Світові фінансові банківські кризи: важелі та заходи демпфінування, їх вплив в зарубіжній і вітчизняній практиці

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА
на тему: „ Світові фінансовібанківські кризи: важелі та заходи
демпфінування, їх вплив взарубіжній і вітчизняній практиці ”
заспеціальністю 8.050103 «Міжнародна економіка»
Київ – 2009

РЕФЕРАТ магістерської роботи студента Українського державногоуніверситету фінансів та міжнародної торгівлі
Тема магістерської роботи: „ Світовіфінансові банківські кризи: важелі та заходи демпфінування, їх вплив взарубіжній і вітчизняній практиці ”
Загальний обсяг роботи складає 92 сторінки.
Містить 3 таблиці, 22 рисунка, 62 джерелапосилань, 4 додатки.
Актуальність дослідженої проблеми базується на необхідностіоб’єктивного оцінювання глибини фінансової кризи 2008 2009 рр. в Україні,динаміки її розвитку і обсягів руйнівної дії.
Об’єктом магістерської роботи є фінансовобанківськакриза в Україні.
Робота мала за мету отримання об’єктивних оцінок впливусвітової фінансової кризи на діяльність банківської системи України, оцінюванняефективності заходів НБУ по стримуванню розвитку фінансової кризи в банківськійсистемі Україні та розробка пропозицій по удосконалення застосування інструментівподолання наслідків світової фінансової кризи в Україні.
Магістерська робота містить в собінаступні напрямки дослідження:
-      Сутності процесівглобалізації та світової фінансової глобалізації;
-      Сутності та сучасного станусвітової фінансової системи;
-          Історії та причин виникненнясвітових фінансовобанківських криз;
-          Розвитку світової фінансовоїкризи 2008 року в розвинених країнах та в Україні;
-          Рівня «глибини» фінансовоїкризи в банківській системі України;
-          Заходів та інструментівподолання наслідків світової фінансової кризи як на макрорівні України і її банківськоїсистеми, так і на мікрорівні комерційного банку ВАТ АБ «Укргазбанк».
Практичне значення магістерської роботи полягає в тому, що їїрезультати можуть бути використані фахівцями в цій галузі.
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО – МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СВІТОВИХФІНАНСОВИХ БАНКІВСЬКИХ КРИЗ, ЯК НАСЛІДОК ГЛОБАЛІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ
1.1 Понятійне визначення та основні ознаки процесуекономічної та фінансової глобалізації сучасного світового господарства
1.2 Світова фінансова система та сутність світових фінансовихбанківських криз
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ БАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ КРИЗ У РОЗВИНЕНИХКРАЇНАХ СВІТУ ТА ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНИХ КРАЇНАХ
2.1 Аналіз фінансових банківських криз у розвинених країнахсвіту та основних інструментів їх подолання
2.2 Дослідження банківської фінансової кризи в Україні всучасних умовах
2.3 Можливість використання Україною досвіду розвинених країнсвіту щодо подолання банківських фінансових криз
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ЩОДО ДЕМПФІНУВАННЯ ТА ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВСВІТОВОЇ БАНКІВСЬКОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ В УКРАЇНІ
3.1 Основні важелі та шляхи демпфінування у вітчизнянійпрактиці
3.2 Програма подолання наслідків світової банківської фінансовоїкризи в Україні
3.3 Рекомендації щодо підвищення ефективності інструментівподолання наслідків світової фінансової банківської кризи в Україні
Висновки до розділу 3
ВИСНОВКИ
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАНЬ
ДОДАТКИ

ВСТУП
Глобальна світова фінансовакриза 2007 2008 рр. — це глибока фінансова криза, яка,розпочавшись з банкрутства великих фінансових установ в США, швидко розросласьу глобальну кризу, призвела до банкрутства декількох великих європейськихбанків, падіння різних біржових індексів та значного падіння вартості акцій і товарівпо всьому світу.
Негативні події на світових ринках суттєво вплинули і наекономіку та фінансовий сектор України. Хоча Національний банк докладав чималозусиль, країна отримала підтримку з боку МВФ, було створено стабілізаційнийфонд та вжито цілу низку інших заходів, в Україні поки що не вдалося остаточнозупинити розвиток негативних тенденцій.
Проблемам розвитку глобалізаційнихпроцесів, їхнього впливу на різні сфери суспільного життя, особливостямформування фінансової системи в сучасних умовах присвятили свої роботивітчизняні та іноземні фахівці, науковці й практики, зокрема Т. Левіт, А.Тейлор, М. Обстфелд, Г. Гескюере, Д. Лук'яненко В. Лукашевич, І. Хоминич, А.Макушкін, А. Архипов, В. Захожай та інші.
Для розуміння проблем сучасної „архітектури” світовоїфінансової системи велике теоретико-методологічне значення мають праці такихзахідних учених, як Дж. Бхагваті, А. Деміркуг-Кунта, У. Духрова, Е. Детрагаче,М. Кауфмана, П. Кругмана, К. Муза, К. Омає, Дж. Стігліца, Дж.Сакса, Дж. Сороса,Дж. Стюарта, Б. і Р. Ярбургів. Серед вітчизняних вчених-дослідниківпроблематики глобальної фінансової системи слід назвати роботи Л.О. Бакаєва,О.Г. Білоруса, В.С. Будкіна, І.В. Бураківського, Д.Г. Лук’яненка, О.М.Мозгового, В.Є. Новицького, Ю.М. Пахомова, О.В. Плотнікова, А.М. Поручника,О.І. Рогача, Л.В. Саакадзе, В.С. Савчука, В.І. Сіденка, С.В. Сіденко, А.С.Філіпенка, у роботах яких важлива увага приділяється контексту глобальноїфінансової системи та визначаються чинники і напрямки убезпечення національноїекономіки від ризиків експансії глобального світу.
Актуальність теми магістерської роботи полягаєв необхідності об’єктивного оцінювання глибини фінансової кризи 2008 2009 рр. вУкраїні, динаміки її розвитку і обсягів руйнівної дії .
Об’єктом магістерської роботи є фінансово-банківськакриза в Україні.
Предметом магістерської роботи є фінансовіхарактеристики діяльності банківської системи України у період початку тапоточного розвитку наслідків світової фінансової кризи в фінансовій системіУкраїни.
Метою магістерської роботи є отриманняоб’єктивних оцінок впливу світової фінансової кризи на діяльність банківськоїсистеми України, оцінювання ефективності заходів НБУ по стримуванню розвиткуфінансової кризи в банківській системі Україні та розробка пропозицій поудосконалення застосування інструментів подолання наслідків світової фінансовоїкризи в Україні.
Завданнями магістерської роботи єдослідження:
-          Сутності процесівглобалізації та світової фінансової глобалізації;
-          Сутності та сучасного станусвітової фінансової системи;
-          Історії та причин виникненнясвітових фінансово-банківських криз;
-          Розвитку світової фінансовоїкризи 2008 року в розвинених країнах та в Україні;
-          Рівня «глибини» фінансовоїкризи в банківській системі України;
-          Заходів та інструментівподолання наслідків світової фінансової кризи як на макрорівні України і їїбанківської системи, так і на мікрорівні комерційного банку ВАТ АБ«Укргазбанк».
Методологічну основу магістерської роботи становлятьісторичний, системно-структурний підхід до аналізу економічних процесів ізв’язків. Дослідження базується на використанні методів наукової абстракції,діалектичному методі пізнання, методах статистичного, логічного, кількісногоаналізу та експертних оцінок.
Джерельною та статистичною базою магістерської роботи є дослідження вітчизняних тазарубіжних вчених, Закони України, Укази Президента України, постанови КабінетуМіністрів України, матеріали Міністерства економіки України, Міністерствазакордонних справ України, Міністерства фінансів України, Національного банкуУкраїни, Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку зреконструкції та розвитку, фінансова звітність діяльності ВАТ АБ «Укргазбанк»за 2008 2009 роки.
Практична цінність результатів магістерської роботи полягає увиявленні об’єктивного рівня «глибини» банківської кризи 2008 2009 рр. вУкраїні та обґрунтуванні ефективності застосування ряду фінансових важелівстабілізаційного та рекапіталізаційного рефінансування банків Національнимбанком та урядом України, що підтверджується практикою та може бути використаноспеціалістами антикризового менеджменту в даній галузі.

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СВІТОВИХ ФІНАНСОВИХБАНКІВСЬКИХ КРИЗ, ЯК НАСЛІДОК ГЛОБАЛІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ
1.1 Понятійне визначення та основні ознаки процесу економічноїта фінансової глобалізації сучасного світового господарстваПровіднимнапрямком світогосподарського розвитку останніх десятиліть (особливоостаннього) є поступовий перехід багатьох країн до економіки відкритого типу.Він передбачає ліквідацію державної монополії зовнішньої торгівлі, використаннярізних форм спільного підприємництва, організацію зон вільного підприємництва,інтеграцію господарського комплексу в світове господарство та світовий ринок [17,с.4].
Розгортання процесів глобалізації є однією з основних ознаксучасного розвитку світового господарства, які справляють суттєвий вплив насистему міжнародних економічних відносин, трансформують напрями і визначаютьтенденції розвитку національних економік.
На мою думку, під глобалізацією світового господарства доцільнорозуміти процес посилення взаємозв’язку національних економік країн світу, щознаходить своє вираження в утворенні світового ринку товарів і послуг,фінансів; становленні глобального інформаційного простору, перетворенні знанняв основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за національні кордоничерез формування ТНК, впровадженні і домінуванні в повсякденній практиціміжнародних відносин і внутрішньополітичного життя народів принципово нових іуніверсальних ліберально-демократичних цінностей тощо.
Основними наслідками глобалізації єпоступове перетворення світового простору в єдину зону, де безперешкоднопереміщаються капітали, товари, послуги, де вільно поширюються ідеї йпересуваються їхні носії, стимулюючи розвиток сучасних інститутів і шліфуючимеханізми їхньої взаємодії. Глобалізація, таким чином, має на увазі утворенняміжнародного правового й культурно-інформаційного поля, свого родуінфраструктури міжрегіональних, у т.ч. інформаційних, обмінів.
І хоча глобалізація є новітньою тенденцієюу суспільному житті, дехто з фахівців вважає, що наприкінці XX століттярозпочалася Друга ера глобалізації [19, с.42] – фінансова глобалізація.
Складовими фінансової глобалізації є [19,с.43]: глобальні фінансові ринки, глобальні фінансові суб'єкти (ТАНК,транснаціональні банки, центральні банки тощо), глобальні фінансові інструментияк глобальні продукти, які є об'єктом купівлі-продажу на глобальних фінансовихринках (гроші, інвестиції, цінні папери, кредити тощо), технології фінансовоїглобалізації (глобальні фінансові стратегії, глобальні фінансові мережі,фінансові інновації тощо).
У найширшому розумінні фінансоваглобалізація є ідеологією, політикою та практикою об'єднання національнихгрошових систем шляхом їх заміщення «світовими грошима», функції якихберуть на себе гроші США, об'єднаної Європи та Японії. Вона є багаторівневимявищем, оскільки існує на макрорівні — тобто впливає на підприємства, в томучислі ТАНК, мезорівні — валютні, фондові та інші фінансові ринки всерединіфедеративних держав, макрорівні — державні фінанси і мегарівні — міжнародному,в тому числі регіональному, міждержавному рівні [21, с.59].
При формуванні фінансової політики Українита реформуванні її фінансової системи слід брати до уваги той факт, що фінансоваглобалізація — це суперечливий процес. З одного боку, вона сприяє розширеннюобмінів товарами, технологіями, руху капіталів, інформації тощо, а з іншого —супроводжується гіпертрофією міжнародного фінансового сектору, що дедалі більшене відповідає потребі розвитку реальної економіки, надає переваги розвиненимдержавам, збільшує відстань між багатими й бідними країнами. Намакрофінансовому рівні діє дві супротивні тенденції — тенденція долібералізації фінансових ринків країн поряд із збереженням протекціоністськихзаходів. До того ж, з одного боку, глобалізація дає можливість фінансовимструктурам захистити себе від валютних та процентних ризиків шляхомвикористання інноваційних фінансових інструментів, з іншого — породжуєміжнародну фінансову нестабільність, міжнародні фінансові кризи [19, с.45].
Сутність глобалізації прояснюється в наступних причинахформування глобалізаційних процесів [20, с.78]:
 процес інтернаціоналізації, який приводить до поглибленняспівробітництва між країнами та посилення їх взаємозалежності;
 науково-технічний прогрес: поява інформаційних технологій,які корінним чином змінюють всю систему соціально-економічних відносин,переносять на якісно новий технічний рівень організаційно-економічні відносини,транспортні та комунікаційні зв’язки (зниження витрат на трансакції);
 загострення проблем, що є загальними для всіх людей і країнсвіту та є важливими з точки зору збереження та розвитку людської цивілізації.
Основні ознаки процесу глобалізації [22]:
 взаємозалежність національних економік та їхнєвзаємопроникнення, формування міжнародних виробничих комплексів позанаціональними кордонами;
 фінансова глобалізація – зростаюча фінансова єдність тавзаємозалежність фінансово-економічних систем країн світу;
 послаблення можливостей національних держав щодо формуваннянезалежної економічної політики;
 розширення масштабів обміну та інтенсифікація процесів рухутоварів, капіталів, трудових ресурсів;
 створення інституцій міждержавного, міжнародного регулюванняглобальних проблем;
 тяжіння світової економіки до єдиних стандартів, цінностей,принципів функціонування.
Глобалізація на рівні окремої країни характеризуєтьсяступенем взаємозв’язку її економіки зі світовою економікою в цілому. Незважаючина зростання глобалізації світової економіки, не всі країни в однаковій міріінтегровані до неї. Існують декілька головних показників, що визначають ступіньінтегрованості економік різних держав у глобальну економіку, серед яких [14,с.55]:
· співвідношення зовнішньоторговельного обороту і ВВП;
· прямі іноземні інвестиції (ПІІ), які спрямовуються векономіку країни і з країни, та портфельні інвестиції;
· потік платежів роялті в країну та з країни, що пов’язані зпереданням технології.
Глобалізація на світовому рівні визначається економічнимивзаємозв’язками між країнами, який зростає та відбивається на зустрічнихпотоках товарів, послуг, капіталу та ноу-хау, що постійно збільшуються. Основноюрисою процесу глобалізації є формування глобально функціонуючого виробничогопроцесу, серцевиною якого є сформовані інтернаціоналізовані відтворювальніцикли – ядра, які виступають своєрідним локомотивом світового господарства. Вмежах цих циклів формується світовий дохід, перерозподіл якого є головнимстратегічним орієнтиром і основою зовнішньої політики будь-якої держави [20,с.126].
У сучасному світі розвиток будь-якої держави значною міроюзалежить від її участі в міжнародних відносинах. Цей підхід є цілкомзрозумілим, адже як свідчить світовий досвід, економіка жодної країни неспромоглася повноцінно функціонувати, ізолювавши себе від світової економічноїсистеми. Дослідження показують, що лише взаємопроникнення окремих національнихекономік через механізми іноземних інвестицій, створення спільних підприємствабо транснаціональних корпорацій і становлять основу явища, яке ми називаємоглобалізацією світової економіки. Проте найактивніше відбувається фінансоваглобалізація, що проявляється у вільному переливанні фінансового капіталу міжнаціональними та регіональними ринками капіталу, що призведе до того, що великіпотоки іноземного капіталу опиняться на вітчизняному фінансовому ринку. А цеможе мати неоднозначний вплив на внутрішній фінансовий ринок. Саме томусьогодні науковці, банкіри, політики все більше уваги приділяють такому явищуяк фінансова глобалізація, шукають нові шляхи організації фінансової системиУкраїни та надають рекомендації щодо її вдосконалення.
Питанням фінансової глобалізації, вивченням різних сторінпрояву явища глобалізації присвячено праці таких відомих іноземних науковців, якДж. Маршал, Ж. Гера, В. Ханкель, Дж. Гелбрейт. Глибокі дослідження економічноїта фінансової глобалізації здійснюють в Україні науковці О.Білоус, Д.Лук'яненко, В. Міщенка, В. Захожай, Л.А.Яремко, Л.В.Стукало, Є. Савельєв,З.О. Луцишин, В. Гейця, І.Г. Неделько.
Аналізуючи теоретичні надбання та практичні рекомендаціїнаведених економістів стосовно змісту процесу фінансової глобалізації, яспробувала узагальнимо та синтезувати їх погляди. Отже, в сучасних науковихпрацях термін фінансова глобалізація зазнає різних інтерпретацій [44,c.85]:
 фінансова глобалізація є об'єктивним процесом, якийвідображає сукупність умов розвитку сучасного світового суспільства і,насамперед, науково-технічного і економічного прогресу. Це найбільш складний тарозвинений з точки зору інтернаціоналізації процес, що є наслідком поглибленняфінансових зв'язків країн, лібералізації цін та інвестиційних потоків,створення глобальних фінансових груп;
 фінансова глобалізація це вільний та ефективний рухкапіталів між країнами й регіонами, функціонування глобального ринку,формування системи наднаціонального регулювання міжнародних фінансів,реалізацію глобальних фінансових стратегій ТНК і транснаціональних банків;
 фінансова глобалізація є ідеологією, політикою та практикоюоб'єднання національних грошових систем шляхом їх заміщення «світовимигрошима», функції яких беруть на себе гроші США, об'єднаної Європи таЯпонії;
 фінансова глобалізація це посилення взаємозалежності тавзаємовпливу країн у сфері фінансових відносин, зростанням ролі міжнароднихкредитних відносин, міжнародного руху капіталів, розширенням джерел надходженнядоходів і розміщення активів у інших країнах. В її основі вільний рухкапіталів, валюти, їх переміщення через національні кордони, результатом чого єформування глобальних фінансових ринків і світового фінансового співтовариства;
 фінансова глобалізація це розширення кордонів, меж ринківінвестиційних інструментів, усунення бар'єрів доступу та розширення можливостейвільного залучення до глобального інвестиційного процесу на принципахконкурентної боротьби;
 фінансова глобалізація це інтеграція національних фінансовихсистем із міжнародними фінансовими ринками та інституціями.
Отже, синтезуючи наведені визначення робимо висновок, щонадати однозначне визначення процесу фінансової глобалізації важко, адже цедуже складний процес. Але в загальному розумінні фінансова глобалізація означаєоб'єднання національних фінансових ринків з наступним їх перетворенням у єдинийсвітовий фінансовий простір. Вона забезпечує прискорення темпів інновацій,посилює взаємодію національних економік на базі сучасних інформаційнихтехнологій і принципів регулювання, створює гнучкі ринки праці, товарів,капіталу.
У сучасному світі глобалізація справляє домінуючий вплив нарозвиток будь-якої держави. З одного боку, через розповсюдження інновацій усфері технологій і менеджменту, активний обмін товарами, послугами,інвестиціями вона сприяє підвищенню ефективності функціонування національнихекономік, а з іншого – посилює нерівномірність, асинхронність тадиспропорційність розвитку. Однією з найяскравіших форм прояву процесу глобалізації євибухоподібне зростання в останні роки світового фінансового ринку, фінансовихтрансакцій, що здійснюються між суб’єктами світо-господарських зв’язків.
Поглиблення інтернаціоналізації у фінансовій сфері, зміцненнязв’язків між основними фінансовими центрами світу стали основою так званоїфінансової революції. Ключові елементи фінансової революції [45, c.322]:
-          поглибленняміжнародної фінансової інтеграції,
-          формуваннясистеми міжнародних фінансових інститутів.
-          швидкийрозвиток фінансових інновацій.
Згідно з пропозиціями Н.В. Стукало[44, c. 96], для проведення комплексної оцінки рівня фінансової глобалізаціїкраїни необхідно брати до уваги такі показники:
-      E – обсяг експорту фінансових послугкраїни;
-      I – обсяг імпорту фінансових послугкраїни;
-      CD – обсяг валютних депозитів увітчизняних банківських інститутах країни;
-      CC – обсяг кредитів в економіку країнив іноземній валюті;
-      ID – обсяг валового зовнішнього боргу;
-      DI – обсяг прямих іноземних інвестицій;
-      PI – обсяг портфельних іноземнихінвестицій;
-      OI – обсяг інших інвестиційних активів(відповідно до міжнародної інвестиційної позиції країни);
-      BC – обсяг статутного капіталу банків зіноземним капіталом, зокрема зі 100відсотковим іноземним капіталом.
В магістерському проекті дослідженіаспекти показників CD та BC запропонованої оцінки рівня фінансової глобалізаціїкраїни.
В табл.1.1 наведені інформаційні дані Національного банкуУкраїни про сьогоднішніх мажоритарних власників-нерезидентів в перших 60найбільших комерційних банках України станом на 01.06.2009 [55].
Як показує аналіз даних, наведених в табл.1.1:
 питома вага активів в перших 60 банках банківської системиУкраїни становить 96, 34% від загальної суми активів банківської системиУкраїни;
питома вага активів в перших 60 банках банківської системиУкраїни, які знаходяться під управлінням власників-нерезидентів, становить54,48% від загальної суми активів банківської системи України;
 з перших 60 комерційних банків банківської системи України –30 комерційних банків є власністю нерезидентів;
 сумарна частка активів в інших 100 комерційних банкахУкраїни не перевищує 3,7% від загальної суми активів в банківській системіУкраїни.
Таблиця 1.1
Мажоритарні власники-нерезиденти в перших 60 найбільшихкомерційних банках України [55]
/>
Таким чином, через 18 років незалежності станом на 01.06.2009року, за рахунок привабливого для нерезидентів рівня прибутковості діяльностібанків в Україні, більше 54% фінансового потоку в Україні приватизовано тауправляється нерезидентами, а також інтегровано в глобальний міжнародний рухфінансових ресурсів, який не може регулюватися тільки урядом держави, натериторії якої діють банки.
Відповідно, опублікований вперше Національним банком Україниу 2009 році статистичний матеріал про по-валютну структуру залучених тазапозичених коштів комерційних банків України (станом на 01.04.2009 року [55]),показує реальний рівень глобалізації фінансової системи України вобслуговуванні руху міжнародних фінансових ресурсів:
-          загальна сума залученихкоштів в БС України становить – 753,5 млрд. грн., з них сумарний еквівалент залученихкоштів в іноземній валюті становить еквівалент 457,7 млрд. грн. (60,74%);
-          загальна сумазалучених коштів в перших 18 найбільших банках БС України становить – 520,7млрд. грн., з них сумарний еквівалент залучених коштів в іноземній валютістановить еквівалент 329,9 млрд. грн. (63,35%);
Фінансова глобалізація має певні небезпеки як длярозвинутих країн, так і для країн, що мають невисокий економічний рівеньрозвитку. Існують реальні небезпеки фінансової глобалізації [53, c.27]:
 по-перше, небезпека глобальних фінансових криз;
 по-друге, небезпека підриву суверенітету країн зневисоким рівнем розвитку з причин боргової і іншої фінансової залежності;
 по-третє, розрив рівня фінансового і, в цілому економічного,розвитку окремих країн;
 по-четверте, фінансове підпорядкування країн з невисокимрівнем розвитку з боку розвинутих країн;
 по-п’яте, фінансиалізація культурних та інших нематеріальнихцінностей.
1.2 Світова фінансова система та сутність світовихфінансових банківських криз
На даний момент не існує єдиного визначення світовоїфінансової системи. Наприклад, Красавіна Л.Н. вважає, що «світові валютні,кредитні, фінансові і страховки ринки є специфічною сферою ринкових відносин,де об’єктом операції служить грошовий капітал» [36, c. 53]. Об’єктивна основарозвитку світових валютних, кредитних, фінансових ринків – це «закономірностікругообігу функціонуючого капіталу». Капітали на одних ділянках, що тимчасовозвільняються, перетікають на ті ділянки, де виникає на них попит. Бездіяльністькапіталу суперечить його природі і законам ринкової економіки. На рівнівсесвітнього господарства цю суперечність вирішують світові валютні, кредитні іфінансові ринки.
Рогач О.І. визначає фінансові ринки як «сферу економічнихвідносин, які виникають при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземноївалюти і цінних паперів, деномінованих в іноземній валюті, а також операцій зінвестування капіталу в іноземній валюті» [38, c. 42].
Предметом торгівлі на світовому фінансовому ринку є позиковийкапітал, боргові інструменти і похідні контракти. З функціональної точки зору,на думку Мозгового О.М. [ 37, c.123], під міжнародним фінансовим ринком слідрозуміти сукупність і взаємне переплетення національних і міжнародних ринків,що забезпечують напрям, акумуляцію і перерозподіл грошових капіталів міжсуб'єктами ринку за допомогою банківських і інших фінансових установ для метивідтворювання і досягнення нормального співвідношення між попитом і пропозицієюна капітал. А по економічній сутності, це — система певних відносин ісвоєрідний механізм збору і перерозподілу на конкурентній основі кредитнихресурсів між країнами, регіонами, галузями, економічними агентствами.
Фінансовіресурси світу (світові фінанси) – це сукупність фінансових ресурсів усіх країн,міжнародних організацій і міжнародних фінансових центрів світу [36, c.91]. Повузькому визначенню, це тільки ті фінансові ресурси, що використовуються вміжнародних економічних відносинах, тобто відносинах між резидентами інерезидентами. Границя між широким і вузьким визначеннями усе більше розмиваєтьсяв міру глобалізації світових фінансів.
Фінансовіресурси світу знаходяться переважно в русі, перерозподіляючись між різнимиучасниками міжнародних економічних відносин. Частина з них попадає взолотовалютні резерви (ЗВР), частина надається за рубіж на пільгових умовах увиді допомоги, але основна маса купується і продається на світовому фінансовомуринку (світових ринках капіталу). механізм цього переливу можна представити увиді схеми рис 1.1 [36]:Фінансові ресурси світу
 
Фінансова
допомога Світовий фінансовий ринок (світові ринки капіталу) Золотовалютні резерви (ЗВР) Міждержавні кредити і гранти Кредити і гранти міжнародних організацій Валютний ринок Ринок деривативів Ринок страхових послуг Ринок акцій Кредитний ринок Офіційні ЗВР Частки ЗВР
  Ринок боргових цінних паперів Ринок банківських кредитів
  /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Рис.1.1Механізм перерозподілу фінансових ресурсів світу [36, c.78]
Основнамаса фінансових ресурсів світу зосереджена в розвитих країнах. Приватні особи,компанії, організації й уряди цих країн володіють основною частиноюзолотовалютних резервів світу; саме їхні фінансові засоби обертаються насвітовому фінансовому ринку і, в основному, є головними джерелами фінансовоїдопомоги у світі.
Світовийфінансовий ринок являє собою сукупність фінансово-кредитних організацій, що якпосередники перерозподіляють фінансові активи між кредиторами і позичальниками,продавцями і покупцями фінансових ресурсів.
Світовийфінансовий ринок можна розглядати під різними кутами зору. З функціональної точкизору його можна розбити на такі ринки, як валютний, деривативів, страховихпослуг, акцій, кредитний, а ці ринки, у свою чергу, підрозділяються на ще більшвузькі. З погляду термінів обертання фінансових активів світовий валютний ринокможна розділити на дві частини: грошовий ринок(короткостроковий) і риноккапіталу(довгостроковий).
Міжнароднівалютні відносини поступово придбали сучасні форми організації на основіінтернаціоналізації господарських зв'язків. Валютна система – це формаорганізації і регулювання валютних відносин, закріплена національнимзаконодавством чи міждержавними угодами. Розрізняють національну, світову,міжнародну (регіональну) валютні системи [36, c. 12].
Історичноспочатку виникли національні валютні системи, закріплені національнимзаконодавством з урахуванням норм міжнародного права. Національна валютнасистема є складовою частиною грошової системи країни, хоча вона відносносамостійна і виходить за національні границі. Її особливості визначаютьсяступенем розвитку і станом економіки і зовнішньоекономічних зв'язків.
Характерфункціонування і стабільність світової валютної системи залежать від ступенявідповідності її принципів структурі світового господарства, розміщенню сил іінтересам ведучих країн. При зміні даних умов виникає періодична криза світовоївалютної системи.
Взаємнийзв'язок національної і світовий валютних систем не означає їхньої тотожності,оскільки різні їхні задачі, умови функціонування і регулювання, вплив наекономіку окремих країн і світове господарство. Зв'язок і розходженнянаціональних і світовий валютних систем виявляються в їхніх елементах (табл.1.2).

Таблиця1.2
Основніелементи національної і світовий валютних систем [36, c.24]Національна валютна система Світова валютна система 1. Національна валюта 1. Резервні валюти, міжнародні рахункові валютні одиниці 2. Умови конвертованості національної валюти 2. Умови взаємної конвертованості валют 3. Паритет національної валюти 3. Уніфікований режим валютних паритетів 4. Режим курсу національної валюти 4. Регламентація режимів валютних курсів 5. Чи наявність відсутність валютних обмежень, валютний контроль 5. Міждержавне регулювання валютних обмежень 6. Національне регулювання міжнародною валютною ліквідністю країни 6. Міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності 7. Регламентація використання міжнародних кредитних засобів звертання 7. Уніфікація правил використання міжнародних кредитних засобів звертання 8. Регламентація міжнародних розрахунків країни 8. Уніфікація основних форм міжнародних розрахунків 9. Режим національного валютного ринку і ринку золота 9. Режим світових валютних ринків і ринків золота 10. Національні органи, що керують і регулюють валютні відносини країни 10. Міжнародні організації, що здійснюють міждержавне валютне регулювання
Формуваннясвітового фінансового ринку стало основою колосальної експансії глобальногокапіталу, і особливо – спекулятивного капіталу. Це створює загрозу світовихфінансових криз, що охоплюють більшість країн світу. Події останнього часу, асаме європейська валютна криза 19921993 рр., мексиканська фінансова криза 1994р. й особливо загострення фінансових проблем у Південно-Східній Азії в 1997 р.та р. Росії й Бразилії в 1998 р., з новою силою привернули увагу до міжнароднихфінансових проблем.
Фінансові кризи показали, що ситуацію ускладнюють небезпекиподальшого порушення макроекономічного балансу, які висувають інші принципове врегулятивному відношенні питання: що з негативних факторів є первісним. Або це— вибухонебезпечні зовнішні боргові нагромадження, експортна незабезпеченістьфінансових зобов’язань по відношенню до валютних інструментів та інститутів,або навпаки, скоріше — це порушення балансу на валютних біржах, які можутьспричинитися до погіршення стану на біржах фондових, в реальному векторівзагалі, об’єктивно унеможливлюючи таким чином своєчасне повернення боргівзакордонним кредиторам та підриваючи довіру потенційних прямих інвесторів докраїни.
Економічна криза 2007 2009 років, якупереживає світ, восьма за останніх сто років.
Історія банківсько-фінансових криз [53,c. 27]:
1890Криза банку Baring. Найстаріший англійський банк Baring– кредитор залізниць та інших інфраструктурних проектів – збанкрутував. БанкФранції та Російський центральний банк надали Англії великий кредит, що допомігкраїні впоратися з валютною кризою і провести санацію банку.
1907Криза фондової біржі в Нью-Йорку. Банк Англії піднявдисконтну ставку з 3,5 до 6% для поповнення золотих резервів. Це призвело довідпливу капіталу з США – інвестори охоче вкладали у держпапери Королівства.Акції на Нью-Йоркській фондовій біржі обвалилися.
1914Міжнародна фінансова криза. Була викликана початкомПершої світової війни. Причина – тотальний розпродаж паперів іноземнихемітентів урядами США, Великої Британії, Франції та Німеччини для фінансуваннявоєнних дій. Руїна та окупація України и 1920-1922 — Світова економічна криза. Післявоєннадефляція і рецесія. Явище було пов’язане з банківськими і валютними кризами вДанії, Італії, Фінляндії, Голландії, Норвегії, США та Великій Британії. Голод вУкраїні в 1929-1933 Велика депресія. 29 жовтня 1929 року (Чорний четвер)обрушилися всі фондові індекси на американських біржах. Кризі передувалоскорочення виробництва у країнах, що розвиваються: бум фондового ринку в США у19271928 роках призвів до відпливу капіталу з Європи та Латинської Америки,спровокував кілька валютних криз в Австралії, Аргентині, Бразилії, Уругваї. Голодомор.
1933Криза долара. Президент США Теодор Рузвельт вирішивприпинити дію золотого стандарту в США. На той момент запаси золота у ФРС непокривали обсягу грошової маси в країні. Побоюючись втілення планів Рузвельта,іноземні інвестори почали скуповувати долари, обмінювати їх на золото івивозити дорогоцінний метал з країни. У підсумку Рузвельт здійснив задумане:скасував прив’язку долара до золота.
1973Першаенергетична криза. Почалася з подачі країн – членів ОПЕК, які знизили обсяги видобуткунафти. Таким чином добувачі чорного золота намагалися підняти вартість нафти насвітовому ринку. 16 жовтня 1973 року ціна барелі нафти підвищилася на 67% – з$3 до $5. У 1974 році вартість нафти сягнула $12.
1987Чорний понеділок. 19 жовтня 1987 року американськийфондовий індекс Dow Jones Industrial обвалився на 22,6%. Слідом заамериканським провалилися ринки Австралії, Канади, Гонконгу. Катастрофу насвітових фондових майданчиках біржовики вважають містикою: події не передувалиекономічні чи політичні потрясіння. Можлива причина кризи – стадний ефект:відплив інвесторів з ринків після істотного зниження капіталізації двох-трьохвеликих компаній.
19941995Мексиканська криза. Наприкінці 80х мексиканський урядпровадив політику залучення інвестицій у країну. Зокрема, чиновники відкрилифондову біржу, вивели на майданчик більшість мексиканських держкомпаній. У19891994 роках у країну хлинув потік іноземного капіталу. Перший прояв кризи –втеча капіталу з Мексики: іноземці почали побоюватися економічної кризи. У 1995році з країни «пішли» $10 млрд. Почалася криза банківської системи.
1997Азійська криза. Наймасштабніше падіння азіатськогофондового ринку з часів Другої світової війни. Криза стала наслідком відходуіноземних інвесторів з країн Південно-Східної Азії. Причина – девальваціянаціональних валют регіону і високий рівень дефіциту платіжного балансу країнПСА. За підрахунками економістів, азійська криза знизила світовий ВВП на $2трлн.
1998Російська криза. Одна з найважчих економічних криз вісторії Росії. Причини дефолту – величезний державний борг країни, низькісвітові ціни на сировину (Росія – великий постачальник нафти й газу на світовийринок) і піраміда державних короткострокових облігацій, за якими уряд РФ незміг розплатитися вчасно. Курс рубля щодо долара в серпні 1998го – січні 1999гознизився втричі – з 6 до 21 руб./долар.
2001Криза.com. Крах інтернет-компаній (доткомів)спочатку зачепив дрібні інтернет-компанії. Потім хвиля банкрутств прокотиласявеликими компаніями, що спеціалізувалися на послугах b2b (бізнес для бізнесу).Причина кризи – невиправдано високий рівень інвестицій у підприємства IT-секторуі низькі фінпоказники багатьох із них. Після кризи доткомів у США почаласярецесія.
Оскільки фінансова система – це сукупність урегульованихфінансово-правовими нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансовихустанов, за допомогою яких держава формує, розподіляє і використовуєцентралізовані й децентралізовані грошові фонди [36, c. 16], можна говоритилише у першому наближенні про світову фінансову систему у вузькому розумінні –як про сукупність світових фінансових установ. У широкому ж розумінні, світовуфінансову систему слід розглядати як сукупність фінансових систем окремихнаціональних економік в межах якої кожна держава виробляє і реалізує фінансовуполітику, за допомогою власного фінансового механізму [50, c.158]. Протенаціональні і міжнаціональні (на зразок «Єврозони») фінансові системи дужещільно взаємопов’язані і переплетені. Тому не дивно, що внутрішня криза вамериканській фінансовій системі призвела до кризи загальносвітового масштабу.
Фінансова криза у США почалася зіпотечної кризи ще у 2006 року. Головною її причиною було зростання обсягівнеповернених житлових кредитів ненадійними позичальниками. Криза стала помітноюі почала набирати міжнародних масштабів навесні 2007 року, коли New CenturyFinancial Corporation, найбільша іпотечна компанія США пішла із Нью-Йоркськоїфондової біржі у результаті заборони, накладеною на торги її акціями. Компаніяперестала видавати кредити, і крім того, виявилися неспроможною виплачуватизаборгованість кредиторам. І хоча доля кредитів, виданих ненадійним позичальникам,була незначною у загальній масі іпотечних кредитів, це спричинило паніку наринку житла. Іпотечні банкрутства добралися і до надійних позичальників. Нахвилі банкрутств американських агенцій із іпотечного перекредитуванняненадійних позичальників, інші кредитні організації перестали видавати іпотечніпозики навіть позичальникам із хорошим кредитним рейтингом, хто не мавпідтвердженого офіційного доходу, або початкового внеску. Протягом наступнихкількох місяців зазнали збитків або збанкрутували десятки компаній [48, c.75].
Які ж головні причини виникнення іпотечної кризи у США? По-перше, це обвал на ринкужитла. В 2001 – 2005 р. у багатьох частинах США спостерігалося швидке зростанняцін на нерухомість, викликане низькими процентними ставками по кредитах,«м’яким» підходом кредиторів до оцінки платоспроможності позичальників івисокою схильністю домогосподарств до придбання житла у власність. У цей періодв 2 рази зросли обсяги будівництва будинків (у порівнянні з 1990 – 1995 р.),під заставу наявного житла американці взяли кредитів на 750 млрд. дол. (в 2005р.), витративши з них 2/3 на особисте споживання, ремонт і виплату боргів покредитних картах. У другій половині 2005 р. на ринку почалося падіння цін нажитло й збільшення термінів експозиції об'єктів. Для позичальників, що отрималикредити нещодавно й практично на всю вартість житла (тобто при LTV –співвідношенні розміру кредиту й вартості закладеного житла – близькому до100%), падіння вартості нерухомості – істотний стимул для відмови платити покредитах, особливо, з огляду на той факт, що нестандартні кредити видавалисяпозичальникам, що мали проблеми із платоспроможністю в минулому. Збільшенняпропозиції житла на ринку й жорсткості умов видачі нових кредитів поряд іззростанням процентних ставок спричинило подальше падіння цін на житло [48, c.76].
По-друге, зниження прибутковості іпотечного бізнесу й підвищенняризиків іпотечних операцій. Наприкінці 2005 р. відбулася несподівана й ледьпомітна зміна в стратегіях кредиторів: від конкуренції за ціною (зниженняпроцентної ставки) кредитори перейшли до конкуренції за умовами кредитування(спрощення стандартів кредитування). Протягом 2005 р. кредитори, що працюють наринку нестандартних кредитів, конкурували між собою шляхом зниження процентнихставок. Ця війна призвела до збільшення якості їхніх кредитних портфелів, томущо низькі ставки по кредитах залучали людей з гарною кредитною історією, якімогли б отримати й стандартні кредити. Проблема, однак, полягала в тому, щотакі кредити не приносили достатньо прибутку (до кінця 2005 р. різниця міжпроцентною ставкою по кредитах і вартістю залучених коштів знизилися до 3процентних пунктів у порівнянні з 6 процентними пунктами в 2003 р.) [32, c.6].
Для збільшення прибутку кредитори почали підвищувати процентніставки, що природно спричинило зменшення кількості нових клієнтів і обсягіввиданих кредитів. Ряд економістів вважають, що кредитори були орієнтованібільше на збереження й збільшення показника «обсяг виданих кредитів», по якомуінвестори оцінюють потенціали росту компанії й зміна якого впливає на ринковувартість акцій. Для цього кредитори почали робити винятки зі стандартівкредитування, чому сприяла й відсутність державного контролю за портфеляминестандартних кредитів. У міру розвитку кризи на ринку житла сталазбільшуватися кількість дефолтів по таких високо-ризикових кредитах, що означало збитки длякомпаній-кредиторів.
В умовах конкуренції на ринку нестандартних кредитів, ряд«молодих» кредиторів, що не мають достатнього досвіду оцінки кредитних ризиківнестандартних позичальників, вивели на ринок нові продукти, які дозволялиотримати кредит позичальникові, що не має документації на житло, початковоговнеску, з низьким кредитним рейтингом, непідтвердженим доходом. [34, c.7].
Третя причина іпотечної кризи у США – відсутність власних коштів укредиторів для покриття збитків. На відміну від традиційних банків, укредиторів, що працюють на ринку нестандартних кредитів, як правило відсутняможливість використовувати кошти депозитів для видачі кредитів. Замість цьогокредитори користуються банківською кредитною лінією. З іншого боку, всі кредитикредитор продає інвестору, який у випадку прострочення платежів по кредиту маєправо повернути його назад початковому кредитору. Зворотний викуп простроченихкредитів здійснюється з коштів кредитної лінії. Увесь час, поки простроченийкредит перебуває на балансі кредитора, стягуються відсотки за користуваннякредитною лінією, тому кредитор змушений зафіксувати свої збитки, отримавшиназад прострочений кредит, а не чекати закінчення процедури звертання стягненняна закладене майно.
В умовах зростаючого ринку привабливість ринку нестандартнихкредитів для інвесторів забезпечувалася за рахунок більш високих процентнихставок по кредитах і більш низьким у порівнянні з очікуваним рівнем дефолтів.Як наслідок, кредитори могли порівняно легко отримати банківську кредитну лініюдля фінансування своєї діяльності. В умовах стагнуючого ринку привабливістьданого сегмента кредитування зникла, відповідно в кредиторів виникли проблеми зодержанням кредитних ліній, а поточний прибуток від операцій виявивсянедостатнім для покриття збитків від збільшеного рівня дефолтів і простроченьплатежів [34, c.7].
Четвертою причиною є загострення проблеми кредитоспроможностідомогосподарств. В 2007 р., за оцінками деяких експертів, у США відбулосявповільнення росту споживчих витрат населення. До 2006 р. ріст споживчогопопиту підтримувався за рахунок дешевих і все більш доступних споживчихкредитів і постійного зростання цін на всі активи, у тому числі й на житло.Тільки за 2005 р. ринкова вартість активів населення виросла на 3,2 трлн. доларів[34, c.6].
Починаючи з 2006 р. обидва позитивні для споживача факторипрактично зникли: вартість грошей піднялася, а ціни на житло стали знижуватися,тоді як борги та фінансові зобов’язання нікуди не ділися. Рівень прямихвидатків на обслуговування іпотечних і споживчих кредитів у використовуваномудоході родин піднявся до історичного максимуму – 14,5%, а з урахуваннямзобов’язань по оплаті оренди, страхування й оподатковування житла й орендиавтомобілів ці виплати наблизилися до 20%. По оцінках американського Центружитлової політики частка домогосподарств, що витрачають на оплату житла більшеполовини своїх доходів, виросла в США з 1997 по 2005 р. на 88% (з 2,4 млн. до4,5 млн.). [34,c.6]
Іпотечна криза в США спровокувала іпотечні кризи в Європі такраїнах Азії, де мали місце схожі схеми кредитування. При чому, кризи зачепилияк високорозвинені країни, на зразок Великобританії, Іспанії, Японії, так ікраїни що розвиваються, на зразок Казахстану. Відповідно, збитки почализазнавати не лише банки світового масштабу, а й локальні банки. За оцінкамиекспертів інвестиційного банку Goldman Sachs, фінансові установи всього світузазнали за 2 роки кризи 1,2 трлн. дол. збитків, при цьому тільки американськіустанови зазнали збитків на суму 460 млрд. дол. [30,c. 116].
Такі значні збитки призвели до обвалу фондових ринків не тільки вСША, а і всьому світі (ефект світової фінансової глобалізації). За 2007 рік цінніпапери на світовому фондовому ринку подешевшали на 5 трлн. доларів США (рис.1.21.3).
/>
Рис.1.2. Динаміка індексу Доу-Джонса ринку цінних паперів в США у2002 2009 роках (основний індекс світової іпотечної кризи 2007 року в США) [54]
/>
Рис.1.3. Динаміка індексу Nikkei ринку цінних паперів в Японії у2002 2009 роках (індекс початку світової іпотечної кризи 2007 року в США) [54]
В результаті, інвестори переключили свою увагу з фондового ринкуна товарний ринок, що призвело до зростання цін на нафту (рис.1.5) та золото(рис.1.4). Це в свою чергу спровокувало зростання загальносвітової інфляції тазменшення темпів росту світової економіки до 2,6% на рік(рис.1.6 1.9).
/>
Рис.1.4. Динаміка росту курсу золота в 2002 – 2009 роках ( $/1унцію) [54]
/>
Рис.1.5. Динаміка росту курсу нафти в 2002 – 2009 роках ( $/1барель) [54]
/>
Рис.1.6. Динаміка росту світового ВВП в 1997 2008 роках ( % дорівня попереднього року) [54] – форма графічного представлення www.ereport.ru
/>
Рис.1.7. Динаміка росту ВВП США в 1999 2008 роках (% до рівняпопереднього року) [54] – форма графічного представлення www.ereport.ru
/>
Рис.1.8. Динаміка росту ВВП Єврозони в 1999 2008 роках ( % дорівня попереднього року) [54] – форма графічного представлення www.ereport.ru

/>
Рис.1.9. Динаміка росту ВВП Японії в 1999 2008 роках ( % до рівняпопереднього року) [54] – форма графічного представлення www.ereport.ru
Звертає на увагу слабий вплив світової фінансової кризи нанайменш фінансового глобалізовані великі країни світу – Росію та Китай, темпросту ВВП яких показує подальші стабільні рівні не менше 6% на рік( рис.1.101.11).
/>
Рис.1.10. Динаміка росту ВВП Росії в 1999 2008 роках ( % до рівняпопереднього року) [54] – форма графічного представлення www.ereport.ru
/>
Рис.1.11. Динаміка росту ВВП Китаю в 1999 2008 роках ( % до рівняпопереднього року) [54] – форма графічного представлення www.ereport.ru

Висновки до розділу 1
Глобалізація це загальний термін, щопозначає усе більше складний комплекс трансграничних взаємодій між фізичнимиособами, підприємствами, інститутами й ринками, що проявляється в розширенніпотоків товарів, технологій і фінансових коштів, у неухильному росту йпосиленні впливу міжнародних інститутів цивільного суспільства, у глобальнійдіяльності транснаціональних корпорацій, у значному розширенні масштабівтрансграничних комунікаційних й інформаційних обмінів, насамперед черезІнтернет, у трансграничному перенесенні захворювань й екологічних наслідків і вусі більшій інтернаціоналізації певних типів злочинної діяльності.
Аналізуючи теоретичні надбання та практичні рекомендаціїнаведених економістів стосовно змісту процесу фінансової глобалізації, яспробувала узагальнимо та синтезувати їх погляди. Отже, в сучасних науковихпрацях термін фінансова глобалізація зазнає різних інтерпретацій:
 фінансова глобалізація є об'єктивним процесом, якийвідображає сукупність умов розвитку сучасного світового суспільства і,насамперед, науково-технічного і економічного прогресу. Це найбільш складний тарозвинений з точки зору інтернаціоналізації процес, що є наслідком поглибленняфінансових зв'язків країн, лібералізації цін та інвестиційних потоків, створенняглобальних фінансових груп;
 фінансова глобалізація це вільний та ефективний рухкапіталів між країнами й регіонами, функціонування глобального ринку,формування системи наднаціонального регулювання міжнародних фінансів,реалізацію глобальних фінансових стратегій ТНК і транснаціональних банків;
 фінансова глобалізація є ідеологією, політикою та практикоюоб'єднання національних грошових систем шляхом їх заміщення «світовимигрошима», функції яких беруть на себе гроші США, об'єднаної Європи таЯпонії;
 фінансова глобалізація це посилення взаємозалежності тавзаємовпливу країн у сфері фінансових відносин, зростанням ролі міжнароднихкредитних відносин, міжнародного руху капіталів, розширенням джерел надходженнядоходів і розміщення активів у інших країнах. В її основі вільний рухкапіталів, валюти, їх переміщення через національні кордони, результатом чого єформування глобальних фінансових ринків і світового фінансового співтовариства;
 фінансова глобалізація це розширення кордонів, меж ринківінвестиційних інструментів, усунення бар'єрів доступу та розширення можливостейвільного залучення до глобального інвестиційного процесу на принципахконкурентної боротьби;
 фінансова глобалізація це інтеграція національних фінансовихсистем із міжнародними фінансовими ринками та інституціями.
Отже, синтезуючи наведені визначення робимо висновок, щонадати однозначне визначення процесу фінансової глобалізації важко, адже цедуже складний процес. Але в загальному розумінні фінансова глобалізація означаєоб'єднання національних фінансових ринків з наступним їх перетворенням у єдинийсвітовий фінансовий простір. Вона забезпечує прискорення темпів інновацій,посилює взаємодію національних економік на базі сучасних інформаційнихтехнологій і принципів регулювання, створює гнучкі ринки праці, товарів,капіталу.
Складовими фінансової глобалізації є:глобальні фінансові ринки, глобальні фінансові суб'єкти (ТНК, транснаціональнібанки, центральні банки тощо), глобальні фінансові інструменти як глобальніпродукти, які є об'єктом купівлі-продажу на глобальних фінансових ринках(гроші, інвестиції, цінні папери, кредити тощо), технології фінансовоїглобалізації (глобальні фінансові стратегії, глобальні фінансові мережі,фінансові інновації тощо).
Домінуючою тенденцією процесу фінансової глобалізації сталафінансова транснаціоналізація, яка носить одновекторний і вмотивований характерта може бути трактована як диверсифікація інтересів домінуючих країн центрусистеми на національні сировинні, товарні та фінансові ринки країн периферії зметою перерозподілу світового багатства на свою користь. Тоді як глобалізація,що, за визначенням, повинна мати своїм наслідком взаємопереплетіння тавзаємозбагачення національних економік і є багатовекторним процесом,унеможливлюється саме завдяки маніпуляціям країн центру системи світовимифінансовими ресурсами.
Формування світового фінансового ринку стало основоюколосальної експансії глобального капіталу, і особливо – спекулятивногокапіталу. Це створює загрозу світових фінансових криз, що охоплюють більшістькраїн світу. Події останнього часу, а саме європейська валютна криза 19921993рр., мексиканська фінансова криза 1994 р. й особливо загострення фінансовихпроблем у Південно-Східній Азії в 1997 р. та Росії й Бразилії в 1998 р., зновою силою привернули увагу до міжнародних фінансових проблем, але не завадилиспалаху нової світової фінансової кризи 20072009 років, основаної наспекуляціях з незабезпеченими іпотечними кредитами в США.
Звертає на увагу слабий вплив світової фінансової кризи 20072009 рр. на найменш фінансово глобалізовані великі країни світу – Росію таКитай, темп росту ВВП яких показує подальші стабільні рівні не менше 6% на рік.
Сучасна світова фінансова криза стала викликом для економікбагатьох країн світу, в тому числі й для України. Господарюючі суб’єктиопинилися в непередбачуваній ситуації, що було пов’язано, передусім, зіспецифічним характером розвитку самої кризи, яка в нас розпочалась як кризаліквідності, потім переросла у валютну, а згодом, через падіння обсягіввиробництва і зростання заборгованості за кредитами, практично перетворилася наекономічну.

РОЗДІЛ 2
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ БАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ КРИЗ У РОЗВИНЕНИХКРАЇНАХ СВІТУ ТА ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНИХ КРАЇНАХ
2.1 Аналіз фінансових банківських криз у розвинених країнахсвіту та основних інструментів їх подолання
Глобальна фінансова криза, джерела якоїзнаходяться у процесах 2006 року в кредитно-банківській системі США, почаладемонструвати свій руйнівний ефект у всьому світі тільки з середини 2007 року(перша «хвиля» фінансової кризи).
Надзвичайно щільна і переплетена взаємопов’язаність фінансовихустанов на ринку призвела до того, що криза, яка мала б стосуватися лишекредитних установ, що працюють на ринку високо-ризикованих позичок, вплинуласпочатку на американську фінансову систему, а потім і на загальносвітову. Підчас стрімкого зростання ринку високо-ризикованих позик, банки, які до цьогопрацювали лише з надійними позичальникам, почали вкладати свої активи укомпанії, що працювали на вищезазначеному ринку. Фактично, більшість найбільшихамериканських та світових банків (Merrill Lynch, Citigroup, Bank of America,UBS, Barclays, HSBC, Northern Rock, BNP Paribas, Deutsche Bank, JP Morgan)тривалий час кредитували та мали у власності акції компаній, що працювали на ринкувисоко-ризикованих кредитів. Відповідно, банкрутство цих компаній призвело дотого, що банки були змушені списувати заборгованості. Так, наприклад, банкMerrill Lynch заявив про списання 15 млрд. дол… заборгованості, Citygroup – 18млрд. дол., а швейцарський банк UBS – про рекордну суму в 37 млрд. дол. заборгованості(18,4 млрд. у 2007 році та 19 млрд. у 2008) [53, c.26].
Світова фінансова криза 2007 – 2008 привела до суттєвогоперерозподілу відносного курсу валют основних країн світу (обмінний крос-курс):
-      курс долар СШАна протязі 2007 – 2 кварталів 2008 року падав відносно курсу євро, а післяактивного піку кризи у другій половині 2008 року – знов різко зріс (рис.2.1),що свідчить про свідому регуляцію цього процесу з боку США, оскільки зміцненнякурсу при негативному тренді росту ВВП не має економічних пояснень, враховуючи аналогічнийпроцес регулювання по крос-курсу фунта стерлінга Великобританії (рис.2.2);
/>
Рис.2.1. Динаміка крос-курсу долар США/ 1 євро в 20022009 роках [54]
/>
Рис.2.2. Динаміка крос-курсу фунт-стерлінгів Великобританії /1долар США в 2002 2009 роках [54 ]
-          курс японськоїйени відносно долару США постійно зростає, що свідчить про менший впливсвітової фінансові кризи на Японію ніж на США (рис. 2.3);
/>
Рис.2.3. Динаміка крос-курсу йена Японії / 1долар США в 2002 2009роках [54]
/>
Рис.2.4. Динаміка крос-курсу швейцарського франку / 1євро в2002 2009 роках [54]
 курс найбільш стабільного швейцарського франку відносноєвро, падаючи на протязі 2007 – 1 половини 2008 року, зріс з другої половини2008 року (рис.2.4), тобто процеси укріплення швейцарського франку та доларавідносно євро з розпочатком активної фази «другої хвилі» фінансової кризи показуютьвхід Євросоюзу у 2008 році слідом за США в фінансову кризу глобалізації.
/>
Рис.2.5. Динаміка крос-курсу російський рубль / 1долар США в2002 2009 роках [54]

З метою подолання світової фінансово-економічноїкризи Центральний банк Японії, Європейський центральний банк, Центральний банк Англіїі центральні банки інших європейських країн, а також ФРС вживали заходи длязбільшення ліквідності банків. У якості основних антикризових заходіввикористано скорочення процентних ставок та зниження податків, однак це незупинило уповільнення розвитку світової економіки.
Аналіз макропоказників світової економіки у розрізікраїн показує [54]:а) США
Приріст ВВП у 2008 р. становив 1,1% (у2007 р. 2,0%). Уповільнилося зростання ВВП внаслідок зменшення споживчих витрату сфері послуг, зменшення продажів обладнання, скорочення темпів зростанняекспорту і витрат з місцевих бюджетів. Промислове виробництво скоротилося на1,8% (рис.2.62.7). Рівень безробіття підвищився до 5,8%. Експорт у 2008 р.становив 1836 млрд. дол. США, імпорт 2517 млрд. дол. США, від'ємне сальдо 681млрд. дол. США. Позитивно на економіку впливало зростання видатків федеральногоуряду.
/>
Рис.2.6. Динаміка темпів ланцюговогоскорочення обсягів промислового виробництва в США у 2008 2009 роках (в % допопереднього місяці) [54]
/>
Рис.2.7. Динаміка падіння індексувартості цінних паперів Доу-Джонса в США у 2008 2009 роках [54]
б) Японія
У 2008 р. ВВП зменшився на 0,7% (у 2007р. він зріс на 2,4%). Експорт скоротився на 3,4% внаслідок зниження попиту наавтомобілі, електроніку, побутову техніку, промислове устаткування і череззміцнення курсу ієна/долар США за 2008 р. (на 23%). Промислове виробництво лишеза грудень зменшилося на 9,6%, рівень безробіття зріс до 4,2%. Різке скороченняобсягів банківського кредитування спричинило банкрутство 12,6 тис. компаній. Запідсумками 2008 р. позитивне сальдо торгового балансу становило 24,3 млрд. дол.США проти 91,7 млрд. дол. США по результатах 2007 р.
У 2009 році продовжується стрімкепадіння обсягів промислового виробництва (рис.2.8).
/>
Рис.2.8. Динаміка темпів ланцюговогоскорочення обсягів промислового виробництва в Японії у 2008 2009 роках (в % допопереднього місяці) [54]
в) Євросоюз
Приріст ВВП країн ЄС становив 0,9%,країн євро-зони 0,7%. Приріст ВВП Німеччини уповільнився до 1,3%, Іспанії до1,2%, Франції до 0,8%, Сполученого Королівства до 0,7%. ВВП Італії скоротивсяна 1,0%.

/>
Рис.2.9. Динаміка темпів ланцюговогоскорочення обсягів промислового виробництва в Євросоюзі у 2008 2009 роках (в %до попереднього місяці) [54]
Поглибилися негативні тенденцій уреальному секторі економіки: обсяг промислового виробництва у жовтні скоротивсяна 5,3%, у листопаді на 8,5%, у грудні на 11,5% проти відповідного періоду 2007р., інвестиції у грудні зменшилися на 2,5%. Рівень безробіття у 2008 р. українах ЄС зріс до 7,4% у країнах євро-зони до 8%. Найбільшим він був у Іспанії(14,4%), найменшим у Нідерландах (2,7%). Позитивний вплив на європейськуекономіку справило зниження інфляції. У 2008 р. інфляція в країнах ЄС становила2,2% (у 2007 р. 3,2%). Найменшою вона була у Люксембурзі (0%), найбільшою уЛатвії (10,4%). Від'ємне сальдо торгового балансу країн ЄС становило 241,3млрд. євро (у 2007 р. 192,4 млрд. євро), країн євро-зони 32,1 млрд. євро (у2007 р. воно було позитивним у розмірі 15,8 млрд. євро).
г) Російська Федерація
Зростання ВВП у 2008 р. проти 2007 р.становило 5,6% (у 2007 р. 8,1%). Уповільнилися темпи зростання промисловоговиробництва до 2,1%, реальних інвестицій до 9,1%. На економіку негативновпливало зростання інфляції (до 14,1%). Кількість безробітних збільшилася на4,3%, рівень безробіття до 7,7%. Експорт товарів зріс на 33% (насамперед зарахунок зростання цін на нафту в І півр. 2008 р.), імпорт на 33,6%. Позитивнеторговельне сальдо збільшилося на 32,1% (до 201,2 млрд. дол. США). За 2008 р.міжнародні резервні активи ЦБ РФ скоротилися на 10,8% (до 478 млрд. дол. США)внаслідок заходів, спрямованих на підтримку рубля. Рубль відносно долара СШАдевальвував з початку 2008 р. на 15,3%.
д) СНД (сумарно)
Приріст ВВП у 2008 р. проти 2007 р.становив 5,0% (у 2007 р. 8,5%). Найбільшим він був в Азербайджані (10,8%),Білорусі (10%); найменшим у Казахстані (2,4%), Україні (2,1%). Найбільшийприріст у промисловості був у Киргизстані (14,9%), Білорусі (10,8%). Зменшивсяобсяг промислової продукції у Таджикистані (на 4%), в Україні (на 3,1%). Усередньому по СНД інфляція становила 17% (у 2007 р. 10%). Найбільшоюсередньорічна інфляція була в Україні 25,2%, Киргизстані 24,5%, Азербайджані 20,8%,найнижчою у Вірменії (9%). Інвестиції в основний капітал збільшилися вАзербайджані на 34,3%, Білорусі на 23,1%, у середньому по СНД на 10% (у 2007 р.на 21%).
е) Китай
Економіка КНР переважно працює навнутрішній ринок, тому несприятлива зовнішня кон'юнктура не сильно вплинула наобсяг ВВП (у 2008 р. він зріс на 9%, у 2007 р. на 11,4%), промисловевиробництво у 2008 р. зросло на 9,3%, експорт на 17,2%, імпорт на 18,5%.Позитивне сальдо торгового балансу становило 296 млрд. дол. США (у 2007 р. 262млрд. дол. США). Прямі іноземні інвестиції зросли на 23,5% (до 92,4 млрд. дол. США).Інфляція у 2008 р. досягла 5,9% (на 1,1 п. п. вище, ніж у 2007 р.).
Світові тенденції у банківській сфері внаслідокфінансової кризи фінансові компанії багатьох країн у 2008 р. зазнали значнихвтрат:
а) США. Фінансовікомпанії втратили близько678млрд. дол. США. Для подолання кризи у фінансовому секторі прийнятийантикризовий план, згідно з яким компенсаційні виплати становитимуть 700 млрд.дол. США. Урядом США вже спрямовано 125 млрд. дол. США для підтримки 9найбільших банків і 33,56 млн. дол. США для підтримки ще 21 банків.
б) ЄС. Європейські фінансові організації втратили близько300 млрд. дол. США. Для підтримки банків уряди і центральні банки (ЦБ) країн ЄСздійснюють викуп додаткової емісії акцій у формі конвертованих нот, зарахуваннянеліквідних цінних паперів в окремий фонд ЦБ (Швейцарія), націоналізацію банків(Німеччина, Великобританія, Португалія, Нідерланди), кредитну допомогу(Франція, Швеція).
в) Східна Азія.Збитки японських банків склали близько 8 млрд. дол. США. Для обмеження ризиківу банківській системі ЦБ Японії має наміри викупити активи у комерційних банківна суму 11 млрд. дол. США.
г) Російська Федерація. Сукупний прибуток російськихбанків зменшився на 25% (з 508 млрд. руб. у 2007 р. до 406 млрд. руб. у 2008р.). На оздоровлення банків уряд РФ виділив 400 млрд. руб., включаючи кошти,надані федеральним бюджетом Агентству по страхуванню вкладів і кредити ЦБ РФ.Тенденціїрозвитку світового фондового ринку:
а) США. За 2008 р. значення індексів DJIndustrial, S&P 500 та NASDAQ скоротилися відповідно на 33,5%, 38,5% та40,6%. Зниження фондових індексів зумовлене уповільненням зростання економікиСША.
б) ЄС.Індексифондових ринків Німеччини (DAX 30), Франції (CAC 40) та Великобританії (FTSE 100)за 2008 р. зменшилися відповідно на 39,5%, 42,0% та 31,5%. Негативна динамікафондових індексів країн ЄС зумовлена уповільненням темпів зростання економікикраїн єврозони.
д) Україна. Протягом 2008 р. індекс акцій ПФТС знизився на74%. Тренд індексу формувався під впливом світових тенденцій на фінансовихринках, загострення ситуації з поставками російського газу, уповільнення темпузростання ВВП, зменшення обсягів промислового виробництва, нестабільності валютногоринку, погіршення інвестиційного клімату.
/>
Рис. 2.10. Динаміка падіння індексуфондового ринку України (ПФТС) у 2008 – 2009 роках [59]
На практиці антикризові заходи, можнаузагальнити за такими напрямками [48, c.78]:
1. Порятунок банківської системи.
Основне завдання — уникнути банківськоїпаніки і дестабілізації (зупинки) національних кредитно-банківських систем.Відповідні заходи включають:
а) рекапіталізацію банків (США, Австрія,Бельгія, Німеччина, Греція, Іспанія, Італія, Кіпр, Люксембург, Португалія,Фінляндія, Угорщина, Данія, Швейцарія, Гонконг, Катар, ОАЕ, Саудівська Аравія,Казахстан);
б) надання стабілізаційних кредитів(США, Євросоюз, Франція, Іспанія, Італія, Швеція, Норвегія, Великобританія,Угорщина);
в) заходи по реструктуризаціїбанківської системи, включаючи сприяння об'єднанню банків або їх націоналізації(Бельгія, Нідерланди, Португалія, Ісландія, Швеція, Великобританія, Ірландія);
г) зниження процентної ставки практичнодо нуля;
д) різке розширення до 100% гарантій повнесках фізичних осіб в банках;
е) заходи по покращенню балансів банків,включаючи надання держгарантій по проблемних активах (США, Канада, Німеччина,Іспанія, Італія, Великобританія, Данія, Швеція, Швейцарія, Японія, Корея,Австралія).
2. Грошово-кредитна політика.
Основні антикризові дії направлені наперехід від антиінфляційної до стимулюючої політики шляхом:
 стимулювання економічного зростання ірозширення доступу до кредитних ресурсів;
 прагнення не допустити дефляції(боротьба з інфляцією відходить на задній план);
 стабілізації внутрішнього ринку (черезпроцентну ставку);
 стабілізації платіжного балансу (черездевальвацію);
 підвищення ефективності економічноїполітики.
Відповідні заходи включають:
а) зниження більшістю країн процентнихставок з побоювання дефляції (США, Канада, Євросоюз, Швейцарія, Швеція,Норвегія, Данія, Великобританія, Австралія, Японія, Китай, Індія, В'єтнам);
б) підвищення в деяких країнахпроцентних ставок (Угорщина, Ісландія, Білорусія, Росія);
в) зниження курсу національної валюти(Ісландія, Угорщина, Польща, В'єтнам, Корея, Бразилія, Мексика, Україна,Білорусія);
г) зниження норм резервування (Китай,Бразилія, Болгарія);
д) поява нових інструментів кредитуванняекономіки, аж до прямого фінансування центробанками державних бюджетів.
3. Підтримка реального сектору(стимулювання попиту).
Мається на увазі підтримка галузей, щоорієнтовані на внутрішній попит і забезпечують внутрішню зайнятість. Для такоїекономічної політики характерні заходи дії на попит, включаючи антициклічнуфіскальну політику. Відповідні заходи включають:
а) підтримку окремих галузей:автомобілебудування (США, Канада, Франція, Швеція, Китай); «нова» енергетика іенергозбереження (США, Франція, Швейцарія); транспортна інфраструктура (Канада,Франція, Китай, Гонконг, Казахстан, Італія, Швейцарія, Тайвань); житловебудівництво (Канада, Великобританія, Китай, Аргентина, Казахстан, Корея);аерокосмічна, гірничодобувна, лісова промисловість (Канада); інноваційнітехнології (Китай, Казахстан); агропромисловий комплекс (Китай, Казахстан);експорт (Китай); авіакомпанії (Аргентина);
б) зниження податків — пряме або непряме(Німеччина, Франція, Швейцарія, Японія, Китай, Індія, Тайвань, Аргентина);
в) підвищення податків (Литва);
г) підтримку малого і середнього бізнесу(Німеччина, Греція, Італія, Великобританія, Японія, Китай, Казахстан,Угорщина);
д) створення спеціальних бюджетнихфондів (Франція, Бразилія, Гонконг, Кувейт);
е) збільшення держзапозичень (Німеччина,Франція, Норвегія, Японія).
4. Підтримка населення.
Відповідні заходи направлені нанедопущення втечі населення з банків, стимулювання заощаджень:
а) підвищення суми гарантій по внесках(США, Канада, Бельгія, Іспанія, Італія, Кіпр, Люксембург, Нідерланди, Словенія,Фінляндія, Великобританія, Швеція, Норвегія, Швейцарія, Болгарія, Угорщина,Польща, Румунія, Чехія, Туреччина, Корея);
б) 100 відсоткові гарантії по внесках(Німеччина, Австрія, Греція, Ірландія, Португалія, Данія, Словаччина,Австралія, Гонконг, Йорданія, Кувейт, ОАЕ, Саудівська Аравія, Тайвань);
в) ухвалення програм перенавчання іадаптації тих, хто втратив роботу (США, Канада, Греція, Італія);
г) націоналізація пенсійних фондів(Аргентина);
д) досягнення домовленості з бізнесомпро не скорочення робочих місць (Німеччина, Франція);
е) збільшення інвестицій в освіту(Франція, Китай).
2.2 Дослідження банківської фінансової кризи в Україні всучасних умовах
Криза на світовому фінансовомуринку викликала, у свою чергу, масштабний обвал українського фінансового ринку.
Основною новиною кінця вересня2008 року стала так звана «рейдерська атака» на один із найбільших українськихбанків Промінвестбанк, що у рейтингу по величині загальних активів (дані НБУ)на 01.07.08 займав 6 місце в списку 178 банків України. Одночасно у трьохгазетах вийшли статті про проблеми Промінвестбанку, що спровокувало масовийвідтік коштів і повинно було призвести до банкрутства банку і негайного продажуйого «за безцінь». За даними банку, підприємства та вкладники вилучили зі своїхрахунків понад 3 млрд. грн. Для стабілізації ситуації Національний Банк Україниприйняв рішення підтримати ПІБ, виділивши йому 5 млрд. дол. для рефінансуванняліквідності банку [55].
На фоні відтоку грошових коштів нерезидентівта кризи довіри до українських банків, на міжбанківському валютному ринкупереважали панічні настрої, що призвело до подорожчання долара у жовтні 2008року до рівня 5,25 грн/дол. (рис.2.11)
Підвищений попит на долар і заяваНацбанку про те, що держорган не має наміру підтримувати стрімко падаючу гривнюта спустошувати свої золотовалютні резерви ще більше дестабілізувало ситуаціюна міжбанківському ринку і підштовхнуло ринок до росту.
Підвищений попит та дефіцит доларуз 31 вересня на 1 жовтня 2008 спровокували стрибок ставок на кредит «овернайт»у доларах до 2030%. У п'ятницю 03.10.08 Нацбанк так вийшов на торги, виділивши342 млн. дол. інтервенцій, запропонувавши долар за курсом 5,0. Цей крок призвівдо тимчасового зміцнення національної валюти. Так, ринкові котирування напочатку торгів знаходилися на рівні 5,195,27 грн/дол., пізніше знизилися дорівня 5,115,18 закінчивши день з котируванням 5,215,25 грн./дол.
/>
Рис.2.11. Динаміка офіційного курсу національної валютиУкраїни у 2008 2009 роках [55]
Згідно заяви Нацбанку, п'ятничний(3.10.2008) продаж валюти не означав, що Нацбанк буде присутній на торгахщодня, та має намір далі дотримуватися більш гнучкого курсоутворення. Однак, пропослаблення ситуації на валютному ринку не було мови, оскільки згідно графікупогашення українськими банками синдикованих кредитів та єврооблігацій у 4кварталі 2008 року, сума до погашення складала 1,2 млрд. дол. (табл.2.1) [55].
В умовах високого попиту на валютута неоднозначної позиції Нацбанку щодо участі у торгах, про зниження курсудолара і стабілізацію гривні говорити не доводилось.
Таблиця 2.1
Графік погашення банками Українисиндикованих кредитів і емітованих єврооблігацій у 4 кварталі 2008 року [55]
/>
Українська банківська система до вересня 2008 року працюваластабільно, тому що фактори, які викликали світову фінансову кризу в нашійкраїні не настільки вагомі, щоб її підірвати. Неповернення іпотечних кредитів унас не мало масового характеру, та й сама їх сума становила всього 15 відсотківвід ВВП, тоді як у США – 75 %. Фондовий ринок також не настільки розвинутий, якринок банківських зобов’язань.
Тому для старту фінансової кризи в Україні потрібен був іншийкаталізатор. Ним, на мою думку, стала ситуація з Промінвестбанком – одним ізнайбільших банків країни, який займав шосте місце за активами (близько 27,5млрд. грн.).
Для порятунку Промінвестбанку НБУ наприкінці вересня 2008року відкрив кредитну лінію в розмірі 5 млрд. грн. А вже 7 жовтня в банку булозапроваджено тимчасову адміністрацію, оскільки кошти були банком направлені неза приналежністю на валютний ринок для спекуляцій. Ситуація навколоПромінвестбанку спровокувала кризу довіри до банківської системи Українизагалом. Коли ж міжнародні рейтингові агентства знизили кредитні позиціїбільшості українських банків, це стало додатковим поштовхом для паніки середвкладників.
В Україніпротягом 2008 р. темп приросту активів банків уповільнився до41,9%, балансового капіталу до 44,2%, кредитного портфеля до 49,9%,регулятивного капіталу до 48,6%, сальдо від результатів фінансової діяльності до11,8%. З початку 2008 р. загальний обсяг проблемних кредитів банків зріс у 2,4рази. Приріст депозитів банківської системи уповільнився до 27,7%, прирісткредитів зменшився до 71,9%. З метою підвищення ліквідності банківської системіу жовтні-листопаді 2008 р. НБУ надав кредитів рефінансування на загальну сумублизько 74,7 млрд. грн. Найбільший обсяг рефінансування отримали: банк„Надра" (7,1 млрд. грн.), „Промінвестбанк" (5,85 млрд. грн.),„Ощадбанк" (4,6 млрд. грн.), „Приватбанк Дніпро" (3,4 млрд. грн.),банк „Фінанси і кредит" (2,7 млрд. грн.), „Родовідбанк" (2,2 млрд.грн.), „Укрпромбанк" (1,3 млрд. грн.), банк „Фінансова ініціатива"(1,3 млрд. грн.), „Укргазбанк" (1,2 млрд. грн.).
Для підтримки банківської системи НБУввів заборону на дострокове повернення строкових депозитів; комерційним банкамрекомендовано здійснювати заходи по забезпеченню позитивної динаміки зростаннядепозитів з метою недопущення дострокового зняття коштів вкладниками; банкамдозволено видавати кредити лише в обсягах погашення раніше виданих позик;внесено зміни до нормативно-правових актів НБУ в частині встановленнямінімального розміру регулятивного капіталу в сумі 10 млн. євро для банків, щостворюються, і поетапного збільшення до цієї суми розміру регулятивногокапіталу діючих банків.
Можна виділити шість основних аспектів, в яких проявилисянаслідки світової фінансової кризи для української банківської системи [34, c.8]:
1. Зниження довіри населення до банків. Поширилися панічнінастрої серед вкладників комерційних банків, викликані ситуацією навколоПромінвестбанку, а також частково спровоковані запровадженою в жовтні 2008 рокуНаціональним банком забороною на дострокове вилучення депозитів.
2. Серйозні труднощі українських банків пов’язані зповерненням до кінця 2008 року значних зовнішніх запозичень, які активнозалучалися у попередні роки. А також складнощі із залученням нових інвестицій,зумовлені кризовими явищами на європейських фінансових ринках та зниженнямкредитних рейтингів значної частини українських банків.
3. Наслідком фінансової кризи стала нестабільність навалютному ринку. Хоча вона має більше внутрішній спекулятивний характер, протепризводить до нестабільності міжбанківського валютного ринку, зменшеннярезервів НБУ, який змушений продавати валюту для задоволення ажіотажногопопиту.
4. Криза істотно вплинула і на підвищення процентних ставокза кредитами.
5. Наслідком кризи є той факт, що в усьому світі порятунокфінансових установ став завданням держави – вона вливала бюджетні кошти, атакож брала комерційні банки під свій контроль.
6. Криза може призвести до укрупнення банків в Україні,оскільки дрібні банки просто не впораються з проблемами. Цей процес можепроходити шляхом злиття і поглинання більшими фінансовими установами менших.
Тривожним є те, що значно знизилися кредитні рейтингиукраїнських банків та зріз рівень ризику недовіри до банківської системи.Збільшується ризик безпеки через імовірність хакерських атак у полюванні навіртуальні гроші. У періоди кризи виникає гостра необхідність у державнійпідтримці фінансового сектору країни. Ця необхідність зумовлена тим, що саморегуляціячерез ринковий механізм у таких умовах просто не діє.
Стан банківської системи України за результатами першої«української хвилі кризи» 2008 року характеризується наступними показниками [55].
За станом на 1 січня 2009 року ліцензію Національного банкуУкраїни на здійснення банківських операцій мали 184 банки, у тому числі: 155банків (84,2% від загальної кількості банків, що мають ліцензію) – акціонернітовариства (з них: 116 банків (63,0%) – відкриті акціонерні товариства, 39 банків(21,2%) – закриті акціонерні товариства), 29 банків (15,8%) – товариства зобмеженою відповідальністю.
У стані ліквідації перебуває 13 банків, з них 10 банківліквідуються за рішеннями НБУ, 3 – за рішеннями господарських (арбітражних)судів.
Тимчасове (антикризове) правління введено Національним банкомв 1 комерційному банку.
За станом на 01.01.2009 власний капітал банків склав 121,4 млрд.грн. або 13,1% пасивів банків.
Зобов’язання банків за станом на 01.01.2009 становили 805,8 млрд. грн.
Кошти фізичних осіб складають 213,2 млрд. грн., або 26,5% загального обсягузобов’язань, кошти суб’єктів господарювання –143,9 млрд. грн., або 17,9%.
Банки мають таку структуру коштів населення з точки зорустроковості. Строкові кошти складають 175,2 млрд. грн., або 82,1% від загальноїсуми коштів населення, а кошти на вимогу – 38,1 млрд. грн., або 17,9%.
За станом на 01.01.2009 активи банків становили 927,2 млрд.грн., загальні активи – 971,8 млрд. грн.
Більшу частину загальних активів складають кредитні операції– 81,5%.
Доходи банків склали 120,6 млрд. грн., в т.ч. процентні доходи становили88,4 млрд. грн. (або 73,3% від загальних доходів), комісійні доходи – 19,6млрд. грн. (16,2%).
Витрати банків склали 110,9 млрд. грн., в т.ч. процентні витрати – 50,8млрд. грн. (або 45,8% від загальних витрат), комісійні витрати – 2,2 млрд. грн.(2,0%).
Стан банківської системи України за результатами другої«української хвилі кризи» перших 5 місяців 2009 року характеризуєтьсянаступними показниками [55].
За станом на 1 травня 2009 року ліцензію Національного банкуУкраїни на здійснення банківських операцій мали 185 банків, у тому числі: 158банків (85,4% від загальної кількості банків, що мають ліцензію) – акціонернітовариства (з них: 125 банків (67,6%) – відкриті акціонерні товариства, 33 банки(17,8%) – закриті акціонерні товариства), 27 банків (14,6%) – товариства зобмеженою відповідальністю.
У стані ліквідації перебуває 10 банків, з них 7 банківліквідуються за рішеннями НБУ, 3 – за рішеннями господарських (арбітражних)судів.
Тимчасове (антикризове) правління введено Національним банкомв 15 комерційних банках.
За станом на 01.05.2009 власний капітал банків склав 119,8 млрд.грн. або 13,7% пасивів банків.
Зобов’язання банків за станом на 01.05.2009 становили 753,7 млрд. грн.
Кошти фізичних осіб складають 190,0 млрд. грн., або 25,2% загального обсягузобов’язань, кошти суб’єктів господарювання – 119,3 млрд. грн., або 15,8%.
Банки мають таку структуру коштів населення з точки зорустроковості. Строкові кошти складають 149,5 млрд. грн., або 78,6% від загальноїсуми коштів населення, а кошти на вимогу – 40,6 млрд. грн., або 21,4%.
За станом на 01.05.2009 активи банків становили 873,4 млрд.грн., загальні активи – 939,1 млрд. грн.
На рис.Б.1 – Б.4 Додатку Б наведені результати проведеного вдипломному дослідженні аналізу сумарних характеристик банків банківськоїсистеми України за 2007 2009 роки, виконані в 2х розрізах [60], [55]:
-      стандартномупредставленні НБУ обсягів пасивних та активних агрегатів балансів банків вприведеному гривневому еквіваленті по поточним обліковим курсам НБУ дляфактичних валют;
-      представленнюобсягів пасивних та активних агрегатів балансів банків в приведеному доларовомуеквіваленті по поточному обліковому курсі НБУ (див.рис.2.6);
Як показують результати проведеного аналізу:
 фактична «глибина» кризи БС України характеризується незниженням обсягів гривневого еквіваленту валюти балансів з максимуму за грудень2008 року – 892,5 млрд. грн. до поточного рівня 809,8 млрд. грн. станом на01.05.2009 року (тобто відтік коштів в 81,7 млрд. грн., відповідно офіційна«глибина» банківської фінансової кризи в Україні становить – 9,15%)),
 а зниженням обсягів доларового еквіваленту валюти балансів змаксимуму за вересень 2008 року 148,6 млрд.$ до поточного рівня 105,2 млрд.$(тобто відтік коштів складає – 43,4 млрд. $, відповідно «глибина» банківської фінансовоїкризи в Україні становить – 29,2%);
Таким чином, фактичне поточне зниження міжнародної платіжноїпозиції банківської системи України досягло загрозливого рівня і не може бутиодночасно виправлено навіть повною сумою кредиту МВФ у 16,2 млрд.$, що єеквівалентом втрат БС України станом на початок листопада 2008 року.

2.3 Можливість використання Україною досвіду розвинених країнсвіту щодо подолання банківських фінансових криз
Глобальна фінансово-економічна кризапродовжує поглиблюватися, що зумовлено глибокими, системними табезпрецедентними за своїм масштабом та характером ураженнями фінансової системисвітової економіки в цілому.
Більшість світових експертів погоджуютьсяз тим, що покращення економічної ситуації в світі почнеться не раніше 2010року. Є високий рівень ймовірності нової хвилі кризи через 68 місяців, колибудуть отримані дані про ефективність нинішнього антикризового пакета новоїадміністрації США.
Підстави для песимістичних прогнозів наперіод 20092010 років дає те, що всі антикризові заходи, які здійснювалися доцього часу різними країнами світу, спрямовані на полегшення симптомів хвороби,а не на лікування самої хвороби.
Наприкінці січня 2009 р. МВФ знизив своїпрогнози зростання світової економіки до 0,5 % (з 2,2 % у листопаді 2008 р.),що є найнижчим показником за післявоєнні більш як шість десятиріч. Падінняекономіки Великобританії очікується до 2%, що може стати найгіршим показникомсеред розвинутих країн G7. Економіки країн, що розвиваються, очікують тількизниження темпів зростання – на противагу розвинутим країнам. Найбільшоптимістичний прогноз щодо темпів зростання економіки Китаю – 6,7 % (після 9 %у 2008 р.). В Індії економічне зростання можливе на рівні 56 %. Очікуванеекономічне зростання азійських країн в середньому не перевищить 5 % (за іншимиоцінками – 2,7 %). Таким чином, упродовж 20092010 років економіка України будезазнавати впливу несприятливих глобальних економічних тенденцій.
Національна економічна система України, що досить інтегрованау світове господарство, не могла залишитися осторонь світових процесів. Іпорушення макростабільності на зовнішніх ринках мало знайти відгук у внутрішніхпроцесах в Україні.
Наразі фондовий канал впливу світовоїфінансової кризи на Україну не стане насправді найболючішим. Сьогодні він лишестворює певний тиск на валютний ринок, оскільки відбувається відпливспекулятивного капіталу. Значного впливу цього каналу на розвиток реальногосектора в Україні не буде. По-перше, на організованому фондовому ринкуздійснюється незначна частка угод — торік лише 4,66%. А по-друге, слідзазначити, що на частку іноземних інвесторів та інших джерел фінансування, дояких належать і кошти фондового ринку, припадає лише 5—7% усіх інвестицій.
Щодо інших каналів впливу, то воничутливіші для економіки України [16, c. 36].
1. Перший канал — зовнішньоторговельний.
Через поширення проблем на фінансовихринках уже відбувається зменшення світового попиту. Рецесія у провіднихекономіках світу супроводжуватиметься насамперед зменшенням інвестиційногопопиту, динаміки обсягів будівництва і, відповідно, призведе до зниження цін напродукцію металургії та машинобудування.
Такі тенденції на світовому ринку,зважаючи на високу залежність української економіки від експорту, частка якогоу ВВП становить понад 47%, негативно позначаться на динаміці розвиткуекспортного виробництва, а далі — на галузях, які безпосередньо йопосередковано залежать від експорту.
2. Другий канал — банківська система.
На сьогодні досить високою є часткаприсутності іноземного капіталу у фінансових установах. Фінансовий секторУкраїни — один із лідерів у залученні прямих іноземних інвестицій (19% усьогонакопиченого іноземного капіталу). У банківському секторі частка іноземногокапіталу в загальному обсязі капіталу становить 37,2% і перевищує пороговезначення межі економічної безпеки на рівні 30%, у страховому — наближається доцієї межі і становить 28,1%.
З огляду на велику часткутранснаціональних фінансових корпорацій у банківському секторі України,негативний вплив світової фінансової кризи може поширюватись опосередковано —якщо материнські компанії зазнаватимуть збитків та матимуть проблеми зліквідністю.
У цьому аспекті слід зазначити, щопроцеси інвестування та розвитку вітчизняних виробництв — більше залежні відкредитування, ніж від фондового ринку. 16% інвестицій в основний капіталфінансується за рахунок кредитів. І найбільш залежними секторами є сільськегосподарство, будівництво, переробна промисловість, зокрема хімічна танафтохімічна, харчова промисловість, виробництво коксу і продуктівнафтопереробки.
3. Третій канал — борговий.
Наприкінці першого півріччя 2008 рокуобсяг валового зовнішнього боргу становив 59,9% ВВП, або 100,06 млрд. дол. США.При цьому майже 85% сягає заборгованість приватного сектора економіки. Згідноіз дослідженнями, проведеними МВФ, максимально допустимою сумою зовнішньогоборгу для країн із низьким та середнім рівнем доходів є сума на рівні 49,7%ВВП; при перевищенні цього рівня ймовірність розгортання фінансових кризстановить близько 70%.
Погіршення ліквідності світовихфінансових ринків може істотно уповільнити кредитування української економіки.Як наслідок, українські позичальники зазнають труднощів із рефінансуванням своїхкредитних зобов’язань на зовнішніх ринках.
Слід зазначити, що у структурізовнішнього боргу значною є частка короткострокового капіталу (28,2% на кінецьчервня 2008 року). Коефіцієнт покриття резервами короткострокового зовнішньогоборгу за перше півріччя зменшився майже на 15% і становив 1,258.
Саме цей капітал у разі раптового йоговідпливу може стати одним із чинників дестабілізації курсу національної валюти.
Станом на 03.06.2009 серед всіх країн СНД українськаекономіка з початку року показує найбільш обтяжуючі результати (Додаток А).
Статистичний комітет СНД оприлюднив основні соціально-економічніпоказники держав, що входять у це об'єднання. Згідно отриманим даним, всімакроекономічні індикатори України (за січень-квітень 2009 року) виявилися істотногірше середніх значень по Співдружності. Наприклад, падіння промисловоговиробництва в країні в порівнянні із січнем-квітнем поточного року склало 32%,тоді як усереднений показник удвічі менше.
Споживчі ціни в Україні за чотири місяці виросли на 19,1%, утой час як середня динаміка по СНД 14%. Обсяг роздрібного товарообігу впостійних цінах у країні знизився на 14,4% при середньому показнику мінус 3%.Вітчизняний Держкомстат поки не оприлюднив головний макроекономічний індикатор динамікуреального ВВП, але за попередніми оцінками експертів, його падіння в I кварталісклало 22%, тоді як для СНД середній показник мінус 9% [62].
Глибина рецесії в Україні пояснюється сильною залежністюнаціональних доходів від експорту й конкретних галузей. 50% українськоїекономіки це експорт стали, хімії й машинобудування. Експортні потоки іншихкраїн СНД більше диверсифіковані. Для України невдало зложилася ціновакон'юнктура на зовнішніх ринках, на яких вона є одним з найважливіших гравців.
 У Росії, наприклад, також експортно-орієнтована економіка,але українська промисловість базується на машинобудуванні й металургії, попитна продукцію яких у натуральному вираженні впав найбільше, а нафта, від якоїзалежить Росія, як і раніше користується попитом.
У боротьбі з проявами нинішньої світовоїкризи 2007 2009 рр. як розвинені країни, так і ті, що розвиваються, розробляютьі активно застосовують антикризові заходи.
Антикризові заходи, що застосовуються розвиненимикраїнами на національному рівні, спрямовані на [16,c. 39]:
 пом’якшення монетарної політики істабілізацію кредитних ринків шляхом зниження центральними банками обліковихставок та норми резервування для комерційних банків;
 стабілізацію фінансової системи,відновлення кредитування та забезпечення доступу реальної економіки докредитних ресурсів, надання державної допомоги системним банкам і фінансовимустановам, що перебувають у скрутному становищі, (рефінансування,рекапіталізація), підтримка міжбанківського кредитування, викуп проблемнихактивів, удосконалення регуляторних норм;
 підтримку реального сектору істимулювання внутрішнього попиту, проведення антициклічної фіскальної політики.Здебільшого забезпечується підтримка окремих галузей, зменшення податковоготиску для підприємств і населення, а також збільшення державних інвестицій вреалізацію масштабних інфраструктурних проектів, полегшення доступу докредитних ресурсів для бізнесу через здешевлення кредитів і наданнядержгарантій;
 соціальну підтримку населення в умовахкризи, в першу чергу найменш забезпечених, надання допомоги безробітним,збереження і стимулювання зайнятості, підтримку малого та середнього бізнесу,підвищення кваліфікації працівників.
В магістерській роботі мною булоприділено увагу не лише ключовому питанню: «Подолання наслідків світовоїфінансової кризи в Україні», а й ґрунтовно проаналізовано досвід провіднихкраїн світу в подоланні наслідків світової фінансової кризи. Так, середнайбільш популярних антикризових заходів, які вживаються урядами іноземнихдержав та доцільні для застосування в Україні, можна виділити, зокрема:
 часткову націоналізацію комерційнихбанків з одночасним посиленням державного контролю за їхньою діяльністю;
 комплексну допомогу малому тасередньому бізнесу;
 підтримку освітніх програм професійноїпідготовки молоді та розширення програм перепідготовки некваліфікованих істарших за віком працівників;
 зобов’язання банків, яким була наданадержавна допомога, у пріоритетному порядку кредитувати стратегічні (експортно-орієнтовані)галузі економіки;
 здійснення контролю за цінами наспоживчі товари та послуги;
 контроль валютних операцій банків зметою детального відстеження відпливу капіталів;
 розвиток національного (внутрішнього)ринку, визначення продукції вітчизняних виробників пріоритетною при здійсненідержавних закупівель;
 державна підтримка експортерів,сприяння реалізації інноваційних проектів і проектів з розвиткуенергозберігаючих технологій;
 фінансування програм розвиткуінфраструктури та реалізація масштабних інфраструктурних проектів (будівництво автомагістралей,реформування енергетичної та транспортної сфери, модернізація базових галузейпромисловості);
 ліквідація або суттєве обмеженняподаткових пільг;
 скорочення державних видатків таперенаправлення соціальних витрат на капітальні інвестиції тощо.
Узагальнення цих досліджень дає змогу представити системуміжнародної практики боротьби країн з кризою (табл. 2.2). З наведених в таблиціданих можна зробити кілька важливих висновків.
Перший. Всі обстежені країни, які найбільше вражені кризоюнадавали підтримку банківській системі і насамперед ліквідністю, шляхомрефінансування банків тощо.
Другий. Багато країн надавали підтримку клієнтам банків,зокрема вкладникам депозитів шляхом розширення гарантій щодо вкладів тапозичальникам щодо спроможності сплати платежів по кредитах, а такожгарантування погашення боргів перед третіми сторонами для підтриманняплатоспроможності.
Третє. Більша половина країн застосовували різні способирекапіталізації банків.
Четверте. В багатьох країнах практикувався викуп активівбанків і компаній, найбільше вражених кризою, посилення цільового спрямуваннякредитування на підтримку вражених кризою секторів економіки.
Таблиця 2.2
/>Узагальнення основних антикризових заходівв країнах світу [16, c.40] /> 
Висновки до розділу 2
До України світова фінансово-банківська криза дійшла увересні 2008 року при «другій хвилі» світової фінансової кризи 2007 2008 роківта характеризується постійним поглибленням у 2009 році:
-          станом на01.01.2009 тимчасова адміністрація та обмеження діяльності було введено НБУ в 1банку;
-          станом на01.06.2009 тимчасова адміністрація та обмеження діяльності введено НБУ в 15банках з 148 діючих;
Як показують результати проведеного дослідження вмагістерському проекті:
 фактична «глибина» кризи БС України характеризується рівнем29,2% відтоку доларового еквіваленту сумарної валюти банків, а не 9,15% відтокугривневого еквіваленту сумарної валюти банків;
 методологічна похибка оперування гривневим еквівалентомсумарної валюти банку є привабливою для обвального падіння курсу національноївалюти, коли оперують поняттями «виграш банку за рахунок розміщення активів ввалюті, яка різко укріплюється відносно національної валюти»;
 застосування в методології оцінки глибини кризи порівняньвідносно міжнародної валюти (долара США) показує, що фактичне поточне зниженняміжнародної платіжної позиції банківської системи України досягло загрозливогорівня і не може бути одночасно виправлено навіть повною сумою кредиту МВФ у16,2 млрд.$, що є еквівалентом втрат БС України станом тільки на початоклистопада 2008 року.
Фінансово-банківська криза в Україні носить характер втратиліквідності банків за рахунок ажіотажного попиту серед кредиторів на поверненнязалучених у них коштів, при цьому велика частка кредиторів – це нерезиденти, вкраїнах яких розвиваються світові наслідки «спекулятивно-іпотечної» кризи в СШАі повернення коштів є безумовною вимогою до банків України.
Оскільки в Україні за останні роки стали популярнимидовгострокові валютні кредити (квартирно-іпотечні та автомобільні), джереламияких була короткострокова депозитна валютна база, падіння експортної виручки таажіотажний попит на дострокове повернення депозитних валютних вкладів визваливалютну кризу нестачі валютних коштів на міжбанківському ринку та значнудевальвацію національної валюти.
Девальвація національної валюти, припинення кредитуваннябанками, неповернення депозитів викликали наступну хвилю ажіотажу – черги надострокове повернення депозитів як в іноземній валюті, так і в національнійвалюті – короткострокова депозитна та платіжна база в банках почала різкоскорочуватися і більшість банків частково зупинили повернення всіх депозитівдля забезпечення коштами поточних платежів.
За результатами проведеного аналізу,серед найбільш популярних антикризових заходів, які вживаються урядамиіноземних держав та доцільні для застосування в Україні, на мою думку, можнавиділити наступні:
 часткову націоналізацію комерційнихбанків з одночасним посиленням державного контролю за їхньою діяльністю;
 зобов’язання банків, яким була наданадержавна допомога, у пріоритетному порядку кредитувати стратегічні (експортно-орієнтовані)галузі економіки;
 контроль валютних операцій банків зметою детального відстеження відпливу капіталів;
 державна підтримка експортерів,сприяння реалізації інноваційних проектів і проектів з розвиткуенергозберігаючих технологій;

РОЗДІЛ 3
ЗАХОДИ ЩОДО ДЕМПФІНУВАННЯ ТА ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВ СВІТОВОЇ БАНКІВСЬКОЇФІНАНСОВОЇ КРИЗИ В УКРАЇНІ
3.1 Основні важелі та шляхи демпфінування у вітчизнянійпрактиці
Аналіз ефективності пропозицій по основним важелям та шляхамдемпфінування у вітчизняній практиці наслідків світової фінансової кризи удипломній роботі проведено на прикладі ВАТ АБ «Укргазбанк», який є одним ізперших 3х комерційних банків України, націоналізуємих державою за програмою рекапіталізаціїсистемних банків у 2009 році.
Міжнародна довіра до банкухарактеризувалась запозиченнями на міжнародних ринках капіталу [61]:
-      Грудень 2006 $16млн. дебютний синдикований кредит
-      Липень 2007 $46млн. синдикований кредит
-      Грудень 2007 $20млн. синдикований кредит
-      Серпень 2008 $23млн. синдикований кредит
Станом на 1 січня 2009 року ВАТ АБ«Укргазбанк» це [61]:
-          4 473 працівниківБанку;
-          279структурних підрозділів, зокрема: 18 філій, Київська регіональна дирекція та 260відділень по всій території України;
-          понад 620тисяч емітованих платіжних карт міжнародних платіжних систем MasterCardWorldWide та Visa International.
-          понад 16 тис. клієнтівюридичних осіб.
Станом на 01.01.2009 року (за 2008 рік)ВАТ АБ «Укргазбанк» продовжив утримання у першій 20ти банків України по обсягамагрегатів валюти балансу і займає наступні рейтингові місця в банківськійсистемі України [60] та відносні частки фінансів банківської системи України(рис.В.1 – В.9 додатку В):
 Обсяг валюти активів балансу – 14 803,3млн. грн.( 16 місце – 1,66%);
 Обсяг власного капіталу – 1 515,8 млн. грн.(19 місце – 1,227%);
 Обсяг статутного капіталу – 64,48 млн. євро(при нормативі більше 10 млн. євро);
 Обсяг поточних і строкових депозитівфізичних осіб
 – 5 481,6 млн. грн.( 10 місце –2,704%);
 Обсяг поточних і строкових депозитівюридичних осіб
 – 2 405,6 млн. грн.( 22 місце – 1,08%);
 Обсяг балансового прибутку – 204,2 млн.грн. (10 місце – 2,74%);
 Прибутковість статутного капіталу – 29,18% (11 місце);
 Прибутковість активів балансу – 1,38 % (27 місце);
Станом на 01.04.2009 року (за 1 квартал2009 року) в діяльності ВАТ АБ «Укргазбанк» відчуваються суттєві наслідкивпливу світової фінансової кризи, але банк продовжив утримання у першій 20тибанків України по обсягам агрегатів валюти балансу і займає наступні рейтинговімісця в банківській системі України [60] та відносні частки фінансівбанківської системи України:
 Обсяг валюти активів балансу – 12 495,8млн. грн.( 17 місце – 1,511%), тобто на протязі 1 кварталу 2009 року відтіккоштів валюти балансу банку становить (2,3 млрд. грн.), що становить 17% обсягувалюти балансу;
 Обсяг поточних і строкових депозитівфізичних осіб – 4 507,7 млн. грн. ( 10 місце – 2,704%), тобто на протязі 1кварталу 2009 року відтік коштів фізичних осіб в банку становить ( 0,975 млрд. грн.);
 Обсяг поточних і строкових депозитівюридичних осіб – 1 673,7 млн. грн. (27 місце), тобто на протязі 1 кварталу 2009року відтік коштів фізичних осіб в банку становить ( 0,73 млрд. грн.);
 Прибутковість статутного капіталу – становить2,2%, тобто впала більш ніж в 14 раз у порівнянні з результатами 2008 року;
 Прибутковість активів балансу – 0,12 % (при нормі не менше1%).
В додатку В наведені поквартальні балансові звіти та звітипро фінансові результати діяльності ВАТ КБ «Укразбанк» у 2007 2009 роках [55],[60], [61].
На рис.В.1 Додатку В представлена поквартальна динамікарівнів основних агрегатів джерел ресурсів в пасивах балансу ВАТ АБ «Укргазбанк»у 2007 2009 роках, яка характеризує негативні явища в діяльності банку у 2009році – відтік залучених та запозичених коштів банку. При цьому єдиним джереломросту міжбанківських ресурсів є стабілізаційний кредит, наданий у 4 кварталі2008 року Національним банком України.
На рис. В.2 Додатку В представлена поквартальна динамікарівнів основних агрегатів активних операцій в активах балансу ВАТ АБ«Укргазбанк» у 2007 2009 роках. Як показує аналіз графіків рис.В.2 джереламидля видачі депозитних коштів клієнтам при згортанні ресурсної бази банку у 1кварталі 2009 року було згортання обсягів міжбанківських активних операцій насуму 2,3 млрд. грн., що забезпечило згортання депозитної бази банку безбанкрутства. Одночасно банк проводить згортання обсягів кредитів, наданихфізичним та юридичним особам для накопичення ліквідних коштів для задоволенняажіотажного тиску клієнтів по достроковому поверненні депозитів. Ліквіднийобсяг активів першої черги зріс в банку майже в 2 рази, перевищивши рівень 1млрд. грн., що суттєво знижує доходність банку, але підвищує стійкість до форс-мажорукризи.
Основними негативними наслідкамисвітової фінансової кризи для українських банків, як і у випадку з ВАТ АБ«Укргазбанк», є виникнення класичної кризи «касового розриву», коли строковістьресурсної бази банку є коротше, ніж строковість активної бази операцій банку:
-      при ажіотажі всікороткострокові та середньострокові депозити клієнтів були дострокововідкликані та з строкових перемістились в поточні («касові») вимоги доповернення;
-      міжбанківськийринок не зміг задовольнити обсяги необхідних запозичень банками, оскільки увсіх банків одночасно виникли проблеми з ажіотажним попитом вимог на поверненняготівкових коштів;
-      іноземніміжбанківські ринки також не мають вільного обсягу готівкових коштів;
-      всі кредити(активи до повернення) перемістилися з короткострокових та середньострокових удовгострокові (пролонговані та неповерненні), тобто планова базакороткострокових надходжень коштів до банків була практично ліквідована ;
-      падінняобсягів виробництва та закриття виробництв в Україні (криза попиту напродукцію) привела до різкого падіння надходження готівкових коштів на рахункипідприємств.
При реалізації цих шляхіввідновлення фінансової стійкості на першому етапі в 4 кварталі 2008 року ВАТ АБ«Укргазбанк» отримав стабілізаційний кредит в 1,2 млрд. грн. від Національногобанку України під заставу акцій статутного фонду, тобто фактично власністьбанку є закладеною в Національному банку України (беззаставні стабілізаційнікредити НБУ не надає за законом)
На другому етапі 13 березня 2009року відбулися позачергові загальні збори акціонерів (учасників) ВАТ АБ«Укргазбанк». Зарезультатами зборів було прийнято ряд стратегічних рішень, що стосуютьсяподальшої роботи банку.
Зокрема, акціонери Укргазбанкузатвердили антикризову програму діяльності і ухвалили рішення про пропозиціюдержаві увійти до акціонерного капіталу кредитно-фінансової установи придодатковій розширеній емісії акцій. При цьому весь обсяг додаткової емісії (5,5– 6,0 млрд. грн.) викупається державою, що при існуючому статутному фонді в 0,5млрд. грн. приводить до фактичного переходу ВАТ АБ «Укргазбанк» у власністьдержави Україна.
Входження держави в капітал Банкузабезпечить стабільність і надійність роботи кредитно-фінансової установи. Утравні 2009 року спільним рішенням Кабінету Міністрів України та Національного банкуУкраїни в рамках програми ре капіталізації 44,0 млрд.-грн. участі держави увикупі акцій додаткової емісії 6ти найбільших банків України в 2009 році зпереходом їх під управління держави – пропозиція ВАТ КБ «Укргазбанк»затверджена до реалізації [61].
Одночасно банк прийняв антикризовупрограму, яка має три основні напрями [61]:
 По-перше, це все та ж участьдержави в капіталі. Даний крок це додаткова гарантія для клієнтів того, що банквиконає всі свої зобов'язання перед ними.
 По-друге, затверджений план зоптимізації витрат при збереженні незмінно високого рівня обслуговування нашихклієнтів.
 По-третє, схвалена програмамінімізації банківських кредитних ризиків і реструктуризації кредитноїзаборгованості наших клієнтів. Розуміючи ту складну фінансову ситуацію, в якупотрапили позичальники, банк ухвалив рішення максимально йти назустрічклієнтам. Зокрема, йдеться про можливість конвертації валютних кредитів угривневі, зниження процентної ставки, можливість погашати кредити по пільговомукурсу, навіть по курсу НБУ. Комплекс таких заходів дозволить забезпечитиможливість позичальникам банку обслуговувати кредити, що у свою чергузабезпечить банку стабільні фінансові надходження.
Методологічною основою управлінняфінансовою стійкістю банку в умовах рекапіталізації є впровадження новихметодів регулювання та контролю різночасових грошових потоків формуванняресурсів (пасивів) банку та грошових потоків вкладення і повернення коштівбанку в активні операції для отримання банківського прибутку [51].
На рис. Г.1 – Г.4 наведені результати аналізу величин гепу такумулятивного гепу для сумарного гривневого еквіваленту в ВАТ КБ «Укргазбанк»станом на 01.01.2006, 01.01.2007 та 01.01.2008.Порівняльнийаналіз ефективності управлінням часовими GAP-розривами в короткостроковихактивах та пасивах ВАТ КБ “Укргазбанк” станом на 01.01.2006 01.01.2008 показує, що:-          GAP-розривдля перевищення поточних вимог над поточними активами в банку з кожним рокомзростає, тобто ризикованість діяльності при ажіотажному попиті на зняття коштіз поточних рахунків, який реалізувався у 4 кварталі 2008 року складалося внапрямку негативної тенденції;-          при стрес-тестуванніажіотажного попиту на повернення 680 млн. грн. поточних депозитів станом на01.01.2008 року – перша частина в 45 млн. грн. може бути повернена через 7днів, друга частина в 100 млн. грн. – через 32 дні, третя частина в 250 млн. грн.– через 93 дні, остання частина в 300 млн. грн – тільки через 365 днів. -      длякороткострокових активів та пасивів часткові (в періодах) гепи (розрив міжактивами та пасивами) та кумулятивний геп мають позитивний характер, тобто длянадання короткострокових кредитів використовуються залишки коштів на поточнихрахунках клієнтів та моментальні міжбанківські кредити, що є надто ризиковоюполітикою управління GAP-розривами, або свідчить про незастосування GAP-аналізупри управлінні строковістю повернення активів та пасивів;-      джереламидовгострокових активних операцій (більше року) є депозитний пул в 700 млн.-грн.із строком повернення через 1 рік, що є ще однією «міною» ризикудовгострокового управління строками повернення активів та пасивів, оскількианаліз часового ряду показує, що джерел для накоплення та повернення пасивногопулу зобов’язань через рік у банка немає, тож бо кошти повинні бути додатковозалучені на міжбанківському ринку чи при додатковій емісії акцій ВАТ АБ«Укргазбанк».
Для дослідженої картини часових GAP-розривів в строках та сумахповернення в банк розміщених активів та повернення банком залучених у клієнтівдепозитів в ВАТ АБ «Укргазбанк» ефективними інструментами імунізації балансуможуть бути запропоновані наступні:
-      короткерефінансування довгострокової іпотечної заборгованості випуском іпотечнихоблігацій під іпотечні закладні, отримані від клієнтів при видачі іпотечних кредитів;
-      додатковаемісія акцій банку як відкритого акціонерного товариства та отримання поточнихготівкових коштів (активів) під акції, за якими виплата дивідендів наступитьтільки через 1 рік, а ринковий курс акції ВАТ АБ «Укргазбанк» за станом результатів2008 року становить не менше 150 від номіналу, тобто масового повернення в банкакцій додаткової емісії не очікується.
Імунізація балансу банку при рекапіталізації за допомогоюдержави у 2009 році виглядає наступним чином:
-      ВАТ АБ«Укрназбанк» відкриває додаткову емісію акцій на суму 7 млрд. грн., тобтостатутний капітал банку стане 7,7 млрд. грн.;
-      КабінетМіністрів, як представник держави, скупає акції додаткової емісії, надаючивзамін банку не викуплені облігації державної позики 2008 року на суму 7,0млрд. грн.;
-      ВАТ АБ«Укргазбанк», використовуючи отримані облігації державної позики, рефінансуєміНБУ, отримує в Національному банку України стабілізаційний 3річний кредит насуму не менше 6,8 млрд. грн. коштами на коррахунок банку;
-      отримані коштирефінансування дозволять банку суттєво змінити часову картину GAP-розривів всумах та строках повернення в банк розміщених активів та повернення банкомзалучених у клієнтів депозитів згідно прогнозу, наведеному на рис.Г.5 додатку Г,розвинувши позитивний геп короткострокові активи;
-      поява власногооборотного капіталу, не іммобілізованого в основні засоби та нематеріальніактиви, дозволить суттєво підняти рентабельність роботи банку та отриматиприбутки для повернення стабілізаційного кредиту Національному банку України.
Таким чином, досліджений в дипломному проекті інструментарійуправління фінансовою стійкістю банка не за допомогою інтегральних показниківметодології НБУ [6], а з використанням GAP-менеджменту є дійовим.
3.2 Програма подолання наслідків світової банківськоїфінансової кризи в Україні
Національний банк України, реалізуючи програму подоланнянаслідків світової фінансової кризи, у 2009 році прийняв низку організаційнихдокументів, які проаналізовані в дипломному дослідженні:
1. Постанова Правління НБУ від 2 червня2009 року N 315 «Про схвалення Методики розрахункуекономічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні».
2. Постанова Правління НБУ від 30 квітня2009 року N 259 «Про затвердження Положення про регулювання Національним банкомУкраїни ліквідності банків України».
3. Постанова Правління НБУ від 1 грудня 2008 року N 405 «Прозатвердження Спеціального порядку здійснення заходів щодо фінансовогооздоровлення банків».
Остання постанова № 405 є практичною програмою фінансовогооздоровлення банківської системи України, яка з 1 червня 2009 року підкріпленаметодологічно організаційними постановами № 315 та № 259.
«Порядок» постанови № 405 розробленовідповідно до вимог Законів України «Про першочергові заходи щодозапобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін додеяких законодавчих актів України», «Про банки і банківськудіяльність», «Про Національний банк України» та з урахуваннямПорядку участі держави у капіталізації банків, затвердженого постановою КабінетуМіністрів України від 04.11.2008 N 960 (зі змінами) (далі Порядок N 960), зметою підвищення рівня капіталізації банків і забезпечення їх стабільноїдіяльності:
1. Цей Порядок регулює здійсненнязаходів щодо фінансового оздоровлення банків шляхом участі у формуванні тазбільшенні статутного капіталу банку (капіталізації) акціонерів (учасників)банку, третіх осіб (далі інвестори), держави або реорганізації банку.
2. Заходи щодо фінансового оздоровленняздійснюються на підставі плану фінансового оздоровлення банку (програмифінансового оздоровлення або програми капіталізації банку) (далі планфінансового оздоровлення), розробленого відповідно до вимог Положення прозастосування Національним банком України заходів впливу за порушеннябанківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національногобанку України від 28.08.2001 N 369, зареєстрованого в Міністерстві юстиціїУкраїни 27.09.2001 за N 845/6036, зі змінами (далі Положення про застосуваннязаходів впливу).
3. Правління Національного банку України(далі Національний банк) відповідно до вимог законодавства України має право зурахуванням фінансового стану банку прийняти постанову про особливості йогокапіталізації. 4.Порядок затвердження та погодження плану фінансового оздоровлення
4.1. Комісія Національного банку Україниз питань нагляду та регулювання діяльності банків (далі Комісія Національногобанку) протягом двох робочих днів з дня надходження до Національного банкуплану фінансового оздоровлення банку, підготовленого правлінням (радоюдиректорів) банку для затвердження загальними зборами акціонерів (учасників)банку або тимчасовим адміністратором, приймає рішення про його погодження (чивідмову в погодженні).
4.2. Загальні збори акціонерів(учасників) або тимчасовий адміністратор банку приймають рішення про:
затвердження плану фінансовогооздоровлення шляхом збільшення статутного капіталу або реорганізації банку,попередньо погодженого Комісією Національного банку;
збільшення статутного капіталу банку тапро умови капіталізації як за власною ініціативою, так і на підставі рішенняНаціонального банку про потребу в капіталізації банку (у разі затвердженняплану фінансового оздоровлення шляхом збільшення статутного капіталу);
реорганізацію банку та затвердженняплану реорганізації банку (у разі затвердження плану фінансового оздоровленняшляхом реорганізації).
Акціонери (учасники) про скликаннязагальних зборів для прийняття рішень із зазначених питань повідомляютьсяперсонально в порядку, передбаченому статутом банку, та шляхом оприлюдненняповідомлення в друкованих виданнях згідно з вимогами статті 43 Закону України«Про господарські товариства» не менше ніж за п'ять робочих днів додати проведення загальних зборів.
Про прийняті загальними зборамиакціонерів (учасників) рішення щодо збільшення статутного капіталу акціонери таінвестори, перелік яких затверджено загальними зборами акціонерів (учасників),повідомляються шляхом опублікування відповідного повідомлення в офіційномудрукованому виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (даліДКЦПФР). У повідомленні про збільшення статутного капіталу за рахунокдодаткових внесків мають бути розкриті відомості, передбачені абзацом четвертимпункту 1 глави 5 розділу II Положення про порядок збільшення (зменшення) розмірустатутного капіталу акціонерного товариства, затвердженого рішенням Державноїкомісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.02.2007 N 387,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.03.2007 за N 280/13547. 5.Особливості капіталізації банків 5.1.Особливості порядку збільшення статутного капіталу за рахунок коштів акціонерів(учасників) банку та інвесторів
5.1.1. Акціонери (учасники) банку та/абоінвестори, які під час капіталізації банку набувають (збільшують) істотнуучасть у ньому, протягом п'яти робочих днів з дня прийняття загальними зборамиакціонерів (учасників) банку, але не пізніше дати початку розміщення акцій,рішення про збільшення статутного капіталу банку, зобов'язані подати доНаціонального банку повний пакет документів, який встановлено законодавствомдля отримання дозволу на придбання або збільшення істотної участі в банку.
Акціонери (учасники) банку та/абоінвестори мають право отримати дозвіл на придбання або збільшення істотноїучасті в банку відповідно до вимог нормативно-правових актів Національногобанку також до проведення загальних зборів акціонерів (учасників) банку щодокапіталізації банку.
Банк протягом 12 банківських днів з дняприйняття загальними зборами акціонерів (учасників) рішення про збільшеннястатутного капіталу банку подає оформлені відповідно до законодавства зміни достатуту банку на погодження Національному банку.
Фактичне подання змін до статуту банкуна погодження Національному банку вважається погодженням їх Національнимбанком.
5.1.2. Фактичне подання змін до статутубанку після погодження їх Національним банком на реєстрацію державномуреєстратору вважається реєстрацією цих змін державним реєстратором.
5.1.3. Антимонопольний комітет України увипадках, передбачених законодавством, надає висновок та/або дозвіл наконцентрацію протягом п'яти робочих днів з дня фактичного подання банкомвідповідних документів.
5.1.4. Банк акціонерне товариствозбільшує розмір статутного капіталу за рахунок додаткових внесків акціонерів таінвесторів шляхом закритого (приватного) розміщення акцій.
5.1.5. Банк акціонерне товариствоздійснює закрите (приватне) розміщення акцій у два етапи.
На першому етапі (строк якого не можебути менше десяти календарних днів) реалізується переважне право акціонерів напридбання акцій, що передбачені до розміщення, у кількості, що пропорційна їхчастці в статутному капіталі банку на дату початку зазначеного строку.
На другому етапі (який починається післязакінчення першого етапу розміщення) здійснюється розміщення акцій у кількості,що не розміщена на першому етапі, серед акціонерів та інвесторів, які взяли насебе інвестиційні зобов'язання відповідно до плану фінансового оздоровлення.
5.1.6. Банк акціонерне товариство дляреєстрації випуску акцій подає до ДКЦПФР:
копію рішення Комісії Національногобанку щодо погодження плану фінансового оздоровлення банку-емітента;
рішення загальних зборів акціонерів прозатвердження плану фінансового оздоровлення, оформлене відповідно до пункту 10розділу I Положення про порядок реєстрації випуску акцій, затвердженогорішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.04.2007 N942, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.2007 за N 619/13886,зі змінами (далі Положення), або його нотаріально засвідчену копію;
документи, передбачені в підпунктах 1.1,1.2, 1.4 1.7 пункту 1 глави 1 розділу II Положення;
баланс та звіт про фінансові результативідповідно до вимог пункту 11 розділу I Положення за звітний період, щопередував кварталу, в якому подаються документи для реєстрації випуску акцій,засвідчені підписами та відбитками печаток емітента та аудитора (аудиторськоїфірми), а також висновок аудитора (аудиторської фірми) за звітний період, щопередував кварталу, в якому подаються документи для реєстрації випуску акцій,якщо вони є. Якщо їх немає, то подаються баланс, звіт про фінансові результатита висновок аудитора (аудиторської фірми) за попередній звітний період, які є;
засвідчену підписом керівника тавідбитком печатки банку копію опублікованого в одному з друкованих виданьзгідно з вимогами статей 40, 43 Закону України «Про господарськітовариства» повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів банку,на яких прийняті рішення про збільшення статутного капіталу та розміщення акцій(з урахуванням особливостей, визначених пунктом 2 розділу II цього Порядку), атакож засвідчену підписом керівника та відбитком печатки банку довідку, якасвідчить про персональне повідомлення всіх акціонерів про проведення цих зборів(згідно з порядком, установленим у статуті банку).
Фактичне подання банком акціонернимтовариством документів для реєстрації випуску акцій банку до ДКЦПФР уважаєтьсяреєстрацією ДКЦПФР випуску акцій банку з видачею тимчасового свідоцтва прореєстрацію випуску акцій. 5.2.Особливості реорганізації банків за рішенням власників
5.2.1. Загальні збори акціонерів(учасників) банку приймають рішення про реорганізацію банку та затвердженняплану реорганізації банку відповідно до плану фінансового оздоровлення.
Банки учасники реорганізації здійснюютьскликання та проведення загальних зборів акціонерів (учасників) банку з питаньреорганізації банку з урахуванням вимог розділу II цього Порядку.
Банки учасники реорганізації подають доНаціонального банку для затвердження план реорганізації, яким передбаченоздійснення реорганізаційних процедур, а також рішення загальних зборівакціонерів (учасників) про проведення реорганізації та затвердження плануреорганізації банку.
Дата отримання Національним банком плануреорганізації банку вважається датою його затвердження.
Банки учасники реорганізації здійснюютьзаходи, передбачені планом реорганізації, та подають документи щодореорганізації згідно з вимогами Положення про особливості реорганізації банкуза рішенням його власників, затвердженого постановою Правління Національногобанку України від 27.06.2008 N 189, зареєстрованого в Міністерстві юстиціїУкраїни 12.09.2008 за N 845/15536, з урахуванням особливостей, які визначеніцим Порядком.
5.2.2. Особливості порядку реєстраціївипуску акцій під час реорганізації товариств визначаються нормативно-правовимиактами ДКЦПФР.
2.3. Комісія Національного банку приймаєрішення про заміну банківської ліцензії та письмового дозволу на здійсненняоперацій у десятиденний строк з дня отримання Національним банком повного пакетадокументів, визначених Положенням про порядок видачі банкам банківськихліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій,затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 N275, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.08.2001 за N 730/5921, зізмінами (далі Положення про ліцензування банків). 5.3.Особливості процедури капіталізації банків за участю держави
5.3.1. Участь держави в капіталізаціїбанків здійснюється відповідно до вимог Порядку N 960 на підставі результатівдіагностичного обстеження банків і критеріїв, за якими визначається можливістьучасті держави в капіталізації (формуванні та/або збільшенні статутногокапіталу) банків.
5.3.2. Банк одночасно із зверненням доНаціонального банку зобов'язаний подати такі документи:
а) заяву про намір банку здійснитикапіталізацію за участю держави;
б) копію рішення тимчасовогоадміністратора банку про необхідність участі держави в капіталізації банку;
в) план фінансового оздоровлення банку, затвердженийв установленому порядку та попередньо погоджений Національним банком;
г) копію рішення тимчасовогоадміністратора банку про передавання акцій у розмірах відповідно до вимогПорядку N 960 у власність держави одноосібно або разом з іншим інвестором уразі укладення договору про спільну участь у капіталізації банку з розрахункаминеобхідного розміру його капіталу;
ґ) інформацію банку про акціонерів(учасників), які володіють часткою в статутному капіталі банку, що становить неменше ніж п'ять відсотків;
д) зобов'язання тимчасовогоадміністратора щодо надання уповноваженим особам Міністерства фінансів Україниправа отримувати інформацію, що є власністю банку, про фінансовий стан банку, утому числі ту, що становить банківську таємницю.
5.3.3. Рішення про внесення пропозиціїпро участь держави в капіталізації банку (відмову в задоволенні зверненнябанку) приймається Правлінням Національного банку протягом п'яти робочих днів здати отримання документів.
5.3.4. Рішення Правління Національногобанку про внесення пропозиції про участь держави в капіталізації банку маємістити інформацію, передбачену Порядком N 960, та є дозволом на придбання абозбільшення істотної участі держави в банку. 5.4.Порядок зменшення статутного капіталу банку та визначення нової номінальноївартості акцій
5.4.1. Тимчасовий адміністратор здійснюєоцінку розміру регулятивного капіталу з урахуванням проведених відповідно допунктів 5.8 та 5.9 глави 5 розділу V Положення про застосування заходів впливузаходів щодо інвентаризації активів банку, зобов'язань, резервів (уключаючиобліковані на позабалансових рахунках) та оцінки фінансового стану банку іможливостей стабілізації його діяльності.
5.4.2. Тимчасовий адміністратор під часоцінки розміру регулятивного капіталу має врахувати погоджені з Національнимбанком результати діагностичного обстеження банку.
5.4.3. Тимчасовий адміністраторзіставляє розмір регулятивного капіталу, визначений з урахуванням вимог,установлених пунктами 2.1 та 2.2 цієї глави, з розміром статутного капіталу.
Тимчасовий адміністратор має правоприйняти рішення про зменшення статутного капіталу та визначення новоїномінальної вартості акцій банку в разі перевищення зареєстрованого розмірустатутного капіталу над розміром регулятивного капіталу банку.
Нова номінальна вартість акцій банкурозраховується за формулою:
НН = [СК (СК РК)] / КА,
де НН нова номінальна вартість акційбанку;
СК зареєстрований статутний капітал;
РК регулятивний капітал банку,визначений тимчасовим адміністратором;
КА кількість акцій.
Номінальна вартість акцій не може бутименшою, ніж одна копійка.
Тимчасовий адміністратор не здійснюєзменшення статутного капіталу в разі перевищення розміру регулятивного капіталунад зареєстрованим розміром статутного капіталу або якщо розмір регулятивногокапіталу дорівнює зареєстрованому розміру статутного капіталу.
Статутний капітал банку не може бутинижче ніж законодавчо встановлений мінімальний його розмір для акціонерноготовариства.
5.4.4. Тимчасовий адміністратор можеприйняти рішення про деномінацію акцій банку шляхом їх консолідації, зокрема,якщо номінальна вартість акцій дорівнює одній копійці, з прийняттям (запотреби) рішення про зменшення розміру статутного капіталу банку шляхомзменшення номінальної вартості акцій та здійснення додаткової емісії акцій зановою номінальною вартістю.
5.4.5. Тимчасовий адміністратор здійснюєпроцедуру зменшення розміру статутного капіталу банку шляхом зменшенняномінальної вартості акцій (а за потреби і попереднього проведення консолідаціїакцій) відповідно до вимог нормативно-правових актів ДКЦПФР з урахуваннямособливостей, визначених цим пунктом.
Висновок аудитора (аудиторської фірми)за звітний період, що передував кварталу, в якому подаються документи дляреєстрації випуску акцій, пов'язаної з їх консолідацією, не вимагається, якщойого немає.
Тимчасовий адміністратор повідомляєкредиторів про зменшення статутного капіталу банку шляхом опублікуваннявідповідного оголошення в офіційних друкованих засобах масової інформації.
5.4.6. Тимчасовий адміністратородночасно подає погоджені Національним банком зміни до статуту банку, пов'язанізі зменшенням статутного капіталу банку шляхом зменшення номінальної вартостіакцій (а за потреби і попереднім проведенням консолідації акцій), та зміни до статутубанку, пов'язані із здійсненням додаткової емісії акцій за новою їх номінальноювартістю, а також документи, які потрібні для реєстрації випуску акційвідповідно до вимог цього Порядку, ДКЦПФР та державному реєстратору длядержавної реєстрації змін до статуту банку.
Фактичне подання змін до статуту банкупісля погодження їх Національним банком на реєстрацію державному реєстраторувважається реєстрацією цих змін державним реєстратором.
Фактичне подання банком акціонернимтовариством документів для реєстрації випуску акцій банку нової номінальноївартості ДКЦПФР вважається реєстрацією ДКЦПФР випуску акцій банку.
3.3. Рекомендації щодо підвищення ефективності інструментівподолання наслідків світової фінансово-банківської кризи в Україні
17 листопада 2008 року за результатамиЗагальнонаціональної антикризової наради, що відбулася в Українському домі підголовуванням Президента України, опублікований Указ «Про додаткові заходи щодоподолання фінансової кризи в Україні» (УказПрезидента України № 1046/2008 ).
Проведений в магістерській роботікритичний аналіз антикризової програми та ходу її реалізації дозволяєсформувати додаткові вимоги до «Плану національних антикризових заходів», якібазуються на наступних пріоритетах:
1. Антикризові заходи Уряду та Національногобанку зі стабілізації ситуації у цій сфері повинні спрямовуватись нарекапіталізацію банківських установ за участю держави, норми якої повиннірегулюватися на законодавчому рівні.
Зокрема схема рекапіталізації, повиннапередбачати:
 критерії відбору банків длярекапіталізації;
 більш гнучкі варіанти участі, а не лишеотримання повного контролю (наприклад, купівля міноритарного пакету, залученнякоштів на умові субординованого боргу);
 схему рекапіталізації і гарантії дляНБУ, який задіяний в схемі, що держава в повному об'ємі погасить випущеніоблігації.
 чіткі умови і критерії участі держави урекапіталізації;
 забезпечення професійного менеджменту.
2. У законі про участь держави врекапіталізації і у порядку надання НБУ довгострокового рефінансуваннянеобхідно передбачити умови, що забезпечують напрям використання позиковихкоштів комерційними банками на кредитування реального сектору економіки.
 зменшення вартості кредитних коштів,зокрема через зниження облікової ставки НБУ, зменшення вартості рефінансуваннята за рахунок залучення бюджетних коштів.
 підвищення ліквідності банків шляхомрефінансування із одночасним запровадженням контролю за використанням ресурсів;НБУ необхідно рекомендувати розробити прозорий порядок виділення довгострокового(понад 14 днів) рефінансування (тендери, стабілізаційні кредити і кредити наоздоровлення), механізм надання якого повинен включати бар'єри для перетіканнякоштів на валютний ринок, стимулювати рекапіталізацію банків і містити чіткі іпрозорі критерії для банків – реципієнтів.
Враховуючи об’єктивний і, ймовірно, довгостроковий характерглобальних кризових процесів, комплексний характер внутрішніх чинниківінфляції, проблеми банківської системи, значне від’ємне сальдо торговельногобалансу і несприятливі перспективи щодо стану фінансового рахунку, вагоміпередумови для девальвації української валюти, що пов’язані з погіршеннямфундаментальних показників та ситуацією на світових валютно-фінансових ринках,політичну кризу, ключовими завданнями в валютно-фінансовій сфері слід вважатимаксимально можливе пом’якшення впливу світової фінансової кризи на українськуфінансову систему, підвищення стійкості останньої, посилення довіри до неї.
При цьому ключовими напрямами застосування державних заходівщодо підвищення стійкості фінансової сфери є:
1. Посилення нагляду за якістю капіталу фінансових установ,ліквідністю та ризиками;
2. Підвищення прозорості діяльності фінансових установ,
3. Підвищення оперативності реагування на ризики органіврегулювання і нагляду;
Здійснені Національним банком України оперативні заходивідіграли важливу стабілізуючу роль. Проте в подальшому вони мають бутизамінені на розгалужену мережу інструментів та регуляторних заходів, якіспроможні модернізувати фінансову систему України в напрямку підвищення їїантикризової стійкості. У світлі цього завдання недопущення надмірних курсовихфлуктуацій та підтримання стійкості банківської системи визначаютьнеобхідність:
1. Посилення ролі НБУ в процесах курсоутворення шляхом якактивних валютних інтервенцій, так і підвищення жорсткості правил торгівлі навалютному ринку;
2. Розвитку механізмів управління гнучким валютним курсом зметою недопущення його різких стрибків і збереження оптимальної динамікиреального обмінного курсу гривні шляхом зниження темпів інфляції;
3. Зміни концепції регулювання руху капіталів у напрямізняття обмежень на приплив капіталу і ужерсточіння контролю за його відпливомза «тіньовими схемами»;
4. Зміцнення стабільності банківської системи, розширення їїресурсних можливостей та інструментів підтримки економічного зростання;
5. Активізації політики рефінансування, розгляду можливостізменшення норм обов’язкового резервування, збільшення лімітів і послабленнявимог до застави при отриманні банками кредитів від НБУ;
6. Посилення контролю за спекулятивними угодами наміжбанківському валютному і ресурсному ринках;
7. Посилення спроможності фінансового сектору до ринкової«стерилізації» частини надлишкової грошової маси, що знаходиться на руках унаселення через розширення спектру цінних паперів для роздрібного продажу тарозвиток фінансової інфраструктури, зокрема – страхової мережі;
8. Розробки механізмів заміщення зовнішніх ресурсів у виглядіоблігаційних позик, синдикованих кредитів і потоків спекулятивного капіталувнутрішніми ресурсами у спосіб підвищення ролі у структурі грошової пропозиціїканалу рефінансування, шляхом розміщення бюджетних коштів у банківській системіта залучення коштів населення.
Досягнення вищезазначених цілей потребує реалізації наступнихзаходів сфері грошово-кредитної політики:
1. Форсоване вдосконалення інституційного середовища, а саме:
-      механізмівантикризової взаємодії НБУ і банків, зокрема оперативного антикризовоговтручання НБУ у діяльність банків;
-      механізмівризик-менеджменту у напрямі врахування взаємопов’язаних ризиків;
-      механізмівкорпоративного управління, що забезпечують прозорість і привабливість банківдля зовнішніх інвесторів та прозорість фінансової політики підприємства-позичальника;
-      механізміврозподілу і перерозподілу ліквідності (розвиток міжбанківського ринку,розширення переліку об’єктів застави, збільшення термінів рефінансування,проведення довгострокових РЕПО тощо);
-      посиленнябанківського регулювання у спосіб доповнення його лібералізованих елементів нормамипруденційного нагляду і контролю, насамперед в сфері розрахунку показниківадекватності капіталу, вдосконалення управління ліквідністю і пов’язанимиризиками;
-      проведеннядиференційованого рейтингування установ та інструментів;
-      вдосконаленняметодів розкриття учасниками ринку інформації про ризики;
-      розробкасистеми індикаторів, яка зможе сигналізувати про ймовірність виникнення кризи уфінансовому секторі економіки;
-      укладеннядоговорів з центральними банками інших країн, які мають великі банки в Україні,з метою координації діяльності, обміну інформацією та можливого фінансування.
2. Напрацювання механізмів заміщення зовнішніх ресурсіввнутрішніми:
-      розвитокмеханізмів і розширення обсягів довгострокового рефінансування банківськоїсистеми, що дозволить не лише компенсувати потребу банків у зовнішніхзапозиченнях, а й збільшити роль процентних чинників регулювання грошовоїпропозиції;
-      створенняспеціальних державних фондів для підтримки ліквідності банків та з метоюподолання кризових ситуацій на ринку, зокрема для викупу цінних паперів;
-      збільшеннякількості банків, які мають право на отримання ліквідності у кризових вситуаціях;
-      подовженнятермінів погашення наданої ліквідності для окремих груп фінансових установ;
-      розбудовамеханізмів надання державних фінансових гарантій комерційним банкам,компенсації частини збитків по кредитах, виданих іншим кредитним організаціям,у яких була відкликана ліцензія;
-      розвитокмеханізмів державної підтримки спрямування ресурсів банківської системи на довгостроковеінвестиційне кредитування, формування механізмів залучення на інвестиційні ціліфінансових ресурсів із позабанківського обігу (в т. ч. коштів громадян);
-      форсованенарощування пропозиції довгострокових фінансових ресурсів на внутрішньому ринку,зокрема з використанням пенсійних накопичень, що потребує реформи пенсійноїсистеми.
3. Розширення спектра інструментів, що стимулюватимутьзаощадження населення і одночасно обмежуватимуть динаміку споживчих кредитів, а саме:
-      розширеннялінійки депозитних внесків, зокрема з індексованою (плаваючою ставкою);
-      розглядможливості тимчасового гарантування державою вкладень індивідуальних інвесторіву цінні папери у розмірі номіналу;
-      розвитокспецифічних банківських інструментів (зокрема, позичково-заощаджувальнихрахунків, що дозволять накопичувати кошти з більшою величиною максимальнозастрахованої суми;
-      введеннясистеми страхування на ринку колективних інвестицій.
4. У сфері валютно-курсової політики:
-      перехід донового сценарію регулювання Національним банком України валютного курсу,ключовими ознаками якого має стати концентрація зусиль на створенні належнихінституційно-організаційних умов для розвитку ринкових засад курсоутворення;раціональнішого використання валютних коштів, посилення мотивації суб’єктіввалютних відносин до підтримання збалансованих валютних позицій і страхуваннявалютних ризиків;
-      вдосконаленняполітики валютних інтервенцій у напрямі підвищення її узгодженості з процентноюполітикою;
-      прискоренийрозвиток строкового сегменту валютного ринку та системи інструментівстрахування валютних ризиків;
-      активнішевикористання гнучкого валютного курсу за призначенням – як компенсаторанегативних зовнішніх шоків та засобу підтримки конкурентоспроможностітоваровиробників;
-      перехід увалютному регулюванні до фактичної «прив’язки» курсу гривні до «кошика валют» –до складу кошика могли б увійти, зокрема, долар США, євро, фунт ВеликоїБританії, швейцарський франк, юань КНР, тощо.
На мій погляд, антикризові заходи монетарної політики будутьуспішними лише за підтримки їх виваженою фіскальною політикою. Цьомусприятимуть, зокрема, коректна політика управління бюджетними коштами наєдиному Казначейському рахунку НБУ, узгодження заходів Мінфіну щодо розміщеннятимчасово вільних коштів серед комерційних банків з діями НБУ та розробкамеханізмів використання їх для стабілізаційних цілей.
Також, на мою думку, важливою є коректна інформаційна політика,яка має знижувати рівень інфляційних і курсових очікувань, підвищувати довірудо банківської системи та дій НБУ. Закладення урядом до проекту Держбюджетунереальних інфляційних та курсових орієнтирів, невизначеність валютної політикиНБУ відіграє несприятливу роль щодо інфляційних й курсових очікувань, підриваєдовіру до дій монетарної влади, що робить спекулятивні тенденціїнеконтрольованими. Для вирішення цієї проблеми доцільно підвищувати рівеньпоінформованості населення щодо перспектив інфляційних процесів та орієнтирівкурсової динаміки, оперативно висвітлювати ситуацію в банківській сфері і обґрунтовуватипричини застосування комплексу заходів для її врівноваження.
Висновки до розділу 3
Аналіз основних важелів та шляхівдемпфінування наслідків світової фінансової кризи в банківській системі Українина прикладі ВАТ АБ «Укргазбанк» показує, що в банку виникла класична криза«касового розриву», коли строковість ресурсної бази банку є коротше, ніжстроковість активної бази операцій банку:
-      при ажіотажівсі короткострокові та середньострокові депозити клієнтів були дострокововідкликані та з строкових перемістились в поточні («касові») вимоги доповернення;
-      міжбанківськийринок не зміг задовольнити обсяги необхідних запозичень банками, оскільки увсіх банків одночасно виникли проблеми з ажіотажним попитом вимог на поверненняготівкових коштів;
-      іноземніміжбанківські ринки також не мають вільного обсягу готівкових коштів;
-      всі кредити(активи до повернення) перемістилися з короткострокових та середньострокових удовгострокові (пролонговані та неповерненні), тобто планова базакороткострокових надходжень коштів до банків була практично ліквідована ;
-      падінняобсягів виробництва та закриття виробництв в Україні (криза попиту напродукцію) привела до різкого падіння надходження готівкових коштів на рахункипідприємств.
Шляхами відновлення фінансовоїстійкості та платоспроможності для ВАТ АБ «Укргазбанк» було застосуваннянаступних двох важелів:
-      стабілізаційнерефінансування з боку НБУ;
-      рекапіталізаціябанку з відновленням короткострокової бази ресурсів за рахунок додатковоїемісії акцій і знаходження або приватного інвестора, або держави.
При реалізації цих шляхіввідновлення фінансової стійкості на першому етапі в 4 кварталі 2008 року ВАТ АБ«Укргазбанк» отримав стабілізаційний кредит в 1,2 млрд. грн. від Національногобанку України під заставу акцій статутного фонду, тобто фактично власністьбанку є закладеною в Національному банку України (беззаставні стабілізаційнікредити НБУ не надає за законом)
На другому етапі в березні 2009року Укргазбанкуухвалили рішення про пропозицію державі увійти до акціонерного капіталукредитно-фінансової установи при додатковій розширеній емісії акцій.
В першій половині червня 2009 урядом України булорекапіталізовано (націоналізовано) три «проблемні» банки: «Укргазбанк»,«Родовід Банк» та «Київ». Загалом було витрачено 9.57 млрд. гривен. Мінфіннадрукував ОВДП, ними уряд сплатив за банки, а потім за ці державні облігаціїбанки отримають «живі» кошти в НБУ. В Укргазбанку уряд отримає 84,21 % акцій за3,2 мільярди гривень.
Національний банк України, реалізуючи програму подоланнянаслідків світової фінансової кризи, у 2009 році прийняв низку організаційнихдокументів, які є практичною програмою фінансового оздоровлення банківськоїсистеми України
1. Постанова Правління НБУ від 2 червня2009 року N 315 «Про схвалення Методики розрахункуекономічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні».
2. Постанова Правління НБУ від 30 квітня2009 року N 259 «Про затвердження Положення про регулювання Національним банкомУкраїни ліквідності банків України».
3. Постанова Правління НБУ від 1 грудня 2008 року N 405 «Прозатвердження Спеціального порядку здійснення заходів щодо фінансовогооздоровлення банків».
Проведений аналіз програм і інструментарію підтримання стійкості банківськоїсистеми України на період подолання наслідків фінансової кризи визначаютьнеобхідність:
1. Посилення ролі НБУ в процесах курсоутворення шляхом якактивних валютних інтервенцій, так і підвищення жорсткості правил торгівлі навалютному ринку;
2. Розвитку механізмів управління гнучким валютним курсом зметою недопущення його різких стрибків і збереження оптимальної динамікиреального обмінного курсу гривні шляхом зниження темпів інфляції;
3. Зміни концепції регулювання руху капіталів у напрямізняття обмежень на приплив капіталу і ужорсточіння контролю за його відпливомза «тіньовими схемами»;
4. Зміцнення стабільності банківської системи, розширення їїресурсних можливостей та інструментів підтримки економічного зростання;
5. Активізації політики рефінансування, розгляду можливостізменшення норм обов’язкового резервування, збільшення лімітів і послабленнявимог до застави при отриманні банками кредитів від НБУ;
6. Посилення контролю за спекулятивними угодами наміжбанківському валютному і ресурсному ринках;
7. Посилення спроможності фінансового сектору до ринкової«стерилізації» частини надлишкової грошової маси, що знаходиться на руках унаселення через розширення спектру цінних паперів для роздрібного продажу тарозвиток фінансової інфраструктури, зокрема – страхової мережі;
8. Розробки механізмів заміщення зовнішніх ресурсів у виглядіоблігаційних позик, синдикованих кредитів і потоків спекулятивного капіталувнутрішніми ресурсами у спосіб підвищення ролі у структурі грошової пропозиціїканалу рефінансування, шляхом розміщення бюджетних коштів у банківській системіта залучення коштів населення.
Антикризові заходи Уряду таНаціонального банку зі стабілізації ситуації у банківсько-фінансовій сферіповинні спрямовуватись на фактичну націоналізацію великої частки банківськоїсистеми України за рахунок законодавчо допустимої рекапіталізації (викупуконтрольного пакету акцій додаткової емісії, яка в 810 разів перевищує існуючийстатутний фонд) банківських установ за участю держави, норми якої повиннірегулюватися на законодавчому рівні.

ВИСНОВКИ
Глобальний етап розвитку світової фінансової системи призвівдо розмежування і початку відносно самостійного існування реального тафінансового секторів світової економіки з наростанням домінування останнього, атакож сформував нові параметри світової фінансової системи. Процесидерегуляції, інтеграції та конвергенції міжнародних фінансових ринків,виникнення фінансових конгломератів, транснаціональних банків та корпорацій, щосприяли подальшій дерегуляції фінансових ринків та зменшенню впливу на них державизаклали основи для використання фінансових ринків розвинутими країнами в якостідієвих механізмів перерозподілу світового багатства та призвели до формуванняцентру та периферії світової фінансової системи. Керуючи фінансовими потоками впевних сегментах світової фінансової системи (рух інвестиційного та позичковогокапіталів, валютно-фінансові відносини), розвинуті країни отримують потужніважелі впливу на економіки країн периферії та можливість використання цихважелів з метою нееквівалентного перерозподілу світового багатства.
Домінуючою тенденцією процесу фінансової глобалізації сталафінансова транснаціоналізація, яка носить одновекторній і вмотивований характерта може бути трактована як диверсифікація інтересів домінуючих країн центрусистеми на національні сировинні, товарні та фінансові ринки країн периферії зметою перерозподілу світового багатства на свою користь. Тоді як глобалізація,що, за визначенням, повинна мати своїм наслідком взаємопереплетіння тавзаємозбагачення національних економік і є багатовекторним процесом,унеможливлюється саме завдяки маніпуляціям країн центру системи світовимифінансовими ресурсами.
Формування світового фінансового ринку стало основоюколосальної експансії глобального капіталу, і особливо – спекулятивногокапіталу. Це створює загрозу світових фінансових криз, що охоплюють більшістькраїн світу. Події останнього часу, а саме європейська валютна криза 19921993рр., мексиканська фінансова криза 1994 р. й особливо загострення фінансовихпроблем у Південно-Східній Азії в 1997 р. та Росії й Бразилії в 1998 р., зновою силою привернули увагу до міжнародних фінансових проблем, але не завадилиспалаху нової світової фінансової кризи 20072009 років, основаної наспекуляціях з незабезпеченими іпотечними кредитами в США.
Сучасна світова фінансова криза стала викликом для економікбагатьох країн світу, в тому числі й для України. Господарюючі суб’єктиопинилися в непередбачуваній ситуації, що було пов’язано, передусім, зіспецифічним характером розвитку самої кризи, яка в нас розпочалась як кризаліквідності, потім переросла у валютну, а згодом, через падіння обсягіввиробництва і зростання заборгованості за кредитами, практично перетворилася наекономічну.
Як показують результати проведеного дослідження вмагістерському проекті, до України світова фінансово-банківська криза дійшла увересні 2008 року при «другій хвилі» світової фінансової кризи 2007 2008 роківта на протязі 2009 року характеризується наступниками показниками поглиблення:
-      станом на01.01.2009 тимчасова адміністрація та обмеження діяльності було введено НБУ в 1банку;
-      станом на01.06.2009 тимчасова адміністрація та обмеження діяльності введено НБУ в 15банках з 148 діючих;
-      фактична«глибина» кризи БС України характеризується рівнем 29,2% відтоку доларовогоеквіваленту сумарної валюти банків, а не 9,15% відтоку гривневого еквівалентусумарної валюти банків;
-      застосування вметодології оцінки глибини кризи порівнянь відносно міжнародної валюти (долараСША) показує, що фактичне поточне зниження міжнародної платіжної позиціїбанківської системи України досягло загрозливого рівня і не може бути одночасновиправлено навіть повною сумою кредиту МВФ у 16,2 млрд.$, що є еквівалентомвтрат БС України станом тільки на початок листопада 2008 року.
За результатами проведеного аналізу,серед найбільш популярних антикризових заходів, які вживаються урядамиіноземних держав та доцільні для застосування в Україні, на мою думку, можнавиділити наступні:
 часткову націоналізацію комерційнихбанків з одночасним посиленням державного контролю за їхньою діяльністю;
 зобов’язання банків, яким була наданадержавна допомога, у пріоритетному порядку кредитувати стратегічні (експортно-орієнтовані)галузі економіки;
 контроль валютних операцій банків зметою детального відстеження відпливу капіталів;
 державна підтримка експортерів,сприяння реалізації інноваційних проектів і проектів з розвиткуенергозберігаючих технологій;
Проведений в дипломному дослідженні аналіз глибини прецесійнихпроцесів в економіці та в фінансово-банківському секторі України показує, щостаном на початок червня 2009 року кризові явища поглиблюються, тобто «днокризи 2008» в Україні ще не досягнуте.
За даними Статистичного комітету СНД, в Україні за перші 4місяці 2009 року – найсильніший в СНД спад виробництва, девальваціянаціональної валюти, зростання безробіття, найвища смертність населення.
За результатами оглядового аналізу в магістерському проекті,на мою думку, поглиблення кризи в Україні носить як економічний так іполітичний характер постсоціалістичної розбудови самостійної держави:
 кон’юнктурний характер орієнтації економіки на експортметалів та метало-сировини, на які в світі суттєво знизився попит;
 знаходження промисловості України після «великоїприватизації» в руках міжнародного спекулятивного капіталу з офшорних зон таРосії, у яких абсолютно різні стратегічні цілі:
а) Офшорний капітал використання України як колонізованоїдержави з дешевою робочою силою та самими екологічно небезпечними процесамипервинної промислової переробки сировини з катастрофічними екологічниминаслідками + виведення прибутку в офшорні зони з кримінальними схемамиуникнення від оподаткування;
б) Росія – економічне завоювання України та реставрація«великої слов’янської імперії”, політико-економічний тиск та «розхитування»політичної ситуації в Україні поки що невійськовими методами.
 знаходження 55 % банківської системи України після «великоїбанківської приватизації 2005 – 2008 років» в руках міжнародних банківськихконцернів та банків Росії, у яких і в цій сфері абсолютно різні стратегічніцілі:
а) міжнародні банківські концерни – отримання надприбутків зарахунок надання приватизованим банкам України «дешевих депозитів» з Євроринкута видачі цих ресурсів під надвисокі кредитні відсотки в Україні, зростаннябанківської маржі з європейського рівня 35% річних до 15 – 17% в Україні;
б) банки Росії – обслуговування грошових потоків тарепатріація прибутків промислових підприємств в Україні, приватизованихросійським капіталом, чи підприємств України, які отримують природний газ зРосії по прямим схемам оплати Газпрому Росії.
На мою думку, досягнення цілейантикризової програми в Україні потребує реалізації наступних заходів в сферігрошово-кредитної політики:
1. Форсоване вдосконалення інституційного середовища, а саме:
-      механізмівантикризової взаємодії НБУ і банків, зокрема оперативного антикризовоговтручання НБУ у діяльність банків;
-      механізмівризик-менеджменту у напрямі врахування взаємопов’язаних ризиків;
-      механізмівкорпоративного управління, що забезпечують прозорість і привабливість банківдля зовнішніх інвесторів та прозорість фінансової політики підприємства-позичальника;
-      механізміврозподілу і перерозподілу ліквідності (розвиток міжбанківського ринку,розширення переліку об’єктів застави, збільшення термінів рефінансування,проведення довгострокових РЕПО тощо);
-      посиленнябанківського регулювання у спосіб доповнення його лібералізованих елементівнормами пруденційного нагляду і контролю, насамперед в сфері розрахункупоказників адекватності капіталу, вдосконалення управління ліквідністю іпов’язаними ризиками;
-      проведеннядиференційованого рейтингування установ та інструментів;
-      вдосконаленняметодів розкриття учасниками ринку інформації про ризики;
-      розробкасистеми індикаторів, яка зможе сигналізувати про ймовірність виникнення кризи уфінансовому секторі економіки;
-      укладеннядоговорів з центральними банками інших країн, які мають великі банки в Україні,з метою координації діяльності, обміну інформацією та можливого фінансування.
2. Напрацювання механізмів заміщення зовнішніх ресурсіввнутрішніми:
-      розвитокмеханізмів і розширення обсягів довгострокового рефінансування банківськоїсистеми, що дозволить не лише компенсувати потребу банків у зовнішніхзапозиченнях, а й збільшити роль процентних чинників регулювання грошовоїпропозиції;
-      створенняспеціальних державних фондів для підтримки ліквідності банків та з метоюподолання кризових ситуацій на ринку, зокрема для викупу цінних паперів;
-      збільшеннякількості банків, які мають право на отримання ліквідності у кризових вситуаціях;
-      подовженнятермінів погашення наданої ліквідності для окремих груп фінансових установ;
-      розбудовамеханізмів надання державних фінансових гарантій комерційним банкам,компенсації частини збитків по кредитах, виданих іншим кредитним організаціям,у яких була відкликана ліцензія;
-      розвитокмеханізмів державної підтримки спрямування ресурсів банківської системи надовгострокове інвестиційне кредитування, формування механізмів залучення наінвестиційні цілі фінансових ресурсів із позабанківського обігу (в т. ч. коштівгромадян);
-      форсованенарощування пропозиції довгострокових фінансових ресурсів на внутрішньомуринку, зокрема з використанням пенсійних накопичень, що потребує реформипенсійної системи.
3. Розширення спектра інструментів, що стимулюватимутьзаощадження населення і одночасно обмежуватимуть динаміку споживчих кредитів, а саме:
-      розширеннялінійки депозитних внесків, зокрема з індексованою (плаваючою ставкою);
-      розглядможливості тимчасового гарантування державою вкладень індивідуальних інвесторіву цінні папери у розмірі номіналу;
-      розвитокспецифічних банківських інструментів (зокрема, позичково-заощаджувальнихрахунків, що дозволять накопичувати кошти з більшою величиною максимальнозастрахованої суми;
-      введеннясистеми страхування на ринку колективних інвестицій.
4. У сфері валютно-курсової політики:
-      перехід донового сценарію регулювання Національним банком України валютного курсу,ключовими ознаками якого має стати концентрація зусиль на створенні належнихінституційно-організаційних умов для розвитку ринкових засад курсоутворення;раціональнішого використання валютних коштів, посилення мотивації суб’єктіввалютних відносин до підтримання збалансованих валютних позицій і страхуваннявалютних ризиків;
-      вдосконаленняполітики валютних інтервенцій у напрямі підвищення її узгодженості з процентноюполітикою;
-      прискоренийрозвиток строкового сегменту валютного ринку та системи інструментівстрахування валютних ризиків;
-      активнішевикористання гнучкого валютного курсу за призначенням – як компенсаторанегативних зовнішніх шоків та засобу підтримки конкурентоспроможностітоваровиробників;
-      перехід увалютному регулюванні до фактичної «прив’язки» курсу гривні до «кошика валют» –до складу кошика могли б увійти, зокрема, долар США, євро, фунт ВеликоїБританії, швейцарський франк, юань КНР, тощо.
Аналіз основних важелів та шляхівдемпфінування наслідків світової фінансової кризи в банківській системі Українина прикладі ВАТ АБ «Укргазбанк» показує, що шляхами відновлення фінансовоїстійкості та платоспроможності для банку було застосування наступних двохважелів:
-      стабілізаційнерефінансування з боку НБУ;
-      рекапіталізаціябанку з відновленням короткострокової бази ресурсів за рахунок додатковоїемісії акцій і знаходження або приватного інвестора, або держави.
При реалізації цих шляхіввідновлення фінансової стійкості на першому етапі в 4 кварталі 2008 року ВАТ АБ«Укргазбанк» отримав стабілізаційний кредит в 1,2 млрд. грн. від Національногобанку України під заставу акцій статутного фонду, тобто фактично власністьбанку є закладеною в Національному банку України (беззаставні стабілізаційнікредити НБУ не надає за законом).
На другому етапі в березні 2009року Укргазбанкуухвалили рішення про пропозицію державі увійти до акціонерного капіталукредитно-фінансової установи при додатковій розширеній емісії акцій.
В першій половині червня 2009 урядом було націоналізовано три«проблемні» банки: «Укргазбанк», «Родовід Банк» та «Київ». Загалом буловитрачено 9.57 млрд. гривен. Мінфін надрукував ОВДП, ними уряд сплатив забанки, а потім за ці державні облігації банки отримають «живі» кошти в НБУ. ВУкргазбанку уряд отримає 84.21 % акцій за 3.2 мільярди гривень, в «РодовідБанку» — 99.97 % за 2.809 мільярди, і в банку «Київ» — 99.93 % за 3.563мільярди.
Таким чином, результати дослідження магістерської роботи напротязі 2009 року мають практичне впровадження в червні 2009 року.
Практична цінність результатів магістерської роботи полягає увиявленні об’єктивного рівня «глибини» банківської кризи 2008 2009 рр. вУкраїні та обґрунтуванні ефективності застосування ряду фінансових важелівстабілізаційного та рекапіталізаційного рефінансування банків Національнимбанком та урядом України, що підтверджується практикою та може бути використаноспеціалістами антикризового менеджменту в даній галузі.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАНЬ1. Закон України „Про банки ібанківську діяльність” від 7 грудня 2000 року N 2121III // Із змінами ідоповненнями, внесеними Законами України станом від 16 листопада 2006 року N358V – офіційна електронна копія документу на Інтернет-сайті www.ligazakon.com.ua,20092. Закон України “ПроНаціональний банк України” від 20 травня 1999 року N 679XIV // Із змінами ідоповненнями, внесеними Законами України станом від 10.01. 2002 року N 2922III –офіційна електронна копія документу на Інтернет-сайті www.ligazakon.com.ua,20093. Закон України “Про цінніпапери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 року N 3480IV – офіційнаелектронна копія документу на Інтернет-сайті www.ligazakon.com.ua, 20094. Методичні рекомендаціїщодо організації та функціонування систем ризик менеджменту в банках України //Постанова Правління Національного банку України від 02.08.2004 № 361– офіційнаелектронна копія документу на Інтернет-сайті: www.ligazakon.com.ua, 20095. Положення про регулюванняНаціональним банком України ліквідності банків України // Постанова ПравлінняНаціонального банку України від 26 вересня 2006 року N 378 – офіційнаелектронна копія документу на Інтернет-сайті www.ligazakon.com.ua, 20096. Про затвердженняІнструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні // ПостановаПравління Національного банку України від 28 серпня 2001 року N 368 (Із змінамиі доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку Українистаном від 30 грудня 2008 року N 476) – офіційна електронна копія документу наІнтернет-сайті www.ligazakon.com.ua, 20097. Про затвердження Положенняпро порядок формування і використання банками резерву для відшкодуванняможливих втрат від дебіторської заборгованості // Постанова Правління Національного банку України від 13грудня 2002 року N 505 ( Із змінами і доповненнями,внесеними постановою Правління Національного банку України від 11 листопада2005 року N 425) – офіційна електронна копія документу на Інтернет-сайті www.ligazakon.com.ua,20098. Про затвердження Положенняпро порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами// Постанова ПравлінняНаціонального банку України від 2 лютого 2007 року N 31 ( Із змінами і доповненнями, внесеними постановою ПравлінняНаціонального банку України від 23 липня 2008 року N 211) – офіційна електроннакопія документу на Інтернет-сайті www.ligazakon.com.ua, 20099. Про затвердження Положенняпро порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втратза кредитними операціями банків // ПостановаПравління Національного банку України від 6 липня 2000 року N 279 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановамиПравління Національного банку України станом від 1 грудня 2008 року N 406) –офіційна електронна копія документу на Інтернет-сайті www.ligazakon.com.ua,200910. Про затвердженняПоложення про порядок формування обов'язкових резервів для банків України // Постанова Правління Національного банку України від16 березня 2006 року N 91 ( Із змінами і доповненнями,внесеними постановою Правління Національного банку України від 2 квітня 2008року N 88)11. Про затвердження Правилрезервування коштів за залученими уповноваженим банком депозитами і кредитами(позиками) в іноземній валюті від нерезидентів // Постанова Правління Національного банку України від 18червня 2008 року N 171 (Із змінами і доповненнями,внесеними постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008року N 217) – офіційна електронна копія документу на Інтернет-сайті www.ligazakon.com.ua,200912. Порядок резервуваннякоштів за сформованими резервами за кредитними операціями в іноземній валюті зпозичальниками, у яких немає джерел надходження валютної виручки // ПостановаПравління Національного банку України від 29 грудня 2008 р. N 473 – офіційнаелектронна копія документу на Інтернет-сайті www.ligazakon.com.ua, 2009
13. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович,М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А.М. Герасимовича. —К.: КНЕУ, 2004. — 599 с.
14. Анализ экономических систем: основные понятия теории хозяйственного порядка иполитической экономики/ Ред. А. Шюллер, Х.Г. Крюссельберг. 6е изд., доп. и испр.М.: Экономика, 2006. 348 с.
15. Арістова А.М., Шульга Н.П. Фінансовий менеджмент у банку.Опорний конспект лекцій – К: КНТЕУ, 2007. 123 с.
16. Багратян Г.А., Кравченко І.С. Світова криза та Україна:проблеми й нові підходи до фінансового регулювання // журнал Міністерствафінансів України «Фінанси України», №4, 2009. С. 33–41
17. Барановський О.І. Предтечі фінансових криз // журналМіністерства фінансів України «Фінанси України», №3, 2009. С. 3–22
18. Богомолов О.Т.Мировая экономика в век глобализации: учебник / О.Т. Богомолов. М.: Экономика,2007. 364 с.
19. Боннер, Уильям.Судный день американских финансов. Мягкая депрессия XXI в. / У. Боннер, Э.Уиггин; [пер. с англ. Б. С. Пинскер; наук. Ред. Ю. В. Кузнецов]. Челябинск:Социум, 2008. 402 с.
20. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник/С.Я. Боринець. 2ге вид., переробл. і допов… К.: Знання, 2006. 494 с.
21. Вожжов А.П. Про причини створення регіональних резервнихвалют і зміни у світовій валютній системі // журнал Міністерства фінансівУкраїни «Фінанси України», №3, 2009. С. 56–65
22. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил,інструментів СОТ: Монографія / Кер. авт.кол і наук. ред. Т.М. Циганкова. —К.: КНЕУ, 2003. — 660 с.
23.Горбач Л.М. Міжнародні економічні відносини:підручник / Л. М. Горбач, О.В. Плотніков. К.: Кондор, 2009. 266 с.
24. Гринспен, Алан.Эпоха потрясений: Проблемы и перспективы мировой финансовой системы / АланГринспен; [пер. с англ. Т. Гутман и др.]. М.: Альпина Бизнес Букс, 2008. 496 с.
25. Дорошенко І. В. Теоретико-методологічні основи концепціїрозвитку фінансових ринків в умовах ринкової кризи // Фінанси України. – 2009. №3.– С.7789
26. Едронова В. Світова криза та її можливі наслідки длявітчизняної фінансової системи // Фінансовий ринок України. – 2008. №10 (60). –С. 68
27. Економічна теорія. Політекономія: підручник / ред. В. Д. Базилевич. 6тевид., переробл. і доповн. К.: ЗнанняПрес, 2007. 720 с.
28. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник/За ред. С.П. Кузика. – Львів: Світ, 2002. – 672 с.
29. История мировой экономики: учебник для студ. вузов / под ред. Г. Б. Поляка; А.Н. Марковой.– 2е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ, 2007. – 672 с.
30. Калач Г.М. Вплив фінансовоїглобалізації на фондовий ринок України//Фінанси України.2009.№1. С.115121
31. Кальченко Т.В. Глобальна економіка: методологіясистемних досліджень: Монографія/ Т.В. Кальченко. К.: КНЕУ, 2006. 248 с.
32. Ковалев В.В.Финансовый менеджмент: теория и практика / В. В. Ковалев. 2е изд., перераб. идоп. М.: Проспект, 2008. 1010 с.
33. Козик В.В. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник/ В.В. Козик,Л.А. Панкова, Н.Б. Даниленко. 6те вид., стер… К.: Знання, 2006. 407 с.
34. Корнєєв В. Криза на фінансових ринках: перші підсумки тапрогнози // Фінансовий ринок України. – 2009. №2 (64). – С. 58
35. Луцишин З., Луцишин О. Тенденції світового фінансовогоринку, економічна криза та інтеграційний курс України // Фінансовий ринокУкраїни. – 2008. №11 (61). – С. 611
36. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения:Учебник/ Под ред. Л.Н. Красавиной. – М.: Финансы и статистика, 1994. – 592 с.
37. Міжнародні фінанси: навчальний посібник / О.М. Мозговий,Т.Оболенська, Т.В. Мусієць; За заг. ред. дра екон. наук, проф. О.М. Мозгового.— К.: КНЕУ, 2005 – 600 c.
38. Міжнародні фінанси: підручник/ за ред. Рогача О.І – К.: Либідь, 2003 – 784с.
39. Панасенко Г. Основні напрямизабезпечення стабільності банківської системи України на шляху інтеграції усвітовий фінансовий простір // Журнал«Схід» № 1 (92), січень-лютий 2009 р. – С.3236
40. Пахомов С. Ю. Глобальна конкуренція: нові явища, тенденції та чинникирозвитку: монографія / С.Ю. Пахомов; М-во освіти і науки України, Держ. вищ.навч. заклад «Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана». К.: КНЕУ,2008. 224 с.
41. Порошенко П. Українська економіка напередодні світовоїрецесії // Персонал Плюс, № 36 (288),17 23 вересня 2008 року. – С.12 16
42. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку, К.: КНЕУ,2004, 466с. РезніковаТ.О. Міжнародніфінанси: Навчальний посібник/ Т.О. Резнікова. Х.: ХНЕУ, 2006. 232 с.
43. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: навч. посібник / К.С. Солонінко; Мвоосвіти та науки України, Житомирський держ. технол. Ун-т. К.: Кондор, 2008. 382с.
44. Стукало Н.В. Оцінювання стану розвитку фінансовоїглобалізації: особливості для України // // Фінансовий ринок України. – 2006. №11. – с. 81100
45. Татаренко О.В. Глобальні трансформації світовихфінансових ринків та їхні чинники // Держава та регіони. Наук. зб., №1 / Відп.ред. Л.Ю.Мельник. Запоріжжя: ЗІДМУ, 2003. С. 320325.
46. Татаренко О.В. Міжнародні фінансові відносини як механізмперерозподілу світового багатства // Стратегія розвитку України. Наук. зб., №34/ Відп. ред. О.П. Степанов. К.: НАУ, 2004. – С. 8490
47.Українаі світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / А.С. Філіпенко, В.С. Будкін,А.С. Гальчинський та ін. – К.: Либідь, 2002. – 470 с.
48. Уманців Ю.М. Глобальні фінансові виклики: світовий досвідта українські реалії // журнал Міністерства фінансів України «Фінанси України», №1, 2009. С. 73–85
49. Федякина Л.Н.Международные финансы: Учебное пособие/ Л.Н. Федякина. СПб.: Питер, 2005. 560с.
50. Фінансова енциклопедія / [О.П. Орлюк, Л.К. Воронова, І.Б. Заверухата ін.]; за заг. ред. О.П. Орлюк; Академія правових наук України. К.: ЮрінкомІнтер, 2008. 471 с.
51. Шелудько Н.М., Шкляр А.І. Фінансові кризи на ринках, щорозвиваються: теоретичні й емпіричні аспекти аналізу // журнал Міністерствафінансів України «Фінанси України», №2, 2009. С. 3–21
52. Щибиволок З.І. Аналіз банківської діяльності: Навчальний посібник/ З.І.Щибиволок; Відп. за вип. С.І. Шкарабан. К.: Знання, 2006. 312 с
53. Якунін С. Джерела сучасної фінансової кризи // Фінансовийринок України. – 2008. №12 (67). – с. 2629
54. www.ereport.ru Аналітичнийпортал «Мировая экономика»
55. www.bank.gov.ua Офіційнийсайт Національного банку України
56. www.kmu.gov.ua Офіційний сайтКабінету Міністрів України
57. http:/www.ukrstat.gov.ua Офіційнийсайт Держкомстату України
58. www.europa.eu.int/comm/eurostat Статистичний офіс ЄС (Євростат) Statistical Office of the European Communities(Eurostat)
59. www.ukrdzi.com.ua/ Український дослідницький, інформаційний та експертний центр в галузіміжнародної торгівлі Держзовнішінформ ДЗІ (DZI)
60. http:/www.aub.com.ua Офіційний Інтернетсайт Асоціаціїбанків України
61. www.ukrgazbank.com.ua Офіційний Інтернет-сайт ВАТАБ «Укргазбанк», 2009
62. www.cisstat.com/rus/ – ОфіційнийІнтернет-сайт статистичного комітету СНД, 2009

ДОДАТКИ
Додаток А
Основні соціально-економічні показники економічного розвитку
України та країн Співдружності Незалежних Держав
Таблиця А.1
Відносний рівень показників економічного розвитку країн СНД усічні-квітні 2009 року (в % до січня-квітня 2008) [62] Валовий внутрішній продукт (у постійних цінах) Промислова продукція (у постійних цінах) Перевезення вантажів підприємствами транспорту (без трубопроводів) Роздрібний товарооборот (у постійних цінах; всі канали реалізації) Індекси цін виробників промислових товарів Індекси споживчих цін Грошові доходи населення Грошові видатки населення на покупку споживчих товарів і послуг Азербайджан 104,3 100,5 99,7 108,1 61,1 106,5 117,21) 120,31) Вірменія 90,3 88,9 84,2 102,52) 94,1 102,3 … … Білорусь 101,2 96,4 89,1 105,5 120,4 115,2 120,93) 112,83) Грузія4) 102,15) … … … … 102,5 … … Казахстан 94,96) 95,2 91,4 94,82) 71,6 108,8 … … Киргизстан 100,5 84,4 107,9 100,8 112,9 115,3 … … Молдова … 74,3 36,8 95,92)7) 96,5 102,3 … … Росія 90,28) 85,1 76,4 97,82) 94,9 113,6 112,5* 110,4* Таджикистан 102,9 88,1 106,4 114,5 85,8 110,0 113,13) 116,33) Туркменістан … … … … … … … … Узбекистан9) 107,93) 109,93) … 118,33) … … … … Україна … 68,1 67,6 85,6 114,3 119,1 137,41)5) 135,21)5) У середньому по країнах СНД* 91 84 80 97 96 114 … …
________
1) По методології Системи національних рахунків.
2) Без обороту підприємств харчування.
3) I квартал 2009 в % до I кварталу 2008.
4) Дані з офіційного сайту Департаменту статистики МінекономрозвиткуГрузії ( www.statistics.ge ).
5) 2008 в % до 2007.
6) Індекс випуску продукції по базових видах економічноїдіяльності, обчислювальний на основі даних про зміну фізичного обсягувиробництва продукції сільського господарства, видобутку корисних копалин, щообробляють виробництв, виробництва й розподіли електроенергії, газу й води,будівництва, транспорту, роздрібної й оптової торгівлі (по Казахстану включаючизв'язок).
7) Торгуючі організації.
8) Оцінка Мінекономрозвитку Росії (дані з офіційного сайту www.economy.gov.ru. ).
9) Дані по Узбекистану приводяться на основі офіційноїпублікації Державного комітету Республіки Узбекистан по статистиці на сайті www.stat.uz.
/>Таблиця А.2
Основні макроекономічні показники розвитку України у 1998 2009роках (в % допопереднього року/кварталу) [62]/> 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 (1 квартал) Валовий внутрішній продукт 98,1 99,8 105,9 109,2 105,2 109,6 112,1 102,7 107,3 107,9 102,1 ... Продукція промисловості 99,0 104 112 114 107 116 112 103 106 110 97 68,1 Продукція сільського господарства 90 93 110 110 101 89 120 99,9 103 94 118 101,7 Інвестиції в основний капітал 106 100,4 114 121 109 131 128 102 119 130 1051) 60,5 Перевезення вантажів 92 92 100 103 104 116 105 98 109 108 99,6 66,9 Роздрібний товарообіг 95 96 106 115 116 120 120 122 126 129 118 88,2 Індекси цін виробників промислової продукції 113 131 121 109 103 108 120 117 110 120 136 117,3 Індекси споживчих цін 111 123 128 112 101 105 109 114 109 113 125 120,4 Експорт у країни Співдружності 75 77 138 104 94 138 142 126 118 147 128 56,4 Експорт в інші країни 98 99 121 115 117 125 142 98 109 119 141 62,6 Імпорт із країн Співдружності 80 85 119 110 102 128 132 112 119 127 132 55,1 Імпорт із інших країн 94 75 116 117 115 144 120 139 130 141 148 49,5