Велика гірська система Карпат починається недалеко
від Братіслави (Словаччина) і закінчується на південному сході поблизу Залізних
воріт (Румунія). Довжина Карпат приблизно 1500 км. Дугою із трьох сторін
оточують вони Середньоєвропейську низовину. У північно-західній частині їхня
ширина становить 240 км, у південно-західній - 340, а в північно-східній, де
розташовані українські Карпати, вона звужується до 100-120 км.

Залежно від
розташування, біогеографічного районування та особливостей Карпати поділяються
на Західні, Східні і Південні. Західні  -  розташовані на території Словаччини,
Чехії, Польщі і, частково, Угорщини, де й є найвища точка Карпат  - гора Герлах
(2655 м). Південні  -  меридіально розкинулися на території Румунії. Східні (за
винятком Східних Бескидів, що у Словаччині та Польщі, а також Семиградських
гір, що у Румунії) - на території України.

Середня висота
українських Карпат - 1000 м. На них припадає 10,3% площі усіх Карпат і 3,5%
території України.Простягаються вони з північного заходу на південний схід
майже на 280 км при середній ширині - 100 км. Найвища вершина - гора Говерла
(2061 м). В межах України Карпати діляться на: зовнішні (Скибові), куди входять
Бескиди, Горгани і Покутсько-Буковинські Карпати; центральні або Верховинські;
внутрішні або Полонинсько-Чорногірські.

Карпати належать до відносно молодих гірських систем. Вони з’явились в
альпійській геологічній зоні в мезозойський період і переважно у кайнозойську
єру (приблизно 50 міліонів років тому). Молода крейда і палеогенні відкладення,
що містять деякі піщаники та глину, домінують в регіоні. В результаті їх ерозій
була сформована скеляста область, яка називається “греготи”. Нова ера принесла
з собою активізацію тектонічніх процесів в регіоні, що призвело до формування
“скибових” Карпат.

Україньські Карпати є центральною й найбільшою
частиною західних Карпат.  Вониі починаються від перешійка на Лупківській горі
на сході і закінчуються Бучецьким масивом в Румунії. Загальна довжина гірської
системи є 240 км, 110 км з Півночі на Південь в своїй найширшій частині.
Українські Карпати зростають за висотою з Північного заходу на Південний схід:
г. Гусля (1405), г. Негровець (1712), г. Петрос (2020), г. Говерла (2061). Відповідно
стають менш густими букові та смерекові ліси, і на найвищих гірських вершинах
західних Карпат формують альпійські луги. Відносно вологості та опадів клімат
трьох регіонів може бути охарактеризований так: напіввологій і теплий
(прикарпатські рівнини -  від 200 до 500 мм дощу і 9С середньорічна
температура); вологий і прохолодний (Кобилецька поляна:400 – 600 м над рівнем
моря, 1000 мм опадів та 6С  - середньорічні показники); дуже вологий і
прохолодний ( висота більш ніж 800 м, 1400 мм опадів та 3С -  сереьорічні
показники).

Хоч гори обжиті Гуцулами, Бойками та Лемками вже
декілька століть, там все одно зберігається багато незайманих куточків природи.
Найбільшими територіями, які знаходяться під охороною держави, є Карпатський
національний заповідник, Синевірський національний заповідник та Стужицький
національний парк. Гуцульский народ традиційно проживає в західній частні
українських Карпат,тоді як лемки оселилися на територіях, які зараз належать
Польщі.

Частина карпатських гір 
називається Бескідами. Це досить маленький регіон західной України і східної
Польші, поділений між лемками та бойками. Після другої світової війни в 1947
році місцеві жителі (в більшості лемки та бойки) були вимушені мігрувати в інші
регіони Польші і Бескід став пустельною зелею, повною покинутих сіл,
зруйнованих церков та забутих цвинтарів. Тепер ситуація змінюється на краще,
хоча й досі Бескіди залишаються одним із найменш розвинутих регіонів Польщі.

Маючи унікальні і
різноманітні рекреаційні ресурси, українські Карпати оцінюються спеціалістами
як найперспективніший район для організації масового відпочинку та лікування
населення. Для розвитку санаторно-курортного господарства сприятливі усі райони
лісистих Карпат. За переконаннями фахівців Львівського держуніверситету імені
Івана Франка, найперспективнішою є північно-східна частина, яка має всі
можливості стати центром туризму і відпочинку світового рівня.

 Вперше назва
Карпати згадана ще у другому столітті нашої ери римським письменником Клавдієм
Птоломеєм.

Походження назви Карпати

Одні дослідники вважають, що
назва Карпати виникла із назви фракійського племені карпи, що проживало на
території Передкарпаття у третьому - четвертому столітті нашої ери. Інші - що
це слово має корені з доіндоєвропейського слова kar -
камінь (кам'яні гори), і порівнюють його з такими топонімами, як Каринтія
(південна область Австрії), острів Карпатос у Критському морі та Крас
(вапнякове море у Словенії).

Є ще й інша думка
вчених, за якою назва цих гір випливає із слов'янських термінів
"хрб", "харабат" - хребет. У літературі цей термін
зустрічається ще у батька історії та географії Геродота у назві однієї з лівих
приток Дунаю - Karpis. Вважається, що ця притока отримала свою назву від гір, в
яких брала початок. Однак людська пам'ять зберегла багато легенд, переказів,
казок та оповідок про виникнення назви Карпат. Ось одна із них.

Легенда про Силуна і Карпа

У старі прадавні часи, коли на
нашій землі жили люди-велети, що головою сягали до хмар, на цьому місці була
велика рівнина, пишно встелена квітами і помережана чистими синіми потічками.
Її володарем був Силун, який мав безліч різної худоби та добра, жив у
величезному палаці із білого мармуру і спав у золотій колисці, засланій
дорогими килимами. З ранку і до ночі важко працювали на нього слуги. Однак
ніхто не наважувався покинути володіння газди та йти на пошуки нової роботи.

Відслужив у нього тринадцять
років і один хлопець на ім'я Карпо-Дніпровський, бо прийшов сюди у пошуках
шматка хліба з берегів Дніпра. Усі слуги його дуже любили за працьовитість,
чесність і справедливість. Коли ж Карпові виповнилося двадцять років, вирішив
він повернутися додому. Вважаючи, що за роки важкої праці він дещо заробив у
володаря і той належно оцінить його службу, хлопець почав шукати нагоди
порозмовляти про це із Силуном. І ось, однієї ночі, коли той обходив своє газдівство,
Карпо й наважився на розмову:

- Довго у вас я прослужив чесно і віддано. Тепер
же маю намір повернутися до рідної домівки і хотів би просити платню за свою
службу.

Силун подумав, що слуга жартує, адже ніхто ще із
ним так раніше не говорив. Але Карпо повторив свої слова. І це не на жарт
розлютило Силуна, і він сказав:

- Я знаю, куди мої слуги повинні ходити і що
робити. І ти від мене нікуди не підеш.

Коли ж хлопець
і втретє повторив свою вимогу, що було, на думку господаря, надзвичайною
зневагою, якої пробачити ніяк не можна, Силун вигукнув:

- Тільки під землю тебе відпущу!

І, схопивши Карпа дужими
руками, вдарив ним об землю, аж утворилась велика яма. Підвівся парубок на
ноги, ніби нічого й не сталось, відчувши лише приплив небувалої сили, схопив
Силуна і так вдарив ним об землю, що та розкололась та поглинула грізного
газду. І як не намагався той вибратися на поверхню (бився головою й кулаками об
земну кору, тиснув плечима та руками, копав ногами), земля не відчинялася. Зате
від цих старань колишнього володаря на ще недавній рівнині почали утворюватися
горби. І чим більше ударів робив під землею Силун, тим вищими виростали гори.
Кажуть, що й донині він ще живий під землею, але дуже постарів і не має
колишньої сили, щоб дуже битись, однак не втратив надії вирватись на поверхню.
А люди на честь Карпа назвали гори, що постали, Карпатами.