проблемы участия Украины в МВФ

Зміст Вступ 3 1.Міжнародний Валютний Фонд 2.Група Світового банку 3. Участь України у міжнародних фінансових інститутах 36 Висновок 58 Література 62 Вступ Міжнародні валютно-кредитні і фінансові організації умовно можна назвати міжнародними фінансовими інститутами. Ці організації об єднує спільна мета - розвиток співпраці

і забезпечення цілісності і стабілізації складного і суперечливого світового господарства. Міжнародні фінансові інститути виникли в основному після другої світової війни, за винятком Банку міжнародних розрахунків БМР, 1930 р Ці міждержавні інститути надають кредити країнам, розробляють принципи функціонування світової валютної системи, здійснюють

міждержавне регулювання міжнародних валютно-кредитних і фінансових стосунків. Виникнення міжнародних фінансових інститутів обумовлене наступними причинами 1. Посилення глобалізації господарського життя, утворення ТНК і ТНБ, що виходять за національні кордони. 2. Розвиток міждержавного регулювання світогосподарських зв язків, у тому числі валютно-кредитних і фінансових стосунків.

3. Необхідність спільного вирішення проблем нестабільності світової економіки, включаючи світову валютну систему, світові ринки валют, кредитів, коштовних паперів, золота. Міжнародні фінансові інститути переслідують наступні цілі об єднати зусилля світової спільноти в цілях стабілізації міжнародних фінансів і світової економіки здійснювати міждержавне валютне

і кредитно-фінансове регулювання спільно розробляти і координувати стратегію і тактику світової валютної і кредитно-фінансової політики. Ступінь участі і впливу окремих країн в міжнародних фінансових інститутах визначається величиною їх внеску в капітал, оскільки зазвичай застосовується система зважених голосів . До організацій, що мають світове значення, відносяться перш за все спеціалізовані

інститути ООН - МВФ і група Світового банку, а також ГАТТ, перетворений в Світову організацію торгівлі. На відміну від Світового банка діяльність МВФ зосереджена на короткочасних макроекономічних кризах. Світовий банк надає кредити лише бідним країнам, МВФ може давати кредити будь-якій зі своїх країн-членів, яка має брак іноземної валюти для покриття короткострокових фінансових зобов язань.

Зважаючи на це, співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями є важливим чинником успішного запровадження курсу економічних реформ, розбудови інфраструктури ринкової економіки в Україні, створення якої є запорукою залучення у країну коштів іноземних приватних інвесторів. Крім того, реалізація інвестиційних проектів розвитку економіки

України, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями, безпосередньо впливає на надходження у країну прямих іноземних інвестицій, оскільки для фінансування цих проектів зазвичай залучаються кошти іноземних інвесторів, країн та організацій - донорів. 1. Міжнародний Валютний Фонд МВФ International monetary fund, IMF покликаний регулювати валютно-кредитні стосунки держав-членів

і надавати фінансову допомогу при валютних скрутних становищах, що викликаються дефіцитом платіжного балансу, шляхом надання коротко - і середньострокових кредитів в іноземній валюті. Фонд має статус спеціалізованої установи ООН. Він служить інституційною основою світової валютної системи. МВФ був заснований на міжнародній валютно-фінансовій конференції

ООН 1-22 липня 1944 р. в Бреттон-Вудсі США. штат Нью-Гемпшир . Конференція прийняла Статті Угоди про МВФ, які виконують роль його статуту. Цей документ набрав чинності 27 грудня 1945 р. Діяльність Фонд розпочав в 1946 р. у складі 39 країн-членів до валютних операцій він приступив з 1 березня 1947 р. СРСР взяв участь в Бреттонвудській конференції, проте у зв язку з холодною війною між

Сходом і Заходом не ратифікував Статті Угоди про МВФ. З тієї ж причини в 50-60-роках з МВФ вийшли Польща, Чехословаччина і Куба. В результаті реформ, що мали на меті перехід від централізованої планованої економіки до ринкової і інтеграція національних економік в світове господарство, на початку 90-х років колишні соціалістичні країни, а також держави, що входили раніше до складу

СРСР вступили до Фонду за винятком Корейської Республіки і Республіки Куба . Росія стала членом МВФ з 1 червня 1992 р решта країн СНД і Балтії - в період з квітня по вересень 1992 р. Таджикистан - в квітні 1993 р Зараз МВФ складається з 185 країн - членів. Офіційні цілі МВФ сприяти міжнародній співпраці у валютно-фінансовій сфері в рамках постійної установи,

що діє сприяти розширенню і збалансованому зростанню міжнародної торгівлі , що мало б своїм слідством розвиток виробничих ресурсів, досягнення високого рівня зайнятості і реальних доходів всіх держав-членів забезпечувати стабільність валют, підтримувати впорядковані стосунки у валютній області серед держав-членів і не допускати знецінення валют з метою отримання конкурентних переваг надавати допомогу в створенні багатобічної системи розрахунків по поточним операціям платіжного

балансу між державами-членами, а також в усуненні валютних обмежень надавати тимчасово державам-членам засоби в іноземній валюті, які давали б їм можливість виправляти порушення рівноваги в їх платіжних балансах . У міру еволюції світової валютної системи, а також трансформації діяльності МВФ Статті Угоди тричі переглядалися. Перша серія поправок 1968-1969 рр. пов язана з утворенням механізму СДР, друга 1976-1978 рр. визначила основні принципи

Ямайської валютної системи, що змінила Бреттонвудську валютну систему, третя поправка 1990-1992 рр. передбачала введення санкцій у вигляді припинення права брати участь в голосуванні відносно країн-членів, що не виконали свої фінансові зобов язання перед Фондом. Крім того, у стадії ратифікації країнами-членами знаходиться прийнята Радою керівників поправка до статуту, що стосується спеціального, разового випуску

СДР. Готуються також поправки, що покладають на країни-члени зобов язання по лібералізації міжнародного руху капіталів. На додаток до власного капіталу МВФ залучає позикові засоби. Країни, що входять в групу десяти або їх центральні банки Бельгія, Італія, Канада, Німецький федеральний банк Нідерланди, Сполучене Штати, Франція, Шведський державний банк,

Японія , уклали з Фондом Генеральні угоди про позики, GAB General Arrangements to Borrow, GAB , що набрали чинності з 24 жовтня 1962 р. У 1964 р. до них приєднався як асоційований член Швейцарський національний банк з квітня 1984 р. бере участь в повному об ємі . GAB передбачали відкриття країнами-учасницями або їх центральними банками кредитних ліній Фонду на відновлюваній основі на суму до 6,5 млрд.

СДР 8,8 млрд. дол Засоби надаються в тих випадках, коли потрібно запобігти або усунути розлад світової валютної системи . МВФ, у свою чергу, може надавати позики на 3-5 років будь-яким країнам - учасницям GAB. Ці кошти можуть використовуватися для надання фінансової допомоги і країнам, що не є переходити від однієї країни до іншої. Таким чином, ці операції не мали бути констатація державою-членом наявності потреби в покритті

дефіциту платіжного балансу. Використання резервної позиції не розглядується як отримання кредиту. Воно не вимагає від країни процентних і комісійних платежів і не накладає на неї зобов язання повернути Фонду отримані кошти. Кредитні долі. Кошти в іноземній валюті, які можуть бути придбані країною-членом понад резервну долю, діляться на чотири кредитні долі , або транші Credit

Tranches , складові по 25 квот. Доступ країн-членів до кредитних ресурсів МВФ в рамках кредитних доль обмежений певними умовами. Згідно первинному статуту вони полягали в наступному по-перше, сума валюти, отриманої країною-членом за дванадцять місяців, що передували його новому зверненню до Фонду, включаючи запрошену суму, не повинна перевищувати 25 квоти країни по-друге, сума валюти даної

країни в активах МВФ не може перевищувати 200 її квоти включаючи 75 квот, внесених по підписці . Таким чином, гранична сума кредиту, яку країна могла отримати у Фонду в результаті використання резервних і кредитних доль, складала 125 розміру її квоти. У переглянутому в 1978 р. статуті МВФ перше обмеження було усунене. Це дозволило країнам-членам отримувати валюту у Фонді протягом коротшого терміну, ніж п ять років.

Що стосується другої умови, то статут надає МВФ право припиняти його дію. На цій підставі в сучасних умовах ресурси Фонду на практиці у багатьох випадках використовуються в розмірах, що істотно перевищують зафіксовану в статуті межу. Тому поняття Верхні кредитні долі Upper Credit Tranches почало означати не лише 75 квот, як в ранній період діяльності МВФ, а будь-які суми, що перевершують першу кредитну долю.

Домовленості про резервні кредити стенд-бай Stand-by Arrangements з 1952 р. забезпечують країні-членові гарантію того, що в межах певної суми і протягом терміну дії домовленості вона може при дотриманні обумовлених умов безперешкодно отримувати іноземну валюту від МВФ в обмін на національну. Подібна практика надання кредитів є відкриттям кредитної лінії. Якщо використання першої кредитної долі може бути здійснене у формі прямої

покупки іноземної валюти після схвалення Фондом її запиту, то виділення Фондом засобів в рахунок верхніх кредитних доль майже у всіх випадках проводиться за допомогою домовленостей з країнами-членами про резервні кредити. З 50-х і середини 70-х років угоди про кредити стенд-бай мали термін дії до року, з 1977 р до 18 місяців і навіть до 3 років у зв язку із збільшенням масштабів дефіцитів платіжних балансів.

Механізм розширеного фінансування Extended Fund Facility, EFF з 1974 р. доповнив резервну і кредитні долі. Він призначений для надання валютних засобів країнам-членам на триваліші терміни і у великих розмірах по відношенню до квот, чим це передбачено в рамках звичайних кредитних доль. Підставою для звернення країни до МВФ з проханням про надання кредиту в рамках системи розширеного фінансування

є серйозне порушення рівноваги платіжного балансу, викликане несприятливими структурними змінами виробництва, торгівлі або цінового механізму. Розширені кредити зазвичай надаються на три роки при необхідності - до чотирьох років. Валюта, що надається Фондом в рамках домовленостей про резервні кредити верхні кредитні долі і розширене фінансування, видається певними порціями траншами через встановлені проміжки часу протягом терміну угоди - щокварталу, раз в півріччя або в деяких випадках щомісячний.

Головним призначенням кредитів стенд-бай і розширених кредитів є of intent або меморандум про економічну і фінансову політику Memorandum of Economic and Financial Policies , що направляються в МВФ. Хід виконання домовленості країною-одержувачем кредиту контролюється шляхом проведення періодичних оглядів, за допомогою оцінки передбачених домовленістю спеціальних цільових критеріїв реалізації

Performance criteria . Якщо МВФ визнає, що країна використовує кредит в протиріччі з цілями Фонду , не виконує узятих на себе зобов язань, він може обмежити її подальше кредитування, відмовити в наданні чергового кредитного траншу. Таким чином, цей механізм дозволяє МВФ чинити економічний тиск країни-позичальники. З середини 70-х років МВФ в цілях дозволу виниклих гострих проблем міжнародних валютних відносин, пов

язаних з різким посиленням неврівноваженості платіжних балансів, почав періодично вводити тимчасові кредитні механізми facilities - механізм, пристрій, система, фонд . Для їх формування притягувалися позикові засоби з різних зовнішніх офіційних джерел по перевазі на основі угод з розвиненими державами і країнами ОПЕК. У їх числі Нафтовий фонд Oil Facility, OF використовувався для надання кредитів країнам -

імпортерам нафти з метою покриття додаткових витрат, викликаних дорожчанням нафти і нафтопродуктів 1974-1976 рр Були виділені кредити в об ємі 6,9 млрд. СДР 8 млрд. дол Необхідні для цього ресурси отримували переважно країни - експортери нафти. Серед одержувачів кредитів кількісно переважали країни, що розвиваються, але їх доля була невелика 1 3 в порівнянні з розвиненими державами.

Умови надання кредитів з нафтового фонду були жорсткі порівняно високі процентні ставки не менше 7,2 річних , обов язкове виконання рекомендацій МВФ при проведенні національної енергетичної і валютної політики. Внаслідок цього доступ країн, що розвиваються, до ресурсів нафтового фонду був обмежений за рахунок його кредитів вони покрили лише 1 3 додаткових витрати на імпорт нафти, що подорожчала Механізм додаткового фінансування

Supplementary Financing Facility, SFF , або Фонд Віттевєєна Witteveen Facility - по імені директора-розпорядника МВФ 1979-1982 рр Мета цього механізму - надавати за рахунок позикових засобів додаткові кредити країнам, що випробовують різкі і затяжні кризи платіжних балансів і що вичерпав ліміти звичайних кредитів МВФ. Ресурси

Фонду 7,8 млрд. СДР, тобто понад 10 млрд. дол. були сформовані за рахунок позик в 13 країн - членів МВФ, а також Швейцарського національного банку. Кредити з цього фонду отримали 26 країн Політика розширеного доступу до ресурсів МВФ Policy of Enlarged Access to Fund s Resources, 1981-1992 рр Мета - надавати додаткові кредити країнам-членам, в яких масштаб дефіциту платіжних балансів був непомірно великий в порівнянні з

їх квотами. Цей механізм використовувався для здійснення економічних мерів, що коректували, в тих випадках, коли країни потребували засобів у великих розмірах, чим могли отримати в рамках кредитних доль і механізму розширеного фінансування, і на триваліший термін. Джерелом ресурсів для реалізації цієї політики були вказаний механізм в листопаді 1992 р. був скасований. Нові процедури. У зв язку з фінансовими і валютними кризами в

Мексиці і Аргентині з середини 90-х років і наростанням глобальних кризисних потрясінь фінансових і валютних ринків МВФ поряд з утворенням додаткового резервного механізму і надзвичайних кредитних ліній здійснив в 1995-1997 рр. ряд нововведень з метою фінансової підтримки країн-членів, адаптації своєї діяльності до виниклих потреб. У їх числі 1 Механізм екстреного фінансування, МЕФ

Emergency Financing Mechanism, EFM з вересня 1995 р. представляє комплекс процедур, що забезпечують прискорене надання Фондом кредитів державам-членам при виникненні у них надзвичайної кризисної ситуації в області міжнародних розрахунків, яка вимагає негайної допомоги з боку МВФ. Передбачалося, що подібні екстрені процедури застосовуватимуться рідко, проте їх довелося неодноразово використовувати в 1997-1998 рр. при наданні широкомасштабних кредитів низці

країн Південно-східної Азії, що опинилися в стані валютної і фінансової криз, а також Росії 2 Підтримка фондів валютної стабілізації Support for Currency Stabilization Funds . Згідно принципам, сформульованим у вересні 1995 р така підтримка з боку МВФ може здійснюватися в рамках домовленостей з державами-членами про кредити стенд-бай або розширеному фінансуванні з метою підвищення довіри до їх заходів по стабілізації валютних курсів, що передбачає

утворення фондів валютної стабілізації. Вважається, що вона найбільш застосовна для підтримки режиму регульованого валютного курсу з відносно вузьким діапазоном коливань або із заздалегідь оголошеними їх межами, що коливаються. Використання цього механізму повинне поєднуватися з проведенням жорсткої макроекономічної політики, що забезпечує низькі темпи інфляція, сумісна з наміченими орієнтирами зміни валютного курсу.

Донині середина 1999 р. в МВФ не було приводу для надання фінансової підтримки фонду валютної сталибизації якої-небудь країни 3 Екстрена допомога Emergency Assistance покликана сприяти державам-членам в подоланні дефіциту платіжних балансів, викликаного непередбачуваними стихійними лихами. Кредити такого роду надаються одноразово, як правило, в межах 25 квоти і не передбачають процедури перевірки з використанням критеріїв реалізації.

Проте в більшості випадків вони супроводжуються домовленостями з МВФ в рамках його звичайних механізмів 4 Допомога країнам після конфлікту. У вересні 1995 р. Виконавча рада розповсюдила положення, що відносяться до екстреної фінансової допомоги, на кризисні ситуації, що є результатом пережитих країнами військово-політичних конфліктів. У 1997-1998 рр. на цій підставі була надана фінансова допомога

Албанії, Руанді і Таджикистану. Роль МВФ в регулюванні міжнародних валютно-кредитових фінансових стосунків. Здійснюючи їх регулювання, МВФ періодично вносить зміни до світової валютної системи, здійснює контроль за дотриманням країнами-членами його Статуту, який фіксує структурні принципи світової валютної системи, погоджених правил поведінки в світовій спільноті. По-перше, МВФ виступав як провідник прийнятою Заходом за

ініціативою США установки на демонетизацію золота, зменшення його ролі в світовій валютній системі. Статті Угоди МВФ відводили золоту важливе місце в його ліквідних ресурсах. Згідно Статті III кожна країна при вступі до Фонду повинне було сплатити золотом внесок у розмірі 25 її квоти або 10 її офіційних золото-доларових резервів залежно від того, яка величина менша. Всі країни-члени повинні були виразити паритети своїх валют в певній кількості золота як спільне мірило

вартості Стаття IV, розділ 1, а фіксований золотий вміст мала і одиниця СДР. Нарешті, Стаття IV, розділ 2, не дозволяла країнам-членам купувати золото за ціною вище паритету плюс встановлена межа відхилення або продавати золото за ціною нижче за паритет мінус встановлена межа відхилення , що забезпечувало підтримку ринкової ціни золота в доларах на рівні офіційний прийнятою. По-друге, МВФ наділений з 1969 р. повноваженнями створювати при виникненні довготривалої глобальної

потреби в міжнародних ліквідних резервах ліквідні засоби шляхом випуску спеціальних прав запозичення СДР Special Drawing Rights, SDR . З липня 1974 р. вартість СДР визначалася щоденно на основі корзини з шістнадцяти валют, з 1981 р. з п яти валют. У 1970-1972 рр. і 1979-1981 рр. випущено 21,4 млрд. СДР близько 34 млрд. дол В середині 1998 р. це склало лише 1,6 сум офіційних валютних резервів всіх

країн. У 1997 р. внесена нова поправка в Статті Угоди МВФ, яка дозволяє здійснити спеціальний одноразовий випуск СДР на суму 21,4 млрд. 29,4 млрд. дол В результаті спільна сума випущених СДР подвоюється і складе 42,9 млрд. близько 59 млрд. дол СДР призначені для поповнення валютних резервів країн-членів, погашення пасивного сальдо платіжного

балансу, розрахунків з Фондом. Країна, маючи рахунок СДР, може набувати в обмін на них в інших країн потрібну їй конвертовану валюту. Регулююча роль МВФ полягає в тому, що він забезпечує країнам гарантовану можливість придбання необхідної їм валюти в обмін на СДР шляхом призначення країн, які її надають. При цьому Фонд враховує стан платіжного балансу

і валютних резервів призначених країн-кредиторів. МВФ контролює дотримання встановлених лімітів операцій в СДР. Кожна країна зобов язана приймати СДР в обмін на конвертовану валюту в межах подвійної суми її ліміту в СДР, тобто поки сума СДР на її рахунку не зросте до 300 по відношенню до чистої кумулятивної величини виділених їй Фондом СДР. Після перегляду в 70-і роки статуту МВФ в країн-членів з явилася можливість використовувати

СДР для широкого круга операцій один з одним і зі всіма визнаними Фондом власниками цих резервних активів по взаємній згоді, тобто без посередництва МВФ, як було раніше. Операції в СДР 342-млрд СДР, або 455 млрд. дол з 1970 р. по 30 квітня 1998 р. дають можливість країнам частково покривати дефіцит їх платіжних балансів. У переглянутому в результаті Ямайської угоди статуті

МВФ зафіксований обов язок країн-членів співробітничати з Фондом і іншими країнами-членами, маючи на увазі, що їх політика щодо резервних активів узгоджуватиметься з цілями сприяння встановленню кращого міжнародного нагляду за міжнародною ліквідністю і перетворення СДР в основний резервний актив міжнародної валютної системи Стаття VIII, розділ 7 . Передбачалося, що СДР виступатимуть як альтернатива золоту, долару,

іншим валютам, як міжнародний резервний засіб. Намічалося також використовувати СДР як універсального вартісного еталону для встановлення паритетів грошових одиниць. Іншими словами, ставилася мета трансформувати СДР в основу міжнародного валютного механізму. Поки немає підстав говорити про реальний прогрес на шляху перебудови структури міжнародної валютної ліквідності шляхом уніфікації резервних активів на базі

СДР. На проведеному в МВФ в березні 1996 р. семінарі про майбутню роль СДР досягнення цієї мети було визнане в осяжному майбутньому маловірогідним. Виконавча рада на своєму засіданні в квітні того ж року підтвердила даний висновок. Просування процесу перебудови структури міжнародної ліквідності шляхом переходу на колективну валютну одиницю гальмують, зокрема. США, оскільки вони не мають наміру відмовлятися від ролі долара як міжнародний

платіжний і резервний засіб. Існуюча система СДР не вирішила проблему інтернаціоналізації міжнародної ліквідності і централізованого управління нею. По-третє, МВФ здійснює міждержавне регулювання режиму валютних курсів країн-членів. При Бреттонвудській валютній системі МВФ контролював дотримання країнами-членами прийнятих ними і затверджених Фондом офіційних золотих і доларових паритетів, а також санкціонував

їх зміни. Ямайські поправки до статуту МВФ надали країнам можливість вибору будь-якого режиму валютного курсу Стаття IV, розділ 2, в або плаваючий з тими або іншими обмеженнями курс валюти до цієї групи входить російський рубль , або жорстко фіксований центральний валютний курс, який, у свою чергу, може бути прив язаний до однієї з національних валют в основному долару США і французькому франку або до СДР, або до вибраної валютної корзини.

При цьому вираження вартості валюти в золоті виключається. По-четверте, важливим напрямком регулюючою діяльності МВФ є періоду , тривалість якого не визначена 2 офіційна заява Фонду про дефіцитність певної валюти дає право будь-якій країні-членові після консультації з Фондом вводити тимчасові обмеження операцій в цій валюті.

По-п яте, МВФ бере участь в регулюванні міжнародних валютно-кредитових стосунків шляхом надання кредитів і особливо надання країнам-кредиторам і боржникам посередницьких послуг, виконуючи функції координатора міжнародного кредитування і гаранта платоспроможності країн-боржників. ТНК і ТНБ підтримують заходи МВФ в тій мірі, в якій його кредитна політика відповідає їх інтересам, забезпечуючи регулярність платежів країн-боржників.

Тому ефективність координації вирівнювання диспропорцій в міжнародних платежах, регулювання спекулятивних переміщень короткострокових капіталів, дії на міжнародну ліквідність у ряді випадків ослабляється протидією приватних компаній і банків. По-шосте, МВФ здійснює постійний жорсткий нагляд за макроекономічною і валютною політикою країн-членів, а також станом світової економіки. Для цього використовуються два основні канали. Одним з них

є інструментом партнерства країн-учасниць, і ареною суперництва національних економічних і політичних інтересів. США втратило можливості монопольно визначати політику Фонду. Вони вимушені узгоджувати свою лінію поведінки з головними державами Західної Європи і Японією. Одночасно в МВФ посилюється вплив країн Азії, Африки і Латинської Америки, що відстоюють свої

інтереси, що розвиваються. Починають активніше заявляти про себе і колишні країни - члени РЕВ, особливо Росія і інші держави СНД. 2.Група Світового банку Група Світового банку СБ - це спеціалізована фінансова установа ООН, до складу якої входять Міжнародний банк реконструкції і розвитку МБРР, Міжнародна асоціація розвитку -

МАР, Міжнародна фінансова корпорація - МФК, Багатостороннє агентство по гарантуванню інвестицій - БАГІ, Міжнародний центр врегулювання інвестиційних суперечок - МЦУІС. Діяльність структур, що входять у СБ, підпорядкована єдиній стратегії, але кожна з них, керуючись спільною метою, виконує свої особливі функції. Світовий банк - це інвестиційний інститут, завдання якого знаходяться в площині боротьби з бідністю

і відсталістю, стимулювання економічного зростання і ринкових стосунків. МБРР Міжнародний банк реконструкції і розвитку утворений в 1945 р. на основі Бреттон-Вудського угоди. Складається з 184 країни-члена т.ч. Україна . Це міжурядова фінансова організація, основним завданням якої є спеціалізованою фінансовою установою ООН, фактично, згідно статуту банку

і угоди між ООН і МБРР, повністю незалежний в своїх діях від рішень ООН. Членами банку можуть бути лише країни, що вступили до Міжнародного валютного фонду. Засоби банку складаються із статутного капіталу - утвореного шляхом підписки країн-членів на його акції контрольний пакет - в семи найбільших капіталістичних держав, найбільший відсоток -

США , позикових засобів, які він черпає на світовому ринку позикових капіталів шляхом випуску облігацій, і доходів від власної діяльності. Основна діяльність МБРР - надання довгострокових кредитів звичайно близько 20 років по ставці у розмірі 10 як державним, так і приватним підприємствам за наявності гарантій їх урядів. Значна частка кредитів прямує в регіональні банки, які перерозподіляють засоби.

Значна частка кредитів направлена в країни, що розвиваються. Спільна сума кредитів за роки діяльності - більше 150 млрд. дол. Найвищим органом МБРР є суверенні держави. Позичальники Банку що займають у нього певні кошти, беруть участь в розробці і ухваленні принципів діяльності даної установи. Позики

МБРР і кредити МАР , як правило, супроводжуються наданням послуг, не пов язаних з кредитуванням, щоб забезпечити ефективніше використання коштів. Крім того, на відміну від комерційних банків, МБРР керується цілями розвитку, а не прагненням отримати максимально високий прибуток. Як правило, позичальниками МБРР є досить кредитоспроможними для отримання певних ресурсів від МБРР. Ці країни називають змішаними позичальниками .

Навіть якщо не рахувати позики, надані МБРР змішаним позичальникам, 25 населення, що живе менш ніж на 1 дол. США в день, проживає в країнах, що є 3,6 млрд. дол. США, тобто понад 30 спільної суми кредитів МБРР. Настільки значна сума кредитних ресурсів, що направляються в сектор державного управління, пояснюється тим, що Банк приділяє основну увагу наданню клієнтам допомоги по вдосконаленню стратегій розвитку, проведенню

реформ і розширенню інституційних можливостей. Фінансовому сектору, який за об ємом отриманих кредитних ресурсів опинився на другому місці, було виділено 2,1 млрд. дол. США, або 18 відсотків спільної суми кредитів. Основними областями діяльності, що фінансується засобами кредитів, виділених фінансовому сектору, з явилися зміцнення нормативно-правовий основи фінансового і приватного секторів і підвищення ефективності управління сектором.

Крім того, виділялися кошти на такі області діяльності, як розвиток людських ресурсів, управління економікою і міський розвиток. Аргентина, Бразилія, Ямайка, Туніс, Туреччина і Україна належать до країн, яким Банк надавав кредити на меті пом якшення несприятливих наслідків зниження попиту на тих, що експортуються цими країнами товари, цін на сировинні ресурси і обмеження доступу до ринків капіталу. Міжнародна асоціація розвитку

МАР - це одна з установ у складі Групи Усесвітнього банку, через яке Банк видає кредити на пільгових умовах. МАР видає довгострокові кредити по нульовій процентній ставці бідним країнам світу. МАР сприяє примноженню людського капіталу, розробці політики, становленню установ і розвитку фізичної інфраструктури, що надзвичайно необхідно цим країнам для забезпечення швидшого екологічно стійкого економічного зростання. Метою МАР є усунення нерівності між країнами

і усередині країн, особливо в плані доступу до початкової освіти, елементарного медичного обслуговування, водопостачання і каналізації, а також забезпечення доступу більшої кількості людей до суспільних благ за рахунок підвищення продуктивності праці. МАР створена групою країн-членів Світового банку за ініціативою США як установа, яка могла б видавати кредити найбіднішим країнам, що розвиваються, на дуже пільгових умовах. Засновники

МАР розглядали цю установу як засіб, за допомогою якого багаті країни світу могли б допомагати бідним країнам. Формально МАР вважається незалежною від МБРР, оскільки має свій Статут і фінансову базу, але фактично це фонд ресурсів, якими управляє МБРР. Статті угоди МАР набрали чинності в 1960 році. Перші позики МАР відомі як кредити були затверджені в 1961 році.

Вони були видані Гондурасу, Індії, Судану і Чилі. Внески до бюджету МАРИ дозволяють Світовому банку виділяти від 6 до 9 млрд. дол. США на рік у вигляді безпроцентних кредитів 81 бідним країнам світу, загальне населення яких складає 2,5 мільярда чоловік. Така допомога має життєво важливе значення, оскільки ці країни практично позбавлені можливості запозичувати засоби на ринкових умовах.

У більшості цих країн абсолютна більшість населення мають дохід менше 2 дол. США на день. МАР допомагає отримати доступ до якісніших основних послуг таких як освіта, охорона здоров я, постачання чистою водою і каналізація і сприяє проведенню реформ і залученню інвестицій, направлених на підвищення продуктивності і створення нових робочих місць. Цілі МАРИ схожі на цілі

МБРР Ш Надання довгострокових кредитів найбільш бідним країнам Ш Сприяння економічному розвитку, підвищенню рівня життя в найменш розвинених країнах - членах Асоціації Ш Сприяння підвищенню продуктивності праці в країнах з найнижчим рівнем доходу на душу населення. Основними елементами стратегії МАРИ, що має на меті надання країнам допомоги в процесі розвитку, є можливостей для підвищення ефективності управління, у тому числі управління державними витратами,

і для боротьби з корупцією. Охорона навколишнього середовища в цілях стійкого розвитку. Сприяння подоланню наслідків озброєних конфліктів. Сприяння торгівлі і регіональній інтеграції. МБРР і МАР управляються відповідно до одних і тих же процедур. У них спільний персонал, спільна штаб-квартира, вони очолюються одним

і тим же президентом і використовують одні і ті ж жорсткі стандарти, оцінюючи різні проекти. Різниця лише в тому, що МАР бере свої гроші з іншого джерела. Ресурси МАР відокремлені від МБРР і формуються з трьох джерел переказів з чистого прибутку МБРР, внесків держав-членів і внесків найбільш розвинених країн. Для того, щоб вступити в МАР, країна має бути членом

МБРР і, відповідно, МВФ. Членами МАР є 164 Україна не є членом МАР країни, які розділяють на 2 категорії 1. країни економічно розвинені 40 , країни-донори, які сприяють розвитку країн, що розвиваються 2. найменш розвинені країни 124 , які отримують кредити від країн-донорів. Надання права на отримання кредитних ресурсів від МАР є тимчасовим механізмом, що відкриває бідним країнам доступ до достатнього обсягу ресурсів, до тих

пір, поки ці країни не зможуть отримати на ринках капіталу кошти, необхідні їм для інвестицій. У міру того як економіка цих країн зростає, вони втрачають право на отримання ресурсів від МАР. Після цього засоби, що були отримані раніше і позики, що погашаються, дозволяють МАР видавати нові позики іншим бідним країнам. За весь період існування МАР 23 країни, економічні системи яких розвивалися

і зростали, переступили поріг, що дає право на отримання кредитних ресурсів від МАРИ. До таких країн відносяться Китай, Коста-Ріка, Чилі, Єгипет, Марокко, Таїланд і Туреччина. Терміни погашення кредитів МАР складають 20, 35 або 40 років, включаючи 10-річний пільговий період погашення основної частки. Відсотки не стягуються, проте стягується невеликий комісійний збір у розмірі 0,75 фактично виділених

засобів. МАР надає кредити кожній країні у розмірі, пропорційному рівню доходів, і спостерігає за тим, наскільки ефективно здійснюються управління економікою і реалізація проектів, що фінансується засобами МАР. За 2006 фінансовий рік спільна сума кредитів, наданих позичальникам МАР, склала 8,1 млрд. дол. США. Ці нові кредити були надані в рамках 133 операцій в 62 країнах.

Майже половина всіх нових кредитів була надана країнам Африки на південь від Сахари, одна третина - країнам Південної Азії, 10 відсотків - країнам Східної Азії і Тихоокеанського регіону, 8 відсотків - країнам Європи і Центральної Азії, а останні - бідним країнам Північної

Африки, Латинської Америки і Карибського басейну. Найбільші внески в порядку 13-го поповнення ресурсів МАР отримані від США, Японії, Німеччини, Франції, Сполученого сільськогосподарських знань. Допомагаючи урядам країн розробляти програми реформ, МАР рекомендує оптимальні заходи політики, які необхідно прийняти для забезпечення усестороннього економічного зростання і зниження рівня вразливості бідного населення від економічних потрясінь.

В даний час МАР є бідному населенню. У 2002 фінансовому році загальна сума кредитів, затвердженої МАР, склала 8,1 млрд. дол. США, з яких фактично було виділено 6,6 млрд. дол. США. Сукупний об єм кредитування 151 млрд. дол. США. Обсяг кредитування в 2006 фінансовому році 9 млрд. дол. США на 158 нових операцій в 62 країнах з низькими доходами.

Починаючи з 1960 року МАР виділила кредитів на спільну суму 135 млрд. дол. США Міжнародна фінансова корпорація МФК була створена у 1956 році у складі 31 держави-члена з метою сприяти економічному зростанню країн, що розвиваються, за допомогою заохочення приватного бізнесу у виробничій сфері. МФК стала першою міждержавною організацією, головною метою якої стало сприяння розвитку приватного підприємництва. 1957р. був надана перша позика - компанії

Сіменс де Бразіл 1958 р Перші інвестиції в Пакистані 1959 р Перші інвестиції в Індії. МФК є ряд промислово розвинених держав і країн з високим рівнем доходів, які не користуються інвестиціями і технічним сприянням МФК. Акціонерами Міжнародній фінансовій корпорації є, яка зберігається в

Секретаріаті Групи Світового банку. На відміну від МБРР і МАР Статут МФК дозволяє їй брати участь в акціонерному капіталі підприємств і надавати довгострокові позики без урядових гарантій. Джерелами фінансування МФК є надання всіх позик приватним підприємствам і інвестування в співпраці з приватним бізнесом, відсутність права добиватися урядових гарантій під

свої інвестиції, добуток фінансування по ринкових цінах. Рішення про фінансування певного проекту МФК приймає, виходячи з аналізу двох аспектів ефективності для країни-члена і прибутковості для інвесторів. Типовим є підприємства виробничої сфери. Окрім діяльності, орієнтованої на залучення приватних капіталовкладень, МФК активізувала зусилля у сфері технічної допомоги.

У 1986г. Корпорація заснувала консультативну службу по іноземних інвестиціях. Її завдання - надання урядам країн-членів консультацій по питаннях підвищення економічної ефективності іноземних інвестицій розробка стратегій, правив і процедур інвестування законодавства, яке створює сприятливий клімат. У країнах Східної Європи і СНД МФК забезпечує технічною підтримкою процеси приватизації

і розвитку ринків капіталів. Найвищий орган МФК - Рада керівних, виконавчий орган - Директорат, допоміжні - Банківська консультативна рада і Ділова консультативна рада. МФК сприяє залученню інвестицій як іноземних, так і місцевих, в приватний сектор країн-членів, що розвиваються. Інвестиційна і консультативна діяльність МФК направлена на скорочення масштабів бідності

і підвищення рівня життя людей без негативних екологічних і соціальних наслідків. Діяльність Корпорації поширюється і на ряд пов язаних з найбільшим ризиком секторів і країн. МФК є областях концентрація діяльності в країнах і з характеристиками акціонерного капіталу у регіонах, де потреби найбільш великі встановлення довгострокових партнерських зв язків з новими гравцями на світовій

арені забезпечення екологічної і соціальної стійкості стимулювання зростання приватного сектора в ключових галузях, включаючи підтримка розвитку місцевих фінансових ринків. МФК здійснює транзакції і поточну діяльність сумлінно і чесно, ґрунтуючись на принципах дотримуючись високих професійних і етичних норм і вимагаючи того ж від своїх клієнтів визнаючи важливість

і цінність належного корпоративного управління при здійсненні будь-яких інвестицій прагнучи діяти відповідно до принципів прозорості, підзвітності і справедливості будуючи стосунки у власному колективі, з клієнтами і місцевим населенням на основі чесності, відвертості і безсторонності. МФК - організація, що динамічно розвивається, яка діє з врахуванням змінних потреб

своїх клієнтів на ринках, що формуються. Її роль вже не обмежується фінансуванням проектів в країнах, що розвиваються. Останнім часом МФК запровадили інноваційні фінансові продукти розширили можливості по наданню технічної допомоги а також укріпили експертний потенціал в області корпоративного управління, навколишнього середовища і соціальної сфери МФК продовжує розробляти нові фінансові інструменти, які дозволяють компаніям управляти ризиками

і отримувати ширший вихід на світові і вітчизняні ринки капіталу. У число пропонованих МФК фінансових продуктів входять позики з власних коштів МФК синдиковані позики пайове фінансування квазіпайове фінансування фонди прямих інвестицій і боргових інструментів структуроване фінансування фінансування через посередників продукти по управлінню ризиками фінансування в місцевій валюті муніципальне фінансування фінансування торгівлі

експертна оцінка. МФК пропонує також широкий спектр технічних і консультаційних послуг, призначених для сприяння розвитку приватного сектора в країнах, що розвиваються. Багатостороннє агентство по гарантуванню інвестицій - БАГІ заснована в 1988г. як організація групи Світового банку, юридично і фінансово незалежно від МБРР. Складається з 170 держав-членів в т.ч.

Україна .Членом БАГІ може стати будь-яка країна-член МБРР і Швейцарія. Україна стала членом БАГІ, підписавши її Конвенцію 19 липня 1994г. БАГІ сприяє притоку іноземних інвестицій в країни, що розвиваються, надаючи страхування гарантії іноземним приватним інвесторам від некомерційних тобто політичних рисок, пов язаних з переказом валюти,

експропріацією, військовими діями і цивільними безладами. Воно також надає технічну допомогу країнам в поширенні інформації про інвестиційні можливості. Джерелом фінансування є важливим чинником економічного зростання в країнах з ринком, що формується. Завдання БАГІ полягають в залученні прямих іноземних

інвестицій шляхом страхування політичних рисок видачі гарантій інвесторам і кредиторам , передачі досвіду і надання ресурсів, які допоможуть країнам з ринком, що формується, залучати і утримувати ці інвестиції. Підтримувані БАГІ проекти, як правило, дають багато прямих вигод країнам, в яких вони здійснюються нові робочі місця для місцевого населення, додаткові і довгострокові

інвестиції в підготовку і навчання персоналу, а також надають позитивну дію на національну економіку в цілому завдяки податковим надходженням і валютній виручці від експорту. Мета створення організації - сприяння надходженню інвестицій в країни, що розвиваються. У статуті БАГІ визначені такі цілі його діяльності заохочення іноземних інвестицій у виробничу сферу, особливо в країнах, що розвиваються, як доповнення до діяльності

інститутів групи Усесвітнього банку надання гарантій, включаючи страхування і перестраховку некомерційних рисок на інвестиції однієї країни-члена БАГІ в іншій країні-членові. БАГІ виконує функції 1. надає гарантії від некомерційних ризиків вибраним ним інвесторам 2. консультує уряди країн, що розвиваються, в питаннях розробки і реалізації стратегій, програм і процедур, які стосуються міжнародного

інвестування 3. пропонує рекламні послуги і виступає як спонсор діалогу між міжнародними діловими колами і конкретними урядами - організатором зустрічей по питаннях інвестування. Основна функція - гарантування інвестицій. Гарантії надаються на 15 років, але цей термін може бути продовжений. Максимальний ліміт покриття - 50 млн. дол. за один проект.

Право на гарантії мають інвестиції у всіх сферах, окрім оброблювальної промисловості, виробництва тютюнових виробів і алкогольних напоїв, інвестицій спекулятивного характеру і пов язаних з азартними іграми. З часу створення БАГІ в 1988 році були надані гарантії на суму в 13,5 млрд. дол. США для інвестиційних проектів в 85 країнах, що розвиваються. Проекти, підтримувані БАГІ, забезпечують створення робочих місць в країнах, що розвиваються, придбання

працівниками необхідних навиків і отримання урядами податкових надходжень. БАГІ сприяє залученню прямих іноземних інвестицій в країни, що розвиваються, надаючи іноземним інвесторам гарантії, що страхують їх від збитків, пов язаних з такими некомерційними ризиками, як війна, цивільні безлади або неконвертованість валюти країни. Сукупний обсяг виданих гарантій 13,5 млрд. дол. США в т.ч. в рамках

Спільної програми гарантування розміщення випуску коштовних паперів Гарантії, надані в 2004 фінансовому році 1,1 млрд. дол. США. БАГІ успішно сприяє припливу капіталу в країни, що розвиваються. З часу створення МИТІ в 1988 році були надані гарантії на суму в 13,5млрд. дол. США для інвестиційних проектів в 85 країнах, що розвиваються.

Ці гарантії захищають інвестиції від рисок неконвертованості валюти і обмежень на переказ коштів за кордон, військових дій і громадянських заворушень включаючи акти тероризму і саботажу , експропріації і порушення договірних зобов язань. За станом на 30 червня 2004 року спільна сума гарантій

БАГІ, що діють, складала 5,2 млрд. дол. США. Видавши більше 650 гарантій, воно допомогло розмістити більше 50 млрд. дол. США прямих іноземних інвестицій в 85 країнах, що розвиваються. В Україні БАГІ співпрацює з Державною кредитово-інвестиційній компанією, що керує фондом передекспортних гарантій для заохочення інвестицій в АПК. Все частіше за БАГІ грає важливу роль, прокладаючи інвесторам шлях в країни, зачеплені конфліктами.

Майже половина нових проектів в 2007 фінансовому році здійснювалася в країнах з конфліктами, і БАГІ був створений механізм гарантій для сприяння прямим іноземним інвестиціям до Афганістану. Раніше аналогічні механізми створювалися для Боснії і Герцеговини, Західного берега річки Йордан і сектора Газа. БАГІ грає роль важливого каталізатора

і служить моделлю для інших інвестицій на місцях, сприяючи зростанню місцевих підприємств, що забезпечують підтримувані БАГІ проекти необхідними товарами і послугами. МИТІ доповнює діяльність інших страховиків інвестицій і працює з партнерами в рамках своїх програм спільного страхування і перестраховки. Таким чином, агентство сприяє нарощуванню потенціалу всієї

індустрії страхування від політичної риски і заохочує інших страховиків і кредиторів до діяльності на ринках, на які вони навряд чи самостійно вступили. Міжнародний центр врегулювання інвестиційних суперечок МЦУІС - забезпечує врегулювання інвестиційних суперечок між урядами і іноземними приватними інвесторами, або залагоджуючи розбіжності, або через арбітражний розгляд.

Він був створений в 1966 р. відповідності з Конвенцією про врегулювання інвестиційних суперечок між країнами та громадянами інших держав, яку, за станом на квітень 2006 р ратифікували 143 країн. Звернення в МЦУІС робиться на добровільній основі, але, погодившись на арбітражний розгляд, жодна із сторін не може відмовитися від нього в односторонньому порядку.

МЦУІС є між державами і іноземними інвесторами. Багато міжнародних угод про інвестиції містять посилання на арбітражний розгляд в МЦУІС. Центр займається також дослідницькою роботою і публікацією матеріалів з питань арбітражного права і законодавства, регулюючого іноземні інвестиції. 3.

Участь України у міжнародних фінансових інститутах Україна і МВФ Україна стала учасником МВФ 3 вересня 1992р. ЇЇ квота членські внески становить 997,3 млн. СДР або 1328 млн. дол. США, тобто 0,69 сукупного обсягу квот. Це дає право Україні на 10223 голоси, або 0,68 їхньої загальної кількості.

Систематичну фінансову допомогу Україні МВФ надає з 1994 р. Ресурси Фонду використовувалися на підтримку урядових економічних і фінансових програм у п яти випадках, у тому числі два запозичення на умовах механізму фінансування системних перетворень СТФ і три кредити стенд-бай. Загальна сума наданих Україні кредитів та позик на середину 1998 р. склала

І 816,8 млн. СДР. Кошти розподілилися таким чином 1. СТФ 26.10.1994 - 249,33 млн. СДР. 2. СТФ 7.04.1995 - 249,33 млн. СДР. 3. Стенд-бай 7.04. 1995 - 6.04.1997 - 997,3 млн. СДР запозичено 538,65 млн. СДР . 4. Стенд-бай 10.05.1996 - 9.02.1997 - 598,2 млн. СДР. 5. Стенд-бай 25.08.1997 -

24.08.1998 - 398,92 млн. СДР запозичено 181,32 млн. СДР . 6. EFF 04.09.1998 - 03.09.2002 - 1,919.95млн. СДР запозичено 1,193.00 млн. СДР . 7. Стенд-бай 23.03.2004 - 28.03.2005 - 411.60 млн. СДР запозичено 0.00 млн. СДР . 8. Стенд-бай 05.11.2008 - 04.11.2010 - 11,000.00 млн.

СДР запозичено 3,000.00 млн. СДР . Крім цього, МВФ надавав Україні технічну допомогу та сприяв у підготовці кадрів. Технічна допомога мала кілька напрямів податкова політика та державне управління, управління державними видатками, ведення банківських операцій, аналіз операційної діяльності центрального банку, економічна та фінансова статистика. Інститут МВФ проводив навчання українських урядовців

із фінансової політики та програмування, методики складання платіжного балансу, зовнішньої політики та в інших сферах. Українські службовці відвідували семінари з перехідної економіки, макроекономічних та інших проблем. Крім цього, урядовці з України навчалися на курсах та семінарах в Об єднаному Віденському інституті за такими напрямами, як макроекономічна політика та аналіз, управління державними видатками, аналіз діяльності центрального банку, фіскальна політика та

ін. У жовтні 1998 р. МВФ почав кредитувати Україну за механізмом розширеного фінансування. За умовами кредитування уряд нашої держави зобов язувався скоротити показник рівня інфляції до 10 річних, а в 1999-2001 роках - до 8 дефіцит державного бюджету - до 3,3 річного ВВП переглянути ставки акцизних зборів, пільги при сплаті податку на додану вартість припинити функціонування анонімних валютних рахунків. Було видано Меморандум уряду

України МВФ, який складався з трьох частин - податково-бюджетної реформи, реформи фінансового сектора, структурної реформи. Проте згодом у відносинах України з МВФ накреслилися певні суперечності внаслідок повільності та непослідовності економічних реформ у нашій державі, відсутності конкретних результатів реалізації програм. МВФ критикував тодішній уряд за його фіскальну політику, недотримання критеріїв

Фонду, занадто велике покладання на закордонні позики для фінансування бюджетного дефіциту. Було припинено фінансування зовнішніх платежів України, створився певний кредитний, а потім - інвестиційний вакуумі який негативно позначився на фінансовій стабільності країни Кошти на погашення раніше взятих кредитів бралися з валютний резервів Національного банку України. Український парламент у березні 1999 р. розглядав

Меморандум економічної політики з МВФ на період 1 липня 1998 р 30 червня 2001 р вирішуючи питання продовжувати співпрацю з цією впливовою міжнародною інституцією чи припинити її. Противники співпраці з МВФ стверджували, що Меморандум містить кілька зобов язань, які неможливо виконувати, такі як зниження імпортних мит, котре підриває позиції вітчизняних виробників субсидії сільськогосподарському виробництву соціальні програми. Проте до відкликання

Меморандуму та денонсації угоди про вступ до МВФ справа не дійшла. Уряд стверджував, що наслідки такого рішення були б украй негативними для України. Ми б надовго опинилися серед аутсайдерів світового економічного співробітництва, не кажучи вже про величезну шкоду політичному іміджу нашої держави на міжнародній арені. Прямим результатом стало б оголошення суверенного дефолту

Україні, було б пред явлено до негайної сплати всі зовнішні борги і накладено арешт на всі іноземні активи. Наша країна втратила б доступ до найдешевших у світі кредитів, що неминуче призвело б до грошової емісії та значного зниження вартості гривні. Натомість, як стверджували урядовці, нова програма зовнішнього фінансування дасть змогу Кабінетові Міністрів вчасно сплачувати поточну заробітну платню працівникам бюджетної сфери.

Проте кредит МВФ не вирішує усіх фінансових проблем України, не врятує від наростання соціальних боргів Потрібно вишукувати додаткові кошти для покриття розриву фінансуванні зовнішніх платежів, який до кінця 1999 р. становив щонайменше 100 млн. дол. США. Після кількамісячних переговорів МВФ відновив для України програму припиненого восени 1998 р. розширеного кредитування

ЕФФ на суму 2,26 млрд. дол. США. Формально Україна виконала вимоги, якими МВФ обумовлював отримання цієї кредитної програми скасовано мораторій на непідвищення цін на житлові та комунальні послуги й оголошено про їхнє зростання, підписано указ про адміністративну реформу, здійснено лібералізацію валютного ринку. Кабінет Міністрів зобов язався скасувати гербовий збір, десяти відсоткові амортизаційні відрахування, які уряд зобов язав сплачувати підприємства незалежно від наявності прибутків.

Рада директорів МВФ 19 грудня 2000 р. ухвалила рішення про відновлення кредитування за програмою ЕФФ, яке було перерва не з вересня 1999 р. Уряд України виконав більшість попередніх умов кредитування, визначених керівництвом МВФ. Відновленню програми сприяло остаточне закриття питання щодо надання Україною недостовірної звітності МВФ у 1996-1998 рр. Термін дії програми було продовжено до вересня 2002 р.

Відновлення фінансування за програмою ЕФФ надало Україні можливість отримати майже 248 млн. дол. США вже до кінця 2000 р. Фінансові відносини України і МВФ ілюструють дані табл. 10.12 . МВФ рекомендує урядові України прискорити структурні реформи з метою збереження темпів інтенсивного зростання економіки, яке розпочалося у 2000 р а також поліпшення

інвестиційного клімату. Представники Фонду вважають, що економічна ситуація в Україні нині є сприятливою для розвитку промисловості та сільського господарства. А як першочергові заходи пропонуються зменшення податкових пільг, боротьба з інфляцією, зміцнення платіжної дисципліни в енергетиці, прозорий продаж великих державних підприємств, скорочення втручання в економіку і реформа державної служби, боротьба з корупцією.

МВФ висунув і конкретні найактуальніші вимоги скорочення витрат бюджету 2001 р. на 2 млрд. грн досягнення профіциту бюджету 2002 на рівні 1 , ухвалення закону з реформування банку Україна , скорочення мита на експорт соняшнику до 10 . У вересні 1998 року Радою директорів МВФ було затверджено програму Механізм розширеного фінансування для України загальним обсягом близько 2 млрд.

266 млн. доларів США. Україна в рамках зазначеної програми отримала 1 млрд. 591 млн. дол. США. Позика в рамках програми EFF надається державам, які здійснюють докорінні структурні реформи народного господарства з метою забезпечення їх фінансової і макроекономічної стабільності. Виконання програми зробило можливим отримання фінансової допомоги інших міжнародних фінансових організацій, зокрема

Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку. За період дії програми Україною було здійснено шість переглядів програми, отримані кошти було спрямовано на збільшення валютних резервів з метою підтримки платіжного балансу і досягнення стабілізації грошово-кредитної системи та створення умов економічного зростання країни. Останній перегляд програми відбувся 20.09.2001, Україна одержала тоді 290,7 млн.

СДР загалом по програмі - 1,19 млрд. СДР, або 62,3 від затверджених - із урахуванням збільшення доступу по програмі в 1999 р. для компенсації втрат платіжного балансу у звязку із подіями навколо Югославії та Дунаю . Головними проблемами для подальшої програми на той час вважалися а можливі негативні наслідки прийнятого закону про реструктуризацію та списання заборгованості перед бюджетом Законом про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами було списано боргів на 14,9 млрд. грн. та реструктуризовано - на 4,8 млрд. грн. б погіршення надходжень до бюджету та якість проекту бюджету на 2002р. в зволікання з аудитом Нафтобазу . Місія МВФ у листопаді-грудні 2001р. була готова рекомендувати наступний перегляд програми, проте зявилася від платників податків та іноземних інвесторів, що скаржилися фонду, а потім вже вимушено -

і від Мінфіну інформація про накопичення простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ ДПА уточнила суму на рівні приблизно 2 млрд. грн. станом на 1.11.01 . МВФ інтерпретував це як примус платників податків до кредитування бюджету, додав цю суму до бюджетного дефіциту станом на кінець вересня та кінець грудня 2001 р і зробив висновок про невиконання бюджетних показників.

На той час зявилися також відносно негативні оцінки фондом реалістичності та якості бюджету на 2002 р що лише ускладнило дискусії. МВФ не сприймав реалістичності надходжень, відсутності в бюджеті коштів на відшкодування ПДВ та навіть факт того, що уряд свого часу списав податкові борги платників податків перед бюджетом, проте залишив борги бюджету перед платниками з відшкодування. Спеціальна делегація України в лютому 2002 р. не змогла дійти згоди з

МВФ щодо виконання вимог фонду про негайне протягом кварталу погашення всієї простроченої заборгованості. Більше того, протягом першої половини 2002р. відбулося значне збільшення кількості заявок та вимог на відшкодування. МВФ надіслав в лютому 2002р. технічну місію для вивчення проблеми, було підготовлено в березні чи квітні звіт, де місія не змогла визначити всіх причин швидкого збільшення вимог на відшкодування , проте дійшла до висновку, що заборгованість треба гасити якомога швидше .

Питання великого обсягу фальшивих вимог на відшкодування на той час не сприймалося фондом, проте пізніше завдяки інтенсивному листуванню з нашою стороною МВФ поступово почав розуміти, що проблема ПДВ є більш складною, в тому числі проблемою адміністрування, податкових пільг, макроекономіки швидкого зростання експорту . Ні під час весняних зборів МВФ 2002р ні під час роботи наступних місій МВФ програму не вдалося відновити, головним чином, через проблему

ПДВ. Україна як повноправний член МВФ здійснює щорічні консультації про стан валютного врегулювання за статтею ІV Статуту МВФ, впровадження статистичних і фінансових стандартів та отримання технічної допомоги. Реалізація Україною програм із Міжнародним валютним фондом є одним із важливих чинників формування інвестиційного клімату нашої країни, зростання довіри до макрофінансової

стабільності економіки, уряд налаштований і надалі співпрацювати з Міжнародним валютним фондом. Після завершення співробітництва з Міжнародним валютним фондом за Програмою EFF Механізм розширеного кредитування , що формально закінчилася 4 вересня 2002 року, виникла необхідність у започаткуванні нових програм співпраці з МВФ на основі підходів, викладених у посланні Президента

України до Верховної Ради України, які передбачають поступове перенесення центру ваги у співробітництві з МВФ у площину безкредитних відносин, узгодження головних параметрів макроекономічної політики з тенденціями та прогнозами розвитку світової конюнктури, з динамікою і напрямами світових фінансових та інвестиційних потоків. Кабінет Міністрів України серед прийнятних форм подальшого співробітництва

України з МВФ на безкредитній основі обрав програму попереджувальний стенд-бай . Заходи програми спрямовані на подальше впровадження економічних реформ в Україні та фокусуватимуться на проведенні зваженої бюджетної політики, удосконаленні податкового законодавства, фінансовому оздоровленні ПЕК та системних перетворень в агропромисловому комплексі, реформуванні житлово-комунального господарства, покращенні інвестиційного клімату, завершення переговорів про вступ до

СОТ. Починаючи з осені 2002р. почалися переговори про нову програму з МВФ, яку вдалося затвердити лише в березні 2004р причому головною проблемою переговорів залишалася проблема відшкодування ПДВ. За результатами переговорів з МВФ було досягнуто порозуміння у вирішенні ключових питань програми і визначено напрями економічної політики на 2004 рік. 29 березня 2005 р. Радою директорів МВФ прийнято позитивне рішення про започаткування програми попереджувальний

стенд-бай . Укладення угоди між Україною та МВФ строком на 12 місяців фактично надає можливість отримати від МВФ зарезервований кредит у сумі, еквівалентній 411,6 млн. СДР 30 відсотків квоти України , у разі погіршення ситуації з платіжним балансом або валютними резервами країни. Програма попереджувальний стенд-бай розрахована на те, щоб підтримувати енергійні темпи економічного зростання та утримувати стабільність. Реформи у сфері оподаткування, у тому числі нормалізація процесу

відшкодування ПДВ та відміна податкових преференцій дадуть можливість нашій країні зменшити податкове навантаження на підприємства та фізичних осіб, що повинно допомогти у забезпеченні підтримки інвестицій та економічного зростання. Буде впорядковано видатки, у тому числі і шляхом здійснення пенсійної реформи та реформи соціального захисту. Також буде зміцнено фінансовий сектор, причому особлива увага приділятиметься скороченню ризиків у

банківському секторі. З метою поліпшення інвестиційного клімату та скорочення тіньового сектору економіки буде забезпечено верховенство закону, а економічна політика стане прозорою, із меншою кількістю ситуативних втручань. З 11 по 20 травня 2004 року в Україні працювала місія Європейського департаменту МВФ. Експерти місії провели консультації та переговори для отримання та проведення аналізу відомостей

про результати економічної діяльності за І квартал, здійснили перегляд виконання Україною критеріїв ефективності та структурних маяків за програмою попереджувальний стенд-бай . Місією було зауважено виконання всіх кількісних критеріїв ефективності програми, за винятком меж загального обсягу простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ. На вирішенні цього проблемного питання була зосереджена увага наступної місії

МВФ у липні-серпні 2004 року, що працювала в Україні з метою здійснення чергового перегляду програми та консультацій за IV Статтею Статуту МВФ. За результатами роботи місії було сказано, що перегляд програми не може бути завершений у заявлені строки внаслідок допущених відхилень у виконанні програми. Експерти місії зазначили урядові, що уточнений бюджет на 2004 р. не узгоджується з економічною політикою, яка була закладена в основу програми за угодою попереджувальний стенд-бай .

Більше того, кілька узгоджених за програмою заходів, що стосуються фіскального та банківського секторів, виконано не було, зокрема прийняття змін до Закону про ПДВ, які мають набрати чинності не пізніше січня 2005 р. і на постійній основі скасують увільнення від ПДВ певних галузей, із одночасним скороченням загальної фіскальної вартості пільг

із ПДВ за винятком сільського господарства , які залишаться, до суми, що не перевищуватиме 3,2 млрд. грн виходячи з оцінок за 2003 р наведених у бюджеті податкових видатків на 2004 року та подання НБУ до Верховної Ради та введення в дію змін та доповнень до Закону про банки та банківську діяльність, а також уточнень до постанов Правління НБУ, спрямованих на запровадження жорстких правил щодо надання позик повязаним сторонам, зокрема

шляхом а встановлення вимоги ідентифікації фактичних власників банку, б скасування винятків, що дозволяють забезпечити більш сприятливі за ринкові умови при кредитуванні повязаних сторін, в заборони залучення зацікавлених сторін до кредитного аналізу, а також г встановлення вимоги про регулярне висвітлення діяльності з кредитування повязаних сторін у річних банківських звітах нині вищезазначений законопроект внесено на розгляд сесії Верховної Ради України як першочерговий .

Завершення перегляду програми буде відкладено доти, поки уряд і не надасть конкретних підтверджень того, що фіскальна політика, у тому числі і та, що стосується бюджету на 2005 р узгоджується із заходами та ініціативами, закладеними у програму, а також іі не вживе заходів, необхідних для виконання структурних критеріїв ефективності та маяків .

На початку осені 2005 р. українська сторона подала свої коментарі до підсумкової заяви місії МВФ, які слугуватимуть підґрунтям для підготовки місією остаточної заяви, яка буде найближчим часом передана на розгляд керівництва МВФ. Перегляд програми можливий лише за результатами прийняття бюджету 2005 року, тобто не раніше грудня 2004-січня 2005 року. Було проведено обговорення Радою директорів МВФ щорічних консультацій з

Україною за IV Статтею Статуту МВФ з вказівкою, що статус програми буде визначено за результатами виконання раніше домовлених структурних умов і у разі досягнення більшої узгодженості в бюджетно-податкових питаннях. На засіданні були затверджені консультації з Україною за IV Статтею, але остаточного рішення про статус програми попереджувальний стенд-бай не було прийнято. Ще залишається трактування перегляд програми залишається незакінченим .

Продовження співпраці з МВФ є визначальною для збереження можливостей фінансування дефіциту бюджету за рахунок порівняно дешевих позик від міжнародних фінансових організацій, зокрема Світового банку та ЄС, які є найкращими за ціновими та терміновими складовими позичання. Світовий банк дає сигнали про бажаність програми з МВФ для реалізації своїх програм. На 2004 - 2006 роки отримано понад 1 млрд. дол.

США від міжнародних фінансових організацій. Програма stand by спільним об ємом SDR11 млрд затверджена восени 2008 р спочатку передбачала, що місія МВФ щокварталу перевірятиме виконання Україною умов меморандуму економічної політики, підписаного українським керівництвом. В разі їх дотримання наступний транш повинен був вчинити 15 лютого SDR1,25 млрд 1,87 млрд потім - 15 травня SDR2,5 млрд 3,73 млрд 15 серпня

SDR0,75 млрд. і 15 листопада SDR2 млрд. 2009 року. В той же час, що працювала в Україні в кінці січня - початку лютого поточного року місія не змогла завершити перегляд із-за ряду неузгоджених питань. Перший транш за програмою у розмірі SDR3 млрд. 4,5 млрд. на той момент МВФ виділив Україні в листопаді 2008 року. Другий транш складатиме SDR 1,9 млрд а не SDR 1,3 млрд. як передбачалося раніше.

Значні обсяги видатків на обслуговування і погашення зовнішнього державного боргу в наступні 4 роки потребують пошуку джерел їх фінансування. Залучення кредитних, фінансових ресурсів, вартість яких є вищою за кредити від Світового банку, призведе до зростання відсоткових виплат і скорочення програмних видатків бюджету в середньостроковій перспективі. У майбутньому започаткування нових програм співпраці з

МВФ буде базуватися на основі підходів, викладених у посланні Президента України до Верховної Ради України, які підтверджують необхідність поступового перенесення центру ваги у співробітництві з МВФ у площину без кредитних стосунків, узгодження головних параметрів макроекономічної політики з тенденціями та прогнозами розвитку світової конюнктури, з динамікою і напрямами світових фінансових та інвестиційних потоків

і поглиблення координації у сфері валютної політики. Відновлення співробітництва з Міжнародним валютним фондом та започаткування програми попереджувальний стенд-бай має виняткове значення для збереження позитивних тенденцій розвитку економіки, яка забезпечує необхідні передумови для продовження процесу структурних реформ, та отримання позик інших міжнародних фінансових організацій, зокрема Світового банку та

Європейського банку реконструкції та розвитку. Позитивні рішення МВФ є своєрідним сигналом для Світового банку та багатьох іноземних кредиторів України про сприятливий інвестиційний клімат. Уряд має ефективно розпоряджатися наданими кредитами для підтримки макроекономічної стабільності, продовжувати реальні комплексні економічні та адміністративну реформи

і втримати стабільність національної валюти. Україна і Світовий банк Україна стала 167-м учасником-акціонером Світового банку З вересня 1992 р підписавши оригінал від 1945 р. Статуту Міжнародного банку реконструкції й розвитку МБРР . Наша держава підписалася на 908 акцій 0,77 Банку, що становила 1 315,9 млн. дол.

СЩА акціонерного капіталу, Україна стала також 162-ю країною-учасницею Міжнародної фінансової корпорації в жовтні 1993 р а у 1995 р. вступила у Багатостороннє агентство з гарантії інвестицій. Партнерські зв язки між Україною та Світовим банком почалися відразу після проголошення Україною незалежності поглибленого технічного співробітництва та вивчення стану української економіки.

Інтенсивнішою співпраця стала з кінця 1994 р із запровадженням Програми економічних реформ в Україні. З того часу діяльність Світового банку в нашій країні на була більшої конкретності, а його проекти спрямовувалися на підтримку послідовного втілення програми комплексних ре форм - структурних, галузевих, реабілітаційних та залучення іноземних інвестицій. Позики Україні мають змінну відсоткову ставку на виплачені кошти, що переглядається

кожні шість місяців. Вона враховує витрати Банку на позичання коштів і додаткові 0,5 для покриття власних витрат. Крім цього, стягується плата на резервування для клієнта кредитної лінії 0,25 річних . Позики повертаються протягом 17 років, причім перші п ять років сплачується лише відсоткова ставка та вноситься плата за резервування кредитної лінії. На кінець 1990-х років Україна та Світовий банк співпрацювали в розробці та впровадженні майже

ЗО проектів. На стадії підготовки або впровадження перебуває ще ціла низка проектів, які фінансуються за рахунок грантів. Розробляються також проекти технічної допомоги, інвестиційної діяльності, освітні програми. Основними сферами, які фінансуються Світовим банком в Україні, є макроекономічне управління та інституційний розвиток реформа фінансового сектора та розвиток приватного сектора енергетика сільське

господарство соціальна сфера довкілля інфраструктура. У сфері макроекономічного управління й інституційного розвитку передбачено такі програми та проекти 1 адаптовану програму позики для інституційного розвитку податкової адміністрації, статистики, державних фінансів у регіонах, державної служби та правової реформи - розмір позики Банку ще не визначено 2 інституційний проект разом з

іншими донорами професійна підготовка, придбання обладнання, надання консультаційних послуг ключовим державним установам - позика 27 млн. дол. США 3 реабілітаційну позику впровадження ключових економічних реформ, фінансування потреб імпорту - позика 500 млн. дол. США 4 проект реформи правової системи реформа судочинства, підвищення кваліфікації, придбання обладнання, консультаційні послуги - позика 30 млн. дол. США 5 проект реформи системи державного казначейства створення

централізованої казначейської системи для державних платежів, нової системи послідовності рахунків, поліпшення управління грошовими потоками та виконання бюджету - позика 16,4 млн. дол. США 6 проект управління державними ресурсами проведення бюджетної та податкової реформ, поліпшення бюджетного контролю - позика 200 млн. дол. США 7 проект реформи державного управління реформа структури державного управління, дерегуляція, удосконалення законодавства - позика 200 млн. дол.

США. Фінансування реформи фінансового сектора та розвитку приватного сектора охоплює 1 проект розвитку приватного сектора сприяння розвиткові приватизованих малих та середніх підприємств, зміцнення конкурентоспроможності українських підприємств на внутрішньому та зовнішньому ринках - загальна вартість 500 млн. дол. США 2 пілотний проект фінансування села стабільна фінансова підтримка приватного сектора в сільській місцевості через розширення фінансових послуг комерційних банків та кредитних спілок - позика 25-30

млн. дол. США 3 позика на розвиток підприємств І прискорення виконання програми масової приватизації, розвиток фондового ринку - сума 310 млн. дол. США 4 позика на розвиток підприємств II завершення програми приватизації, створення сприятливого середовища для підприємницької діяльності й ефективного функціонування фондового ринку - позика 300 млн. дол. США 5 проект розвитку експорту технічна допомога в розвитку експортного потенціалу українського приватного

сектора і Укрексімбанку, кредитне фінансування приватних експортерів позика на суму 70 млн. дол. США 6 проект Морський старт запуск комерційних супутників протягом 10-15 років спільним підприємством України, Росії Норвегії та США - гарантія Світового банку 100 млн. дол. США 7 позика на перебудову фінансового сектора поліпшення моніторингу та діяльності комерційних банків, автономність НБУ -300 млн. дол. США 8 проект реєстрації прав власності розвиток земельного ринку та

забезпечення майнових прав, підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва - позика 50 млн. дол. США. Фінансування у сфері енергетики передбачає такі проекти 1 проект реабілітації гідроелектростанцій та управління в системі електроенергетики - позика 114 млн. дол. США 2 проект розвитку ринку електроенергії - позика 317 млн. дол. США 3 проект перебудови вугільної промисловості - позика 300 млн. дол.

США 4 проект удосконалення вугледобувної промисловості та проект видобування шахтного метану - позика 100 млн. дол. США 5 проект реабілітації Криворізької електростанції - позика 179 млн. дол. США 6 проект реабілітації та розширення централізованого тепло постачання м. Києва - позика 200 млн. дол. США 7 проект енергозбереження в будівлях соціальних закладів та в адміністративних будівлях м. Києва - розмір позики ще не визначено 8 проект удосконалення та розширення системи теплопостачання

у м. Севастополі -позика 20-30 млн. дол. США 9 проект реформування енергетичної галузі - суму позики ще не визначено 10 проект реабілітації Дністровської гідроакумулюючої електростанції - позика 200 млн. дол. США. У галузі сільського господарства фінансування охоплює 1 позику на перебудову сільського господарства - 300 млн. дол. США 2 проект надання передекспортних гарантій у галузі сільського господарства - позика 120 млн. дол. США 3 проект з насінництва -позика 32 млн. дол.

США. У соціальній сфері передбачається фінансування таких програм і проектів 1 програма суспільного розвитку удосконалення управління, забезпечення зайнятості - позика 200 млн. дол. США 2 пілотний проект у галузі вугільної промисловості пом якшення наслідків закриття шахт у соціальному плані та для навколишнього середовища - позика 13,8 млн. дол. США 3 проект реструктуризації вугільної промисловості - позика 80 млн. дол.

США 4 проект підтримки системи соціального захисту населення - позика 2,6 млн. дол. США. Фінансування заходів на охорону довкілля охоплює 1 проект охорони біорозмаїття в українській частині дельти Дунаю - грант Фонду загального захисту довкілля на суму 1,5 млн. дол. США 2 проект охорони біорозмаїття у Закарпатті - грант Всесвітнього екологічного фонду Світового банку на суму 500 тис. дол.

США 3 проект згортання в Україні виробництва речовин, які руйнують озоновий шар - грант Всесвітнього екологічного фонду Світового банку на суму 23,2 млн. дол. США 4 Донецький та Кримський екологічні проекти - позика Банку 50 млн. дол. США. Програму Банку в даній сфері започатковано в Україні в 1992-1993 рр. Проведено дослідження на місцях та підготовлено доповідь

Україна запропоновані пріоритети в галузі охорони навколишнього середовища та управління природними ресурсами - ця доповідь стала основою для розробки проектів. Розвиткові інфраструктури сприятиме фінансування таких проектів 1 проект міського водопостачання та водопостачання і водовідведення - позика Світового банку 20 млн. дол. США, спільне фінансування за рахунок грантів урядів

Данії та Японії 2 проект реформи експлуатації та ремонту автошляхів - позика Банку 200 млн. дол. США, підготовка фінансується Європейським Союзом. За рахунок грантів фінансуються проект у галузі соціального захисту - фінансування Світового банку становить 500 тис. дол. США проект правової реформи - фінансування за рахунок Світового банку становить 500 тис. дол. США технічна допомога в

інституційній розбудові та проведенні макроекономічних реформ - на суму 1 млн. дол. США, кошти надає уряд Нідерландів через Світовий банк реформування енергетичної галузі - Світовий банк координує діяльність кількох донорів, рант Банку 450 тис. дол. США підготовка проекту з енергетики - фінансування спільно з грантами урядів кількох країн. Міжнародна фінансова корпорація МФК , одна з п яти

інституцій Групи Світового банку, здійснює в Україні чотири проекти технічної допомоги малої приватизації масової приватизації та постприватизаційного розвитку підтримки приватного підприємництва приватизації землі та реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств. МФК веде також пілотну інвестиційну діяльність довгострокове кредитне фінансування, інвестиції до акціонерного капіталу, гарантії та резервне фінансування.

Розмір інвестицій коливається від 1 до 100 млн. дол. США, частка МФК не може перевищувати 25 вартості проекту. Інститут економічного розвитку ІЕР , заснований Світовим банком для сприяння міжнародному розвиткові, відкрив своє представництво в Києві 1994 р. з метою впровадження великої кількості навчальних курсів та програм в Україні, що фінансуються за рахунок грантів.

Проводяться також семінари для представників уряду та інших учасників, економічні круглі столи . Багатостороннє агентство з гарантії інвестицій БАГІ поки що не забезпечило гарантій для інвестицій в Україні. Але отримано запити від приватних інвесторів для забезпечення захисту близько 20 інвестиційних проектів.

Світовий банк задекларував готовність надати впродовж наступних років Україні фінансову підтримку за умов послідовного впровадження комплексних реформ та успішного подолання інституційних вад. У разі поліпшення інвестиційного клімату передбачається збільшення обсягів інвестицій МФК у приватний сектор. Але до жовтня 2000 р. Світовий банк не виділяв гроші внаслідок проблем у співпраці

України з Міжнародним валютним фондом. Кожні три роки Світовий банк ухвалює Стратегію допомоги певній країні, в тому числі й Україні. Рівень і обсяги допомоги залежать від реальних успіхів у проведенні економічних реформ. Стратегія на 2001-2003 рр затверджена 2000 р спрямовується на створення умов для економічного зростання, обмеження корупції, активізації в наданні соціальних послуг, рівноваги між державою та громадянським

суспільством, реформування енергетичної галузі. Протягом трирічного періоду Україна може отримати від Світового банку позики на суму до 1,8 млрд. дол. США 2001 р 0,5 2002 р 0,75 2003 р 0,55 млрд. дол. США , а також технічну допомогу. Вирішальну роль у реалізації зазначеної Стратегії відіграватиме Програмна системна позика ПСП для

України, яка має на меті підтримку структурних реформ у середньостроковій перспективі. Складається вона з трьох траншів по 250 млн. дол. США кожен. Кредити Світового банку українському урядові надавалися в жовтні 2000 р 70 млн. дол. США на реформування вугільної промисловості у лютому 2001 р 60 млн. дол. США на реформування фінансової сфери. Загальна сума коштів, виділених

Україні 2,02 млрд. дол. США. Основні вимоги Банку прийняття Земельного кодексу, Закону про іпотеку, реформування банку Україна . Основою співробітництва України зі Світовим банком є його стратегія допомоги нашій державі, в якій визначено основні напрями, зокрема, розвиток приватного сектора та муніципальної інфраструктури, розвиток енергетичної галузі, заходи по енергозбереженню та

інші. На поточний момент портфель проектів зі Світовим банком спрямовано на підтримку ключових напрямів економічних реформ, а саме розвиток підприємництва та приватного сектора, структурну перебудову базових галузей економіки, реформування фінансового та банківського секторів, програми соціального захисту, охорону навколишнього середовища. Крім цього, кошти Світового банку направляються на фінансування інвестиційних проектів в електро- та теплоенергетиці,

житловому та комунальному господарстві, соціальному секторі. Програмна системна позика ПСП становить основу фінансової допомоги Світового банку для підтримання конкретних досягнень у реалізації програми структурних реформ уряду України у різних секторах і спрямована на вдосконалення структурної та інституційної бази, а передусім - на завершення і прискорення процесу формування

інституційної законодавчої бази та на удосконалення управління в державному і приватному секторах. Проект ПСП - приклад комплексного підходу до рішення проблем вітчизняної економіки і суспільства і передбачає здійснення заходів щодо 5 ключових напрямків посилення фінансової дисципліни поліпшення підприємницького середовища шляхом удосконалення державної регуляторної політики удосконалювання правової бази прав власності підвищення ефективності державного сектора

і забезпечення його підзвітності зм якшення соціальних і екологічних ризиків перехідного етапу економіки. Проект складається з трьох гнучких системних кредитних операцій по 250 млн. дол. США на загальну суму 750 млн. дол. США. На сьогодні в Україні здійснюється підготовка 8 проектів, які підтримуються коштами

Світового банку. Загальна сума позик Банку в рамках проектів, які знаходяться на стадії підготовки становить 714,8 млн.дол. США. Україна приєдналась до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства з гарантування інвестицій згідно з законом України від 03.06.92 2402-ХІІ.

З цього моменту Україна стала 167 членом Банку та розпочала свою співпрацю задля забезпечення успішного впровадження реформ у державі. Портфель проектів що реалізуються спільно з МБРР в Україні складається з системних та інвестиційних проектів. За всі роки співробітництва Україною отримано ресурсів від Світового банку на 5,3 млрд. дол. США на сьогодні використано та зарезервовано коштів на суму 3,77 млрд.

доларів США для реалізації 47 кредитних проектів. На сьогодні в активній стадії впровадження знаходиться 10 інвестиційних проектів, сума позик за якими складає 899,83 млн. дол. США та 1 системний 300 млн. дол. США. Позитивними прикладами інвестиційних проектів МБРР, які було успішно завершено або очікується завершення

є Розвиток системи Казначейства Розвиток експорту Укрексімбанк-1 Енергозбереження в адміністративних будівлях м.Київ Модернізація системи водопостачання в м.Львів. Таким чином, активний діалог зі Світовим банком, розпочатий в 2006 році після ініціювання та проголошення українською стороною нового етапу співробітництва України з МФО, який передбачав застосування нових принципів та підходів, зокрема,

переорієнтація на реальний сектор економіки, підвищення результативності в ході підготовки та реалізації проектів, в тому числі шляхом впровадження заходів по підвищення ефективності управління проектами, вже в 2008 році дозволив досягти підвищення якості проектного портфелю Світового банку в Україні. До кінця 2008 року очікується реалізація 13 інвестиційних проектів 3 нових , сума позики за якими складатиме 1 289,83 млн. дол.

США. Слід зазначити, що раніше успішність співпраці обумовлювалася лише системними позиками, грантами та дослідженнями, а інвестиційні позики були менш успішними тоді як системні позики складуть у наступному році лише пяту частину від суми всіх запозичень. Розпочато підготовку проектів Покриття автомобільних доріг та безпеки руху сума позики 400 млн. дол. США та проект Упровадження технологій енергозбереження під час перевезень залізничним транспортом на

напрямку Знамянка - Долинська - Миколаїв - Херсон - Джанкой сума позики 700 млн. дол. США . Структура інвестиційного портфелю МБРР в 2008 році зазнала змін, зокрема частка ресурсів у сфері розвитку енергетики, муніципальної та транспортної інфраструктури збільшиться до 50 ресурсів у порівняні з 14 у 2007 році. Специфікою проектів МБРР є орієнтація на пріоритети загальнодержавного значення.

Зараз Світовий банк та Україна працюють над програмою проектів в реальному секторі. Кабінет Міністрів України постановою від 20.06.06 844 прийняв національну Стратегію співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями на 2006-2008 роки. Реалізація зазначеної Стратегії дозволить - здійснити переорієнтацію портфелю проектів Світового банку в Україні у реальний сектор транспорт, енергетику,

інформатизацію та звязок муніципальну інфраструктуру, в яких відчувається значна потреба у кредитних ресурсах - підвищити ефективність використання залучених кредитних ресурсів зосередити увагу на першочерговому кредитуванні спільних з МФО проектів в реальному секторі. В контексті подальшого розвитку інвестиційного співробітництва, починаючи з минулого року, для України відкрилася реальна можливість істотного збільшення обсягів

інвестиційних ресурсів Банку 6 грудня Радою Директорів Світового банку схвалено Стратегію партнерства Міжнародного банку реконструкції та розвитку і Міжнародної фінансової корпорації з Україною на період 2008 - 2011 фінансових років, яка базується на результатах аналізу ключових проблем розвитку України, пріоритетах України та передбачає широку програму кредитної та дослідницької діяльності.

Так, протягом 4 років Україна матиме можливість отримати фінансування від Світового банку для реалізації першочергових проектів соціального та економічного розвитку на загальну суму від 2 до 6 мільярдів доларів США. що поряд із збільшенням кредитного пакету, призведе до суттєвого збільшення фінансування проектів в реальному секторі економіки України. Міжнародна фінансова корпорація МФК й надалі

інвестуватиме значні кошти на підтримку приватного сектора в Україні. Висновок Політика відкритості та курс на розбудову демократичного суспільства і ринкової економіки, який запроваджувався Президентом України та Кабінетом Міністрів України за період майже десятиріччя існування молодої Української держави, знаходили підтримку у країн-партнерів

України та міжнародної спільноти. Практичним втіленням цієї підтримки є допомога, що надається нашій країні міжнародними фінансовими організаціями МФО . Така допомога надається у вигляді кредитів та позик, які зокрема використовуються для реалізації ключових проектів розвитку вітчизняної економіки, технічної допомоги, прямих інвестицій у економіку України. Загальна спрямованість допомоги міжнародних фінансових організацій нашій

країні, відповідає статутним цілям цих організацій, і передбачає підтримку проведенню економічних реформ, лібералізації та структурної перебудови економіки, розбудові громадянського суспільства в Україні. Зважаючи на це, співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями є важливим чинником успішного запровадження курсу економічних реформ, розбудови інфраструктури ринкової економіки в

Україні, створення якої є запорукою залучення у країну коштів іноземних приватних інвесторів. Крім того, реалізація інвестиційних проектів розвитку економіки України, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями, безпосередньо впливає на надходження у країну прямих іноземних інвестицій, оскільки для фінансування цих проектів зазвичай залучаються кошти

іноземних інвесторів, країн та організацій - донорів. Необхідно також відмітити, що кредити та позики міжнародних фінансових організацій надаються позичальникам на пільгових умовах, тобто є середньо та довгостроковими, передбачають пільговий період та невисокі відсоткові ставки. Можливість залучення пільгових фінансових ресурсів є вкрай важливою для України з огляду на гостру потребу у капітальних вкладеннях, яку відчувають виключно

усі галузі вітчизняної економіки, в той час як вітчизняний ринок капіталів залишається неспроможним задовольнити ці потреби. За весь час співробітництва з МФО Україна отримала кредитних ресурсів МВФ, МБРР, МФК, ЄБРР та ЧБТР на загальну суму більше, ніж 15,4 млрд. доларів США, в тому числі МВФ - 4,41 млрд. доларів США 3009,83 млн. спеціальних прав запозичення

МБРР - 5,3 млрд. доларів США ЄБРР - 3,2 млрд. євро МФК - 786 млн. доларів США ЧБТР - 180 млн. доларів США. Загальний обсяг ресурсів, які Україна може отримувати від МФО ЄБРР, СБ, ЄІБ, ПІБ, ЧБТР для впровадження пріоритетних проектів розвитку, складає 2 - 2,5 млрд. дол. США щорічно, що відповідає потребам у залученні фінансових ресурсів протягом 5 років.

Запозичення в Світовому банку СБ та ЕБРР залишається вигідним для України з огляду на термін, на який надаються кредити, вартість ресурсів, інституційний вплив та передачу знань. Успішне співробітництво з МФО є також важливим індикатором для іноземних приватних інвесторів. Подальший розвиток співробітництва з МФО

ґрунтуватиметься на таких принципах посилення ролі Української сторони в процесі підготовки та реалізації проектів, зокрема на стадії їх ініціювання та під час залучення міжнародної технічної допомоги підвищення якості комплексної експертизи проектних пропозицій, зокрема стосовно доцільності залучення фінансових ресурсів МФО для підтримки загальнодержавних та галузевих програм розвитку концентрація фінансових, технічних

і консультативних ресурсів, що надаються МФО та донорами міжнародної технічної допомоги, на пріоритетних напрямах проведення економічних та соціальних реформ оздоровлення проектного портфеля Світового банку шляхом реструктуризації у найкоротший строк проектів, щодо реалізації яких виникли проблеми збільшення частки самоокупних інвестиційних проектів у кредитних портфелях МФО максимальне використання можливостей МФО, зокрема

МФК, БАГІ, ЄБРР та ЧБТР, з метою розширення співробітництва з приватним сектором економіки, що не передбачає прямих зобов язань держави або надання державних гарантій мінімізація нових державних запозичень для реалізації інституціональних проектів, крім тих, що пов язані з безпекою життя людини, охороною здоров я та освітою. Співробітництво з МВФ з огляду на стабілізацію макроекономічної ситуації необхідно, щоб базувалося в подальшому на остаточному переході до безкредитних відносин, проведенні консультацій при

формуванні макроекономічної політики держави. Важливу роль у співробітництві відіграватиме залучення технічної допомоги для забезпечення дотримання рекомендацій, розроблених у рамках програми оцінки стану фінансового сектору, податково-бюджетної прозорості, таргетування інфляції, управління валютними ризиками, банківського нагляду, бухгалтерського обліку та фінансової звітності, запобігання фінансовим правопорушенням тощо.

Співробітництво з МБРР необхідно, щоб здійснювалося у напрямі розроблення ефективних програм і проектів, реалізація яких сприятиме економічному зростанню України. Фінансова підтримка державного бюджету шляхом застосування механізму позики на політику розвитку поєднуватиметься із залученням консультаційної допомоги для розв язання першочергових завдань структурних реформ, підвищення конкурентоспроможності національної економіки та

її найважливіших секторів, підтримки вступу до СОТ та створення умов для європейської інтеграції України. Разом з тим у процесі співробітництва з МБРР слід акцентувати увагу на реалізації інвестиційних проектів, які сприятимуть розвитку інфраструктури, комунального господарства, енергетики, підвищенню конкурентоспроможності приватного сектору економіки та вдосконаленню інформаційно-комунікаційних технологій.

Триватиме інституціональне реформування органів виконавчої влади. Передбачається збільшення кількості проектів, пов язаних з розвитком регіонів, розв язанням соціальних та екологічних проблем територіальних громад. Значна увага приділятиметься координації роботи із залучення до підготовки та реалізації проектів технічної допомоги інших міжнародних організацій та країн-донорів. З метою поглиблення знань та вивчення світового досвіду

з питань організації стратегічного планування, зокрема щодо проектного аналізу та управління проектами, передбачається використання можливостей Інституту економічного розвитку Світового банку. Пріоритетним напрямом співробітництва з іншими інституціями групи Світового банку є подальше збільшення кількості інвестиційних та кредитних проектів, спрямованих на підтримку приватного сектору без надання державних

гарантій . Залучення інвестиції МФК для забезпечення розвитку інфраструктури, зокрема муніципальної та портової, будівництва, агропромислового комплексу, сфери роздрібної торгівлі та надання послуг, виробництва транспортного обладнання і сфери телекомунікацій. Активізувати співробітництво з БАГІ шляхом надання іноземним інвесторам, які працюють в

Україні, гарантій від некомерційних ризиків та створення організаційно-технічних умов, сприятливих для інвестування. Для забезпечення захисту національних інтересів використовуватимуться у разі потреби можливості Міжнародного центру по врегулюванню інвестиційних спорів, членом якого є Україна. Література 1. Україна і світове господарство за ред.

Філіпенка А.С. -К 2001 2. Міжнародні організації за ред. Козака Ю.Г. -К 2003 3. Моисеев А.А. Межнународные кредитно-финансовые организации, -М 1999 4. Трифонов С.В. Україна і МВФ шляхи подальшої співпраці , Фінанси України, 9, 2002 5. Лісоволік Б. Співробітництво між Україною та МВФ , Вісник НБУ, 11, 2002 6. Хорошковський

В. Базові моделі економічного розвитку як теоретична основа й умова співробітництва з МВФ ті Світовим банком , Актуальні проблеми економіки, 5, 2002 7. Шаров О. Україна та МВФ пошук втраченого часу , Вісник НБУ, 9, 2002 8. Лютий І.О. Грошово-кредитна політика в умовах перехідного економіки Монографія К. Атіка, 1999 240 с. 9. Циганкова В. Міжнародні організації, -

К 2001 10. Савчук А. В Моделі співробітництва з МВФ , Вісник НБУ, 2002, 2 11. Гроші та кредит Підручник За ред. Івасіва. К. 1999 12. Морозова Ю. Міжнародні організації, -К 2001 13. Довідка про стан та перспективи співробітництва України з МВФ - http www.mfa.gov.ua mfa ua publication content 2932.htm - офіційний сайт

Міністерства фінансів України 14. Кошовий Д. Україна - МВФ кінець програми Галицькі контракти, 2002, 37. 15. Стратегія співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2006 - 2008 роки затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2006 844 .