Міністерство освіти і науки України
Черкаський Національний університет імені Богдана Хмельницького
ННІ економіки і права
Кафедра економічної теорії та міжнародної економіки
Реферат з курсу: Економіка праці та соціально-трудові відносини
на тему: Класифікація робочих місць, їх організація іобслуговування
Виконала студентка ІІ курсу
Спеціальності: міжнароднаекономіка
Нікітюк Марина Володимирівна
Черкаси 2010
Зміст
Вступ
1. Класифікація і планування робочихмісць
2. Організація і обслуговуванняробочих місць
3. Умови праці та фактори формуванняробочих місць
4. Атестація робочих місць за умовипраці
Висновки
Список використаних джерелта літератури
Вступ
Актуальністьтеми. Перехід до ринкової економіки, докорінні зміни виробничих відносин, інтеграціянародного господарства країни до світової економіки зумовлюють необхідність перебудовиметодологічних та організаційних принципів постановки обліку та системи показниківв Україні.
Для задоволеннявнутрішніх потреб держави у статистичних даних про процеси, які відбуваються у народномугосподарстві, необхідно відновити облік робочих місць на підприємствах у галузевомута регіональному аспектах.
З поглядунаближення існуючої статистики з працевлаштування до міжнародних стандартів, категорію«робоче місце» необхідно розглядати як невід'ємну частину формування ринкупраці.
Змінив економіці вимагають удосконалення обліку робочих місць, у першу чергу в напрямкузабезпечення повної та достовірної інформації про їх кількість.
Визначеннята облік робочих місць є складовими частинами комплексу робіт з організації інформаційноїбази з метою створення банку робочих місць, формування ринку вільних робочих місць,здійснення державної політики соціального захисту від безробіття.
Метоюта завданням реферату є дослідження робочих місць, їх класифікації, планування,та організації.
1. Класифікація і планування робочихмісць
Продуктивністьпраці, наш настрій і здоров’я прямо пропорційно залежать від організації робочихмісць.
Робочемісце – просторова зона, оснащена технічними засобами, в якій здійснюється трудовадіяльність працівників, які спільно виконують роботу чи операції.
Організаціяробочого місця – сукупність заходів щодо оснащення робочого місця засобами і предметамипраці і їх розміщення в певному порядку.
Робочазона – частина простору робочого місця, обмежена крайніми точками, до яких дістаютьруки і ноги працівника, з відхиленням на один-два кроки від умовного центру робочогомісця.
Планіровкаробочих місць – схеми розташування співробітників, меблів і технічних засобів уприміщенні.
Метараціонального розміщення персоналу – зменшення часу, необхідного для виконання роботи,ліквідування непотрібних переміщеннь службовців, забезпечення хороших умов праціі зменшення напруження і втоми співробітників, найбільш економне використання площіі максимальне підвищення продуктивності праці персоналу.
Виділяютьнаступні основні системи планіровки приміщень:
· Кабінетна, при якій структурніпідрозділи розміщуються на окремих поверхах будівлі, а відділи і служби – в окремихкімнатах (від 4 до 30 чол.). Перевагою системи є створення творчої обстановки ікомфортних умов для невеликих груп співробітників, а недоліком – збільшення затратна опалення й освітлення, подовження маршрутів документопотоків.
· Зальна, при якій структурні підрозділиі виробництва розміщуються в великих залах (на поверхах) будівель з кількістю співробітниківбільше 100. Ці приміщення обов’язково обладнуються штучним освітленням, кондиціонеруваннямповітря і звукоізоляцією. Їх перевагою є зниження витрат на будівництво й експлуатаціюприміщень, зменшення площі на одного службовця, забезпечення раціональної технологіїуправління. Головний недолік – неможливість створення інтимної творчої обстановки,особливо для вчених та керівників, і надмірний шум у залі.
· Чарункувата, при якій у великійзалі розміщуються співробітники підрозділу, а приміщення для керівників відділіві служб формуються за допомогою спеціальних пересувних перегородок із рифленогоскла 1,5–2,0 метрів. Переваги перегородок: створюють сприятливу обстановку для співробітниківвідділу, у яких своя “чарунка”. В той же час керівник підрозділу може вільно спостерігатиза роботою відділів і служб, а також – дисципліною праці. Ця система широко використовуєтьсяв крупних західних компаніях.
При розподіліприміщень варто дотримуватись таких правил:
· у першу чергу розміщувати крупніструктурні підрозділи (адміністрація, канцелярія, бухгалтерія, відділи маркетингу,кадрів);
· суміжні відділи і служби розміщуватипоруч один з одним;
· відділи, які пов’язані з прийомомвідвідувачів (збут, кадри, бухгалтерія), повинні розміщуватись поруч із входом,ліфтом і сходами;
· складські і транспортні підрозділиповинні бути ізольовані від прийому відвідувачів і офісних приміщень;
· планіровка робочих місць здійснюєтьсявиходячи із площі приміщень, чисельності співробітників, нормативу площі на 1 співробітникаі розмірів меблів та обладнання;
· туалети і кімнати для курінняповинні бути на кожному поверсі;
· загальна і корисна площі будівлі,а також планування кімнат визначаються за робочими кресленнями будівлі;
· число співробітників визначаєтьсяштатним розкладом підприємства;
нормиплощі на одного співробітника неоднакові в різних країнах.
Кожнеробоче місце має свою специфіку, пов’язану з особливостями організації виробничогопроцесу, різноманітністю форм конкретної праці у виробництві. Вид робочого місцявизначається такими чинниками, як тип виробництва, рівень поділу і кооперації праці,ступінь механізації та автоматизації, кількість устаткування на робочому місці таін.
Робочімісця класифікують за такими параметрами, що наведені у таблиці 1.1.
Таблиця1.1 — Класифікація типів робочих місцьКласифікаційні групи Типи робочих місць За типом виробництва Одиничне (універсальне)Серійне (спеціалізоване)Масове (спеціальне) За числом виконавців Індивідуальне Колективне (бригадне) За рівнем механізації та автоматизації Ручне Механізоване Напівмеханізоване Автоматизоване За місцем розташування
У приміщенні
На відкритій місцевості
На висоті
Під землею За кількістю змін
Однозмінне
Багатозмінне За часом функціонування
Постійне
Тимчасове За кількістю обладнання, що обслуговується
Одноверстатне
Багатоверстатне За видом операцій
Основне
Допоміжне За ступенем спеціалізації
Універсальне
Спеціалізоване
Спеціальне За ступенем рухомості
Рухоме
Стаціонарне За основною робочою позою
Сидячи
Стоячи
Змінна поза
2. Організація і обслуговуванняробочих місць
Важливим елементом організації праці на підприємстві є вдосконаленняпланування, організації і обслуговування робочих місць з метою створення на кожномуз них необхідних умов для високопродуктивної праці.
Робоче місце — це зона трудової діяльності робітника, або групи робітників,оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас це первинна ланкавиробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно.
Організація робочого місця — це система заходів щодо його планування,оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговуванняй атестації.
Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторіматеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, технологічного та організаційногооснащення, а також робітника. Робоче місце має робочу, основну і допоміжну зони.В основній зоні, яка обмежена досяжністю рук людини в горизонтальній і вертикальнійплощинах, розміщуються засоби праці, що постійно використовуються в роботі. У допоміжнійзоні розміщуються предмети, котрі застосовуються рідко.
Велике значення має раціональне технологічне й організаційне оснащенняробочих місць, що передбачає забезпечення їх основним технологічним устаткуванням,технологічним і організаційним оснащенням (інструментом, пристроями, допоміжнимиматеріалами, запасними частинами та устаткуванням для їх зберігання і розміщення,а також засобами сигналізації, освітлювальною апаратурою, робочими меблями, тароютощо).
Оснащення робочих місць масових професій може здійснюватися за типовимипроектами, в яких ураховані необхідні рекомендації щодо оснащення і планування робочихмісць даного виду. Використання типових проектів сприяє впровадженню досягнень наукиі передового досвіду в процесі організації робочих місць, знижує трудомісткістьроботи, дозволяє підвищити рівень організації трудових процесів.
Велике значення в організації праці має обслуговування робочих місць,тобто забезпечення їх протягом робочої зміни сировиною, матеріалами, заготі1вками,транспортними засобами, послугами ремонтного характеру тощо.
Обслуговування робочих місць здійснюється за такими функціями:
• енергетична — забезпечення робочих місць електроенергією, стисненимповітрям, парою, водою, а також опалення виробничих приміщень;
• транспортно-складська — доставка предметів праці до робочого місця,вивезення готової продукції і відходів виробництва, зберігання, облік і видача матеріалів,сировини та інших цінностей;
• підготовчо-технологічна — розподіл робіт за робочими місцями; комплектуваннятехнічної документації; підготовка інструменту та допоміжних матеріалів; інструктажвиконавців щодо передових методів праці;
• інструментальна — зберігання, застосування, комплектування і видачана робочі місця всіх видів інструменту, пристроїв, технологічного оснащення;
• налагоджувальна — налагодження і регулювання технологічного устаткування;
• міжремонтна — профілактичне обслуговування;
• контрольна — контроль якості сировини, напівфабрикатів і готовихвиробів;
• облікова — облік бракованої продукції та аналіз причин браку, профілактичнізаходи для підвищення якості продукції та ін.
Всі ці функції мають виконуватися безперебійно і в певних організаційнихформах, таких як стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговування робочихмісць.
Для забезпечення збалансованості між кількістю робочих місць і наявнимитрудовими ресурсами, раціональнішого використання резервів виробничого потенціалута підвищення продуктивності праці застосовують атестацію і паспортизацію робочихмісць.
3. Умови праці та формування робочихмісць/> />
Умови праці — це сукупність взаємозв'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних,психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовленихрівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовищата впливають на здоров'я і працездатність людини (рис. 3.1).
Рис.3.1. Класифікація умов праці.
Працездатністьвизначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежитьвід чинників як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру (статі, віку, стануздоров'я, рівня кваліфікації, умов, за яких відбувається праця тощо).
Відповіднодо рекомендацій МОП визначають такі основні фактори виробничого середовища, що впливаютьна працездатність людини в процесі виробництва:
• фізичнезусилля (переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні, зусилля, пов'язані з утримуваннямвантажів, натисненням на предмет праці або важіль управління механізмом протягомпевного часу). Розрізняють такі види фізичного зусилля: незначне, середнє, сильнеі дуже сильне;
• нервовенапруження (складність розрахунків, особливі вимоги до якості продукції, складністьуправління механізмом, апаратом, приладдям, небезпека для життя і здоров'я людейпід час виконання робіт, особлива точність виконання). Є такі види напруження: незначне,середнє, підвищене;
• робочеположення (положення тіла людини і його органів відносно засобів виробництва). Розрізняютьробоче положення обмежене, незручне, незручно-стиснене і дуже незручне;
• монотонністьроботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних операцій, дій, циклів).Монотонність може бути незначна, середня, підвищена;
• температура,вологість, теплове випромінювання в робочій зоні (градуси за Цельсієм, відсотоквологості, калорії на 1см2 за хвилину). Стадії впливу зазначених факторів поділяютьсяна: незначні, підвищені або знижені, середні, високі, дуже високі;
• забрудненняповітря (вміст домішок в 1м3 або літрі повітря і їх вплив на організм людини). Ступіньзабруднення повітря може бути незначний, середній, підвищений, сильний, дуже сильний;
• виробничийшум (частота шуму в герцах, сила шуму в децибелах). Розрізняють помірний, підвищенийі сильний шум;
• вібрація,обертання, поштовхи (амплітуда на хвилину, градуси і кількість обертів або поштовхівза хвилину). Є такі рівні значень указаних факторів: підвищені, сильні, дуже сильні;
• освітленістьу робочій зоні (в люксах). Освітленість може бути нормальна, недостатня або осліплююча.
На працездатністьлюдини також впливають особистісні фактори: її настрій, ставлення до праці, станздоров'я та ін.
Факторивиробничого середовища мають психологічні і фізіологічні межі.
Психологічнамежа характеризується певними нормативами, перевищення яких викликає у працюючихвідчуття дискомфорту.
Фізіологічнамежа характеризується такими нормативами, перевищення яких потребує припинення роботи.
Кожнийіз цих факторів виробничого середовища діє відокремлено, і його вплив ураховуєтьсяокремо під час атестації і паспортизації робочого місця.
4. Атестація робочих місць за умовпраці
ЗАГАЛЬНІПОЛОЖЕННЯ. Атестація робочих місць за умовами працi проводиться на підприємствахi в організаціях незалежно від форми власності й господарювання, де технологічнийпроцес, використовуване обладнання, установки, прилади та апарати, сировина та матеріалиє потенційними шкідливими та небезпечними виробничими факторами, що можуть несприятливовпливати на стан здоров'я працюючих, а також їхніх нащадків як зараз, так i в майбутньому.
Основнамета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або повно важенним органомi працюючим у сфері реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільговепенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестацiяробочих мiсць передбачає:
— виявленняшкідливих та небезпечних факторів i причин формування несприятливих умов працi;
— санітарно-гігієнічнедослідження факторiв виробничого ередовища, важкості й напруженостi трудового процесуна робочому місці;
— комплекснуоцінку факторiв виробничого середовища i характеру працi на відповідність їх характеристикстандартам безпеки працi, будівельним та санітарним нормам i правилам;
— визначенняступеню шкідливості і небезпечності працi та її характеру за гігієнічною класифікацією;
— обгрунтуваннявіднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкiдливими), важкими(особливо важкими) умовами праці;
— визначенняправа працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах;
— визначенняi реалізацію технічних i організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію умовта характеру працi.
Робочемісце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів виробничогосередовища і трудового процесу на працюючих. На підставі комплексної оцінки робочімісця відносяться до одного із видів умов праці:
• з особливошкідливими й особливо важкими умовами праці;
• зішкідливими і важкими умовами праці;
• зішкідливими умовами праці.
Ці данізаносяться до Карти умов праці.
За результатамиатестації складаються переліки:
• робочихмісць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено правона пільги і компенсації, передбачені законодавством;
• робочихмісць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановитипільги і компенсації за рахунок коштів підприємства;
• робочихмісць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходищодо їх поліпшення.
Умовипраці визначаються певними критеріями факторів виробничого середовища і трудовогопроцесу (додаток).
На кожномуробочому місці на працездатність впливають, здебільшого, декілька факторів, а невсі, і їх вплив можна подати через інтегральну оцінку умов праці. Крім особистихфакторів, вплив яких неможливо врахувати прямими показниками, а лише через показникиприросту виробітку за одиницю часу в разі незмінних умов виробничого середовищаі якісного стану робочої сили.
Практикапідприємств свідчить про те, що оцінка поліпшення умов праці може бути здійсненашляхом зіставлення фактичних умов праці з нормативними, прийнятими для базовогоперіоду.
В сучаснихумовах господарювання все більшого значення набуває проблема поліпшення умов праціне за рахунок компенсаційних виплат, а шляхом впровадження нової техніки, технологій,оздоровлення виробничого середовища, врахування вимог естетики праці.
Періодпереатестації визначається самим підприємством у колективному договорі, але не повиненперебільшувати 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестаціїпокладається на власника підприємства.
ОРГАНIЗАЦIЯРОБОТИ ПО АТЕСТАЦIЇ. Для організації та проведення атестацiї керівник пiдприємствавидає наказ, в якому:
— зазнаютьсяоснова та завдання атестацiї;
— затверджуютьсясклад, голова i секретар постійно діючої атестаційної комісії, визначаються її повноваження;
— визначаютьсятерміни i графіки проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах пiдприємства;
— визначаютьсявзаємодія із зацікавленими державними органами i громадськими організаціями (експертизоюумов праці, санітарно-епідеміологічною службою — СЕС);
— визначаютьсяпроектні чи науково-дослідні установи для науково-технічної оцінки умов працi iучасті в розробці заходів що до усунення шкідливих виробничих факторів.
До складуатестацiйної комiсiї рекомендується включити головних спеціалістів, працівниківвідділу кадрів, працi i заробітної плати, охорони працi, членів громадських організаційта інших.
Атестаційнакомісія:
— здійснюєорганізаційне i методичне керівництво та контроль за ходом проведення роботи навсіх етапах;
— формуєправову i нормативно-довiдкову базу i організує її вивчення;
— визначаєi залучає необхідні організації для виконання спеціальних робіт;
— органiзуєвиготовлення планів розташування обладнання по кожному підрозділу з їх експлуатацією,визначає межу робочих місць (робочих зон) та надає їм відповідний номер;
— складаєперелік робочих мiсць, що підлягають атестації;
— порівнюєзастосовуваний технологічний процес, склад обладнання, використовувані сировинуi матеріали із передбаченими у проекті;
— визначаєобсяг необхідних досліджень шкідливих i небезпечних факторів виробничого середовищата органiзує їх дослідження;
— прогнозуєта виявляє наявність шкiдливих i небезпечних факторiв на робочих місцях ;
— встановлюєзгідно з Єдиним тарифно-кваліфікаційним довiдком (ЄТКД) відповідність найменуванняпрофесій i посад працівників, зайнятих на цих робочих мiсцях, характеру фактичновиконуваних робiт ;
— складаєКарту умов праці на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних робочих мiсць(додаток 1);
— проводитьатестацію i складає перелiк робочих мiсць, виробництв, професiй та посад з несприятливимиумовами працi;
— уточнюєдіючі i вносить пропозиції на встановлення нових пільг i компенсацій залежно відумов працi, визначає втрати на ці цілі;
— організуєрозробку заходів щодо покращання умов працi i оздоровлення працiвникiв.
Висновки
Отже, важливим елементом організації праці на підприємстві є вдосконаленняпланування, організації і обслуговування робочих місць з метою створення на кожномуз них необхідних умов для високопродуктивної праці.
Робоче місце — це зона трудової діяльності робітника, або групи робітників,оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас це первинна ланкавиробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно.
Організація робочого місця — це система заходів щодо його планування,оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговуванняй атестації.
Умови праці — це сукупність взаємозв'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних,психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовленихрівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовищата впливають на здоров'я і працездатність людини.
Атестаціяробочих місць за умовами працi проводиться на підприємствах i в організаціях незалежновід форми власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання,установки, прилади та апарати, сировина та матеріали є потенційними шкідливими танебезпечними виробничими факторами, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'япрацюючих, а також їхніх нащадків як зараз, так i в майбутньому.
Основнамета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або повно важенним органомi працюючим у сфері реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільговепенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Список використаних джерел та літератури
1. Завіновська Г. Т. Економіка праці:Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 200с.
2. http://vuzlib.net/beta3/html/1/6057/6128/
3. http://forca.com.ua/instrukcii/ohorona-praci/atestaciya-robochih-misc-za-umovami-praci.html
4. http://library.if.ua/book/40/2676.html
5. http://ua.textreferat.com/referat-1325.html