Підстави юридичної відповідальності за екологічні правопорушення

Реферат:

Підстави юридичної відповідальності за екологічні правопорушення

План

Вступ

Поняття екологічного правопорушення

Висновок

Джерела

Вступ

Підставою для притягнення до відповідальності є вчинене правопорушення. У юридичній літературі підкреслюється, що загальною єдиною підставою для юридичної відповідальності є правопорушення. Воно розглядається як винна протиправна дія (діяльність). Неправомірна дія -- це вольова поведінка, яка не відповідає правовим приписам, обмежує субєктивні права, не узгоджується з покладеними на особу юридичними обовязками.

Підставою застосування юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства є правопорушення, вчинені у галузі природокористування, відновлення і охорони навколишнього природного середовища, їх можна назвати екологічними правопорушеннями. Необхідно підкреслити, що екологічне правопорушення законодавчо виділене у самостійне правопорушення. Так, у ст. 70 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» згадується екологічне правопорушення і екологічний злочин. Таким, чином, екологічне правопорушення законодавчо закріплено, хоча у законодавстві поки що не розкривається поняття даного правопорушення. Уявляється, що під екологічним правопорушенням слід розуміти винну, протиправну дію (бездіяльність), що порушує встановлений державою правопорядок, права і обовязки громадян і організацій у сфері раціонального використання природних ресурсів. їх відновлення і охорони навколишнього природного середовища, за вчинення якої законом передбачена юридична відповідальність. Звичайно, дана форма загального поняття екологічного правопорушення набуває специфічних рис при притягненні до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової і дисциплінарної відповідальності. Змістом екологічного правопорушення є дії або бездіяльність, які суперечать вимогам еколого-правових норм. Практично це винне, протиправне, екологічно небезпечне діяння, яке посягає на встановлений порядок у сфері природокористування, охорони навколишнього природного середовища. Найчастіше зазначене діяння порушує екологічні інтереси і права громадян.

Поняття екологічного правопорушення

Екологічне правопорушення характеризується в першу чергу такими рисами, як екологічна спрямованість, екологічна небезпека, екологічна протиправність.

Суть екологічної спрямованості правопорушення полягає в тому, що поведінка конкретного правопорушника спрямована на негативну зміну стану навколишнього природного середовища, порушення відповідного правового режиму природних ресурсів. Екологічна спрямованість правопорушення має місце також у випадках, коли вона стосується екологічних інтересів і прав людини, які охороняються законом.

Екологічна небезпека правопорушення в галузі екології включає не лише ймовірність, можливість порушення екологічних інтересів суспільства, але й підвищену небезпеку для існуючих екологічних звязків у самих екосистемах.

Будь-яке екологічне порушення за своїми обєктивними властивостями становить протиправну дію особи (фізичної або юридичної), яка здійснюється шляхом дії або бездіяльності. Екологічна протиправність дії означає невідповідність її вимогам правових норм у галузі екології. Вона полягає у повному або частковому невиконанні вимог, ігноруванні правил, закріплених нормами екологічного законодавства. При цьому слід мати на увазі, що протиправність екологічного правопорушення означає як невиконання норм законів у галузі екології, так і чинних підзаконних актів. В останньому випадку мова йде також і про норми, прийняті на локальному рівні правової регламентації. Порушення нормативних актів у галузі екології можуть виявлятися в формі активних дій (самовільне використання природних ресурсів, порушення строків внесення платежів за використання природних ресурсів і забруднення навколишнього природного середовища та ін.), так і у формі бездіяльності (скажімо, невжиття заходів по попередженню і ліквідації екологічних наслідків та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та ін.).

Екологічні правопорушення мають різну природу, різний ступінь суспільної шкідливості (небезпеки). Залежно від того, у якій сфері вчинене екологічне правопорушення, можна говорити про земельні, лісові, гірські, атмосферно-повітряні та інші екологічні правопорушення. Крім того, інститут юридичної відповідальності за екологічні правопорушення має комплексний характер. Незважаючи на відмінності між ними, екологічні правопорушення мають цілу низку спільних юридичних ознак, через які можна розкрити зміст екологічного правопорушення як підстави для застосування екологічних санкцій. Ця сукупність ознак формує склад екологічного правопорушення. До них належать обєкт, обєктивна сторона, субєкт, субєктивна сторона правопорушення, вина правопорушника, наявність причинного звязку між протиправною поведінкою субєкта та її наслідками. У ряді випадків обовязковою ознакою є наявність завданих збитків.

Одним з основних елементів складу екологічного правопорушення є обєкт протиправного посягання. У найбільш загальному вигляді під обєктом (предметом) екологічного правопорушення розуміють комплекс суспільних правовідносин екологічного характеру, які складають екологічний правопорядок У країні. У складі цього комплексу виділяють загальний і спеціальні обєкти екологічних правопорушень. Загальним обєктом екологічних правопорушень є визначений і закріплений законом екологічний правопорядок. Його основу становить суспільне ставлення до раціонального природокористування і охорони навколишнього природного середовища. Будь-яке посягання на встановлений правопорядок є протиправним.

Загальний обєкт екологічних правопорушень диференціюється на спеціальні обєкти. Це обумовлено комплексним характером суспільних відносин, повязаних з використанням природних ресурсів і охороною навколишнього природного середовища. Як спеціальні обєкти екологічних правопорушень можуть виділятися групи однорідних суспільних відносин по охороні і раціональному використанню землі, вод, надр, тваринного і рослинного світу, атмосферного повітря та ін.

Обєктом екологічних правопорушень вважаються суспільні відносини, повязані із збереженням і забезпеченням належного стану навколишнього середовища, доступного на даному етапі розвитку суспільства, який відповідає сучасним вимогам, їх правові форми і матеріально-ресурсна основа. Ці суспільні відносини регулюються нормами екологічного права.

Наявність специфічного обєкта замаху є однією з основних, але не єдиною ідентифікаційною ознакою екологічних правопорушень.

Характеристика обєкта екологічного правопорушення була б неповною без виявлення його предмета -- однієї з найважливіших ознак обєктивної сторони екологічного правопорушення. Предметом екологічного правопорушення є природне середовище в цілому і його окремі компоненти. Детально предмет екологічних правопорушень визначається в ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», в якій встановлено, що державній охороні й регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та обєкти природно-заповідного фонду України й інші території та обєкти, визначені відповідно до законодавства України. Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоровя і життя людей. Таким чином, предметом екологічних правопорушень слід вважати різні компоненти природного середовища, невідокремлені завдяки людській праці від природних умов існування, або такі, що хоча і акумулюють у собі певну кількість людської праці, але залишаються в природному середовищі чи внесені в неї для виконання своїх біологічних та інших природних функцій.

З екологічним правопорядком, тобто порядком, врегульованим нормами екологічного права, повязана обєктивна сторона екологічних правопорушень. Вона характеризується: а) протиправністю дій (бездіяльності), що спричинило порушення екологічного правопорядку; б) заподіянням чи загрозою заподіяння екологічної шкоди; в) причинним звязком між протиправним діянням (діями чи бездіяльністю) та його наслідками (екологічною шкодою); способами та іншими обставинами вчинення екологічного правопорушення. У передбачених законом випадках юридично значущими ознаками обєктивної сторони екологічних правопорушень є, зокрема, місце, час, обставини, способи вчинення правопорушення (наприклад, у випадках незаконного полювання або рибальства).

Отже, обєктивна сторона екологічного правопорушення являє бою сукупність зовнішніх ознак протиправного діяння. Екологічне правопорушення може бути вчинене шляхом як активних й (наприклад, незаконна порубка лісу), так і бездіяльності (наприклад, неповідомлення відомостей про аварійні ситуації на водних обєктах).

Поняття «протиправність» завжди характеризує екологічне правопорушення, яке в свою чергу нерозривно повязане з поняттям суспільної шкоди (небезпеки). Залежно від ступеня суспільної шкоди (небезпеки) визначається вид юридичної відповідальності за вчинене правопорушення. Наприклад, якщо порушення вимог щодо охорони надр незначне за ступенем суспільної небезпеки, то відповідальність за нього настає відповідно до ст. 57 КпАП, тобто застосовуються заходи адміністративної відповідальності. Якщо ж порушення правил охорони надр створило небезпеку для життя, здоровя людей чи навколишнього природного середовища, то відповідальність настає відповідно до ст. 240 КК України, тобто винні особи несуть кримінальну відповідальність.

Суспільно небезпечними наслідками вчинення більшості екологічних правопорушень є заподіяння екологічної шкоди або реальна загроза заподіяння такої шкоди. Екологічна шкода означає негативний вплив на навколишнє природне середовище, який зумовлений антропогенною діяльністю людини і повязаний з забрудненням навколишнього природного середовища, виснаженням природних ресурсів, пошкодженням або руйнуванням екологічних систем.

Необхідність встановлення причинного звязку між протиправною поведінкою та її наслідками -- екологічною шкодою є обовязковою передумовою притягнення до юридичної відповідальності в тих випадках, коли нормою права передбачені матеріально виражені наслідки як елемент обєктивної сторони складу екологічного правопорушення, так звані матеріальні склади правопорушення (наприклад, знищення або пошкодження лісових масивів -- ст. 245 КК України, незаконне полювання -- ст. 248 КК України, пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, шкідливими викидами, відходами і покидьками -- ст. 72 КпАП).

Водночас значна кількість екологічних правопорушень базується на формальних складах. У цих випадках необхідність встановлення причинного звязку відпадає, оскільки відповідальність настає за сам факт вчинення правопорушення незалежно від настання суспільно небезпечних наслідків (наприклад, порушення вимог пожежної безпеки в лісах -- ст. 77 КпАП, приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення -- ст. 238 КК України).

Існують і такі склади екологічних правопорушень, за вчинення яких передбачена відповідальність як у випадках настання негативних наслідків, так і у випадках, коли такі наслідки ще не настали але є реальна загроза їх настання (наприклад, введення в експлуатацію виробничих обєктів без обладнання, що запобігає шкідливому впливу на ліси -- ст. 71 КпАП, порушення правил охорони надр -- ст. 240 КК України).

Важливим елементом складу екологічних правопорушень є їх субєкти. Ними можуть бути як окремі громадяни і посадові особи, так і підприємства, установи і організації -- юридичні особи. Правопорушниками у галузі екології можуть бути і державні органи управління, які, наприклад, незаконно розпоряджаються природними ресурсами, порушують встановлений порядок передачі природних ресурсів у власність або надання їх у користування. Субєкти екологічних правопорушень -- фізичні і юридичні особи -- не обовязково повинні бути власниками природних ресурсів, природокористувачами або взагалі субєктами екологічних відносин. Екологічні правопорушення можливі, наприклад, з боку проектних організацій, які розробляють проекти розташування і будівництва обєктів, містобудівну документацію тощо.

У певних випадках юридичну відповідальність несуть як українські, так і іноземні фізичні і юридичні особи. До субєктів екологічних правопорушень належать і створені в Україні спільні підприємства, міжнародні обєднання, організації, фірми тощо.

Громадянин як субєкт екологічного правопорушення повинен досягти, за загальним правилом, 16-річного віку і на момент вчинення неправомірних дій бути дієздатним.

При цьому слід зазначити, що субєктами кримінальної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності можуть бути тільки фізичні особи -- громадяни та посадові особи, а субєктами адміністративної та цивільно-правової (майнової) відповідальності можуть бути і фізичні, і юридичні особи.

Обовязковою ознакою екологічних правопорушень є причинний звязок між протиправними діями (або бездіяльністю) і наслідками, що настали (наприклад, завданими збитками або реальною загрозою їх заподіяння). При відсутності такого звязку сам факт заподіяння збитків природному середовищу в цілому або окремим його компонентам не можна визнати правопорушенням, вчиненим конкретною особою.

Із субєктивного боку екологічне правопорушення характеризується наявністю вини. Відповідальність субєкта без вини можлива лише у разі, коли шкода завдається джерелом підвищеної небезпеки, а також в інших випадках, прямо передбачених законодавством. Це закріплено в ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Даною нормою визначено, що особи, які володіють джерелом підвищеної екологічної небезпеки, зобовязані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що ця шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ або навмисних дій потерпілих.

Вина виражає психічне ставлення субєкта правопорушення до вчинених протиправних дій або бездіяльності і наслідків, які настали. Залежно від цього розрізняється вина в двох формах: намір (прямий і непрямий) і необережність (недбалість і самовпевненість).

Окремі екологічні правопорушення можуть вчинятися лише навмисно, наприклад, незаконне полювання, нецільове використання природних ресурсів тощо. Деякі ж правопорушення в галузі природокористування і охорони навколишнього природного середовища можуть бути вчинені як умисно, так і з необережності (наприклад, порушення вимог пожежної безпеки в лісах та ін.).

Необхідною ознакою екологічного правопорушення в ряді випадків є наявність шкоди, збитків або реальна загроза їх. Шкода, завдана в результаті екологічних правопорушень, полягає у знищенні або пошкодженні окремих природних ресурсів, комплексів, виснаженні природних обєктів, а також у забрудненні або засмічуванні природного середовища або окремих його компонентів, які перебувають у власності чи користуванні субєкта або ж під охороною держави (скажімо, коли мова йде про заповідні території).

Під зазначеною шкодою в правовому аспекті розуміють ті негативні наслідки дії або бездіяльності, яких за сучасних умов можна було б уникнути, не порушуючи екологічних звязків і існуючого співвідношення економічних і екологічних інтересів суспільства. Шкода має обєктом свого посягання насамперед майнові права і інтереси субєкта (власника природних ресурсів або природокористувача), тобто їй притаманний майновий характер. Але вона може завдаватись і безпосередньо навколишньому природному середовищу. Така шкода повязана з погіршенням якісного стану навколишнього природного середовища. У тих випадках, коли має місце заподіяння шкоди обєктам природи, що перебувають у власності держави, фактично поєднуються економічні, господарські збитки і екологічна шкода, які обумовлюють зниження природних якостей обєкта та зниження його економічної, майнової цінності.

Щоб виступати підставою юридичної відповідальності, екологічне правопорушення повинно бути належним чином виявлено і зафіксовано. Дану функцію здійснюють уповноважені органи і посадові особи.

Чинним законодавством екологічні правопорушення фактично розглядаються як посягання на права власників природних ресурсів, як господарські правопорушення, як порушення громадського правопорядку і т.п. Між тим усі вони обєднуються однією суттєво важливою ознакою -- негативним впливом на природне середовище, тобто мають екологічну спрямованість. Саме у цьому і полягає особливість екологічних правопорушень.

За своїм складом екологічні правопорушення є неоднорідними можуть бути класифіковані. Залежно від мети класифікації в основу поділу може бути покладений той або інший конкретний критерій. Так, якщо в основу класифікації екологічних правопорушень буде покладено вид відповідальності, характер застосованих санкцій, то можна розрізняти кримінальні злочини, адміністративні проступки, дисциплінарні і цивільно-правові правопорушення. Наявність такої класифікації повязана з тим. що екологічне право як самостійна галузь права не містить усього комплексу правових санкцій, які застосовуються до субєктів екологічних правопорушень. Тому для боротьби з екологічними правопорушеннями екологічне право використовує ті санкції, які містяться у різних галузях сучасного права, особливо у кримінальному, цивільному, адміністративному, трудовому. Проте для застосування зазначених санкцій необхідно, щоб порушення екологічного законодавства одночасно виступало і як порушення правових норм відповідних галузей права.

Перелік екологічних правопорушень досить широкий. В узагальненій формі екологічні правопорушення сформульовано і закріплено у ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також у галузевому поресурсовому законодавстві. Але цей перелік не вичерпує усієї різноманітності екологічних правопорушень, які зустрічаються на практиці або потенційно можливі.

Кожен вид екологічних правопорушень характеризується притаманними йому специфічними ознаками і властивостями. Можна в. ділити три види екологічних правопорушень: 1) ті, що вчинені власниками природних ресурсів; 2) ті, що вчинені природокористувачами; 3) ті, що вчинені особами, які не є власниками природних ресурсів або природокористувачами.

Окреме місце належить екологічним правопорушенням, повязаним, наприклад, з порушенням субєктивних прав власників природних ресурсів (права володіння, права користування і права розпорядження) і із завданням шкоди, збитків самим обєктам права власності. Найпоширенішим правопорушенням першого різновиду є незаконні угоди з природними ресурсами, а також самовільне їх використанні)., Серед другого різновиду екологічних правопорушень на перше місце як критерій повинно бути поставлено стан обєкта природи (знищення, псування, погіршення).

Класифікувати екологічні правопорушення можна за обєктом посягання. У звязку з даним критерієм серед екологічних правопорушень можна виділити земельні, водні, гірські, лісові та ін. Ця класифікація має практичну спрямованість і використовується, наприклад, для розробки збірників нормативних актів, характеристики напрямків правової охорони навколишнього середовища.

Висновок

У випадку ж виділення за обєктом посягання групи однорідних екологічних правопорушень і конкретизації видів правової поведінки має місце подальша класифікація. Такий поділ, доповнений іншими ознаками, наприклад, предметом посягання, дозволяє виділити такі узагальнені екологічні правопорушення:

1) протиправне знищення і пошкодження природних ресурсів (наприклад, забруднення і засмічення вод, знищення або пошкодження лісу, лісових культур, пошкодження сільськогосподарських та інших земель);

2) погіршення обєктів навколишнього природного середовища (наприклад, вибіркова розробка багатих родовищ корисних копалин, яка призводить до необгрунтованих витрат балансових запасів копалин, тощо);

3) порушення правил передачі у власність, надання в користування природних обєктів, повязані з можливим заподіянням шкоди довкіллю (наприклад, уведення в експлуатацію підприємств та інших обєктів без споруд, які запобігають забрудненню і засміченню вод);

4) бездіяльність, невиконання правил (скажімо, невиконання правил охорони надр);

5) використання природних ресурсів з корисливих мотивів (незаконне збирання дикорослих рослин і т. п.);

Можлива й інша класифікація екологічних правопорушень залежно від мети та критерію, який буде покладено в основу класифікації.

Таким чином, юридична відповідальність за екологічні правопорушення -- це застосування до фізичних і юридичних осіб, які їх вчинили передбачених законодавством санкцій, виконання яких у необхідних випадках забезпечується силою державного примусу.

Специфіка юридичної відповідальності за екологічні правопорушення проявляється у функціях, які вона виконує. Можна виділити такі функції юридичної відповідальності за екологічні правопорушення:

-- забезпечувальна -- забезпечує охорону і збереження належного стану навколишнього природного середовища, окремих його компонентів;

-- превентивна -- проявляється в запобіганні новим правопорушенням, їх профілактиці;

-- компенсаційна -- спрямована на поновлення порушеного стану природного середовища, відшкодування шкоди, заподіяної відповідним природним ресурсам, обєктам чи умовам;

-- стимулююча -- стимулює виконання і додержання вимог екологічного законодавства всіма громадянами та юридичними особами незалежно від форм власності;

-- виховна -- є засобом виховання людей, підвищення їх екологічної культури, формує у громадян впевненість у стабільності існуючого правопорядку, в захищеності їх екологічних прав та інтересів;

-- каральна -- полягає в обмеженні прав і свобод правопорушника або покладенні на нього додаткових обовязків, настанні негативних наслідків.

Застосування санкцій зрештою фокусується на покаранні осіб, винних у вчиненні екологічних правопорушень, відшкодуванні заподіяної шкоди та відновленні попереднього стану відповідних природних компонентів.

Підсумовуючи розгляд особливостей юридичної відповідальності за екологічні правопорушення, можна констатувати, що, по-перше, вона виникає у випадках вчинення екологічного правопорушення, тобто правопорушення з особливим обєктом посягання, по-друге, вона містить у собі практично весь комплекс механізмів, притаманних різним видам юридичної відповідальності: залежно від виду екологічного правопорушення (злочин, адміністративний проступок, дисциплінарний проступок, цивільно-правовий делікт) вступає в дію той чи інший механізм, характерний для конкретного виду відповідальності.

Література

1. Бабяк О. С, Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000.- 216 с.

2. Балюк Г.І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах (Загальна і Особлива частина): Навч. Посібник. - К.: Хрінком Інтер, 2006. - 192 с.

3. Екологічне право. Особлива частина Підручник. Для студентів юридичних вузів і факультетів. За редакцією академіка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001

4. Екологічне право України За редакцією професорів В. К. Попова і А. П. Гетьмани. Харків, «Право». 2001

5. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. -- К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - 848 с

6. Закон України “Про охорону навколишнього середовища”. - К., 1991.

7. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. -Львів: “Новий Світ-2000”, 2003. - 248 с.