. ТНК і міжнародний бізнес в Україні…21 Закінчення …………25 Спісок літератури ………….29 Вступ. Наприкінці XX — на початку XXI ст. спостерігається інтенсивне зростання зовнішньоекономічної діяльності, в якій транснаціональні корпорації (ТНК) виступають торговцями, інвесторами, розповсюджувачами сучасних технологій, стимуляторами

міжнародної трудової міграції. Ці компанії відіграють провідну роль в інтернаціоналізації виробництва, в процесі розширення і поглиблення виробничих зв'язків між підприємствами різних країн. На початок третього тисячоліття міжнародне виробництво товарів і послуг у рамках ТНК становило 7% світового ВВП. ТНК займають передові позиції у світовому виробництві

в галузях електроніки, автомобілебудування, хімічній і фармацевтичній промисловості. З діяльністю ТНК пов'язані сподівання й розчарування більшості країн світу, оскільки ці корпорації створили розвинуту мережу виробничої, науково-технічної, інвестиційної, торгової та культурної взаємозалежності країн і заклали підвалини глобальної економіки. Міжнародний бізнес - це будь-які господарські операції, що

проводяться суб'єктами двох або більше країн з метою одержання прибутку. В якості таких суб'єктів можуть виступати як приватні, так і державні організації незалежно від розмірів, галузей та ін. При цьому в міжнародному бізнесі головну і зростаючу роль відіграють так звані транснаціональні корпорації (ТНК). За офіційним визначенням ЮНКТАД, транснаціональна корпорація (transnational corporation,

multinational corporation, multinational company, multinational enterprise) ~ це підприємство, що об'єднує юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм і видів діяльності в двох чи більше країнах і провадить єдину політику і загальну стратегію завдяки одному або декільком центрам прийняття рішень. Важным компонентом интернационализационного процесу й одним з основних джерел глобалізації

є феномен транснационализации, у рамках якої визначена частка виробництва, споживання, експорту, імпорту і доходу країни залежить від рішень міжнародних центрів за межами даної держави. Як ведучі сили тут виступають транснаціональні компанії (ТНК), що самі є одночасно і результатом, і головними діючими обличчями інтернаціоналізації. Останні десятиліття характеризуються значним посиленням ступеня транснационализации

світової економіки, поглибленням взаємозалежності, цілісності світу. Одним з центральних суб'єктів глобальної трансформації світового економічного простору стали транснаціональні корпорації (ТНК). Результатом поглиблення интернационализационного процесу є взаємозалежності і взаємодії національних економік. Багато функцій, що раніше виконувалися урядами, переходять до транснаціональних корпорацій,

інститутам цивільного суспільства. Національні і міжнародні неурядові організації - правозахисні, релігійні, економічні й інші - впливають на суспільну думку, політику, вироблення законів, самі виконують функції соціального захисту і навіть беруть участь у діяльності комітетів і комісій ООН. Взаємозалежність країн, у тому числі промышленно-развитых і що розвиваються, стає однієї з істотних особливостей процесу глобалізації світової економіки.

В останні рік з'являються всі нові форми прояву такої взаємозалежності, у тому числі зв'язані зі створенням єдиних систем інтегрованого виробництва ТНК. Ядро світової господарської системи складають близько 500 ТНК, що володіють майже необмеженою економічною владою. При цьому в розвитих країнах у кожній галузі домінуюче положення займають лише два- три супергіганти, що конкурують між собою на ринках усіх країн. В Україні процес транснационализации розвивають американські,

німецькі, англійські, південнокорейські, російські й інші світові конгломерати. На жаль, наша країна поки є тільки спостерігачем загальносвітового процесу інтеграції і глобалізації ТНК. 3. ТНК і міжнародний бізнес в Україні. Розвинуті країни світу пильно стежать за процесами, що відбуваються в країнах

СНД і в Україні зокрема. Трансформація економік пострадянських країн, утворення нових геополітичних об'єднань на теренах СНД спонукають їх до вкладання капіталу в ключові сфери економіки цих країн у разі сприятливої ситуації. Іноземні компанії, найбільші транснаціональні об'єднання прямо або через підставні фірми і банки скуповують акції перспективних підприємств країн СНД і фактично стають їхніми власниками, а відтак заморожують або згортають виробництво.

Водночас гальмується намагання цих країн включитися у світову ринкову економіку. Смороду поступово витісняються з тихнув світових ринків, на яких їх продукція була конкурентоспроможною і мала попит. З цією метою країни далекого зарубіжжя використовують подвійні стандарти в підходах до розвитку торгово-економічних зв'язків і до процесів інтеграції в рамках

СНД, протекціоністські заходи для захисту своїх товарів, антидемпінгове і компенсаційне законодавство. Результати активізації західного капіталу в країнах СНД очевидні. Прикладом активного впровадження великих ТНК у пострадянський економічний простір є діяльність всесвітньо відомої компанії Metromedia International Group Створення євразійської телекомунікаційної

імперії - від Східної Європи до Китаєві - є нині головною метою Metromedia . З 1991 долі ця компанія націлена на розвиток бізнесу корпорації у| країнах СНД. На всьому пострадянському просторі в 1995 -1998 роках у центрі уваги Metromedia був пейджинговий бізнес. Корпорація стала співвласником двох пейджингових компаній у Казахстані, двох - у Грузії, однієї - у Латвії, в Узбекистані,

Україні. У 1998 році вона придбала 50-відсотковий пакет акцій російської пейджингової компанії «Мобіл Телекому». Того ж долі доходи Metromedia International Group досягли 240,3 млн. діл з їх чистий прибуток -123,7 млн. діл. Україна, як приймаюча ТНК країна, не посіла належного місця в їх діяльності. Незважаючи на певні природні переваги, вона має один

із найнижчих показників залучення прямих іноземних інвестицій серед країн Центральної та Східної Європи, СНД Консорціумом Flemings/Sars було проведено дослідження стосовно індивідуальної привабливості приватизації підприємств. Для визначення причин низького рівня прямих іноземних

інвестицій у 1999 році було опитано 65 компаній, що мають представництва в Україні та здійснюють інвестиції в українську економіку. Серед їх - транснаціональні компанії, міжнародні фінансові організації, приватні інституційні інвестори та підприємці. Особливу увагу було приділено ТНК, оскільки смороду мають найкращі стандарти ведення бізнесу

і їхні ресурси набагато більші порівняно з іншими групами інвесторів. У вигляді прямих капіталовкладень в Україну було завезено понад 2 млрд. діл що становить майже 2/3 загального обсягу отриманих нею прямих іноземних інвестицій, і створено приблизно 9000 робочих місць. Найбільшу питому ваги мають інвестиції, середній обсяг яких - від 10 до 100 млн. діл.

ТНК інвестували в обсягах, що перевищують 100 млн. діл віддаючи переваги негрошовим внескам. Лідером - країною, що діє в Україні найбільш активно є США, на іншому місці - компанії країн Європейського Союзу. Найбільше коштів зарубіжні ТНК інвестують у харчову промисловість України, відтак у сільське господарство й у телекомунікації.

Іншими значними напрямами іноземного інвестування є машинобудування, роздрібна торгівля, підприємства громадського харчування, банківський сектор, підприємства легкої промисловості. Визначальна причина вкладення інвестиції в Україну -пошук нових ринків збуту. Більшість іноземних інвесторів приваблює передусім великий внутрішній ринок

України (близько 50 млн. споживачів). Наявність дешевої робочої сили є істотним фактором лише для інвесторів-підприємців. Однак найнижчі серед країн Східної Європи витрати на оплату праці часто обертаються її низькою продуктивністю, нестачею капіталу, слабким менеджментом та регуляторними перепонами, що робить собівартість продукції вищою, ніж у сусідніх країнах.

Іноземні інвестори, як правило, сподіваються на внутрішню ставку дохідності в межах від 10 до 30%. ТНК, які залучають капітал під менші відсотки, задовольняються ставкою, нижчою за 20%. Томові ТНК можна розглядати як найкращий спосіб залучення довгострокових інвестицій в Україну. Проте процес іноземного інвестування в Україні гальмується численними чинниками. Основні серед

їх: • нестабільне й надмірне регулювання; • нечітка правова система; • мінливість економічного середовища; • корупція; • великий податковий тягар; • проблеми щодо встановлення чітких прав власності; • низький рівень доходів громадян; • труднощі в спілкуванні з урядовими та приватизаційними органами; • мінливість політичного середовища; • відсутність матеріальної інфраструктури; • проблеми виходу на внутрішній і зовнішній ринки.

Практика свідчить, що пріоритетами державної політики мають бути лібералізація рухові капіталу, валютного ринку та репатріації прибутків; зняття обмежень на частку іноземної власності в українських компаніях, мінімізація бюрократичних обмежень і зниження податкових ставок та зменьшення кількості податків. В інтересах залучення іноземного капіталу Україна має переглянути й окремі положення аграрного права.

Іноземні інвестори прагнуть, щоб приватизація не лише створювала інвестиційний і діловий клімат у результаті зростання продуктивності економіки. Більшість з їх виступає за приватизацію землі. Україна недоотримує значних інвестицій саме через обмеженість права на купівлю-продаж землі. Характерною ознакою трансформаційних процесів у пострадянських республіках стали процеси транснаціоналізації

вітчизняних капіталів. Найвагоміших результатів в утворенні ТНК у пострадянському економічному прострі досягла Росія. Яскравим прикладом активної діяльності російських ТНК є "Газпром", "ЮКОС", "Лукойл", Тюменська нафтова компанія. "Газпром", наприклад, планує в першому десятилітті

XXI ст. реалізацію глобальних проектів "Ямал -Європа" - через Білорусь і Підлещу у ФРН; «Блакитний потік» - через Чорне море в Туреччину; "Ямал - Скандинавія - Західна Європа" - через Фінляндію і Швецію у ФРН; "ЮКОС" активно працює над проектом транспортування нафти в

Китай та реалізує проект модернізації хорватського трубопроводу "Адрія"; «Лукойл» у Румунії і Болгарії придбав НПЗ, а в Україні - Одеський НПЗ і «Оріану»; Тюменська нафтова компанія купила український ЛіНОС. ТНК почали формуватися і в Україні. Як приклад можна навести діяльність відкритого акціонерного товариства "Укрнафта". Загальна характеристика цієї компанії.

Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" створено 31.03.94 долі шляхом корпоратизації підприємства "Виробниче об'єднання "Укрнафта". Найбільші акціонери - НАК «Нафтогаз України» і Фонд державного майна. На підставі Указу Президента України №151/98 "Про реформування нафтогазового комплексу України", Ухвали Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 долі №747 "

Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" НАК "Нафтогаз України" належить 50% статутного фонду плюс 1 акція ВАТ "Укрнафта", Фонду державного майна України на початок 1999 долі належало 10,98% статутного фонду. Кількість емітованих акцій - 54228510. Це прості акції номіналом 25 копійок. За планом розміщення акцій ВАТ "Укрнафта", погодженим з

Кабінетом Міністрів України, 9,5% акцій підлягало пільговому продаж, 30,55% - виставлялося на сертифікатний аукціон, 15% - на міжнародний тендер, 15% - на конкурс вітчизняному інвестору, 30% - запозбавлялося в державній власності. У 1999 році статутний фонд компанії становив 13, 6 млн. гри балансовий прибуток - 770 мли. грн обсяг товарної продукції - 1270,3 млн. грн.

АТ «Укрнафта» є монопольною нафтовидобувною компанією, види її діяльності — геолого-розвідувальні роботи, експлуатаційне буріння, видобуток нафти, конденсату, супутнього нафтового і природного газу, підготовка нафти і перебоязка. За підсумками 1999 долі на компанію припадало 78% видобутої в Україні нафти. Місце компанії на ринку капіталів. Акції

ВАТ "Укрнафта" включені в лістинг позабіржової фондової торговельної системи України (ПФТС), УМВБ, АОК ВАТ "Укрнафта", Франкфуртської та Берлінської бірж (ФРН). Теперішні інвестори: Фонд державного майна України - 0,03% акцій; НАК "Нафтогаз України" - 50,0% плюс одна акція;

49,96% акцій належить різним юридичним та фізичним особам, серед яких ЗАТ "Альфа-капітал", АКБ "Сосьєте Женераль Україна", АБ "ІНГУ", Компанія "Оксідентал Менеджмент Компані Лімітед", ЗАТ "Різноекспорт" та ін. За рейтингом "Української

інвестиційної газети" за ліквідністю цінних паперів та. інформаційною відкритістю в 1999 році ВАТ "Укранафта" посіла перше місце серед 100 кращих акціонерних товариств України. Корпоративна стратегія на ринках капіталів, яка розробляється ВАТ "Укрнафта", охоплює низку заходів щодо залучення західних банків, інвестиційних компаній та інших фінансових інститутів з метою розвитку

і реалізації спільних проектів на фондовому ринку. За розумів переходу ВАТ "Укрнафта" у 2000 році на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та проведення міжнародного аудиту товариства, у тому числі аудиту запасів нафти і газу, з'явиться можливість приступити до програми випуску АОК третього рівня та інших фінансових інструментів на міжнародних ринках капіталу.

Міжнародна діяльність компанії. Компанією проведена результативна робота в межах співробітництва з країнами Близького Сходу: відкрито представництзо ВАТ "Укрнафта" у м. Сану (Республіка Ємен). Відкриття представництва в цій країні, яку працюватиме на постійній основі, може статі базою для проведення робіт з нафто- та газовидобутку в країнах близькосхідного регіону. ВАТ "Укрнафта" також вивчає можливість співробітництва з країнами

СНД, Іраном, Лівією, Саудівською Аравією, Польщею та іншими країнами світу. Зареєстровані й функціонують 4 спільні з ВАТ "Укрнафта" підприємства: 1. українсько-американське "Укркарпатойл ЛТД." -спільна розробка Битків-Бабчинського нафтового родовища в Івано-Франківській області. Із 22 млн. дол. інвестицій, передбачених проектом, фактично вкладено 1,021

млн.діл або 4,6%; 2. українсько-канадське "Бориславська нафтова компанія ЛТД." - розробляється Стинавське родовище в Бориславському нафтопромисловому районі Львівської області. Проектом передбачено інвестування в сумі 100 млн.діл фактично профінансовано 1, 256 млн.(1,3%) 3. українсько-ірландське "Ромгаз" - створене для будівництва ГПЗ в Охтирському нафтопромисловому районі Сумської області;

4. українсько-канадське "Каштан Петролеум ЛТД" -розробляє в Чернігівській області Лелякіївське родовище. За договорами про спільну інвестиційну і виробничу діяльність ВАТ "Укрнафта" працює з такими компаніями: • "Моментум Ентерпрайзіс" (Канада). Предмет договору - розробка в Полтавській області Рудівсько-Червоноградського родовища.

Торба інвестицій -80 млн.діл. • "Карлтон Трейдінг Україна" - розробка родовищ у Чернігівській області. Торба інвестицій - ЗО млн.діл. • "Аетерал Вектор ресорсіз Інк."(Канада) - розробка Бугруватівського родовища в Сумській області. Торба інвестицій - 110 млн. діл.

Спеціалісти компанії виконують роботи з будівництва свердловин за кордоном (Російська Федерація, Ірак, Індія, Пакистан, Сирія, Алжир, Лівія, Куба, В'єтнам). Цілком реальним є створення в окремих із цих країн виробничих підрозділів "Укрнафти". Подібні процеси відбуваються і в інших українських компаніях.

Проте перспективи створення українських ТНК поки що не визначено. Закінчення. На основі викладеного можна констатувати, що ТНК є не лише інтегральною складовою сучасної системи міжнародних економічних відносин, а й чинником її подальшого перетворення відповідно до властивих їм самим моделей господарської діяльності. Процеси глобалізації, що відбуваються в сучасному світі,

відповідають органічним принципам транснаціоналізації бізнесу, найбільш повним вираженням якої є ТНК. Провідні міжнародні корпорації опосередковують значну частину світового товарного обміну, трансферту технологій та інвестиційних потоків і значною мірою сприяють перетворенню світового господарства на системну цілісність із внутрішньо узгодженими механізмами монетарного та речовинного балансування. Водночас роль ТНК у сучасному світі багато в чому суперечлива.

Зокрема, своєю діяльністю смороду закріплюють перерозподіл світового продукту на користь провідних ринкових країн за дуже низьких показників споживання в найбідніших країнах Азії, Африки та Латинської Америки. Однак саме ТНК є і джерелом та рушійною силою НТП у країнах,що розвиваються. ТНК відіграють важливу роль у забезпеченні зайнятості та надходження капіталів до цих країн.

Особливу роль ТНК відіграють в економіках трансформаційного типу, оскільки активно впливають на процеси приватизації, реструктуризації виробництва, оновлення технологічної бази, на базисні механізми формування відносин між соціумом і бізнесом. Причому за розумів геоекономічної реструктуризації моделей національної спеціалізації відносини транзитивних економік з ТНК формують перспективні моделі участі держав у процесах міжнародної кооперації та поділу праці. Активізація діяльності

ТНК на українському ринку здатна вирішити визначені питання, зв'язані з можливим ростом безробіття. Створення ТНК нових підприємств, особливо индустриально-ориентированного характеру, приведе до розширення кількості робочих місць, що за рівнем оплати праці і соціально-побутових умов будуть задовольняти основні потреби українських робітників і вчених. З негативних факторів слід зазначити, що в

Україні протягом тривалого часу прийдеться миритися з тим, що ведучі українські виробники в складі ТНК будуть знаходитися на другому плані. В умовах недостатньо розвитий технології і нестабільного фінансового стану частина українських підприємств відчуває себе лідерами визначених галузей виробництва. Зштовхнувши з провідними компаніями світу, активи яких складають сотні мільярдів доларів, більшості з них прийдеться уступити власним амбіціям заради можливості одержати в складі

ТНК доступ до нових ринків, технологіям, інвестиційним лініям. Разом з тим, можна буде відзначити посилення залежності української економіки від ведучих корпорацій світу. Проблема інтеграції України у світовий економічний простір досить складна, її рішення можливе лише через прискорення проходження основних ступіней розвитку економіки ринкового типу, що у свій час пройшли економічно розвиті країни.

Україні необхідні світові економічні зв'язки для того, щоб швидше перебороти глибока економічна криза, стабілізувати розвиток продуктивних сил і забезпечити ріст на цій основі життєвого рівня населення. Транснаціональні корпорації можуть зіграти в нашій країні одну з найважливіших ролей як організатор міжнародної діяльності, рушійна сила інтеграційних процесів, головний носій науково-технічного прогресу, основний інвестор у світовій економіці. Одночасно варто врахувати специфіку діяльності

ТНК, позитивний сумарний ефект від який залежить не від самих ТНК, а від політики уряду приймаючої країни. Для того щоб збільшити вигоду обох сторін, необхідно, насамперед, створити в нашій країні умови для економічного росту, затвердити ефективне податкове законодавство, підтримувати національну валюту і т.д. Успішне входження України в глобальний простір повинний ґрунтуватися на використанні максимуму наявних можливостей, у

тому числі не в останню чергу — експлуатації ефекту прокладеного шляху, що дозволяє врахувати допущені помилки, уникнути дорогих (по масштабах утрат) спокус і пасток. Україна, що ввійде в глобальний простір по прокладеному шляху, може, у числі інших таких же країн, уникнути утрат від ризиків, неминучих для першопрохідників. Зрозуміло, стосовно до можливостей і перспектив України, це, щонайменше, означає необхідність зміни

інерційного розвитку на інноваційне. Для такої країни як Україна, глобалізація — це і велика спокуса, і чималі ризики. І при всім цьому шлях у глобальний простір безальтернативний, оскільки ізоляціонізм створює лише тимчасову, оманну ілюзію захищеності. Оманну, тому що саме тривалу захищеність збільшує відсталість.

Багато чого для України буде залежати від нашої здатності переглянути саму модель розвитку, а виходить, і глобального інтегрування. Спісок літератури. 1. Beamish P.W, Leeraw D.J Crookell H. International Management. Text and cases Boston, 1991. 2. Белошапка В.А. Транснаціональні корпорації в міжнародному бізнесі К 1994. 3. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє К 1990. 4.

Лук'яненко Д.Г. Міжнародна економічна інтеграція К 1996. 5. Панченко Є.М. Міжнародний менеджмент: Навч. посіб К 1996. 6. Поручник A.M. Інтеграція України у світове господарство К 1994. 7. Сірка А. Як робити бізнес з американцями і канадцями К 1994. 8. Транснаціональні корпорації.

Навчальний посібник./Рокочучи В.В Київ,2001.