Державне пенсыйне забезпечення

ВСТУП Актуальність теми дослідження. Після розпаду СРСР головною відповідальністю стало соціальне забезпечення осіб. Пенсійне забезпечення - це державне мінімальне забезпечення трудовими за віком, у зв язку з інвалідністю, в разі втрати годувальника, за вислугу років та соціальними пенсіями усіх непрацездатних громадян за виключенням короткотермінової втрати працездатності у випадку хвороби чи тимчасової непрацездатності,

пов язаної з безробіттям за рахунок коштів соціальних фондів та державних асигнувань. Складність даної теми полягає в безлічі законних та підзаконних нормативно-правових актів, якими регулюються відносини з приводу порядку стягнення, нарахування та виплати пенсії, а також підстав призначення, перегляду та сплати пенсії. Кожна людина за свою історію певну кількість раз змінювала посаду, місце своєї роботи, в звязку з чим відбувається складність у правильному визначені розміру та порядку обрахунку пенсії.

З громадянином пенсія має досить щільний зв язок так як невідємно повязана з його працею та його подальшим матеріальним забезпеченням у непрацездатному віці. Всі люди рано чи пізно зістаряться і в наслідку стануть непрацездатними або можуть ними опинитись через травму чи каліцтво. Для досягнення певного економічного результату потрібно щоб робітник був упевнений у своїй матеріальній захищеності на випадок непрацездатності, а роботодавець в стабільній та продуктивній

праці зі сторони працівника, який буде впевнений, в тому, що його чекає завтра. Найважливішими чинниками розвитку пенсійного забезпечення є рівень розвитку економіки, демографічні та інші соціальні проблеми. Всі ці фактори діють у взаємній обумовленості, і розгляд їх дозволить визначити тенденції розвитку пенсійного забезпечення

і передумови формування нової системи, яка відповідає цьому етапові розвитку нашої країни. Об єкт дослідження - державне пенсійне забезпечення, доходи і видатки Пенсійного фонду України. Предметом дослідження є фінансові відносини, які виникають в процесі формування доходів, та використання коштів державного пенсійного забезпечення в Україні і шляхи його подальшого розвитку.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна оцінка і поглиблення теоретичних, методологічних та практичних засад державного пенсійного забезпечення, а також розробка на цій основі практичних рекомендацій з питань його удосконалення та розвитку. Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дослідження є фундаментальні положення світової економічної думки, теорії соціального захисту населення, законодавчі

акти та нормативні матеріали державних органів, наукові роботи, які висвітлюють соціально-економічні особливості функціонування пенсійних систем. У процесі дослідження та проведення порівняльного аналізу застосовувались наукові концепції окремих національних моделей соціального захисту та існуючих систем пенсійного забезпечення, а також методи аналізу формування і використання фінансових ресурсів Пенсійного фонду

України. Відповідно до поставленої мети у роботі передбачено вирішити такі завдання розкрити теоретичні засади пенсійного забезпечення у контексті теорії вартості робочої сили і загального добробуту висвітлити економічний зміст, необхідність і функціональне призначення державного пенсійного забезпечення та зясувати його роль і місце в системі соціального захисту населення виявити й узагальнити закономірності формування системи

пенсійного забезпечення проаналізувати діюче в Україні державне пенсійне забезпечення, етапи його становлення та чинники, які впливають на формування доходів і використання коштів Пенсійного фонду України. 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1.1 Система пенсійного забезпечення в Україні Необхідність реформування пенсійного забезпечення викликано низкою об

єктивних факторів економічних, демографічних, соціально-політичних. Сьогодні ця проблема особливо актуальна в багатьох країнах світу, незалежно від рівня економічного розвитку, що обумовлено старінням населення, зміною його вікової структури, ускладненням економічної ситуації. Але розв язувати її потрібно ретельно зваживши всі фактори та можливості як держави, та і її громадян. При цьому необхідно враховувати національні традиції та менталітет людей.

Нова пенсійна система, особливо її накопичувальна частина, спрямована на виховання економічної самостійності та відповідальності громадян за стан особистого матеріального добробуту після виходу на пенсію. Це повинно змусити людей уже сьогодні замислитися над тим, що вони отримають по завершенні своє трудової діяльності, підвищити їх зацікавленість у контролі за належною сплатою роботодавцями страхових коштів до Пенсійного фонду. Основні завдання та цілі пенсійної реформи - підвищити рівень життя пенсіонерів

- встановити залежність розмірів пенсій від величини заробітку і трудового стажу - забезпечити фінансову стабільність пенсійної системи - заохотити громадян до заощадження коштів на старість - створити ефективнішу та більш дієву систему адміністративного управління в пенсійному забезпеченні. Трирівнева пенсійна система дозволить розподілити між трьома її складовими ризики, пов язані із змінами в демографічній ситуації до чого більш чутлива солідарна

система та з коливаннями в економіці і на ринку капіталів що більше відчувається у накопичувальній системі . Такий розподіл ризиків дозволить зробити пенсійну систему більш фінансово збалансованою та стійкою, що застрахує працівників від зниження загального рівня доходів після виходу на пенсію і є принципово важливим та вигідним для них. З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування , який передбачає створення в

Україні нової пенсійної системи. Нова пенсійна система в Україні передбачає створення трьох рівнів, а саме солідарної системи першого рівня ,обов язкової накопичувальної системи другого рівня та недержавного добровільного пенсійного забезпечення третього рівня . Рівень 1 - солідарна система Реформа солідарної системи передбачає Охоплення системою загальнообов язкового державного пенсійного страхування усіх працюючих громадян у

тому числі і тих, що забезпечують себе роботою самостійно, а також найманих працівників у приватному секторі економіки . Запровадження нової формули нарахування пенсій, що передбачає розширення періоду врахування заробітку при визначенні розмірів пенсій на підставі даних системи персоніфікованого обліку внесків , зарахування до страхового стажу періодів, за які сплачено страхові внески та ставить майбутній розмір пенсії у залежність від величини заробітку, з якого сплачувались пенсійні внески, та страхового

стажу, протягом якого вони сплачувались. Причому, сьогоднішнім пенсіонерам буде надано право на перерахунок призначеної їм пенсії за умовами нового Закону. Збереження права виходу на пенсію в 55 і 60 років, з одночасним наданням можливості більш пізнього виходу на пенсію з підвищенням розмірів пенсій від 3 відсотків за один рік відстрочки виходу на пенсію до 85,32 відсотків за десять років більш пізнього виходу на пенсію. Крім того, у разі відстрочки часу виходу на пенсію, збільшиться період, протягом

якого особа сплачуватиме внески до Пенсійного фонду, а значить і розмір її пенсії буде вищим. Таке вирішення питання буде особистою справою кожного громадянина і залежатиме виключно від його готовності працювати на самого себе . Отже у законопроекті закладено економічно стимулюючий підхід до більш пізнього виходу на пенсію. Розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

На першому етапі - розмежування джерел фінансування з Державним бюджетом, а на другому - поступове переведення фінансування дострокових пенсій за списком 1 та 2 інших категорій підвищених пенсій у систему недержавних професійних та корпоративних пенсійних фондів з обов язковим відрахуванням до них пенсійних внесків з боку відповідних роботодавців. Економічне стимулювання громадян до виходу на пенсію у більш пізньому віці без законодавчого підвищення

діючого пенсійного віку. Фінансування з Державного бюджету дефіциту коштів в рамках солідарної системи, у разі його виникнення. Поступове запровадження системи управління Пенсійним фондом на основі паритетного представництва сторін соціального партнерства представників держави, роботодавців та працівників . Таким чином Перший рівень являтиме собою солідарну систему пенсійних виплат, внески до якої сплачуватимуться усіма працюючими громадянами країни та

їх роботодавцями. За рахунок цих коштів і виплачуватимуться страхові пенсії та встановлюватиметься мінімальний рівень пенсійних виплат пенсіонерам. Особам, які матимуть малий страховий стаж та або розмір заробітку, з якого сплачувались пенсійні страхові внески, а отже низькі розміри пенсій, передбачається надання цільової соціальної допомоги, що дозволить забезпечити їм доходи на рівні мінімальних соціальних стандартів в

Україні, які будуть встановлені, виходячи з реальних фінансових можливостей Державного бюджету та Пенсійного фонду. У реформованій солідарній системі розмір пенсії залежатиме від розміру заробітної платні, з якої сплачувались пенсійні внески та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались що досягатиметься шляхом звільнення Пенсійного фонду від здійснення невластивих йому виплат тобто розмежування джерел фінансування виплати пенсій, призначених за різними пенсійними програмами

та впровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про заробіток та сплату пенсійних внесків, на основі даних якої будуть призначатись і виплачуватись пенсії. Ведення та обслуговування такої системи здійснюватиме Пенсійний фонд України. Із солідарної системи пенсійного страхування в Україні призначатимуться пенсії за віком, при досягненні пенсійного віку для чоловіків -

60 років та для жінок - 55 років та за наявності страхового стажу не менше п яти років пенсії за інвалідністю, за наявності необхідного страхового стажу в залежності від віку визнання застрахованої особи інвалідом. Розміри пенсій обчислюватимуться у відсотках до розмірів пенсій за віком та з урахуванням до страхового стажу періоду від дня визнання застрахованої особи інвалідом до дня досягнення нею загальновстановленого пенсійного віку пенсії у разі втрати годувальника,

за наявності необхідного страхового стажу на момент смерті застрахованої особи, тривалість якого визначатиметься в залежності від віку, у якому застрахована особа померла. Рівень 2 - загальнообов язкова накопичувальна система Створення Другого рівня пенсійної системи означатиме запровадження в нашій країні системи загальнообов язкового накопичувального пенсійного страхування. Суть такої системи полягатиме у тому, що частина обов

язкових внесків до пенсійної системи загальний рівень пенсійних відрахувань залишиться незмінним накопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді і обліковуватиметься на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян які та на користь яких сплачуватимуть такі внески. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів.

Управління пенсійними коштами здійснюватимуть компанії з управління активами для яких ця діяльність є професійною і буде ліцензуватись , обраними на конкурсній тендерній основі . При інвестуванні пенсійних активів компанії будуть діяти згідно з вимогами законопроектів щодо напрямків інвестування, ринків на яких можна буде здійснювати інвестиції та вимог щодо диверсифікації вкладання коштів у різні напрямки

інвестиційних вкладень. Безпосереднє зберігання пенсійних активів буде здійснювати банківська установа - зберігач, яка буде нести відповідальність за цільове використання цих активів. Кошти, що обліковуватимуться на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян будуть власністю цих громадян, і вони зможуть скористатись ними при досягненні пенсійного віку або, у випадках передбачених законом, раніше цього терміну, наприклад у випадку

інвалідності . Виплати з Накопичувального фонду будуть здійснюватись додатково до виплат із солідарної системи. Введення Другого рівня пенсійного страхування дозволить збільшити загальний розмір пенсійних виплат завдяки отриманню інвестиційного доходу сукупний середній розмір пенсійних виплат із солідарної та обов язкової накопичувальної системи очікується на рівні 55-60 відсотків середньої заробітної плати в Україні, а зараз такі виплати складають близько 35 відсотків- взято з www.pension.

kiev.ua посилити залежність розміру пенсії від трудового вкладу особи, а отже посилити зацікавленість громадян та їх роботодавців у сплаті пенсійних внесків зменшити податковий тиск на фонд оплати праці роботодавців за рахунок перерахування частини обов язкових пенсійних внесків до Накопичувального фонду, що здійснюватиметься із заробітку працівника успадковувати кошти, обліковані на персональному пенсійному накопичувальному рахунку, родичам застрахованої особи створити потужне джерело

інвестиційних ресурсів для зростання національної економіки розподілити ризики виплати низьких розмірів пенсій між першим та другим рівнем пенсійної системи, і таким чином застрахувати майбутніх пенсіонерів від негативних демографічних тенденцій та коливань у економічному розвитку держави підвищити ефективність управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним компаніям функції управління пенсійними активами.

Впроваджуватись другий рівень буде лише після формування необхідних економічних передумов та створення відлагодженої і ефективної системи державного нагляду та регулювання у цій сфері, а також необхідної інфраструктури. Передбачається, що законом про загальнообов язкове пенсійне забезпечення громадянам буде надано право, у разі бажання, перевести їх обов язкові пенсійні заощадження з Накопичувального фонду до обраного ними недержавного пенсійного фонду тобто на третій рівень .

Це дозволить застрахованим особам самостійно вирішувати, яка інвестиційна політика є найбільш прийнятною для інвестування їх пенсійних заощаджень, а отже - в більшій мірі впливати на розмір своєї майбутньої пенсії. Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов язкового державного пенсійного страхування.

Рівень 3 - добровільна недержавна система пенсійних заощаджень Третій рівень пенсійного забезпечення передбачено створювати у вигляді системи добровільного недержавного пенсійного забезпечення за пенсійними схемами з визначеними внесками, які вимагають менших адміністративних витрат. Основу такої системи будуть становити недержавні пенсійні фонди, які за типами поділятимуться на відкриті, корпоративні та професійні. Відкриті пенсійні фонди будуть створюватись юридичними особами,

учасниками цих фондів будуть громадяни, які здійснюватимуть туди добровільні пенсійні внески. Такі фонди можуть бути створені і на муніципальному рівні, що розширить можливості регіонів у вирішенні соціальних питань. Корпоративні пенсійні фонди будуть створюватись роботодавцями і учасниками таких фондів будуть громадяни, пов язані трудовими відносинами з цими роботодавцями. При створенні корпоративних пенсійних фондів роботодавці братимуть на себе безумовне зобов язання сплачувати

додаткові пенсійні внески на користь своїх працівників. Професійні пенсійні фонди створюватимуться об єднаннями громадян або юридичних осіб за професійною ознакою. Учасниками таких фондів будуть громадяни, пов язані за родом їх професійної діяльності. Іншою формою заощаджень у межах третього рівня буде відкриття пенсійних депозитних рахунків у банківських установах або страхових організаціях за

ініціативою окремої особи. В рамках цієї системи працівники матимуть можливість, у разі бажання і досить високого заробітку, додатково до заощаджень у Накопичувальному фонді, перераховувати внески до обраного ними недержавного пенсійного фонду. Важливим, на думку розробників законопроектів, є те, що, система недержавних пенсійних фондів дозволить залучати також і кошти роботодавців до формування пенсійних заощаджень

їх працівників, і таким чином ще більше сприяти підвищенню рівня життя громадян на заслуженому відпочинку. Передбачається, що для роботодавців, які використовують шкідливі умови виробництва, здійснення пенсійних відрахувань на користь таких працівників поступово стане обов язковим такі відрахування здійснюватимуться у професійні або корпоративні пенсійні фонди . Внески до недержавних пенсійних фондів як з боку працівників, так і їх роботодавців, а також отриманий на них інвестиційний дохід будуть користуватись податковими

пільгами. Розмір пенсії в такій системі залежатиме від розміру страхових внесків та терміну, протягом якого ці внески накопичувались і розміру отриманого на них інвестиційного доходу. Законом Про недержавне пенсійне забезпечення встановлено дуже детальні вимоги до процедури заснування недержавних пенсійних фондів, системи управління цими фондами та їх активами. Крім того, встановлено чіткі вимоги до компаній та

їх персоналу , що здійснюватимуть управління пенсійними активами адміністративне управління пенсійними фондами надання агентських послуг у цій сфері. Окремо виділено вимоги до банківських установ - зберігачів та положення щодо їх функцій та відповідальності за цільове використання добровільних пенсійних заощаджень.Встановлено, також, вимоги до складу пенсійних активів, напрямків, ринків та диверсифікації розподілу їх інвестування вкладення . З боку держави буде встановлено суворий та дієвий нагляд за системою недержавного

пенсійного забезпечення. Всі перелічені вимоги та розгалужена інфраструктура системи спрямовані на забезпечення належного рівня захисту пенсійних заощаджень та майнових прав застрахованих осіб в системі обов язкового та добровільного пенсійного страхування. 1.2 Основні законні та підзаконні акти та норми, що регулюють пенсійне забезпечення. Основою в системі законодавства України є Конституція

України прийняти на пятій сесії Верховної ради України 27 червня 1996 року. Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав

і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року 1427-12 , схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, прийняла Конституцію - Основний

Закон України. В статі пеншій Основного закону України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Таким чином соціальний захист населення є головним пріорітом у функціонуванні держави та її органів. Стаття 3 Конституції України визначила, що людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність

і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави. Основним законодавчим актом, який утворюе всю систему пенсійного забезпечення громадян

є Закон України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування прийнятий Верховною радою України 09.07.2003. Він визначає визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та

інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Закон містить 15 розділів і 113 статей, у яких уперше комплексно врегульовано всі питання, пов язані

з функціонуванням системи пенсійного страхування від визначення суб єктів учасників цієї системи, їхніх прав та обов язків до порядку сплати страхових внесків, здійснення пенсійних виплат, механізму управління цією системою. Донедавна всі ці питання регулювалися різними законодавчими а іноді підзаконними актами, які належали до різних галузей права.

Наприклад, умови та розміри пенсій визначалися Законом Про пенсійне забезпечення , питання обов язкових платежів до Пенсійного фонду - Законом України Про збір на обов язкове державне пенсійне страхування , механізм управління пенсійною системою взагалі не було врегульовано на законодавчому рівні. Важливим у Законі Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування

є те, що вперше визначено поняття пенсійного законодавства та предмет його правового регулювання. Згідно зі статтею 4 цього закону законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов язкове державне соціальне страхування, Закону Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування ,

Закону України Про недержавне пенсійне забезпечення , законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів і нормативно-правових актів, ухвалених відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в

Україні. Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються - види пенсійного забезпечення - умови участі в пенсійній системі чи її рівнях - пенсійний вік для чоловіків і жінок, з досягненням якого особа має право на пенсійні виплати - джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення - умови, норми та порядок пенсійного забезпечення - організація та порядок управління в системі пенсійного забезпечення. Отже, в

інших законодавчих актах не можуть міститися норми, які регулюють ці питання. З урахуванням цього мають бути внесені зміни до майже 40 законів України для увідповіднення їх до Закону України Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування . Слід звернути увагу, що пенсійне законодавство складається не тільки із Закону Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування , а й з

інших законодавчих актів, які встановлюють умови пенсійного забезпечення, відмінні від умов пенсійного страхування. Основні положення Закону базуються, крім конституційних підвалин, також на засадах рамкового Закону України Основи законодавства України про загальнообов язкове державне соціальне страхування , що визначає принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов язкового державного соціального страхування громадян України, включаючи державне пенсійне страхування.

Отже, соціальне страхування є джерелом матеріального забезпечення громадян у разі безробіття, захворювання, нещасного випадку, а також у старості та у випадку втрати годувальника. Його правомірно можна розглядати і як широкомасштабну державну соціальну систему, що ставить за мету створення загальнонаціональної організації взаємодопомоги обов язкового характеру, яка зможе діяти з найвищою ефективністю лише у тому разі, якщо вона буде всеосяжною з точки зору як охоплення нею населення,

так і покриття ризиків. Кінцева мета полягає в реалізації плану, згідно з яким усе населення було б захищене від усієї сукупності ризиків і факторів нестабільності. Тобто всеосяжність та універсальність системи соціального страхування є одним із способів символічного стирання класових відмінностей у соціальній сфері. Пенсійне забезпечення є частиною загальнообов язкової системи соціального, тобто державного, страхування.

До законодавчої бази пенсійного забезпечення віднесено 1. Закон України Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 р. 1058-ІУ 2. Закон України Про недержавне пенсійне забезпечення від 9 липня 2003 р. 1057-ГУ 3. Закон України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 р. 1788-ХП 4. Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 796-ХІІ 5. Закон України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ , від 9 квітня 1992 р. 2262-ХП 6. Закон України Про державну службу від 16 грудня 11993 р. 3723-ХІІ 7. Закон України Про прокуратуру від 5 листопада 1991 р.

Д789-ХП 8. Закон України Про статус народного депутата України від 17 листопада 1992 р. 2790-ХІІ 9. Закон України Про статус суддів від 15 грудня 1992 р. 2862-ХІІ 10. Закон України Про судову експертизу від 25 лютого 1994 р. 4038-ХИ 11. Митний кодекс України від 11 липня 2002 р.

92-ІУ 12. Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. 379 95-ВР 13. Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 р. 3551-ХН 14. Закон України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та

інших громадян похилого віку в Україні від 16 грудня 1993 р. 3721-XII 15. Закон України Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні від 17 квітня 1991 р. 962-ХІІ 16. Закон України Про зайнятість населення від 1 березня 1991 р. 803-ХІІ 17. Закон України Про донорство крові та її компонентів від 23 червня 1995 р.

239 95-ВР 18. Закон України Про статус гірських населених пунктів в Україні від 15 лютого 1995 р. 56 95-ВР 19. Закон України Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів від 23 вересня 1997 р. 540 97-ВР 20. Закон України Про наукову і науково-технічну діяльність від 13 грудня 1991 р. 1977-ХІІ 21. Закон України Про Національний банк України від 20 травня 1999 р.

679-ХІУ 21. Закон України Про пенсії за особливі заслуги перед Україною від 1 червня 2000 р. 1767-Ш 23. Закон України Про збір на обов язкове державне пенсійне страхування від 26 червня 1997 р. 400 97-ВР 24. Закон України Про службу в органах місцевого самоврядування від 7 червня 2001 р. 2493-ІП 25. Закон України Про загальнообов язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку

на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23 вересня 1999 р. 1105-ХІУ 26. Закон України Про дипломатичну службу від 20 вересня 2001 р. 2728-111 27. Закон України Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам від 18 травня 2004 р. 1727-ІУ 28. Закон України Про соціальний захист дітей війни від 18 листопада 2004 р.

2195-ІУ Отже, на сучасному етапі пенсійне забезпечення громадян України регулюється 28 законодавчими актами. Перелічені вище закони так або інакше регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення щодо окремих категорій громадян. Останні два з них прийнято у 2004 р. Закон Про державну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам стосується осіб, які могли б претендувати, як це було до 1 січня 2004 на призначення соціальної

пенсії. Оскільки зазначена пенсія вилучена із системи пенсійного страхування, то тепер замість соціальної пенсії призначається державна соціальна допомога. Підзаконними актами, що регулюють відносини в пенсійній системі є Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління

Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року 21-1 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.01.2004 р. за 64 8667 Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12 серпня 1993 року 637 Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження нарахування надбавки до пенсії за роботу після

досягнення пенсійного віку від 24 липня 2003 року 1151 Положення Про медико-соціальну експертизу затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року 83 Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 квітня 1994 року 221

Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Методики проведення актуарних розрахунків у системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування від 16 грудня 2004 року 1677 Постанова Пенсійного фону України Про затвердження Порядку проведення актуарних розрахунків у системі загальнообов язкового державного пенсійного страхування 12-1 від 18.07.2005, зареєстровано у

Мінюсті України 02.08.2005 за 840 11120 Порядок здійснення нагляду за додержанням вимог законодавства під час призначення перерахунку та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Пенсійного фонду України від 04.07.2002 р. Постанова Кабінету Міністрів України Про перелік закладів

і установ освіти, охорони здоровя та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років від 04 листопада 1993 року 909 Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсії за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу від 21 липня 1992 року 418 Постанова Кабінету Міністрів України Про порядок обчислення заробітку для призначення пенсій особам

льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації від 10 лютого 2000 року 264 Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затверджений постановою

Кабінету Міністрів України, від 12 жовтня 1992 року 583. Постанова Правління Пенсійного фонду України Про затвердження порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати застрахованих внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування від 19.12.2003 року 21-2

Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії застрахованих осіб 1092 від 25.08.2004 Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання,

і пенсій у зв язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи 523 від 30.05.1997 Постанова Пенсійного фонду України Про затвердження Порядку виплати пенсій працівникам установ Національного банку України, які виходять на пенсію за віком як державні службовці 7-4 від 27.04.2000, зареєстровано у Мінюсті України 24.05.2000 за 301 4522

Постанова Пенсійного фонду України Про затвердження Тимчасової методики визначення показників середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, для призначення пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування 22-1 від 31.12.2003, зареєстрована у Мінюсті України 20.01.2004 за 85 8684 Наказ Міністерства праці та соціальної політики

Про затвердження Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах 383 від 18.11.2005, зареєстровано у Мінюсті України 01.12.2005 за 1451 11731 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.12.2005 525-р Про схвалення

Стратегії розвитку пенсійної системи Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах 36, від 16.01.2003 Також велику роль відіграють Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження бюджету пенсійного фонду України на відповідний рік.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України 513 від 21.03.2007 було затверджено бюджет Пенсійного фонду України. Основним законодавчим актом у сфері пенсійного забезпечення є Закон Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування містить і бланкетні відсилочні норми, які передбачають застосування норм інших законів для врегулювання правовідносин у сфері пенсійного страхування.

Так, наприклад, у підпункті першому пункту 8 Прикінцевих положень закону, у якому йдеться про визначення ставок страхових внесків на пенсійне страхування, зроблено посилання на відповідні норми Закону України Про збір на обов язкове державне пенсійне страхування . 2. ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ 2.1 Сучасний стан пенсійної системи в Україні Соціально-економічні реформи, що здійснюються в

Україні, викликали радикальні зміни в житті суспільства, які позначилися на його соціальній структурі. У більшості населення формуються принципово нові ціннісні орієнтири, змінюються соціальні умови життя. Стан економіки в умовах перехідного періоду зумовлений рядом об єктивних факторів, пов язаних із зниженням ефективності господарювання та спадом виробництва, високою інфляцією на початку економічних реформ, внаслідок чого відбулося

істотне зниження реальної заробітної плати, пенсій, рівня життя значної частини населення. У таких економічних умовах вживалися заходи, спрямовані на пом якшення негативних наслідків спаду рівня життя пенсіонерів і на часткову компенсацію втрат найменш забезпеченим верствам населення. Були створені механізми захисту доходів пенсіонерів, інвалідів, одиноких громадян похилого віку. Разом з тим у пенсійному забезпеченні громадян

України ще є ряд проблем, зокрема низький рівень пенсійного забезпечення майже відсутня диференціація розмірів пенсій наявність значних переваг та пільг у пенсійному забезпеченні окремих категорій працівників при однаковому рівні відрахувань на пенсійне забезпечення несвоєчасна сплата страхового збору внесків до Пенсійного фонду України, що зумовило заборгованість з виплати пенсій. У пенсійному забезпеченні принцип страхування реалізується не повною мірою

і по суті носить адміністративно-розподільний характер, не забезпечує залежності розміру пенсії від розміру сплачених зборів внесків . За рахунок страхових зборів внесків проводяться окремі види виплат, які не пов язані з трудовим вкладом, не залежать від участі у фінансуванні пенсійного забезпечення і сприяють утвердженню утриманських настроїв. Не забезпечується взаємозв язок між трудовою діяльністю працівника і розміром його пенсії, а також відсутня заінтересованість працівника у формуванні пенсійного

бюджету. На стан пенсійного забезпечення громадян України негативно впливають демографічні процеси старіння населення, зменшення працездатного населення , наслідками яких є збільшення чисельності отримувачів пенсій та зменшення платників страхових внесків зменшення чисельності зайнятого населення несприятливе співвідношення тривалості періоду сплати внесків на пенсійне забезпечення і періоду, протягом якого виплачується пенсія зростання різного роду пільгових

і прирівняних до них категорій пенсіонерів. Внаслідок низького рівня народжуваності в 1997 році на 1000 осіб працездатного віку було майже 400 осіб пенсійного віку. За прогнозними розрахунками до 2026 року ситуація значно погіршиться в 2016 році на 1000 осіб працездатного віку припадатиме 446, а в 2026 році - 561 особа пенсійного віку. Усі ці фактори зумовили необхідність проведення в

Україні глибокого реформування пенсійного забезпечення, що грунтуватиметься на положеннях Конституції України. 2.2. Структура Пенсійного фонду України Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Пенсійний фонд

України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та Положенням про Пенсійний фонд України. Пенсійний фонд України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить

їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень Пенсійний фонд України організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Основними завданнями Пенсійного фонду України є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування забезпечення збирання та акумулювання коштів,

призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів

Пенсійного фонду України. Бюджет Пенсійного фонду України формується за рахунок збору на обов язкове державне пенсійне страхування, що сплачується підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами в порядку, визначеному законодавством коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів коштів, що надходять за регресними вимогами добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян сум пені, фінансових санкцій, штрафів, передбачених

за порушення порядку сплати збору на обов язкове державне пенсійне страхування банківських кредитів інших не заборонених законодавством надходжень. Бюджет Пенсійного фонду України щороку затверджується Кабінетом Міністрів України. Кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на фінансування виплати державних пенсій та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів

Пенсійного фонду України, в тому числі громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон погашення банківських кредитів та відсотків за їх використання створення та функціонування системи персоніфікованого обліку відомостей у системі обов язкового державного пенсійного страхування утримання центрального апарату та органів Пенсійного фонду України, розвиток їх матеріально-технічної бази організацію роз яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань

Пенсійного фонду України. Керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснюється правлінням Пенсійного фонду України, чисельність і персональний склад якого затверджуються Кабінетом Міністрів України. Голова правління Пенсійного фонду України та його заступники призначаються на посаду та звільняються з посади

Президентом України в установленому порядку. Функції правління Пенсійного фонду України 1 визначає поточні та перспективні завдання Пенсійного фонду України 2 подає на розгляд Кабінету Міністрів України проект річного бюджету Пенсійного фонду України і звіт про його виконання 3 у межах своєї компетенції приймає постанови, затверджує положення,

інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України 4 заслуховує звіт про діяльність управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, розглядає результати перевірок і ревізій їх роботи 5 затверджує положення про управління

Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, про управління та відділи Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах 6 за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями призначає на посаду

і звільняє з посади начальників управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі 7 затверджує статути положення підприємств, установ і організацій, що перебувають в управлінні Пенсійного фонду України, контролює їх додержання 8 приймає рішення з

інших питань діяльності Пенсійного фонду України. Засідання правління Пенсійного фонду України скликаються в міру потреби, але не рідше одного разу на квартал. Правління є правомочним приймати рішення за наявності на засіданні не менше двох третин його членів. Рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів правління. Голова правління Пенсійного фонду України 1 забезпечує виконання рішень правління

Пенсійного фонду України 2 розпоряджається в межах своєї компетенції коштами Пенсійного фонду України 3 підписує документи від імені Пенсійного фонду України 4 представляє Пенсійний фонд України в органах державної влади, об єднаннях громадян, іноземних і міжнародних організаціях 5 несе персональну відповідальність перед

Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Пенсійний фонд України завдань 6 здійснює розподіл обов язків між заступниками Голови правління Пенсійного фонду України і визначає ступінь їх відповідальності, а також ступінь відповідальності керівників структурних підрозділів центрального апарату Пенсійного фонду України 7 призначає на посаду та звільняє з посади працівників центрального

апарату Пенсійного фонду України, заступників начальників управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Схематично структура Пенсійного фонду зображена на рис. 2.1. Рис. 2.1. Структура управління Пенсійного фонду України Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому

порядку управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також управління та відділи Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах. Пенсійний фонд України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в тому числі валютний в установах банків, печатку із зображенням Державного

Герба України та своїм найменуванням. 2.3. Порядок формування коштів Пенсійного фонду України Проблема формування коштів Пенсійного фонду досить складна. Для того щоб розробити відповідну програму, слід враховувати особливості різних методів фінансування пенсійних систем. У зв язку з цим значний інтерес становлять потенційні джерела фонду та створення умов для

їх трансформації у реальні. Зважаючи на те, що пенсійна система планується як складна у фінансовому відношенні ієрархічна структура, розглянемо деякі потенційні джерела. Одним із найвагоміших джерел відрахувань у Пенсійний фонд можуть бути внутрішні заощадження населення. Слід зазначити, що ми не ототожнюємо їх із заробітною платою. За нинішніх її розмірів, на перший погляд, недоцільно сподіватися на

істотне підвищення норми заощаджень в рахунок майбутньої пенсії. Наведені дані свідчать, що грошові доходи населення, у тому числі за їх основним напрямом, мають стійку тенденцію до зростання. При цьому зазнала змін структура грошових витрат населення у бік зменшення питомої ваги заощаджень. Водночас особливістю економіки України є те, що приріст заощаджень населення у всіх формах залишається

високим при відносно низьких офіційних доходах. Можна стверджувати, що причина цього криється у значному тіньовому секторі фінансово-господарської діяльності, який, за визначенням деяких дослідників, охоплює 60 економіки. При цьому зауважимо, що 40 населення в тому числі й майбутні пенсіонери одержують офіційно не зареєстровані доходи. Залучити ці кошти, принаймні частково, надзвичайно важливо, бо, за експертними оцінками, вони становлять досить велику суму - 10-15 млрд. дол.

Це складне питання, тому що переважна частина цих коштів населення націлена на придбання майна і нерухомості. Крім того, значна частина заощаджень вкладається у короткострокові активи, які забезпечують високу дохідність або вивозяться за кордон. Значним потенційним джерелом реального фінансування є кошти, які вивозяться за межі країни. Безперечно, навіть в умовах найдосконалішої фінансової інфраструктури наявних банків, страхових компаній,

інвестиційних фондів тощо далеко не всі кошти були б використані у самій країні. Проте потенційні можливості цього джерела надзвичайно великі, враховуючи. що, за оцінками фахівців, обсяг капіталів, вивезених за межі України в період реформ, досяг 20 млрд. дол. Глибинний фінансовий зміст зовнішніх надходжень полягає у тому, що вони, як правило, є результатом заощаджень, здійснених у інших країнах.

Ці заощадження можуть повертатися в Україну у вигляді фінансових запозичень міжнародних організацій, фондів або іноземних держав . Навіть у тих порівняно незначних надходженнях іноземного капіталу певну їх частину становлять національні заощадження, які свого часу були інвестовані не в економіку України, а за її межі і згодом можуть повернутися. Інший спосіб залучення коштів у пенсійні фонди - це житлове будівництво.

Стан житлової проблеми в Україні можна охарактеризувати такими показниками більш як 10 населення не мають окремого житла, на 100тис. сімей щорічно зростає черга на державне житло, середній темп перебування на квартирному обліку - 10-15 років. З урахуванням наявності заощаджень у населення можна проблему фінансування будівництва житла розв язати на користь збільшення пенсійних фондів. До технології, заснованої на принципі заощадження - акумуляція - позика - пенсійні виплати , належить

система житлобудівних заощаджень. Основна ідея цієї системи кредитування полягає в мобілізації вільних коштів населення на будівництво і придбання житла в рамках переважно спеціалізованих банківських інститутів. Суть цієї системи можна уявити на прикладі ситуації якщо житловий об єкт коштує 50 тисяч грошових одиниць, а кожний, хто бажає придбати його, може щорічно заощаджувати лише 5 тисяч грошових одиниць, то він зможе здійснити своє бажання відповідно через 10 років.

Але коли 10 таких бажаючих об єднають свої заощадження, то вже через рік один із них зможе мати своє житло. За умови, якщо вони продовжуватимуть заощаджувати, в результаті виграють усі члени такого об єднання, тому що середній строк отримання житла значно скоротиться. Цей час прискориться ще більше за рахунок пенсійних внесків. Одночасно виграють і вкладники останніх, тому що нагромаджуватиметься капітал

і виплата за рахунок цих пенсій. На практиці така система фінансово-майнових відносин може бути досить складною, оскільки не всі вкладники прагнуть до однакової мети, не всі хочуть або можуть заощаджувати відповідну суму. Саме складність таких фінансових відносин при розподілі наявного фонду і є однією з головних причин того, що такою системою кредитування займаються спеціалізовані фінансово-кредитні установи, діяльністю яких опікується держава.

Разом із тим однією з причин, що стримує розвиток такого способу акумуляції коштів, є розрив між доходами переважної частини населення і вартістю житла. В Україні він значно перевищує аналогічні показники в економічно розвинутих країнах. Так, якщо в країнах Західної Європи співвідношення між середньорічними доходами громадян і середньою вартістю одиниці житла становить 1 3, то в

Україні - не менш як 1 11, а в деяких регіонах цей розрив ще більший. Таким чином, висока вартість житла в поєднанні з низькими доходами переважної більшості населення не дає змоги розв язати проблему придбання житла за рахунок власних коштів громадян і банківської позики. Водночас аналіз фінансової ситуації на ринку житла свідчить, що значна частина громадян прагне вкласти свої тимчасово вільні кошти в різні цінні папери численних будівельно-фінансових

інвестиційних компаній і фондів, що діють в Україні. Зважаючи на альтернативу потенційних джерел формування пенсійних фондів, слід звернути увагу і на проблему управління фінансами пенсійної системи. Згідно з новою системою фінансові інститути матимуть у розпорядженні вже не залишки коштів, а накопичувальні фонди, якими захочуть скористатися. Тобто в цих умовах виникне проблема гарантованого

і прибуткового інвестування коштів. Іншими словами, знадобиться надійний інвестор, яким може бути комерційний банк, чи страхова компанія, чи виконавець інвестиційного проекту. Крім привабливості для населення того чи іншого фінансового інструменту вкладення коштів, велику роль відіграють психологічні чинники, передусім ступінь довіри населення до тих структур, які мобілізують фінансові ресурси.

Отже, аналіз потенційних джерел системи пенсійного забезпечення свідчить, що основною проблемою є створення умов для їх трансформації у реальні джерела. Якщо проаналізувати реальну ситуацію в українському законодавстві, то слід зауважити, що коштами фонду є обовязкові страхові внески підприємств, організацій і громадян. А якщо детальніше, то кошти фонду формуються за рахунок страхових внесків роботодавців страхових

внесків громадян, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю, у тому числі фермерів, адвокатів тощо страхових внесків інших категорій працюючих громадян асигнувань із Державного бюджету України на виплату державних пенсій та допомог військовим і прирівняним до них по пенсійному забезпеченню громадянам, їхнім сімям соціальних пенсій, допомог на дітей у віці старших півтора року, на

індексацію зазначених пенсій та допомог, а також на надання пільг у частині пенсій, допомог і компенсацій громадянам, що постраждали від чорнобильської катастрофи, на витрати по доставці і пересилці пенсій та допомог коштів, що відшкодовуються Пенсійному Фонду України Державним фондом зайнятості населення України у звязку з призначенням дострокових пенсій та допомог коштів, стягуваних

із роботодавців і громадян у результаті предявлення регресивних вимог добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, а також прибутків від капіталізації коштів Пенсійного фонду України і інших надходжень див. дод.2 . 3. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ 3.1 Шляхи та засоби удосконалення пенсійної системи та дальшого проведення пенсійної реформи 1.

Забезпечення стабільного функціонування пенсійної системи. Для цього необхідно а посилити платіжну дисципліну стосовно сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України б забезпечити встановлення адекватності, обґрунтованості та прийнятності рівня фіскального навантаження, що спричиняє пенсійна система на фонд оплати праці в розширити базу нарахування страхових внесків, у тому числі за рахунок легалізації зарплати та підвищення

її рівня, скорочення неповної зайнятості та безробіття г опрацювати питання щодо розширення джерел фінансування пенсій, призначених на пільгових умовах ґ розмежувати функції органів виконавчої влади щодо державного регулювання та нагляду в системі накопичувального пенсійного забезпечення, а також посилити роль центрального органу виконавчої влади в сфері економіки щодо її впровадження та розвитку д розробити систему захисту пенсійних коштів від їх втрати знецінення в середньо- та довгостроковій перспективі з метою посилення

довіри населення до накопичувальної системи пенсійного забезпечення е сприяти підвищенню інвестиційної привабливості боргових зобовязань і ліквідності акцій вітчизняних емітентів. 2. Забезпечення соціальної справедливості у солідарній пенсійній системі. Для цього необхідно а удосконалити порядок перерахунку пенсій працюючим пенсіонерам та щодо обчислення заробітної плати для окремих категорій працівників

із урахуванням особливого характеру їх роботи б запровадити для всіх громадян єдині правила пенсійного забезпечення за рахунок страхових внесків та додаткове матеріальне забезпечення громадян у разі виходу на пенсію, з урахуванням особливого характеру умов праці та або практичного виконання завдань і функцій держави за рахунок коштів державного бюджету або роботодавців в упорядкувати розміри надбавок і підвищень до пенсії для різних категорій осіб в залежності від прожиткового мінімуму для

осіб, які втратили працездатність, з метою уникнення застосування різних підходів при визначенні їх розміру. 3. Формування ефективної, надійної системи недержавного пенсійного забезпечення. Для цього необхідно а розширити напрями інвестування пенсійних активів за сприятливих умов на фондовому ринку та макроекономічної стабільності б уніфікувати порядок оцінки пенсійних активів та визначення розміру пенсійних накопичень в системі недержавного пенсійного забезпечення та обовязковій накопичувальній

пенсійній системі, впровадження щоденного розрахунку чистої вартості пенсійних активів та щоденного розрахунку вартості одиниці пенсійних внесків активів за єдиною методикою в привести програми добровільного пенсійного забезпечення, діяльність яких регулюється окремим законодавчим актом, у відповідність до вимог Закону України Про недержавне пенсійне забезпечення г визначити послуги

із адміністрування недержавних пенсійних фондів послугами із недержавного пенсійного забезпечення та поширення на них діючої системи оподаткування, передбаченої для аналогічних послуг ґ прирівняти одноразову виплату із системи недержавного пенсійного забезпечення за порядком оподаткування до пенсії на визначений строк, що виплачується з недержавного пенсійного фонду учаснику фонду в порядку та строки, що визначені законодавством

д сприяти емісії цільових середньо- та довгострокових облігацій внутрішньої державної позики е запровадити міжнародні стандарти інвестиційної діяльності та звітності для суб єктів системи накопичувального пенсійного забезпечення та механізмів корпоративного управління в системі недержавного пенсійного забезпечення є здійснити заходи по запровадженню обовязкової накопичувальної пенсійної системи ж уніфікувати структури, правила та вимоги щодо функціонування обов язкової

і добровільної складових системи накопичувального пенсійного забезпечення з активізувати участь роботодавців у системі додаткового пенсійного забезпечення к здійснити додаткові заходи щодо захисту коштів системи накопичувального пенсійного забезпечення від знецінення, втрат та інших ризиків л забезпечити розробку та сприяння впровадженню обов язкових професійних пенсійних програм для окремих категорій осіб, зайнятих на роботах із особливо шкідливими

і особливо важкими умовами праці, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах або за вислугу років, із одночасним здійсненням заходів щодо створення роботодавцем безпечних для здоровя робочих місць, та для тих працівників, яким роботодавець не в змозі забезпечити або не забезпечив безпечних та нешкідливих умов праці. 4. Удосконалення та спрощення механізму функціонування та забезпечення зрозумілості пенсійної системи для громадян і роботодавців. Забезпечення громадського контролю за функціонуванням

Пенсійного фонду України. Для цього необхідно а стандартизувати, автоматизувати та централізувати технологічні процеси в солідарній та обовязковій накопичувальній системах пенсійного страхування, підвищити якість і оперативність обслуговування громадян б сформувати склад правління Пенсійного фонду на основі паритетного представництва сторін соціального діалогу в запровадити єдину систему обліку набутих громадянами пенсійних прав у системі загальнообовязкового державного пенсійного

страхування г впровадити стандарти оприлюднення показників, що характеризують поточний стан функціонування пенсійної системи, а також прогнозів її розвитку ґ підвищити рівень суспільної обізнаності стосовно пенсійної реформи шляхом проведення ефективної інформаційно-розяснювальної роботи серед населення, роботодавців, профспілок, обєднань громадян та юридичних осіб, зокрема щодо переваг та ризиків функціонування накопичувальної системи пенсійного забезпечення, а також забезпечити стабільне фінансування таких заходів.

5. Уніфікація пенсійного законодавства. Для створення універсальної та зрозумілої законодавчої бази дальшого реформування національної пенсійної системи необхідно її уніфікувати за однорідними групами правовідносин, відійшовши від врегулювання умов пенсійного забезпечення окремих професійних категорій громадян різними законодавчими актами. Це створить передумови для дальшої кодифікації пенсійного законодавства.

Питання пенсійного забезпечення повинні регулюватися виключно пенсійними законами. 3.2 Очікувані результати виконання Концепції удосконалення пенсійної системи - фінансова стабільність пенсійної системи - забезпечення конституційного рівня пенсійних виплат і дотримання положень Європейського кодексу соціального забезпечення та конвенції Міжнародної організації праці про мінімальні норми соціального забезпечення 102 в частині пенсійного

забезпечення - запровадження справедливого механізму зростання пенсійних виплат - створення справедливої, прозорої пенсійної системи - поступовий перерозподіл навантаження зі сплати страхових внесків між роботодавцем та працівником із одночасним гарантованим підвищенням заробітної плати найманому працівникові, що забезпечить контроль за перерахуванням страхових внесків з боку застрахованої особи - майбутнього пенсіонера - правове регулювання пенсійної системи, що здійснюватиметься виключно пенсійним законодавством - розвиток недержавного

пенсійного забезпечення. Впровадження в пенсійній системі накопичувальної складової дасть змогу забезпечити можливість примножити страхові внески громадян та передати накопичений капітал у їх власність з правом його успадкування, а також підвищити індивідуальну зацікавленість громадян у сплаті страхових внесків кожен накопичує для себе формування джерел довгострокових інвестиційних ресурсів для національної економіки запобігання зростанню фіскального

навантаження на роботодавців у частині соціальних нарахувань на фонд оплати праці. Ризики при зволіканні із реалізацією заходів, визначених Концепцією Зволікання із подальшим реформуванням пенсійної системи призведе до - незабезпечення фінансової стабільності у солідарній системі, що позбавить можливості підвищувати рівень пенсійного забезпечення - відстрочення запровадження обовязкової накопичувальної пенсійної системи - постійного підвищення дотацій

з Державного бюджету України до Пенсійного фонду України. ВИСНОВКИ Сьогодні система пенсійного забезпечення керується новим Законом України Про загальнообовязкове пенсійне страхування , це свідчить про завершення великого багаторічного і, без перебільшення , визначального етапу пенсійної реформи. З іншого боку, це означає початок не менш відповідальної

і складної роботи, повязаної із втіленням в життя нового механізму пенсійного забезпечення, тобто це приведення у відповідність з цим законодавством чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, а також прийняття нових необхідних для повноцінної реалізації базових пенсійних законів. Пенсійне забезпечення в Україні - це державна система, яка є головною складовою системи соціального захисту населення.

Реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення здійснює Міністерство праці та соціальної політики і Міністерство фінансів України. Управління фінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд України, а обіг коштів у пенсійній системі відбувається через банківські установи та відділення зв язку. Проаналізувавши стан пенсійного забезпечення ми зробили висновок, що на часі необхідна

розробка законопроектів щодо поступового впровадження обовязкової накопичувальної пенсійної системи, щодо впровадження пільгового пенсійного забезпечення громадян, які працюють у шкідливих умовах, через недержавні корпоративні та професійні пенсійні фонди. До речі, вирішення останнього питання повинно мати неабиякий ризик для солідарної системи. Зараз над відповідним законопроектом розпочинає роботу спеціальна міжвідомча робоча група.

У новому виразі пенсійного забезпечення принцип один - хто сплачує внески, той в майбутньому отримає пенсію у відповідному розмірі, хто не сплачує внесків, той зможе розраховувати лише на державну соціальну допомогу. Звісно, що розмір останньої буде значно менший за найменшу трудову пенсію. Це об єктивні peaлії, звірені з економічними законами, які визначають чітку залежність отримуваних благ від трудового внеску. Що стосується інших положень пенсійної реформи, то одним з найважливіших

є питання про встановлення віку виходу на пенсію за майбутнім законодавством. З огляду на світовий досвід, на несприятливу демографічну ситуацію в Україні, а також беручи до уваги різні точки зору щодо цього питання, потрібно зазначити, що проблема збільшення пенсійного віку існує. Але законодавці пішли компромісним шляхом, а саме шляхом надання права громадянинові самостійно приймати рішення стосовно виходу на пенсію чоловіків

і жінок у віці, визначеному чинним законодавством, чи продовжувати працювати далі. При цьому законом Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування передбачено збільшення розміру майбутньої пенсії за кожен рік страхового стажу після досягнення вказаного віку. Збільшення відбуватиметься на відповідний відсоток, починаючи з 3 за перший рік і закінчуючи 85 за десять додаткових років. На цей час необхідно привернути увагу громадськості до одного

з суттєвих питань, від вирішення якого залежатиме успіх реформи. Це питання розуміння громадянами України суті реформи і ступінь їх довіри до нової пенсійної системи. Завдання, яке ставилось перед розробниками законів - це досягнення максимальної прозорості пенсійної системи. Лише досягнувши цього можна говорити про її повну керованість, а відтак

і надійність. З цією метою розроблено і впроваджено систему персоніфікації пенсійних внесків, про яку вже говорилось, створено умови для забезпечення участі сторін застрахованих осіб і роботодавців в управлінні Пенсійним фондом. За системою встановлюється чіткий контроль з боку держави. Щороку Пенсійний фонд України інформуватиме застрахованих громадян щодо стану їх пенсійного рахунку в загальнообов язковій накопичувальній системі.

Для досягнення тієї самої мети в системі недержавного пенсійного забезпечення передбачено участь представників застрахованих осіб в управлінні недержавним пенсійним фондом, реалізовано принцип диверсифікації функцій управління пенсійними активами і передбачено взаємодію різних державних органів у проведенні контролю і нагляду за суб єктами недержавного пенсійного забезпечення. Нині активно проводиться робота, розрахована на перспективу.

Фахівцями Міністерства Праці, Пенсійного фонду України розробляються механізми і технології подальшого удосконалення системи збирання і обробки даних персоніфікованого обліку, які застосовуватимуться в майбутньому. Вивчаються можливості щодо зменшення адміністративних витрат Пенсійного фонду і поєднання деяких функцій фондів соціального страхування.

Початок повномасштабної пенсійної реформи став основою значних позитивних перетворень у суспільстві. Для реалізації всіх етапів реформи потрібен час. Таким чином, можна підвести підсумок, що в Україні було створено законодавчі умови для становлення системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, основною метою якого є забезпечення достойного рівня життя громадян, які протягом свого трудового життя сплачували страхові внески, неприховуючи своїх трудових доходів.

Пенсійна реформа спрямована на створення рівних можливостей для пенсійного забезпечення громадян незалежно від сфери їх зайнятості та виду діяльності, усунення диспропорцій у розмірах пенсій. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 1. Конституція України, прийнята на пятій сесії Верховної ради України, 27 червня 1996 року. 2. Закон України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування 1058-IV від 09.07.2003. 3.

Закон України Про недержавне пенсійне забезпечення від 9 липня 2003 р. 1057-ГУ 4. Закон України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 р. 1788-ХП 5. Закон України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ , від 9 квітня 1992 р. 2262-ХП 6. Закон України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та

інших громадян похилого віку в Україні від 16 грудня 1993 р. 3721-XII 7. Закон України Про пенсії за особливі заслуги перед Україною від 1 червня 2000 р. 1767-Ш 8. 23. Закон України Про збір на обов язкове державне пенсійне страхування від 26 червня 1997 р. 400 97-ВР 9. Закон України Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та

інвалідам від 18 травня 2004 р. 1727-ІУ 10. Закон України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування 1058-IV від 09.07.2003, Науково-практичний коментар, АТВ , Киїів, 2005. 11. Вісник пенсійного фонду України, березень 2005, С. 30-33. 12. Вісник пенсійного фонду України, березень 2006, С. 25-30. 13.

Вісник пенсійного фонду України, березень 2007, С. 32-35. 14. Вісник пенсійного фонду України, липень 2007, С. 26-27. 15. Вісник пенсійного фонду України, червень 2009 16. Грушко В.І Грушко Н.В Бевзенко О.В Красота О.В Лаптєв С.М Лубунь О.С Рулік І.І Павлюк К.В Рясна К.В Шпильова

Т.І Пенсійна система України, навчальний посібник, за редакціею доктора економічних наук, професора Грушка В.І Київ, Кондор, 2006. 17. Зайсук Б.О Зарудний О.Б Березіна С.Б Александров В.Т Недбаєва С.М Загльнообовязкове державне пенсійне страхування, навчальний курс, АВТ , Київ, 2005 18. Надточій Б Демчук Л Пенсія в Україні, коментар до Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування ,

Київ, Юрінком Інтер, 2007. 19. Приходько Ю. В. Правові проблеми недержавних пенсійних фондів України Держава і право К 2004 Вип.25 С.414-419. 19. Соломка О. М. Сучасні проблеми формування змішаної пенсійної системи в Україні Наукові праці К 2007 N23 Економіка С.83-86. 20. Харитонова Л.І Пенсійна реформа в України, навчально-методичний посібник,

Юридична література , Одеса, 2006 21. http www.pension.kiev.ua Пенсійна реформа в Україні 22. http www.pfu.gov.ua Пенсійний фонд України