Присвоєння кредитів ECTS для розділів курсу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Факультет менеджменту й інновацій Реферат з дисципліни Вища освіта і Болонський процес на тему: Присвоєння кредитів ECTS для розділів курсу Донецьк, 2009 ЗМІСТ Вступ 1 Європейська кредитно-трансфертна система: особливості та

інструменти 2 Присвоєння кредитів ECTS для розділів курсу Висновки Перелік посилань ВСТУП Процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності. Не стала винятком і освіта, особливо вища школа. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті

європейських вимог, дедалі наполегливіше працює над практичним приєднанням до Болонського процесу (Болонська конвенція, 18-19 червня 1999 р.). Болонський процес спрямований на перетворення Європи на найбільш конкурентоспроможний і розвинутий освітній простір у світі. Болонською декларацією, яку підписали більшість європейських міністрів освіти у червні 1999 року, передбачено реалізацію багатьох

ідей і проектів. Передусім, це: формування єдиного відкритого простору вищої освіти; впровадження кредитних технологій навчання на базі європейської системи трансферу кредитів; стимулювання мобільності студентів і викладачів у межах європейського регіону; прийняття системи освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр-магістр»; розвитку європейської співпраці у сфері контролю за якістю вищої освіти тощо. Приєднання України до цього процесу надає нашій країні можливості поглибити відносини з

європейськими державами на шляху подальшої інтеграції до ЄС. Першим кроком у цьому напрямі став наказ Міністра освіти і науки України за №48 від 23.01.2004 р. «Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу», який передбачає застосування елементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (European

Credit Transfer System - ECTS), відомої в Україні як кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП) [2]. В числі ключових особливостей ECTS є узгодження базових понять, взаємне визнання та однакове тлумачення яких є наріжним каменем для успішної реалізації обмінних програм студентів. Серед них одним із базових є поняття "кредиту".

Відповідно до цього, метою роботи є розгляд механізму присвоєння кредитів ECTS для розділів курсу. Для досягнення поставленої мети доцільно вирішити наступні завдання: 1. З'ясувати сутність поняття «кредит» у Європейській кредитно-трансферній системі. 2. Охарактеризувати призначення кредиту як інструмента ECTS. 3. Визначити механізм і окреслити основні проблеми присвоєння кредитів

ECTS для розділів курсу. 1 Європейська кредитно-трансфертная система: особливості та інструменти Європейський Союз традиційно приділяв і приділяє особливу увагу розвиткові міжуніверситетської співпраці як засобу покращання якості освіти на благо студентів і вищих навчальних закладів, а програма обміну студентами є переважаючим елементом такого співробітництва. Для фінансової підтримки міжуніверситетських обмінів

викладачами та студентами ЄС фінансує спеціальну програму Erasmus, в рамках якої десятки тисяч студентів щорічно навчаються в університетах інших країн. Досвід програми Erasmus показує, що навчання за кордоном може бути особливо цінним досвідом, оскільки це не лише найкращий спосіб дізнатися про інші країни, ідеї, мови і культури; все більше і більше це також стає важливим елементом збільшення

можливостей для розвитку навчальної та професійної кар'єри [1, c. 3]. Європейська кредитно-трансферна система (European Credit Transfer System - ECTS) була створена в рамках пілотного проекту, спонсорованого Європейською Комісією протягом 1988-1995 рр для підвищення мобільності студентів та взаємовизнання результатів навчання за кордоном. ECTS надає університетам необхідний

інструментарій для того, щоб гарантувати прозорість, збудувати мости між навчальними закладами і розширити можливості вибору для студентів. Система сприяє полегшенню визнання навчальних досягнень студентів закладами вищої освіти шляхом використання загальнозрозумілої системи оцінювання - кредити і оцінки - а також забезпечує засобами для інтерпретації національних систем вищої освіти. ECTS у своїй основі базується на трьох ключових елементах:

інформація (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом) і використання кредитів ECTS (щоб визначити навчальне навантаження для студентів). За понад 15 років успішного використання ECTS (сьогодні в нормативних документах та в спеціалізованій літературі цей період часто окреслюється як реалізація першої фази - ECTS І) розвинулась від початкової системи комунікації між різними

європейськими освітніми програмами і структурами у спільну і широко застосовувану офіційну систему, що є фундаментом для створення спільного європейського освітянського та наукового простору. Основними завданнями, реалізація яких передбачалася в рамках першої фази розвитку ECTS, є: * забезпечення прозорості навчальних програм; * створення умов для можливості порівняння навчальних

програм в різних університетах та різних країнах Європейського Союзу; * реалізація ECTS як базового інструменту для зарахування навчальних дисциплін, опрацьованих студентами в інших університетах, в базовому навчальному закладі. ECTS забезпечує прозорість та можливість порівняння навчальних програм наступними засобами: 1. Введенням Кредитів ECTS, які є числовими еквівалентами для окреслення обсягу навчального навантаження

студентів, необхідного для повного засвоєння відповідної навчальної дисципліни. 2. Створенням Інформаційного пакету, який надає письмову інформацію студентам і працівникам про навчальні заклади, факультети, організації, структуру навчальної програми та окремих дисциплін. 3. Забезпеченням кожного студента Описом навчальних досягнень (академічною довідкою), який показує здобутки студентів у навчанні у спосіб,

який є загальноприйнятим та загальнозрозумілим, і може легко передаватися від одного закладу до іншого. 4. Підписанням Академічної угоди, що стосується навчальної програми, яка буде вивчатися, і кредитів ECTS, які будуть присвоюватись за успішне її закінчення; навчальний контракт є обов'язковим як для навчального закладу, що скеровує студента на навчання, так і для приймаючого (home and host institutions), а також

і для студентів [1, c. 3]. Важливу роль в організації обмінної програми студентів відіграють безпосереднє спілкування та гнучкість, які необхідні для сприяння взаємовизнанню навчання, завершеного чи пройденого за кордоном. У цьому контексті підкреслюється роль Координаторів ECTS, оскільки їх основними завданнями є вирішення навчальних та адміністративних питань, пов'язаних

із відповідними аспектами ECTS. В числі ключових особливостей ECTS є узгодження базових понять, взаємне визнання та однакове тлумачення яких є наріжним каменем для успішної реалізації обмінних програм студентів. Серед цих понять виділяються наступні: "Кредити", "Навчальне навантаження студента", "Результати навчання".

Коректне оцінювання навчального навантаження студента, необхідного для засвоєння конкретної дисципліни, стає однією із ключових проблем в процесі перетворення ECTS із системи перезарахування кредитів в загальноєвропейську акумулюючу систему. Адже неправильне (як правило - занижене) оцінювання кредитного виміру дисципліни може привести до того, що студент реально повинен витратити набагато більше часу для вивчення навчального матеріалу, ніж це

заплановано, що в свою чергу приведе до загрози невиконання навчальної програми в цілому в нормативний термін (що особливо важливо для студентів, які навчаються в іншому університеті протягом лише одного семестру/навчального року). Для деяких європейських країн є типовою ситуація, коли 5-річна (згідно із планом та кількістю кредитів) навчальна програма більшістю студентів засвоюється протягом 6-7

і більше років. Проект tuning, який фінансується Європейською Комісією з метою взаємного налаштування навчальних закладів та програм на основі збереження їхньої різноманітності та автономності, рекомендує певну методологію визначення навчального навантаження студента на основі того, що в більшості європейських країн нормативно визначено, що протягом року студент зайнятий виконанням всіх видів навчальної роботи 1500-1800 годин.

В цьому випадку один кредит (відносне мірило) отримує конкретні часові рамки - 25-30 годин роботи студента над виконанням навчального навантаження протягом року [1, c. 4-5]. Згідно із прийнятим ECTS тлумаченням результати навчання (Learning Outcomes) - це те, що студент повинен знати, розуміти і/або уміти продемонструвати після завершення процесу навчання.

Результати навчання повинні супроводжуватися відповідними критеріями оцінювання, які використовуються для прийняття рішення про те, що очікувані результати навчання досягнуто. Результати навчання разом із критеріями оцінювання визначають вимоги для присвоєння кредиту, тоді як оцінки виставляються на основі досягнення (на вищому або нижчому рівнях) вимог для присвоєння кредиту. Наявність чітко сформульованих результатів навчання, які вказують на досягнення, за які буде присуджено

кредит, полегшує накопичення та перезарахування кредитів. Як правило, результати навчання формулюються у вигляді компетенцій - знань та умінь, що характеризують здатність студента виконувати, розуміти, відображати та пізнавати те, що вимагається освітньо-кваліфікаційною характеристикою (моделлю) фахівця, після завершення процесу навчання. В матеріалах Единбурзького семінару (1-2 липня 2004 р.), присвяченого використанню результатів навчання,

відзначається, що вони є категорією, яка чи не найчастіше сьогодні згадується в різноманітних документах стосовно реалізації Болонського процесу. При цьому результати навчання використовується не лише в якості інструменту для розробки навчальних програм, але й відіграють важливу роль в процесах інтеграції професійної та академічної освіти, оцінювання змісту та якості попередньої освіти, розробки програм навчання впродовж життя та, особливо, у вдосконаленні системи трансферу та накопичення кредитів.

Переваги використання результатів навчання проявляються в наступних випадках: при проектуванні навчальних дисциплін/модулів; для оцінювання якості та розроблення стандартів навчальних програм; для підвищення зрозумілості цілей навчання для студентів; для підвищення прозорості програм як на національному, так і на міжнародному рівнях. Серед недоліків впровадження системи, основаної на результатах навчання, відзначають два: концептуально-філософський та практичний. Багато представників університетів вважають, що вища

освіта не може, на відміну до професійної освіти, зводитися до набору лише результатів навчання, чим звужується саме поняття вищої освіти. Недоліком практичної реалізації вважається велика трудомісткість, часові та фінансові затрати на переробку навчальних програм, а також проблеми із кадровим забезпеченням цього процесу [1, c. 5]. 2 Присвоєння кредитів ECTS для розділів курсу Тлумачний словник

ECTS визначає кредит в наступний спосіб: одиниця виміру ("вартість") обсягу роботи, необхідного середньому студенту для оволодіння визначеними результатами навчання (компетенціями). Таким чином, кредит ECTS є числовим еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної для розділів курсу, щоб охарактеризувати обсяг загального навчального навантаження студента, що вимагається для їх засвоєння. Кредити відображають кількість роботи, якої вимагає кожен блок курсу (навчальна дисципліна)

відносно загальної кількості роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі. Тобто кредит враховує лекції, практичну роботу, семінари, консультації, виробничу практику, самостійну роботу, екзамени та інші види діяльності, пов'язані з оцінюванням. ECTS, таким чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежується лише аудиторними годинами [1, c. 4]. Кредити ECTS - це скоріше відносне, а не абсолютне мірило навчального навантаження студента.

Вони лише визначають, яку частину загального річного навчального навантаження займає навчальна дисципліна в закладі чи факультеті, який призначає кредити. Таким чином, кредити ЕСТS призначаються модулям - задокументованим завершеним частинам освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізуються відповідними формами навчального процесу. У ECTS навчальне навантаження на один навчальний рік становить 60 кредитів,

і, як правило, 30 кредитів на семестр (20 кредитів на триместр) [2]. Процес призначення кредиту ЕСТS спонукає вищі навчальні заклади широко охарактеризувати структури своїх навчальних програм, але не вимагає ніяких змін для тих структур. За певних обставин призначення кредиту ЕСТS може бути простою математичною чи механічною дією, за інших воно спочатку може викликати потребу у важливих переговорах на рівні факультету чи закладу.

У модульних програмах, де всі розділи курсу є рівно важливими, або де діє система кредитів, що базується на навчальному навантаженні студента, все, чого вимагається це застосувати коефіцієнт конверсії. Наприклад щоб одержати еквівалент оцінки кредиту ЕСТS для нашої країни, треба виходити з того, що максимальне навчальне навантаження на навчальний рік становить не більше 44 кредитів, що відповідає 60 заліковим кредитам ЕСТS. Тобто можна обчислити коефіцієнт конверсії.

Але треба враховувати, що необхідно уникати використання дробових чисел у рейтингах кредитів (наприклад, 1,82 кредитів) або, принаймні, обмежувати до використання половинок кредитів. Хоча з математичної точки зору це, можливо, і правильно, така точність може створити проблеми, оскільки навряд чи більшість навчальних закладів вважатимуть за необхідне визначати кредити з такою точністю [2]. Кредити ECTS слід призначати всім наявним розділам курсу - обов'язковим або факультативним.

Кредити слід також виділяти на дипломний проект, кваліфікаційну роботу і виробничу практику у випадках, де ці розділи є офіційною частиною програми з присвоєнням відповідного кваліфікаційного ступеня, включаючи вчені ступені. Необхідно пам'ятати, що не існує жодного зв'язку між кредитами ECTS та рівнем чи складністю навчальної дисципліни.

Рівень дисципліни (розділу курсу) не може визначатися кредитами ECTS. У ECTS рівень розділу курсу описується в інформаційному пакеті закладом, що запрошує на навчання. Там можна знайти інформацію про цілі і завдання курсу, необхідні знання, якими повинен володіти студент, методи, що застосовуються у процесі викладання та навчання, форму оцінювання і опис змісту дисципліни. Ці елементи доповнюються, де необхідно, особистими контактами між викладачами.

Все це допомагає студентові і координаторові від закладу, що скеровує на навчання за кордоном, оцінити придатність конкретної навчальної дисципліни (розділу курсу) до перезарахування, і рівня, на якому це буде визнаватися програмою місцевого закладу. До повної компетенції викладачів відноситься оцінювання навчального навантаження, а таким чином - і розподілення кредитів. Однак курс вищого рівня не повинен містити в собі більше кредитів

ECTS, ніж той, що є на нижчому рівні, лише через його рівень [1, c. 4]. У найпростішому випадку існує зв'язок між кредитами ECTS та кількістю аудиторних годин. Однак кредити ECTS не базуються на самих аудиторних годинах, а на загальному навчальному навантаженні, яке генерує аудиторні години. Коли один рік навчальної програми у закладі повністю складається з традиційних лекцій, консультацій

та іспитів, цілком імовірно, що аудиторні години безпосередньо пов'язані із навчальним навантаженням студента і, отже, з кредитами ECTS для кожного розділу курсу. Сама природа стосунків може змінюватися у ході програми; це буде очевидним, якщо наступні роки програми матимуть різну кількість аудиторних годин, хоч кожен рік має становити 60 кредитів ECTS. Сусідні навчальні заклади, які навчають студентів з різними здібностями, можуть вибирати

різні методи навчання, наприклад один заклад може викладати 5-кредитний блок програми, а саме: 24 години на лекції, 6 годин на консультацій і 60 годин на самостійну роботу перед перевіркою й екзаменами, тоді як інший заклад може викладати той самий 5-кредитний блок протягом 24 лекційних годин, 36 годин консультацій і 30 годин самостійної роботи. Обидва заклади у цьому прикладі досягають порівнюваних результатів з таким самим навчальним навантаженням

і призначають таку саму кількість кредитів ECTS, навіть незважаючи на те, що кількість аудиторних годин дуже відрізняється. Складніше, коли курс включає в себе великі блоки аудиторного часу, присвяченого контрольованій лабораторній роботі чи заняттям з проектування. Зрозуміло, що обсяг роботи, виконаний за одну з цих аудиторних годин, не є таким самим, як протягом однієї традиційні лекційні години,

і було б неправильно переводити це у кредити ECTS так, ніби робота є однаковою. Лабораторну годину варто оцінювати між четвертю і половиною лекційної години, залежно від прийнятої практики у закладі. Коли робота над дипломною роботою, значною мірою, не контролюється, найлегше розглянути питання про те, яку частину року потрібно використати, щоб завершити проект на базі денної форми навчання, тобто

мислити "тижнями", а не "годинами" [1, c. 37]. Кредити ECTS призначаються для навчальної дисципліни, але присвоюються лише студентам, які успішно завершили курс, задовольняючи всі необхідні вимоги стосовно оцінювання. Іншими словами, студенти не одержують кредитів ECTS просто за відвідування занять чи проведення часу за кордоном - вони повинні задовольнити всі вимоги щодо оцінювання, визначені у закордонному закладі,

щоб продемонструвати, що вони виконали заявлені навчальні завдання для даної дисципліни. Процедура оцінювання може проводитися у різноманітних формах: письмові чи усні екзамени, курсова робота, поєднання цих двох чи інших засобів таких, як презентації на семінарах, інформацію про які слід включити в інформаційний пакет [1, c. 4]. Процес створення власних кредитних систем, які впроваджуються в країнах

СНД із використанням принципів ECTS, на даний час є незавершеним - чітко зрозумілої і прийнятної системи освітніх кредитів немає в жодній із країн СНД. Це стосується й вітчизняної кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищій школі. Заслуговують на увагу дослідження російських науковців щодо перспектив розвитку у вищій освіті Російської Федерації системи залікових одиниць, зокрема проведений аналіз та відповідні пропозиції,

викладені А. Чучаліним та О. Боєвим [4]. Дослідники вважають, що перспективна кредитна система має бути системою кількісного оцінювання змісту освітніх програм з огляду на заплановані результати навчання - набуті знання, компетенції та методологічну культуру, яка має враховувати обсяг навчального матеріалу, його рівень і значущість, а також нормативний термін засвоєння. Додатковими вимогами до результатів опанування освітніми програмами можуть бути критерії національної

та міжнародної професійної кваліфікації, які формуються на основі вимог професійних організацій до рівня підготовки спеціалістів у відповідній галузі. Така кредитна система не повинна в явному вигляді враховувати трудовитрати, інші ресурсно орієнтовані характеристики навчального процесу та форми контролю. Заплановані результати засвоєння освітніх програм мають міститися в Освітньому стандарті університету, який розробляється з урахуванням особливостей університетських наукових

шкіл і традицій підготовки фахівців, станом промисловості та ринку інтелектуальної праці регіону, мінливими умовами зовнішнього середовища. «Мистецтво розробників Освітнього стандарту університету й програм підготовки фахівців полягає в тому, щоб запланувати необхідні результати опанування освітньою програмою за рівнями знань, компетенцій, методологічної культури та комплексної підготовки до професійної діяльності у відповідних модулях програми та оцінити

їх певною кількістю кредитів» [4, с. 36] зазначають науковці. Поряд із цим оцінювання якості засвоєння освітньої програми має бути індивідуальним і абсолютним як ступінь відповідності Освітньому стандарту (а не традиційно відносним щодо групи студентів) [4, с. 38]. ВИСНОВКИ Система ECTS, на основі якої розробляється вітчизняна кредитно-модульна система організації

навчального процесу у вищих закладах освіти ІІІ-ІV рівня акредитації, орієнтована в основному на перезарахування кредитів з метою забезпечення академічної мобільності. Незаперечним є позитивне значення даної системи для різних суб'єктів вищої школи: 1) для навчальних закладів вона сприяє розвитку автономізації та відповідальності, співробітництву між університетами, студентській і викладацькій мобільності, стимулює підвищення якості навчального

процесу та ефективності його управління; 2) для професорсько-викладацького складу - забезпечує та підтримує автономність і диверсифікацію діяльності, прийняття рішень з академічного визнання, сприяє покращенню змісту навчальних програм, якості навчального процесу та його результатів; 3) для студентів - розширює вибір для навчання за кордоном, дозволяє впливати на формування програми навчання, забезпечує сертифікацію процесу навчання в закордонному

ВНЗ, гарантує широке визнання академічної кваліфікації тощо. Розглядаючи механізм присвоєння кредитів ECTS для розділів курсу, можна зробити висновок, що система враховує кількісну характеристику дисципліни, тобто переважно кількість часу, який витрачає студент на її вивчення. Поряд із цим якісний показник, яким є значущість дисципліни в контексті всієї програми підготовки фахівця, не враховується.

Проте навіть використання кількісної характеристики має недоліки та спричиняє серйозні проблеми. Розмір кредиту в ECTS визначається на основі відносних часових затрат студентів на навчальні заняття і не враховує те, що час на опанування конкретної дисципліни залежить від спеціальностей, на яких вивчається певна дисципліна, і від ряду інших факторів. У більшості країн акредитуються спеціальності в цілому, а не окремі дисципліни. Тому програми і навчальні плани для однієї

і тієї ж дисципліни на різних, навіть однопрофільних спеціальностях, можуть суттєво відрізнятися стосовно обсягу навчального навантаження. Наприклад, під час завершення навчання для одержання диплома студент зазвичай має виконати ґрунтовну курсову роботу, пройти переддипломну практику та написати дипломну роботу за профілем своєї спеціальності, а непрофільні дисципліни передбачають написання невеликої за обсягом курсової роботи. Однак, згідно з ECTS, кількість кредитів за навчальний рік має бути незмінною -

60. Окремі дослідники навіть роблять висновки про те, що ECTS та її система кредитів не дозволяють точно встановити кількісні співвідношення на національному, а тим більше на міжнародному рівнях. Ця система не може бути ефективно використана для кількісного оцінювання під час взаємного обміну студентами різних країн, оскільки у вивченні однакових дисциплін у різних вищих закладах навіть однієї країни різний зміст навчальних планів спричиняє невідповідність

обсягів часу навчання [3]. Заліковий кредит треба розуміти як відносну одиницю виміру результатів навчання (рівня знань, умінь і навичок), одержаних студентом під час вивчення фрагменту курсу - модуля [5, с. 34]. Тобто, заліковий кредит має кількісно вказувати, яка частка від усіх результатів навчання, запланованих освітньо-професійною програмою, припадає на знання і вміння з опанованого модуля, та передбачати максимальний термін вивчення його матеріалу.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 1. Впровадження ECTS в українських університетах: Методичні матеріали Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2006 56 с. 2. http://nuwm.rv.ua/pages/goncharov/docume nts/m0401.doc 3. Steiner D. European higher education and the issues of tradition, transfer-credit and credibility // Higher Education in Europe 1996 Vol. XXI (#4) P. 65-75. 4.

Чучалин А Боев О. Кредитно-рейтинговая система // Высшее образование в России 2004 №3 С. 34-39. 5. Спірін О.М. Основні характеристики кредитних систем навчання // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка 2005 №22 С. 30-35.