РЕФЕРАТ
Здійснено аналіз предметної області комунікативногоаудиту інформаційної діяльності підприємства. Визначено теоретико-історичні аспекти інформаційно-комунікаційноїтехніки.
Розглянуто внутрішньофірмовікомунікації та проаналізовано їх сучасний стан.
АВТАМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ,ВНУТРІШНЬОФІРМОВІ КОМУНІКАЦІЇ, ІНТЕГРОВАНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ, ІНФОРМАЦІЯ,ІНФОРМАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ, ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА,ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ, КОМУНІКАЦІЇ,КОМУНІКАТИВНИЙ АУДИТ, КОРПОРАТИВНА ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА, МЕРЕЖА, МОНІТОРИНГ.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ,СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ
ІС інформаційна система
ІТ інформаційна технологія
КІС корпоративна інформаційнасистема
ЛМ локальна мережа
СВК система внутрішніх комунікацій
СПР система підтримки рішень
СППРсистема підтримки прийняттярішень
ВСТУП
Сучасні перспективи економічногорозвитку України пов’язуються з високотехнологічними й конкурентоспроможнимипідприємствами, господарська діяльність яких створювала б синергетичний ефектіз національною економічною системою.
Підприємницьке середовище перебуваєу постійній динаміці. Змінюються не тільки економічні, але й політико-правові,демографічні, соціокультурні умови, прискорюються темпи науково-технічногопрогресу в державі, тому підприємства повинні постійно адаптуватися до навколишніхзмін, удосконалювати стратегію, виробничий і розподільчий процес, організаційнуструктуру, корпоративну культуру, тобто змінюватися відповідно до динамічногозовнішнього середовища.
Жодна організація ніяк не можездійснювати свою діяльність без інформації. В процесі нормальногофункціонування організації всі її працівники, від простого робітника абослужбовця до директора, мають потребу в різного роду інформації. У результатіотримання і використання інформації виникають інформаційні відносини у політичній,економічній, культурній, соціальній, екологічній, науково-технічній,міжнародній сферах життєдіяльності людини, суспільних організацій і держави.Через інформаційні відносини, точніше, через їх упорядкування стосовно об’єктазацікавленості, виникає інформаційна діяльність — сукупність основних ідопоміжних процесів пошуку, збирання, аналізу, перетворення, зберігання, тапоширення інформації. Інформаційна діяльність є складовою суспільноговиробництва, пов’язаного з підготовкою інформаційних продуктів і послуг,спрямованих на задоволення суспільних потреб [1, с. 46].
Власне організація інформаційноїдіяльності у сфері управління представляє собою спосіб функціонуванняструктурних елементів будь-якої інформаційної системи (підприємства, політичноїпартії, держави тощо). Відповідно організація інформаційної діяльностібудь-якого суб’єкта управління — це спосіб функціонування структурних елементівінформаційної системи даного суб’єкта.
На сучасному етапі і насамперед увеликих організаціях інформаційна діяльність, або інформаційно-аналітичнеуправління, стає відносно самостійним видом діяльності. Водночас, щоб бутиефективною, інформаційна діяльність повинна здійснюватися відповідно дозагальних положень і механізмів управління. Для успішного досягненнястратегічної мети і тактичних завдань підприємства повинні своєчасно реагуватина зміни у зовнішньому середовищі. Адже сучасні темпи технологічних змін єнастільки значними, що суспільство не встигає їх поглинути у повному обсязі:крива технологій зростає швидше, ніж крива економічного розвитку, яка, в своючергу, випереджає криву розвитку суспільства. У даний час строк життя цифровихтехнологій становить майже 18 місяців – проти трьох років, необхідних для зміни«правил економічної гри», і 10 років, необхідних для адаптації суспільства.Тому для ефективного функціонування кожна організація чи підприємство повиннівстигати за технологічними змінами у світі та використовувати для здійсненняінформаційної діяльності різноманітні інформаційні технології, в тому числі іІнтернет.
З розвитком комп'ютерної техніки,програмних засобів, методів управління інформацією змінювався і зміст,вкладений у поняття «контроль комунікацій фірми», «управління комунікаціями»,«управління фірмою» в цілому. Загострення конкурентного середовища диктуєнеобхідність більш ефективного розподілу обмежених ресурсів, скорочення часуреагування на змінюються внутрішні і зовнішні фактори, постійного контролюматеріальних, грошових, інформаційних ресурсів. Саме ці фактори визначилирозвиток теорії маркетингу, що базується на методології ринкових мереж і теорійвзаємодії. Все це веде до збільшення потоків інформації — як зовнішніх, так івнутрішніх, — необхідних для аналізу, прогнозування, прийняття управлінськихрішень [22, с.67].
Збільшення обсягу інформаціїпотребує в автоматизації інформаційних систем підприємств, які об'єднуютьметоди і засоби створення, збирання, реєстрації, передачі, обробки, зберіганнята видачі інформації, необхідної для діяльності підприємства. Продуктом, щозадовольняє дані потреби, стали програмні комплекси — корпоративні інформаційнісистеми, що представляють собою управлінську ідеологію, об'єднуючу бізнесстратегію та інформаційні технології. Взаємозалежність та взаємовпливмаркетингових комунікацій та ринку КІС, інновації у сфері обчислювальноїтехніки, нові форми комунікацій, пріоритети споживачів будуть визначатитенденції розвитку окремих підприємств і економіки в цілому. Враховуючитенденцію до зростання обсягів і значимості ринкових комунікацій у перспективіпотреба у КІС і аналогічних їм розробках, які можуть з'явитися на ринку, будетільки зростати [4,с. 12].
Отже, актуальність даногодослідження полягає в тому, що успішна діяльність підприємств, як і будь-якихінших організацій, забезпечується реалізацією комплексу заходіворганізаційно-технічного, економічного та правового характеру. Серед нихпомітне місце займає застосування нових інформаційних технологій у роботіпідприємств та організацій. Розвиток української економіки настійливо вимагаєвпровадження нових Інтернет-технологій для покращення інформаційної діяльностіпідприємств.
Вивченням питаннякомунікативногоаудиту в інформаційній діяльності підприємств займаються як вітчизняні, так ізарубіжні вчені. Дослідженням цієї проблеми займаються, зокрема, К. Ахметов[2], В.І. Бузмаков [4], С.В. Глівенко [10], А. Данілін [6], Г.М. Калянов [13], С.Г. Карпенко [11], В.А. Співак [22], Ю.А.Шафрін [27], та інші фахівці в галузі інформаційнихтехнологій.
Актуальність означеної проблеми як з точки зору теорії, так ісучасної практики й обумовили вибір теми курсової роботи «Застосування комунікативного аудитуудосконалення інформаційної діяльності підприємства».
Об’єктом дослідження в курсовійроботі магістра є інформаційна діяльність підприємства.
Предметом дослідження є комунікативний аудитудосконалення інформаційної діяльності підприємства.
Метою дослідження в курсовій роботі є вдосконалення інформаційнокомунікаційної структури підприємства.
Гіпотеза дослідження:підвищення ефективності комунікативного аудитуінформаційної діяльності можливеза умов більш досконалого використання сучасних інформаційних технологійпідприємства в функціонуванні.
У відповідності з об’єктом, предметом дослідження тайого метою визначені наступні завдання:
– здійснити аналіз комунікативного аудиту;
–з'ясувати теоретико-історичні аспекти вивчення інформаційно комунікаційноїтехніки;
– проаналізувати сучасний станвнутрішньофірмових комунікацій.
Для досягненнямети і вирішення завдань, визначених у курсовій роботі, застосовано наступнусистему методів дослідження: емпіричні методи (спостереження, аналіздокументів, експеримент, моделювання); теоретичні методи дослідження(системний, теоретичне моделювання); методи, що використовуються як наемпіричному, так і на теоретичному рівнях (абстрагування, аналіз і синтез,індукція і дедукція).
Методологічну основудослідження складають системний, діяльнісний, структурно-функціональнийпідходи, наукові наробки вітчизняних (С.Г. Карпенко, М.С. Пінчука, Г.А. Титоренко, В.І. Бузмакова) тазарубіжних (К. Ахметова, А.М.Вєндрова, А. Даніліна, А.А. Сорокіна, Г.М. Смирнова)вчених з інформаційних технологій та корпоративних інформаційних систем.
Практичнезначення дослідження полягає в можливості використання отриманих результатівкурсової роботи магістра в удосконаленні комунікативного аудиту інформаційної діяльностіпідприємства.
Курсова роботаскладається з реферату, переліку умовних скорочень термінів, вступу, одногорозділу, висновків та списку використаних джерел. Робота включає 33 сторінки основноготексту та 27 найменувань використаних джерел.
РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Аналізтерміна дослідження системи
Одним із видівінформаційно-аналітичного моніторингу є комунікативний аудит, який передбачаєвивчення повідомлень про організацію і повідомлень, розповсюджуваних від іменіорганізації і здійснюваний ля визначення результативності комунікативноїполітики, яка проводиться підприємством.
Сучасна системакомунікативного аудиту має включати в себе аналіз контенту віртуальнихweb-представництв підприємства. Ця проблема вимагає серйозного вивчення,обговорення та додаткових досліджень, оскільки мова йде про розвиток сучасноїсистеми колективних взаємодій.
Поняття“комунікативна політика” може застосовуватись у таких значеннях:
1. Перспективнийкурс дій підприємства і наявність у нього обґрунтованої стратегії використаннякомплексу комунікативних (комунікаційних) засобів взаємодії з усіма суб’єктамимаркетингової системи, яка забезпечує стабільну і ефективну діяльність зформування попиту і просування товарів і послуг на ринок.
2. Комплексзаходів із забезпечення ефективної взаємодії бізнес-партнерів, організаціїреклами, методів стимулювання збуту і зв’язків із громадськістю [17, с. 75].
Комунікативнийаудит є однією з сучасних форм комплексного контролю та оцінки окремих аспектівдіяльності корпорації на основі аналізу особливостей мови її комунікації [22,с. 54]. Базовий метод комунікативного аудиту — структурний аналіз змісту таформ мовного обміну, що використовуються в системі документообігу організації,в ході реалізації PR-акцій, повсякденному спілкуванні та ін. Об'єктом вивченняможуть стати елементи робочого іміджу та репутації установи, що склалися в«очах» різних груп громадськості та самого персоналу.
Комунікативнийаудит підприємства можна зіставити з широко вживаних сьогодніструктурно-семантичним аналізом усного та писемного мовлення окремого суб'єкта.Вивчення структурних особливостей мовного потоку і принципів його організаціїдозволяє відтворити індивідуальний психологічний портрет і виявити прихованіпроблеми особистісного розвитку. Структурно-семантичний аналіз мови допомагаєвизначити глибинні психологічні особливості особистісного розвитку, вироблятиадекватні методи подолання прихованих конфліктів і протиріч, що вкорінені впідсвідомості.
Відомо, щобудь-яка організація може бути описана сукупністю ідентифікаційних ознак іатрибутів, що дозволяють сприймати і оцінювати її як особистість. Уміннявстановлювати відносини, відточувати власний комунікативний стиль, готовністьбрати на себе відповідальність, креативність, здатність до спостереження ісприйняття, наявність власної життєвої позиції, терпимість, відкритість — всіці якості можна вважати атрибутивними як для особистості, так і для колективу.Всі вони можуть виступати параметрами аналізу в ході проведення комунікативногоаудиту.
Установа в рамкахданого підходу «персоніфікується», а формується їм комунікаційний потіксприймається як цілісне інформаційний простір. Застосовуючи методи йогоструктурного аналізу, можна скласти уявлення про різні сторони діяльностіорганізації, її реальному іміджі, назріваючих конфліктах і можливі способи їхвирішення. Сукупний аналіз змісту інформаційних потоків корпоративноїдіяльності повинен сприяти виявленню прихованих проблем і потенціалу розвитку [11, с. 146].
У ходікомунікативного аудиту можуть вивчатися проблеми ефективності та відкритостіуправління, співвідношення параметрів декларованої і виконуваної місії,задоволеності працівників і споживачів послуг склалася комунікативноюситуацією. Грамотне застосування методик комунікативного аудиту дозволяєпідвищити професіоналізм у застосуванні різних корпоративних форм управління,виявити орієнтованість колективу на систему дій або систему знань, визначитирівень особистої та соціальної компетентності.
Проведеннямкомунікативного аудиту робить останніми роками самі організації і незалежніексперти. Існують спеціальні рейтингові системи, що дозволяють оцінитиособливості публічної поведінки корпорації, виходячи з коефіцієнтаінформаційної відкритості. Ця характеристика є одним з основних показниківкомунікативної компетентності керівництва корпорації та перспектив її розвиткув динамічному, яке постійно змінюється.
Критеріямиінформаційної відкритості організації виступають:
1. публічнаактивність;
2. інформуваннясуспільства не тільки про успіхи, але і про труднощі на шляху до досягненнянеобхідного результату;
3. готовністьспівробітників і, перш за все, перших осіб спілкуватися з журналістами;
4. наявністьweb-представництв корпорації, грамотно представляють і ефективно підтримують їїкомунікаційний потенціал і стиль [15, с. 220].
Проведеннякомунікативного аудиту передбачає максимально повне виявлення і аналіз змістутекстової, візуальної і аудиальної інформації, що міститься в трьохінформаційних потоках: зовнішньому, що виходить і внутрішньому.
При проведеннікомунікативного аудиту перш за все, відбираються зовнішні матеріали, прямо абопобічно присвячені діяльності корпорації. Це статті, замітки, рекламніматеріали з періодичної преси, записи радіопередач і зустрічей на телебаченні,повідомлення, розповсюджувані по комп'ютерних мережах, матеріали рейтингів таін.
На наступномуетапі аналізуються повідомлення, розповсюджувані від імені організації. Сюдивходить інформація, розміщена на web-сайтах, рекламні матеріали, іміджевіпублікації, доповіді співробітників па різних конференціях і нарадах, статті впрофесійній пресі та ін.
Сьогодні втехнологіях комунікативного аудиту слабко враховуються можливості аналізуконтенту віртуальних представництв організації (корпоративних сайтів). Наперший погляд здається очевидним, що в стандартний набір документаційного«меню», що вивчається експертами по комунікативному аудиту, повинні входити іweb-сторінки організацій, оскільки вони становлять одне з найбільш динамічних івідкритих для широкої громадськості структурних полів інформаційного простору,який формується корпорацією. Але це лише теоретичний підхід. Уявлення про те,що мережне представництво організації — це багатофункціональний комунікаційнийзасіб, особлива динамічна система соціальних взаємодій з власною специфікоюуправління тільки починає усвідомлювати [23, с. 187].
Сайти багатьохорганізацій сьогодні представляють собою віртуальну вітрину з мінімумомінформації про її працівників, функціях, специфіці організаційної діяльності.Проведене дослідження сайтів організацій, показує, що замовники і творцімережевого контенту в багатьох випадках орієнтуються не на розвиток динамічнихзв'язків комунікаційної корпоративної середовища, а на суто презентаційні ціліта завдання. Побудована система зворотного зв'язку, як правило, не працює нарозширення комунікаційного потенціалу організації. Це випливає з аналізу формподачі інформації і застосовуваних засобів сервісного обслуговуваннякорпоративних сайтів. Основна проблема полягає в тому, що мережний простірформується стихійно на основі індивідуальних і колективних експериментів зсучасними комунікаційними технологіями. Ні стандартів, орієнтувальних на створенняефективного, багатофункціонального інструменту мережевої комунікації.
Тому, мовавіртуальних взаємодій нерідко розглядається як нескладний засіб повсякденногоспілкування. У той час як аналіз діяльності організацій, що розвивають новууправлінську політику на основі розширення форм мережевого спілкування,показує, що саме поняття віртуальної комунікації передбачає реорганізаціюкорпоративної діяльності на основі переваг віддаленого доступу та обміну даними.
Сайт, як одна зланок електронного документообігу організації, може виконувати презентаційні,комунікаційні й управлінські функції, забезпечуючи при цьому й більш глобальніпрограми. Наприклад, перспективну програму розвитку світової системиколективної взаємодії і співробітництва людей, зайнятих у професійній сфері.
Отже, проведеннякомунікативного аудиту має включати в себе в якості одного з основних елементіваналізу вивчення контенту віртуальних представництв корпорації. Останнім часомз'явилося чимало новоявлених експертів, які змушені керуватися інтуїтивнимиуявленнями про те, якими атрибутами, характеристиками, функціями повинен мати усвоєму розпорядженні сайт для того, щоб вважатися статусної системою, щопредставляє на належному рівні інтереси тієї чи іншої організації. Йде розробкапроблематики та пошук методів, що дозволяють отримувати достовірні дані проефективність роботи web-представництва організації.
Тож, технологіїмережевого спілкування використовується у діяльності багатьох організацій вякості модного престижної «іграшки», а не робочого інструмента, вбудованого вуправлінську систему корпоративних зв'язків і, що служить інтересам їїперспективного розвитку [3, с. 156]. Проблема стандартизації різноманітних форммережевих публікацій організації, набувають все більшої актуальності. Вонатісно пов'язана з основною стратегічною ідеєю внутрішнього і зовнішньогокомунікативного аудиту. Відсутність стандартів, інструкцій, рекомендацій понаповненню контенту корпоративних сайтів і методів його внутрішньої тазовнішньої оцінки створює перешкоди для розвитку позитивних програм,спрямованих на підвищення авторитету та ефективності роботи організацій,поліпшення комунікаційної ситуації і загальної результативності колективноїдіяльності в сучасному суспільстві.
У ході проведеннякомунікативного аудиту виправдовує себе аналіз друкованих та електроннихпублікацій, що характеризують роботу аналогічних або близьких за профілемкорпорацій. Особливий інтерес викликає ситуація, коли дана організація зякої-небудь причини не згадується в професійній пресі. Потім з'ясовується, вчому причина виниклої інформаційної ізоляції, і які шляхи її подолання.
Вивчення контентуможе виявити приховані проблеми в організації діяльності корпорації абоособливості формування її зовнішньої «політики». В умовах конкурентної боротьбинерідко виникають такі казуси, коли в інформаційне поле обраної організаціїсвідомо вводяться лжепотоки. У ході комунікативного аудиту вдавалося виявитивипадки, коли від імені корпорації виступали люди, навмисно компрометують їїдіяльність. У цьому випадку проведення комунікативного аудиту може стати одниміз засобів захисту від зовнішніх негативних потоків інформації, що гальмуютьрозвиток корпорації і спотворюють його імідж.
І, нарешті, вході комунікативного аудиту вивчається внутрішня інформація, призначена дляорганізаційних цілей. До таких публікацій належать малотиражні газети чижурнали, що випускаються в корпорації, окремі організаційно-розпорядчідокументи, колективні договори, кодекси честі і т.д. Однак, як правило,аналізом цих матеріалів аудит внутрішньої інформації не обмежується.
Всі перерахованіетапи роботи можуть виявитися малоефективними, якщо ретельно не продуманіінструменти та методи аналізу. Важливою ланкою в системі оцінок комунікативногосередовища є опитування, тестування співробітників в даній корпорації.Опитування у формі анонімного або іменного анкетування може виявити зовсімрізні характеристики досліджуваного об'єкта й істотно вплинути на результатдослідження. Переваги використання анонімних форм для комунікативного аудитубезперечні. Однак більш точна оцінка досягається співставленням результатіванонімного та іменного опитувань [23, с. 140].
Вся зібранаінформація розміщується в робочих таблицях. Фрагменти аналізованих текстіврекомендується наводити в авторських формулюваннях, щоб уникнути сумнівнихімпровізацій, нерідко виникають у момент передачі основного сенсу чужої мови.На цьому етапі проведення комунікативного аудиту нерідко застосовується методконтент-аналізу. Встановлюється частота зустрічальності окремих слів в описіфактів, характеристик діяльності окремих осіб, підрозділів або всьогоколективу, зміст побажань, звернених до працівників.
Весь документнийпотік аналізується з точки зору ключових положень, що формують атмосферуміжособистісного спілкування.
Оцінюючиможливості комунікативного аудиту, необхідно відзначити, що його слід сприйматияк комплексний засіб оцінки, контролю та управління діяльністю підприємства. Укінцевому рахунку, методи комунікативного аудиту дозволяють вирішувати виникаючіпротиріччя, застосовуючи різні методи аналізу подій, підвищувати інформованістькерівництва та співробітників про результати своєї діяльності, про ефективністьзастосування іміджевих технологій. Відсутність у повсякденній практиці методиктакого роду створює перешкоди для розвитку позитивних програм, спрямованих напідвищення авторитету підприємства і загальної результативності колективноїдіяльності [17, с. 83].
Тож, аналізінформаційних потоків не є самоціллю. Необхідно зрозуміти основну стратегічнуідею комунікативного аудиту. Його істинний сенс полягає не в різнобічної оцінціпоточної інформаційної ситуації, а у вивченні потенціалу успішностікорпоративної діяльності.
1.2 Інформаційно-комунікаційнатехніка, теоретико – історичний аналіз
З розвиткоммережевих відносин ресурсний підхід до вивчення інформації змінивсякомунікаційним. Дослідження самого феномена інформаційного взаємодії якуніверсального явища дозволило розглядати сучасне суспільство не тільки якрезультат технологічного прориву в простір гнучких комунікаційних відносин,об'єднали різні системи господарювання, наука, освіти, культури в єдинеінформаційне середовище, але і як один з підсумків розвитку системи причиннихзв'язків у суспільстві. Важливе місце в цьому складному процесі займаютьсистеми, що базуються на розробці ідеологічних та аксіологічних нормативів [9,с. 207].
Комунікації – цене тільки обмін інформацією, її змістом, а й різні форми зв’язків, засновані набудь-яких стосунках, які спрямовані на досягнення цілей організації. Цеособлива форма впливу на співробітників підприємства та суб’єктів зовнішньогосередовища. І, якщо вони реалізовані на високому професійному рівні, то їхефективність в системі управління підприємством визначатиме якість управлінняпідприємством визначатиме якість управлінських рішень.
З усіх сфер інформаційно-комунікаційна сфера розвивається найдинамічніше.Бурхливий розвиток Інтернету, мультимедіа, мобільного зв'язку тощо виступивпотужним каталізатором модернізації насамперед економічної сфери на підприємствах.Нині вже нікого не здивуєш такими поняттями, як електронний бізнес, електроннакомерція тощо [10, с. 207].
Початковим етапомпояви інформаційних технологій були 50-ті рр. У ці роки вони були призначенідля обробки рахунків і розрахунку зарплати, а реалізовувалися наелектромеханічних бухгалтерських рахункових машинах. Це призводило до деякогоскорочення витрат і часу на підготовку паперових документів. Такі системиназиваються системами обробки транзакцій. До транзакціях відносять наступні операції:виписка рахунків, накладних, складання платіжних відомостей та інші операціїбухгалтерського обліку.
У 60-ті рр.засоби обчислювальної техніки отримали подальший розвиток: з'являютьсяопераційні системи, дискова технологія, значно поліпшуються мови програмування.З'являються системи управлінських звітів (СУЗ), орієнтовані на менеджерів, якіприймають рішення.
У 70-і рр.інформаційні технології продовжують активно розвиватися. У цей час з'являютьсяперші мікропроцесори, інтерактивні дисплейні пристрої, технологія баз даних тадружнє по відношенню до користувача програмне забезпечення (засоби, щодозволяють працювати з програмою, не вивчаючи її опису). Ці досягнення створилиумови для появи систем підтримки прийняття рішень (СППР). На відміну від системуправлінських звітів, які надають інформацію по заздалегідь встановленимиформами звітності, СППР надають її в міру виникнення необхідності.
Існують 3 стадіїприйняття рішення: інформаційна, проектна і стадія вибору. На інформаційноїстадії досліджується середовище, визначаються події та умови, що вимагаютьприйняття рішень. На проектної стадії розробляються й оцінюються можливінапрями діяльності (альтернативи). На стадії вибору обґрунтовують і відбираютьпевну альтернативу, організовуючи спостереження за її реалізацією.Найважливішою метою СППР є забезпечення технологією формування інформації, атакож технологічна підтримка прийняття рішення в цілому.
У 70-80-х рр. вофісах почали застосовувати різноманітні комп'ютерні та телекомунікаційнітехнології, які розширили область застосування інформаційних систем. До такихтехнологій належать: текстова обробка, настільне видавництво, електронна поштата ін. Інтеграцію цих технологій в одному офісі називають офісної інформаційноюсистемою. ІС починають широко використовуватися як засіб управлінськогоконтролю, підтримує і прискорює процес прийняття рішень.
1980-і рр.характеризуються ще й тим, що інформаційні технології почали претендувати нанову роль в організації: компанії відкрили для себе, що інформаційні системи єстратегічною зброєю. Інформаційні системи цього періоду, надаючи вчаснопотрібну інформацію, допомагають організації досягти успіху у своїй діяльності,створювати нові товари та послуги, знаходити нові ринки збуту, забезпечуватисобі гідних партнерів, організовувати випуск продукції за низькою ціною ібагато іншого.
Таким чином, увісімдесяті роки відбувся перехід від окремих управлінських інформаційнихсистем до створення єдиної внутрішньої системи збору, обробки, збереження іпредставлення інформації. Пройшла переорієнтація всієї діяльності в сферіобробки інформації на забезпечення її кінцевої мети: задоволення потреб вінформації керівництва на всіх рівнях управління. В зв’язку з цим головна увагапочала приділятися точному формулюванню питань, що виникають в сферіоперативного управління, і отриманні інформації в найкоротші терміни дляприйняття необхідних рішень. В залежності від характеру і змісту потрібноїінформації визначаються відповідні технічні засоби і методи обробки інформації.
Для сучасних умовхарактерне застосування високоефективних внутрішньофірмових систем інформації,що ґрунтуються на використанні найновіших інформаційних технологій, зокремаєдиної локальної комп’ютерної мережі. Управлінська внутрішня інформаційнасистема представляє собою сукупність інформаційних процесів для задоволенняпотреб в інформації на різних рівнях прийняття рішень. Інформаційна системавключає компоненти обробки інформації, внутрішні і зовнішні канали передачі [11, с. 122].
Такимчином, інформаційні комунікації є невід'ємним атрибутом процесу управління.Вони зв'язують окремі елементи організації у єдине ціле, даючи можливістькоординувати їх дії, аналізувати успіхи та невдачі, виправляти допущеніпомилки, доручати нові завдання тощо; з'єднують її із зовнішнім. Отже,організаційні комунікації мають відбуватися у різних напрямках – всерединуорганізації і назовні, в межах одного управлінського рівня (горизонтальні) таміж рівнями (вертикальні), здійснюватися по діагоналі, якщо у обговоренняшляхів усунення проблеми включаються суміжні підрозділи, а також бути вільнимивід усяких обмежень і відбуватися неформальним чином. Різке ускладнення системивиробництва і збуту (по наявних підрахунках, складність господарських зв’язківзросла за останні 30 років у 150-200 разів), інформаційний вибух (кількістьінформації, необхідної для вирішення об’єктивно виникаючих завдань, зростає поекспоненті з періодом подвоєння біля 5 років), — вимагають вирішення проблемипереходу до нових технологій управління, буз яких неможливо забезпечитиреалізацію іноваційних процесів, підвищення конкурентоздатності.
Основнимифакторами, які впливають на впровадження інформаційних систем, є потребиорганізацій та користувачів, а також наявність відповідних засобів для їхформування. Найсуттєвіше на розвиток інформаційних систем вплинули досягнення вгалузі комп’ютерної техніки та телекомунікаційних мереж.
Причини, щоспонукають організації впроваджувати інформаційні системи, з одного бокуобумовлюються прагненням збільшити продуктивність повсякденних робіт чи усунутиїх повторне проведення, а з іншого боку бажанням підвищити ефективністьуправління діяльністю організації за рахунок прийняття оптимальних тараціональних управлінських рішень. Перша причина доволі прозора і для їїреалізації достатньо впроваджувати стандартизовані системи обробки інформації.Успішне функціонування організації у значній мірі залежить від вдалогокерівництва, яке базується на обґрунтуванні перспективних концепцій розвиткузгідно з своєчасною, достовірною та повною інформацією, яку може поставлятивідповідна інформаційна система. Основне завдання інформаційної системиуправління полягає у підпорядкуванні всіх внутрішніх процесів головним ціляморганізації. Для цього необхідно скоординувати процеси, пов’язані з діяльністюорганізації таким чином, щоб вони максимально забезпечували виконанняпоставлених задач в єдиному інформаційному полі. Тільки таким чиномінформаційна озброєність організації починає безпосередньо впливати наефективність її діяльності.
До основнихнапрямків автоматизації інформаційно-управлінської діяльності в організаційнихструктурах відносять:
— автоматизацію обробки документів шляхом впровадження системдля обробки тексту, автоматизацію обміну інформацією через різноманітні видикомунікацій (які включають АТС підприємства, відеотермінальні системи, локальнукомп’ютерну мережу, телекопіювальні апарати, відеоінформаційні системи);
— автоматизацію діяльності на базі комп’ютерних системкомплексних інформаційних систем, які надають допомогу в прийнятті рішень, таелектронних секретарів, що дозволяє підвищити рівень організації праціпідприємств.
Длязадоволення потреб різних організаційних рівнів і функціональних сфер існуютьтакі головні типи інформаційних систем: 1) операційно-виконавчі; 2) офісніавтоматизовані, 3) управлінські інформаційні системи; 4) системи підтримкирішення; 5) системи підтримки виконання рішень; 6) Інтернет-мережі.
Операційно-виконавчасистема – цекомп'ютерна інформаційна система, що виконує рутинні поточні операції, потрібнідля розвитку бізнесу і забезпечує пряму підтримку організації на операційномурівні. Ця система головне джерело інформації, яка використовується іншимитипами комп'ютерних систем організацій. Прикладом такої системи є автоматичнісканери у торговельних мережах фірми, які дають інформацію про обсяги іасортимент проданої продукції [14, с. 96].
Офіснаавтоматизована система має завданням полегшити зв'язок і підвищити продуктивність менеджерів іофісних працівників завдяки вдосконаленню документообігу і передаючих процесів.Ця система, крім селекторної передачі інформації, може також включати електроннийкалендар, телеконференцію, графіки та інше.
Управлінськаінформаційна система — це комп'ютерна інформаційна система, що постачає повсякденну інформаціюменеджерам середнього і нижчого рівнів. Вона збирає дані, систематизує їх у формі,зручній для роботи менеджерів відповідних функціональних відділів і забезпечує їхнею. Система орієнтована на поточні, операційні напрямки діяльності і особливо важливав плануванні, прийнятті рішень, контролюванні. Як правило, система підсумовує інформаціюз операційно-виконавчих систем для підготовки поточних звітів, що використовуютьсядля оперативного керування процесами. Наприклад, працівник служби маркетингу можез цієї системи довідатись про підготовку для клієнта замовлення та дату його відвантаження,операційний менеджер може відстежувати використання матеріальних ресурсів у процесівиготовлення продукції та її кількість тощо.
Системапідтримки рішень (СПР) — комп'ютерна інформаційна система, яка підтримуєпроцес прийняття управлінських рішень в ситуаціях, які не досить добре структуровані.Такі системи загалом не вказують, які рішення є оптимальними. Проте вони роблятьспробу спрямувати процес прийняття рішень у правильне русло з допомогою спеціальнихприйомів, які допомагають менеджерам більш детально аналізувати ситуацію. Зокрема,якщо менеджера цікавить, які наслідки для фірми матиме збільшення ціни на її продукцію,він може це перевірити за допомогою СПР, оскільки у ній уже закладені відповіднітенденції, а також закономірності зміни ринкових цін під впливом дій конкурентів,інфляційних процесів, сезонних коливань тощо. СПР дозволяє підрахувати обсяги продажуі прибутки на кожен рівень можливого підвищення цін, на основі чого менеджер можеприйняти рішення. Спеціалізованим типом інформаційної системи підтримки рішень,який знаходить все більше використання, є експертна система. Це комп'ютерна система,яка використовує реальні знання експерта для вирішення спеціальних проблем. Такісистеми інколи називають інтенсивно-науковими системами, тому що вони намагаютьсяоб'єднати знання великої групи експертів для вирішення проблем в їх сфері досвіду.
Системипідтримки виконання рішень – це комп'ютерні інформаційні системи, що підтримують виконаннярішень і ефективне функціонування організацій на вищих рівнях. Такі системи, головнимчином, розроблені недавно і їх інколи називають виконавчо-інформаційними системами.
Інтернет-мережі – це локальні комунікаційні мережі,які діють у межах одного підприємства. Вони дають змогу кожній структурній одиниціпідприємства накопичувати інформацію про себе і робити її доступною для своїх працівників,а при потребі і обмінюватися інформацією з іншими функціональними відділами. Використанняелектронних засобів збереження інформації дозволяє, скоротити споживання паперуна 25 процентів, а системне застосування цих засобів підвищує ефективність управлінськоїпраці у 3 рази. Отже, Інтернет виконує функцію запам'ятовування і зберігання інформації, тобто функціюпам'яті. Це одна з найважливіших якісних характеристик Всесвітньої мережі: у цієїєдиної середовищі для різнорідних продуктів соціальної діяльності людини може одночасноперебувати таку кількість текстів, що забезпечує безперервність і колективністьотримання і поширення загальнолюдського знання. Тим самим Інтернет сприяє формуваннюбезмежної і спільною для всього людства пам'яті як основи глобального характеруспілкування [25, с. 247].
Таким чином, разомз Інтернетом у рамках всього людства було створено нове комунікативне середовище,що поступово втягує в себе (вже в силу своїх особливостей і переваг) численні фрагментисоціуму. Спілкування в цьому соціумі вже не може обмежуватися традиційними текстами,неминуче виникає суспільна потреба в широкому поширенні гіпертекстів. У цьому сенсіусний, письмовий та електронний види комунікації можна розглядати як окремі і послідовніетапи розвитку комунікативного дискурсу. Виникнення сучасних електронних засобівзберігання і розповсюдження інформації дозволило подолати деякі суттєві обмеженняпопередніх форм комунікативної взаємодії (недовговічність, повільне поширення, обмеженістьдоступу).
Глобальність, як характернариса віртуального спілкування, має характер потенційності (одне з багатьох значеньслова «віртуальний» — це потенційно можливий): у безпосередньому інтернет-контактііндивід перебуває з дуже вузьким колом людей, проте потенційно може вийти на будь-якогоі кожного. Глобальність в цьому сенсі — продовження (посилення) давно відомої історичноїтенденції. Вже поява писемності вивела комунікацію за межі кола безпосередніх учасників(face-to-face), і тим самим були зняті деякі просторово-часові обмеження комунікативноївзаємодії. Усі наступні вигадувались людиною фіксатори інформації (книгодрукуваннятощо) неминуче діяли в одному і тому ж напрямку — розширювали коло учасників (аразом з ним — швидкість обміну інформацією, обсяг переданої інформації та ін.) [16,с. 105].
Сьогодні — разом зрозгортанням Інтернету — відбувається «розмивання» чергових, тепер вжедержавних і національних кордонів. Глобалізація — це інтернаціоналізація, тобтопроцес, що відбувається давно і без жодного Інтернету. Економічні, політичні таінші кордони стають все більш і більш прозорими. Однак саме інтернет-спілкуваннявзагалі не визнає жодних кордонів, тому саме Всесвітня мережа найбільш сприяє формуваннюмегасуспільства.
Таким чином, впровадженнякомунікаційних систем дозволяє отримувати оперативний доступ до довільної нагромадженоїінформації з тим, щоб в подальшому ефективно її використовувати для вирішення поставленихзадач.
1.3 Внутрішньофірмовікомунікації: – сучаснийстан
В останні роки з розвиткомсучасних інформаційних систем і систем міжнародного зв'язку виникає потреба відійтивід традиційної паперової документації як головного носія інформації, на якому відображаютьсявсі стадії реалізації комерційної угоди. Тому як, використання паперової документації,а також звичних методів її обробки та пересилання на практиці дуже часто призводитьдо великих виробничих і комерційних витрат. Розроблені до теперішнього часу технологіїелектронної комерції дозволяють підприємцям при здійсненні угод передавати інформаціюза допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних систем, досягаючи при укладанні,підтвердження і виконання комерційних угод (контрактів) підвищеної точності, швидкостіта ефективності. Електронна комерція поєднує, таким чином, всі форми ділових операційта угод, здійснюваних електронним способом. Крім того, застосування сучасних інформаційнихтехнологій і систем комунікації (електронний обмін даними, Інтернет, відео конференціїта ін.) вже зараз здатне вивести на якісно новий рівень всі аспекти ведення бізнесу,в тому числі створити ефективну систему обміну інформацією всередині організацій.
Внутрішньофірмовакомунікація (ВК) — це процес комунікацій, який охоплює аудиторії всерединіпідприємства.Метою ВК є трансляція інформації всерединіпідприємства, від однієї цільової групидо іншої.
Під комунікацією вширокому сенсі розуміють спілкування, передачу інформації від людини до людини,В організаційному контексті поняття «комунікація» розглядається як процес (комунікація- це спілкування людей: обмін ідеями, думками, намірами, почуттями, інформацією)і як об'єкт (сукупність технічних засобів, що забезпечують процеси передачі інформації).
Внутрішньофірмовікомунікації включають в себе: комунікації по горизонталі, комунікації між керівникомі підлеглими, комунікації між формальними і неформальними групами. У порівняннізі звичайними міжособистісними комунікаціями вони мають такі особливості, як великащільність інформаційного потоку, спотворення і втрата даних у процесі спілкування,залежність від конфігурації організаційної структури управління. Відповідно, виникаєпотреба в адаптації цієї системи до особливостей корпоративної культури та наданняїй статусу мотиваційного механізму.
Комунікація в малійгрупі дає шанс і керівнику і підлеглому оперативно брати участь у вирішенні стратегічнихі поточних завдань: кожен бере участь в обговоренні, кожен може бути почутий. Хорошірезультати дає ефект зворотного зв'язку. Взаємодія ускладнюється з ростом числачленів групи.
Міжособистісна комунікація- комунікація з іншою людиною — найбільш поширений тип внутрішніх комунікацій. Комунікаціїміж неформальними групами можуть охоплювати набір зв'язків — від побутових до виробничих.Основою цього типу комунікацій є інформація, що циркулює по каналах неформальногоспілкування. Іноді керівники спеціально запускають «чутки», щоб перевірити реакціюколективу на можливі майбутні рішення (наприклад, щодо кадрових змін або зміни порядкувиплати преміальних та ін.)
Громадські, або масові,комунікації — процес повідомлення інформації за допомогою технічних засобів абозасобів масової комунікації чисельно великим групам людей: преса, радіо, кіно, телебачення.Джерело інформації передає послання розосередженим аудиторіям. Обмежена можливістьзворотного зв'язку [8, с. 72].
Найважливішим завданнямкерівництва компанії є створення умов з обміну ідеями, думками, інформацією міжлюдьми, підрозділами, між організацією та її оточенням. Прийняті в кращих підприємствахсистеми комунікацій засновані на ефективних технологіях інформаційного обміну, накультивуванні неформального спілкування, на підтримці спілкування матеріальнимизасобами.
Прийняті в організаціяхсистеми комунікацій сприяють розвитку новаторства, ініціативи та підприємливості.
На ефективність комунікаційвпливають різні чинники: Спілкування людей здійснюється за допомогою вербальнихі невербальних методів. Вербальні комунікації реалізуються за допомогою усних (діалог,нарада, переговори, презентації тощо) або письмових (накази, розпорядження, інструкції,листи та ін.) повідомлень, невербальні — здійснюються за допомогою мови рухів тіла(постава, жести, поза, вираз обличчя тощо) і параметрів мови (інтонація, тембр голосу,темп мови, гучність голосу, вимова, стиль мовлення та ін.).
Способи забезпеченнякомунікації добре відомі — це слухання, мова, читання, письмо. За значущістю слуханнязнаходиться на першому місці, займаючи до 45% часу міжособистісних комунікацій.Мова займає до 30% часу міжособистісних комунікацій (діалоги, наради, переговори,презентації). Для підвищення ефективності комунікацій важливо приділяти велику увагукультурі мови. Читання грає найважливішу роль, особливо для людей, що мають аналітичнийрозум і володіють технікою швидкого читання. Читання становить близько 15% часуміжособистісних відносин.
Тип особистості людинимає також велике значення в процесі комунікації. Своєчасне розпізнавання типу особистостіспіврозмовника дозволить вам адаптувати свої пропозиції і дасть додаткову можливістьдомогтися успіху в переговорах [11, с. 203].
Отже виходить, щокомунікації — життєво важлива ланка між керівником і підлеглими, вони є інструментомвнутрішньосистемної координації, допомагають отримувати інформацію на всіх рівняхуправління. Дослідження різних організаційних структур показують, що комунікаціявідіграє важливу роль у розвитку організації як цілісного організму. Кожен керівникзацікавлений у поліпшенні комунікації. За допомогою комунікації реалізуються цілікомпанії, проводяться нові ідеї, мотивація, здійснюється контроль за поведінкоючленів групи. Комунікації необхідні для ствердження авторитету і волі керівника.
Комунікаційна мережавключає потоки послань, або сигналів, між двома або більше індивідами. Вона з'єднуєпевним чином учасників комунікаційного процесу за допомогою інформаційних потоків.
Можливості розвиткувнутрішньофірмової комунікаційної мережі обмежується, як правило, розміри підрозділівв організації. Збільшення розміру групи призводить до зростання кількості можливихкомунікаційних відносин. Тому від того, як побудована комунікаційна мережа, залежитьїї вплив як на скорочення, так і на збільшення розриву між посланим і отриманимзначенням. і відповідно діяльність персоналу може відрізнятися більшою чи меншоюефективністю.
Особливо важливо знаннятипів комунікаційних мереж або структур комунікацій у групі. Серед існуючих комунікаційнихмереж для груп різної чисельності можна виділити чотири основних типів: колесо,ланцюг, коло, складне коло.
Формальна, централізованаієрархія влади, при якій підлеглі спілкуються один з одним тільки через свого начальника,представлена в мережах типу «колесо». Одна особа займає центральне місцев колективі і більшість членів цієї групи при визначенні своєї позиції зорієнтованіна центр. Це пов'язано з лідерськими функціями особи знаходить у центрі «колеса»,його можливостями надавати більше соціального впливу на інших членів групи. Вонотакож пов'язане з відповідальністю за передачу інформації і прийняття остаточнихрішень. Якщо члени групи з'єднані між собою, як ланки одного ланцюга, в якій коженпідтримує контакт з ким-то одним, то ми маємо мережу типу «ланцюжок». Остання відображаєпослідовно мережа горизонтальних зв'язків. У мережах типу «коло» члени групи можутькомунікувати тільки з тим, хто розташований поруч з ними.
Прикладом повністюдецентралізованих груп є «багатоканальні» мережі. які використовуються, як правило,тоді, коли необхідна всіх членів у вирішенні складних проблем. Такий підхід називаютьще відкритими комунікаціями. [4, с. 17]
Так як, організація- це багаторівнева структура з рівнями керівництва і підпорядкування. Така структураефективно функціонує тільки при існуванні добре налагодженої зв'язку між усіма рівнями.Так, якщо на верхньому рівні керівництва з'являється необхідність впливати на поведінкупідлеглих, то наказ, розпорядження, вказівку не тільки повинні дійти до нижчогорівня, але і поширитися по всім структурним одиницям даного рівня. Тому доцільнопроводити аналіз як вертикальних, так і горизонтальних організаційних комунікацій.
Вертикальні каналикомунікації повинні пов'язувати всі рівні управління організації у єдине ціле. Дляцього інформацію слід спрямовувати насамперед зверху вниз. Саме таким чином керівництводоводить до підлеглих відомості про поточні завдання, що рекомендуються методи дій,застосовуваних санкції та винагороди, про зміну організаційних норм і нормативів,а також організаційної структури і технології. Через систему спадних зв'язків керівництвоорганізації забезпечує орієнтацію цілей підрозділів організації щодо головних організаційнихцілей; корекцію поведінки, установок і поведінкових стереотипів виконавців на всіхрівнях, координацію дій; збереженні й посиленні авторитету влади та контролю.
До найбільш пріоритетнихзавдань організаційної діяльності, безумовно, відноситься розвиток висхідних потоківінформації, надання їм такої ж значущості для управління, як і в спадних потоків.Це можливо при перекладі відносин між керівниками вищих рівнів і підлеглими в режимідіалогу [20, с. 237].
Для ідентифікаціїсвіту, суспільства та самосвідомості вирішальне значення мають такі фактори: сприйняття,комунікації, роль людини в організації. Таким чином, побудова ефективної системивнутрішніх комунікацій в організації є важливою і необхідною умовою її процвітання.
Система внутрішніхкомунікацій (СВК) — сукупність інформаційних каналів, що дозволяють передавати відомостіділового, інтелектуального та емоційного змісту всередині організації між співробітниками[26, с. 117].
В ідеалі СВК в будь-якійорганізації, незалежно від роду її діяльності, повинна відповідати таким принципам:
— відкритості;
— простоті і зрозумілості;
— регулярності;
— достатності;
— комплексності;
— достовірності;
— своєчасності.
Комунікації повиннібути ясними, точними, давати необхідну інформацію, що відноситься до професійноїдіяльності. Вони повинні створювати атмосферу довіри, покращувати соціально-психологічнийклімат у колективі.
Основними критеріямиоцінки ефективності системи внутрішніх комунікацій є:
— кількість комунікаційнихканалів;
— якість виконанняспільних робіт, що вимагають зусиль різних підрозділів компанії одночасно;
— кількість проміжнихланок при передачі інформації;
— своєчасність поширенняінформації;
— адекватність застосуванняінформаційних каналів сфери діяльності підприємства;
— наявність балансуміж вертикальними і горизонтальними комунікаціями усередині компанії, між документованої(формальної) інформацією і вербальними засобами;
— стан соціально-психологічногоклімату в колективі;
— кількість розповсюджуванихнеформальних комунікацій [23, с. 46].
Створення ефективноїсистеми внутрішніх комунікацій складається з семи основних етапів. Перш за все,необхідно провести діагностику існуючої системи комунікацій. Наступний етап — створенняєдиного інформаційного простору, розробка політики і стандартів компанії в областіВК, далі — впровадження цих стандартів, зміцнення лояльності персоналу, потім — моніторинг працездатності системи ВК, оцінка її ефективності та вжиття заходів щодоїї поліпшення, постановка нових завдань у галузі управління внутрішніми комунікаціями.
Інструменти побудовита підвищення ефективності системи внутрішніх комунікацій поділяються на чотириосновні види: інформаційні, аналітичні, комунікативні та організаційні.
Важливо відзначити,що більшість компаній використовують не більше двох груп інструментів одночасно,в той час як для побудови ефективної системи рекомендується використання інструментівкожної групи. Найбільш рідко використовуються компаніями інструменти управліннявнутрішніми комунікаціями — «поштові скриньки» для збору пропозицій, електронніЗМІ, листи роботодавцю, ділові ігри, презентації для співробітників, електроннібібліотеки, тематичні фотостенди. Найчастіше компанії використовують внутрішні зборів,розсилки повідомлень, стенди з інформацією та внутрішні сайти.
В даний час вкрайважливо правильно вибудовувати роботу з управління системою внутрішніх комунікаційв організації. Необхідно створювати єдине інформаційне поле, усувати комунікативнірозриви, постійно отримувати зворотний зв'язок від персоналу з метою залучення співробітниківу процеси управління організацією, підвищення мотивації до досягнення цілей компанії,поліпшення якості процедур прийняття управлінських рішень.
Отже, система внутрішніхкомунікацій — це комплекс заходів, що буде повноцінно працювати, якщо використовуватиряд інструментів, так як саме комплекс заходів дозволяє зробити систему комунікаційпрозорою, відкритою та регулярною.
комунікативний аудит інформаційний підприємство
ВИСНОВКИ
У результаті тенденційінформатизації суспільства якісно змінюються його традиційні процеси, в т.ч. бізнес-процеси:виробництво, управління, всі сфери соціального життя суспільства. Зрослі темпи зростанняіндустріальної сфери послужили причиною того, що обсяг доступної і необхідної длядіяльності суб'єкта ринку інформації збільшився в кілька разів. З точки зору комунікативногомислення, нові способи отримання конкурентної переваги пов'язані з глобальним процесомінформатизації, активного формування та широкомасштабного використання інформаційнихтехнологій.
Історична тенденціярозвитку інформаційної комунікації полягає насамперед у тому, що постійно множатьсяканали розповсюдження інформації. При цьому минулі засоби комунікації та інформаціїне скасовуються, а займають свою нішу в певному історичному просторі-часі і змінюютьхарактер і конфігурацію інформаційно-комунікаційного середовища. З точки зору соціально-технологічниххарактеристик Інтернет — це місце і сучасний спосіб, де з'єднуються колишні типиі форми комунікації. В Інтернеті незмірно підвищується швидкість і дешевизна поширенняінформації (в 700 разів швидше і 335 разів дешевше, ніж по пошті), нескінченно розсовуютьсямежі надання інформації, повсюдно поширюється плюралізм інформації та ін. [16, с. 127].
Структура і характерінтернет-інформації суттєво відрізняється від характеру і структури звичайної інформації.По-перше, тут представлені всі види комунікації (масова, спеціалізована, міжособистісна,інтраперсональний), тоді як у ЗМІ міжособистісна і інтраперсональний комунікаціяпрактично відсутня. По-друге, питома вага і значення масової комунікації в Інтернетізвужуються, тому що тут панує спеціалізована інформація при одночасному значномузростанні індивідуального (інтерактивного) взаємодії. По-третє, в мультимедійномусвіті e-простору різко зростає різноманітність змісту доступної інформації.
При цьому в Інтернетів тому чи іншому вигляді присутні всі традиційні засоби комунікації: відеоконференція,мета-пошук, онлайн-голосування, форум та інші типи інтернет-спілкування не тількивідтворюють всі відомі форми спілкування, а й пропонують принципово нові, що значнополегшує роботу підприємств.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Автоматизированные информационные технологиив экономике: Учебник Под ред. Проф. Г.А. Титоренко. – М.: Компьютер, ЮНИТИ, 1998.– 400 с.
2. Ахметов К. Экономика ИТ и корпоративныеинформационные системы // Компьютер прес. – 1997. – №1. – С. 31-33.
3. Барабанов С. и др. Компьютерные системы:вчера, сегодня, завтра // Компьютер прес. – 1997. – №2. – С. 152-158.
4. Бузмаков В.И, Мартынович А.М. Стратегияразвития информационной системы управления // Корпоративные системы. – 2004. – №1. – С. 12-18.
5. Вендров A.M. Проектирование программного обеспечения экономическихинформационных систем. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 217 c.
6. Данилин А., Слюсаренко А. Архитектура и стратегия. «Инь» и «Янь»информационных технологийпредприятия. – М.: Интернет-Университет информационных технологий, 2005. – 504 с.
7. Информационные системы / Под ред. В.Н. Волковой и Б.И. Кузина. – СПб.: Изд-во СПбГТУ, 1998. – 320 с.
8. Информационные технологии управления: Учеб. пособие для вузов/ Под ред. проф. Г.А. Титоренко. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002.– 156 с.
9. Інформаційні системи і технології векономіці: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За редакцією В.С.Пономаренка. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 544с.
10. Інформаційні системи в менеджменті:Навчальний посібник / Глівенко С.В., Лапін Є.В., Павленко О.О. та ін. – Суми: ВТД«Університетська книга», 2005. – 407с.
11. Інформаційні системи і технології:навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл. / С.Г. Карпенко, В.В. Попов, Ю.А. Тарнавський,Г.А. Шпортюк. – К.: МАУП, 2004. – 292 с.
12. Информатизационные технологии в бизнесе/ Под ред. М. Желены. – СПб: Питер, 2002. – 620 с.
13. Калянов Г.Н. Построение архитектуры предприятия // Корпоративные системы.– 2005. – №3. – С. 9-12.
14. Компьютерные информационные системы управленческой деятельностипод. ред. Г.А. Титоренко – М, 2003. – 442 с.
15. Корпоративная информационная система// Компьютер прес. – 1997. – №7. – С. 216-222.
16. Мишенин А.И. Теория экономических информационных систем. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 167 с.
17. Николаева Г.Н. Коммуникативная компетентность личности. — Орел.:Издателство Социально-образовательного центра, 1997. – 109 с.
18. Петров В.Н. Информационные системы. – СПб.: Питер, 2002. – 210 с.
19. Проектирование экономических информационных систем / Е.А. Петров,Г.М. Смирнов, А.А. Сорокин, Ю.Ф. Тельнов. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 183 с.
20. Ситник В.Ф. Основи інформаційних систем / В.Ф.Ситник. –К.: КНЕУ, 2001. – 420 с.
21. Смирнова Г.Н., Сорокин А.А., Тельное Ю.Ф. Проектирование экономическихинформационных систем: Учебник / Под ред. Ю.Ф. Тельнова. — М.: Финансы и статистика,2001. – 196с.
22. Спивак В. А. Современные бизнес-коммуникации//Стандартныеположения об отделах, формы переписки, делопроизводство. — СПб.: Питер, 2002. – 76 с.
23. Татарчук М.І. Корпоративні інформаційні системи: навч.посібник / М.І.Татарчук. – К.: КНЕУ, 2005. – 291 с.
24. Тельнов Ю.Ф. Интеллектуальные информационные системы в экономике:Учебное пособие. – М.: Синтег, 1998. – 358 с.
25. Тупикина Е.Н., Мелюхин А.П. Информационные системы и сети: Учебноепособие. – Владивосток: Изд-во Дальневост. гос. акад.экономики и управления, 1999. – 410 с.
26. Устюжанина Е.В., Бочаров Г.И. Внутрифирменное реформирование.Новые экономические подходы. — М.: Акционер, 1999. – 135 с.
27. Шафрин Ю.А. Информационные технологии:В 2ч… – М.: Лаборатория Базовых Знаний, 1999. – 336 с.