Міністерствоосвіти та науки України
Міжнароднийгуманітарний університет
Факультет:Економіки та менеджменту
Кафедра:Економіки та міжнародних економічних відносин
Спеціальність:Міжнародні економічні відносини
Реферат
Подисципліні: Міжнародні комерційні угоди та розрахунки
Натему: Конвенція ООН про незалежні гарантії та резервні акредитиви
Виконала:
студентка 5 курсу
Ігнатова І.В.
Перевірила:
Вішліна Р.І.
Одеса2010
Вступ
Гарантія — цеспосіб забезпечення виконання зобов’язань, відповідно до якого банк-гарантприймає на себе грошове зобов’язання перед бенефіціаром сплатити кошти запринципала в разі невиконання останнім своїх зобов’язань у повному обсязі абоїх частину в разі пред’явлення бенефіціаром вимоги. Гарантія не залежить відосновного зобов’язання.
Акредитив — вигляд розрахунків, при яких банк, що діє за дорученням платника про відкриттяакредитиву і відповідно до його вказівки (банк — емітент), зобов'язавсявиробити платежі одержувачеві засобів або сплатити, акцептувати або врахуватиперевідний вексель або дати повноваження іншому банку (виконуючому банку)виробити платежі одержувачеві засобів або сплатити, акцептувати або врахуватиперевідний вексель. Найчастіше вживаються так звані документарні акредитиви.
Гарантії таакредитиви на сьогоднішній день дуже широко застосовуються в міжнароднійпрактиці, і для цього була прийнята Конвенція Організації Об’єднаних Націй про незалежнігарантії та резервні акредитиви.
КонвенціяОрганізації Об’єднаних Націй про незалежні гарантії та резервні акредитивипередбачає, що для цілей Конвенції зобов’язання означає незалежне зобов’язання,під яким у міжнародній практиці розуміється незалежна гарантія чи резервнийакредитив і яке видається банком або іншою установою або особою(„гарантом/емітентом”), сплатити бенефіціару певну суму за простою вимогою абоза вимогою з представленням інших документів, де вказано що платіж має бутипроведений за будь-яких умов.
В тлумаченні цієїКонвенції повинні враховуватися її міжнародний характер і необхідністьзабезпечення одноманітності у її застосуванні, а також дотримання сумлінності вміжнародній практиці незалежних гарантій і резервних акредитивів.
1. Значення тавиди гарантії
Гарантія — цеспосіб забезпечення виконання зобов'язань згідно з якими Банк-гарант приймає насебе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовому вигляді)оплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань вповному обсязі або в частині, в разі надання бенефіціаром вимоги платежу ідотриманням вимог, передбаченими гарантією. Зобов'язання банка-гаранта передбенефіціаром не залежать від основного зобов'язання принципала (його закінченнячи недійсність), навіть якщо посилання на таке зобов'язання є в текстігарантії.
Гарантія — цеспосіб забезпечення виконання зобов’язань, відповідно до якого банк-гарантприймає на себе грошове зобов’язання перед бенефіціаром сплатити кошти запринципала в разі невиконання останнім своїх зобов’язань у повному обсязі абоїх частину в разі пред’явлення бенефіціаром вимоги. Гарантія не залежить відосновного зобов’язання.
Види гарантій:
за цілями:
- платіжнагарантія (це гарантія здійснення принципалом платежу на користь бенефіціара);
- гарантіяавансового платежу;
- тендернагарантія (це гарантія, яка надається організатору тендера щодо виконанняособами, які беруть участь у тендері, своїх зобов’язань);
- гарантіяповернення кредиту та інші;
за умовами:
— відклична табезвідклична (відклична – це гарантія, умови якої можуть бути в будь-який часзмінені і вона може бути відкликана банком-гарантом за заявою принципала);
— умовна ібезумовна (умовна – це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушенняпринципалом свого зобов’язання, забезпеченого гарантією, сплачує коштибенефіціару);
— зарезидентністю бенефіціара:
— бенефіціар-резидент;
— бенефіціар-нерезидент;
— зазабезпеченням:
— забезпечені;
— незабезпечені.
А тепер мирозглянемо деякі з них більш детальніше.
1. Гарантіяпропозиції або конкурсна (тендерна) гарантія (Bid Bond)
Таке гарантійнезабезпечення найчастіше потрібно при проведенні міжнародних відкритих тендерів.Якщо фірма бере участь у такому тендері, то разом із своєю пропозицією вонаповинна подати гарантію пропозиції. Гарантія пропозиції забезпечує виплатугарантованої грошової суми:
- у випадкузняття учасником тендера своєї пропозиції до закінчення терміну дії цієїпропозиції;
- у випадкувідмови учасника тендера прийняти запропоноване замовлення (контракт);
- увипадку, якщо після перемоги у тендері учасник не вніс забезпечення виконанняконтракту після його підписання шляхом заміну гарантії пропозиції гарантієювиконання.
Сума гарантіїпередбачається в умовах тендера. За звичай складає 1—5 % від загальної сумиподаної пропозиції.
Звичайно такігарантії є короткостроковими і термін дії визначається часом до підписаннядоговору або відкриття гарантії виконання. Але покупцю може знадобитися дляоцінки тендерів більше часу, на який він спочатку розраховував. Коли такетрапляється, оферентів (тобто осіб, що роблять пропозицію) просять продовжитистрок дії своїх гарантій. При цьому не варто недооцінювати ризики, пов’язані зподібного роду продовженням гарантій (можливі зміни на ринку й у структурі цін,вплив інфляції і т п.).
2. Гарантіявиконання (Performance Bond)
На підставігарантії виконання банк, за дорученням продавця, зобов’язується виплатитибенефіціару гарантовану суму у випадку невиконання постачальником своїхдоговірних зобов’язань по постачанню або виконання їх не відповідно додоговору.
Сума гарантіїпередбачається в контракті. Найчастіше складає від 5 % до 20 % загальної сумиконтракту.
Гарантія вповному об’ємі діє аж до повного виконання контракту. Строк дії гарантіївиконання може складати до 2-х і більше років.
3. Гарантіяавансового платежу (Advance Payment Guarantee)
Умови платежу привиконанні великих експортних замовлень в більшості випадків передбачаютьавансову оплату покупцем закупівель сировини і вартості виробництва. Однакпокупець може погодитися на таку передоплату тільки після одержання авансовоїгарантії, що передбачає повернення суми авансового платежу у випадкуневиконання продавцем своїх контрактних зобов’язань по постачанню.
Сума гарантіїдорівнює сумі авансового платежу або передоплати. На відміну від гарантіївиконання, сума авансової гарантії повинна автоматично зменшуватися пропорційновартості виконаних часткових постачань. Як правило, виконання постачань можнапідтвердити шляхом використання пов’язаного з ними акредитиву.
Строк діїавансової гарантії повинний бути обмежений таким чином, щоб він минав іззавершенням постачання предмета договору.
Авансовагарантія, як правило, видається до одержання передплати, однак вона повиннанабирати сили тільки після надходження такої передплати. Таке положення поможливості завжди необхідно вказувати в гарантії.
4. Платіжнагарантія на випадок несплати (Payment Guarantee)
Призначення даноїгарантії — забезпечити виконання будь-яких платіжних претензій продавця повідношенню до покупця в частині виплати контрактної ціни в межах обумовленогодля цього терміна. Гарантія може видаватися як гарантія повної оплатипостачання товару або виконання послуг. Оплата вимоги по гарантії звичайноробиться на підставі письмової заяви бенефіціара, що він поставив товари, алене одержав оплату в термін платежу. Інша можливість використання платіжноїгарантії полягає в частковому забезпеченні, наприклад, річного контракту напостачання споживчих товарів або виконання послуг, укладеного між покупцем тапродавцем. Це гарантійне зобов’язання банку діє до повного виконання річногоконтракту і використовується тільки у тому випадку, якщо покупець товару або послугне сплатив суму обумовленої щомісячної плати.
5. Резервнийакредитив (Standby Letter of Credit)
Резервнийакредитив можна використовувати замість гарантії пропозиції, гарантії виконанняабо авансової гарантії, а також натомість платіжної гарантії; він також служитьзабезпеченням платежу у випадку невиконання третьою стороною договірногозобов’язання. Порядок використання резервного акредитиву регламентується«Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів».
Текст акредитивавідповідає прийнятим нормам укладання документарних акредитивів, алевідрізняється тим, що:
використанняданого інструмента передбачено тільки у випадку невиконання договірногозобов’язання по постачанню товару або виконання послуг
у якості доказуневиконання договірного зобов’язання досить відповідної заяви одержувачарезервного акредитива разом із копіями товарно-транспортних документів.
Одним з видівзабезпечення можна вважати контргарантію – це гарантія, яку надаєбанк-контргарант. Контргарантія має закінчуватись пізніше строку дії самоїгарантії. За надання гарантії стягується комісійна винагорода або з принципала,або з бенефіціара. Для резидентів гарантія надається лише в національнійвалюті.
2. Суть акредитиву та його види
Акредитив — вигляд розрахунків, при яких банк, що діє за дорученням платника про відкриттяакредитиву і відповідно до його вказівки (банк — емітент), зобов'язавсявиробити платежі одержувачеві засобів або сплатити, акцептувати або врахуватиперевідний вексель або дати повноваження іншому банку (виконуючому банку)виробити платежі одержувачеві засобів або сплатити, акцептувати або врахуватиперевідний вексель. Найчастіше вживаються так звані документарні акредитиви.
Акредитив (letter of credit) — це зобов'язання банку виробити на проханняі відповідно до вказівок імпортера платіж експортерові.
Документарний акредитив — це зобов'язання банку сплатити вартість товару(послуг) бенефіціару (продавцеві) за умови вистави продавцем в банк документів,оформлених в повній відповідності з умовами акредитиву.
У практиці міжнародних розрахунків використовуються різні видиакредитивів:
· відзивніі безвідзивні;
· підтвердженіі непідтверджені;
· перевідні(трансферабельні);
· револьверні(поновлювані);
· покриті інепокриті;
· документарніі грошові;
· резервні.
Відзивний акредитив може бути змінений або анулюваний банком-емітентом убудь-який момент без попереднього повідомлення бенефіціара. У зв'язку з цим вміжнародній торгівлі в основному застосовуються безвідзивні акредитиви, які неможуть бути анулювані або змінені без згоди всіх зацікавлених сторін.
Підтверджені акредитиви мають на увазі додаткову гарантію платежу з бокуіншого банку, що не є емітентом. Банк, що підтвердив акредитив, переймає насебе зобов'язання оплачувати документи, відповідні умовам акредитиву, якщобанк-емітент відмовиться зробити платіж. У міжнародній практиці акредитиви, щовідкриваються банком імпортера, зазвичай підтверджує банк експортера.
Перевідний акредитив передбачає можливість здобуття грошей не лишеекспортером, але і по його вказівці іншими юридичними особами.
Револьверний акредитив використовується в розрахунках за постійні крупніпостачання, здійснювані зазвичай по графіку, зафіксованому в контракті. Такіакредитиви можуть передбачати автоматичне відновлення суми акредитиву квоти)через певний час або після кожного використання.
Покритими називаються акредитиви, при відкритті яких банк-емітентперераховує власні кошти платника (або наданий йому кредит) в розпорядженнябанку постачальника на окремий балансовий рахунок на весь термін діїзобов'язань банку-емітента. Непокритий акредитив може відкриватися привстановленні між банками прямих кореспондентських стосунків. В цьому випадкувиконуючому банку надається право списувати всю суму акредитиву з рахункубанку-емітента, що ведеться у нього.
Розрізняють також документарні акредитиви, виплати з яких обумовленіпредставленням комерційних і фінансових документів, і грошові акредитиви, які єіменним документом, що містить доручення про виплату грошей одержувачевіпротягом певного терміну при дотриманні вказаних в нім умов. Документарнийакредитив — найбільш вигідна форма розрахунків для експортера завдякинадійності платежу і прискоренню здобуття експортної виручки.
У 1983 р. Міжнародна торгівельна палата видала переглянуті Уніфікованіправила і звичаї для документарних акредитивів, які регламентуютьправовідносини сторін по цій формі розрахунків.
Резервний акредитив — це спеціальний вигляд акредитиву, що представляєгарантію платежу експортерові або його банку. Він виставляєтьсябанком-емітентом за дорученням імпортера і забезпечує платіж в разі невиконанняімпортером своїх зобов'язань.
У кожному акредитиві повинні міститися наступні реквізити:
- найменуванняі адреса експортера і його банка;
- відміткапро те, чи є акредитив відзивним або безвідзивним (у останньому випадку маєбути вказана тривалість акредитиву);
- сумаакредитиву;
- виглядвідвантажувальних документів;
- кількість,ціна і точне позначення товару;
- умовипостачання;
- максимальнийтермін постачання.
Акредитив з моменту його відкриття розглядається як самостійна операція,незалежна від контракту, на якому вона заснована.
Акредитив вигідний експортерові, оскільки забезпечує йому:
- надійністьрозрахунків (обіцянка банку на оплату);
- швидкістьрозрахунків (здобуття грошей після відвантаження товару);
- можливістьздобуття додаткового фінансування під відкритий і підтверджений акредитив.
Для імпортера, при акредитивній формі розрахунків також підвищуєтьсянадійність постачання товару, але в той же час йому це менш вигідно, оскількивін:
- платитьбанку за відкриття акредитиву;
- відкриваєакредитив до постачання товару («заморожує» свої гроші або платить за кредит).
Найбільш вигідним і надійним для експортера є документарний акредитив,який часто застосовується в зарубіжній практиці.
3. Особливості Конвенції ООН пронезалежні гарантії та резервні акредитиви
Конвенція Організації Об’єднаних Націй про незалежні гарантії та резервніакредитиви передбачає, що для цілей Конвенції зобов’язання означає незалежнезобов’язання, під яким у міжнародній практиці розуміється незалежна гарантія чирезервний акредитив і яке видається банком або іншою установою або особою(„гарантом/емітентом”), сплатити бенефіціару певну суму за простою вимогою абоза вимогою з представленням інших документів відповідно до будь-якихдокументраних умов зобов’язання, що вказують або з яких слідує, що платіж маєбути проведений через невиконання будь-якого зобов’язання чи настання іншогозобов’язання, або в сплату за позичені чи авансовані грошові кошти або якплатіж будь-якої строкової заборгованості принципала або іншої особи. Конвенція про незалежні гарантії ірезервні акредитиви була прийнята 11 грудня 1995 року.
Конвенціяпро незалежні гарантії і резервні акредитиви
Наводяться витяги з Конвенції
Розділ І. Сфера застосування
Стаття 1. Сфера застосування
1. Ця Конвенція застосовується до міжнародного зобов'язання, про якеговориться в статті 2:
a) якщо комерційне підприємство гаранта/емітента, в якому виданозобов'язання» розміщене в державі, яка договорюється, або
b) якщо норми міжнародного приватного права посилають до права держави,яка договорюється, якщо тільки зобов'язання не виключає застосування Конвенції
2. Ця Конвенція застосовується також до міжнародного акредитива, що неохоплюється статтею 2, якщо в ньому прямо вказано, що він підпадає під дію цієїКонвенції,
3. Положення статей 21 і 22 застосовуються до міжнародних зобов'язань,згаданих у статті 2 незалежно від пункту 1 цієї статті.
Стаття 2. Зобов'язання
1. Для цілей цій Конвенції зобов'язання означає незалежне зобов'язання,під яким у міжнародній практиці розуміється незалежна гарантія або резервнийакредитив і яке видається банком або іншою установою або особою(«гарантом/емітентом»), сплатити бенефіціару певну або визначну суму на простувимогу або на вимогу з представленням інших документів відповідно до будь-якихдокументарних умов зобов'язання, вказуючих або з яких виходить, що платіжналежить внаслідок невиконання якого-небудь зобов'язання або настання іншоїобставини, або на сплату за позикові чи авансовані грошові кошти, або як платіжу погашення будь-якої термінової заборгованості принципала/наказодавця абоіншої особи.
2. Зобов'язання може бути видане:
a) на прохання або інструкції клієнта («принципала/наказодавця»)гаранта/емітента;
b) за інструкцією іншого банку, установи або особи («інструктуючоїсторони»), що діє на прохання клієнта («принципала/наказодавця») цієїінструктуючої сторони; або
c) за дорученням самого гаранта/емітента.
3. У зобов'язанні може передбачатися платіж у будь-якій формі, включаючи;
a) платіж у вказаній валюті або розрахунковій одиниці;
b) акцепт переказного векселя (тратти);
c) платіж на відстроченій основі;
сі) передачу обмовленої одиниці вартості.
4. У зобов'язанні може обмовлятися, що бенефіціаром є сам гарант/емітент,коли він діє на користь іншої особи.
Стаття 3. Незалежність зобов'язання
Для цілей цієї Конвенції зобов'язання є незалежним у випадках, колизобов'язання гаранта/емітента перед бенефіціаром:
а) не залежитьвід наявності або дійсності основної операції або якого-небудь іншогозобов'язання (включаючи резервні акредитиви або незалежні гарантії, зокремапідтвердження або контргарантії); або
b) не визначається якою-небудь умовою, не вказаною в зобов'язанні, абоякою-небудь майбутньою невизначеною дією або подією, за винятком представленнядокументів або Іншої подібної дії чи події в рамках сфери діяльностігаранта/емітента.
Стаття 4. Міжнародний характер зобов'язання
1. Зобов'язання є міжнародним, якщо вказані в зобов'язанні комерційніпідприємства будь-яких двох з наступних осіб розмішені в різних державах:гарант/емітент, бенефіціар, принципал/наказодавець, інструктуюча сторона,підтверджуюча сторона.
2. Для цілей попереднього пункту:
a) якщо в зобов'язанні вказано більш за одне комерційне підприємствопевної особи, відповідним комерційним підприємством є те, яке має найтіснішийзв'язок із зобов'язанням;
b) якщо в зобов'язанні не вказано комерційне підприємство певної особи,але вказано його постійне місцепроживання, це місцепроживання вважаєтьсядостатнім для визначення міжнародного характеру зобов'язання.
Розділ II. Тлумачення
Стаття 5. Принципи тлумачення
При тлумаченні цієї Конвенції повинні враховуватися її міжнароднийхарактер і необхідність забезпечити одноманітність у її застосуванні і дотриманнясумлінності в міжнародній практиці незалежних гарантій і резервних акредитивів.
Стаття 6. Визначення
Для цілей цієї Конвенції і якщо інше не вказане в положеннях цієїКонвенції або не потрібне відповідно до контексту:
a) «зобов'язання включає «контргарантію» і «підтвердження зобов'язання;
b) «гарант/емітент включає «контргаранта» і «підтверджуючу сторону;
c) «контргарантія означає зобов'язання, що видається гарантові/емітентуіншого зобов'язання його інструктуючою стороною і що передбачає платіж напросту вимогу або на вимогу з представленням інших документів відповідно добудь-яких документарних умов зобов'язання, вказуючих або з яких виходить, щоплатіж по такому іншому зобов'язанню був затребуваний від особи, що видала цеінше зобов'язання, або здійснений ним;
d) «контргарант»означає особу, що видає контргарантію;
е) «підтвердження зобов'язання означає зобов'язання, видане на додаток дозобов'язання гаранта/емітента за дорученням гаранта/емітента і що надаєбенефіціару право за своїм вибором затребувати платіж у підтверджуючої сторонизамість гаранта/емітента на просту вимогу або на вимогу з представленням іншихдокументів відповідно до будь-яких документарних умов підтвердженогозобов'язання без збитку для права бенефіціара затребувати платіж у гаранта/емітента;
f) «підтверджувальнасторона означає особу, яка доповнює зобов'язання підтвердженням;
g) «документ означає повідомлення, зроблене у формі, що дає змогузабезпечити повну реєстрацію інформації, що міститься в ньому.
Розділ III. Формаі зміст зобов'язання
Стаття 7. Видача,форма і безвідкличність зобов'язання
1. Видачазобов'язання відбувається в той момент і в тому місці, коли й де зобов'язаннязалишає сферу контролю відповідного гаранта/емітента.
2.Зобов'язання може бути видане в будь-якій формі, яка дозволяє забезпечити повнуреєстрацію тексту зобов'язання і провести посвідчення достовірності його
джерела за допомогою загальновизнаних засобів або процедури, узгодженоїміж гарантом/емітентом і бенефіціаром.
3. Вимога платежу може пред'являтися відповідно до умов зобов'язання змоменту його видачі, якщо в зобов'язанні не вказано іншого терміну.
4.Зобов'язання є безвідкличним з моменту видачі, якщо в ньому не вказано, що воноє відкличним.
Стаття 8. Зміна
1. Зобов'язання може бути змінене тільки у формі, вказаній у самомузобов' язанні, або, у відсутність такої вказівки, у формі, вказаній у пункті 2статті 7.
2. Якщо інше не обумовлене в зобов'язанні або іншим чином не узгодженеміж гарантом/емітентом і бенефіціаром, зобов'язання вважається зміненим змоменту видачі зміни, якщо бенефіціар наперед дав на нього дозвіл.
3. Якщо інше не обумовлене в зобов'язанні або іншим чином не узгодженеміж гарантом /емітентом і бенефіціаром, тоді як бенефіціар наперед не давдозволу на яку-небудь зміну, зобов'язання вважається зміненим, тільки колигарант/емітент отримає повідомлення про згоду бенефіціара на зміну у формі,вказанійу пункті 2 статті 7.
4. Зміназобов'язання не зачіпає прав і обов'язків принцюіала/наказодавця (абоінструктуючої сторони) або підтверджувальної сторони зобов'язання, якщо тількитака особа не дає згоди на цю зміну.
Стаття 9. Передача права бенефіціара вимагати платежу
1. Правобенефіціара вимагати платежу може бути передане, тільки якщо це дозволено взобов'язанні, а також тільки в тому об'ємі і таким чином, як це дозволено взобов'язанні
2. Якщозобов'язання визначене як дозволене до передавання і прямо не указується, чипотрібна згода гаранта/емітента або іншої уповноваженої особи на фактичнепередавання, ні гарант/емітент, ні будь-яка інша уповноважена особа незобов'язані здійснювати передавання, інакше як у тому обсязі і таким чином, наякі вони прямо дали свою згоду.
Стаття 10. Поступка надходжень
1. Якщоінше не обмовлене в зобов'язанні або іншим чином не узгоджене між гарантом/емітентомі бенефіціаром, бенефіціар може поступитися іншій особі будь-якиминадходженнями, на які він може мати або може отримати право згідно іззобов'язанням.
2. Якщогарант/емітент або інша особа, зобов'язана провести платіж, отримуєповідомлення, що йде від бенефіціара, у формі, вказаній у пункті 2 статті 7, проздійснення ним безвідкличної поступки, платіж цесіонарію звільняє боржника вобсязі його платежу від відповідальності за цим зобов'язанням.
Стаття 11. Припинення права вимагати платежу
1. Право бенефіціара вимагати платежу за зобов'язанням припиняється,коли:
a) гарант/емітент отримав заяву бенефіціара про звільнення відвідповідальності у формі, вказаній у пункті 2 статті 7;
b) бенефіціар ігарант/емітент висловили згоду на припинення зобов'язання у формі, вказаній узобов'язанні, або, за відсутності такої вказівки, у формі, вказаній у пункті 2 статті7;
с) сума зобов'язання була сплачена, за винятком випадків, колизобов'язання передбачає автоматичне відновлення або автоматичне збільшення цієїсуми чи іншим чином передбачає продовження дії зобов'язання;
а) термін дії зобов'язання закінчується відповідно до положень статті 12.
2. Узобов'язанні може бути вказано чи гарант/емітент і бенефіціар можуть іншимчином домовитися про те, що повернення документа, який містить зобов'язання,гарантові/емітенту або дотримання процедури, функціонально еквівалентноїповерненню документа в разі, коли зобов'язання, видане в непаперовій формі,необхідне для припинення права вимоги платежу саме по собі або в поєднанні зоднією з подій, указаних у підпунктах а і b пункту 1 цієї статті. Протеутримання будь-якого такого документа бенефіціаром після припинення прававимоги платежу відповідно до підпункту з або (пункту 1 цієї статті у жодномувипадку не зберігає за бенефіціаром яких-небудь прав за зобов'язанням.
Стаття 12. Закінчення терміну дії
Термін дії зобов'язання закінчується:
a) після настання дати закінчення терміну дії, яка може бути обумовленакалендарною датою або останнім днем фіксованого терміну, вказаного взобов'язанні, за умови, що, якщо дата закінчення терміну дії є неробочим днем умісці знаходження комерційного підприємства гаранта/емітента, в якому виданозобов'язання, або іншої особи або в іншому місці, вказаному в зобов'язанні дляцілей представлення вимоги платежу, термін дії закінчується в перший наступнийробочий день;
b) якщо закінчення терміну дії залежить згідно із зобов'язанням відздійснення якої-небудь дії або настання події, що не входить до сферидіяльності гаранта/емітента, — коли гаранта/емітента інформують про те, що діяабо подія мала місце на підставі представлення документа, вказаного для цієїмети в зобов'язанні, або, якщо такий документ не вказаний, на підставіпосвідчення бенефіціаром того, що така дія або подія мала місце;
c) якщо в зобов'язанні не вказана дата закінчення терміну дії або якщоздійснення вказаної дії або настання події, від яких залежить закінченнятерміну дії, ще не встановлено шляхом представлення необхідного документа ідата закінчення терміну дії не вказана додатково, — після шести років з дативидачі зобов'язання.
Розділ IV. Права, обов'язки і заперечення
Стаття 13. Визначення прав і обов'язків
1. Права і обов'язки гаранта/емітента і бенефіціара, що випливають іззобов'язання, визначаються умовами, встановленими в зобов'язанні, включаючиконкретно згадані в ньому правила, загальні умови або звичаї, а також положенняцієї Конвенції.
2. При тлумаченні умов зобов'язання і врегулюванні питань, не охопленихумовами зобов'язання або положеннями цієї Конвенції, враховуютьсязагальновизнані міжнародні правила і звичаї практики незалежних гарантій ірезервних акредитивів.
Стаття 14. Стандарт поведінки і відповідальність гаранта/емітента
1. При виконанні своїх обов'язків за зобов'язанням і цією Конвенцієюгарант/ емітент діє сумлінно і проявляє розумну обачність, належним чиномвраховуючи загальновизнані стандарти міжнародної практики незалежних гарантійабо резервних акредитивів.
2. Гарант/емітентне може бути звільнений від відповідальності за недобросовісні дії або за грубунедбалість.
Стаття 15. Вимога
1. Будь-яка вимога платежу за зобов'язанням пред'являється у формі,вказаній у пункті 2 статті 7, і відповідно до умов зобов'язання.
2. Якщо інше не обумовлене в зобов'язанні, вимога і будь-яке посвідченняабо інший документ, потрібний за зобов'язанням, представляєтьсягарантові/емітенту протягом терміну, в який може бути пред'явлена вимогаплатежу, в місці видачі зобов'язання.
3. Вважається, що при вимозі платежу бенефіціар засвідчує, що його вимогане є недобросовісною і що не присутній жоден з елементів, згаданих у підпунктаха, b і с пункту 1 статті 19.
Стаття 16. Розгляд вимога і супроводжувальних документів
1. Гарант/емітент розглядає вимогу і будь-які супроводжувальні документивідповідно до стандарту поведінки, вказаного в пункті 1 статті 14. Привизначенні того, чи відповідають ці документи за зовнішніми ознаками умовамзобов'язання і чи узгоджуються вони один з одним, гарант/емітент належним чиномвраховує міжнародний стандарт практики незалежних гарантій і резервнихакредитивів.
2. Якщо інше не обмовлене в зобов'язанні або іншим чином не узгоджене міжгарантом/емітентом і бенефіціаром, гарантові/емітенту надається розумнийтермін, проте не більше семи робочих днів, що відлічуються з наступного дняпісля дня отримання вимоги і будь-яких супроводжувальних документів, для:
a) розгляду вимоги і будь-яких супроводжувальних документів;
b) ухвалення рішення про платіж;
c) напрями відповідного повідомлення бенефіціару, якщо ухвалюєтьсярішення не проводити платіж.
Повідомлення, згадане в підпункті «с» вище, якщо інше не обумовлене взобов'язанні або іншим чином не узгоджене між гарантом/емітентом ібенефіціаром, скеровується за допомогою електронних засобів зв'язку або, якщоце неможливо, інших оперативних засобів, і в ньому вказується підстава длявирішення не проводити платежу.
Стаття 17. Платіж
1. З урахуваннямстатті 19 гарант/емітент проводить платіж на вимогу, представленому відповіднодо положень статті 15. Після визначення відповідності вимоги платежу умовамзобов'язання платіж проводиться негайно, якщо тільки в зобов'язанні не обумовленовідстрочення платежу, і в цьому випадку платіж проводиться в обмовлений термін.
2. Будь-якийплатіж на вимогу, не відповідний положенням статті 15, не зачіпає правпринципала/наказодавця.
Стаття 18. Залік
Якщо інше необумовлене в зобов’язанні або іншим чином не узгоджене між гарантом/емітентом ібенефіціаром, гарант/емітент може провести платіж за зобов’язанням шляхомвикористання права заліку вимог, за винятком будь-якої вимоги, що поступиласяйому принципалом/наказодавцем або інструктуючої стороною.
Стаття 19.Виключення із зобов’язання проводити платіж
1. Якщо абсолютноочевидно, що:
а) який-небудьдокумент не є справжнім або був підроблений;
b) платіж не належить на підставі, вказаній у вимозі і допоміжнихдокументах; або
c) з урахуванням вигляду і мети зобов'язання для вимоги не є достатніхпідстав, гарант/емітент, діючи сумлінно, має по відношенню до бенефіціара правоприпинити платіж.
2. Для цілей підпункту з пункту 1 цієї статті вимога не має достатніхпідстав у таких випадках:
a) обставина або ризик, на випадок яких зобов'язання повинне булозабезпечити бенефіціар, безперечно, не виникли;
b) основне зобов'язання принципала/наказодавця оголошене недійсним судомабо арбітражем, якщо тільки в зобов'язанні не вказано, що така обставинаохоплюється ризиком, на випадок якого видано зобов'язання;
c) основне зобов'язання, безперечно, було виконане задовільним длябенефіціара чином;
d) виконання основного зобов'язання явно перешкодила умисна неправомірнаповедінка бенефіціара;
е) при пред'явленні вимоги по контргарантії бенефіціар цієїконтргарантії, діючи як гарант/емітент зобов'язання, до якого належить цяконтргарантія, недобросовісно проводить платіж.
3. У обставинах, згаданих у підпунктах а, b і с пункту 1 цієї статті,принципал/наказодавець має право на тимчасові судові заходи згідно зі статею20.
Розділ V. Тимчасові судові заходи
Стаття 20. Тимчасові судові заходи
1. У разі, коли на підставі заяви принципала/наказодавця або інструктуючоїсторони можна зробити висновок, що існує велика вірогідність того, що у вимозі,яка пред'явлена або імовірно буде пред'явлена бенефіціаром, наявна одна зобставин, вказаних у підпунктах а, b і с пункту 1 статті 19, суд на підставібезпосередніх наявних у його розпорядженні вагомих доказів може:
a) видати попередній наказ, що забороняє бенефіціару приймати платіж,включаючи наказ про затримання гарантом/емітентом засобів за зобов'язанням, або
b) видати попередній наказ про блокування надходжень за зобов'язанням,сплачених бенефщіару, з урахуванням того, що відсутність такого наказу могла бзаподіяти принципалу/наказодавцеві серйозний збиток.
2. При видачі попереднього наказу, згаданого в пункті 1 цієї статті, судможе зажадати від особи, що клопоче про такий наказ, представити такий видзабезпечення, який суд визнає необхідним.
3. Суд не може видати попередній наказ, про який мовиться в пункті 1 цієїстатті, на підставі якого-небудь заперечення проти платежу, іншого, ніжзаперечення, вказані в підпунктах а, b і с пункту 1 статті 19, або в разівикористання зобов'язання в злочинних цілях.
Розділ VI.Колізія норм права
Стаття 21. Вибірзастосовного права
Зобов'язаннярегулюється правом, вибір якого:
a) обумовлений в зобов’язанніабо випливає з умов зобов’язання; або
b) іншим чином узгоджений міжгарантом ( емітентом і беніфіциаром.
Стаття 22.Визначення застосовного права
У відсутністьвибору права відповідно до статті 21 зобов’язання регулюються правом держави,де розміщене комерційне підприємство гаранта/емітента, в якому зобов’язаннябуло видане.
Висновок
гарантіяакредитив конвенція зобов'язання
Міжнароднірозрахунки здійснюються банківськими установами. У зв’язку з цим зорганізаційно-технічного погляду міжнародні розрахунки — це регулювання платежівза грошовими вимогами і зобов’язаннями, які виникають між суб’єктамизовнішньоекономічної діяльності.
Основнимисуб’єктами міжнародних розрахунків є експортери та імпортери, а також банки, щоїх обслуговують. Усі вони вступають у відповідні відносини, які пов’язані зрухом товаророзпорядчих документів і операційним оформленням платежів. Прицьому провідна роль у міжнародних розрахунках належить банкам.
Існуютьдокументарні та недокументарні форми міжнародних розрахунків. Акредитив тагарантія відносяться до документарних розрахунків, і завдяки таким формамрозрахунків дуже зручно купувати та продавати товари на міжнародному ринку.
Списоквикористаних джерел
1. КозакЮ.Г., Логвінова Н.С. Міжнародні комерційні угоди та розрахункинормативно-правове регламентування. — К: ЦУЛ, 2010 – 646 с.
2. http://www.terrabank.com.ua/korporativnym_klntam/dokumentarn_operats/garantja/
3. http://www.business09.com.ua/?p=51
4. http://capitaltimes.com.ua/slovar/show/id/46