ТЕМА:

“Медицина Стародавньої Риму і Греції”

Великий вплив на історичний розвиток людства зробили Древня Греція (Еллада) і Древній Рим.

Наукова медицина почала свій розвиток у Древній Греції. У Греції існували школи, де готувалися лікарі по типу ремісничого учнівства. Найбільш відомі школи на берегах Малої Азії на острові Кіс і півострові Кнід.

У порівнянні з древньою медициною в інших країнах медицина в Греції в меншій ступені знаходилася під впливом релігії. Жрецька каста не мала пануючого впливу. З розвитком рабовласницького ладу, і в зв'язку з цим релігії, храми в Греції, як і в інших країнах стародавності, стали також місцями лікування, а жреці привласнили собі функції лікарів. Але поряд із храмовою, жрецькою медициною продовжувала існувати і народна медицина.

У Древній Греції в ряді міст були суспільні лікарі, що безоплатно лікували бідних громадян і вживали заходів проти епідемій, минулого і домашніх лікарів у знаті і багатіїв. Мандрівні лікарі — періодевти обслуговували торговців і ремісників. Світські лікарі обслуговували поранених під час воєн.

Поряд з асклепіонами (приміщення, що призначалися для лікування при храмах) продовжували існувати лікарні і школи лікарів не жреців; існували і дрібні ятреї — тип приватної лікарні вдома в лікаря. Назва «асклепійон» походить від імені Асклепія. Асклепій (ескулап по-латинському), по переказу лікар, що жив у північній Греції, згодом був обожнений і вважався богом лікарського мистецтва — сином Аполлона «зцілювального». Багато великих лікарів Древньої Греції і Риму вважалися його нащадками. Покровителька окремих галузей медицини Гігіея (звідси термін «гігієна») і лікарської терапії (Панакея) вважалися його дочками.

Звичайно Асклепій зображувався з великим ціпком, навколо якого оповилася змія — емблема мудрості, здоров'я і медицини. У міфології країн Древнього Сходу також часто фігурувала змія, звичайно разом з божествами, яких зв'язували зі здоров'ям людей і медичною діяльністю: зустрічається змія й у руках жриць, що підносять молитви чи приносять жертви. Професійною емблемою лікаря стала змія. Зображення це збереглося до наших днів, хоча первісний зміст його давно втрачений.

Храм Асклепія в Епідаврі й інші асклепійони в Греції розташовувалися звичайно в місцевості з гарним кліматом, що у сполученні з правильним режимом, тишею, харчуванням благотворно діяв на хворого. Відому роль грало вселяння: підготовляли хворого посадою, молитвами, музикою, жертвоприносинами, що одурманюють паліннями. Далі випливав сон хворих у храмі, і жреці тлумачили сни, що при цьому бачив хворий. Приділялася увага водолікуванню і масажу, вироблялися і хірургічні операції. При розкопках виявлені залишки хірургічного й іншого медичного інструментарію: ножі, ланцети, голки, пінцети, гачки для раней, кісткові шприци, зубні щипці, долота, шпателі, зонди й ін.

При розкопках виявлені зліпки хворих органів, що приносилися хворими в храми іноді як жертвоприносини в надії на лікування, іноді як подяка за лікування. Зліпки ці виготовлялися з глини, мармуру, дорогоцінних металів, представляючи в цьому випадку своєрідний вид гонорару жрецям. Вони дають представлення як про хвороби, із приводу яких зверталися в храми, так і про рівень анатомічних зведень у древніх греків.

Характерною рисою давньогрецької культури була велика увага до фізичних вправ, до загартовування й у зв'язку з цим до особистої гігієни. У сучасній фізкультурі збереглися давньогрецькі терміни, наприклад стадіон і ін. Молодь училася в гімназіях — школах фізичних вправ. На численних грецьких вазах — предметах повсякденного побуту — збереглися художні зображення відходу за тілом: обливань, розтирань, масажу і т.д. Давньогрецькі скульптори в численних статуях відбили культ здоров'я і краси тіла.

Під впливом передових філософських навчань древніх греків — стихійного матеріалізму і наївної діалектики — передові лікарі Древньої Греції епохи її розквіту дали нові рішення багатьох питань медицини: про матеріальні причини хвороб, про зв'язок їхній із зовнішнім середовищем, про хворобу як змінюється явищі, що проходить у своєму плині визначені стадії, про необхідність спостереження за ходом хвороби і т.п. Ці нові підходи до хвороби і її лікуванню сприяли розширенню і поглибленню медичних знань.

Родоначальником наукової медицини був Гіппократ (460-370 р.м. до н.е.). У своїй лікувальній практиці він використовував близько 200 лікарських рослин і застосовував їх без переробки. Гіппократ вважав, що лікарські речовини містяться в природі в оптимальному виді і лікарські рослини в неопрацьованому виді й у виді соків роблять кращу дію на організм людини. Давньогрецький лікар писав, що "медицина їсти мистецтво наслідувати цілющому впливу природи". Він застосовував такі рослини, як білена, бузина, гірчиця, ірис, золототисячник, мигдаль, м'ята, чілібуха і т.д.

У Древньому Римі медицина розвивалася під сильним впливом грецької медицини. Праці видатного лікаря і фармацевта Клавдія Галена мали велике значення не тільки для давньоримської медицини, але і для наступного розвитку медицини і фармації. Найбільше значення мають два його травники, у яких описане більш 300 лікарських засобів з рослин. Гален, на противагу Гіппократові, вважав, що в рослин є два початки: одне з них робить на хворий організм лікувальна дія, інше чи даремно навіть шкідливо.

У Римі в умовах великої держави медицина одержала значно більші можливості розвитку, ніж в інших східних рабовласницьких державах з їхнім більш низьким рівнем продуктивних сил, з їх патріархальними пережитками. Високий рівень розвитку державності виразився в створенні постійної армії. Далекі походи римських легіонів у місцевості, що різко розрізняються по кліматі і санітарних умовах, сприяли виникненню різноманітних захворювань. Щоб зберегти боєздатність армії і надавати хірургічну допомогу в боях, були створені військові госпіталі (валетудінарні, буквально - здравниці), виділені табірні лікарі.

До нашого часу збереглися сліди санітарних споруджень, що обслуговували мирні нестатки великих міст римської держави і насамперед самого Рима. Велике число рабів дозволяло здійснювати будівництво великих споруджень по міському благоустрої і санітарії: водопроводів каналізації, бань і ін. Пам'ятником міського благоустрою Древнього Рима залишаються і великі лазня-терми (з III століття до н.е. і пізніше); деякі з них були розраховані на тисячі купаючихся одночасно. При термах малися площадки для фізичних вправ і змагань, для відпочинку і прийняття їжі, для народних зборів і ін.

У законах римлян існували постанови санітарного характеру: заборона ховатися усередині міста, розпорядження користатися для питва водою не з Тібру, на берегах якого розташований Рим, а ключовою водою із Сабінських гір і ін. Спостереження за проведенням санітарних заходів входило в обов'язок спеціальних міських чиновників (не лікарів) — едилов.

В імператорському Римі була введена посада архіятрів — головних лікарів, що спостерігали за іншими лікарями. Згодом архіятри були введені у віддалених провінціях Римської імперії як посадові особи для спостереження за здоров'ям римських воїнів і чиновників. Лікарі складалися при цирках, театрах, суспільних садах, а пізніше при виниклих об'єднаннях ремісників.

Лікуванням у Древньому Римі займалися звичайно іноземці — спочатку раби з військовополонених, потім вільновідпущеники і приїжджі іноземці: переважно греки чи вихідці з країн Сходу — Малої Азії, Єгипту й ін. Положення лікарів у Римі відрізнялося від їхнього положення в Древній Греції. У Греції лікарська діяльність була справою особистої угоди хворого і лікуючого його лікаря; держава залучала лікарів до роботи під час чи епідемій воєн. У Римі були елементи державної лікарської діяльності і лікарської справи. У Римі медицина в значній мірі втратила зв'язок з релігійними встановленнями (храмами). Храмова медицина в Римі відігравала незначну роль. Як і в Греції, у Римі відбувалася боротьба «лінії Демокріта» і «лінії Платона», прогресивних тенденцій у науці і політику з регресивними, реакційними тенденціями. У період упадку і розкладання рабовласницького суспільства, коли існувала Римська імперія, переважали реакційні філософські і соціально-політичні навчання. Це знайшло відображення й у медицині.

Медицина Древнього Рима була тісно зв'язана з медициною Греції, однак вона мала і свої особливі риси. Матеріалістичні погляди Демокріта і Епікура в Римі одержали подальший розвиток у Лукреція Кара (99—54 р. до н.е.), головного представника римського матеріалізму й атеїзму. Матеріалістичний атомізм Лукреція і його представлення про біологію і медицину одержали відображення в знаменитій поемі Лукреція «Про природу речей». З позицій атомістичного навчання Лукрецій підходив до питанням медицини, зокрема питанням поширення заразних хвороб. Лукрецій визнавав наявність у природі дрібних, невидимих простим оком часток («насінь»), з яких окремі є хвороботворними і можуть викликати заразні хвороби.

До нашого часу збереглися сліди санітарних споруджень, що обслуговували мирні нестатки великих міст римської держави і насамперед самого Рима. Велике число рабів дозволяло здійснювати будівництво великих споруджень по міському благоустрої і санітарії: водопроводів каналізації, бань і ін.

Храмова медицина в Римі відігравала незначну роль. Як і в Греції, у Римі відбувалася боротьба «лінії Демокріта» і «лінії Платона», прогресивних тенденцій у науці і політику з регресивними, реакційними тенденціями. У період упадка і розкладання рабовласницького суспільства, коли існувала Римська імперія, переважали реакційні філософські і соціально-політичні навчання. Це знайшло відображення й у медицині.Лікар Асклепіад (128—56 р. до н.е.) в основу своїх медичних поглядів поклав філософське навчання Епікура і Лукреція. По навчанню Асклепіада, людський організм складається з атомів. Вони утворяться з повітря в легенях і з їжі в шлунку, потім надходять у кров і розносяться нею по організму, де і споживаються тканинами для харчування і відновлення речовини. У тканинах атоми рухаються по невидимим канальцям (порах). Якщо атоми рухаються в порах безперешкодно й у тканинах розташовуються правильно, то людина здорова. Причину хвороби Асклепіад бачив у порушенні: правильного розташування атомів, у змішанні рідких і газоподібних атомів і в порушенні руху атомів, їхньому застої, що приводить до зміни щільних частин. Найближчою причиною порушення руху атомів у порах і розташування їх у тканинах Асклепіад вважав зайве чи звуження розслаблення пір. Стан пір залежить від шкідливості клімату, місцевості і способи життя людини — шкідливостей харчування, нестачі руху.

Метою лікування Асклепіад вважав відновлення правильного руху і розташування атомів і рекомендував розумне харчування і можливо більше перебування на повітрі, оскільки з їжі і повітря утворяться атоми, що складають тіло, а також фізичні вправи, щоб сприяти руху атомів по порах і тканинам. Бачачи найближчу причину хвороби у твердих частинах, у тканинах органів, Асклепіад рекомендував звільняти пори, засмічені і звужені внаслідок неправильного змішання атомів.

Особливе значення Асклепіад додавав «невидимому подиху» шкіри. Це шкірний подих (випар), як і загальний рух часток у тілі, необхідно підтримувати насамперед загальною чистотою, частими обмиваннями, а потім і більш сильними впливами, які розтирання, потіння, фізичні вправи, гімнастика, ходьба, біг.

Ґрунтуючись на положенні Епікура, що природа може шкодити, а шкідливі бажання варто суворо придушувати, Асклепіад перший з лікарів вказав, що природа не завжди доброзичлива і непогрішна, а навпаки, нерідко здатна заважати зціленню організму.

Асклепіад відкинув ідеалістичні уявлення, що хвороба є кара богів і, раз розпочалася, то повинна обов'язково пройти усі фази, закінчуючи смертю хворого чи його видужанням. По Асклепіаду, хвороба може зупинитися на будь-якій фазі і розвиватися в зворотному напрямку. Асклепиад пішов далі Гіппократа і вважав, що лікарським утручанням можна перервати хід хвороби. Асклепиад і його школа представляли передовий матеріалістичний напрямок у медицині Древнього Рима. Цьому напрямку протистояв реакційний ідеалістичний напрямок, що особливо оживилося в період імперії в перші століття н.е.

Цельс. Авл Корнелій Цельс (30—25 р. до н.е., 40—45 р. н. е.), багатий рабовласник, написав твір «Про медицину», у якому прагнув дати корисні зведення рабовласникам, змушеним лікувати своїх рабів, тому що раби стали дороги і лікувати їхній стало економічно вигідно. Цельс поряд зі зведеннями по семіотиці, діагностиці, прогностиці, диететике і методам лікування привів також опису деяких хвороб. Частина праці Цельса присвячена хірургії і хворобам кіст. Деякі описи і визначення Цельса ввійшли в медичну науку і збереглися дотепер. Випливаючи в основному за Гіппократом, Цельс критично зібрав і зберіг для наступних поколінь добутку інших древніх медиків, і багато цих добутків дійшли до нас тільки завдяки йому. Так, значною мірою завдяки Цельсу ми знаємо про роботи Герофіла. Еразістрата й інших лікарів і вчених Олександрійської школи.

Соран Ефеський. В II столітті н.е. у Римі жив грецький лікар Соран Ефеський. Він був тонким спостерігачем і автором багатьох творів по гінекології, акушерству і педіатрії. Роботи Сорана містять великий матеріал по діетеці, відходу за новонародженими і грудними дітьми. Сораном докладно розібрані багато питань: перев'язка пуповини, одяг дитини, відхід за ним, сповивання, відібрання від грудей, харчування далекі походи римських легіонів у місцевості, що різко розрізняються по кліматі і санітарних умовах, сприяли виникненню різноманітних захворювань. Щоб зберегти боєздатність армії і надавати хірургічну допомогу в боях, були створені військові госпіталі, виділені табірні лікарі тощо.

ЛІТЕРАТУРА

1) П.Е. Заблудовський, Г.Р. Гачок, М.К. Кузьмін, М.М. Левіт Історія медицини, Москва, "Медицина", 1981.

2) М.П. Мультановський "Історія медицини" вид. Медицина", Москва, 1967.