Роль грошово-кредитної політики нбу в стабілізації кредитного ринку 2

Назва реферату: Роль грошово-кредитної політики нбу в стабілізації кредитного ринку
Розділ: Банківська справа

Роль грошово-кредитної політики нбу в стабілізації кредитного ринку

РОЛЬ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ НБУ В СТАБІЛІЗАЦІЇ КРЕДИТНОГО РИНКУ

На сьогодні кредитний ринок України перебуває в стадії подолання негативних наслідків фінансової кризи осені 1998 року. Фінансові кризи осені 1997 та осені 1998 років справили суттєвий вплив на дестабілізацію грошового та кредитного ринків України після періоду відносної стабільності в 1996-1997 рр. У цей період політика НБУ в основному була спрямована на збільшення валютних резервів за рахунок розміщення ОВДП і залучення на ринок цінних паперів коштів нерезидентів. З кінця 1997 року почався значний відплив валютних коштів нерезидентів з ринку державних цінних паперів, який призвів до необхідності проведення НБУ деструктивної політики з метою зупинення обвалу фінансово-кредитного ринку. Така політика хоч і мала певний позитивний вплив на стабілізацію кризових явищ, за своєю суттю суперечила об'єктивним економічним закономірностям розвитку фінансового й кредитно-грошового ринків і мала позитивні результати тільки на короткостроковому проміжку часу.

Сучасний кредитний ринок ще й досі перебуває під впливом вищеназваних процесів і визначається дією таких основних чинників: 1) станом економіки та тенденціями її розвитку; 2) можливостями уряду й НБУ в найбільш стислі строки подолати наслідки фінансової кризи 1998 року; 3) знаходженням джерел для покриття зростаючого зовнішнього та внутрішнього державного боргу; 4) можливістю одержання і використання фінансової допомоги міжнародних фінансово-кредитних структур. Ці чинники насамперед необхідно враховувати НБУ при розробці та реалізації основних засад грошово-кредитної політики. Ці чинники справляють неоднозначний і конкретно-цільовий вплив на окремі структурні елементи кредитного ринку, тому окремі з них можна використовувати як допоміжні елементи впливу на ті чи інші показники, щодо інших необхідно застосовувати політику стримування. Особливе занепокоєння викликає процес подальшого відокремлення кредитного ринку від реального сектору економіки, що характеризується постійною тенденцією зменшення обсягів виробництва

за умови зростання обсягів грошової маси та обсягів кредитних вкладень, спрямованих комерційними банками суб'єктам господарювання.

У І півріччі 1998 р. вдалося подолати негативну тенденцію падіння обсягів виробництва, та вже з серпня негативний вплив як внутрішніх, так і зовнішніх чинників (зокрема, вплив світової фінансової кризи) призвів до того, що загальні обсяги виробництва знизились на 1,7 % порівняно з 1997 р. Це відбувалося в умовах різкого підвищення курсу долара до гривні, що призвело до річної девальвації гривні на 80 %, при 20 % -му річному рівні інфляції. Індекс споживчих цін становив за рік 120 % , значно зросли ціни на промислову продукцію, що склали за рік 135,3 % . Така диспропорція в цінових індексах зумовлювалась залежністю українських виробників від імпорту енергоносіїв та сировини. Так, наприклад, індекс цін виробників продукції газової промисловості зріс до 214,1 % , а в електроенергетиці до 166,1 % . Падіння економіки і девальвація гривні призвели до різкого зниження рівня життя населення, реальна заробітна плата в 1998 р. знизилася на 5 % і становила в грудні 143 грн., тоді як у 1997р. вона підвищилась на 19 % і становила 162 грн. (94 дол. США в грудні 1997 р. і 55 дол. США в грудні 1998 р.') • Не змінилася відповідна тенденція і протягом 1999 року. Так, реальний ВНП зменшився на 0,4 % , зменшились валові та прямі інвестиції, реальна заробітна плата знизилася на 5,7 % .

Значний вплив на кредитний і грошовий ринки України справила фінансова криза. Масовий вихід нерезидентів з ринку державних цінних паперів і падіння попиту на ОВДП змусило уряд підвищити процент доходності за облігаціями й провести реструктуризацію державної заборгованості на ринку ОВДП. За перші три квартали 1998 року відбулося масове вилучення інвесторами своїх коштів з ринку ОВДП, це призвело до того, що основним власником ОВДП в 1998 році став НБУ - 70,5 % , тоді як нерезиденти володіли 7,8 % (необхідно зазначити, що в І півріччі 1997 р. нерезиденти були власниками 52 % усіх випущених державних облігацій). Вперше в Україні баланс за гарантованими урядом кредитами був від'ємним, це склалось як наслідок зменшення обсягу залучених кредитів на 29 % проти попереднього року та збільшення виплат на обслуговування боргу на 41 % . У 1998 році спостерігалося подальше нарощування обсягів зовнішнього запозичення у вигляді довгострокових гарантованих та негарантованих урядом кредитів загальною сумою 1,8 млрд. дол. США2.

Така ситуація на ринку державних цінних паперів призвела до відповідних негативних наслідків на кредитному й грошовому ринках. Це проявилося в зростанні облікової ставки, яка з 35 % у грудні 1997 р. зросла до 82 % на кінець 1998 р. НБУ намагався стримати цю тенденцію, але зростання рівня інфляції, доходності за ОВДП, динаміка процентних ставок на міжбанківсько-

1 Деякі економічні показники. - 1999. - № 10. - 9 лютого.

2 Платіжний баланс України за 1998рік (Видан-няНБУ). - С.24.

му ринку стали факторами, які спричиняють зростання ставки рефінансування комерційних банків. На кінець 1998 р. в структурі кредитів, що були надані суб'єктам господарювання у національній валюті, за строками найбільша частка (42,7 %) припадала на короткострокові кредити строком до одного місяця, середньозважена вартість яких у жовтні становила 86,1 %. Але зростання середньозваженого рівня процентних ставок призвело до зниження обсягів наданих кредитів. Цей період характеризувався значними коливаннями на ринку грошово-кредитних ресурсів. На депозитному ринку також відбувалося значне зростання процентних ставок.

Ускладнення макроекономічної ситуації, посилене фінансовою кризою, поставило в кінці 1998 р. уряд і НБУ перед загостренням проблем, пов'язаних із необхідністю виплат за зовнішніми і внутрішніми зобов'язаннями держави. Особливо це питання ускладнювалось у зв'язку зі зростанням дефіциту платіжного й торговельного балансу і необхідністю знаходження нових джерел для його покриття. Структура фінансування дефіциту платіжного балансу зазнала значних змін. Україна втратила таке джерело фінансування як залучення коштів через державний ринок цінних паперів, при цьому, навпаки, крах ринку ОВДП змушував шукати кошти для покриття заборгованості за державними цінними паперами, тому уряд України вийшов на зовнішній борговий ринок з метою розміщення облігацій зовнішньої позики, таким чином було залучено коштів на суму 1,1 млрд. дол. США. Завдяки підписанню угоди між урядами України та Російської Федерації про взаємні розрахунки й домовленості влітку 1999 року між Президентом України Л.Д. Кучмою та Прем'єр-міністром Росії С.В. Степашиним вдалося дещо пом 'якшити проблему української заборгованості за енергоносії. Але ця проблема знову загострилася в кінці 1999 - на початку 2000 року, коли перед Україною постала дилема: реструктуризація зовнішнього державного боргу чи оголошення дефолту і втрата економічної підтримки міжнародних фінансових інститутів.

Традиційним джерелом фінансування дефіциту для України залишаються прямі інвестиції та приватні трансферти, за рахунок яких у 1998 році профінансовано дефіциту на 12 і 13 % відповідно. Джерелом покриття дефіциту платіжного балансу також стали офіційні валютні резерви НБУ. Зменшилися можливості валютних надходжень від експорту товарів, який скоротився на 11 %, в основному за рахунок звуження торговельних відносин із країнами СНД і Балтії. Економічна та фінансова криза в Росії, яка залишається головним торговельним партнером України, значно зменшила обсяги українського експорту. Надходження валютної виручки на кореспондентські рахунки від експорту товарів знизилися за рік майже на 17 %3.

Українська економіка і кредитоспроможність банківської системи значною мірою залежать від взаємовідносин із міжнародними фінансовими організаціями. У кінці 1998 року загострилася

3 Платіжний баланс України за 1998рік (Видання НБУ). - С. 4-5.

8

проблема необхідності сплати заборгованості за позиками міжнародних фінансових інститутів. Аналіз фінансового стану України визначає можливість виплати за цими заборгованостями лише за умови реструктуризації або покриття їх за рахунок нових запозичень. При цьому стан економіки, дієвість ринкових реформ є основним критерієм, який визначає відношення міжнародних фінансових інститутів до України. Так, 17 березня 1998 року Світовий банк відклав розгляд двох проектів для України - розвитку підприємництва і розвитку фінансового сектору - на загальну суму 600млн. дол. СІЛА. Головною причиною стали певні протиріччя між Україною та МВФ у рамках виконання програми "8іапо1-Ьу". На думку представників МВФ і Світового банку, українська сторона (як правило, це стосується законодавчої влади) не завжди послідовна в реалізації спільних програм, пов'язаних із трансформацією економіки, а монетарна політика НБУ суперечить деяким прийнятим законодавчим актам.

Суттєвим фактором для України, який впливає на ефективність грошово-кредитної політики, є значний вплив політичного чинника на прийняття й реалізацію конкретних економічних програм, особливо це проявляється в період проведення виборчих кампаній. Політична невизначеність у такі періоди значно зменшує привабливість українського ринку для іноземних інвесторів, що є дестабілізуючим фактором грошово-кредитної системи країни. Постійні коливання надходжень іноземного капіталу на кредитний ринок України не дають змоги НБУ проводити цілеспрямовану й ефективну політику.

Враховуючи труднощі економічної ситуації, в якій опинилась Україна в кінці 1998 року, НБУ проводить грошово-кредитну політику, основним завданням якої є стабілізація грошового і кредитного ринків та можливість використання їхнього стабілізуючого впливу на реальний сектор економіки. Перш за все це проявилося в заходах боротьби з дестабілізацією цін на кредитні ресурси, у збільшенні кредитоспроможності комерційних банків при одночасному підвищенні їхньої ліквідності. Система банківського нагляду й контролю з боку НБУ підвищила ефективність системи страхування вкладів, що призвело до збільшення їхніх обсягів. Відбулися позитивні зміни і в структурі пасивів та активів комерційних банків, зросла частка залучених коштів населення й підприємців та частка надання кредитів у виробничу сферу.

Національним банком України проводиться політика стабілізації облікової ставки і норми резерву, при цьому відмова від активного використання ринку державних цінних паперів у грошово-кредитній політиці значною мірою вплинула на стабілізацію грошово-кредитного ринку. Як показала практика широкого застосування ОВДП у регулюванні грошово-кредитного ринку в 1997- 1998 рр., їхня слабка забезпеченість і високий ступінь залежності від показників фінансового стану держави, якщо й можуть використовуватись як фактори стабілізації, то тільки на дуже короткий період, на довгострокових етапах використання їх давало негативні наслідки. Сьогодні зростає посилення поєднання монетарної

політики НБУ з фіскальною політикою держави, що дає можливість врахувати реальний стан грошово-кредитного і фінансового секторів з метою вироблення спільної програми економічного зростання.

Основна мета грошово-кредитної політики НБУ в 1999 році була пов'язана з необхідністю подолання кризових явищ у грошово-кредитній сфері, забезпечення стабільності національної валюти, внутрішніх цін та стабільності грошово-кредитного ринку. Пріоритетними сферами грошово-кредитної політики НБУ можна визначити: 1) кредитну політику; 2) регулювання грошової маси; 3) валютну політику; 4) банківський нагляд і контроль.

Грошово-кредитна політика НБУ передбачає:

- здійснення кількісного контролю за динамікою грошової маси;

- забезпечення рівня купівельної спроможності національної валюти, який би дав змогу збалансувати інтереси держави та інших суб'єктів господарської діяльності;

- стимулювання процесів збільшення обсягів вкладів населення в банківську систему;

- збільшення обсягів кредитування вітчизняних виробників через інтенсифікацію кредитної активності комерційних банків;

- підтримання НБУ ліквідності комерційних банків через систему рефінансування, а також через здійснення банківського нагляду й контролю.

Кредитний ринок є похідною грошового ринку, тому будь-яка активізація на грошовому ринку, збільшення обсягів грошової маси, зміна її структури автоматично призводять до відповідних змін на кредитному ринку. За 1999 рік грошова маса збільшилася на 40 % , грошова база - на 39 % , а готівка в обігу - на 34 % . Ми бачимо, що грошова маса зростає більш швидкими темпами, ніж готівка в обігу. Основними причинами такої ситуації є знецінення гривні, яке за рік становило 52 % , що автоматично збільшило гривне-вий еквівалент валютних депозитів. При цьому частка готівки в структурі грошової маси МЗ зменшилася до 43,4-% . Грошовий мультиплікатор за рік збільшився до 1,84. Реальний попит на гривню зріс у результаті зростання ВВП, розвитку реального сектору економіки (зростання темпів виробництва в промисловості), зменшення частки негрошових розрахунків між суб'єктами господарської діяльності.

Така ситуація на грошовому ринку об'єктивно вплинула на стан кредитного ринку, який починаючи з 1999 року характеризується зростанням активності банківської системи й обсягів кредитних вкладень. Значно зростали залишки кредитної заборгованості, які на 01.03.99 становили 17,1 млрд. грн., а вже на 01.10.99 залишки заборгованості за кредитами банківської системи України в національній та іноземній валюті (без урахування міжбанківських позичок) становили 20,2 млрд. грн. На жовтень 1999 року заборгованість за кредитами в іноземній валюті станови" ла 10,5 млрд. грн., або 52,1 % від загальної суми залишків заборгованості за банківськими позичками, решта 9,7 млрд. грн., або 47,9 %, - у національній валюті. Тенденція до зростання частки заборгованості за кредитами в іноземній валюті,

9

що (в обчисленні у національній валюті) за 9 місяців 1999 року зросла на 33,1 %, пов'язана з процесом подальшої девальвації гривні, її нестабільністю й очікуванням падіння курсу, насамперед напередодні президентських виборів в Україні4.

Для 1999 року характерним було зростанням кредитної активності НБУ. Збільшення кредитних вкладень НБУ відбувалося в основному за рахунок кредитів, наданих в іноземній валюті. Стратегія такого кредитування не тільки активізувала кредитний ринок, а й одночасно підтримувала його стійкість та сприяла стабільності національної грошової одиниці. Кредитні вкладення НБУ в національній та іноземній валюті (без урахування рефінансування комерційних банків) за три квартали 1999 р. становили 9 млрд. грн., з яких 39,7 % - кредитні вкладення в національній валюті, а 60,3 % - в іноземній. Таке співвідношення є наслідком того, що з початку року заборгованість за позичками в іноземній валюті зросла на 30,3 % , але таке зростання зумовлене лише зниженням обмінного курсу гривні щодо долара СІЛА, тоді як реальні кредитні вкладення скоротилися на 0,1 %5.

Зміни в розподілі кредитних ресурсів дають змогу виявити тенденції та закономірності цього процесу, фактори, що впливають на нього, і відповідно застосовувати механізм його корегування. Це важливо з позиції необхідності подолання тенденцій зменшення частки кредитів, особливо середньо- і довгострокових, безпосередньо у виробничу сферу. Управління механізмом процесу кредитування з боку НБУ, його орієнтація на виробничу сферу є одним із головних завдань грошово-кредитної політики стимулювання зростання обсягів ВВП та зайнятості.

Особливе занепокоєння викликає використання наданих кредитів. Основна маса кредитів - це короткострокові кредити, які фінансують торговельно-посередницькі операції підприємств колективної форми власності та дають миттєвий прибуток. Так, частка короткострокових кредитів у 1999 році перевищувала 80 % у загальному обсязі всіх кредитних вкладень. Зменшення обсягів кредитування підприємств державної форми власності, перш за все, пов'язане з цільовими факторами використання кредитних ресурсів. Названі підприємства сьогодні потребують насамперед довгострокових кредитів для оновлення виробничих потужностей і впровадження нових технологій. Але надання таких позик можливе лише в умовах стабільності кредитного ринку й за умови значно нижчого процента за кредитом.

4 Бюлетень НБУ. - 1999. - № 10. - С.20-21. 5Тамсамо. - С.21.

Значні зусилля НБУ було спрямован стання обсягів залучення грошових кош лення і підприємницьких структур. Знг такого напряму в політиці НБУ зумов зростанням частки грошової маси, що п< в межах контролю банківської системи на 01.01.2000 депозити підприємств, зацій та населення в комерційних банках ли 12 156 млн. грн., із них 5326 млн. грн. - еквівалент валютних депозитів. Голові тором, який впливає на зростання обсяг вкладів та депозитів, є стабільність фіі кредитної системи, зрозумілість та прі грошово-кредитної політики НБУ для пі них клієнтів.

Важливу роль у процесі стабілізації г кредитного ринку відіграє активізація п НБУ в посиленні банківського нагляду й лю за діяльністю фінансово-кредитних ? Цьому сприяє стабільне застосування ментів грошово-кредитної політики. Та лося поступове зниження і стабілізація оі ставки НБУ, що сприяло становлений: кредитного, депозитного ринків та став банківського кредитного ринку. З 01.( НБУ зменшив облікову ставку до 35 % бардну - до 40 % . У середньому протягом ку процентна ставка за кредитами дорів 53,4 % . Активізація кредитного ринку с зростанню активності в сфері обміну, а ' деяких галузях реальної економіки, пері в промисловості.

Аналіз стану кредитного ринку Ук 1999 році дає змогу визначити позитиі денції в його розвитку та функціонуванн слідок певних успіхів грошово-кредитної ки Національного банку України. Кредит нок має відігравати роль стимулятора нац ної економіки, але той факт, що вперше зг танні роки в 1999 році обсяг кредитів, н комерційними банками суб'єктам господ* ня, був меншим від обсягів депозитів, ви< дві його основні проблеми: по-перше, в ступінь ризиковості кредитних операцій ? ниому секторі економіки; по-друге, мож, та ризик знецінення гривні, що стимулює ційні банки використовувати свої активи ] кострокових операціях на міжбанк му ринку. Сьогодні грошово-кредитну пс НБУ має бути спрямовано не тільки на сті цію та ефективність функціонування кре; ринку, а й на створення механізму впли дитного ринку на окремі галузі виробничої підприємства, що при додатковому фінан< можуть бути конкурентоспроможними нг кальному та міжнародному ринках.