--PAGE_BREAK--Одним з найбільш діючих шляхів удосконалення аналізу є застосування методологічного підходу, підстави на концепції теорії систем.
Вивчення робіт з теорії системного підходу дало можливість з'ясувати, що методика аналізу повинна враховувати наступне.
1. Система — це комплекс взаємозалежних елементів, об'єднаних для виконання визначеної чи мети сукупності цілей.
2. Система являє собою елемент системи більш високого порядку й у той же час може бути розчленована на підсистеми нижчого порядку.
3. Мети підсистеми повинні збігатися з цілями системи вищого порядку й у такий же спосіб трансформуватися вниз.
4. При дослідженні об'єкта як системи опис її елементів не повинний носити самодостатнього характеру. Елемент описується не як щось відособлене, а з урахуванням його місця в цілому.
5. Існує двосторонній зв'язок між усією системою і її елементами. Тому властивості цілого народжуються з властивостей елементів і навпаки.
6. Властивості системи визначаються не сумою властивостей елементів, а взаємодією елементів і їхніх властивостей.
7. Система утворить особливу єдність з навколишнім середовищем. У зв'язку з цим дослідження системи, як правило, невіддільно від вивченні умов її існування.
Місце аналізу в системі керування й існуючий господарський механізм визначають його цільову спрямованість. Оскільки аналіз бере участь у всіх підсистемах керування, те і його мети в залежності від області застосування будуть змінюватися. Наприклад, у процесі плануванні — це виявлення можливостей поліпшення планових показників, оцінка напруженості планових завдань; при організації виробництва — виявлення важливості проблем, визначення фактичної ефективності керуючих впливів, оцінка господарської діяльності організацій; у ході оперативного керування виробництвом — попередження керівника про виникаючі відхиленнях від планового завданні (мети), виявлення причин цих відхилень і визначення найбільш важливих проблем, що вимагають першочергового рішення.
Важливими обмежуючими умовами нормального функціонування економічного аналізу є достатня наявність вихідної інформації і її вірогідність. Між системою збору інформації й аналізом існують прямий і зворотний зв'язки. З одного боку, через аналіз передаються вимоги до обліку виробничої діяльності, а з іншого боку — від якості і повноти інформації залежить глибина і вірогідність аналізу.
Фахівцям з керування важливо не тільки мати обґрунтований матеріал, але й одержати його вчасно. Тому важливо вибирати такий метод аналізу, що давав би можливість прийняти рішення в необхідних масштабах часу. Однак прагнення до докладного аналізу з застосуванням нехай навіть самих зроблених методів може привести не до позитивних, а до негативних результатів. Глибина аналізу повинна визначатися, з одного боку, важливістю виниклої проблеми, з іншого боку — часом «життя» даної ситуації. Важливість проблеми визначає величину витрат, необхідних для аналізу.
Таким чином, складність і розмаїтість застосовуваних методів аналізу залежать від рівня керування системою. Чим нижче сходинки ієрархічної градації керування, тим проблеми менше і час їхні дії коротше, тому тут потрібні прості методи аналізу. На рівні підприємства, галузі аналіз може ускладнюватися, ставати більш різнобічним. Особливо це відноситься до підготовки рішень, зв'язаних із плановим завданням і зміною структури системи. Помилки в цьому випадку діють довгочасно, а отже, і втрати незмірно зростають.
1.2. ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ
Залежно від змісту і завдань аналізу використовують такі основні інформаційні джерела: фінансову звітність; статистичну звітність; дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з первинної облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки.
З 1 січня 2005 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам:
§ Форма 1 „Баланс” – звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов’язання і капітал підприємства на встановлену дату.
§ Форма 2 „Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній період.
§ Форма 3 „Звіт про рух грошових коштів”, що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства.
§ Форма 4 „Звіт про власний капітал”, що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.
„Примітки до звітів” – сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.
Мета складання фінансової звітності – надати користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень.
Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користувачів:
§ щодо придбання, продажу цінних паперів та володіння ними;
§ участі в капіталі підприємства;
§ оцінювання якості управління;
§ оцінювання здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;
§ забезпеченості зобов’язань підприємства;
§ визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
§ регулювання діяльності підприємства;
§ прийняття інших рішень.
Разом з новими формами фінансової звітності впроваджено новий План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про застосування Плану рахунків.
Основна мета Плану рахунків – надати інформацію, необхідну для контролю за діяльністю підприємства, прийняття управлінських рішень і складання фінансової звітності. Структура нового Плану рахунків погоджена зі структурою „Балансу” і „Звіту про фінансові результати”.
Аналітичний облік за рахунками запасів, витрат і доходів дає змогу здійснювати калькулювання собівартості продукції, контроль витрат і визначати результати діяльності за центрами відповідальності.
Таким чином, кожний клас рахунків має конкретне призначення і тісно пов’язаний з потребами зовнішніх і внутрішніх користувачів.
1.3. ЦІЛІ, МЕТОДИ І ЗМІСТ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ
Основною метою фінансового аналізу є одержання невеликого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. при цьому аналітика і керуючого (менеджера) може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і його проекція на найближчу чи більш віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.
Але не тільки тимчасові границі визначають альтернативність цілей фінансового аналізу. Вони залежать також від цілей суб'єктів фінансового аналізу, тобто конкретних користувачів фінансової інформації.
Цілі аналізу досягаються в результаті вирішення визначеного взаємозалежного набору аналітичних задач. Аналітична задача являє собою конкретизацію цілей аналізу з обліком організаційних, інформаційних, технічних і методичних можливостей проведення аналізу. Основним фактором у кінцевому рахунку є обсяг і якість вихідної інформації. При цьому треба мати на увазі, що періодична бухгалтерська чи фінансова звітність підприємства — це лише «сира інформація», підготовлена в ході виконання на підприємстві облікових процедур.
Щоб приймати рішення по керуванню в області виробництва, збуту, фінансів, інвестицій і нововведень керівництву потрібна постійна ділова поінформованість по відповідним питаннях, що є результатом добору, аналізу, оцінки і концентрації вихідної сирої інформації. Необхідне аналітичне читання вихідних даних виходячи з цілей аналізу і керування.
Основний принцип аналітичного читання фінансових звітів — це дедуктивний метод, тобто від загального до частки, Але він повинний застосовуватися багаторазово. У ході такого аналізу як би відтворюється історична і логічна послідовність господарських фактів і подій, спрямованість і сила впливу їх на результати діяльності.
Практика фінансового аналізу вже виробила основні правила читання (методику аналізу) фінансових звітів. Серед них можна виділити 6 основних методів:
1. горизонтальний (часовий) аналіз — порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;
2. вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому;
3. трендовий аналіз — порівняння кожної позиції звітності з попередніми періодами і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формують можливі значення показників у майбутньому, а отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз;
4. аналіз відносних показників (коефіцієнтів) — розрахунок відносин між окремими позиціями звіту чи позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;
5. порівняльний (просторовий) аналіз — це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз показників даної фірми з показниками конкурентів, з середньогалузевими і середніми господарськими даними;
6. факторний аналіз — аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли дроблять на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.
Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу господарської діяльності, що складається з двох тісно взаємозалежних розділів: фінансового аналізу і виробничого управлінського аналізу.
Поділ аналізу на фінансовий і управлінський обумовлено сформованим на практиці поділом системи бухгалтерського обліку в масштабі підприємства на фінансовий облік і управлінський облік. Такий поділ аналізу трохи умовний, тому що внутрішній аналіз може розглядатися як продовження зовнішнього аналізу і навпаки. В інтересах справи обидва види аналізу живлять один одного інформацією.
Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:
— множинність суб'єктів аналізу, користувачів інформації про діяльність підприємства;
— розмаїтість цілей і інтересів суб'єктів аналізу;
— наявність типових методик аналізу, стандартів обліку і звітності;
— орієнтація аналізу тільки на публічну, зовнішню звітність підприємства;
— обмежованість задач аналізу як наслідок попереднього фактора;
— максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів інформації про діяльність підприємства.
Фінансовий аналіз, що ґрунтується на даних тільки бухгалтерської звітності, здобуває характер зовнішнього аналізу, тобто аналізу, проведеного за межами підприємства його зацікавленими контрагентами, власниками чи державними органами. Цей аналіз на основі тільки звітних даних, що містять лише дуже обмежену частину інформації про діяльність підприємства, не дозволяє розкрити всіх секретів успіху фірми.
Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу, здійснюваного партнерами підприємства за даними публічної фінансової звітності, складають:
— аналіз абсолютних показників прибутку;
— аналіз відносних показників рентабельності;
— аналіз фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;
— аналіз ефективності використання позикового капіталу;
— економічна діагностика фінансового стану підприємства і рейтингова оцінка емітентів.
Існує різноманітна економічна інформація про діяльність підприємств і безліч способів аналізу цієї діяльності. Фінансовий аналіз за даними фінансової звітності називають класичним способом аналізу. Внутрішньогосподарський фінансовий аналіз використовує як джерело інформації й інші дані системного бухгалтерського обліку, дані про технічну підготовку виробництва, нормативну і планову інформацію й ін.
Основний зміст внутрішньогосподарського фінансового аналізу може бути доповнено й іншими аспектами, що мають значення для оптимізації керування, наприклад такими, як аналіз ефективності авансування капіталу, аналіз взаємозв'язку витрат, обороту і прибутку. У системі внутрішньогосподарського управлінського аналізу є можливість поглиблення фінансового аналізу за рахунок залучення даних управлінського виробничого обліку, іншими словами, є можливість проведення комплексного економічного аналізу й оцінки ефективності господарської діяльності. Питання фінансового і виробничого аналізу взаємозалежні при обґрунтуванні бізнес-планів, при контролі за їхньою реалізацією, у системі маркетингу, тобто в системі керування виробництвом і реалізацією продукції, робіт і послуг, орієнтованої на ринок.
Особливостями управлінського аналізу є:
— орієнтація результатів аналізу на своє керівництво;
— використання всіх джерел інформації для аналізу;
— відсутність регламентації аналізу з боку;
— комплексність аналізу, вивчення всіх сторін діяльності підприємства;
— інтеграція обліку, аналізу, планування й ухвалення рішення;
— максимальна закритість результатів аналізу з метою збереження комерційної таємниці.
2.ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІННИЦЬКОГО ЗАВОДУ БУБЛИЧНИХ ВИРОБІВ КОНЦЕРНУ «УКРПРОМІНВЕСТ»
2.1. ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ПРО ЗАВОД
Юридична адреса заводу: м. Вінниця, вул. Тарногродського 56-а
Завод бубличних виробів є спеціалізованим підприємством по виробленню різних сортів бубличних виробів. Побудований у 1966 році, займає площа 1,7 га. Завод оснащений 8-ма комплексно — механізованими потоковими лініями:
— 2 лінії по випуску хлібних паличок (Італія).
— 1 лінія по виробленню ріжків здобних,
— 5 ліній по виробленню сушки.
Є ділянка по виробленню млинцевого борошна і пекарня при булочній N 608.
2.2. ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ ЗАВОДУ
Виробнича потужність заводу складає:
§ Бубличні вироби - 8880 тн.
§ Мілкоштучні вироби — 1700 тн.
§ Млинцеве борошно — 2110 тн.
§ Пекарня - 350 тн.
РАЗОМ: 12950 тн.
Використання виробничої потужності досягло 95%. Ступінь механізації основного виробництва складає 94%, допоміжного -31.4%, питома вага ручної праці -17%.
Завод працює в три зміни, п'ять днів у тиждень. Структура підприємства — безцехова. 70 % продукції випускається в упакованому виді. Основна і додаткова сировина надходить безтарним способом, 50% продукції відправляється в контейнерах. Поряд із традиційними видами сировини застосовується вторинна сировина — молочна сироватка.
2.3. СКЛАД І СТРУКТУРА ПЕРСОНАЛУ, І КОРОТКИЙ ОПИС ОСНОВНОГО ВИРОБНИЧОГО УСТАТКУВАННЯ.
Віковий склад працюючих на підприємстві: 18-24 років — 17%, 25-35 років -33%, 35-50 років 19%, 50 і старше 31%. Середньосписочна чисельність працівників склала за 1999 рік 354 чоловік, у тому числі промислово-виробничий персонал 345 чол., з них робітники 302 чол., службовці 43 чол. (24 керівника і 17 фахівців). У 2005 році середньосписочна чисельність працівників склала 350 чоловік, у тому числі 342 чоловік – промислово-виробничий персонал, з них 299 робітників і 43 чоловік службовці. У 2005 році прийнято на роботу 52 чоловік і вибуло 49 чоловік (усі за власним бажанням).
Завод поставляє продукцію в усі області України й обслуговує більш 600 торгових підприємств.
Завод бубличних виробів оснащений наступним устаткуванням:
— дві імпортні лінії по виробленню хлібних паличок (працює з 1979 року в три зміни);
— п'ять комплексно — механізованих ліній по виробленню сушки (нестандартне устаткування, устаткування трьох механізованих ліній розроблено заводом);
— лінія по випуску ріжків (нестандартне устаткування);
— механізована ділянка по виробленню млинцевого борошна (нестандартне устаткування).
Понад 80% устаткування заводу нестандартне, машинобудівними заводами не випускається, що стримує відновлення. Продуктивність праці вище середньогалузевої у два рази.
продолжение
--PAGE_BREAK--