--PAGE_BREAK--Скорочення або збільшення періоду експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення основних фондів[10].
Скорочення строків експлуатації машин з однієї сторони веде до прискорення їхнього відновлення,тобто зменшення техніко-експлуатаційного старіння, підвищення технічного рівня виробництва, збільшення продуктивності праці, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого боку — приводить до збільшення собівартості продукції (послуг) за рахунок амортизаційних сум, вимагає більших інвестиційних ресурсів для нарощування потужностей виробництва.Збільшення періоду функціонування машин дає можливість зменшити обсяги щорічної заміни використаних способів праці, але знижує сукупну продуктивність діючих знарядь праці й збільшує витрати на їхній зміст.
Ефективність використання основних фондів характеризується рядом показників — узагальнюючі й частки.
Фондовіддача — це відношення товарної, валової, реалізованої продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів (випуск продукції на 1 гривню основних фондів). Для підвищення ефективності фондовіддачі необхідно: збільшувати час роботи основних фондів; оптимізувати завантаження устаткування, виробничих площ. По засобах, що поступили, амортизацію нараховують з початку наступного місяця після їх надходження, а по вибулих — припиняють нараховувати з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття.
Найбільш повну оцінку ефективності основних фондів можливо отримати за допомогою рівня фондовіддачі, який розраховується як співвідношення величини валової продукції у дійсних фінах на одиницю повної первинної вартості основних промислово-виробничих фондів. Рівень фондовіддачі, розрахований по товарній продукції, показує, скільки продукції може бути відпущено на бік з кожної тисячі виробничих фондів.
Фондоємність — величина, зворотна показнику фондовіддачі і являє собою величину основних виробничих фондів, що доводиться на кожну гривню випускає продукції, що.
Часні показники характеризують рівень використання основних фондів залежно від окремих факторів (часу, потужності, ступеня відновлення й ін.).
Коефіцієнт інтенсивного завантаження встаткування характеризує рівень використання його в часі й визначається по кожній групі однотипного встаткування.
Коефіцієнти змінності характеризують ступінь інтенсифікації виробництва.
Одним з найважливіших завдань підвищення ефективності використання капітальних вкладень й показників основних фондів є своєчасне уведення в експлуатацію нових основних фондів і виробничих потужностей, швидке їхнє освоєння. Скорочення строків уведення в експлуатацію нових фабрик і заводів дозволяє швидше одержати потрібну для народного господарства продукцію з технічно більше зроблених основних фондів, прискорити їхній оборот і тим сповільнити настання морального зношування основних фондів підприємств, підвищити ефективність суспільного виробництва в цілому.
Поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей промислових підприємств, у тому числі знову введених в експлуатацію, може бути досягнуте завдяки:
— підвищенню інтенсивності використання виробничих потужностей й основних фондів;
— підвищенню екстенсивності їхнього навантаження.Більше інтенсивне використання виробничих потужностей й основних фондів досягається насамперед за рахунок технічного вдосконалювання останніх.
Важливий резерв підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей діючих підприємств укладений у скороченні часу внутрішньо змінних простоїв устаткування, які на ряді промислових підприємств досягають 15-20 % усього робочого часу.
Поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей залежить значною мірою від кваліфікації кадрів, особливо від майстерності робітників, що обслуговують машини, механізми, агрегати й інші види виробничого устаткування.
Творче й сумлінне відношення працівників до праці є важливою умовою поліпшення показників використання основних фондів і виробничих потужностей.
Відомо, що від досконалості системи морального й матеріального стимулювання, у значній мірі, залежить рівень використання виробничих потужностей й основних фондів. Аналіз техніко-економічних показників промислових підприємств, що працюють у нових умовах планування й економічного стимулювання, свідчить, що новий економічний механізм, у тому числі введення плати за виробничі фонди, перегляд оптових цін, застосування нового показника для визначення рівня рентабельності, створення на підприємствах заохочувальних фондів, сприяють поліпшенню використання основних виробничих фондів.
Любий комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей й основних фондів, розроблювальний у всіх ланках управління промисловістю, повинен передбачати забезпечення росту обсягів виробництва продукції, насамперед, за рахунок більше повного й ефективного використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом більше повного використання машин й устаткування, підвищення коефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння потужностей, що вводять знову в дію, подальшої інтенсифікації виробничих процесів.
Величезне значення в поліпшенні показників використання основних фондів і виробничих потужностей має матеріальне стимулювання робітників.
Підвищення ефективності показників використання основних фондів у цей час, має величезне значення, тому що основні кошти промислових підприємств становлять основу їхньої матеріально-технічної бази, ріст й удосконалювання яких є найважливішою умовою підвищення якості й конкурентноздатності продукції.
Підприємства, маючі основні фонди, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, але й максимально ефективно використати те що є, особливо в існуючих умовах дефіциту фінансів і виробничих інвестицій.
2 АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ
ВАТ «СТАХАНОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНІЧНОГО ВУГЛЕЦЮ»
2.1 Характеристика підприємства і його організаційної структури
Відкрите акціонерне товариство «Стахановський завод технічного вуглецю» засновано відповідно до рішення Міністерства промисловості України (наказ від 31 березня 1994 року № 96) шляхом перетворення державного підприємства «Стахановський завод технічного вуглецю» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15 липня 1993 року .
Місце розташування товариства: м. Стаханов Луганської області, вул. Чайковського, 21.
Форма власності — колективна.
Метою діяльності підприємства є розвиток виробництва технічного вуглецю, сирих товарних гум і товарів народного споживання в Україні шляхом інвестування найбільш перспективних робіт з виробництва конкурентноздатної продукції:
— підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових й інших ресурсів на основі спільної діяльності, поділу й кооперації;
— об'єднання коштів акціонерів для якісного задоволення потреб народного господарства й населення;
— одержання прибутку й забезпечення зростаючого добробуту акціонерів і членів трудового колективу в умовах ринкової економіки.
Предметом діяльності підприємства є:
— виробництво технічного вуглецю, сирих товарних гум і товарів народного споживання;
— створення й використання цільових інвестиційних й інших фондів;
— здійснення зовнішньоекономічної діяльності відповідно до діючого законодавства;
— виконання державного замовлення й державного контракту для забезпечення держави продукцією виробничо-технологічного й військового призначення й споживчих товарів.
Технічний вуглець створюється шляхом термічного розкладання вуглецевої сировини у високотемпературному потоці продуктів повного згоряння палива. Як паливо використається природний газ. Виробнича діяльність підприємства пов'язана з використанням термокисневого розпаду рідкої вуглецевої сировини при температурі 1140-1240º С, подаваного під тиском 19-24 кг/м³ через механічні форсунки в топлення кільцевий вісьмитопочної печі.
Виробництво належить до екологічно небезпечного й пов'язане з більшим виділенням і викидами в атмосферу продуктів горіння вуглецевої сировини (антрацитного масла, антраценовий фракції, пекового дистиляту й ін.) і кінцевого продукту виробництва — технічного вуглецю (сажі).
Ринки збуту продукції, що випускається — Україна й країни колишнього СРСР — СНД.
ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» протягом усього періоду діяльності працювало за схемою дільничної структури управління.
Організаційна структура управління представлена на рис. 2.1.
Майно Товариства складається з основних фондів й оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображена в балансі Товариства.
Товариство є власником :
— майна, переданого йому засновником й учасниками у власність продукції, виготовленої Товариством у результаті господарської діяльності;
— отриманих доходів;
— іншого майна, придбаного на основі, не заборонених чинним законодавством України.
Рисунок 2.1 – Організаційна структура управління ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю»
Джерела формування майна підприємства:
— внески акціонерів;
— прибутки, отримані від реалізації продукції, робіт, послуг, а також інших видів господарської діяльності, передбачених Уставом;
— надходження від емісії цінних паперів;
— кредити банків й інших кредиторів;
— благодійні внески, пожертвування вітчизняних і закордонних юридичних і фізичних осіб;
Статутний Фонд Товариства, створений шляхом передачі Міністерства промислової політики України — майна на основі акту оцінки вартості майна, складеного за станом на 01.03.1994 р., за результатами інвентаризації ВАТ. По передатному балансу, складеному на 01.06.94 р. статутний фонд Товариства становив 218494,50 грн.
Товариство випускає акції на весь розмір Статутного фонду й здійснює реєстрацію випуску в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Прибуток Товариства отримується з результатів від господарської діяльності після відшкодування матеріальних і прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства сплачуються відсотки по кредитах банків і по облігаціях, а також стягуються, передбачені законодавством України, податки та інші платежі в бюджет. Чистий прибуток, отриманий після відрахування вище перерахованих платежів, перебуває в повнімрозпорядженні підприємства.
Управління й контроль за діяльністю Товариства здійснюють:
— загальні збори акціонерів;
— наглядацька рада;
— правління Товариства;
— ревізійна комісія.
Рішення загальних зборів з питань змін в Уставі Товариства приймаються більшістю в 3/4 голосів акціонерів, що беруть участь у зборах.
Припинення діяльності Товариства здійснюється шляхом реорганізації або ліквідації. Реорганізація й ліквідація Товариства здійснюється за рішенням загальних зборів, суду, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
2.2 Аналіз фінансово-економічної діяльності ВАТ «СЗТВ»
Фінансово-економічна характеристика діяльності підприємства проводиться по наступних напрямках [7]:
— аналіз виробництва й реалізації продукції;
— аналіз собівартості продукції;
— аналіз використання трудових ресурсів підприємства;
— аналіз формування фонду заробітної плати;
— аналіз прибутку й рентабельності підприємства.
Обсяг виробництва й реалізації продукції є взаємозалежними показниками. Темпи росту обсягу виробництва й реалізації продукції, підвищення її якості безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток і рентабельність підприємства. Тому аналіз даних показників має важливе значення. Його основні завдання:
— оцінка ступеня виконання плану й динаміки виробництва й реалізації продукції;
— визначення впливу факторів на зміну величини цих показників;
— виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення випуску й реалізації продукції;
— розробка заходів щодо освоєння виявлених резервів.
Таблиця 2.1 – Динаміка виробництва й реалізації продукції
Рік
Обсяг виробництва продукції, тис. грн.
Темпи росту, %
базисні
ланцюгові
2005
20864,6
100
100
2006
21318,0
102,2
102,2
2007
51392,6
246,3
241,1
З таблиці 2.1 видно, що за три роки обсяг виробництва виріс на 146,3 %, а в порівнянні з минулим роком на 141,1 %.
Середньорічний темп росту випуску продукції можна розрахувати по середньогеомеричній зваженій величині.
Т порівн. = ²√ 1,0 х 1,02 х 2,411 = 1,5527 або 155,27 %
Середній темп приросту складе:
Т порівн. =155,27- 100 = 55,27 %
За три роки середньорічний темп приросту випуску продукції становить 55,27 %.
Собівартість продукції — це якісний й один з оціночних показників діяльності трудових колективів підприємств.
Зниження собівартості є найважливішим джерелом зростання прибутку й підвищення рентабельності.
Дані таблиці 2.2 свідчать про те, що структура витрат на виробництво цього року змінилася в порівнянні з попередніми роками.
Таблиця 2.2 – Структура витрат на виробництво по елементах
Елементи витрат
2005 р.
2006 р.
2007 р.
сума,
тис.грн.
пит. вага, %
сума, тис.грн.
пит. вага, %
сума, тис.грн.
пит. вага, %
Матеріальні витрати
14234,9
59,59
13251,7
57,67
30422
78,46
Витрати на оплату праці
3107,2
13,01
3134,8
13,64
3548
9,15
Відрахування з фонду оплати праці
1169,89
4,90
1176,6
5,12
1228
3,17
Амортизація
3521,5
14,74
3076,1
13,07
2734
7,05
Інші операційні витрати
1854,2
7,76
2342,1
10,5
842
2,17
Аналіз собівартості проводиться по наступних основних напрямках [8]:
— аналіз динаміки узагальнюючих показників собівартості й факторів їїзміни;
— аналіз собівартості одиниці продукції або собівартості 1 грн. товарної продукції;
— аналіз структури витрат, її динаміки;
— факторний аналіз собівартості по статтях;
— виявлення резервів зниження собівартості.
Рисунок 2.2 – Структура собівартості продукції ВАТ «СЗТВ» у 2007 р., %
Таблиця 2.3 – Аналіз трудових факторів
Показник
2005 р.
2006 р.
2007 р.
Абсолютне відхилення (+,-) тис. грн.
Відносне відхилення (+,-), %
2007 від 2005 р.
2007 від 2007 р.
2007 від 2005 р.
2007 від 2006 р.
1
2
3
4
5
6
7
8
Середня списова чисельність працівників
821
883
786
-97
-35
-11,0
-4,3
Число днів, відпрацьованих всіма працівниками
190768
185430
195107
+4339
+9677
+2,4
+5,2
1
2
3
4
5
6
7
8
Число годин, відпрацьованих всіма працівниками
1365213
1333998
1424279
+59066
+90281
+4,3
+6,8
Число днів, відпрацьованих одним робітником
232
210
248
+16
+38
+6,8
+18,6
Середня тривалість робочого дня, година.
7,2
7,2
7,3
+0,1
+0,1
+1,4
+1,4
Обсяг реалізації продукції, тис. грн.
20864,6
21318,0
51392,6
+30528
+30074,6
+146,3
+141,1
Середньо годинний виробіток одного робітника, грн.
15,283
15,981
36,083
+20,8
20,102
+136,1
+125,8
Середньоденний виробіток одного працівника, грн.
109,372
114,965
263,407
+154,035
+148,442
+140,8
+129,1
Середньорічний виробіток одного працівника,грн
25413,6
24142,7
65384,9
+39971,3
+41242,2
+157,3
+170,8
У спрощеному виді факторну модель середньорічного виробітку можна представити як добуток кількості відпрацьованих всіма робітниками годин, середньо годинного виробітку продукції й питомої ваги робітників у спрощеному виді факторну модель середньорічного виробітку можна представити як добуток кількості відпрацьованих всіма робітниками годин, середньо годинного виробітку продукції й питомої ваги робітників у загальній чисельності персоналу.
Аналіз трудових факторів проводиться в табл. 2.3.
Як видно з таблиці 2.3 чисельність працівників підприємства не була стабільної, однак кількість відпрацьованих всіма працівниками людино-годин збільшилося в 2007 р. у порівнянні з 2005 р. на 59066 людино-годин і з 2006 р. на 90281 людино-годину. Це позитивна тенденція, що характеризує ефективне використання робочого часу, скорочення безоплатних відпусток, цілоденних простоїв та інше. Скорочення чисельності промислово-виробничого персоналу відбулося за рахунок працівників невиробничої сфери, тому середньорічна продуктивність праці одного працівника збільшилася з 25413,6 грн. в 2005 р. до 65384,9 грн. в 2007 р.
Для визначення рівня продуктивності праці проводиться аналіз по наступних напрямках:
— оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами й рух трудових ресурсів;
— оцінка ефективності використання робочого часу;
— вивчення продуктивності праці;
— вивчення витрат на заробітну плату.
Вплив на собівартість продукції зміни чисельності працівників визначається:
У порівнянні з 2005 р.: ΔЗП = ( 786 — 821) х 3784,7 = — 132464,5 грн.
У порівнянні з 2006 р.: ΔЗП = (786 — 883 ) х 3550,2 = -344369,4 грн.
Вплив на собівартість продукції зміни середньорічної заробітної плати працівників:
У порівнянні з 2005 р.: ΔЗП = (4514 — 3784,7) х 786 = 573229,8 грн.
У порівнянні з 2006 р.: ΔЗП = (4514 — 3550,2) х 786 = 757546,8 грн.
Результати факторного аналізу витрат на оплату праці зводяться в табл. 2.4.
Таблиця 2.4 – Результати аналізу витрат на оплату праці
Показник
2005 р.
2006 р.
2007 р.
Абсолютне відхилення 2007 р. (+,-), тис. грн.
Відносне відхилення 2007 р.
(+,-), %
від 2005 р.
від 2006 р.
від 2005 р.
від 2006 р.
ФОП, тис.грн.
3107,2
3134,8
3548,0
+413,2
+441,0
+14,2
+13,2
Питома вага витрат на заробітну плату в собівартості продукції, %
13,01
13,64
9,15
-3,86
-4,49
-29,7
-32,9
Чисельність персоналу, чол.
821
883
786
-97
-35
-11
-4,3
Середньорічна заробітна плата одного робочого, грн.
3784,7
3550,2
4514,0
+729,3
+ 963,8
+19,3
+27,1
Економія (витрата-перевитрата)ФОП від зміни чисельності працівників, грн.
-132464,5
-344369,4
Економія (витрата-перевитрата) ФОП від зміни середньої річної заробітної плати працівників, грн.
573229,8
757546,8
Співвідношення темпів росту продуктивності праці середньорічної зар. плати працівників
0,123
0,159
Співвідношення темпів росту продуктивності праці й середньорічної заробітної плати працівників підприємства становить в 2007 р.:
Упорівнянні з 2005 р.:
Кпп = (4514: 3784,7- 1 ): (65384,9: 25413,6 — 1) = 0,193: 1,573= 0,123
У порівнянні з 2006 р.:
Кпп = (4514 :3550,2- 1): (65384,9: 24142,7- 1 ) = 0,271: 1,708 = 0,159
Наведені дані табл. 2.4 свідчать про те, що на підприємстві збільшується середньорічна заробітна плата одного працівника підприємства в порівнянні з показниками 2005 р. на 19,3 % або на 729,3 грн. у рік, а в порівнянні з 2006 р. відповідно на 27,1 % або на 963,8 грн.
Ця зміна відбулася, насамперед, за рахунок скорочення чисельності працівників і збільшення мінімальних розмірів заробітної плати, що гарантуються державою, а так само ростом продуктивності праці.
У порівнянні з 2005 роком ріст продуктивності праці випереджає ріст заробітної плати в 8,1 рази, а в порівнянні з 2006 р. — в 6,3 рази.
Рисунок 2.3 – Співвідношення середньорічного виробітку та заробітної плати (ФОП), тис. грн.
Рівень рентабельності продукції підприємства визначається як відношення прибуток від реалізації до собівартості продукції.
Дані порівняльного аналізу прибутку й рентабельності продукції (табл. 2.5) свідчать про те, що, починаючи з 2006 року підприємство нарощує темпи виробництва й пов'язані із цим витрати, завдяки чому воно починає діставати прибуток й в 2006 році робить відрахування у бюджет.
Таблиця 2.5 – Порівняльний звіт прибутків і збитків за період з 2005 по
2007 рік, тис. грн.
Показник
Значення показників, тис. грн.
Абсолютне відхилення від 2007 р. до:
Відносне відхилення, %
2007 р. до:
2005 р.
2006 р.
2007 р.
2005 р.
2006 р.
2005 р.
2006 р.
Виторг від реалізації
25037,5
25579,8
61662,1
+36624,6
+36082,3
+146,3
+141,1
ПДВ
4172,9
4261,8
10269,5
+696,6
+6007,7
+146,1
141,0
Чистий дохід
20864,6
21318
51392,6
+30528
+30074,6
+146,3
+141,1
Собівартість реалізованої продукції
19093,9
19631
46990,0
+27896,1
+27359
+146,1
+139,4
Собівартість виторгу, %
76,26
76,74
76,21
-0,05
-0,53
-0,07
-0,69
Валовий прибуток
1770,7
1687,0
4402,6
+2631,9
+2715,6
+148,6
+160,9
Валовий прибуток у процентах до виторгу
8,49
7,91
8,57
+0,08
+0,66
+0,9
+8,3
Рентабельність, %
0,88
2,0
2,06
+1,18
+0,06
+134,1
+3,0
Фінансові результати від звичайної діяльності
168,7
392,3
967
+798,3
+574,7
+473,2
+146,5
Чистий прибуток
168,7
63,5
674
+505,3
+610,5
+299,5
+961,4
Однак залишаються ще невирішені проблеми: підприємство зазнає збитків від операційної діяльності. Завдяки реструктуризації підприємства й передачі житлового фонду в муніципальний Фонд Держмайна, що значиться на балансі підприємства в 2005 році, діяльність його стала прибуткової.
Прибутковість підприємства характеризується сумою прибутку й рівнем рентабельності.
Прибуток і рентабельність — важливі показники ефективності виробництва. Прибуток — це, з одного боку, основне джерело фінансування діяльності підприємств, а з іншого боку — джерело доходів державного й місцевого бюджетів.
Дані для аналізу беруться з ф.2 «Звіт про фінансові результати». Для здійснення аналізу. Заповнимо таблицю «Порівняльний звіт прибутку й збитків за період з 2005 р. по 2007 рік».
Рівень рентабельності ще досить низький 2,06 % у порівнянні з галузевим показником (10,8 %), однак перший результат уже отриманий. Труднощі підприємства були викликані в 2006 — 2007 році й тим, що підвищилися ціни на основні матеріали, електроенергію, газ.
У процесі аналізу прибутковості підприємства використається показник граничний (маржинальний) коефіцієнт прибутковості підприємства, Рм, що визначається як відношення чистого прибутку до обсягів продажів підприємства за звітний період [5].
Рм 2005= 168,7: 20864,6 х 100 = 0,81 %;
Рм 2006 =63,5: 21318 х 100 = 0,30 %;
Рм 2007 = 674: 51392,6 х 100= 1,27 %.
Прибутковість загального капіталу визначається як співвідношення чистого прибутку до середньорічної вартості всіх використовуваних активів підприємства.
Ра 2005=168,7: (102431 + 76674,9)/2 х 100 = 0,19 %;
Ра2006 =63,5: (102431 + 106668)/2 х100 = 0,06 %;
Ра 2007 =674: (106667,7 + 117382,7)/2 х 100= 0,06 %.
Дані розрахунків свідчать про те, що підприємство у звітному році рентабельно використає активи підприємства, однак рівень рентабельності перебуває на низькому рівні й у порівнянні з 2005 р. в 2007 р. — навіть знизився. Отже, фінансовий стан підприємства не може вважатися стабільним.
продолжение
--PAGE_BREAK--3 Розробка заходів щодо оптимізації показників використання основних фондів
На підставі проведеного аналізу ефективності використання основних фондів були виявлено: основні фонди СЗТВ мають середній термін служби 23,4 роки, їхнє зношування становить більше 67 %. Це свідчить про те, що на підприємстві застосовується досить застаріле обладнання, що вимагає великих капітальних вкладень на його модернізацію й ремонт. Тому в даній курсовій роботі запропоновано провести реконструкцію підприємства, замінити наявне технологічне встаткування, що застаріло фізично й морально на нове, більше ефективне. Це дозволить знизити собівартість продукції, збільшити продуктивність устаткування, скоротити витрати на електроенергію й газ, що в цей час є актуальним.
Запропоновано інвестиційний проект по створенню в Україні нового ефективного виробництва технічного вуглецю (сажі) у комерційних цілях і газоподібному водні по новій екологічно безпечній і більше дешевій технології глибокого гідролізу природного газу, з наступним зрідженням водню, з метою забезпечення випробувань киснево-водневих по програмі «Ангара».
Впровадження нової технології дозволить забезпечити потреби в рідкому водні при одночасному значному зниженні капітальних витрат, і забезпеченні окупності проекту за рахунок реалізації дефіцитної сировини — технічного вуглецю.
Річна програма випуску продукції (виробнича потужність) проектованого комплексу становить:
— технічний вуглець 13000.0 т/рік (1.7 т/година)
— водень газоподібний 16.0 млн. куб. м (2000 куб. м/година).
Основний капітал у фіксованих цінах на 01.04.96 р. становить 177 млн. грн., у тому числі:
— вартість реконструкції об'єктів (інвестиційні вкладення) — 75млн. грн.;
— при цьому вартість устаткування складе — (37млн. грн.);
— балансова вартість власних коштів «Стахановський завод технічного вуглецю» для розміщення виробництва технічного вуглецю 2 млн. грн.;
— передвиробничі витрати (вартість ліцензії на створення виробництва) 100 млн. грн.
Таблиця 3.1 – Загальні дані по проекту
Назва підприємства
ВАТ «СЗТВ»
Організаційно-правова форма:
Колективне акціонерне підприємство
Найменування проекту:
«Створення комплексу по виробництву водню й технічного вуглецю (сажі) піролізом природного газу»
Сума інвестиційних витрат:
у фіксованих цінах
177млн. грн.
у тому числі
сума власних коштів:
2 млн. грн.
(вартість ліцензії на виробництва)
100 млн. грн.
Реконструкцію заводу передбачається завершити протягом двох років і провести у дві черги:
1-я черга — будівництво об'єктів по виробництву технічного вуглецю, строк 1 рік.
2-я черга — будівництво об'єктів по виробництву газоподібного водню (строк 2 роки паралельно 1- ой черги).
Строк окупності капітальних витрат у фіксованих цінах складе 3,8 роки від початку будівництва. Фінансування — цільовий кредит з урахуванням інфляції — 148,331 млн. грн. по Державній інноваційній програмі розвитку малих міст.
Форма участі в кредитному проекті: визначається при розгляді «Інвестиційного обґрунтування».
Можливості виробництва:
Вартість нових основних фондів, що вводяться, 75 млн. грн.
Кількість зносу створюваних робочих місць, усього 71 чол. у тому числі:
робітників 65 чол.
службовців 1 чол.
фахівців 5 чол.
Питомі енерговитрати на 1 м³ водню можуть уважатися менш1 кв. годин.Одержуваний продукт — технічний вуглець має чистоту 99.9 % ваги. Масове виробництво технічного вуглецю такої якості не має аналогів в Україні й за рубежем.
Розроблена технологія виробництва технічного вуглецю й одночасне виробництво водню не має аналогів. Нова технологія екологічно чиста. Тверді викиди й рідкі стоки відсутні. Газові викиди- продукти спалювання суміші S, Н2 й азоту в котельних.
При спалюванні цієї суміші викиди оксидів азоту знижені в2-3 рази в порівнянні зі спалюванням природного газу. Сумарні викиди оксидів азоту менш50 мг/м3.
Рідкий водень — відносно дорогий продукт. Ціна водню, виробленого в США із природного газу для забезпечення польотів багаторазових космічних кораблів “Space Shattle” становить близько 3000 $ за одну тонну [11].
Основний продукт, отриманий при глибокому піролізу природного газ-технічний вуглець буде використаний у різних галузях промисловості. У порівнянні із традиційною технологією одержання водню із природного газу, розглянута технологія має наступні переваги:
— собівартість водню, одержуваного піролізом природного газу в 4-5 разів нижче собівартості водню, одержуваного електролізом води й у два рази нижче собівартості водню, одержуваного пароводяною конверсією природного газу;
— використання не дефіцитної сировини — природного газу;
— у новій технології відсутні екологічно небезпечні тверді, рідкі й газоподібні продукти.
Сполучення факторів, що сприяють здійсненню проекту:
Зовнішніх:
— наявність зовнішнього ринку споживачів технічного вуглецю високої якості;
— дефіцит технічного вуглецю високої якості, низька ціна.
Внутрішніх:
ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» розташовує:
— виробничими потужностями, використовуваними під будівництво комплексу технічного вуглецю, вилученими на безпечну відстань від житлової зони;
— службами експлуатації пожежо-вибухонебезпечних виробництв;
— основними фондами, які можна використати для створення комплексу по одержанню водню й технічного вуглецю;
— транспортними комунікаціями для вивозу технічного вуглецю споживачеві;
— комплексом по скрапленню газоподібного водню;
— інфраструктурою, що забезпечує виробництво водню й технічного вуглецю, природним газом, електроенергією, теплом і т.д.
Все це створює сприятливі передумови для будівництва виробництва водню й технічного вуглецю за прогресивною технологією на основі плазмохімічного піролізу природного газу.
Передбачається:
— експорт у вигляді продажу особливо чистого технічного вуглецю;
— організація спільних підприємств.
Виробництва технічного вуглецю й водню планується розмістити на промисловій території «СЗТВ» м. Стаханов, Луганської області, Україна.
Відстань від водневого виробництва приблизно 500 метрів, до котельні — 150 м.
Наявність поблизу місця будівництва комплексу по виробництву водню й технічного вуглецю:
— системи теплопостачання;
— системи електропостачання;
— транспортної системи;
— розвитій інфраструктури;
— будинків і споруджень для розміщення будівельної й монтажної організацій;
— систем забезпечення промисловою водою, створює умови для будівництва в короткий термін
У запропонованому проекті одержання водню й технічного вуглецю відсутні тверді відходи й рідкі стоки. Газові викиди — продукти спалювання З, Н2, N2 у котельні. При спалюванні цієї суміші викиди оксидів азоту знижуються в 2-3 рази в порівнянні зі спалювання природного газу.
Найбільш раціональним способом одержання водню із природного газу (метану) є його повний піроліз до вуглецю й водню, оскільки в цьому випадку можливе досягнення найбільш повного використання потенціалу цієї не поновлюваної сировини.
Комплекс складається із чотирьох відділень:
— відділення підготовки технічних газів і сировини;
— відділення піролізу;
— відділення концентрування, виділення, грануляції й упакування технічного вуглецю;
— відділення виділення, компремірування й очищення водню.
Готовий гранульований технічний вуглець розфасовується в спеціальне впакування (біг-беги) вагою по 0,8 т.
Зберігається або в розфасовочному бункері, або на складі для зберігання готової продукції.
Для нагрівання сировини (природного газу) з метою піролізу використається повітря (окислювач) і природний газ. Перед спалюванням у реакторі повітря попередньо нагрівається до температури 600-650º С, а природний газ до 400º С. Природний газ, використовуваний як сировина для піролізу, також попередньо підігрівається до 400º С. Для цього повітря під тиском 0,16 Мпа подається в теплообмінник-рекуператор тепла газів, що відходять, де нагрівається до 600-650º С, а потім надходить на вхід реактора.
Природний газ із мережі з тиском 0,3-0,5 Мпа надходить під тиском 0,16 Мпа в теплообмінник, що нагріває водяною парою (з температурою близько 160º С.) до 120º С, а потім надходить у теплообмінник-рекуператор тепла газів, що відходять, де догрівається до 400º С. Після цього потік розділяється на дві частини. Одна частина призначена для нагрівання потоку теплоносія шляхом спалювання в повітрі, а друга — як сировина на піроліз.
Піроліз природного газу (сировини) провадиться в реакторі після упорскування сировини у високотемпературний потік продуктів спалювання палива в повітрі. Після завершення піролізу, у потік газово-сажевої суміші вводиться вода з температурою 50-60º С для загартування продуктів. Для загартування потоку в реакторі використається вода, що циркулює через сорочку газоохолоджувача. Продукти після загартування й додаткового охолодження в рекуперативних теплообмінниках й у теплообміннику — охолоджувачі надходять у відділення концентрування, виділення й очищення продуктів.
Суміш газоподібних продуктів і сажі після охолоджувача надходить у циклон, а потім у рукавний фільтр, де відбувається виділення технічного вуглецю. Після фільтра піролізні гази, що не містять сажі (залишкова концентрація не перевищує 50 мг/м².) надходять у відділення очищення й концентрування водню. Виявлена у циклоні й рукавному фільтрі сажа після мікрозмільчувателю підхоплюється потоком газів, що циркулюють між рукавним фільтром і циклоном за допомогою вентилятора. У циклоні відбувається її ущільнення й остаточне виділення ущільнених часток з потоку. Із циклона циркулюючий газ із ультрадисперсними частками сажі повертається знову в рукавний фільтр для подальшого її виділення.
Після виходу із циклона сажа попадає в гранулятор, воложиться водою, що надходить із конденсатора, гранулюється в гранули діаметром 3-5мм. і надходить у сушильний барабан [11].
Після осушки гранульований вуглець ковшовим елеватором, після охолодження в охолоджувачі, подається в бункер для розфасовки.
Розфасовка провадиться автоматизованою системою в спеціальні мішки (біг-беги). Після цього готовий продукт — техвуглець може бути відправлений безпосередньо споживачеві. Ємність бункерів достатня для зберігання продукту, напрацьованого приблизно за 10 діб.
Потік очищених від сажі газів, що містять водень, азот, окис вуглецю, вуглекислий газ і пари води після рукавного фільтра при температурі близько 350º С надходить у теплообмінник-конденсатор, де відбувається конденсація води.
Наявність невеликої кількості сажі в потоці (менш 50мг/м3) сприяє інтенсифікації процесу конденсації. Основна маса сконденсованої води нагрівається в сорочці газоохолоджувача й надходить на загартування, а інша частина в змішувач — гранулятор.
У результаті залишки сажі й пари води повністю віддаляються з потоку й повертаються в процес. Осушений й очищений від часток вуглецю газ, що містить водень( 40 % ) у кількості, необхідному для виробництва чистого водню, після дільника потоку надходить у компресор, де стискується до тиску3,6 МПа й подається в блок мембранного збагачення водню. Потік газу протікає над поверхнею селективної мембрани. Водень, переважно, протікає крізь неї. Потік водню, що пройшов через мембрану, що представляє собою технічний водень чистотою 99,999 % про., направляється на зрідження в існуючий ожижительний комплекс споруджень водневого виробництва. Витрата технічного водню регулюється витратоміром- регулятором і розмірами площі мембрани (апарат модульного типу), що дозволяє легко регулювати продуктивність від нуля до2000 мЗ/годин. Минулий через мембрану водень одночасно повністю досушуються, тому що пари води не проходять крізь гідрофобну полімерну мембрану.
Минулий у мембранних блоках потік хвостових газів, містить від 38 до 45 % водню й до 13-16 % З, повертається в ресивер, де змішується з надлишковою частиною газів, що надходять із дільника.
Суміш газів теплотворною здатністю 1400 — 1500 Ккал. на м² і сумарною витратою 18-23 тис. м² у годину надходить на догоряння в існуючу котельню.
Таким чином, технологічна схема дозволяє задовольнити всі вимоги ТЗ і дає крім чистого водню (99,999 % ) з витратою від 500 до 2000 м³ у годину ще 13-14 тис. тон технічного вуглецю в рік, при цьому склад технічного встаткування для виробництва технічного вуглецю залишається незмінним.
Ціна технічного вуглецю особливої частоти коливається від 5 до 20 тис. грн. за тонну. Повна потреба у виробленому високоякісному технічному вуглеці тільки по Україні становить більше 12 тис. тон у рік.
Явні переваги нового виробництва (низька собівартість, екологічна чистота, надійне джерело сировини, гнучкість виробництва) дають можливість протиставити конкурентам зниження цін на продукцію (до 30 – 50 %), дозволяють застосовувати крім цінової політики й екстенсивний шлях залучення нових регіонів [12].
Таблиця 2.7 – Фонд оплати праці працюючих на виробництві
Найменування показників
Чисельність, чол.
Середньомісячна заробітна плата, тис. грн.
вуглець
водень
усього
Робітників
15
40
55
1,5
Керівників
2
4
6
2,0
Службовці
Разом:
3
20
7
51
10
71
1,0
-
Середньомісячна заробітна плата працюючих прийнята по даним аналогічних діючих підприємств, що на 50 % вище дійсної.
Прогнозується, що підприємство одержує пільговий кредит з відстрочкою платежу основної суми боргу й відсотків по кредиту, розподілимо суму відсотків по кредиту на 8 років, що залишилися — строку погашення кредиту згідно договору.
Основна сума боргу розподіляється пропорційно на 8 років і складе:
148331: 8 = 18541 тис. грн. у рік й в останній рік — 18544 тис. грн.
Сума відсотків по кредиту (відстроченого платежу) за 2 роки складе:
148331 х 0,3 х 2 = 88998,6 тис. грн.
Ця сума відсотків по кредиту пропорційно розподіляється на 8 місяців, а також плюс сума відсотків по кредиту основної суми боргу.
Таблиця 2.8 – Капітальні вкладення в реконструкцію основних фондів
Показник
у фіксованих цінах на01.04.07 р.
— 175640 тис. грн.
у тому числі: устаткування й монтаж
— 62060 тис. грн.
будинки й спорудження
— 13580 тис. грн.
ліцензія
— 100000 тис. грн.
2. у прогнозованих цінах (з урахуванням інфляційного індексу)
— 306016 тис. грн
у у тому числі: устаткування й монтаж
— 17552 тис. грн.
будинки й спорудження
— 28464 тис. грн.
Джерелом фінансування є пільговий кредит по лінії державної підтримки на умовах 30 % річних, з погашенням основної суми із другого року експлуатації підприємства платежами за рахунок прибутку. Другим джерелом фінансування розглядаються акціонерний капітал у вигляді існуючі основні виробничі фонди й вартості ліцензії на створення виробництва (таблиця 2.9).
Таблиця 2.9 – Джерела фінансування проекту
Джерела фінансування
Сума, тис. грн.
Умови фінансування
у фіксованих цінах
у прогнозних цінах
1.Акціонерний капітал
-у вигляді існуючих ОВФ
-вартість ліцензії
102000
2000
100000
163200
3200
160000
2.Позиковий капітал
— пільговий кредит по лінії державної підтримки
75000
148331
Початок отримання (рік) — 2008 р.
Початок погашення (рік) -2010 р.
Вид погашення — постійні відрахування
Дані розрахунків свідчать про ефективність даного проекту й можливості його впровадження на ВАТ «СЗТВ».
Оскільки цей проект показує високі економічні результати діяльності підприємства, необхідно розрахувати його економічну ефективність.
Строк окупності являє собою період часу з початку реалізації програми по даному бізнес-плані до моменту, коли різниця між накопиченого чистого прибутку з амортизаційними відрахуваннями й обсягом інвестиційних витрат здобуває позитивне значення.
Основні фінансово-економічні показники (табл. 2.10) визначаються за розрахунками ефективності проекту, виконаним у фіксованих цінах за станом на 01.04.07 й у прогнозованих цінах (з урахуванням інфляційних індексів).
Таблиця 2.10 – Основні фінансово-економічні показники проекту ВАТ«СЗТВ»
Найменування показників
У фіксованих цінах
У прогнозних цінах
Інвестиційні витрати, тис.грн.
177000
311520
Нагромадження чистої готівки за розрахунковий період, тис. грн.
692412
1349316
Чиста поточна вартість по потоці наведеної чистої готівки при коефіцієнті дисконтування25 %, тис.грн.
91843
167657
Внутрішня норма прибутковості(по потоці готівки), %
39,0
38,0
Строк окупності від початку експлуатації 1-ої черги об'єкта:
— у потоці поточної готівки, рік
3
3,1
— у потоці дисконтованої (25 %) приведеної готівки, рік
5
5,4
Коефіцієнти рентабельності (після виходу підприємства на повну потужність— 3-ій рік експлуатації)
0,42
0,39
Вартість капіталу проекту визначаємо з розрахунку, що інвестиції можна використати не для придбання основних фондів, а, наприклад, направити на придбання цінних паперів.
Тоді коефіцієнт дисконтування по роках складе:
K д 2009 = 1/(1 +0,15) = 0,870;
K д 2010 = 1/(1+ 0,15)² = 0,756;
K д 2011 = 1/(1+ 0,15)³ = 0,4658;
Кд 2012 = 1/(1 + 0,15) = 0,571;
Кд 2013 = 1/(1 + 0,15)= 0,497;
Кд 2014 = 1/(1 + 0,15)6 = 0,376;
Кд 2015 = 1/(1 + 0,15)7= 0,327;
Кд 2016 = 1/(1 + 0,15)8= 0,284;
Кд 2017 = 1/(1 + 0,15)9= 0,247.
Для визначення показників ефективності проекту використається вартісна оцінка з урахуванням коефіцієнта дисконтування, що дозволить реально оцінити даний проект із часом. Це дозволить захистити проект від можливих економічних ризиків.
Отже, строк окупності проекту 36 місяців, починаючи з 2007 року. Проектом плану передбачене не тільки одержання прибутку підприємства через реалізацію обновленої продукції, але й надання додаткових робочих місць робітником, що дозволяє розширити обсяг виробництва.
Таблиця 2.11 – Порівняльна характеристика основних показників роботи ВАТ «СЗТВ»
Показник
До реконструкції
Після реконструкції
Відхилення
Абсолютне (±)
Відносне (±), %
Обсяг реалізації, тис. грн.
70833
127125
+56292
+79,5
Собівартість, тис. грн.
56843
37324
-19519
-34,4
Валовий прибуток, тис. грн.
5048
89401
+84353
+86,2
Рентабельність продажів, %
8,9
239,5
+230,6
+69,7
Чистий прибуток, тис. грн.
58
67051
66993
+68,4
Витрати на 1грн. товарної продукції, коп.
88,6
29,4
-59,2
-66,8
Коефіцієнт використання потужності
0,712
0,75
+0,038
+5,3
Основним показником, що визначає ефективність даного проекту, є розрахунковий строк окупності капітальних вкладень у виробничі фонди… Цей показник визначають по формулі:
Тр= = 177000/ 59540 = 3 роки, (2.1)
де Тр – розрахунковий строк окупності, число років;
– вартість основних виробничих фондів і матеріально виробничих запасів (вартість устаткування, будинків);
n
прогноз.– річний прогнозований прибуток.
Таблиця 3.7 – Ефективність введення нової технології, %
Показник
Величина ефекту
Підвищення продуктивності праці
300-400
Скорочення енергоємності
25-50
Зниження витрати газу
42
Скорочення браку
200
Підвищення якості техвуглецю
73,2
Зниження витрат
49,6
Скорочення викидів у навколишнє середовище
100
Збільшення фондовіддачі
200-300
Висновок: Нова технологія одержання технічного вуглецю докорінно відрізняється від традиційних технологій і дозволяє підвищити ефективність використання основних фондів й, відповідно, підвищити кінцеві результати діяльності підприємства. Дані конструкторсько-технологічних розробок свідчать про його перевагу: продуктивність праці підвищиться на 300-400 %, скоротиться енергоємність на 25 %, знизяться витрати газу на 42 %, скоротиться брак на 200 %, підвищиться якість тухвуглецю на 73,2 %, знизяться затрати на 49,6 %, скоротяться викиди у навколишнє середовище на 100 %, а також збільшиться фондовіддача ( таблиця 3.7).
продолжение
--PAGE_BREAK--