Україна і СОТ

Україна і СОТ. ПЛАН Вступ 3 1. Історія створення СОТ 2. Вплив приєднання України до СОТ на рівень захисту внутрішнього ринку 3. Можливі наслідки приєднання України до СОТ 11 Висновок 20 Список використаної літератури 21 Вступ Питання приєднання України до СОТ викликають сьогодні чимало наукових дискусій з приводу прогнозування можливих наслідків

від такого кроку. При цьому прогнозні оцінки цих наслідків є розрізненими і несистематичними та інколи є діаметрально протилежними – від вкрай негативних до вкрай позитивних. Подібний стан вивчення цієї проблеми негативно позначається на спроможності науковців об’єктивно оцінити численні позитивні та негативні чинники впливу майбутнього членства України у СОТ на її економіку, зовнішню торгівлю, соціальну сферу.

Заздалегідь зрозуміло, що вступ України до СОТ буде мати як позитивні, так і негативні наслідки в різних галузях вітчизняної економіки. Важливим є те, щоб загальний ефект від приєднання був позитивним. Тобто, по суті, ключовим у процесі інтеграції до СОТ виступає питання: яким чином максимізувати потенційні переваги та мінімізувати можливі негативні наслідки приєднання від членства в цій організації.

Дана курсова робота ставить за мету, в деякій мірі, відповісти на питання: „Що дасть Україні приєднання до СОТ?”. Курсова робота складається із трьох розділів, в яких послідовно аналізується поставлена проблема. 1. Історія створення СОТ Спроби створити Світову торгову організацію були розпочаті відразу по закінченні Другої світової війни. Люди, що цим займалися, ясно представляли, що така важлива ділянка міжнародного

економічного спілкування, як міжнародна торгівля, не може існувати без загальноприйнятих правил руху на світовому ринку. У 1947-1948 р. був створений проект, статут повної міжнародної торгової організації. У розробці цього проекту брали участь і спостерігачів від Радянського Союзу. Він був частиною післявоєнної організації світу.

Політична організація світу - це Організація Об'єднаних Націй, а економічна повинна була складатися з трьох головних елементів, два з яких вже існували - Міжнародний валютний фонд і Всесвітній банк. Третій елемент створений не був. Цього не відбулося з вини Сполучених Штатів Америки. Другий раз створити міжнародну торгову організацію намагалися в 1955 р.

Зробити це не удалося знову через американців. У 1964 р. ініціативу виявив Радянський Союз. Тоді через опір західних країн реалізувати цю спробу цілком не удалося. Була створена лише квазіміжнародна торгова організація, що називається Конференція ООН по торгівлі і розвитку. Вона діє і сьогодні. Тільки в 1987 р. почалися багатосторонні торгові переговори, з яких виросла

Світова торгова організація. У ході Уругвайського раунду багатосторонніх торгових переговорів країн-учасниць ГАТТ 1986-1994 р. був підписаний ряд Угод, що стали юридичною базою для створення Світової торгової організації - СОТ. Уряди погодили умови доступу до ринків для того, щоб дозволити бізнесу перетворити торгові поступки в нові торгові можливості. У 1990 р. Радянський Союз став спостерігачем у Генеральній угоді з тарифів по торгівлі, з якої виросла

Всесвітня торгова організація. Мета створення СОТ - забезпечення функціонування системи світової торгівлі на основі єдиних правил таким чином, щоб ринки залишалися відкритими і щоб доступ на них не міг бути порушений введенням раптових і довільних обмежень на імпорт. У той же час країни-члени СОТ мають право на введення захисних антидемпінгових

і компенсаційних мір для обмеження доступу на свій ринок. Уведення таких мір можливо в зв'язку з настанням кризової ситуації в тій чи іншій галузі чи в зв'язку з порушенням торговими партнерами принципів СОТ. Проте ділові співтовариства в багатьох країнах дотепер не до кінця інформовані про переваги торгової системи СОТ. Основна причина цього - величезна складність системи,

що дотепер заважає діловим людям одержати від її вигоду й осмислити її положення і правила. У той же час маловідомо, що ця правова система не тільки комерційно вигідна виробникам і торговим підприємствам, але і надає їм великі права. Штаб-квартира СОТ знаходиться у м. Женева (Швейцарія). Основною метою СОТ є створення на основі єдиних правових норм торгової системи, при якій підприємства

країн-членів СОТ можуть торгувати один з одним на основі справедливої і вільної конкуренції. Правила СОТ на перший погляд можуть показатися складними і заплутаними, але на самому діли вони засновані на трьох простих принципах: • принципі найбільшого сприяння, що означає надання іноземним товарам і іноземним постачальникам послуг таких же умов на внутрішньому ринку держави-учасника, які надаються іноземним товарам

і іноземним постачальникам послуг із третіх держав-учасників. Тобто, мова йде про недискримінацію між товарами (роботами, послугами) з різних країн-учасниць; • принципі національного режиму, який припускає, що країнам-учасницям не слід застосовувати менш сприятливий режим у відношенні іноземних товарів і послуг, чим той, котрий застосовується у відношенні вітчизняних аналогічних товарів і послуг. У той же час у відношенні послуг можливо зробити визначені вилучення, що дадуть національним

постачальникам послуг більш пільгові умови діяльності на ринку; • принципі транспарентності, що є ключовим у юридичній системі СОТ. Хоча формально він закріплений тільки в Генеральній угоді по торгівлі послугами (ГАСТ), цей принцип пронизує всю систему Угод у рамках СОТ. Він означає, що для забезпечення доведення до відома іноземних постачальників товарів (робіт, послуг) всієї

інформації, що стосується торгівлі відповідними товарами (роботами, послугами) у даній країні, країни зобов'язані публікувати документи, які містять норми права, що регулюють дані правовідносини. Крім того, кожна країна зобов'язується створити інформаційний центр, де інші країни-члени можуть одержати інформацію про закони і постанови, що діють у відповідних секторах економіки.

Принцип транспарентності є міжнародно-правовим вираженням принципу незастосування неопублікованих нормативних правових актів, на якому засновані правові системи всіх цивілізованих країн світу. СОТ не має правотворчих функцій, отже СОТ не є наднаціональною організацією, як, наприклад ЄС. Функції СОТ: • СОТ є форумом багатосторонніх переговорів з питань міжнародної торгівлі; • забезпечує функціонування механізму по вирішенню міждержавних суперечок у сфері міжнародної торгівлі; • здійснює

тлумачення міжнародних торгових договорів системи СОТ; • встановлює контроль за реалізацією міжнародних торгових договорів системи СОТ шляхом механізму оглядів торговельної політики. 2. Вплив приєднання України до СОТ на рівень захисту внутрішнього ринку Очевидними наслідками приєднання до СОТ стануть, по-перше, полегшення доступу нерезидентів на внутрішній ринок України і, по-друге, доступу українських товаровиробників на внутрішні ринки

інших країн. Яким чином це позначиться на товарних ринках країни, залежить від конкурентоспроможності національних виробників. Оцінка конкурентоспроможності національної економіки в контексті вступу до СОТ стосується, насамперед, можливостей національних виробників конкурувати на внутрішньому і зовнішніх ринках із виробниками інших країн, отже, найбільш об’єктивними у цьому аспекті є порівняльні оцінки української економіки у рейтингах міжнародних організацій.

У міжнародних рейтингах конкурентоспроможності Україну традиційно відносять до країн, що розвиваються, і які характеризуються підвищеною політичною й економічною нестабільністю, несприятливим інвестиційним кліматом і надзвичайно високими ризиками господарської діяльності. На жаль, Україну поки не включено до рейтингу Міжнародного інституту розвитку менеджменту (IMD, Швейцарія), що найбільш комплексно оцінює конкурентоспроможність 49

країн світу відповідно до 300 критеріїв. Найважливішими компонентами рейтингів конкурентоспроможності, що готуються щорічно для підсумкових річних звітів Світового економічного форуму (World Economic Forum – WEF), є якість підприємницького середовища і конкурентоспроможність фірм. У рейтингу конкурентоспроможності WEF Україні за підсумками 2005 року було відведено 71–е місце

із 95 країн, охоплених дослідженням. Після визначення складових конкурентоспроможності економіки України доцільно перейти до аналізу зміни їх під впливом потенційного членства у СОТ. Аналіз проведемо з урахуванням змін, що відбулися після приєднання до СОТ в інших країнах із перехідною економікою. Для забезпечення об'єктивного вивчення впливу членства у СОТ на країни з перехідною економікою доцільно використовувати як матеріали, підготовлені експертами

СОТ, так і дослідження, проведені в країнах із перехідною економікою. Останні, на нашу думку, дають об’єктивніші оцінки означених наслідків, оскільки більш комплексно враховують інші чинники впливу. Джерелами інформації щодо наслідків вступу до СОТ для країн із перехідною економікою є огляди торговельної політики, які країни-члени регулярно надають до секретаріату СОТ з метою моніторингу тенденцій, які можуть справляти вплив на глобальну торговельну

політику. Огляди містять інформацію щодо всіх аспектів торговельної політики, інституційної сфери, економічного середовища. У межах СОТ здійснено узагальнення впливу членства у СОТ на економічну політику й інституціональні реформи в країнах із перехідною економікою. Дослідження експертів СОТ охоплюють вплив на торговельну політику, доступ на ринки, структурні реформи,

торгівлю, інвестиції тощо. Відзначимо, що для всіх країн із перехідною економікою членство у СОТ стало першим кроком інтеграції у світові ринки і приєднання до міжнародної спільноти. Шість країн із перехідною економікою підписали угоди ГАТТ до 1994 року: Польща (1967), Румунія (1971), Угорщина (1973),

Чеська республіка (1993), Словаччина (1993) і Словенія (1994). Ще одинадцять країн приєдналися вже до СОТ (за порядком вступу – Болгарія (1996), Монголія (1997), Киргизстан (1998), Латвія (1999), Естонія (1999), Грузія (2000), Албанія (2000), Хорватія (2000), Литва (2001), Молдова (2001), Вірменія (2003).

Звичайно, на наслідки вступу до СОТ вплинули умови вступу. Вважається, що процес вступу до СОТ значною мірою визначається неписаними правилами, джерелами яких є попередні прецеденти. Такі неписані правила стосуються, зокрема, й статусу країн-кандидатів. Загалом СОТ не має визначення “розвинених” країн і “тих, що розвиваються”. Статус членів визначається тим, чи застосовуються до них заходи “спеціального

і диференційованого режиму”. Країна сама може презентувати себе у СОТ як така, що розвивається, проте інші країни можуть ставити під сумнів це визначення. Отже, умови вступу до СОТ залежать від обраної стратегії вступу й уміння вести переговори. Наслідки від членства у СОТ для країн із перехідною економікою розглянемо з точки зору лібералізації торговельних та інвестиційних режимів, інституціональних

і політичних змін, серед яких – вплив на рівень корупції, вартість впровадження правил СОТ тощо. В останнє десятиліття країни Центральної та Східної Європи зробили значні кроки у напрямі лібералізації своїх торговельних та інвестиційних режимів. Зауважимо, що членство у СОТ сприяло лібералізації ринків, але не відігравало в цьому процесі визначальної ролі. Торговельні й інвестиційні режими встановлювалися під час переговорів

про набуття членства в ЄС, регіональних договорів про вільну торгівлю, митних угод і угод про захист інвестицій між країнами. Лише у специфікації технічних, санітарних і фітосанітарних стандартів умови СОТ були більш жорсткими. Щоб проілюструвати міру відкритості внутрішніх ринків країн із перехідною економікою, які є членами СОТ, і обмежений вплив зобов'язань

СОТ на лібералізацію торговельних режимів, наведемо дані щодо середньої фактичної ставки ввізного мита і пов’язаної (погодженої із СОТ) ставки мита на промислову продукцію в деяких країнах (табл. 1). Таблиця 1 Пов’язані і фактичні ставки ввізного мита на промислову продукцію в окремих країнах із перехідною економікою Країни Середньоарифметичні пов’язані ставки ввізного мита % Динаміка середньоарифметичних фактичних ставок ввізного мита рік %

Болгарія 23,8 1997 15,5 1998 15,3 1999 12,6 2000 11,0 2001 10,0 Чеська Республіка 4,3 1996 5,6 1997 5,3 1998 5,0 2000 4,5 Естонія 7,1 1996 0,1 1997 0,1 1998 0,0 1999 0,0 2000 0,0 2001 0,0 Угорщина 7,4 1996 8,7 1997 8,2 1998 7,8 1999 7,4 2000 7,3 2001 7,1 Латвія 9,4 1998 2,7 Польща 10,4 2000 10,5 Румунія 30,8 1999 17,5

Україна 5,02 1.04.05 8,32 Джерела даних: Секретаріат СОТ: http// www.wto.org Дані табл. 1 засвідчують відсутність невиправданого тиску з боку СОТ на країни із перехідною економікою щодо відкриття внутрішнього ринку. Багато країн лібералізували свої внутрішні ринки незалежно від вимог світової торговельної організації, тож зрештою їхні зобов’язання перед СОТ навіть менш “ліберальні”, ніж фактичний рівень відкритості

ринків. Насамперед це стосується країн, що вступили до СОТ після 1995 року. Винятки становлять країни, що були членами ГАТТ, – Польща (з 1967 р.), Угорщина (з 1973 р.), Чеська Республіка (з 1993 р.). Проте фактичний рівень захисту їхнього внутрішнього ринку доволі низький. Болгарія

і Румунія під час переговорів спромоглися “пов’язати” ставки ввізного мита на досить високому рівні. 3. Можливі наслідки приєднання України до СОТ Зараз в Україні побутують переважно розрізнені, несистематичні оцінки можливих наслідків її приєднання до СОТ. На відміну від Росії, в країні не проводився конкурс на підготовку незалежного дослідження цієї проблеми. Уряд не проводив належним чином консультацій з питань формування умов вступу

до СОТ з представниками вітчизняного бізнесу; до цієї роботи на систематичній основі не залучалися науковці. Безумовно, такий стан речей негативно позначається на спроможності уряду об’єктивно оцінити численні позитивні та негативні чинники впливу майбутнього членства в СОТ на економіку й соціальну сферу України. Теоретично приєднання України до СОТ може створити для України низку нових можливостей.

Українські споживачі мають виграти від розширення внаслідок більш ефективної конкуренції на ринку асортименту та якості товарів і послуг, зниження їх ціни. Зниження цін стосуватиметься не лише готових імпортних товарів та послуг, а й вітчизняних, у виробництві яких використовуються імпортні компоненти. Водночас відбудуться відповідні зміни в обсягах і структурі споживання, яке наближатиметься до стандартів розвинених країн.

Підвищення платоспроможного попиту позитивно позначатиметься на зростанні виробництва, свідчитиме про покращання соціально-економічного становища населення. Для виробників потенційні вигоди будуть пов’язані з отриманням полегшеного доступу до світових ринків товарів, послуг, капіталів, міжнародно визнаних прав для захисту національних економічних інтересів на цих ринках. Відбудеться зниження комерційних ризиків — внаслідок встановлення більш стабільного

режиму торгівлі, а також зменшення транспортних витрат — внаслідок гарантування свободи транзиту товарів територією країн-членів СОТ. Усе це загалом сприятиме зниженню собівартості української продукції і, відповідно, підвищенню конкурентоспроможності українських компаній. Експортоорiєнтовані галузі економіки можуть виграти від зменшення втрат від дискримінаційних заходів (які сьогодні становлять $2—3 млрд. на рік), зокрема через отримання недискримінаційного ставлення в

рамках антидемпінгових розслідувань. З’являться нові можливості для відстоювання національних інтересів через застосування багатосторонніх механізмів справедливого вирішення торговельних спорів, що діють у рамках СОТ. Окрема стаття потенційних вигод — це отримання мiжнародно визнаного права застосування комплексу виважених (обгрунтованих) заходів захисту внутрішнього ринку, окремих галузей економіки відповідно до угод СОТ: статті XII ГАТТ про обмеження для збереження рівноваги платіжного балансу; угод про захисні

заходи, про сільське господарство, про застосування санітарних і фітосанітарних заходів, про субсидії та компенсаційні заходи, а також статті VI ГАТТ про антидемпінгові та компенсаційні заходи. Водночас слід зазначити, що головні позитивні ефекти слід пов’язувати з дією додаткових стимулів для проведення необхідних внутрішніх реформ. Впровадження цивілізованих умов конкуренції

і прозорого правового поля стимулюватиме загальне прискорення структурних реформ і створить стимули для підвищення конкурентоспроможності, для інновацій. Цьому сприятиме приведення національного законодавства (зокрема у сфері оподаткування, митного регулювання, стандартизації та сертифікації, регулювання сфери послуг, конкурентної політики, охорони інтелектуальної власності) у відповідність до норм

і правил СОТ. Підвищення прозорості державної політики, усунення значної кількості персональних преференцій сприятиме звільненню торгівлі від адміністративного тиску та водночас усуне потребу надмірного лобіювання корпоративних інтересів у парламенті та уряді. І це є важливою передумовою для ефективнішої боротьби з корупцією. Водночас практичний досвід багатьох країн світу, які нині

є членами СОТ, особливо країн, що розвиваються, вказує на те, що більшість потенційно можливих позитивних наслідків для країни, її виробників реалізується не автоматично, а є результатом розумної політики, яка створює потенціал для використання таких можливостей. Саме тому сьогодні в рамках СОТ одним з найуживаніших термінів став «capacity building», тобто створення потенціалу використання можливостей. Як підвищити можливості використання

Україною переваг членства в СОТ? Для того, щоб оптимально використати потенційні переваги від членства в СОТ, слід чітко усвідомлювати, які саме існують обмеження у використанні переваг членства в міжнародній торговій системі. Переваги вільного доступу на ринки, які надасть членство в СОТ, більшою мірою стосуються ринків з переважно ціновою конкуренцією, тобто ринків сировинної продукції і стандартизованих масових готових виробів. Вони значно меншою мірою стосуються високотехнологічних

виробів, що постачаються переважно в рамках замкнутих систем обороту ТНК та мінімально піддаються впливу лібералізаційних заходів СОТ. Отже, якщо Україна покладатиметься лише на дію ефектів торговельної лібералізації, то ще тривалий час вона буде утримуватися у сфері низькотехнологічного експорту з низькими рівнями прибутків, що стримуватиме темпи внутрішніх реформ. Тобто ми постаємо перед необхідністю використання більш широкого арсеналу заходів

економічної політики, які б, зокрема, впливали в напрямі прискорення інновацій у секторах потенційних конкурентних переваг української економіки, створення умов для формування потужних українських ТНК, здатних до конкуренції в глобальному економічному середовищі. Можливість нарощування обсягів продажу українських товарів і послуг на зарубіжних ринках може стримуватися несумісністю сучасної товарної структури експорту

України зі структурою світової торгівлі. Так, за підсумками 2004р в структурі українського експорту переважали недорогоцінні метали та вироби з них (41,3%), продукція АПК (близько 11%), хімічна продукція (близько 9%), текстиль (3,8%); продукція машино- та приладобудування, виробництва транспортних засобів становила лише 14,3%. Зовсім інша ситуація, за даними WTO International

Trade Statistics 2004, на світовому товарному ринку, де частка чорних металів за 1990—2003 рр. зменшилася з 3,1 до 2,3% (до $144 млрд.), текстильних виробів — з 3,1 до 2,5% (до $157 млрд.), сільськогосподарських продуктів — з 9,3 до 7,2% (до $558 млрд.), а, наприклад, частка офісного та телекомунікаційного обладнання, навпаки, зросла з 8,8 до 15,2% (до $940 млрд.). Схожа ситуація спостерігається у сфері експорту послуг, де найбільша питома вага в 2004р. в Україні належала транспортним послугам (83,5%) — тоді як у світовому

експорті вони не перевищують 23%. З другого боку, експорт туристичних послуг України становить 2,3%, а в світовому експорті послуг — 23%. Отже, без структурної адаптації до пріоритетів світової економіки, формування з цією метою адекватної інноваційної та інвестиційної стратегії (і не тільки держави, а й передусім сфери бізнесу!) нам годі й думати про використання переваг міжнародної торгової системи.

Не варто гадати, що вступ до СОТ повністю усуває загрозу антидемпінгових розслідувань, хоч він і потенційно покращує позиції країни, проти якої вони ініціюються. Кількість таких розслідувань та реалізованих антидемпінгових заходів членів СОТ має тенденцію до зростання. Так, за даними Секретаріату СОТ, за 1995—2004рр. було порушено 1845 антидемпінгових розслідувань

і зареєстровано 1066 випадків накладення антидемпінгового мита — причому кількість таких випадків у 2004р. зросла, порівняно з 1995р зі 157 до 330 та зі 118 до 163, відповідно. Успішне використання існуючих у СОТ механізмів багатостороннього врегулювання спорів може стримуватися відсутністю в різних сферах економіки належної кількості добре підготовлених, досвідчених фахівців у галузі міжнародного торгового права. За наявності дефіциту таких фахівців,

Україні буде непросто скористатися перевагами членства в СОТ і запобігти невиправданим витратам у процесі приєднання. Як мінімізувати можливі негативні наслідки приєднання до СОТ? Приєднання до СОТ може загострити ряд внутрішніх економічних проблем України, що зараз є менш вираженими, з огляду на наявність певних бар’єрів для торгівлі та використання

заходів державної підтримки окремих виробництв. Найбільш істотними напрямами такого несприятливого впливу можна вважати наступні. Подальша лібералізація торгівлі поступово посилить вплив світової кон’юнктури на економіку України, зумовить підвищення економічних ризиків у періоди глобальної економічної нестабільності. Ці ризики можуть неадекватно компенсуватися позитивним впливом світової кон’юнктури в періоди

її сприятливого розвитку, — зважаючи на те, що лібералізація і включення до глобальних процесів автоматично не призводять до виправлення структурних вад менш розвинених країн. Негативний вплив світової кон’юнктури здатен інколи істотно зменшити переваги від лібералізації доступу до ринків. Так, можна було б очікувати, що за рахунок скорочення та поступового скасування кількісних обмежень

відбудеться збільшення обсягів українського експорту до ЄС продукції чорної металургії. Проте цю можливість навряд чи можна буде реалізувати в умовах структурної кризи ринку чорних металів у світі та перспективи скоординованого країнами ОЕСР вимушеного згортання виробничих потужностей у цій сфері. Концентрація на потенційних довгострокових перевагах членства в

СОТ може спричинити недооцінку наслідків початкового періоду. Отже, можуть своєчасно не бути передбачені дії уряду за несприятливих умов (що цілком можливі, особливо при неправильному підході до формулювання умов та неадекватному відстоюванні національних інтересів у процесі приєднання). Цілком можливі тимчасові ускладнення у сфері державного регулювання економічного розвитку, спричинені необхідністю (а) переходу на нові, міжнародно погоджені умови державного

регулювання економіки та (б) відмови від використання традиційних важелів економічної і, перш за все, вертикальної промислової політики, а саме: можливості застосовувати пільги до оподаткування, мита та інших платежів, списувати заборгованість підприємств перед державою, використовувати державні закупівлі як інструмент стимулювання вітчизняного виробництва, контролювати та регулювати фінансові потоки, висувати до іноземних інвесторів вимоги стосовно джерел придбання ними комплектуючих (вимога

місцевого компоненту виробництва) та напрямів збуту товарів. Потрібно буде відмовитися від багатьох положень, закріплених в існуючих галузевих програмах (зокрема відповідно до законів про підтримку вітчизняних гірничо-металургійного комплексу, суднобудування, автомобілебудування, літакобудування), які несумісні з нормами СОТ. І хоча в більш довгостроковому контексті всі ці зрушення можна розглядати як позитивний фактор,

у короткостроковому це може викликати проблеми для секторів, які користуються значними державними субсидіями. Певні ускладнення можуть виникнути і для виробників, які підпадають під дію системи державних закупівель, що зараз здійснюються за відсутності відкритої конкуренції. Одним з найістотніших негативних чинників, дія якого активізується при вступі до СОТ, є те, що окремі вітчизняні виробники можуть виявитися не готовими до жорсткої міжнародної конкуренції.

Україна має сьогодні невисокий, за міжнародними критеріями, потенціал конкурентоспроможності. Зважаючи на ці аргументи та на результати докладного опитування експертів, можна стверджувати, що вплив приєднання до СОТ буде для різних галузей економіки досить різним. Але в будь-якому разі цей негативний вплив зменшуватиметься з часом, що засвідчують експерти, рівень песимізму яких стосовно довгострокового періоду після набуття членства в

СОТ майже вдвічі нижчий. Узагальнена оцінка можливих наслідків вступу до СОТ за секторами та галузями економіки України. Висока ймовірність переважання позитивних наслідків Харчова промисловість, легка промисловість, телекомунікації, туристичні послуги, фондові ринки, трубопровідний транспорт, страхування, поштовий зв’язок, банківські послуги. Певна ймовірність переважання позитивних наслідків

Літакобудування, суднобудування, хімічна промисловість, сільське господарство, залізничний транспорт, ріелтерські послуги, освіта, морський транспорт, медичні послуги. Можливий баланс між позитивними та негативними наслідками Енергетика, авіаційний транспорт. Певна ймовірність переважання негативних наслідків Металургія. Висока ймовірність переважання негативних наслідків

Автомобілебудування, вуглевидобувна промисловість, радіоелектронна промисловість, сільськогосподарське машинобудування. Істотні проблеми реструктуризації, очевидно, чекатимуть й український аграрний сектор, що користується зараз досить значним рівнем захисту від зовнішньої конкуренції. З другого боку, слід зазначити, що в Україні загалом існує значно нижчий рівень державної підтримки сільського господарства, ніж у розвинених країнах.

Видатки на зазначені цілі останніми роками дорівнювали близько 0,5% ВВП, тоді як в Угорщині — 1,8%, Японії та ЄС — по 1,7%, Чехії — 1,6%, США — 1,5%, Канаді — 1,3%, Росії — 0,8%. У розрахунку на душу населення, субсидії становили: в Японії — $566, США — $350, ЄС — $336, Канаді — $163,

Угорщині — $111, Чехії — $100, Росії — $60, а в Україні — лише $3,3. Але й тут можуть виникати проблеми з тим, що доведеться скорочувати ті види субсидій, які підпадають під заборону або обмеження згідно з Угодою про сільське господарство, відповідно збільшуючи дозволені субсидії — на фінансування дослідницьких, навчальних, консультативних та маркетингових програм, створення державних резервів для забезпечення продовольчої безпеки, страхування та гарантування безпеки доходів,

виплати на відшкодування збитків від стихійних лих, допомогу на структурну перебудову, виплати за програмами охорони довкілля та регіональними програмами допомоги. З проблемами перебудови зіштовхнеться й український сектор послуг. Від претендентів на вступ до СОТ сьогодні вимагається дедалі жорсткіший підхід до формування зобов’язань у секторах послуг — стосовно як обсягу зобов’язань, так

і обмежень у застосуванні перехідних положень щодо їх запровадження. Проте слід зазначити, що більшість секторів послуг у принципі менш вразливі до чинників міжнародної конкуренції, ніж галузі, пов’язані з виробництвом товарів. Адже місцеві постачальники послуг мають переваги перед іноземними завдяки кращому розумінню місцевого споживача, місцевих традицій, законодавчого та адміністративного

регулювання, налагодженим громадським зв’язкам, відсутності мовного бар’єру. Певним винятком тут є сфера авіаційних і, якоюсь мірою, морських транспортних послуг, де форсування лібералізації та невжиття превентивних заходів з підвищення конкурентоспроможності національних перевізників може призвести до часткового витіснення з міжнародних ринків перевезень. Загалом, сьогодні Україна має певний запас міцності щодо дії зовнішньоторгових чинників економічної

безпеки. Зокрема торговельний баланс характеризується позитивним сальдо. На безпечному рівні перебуває частка імпорту продовольчих і непродовольчих товарів народного споживання, обсяг зовнішнього боргу та видатки на його погашення і обслуговування, частка імпорту в постачанні нафти з однієї країни від потреби, коефіцієнт покриття імпорту експортом. Зважаючи на це, не слід очікувати

істотного негативного впливу приєднання до СОТ на стан економічної безпеки України. Проте стан золотовалютних резервів країни поки що недостатній для гарантування макроекономічної стабільності в умовах посилення впливу на економіку України коливань світової кон’юнктури. Певною мірою невизначена ситуація навколо збільшення частки високотехнологічної продукції та продукції машинобудування: це залежатиме переважно від здатності адаптації вітчизняної

промисловості до умов більш жорсткої конкуренції та прискорення темпу інновацій. Оцінюючи загалом проблему можливих негативних наслідків та ризиків, що випливають з приєднання до СОТ, слід зазначити, що дію несприятливих економічних чинників не слід абсолютизувати. Здебільшого потенційно можливі заходи щодо їх запобігання або мінімізації. І відповідні заходи мають бути передбачені в кінцевих домовленостях про умови приєднання та в програмі

урядових заходів, пов’язаних з приєднанням України до СОТ. У цілому приєднання України до СОТ відповідає її стратегічним інтересам. По суті, воно означатиме кардинальний поворот від практики довільного встановлення та застосування державою правил економічної поведінки до поступового впровадження правил, визнаних на багатосторонній міжнародній основі. Цей крок може стати вирішальним у процесі становлення цивілізованого

ринкового господарства в нашій країні, здійснення більш радикальних адміністративної і структурної реформ, прискорення інтеграції України у світові та європейські економічні й політичні структури. Проблеми, що виникають на цьому шляху, не повинні сприйматися як причина для затягування цього процесу. Навпаки, вони потребують активізації внутрішніх соціально-економічних перетворень на основі чітко сформульованих мети та завдань, тісно пов’язаних з міжнародними

зобов’язаннями України. Вичікування моменту, коли країна, в умовах недосконалої конкуренції, стане за рівнем конкурентоспроможності повністю готовою до членства в СОТ — а саме це пропонують численні критики нинішнього процесу набуття членства в цій організації, — приблизно те ж саме, що сподіватися навчитися плавати, уникаючи входження у воду. Висновок У цілому приєднання України до СОТ відповідає

її стратегічним інтересам. По суті, воно означатиме кардинальний поворот від практики довільного встановлення та застосування державою правил економічної поведінки до поступового впровадження правил, визнаних на багатосторонній міжнародній основі. Цей крок може стати вирішальним у процесі становлення цивілізованого ринкового господарства в нашій країні, здійснення більш радикальних адміністративної і структурної реформ, прискорення інтеграції України у світові та

європейські економічні й політичні структури. Разом з тим слід зазначити, що вигоди від вступу країни до СОТ визначаються, у кінцевому підсумку, відносною конкурентоспроможністю вироблених товарів і послуг, яка перебуває в Україні на порівняно невисокому рівні. Зниження торгових бар'єрів стимулює зростання зовнішньоторговельного обороту як щодо експорту, так і щодо імпорту. Тобто вже незабаром можна відзначити, що якщо сумарне зростання експорту унаслідок вступу

до СОТ виявиться більшим, ніж сумарне зростання імпорту – можна попередньо говорити про можливий виграш від вступу до СОТ. На сьогодні комплексної оцінки наслідків приєднання України до СОТ поки що не зроблено. Така оцінка являє собою дуже складне завдання оскільки, зокрема, припускає: оцінку наслідків для тисяч товарних груп, оцінку міжгалузевих ефектів, оцінку з урахуванням майбутніх змін законодавства, тарифів і методів регулювання зовнішньої торгівлі з урахуванням вимог

СОТ. Список використаної літератури 1. Головинська В. Україна і Світова організація торгівлі: стан, проблеми, перспективи інтеграції / Українська академія держ. управління при Президентові України; Центр дослідження адміністративної реформи. — К. : Видавництво УАДУ, 2004. — 167 с. 2. Деякі аспекти формування стратегії вступу

України до СОТ // Тези науково-практичної конференції “Перспективи та проблеми участі України у СОТ в контексті економічної безпеки”. – Матеріали Міжвідомчої комісії з питань фінансової безпеки при Раді національної безпеки і оборони України. – К.: Інститут міжнародних відносин КНУ, 2005. 3. Прес-реліз конференції “Україна

і Світова організація торгівлі”. – Київ, 03.07.2004. 4. Сиденко В Барановський О. Україна і Світова організація торгівлі: як збільшити плюси та зменшити мінуси // Дзеркало тижня №26(401), 13-20.07.2005 р.