Впровадження нової конструкції пружної муфти

Міністерство освіти і наукиУкраїни
Житомирський державнийтехнологічний університет
Кафедра менеджменту імаркетингу
Група МС–112м
Курсова робота з курсу
«Інноваційний менеджмент»
на тему
«ВПРОВАДЖЕННЯ НОВОЇКОНСТРУКЦІЇ
ПРУЖНОЇ МУФТИ»
Житомир

ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи інноваційного менеджменту
1.1     Інноваційнастратегія, менеджмент інновацій, їх суть і взаємозв’язок
1.2 Державне регулювання інноваційної діяльності векономіці України
Розділ 2. Аналіз об’єкта дослідження
2.1 Аналіз конструкцій та застосування муфт в галузімашинобудування
2.2 Дослідження конкурентних позицій на ринку муфт знеметалевими пружними елементами
Розділ 3. Інноваційна пропозиція
3.1 Формування інноваційної стратегії впровадженнянової конструкції пружної муфти
3.2 Економічна ефективність інноваційної діяльностіпри впровадженні нової конструкції пружної муфти
Висновки
Список використаної літератури

ВСТУП
 
На початку ХХІстоліття процес створення та нагромадження нових знань привів до переходу доякісно нового стану: знання стали самостійною продуктивною силою. Сучасна “новаекономіка” – це виробництво і використання нових знань, перетворення їх наповноцінний фактор виробництва, який відіграє провідну роль у системі факторів.Знання визначальним чином впливають не лише на сферу виробництва, але й на структурута обсяги споживання. Переважна частина товарів, що споживаються мешканцяминайбільш розвинених країн світу складається з видів, потреба в яких та вміннякористування якими стали можливими лише завдяки найновітнішим досягненням наукиі техніки. За таких умов важливість дослідження ринкової кон’юнктури,індивідуалізації підходів до споживача та продукту піднімається на значно вищийщабель.
В сучасному світівідбувається переоцінка основних цінностей. Від економічної спрямованостісуспільство переходить до інноваційної, від нагромадження матеріальногобагатства як основи особистого добробуту – до нагромадження інформації якоснови суспільного прогресу. Не так володіння матеріальними благами, якволодіння інформацією та інтелектуальним потенціалом визначають місце людини всучасному суспільстві. Інвестиції в людський капітал і формування на цій основіінтелектуального капіталу суспільства перетворюються на пріоритетнийзагальнонаціональний інтерес.
Інноваційний типекономічного розвитку дедалі більше стає тим фундаментом, який визначаєекономічну міць країни та її перспективи на світовому ринку. В свою чергуінноваційна діяльність є складним процесом трансформації новоотриманих ідей тазнань в об’єкт економічних відносин.
Зрозуміло, щотакий процес становить складну багаторівневу систему економічних відносин щодо“уречевлення” знань, якій властиві специфічні взаємозв’язки та закономірності.З огляду на значну, часом визначальну роль, яку інноваційні процеси відіграютьв сучасній економіці, визначення та врахування цих особливостей є неодмінноюумовою забезпечення ефективності економічної стратегії держави.
Необхідністьактивізації інноваційної діяльності в Україні очевидна. Перехід доінноваційного типу економічного зростання є для неї неодмінною умовою входженняна рівних у світову економічну систему. А це передбачає цілеспрямовані зусиллядержави для формування сприйнятливої до інновацій економічної системи,створення такого механізму економічної взаємодії суб'єктів господарювання, заякого б конкурентні переваги здобувалися лише завдяки активній інноваційнійдіяльності і ефективним інноваційним рішенням.
Таким чином,модернізація української економіки на засадах інноваційного розвитку маєзабезпечуватися комплексним застосуванням усіх доступних важелів економічноїполітики та запобіганням конфлікту між їхніми впливами та між вирішеннямстратегічних та поточних завдань. За цих умов інноваційна стратегія як така, щоза визначенням веде до підвищення рівня прибутковості національних підприємств,може стати реальним полем для багатогранної співпраці держави і бізнесу.
 

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
 
1.1 Інноваційна стратегія,менеджмент інновацій, їх суть і взаємозв’язок
Діяльністькожної організації спрямована на задоволення потреб споживачів відповідногосегмента ринку. Незалежно від того, до якої галузі вона належить, якихспоживачів обслуговує, поряд із нею на ринку функціонують інші підприємницькіструктури, що займаються аналогічною діяльністю. Чим привабливіший з поглядудоходів ринковий сегмент, тим щільніша на ньому конкуренція. Конкурентнаборотьба між суб'єктами господарювання змушує їх дбати про ефективність своєїдіяльності, що можливо лише за умов систематичних нововведень у виробничийпроцес з метою вдосконалення способу виготовлення продукції, і в саму продукціюдля її модифікації, надання нових властивостей, поліпшення дизайну,експлуатаційних характеристик, що формує її вищу споживчу цінність і робитьпривабливішою для покупців. Отже, здатність суб'єктів господарювання створюватите, чого ще немає на ринку товарів і послуг, але потрібне споживачам,забезпечує умови їх тривалому існуванню і розвитку.
Складністьі надзвичайно висока рухливість ринкових процесів, поява нових запитів і змінапозицій споживачів, масштабні технологічні зрушення, стрімкий розвитокінформаційних мереж, а отже, швидке поширення та отримання інформації, їїдоступність не тільки ускладнюють роботу підприємств, а й сприяють появі нових,часто несподіваних можливостей для бізнесу, що ґрунтуються на інноваційнихбаченнях.
Отже,за допомогою інновації організація здатна конкурувати на ринку, що потребуєпильної уваги менеджерів усіх рівнів до формування системи управлінняноваціями.
Новація– це нові порядок, звичай, метод, продукт, які можуть бути використані усуспільному виробництві та споживанні.
Новація(лат. novatio – оновлення, зміна) – продуктінтелектуальної діяльності людей, оформлений результат фундаментальних,прикладних чи експериментальних досліджень у будь-якій сфері людськоїдіяльності, спрямований на підвищення її ефективності.
Новаціямиє відкриття, винаходи, нові або вдосконалені процеси, структури, методики,стандарти, результати маркетингових досліджень тощо. Однак для усвідомленняцінності новації, а значить, доцільності її впровадження, необхідний певнийчас. Період між появою новації і її впровадженням називають інноваційнимлагом.
Новація післяприйняття до реалізації та розповсюдження набуває нової якості – стаєінновацією. Отже, світова економічна думка інтерпретує інновацію як перетворенняпотенційного науково-технічного прогресу на реальний, утілений в новихпродуктах і технологіях.
Інноваціяпереводить виробничий організм у новий стан. Упровадження новацій відбуваєтьсяцілеспрямовано, з метою поліпшення функціонування підприємства, тому можнастверджувати, що інновація є цільовою зміною підприємства як системи, завдякиякій створюється новий засіб для задоволення певної потреби людей.
Системаменеджменту організацій, які використовують підприємницький, інноваційнийпідхід до свого функціонування і розвитку, покликана розв'язувати низкузавдань, інколи суперечливих і навіть взаємовиключних:
·  постійне оновленняасортименту продукції та послуг;
·  оновлення і створення новихвиробничих систем;
· нарощенняефективності виробничо-збутової діяльності, передусім шляхом підвищенняпродуктивності праці персоналу і зниження всіх видів витрат;
·  розроблення і реалізаціястратегії і тактики боротьби за лідерство на основі концентрації зусиль іресурсів на найперспективніших напрямах розвитку техніки, технології, потреб,ніш і сегментів ринку;
·  підпорядкування діяльностівсіх підрозділів виробничих систем режиму складного відтворювального конвеєранововведень;
· поєднаннягнучкості та адаптивності дрібносерійного виробництва з високою ефективністю,низькими витратами і високою продуктивністю масового виробництва.
Розв'язанняцих завдань забезпечується створенням динамічної і гнучкої системи управління,яка спирається на широке делегування повноважень тим рівням менеджменту, щоможуть продукувати інноваційні ідеї і втілювати їх у життя. А координація усіхробіт із залучення інновацій у практику роботи підприємства чи їх створеннявласними силами здійснюється підсистемою інноваційним менеджментом.
Інноваційний менеджмент (англ. management – управління) – підсистемазагального менеджменту, метою якої є управління інноваційними процесами ворганізації.
Вінпокликаний забезпечувати реалізацію стратегічних цілей організації. Йогозавданням є ефективне управління процесом розроблення, упровадження, виробництвата комерціалізації інновації з узгодженням відповідних управлінських рішень ізсистемою операційного (виробничого), маркетингового фінансового і кадровогоменеджменту. Інноваційний менеджмент спрямований на формування в організаціївластивостей, необхідних для її функціонування і розвитку цілісності,адаптивності, синергізму.
Інноваційнийменеджмент слід розглядати не лише як складову системи загального менеджментуорганізації, а і як одну з функціональних систем управління нею.
Інноваційний менеджмент як система – сукупність економічних,мотиваційних, організаційних і правових засобів, методів і форм управлінняінноваційною діяльністю організації з метою оптимізації економічних результатівїї господарської діяльності.
Теоретичноюосновою інноваційного менеджменту є економічна теорія, що вивчає закони тазакономірності динамічних систем, і теорія загального менеджменту організацій,яка формує принципи, функції, форми й методи управління цілеспрямованоюдіяльністю людей у процесі реалізації цілей функціонування і розвиткуорганізації.
Інноваційнийменеджмент як система є сукупністю дій, які стосуються обґрунтування,прийняття, реалізації управлінських рішень щодо створення та впровадженняновацій в організації і спрямовані на визначення стратегічних інноваційнихцілей, адекватних загально-корпоративній стратегії; формування інноваційноїстратегії та інноваційної політики; оптимізацію організаційно-структурних формуправління інноваціями; розроблення технології обґрунтування і прийняттяінноваційних рішень; вибір методів впливу на поведінку учасників інноваційногопроцесу з метою формування взаємовигідних економічних відносин.
Стратегічнеуправління інноваціями є складовою інноваційного менеджменту. Воно вирішує широкийспектр питань планування та реалізації інноваційних проектів і програм, якірозраховані на якісні зміни в діяльності організації на ринку, виробництві абосоціальній сфері підприємства (організації).
Поняття«стратегія» (грец. strategos – мистецтво перемагати) у сучасному розумінні – цесукупність усіх дій управлінського характеру, спрямованих на зміцнення позиційорганізації (підприємства, корпорації) і задоволення споживачів, які сприяютьдосягненню місії та цілей організації.
Стратегія – цекомплексний план, що орієнтує організацію не на сьогодення, а на перспективу.Метою стратегії є забезпечення не стільки поточного успіху, скількиприскореного постійного розвитку організації в умовах конкуренції, лідерства наринку.
Інноваційнастратегія –один із засобів досягнення цілей організації, який відрізняється від іншихзасобів своєю новизною, передусім для даної організації, для галузі ринку,споживачів, країни в цілому.
Стратегіянововведень (інноваційна політика) передбачає об'єднання цілей технічноїполітики та політики капіталовкладень і спрямована на впровадження новихтехнологій і видів продукції, послуг. У цьому розумінні стратегічне управлінняінноваціями орієнтується на досягнення майбутніх результатів безпосередньочерез інноваційний процес.
За своїм змістомінноваційна стратегія враховує основні базисні процеси в організації і в їїзовнішньому середовищі, можливості зростання інноваційного потенціалуорганізації. Саме інноваційні стратегії є основою сучасного інноваційногоменеджменту в умовах постійних змін навколишнього середовища.
В основі розробкиінноваційної стратегії мають лежати стратегічні управлінські рішення, які:
·  орієнтовані на майбутнє і напостійні зміни середовища;
·  пов'язані з залученнямзначних матеріальних ресурсів, широким використанням інтелектуальногопотенціалу;
·  характеризуються гнучкістю,здатністю адаптуватися до змін ринкових умов;
·  ураховують неконтрольованіорганізацією зовнішні чинники.
Інноваційнимистратегіями можуть бути: інноваційна діяльність організації, що спрямована наодержання нових продуктів, технологій і послуг; застосування нових методівНДДКР, виробництва, маркетингу й управління; перехід до нових організаційнихструктур; застосування нових видів ресурсів і нових підходів до використаннятрадиційних ресурсів.
Відносновнутрішнього середовища інноваційні стратегії підрозділяються на кілька великихгруп: продуктові (портфельні, підприємницькі, бізнес-стратегії, скеровані настворення і реалізацію нових виробів, технологій і послуг); функціональні(науково-технічні, виробничі, маркетингові, сервісні); ресурсні (фінансові,трудові інформаційні, матеріально-технічні); організаційно-управлінські(технології, структури, методи управління). Це спеціальні інноваційністратегії.
Інноваційністратегії є також однією зі складових економічної стратегії і з цього бокуможуть розглядатися як набір правил, методів і засобів пошуку найкращихперспективних для організації напрямів розвитку науково-технічних досліджень,ресурсної політики для їх реалізації.
В основі розробкиінноваційної стратегії лежать такі підходи:
·  визначення пріоритетнихнапрямів інноваційної діяльності, виходячи з цілей і завдань базисних стратегійфірми;
·  скорочення кількості рівнів вуправлінні з метою прискорення процесу «дослідження – виробництво – збут»;
·  максимальне скорочення строківрозроблення інноваційних проектів і впровадження нововведень, використовуючипевні принципи організації роботи: паралельне та інтегральне вирішенняінноваційних завдань.
Прийняттяінноваційної стратегії здійснюється на вищому рівні керівництва організацією йуправління службою НДДКР. Вище керівництво встановлює орієнтири для керівниківслужб НДДКР, які вони використовують для визначення локальних цілей істратегій, приймають рішення відносно обсягу, інтенсивності роботи, характерувикористання одержаних результатів. Виходячи з зазначеного, розрізняють такігрупи стратегічних рішень:
·  виділення асигнування;
·  фундаментальні дослідження;
·  оцінка результатів;
·  відкриття;
·  патенти;
·  сфери та напрями досліджень;
·  звіти про дослідження;
·  товарний знак.
На середньомурівні управлінської ієрархії приймаються рішення щодо визначення конкретнихцілей НДДКР, строків одержання результатів досліджень і розробок та їхреалізації з метою забезпечення швидкого виходу інновацій на ринок.
Обмежені ресурсиі матеріально-технічна база мають використовуватись таким чином, щобзабезпечити максимальне зростання вартості капіталу. Зазвичай це пов'язано звибором певної лінії поведінки з деякої кількості альтернатив. Для того щоб вумовах невизначеності вибрати її оптимальний варіант, необхідно мати комплексправил для прийняття інноваційних рішень, які максимізують або мінімізуютьочікувані результати, а також ураховувати інфраструктурне забезпеченняінноваційної стратегії.
Як свідчатьтеорія і практика, інноваційні стратегії через свої особливості є, з одногобоку, ефективним управлінським інструментом, а з іншого – створюють низкупроблем в управлінні організацією. Інноваційні стратегії:
·  прискорюють постійнийрозвиток організації в умовах ринку;
·  забезпечують переваги вконкуренції на основі лідерства в технології, якості продукції, послуг;
·  визначають позицію на ринку,набір основних товарних ліній;
·  сприяють лідерству в цінах;
·  створюють основу длясуспільного визнання фірми (організації).
З іншого боку,інноваційні стратегії створюють для проектного, корпоративного, інноваційногоуправління складні умови, серед них, зокрема:
·  підвищений рівеньневизначеності кінцевих результатів за строками, витратами, якістю йефективністю, що потребує розвитку такої специфічної функції, як управлінняінноваційними ризиками;
·  підвищення інвестиційнихризиків проектів і особливо довгострокових, що потребує пошуку більш ризиковихінверторів;
·  збільшення потоку змін ворганізації, реалізація будь-якої інноваційної стратегії пов'язана знеминучістю перебудови (реструктуризації) організації, оскільки зміна в системібудь-якого елементу веде до змін стану всіх інших.
Вирішення цих таінших проблем потребує від інноваційного менеджменту поєднання інтересів іузгодженості рішень стратегічного, науково-технічного, маркетингового,виробничого напрямів, що забезпечить координацію й ефективність дій.
Реальна практикарозроблення інноваційних стратегій складна, бо за своєю сутністю будь-якістратегічні заходи, що їх проводять підприємства, як уже зазначалось, маютьінноваційний характер, адже вони до певної міри ґрунтуються на нововведеннях.Управління інноваціями зачіпає як концептуально-підприємницькі, так іорганізаційно-процедурні аспекти стратегічного розвитку підприємства і, такимчином, реалізує свою функцію через підсистеми загального стратегічногоуправління.
1.2 Державне регулюванняінноваційної діяльності в економіці України
Завданнямкожної держави як суб'єкта управління соціально-економічним розвитком країни єформування економічної політики, яка відповідатиме загальнонаціональнимстратегічним цілям та інтересам. Не є винятком і Україна, стратегічне завданняякої полягає в економічному зростанні та піднесенні добробуту народу черезреалізацію інноваційної моделі розвитку. Однак для цього необхідно не лишедекларувати бажання перейти до принципово нової моделі розвитку, заснованої навсебічному використанні людського інтелекту і результатів його роботи, втіленихв інноваціях, а й передусім сформувати інституційне середовище, сприйнятливе доінноваційних процесів.
Державна інноваційна політика– сукупність форм і методівдіяльності держави, спрямованих на створення взаємопов'язаних механізмівінституційного, ресурсного забезпечення підтримки та розвитку інноваційноїдіяльності, на формування мотиваційних факторів активізації інноваційнихпроцесів.
Головнамета державної інноваційної політики полягає у створенні соціально-економічних,організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку йвикористання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадженнясучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючихтехнологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможноїпродукції. Дії і заходи держави у сфері регулювання інноваційних процесів маютьбути виваженими, достатньо обґрунтованими, оскільки від цього залежить їхефективність.
Негативнінаслідки прояву кризових явищ в економіці України та їх переплетіння у сферінауки, освіти, техніки і технологічного розвитку зумовили суттєве гальмуванняінноваційних процесів. Бюджетне фінансування науково-технічної сфери рік зароком неухильно зменшується‚ залишається низьким рівень впровадження увиробництво результатів досліджень та розробок‚ наука поступово перестає бутисуспільно визнаною пріоритетною сферою діяльності держави. Відбуваєтьсянезворотна втрата інтелектуального потенціалу країни.
В Україні ще несклався дійовий механізм інвестування масштабних технологічних змін. Існуючідержавні науково-технічні програми часто не забезпечують кінцевих результатів.Міністерства та відомства обтяжені соціальною необхідністю підтримкитрадиційних виробництв‚ не мають достатніх коштів для інноваційноїтрансформації своїх галузей. Недержавні комерційні структури ще не можутьздійснювати довгострокові проекти‚ які б забезпечували базові технологічнізміни. Іноземні інвестиції здебільшого спрямовані на підтримку традиційних дляУкраїни виробництв‚ які мають експортну перспективу у короткостроковомуперіоді.
Основнимнедоліком здійснюваної інноваційної політики залишається її переважнаспрямованість на управління “процесом”‚ а не “кінцевими результатами”технологічних змін. Треба створювати матеріально-технічне підґрунтя для системистимулів та необхідних організаційно-технологічних умов ефективної роботи‚ хочаби‚ найкращої частини науково-технічного та виробничого потенціалу. Тому привдосконаленні інноваційної політики є дуже важливим створювати стимулюючеекономіко-правове середовище саме тим суб`єктам циклу“наука–техніка–виробництво”‚ які забезпечують позитивні кінцеві результатисвоєї діяльності.
Державнаінноваційна політика повинна стати найважливішою підоймою діяльності повиведенню економіки України з кризи і забезпечення її динамічного зростання.Головною метою такої політики є створення соціально-економічних, організаційнихі правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використаннянауково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучаснихекологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій,виробництва та реалізації нових видів конкурентноздатної продукції.
Основнимипринципами державної інноваційної політики є:
·  орієнтація на інноваційнийшлях розвитку економіки України;
·  визначення державнихпріоритетів інноваційного розвитку;
·  формування нормативно-правовоїбази у сфері інноваційної діяльності;
·  створення умов длязбереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного таінноваційного потенціалу;
·  забезпечення взаємодії науки,освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційноїдіяльності;
·  ефективне використанняринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, підтримкапідприємництва у науково-виробничій сфері;
·  здійснення заходів напідтримку міжнародної науково-технологічної кооперації, трансферу технологій,захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування назовнішній ринок;
·  фінансова підтримка,здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сферіінноваційної діяльності;
·  сприяння розвитковіінноваційної інфраструктури;
·  інформаційне забезпеченнясуб’єктів інноваційної діяльності;
·  підготовка кадрів у сферіінноваційної діяльності.
Держава здійснюєактивну інноваційну політику на підставі використання прямих та непрямихінструментів економічного впливу, а також шляхом створення стимулюючогозаконодавчого та інституційного середовища для всіх суб`єктів інноваційногопроцесу.
Держава єголовним суб'єктом управління інноваційною діяльністю. Реалізуючи інноваційнумодель розвитку, вона, як орган управління усіма економічними процесами вкраїні, визначає пріоритети науково-технічної діяльності і підтримує їхрозвиток через систему фінансово-кредитних та податкових інструментів, формуєорганізаційні механізми інформаційного і ресурсного забезпечення інноваційноїдіяльності, створює умови для зростання науково-технічного потенціалу країни. Зцією метою розробляється законодавча база, яка визначає правові, економічні таорганізаційні умови науково-технічної й інноваційної діяльності, регулюєвідносини між суб'єктами науково-технічної та інноваційної діяльності,встановлює порядок і умови надання фінансової підтримки юридичним особам, щоздійснюють науково-технічну та інноваційну діяльність. Будучи суб'єктомуправління, держава визначає стратегічні і поточні завдання у сферіінноваційної діяльності, формуючи довгострокову і поточну інноваційну політику.
Дійовим засобомреалізації державної інноваційної політики має стати законодавче танормативно-правове її забезпечення. Основою яких є Закони «Про інноваційнудіяльність» та «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в України».
Закон «Проінноваційну діяльність» визначає правові, економічні та організаційні засадидержавного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлює формистимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвиткуекономіки України інноваційним шляхом.
ЗаконодавствоУкраїни у сфері інноваційної діяльності базується на Конституції України(254к/96-вр) і складається із законів України «Про інвестиційну діяльність»(1260-12), «Про наукову і науково-технічну діяльність (1977-12), «Про наукову інауково-технічну експертизу» (51/95-вр), «Про спеціальний режим інвестиційноїта інноваційної діяльності технологічних фактів» та інших законодавчих актів,що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Державнерегулювання інноваційної діяльності здійснюється шляхом:
·   визначення і підтримкипріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого,регіонального і місцевого рівнів;
·   формування і реалізаціїдержавних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм;
·   створення нормативно-правовоїбази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційноїдіяльності;
·   захисту прав та інтересівсуб’єктів інноваційної діяльності;
·   фінансової підтримкивиконання інноваційних проектів;
·   стимулювання комерційнихбанків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконанняінноваційних проектів;
·   встановлення пільговогооподаткування суб’єктів інноваційної діяльності;
·   підтримки функціонування ірозвитку сучасної інноваційної інфраструктури.
Закон України«Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» визначає правові,економічні та організаційні засади формування та реалізації пріоритетнихнапрямів інноваційної діяльності в Україні. Метою Закону є створення правовоїбази для концентрації ресурсів держави на провідних напрямахнауково-технологічного оновлення виробництва та сфери послуг у країні,забезпечення внутрішнього ринку конкурентною наукоємною продукцією та виходу знею на світовий ринок. Визначенні цим Законом пріоритетні напрями інноваційноїдіяльності в Україні зобов’язують органи виконавчої влади України всіх рівнівстворювати режим найбільшого сприяння виконанню робіт, спрямованих нареалізацію відповідних пріоритетних напрямів, та концентрації на нихфінансово-економічних та інтелектуальних ресурсів.
Суб’єктами, якіберуть участь в реалізації державної інноваційної політики, є:
·   органи державного управліннята підпорядковані їм структури;
·   виробничі підприємства і підприємствав галузі послуг усіх форм власності;
·   установи сфери науки іосвіти;
·   установи і господарчісуб’єкти, які функціонують на терені забезпечення зв`язку між наукою іекономікою;
·   суб’єкти інформаційної такомп’ютерної інфраструктури;
·   фізичні особи, які берутьучасть в будь-якій сфері інноваційної діяльності.
Світовий досвідпроведення державної інноваційної політики виробив низку інструментів такоїполітики‚ серед яких найвідомішими є: пряме фінансування створення новоїпродукції та технології у рамках державних науково-технічних програм; наданняпозик‚ у тому числі безпроцентних; державні дотації; зниження ставок податківна прибуток; податковий кредит на приріст обсягів досліджень та розробок;виключення з прибутку‚ що оподатковується‚ поточних видатків на НДДКР;пільговий режим оподаткування видатків на НДДКР при міжфірмовій кооперації;звільнення (зменшення ставки) прибуткового податку з громадян; звільнення відпевних відрахувань до бюджету; звільнення від сплати податку на прибуток та капіталвласників акцій ризикових інноваційних фірм; пільгове кредитування; створенняфондів для впровадження інновацій з урахуванням ризику; зниження державногомита для індивідуальних винахідників; відстрочка сплати мита чи повнезвільнення від нього; прискорена амортизація та інші амортизаційні пільги;державне замовлення та закупівля продукції інноваційних фірм; прийняття пільгщодо джерел ризикового фінансування інновацій; доплата кваліфікованим науковимкадрам з державних коштів; створення спеціальних законів для ефективної роботималого інноваційного бізнесу; створення необхідної інноваційної інфраструктури.В Україні необхідно застосовувати більшість з наведених інструментів державноїінноваційної політики.
Регулюютьінноваційну діяльність в Україні органи державної влади: законодавчої – черезприйняття відповідних законів, виконавчої різних рівнів – через прийняттярішень про підтримку певних інноваційних проектів. Однак надання переваги упроцесі державного регулювання інноваційної діяльності методам прямої дії криєу собі певні загрози. Практика показує, що на ефективність методів прямої діїсуттєво впливають суб'єктивні чинники – упередженість осіб, що приймаютьрішення, їх недостатня компетентність у питаннях експертизи проектів, прихованазацікавленість та лобіювання вибору конкретного проекту тощо. Тому останнімчасом у країні все частіше вдаються до непрямих методів підтримки інноваційноїдіяльності. Зокрема, фінансова підтримка інноваційних проектів не означає їхпряме державне фінансування без повернення вкладених коштів. Згідно із ЗакономУкраїни «Про інноваційну діяльність» суб'єктам інноваційної діяльності длявиконання ними інноваційних проектів може бути надано фінансову підтримку натаких умовах:
·   Повне безвідсотковекредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційнихпроектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджетуАвтономної Республіки Крим і коштів місцевих бюджетів.
·   Часткове (до 50%)безвідсоткове кредитування інноваційних проектів за рахунок коштів Державногобюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевихбюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштіввиконавця проекту і (або) інших суб'єктів інноваційної діяльності.
·   Повна або частковакомпенсація (за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджетуАвтономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів) відсотків, які сплатилисуб'єкти інноваційної діяльності комерційним банкам та іншимфінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів.
·   Надання державних гарантійкомерційним банкам, якіздійснюють кредитування пріоритетнихінноваційних проектів.
·   Майнове страхуванняреалізації інноваційних проектів у страховиків відповідно до Закону України«Про страхування».
Зазначеніумови фінансування інноваційних проектів передбачають обов'язкове поверненняотриманих коштів у бюджет чи установам, які їх надали, дещо зменшуючи завдякиучасті держави плату за користування кредитом. Цим самим держава бере на себелише незначну частину ризику, пов'язаного з реалізацією інновацій, що підвищуєвідповідальність суб'єктів інноваційної діяльності за обґрунтування іреалізацію інноваційних проектів.
Крімкредитних преференцій інноваційним проектам, в Україні підприємствам-інноваторамнадаються певні податкові пільги:
·  50%податку на прибуток і 50% податку на додану вартість залишається урозпорядженні підприємства за умов, що виконання інноваційного проектупочнеться не пізніше, ніж через півтора року від дати його державної реєстрації.Ці кошти мають бути зараховані на спеціальний рахунок і використовуватисьвинятково на фінансування інноваційної діяльності. Якщо ці кошти не використаніпротягом терміну пільгового оподаткування і одного року після його закінчення,вони підлягають зарахуванню до Державного бюджету України. Однак пільговеоподаткування реалізується за умови, що суб'єкт інноваційної діяльностіповідомляє у місячний строк відповідний орган Державної податковоїадміністрації про початок реалізації інноваційного проекту і з усіхгосподарських операцій, пов'язаних з виконанням інноваційного проекту, ведеокремий бухгалтерський облік;
·   інноваційним підприємствамдозволяється прискорена амортизація основних фондів і встановлюється щорічнадвадцятивідсоткова норма прискореної амортизації основних фондів третьої групи.При цьому амортизація основних фондів групи III здійснюється до досягнення їхбалансової вартості нульового значення;
·   інноваційні підприємствасплачують земельний податок за половинною ставкою від чинної ставки оподаткування;
·   необхідні для виконанняпріоритетного інноваційного проекту, який передбачає випуск інноваційногопродукту і щодо якого прийнята постанова Кабінету Міністрів України про йогоособливу важливість, сировина, устаткування, обладнання, комплектуючі та іншітовари (крім підакцизних товарів), яких не виробляють в Україні або виробляють,але вони не відповідають вимогам проекту, при ввезенні в Україну протягомтерміну чинності свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проектузвільняються від сплати ввізного мита та податку на додану вартість. При цьомуноменклатура та обсяги ввезення сировини, матеріалів, устаткування, обладнання,комплектуючих та інших товарів мають бути визначені в інноваційному проектіперед його державною реєстрацією.
Названіпільги стосуються інноваційних підприємств, у яких частка інноваційноїпродукції становить не менше 70% від загальної кількості продукції або ж тих,що реалізують інноваційні проекти, внесені у Державний реєстр інноваційнихпроектів. Це сприяє технологічному прориву, оскільки підтримку, як правило,надають базисним інноваціям, тобто вона має точковий характер. Однак більшістьпідприємств впроваджують інновації в процесі вдосконалення своєї діяльності,паралельно із виготовленням основної продукції, життєвий цикл якої ще триває.Як правило, нова продукція на початку свого життєвого циклу не може займати 70%від загального випуску, а в міру розгортання її виробництва у наступні рокивона перестає бути новою. Отже, під дію вказаних пільг не підпадає багатоаспектів інноваційної діяльності суб'єктів господарювання, що свідчить пронедостатню збалансованість методів державної підтримки інноваційної діяльностів Україні.
Важливоюфункцією держави у сфері управління інноваційною діяльністю є визначення результативностіінноваційної політики загалом і конкретних заходів з підтримки інноваторівзокрема. Для цього здійснюється моніторинг інновацій, завдяки якому до органівдержавного управління надходить об'єктивна інформація про кількістьпідприємств, які здійснюють інноваційну діяльність, структуру сукупностівпроваджуваних новацій, результативність їх впровадження.
ЗаконУкраїни «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» серед іншихзаходів передбачає і здійснення моніторингу інноваційної діяльності шляхомсистематизованого збору, оброблення і аналізу інформації про перебігінноваційних процесів, практичні наслідки заходів держави щодо стимулювання ірегулювання інноваційної діяльності в країні, результати реалізаціїпріоритетних напрямів інноваційної діяльності. Згідно з цим Законом усіміністерства і відомства України щорічно в першому кварталі подають до КабінетуМіністрів України звіти про заходи, які здійснювалися ними у минулому році вконтексті реалізації стратегічних і середньострокових інноваційних пріоритетів,і досягнуті результати.
Отже,першочерговим завданням держави як суб'єкта управління інноваційною діяльністює формування ефективної інноваційної політики, яка б забезпечила умови дляреалізації інноваційної моделі розвитку. Це передбачає визначення пріоритетівекономічної діяльності щодо створення та поширення інновацій, формуванняінституційного середовища, сприйнятливого до інноваційних процесів, створеннянової моделі розвитку і використання людських ресурсів, що сприятиме переходудо нових товарно-продуктових і технологічних структур виробництва ізабезпеченню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на внутрішньому ісвітовому ринках.

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ОБ’ЄКТА ДОСЛІДЖЕННЯ
 
2.1 Аналіз конструкцій тазастосування муфт в галузі машинобудування
У сучасномумашинобудуванні більшість машин складається зі збірних одиниць (вузлів) імеханізмів. Для забезпечення кінематичного і силового зв'язку вали вузлівз'єднують муфтами.
Муфти приводівздійснюють з’єднання валів, кінці яких підходять один до одного щільно аборозведені на невелику відстань, причому з’єднання повинно допускати передачуобертального моменту від одного вала до іншого. Вали у більшості випадківрозташовані так, що геометрична вісь одного складає продовження геометричноїосі другого вала. Рідше геометричні вісі валів розташовані під деяким кутомодин до одного.
Необхідністьзастосування муфт викликана різноманітними обставинами: отриманням довгихвалів, що виготовляються з окремих частин; компенсацією шкідливого впливунеспіввісності валів, пов’язаною з неточністю виготовлення або монтажу;наданням одному з валів деякої рухливості; зменшенням динамічних навантажень;вмиканням і вимиканням одного з валів при постійному обертанні другого тадеякими іншими. Муфти застосовують також для з’єднання валів з зубчастимиколесами, шківами пасових передач та іншими деталями. Основним призначенняммуфт приводів – є передача обертального моменту.
Муфти приводів,що застосовуються в сучасному машинобудуванні, за призначенням, принципом діїта конструкцією надзвичайно численні та різноманітні. Різноманіття вимог, щоставляться до муфт, і різні умови їхньої роботи обумовили створення великоїкількості конструкцій муфт, які класифікують за різними ознаками.
Передачаобертального моменту в муфтах здійснюється:
·  за допомогою механічногозв’язку між деталями муфти (глухі, зубчаті, втулочно-пальцеві, кулачкові,шарнірі муфти і т.д.);
·  за рахунок сил тертя абомагнітного притягання (фрикційні та електроіндукційні асинхронні муфти);
·  в результаті сил інерції абоіндукційної взаємодії електромагнітних полів (гідромуфти та електроіндукційніасинхронні муфти).
За характеромроботи розрізняють наступні види муфт:
1. Постійніз’єднувальні, які не допускають роз’єднання (розчеплення) валів в процесіроботи машини: жорсткі некомпенсуючі (глухі); жорсткі компенсуючі; жорсткірухомі; пружні.
2. Зчіпні абокеровані, які дозволяють зчіпляти або розчіпляти вали в процесі роботи та підчас зупинки.
3. Самокерованіабо автоматичні, що зчіпляють вали при зміні роботи машини.
4. Запобіжні — які роз’єднують вали, якщо навантаження або швидкість обертання приводуперевищує допустимі значення.
Параметриосновних типів муфт регламентовані стандартами або нормалями заводів-виробниківта проектних організацій.
Експлуатаційноюхарактеристикою муфт є обертальний момент, який передається нею />, та діаметр вала />, на який насаджуєтьсямуфта. Конкретний типорозмір муфти вибирається в залежності від умовексплуатації по таблицям згідно залежності:
/>,
де /> – розрахунковийобертальний момент; /> - коефіцієнтзапасу, що вибирається в залежності від виду приводу; /> - номінальний обертальниймомент на валу.
Далі детальнішерозглянемо групу пружних муфт, до яких належить інноваційна пропозиція даноїроботи.
Пружні муфти служать для зменшеннядинамічних навантажень, що передаються з’єднуваними ними валами. Крім того, цізапобігають резонансним коливанням з’єднуваних валів та дозволяють дещо компенсуватинеточності взаємного розташування валів.
Пружні муфтимають наступні властивості:
1. Здатністьпом’якшувати поштовхи та удари. Кінетична енергія удару при цьому частковопоглинається і переходить в тепло, частково акумулюється пружними елементами,перетворюючись на потенційну енергію деформації.
2. Пружні муфтиможуть служити засобом захисту від резонансних крутильних коливань, щовиникають в механізмі внаслідок нерівномірності обертання.
3. Пружні муфтидопускають порівняно великі зміщення осей з’єднуваних валів. При цьому, завдякидеформації пружного елемента, вали та опори навантажуються порівняно малимисилами та моментами.
Пружні муфтихарактеризуються:
·  жорсткістю (або зворотноювеличиною – піддатливістю), що являє собою залежність відносного кута поворотунапівмуфти від величини обертального моменту;
·  демпфіруванням, тобтоздатністю необоротно поглинати механічну енергію;
·  енергоємність, що являє собоюроботу пружної деформації муфти при дії деякого обертального моменту.Енергоємність є порівняльною характеристикою муфт і не може бути використанапри динамічних розрахунках машин з пружною муфтою.
Розрізняють муфтипостійної (лінійні) та змінної (нелінійні) жорсткості. Жорсткість муфтивизначаться як похідна від обертального моменту по куту закручування

/> 
і є величиноюзмінною, залежною від /> . Характер цієїзалежності визначається конструкцією муфт, а для муфт з неметалевими пружнимиелементами ще температурою та законом зміни навантаження в часі. Нелінійнімуфти можуть мати жорстку або м’яку характеристику. В лінійній муфтіобертальний момент пропорційний куту закручування. Жорсткість нелінійних муфтзазвичай зростає із збільшенням деформації, тому м’які при невеликихнавантаженнях нелінійні муфти із збільшенням навантаження працюють більшжорстко (муфти з жорсткою характеристикою). Ця особливість нелінійних муфт єособливо корисною, коли навантаження в машині зростає пропорційно квадратушвидкості. Використання в цьому випадку лінійної муфти призводить до великогокута повороту напівмуфт на високих швидкостях або до зайвої жорсткості нанизьких. При залежності моменту опору від швидкості обертання валу і роботімашини в дорезонансному режимі відношення робочої швидкості обертання докритичної в агрегаті з лінійною муфтою різко зростає із збільшеннямнавантаження. Запас стійкості падає. В нелінійній муфті із збільшеннямнавантаження зростає жорсткість і з тією ж тенденцією змінюється власна частотасистеми. Критична частота обертання агрегату із збільшенням навантаженнясуттєво зростає.
Нелінійні муфтимають перевагу при розгоні машини і особливо під час вибігу при її зупинці. Привідсутності навантаження, що часто має місце при вибігу, критична частотаобертання агрегату з нелінійною муфтою лежить близько до нуля. В цій областінавряд чи можливі більші коливання, оскільки при їх виникненні відповідно змінюєтьсякритична частота обертання. В агрегаті з лінійною муфтою проходження областірезонансу при вибігу займає значно більше часу і коливання можуть досягтизначної величини. Якщо після вимкнення двигуна навантаження не скидається,резонансні коливання в агрегаті з нелінійною муфтою будуть менші за коливання вагрегаті з лінійною муфтою.
Жорсткістьпружних муфт залежить від багатьох факторів, в тому числі і від якостівиготовлення, і часто задається у вигляді графіків. При роботі пружних муфтзавжди мають місце втрати енергії на тертя (зовнішнє та внутрішнє), щосупроводжує деформацію її пружних елементів і їх переміщення відносно іншихелементів.
При всьомурізноманітті конструкцій пружних муфт їх можна поділити на дві основні групи взалежності від матеріалу пружних елементів: з неметалевими та з металевимипружними елементами. Основний матеріал неметалевих пружних елементів – гума,яка володіє наступними перевагами: високими еластичністю та здатністюдемпфірування, а також електроізоляційною здатністю. Металеві пружні елементимуфт являють собою різноманітні стальні пружини або стальні пружинні стержні,пластини або пакети пластин.
Детальнішерозглянемо муфти з неметалевими пружними елементами, оскільки до цьоговиду належить інноваційна пропозиція даної роботи.
Пружнівластивості гуми характеризують модулями пружності першого /> і другого /> роду, між якими в силусталості об’єму гуми при деформуванні існує співвідношення />. Міцність технічної гумисуттєво залежить від її складу. Міцність при вулканізації гуми до металу (пригарній її якості) близька до міцності самого металу.
Дамохарактеристику кільком найпоширенішим представникам даного виду муфт.
Найбільш простоюі поширеною серед муфт з неметалевими пружними елементами є муфта пружнавтулочно-пальцева (рис. 2.1.1.). Її розміри в залежності від номінальногомоменту нормалізовані ДСТУ 2128–93 (замість ГОСТ 21424–93). Вона складається здвох напівмуфт, насаджених на кінці з’єднуваних валів; стальних пальців,закріплених в одній з напівмуфт гайками з посадкою на конус; пружних гумовихвтулок. Дозволяється заміна пружних втулок набором кілець з цього ж матеріалу.Широке застосування в машинобудуванні цієї муфти, особливо у приводахелектродвигунів, пояснюється такими її перевагами, як легкість виготовлення,простота пружних елементів, зручність їх заміни та надійність. Напівмуфтивиготовляються з чавуну СЧ21, сталі 30 або стального лиття 35Л. Матеріал />пальців –сталь 45. Розрахунок муфти складається з перевірочного розрахунку пружнихелементів на зминання та перевірочного розрахунку пальців на згин.
/>
Муфта пружна ззірочкою(рис. 2.1.2.) складається з двох напівмуфт с двома чи трьома торцевимикулачками трапецеїдального перерізу кожна.

/>
Рис. 2.1.2. Муфтапружна з зірочкою
/>
/>

Кулачки входять увідповідні западини проміжного між напівмуфтами пружного елементу — зірочки,виготовленої з гуми. Дана муфта є компактною та надійною в експлуатації.Матеріал напівмуфт — сталь Ст3. Такі муфти допускають більші кутові тарадіальні зміщення, ніж втулочно-пальцеві. Відповідно вищою є демпфіруючаздатність. Поверхні зірочок перевіряють на зминання.
В машинобудуваннізастосовують цілий ряд пружних муфт, у яких пружні гумові елементи працюють накручення і на зсув. До таких муфт відносяться, наприклад, муфти з пружнимиоболонками. Муфта з тороподібною оболонкою (рис. 2.1.3.) складається з двохнапівмуфт, пружної оболонки, яка по формі нагадає автомобільну шину, і двохкілець, які за допомогою гвинтів закріплюють оболонку на напівмуфтах. Розмірирегламентуються ДСТУ 2124–93 (замість ГОСТ 20884–82). Навантажувальна здатністьмуфти залежить від конструкції та матеріалу оболонки і корду; наближенуперевірку гумової оболонки можна виконати по напруженню кручення і понапруженню зсуву. Переваги муфти: здатність компенсувати значні неточностівстановлення з’єднуваних валів, легкість складання, розбирання і замінипружного елемента. Муфти з пружними оболонками мають перспективи широкогозастосування у вітчизняному машинобудуванні.
Отже, муфти з неметалевими,переважно гумовими, пружними елементами отримали досить широке використання всучасному машинобудуванні завдяки відносній простоті конструкції та дешевизнівиготовлення, високим компенсаційним властивостям і гарній здатностідемпфірування. Вони володіють також гарною електроізолюючою здатністю і т.д.Через низьку міцність гум і пластмас в порівнянні з металевими ці муфтизастосовуються для передачі малих і середніх обертальних моментів.Довговічність гумових елементів нижче, ніж стальних. Гума поступово втрачаєсвої пружні властивості – старіє. Однак через значні переваги муфт знеметалевими пружними елементами розробка нових та удосконалення існуючихконструкцій муфт цього типу є досить перспективним напрямком.
2.2 Дослідження конкурентнихпозицій на ринку муфт з неметалевими пружними елементами
На сучасномуетапі світового розвитку конкуренція як рушійна сила змушує виробників товарівпостійно шукати нові шляхи підвищення їхньої якості, зниження ціни, підвищенняякості сервісу. У зв'язку з дефіцитністю ресурсів постає нова проблема –економія ресурсів у споживачів товарів за рахунок спрощення їхньої конструкціїй підвищення якості.
Передовийзакордонний досвід свідчить, що якість, безперечно, є найбільш вагомоюскладовою конкурентоспроможності, але разом з тим, можливості реалізаціїпродукції, крім якості, визначаються значним числом параметрів і умов,більшість з яких розповсюджується не тільки на товар, але і на підприємство,фірму і навіть країну.
У сучаснійекономіці головним напрямком фінансово-економічної і виробничо-збутовоїстратегії кожного торгового підприємства стає підвищення конкурентноздатностідля закріплення його позицій на ринку з метою одержання максимального прибутку.
Конкурентноздатність товару – вирішальний фактор йогокомерційного успіху на розвитому конкурентному ринку. Це багатоаспектнепоняття, що означає відповідність товару умовам ринку, конкретним вимогамспоживачів не тільки по своїм якісним, технічним, економічним, естетичнимхарактеристиках, але і по комерційним і іншим умовам його реалізації (ціна,терміни постачання, канали збуту, сервіс, реклама). Більш того, важливоюскладовою частиною конкурентноздатності товару є рівень витрат споживача за часексплуатації.
Інакше кажучи, під конкурентноздатністю розумієтьсякомплекс споживчих і вартісних характеристик товару, що визначають його успіхна ринку, тобто перевагу саме цього товару над іншими в умовах широкоїпропозиції конкуруючих товарів аналогів.І оскільки за товарами стоятьїхні виробники, то можна з повною підставою говорити про конкурентноздатністьвідповідних підприємств, об'єднань, фірм, так само як і країн, у яких вонибазуються.
Будь-який товар, що знаходиться на ринку, фактичнопроходить там перевірку на ступінь задоволення суспільних потреб: коженпокупець купує той товар, що максимально задовольняє його особисті потреби, ався сукупність покупців – той товар, що найбільше повно відповідає суспільнимпотребам, ніж конкуруючі з ним товари.
Тому конкурентноздатність (тобто можливість комерційновигідного збуту на конкурентному ринку) товару можна визначити тількипорівнюючи товари конкурентів між собою. Іншими словами, конкурентноздатність –поняття відносне, чітко прив'язане до конкретного ринку і часу продажу. Іоскільки в кожного покупця є свій індивідуальний критерій оцінки задоволеннявласних потреб, конкурентноздатність здобуває ще й індивідуальний відтінок.
За роки трансформації економіки машинобудівнийкомплекс країни зазнав тривалої руйнівної кризи, реформування відносинвласності, структурних деформацій і вийшов на шлях адаптації до умов ринковоїкон'юнктури та освоєння нових промислових ринків. Ці процеси супроводжувалисязначними втратами виробничого і кадрового потенціалу, більше ніж двократнимскороченням частки продукції машинобудування в промисловому виробництві,зниженням активності в інноваційно-інвестиційній діяльності тощо. Протягомостанніх 5–6 років у машинобудуванні помітні певні позитивні тенденції, протебільшість продукції, що випускається вітчизняними заводами-виробниками, нажаль, не задовольняє вимог сучасного ринку, не є конкурентноздатною як затехніко-економічними, так і за естетичними показниками. Низька часткабюджетного фінансування науково-технічної сфери, недостатня платоспроможністьпідприємств щодо фінансування власних прикладних досліджень і розробок, різкезниження рівня творчої активності винахідників та реалізаторів, низькаінноваційна спрямованість прямих іноземних інвестицій, висока енергоємністьвиробничих процесів, відсутність програми приватизації організаційних одиниць усфері науки призвели до занепаду колишніх заводів-гігантів.
Зокрема, аналізуючи пропозицію муфт на українськомуринку, виявилось, що переважна більшість підприємств не є безпосереднімитоваровиробниками, а реалізують продукцію таких закордонних фірм як R+W, Vulkan, Continental Gummhwerke, Stromag (Німеччина), Paulstra (Франція), PSP Pohony(Чехія), Shinko (Японія) та ряду інших. Серед небагатьох підприємств, яківипускають муфти самостійно можна назвати наприклад ТОВ «Придніпровський механічнийзавод», ВАТ «Малинський ливарно-механічний завод».
Тому для дослідження даного питання варто розглянутидіяльність світових лідерів з виробництва пружних муфт.
1. VULKAN є міжнародною компанією, що працює в сферітрансмісійних технологій. Компанія була заснована в 1889 році і складається зчотирьох підрозділів – VULKAN Kupplungs und Getriebebau, VULKAN Lokring,KrampeHarex та SeaCom. Головний підрозділ підприємницької групи знаходиться вм. Херне в Німеччині. Міжнародна діяльність підтримується 15-ма філіями та 30-мапредставництвами у 24-х країнах світу.
/>
Щороку близько 8% прибутків від продажу продукціїінвестується в науково-дослідницьку діяльність та розвиток. Інноваційнадіяльність у поєднанні з постійним самовдосконаленням є основою успішногофункціонування організації.
За роки існування компанії високо пружні муфти VULKANздобули світову репутацію, яка поширюється й надалі. В головному підрозділікомпанії виготовляються муфти для різноманітного застосування:
·  вголовних та допоміжних приводах кораблів, теплоходів, суден;
·  вприводах генераторів;
·  вприводах для промислового обладнання, залізнодорожного транспорту тощо.
Для таких цілей муфти виготовляються в широкомудіапазоні обертальних моментів, що передаються ними, – від 0,1 до 2000 кНм. Всяноменклатура продукції компанії гарантовано відповідає найвищим стандартамякості.
2. Французька компанія Paulstra є світовим лідером з розробки івиготовлення пристроїв віброгасіння і має 65-річний досвід. До її продукціїналежать пружні муфти, пружні опори, підрамники двигунів, подушки, підвіскивихлопної системи, опори амортизаторів та ін. Вироби Paulstra знаходять широке застосування улегкій та важкій промисловості, а також в аерокосмічній, суднобудівній тазалізнодорожній промисловості. Робота компанії нерозривно пов’язана змасштабною науково-дослідною та інноваційною діяльністю.
/>
Завдяки своїй виробничій та маркетинговій системі,надсучасній матеріально-технічній базі компанія здатна задовольнити усі вимогиспоживача де б він не знаходився. Це забезпечується:
·  9-мадочірніми компаніями у Франції, Німеччині, Великобританії, Іспанії, Бельгії,США;
·  200-мидистриб’юторами обладнання в Європі;
·  60-мапосередниками у світі.
Якими б не були прийняті технології, спеціалісти Paulstra з віброізоляції, захисту відударів, шумопоглинання, герметизації забезпечують оптимальне рішення. Компаніяпропонує широке коло технологій, а також повністю незалежні оптимальні рішенняна будь-які вимоги.
Розглянемо детальніше деякі види пальцевих муфт зпружним диском виробництва Paulstra, що є подібними до запропонованої в даній роботіконструкції, і можуть конкурувати з нею.
Муфта «Juboflex» показана на рис. 2.2.1. та на рис 2.2.2.
/>
/>
/>

Шестикутнийгумовий пружний елемент з’єднується з напівмуфтами та болтами. Запобіжні кожухикріпляться до фланців напівмуфт. Для зменшення концентрації напружень в місціспряження пружного елементу з болтами завулканізовані пластини. Для підвищеннястроку служби гумового пружного елементу його виготовляють дещо більшихрозмірів та перед монтажем муфти стягують обоймою, що викликає зменшеннярозмірів, яка видаляється після приєднання пружного елементу до напівмуфт.Таким чином гума пружного елементу виявляється попередньо стиснутою. Завдякипоперед-ньому стисканню на всіх ділянках пружного елемента при роботі муфтимають місце напруження одного знаку, що підвищує її строк служби.
Муфта «Cardaflex» показана на рис. 2.2.3. та нарис 2.2.4.
/>/>
Напівмуфтиз’єднуються гумово-металевим пружним елементом, що складається із зовнішньогофасонного металевого корпуса та внутрішньої металевої частини трикутної форми,до яких привулканізована гума в трьох місцях (рис. 2.2.3., а, рис. 2.2.4., а).З метою зменшення габариту муфти по довжині гумовий елемент може бути привулканізованим по внутрішній поверхні безпосередньо до напівмуфти (рис. 2.2.3.,б, рис. 2.2.4., б). При дії обертального моменту гума працює на зсув і стиск,що дозволяє при малій крутильній жорсткості передавати значні навантаження.

Завдякипривулканізації гуми в муфті немає деталей, що труться.
/>/>Як видно, наукраїнському ринку можна знайти великий асортимент досить якісних муфтіноземного виробництва. Щоб конкурувати з ними, новостворена продукція повиннане лише не поступатися їм у якості, а й володіти рядом інших переваг.
Складною є оцінкаміри конкурентоспроможності, тобто виявлення характеру конкурентної перевагипорівняно з іншими. Поняття конкурентної переваги можна визначити як тіхарактеристики й властивості товару, які створюють для фірми певну перевагу надсвоїми прямими конкурентами.
Конкурентнаперевага може бути зовнішньою і внутрішньою. Зовнішня базується на відмітнихякостях товару, які утворюють цінність для покупця, внутрішня – на перевазіфірми щодо витрат виробництва, які менші ніж у конкурентів.
Конкурентніпереваги є концентрованим проявом переваги над конкурентами в економічній,технічній, організаційній сферах діяльності підприємства, які можна вимірятиекономічними показниками (додатковий прибуток, більш висока рентабельність,ринкова частка, обсяг продаж).
Переваги муфтизапропонованої конструкції, в порівнянні з іншими подібними конструкціяминаступні: простота виготовлення та монтажу, мала матеріаломісткість, меншавартість виробництва, безпечність експлуатації. Й нарешті, основні переваги,які були головною метою розробки нової конструкції муфти, – значно більшийресурс, набуття муфтою властивості запобіжної, а також скорочення витратпальців завдяки тому, що при перевантаженнях руйнуються пальці лише однієї знапівмуфт, а також сам пружний елемент залишається неушкодженим.
Порівняльнахарактеристика запропонованої конструкції муфти з конкурентами за основнимипоказними наведена в табл. 2.2.1.
 
Таблиця 2.2.1.
Порівняльнахарактеристика запропонованої конструкції муфти з основними конкурентами
№ п/п
Показник
Тип муфти
Муфта запропонованої конструкції
Муфта "Juboflex" фірми Pulsar
Муфта "Cardaflex" фірми Pulsar
1
2
3
4
5 1.
Ресурс, год 20 000 8 000 14 000 2. Матеріаломісткість, % 25 30 30 3.
Максимальний обертальний момент, Н·м 900 700 900 4.
Максимальне напруження пружного елементу, Н/см2 150 150 120 5.
Допустиме осьове зміщення напівмуфт, мм 1...4 1...3 1...3 6.
Крутильна жорсткість, Н∙м/рад 1300 1300 1100
1
2
3
4
5 7.
Кутова жорсткість, Н∙см/рад 250 250 250 8.
Допустиме радіальне зміщення осей валів, мм 0,1...1 0,1...1 0,1...1 9. Допустиме кутове зміщення осей валів, º 1...5 1...4 1...4 10.
Число пальців однієї напівмуфти, шт 4 6 6 11. Наявність властивості запобіжної муфти так так ні Безпечність експлуатації так так так
Аналізуючи данітабл. 2.2.1., видно, що муфта запропонованої конструкції за основнимипоказниками не поступається муфтам, виготовленим світовим лідером в цій галузі,а по багатьом показникам навіть перевершує їх.
Узагальнюючивищесказане, можна зробити висновок, що конкуренція змушує покращувати якістьпродукції, розширювати асортимент. А інноваційний менеджмент вимагає здатностівідмовитись від усталеної практики виконання роботи, потребує нестандартних,оригінальних рішень щодо розв’язання проблем, націлює на пошук новихможливостей у звичному перебігу подій.

РОЗДІЛ 3
ІННОВАЦІЙНА ПРОПОЗИЦІЯ
 
3.1 Формування інноваційноїстратегії впровадження нової конструкції пружної муфти
 
Особливістьсучасного підходу до процесу формування інноваційних стратегій полягає устворенні системи так званого «нововвідного конвеєра». Суть цього підходуполягає в тому, щоб забезпечити постійне впровадження у виробництво нових,сучасніших виробів; постійно скорочувати всі види витрат; підвищувати якісніхарактеристики інноваційної діяльності; забезпечувати конкурентні переваги наринку.
Розробленняінноваційної стратегії передбачає прийняття стратегічних завдань (цілей), оцінкуможливостей та ресурсів для їх використання; аналіз альтернатив; підготовкуконкретних програм, проектів, бюджетів; оцінку сильних та слабких сторіндіяльності суб'єктів з урахуванням обраних цілей. Установлення цілей адаптуєінноваційний стратегічний напрям розвитку підприємства до конкретних завдань,пов'язаних з виробництвом і результатами діяльності організації. Стратегічніцілі фокусуються на конкуренції і на створенні сильних конкурентних позицій уконкретній сфері діяльності.
В даній роботі воснову розробки нової конструкції пружної муфти поставлена задача збільшитиресурс пружного диску та зробити муфту запобіжною шляхом використання новихелементів та конструктивної зміни існуючих.
Інноваційнапропозиція цієї роботи – муфта пружна пальцево-дискова – відноситься домашинобудування і може бути використана, зокрема, для з’єднання кінцівгоризонтальних співвісних валів.
В п. 2.1.розглянута відома пружна муфта втулочно-пальцьова (ДСТУ 2128–93), яка має двіфланцеві напівмуфти, пальці, змонтовані на одній із них, і пружні втулки, щонадіті на пальці, розміщені у спряжених отворах другої напівмуфти. В цьомурішенні пружні втулки є найменш міцною ланкою, що піддаються знакозміннимциклічним навантаженням, які обумовлюють низький ресурс муфти. Крім того,аварійні перевантаження вищі за розрахункові обумовлюють повний вихід муфти зексплуатації.
Відома такожмуфта з тороподібним пружним елементом (ДСТУ 2124–93), розглянута в п. 2.1.,яка має дві фланцеві напівмуфти, з’єднані тороподібною оболонкою за допомогоюгвинтів та натискних кілець. Тороподібна оболонка, як найменш міцна ланка,обумовлює низький ресурс, а при перевантаженнях розривається (тобто працює якзапобіжник). Складність монтажу і демонтажу обумовлює тривалий простій.
За прототипінноваційної розробки прийнята пружна муфта пальцево-дискова (ДСТУ 2133–93) –рис. 3.1.1. Вона має дві фланцеві напівмуфти 1 і 2, пальці 4,змонтовані нерухомо і порівну на кожній, пружний диск 3 з центральнимотвором, встановлений на пальцях між напівмуфтами. У спряжених пальців зпружним диском виникають циклічні навантаження від обертального моменту іперекосу валів, що обумовлює низький ресурс, а при перевантаженнях, як і впершому рішенні, вихід муфти з експлуатації.

Сутністьзапропонованої конструкції муфти пояснюється кресленням, на якому показаний видзліва на муфту, загальний вигляд муфти в розрізі А–А, збільшений елементпружного диска (вид Б). Муфта містить дві фланцеві напівмуфти 1 та 2,пальці 3, змонтовані порівну на кожній, пружний диск 4центральним отвором, встановлений на пальцях між напівмуфтами, пружний дискмає зовнішній 5 та внутрішній 6 бандажі, кожен з яких має двареборди 7.Зовнішній бандаж встановлений на пружний диск знатягом. Кожен палець однієї з напівмуфт біля основи і фланця має місцевепослаблення поперечного перерізу — проточку 9.
Таким чиномзовнішній бандаж створює в зовнішній зоні пружного диску попередні напруженнястиску, внаслідок чого в ній не виникають знакозмінні напруження, що носятьвтомний характер при знакозмінних навантаженнях від реверсу. Внутрішній бандажзабезпечує стійкість пружного диску (його форму) при деформаціях від зовнішніхнавантажень. Для зниження місцевих напружень, що вникають у спряженнях пальцівз пружним диском від неспіввісності та перекосу валів, диск виконано складенимз набору елементів 8, що роблять його більш піддатливим. Надійністьфіксації бандажів пружному диску від осьового зміщення при перекосах валівзабезпечується за рахунок реборд, що охоплюють диск з торців, виконаних вбандажах. Виконання пальців на одній з напівмуфт з ослабленням перерізу біляоснови дозволяє при перевантаженнях запобігти повному руйнуванню муфти, так якпальці другої напівмуфти і сам пружний елемент залишаються незруйнованими. Зрізпальців відбувається цілеспрямовано по проточкам на пальцях однієї з напівмуфт.Зрізані пальці заміняються на нові.
Муфта працює внаступній послідовності. Обертальний момент з вала двигуна через шпонкупередається на напівмуфту 1 і через пальці 3 цієї напівмуфти набандажоване пружне кільце 4. Під дією обертального моменту напівмуфта 1провертається відносно напівмуфти 2. Зусилля деформації пружного дискачерез пальці другої напівмуфти передаються на напівмуфту 2 і через їшпонку на вал машини. Як тільки сили деформації пружного диска перевищать силиопору валу машини, він почне обертатися в ту ж сторону. При аварійномуперевантаженні зусилля деформації пружного диска перевищать допустимінапруження в ослаблених проточками перерізах пальців однієї з напівмуфт, пояким відбудеться зріз. При цьому зрізані пальці не випадають, а залишаються впружному диску, а він, в свою чергу, на пальцях другої напівмуфти, яказупиниться разом з валом машини. Перша муфта зупиниться після вимкненнядвигуна. Після усунення причин аварії зрізані пальці замінюються на нові, імуфта знов готова до роботи.
Застосуваннямуфти запропонованої конструкції дозволить збільшити ресурс в 2...3 рази упорівнянні з прототипом, скоротити витрату пальців, надати муфті властивостізапобіжної.
3.2 Економічна ефективністьінноваційної діяльності при впровадженні нової конструкції пружної муфти
 
Оскільки технічнінововведення мають визначальний вплив на всі інші види інновацій і, крім того,заходи по впровадженню технічних новинок вимагають інвестування значних коштів,то важливим є питання оцінки економічної ефективності цих заходів. Ефективність– це відносна величина, що характеризує результативність будь-яких затрат.Узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічнихнововведень слугує економічний ефект, що характеризує абсолютну величинуперевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарнимивитратами ресурсів за певний розрахунковий час.
Перед тим якрозрахувати економічний ефект від впровадження запропонованої конструкціїмуфти, розглянемо основні показники, що визначають ефективність запропонованоїконструкції в порівнянні з прототипом – пружною пальцево-дисковою муфтою за ДСТУ 2133–93.Результати представлені у вигляді табл. 3.2.1.

Таблиця 3.2.1.
Порівняльнахарактеристика
запропонованоїконструкції муфти із прототипом
№ п/п
Показник
Тип муфти
Муфта запропонованої конструкції
Муфта
за ДСТУ 2133-93
1
2
3
4
Показники, що є визначальними для розрахунку економічного ефекту 1.
Ресурс, год 20 000 8 000 2.
Собівартість одиниці продукції, грн 130 120
Експлуатаційні показники 3.
Максимальний обертальний момент, Н·м 900 500 4.
Максимальне напруження пружного елементу, Н/см2 150 120 5.
Крутильна жорсткість, Н∙м/рад 1300 1000 6.
Кутова жорсткість, Н∙см/рад 250 200 7.
Допустиме осьове зміщення напівмуфт, мм 1...4 1...2 8.
Допустиме радіальне зміщення осей валів, мм 0,1...1 0,1...1 9. Допустиме кутове зміщення осей валів, º 1...5 1...4 10.
Число пальців однієї напівмуфти, шт 4 6 11. Наявність властивості запобіжної муфти так ні
Визначимоприбутоквід реалізації однієї муфти:
/>,

де П –прибуток, грн
С – собівартість однієї муфти,грн
Р – рентабельність.
– для староїконструкції муфти (Р = 10 %):
/> (грн);
– для новоїконструкції муфти (Р = 15 %):
/> (грн);
Ціна Ц заодиницю продукції:
– для староїконструкції муфти:
/> (грн);
– для новоїконструкції муфти:
/> (грн);
Додаткові витратипідприємства на виготовлення партії муфт нової конструкції з N штук:
/>(грн);
(N = 10 000 шт. – кількість деталей упартії)
Додатковийприбуток від реалізації партії муфт нової конструкції з N штук:

/>(грн);
Вартістьексплуатації одиниці продукції у споживача за годину:
– для староїконструкції муфти:
/> (грн/год);
– для новоїконструкції муфти:
/> (грн/год)
(тут Т1іТ2 відповідно ресурс роботи старої та нової конструкціїмуфти)
Економія загодину на одиницю продукції складе:
/> (грн/год)
Загальнийекономічний ефект споживача:
/> (грн)
Народногосподарськийекономічний ефект :
/> (грн)

ВИСНОВКИ
Якіснемашинобудування є матеріальною основою технічного переозброєння всієїекономіки, в чому Україна відчуває сьогодні велику потребу. Відродженнямашинобудівної галузі, забезпечення її випереджаючого розвитку – одна знайважливіших умов побудови постіндустріального суспільства, що базується наефективному використанні наукових знань і високих технологій. Машинобудуваннямає ключове значення для технологічного забезпечення всіх галузей виробництва.Випускаючи продукцію для різних галузей народного господарства, машинобудуванняреалізує досягнення науково-технічного прогресу і забезпечує комплекснумеханізацію та автоматизацію виробництва.
На жаль,конкурентоспроможність вітчизняної продукції машинобудування залишається нанизькому рівні. Це обумовлюється недостатньою кількістю обігових коштів убагатьох вітчизняних підприємств, застарілим обладнанням, низькою якістюсервісного, обслуговування тощо. На низькому рівні залишається інноваційнаактивність вітчизняних підприємств. Лише близько 14% з них провадятьінноваційну діяльність, хоча працює значна кількість наукових іконструкторських організацій.
Щоб вийти іззатяжної кризи, основою для зростання традиційних галузей машинобудування маєбути впровадження досягнень науково-технічного прогресу. В Україні маютьвипереджальними темпами розвиватися такі наукомісткі виробництва, як створеннясистем автоматизації управління, сучасних засобів зв’язку, ЕОМ, електроніки,робототехніки, засобів для атомної енергетики, авіаційної, ракетно-космічної ілазерної техніки, верстатів з ЧПУ тощо, що в свою чергу неможливо безпровадження активної інноваційної діяльності.
 

Список використаної літератури
1. Анурьев В.И. Справочник конструктора-машиностроителя: 7-е изд. перераб. идоп. – М.: „Машиностроение”, Т. 1., 1992. – 720с.
2. Бойчик І.М., Харів П.С. Економіка підприємства:Навч. посібник. – К.: „Каравела”, 2001. – 298 с.
3. Вакалюк В.А. Опорний конспект лекцій з курсу„Інноваційний менеджмент”: Навч. посібник. – Житомир: ЖДТУ, 2007. – 202 с.
4. Гузенков П.Г. Детали машин: Учеб. для вузов. – 4-е изд., испр. – М.:Высш. шк., 1986. – 359 с.
5. Дунаев П.Ф., Леликов О.П. Конструирование узлов и деталей машин. – М.: „Машиностроение”, 1985. – 416с.
6. Закон України від 13.12.1991р. №1977–ХIІ „Про наукову і науково-технічнудіяльність”.
7. Закон України від 10.02.1995р. №51/95–ВР „Пронаукову і науково-технічну експертизу”.
8. Закон України від 11.07.2001р. №2623–IІІ „Про пріоритетні напрямки розвиткунауки і техніки”.
9. Закон України від 04.07.2002р. №40–IV „Про інноваційну діяльність”.
10. Закон України від 16.01.2003р. №433–IV „Про пріоритетні напрямкиінноваційної діяльності в Україні”.
11. Колоколов И.А. Сборник задач по планированию производства – М.: „Лесная промышленность”, 1991. – 412 с.
12. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент: Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 504 с.
13. Поляков В.С., Барабаш И.Д., Ряховский О.А. Справочник по муфтам. – Л.:„Машиностроение”,1974. – 352 с.
14. Решетов Д.Н. Детали машин. – М.: „Машиностроение”, 1974. – 520 с.
15. Чернавский С.А. и др. Проектирование механических передач. – М.: „Машиностроение”, 1984. – 558с.