--PAGE_BREAK--У кожній країні існує своя система стандартизації товарів, що відповідає ступінь розвитку національної економіки, науки, техніки і технології.
Разом з тим у міру поглиблення інтеграції національної економіки у світову економіку і розширення зовнішньоекономічного співробітництва товаровиробників усе більшого значення набувають розвиток міжнародної стандартизація товарів і досягнення відповідності національних стандартів міжнародним вимогам якості товарів.
Міжнародні стандарти усувають обмеженість, різнорідність, суперечливість національних норм і правил різних країн. У цих цілях функціонує спеціально створена Міжнародна організація стандартизації (ISO — International Organisation for Standardisation).
Міжнародний координаційний центр по стандартизації — постійно діюча Нарада урядових посадових осіб при Європейській Економічній Комісії ООН. Нарада розробляє рекомендації урядам країн-членів щодо стандартизації товарів, найбільш важливих для міжнародної торгівлі.
Якість товару — це ступінь досягнення встановленого технічного рівня при виробництві кожної одиниці товарної продукції. Воно визначається або органолептичним методом (за допомогою органів почуттів), або лабораторними дослідженнями з використанням приладів, апаратів, реактивів і інших технічних засобів.
Технічна конкурентноздатність товарів — показник дуже гнучкий й динамічний. Він перманентно міняється відповідно до темпів науково-технічного прогресу, що відбувається як усередині країни, так і у ведучих світових виробників тієї чи іншої продукції.
Комерційні умови. До основних показників, що визначають комерційні умови конкурентноздатності товарів, відносяться:
• Цінові показники;
• Показники, що характеризують умови постачань і платежів за товари, що поставляються;
• Показники, що характеризують особливості діючої на ринку виробників і споживачів податкової і митної системи;
• Показники, що відбивають ступінь відповідальності продавців за виконання зобов'язань і гарантій.
Рівень ціни виробництва безпосереднім образом визначає цінову конкурентноздатність товару. Зрозуміло, що чим нижче цей рівень, тим за інших рівних умов вище конкурентноздатність виробленої продукції на ринку і, виходить, переважніше позиції її виготовлювача в суперництві з іншими виробниками аналогічної продукції. І навпаки, більш високий рівень ціни знижує цінову конкурентноздатність товарів, зводячи її нерідко до нуля. З урахуванням даних умов і формується цінова політика в боротьбі за підвищення конкурентноздатності вироблених товарів.
Така ж картина проглядається і з виконанням умов постачань і платежів. Чим ці умови більш гнучкі, чим більш вони відповідають інтересам покупців, тим переважніше товар у конкурентному суперництві з іншими аналогічними товарами на ринку. У першу чергу це стосується термінів і форм постачання товарів і пропонованого продавцем розмаїтості форм розрахунків і платежів за здійснювані постачання.
Також прямо впливає на конкурентноздатність прийняті на себе виготовлювачем товару гарантії і відповідальність за виконання зобов'язань з постачання у встановлений термін товарів високої якості і надійності,
Організаційні умови придбання і використання товару споживачами забезпечують реальне виконання комерційних показників його конкурентноздатності. До них відносяться:
• Забезпечення максимальне можливого наближення продавців товару до покупців, що впливає на зниження витрат звертання і, виходить, на рівень його ціни;
• Доставка товару до місць споживання не тільки великим оптом-транзитом, але і дрібними партіями через складські підприємства. В основі економічної доставки товарів лежить уміння грамотне користатися транспортними статутами, кодексами, правилами перевезень, транспортними тарифами й іншими основними документами в цій області;
• Розширення післяпродажного сервісу, що робиться споживачам з гарантійним і післягарантійним обслуговуванням. В даний час покупець пред'являє продавцю товару обов'язкова вимога: сервіс повинний забезпечити працездатність товару протягом усього терміну служби. Продавець зі своєї сторони всіляко сприяє тому, щоб чекання покупця виправдалися, і тому організація сильної сервісної служби і її ефективне функціонування є першочерговою турботою будь-якої промислової фірми, що бажає успішно виступити на ринку. Організація сервісу повинна випливати основним правилам ефективного обслуговування споживачів. Для цього необхідні: 1) добре підготовлена стратегія, що визначає найбільш оптимальний рівень сервісу для кожного сегмента ринку; 2) уміле використання реклами, що доносить до покупця всі переваги сервісу і гарантуючої міцний зв'язок клієнта з покупцем; 3) чітка система постачання запчастин; 4) система правил виклику співробітників сервісної служби до клієнта; 5) навчання персоналу, зв'язане з доведенням до кожного виконавця стандартів обслуговування.
Сервіс підрозділяється на передпродажний і післяпродажний, а останній — на гарантійний і післягарантійний.
Передпродажний сервіс полягає в усуненні неполадок, викликаних транспортуванням продукції, у приведенні її в робочий стан, випробуванні, демонстрації покупцю виробу в роботі і т.д. У період післягарантійного сервісу фірма-продавець веде планово-попереджувальні ремонти і капітальний ремонт, постачає запасні частини, дає консультації по ефективному використанню техніки. За бажанням покупця виробляються модернізація проданої продукції і додаткове навчання персоналу. Задача післягарантійного ремонту — скоротити простої устаткування, збільшити міжремонтні терміни, підвищити безпеку експлуатації й у кінцевому рахунку завоювати стійке положення на ринку, домогтися конкурентноздатності виробленої продукції;
Розвиток реклами і технічної інформації на високому якісному й організаційному рівнях. Необхідно пам'ятати, що головним елементом реклами, що визначає її ефективність для товару виробничого призначення, є насамперед змістовність рекламного тексту, його інформативність і доказовість, безумовна вірогідність на відміну від реклами для товарів індивідуального споживання. У ній рекламний текст, більш емоційний, нескладний для сприйняття, найчастіше прикрашений, а "імідж" товару, його образ нерідко не зв'язаний у загальному з його споживчими властивостями. Головна мета рекламної роботи — залучити до товару максимум ділових людей і підвищити його конкурентноздатність;
Формування попиту і стимулювання збуту — ФОССТИС як ключовий напрямок у конкурентній боротьбі за міцне місце на ринку збуту товару. Формування попиту (ФОС) полягає в тім, щоб повідомити потенційному покупцю про існування товару, проінформувати його про потреби, що задовольняються цим товаром, максимально знизити недовіру до товару з боку покупців і довести до них гарантії захисту інтересів покупців у випадку, якщо вони не будуть задоволені покупкою. Головна задача організації ФОС -уведення на ринок нового товару, забезпечення його конкурентноздатності і наміченого обсягу продажів.
Задача ж стимулювання збуту (СТИС) — спонукання покупця до наступних покупок даного товару, до придбання великих партій, регулярним комерційним зв'язкам. Діяльність по організації стимулювання збуту особливо важлива, коли на ринку мається багато конкуруючих між собою товарів, що мало відрізняються по своїх споживчих властивостях, а СТИС обіцяє покупцю відчутну вигоду за рахунок пропонованих знижок за умови покупки великих партій товару, регулярності покупок визначеного числа виробів («бонусні» знижки). При стимулюванні збуту часто використовуються після продажні, що супроводжують «подарунки», безкоштовне поширення зразків товару, безкоштовна передача товару в тимчасове користування «на пробу» за реалізацію великих партій товару, прийом старого виробу до якості першого внеску за нову річ. Велике значення має організація презентацій, прес-конференцій і інших організаційних заходів для введення нового товару на ринок і забезпеченню його конкурентноздатності.
Економічні умови споживання. По економічним умовам споживання конкурентноздатність основного товару включає велике число показників, до яких варто віднести;
• Енергоємність і економічність у споживанні сировини на одиницю продукції, що випускається, чи чиненої роботи;
• Вартість сировини й експлуатаційних матеріалів;
• Рівень безвідходності використовуваних технологій;
• Надійність, періодичність і вартість ремонтів, вартість запасних частин;
• Чисельність обслуговуючого персоналу і його кваліфікація. Шляхом сукупного підрахунку витрат на оплату енергії і сировини, оцінки вартості обслуговування і ремонтів, розрахунку витрат на оплату обслуговуючого персоналу й інших статей витрат визначаються сукупні витрати споживання товару. Для готової продукції, і насамперед для машин і устаткування, витрати споживання визначаються на весь період експлуатації, а для сировинних товарів — на одиницю їхньої ваги, обсягу і вартості.
У результаті впливу всієї сукупності приведених вище показників складається повна ціна споживання товару, що вирішальним образом впливає на його конкурентноздатність.
Повна ціна споживання складається з ціни, сплаченої споживачем при придбанні товару, і витрат споживання. При цьому враховуються виплачувані покупцем мита, податки і збори, а також виплати по отриманих кредитах. Загальна емпірична формула конкурентноздатності товару має вид: конкурентноздатність = якість + ціна + обслуговування Конкурентноздатність товару — поняття відносне, її можна прогнозувати в процесі розробки зразків, однак реальна конкурентноздатність оцінюється тільки на ринку при зіставленні як з характеристиками, так і з умовами продажу і сервісу аналогічних товарів-конкурентів.
А також оцінка конкурентноздатності товару, як видно з рисунка 1.3.2, містить у собі вивчення ринку, конкурентів, потреб покупців і параметрів оцінки товару. У світовій практиці кількісна оцінка конкурентноздатного товару складається з трьох етапів:
• аналізу ринку і вибору найбільш конкурентноздатного товару-зразка як базу для порівняння і визначення рівня конкурентноздатності товару;
• визначення набору порівнюваних параметрів двох товарів;
• розрахунку інтегрального показника конкурентноздатності товару.
Вибір товару-зразка. Це один з найбільш відповідальних моментів аналізу конкурентноздатності товару. Помилка на даному етапі може привести до перекручування результатів усієї роботи. Зразок повинний належати до тієї ж групи товарів, що й аналізований виріб; бути найбільш представницьким для даного ринку, а його основні параметри повинні розглядатися в динаміку з урахуванням фактора часу у швидко мінливій ринковій обстановці.
Визначення набору порівнюваних параметрів. При цьому порівнюються параметри, що характеризують споживчі властивості товару (його споживчу вартість), і параметри, що виражають його економічні властивості (вартість).
Споживчі властивості товару, з яких складається його корисний ефект, визначаються набором «твердих» і «м'яких» споживчих параметрів.
«Тверді параметри» описують найважливіші функції товару і зв'язані з ним характеристики, задані конструкторськими принципами виробу. Вони мають визначену величину, виражену в тих чи інших одиницях (наприклад, потужність, розмір, температура і т.д.). Найбільш представницькою групою «твердих» параметрів є технічні, котрі у свою чергу підрозділяються на параметри призначення (класифікаційні, технічної ефективності, конструктивні), а також параметри відповідності національним і міжнародним стандартам, нормативам, законодавчим актам і т.д. — усе це регламентовані параметри.
Рис. 1.3.2 Фактори формування конкурентоспроможності товару.
«М'які» параметри характеризують естетичні властивості товару, тобто є вираженням дизайну, упаковки, кольору і додають товарам особливу привабливість. Останнім часом на вітчизняних ринках значення «м'яких» параметрів помітно зростає і не тільки для товарів масового попиту, в і виробничого значення. «М'які» параметри, як правило, не мають природної фізичної міри і важко піддаються кількісній оцінці.
Визначення набору споживчих параметрів складає основу аналізу конкурентноздатності товару. При аналізі всіх параметрів на перший план висувають ті, котрі мають найбільшу значимість для споживачів. Визначення значення кожного параметра здійснюється групою експертів, що розташовують достатнім обсягом надійної ринкової інформації. Цей підхід не виключає ретельного дослідження і другорядних параметрів, що у конкурентному змаганні можуть відігравати вирішальну роль. Ціль такого підходу до дослідження — максимальне задоволення споживачів.
Можлива оцінка на базі органолептичних методів, побудованих на суб'єктивному сприйнятті людиною тієї чи іншої властивості об'єкта і вираження результату сприйняття в цифровий (бальної) формі.
Корисної може виявитися також оцінка виробу не стільки по його безпосередньому сприйняттю, скільки на основі досвіду маркетингової діяльності на ринку, на основі інтуїтивного визначення ролі тієї чи іншої властивості в задоволенні потреб покупців. Цей метод називають кваліметричним, тому що він заснований на порівнянні різних властивостей виробу. З урахуванням сукупності всіх думок будується кількісна оцінка «м'якого» параметра.
За аналогічною схемою визначають набір економічних (вартісних) параметрів товару, що характеризують його основні властивості через витрати покупця на придбання і використання виробу протягом усього періоду його споживання.
Величини економічних параметрів (розмір витрат) визначаються: ціною виробу (В1), витратами на його транспортування (В2), установку (В3), експлуатацію (В4), ремонт (В5), технічне обслуговування (В6), навчання персоналу (В7), податки (В8), страхові внески (В9) і т.д. У сукупності ці витрати складають ціну споживання — В, тобто обсяг засобів, потрібних споживачу протягом усього терміну служби товару:
В = B1 +В2 +В3 +В4 +В5 +В6 +В7 +В8 +В9 +… .+Див;
економічні параметри, що складаються де, індивідуальні для кожного товару.
Як правило, сума витрат на експлуатацію виробу нерідко значно перевершує покупну ціну.
Розрахунок інтегрального показника конкурентноздатності товару. Цей розрахунок заснований на порівнянні параметрів даного товару з параметрами існуючого чи розроблювального товару, що найбільше повно відбиває потреби покупців.
Зразок для порівняльного аналізу вибирається на основі інформація, отриманої в результаті ринкових досліджень про характер вимог покупців, як прямої — у результаті цілеспрямованого збору зведень, так і непрямої — з урахуванням даних про розміри збуту і часткою на ринку найбільш конкурентноздатних товарів.
Інтегральний показник конкурентноздатності товару є вираженням ступеня привабливості товару для покупця.
Привабливість її реалізованого товару для продавця полягає в чистому виторзі, рівній контрактній ціні за мінусом витрат на продаж, доставку, податків, пошлін, акцизів. Тому питома вага ефекту для продавця (Кпр), що характеризує економічну доцільність продажу продукції, буде дорівнює:
Кпр= Вр / В;
де Вр — чистий грошовий виторг від реалізації;
В — повні витрати на виробництво одиниці продукції і її доставку.
Конкурентноздатність товару підвищують постійно, домагаючись максимальної відповідності його споживчих і вартісних характеристик існуючим і особливо прогнозованим запитам покупців.
Результати розрахунків основних показників конкурентоспроможності товару приведені в таблиці 1.3.1. Інтегральний показник конкурентоспроможності по гідроциліндрам Херсонського заводу вище на 0,1 ніж інтегральний показник Харківського заводу, так як з таблиці видно, що гарантійний строк експлуатації більше Харківського, а споживання енергії на виробництво за добу менше на 0,03.
На основі виявлення ринкових змін кон'юнктури аналізованого товару виробляється добір тих груп товарів, що у більшій мері відповідають запитам споживачів. Далі вивчаються прогнози появи нових товарів конкурентів. При цьому виділяються ті новинки, імовірність успішного продажу яких очевидна і які викликають жорстоке суперництво між конкурентами. Після цього формуються технічні вимоги до параметрів товарів. На закінчення складаються оцінні таблиці відповідності параметрів декількох цікавих новинок і тих технологій, без яких неможливий випуск нового товару.
В остаточному підсумку вибір варіанта визначають обмеження, що існують для даної промислової фірми в області технології, матеріального забезпечення і комунікацій. Правильно обраний варіант підвищення конкурентноздатності товару дозволить у максимальному ступені уникнути безглуздих утрат, а отримані підсумки по аналізі цього широкого спектра параметрів дозволять сформулювати програму цілеспрямованої зміни у виробничій, фінансово-економічній і збутовій роботі промислової фірми для посилення її позицій у конкурентній боротьбі на ринку.
продолжение
--PAGE_BREAK--
продолжение
--PAGE_BREAK--
продолжение
--PAGE_BREAK--Результатом діяльності підприємства за 2006 рік є фінансовий результат до оподаткування, що дорівнює 530 тис. грн. Проти рівня 2005 долі фінансовий результат до оподаткування збільшився на 349 тис. грн. при збільшенні за цей період виручки від реалізації на 1379 тис. грн.
Таблиця 2.3.5
Основна діяльність
Показники
Од. виміру
2006 рік
2005 рік
Темп росту, %
Товарна продукція в діючих цінах
т. грн.
1943
1912
Товарна продукція в порівнянних цінах
т. грн.
1943
1912
101,5
Реалізація товарної продукції в т.ч. на бартерних умовах оплаченої в грошовій формі
т. грн.
3145 93 3052
1820
193
1627
109,8 102,1 110,7
Товарна продукція в порівнянних цінах у 2006 році виросла на 31 тис. грн., у порівнянні з 2005 роком за рахунок збільшення випуску іншої продукції.
Реалізація товарної продукції в 2006 році склала 3145 тис. грн., що на 72,8% більше чим у 2005 році. Питома вага реалізації в товарній продукції склав 161,8%. Це свідчить про збільшення реалізації.
Вартість відвантаженої продукції оплаченої в грошовому вираженні 3052 т. грн., що складає 97,0% від усієї реалізації.
Зменшилася питома вага відвантаженої продукції по бартері на 72%.
Таблиця 2.3.6
Структура випуску товарної продукції
Найменування
Кількість шт.
Обсяг тис. грн.
Темп росту
%
2005р.
2006р.
Відкл.
2005р.
Пит. вага
2006р.
Пит. вага
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Шлюпбалки, СПУ
7
9
+2
149
300,7
Гідроциліндри
109
69
-40
269
330,2
Ілюмінатори
314
5
-309
136
2,3
Засувки
—
23
+23
83,1
Стопори
1
—
-1
3
—
В'юшки
7
8
+1
13
30,7
Усього судост.
438
129
-303
770
40,2
778,5
40,1
101,1
Гідроцил. с/х
829
1700
386
680
Рукава с/г
3006
2066
216
135,1
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Усього с/г
71,35
2904
602
31,5
815,1
41,9
135,5
Інша прод.
540
28,2
447,9
23,0
82,9
Всього
1912
1943
101,6
Об'єм виробництва на судобудівництво залишився на тому рівні, як і в 2005 році, а об'єм виробництва для сільгоспмашинобудування збільшився у зв'язку з ростом попиту на гідро циліндри для комбайнів.
Таблиця 2.3.7
Праця і зарплата
Найменування показників
Од. вим.
2005 р.
2006 р.
темп %
Товарна продукція в порівнянних цінах
т. грн.
1912
1943
101,6
Середньо облікова чисельність у т. числі ВПП
чол.
259 171
249 163
96,1 95,3
Чисельність в еквіваленті повної зайнятості всього персоналу:
чол.
201
213
106,1
Фонд оплати
т. грн.
709
932
131,4
Заробітна плата в еквіваленті повної зайнятості всього персоналу:
грн.
294
120,5
Вироблення на один середньооблікового працюючого
грн.
6152
101,2
За 2006 рік середньооблікова чисельність працюючих зменшилась на 10 чоловік у порівнянні з минулим роком і склала 249 чоловік. У зв'язку зі збільшенням обсягу виробництва збільшилася зайнятість виробничо-промислового персоналу.
Таблиця 2.3.8
Дані про процентне співвідношення допоміжних і виробничих робітників
Категорія робітників
Од. вим.
2005 р.
2006 р.
Питома вага робітників у загальній чисельності ППП
%
66,0
65,5
Питома вага іншого персоналу в загальній чисельності ППП
%
—
Допоміжні робітники в % до виробничих
%
60
83
Питома вага в загальній чисельності робітників
%
100
100
виробничих допоміжних
%
62,2 37,8
54,6
45,4
Використання робочого часу
Трудові ресурси в 2006 році використовувалися набагато ефективніше, ніж торік. Так одним робітником відпрацьовано 215 днів, що на 30 днів більше, ніж у відповідному періоді минулого року. Значно знизилися непродуктивні втрати, викликані додатковими відпустками з дозволу адміністрації (на 20%), що послужило резервом збільшення виробництва продукції, що не вимагає додаткових вкладень і дозволяє швидко одержати віддачу.
Продуктивність праці.
Продуктивність праці виробничо-промислового персоналу збільшилася на 105,3% у порівнянні з минулим роком, Середньорічне вироблення одному працюючого в 2006 році склали 7803 грн., що на 420,8 грн. більше, ніж у відповідному періоді минулого року.
Фонд оплати праці.
За 2006 р. фонд оплати праці склав 932 тис. грн., що на 223 тис. грн більше «минулого року. Збільшення відбулося:
• по основній заробітній платі в зв'язку зі збільшенням заробітної плати відповідно до Законодавства України від 1 червня 2006 р. № 1766-ІП „Про встановлення розміру мінімуму заробітної плати на 2006 р.“
• у зв'язку з випуском нових видів продукції.
Таблиця 2.3.9
Фонд оплати праці ППП
Категорії
Фонд оплати праці (тис.грн.)
Темп %
2005 р.
2006 р.
1
3
2
4
Усього персоналу:
709
932
131,5
Промперсонала:
709
932
131,5
Робітників у тому числі: виробничих допоміжних
429
254
175
547
344
203
127,5
135,4
116,6
1
2
3
4
Службовців у тому числі: керівників фахівців служачих
280
136
135
9,0
385
195
178
12
137,5
143,4
131,8
171,4
Таблиця 2.3.10
Середня зарплата
Категорії
2005 р.
2006 р.
темп %
1
2
3
4
Усього персоналу:
2737,5
3743
136,7
Промперсоналу:
2737,5
3743
136.7
Робітників у тому числі: виробничих допоміжних
2508,8
2673,7 2302,6
3356
3865
2743
133,8
144,6
119,1
Службовців у тому числі: керівників фахівців службовців
3181,8
3777,8 2872,3 1800,0
4477
5909
3708
2400
140,7
156,4
129,1
133,3
Аналіз фінансового стану. Аналіз фінансового стану проведено на основі бухгалтерського балансу підприємства, аналіз стану та структури майна підприємства та джерел його виникнення, фінансової стійкості, платоспроможності підприємства (див. табл. 2.3.11.) [14].
Для аналізу стану та структури майна, а також джерел його виникнення будуть баланс-нетто.
Для визначення фінансової стійкості підприємства розрахуємо деякі показники:
1) Коефіцієнт маневреності власних обігових коштів
Км = ОКв / ДКв , де
Км — коефіцієнт маневреності;
Окв — власні обігові кошти;
ДКв — власні джерела коштів.
Виходячи з цього, Км на початок року (Км1) та на кінець року (Км2) дорівнюють:
Км1=9542 тис. грн. / 10942 тис. грн. = 0,87
Км2= 10041 тис. грн… / 11489 тис. грн. = 0,87
2) Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними обіговими коштами
Кз = Окв/МОК , де
Кз — коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними обіговими коштами;
Окв — власні обігові кошти; МОК — матеріальні обігові кошти. На початок аналізованого періоду (Кз1) та на кінець періоду (Кз2) коефіцієнт дорівнює:
Кз1 = 9542 тис. грн. / 8522 тис. грн. = 1,12
Кз2 — 10041 тис. грн. / 8600 тис. грн. = 1,17
3)Індекс постійного складу
Кпс = 03/ДКв , де
Оз — основні засоби.
Показник на початок періоду (Кпс1) та на кінець періоду (Кпс2) має такі значення:
Кпс = 5113 тис. грн. / 10942 тис. грн… = 0,47
Кпс = 4870 тис. грн… / 11489 тис. грн. = 0,42
Індекс постійного складу балансу визначається для порівняння основних засобів та поза оборотних активів підприємства з власними джерелами коштів. Зменшення цього показника в даному випадку може
означати, що власне майно заводу на кінець аналізованого періоду зменшилося.
4) Коефіцієнт накопичення зносу (Кнз) визначається за формулою:
Кнз = СНЗ/Озпв, де
СНЗ — сума нарахованого зносу;
Озпв — первісна вартість основних засобів; ;
Цей коефіцієнт на початок аналізованого періоду для заводу „Судмаш“ дорівнює:
Кнз1 = 11642 тис. грн. / 16738 тис. грн. = 0,70
Кнз2 = 11880 тис. грн. / 16674 тис. грн. =0,71
Зменшення показника дає змогу зробити висновок про незначне зменшення зносу основних засобів.
5) Коефіцієнт реальної вартості майна (Крв)
Крв = (Оззв + ВЗ + НВ) / ВМ , де
Оззв — залишкова вартість основних засобів, тис. грн.; ВЗ — виробничі запаси, тис. грн.; НЕ — незавершене виробництво, тис. грн.; ВМ — вартість майна, тис. грн. Показник реальної вартості майна дорівнює:
Крві = 5096+1767+939/14659 = 0,53 Крв2 = 4794+1936+932/14935 = 0,51 Спостерігаємо зменшення засобів виробництва в загальній вартості майна заводу.
6) Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів (Кс)
Кс = ДПК/ДКв , де
ДПК — джерела позикових коштів;
ДКВ — власні джерела коштів.
Коефіцієнт на початок періоду та на кінець (відповідно Кс1 та Кс2) має такі значення:
Kcl = 3640 тис. грн. /10942 тис. грн. = 0,33 Кс2 = 3435 тис. грн. / 11489 тис. грн. = 0,30 Зменшення цього показника вказує на зменшення коштів, що
припадають на 1 грн. власних коштів.
7) Коефіцієнт економії (Ка)
Ка = ДКв/ДК , де
ДКв — власні джерела коштів;
ДК — сума джерел коштів.
Коефіцієнт автономії на початок аналізованого періоду (Ка1) на кінець -(Ка2) складає:
Ка1 = 10942 тис. грн. /14659 тис. грн. = 0,75
Ка2 = 11489 тис. грн. /14935 тис. грн. = 0,77
Значення коефіцієнта майже не змінилося на кінець періоду, що вказує на велику незалежність підприємства від залучених позикових коштів.
8) Аналіз платоспроможності передбачає визначення коефіцієнтів платоспроможності (або ліквідності):
а) коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) визначається за формулою:
Кал = Алр / КЗ , де
Алр — активи, що легко реалізуються (грошові кошти, цінні папери); КЗ — короткотермінові зобов'язання.
Кал1 = 878 тис. грн. / 3640 тис. грн. = 0,24
Кал2 = 1267 тис. грн. / 3435 тис. грн. = 0,37
Показник вказує, що короткотермінові зобов'язання можуть бути погашені, так як коефіцієнт вище допустимого (0,2-0,25)
б) коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл)
Кшл = Окв — 3 + Вмп / КЗ, де
Окв — власні оборотні кошти;
З — запаси;
Вмп — витрати майбутніх періодів;
КЗ — короткотермінові зобов'язання.
Коефіцієнт на початок періоду:
Кшл1 = 9542тис. грн. — 8522тис. грн. + 4тис.грн. / 3640тис. грн. = 0,28
Коефіцієнт на кінець періоду:
Кшл2 = 10041тис. грн. — 8600тис. грн. + 24тис. грн. / 3435тис.грн. = 0,42
Коефіцієнт на кінець періоду збільшився, але не досягає норми 1, це свідчить про те, що на кожну гривню поточної заборгованості підприємство має лише 42 коп. ліквідних активів.
в) коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл)
Кпл = ОбК/КЗ , де
ОбК — обігові кошти.
Коефіцієнт на початок періоду:
Кпл1 = 9542 тис. грн. 3640 тис. грн. = 2,62
Коефіцієнт на кінець періоду:
Кпл2 =10041 тис. грн. / 3435 тис. грн. = 2,92
Коефіцієнт поточної ліквідності вищій за нормативний показник (1-2). Це свідчить про те, що у випадку необхідності підприємство зможе погасити свої борги, стягнув дебіторську заборгованість та реалізував запаси.
Таблиця 2.3.11
Результати аналізу фінансового стану
№ п/п
Назва коефіцієнта
На початок року
На
кінець року
1.
Коефіцієнт маневреності власних обігових коштів
0,87
0,87
2.
Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними обіговими коштами
1,12
1,17
3.
Індекс постійного складу
0,47
0,42
4.
Коефіцієнт накопичення зносу
0,70
0,71
5.
Коефіцієнт реальної вартості майна
0,53
0,51
6.
Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів
0,33
0,30
7.
Коефіцієнт автономії
0,75
0,77
8.
а) коефіцієнт абсолютної ліквідності
0,24
0,37
б) коефіцієнт швидкої ліквідності
0,24
0,40
в) коефіцієнт поточної ліквідності
2,62
2,92
2.4 SWOT- Аналіз діяльності підприємства „Судмаш“
Проведення детального аналізу впливу чинників зовнішнього та внутрішнього середовища на діяльність комбінату здійснювалося для зведення його результатів до більш простішої системи, якою є СВОТ — аналіз.
SWOT- аналіз отримав свою назву від перших літер англійських слів „міць“ (S), „слабкість“ (W), „можливості“ (О), а також „загрози“ (Т). Зазвичай, міцні боки діяльності та слабкості визначаються, виходячи із чинників внутрішнього потенціалу, можливості та загрози — із зовнішнього середовища.
Таким чином, усі сильні та слабкі сторони діяльності підприємства, загрози та можливості зведені в табл. 2.4.1 [27].;
Таблиця 2.4.1
SWOT — Аналіз діяльності підприємства „Судмаш“
МІЦЬ
СЛАБКОСТІ
1
2
Багатий асортимент продукції.
Недосконала система інформації
Якість, що відповідає світовим стандартам.
Високі витрати
Наявність кваліфікованих кадрів.
Низька рентабельність виробництва
Ефективна орг. структура
Нестача власних обігових коштів
Застарілі технології, обладнання
Невирішені соціальні проблеми
Низький рівень організації маркетингової діяльності
Низька платоспроможність
МОЖЛИВОСТІ
ЗАГРОЗИ
Легальність бізнесу
Недосконале законодавство
Багата сировинна база
Низька купівельна спроможність та нерівномірний розподіл прибутку серед населення
Можливість виходу на зовнішній ринок
Наявність сильних конкурентів
Можливість розширення виробництва
Високі податкові ставки
Досвід роботи на ринку
Збільшення темпів інфляції
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА „СУДМАШ“
3.1 Стратегічні напрямки у розвитку конкурентоспроможності підприємства.
Концепція стратегічного керування представляє стратегічне керування у виді найважливішої складової життя сучасної організації, що стосується трьох таких життєво важливих, ключових сфер організації, як вироблення і здійснення стратегії розвитку і поводження в зовнішній сфері, вироблення і здійснення стратегії у відношенні створюваного організацією продукту і, нарешті, вироблення і реалізація стратегії у відношенні персоналу організації.
Визначення стратегії для фірми принципово залежить від конкретної ситуації, у якій знаходиться фірма. Однак існують загальні підходи до формулювання стратегії і деякі загальні рамки, у які вписуються стратегії.
продолжение
--PAGE_BREAK--Як було сказано вище, у самому загальному виді стратегія цей генеральний напрямок дії організації, проходження якому в довгостроковій перспективі повинне привести її до мети. Таке розуміння стратегії справедливо тільки при розгляді верхнього рівня організації. Для більш низького рівня в ієрархії стратегія верхнього рівня перетворюється в мету, хоча для більш високого рівня вона є засобом. При визначенні стратегії фірми керівництво зіштовхується з трьома основними питаннями, зв'язаними з положенням фірми на ринку:
— який бізнес припинити;
— який бізнес продовжити;
— у який бізнес перейти;
Це значить, що стратегія концентрує увагу і зв'язана з тим:
— що організація робить і чого не робить;
— що більш важливо і що менш важливо в здійснюваною організацією діяльності.
В розділі 1.3 було наведено типові конкурентні стратегії Майкла Портера: стратегія лідерства за рахунок економії на витратах, стратегія диференціації товару, стратегія фокусування на витратах та стратегія сфокусованої диференціації. Метою даної роботи є розкриття нових шляхів досягнення успіху для ДП «Судмаш». Тому стратегії конкуренції підлягатимуть ретельнішому розгляду.
Існують три основні області вироблення стратегії фірми на ринку.
Перша область зв'язана з лідерством у мінімізації витрат виробництва (стратегія лідерства). Даний тип стратегій зв'язаний з тим, що кампанія домагається найнижчих витрат виробництва і реалізації своєї продукції. У результаті цього вона може за рахунок низьких цін на аналогічну продукцію домогтися завоювання більшої частки ринку. Фірми, що реалізують такий тип стратегії, повинні мати гарну організацію виробництва і постачання, гарну технологічну й інженерно-конструкторську базу, а також гарну систему розподілу продукції, тобто, щоб домагатися найменших витрат на високому рівні повинне здійснюватися всі те, що зв'язано з собівартістю продукції. Маркетинг же при даній стратегії не повинний бути високо розвитий.
Друга область вироблення стратегії зв'язана зі спеціалізацією у виробництві продукції ( стратегія диференціації). У цьому випадку фірма повинна здійснювати високоспеціалізоване виробництво і маркетинг для того, щоб ставати лідером у виробництві своєї продукції. Це приводить до того, що споживачі вибирають дану марку, навіть якщо ціна і досить висока. Фірми реалізуючі цей тип стратегії мають високий потенціал для проведення НИОКР, мають прекрасних дизайнерів, прекрасну систему забезпечення високої якості продукції, а також розвиту систему маркетингу.
Третя область визначення стратегії відноситься до фіксації визначеного сегмента ринку і концентрації зусиль фірми на обраному ринковому сегменті (стратегія фокусування на витратах та сфокусована диференціація). У цьому випадку фірма не прагнути працювати на всьому ринку, а працює на його чітко визначеному сегменті, досконально з'ясовуючи потреби ринку у визначеного типу продукції. У даному випадку фірма може прагнути до зниження витрат або ж проводити політику спеціалізації у виробництві продукту. Можливо і сполучення цих двох підходів. Однак зовсім обов'язковим для проведення стратегії третього виду є те, що фірма будує свою діяльність на аналізі потреб клієнтів визначеного сегмента ринку, тобто, повинна у своїх намірах виходити не з потреб ринку взагалі, а з потреб цілком визначених чи навіть конкретних клієнтів.
Основні моменти мобілізації ресурсів. Поряд зі стратегічними змінами і створенням в організації необхідного клімату важливою задачею, приходиться вирішувати керівництву організації на стадії виконання стратегії, є формування і мобілізація ресурсів організації і її людського потенціалу для здійснення стратегії.
Існує два дуже важливих моменти в питанні стратегії використання людського потенціалу. По-перше, найважливішою умовою здійснення стратегії є прихильність, відданість членів організації тій справі, що веде організація, зокрема справі здійснення стратегії, реалізованою організацією. Розвити почуття прихильності досить складно. На стадії виконання стратегії керівництво повинне намагатися зробити всі, щоб у членів організації виробилося як можна більш стійке сприйнятті стратегії організації як своєї особистої справи. По-друге, успіх здійснення стратегії багато в чому залежить від того, наскільки членам організації присуще прагнення до досягнення на своєму робочому місці найкращих результатів. Уміння гарне працювати і прагнення працювати краще є тими характеристиками людей, що завжди повинні знаходитися в центрі уваги керівництва і, зокрема, повинні бути предметом особливої уваги на стадії виконання стратегії.
«Процес формування мобілізації ресурсів починається з того, що механізм використання ресурсного потенціалу організації приводиться у відповідність зі здійснюваною стратегією для того, щоб вище керівництво повинне було привести характер і спрямованість діяльності функціональних підрозділів у відповідність із задачами реалізації стратегії.» До функціональних підрозділів, що здійснюють керівництво рух ресурсів усередині організації, повинні бути доведені нові задачі. Але не тільки. Важливо усунути опір з їх боку, що виникає в зв'язку з проведенням зміни, і переконати їх у необхідності ефективної участі в здійсненні стратегії і проведення для цього відповідної підготовчої роботи і змін.
Основою діяльності по мобілізації ресурсів є розподіл ресурсів організації по окремим складовим стратегії. Найважливішою умовою ефективного використання ресурсів і відповідно ефективного здійснення стратегії правильний розподіл у часі. Тому що зовнішнє середовище динамічне тому, що організація потерпить крах з реалізацією своєї стратегії, навіть якщо вона була дуже добре розроблена. Тому для того, щоб уникнути провалу при реалізації стратегії на стадії її виконання, керівництво повинне організовувати правильний розподіл фінансових ресурсів організації — такий розподіл, при якому завжди в потрібний момент малися б необхідні кошти.
Для цього керівництво повинне установити стратегічні орієнтири використання коштів, що фіксують те, на які мети можуть здійснюватися витрати, і те, куди гроші не слід вкладати. Далі на стадії виконання повинна бути проаналізована потреба в коштах окремих частин організації для рішення окремих задач і виконання функцій, визначені пріоритети в розподілі коштів. Пріоритети встановлюються таким чином, щоб фінансування в найбільшій мері сприяло здійсненню стратегії.
Процес мобілізації ресурсів на стадії виконання стратегії припускає поряд з ефективним розподілом ресурсів також оцінку й утримання джерел надходження капіталу. Керівництво не тільки повинне знати про ті джерела, що воно може використовувати для одержання грошей, про можливості й обмеження на з використання, про вартість капіталу, але і робити все можливе для того, щоб зберігати ці джерела і знаходити нові, якщо це необхідно для здійснення стратегії.
Основним інструментом використовуваним для розподілу ресурсів, є складання і виконання бюджету, що може стосуватися не тільки коштів, але і запасів, капітальних засобів, продажів і т.д.
Виконання завжди є самою складною стадією в будь-якому процесі. Ключова роль у виконанні стратегії належить керівництву організації, що визначає двох суперзадач для підприємства: проведення стратегічних змін і мобілізацію потенціалу організації на здійснення стратегії.
Основою будь-якої організації і її головним багатством є люди. Просування фірм на нові ринки й у нові регіони найчастіше викликається цим фактором. Якість трудових ресурсів безпосередньо впливає на конкурентні можливості фірми і є однієї з найважливіших сфер створення конкурентних переваг. Гарна організація прагне максимально ефективно своїх працівників, створюючи всі умови для найбільш повної віддачі співробітників на роботі й інтенсивному розвитку їхнього потенціалу. Це є однієї зі сторін взаємодії людини й організації.
Переважна більшість людей майже усе своє свідоме життя проводять в організаціях. Починаючи з ясел і кінчаючи будинком для старих, людина чи свідомо несвідомо, чи добровільно по примусі, чи зацікавлено з повною апатією включається в життя організації, живе по її законах, взаємодіє з іншими членами організації, віддаючи щось організації, але одержуючи від її щось замість. Стратегічне керування прийняте забезпечувати як ефективну взаємодію організації з зовнішнім середовищем, так і взаємо корисна взаємодія людини з організацією.
Вступаючи у взаємодію з організацією, людина цікавиться різними аспектами цієї взаємодії, що стосуються того, чим він повинний жертвувати заради інтересів організації, що, коли й у яких обсягах він повинний робити в організації, у яких умовах функціонувати в організації, з ким і скільки часу взаємодіяти, що буде давати йому організація і т.п. Від цього і ряду інших факторів залежить задоволеність людини з організацією, його відношення до організації, його внесок у діяльність організації.
Стратегічне керування виходить з того, що людина складає основу організації, її сутність і її основне багатство. І від того, якою мірою вона зможе задіяти його потенціал, істотно залежить її успіх у конкурентній боротьбі.
3.2 Обґрунтування конкретної стратегії розвитку
Таким чином, підприємство «Судмаш» може досягти успіху в своєму розвитку при використанні керівництвом однієї із конкурентних стратегій М. Портера або при поєднанні декількох стратегій, виступаючи при цьому як на вузькому, так і на широкому ринку збуту. Така лінія поведінки буває досить складною, але цілком можлива.
Підприємство «Судмаш» конкурентоспроможне завдяки випускаємій продукції та добрій організації виробництва, постачання, добрій технологічній та інженерно — конструкторській базі, а також гарній системі збуту.
Продукція підприємства на внутрішньому ринку є конкурентноздатною, завдяки якості, довговічності і помірним цінам, а також спеціалізованій продукції, що має післяпродажне обслуговування.
Але незважаючи на конкурентноздатність товару підприємству необхідно шукати нові шляхи вдосконалення товару та вихід на нові ринки збуту.
Як нам відомо, для ефективного розвитку підприємства можна використовувати будь-які стратегії Портера. Тому розглянемо їх детальніше, користуючись для оцінки стратегії складання бізнес-плану відповідно до положення про Реєстр неплатоспроможних підприємств та організацій.
Такий план дозволяє визначити перспективи розвитку майбутнього ринку збуту, оцінки витрат на виготовлення і реалізацію потрібної цьому ринку продукції, визначити її потенційну прибутковість.
Даною методикою рекомендовано спочатку проаналізувати перспективи розвитку галузі, спеціалізацію, інвестиційну привабливість. Такий аналіз зроблено раніше (див. Розділ 1.1 та 1.2).
Япропоную для подальшого розвитку та конкурентоспроможності підприємства використовувати стратегію лідерства за рахунок економії на витратах.
Мною було проведено аналіз і розглянуто всі шляхи зниження затрат.
3.2.1. Реалізація стратегії лідерства за рахунок економії на витратах
Розглянувши всі особливості лідерства за рахунок економії на витратах, можна показати всі її переваги на прикладі такої асортиментної одиниці, гідроциліндри для комбайнів. Для цього необхідно розробити такі питання, як план маркетингу, план виробництва, організаційний план та фінансовий план.
Гідроциліндри є одним із конкурентоспроможних товарів заводу «Судмаш», що досягнуто за допомогою якості, низької ціни, а також довговічності строку служби.
Ціна на продукцію заводу утворюється на основі затратного методу, поєднаного з методами орієнтації на попит та на конкуренцію. Таким чином, ціна утворюється за допомогою додавання до собівартості мінімального для підприємства прибутку, який би дозволяв розвивати свої можливості одночасно з перевагою перед конкурентом у ціні. і
Основні ринки збуту продукції визначено в розділі 2.3. Це такі ринки, як місцевий, Херсонська область, територія України та зарубіжний ринок.
Проникнення на ринок при виробництві гідро циліндрів буде полягати, перш за все, у зменшенні витрат.
Обсяги продажу гідроциліндрів по кожному каналу збуту, що планується на 2007 p., наведено в таблиці 3.2.1.1.
Таблиця 3.2.1.1
Обсяг збуту по каналах гідроциліндрів на 2007 р.
Канал збуту
Обсяг збуту по кварталах року
І. квартал
II. квартал
III. квартал
IV. квартал
тис.грн
шт.
тис.грн
шт.
тис.грн
шт.
тис.грн
шт.
Всього
170
425
170
425
170
425
170
425
Підприємства Укр.
146
365
146
365
146
365
146
365
Зарубіжний ринок
24
60
24
60
24
60
24
60
Маркетингова служба заводу потребує перебудови на західний зразок, тобто відділ збуту повинен існувати окремо від відділу маркетингу і йому підпорядковуватися. Керівництву слід звернути увагу на застосування маркетингових досліджень та засобів маркетингової комунікації: реклами, стимулювання збуту та ін.
План виробництва. Технологія виробництва гідроциліндрів представляє собою виготовлення та збір всіх деталей в єдине ціле.
Приймемо за річну програму виготовлення 1700 піт. гідроциліндрів, (див. таблицю 3.2.1.2)
Таблиця 3.2.1.2
Прогнозний обсяг продажу гідро циліндрів
Назва продукції
Обсяг випуску, піт.
Ціна одиниці продукції, грн.
Обсяг продажу, тис. грн.
Гідроциліндри
1700
400,0
680,0
Обсяг продажу в табл… 3.2.1.2. отриманий за допомогою множення ціни одиниці товару на обсяг випуску в натуральних одиницях (400грн.* 1700=680000грн.).
Далі проводимо розрахунок потреби в ресурсах на виробничу програму (табл… 3.2.1.3).
Таблиця 3.2.1.3
Розрахунок потреби в ресурсах при виробництві 1700 піт. гідро циліндрів
№ п/ п
Найменування деталей
Назва ресурсів
Кількість
Вартість грн.
тис.
2006р.
2007 р.
2006 р.
2007 р.
1
2
3
4
5
6
7
1.
Матеріали
Гільза
Tpy6a83*14B20
28900
28900
31,5
31,5
Дно
Пруток д.65 ст3
10200
10200
16,3
16,3
Фланець
Hhcts18B
37140
34852
46,8
43,9
Кільце
Труба д.108* 18 В
13420
11900
21,2
18,8
Корпус кутовий
Лист s20 E40
3060
3060
3,9
3,9
Заглушка
Шестигр. А19 ст20
1445
1445
2,3
2,3
Букса
Пруток д.80 В440
7140
7140
23,2
23,2
Плунжер
Пруток д.56 40х
22950
22950
40,2
40,2
Стопор
Труба д.42*4 В10
340
340
0,4
0,4
Корпус
д.40 ст45
1241
1241
2,2
2,2
Шпиндель
Пруток д.20 ст45
816
816
1,4
1,4
Втулка
Труба д.32*5
194
194
0,6
0,6
Емаль ПЕФ 59
306
306
1,8
1,8
Допоміжні матеріали
16,1
16,1
Всього
207,9
202,6
2.
Покупні матеріали
Масльонка ДЦ 6
1700
1700
2,2
2,2
Болт М8
3400
3400
0,5
0,5
Підшипник
3400
3400
94,7
91,0
Манжет
1700
1700
1,5
1,5
Уплотнення
8500
8500
3,0
3,0
Всього
101,9
98,2
3.
Паливо, енергія
7,0
7,0
Всього
316,8
307,8
продолжение
--PAGE_BREAK--Зниження витрат на матеріали відбуваються за рахунок тісних зв'язків з постачальниками, які роблять знижки за рахунок постійних закупок. А також зниження норми витрат на одиницю продукції у зв'язку з удосконаленням технологій виробництва продукції.
Таблиця 3.2.1.4
Витрати на виробництво та реалізацію 1700 шт. гідроциліндрів
№ п/п
Показники
Сума, тис. грн. 2006 р.
Сума, тис. грн. 2007 р.
Відхилення
в%
1
2
3
4
5
1.
Змінні витрати, всього
557,4
548,4
-1,64
В тому числі:
Сировина та матеріали
316,8
307,8
-2,92
Заробітна плата виробничих працівників
149,5
149,5
Відрахування із заробітної плати
59,1
59,1
Інші змінні витрати
32,0
32,0
2.
Постійні витрати, всього
55,6
55,6
В тому числі:
Амортизаційні відрахування
10,4
10,4
Основна заробітна плата
19,1
19,1
Відрахування із заробітної плати
7,6
7,6
Місцеві податки
18,5
18,5
3.
Сумарні витрати (п.1 + п.2)
613,0
604,0
-1,49
Матеріали та інші витрати відображені в таблиці 3.2.1.4. Таким чином, на виробництво 1700 шт. гідроциліндрів необхідно витратити 548,4 тис. грн. змінних витрат, постійні витрати при цьому складуть 55,6 тис. грн. Сумарні витрати будуть дорівнювати 604 тис. грн.
Організаційний план можна представити у вигляді таблиці 3.2.1.5. На основі даних цієї таблиці можна зробити висновок, що для виробництва 1700 шт. гідроциліндрів необхідно 42 чол. працівників, із них 28 робітників
основного виробництва, 11 робітників допоміжного виробництва та З спеціаліста (службовця). Фонд заробітної плати включає витрати на заробітну плату у сумі 168,6 тис. грн. та відрахування 66,7 тис. грн.
Таблиця 3.2.1.5
Розрахунок потреби персоналу та заробітної плати На 2007 р. виробництва гідроциліндрів
Назва
категорії
працівників
Потреба, чол…
Середня заробітна плата, грн.
Витрати на зарплату, тис. грн.
Нарахована зарплата, тис. грн.
Робітники
Основного
виробництва
28
376,64
126,6
50,1
Працівники
допоміжного
виробництва
11
239,36
31,6
12,5
Спеціалісти та службовці
3
290
10,4
4,1
Всього
42
168,6
66,7
Фінансовий план відображений в таблиці 3.2.1.6.
Таблиця 3.2.1.6
Фінансові показники заводу карданних валів при виробництві гідроциліндрів
№ п/п
Показники
Значення 2006 р.
Значення 2007 р.
Відхилення в %
1.
Виручка від реалізації (без ПДВ), тис. грн.
680,0
680,0
2.
Витрати на виробництво продукції, тис. грн.
613
604
-1,49
3.
Результат від реалізації (п.1 — п.2), тис. грн.
67
76
11,8
4.
Рентабельність реалізованої продукції (п.З / п.1* 100), %
9,8
11,2
12,5
5.
Рентабельність основної продукції (п.З / п.2* 100), %
10,9
12,6
13,5
6.
Постійні витрати, тис. грн.
55,6
55,6
7.
Балансовий прибуток (п.1-(п.2+п.6)), тис. грн.
11,4
20,4
44,1
8.
Платежі з прибутку до бюджету (п.7*30%), тис. грн…
3,42
6,12
44,1
9.
Чистий прибуток (п.7-п.8), тис. грн.
7,98
14,28
44,1
3.3. Використання сучасних інформаційних технологій у розвитку з обґрунтування стратегій розвитку заводу
Впровадження інформаційних технологій у виробництво та управління може використовуватися для аналізу та обґрунтування варіантів рішень на основі врахування різних відомостей про ринок, кон'юнктуру, трудові і матеріальні ресурси, перспективи торгівлі в різних регіонах та країнах, обрати з них найбільш привабливі та ін.
Крім того якість управління найближчим часом залежатиме від ступеню використання інформаційних технологій і знань.
Як відомо якість управління має неабияке значення у конкурентній боротьбі.
Що стосується розрахунків з обґрунтування вибору альтернативної стратегії розвитку, то в даній роботі використані можливості програмного забезпечення для Windows — 95, 97 (Microsoft Excel). Дані технології дали можливість розрахувати деякі показники діяльності заводу при використанні запропонованої стратегії розвитку та отримати відповідь щодо вибору стратегії, порівнявши результати показників.
За допомогою інформаційних технологій були розраховані показники рентабельності витрат та рентабельності реалізації при порівнянні виробництва товару за 2006-2007 p.p. (див. табл.3.3.1). Рентабельність витрат по товару була отримана за допомогою формули 3.3.1.
Рентабельність витрат = Балансовий прибуток/Сумарні витрати* 100
Всі дані для розрахунку відображено в таблиці. Сумарні витрати визначаються, як сума постійних та змінних витрат.
Рентабельність реалізації отримується за формулою 3.3.2. Рентабельність реалізації = Чистий прибуток/Виручку від реалізації* 100
Таблиця 3.3.1
№
Найменування показника
Г/ц 2006 р.
Г/ц 2007 р.
1
Ціна одиниці без ПДВ, грн.
400
400
2
Обсяг, одиниць
1700
1700
3
Виручка без ПДВ, тис. грн.
680
680
к
4
Витрати змінні, тис. грн.
557,4
548,4
5
Витрати постійні, тис. грн.
55,6
55,6
6
Витрати на одиницю, тис.грн
0,36
0,355
7
Балансовий прибуток, тис.грн.
11,4
20,4
8
Податок на прибуток, тис.грн.
3,42
6,12
9
Чистий прибуток, тис. грн.
7,98
14,28
10
Рентабельність витрат,%
1,86%
3,38%
11
Рентабельність реалізації, %
1,17%
2,10%
РОЗДІЛ 4. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТА ОХОРОНА ПРАНІ НА ДП «СУДМАШ».
4.1 Правове забезпечення охорони праці в Україні.
Згідно Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992р., охорона парці — це «система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці»[4].
Тому власник зобов'язаний створити у кожному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів; повинні проводитися навчання з питань охорони праці; обов'язковою є наявність служби охорони праці.
Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів праці, як правило, здійснюють[2]:
> Державний комітет України по нагляду за охороною праці;
> Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;
> Органи державного пожежного управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;
>• Органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.
4.2. Робота служби охорони праці на ДП «Судмаш».
На ДП «Судмаш» охорона праці здійснюється згідно із Конституцією України та Законом України «Про охорону праці» [2]. Контролює діяльність з охорони праці Херсонське територіальне управління держнаглядохоронпраці. Регулярні перевірки проводяться Херсонською державною інспекцією охорони праці в машинобудуванні, агропромисловому комплексі, енергетиці та невиробничій сфері.
Перелік нормативних актів з охорони праці на даному підприємстві, наведено в табл. 4.2.1.
Таблиця 4.2.1.
Перелік нормативних актів підприємства з охорони праці та безпеки життєдіяльності, а також з пожежної безпеки та відповідних типових документів
№ з/п
Найменування нормативного акта
підприємства
Нормативний акт, на основі якого розробляється та затверджується
норматив підприємства
1.
2.
3.
4.
1.
Положення про систему
Типове
Держ.Ком.України з
управління охороною
положення про
нагляду за
праці на підприємстві
службу охорони
охороною праці,
праці № 140 від
Наказ №73 від
30.07.93р.
03.08.93р.
2.
Положення про
Типове
Держ.Ком. У країни з
відповідальність
положення про
нагляду за
працівників служби
службу охорони
охороною праці,
охорони праці
праці №140 від
Наказ №73 від
30.07.93р.
03.08.93р.
3.
Положення про навчання,
Типове
Держ.Ком.України з
інструктаж та перевірки
положення про
нагляду за
знань з питань охорони
навчання,
охороною праці,
праці
інструктаж та
Наказ №90 від
перевірки знань робітників з питань охорони праці
04.04.94р.
4.
Положення про
організацію пожежної
безпеки
Закон України
«Про пожену
безпеку»
Верховна Рада
України
5.
Положення про первинне
та повторне медичне
обстеження робітників
Інструктаж з
питань охорони
праці. Закон
України «Про
охорону праці»
ст.19
Держнагляд з охорони праці, №94 від 11.09.93р. Верховна Рада України
6.
Перелік робіт із
підвищеною небезпекою
Перелік посад
Держнагляд з охорони праці, №94 від 11.09.93р. Верховна Рада України
7.
Перелік відповідальних
осіб, які повинні
проходити попередню і
періодичну перевірку з
охорони праці
Перелік посад
Держнагляд з охорони праці, №94 від 11.09.93р. Верховна Рада України
8.
Інструкції з техніки
безпеки
Перелік посад
Держнагляд з охорони праці, №94 від 11.09.93р. Верховна Рада України
9.
Положення про забезпечення робітників підприємства спеціальним одягом та спеціальним харчуванням
Закон України
«Про охорону
праці»
Верховна Рада
України
Функції служби охорони праці на заводі виконується інженером по охороні праці та техніки безпеки згідно з чисельністю працівників, що змінюється в межах 230-250 чол.
Основними задачами служби техніки безпеки є:
> Організація роботи з ліквідації причин виробничого травматизму та запобігання можливих аварійних ситуації;
> Контроль за працею основних виробничих і допоміжних служб підприємства з покращення умов та охорони праці;
> Удосконалення техніки безпеки, засобів захисту; розробка та здійснення організаційно-технічних та санітарно-гігієнічних заходів із запобігання виробничого травматизму та професійних захворювань;
> Підвищення культури виробництва та ін.
Інженер по охороні труда та техніки безпеки на ДП «Судмаш» підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб. Спеціаліст з охорони праці має право видавати приписки керівникові щодо усунення наявних недоліків, одержувати необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці, вимагати перевірки знань з охорони праці та медичного огляду працівників. На підприємстві обов'язковим є навчання з питань охорони праці, в тому числі інструктаж (вступний, первинний, повторний, позаплановий, цільовий).
Велику допомогу в проведенні інструктажу й у пропаганді безпечних методів праці можуть зробити добре оснащені кабінети техніки безпеки. Ці кабінети є учбово-методичним центром пропаганди техніки безпеки і виробничої санітарії, спрямованої на подальше поліпшення умов праці на виробництві й усунення причин, що породжують виробничі травми і захворювання [25].
Засоби пропаганди техніки безпеки дуже різноманітні — від попереджувальних написів до плакатів, що сприяють запам'ятовуванню основних правил безпеки при роботі. До засобів пропаганди відносяться і всілякі написи, попередження про небезпеку поразки струмом, вибухонебезпечності, пожежонебезпеки, про неприпустимість устаткування при його ремонті й інше.
4.3 Особливості забезпечення безпеки життєдіяльності в даному виді виробництва.
Особливе місце в роботі з охорони праці займає виробнича санітарія, відповідно до правил якої параметри повітря у виробничих приміщеннях заводу такі: в приміщеннях зі значним виділенням вологи припускається на постійних робочих місцях перевищення ( на 10-20%) відносної вологості повітря проти затверджених норм для теплого періоду року, в залежності від зазначеного Держстандартом тепловологого відношення, але не вище ніж 75%. При цьому температура повітря в приміщеннях не повинна перевищувати 28°С при легкої роботі і роботі середньої важкості та 26°С — при важкої роботі. Допустимі норми мікроклімату наведені в табл… 4.3.1.
Таблиця 4.3.1.
Допустимі норми мікроклімату
Період року
Категорія робіт
Температура, °С
Відносна вологість, %
Швидкість руху повітря (не більше), м/с
1
2
3
4
5
Холодний і перехідний
Легка І
20-23
60-40
0,2
Середньої важкості ІІа
18-20
60-40
0,2
Середньої важкості ІІб
17-20
60-40
0,3
Важка III
16-18
60-40
0,3
Теплий
Легка І
22-25
60-40
0,2
Середньої важкості ІІа
21-23
60-40
0,3
Середньої важкості ІІб
20-22
60-40
0,4
Важка III
18-21
60-40
0,5
Швидкість повітря на робочих місцях у виробничих помешканнях має велике значення для створення сприятливих умов праці.
Треба визначити, що організм людини починає відчувати повітряні потоки при швидкості біля 0,15 м/с. При чому, якщо ці повітряні потоки мають температуру до 36°С, організм людини відчуває освіжаючу дію, а при температурі понад 40°С вони діють пригнічуючи.
Додержання оптимальних санітарно-гігієнічних, психофізіологічних та естетичних вимог в процесі праці дозволило б значно збільшити ефективність праці робітників, а також покращити їх працездатність та знизити втомлюваність протягом робочого дня. Витрати енергії залежать від методів виконання робіт, а також від режиму праці та відпочинку людини [24].
Безпека технологічного процесу залежить від приміщень, робочих майданчиків, а також від організації робочих місць, способів зберігання та транспортування сировини, напівфабрикатів і готової продукції, і, крім того, від професійного відбору, перевірки знань працівників.
Безпека технологічних процесів забезпечується також наявністю блокувальних пристроїв на вакуум-апаратах, на обладнанні, що працює під тиском та світловою сигналізацією.
Працівники забезпечуються спецодягом та спецвзуттям.
Матеріальна служба пожежної безпеки. Розвиток галузі машинобудування пов'язаний із концентрацією виробництва, створенням великих та складних споруд, накопиченням готової продукції, сировини, допоміжних матеріалів, які часто є пожежонебезпечними [18].
продолжение
--PAGE_BREAK--