--PAGE_BREAK--Стратегія — це загальний план досягнення довгострокових цілей компанії — це найбільш загальне визначення стратегії.
Стратегія — це план розподілу обмежених ресурсів фірми в обраних напрямках — це гарне інструментальне визначення стратегії.
Стратегія — це інструмент координації стратегічних ресурсів підприємства — це визначення обґрунтовує користь стратегічного планування.
Стратегія — це процес приведення у відповідність сильних і слабких сторін компанії з небезпеками і можливостями в зовнішнім середовищі — це визначення достатньо докладно описує послідовні кроки алгоритму стратегічного планування.
Стратегія — це довгостроковий план для реалізації амбіцій керівництва компанії — це визначення характеризує один з нових напрямків розвитку теорії стратегічного управління.
Стратегія — це метод зміни системи підприємства для досягнення більш якісних параметрів вироблених їм товарів і послуг — це визначення змушує подивитися на стратегію з зовсім нової сторони.
Отже, звернемося до першого визначення — Стратегія — це загальний план досягнення довгострокових цілей компанії. Що стосується «довгострокових цілей» ДП «Укрдонбасекологія», то в їхньому переліку обов'язково варто сформулювати досягнення довгострокових конкурентних переваг, що залучать до нього замовників і дозволять позитивно відрізнитися фірмі від її найближчих конкурентів. Такими якостями може бути відмінне знання свого напрямку. Коли у підприємства є головні цілі, тоді зрозуміло, що потрібно робити завтра і післязавтра. Недоліком першого визначення стратегії є однак те, що воно не дає чіткого орієнтира — що конкретно повинно робити підприємство, щоб вижити на конкурентному ринку. Для вирішення цієї задачі звернемося до другого визначення розглянутого терміна. Одне з кращих інструментальних визначень стратегії підприємства, що змушує керівництво серйозне подумати про важливість своїх ключових ресурсів і можливих варіантів їхнього застосування, звучить так — Стратегія — це план розподілу обмежених ресурсів фірми в обраних напрямках. Згадаємо, що термін стратегія прийшов з військового мистецтва. А у війні, як відомо, перемагає не той, у кого кількісно більше війська і зброї, а той, хто вчасно зможе сконцентрувати в потрібному місці свої людські і матеріальні ресурси, вибір «правильних» напрямків розподілу цих ресурсів відіграє визначальну роль для перемоги над ворогом.
Сущность стратегического планирования заключается в формулировании основных направлений деятельности предприятия (миссии) и показателей его развития на планируемый период (целей), определяющих желаемый результат его деятельности в целом и в конкретном бизнесе. В рамках стратегического планирования обеспечивается комплексное обоснование проблем, с которыми может столкнуться предприятие, и определяются действий по их разрешению, а также разрабатывается конкретный план управленческих действий (стратегии) по выполнению миссии предприятия и достижению сформулированных целей.
Стратегические планы должны быть разработаны так, чтобы быть целостными в течение длительного периода и одновременно быть достаточно гибкими, позволяющими при необходимости осуществить их совершенствование и переориентацию. Общий стратегический план следует рассматривать как программу деятельности предприятия на длительный период времени с условием, что постоянно меняющаяся деловая и социальная обстановка делает коррективы этого плана неизбежными.
3.1. Опис місії і цілей підприємства
Основними завданнями стратегії є вибір довготривалих напрямів діяльності і формування стратегічної місії підприємства.
Перетворення місії в сукупність цілей.
Розробка стратегії для досягнення встановлених цілей.
Здійснення і виконання стратегії маркетингу.
Оцінка результатів, ситуативний аналіз, розробка коректуючих дій.
Стратегічні цілі і задачі підприємства відображають кількісні і якісні показники, які характеризують результати його діяльності в довготривалій перспективі. Звичайно підприємство зацікавлено в досягненні цільового набору різних цілей, які можна ранжирувати по ступеню їх важливості. Для діяльності ДП “Укрдонбасекологія” визначення цілей ґрунтується на наступних положеннях: 1) Визначається не одна, а декілька цілей. До побудови цілей і їх узгодження застосовується комплексний підхід (основні цілі, що забезпечують установки).
2) Цілі повинні бути реальними, виключати суперечність.
3) Цілі покликані стимулювати подальший розвиток, забезпечувати зосередження сил і засобів підприємства на пріоритетних напрямах діяльності.
4) фінансові цілі є життєво важливими для підприємства.
Кожне підприємство вимушено формулювати як фінансові цілі, так і стратегічні. Приклади стратегічних і фінансових цілей відображені у формі таблиці 1.
Таблиця 1. Цілі стратегічного управління
Фінансові цілі
Стратегічні цілі
Зростання замовників
Зростання доходів
Збільшення прибутку
Стабілізація доходів
Збільшення частки ринку вища позиція в галузі
Підвищення якості послуг.
Висока репутація серед замовників
Підвищення конкурентоспроможності ринку
Розширення і зростання можливостей
Як фінансові, так і інші цілі є життєво важливими для підприємства. Проблеми виникають при встановленні пріоритетів в їх досягненні, коли необхідно вибирати між діями, направленими на досягнення короткострокових фінансових показників і зусиллями, які забезпечують сильнішу ринкову позицію в довгостроковій перспективі. Підприємство повинне розробити поточні цілі маркетингу. Довгострокові цілі дозволяють вирішити наступні задачі: по-перше, встановлення цільових показників на п'ять або більше років вперед дозволяє краще представити, які дії потрібно робити вже зараз і впродовж всього планованого періоду, щоб забезпечити досягнення цих цілей; по-друге, наявність довгострокових цілей дозволяє керівникам точніше оцінити значення і вплив поточних рішень на досягнення намічених показників в майбутньому. Короткострокові цілі направлені на досягнення негайних або найближчих результатів і, як правило, обмежуються періодом.
Цілі управління є віддзеркаленням довготривалих і короткострокових цілей підприємства. Розробка цілей діяльності повинна включати їх чітке формулювання, ранжирування всього набору по критерію значущості, остаточний вибір найважливіших цілей з погляду інтересів підприємства. Як приклад можна запропонувати наступні формулювання цілей діяльності підприємства і відповідних їм цілей маркетингу.
Встановлені стратегічні цілі повинні бути конкретизовані для кожного самостійного підрозділу підприємства. При цьому слід керуватися принципом поступової деталізації змісту цілей маркетингу від вищого рівня управління до нижчого. Такий підхід дозволяє усунути суперечності між цілями окремих підрозділів і підприємства в цілому. Проблеми виникають при встановленні пріоритетів в їх досягненні, коли необхідно вибирати між діями, направленими на досягнення короткострокових фінансових показників і зусиллями, які забезпечують сильнішу ринкову позицію в довгостроковій перспективі. Довгострокові цілі дозволяють вирішити наступні задачі: по-перше, встановлення цільових показників на п'ять або більше
3.2 Оцінка і аналіз зовнішнього середовища
Підприємства, що виходять на ринок, зустрічають сьогодні жорстоку конкурентну боротьбу. Щоб вижити в цій боротьбі і досягти успіху, необхідно використовувати можливості маркетингу.
Саме на основі маркетингової діяльності проводиться більшість комерційних операцій на світовому ринку. Спеціальними дослідженнями встановлено, що більше 75% комерційних невдач відбувається через помилки в маркетинговій діяльності.
Під маркетингом розуміється система внутріфірмового управління, спрямована на вивчення і облік ринкового попиту, потреб і вимог конкретних споживачів до продукту для більш обґрунтованої орієнтації виробничої діяльності фірми і діяльності в сфері збуту.
Перш ніж вирішити вийти на ринок, підприємству необхідно багато чого дізнатись, досконало розібратися в особливостях внутрішнього й зовнішнього середовища.
До зовнішнього (оточуючого) середовища відносяться конкуренти, покупці, посередник, фінансові установи, митні та державні органи і т. п. Важливу роль відіграє економічна ситуація в країні, політична обстановка, природні умови, культура, традиції та інше.
Зовнішні фактори — це ті, на які підприємство впливати не може і в своєї політиці повинно сприймати їх як дещо незмінне. Отже зовнішні фактори:
1.Діяльність державних владних структур (фіскальна та кредитно-грошова політика, законодавство). Наприклад, в залежності від характеру податкової політики (розміри податкових ставок) підприємство буде отримувати високий прибуток чи, навпаки, зовсім його не отримувати.
2.Господарська кон’юнктуру, що складається. Вона включає кон’юнктуру ринків сировинних та матеріальних ресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва, ринків фінансових ресурсів.
3. Розвиток родинних та підтримуючих галузей. В даному випадку мова йде про розвиток нових технологій (ресурсозберігаючих, технологій глибокої переробки), нових матеріалів та джерел енергії. Їх впровадження у виробництво підвищує науковий та виробничий потенціал підприємства.
4. Параметри попиту. Вони включають ріст попиту на товари, що виробляються підприємством, його стабільність і дозволяють підприємству отримувати високий прибуток, а також закріпити своє положення на ринку. Нестабільний попит, зміна вимог покупця до якості продукції підприємства, зниження покупної можливості населення, навпаки, не створюють умов для забезпечення певної конкурентоспроможності підприємства
До внутрішнього середовища відносяться функціональні структури підприємства, система розробки оказання послуг, кваліфікація кадрів і їх використання, системи передачі інформації між ланками управління та інше.
До внутрішніх факторів відносяться такі:
1.Діяльність керівництва та апарату управління підприємства (організаційна та виробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючих кадрів і т. д.).
2. Система технологічного оснащення. Обновлення устаткування та технологій, тобто заміна їх на більш прогресивні, забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.
3. Ефективне оказання послуг. Цей фактор серйозно впливає на підвищення конкурентоспроможності підприємства: можна добитися непоганих результатів в виробництві, надаючи послуги вищої якості і відносно невисокої собівартості. Тому підприємство намагається здійснити ефективне оказання послуг за рахунок придбання нової техники, кваліфікованим кадрам та інше. Все це робиться, з однієї сторони, на основі формування «свого» покупця, проведення ефективної цінової політики і т. п., а з іншої — шляхом ефективного забезпечення новітнішою технікою та устаткуванням по доступним цінам.
Всі фактори внутрішнього й зовнішнього середовища розподіляються на ті, що піддаються управлінню з боку підприємства, і ті, що не піддаються.
Зовнішня середа, в свою чергу, поділяються на середу прямого й середу непрямого діяння.
Середа прямого діяння об’єднує елементи, безпосередньо впливаючи на діяльність ДП „Укрдонбасекологія” і випробуючи на себе її відповідний вплив. Елементами середи прямого впливання є: постачальники, конкуренти, споживачі, посередники, державні органи регулювання економіки, контактні аудиторії. (Таблиця 2.)
Головними в середі прямого впливу є покупці послуг. Маркетингова діяльність ДП „Укрдонбасекологія” повинна постійно реагувати на зміни споживчої поведінки і їх причини, ураховувати характер, типи і фактори покупного попиту, опиратися на знання процесу прийняття споживачами рішень. Основними споживачами ДП „Укрдонбасекологія” шахти Луганської та Донецької областей
Конкурентияк суб’єкти зовнішньої середи задають критерій господарської діяльності, котрих слід не тільки достигнути, але й перевершити. Тільки в цьому випадку ДП „Укрдонбасекологія” може розраховувати на успіх на ринку послуг.
Перш за все, необхідно вивити коло як реальних, так і потенційних конкурентів. Ринок постійно змінюється, і значення потенційних конкурентів дуже важливо. Основними конкурентами є ДП “УШБМ”, ВГСЧ, РВО “Укруглєекологія”, ТОВ “Донбасуглєекологія. (Табл.3 )
Постачальники також можуть оказати значний вплив на маркетингову діяльність, наприклад, шляхом організування спільної реклами або заходів з підтримкою збуту.
Таблиця 3. Конкурентне середовище ДП “Укрдонбасєкологія”
Підприємство
Місто
Послуги
ДП “УШБМ”
м.Свердловськ
Рекультивація тереконів
ВГСЧ
м.Свердловськ
Температурна з’йомка
РВО “Укруглєекологія”
м.Луганськ
Рекультивація тереконів
ТОВ “Донбасуглєекологія”
м… Луганськ
Рекультивація тереконів
Таблиця 2. Фактори зовнішній середи прямого діяння на маркетингову діяльність ДП „Укрдонбасекологія”
SHAPE \* MERGEFORMAT
Постачальниками ДП “Укрдонбасекологія є ТОВ ”Ровеньковська нефтебаза”, ТОВ “Агрогазсервіс”, ЧП Рожков, які постачають ГСМ для своєчасного виконання робіт
Посередники пов’язують виробника з споживачами товарів, сприяв тім самим просуванню продуктів по каналам розподілу. Контактні аудиторії часто бувають представленні любими фірмами або організаціям, проявляючи інтерес до даної організації і здатним оказати на неї вплив.
Основными замовниками ДП «Укрдонбасекологиі» в 2008г. є:
Державне підприємство «Свердловантрацит»:
ВП ЦОФ «Свердловская»:
— прйом и складування вітходів вуглезбогачення в плоский породний отвал;
— расширення іи реконструкція хвостохранилища.
ВП шахта «Красний Партизан»:
— будівництво котлавану під плоский породний отвал на промплощадке колишній шахти «Черновицька»;
— прйом и складировання відходів вуглезбогачення в породный отвал.
ВП ГОФ «Краснопартизанська»:
— перевозка глины на діючий породный отвал;
— чистка шламоотстойников, накопителей.
ВП шахта ім. Свердлова:
рекультивація участков промплощадки шахты № 67.
— проведення температурных з’йомок териконов и породных отвалов по шахтам.
Державне підприємство «Ровенькиантрацит»
Шахтоуправління «Ровеньковське»
— пристрій укриплюючий дамбы породного отвала.
Шахта ім. Вахрушева
— тушеніе способом пониження породного отвала № 1.
— хлорирование шахтных сточних вод по шахтам ДП «Ровенькиантрацит»
— проведение температурных з’йомок териконов и породных отвалов по шахтам ДП «Ровенькиантрацит».
Середа непрямого діяння об’єднує елементи, існування котрих виявляється на маркетинговій діяльності ДП «Укрдонбассєкологія», але не виявляв безпосереднього і негайного впливу на неї. До таких елементів відносяться: економічні, техніко-технологічні, політичні, правові, природно-ресурсні, демографічні, соціально-культурні і міжнародні (Табл.4)
продолжение
--PAGE_BREAK--Таблиця 4. Фактори зовнішній середи непрямого діяння на маркетингову діяльність підприємства ДП “Укрдонбасекологія”
Економічна середа
— темпі економічного росту;
— рівень зайнятості в країні і ;
— темпи інфляції;
— платоспроможність підприємства;
- міжнародний платіжний бізнес.
Техніко-технологічна середа
— використовування технології виробництва;
— ви користування обчислюваної техніки у проектуванні нових товарів та послуг;
— технології збору, обробки і передачі інформації.
Політико-правова середа
— стан законодавства;
— державне регулювання економіки;
— політична ситуація в країні;
— наявність груп з особовим політичними і економічними інтересами.
Природно-ресурсна середа
— наявність в країні сировинних ресурсів;
— ціни на сировину;
— стан добувної промисловості.
ФІРМА
Демографічна середа
— чисельність населення і її динаміка;
— вікова структура населення;
— освітній рівень населення;
— міграційні процеси в країні.
Соціально-культурна середа
— очікування населення;
— національні почуття.
Міжнародна середа
— політика правління інших країн;
— можливості проникнення на міжнародні ринки;
— економіка, політика, право, культура інших країн.
3.2. Управлінське обстеження сильних і слабких сторін підприємства
Оцінку сильних і слабких сторін ДП “Укрдонбассєкологія” я приведу в таблиці 5.
Таблиця 5 Сильні і слабкі сторони ДП “Укрдонбассєкологія”
ФУНКЦІОНАЛЬНА ЗОНА
Слабка
Середня
Сильна
Маркетінг
Расширення ассортимента послуг
+
Пропозиція на ринку
+
Виробництво
Якість послуг
+
Длітельність виробничого процесу
+
Науково-техничний потенціал
Потоки нових послуг
+
Іслідувальский потенціал
+
Фінанси
Заборгованість
+
Рівень запасів
+
Персонал
Стимулювання
+
Талантливі робітники
+
Організація
Гибкість організаціоної структури
+
Чіткість розподілу
+
Організаційна культура
Система цінностей
+
Імідж
+
3.3. Аналіз стратегічних альтернатив і вибір стратегії підприємства
Підприємство створене з метою організації виробничо-господарської діяльності з виконання комплексу природоохоронних робіт та ліквідації шкідливих наслідків виробничої діяльності підприємств системи Міністерства промисловості України, оздоровлення екологічного стану на підприємствах, що обслуговуваються та виконання інших робіт, послуг, отримання прибутку, та реалізації соціально-економічних інтересів трудового колектив. Можливі стратегії розвитку ДП «Укрдонбасєкологія» передбачені статутом:
1.Зведення земляних гребель, дамб, насипів, шламо – і хвостосховищ, накопичувачів промислових стоків;
2. Вишукувальні та проектні роботи для будівництва;
3. Зведення несучих та огороджувальних конструкцій;
4. Будівництво берегозахисних та берегоукріплювальних споруд;
5. Рекультивація ґрунтів та протиерозійних робіт.
6. Складування породи в плоскі відвали, гасіння та озеленення породних відвалів;
7.Ущільненню та заміна непросідаючих і просідаючих грунтів.
8.Будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж;
9. Переробка, використання та реалізація відходів виробництва, вторинної сировини;
10.Збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (за переліками, які визначаються Кабінетом Міністрів України);
11.Матеріально-технічне забезпечення, надання послуг через систему прямих угод (договорів, контрактів), або через біржі та інші організації. Реалізація власної продукції, майна, відходів виробництва, вторинної сировини тощо за цінами та тарифами, встановленими самостійно, або на договірних засадах, а у випадках, що передбачені законодавством України – за державними цінами та тарифами.
13. Організація збуту продукції (робіт, послуг).
14. Організація управління виробництвом, розвиток ринкових відносин.
15. Надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.
16.Розвиток виробничо-господарського використання Підприємства, підвищення продуктивності праці, максимальне використання внутрішніх резервів, інтенсифікація виробничих процесів.
17.Комерційна діяльність і комерційні послуги (посередницькі операції на підставі договорів, доручень, агентських угод), представницькі послуги.
18. Операції з цінними паперами.
19. Ремонт і технічне обслуговування автомобілів, іншої автомобільної техніки та механізмів.
20.Здійснення інших видів діяльності, не заборонених чинним законодавством України. Здійснюючи всі види діяльності, Підприємство забезпечує дотримання законодавства України про надра та про охорону навколишнього природного середовища.
3.5 Планування реалізації стратегії
Сформульовані цілі і вибрана загальна стратегія розвитку підприємства є головними елементами (компонентами) стратегічного планування. Вони визначають бажаний Результат ефективного розвитку підприємства і загальний підхід до його досягнення. Проте такий підхід дає велику свободу дій менеджерам різних рівнів і співробітникам, відповідальним за досягнення цілей, коли вибір ними конкретних Дій може не привести до досягнення бажаного результату підприємства в цілому. Для забезпечення скоординованих дій відповідальних виконавців вище керівництво підприємства повинне розробити додаткові організаційні рішення по досягненню цілей і організувати реалізацію стратегічного плану.
Основною задачею цих рішень є орієнтація майбутніх дій і поведінки відповідальних виконавців і менеджерів всіх рівнів на досягнення загальних цілей підприємства. Основними елементами рішень керівництва, направлених на організацію злагоджених дій всіх виконавців по досягненню цілей підприємства, є тактика, політика, процедури і правила.
Тактика. Організація реалізації стратегічних цілей підприємства передбачає їх розділення на довгострокові, середньострокові і короткострокові цілі. Реалізація цих цілей розрахована відповідно на весь горизонт (період) планування, певну його частину і в найближчий період (в перший — другий рік). Короткострокові цілі узгоджуються з середньостроковою і довгостроковою метою і забезпечують їх досягнення. Аналогічно короткостроковим цілям необхідно розробляти короткострокові стратегії, які називають тактиками. Тактика і досягнення короткострокових цілей дозволяють визначити правильність стратегічного вибору підприємства і при необхідності внести відповідні корективи в досягнення бажаного результату при реалізації вибраної стратегії. Характерні особливості і вимоги до формування тактики підприємства зводяться до наступного. Тактика завжди розробляється виходячи із загальної стратегії підприємства і в її розвиток. На відміну від стратегії розвитку підприємства, яка розробляється на вищому рівні управління, тактика в більшості випадків визначається на середньому рівні керівництва (або при його активній участі).
Політика формулюється вищим керівництвом підприємства на весь період реалізації стратегічного плану. Політика служить загальним керівництвом для дій і ухвалення рішень, яке сприяє досягненню цілей підприємства. Вона є довгостроковим орієнтиром для ухвалення конкретних рішень на всіх рівнях управління при виконанні стратегічного плану. Політику слід також розглядати як деяку сукупність правил, що визначають напрями дій по реалізації стратегії і досягненню цілей підприємства в ближній і дальній перспективі. Політика, як правило, розробляється стосовно досягнення функціональних цілей підприємства (в області маркетингу — маркетингова політика, в області фінансів — фінансова політика, в області інновацій — інноваційна або технічна політика і т.д.).
Процедури і правила. При реалізації стратегічного плану корисно використовувати минулий досвід підприємства для майбутніх вирішень, якщо вони мають тенденцію повторення. При цьому відпадає необхідність наново проводити аналіз ситуацій, що повторюються або схожих, коли у минулому подібний аналіз привів до задовільного рішення. Стосовно цього випадку звичайно розробляються стандартизовані вказівки. Ці вказівки, звані процедурами, регламентують певну послідовність дій в конкретних ситуаціях. Процедура є описом сукупності дій, які слід зробити в конкретній ситуації.
Коли успішна реалізація плану залежить від точного виконання конкретного завдання, доцільно повністю виключити всяку свободу вибору. Для таких випадків розробляються відповідні правила. Правило точно визначає, що повинне бути зроблене в специфічній (одиничної) ситуації. Правила відрізняються від процедур тим, що вони розраховані на конкретну ситуацію, що передбачає обмежені дії. Процедури використовуються в ситуаціях, коли є деяка послідовність зв'язаних між собою дій.
4. Розробка організаційної структури управління підприємством
4.1 Визначення типа організаційної структури управління підприємством
Структура управління — це сукупність рівнів управління і конкретних підрозділів, зв'язаних між собою конкретними управлінськими відносинами. Рішення про вибір конкретної структури організації ухвалюється керівництвом вищого рівня.
Взаємодія на рівні «подразделеніє — підрозділ» реалізується за допомогою комбінацій різних типів департменізациі і виступає в рамках організаційних структур: традиційної, дивізіональної або відділової, матричної. І, нарешті, на рівні «індивід-організація» взаємодія залежно від того, яка сторона виконує лідируючу роль, може додати організації «індивідуалістський» або «корпоративний» характер.
Залежно від характеру зв'язків виділяються декілька основних типів організаційних структур управління (табл.6):
— лінійна;
— функціональна;
— лінійно-функціональна;
— матрична;
— дивізіональна;
— множинна.
SHAPE \* MERGEFORMAT
Табл.6 Типи організаційних структур
Для ДП «Укрдонбасекологія» дивізіональна структура (табл.6)
Дивізіони (філіали) виділяються або по області діяльності або географічно.
SHAPE \* MERGEFORMAT
Табл. 7 Дівізіональная структура управління
Рук. — керівник вищого рівня; рук.фил.1, рук.фил.2- керівники філіалів; штаб — штаби фахівців при керівниках вищого і середнього рівнів.
Дівізіональная структура. Розподіл конкретної структури на елементи відбувається не по видах функціональної діяльності, а по інших ознаках, наприклад, по видах продукції або послуг, що випускається, по групах покупців або по регіонах. В цьому випадку розрізняють:
— продуктову структуру
- структуру, орієнтовану на конкретного споживача
— регіональну структуру
Засобом, за допомогою якого керівництво встановлює відносини між рівнями повноважень, є делегування. Неможливо зрозуміти організаційний процес без попереднього розуміння делегування і пов'язаних з ним повноважень і відповідальності.
Делегування, як термін, що використовується в теорії управління, означає передачу задач і повноважень особі, яка приймає на себе відповідальність за їх виконання.
Критична роль делегування позначена в самому його визначенні. Воно є засобом, за допомогою якого керівництво розподіляє серед співробітників незліченні задачі, які повинні бути виконані для досягнення цілей всієї організації.
У деяких випадках межі повноважень змінюють характер повноважень в такому значному ступені, що необхідно розглянути відносини між рівнями повноважень, які виявляються у вигляді двох загальних типів. Вони позначаються як лінійні і апаратні (штабні) повноваження, причому обидва типи можуть застосовуватися в різних формах.
Лінійні повноваження — це повноваження, які передаються безпосередньо від начальника до підлеглого і далі до інших підлеглих. Саме лінійні повноваження надають керівнику узаконену владу для напряму своїх прямих підлеглих на досягнення поставлених цілей.
Керівник, що володіє лінійними повноваженнями, має також право ухвалювати певні рішення і діяти в певних питаннях без узгодження з іншими керівниками в тих межах, які встановлені організацією, законом або звичаєм.
4.2 Описання функцій ланки управління
Функції ланки управління я приведу на прикладі АХО ДП «Укрдонбасекологія » в таблиці 8.
Табл.8. Чисельність і функції должностних осіб підприємства
Посада працівника
Чисельність, чіл.
Основні функції робітника
Генеральний директор
1
Технічний директор
1
Директор по виробництву
1
Директор по економіці
1
Заст. генерального директора по ВІД
1
Головний механік
1
Начальник юридичного відділу
1
Провідний технолог
1
Начальник відділу МТС
1
Головний бухгалтер
1
Провідний бухгалтер
3
Бухгалтер
1
Касир
1
Економіст по плануванню і нормуванню
1
Ст. інспектор ОК
1
Провідний інженер ПТО
1
Маркшейдер
1
Завідувачка господарством
1
Секретар-друкарка
1
Начальник СИЛ
Експедитор по перевезенню вантажів
1
Слюсар — сантехнік 4 розряди
1
Охоронець
3
Прибиральник
2
Водій легкового авто
1
29
продолжение
--PAGE_BREAK--