Вступ.................................................................................................................. 2
1. Загальна характеристика птахів................................................................... 3
1.1 Лелека білий, бусол, або чорногуз - Сiconia ciconia (l.)............................ 3
1.2 Гуска сіра - Аnser anser (l.)......................................................................... 4
1.3 Шпак звичайний - Sturnus vulgaris L......................................................... 5
1.4 Зозуля звичайна - Сuculus canorus............................................................. 6
1.5 Ластівка сільська - Hirundo rustica l........................................................... 7
2. Дані власних спостережень за прильотом птахів, час прильоту птахів..... 9
2.1 Перельоти птахів та методи дослідження цього процесу......................... 9
2.2 Спостереження за прильотом лелеки білого........................................... 10
2.3 Приліт гуски сірої..................................................................................... 11
2.4 Приліт шпака звичайного......................................................................... 12
2.5 Приліт зозулі звичайної........................................................................... 13
2.5 Приліт ластівки сільської.......................................................................... 14
Підсумки спостережень................................................................................... 16
Висновок.......................................................................................................... 17
Список використаної літератури.................................................................... 18
Серед всіх тварин птахи – найбільш показова група. Вони частіше інших тварин потрапляють на очі. Для кожного виду птахів характерний цілий комплекс ознак, за якими, володіючи певними знаннями й навичками, можна досить швидко визначити видову належність птахів. Найбільше значення мають розміри і загальний вигляд птаха, його забарвлення, звуки, що видає птах (особливо його пісня), поведінка, місце перебування і пора року, в яку зустрічаються ті або інші види птахів на даній території.
Досить важливе значення для багатьох прахів має пора року, температура повітря. Більшість пташок прилітають до нашої країни навесні і відлітають восени до теплих країв на зимівлю. Птахи прилітають з теплих країв переважно для того, щоб відкласти яйця та висидіти потомство.
Завдання нашої курсової роботи полягають у вирішенні декількох питань, а саме: розглянути особливості та дати загальний опис досліджуваних видів птахів; з`ясувати особливості та строки прильотів досліджуваних видів птахів.
Мета нашої роботи розглянути особливості та привести власні спостереження за строками прильотів декількох видів птахів досліджуваного району .
Великі довгоногі птахи. Маса до 3500 г. Забарвлення чорно-біле. Самці і самки забарвлені однаково. У молодих птахів замість чорного кольору у забарвленні — буруватий. Птахи перелітні, зимують у Південній Африці і Південній Азії. В Україні гніздяться майже по всій території, крім південного сходу, Криму, високогір'я Карпат. Гніздяться, за рідкісним винятком, у населених пунктах або поблизу них. Їжу збирають на сирих луках, по берегах прісноводних водойм. Пташенята пищать, дорослі птахи голосу не мають, можуть тільки досить гучно торохтіти дзьобом, що можна почути лише в гніздовий період.
Живляться виключно тваринною їжею, переважно жабами, пуголовками, дрібною рибою, плазунами, водяними безхребетними. Зрідка хапають дрібних ссавців і птахів. Прилітають на Україну в березні. Гнізда багаторічні. Птахи починають їх ремонтувати або будувати нові на початку квітня. Гнізда з досить товстих палок, дуже міцні, витримують найсильніші вітри й бурі. Будують їх птахи на дахах будівель, деревах, іноді на стовпах телефонної чи електричної мережі. Повна кладка з 3— 6 білих великих яєць, у кінці квітня — на початку травня. Насиджують обидва птахи, 33 дні. Пташенята залишаються в гнізді близько двох місяців (53—55 днів).
Осінній відліт починається дуже рано, в кінці серпня. У цей час птахи часто збираються великими табунами. У першу половину вересня переліт закінчується по всій території республіки.
Здавна чорногузи користуються любов'ю і повагою у населення всіх країн і їх практично скрізь охороняють.
Великі птахи, дуже схожі на свійську гуску. Маса дорослих самців 5—6 кг. Самці і самки мають однакове буро-сіро-біле забарвлення. Молоді птахи відрізняються від дорослих відсутністю на череві і грудях темних плям. Раніше сірі гуси були дуже поширені майже по всій помірній смузі Євразії. Нині область поширення значно скоротилася внаслідок багаторічних переслідувань і зміни ландшафтів.
Сірі гуси гніздяться в окремих районах, де збереглися умови для їхнього існування. Зимують у південних районах Євразії і в Північній Африці. На території нашої місцевості гніздяться постійно в плавнях і в незначній кількості в пониззях річок, а також на окремих великих болотах. Улюблені місця — багаті водяною рослинністю великі площі заболочених земель, плавні в пониззях великих річок.
Чисельність птахів невелика і поступово зменшується.
У природі виділяються характерним виглядом, забарвленням голосом (ґелґотіння), що дуже подібний до крику свійської гуски. Під час перельотів утворюють у повітрі характерні трикутники або шеренги.
Живляться майже виключно рослинною їжею — зеленими частинами, корінцями, плодами і насінням переважно рослин, що ростуть біля води, але можуть годуватися і на культурних полях. Гнізда на купинах або на землі, серед очеретяних або комишевих заростей, побудовані із стебел рослин, паличок, корінців. Іноді вони бувають досить великих розмірів. Гніздо будує самка. Вона ж насиджує яйця, 27—28 днів. Повна кладка з 4—6 жовтувато-білих яєць. Пташенята піднімаються на крило в кінці липня.
Сірі гуси — цінні мисливські птахи, полювання на яких суворо обмежено. Заслуговують на повну охорону. Щоб збільшити кількість цих птахів, доцільно організовувати штучне розведення їх.
Птахи трохи менші за дроздів. Маса до 95 г. Дорослі птахи блискучо-чорні, з металічним зеленуватим, фіолетовим або червонуватим відтінком. Після линяння багато дрібних світлих плямок, які потім, у міру зношування пер, зникають, і у весняному оперенні птахи майже зовсім чорні. Самки забарвлені менш яскраво, ніж самці, але ця відмінність майже не помітна. У молодих птахів оперення має бурий відтінок.
Поширені майже по всій Європі (крім Крайньої Півночі) і в Північній Африці. Птахи перелітні, зимують у південних районах. Місця зимівель поступово пересуваються на північ. На Україні гніздові і перелітні птахи всієї території. Гніздяться в мішаних і листяних лісах, парках, садах, полезахисних смугах, у заплавних лісах, ярах і берегових урвищах, на скелях. У природі їх дуже легко визначають за зовнішнім виглядом і поведінкою. Пісня гучна, насичена звуками, запозиченими з пісень інших птахів, гавкання собак тощо. Під час співу хлопають крилами. Живляться майже виключно комахами. Пташенят вигодовують комахами. їдять також інших дрібних безхребетних — павуків, червів. Охоче їдять у кінці літа і восени ягоди, насіння, різні покидьки.
Прилітають на місця гніздування в середині березня. Гнізда роблять завжди в закритому приміщенні: в дуплах, норах, щілинах скель, стінах будівель. Охоче займають штучні гніздівлі — шпаківні. Нерідко утворюють великі гніздові колонії. Гнізда вимощують соломою, травою, зеленим листям, пір'ям різних птахів. Яйця однотонні, ніжно-блакитного кольору. Повна кладка з 5—7 яєць, у квітні — травні. У старих птахів буває друга кладка — в червні. Насиджує самка, 11— 12 днів. Пташенята залишаються в гнізді близько трьох тижнів. Після вильоту з гнізда молоді птахи утворюють великі мішані зграї і ведуть кочовий спосіб життя. Восени, у теплі, сонячні дні самці сідають біля своїх старих гнізд або шпаківень і співають.
Відлітають на південь у вересні — листопаді. Деякі птахи залишаються на зимівлю в південних степових районах.
Птахи корисні й декоративні. Потребують охорони, їх слід приваблювати в ліси, парки і сади.
Невеликі птахи. Маса до 120 г. Дорослі самці зверху темно-сірі, голова і крила мають бурий відтінок. Горло і груди в верхній частині сірі, черево біле, з темними поперечними смугами. Дорослі самки двох типів забарвлення: сірі, з помітним рудуватим відтінком верхньої частини тіла і з темними смугами на волі або іржаво-руді зверху, з темним поперечним візерунком. У молодих птахів верх тіла темно-бурий, з рудуватими смугами і білими плямками. Горло і воло темно-бурі, з жовтуватими смужками. Низ тіла білуватий, з вохристим відтінком і темними смужками.
На Україні поширені скрізь, де є деревні насадження або очеретяні зарості в заплавинах річок, по берегах боліт, озер, водосховищ.
У природі розпізнати зозулю дуже легко. У польоті вона нагадує дрібних яструбів або соколів. Має сіре смугасте забарвлення, схоже на забарвлення малого яструба. Проте політ зозуль відрізняється від польоту хижих птахів. Крім того, самець іноді в польоті починає «кувати». У зозулі, що сидить, добре видно довгі, іноді напівопущені крила і хвіст. Коли вона кричить, кожного разу «вклоняється». Голос — «ку-ку-ку-ку» самців і «паль-паль-паль» самок. Під час бійки самці подають ще шиплячі звуки.
Живляться майже виключно комахами, в тому числі волохатою гусінню шовкопрядів, яких не їдять інші птахи. Восени їдять також і ягоди.
Прилітають у середню смугу України порівняно пізно, в кінці квітня — на початку травня, коли вже дерева вкриваються листям. Самці майже відразу починають «кувати». Літаючи понад кущами, очеретяними заростями, в лісі зозулі помічають гнізда маленьких пташок і підкладають туди по одному яйцю. Яйця зозуль порівняно з розміром птаха дуже маленькі, майже не відрізняються за розмірами від яєць хазяїна гнізда. Забарвлення яєць зозулі також здебільшого дуже подібне до забарвлення яєць хазяїна гнізда. Отже, яйце зозулі залишається лежати в гнізді не поміченим. Розвиток пташеняти в яйці зозулі проходить скоріше, ніж у горобиних птахів (11—12 днів), тому її пташеня з'являється на світ раніше. Через кілька годин пташеня починає викидати з гнізда всі зайві предмети. Підлазить під яйце пташки-хазяїна, закочує яйце на. спину, потім випростовується і виштовхує його. Так пташеня зозулі викидає всі яйця. Буває, що яйце, а іноді голе пташеня, лежить під гніздом, а батьки його не помічають. Вони безперервно літають за їжею. Нагодувати велике ненажерливе пташеня зозулі важко. Воно залишається в гнізді 20 днів, але і після цього «названі» батьки годують його ще місяць — півтора. Найчастіше в умовах УРСР зозуля підкидає яйця у гнізда вільшанок, горихвісток, очеретянок, кропив'янок, щевриків.
Відлітають у серпні — першій половині вересня. Хоча зозулі наносять шкоду дрібним співочим птахам, знищуючи певну кількість пташенят, вони вважаються дуже корисними птахами, бо поїдають дуже багато комах, у тому числі комах — шкідників лісу, саду. Потребують повної охорони.
Маса 20—35 г. У дорослих птахів забарвлення верхньої частини тіла чорне, із синім металічним блиском. Лоб і горло руді, на волі поперечна смуга. Низ тіла білий, з жовтуватим відтінком. Крайня пара стернових пер дуже видовжена, завдяки чому хвіст має глибоку виїмку. У самок ці пера коротші, ніж у самців. У молодих птахів забарвлення верху тіла без блиску. Руді частини оперення бліді (жовтуваті).
Птахи перелітні. Зимують у Південній Африці, Південній Азії і Південній Америці. Гніздяться виключно у сільських населених пунктах, стайнях, хлівах, де є свійська худоба.
У природі визначити їх дуже легко, тому що не бояться людини, підпускають її дуже близько до себе. У польоті відрізняються від інших ластівок довгим хвостом. Полюють на комах на льоту. І в польоті, і сидячи на проводах, на будівлях, щебечуть. Голос — коротенька тріскотлива пісенька, яку можна чути в шлюбний період. В інші пори року або коли дуже налякані подають коротенький пронизливий крик — «ді-біст» або «тіі-віт». Живляться переважно літаючими комахами: двокрилими, жуками, метеликами, бабками. У погану погоду збирають комах і павуків на стінах і дахах будівель. Воду п'ють також іноді на льоту.
На місця гніздування прилітають у середині квітня. Гнізда у вигляді глибоких кошиків будують попід стелями і на стінах будівель з вологого ґрунту, змоченого власною слиною, скріплюють його кінським волосом тощо. Зсередини гніздо вимощують пір'ям, м'якою травою, кінським волосом. На рік буває дві кладки з 4—6 білих з плямками яєць, у середині травня — в кінці червня. Насиджує самка, 13—16 днів. Пташенята залишаються в гнізді 20—22 дні.
Відлітають на зимівлю у вересні — жовтні.
Спочатку аналізуємо перелітність наведених та описаних у першому розділі птахів за науковими літературними даними. Наведемо загальну характеристику та методи вивчення перельотів птахів. Перелітні птахи відлітають на зимівлю. Вони мають певні терміни відльоту та прильоту, сталі маршрути перельотів та постійні місця зимівлі. Дальність перельотів буває різною. Тому серед перелітних розрізняють ближніх мігрантів
та дальніх мігрантів.
Ближні мігранти, як правило, раніше прилітають і пізніше від усіх птахів відлітають. Терміни їхнього прильоту та відльоту коливаються кожного року залежно від погодних умов. У дальніх мігрантів терміни прильоту навесні та відльоту восени щороку більш-менш однакові.
Дослідження перельотів.
Явище перельотів птахів давно вивчається і постійно дані наукових спостережень поповнюються. Не з'ясовано до кінця, як виникли міграції птахів, залишається невідомим, як орієнтуються птахи під час своїх мандрівок, як вони безпомилково знаходять місця зимівлі та як за тисячі кілометрів точно визначають шлях і час повернення до своєї батьківщини. Адже більшість птахів після зимівлі в далеких краях повертається знову на ті самі місця, де вони вивелися.
Вивчаючи міграції птахів, вчені користуються сучасними методами досліджень із застосуванням складної техніки (напр., радарів, космічних кораблів). Проте найпоширенішими методами вивчення цього явища залишаються методи візуального спостереження
та методи мічення птахів.
Спостерігаючи за мігруючими птахами за допомогою бінокля чи просто неозброєним оком, можна багато чого дізнатися нового щодо міграції птахів, напрямку перельоту, висоти польоту, чисельності зграй тощо. Дуже корисними є фенологічні спостереження за термінами міграції птахів (тобто визначення термінів прильоту чи відльоту птахів). Серед методів мічення птахів є багато тих, що використовуються для вивчення їхніх міграцій. Найпопулярнішими з них є кільцювання птахів.
Цей метод полягає у тому, що на ногу птаха одягається легке металеве кільце, на якому обов'язково мають бути вказані номер та адреса центру кільцювання. Метод кільцювання передбачає те, щоб птах потрапив до рук дослідника А ось метод кольорового мічення
дозволяє зчитувати інформацію, не відловлюючи птахів, тільки за допомогою бінокля. В Україні часом можна побачити лебедів, які мають кольорові ошийники з буквами чи цифрами. Це - мічені птахи.
При дослідженні прильотів птахів ми скористуємось методом візуального спостереження.
Білий лелека гніздиться в Європейській частині, значна частина на Україні.
Білі лелеки — моногамні птахи. Та сама пара лелек може гніздитися в побудованому ними гнізді кілька років підряд.
Спостереження за прильотом даного птаха проводимо в останні тижні березня та на початку квітня.
Лелека білий пролітаючи над знайомою йому територією, довгий час кружляє, ніби шукає власне гніздо.
В перший день спостережень (останні дні березня) ми побачили лише двох лелек. Через два дні ми провели повторні спостереження – птахів з`явилося дещо більше, знайшли за допомогою спостереження в бінокль 5 осіб птахів. На початку квітні провівши екскурсій на місця, де ми знайшли перших птахів, ми побачили вже значну кількість птахів, вже прилетіли і самки лелеки білого. Спочатку прилітають самці, а дещо пізніше самки. Під час весняного прольоту лелеки долають у середньому близько 200 км у добу.
Після прильоту білі лелеки розташовуються у низинному ландшафті, де є великі сирі луки, болота і стоячі водойми. Якщо гніздо було зруйноване лелеки починають будувати нове, яке вони переважно влаштовують на дахах будинків, на деревах, розташованих у селищах чи близько до них. Деякі з пар лелек, за якими ми спостерігали, зробили гнізда на опорах високовольтних ліній.
Гнізда лелек громіздкі, мають діаметр звичайно не менш метра, а якщо пара зайняла старе гніздо, то вони відновили і добудували його, діаметр досяг близько 1,5 метрів. Спорудження нового гнізда триває приблизно 8 днів.
Наприкінці серпня — початку вересня починається відліт, що іноді затягується до жовтня. Птахи летять вдень і на великій висоті, часто прибігаючи до ширяючого польоту. Осіння міграція відбувається значно повільніше весняної. У Західній Європі деякі птахи залишаються зимувати в області гніздування, особливо в м'які зими.
Дуже багато молодих лелек залишаються на літній час в області африканських зимівель чи затримуються на весняному прольоті в 2000 — 3000 км від своєї батьківщини.
Летять білі лелеки вузьким фронтом, вибираючи найбільш сприятливі в аеродинамічному відношенні місцевості. Летіти над морем лелеки, природно, уникають.
На місцях гніздування, з'являються рано, на початку березня. Населяє найрізноманітніші внутрішні води. Будують гнізда переважно на відкритих місцевостях в залишках старої трави.
Гуска сіра — рано прилітає, з'являється біля ополонок і калюж талої води на лугах. Терміни прильоту в різні роки сильно коливаються.
Спостереження за прильотом даного птаха проводились рано навесні. Прилітають сірі гуси переважно на ті місця, де вони гніздувалися минулі роки, молоді пари теж прилітають переважно зі своїми батьками. Спочатку з`являється невелика частина птахів. На весняному прольоті тримаються парами або невеликими зграйками в 5 — 10. У гніздові місця прилітають парами, які утворилися на зимівлях. Поряд завжди є деяка кількість самців, що навесні наполегливо переслідують чужих самок. На цьому ґрунті між самцями часто виникають бійки. Самці переслідують самок і спаровуються з ними. Пари в гусей досить стійкі, самець тривалий час — до початку линяння — тримається разом із самкою.
Незабаром після прильоту ми могли спостерігати шлюбні ігри, що відрізняються великою розмаїтістю. Гусак то опускає у воду дзьоб, то швидко викидає голову вгору, то піднімається над водою майже вертикально, то майже розпластується по воді, витягуючи шию вперед. При цьому пера на шиї скуйовджуються, а на голові піднімаються. Усе це супроводжується своєрідними звуками.
Вибір місця для гнізда здійснюють як самка, так і самець. Останній допомагає самці й у будівництві гнізда, підносячи матеріал для нього.
Як правило, гнізда розташовуються на сухих місцях на землі, вони добре укриті під деревами, кущами, буреломом, у купках високої трави. У заплавах часто гніздяться на деревах у старих гніздах ворон, чапель і інших великих птахів, а іноді й у дуплах з відкритими широкими входами.
Шпак звичайний досить поширений птах наших територій. Гніздиться переважно в дуплах дерев, але також заселяються пари і в штучні гнізда, шпаківні.
Описуваний вид — перелітний птах. Зимує на Британських островах, на європейському й африканському узбережжях Середземномор`я, в Ірані, Афганістану, Індії, Індокитаї й у південній частині Китаю. У межах нашої країни на зимівлях зустрічається на Каспії, у невеликому числі на Чорному морі, у Середній Азії.
Навесні шпаки прилітають досить рано, коли ще досить прохолодна погода, в березні місяці. Спостереження за прильотом показали, що під час весняного прильоту шпаки летять зграями, вибудовуючись клином, шеренгою. Чисельність птахів у зграях дуже різна, від декількох штук до декількох сотень.
Дані птахи поселяються переважно с парках та садах міст та сіл. Проведені нами спостереження показали, що птахи з`являються переважно не поодинці, а маленькими зграйками 5 – 10 особин. Птахи прилітають переважно на ті ж самі місця гніздування. Прилітаючи на місця гніздування починають займати гнізда, розселяються в дуплах та шпаківнях. Самці починають виводити голосну та дзвінку пісню. Пісня в них голосна і різноманітна завдяки запозиченим чужим звукам, часто було чути тьохкання і лящання. На місця гніздування прилітають, ще розбившись на пари, і пари утворюються на місці. Виводячи свою пісню самці закликають свої самок. Після спарювання пари шпаків починає будувати гніздо, в місці, яке було вибране самцем.
Гніздо вистилають переважно стеблами і листками сухих рослин, хоча використовуються дрібненькі деревні гілки. Гніздо круглої форми, ретельно вистелений м'якими листками і пухом, яким обкладаються і краю гнізда. Розміри гнізда можуть досягати 6 — 10 см в основі, 4 — 6 см висоти.
Пташка прилітає досить пізно, кінець квітня – початок травня. Зозуля веде переважно кочовий спосіб життя. Цей птах не має свого гнізда, а підкладає свої яйця до гнізд інших пташок. Пташенята зозулі досить швидко вилуплюються і викидають з гнізд маленьких пташенят. Зозулі перебувають в найрізноманітніших ділянках деревостою, але усе-таки переважно в листяних лісах.
Спостереження за прильотом зозулі звичайної проводились в кінці квітня. Перші спроби знайти даного птаха виявились невдалими, пройшовши по лісу ми не почули жодного “ку-ку” і не побачили жодного птаха. Проведений другий рейд спостережень, перші числа травня, дав значно кращі результати. Проходячи через смугу лісових насаджень ми почули знайомі звуки та побачили 2 пташок.
Ластівка сільська веде перелітний спосіб життя. Прилітає з південних теплих країв переважно на початку квітня. Кажуть, якщо з`являються ластівки, то вже весна настала остаточно.
Спостереженні за прильотом ластівки сільської проводились на околицях населеного пункту, де є одноповерхові житлові будинки.
Прилітають ластівки сільські переважно зграями, в яких налічується 15-20 пташок. Ластівки прилетівши, вони спочатку розміщуються на гілках дерев, на проводах телефонних та електромереж. Ми спостерігали за прильотом, а також за утворенням пари у ластівок. Навесні, коли прилітають, ластівки стають особливо крикливими і рухливими. Ластівки літають, пурхаючи у повітрі, то стрімко злітаючи вгору, то пролітають майже над самою землею. Самці видають пісню у вигляді квапливого щебетання з окремими більш гучними і звичними вигуками і тихою трелькою на кінці. Поклик звучить як “твід-твід...” або “тлюітлюі...”. Сидячи на стовпі, самець виводить свою пісню, граціозно повертаючи своє тіло зі сторони в сторону. Чутно її далеко. На цю «пісню» прилітає самка, і відбувається утворення пари. Пара, що сформувалася, завзято захищає свою гніздову ділянку, виганяючи з неї всіх пташок.
Гніздо будують ластівки переважно під стріхами, балконами житлових будинків, сараях та стріхах будинків у сільській місцевості, на телеграфних проводах. Будують гніздо і самець і самка на протязі кількох днів. Для будівництва вони використовують переважно залишки сухої трави та грудочки землі, які вони зліплюють за допомогою слини.
Спостереження проводилось за декількома видами птахів, а саме лелека білий, гуска сіра, шпак звичайний, зозуля звичайна та ластівка сільська.
| Назва виду | Час прильоту | Будівництво гнізда | Кількість яєць у кладці | Тривалість насиджування |
| Лелека білий | Березень – квітень | Самка та самець | 3 - 4 | 33 – 34 дні |
| Гуска сіра | І половина березня – кінець квітня | Самка | 4 – 5 | 27 – 28 днів |
| Шпак звичайний | Середина березня | Самець та самка | 5 – 11 | 11 – 12 днів |
| Зозуля звичайна | Квітень-травень | Не будує гнізда | 1 – 2 | 9 – 10 днів |
| Ластівка сільська | Початок квітня | Самець та самка | 4 - 6 | 13 – 16 днів |
Для наших спостережень ми вибрили найбільш поширених птахів, які досить часто зустрічаються. Вони досить добре вирізняються серед багатовидового складу нашої орнітофауни: одні мають нехарактерні для інших місця гніздування, другі характеризуються своєю особливою піснею, треті особливістю забарвлення.
У житті птахів, як і інших тварин, спостерігаються сезонні явища — реакції на зміну умов довкілля.
Нами були проведені спостереження за прильотом перелітних птахів – лелека білий, гуска сіра, шпак звичайний, зозуля звичайна, ластівка сільська. Всі ці птахи прилітають навесні, але терміни прильотів для представників різних родин дещо різняться: гуси прилітають ранньої весни, коли ще сніг не зовсім розтанув, шпаки та лелеки, коли стає дещо тепліше (березень - квітень), ластівки та зозулі, коли надворі вже справжня весна.
1. Благосклонов К.Н. Гнездование и привлечение птиц в сады и парки. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 215 с.
2. Воїственський М.А. Наші птахи. – К.: Рад. школа, 1969. – 127 с.
3. Жизнь животных. В 7 томах. Т.6. Птицы / Под ред. В.Д.Ильичева, А.В. Михеева. – М.: Прсвещение, 1986. – 527 с.
4. Мальчевский А. С. Орнитологические экскурсии. Серия: Жизнь наших птиц и зверей. Вып.4. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1981. – 296 с.
5. Марисова І.В. Птахи України: Польовий визначник. – К.: Вища школа, 1984. – 184 с.
6. Михеев А.В. Биология птиц. – полевой определитель птичьих гнезд. – М.: Цитадель, 1996. – 460 с.
7. Наумов Н.П., Карташев Н.Н. Зоология позвоночных. – Ч.2. – Пресмыкающиеся, птицы, млекопитающие: Учебник. – М.: Высшая школа, 1979. – 272 с.
| ! |
Как писать рефераты Практические рекомендации по написанию студенческих рефератов. |
| ! | План реферата Краткий список разделов, отражающий структура и порядок работы над будующим рефератом. |
| ! | Введение реферата Вводная часть работы, в которой отражается цель и обозначается список задач. |
| ! | Заключение реферата В заключении подводятся итоги, описывается была ли достигнута поставленная цель, каковы результаты. |
| ! | Оформление рефератов Методические рекомендации по грамотному оформлению работы по ГОСТ. |
| → | Виды рефератов Какими бывают рефераты по своему назначению и структуре. |