План
Вступ
1. Загальна класифікаціяінформаційно-аналітичних документів
1.1 Реферат як видінформаційно-аналітичних документів
1.2 Анотація як різновидінформаційно-аналітичних документів
1.3 Огляд як різновидінформаційно-аналітичних документів
1.4 Дайджест як видінформаційно-аналітичних документів
1.5 Хрестоматія як вид інформаційно-аналітичногодокументів
Висновки
Список використаноїлітератури
Вступ
Інформаційнааналітика у сучасному світі – це продукт низки конструктивних та творчихзагальнонаціональних тенденцій, що характеризують розвиток суспільства нарубежі століть та тисячоліть: процесу глобалізації, тенденцій формування приорітетів,стійкий розвиток цивілізації та інформації. Саме тому вивчення цієї теми єважливим аспектом для вивчення загальних процесів розвитку людства.
Впроцесі здійснення наукової діяльності постала гостра потреба у створенніспеціальних документів, які б допомогли користувачеві полегшити пошукрелевантного документу в документних масивах. Саме цим обумовлені сферизастосування аналітичних документів, вони найрізноманітніші, саме це викликалорізноманітність форм та типів інформаційно-аналітичних документів, аджеінформаційне забезпечення важлива умова будь-якої галузі науки або практичноїдіяльності, в тому числі й формування інформаційної культури та професійноїпідготовки спеціалістів.
1.Загальна класифікація інформаційно аналітичних документів
Інформаційні-аналітичнадіяльність є невід'ємною частиною всіх сфер суспільного життя. Вона має певніцілі та завдання, для реалізації яких існують конкретні засоби, що сприяютьотриманню необхідних результатів. У нашій державі існують спеціальні інформаційно-аналітичніустанови, що складають систему інформаційного забезпечення користувачівдокументальною інформацією універсального, галузевого, проблемно-тематичногозмісту. Створено також умови для здобуття професійної освіти в цій галузі —підготовка фахівців для роботи в органах інформації. Водночас, інформаційніструктури сформовані як органічні складові багатьох установ, організацій, фірм.Інформаційно-аналітична діяльність охоплює всі галузі науки, освіти,виробництва, а також економіку, політику, культуру, техніку, природознавствотощо, вона є не тільки окремою функцією суспільства, а й складовим елементомлюдського життя.
Отже,дуже важливо визначити основні види аналітичних документів, які існують насьогоднішній день, тому що усі вони є результатом роботи інформаційних установі відіграють значну роль у розвитку вітчизняних наукових досягнень.
Універсальноїкласифікації інформаційно-аналітичних документів на сьогоднішній день не існує,але виділяють наступні види наукових документів.Характер документа Вид документа Первинні Вторинні Книги Монографії, збірники, матеріали конференцій, конгресів, з’їздів, навчальні видання, офіційні видання Неперіодичні, бібліографічні, реферативні, енциклопедії, довідкові видання та інші
Періодичні видання
Триваючі видання Журнали, бюлетені, газети та ін. Збірники наукових праць установ, організацій, вузів Бібліографічні (покажчики, картотеки), реферативні (картотеки, журнали, збірники), експрес-інформація, оглядові видання Спеціальні види видань Нормативно-технічні документи, патентні документи, промислові каталоги, інформаційні листки передового виробничого досвіду Показники стандартів і технічних умов, показники вітчизняних і закордонних винаходів (реферативна і бібліографічна інформація, офіційні бюлетені патентних відомств), показники промислових каталогів, бібліографічні показники інформаційних листків Неопубліковані документи Звіти про науково-дослідні роботи (НДР) і дослідно конструкторські роботи (ДКР), дисертації, наукові переклади, конструкторська документація на нестандартне устаткування Бюлетені реєстрації НДР і ДКР, збірники рефератів НДР і ДКР, реєстраційні й інформаційні карти, облікові картки дисертацій, покажчики депонованих рукописів, покажчики перекладів, картотеки «Конструкторська документація та нестандартне устаткування» Проміжні Препринти Бібліографічні й реферативні видання
Усівторинні документи призначені для більш оперативного оповіщення споживачів пропояву первинних документів і стислого викладу їхнього змісту. Оперативністьоповіщення створюється прискореною обробкою першоджерел, використанням сучаснихінформаційних технологій із застосуванням електронно обчислювальної техніки йоперативної поліграфії. Згортання текстів здійснюють різними видами аналітикисинтетичної переробки, що підвищує інформаційну ємність документа.
Недивлячись на те, що єдиної класифікації не існує, усі вчені виділяють такі найпопулярніші види аналітичних документів як реферати, анотації, огляди,хрестоматії та дайджести.
Сучаснідослідники Эойн Янг и Лиза Куінн виділили також такі види аналітичнихдокументів як:
1) аналітичнийдокумент я к інструмент для розробки та прийняття рішень.
Такий документ найчастіше складають у сфері дослідження або аналізу політики,він є інструментом комунікації, заснованим на цінностях та націленим напроблему.
1) аналітичнийдокумент: робота прикладна, а не теоретична.
Такий документ відрізняться від традиційного теоретичного дослідження, аособливо тим, що результати прикладного дослідження мають бути застосовані допитання, що розглядають і використані як обґрунтування конкретного наборурекомендацій, які направлені на вирішення проблеми. Насправді, взаемозв’язок«проблема-вирішення» є основою для аналітичного документа і складає силу що рушаєскладання такого аналітичного документу.
1.1 Реферат,як вид інформаційно-аналітичного документа
Однимз найпоширеніших видів інформаційно-аналітичної діяльності є реферування.Витоки практичної реферативної діяльності, як відомо, зародилися й набулирозвитку в бібліотечно-бібліографічній практиці, при цьому увагу головнимчином, змісту документа, його основним даним і висновкам.
Усистемі наукової комунікації та інформаційно аналітичної діяльності реферат єосновною інформаційно-комунікативною одиницею, що зумовлено його споживчимивластивостями:
· середусіх видів вторинних інформаційних документів реферат відрізняється найбільшоюінформативністю в розкритті змісту першоджерела;
· використанняреферату для пошуку поточної або ретроспективної інформації дає змогузекономити до 90 % часу, необхідного в разі звернення до первинних документів;
· формаподання інформації у вигляді реферату зручніша для тривалого зберігання уфондах довідково-інформаційних служб, полегшує та прискорює підготовкуінформаційних видань і створення інформаційних масивів — БД рефератів (на їхпідгрунті в подальшому можливе створення БД повнотекстових електроннихдокументів);
· у деякихвипадках реферат може замінити першоджерело (коли необхідна користувачеві інформаціястосується не основної теми роботи, а суміжних питань, або коли первиннийдокумент недоступний унаслідок мовного або організаційного бар'єрів).
Великакількість дефініцій поняття «реферат», яка існує у сучаснійлітературі з теорії та практики реферування, зумовлена комплексним характеромзавдань, поставлених під час дослідження даного виду інформаційних документів. Зприводу виникнення терміну «реферат» існують різні точки зору. Єдумка, що реферат («referat») походить від слова «reffere»,тобто повідомляти, доповідати. За іншою — термін «реферат» від«abstractus» в значенні «to draw away» — виведений,виключений. У Росії термін «реферат» уперше з'явився у словнику Ф. Г.Толля, де трактувався як відношення, доповідна записка, викладення справи стисло.
Реферат— багатоцільовий засіб відбиття інформації. Тому існують різні класифікації тапогляди на його суть. Аналіз сучасної практики реферування доводить, що обсягреферату істотно відрізняється в різних реферативних виданнях. На сьогодні — цеодне з найбільш дискусійних питань.
Реферат— це багатофункціональний вторинний документ. Він виконує безліч функцій:інформативну та науково-комунікативну, прогностичну, довідкову і адресну,індексування й індикативну. Відповідно до завдань реферат може надаватинеобхідну систематизовану фактографічну інформацію, оцінювати, узагальнювати,синтезувати її, рекомендувати найбільш нові, цінні та корисні повідомлення дляконкретного користувача. Наявність у рефераті точного бібліографічного описудокумента забезпечує виконання рефератом адресної функції, без чого неможливийдокументальний інформаційний пошук. Ще одна функція реферату — можливістьіндексування змісту первинних документів без використання текстів першоджерел.Така методика у 2-4 рази скорочує витрати часу й праці на проведення цієїроботи.
Коженреферат виконує й інформативну, й індикативну функції, але одна з нихпереважає, що дає можливість віднести вторинний документ до групи індикативнихабо інформативних рефератів.
Фактподілу рефератів на інформативні та індикативні був визнаний міжнародноюконференцією з наукового реферування (Париж, 1949 р.). Інформаційний реферат,за її визначенням, містить аргументи й наводить основні дані та висновкиоригінальних документів, які вносять цінний вклад у загальну систему знань абокорисні для певного кола читачів, а індикативний — це стислий реферат,створений з метою допомогти читачеві у вирішенні питання, чи слід йомузвертатися до оригінального документа. Для великих (центральних) інформаційнихустанов найбільш притаманний індикативний підхід до аналізу інформації.
Згідноз науковими розробками О. А. Гречихіна, під реферативною інформацією слідрозуміти змістовний результат процесу реферування, який відображається вреферативному виданні у формі певного знакового (літературного) твору —реферату чи їх сукупності — для виявлення нової, цінної та корисноїдокументальної інформації.
Реферування— це інтелектуальний творчий процес, що потребує осмислення,аналітико-синтетичної переробки інформації та створення нового документа —реферату, котрий має специфічну мовно-стилістичну форму.
Методикареферування полягає у послідовному здійсненні операцій, пов'язаних з оцінкою,відбором, аналізом і узагальненням відомостей, які містяться у первинномуджерелі. Процес реферування базується на виконанні цих логічних операцій.Однією з основних специфічних особливостей, на яку необхідно зважати у ходіскладання реферату, є його повна змістова та деяка формальна залежність відпервинного документа. У такому розумінні реферат слід розглядати якінформаційну модель реферованого документа. Суть реферування — в зіставленні,порівнянні нової інформації з тією, що вже засвоєна та використовується всуспільній діяльності. Це завдання реферативних видань не відокремлюється відпопереднього — сигнального (бібліографічного) інформування, на основі та у разіреалізації якого реферування і може бути ефективним та цілеспрямованим.
Реферуваннямназивають і сам процес інформаційної діяльності, і логічний метод досягненняпоставленої мети. Завдяки логічній переробці документальної інформації маємоінформаційне повідомлення, що й називають рефератом.
Реферування— найтиповіший процес інформаційного аналізу, пов'язаного з вивченням іобробкою документів з метою вилучення із них найсуттєвіших відомостей та (або)їх узагальнення. Такий аналіз — складний логічний процес, елементами якого євідбір і опис, оцінка, систематизація та узагальнення фактографічноїінформації, що може проводити тільки інформатор-фахівець з відповідної сферисуспільної діяльності.
1.2Анотація як різновид а інформаційно-аналітичного документа
Крімрефератів, важливим засобом наукової комунікації є анотації, що також частовикористовуються в ІАД. Анотація — це стисла характеристика твору друку (їхсукупності або частин) з точки зору змісту, призначення, виду, форми та іншихособливостей. Вона, як правило, складається на видання в цілому (книгу, журнал,збірник). Метою анотації є інформування користувачів стосовно основногопредметно-тематичного змісту документа, аспектів розгляду теми, матеріалу, набазі якого проведено дослідження, його географічних аспектів та хронологічнихрамок. Крім того, нового несе в собі дане видання в зіставленні з іншими,спорідненими за тематикою та цільовим призначенням. У разі необхідностінаводяться відомості про автора. Анотація сприяє орієнтації користувачівінформації у документальних потоках, у системі документальних комунікацій уцілому, вона допомагає відібрати потрібну літературу, заздалегідь націлитичитача на особливості змісту й форми документа, висвітлює його позитивні якостіта своєрідність. Середній обсяг анотації 600 др. знаків. У фаховій літературі існуєбезліч класифікацій анотацій залежно від:
· видіванотованої літератури (художня чи наукова література, публікації документівтощо);
· цілей тафункцій анотацій (видавнича, для масових бібліотек тощо);
· інформативностіта глибини розкриття змісту документа.
Найвдалішаспроба типізації анотацій належить В. П. Леонову. Її головним критерієм єфункціональний підхід, який дав змогу відрізняти анотації з урахуванням їхсуспільного призначення. Згідно з вищевказаним, анотації поділяються нарекомендаційні та довідкові.
Рекомендаційна— дає характеристику й оцінку документа з огляду на його цільове та читацькепризначення, служить пропаганді та рекламі кращої літератури й покликаназацікавити, привернути увагу, активізувати процес читання. Як правило, вона маєдидактичну спрямованість і може вміщувати педагогічні рекомендації, методичніпоради тощо.
Довідковаанотація стисло уточнює незрозумілий заголовок і повідомляє розширені відомостіпро автора, а також форму, зміст, жанр, призначення й інші особливостідокумента, відсутні в бібліографічному описі. Довідкові анотації не містятькритичної оцінки документа.
Додатковимиознаками анотацій за В. П. Леоновим запропоновано вважати: засіб характеристикипервинного документа; глибину згортання інформації; форму подання інформації;рівень механізації інформаційних процесів, якими послуговуються під часскладання анотацій; кількість джерел та ін.
Залежновід використаного засобу характеристики документа, анотації поділяють назагальні та аналітичні. Перша — характеризує джерело загалом, аналітична —тільки певну частину його змісту (главу, частину, параграф) або висвітлює деякісторони документа.
Закритерієм глибини згортання інформації виділяють розширені та реферативніанотації. Розширена — крім характеристики твору друку, може вміщувати відомостіщодо історії його написання, поширеності серед читачів, опрацюваннялітературною критикою, видань іншими мовами, а також висвітлюватиісторико-бібліографічні та текстологічні особливості. Реферативна анотація — цесинтез індикативних та інформативних методів згортання інформації. Інколи цейвид вторинного документа називають індикативним рефератом. У реферативнійанотації подається характеристика основних положень і висновків твору, переказйого змісту або окремих аспектів змісту.
Убібліографічній практиці ІНІСН РАН за цим же критерієм виділяють три типианотацій: формальні, пояснювальні та розгорнуті (аналітичні). Формальна —вміщує додаткові відомості бібліографічного характеру, відсутні убібліографічному описі. Пояснювальна — також містить ряд формальниххарактеристик, але вони стосуються не типу документа, а висвітлюють типздійсненого автором книги чи статті дослідження. Найбільш інформативним типоманотації є розгорнута (аналітична) анотація, крім формальних характеристик,вона включає елементи аналізу предметно-тематичного змісту документа.
Заформою, згідно з типізацією В. П. Леонова, виділяються традиційні та телеграфніанотації. Традиційні мають форму завершеного текстового повідомлення, ателеграфні подаються у вигляді формалізованого тексту, який за зовнішнімиознаками нагадує телеграфне повідомлення.
Залежновід кількості опрацьованих джерел анотації бувають монографічні та зведені(групові). Монографічна — передає зміст одного тексту, твору друку, а зведена —декількох текстів, творів, тематично пов'язаних між собою.
Упрактиці анотування мають місце різні типи анотацій, в яких поєднуються функціональніознаки та засоби характеристики документа. Завдяки цьому і довідкова, ірекомендаційна анотація буває до того ж загальною, аналітичною або груповою.
Убільшості випадків анотації використовуються для аналітичної обробки великих табагатоаспектних документів. За допомогою анотування здійснюється популяризаціяі пропаганда нової періодики, а також випереджувальне сигнальне інформуванняпро видання, що готуються до друку. Крім того, анотування використовуютьінформаційні служби, що обмежені у коштах і не мають можливості забезпечитисебе потрібним контингентом фахівців, але водночас повинні організувати високуоперативність інформування.
Іреферати, і анотації широко застосовують у інформаційній та видавничійдіяльності. У цілому ж, реферативна інформація сприяє найбільш повному таточному складанню пошукових образів документів, є основою для складання оглядівлітератури та засобом міжнародного обміну інформацією.
1.3Огляд, як різновид інформаційно-аналітичних документів
Уструктурі інформаційної діяльності вагоме значення належитьоглядово-аналітичній діяльності. Мета цього напряму — інформаційне забезпеченняуправлінських рішень і створення системи інформаційної підтримки базовоїдіяльності користувачів інформації. Основним засобом виконання цих завдань єпідготовка оглядової інформації, що дозволяє систематизовано та узагальненооцінити стан певної галузі науки, техніки, виробництва, культури, освіти(досягнутий рівень, тенденції та перспективи розвитку, організаційно-економічнуситуацію тощо).
Підготовкаоглядової інформації базується на основних процесах обробки документальнихджерел. Головними серед них є:
· витяг здокументів і систематизація відомостей та кількісних даних, які характеризуютьрізні аспекти стану розглянутого об'єкта;
· оцінкановизни, достовірності та взаємозалежності відібраних даних, їх доповнення тауточнення змісту;
· логічнапереробка отриманих даних з метою одержання нової інформації щодо стану певноїгалузі суспільної діяльності, тобто визначення досягнутого рівня, тенденцій іперспектив розвитку.
Зарезультатами переробки першоджерел готуються оглядово-аналітичні документи:різного роду огляди, щорічні доповіді про найважливіші досягнення у певнійгалузі, аналітичні довідки, інформаційні повідомлення тощо.
До змістуоглядово-аналітичних документів висувають наступні вимоги: актуальність,достовірність, об'єктивність, фактографічність, наявність висновків та їх обґрунтованість,стислість.
Останнімчасом результати оглядово-аналітичної діяльності, засоби для їх створення тапроцеси підготовки інформаційних документів дедалі частіше об'єднуютьсяпоняттям "інформаційно-аналітичні дослідження".
Інформаційно-аналітичнідослідження потребують пошуку й опрацювання не окремих документів, а вихідноїінформації, що відповідає інформаційним потребам користувача. Тому результатомінформаційно-аналітичних досліджень є формування інформаційної моделі проблеми(теми запиту користувача інформації). Такі завдання виконують інформаційнідокументи, що вміщують оглядову інформацію.
Огляд— це синтезований текст, в якому подано зведену характеристику певного питаннячи проблеми, що базується на використанні інформації, отриманої з рядупершоджерел за певний проміжок часу. Основним чинником, який визначає зміст іформу огляду, є мета його підготовки. Залежно від неї всі огляди можна поділитина дві групи: бібліографічні та огляди стану питання. Бібліографічний оглядвміщує впорядковану сукупність бібліографічних описів джерел інформації;анотації, що розкривають їх зміст; текст, який пов'язує між собою описи окремихджерел. Мета підготовки такого огляду — допомогти фахівцям орієнтуватися вдокументальному потоці та вибирати найцікавіші джерела для вивчення.
Навідміну від бібліографічних оглядів, у яких відображено відомості продокументи, огляди стану питання містять інформацію із документів-першоджерелпро результати досліджень, стан і шляхи розвитку певної галузі науки, технікита виробництва. Залежно від цілей підготовки розрізняють два види таких оглядів— реферативні та аналітичні.
Реферативнийогляд вміщує систематизовані та узагальнені відомості щодо стану і шляхіврозвитку певної галузі науки, техніки й виробництва. Ці дані отримано внаслідоканалізу першоджерел, але без їх критичного опрацювання. Збережено висновки таоцінки авторів першоджерел щодо фактів, теорій, методів, про які йдеться удокументах. Мета підготовки реферативного огляду — надання чіткого уявлення простан робіт і висвітлення основних результатів досліджень у даній галузі науки,орієнтування в сукупності фактів, отриманих ученими та фахівцями.
Найбільшскладним і синтетичним видом вторинної інформації є науково-аналітичні оглядилітератури. Вони вміщують систематизовані та узагальнені відомості про стан,тенденції та перспективи розвитку певної галузі суспільної діяльності чиокремої проблеми.
Аналітичнийогляд — це детальна розповідь, де подано зведену характеристику певногопитання, проблеми, теми, що базується на інформації, отриманій з літератури. Якправило, в кожному огляді використовуються десятки джерел (книг, статей,доповідей, патентів тощо). Їх мета — узагальнити основні тенденції розвиткунаукової думки (стан дослідження важливих проблем тієї чи іншої галузі знання,інформацію про наукові школи та теорії, погляди провідних представників науки).Обов'язковим елементом такого огляду є критична оцінка відомостей ізпершоджерел, власні висновки авторів-укладачів оглядів про стан, тенденції таперспективи розвитку даної галузі, рекомендації щодо використання виявлених упершоджерелах результатів досліджень, пропозиції стосовно можливих варіантіввирішення розглянутої проблеми. Мета підготовки аналітичного огляду —висвітлити цілісну картину проблемної ситуації з обов'язковим визначеннямтруднощів і проблем розвитку в даній галузі та висуненням пропозицій щодо можливихшляхів їх розв'язання.
Тобто,огляд як інформаційний твір може бути не тільки узагальнювальноюхарактеристикою вихідних джерел, а й вміщувати висновки та рекомендації длярозв'язання проблеми. Як інформаційна основа прийняття управлінських рішень і результатінформаційно-аналітичної роботи, він широко застосовується в економічній таполітичній сферах. Існує багато різновидів інформаційних документів, складенихз використанням його методики. До них можна віднести оглядові довідки,інформаційні довідки, інформаційні звіти, дайджести тощо. Названі документи, щомістять прогноз розвитку проблемної ситуації, є засобом інформаційної підтримкиприйняття управлінських рішень. Огляди дозволяють зекономити час фахівців,позбавляють їх необхідності безпосереднього перегляду документів під час пошукупотрібних матеріалів, акцентують увагу на особливо цікавих документах.
Отже,для забезпечення користувачів необхідною інформацією створюютьоглядово-аналітичні документи, вихідні джерела яких є лише засобом виявлення таперетворення первинної інформації.
1.4Дайджест як вид інформаційно-аналітичного документу
Формаподання матеріалу у вигляді дайджесту своєчасна і актуальна. Вона дозволяє змінімальною витратою часу познайомитися як з останніми новинками теми, що вивчають,так і з масивом документів. У дайджесті укладач намагається зібрати воєдинорозрізнений матеріал у разі складення дайджесту з багатьох джерел.
Дайжест(от лат. digest–коротке викладення) –це фрагменти текстів документів (цитати, витяги),підібрані за якоюсь темою, не забезпечений загальними публікаціями ізнаходиться у сфері інтересів реальних або потенціальних читачів.
Мета — дайджестистворюють тоді, коли виникають нові напрями в дослідженнях і розробках актуальнихпроблем науки і суспільного життя, у разі підвищеного і стійкого інтересурізних груп користувачів, але при цьому немає узагальнювальної роботи.
Досягненняпоставленої мети вимагає вирішення наступних завдань:
1. Знайомство звмістом первинного документа.
2. Виявлення утексті документа основних напрямів теми.
3. Вибірвідповідно до заданого переліку тем, необхідних до включення в дайджест;
4. Складеннядайджесту на основі вибраних фрагментів з тексту первинного документа.
Як основний методперетворення інформації використовують екстрагування, тобто вилучення здокумента найбільш цінних в смисловому відношенні цитат. Так само під часскладання дайджестів використовують методику нормалізованого згортання, врезультаті якої змінюють фізичний об'єм документа, але при цьомуінформативність його не зменшується
Етапи складання дайджесту
Підготовчий этап
План-проспект — основний документ, що визначає напрями роботи над дайджестом. У плані-проспектівикладають детальний вміст майбутнього дайджесту. На відміну від дайджестуінформацію видають в нім коротко, дотримуючись послідовності основного видання.У нім також як, і в основному виданні існує декілька етапів. План-проспект — мініатюра основного видання. Допомагає ефективно і раціонально організуватимайбутню роботу. Головне завдання початкового етапу — встановлення цільового ічитацького призначення майбутнього дайджесту.
Необхідно вибратиі вивчити тему. Тему вивчають з точки зору новизни, актуальності, інтересу донеї читачів, забезпеченості літературою. Вона має бути суспільно значимою, відповідатиреальним і потенційним потребам користувачів. Укладачеві необхідно розібратисяв основній проблемі, що стосується теми. Тему можна розглядати зі всіх абодеяких сторін, захоплювати або не захоплювати прилеглі галузі знань, розглядатипитання лише в теоретичному або практичному аспектах.
Потрібновизначити тип, вид і жанр. У плані-проспекті слід також визначити види видань,які будуть включені. Це можуть бути книги, журнальні статті і інші видидрукарської і недрукарської продукції. Визначаючи, які види літератури охопитьпосібник, укладачеві необхідно враховувати їх значення для освітлення предмету(наприклад, для історичної тематики — законодавчі акти, мемуари, листування,щоденники і так далі).
Визначити об'єми,терміни складання посібника. Укладач дайджеста в плані-проспекті вказуєкількість сторінок майбутнього видання і терміни, в які воно буде готове.
Вибратиоформлення Обмовляється спосіб друку видання – друкарський або «власнимисилами», питання зовнішнього і внутрішнього оформлення майбутнього дайджеста (обкладинка,палітурка, внутрішнє оформлення, ілюстративний матеріал). Обговорюють ізатверджується план-проспект
Основний етап
Розробка плану.Планом є складений в певному порядку перелік розділів і питань, які мають бутивисвітлені в дайджесті. Правильно побудований план роботи допомагає ефективноорганізувати матеріал, забезпечуючи послідовність його викладу. В процесіроботи план може уточнюватись. Можуть розширюватися окремі розділи іпідрозділи, вводитися нові за рахунок матеріалу, що представляє інтерес.
Вияв творів друкуі бібліографічний пошук. Завдання даного етапу — встановити наявністьлітератури за даною темою і, а також матеріалів, що відсутні. Оцінка документана даному етапі носить попередній характер. Укладач обстежує різні джерела:каталоги, картотеки, відповідні розділи фонду, бібліографічні видання, базиданих, довідково-правові системи, Інтернет
Вивчення творівдруку. Головне завдання – встановлення відповідності виявлених творів друкутемі дайджесту. Це досягається шляхом перегляду. В процесі вивчення книг істатей здійснюється остаточний відбір
Бібліографічнеугрупування. Основне завдання даного етапу – вибір оптимальної структури(побудови), тобто формування майбутнього дайджеста.
Одиницеюугрупування є – фрагменти текстів (інколи дуже невеликі за об'ємом).
Вибір оптимальноїпобудови основних ділень – розділів, підрозділів і більш дробових ділень,порядку їх дотримання один за одним. Затим укладач дає заголовок кожному,встановлює порядок їх дотримання і логічну підрядність. Залежить від теми,характеру і вмісту представленої літератури в хронологічній послідовності, влогічному порядку – від загального до приватного. Угрупування матеріалу можебути:
· •тематичною;
· •хронологічною – (тимчасова послідовність);
· • логічною– (внутрішня закономірність):
· відчасткового до загального;
· відзагального до часткового.
Заключний етап
Підготовка текступередмови і інших допоміжних елементів. Головне завдання – розкрити читачамзадум укладача, допомогти вільно орієнтуватися в дайджесті.
ПередмоваПередмовою повинно відкриватися будь-яке, навіть порівняльний невеликийпосібник. Тут дають характеристику цільового і читацького призначенняпосібника, приводять відомості про відбиту в нім літературу, роз'яснюютьзагальний принцип угрупування матеріалу (при цьому розділи дайджесту неперераховують, для цієї мети слугує зміст), перераховують допоміжні покажчики.Оцінюється актуальність, тобто важливість, злободенність, сучасність тематикидайджесту. Визначається Визначається новизна, тобто що нового, раннього невідомого, принесено в проблему.
Додатки Художнєоздоблення передбачає використання різних ілюстративних матеріалів. Це можутьбути: фотографії, фотокопії обкладинок або титульних листів видань, портретидіячів науки, культури, мистецтв, краєзнавства, таблиці, графіки. Карти вкраєзнавчих посібниках. Це додатково розкриє основний матеріал.
Редагуваннядайджесту. На завершальному етапі виконують редагування всіх текстів, в процесіякого усуваються допущені помилки. Розрізняють бібліографічне, літературне ітехнічне редагування. Перше здійснюють протягом всієї роботи над посібником,друге і третє – після її закінчення.
Зовнішнєоформлення дайджесту
Основне завдання– прийняти остаточне рішення у процесі оформлення дайджесту. На обкладинціможна вказати лише заголовок посібника, а на титульному аркуші – повненайменування організації, що випускає прізвище і ініціали укладача, заголовокдайджесту, місце і рік видання. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Підпункти, як правило, заголовківне мають. Заголовки повинні чітко і коротко відображати вміст розділів,підрозділів. Заголовки розділів, підрозділів друкують з абзац з прописної буквибез крапки в кінці Не допускають переносити частину слова в заголовку. Для набору різних структурних частинпосібника (передмови, основного тексту, допоміжних покажчиків і так далі) можназастосовувати шрифти різних розмірів. Різні шрифти використовують длязаголовків розділів, підпунктів. При цьому необхідно дотримувати одноманітністьвикористовуваних розмірів і видів шрифтів.
1.5Хрестоматія як вид інформаційно-аналітичного документів
Хрестоматія(грец. chrestomátheia, від chrestós — корисний і manthano — вчуся),учбова книга, що є збіркою систематично підібраних матеріалів за якою-небудьгалуззю знань, — художніх, мемуарних, наукових, публіцистичних або уривків зних, а також різних документів. Зазвичай матеріали, що включаються дохрестоматії, підбирають відповідно до цілей вчення певного предмету.
Впершехрестоматією була названа збірка вибраних місць з творів грецьких письменників,складений грецькою граматикою Елладієм (4 ст н. е.). У дореволюційнійшколі Росії поряд з Хрестоматією історико літературного характеру і хрестоматією,створеною на основі тематичної і ідейно-художньої спільності окремих творів,існувало багато спільного.
Усучасній середній і вищій школі існують хрестоматія по суспільно-політичнихдисциплінах, предметах математичного циклу, літературі, мовознавстві, мистецтвіі ін. Включені в Хрестоматію тексти часто супроводжуються невеликими довідкамипро авторів і короткими коментарями. Довідковий апарат Хрестоматії для вищоїшколи за своїм характером наближається до апарату наукових видань. ДоХрестоматії за принципами складання примикають збірки систематично підібранихдокументів і матеріалів, що носять довідковий характер, книги текстів длячитання на іноземних мовах (адаптовані або оригінальні), т.з. книги для читанняз якої-небудь галузі знання, призначені перш за все для самоосвіти, а такожантології — збірки вибраних творів якої-небудь літератури або літературногожанру.
Висновки
Інформаційно-аналітичнадіяльність є невід'ємною частиною всіх сфер суспільного життя і дуже важливоюдля розвитку сучасної науки, тому природнім є те, що на сьогоднішній день існуєбагато видів аналітичних документів, які можуть застосовуватись у різних видахлюдської діяльності. Але очевидним є й те, що не існує універсальноїкласифікації аналітичних документів, але учені виділяють наступні видинайпопулярніших аналітичних документів: анотація, реферат, дайджест,хрестоматія, огляди, а також різноманітні документи графічного характеру, такіяк схеми, графіки, діаграми, таблиці, карти або плани. Така різноманітність їхвидів обумовлена сферами застосування. адже інформаційне забезпечення важливаумова будь-якої галузі науки або практичної діяльності, в тому числі йформування інформаційної культури та професійної підготовки спеціалістів.
Списоквикористаної літератури
1. Сілкова, Г. В.Інформаційно-аналітична діяльність у структурі інформаційної діяльності //Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2007р. — №4. – 37-44.
2. Сляднева, Н. А.Информационно-аналитическая деятельность. Проблемы и перспективы//Информационные ресурсы России. – 2001р. — №2(57). – 14-21.
3. Хромченко, Л. Г.Організація інформаційної діяльності (теоретичні основи): навч. Посіб. Длястудентів сеціальності «Міжнародна інформація», «Міжнародні економічнівідносини»/ Л. Г. Хромченко, О. С. Раковська-Башмакова, А. С. Шраєр; за ред… Х.В. Чаковського. – Х.: «МСУ Харків», 2008. – 352с.
4. Янг. Э, Куин.Л. Как написать действенный аналитический документ в сфере государственнойполитики: практическое пособие для советников
погосударственной политике в Центральной и Восточной Европе / Э. Янг, Л. Куин. –К.: «К.И.С.». – 2003. – 122с.
2003