Зовнішньоекономічнізв'язки Росії з закордонними країнами
Зміст
Вступ
1. Особливості інтеграції Росії в систему міжнароднихекономічних відносин
2. Росія ісвітова організація торгівлі (СОТ)
3. Економічні відносини Росії з регіональні інтеграційніугруповання
4.Розвиток світових господарських зв'язків Росії
Висновок
СписоклітературиВступ
Однією з відмінних особливостей світового господарствадругої половини XX століття є інтенсивний розвиток міжнародних економічних відносин(МЕВ). Відбувається розширення і поглиблення економічних відносин між країнами,групами країн, економічними угрупованнями, окремими фірмами та організаціями. Удосконалюєтьсяі перебудовується механізм реалізації МЕВ. Ці процеси проявляються в поглибленніміжнародного поділу праці, інтернаціоналізації фінансово-економічних зв'язків, глобалізаціїсвітового господарства, збільшенні відкритості національних економік, їх взаємнодоповнення і зближенні, розвитку і зміцненні регіональних міжнародних структур.
Характерно, що всі ці процеси взаємодії, зближення,співробітництва носять суперечливий, діалектичний характер. Діалектика міжнароднихекономічних відносин полягає в тому, що прагнення до економічної незалежності, зміцненнюнаціональних господарств окремих країн приводить у результаті до все більшої інтернаціоналізаціїсвітового господарства, відкритості національних економік, поглибленню міжнародногоподілу праці.
1. Особливості інтеграції Росії всистему міжнародних економічних відносин
Кінець XX — початок XXI століття є періодом формуваннянової системи світового господарства з властивою їй ієрархією тих чи інших національнихекономік у міжнародному поділі праці (МРТ), на міжнародному ринку капіталів, ресурсів.
Процес інтеграції України у світове господарство,її затвердження як рівноправного учасника в системі міжнародних економічних відносину міжнародному поділі праці знаходиться на самому початку. Незважаючи на формальнерозширення на початку 90-х років участі в МЕВ частка Росії у світовій економіціі ступінь її залучення до міжнародного розподілу праці поки не тільки не зростає,а скорочується. Так, наприклад, питома вага російської зовнішньої торгівлі у міжнароднійторгівлі, різко знизився на початку 90-х років, в кінці 90-х років становив трохибільше 1%. Структура її експорту носить переважно сировинний характер. На початковійстадії знаходяться процеси легального вивезення капіталу, організації спільних підприємств,вільних економічних зон, міжнародні інтеграційні процеси. Тільки близько однієїчверті російської економіки «зав'язано» на зовнішні ринки. Проблема інтеграціїУкраїни у світове економічне співтовариство досить складна й різноманітна. Передумовамидо її вирішення можуть стати:
проходження Росією основних ступенів розвитку економікиринкового типу, які свого часу минули економічно більш розвинуті країни;
відновлення порушених зв'язків, економічна інтеграціяв рамках СНД (спочатку в рамках будь-якої його частини) і, відповідно, спільне вступєдиним блоком у світове господарство.
Одночасно з цими процесами повинна здійснюватисявироблення механізму взаємодії з промислово розвиненими, країнами, що розвиваються,міжнародними економічними організаціями, регіональними торгово-економічними блокамиі угрупованнями. Очевидно, що все це вимагає чимало часу і зусиль.
Для подолання розриву, що відокремлює Росію відсвітових лідерів, полегшення тягаря і скорочення часу переходу до ринкової економіки,інтеграції у світове господарство необхідно:
1. Встановлення стабільного політичного режиму.
2. Розвиток і вдосконалення ринкового механізмугосподарювання, адекватного російських умов.
3. Всебічне залучення та ефективне використанняіноземних інвестицій шляхом створення сприятливого інвестиційного клімату, відповіднодо вимог відкритої економіки з російською специфікою.
4. Проведення активної зовнішньоторговельної політики,що поєднує експорто орієнтованість виробництва з імпорто заміщенням.
5. Стимулювання економічного розвитку по шляхунауково-технічного прогресу.
На думку багатьох фахівців Росія має низку специфічнихрис, переваг, Дозволяють інтегруватися у світове господарство, зайняти належне місцев системі міжнародних економічних відносин.
До цих рис відносять:
1. Розвинену науково-технічну базу.
2. Високий ступінь забезпеченості сировиною таенергоресурсами, їх відносну дешевизну.
3. Високий кадровий потенціал, особливо у сферіточних наук, інженерно-технічній галузі. Формується і нове покоління російськихпідприємців, управлінців, інших кваліфікованих фахівців.
4. Досить високий показник "індексу людськогорозвитку". Він враховує ВВП на душу населення, очікувану тривалість життя ірівень освіти. Слід визнати, що з початку 90-х років "індекс людського розвитку"у Росії скоротився майже вдвічі. Якщо в 1990 р. з цього одного з найважливіших показниківстану товариства, прийнятому ООН, Росія займала 33-е місце, то в 1996 р. — вже 57-е.Однак це далеко не останнє місце. Набагато гірше з цим показником у Китаї (108-емісце), Єгипті (106-е місце), Туреччини (84 місце). Лідируючі місця займають Канада,США, Японія. Записуючи в актив Росії вищеназвані фактори, слід, однак, пам'ятати,що успіх процесу інтеграції у світове господарство будуть визначати не стільки саміфактори, скільки те, наскільки ефективно вони будуть використовуватися.
Освоюючи світовий ринок, Росія повинна здійснювативиборчу і поетапну політику. Вибірковість полягає в чіткому визначенні власних пріоритетів.Зокрема, у перевазі зусиль з побудови вільної соціальної ринкової економіки усерединікраїни над зусиллями із зовнішньої відкритості. Необхідна планомірна послідовністьу розкритті свого народногосподарського комплексу зовнішнього світу. При цьому зовнішнявідкритість не повинна бути самоціллю, а покликана служити створенню ефективногоринкового механізму всередині країни.
Виробляючи стратегію інтеграції у світове господарство,слід враховувати зарубіжний досвід. Японія в повоєнний період, наприклад, виробилатаку політику: були виділені три найважливіші галузі економіки — вугільна, металургійна,текстильна; Вони вважалися визначальними у питаннях експорту-імпорту і внутрішньоїекономічної політики. Очевидно, російська економічна політика також повинна ґрунтуватисяна системі пріоритетів, провідних ланках економіки, галузях-локомотивах. Такимипріоритетними галузями російської економіки можуть стати лісопромисловий, нафтогазовийкомплекси, а також наукомісткі галузі, галузі високих технологій (у тому числі військових)і деякі інші.
Входження у світове ринкове господарство не буделегким. Промислово розвиненим країнам не потрібен новий сильний конкурент. За своємісце на міжнародному ринку Росії доведеться активно поборотися, одночасно відбиваючитаємні і явні спроби «прибрати Росію до рук» з боку провідних світовихдержав. У зв'язку з цим досить актуальною для нашої країни на шляху інтеграції усвітове господарство стає проблема економічної безпеки.
Забезпечення економічної безпеки полягає у зведеннідо мінімуму за все тих збитків, які може бути завдано російській економіці в результатідії факторів світової господарської кон'юнктури, міжнародної конкуренції, неефективнимидіями російських економічних суб'єктів на світових ринках.
2. Росія і світова організація торгівлі (СОТ)
Росія подала заявку на вступ до ГАТТ в червні 1993р. Після перетворення ГАТТ у Світову торговельну організацію підтвердила свій намірщодо вступу в цю організацію в грудні 1994 року. В даний час Росія має статус спостерігачау СОТ.
Угода про заснування СОТ вимагає від вступає країниприйняття на себе таких же зобов'язань, які вже взяли на себе країни-засновники.«Кожен член організації повинен забезпечувати відповідність своїх законів,нормативних та адміністративних актів його зобов'язаннями, взятими за угодами, щовходять до СОТ».
З членства у Світовій організації торгівлі можнавитягти ряд переваг.
По-перше, на Росію пошириться принцип режиму найбільшогосприяння. У результаті наша держава зможе скористатися постійно знижуються тарифамиінших країн. Вітчизняна продукція не буде потрапляти під дискримінаційні заходи.Росія зможе захищати свої торгові права від неправомірних дій інших країн під егідоюпроцедури вирішення спорів СОТ. За даними Міністерства зовнішньоекономічних зв'язківРосія за ступенем дискримінації знаходиться на другому місці у світі після Китаю.
За підрахунками фахівців, не будучи членом Всесвітньоїторгової організації, Росія щорічно з-за обмежень по допуску російських товарівна світові ринки, втрачає від 1 до 4 млрд. дол.
зовнішньоекономічна торгівля інтеграція росія
По-друге, вступ до Світової організації торгівлідопоможе розробити механізм допуску іноземного капіталу у фінансову сферу Росії.
По-третє, підвищиться роль стимулюючої та оздоровляючоїміжнародної конкуренції для російського виробника.
По-четверте, членство в СОТ дозволить отриматимитні пільги, полегшить доступ до кредитів, залучить інвесторів, отримання передовихтехнологій.
З іншого боку, вступивши до Світової організаціїторгівлі, Росія в значній мірі повинна, по-перше, лібералізувати свій зовнішньоторговельнийрежим, реалізуючи принципи вільної торгівлі з країнами-членами СОТ. Це може негативновплинути на її власне виробництво, підриваючи його і так невисоку конкурентоспроможність.
По-друге, Росія стане ще більш залежною від імпортногопродовольства. Лажі між промислово розвиненими країнами виникають протиріччя з приводувзаємних поставок сільськогосподарської продукції. Без підвищення імпортних митвитіснити імпорт з російського продовольчого ринку буде дуже складно.
По-третє, вступ до СОТ може призвести до загибелідостатньо конкурентоспроможною металургійної промисловості Росії внаслідок зниження(згідно з рішеннями Токійського раунду ГАТТ) на 30% митних тарифів на металургійнупродукцію.
По-четверте, страховий ринок може бути повністюзахоплений іноземними страховиками, що мають значно більший капітал, ніж вітчизняні,і розвинену інфраструктуру.
По-п'яте, наплив дешевого імпорту призведе до закриттяряду виробництв і наростання безробіття.
Слід також зазначити, що до вступу до Світовоїорганізації торгівлі Росія на двосторонній основі вже має режим найбільшого сприянняз усіма основними торговельними партнерами, що входять до ГАТТ / СОТ. ПриєднанняРосії до Світової організації торгівлі має служити засобом для забезпечення її зовнішніхекономічних інтересів в умовах глобалізації світової економіки. Головне, щоб цеприєднання не перетворилося на самоціль, і Росія не опинилася в підсумку беззахисноюперед потужним тиском інших країн-членів цієї організації.
3. Економічні відносини Росії з регіональніінтеграційні угруповання
У 90-ті роки Росія зробила суттєві кроки у налагодженніконтактів з провідними зарубіжними інтеграційними угрупованнями з різних напрямківекономічного співробітництва. Визначальним напрямом російської зовнішньої політикив ці роки були країни Західної Європи і, перш за все, країни Росія і ЄС.
Існують дві основні точки зору на відносини Росіїз ЄС. Прихильники однієї вважають цілком необхідним і можливим курс на всебічнезближення з ЄС для того, щоб у перспективі вступити в тісний економічний союз.
Згідно ст.237 Римського договору і ст. «О»Маастрихтського договору будь-яка європейська країна може претендувати на членствов Європейському Союзі. Представники іншої позиції вважають, що приєднання Росіїдо ЄС означатиме для нього «загибель, втрату керованості, розчинення».Здається, що в найближчій перспективі питання про можливість приєднання Росії доЄС не актуальне. Набагато більш насущні питання виконання угоди про партнерствоі співробітництво між Росією і ЄС, підписаного в середині 1994 р. і ратифікованоїв кінці 1996 р. Угода про партнерство та співробітництво (УПС) створює стійкий,побудований на основі міжнародного права, режим економічної взаємодії, що охоплює,в основному, всю торгівлю товарами між Росією і ЄС, транскордонну торгівлю послугами,рух капіталів, заснування та діяльність компаній.
Значення УПС полягає в тому, що в останні рокиЄС перетворився на головного партнера Росії в міжнародному співробітництві. У стратегічномуплані ЄС, який володіє потужним торговельно-промисловим і фінансовим потенціалом,і надалі відіграватиме провідну роль у російських зовнішньоекономічних зв'язках.ЄС виступає як серйозний імпортер енергетичних і сировинних товарів, що становлятьоснову сучасного російського експорту. На його частку припадає 35 відсотків товарообігуРосії.
Відповідно до Угоди про партнерство та співробітництводля товарів ЄС і Росії встановлюється національний режим. Це означає, що російськітовари на ринку ЄС і товари ЄС на ринку Росії не можуть обкладатися податками ізборами більш високими, ніж вітчизняні товари.
Відповідно до Угоди скасовуються кількісні обмеження(квоти) на ввезення в європейські країни російських товарів, за винятком текстилю,сталі, ядерних матеріалів, торгівля якими повинна регулюватися окремими угодами.
Угода зобов'язує Росію і ЄС забезпечувати адекватнийта ефективний захист прав на інтелектуальну та промислову власність.
За основними напрямками співпраці, обумовленимв угоді, ЄС буде надавати Росії підтримку через ТАСІС — провідну програму наданнясубсидій колишнім республікам СРСР і Монголії. Загальний обсяг коштів, наданих Росіїв 1991-1995 рр. в рамках ТАСІС, склав майже 800 млн. екю (тобто понад 1 млрд. дол.).У цілому Угода відкриває широкі можливості по зближенню Росії і ЄС, і її включеннюу світове господарство. Однак потрібно чимало обопільних зусиль, щоб у повному обсязіреалізувати ці можливості.
ЄС, формуючи свою політику по відношенню до Росії,розглядає її як важливу і самостійну силу в майбутній архітектурі Європи. ЄС зобов'язуєтьсясприяти незворотності їх економічних реформ, її інтеграції у світову економіку наоснові ринкових законів, якнайшвидшому прийняттю в СОТ та інші міжнародні економічніорганізації.
Напрямки та особливості цієї співпраці будуть багатов чому залежати як від розвитку та трансформації самого ЄС, так і від розгортанняпроцесів інтеграції в рамках СНД. На думку російських фахівців головним питаннямв економічних взаєминах Росії і ЄС в найближчому десятилітті стане створення зонивільної торгівлі та розробка механізму її функціонування.
Орієнтуючи свою зовнішньоекономічну політику навсемірне співробітництво з ЄС, Росія із середини 90-х років починає все більше увагиприділяти розвитку економічних відносин з іншими регіональними інтеграційними угрупованнями.І, перш за все, з Азіатсько-тихоокеанським регіоном, з АТЕС. У фізико-географічномувідношенні приналежність Росії до АТР незаперечна.
Із загального обсягу всередині регіонального товарообмінув країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону, оцінюваного приблизно в 2 трлн. дол,на частку Росії припадає близько 1%. Це не узгоджується з її статусом великої азіатсько-тихоокеанськоїдержави, не відповідає потенціалу її економіки. Європейська орієнтованість країнизаважала побачити на Сході нові реалії майбутнього світу.
Російські урядові, ділові, наукові кола берутьучасть у такій формі інтеграційної діяльності, як розробка і здійснення багатосторонніхпроектів. Це, наприклад, проект ПРООН з розвитку району річки Туманною на стикукордонів Росії, Китаю і КНДР, проект розвитку економічної зони Японського моря,проекти будівництва магістральних газопроводів, ліній передач і теле комунікацій,що проходять через території декількох країн, що вже розпочате силами міжнароднихконсорціумів освоєння нафтогазових ресурсів о. Сахалін і ін. Для російських східнихрегіонів дедалі важливішим стає регулювання міжнародної трудової міграції. У перспективіРосія повинна активізуватися на фінансовому ринку Азіатсько-тихоокеанського регіону.
Таким чином, Росія фактично бере участь в різнихформах інтеграційного процесу в Азіатсько-тихоокеанському регіоні, але ще доситьслабо впливає на організацію і регулювання цього процесу.
Інтеграція в АТР в рамках АТЕС може здійснюватисядля Росії за більш зручним правилами, ніж інтеграційні процеси з ЄС. При гіпотетичномувступі до ЄС Росія зобов'язана буде виконувати всі вимоги Союзу, вироблені без неї.АТЕС — молода, зростаюча угруповання. У ній допускається діяльність на основі індивідуальнихпланів країн, критерії членства також не універсальні. Тому, інтегруючись в Азіатсько-тихоокеанськийрегіон, Росія зберігає можливості відстоювати свої пріоритети, захищати інтересипри побудові інтеграційних механізмів.
У галузі міжнародного економічного співробітництваРосія стоїть перед непростим вибором. Йти прискореним шляхом по шляху все більштісних зв'язків із західноєвропейською інтеграційної угрупованням, не забуваючизростаючу перспективність економічної інтеграції в Східній Азії, або ж на першомуплані має бути процес реінтеграції колишніх республік Радянського Союзу, відновленняпорваних зв'язків з колишніми країнами СЕВ. Нинішня зовнішньоекономічна політикаРосії значною мірою свідчить про спроби поєднання цих двох підходів. Наскільки такідії виявляться успішними, покаже найближче майбутнє.4. Розвиток світових господарських зв'язківРосії
Нагальні завдання національного розвитку і реформуванняекономіки диктують необхідність розширення і поглиблення зовнішньоекономічних зв'язківРосії. Ці зв'язки повинні сприяти максимальному використанню переваг міжнародногоподілу праці. Курс на максимально можливе використання МРТ покликаний привести додиверсифікації зовнішніх економічних зв'язків.
Економічні інтереси Росії настільки складні і різноманітні,що належним чином їх можна забезпечити, лише розвиваючи співробітництво з самимирізними державами і групами країн. Зовнішньоекономічні зв'язки. Росії з країнами,що розвиваються постають як необхідна ланка в механізмі її зовнішніх відносин зкраїнами світу. Тим більше, що потенціал російських торгово-економічних зв'язківз багатьма країнами, що розвиваються в значній мірі не затребуваний.
Розширення економічного співробітництва Росії зкраїнами, що розвиваються тісно пов'язане зі зміцненням і розвитком експортногосектора на основі диверсифікації та облагородження його структури. Світовий досвідсвідчить, що реальні напрямки участі кожної країни в міжнародному поділі праці формуютьсялише через експортну орієнтацію. При цьому експортно орієнтованість країни сприяєстворенню і підтримці перш за все тих виробництв і структур, які вже володіють порівняльнимиперевагами чи можуть їх знайти згодом. А це, у свою чергу, сприяє більш повномуі ефективному використанню національних економічних ресурсів.
Сформована взаємно доповнюваність економік Росіїі низки країн, що розвиваються, порівняно невисока вимогливість їх ринків, взаємніінтереси і інші чинники перетворюють ці країни за багатьма позиціями в найбільшймовірних споживачів російської продукції. У свою чергу, багато країн розглядаютьтоварообмін з Росією як додатковий і альтернативне джерело в торговельно-економічнихзв'язках із Заходом.
За оцінкою російських фахівців, саме ринок держав,що розвиваються може стати базою для нарощування, облагородження структури та диверсифікаціїросійського експорту як в плані розширення географії експорту, так і його реальноготоварного виконання.
Найбільш сприятливі перспективи для розширенняросійського експорту в групі «нових індустріальних країн». При цьому можливенарощування як експорту сировини, так і готових виробів. Особливо великі потенційніможливості для експорту в країни, що розвиваються продукції обробної промисловостіРосії, в тому числі машин і устаткування. Непрямим підтвердженням може бути істотназбільшення попиту на всі види сировини і готових виробів в країнах, що розвиваються.Їхні сукупні закупівлі на світовому ринку в 70-80-ті роки зросли по сировині в 10разів, а по промислових виробів більш, ніж у 10 разів. Імпорт машин і устаткуванняріс ще більш високими темпами.
Важливим напрямком російського експорту в країни,що розвиваються повинен стати вивезення високотехнологічного комплектного обладнаннята пов'язаних з ним послуг, ліцензій, наукових ідей для їх спільного практичноговтілення та ін. Цей напрямок експорту Росії має бути орієнтоване на «нові індустріальнікраїни». З середини 90-х років Росія активізує процеси технічного сприяннякраїнам, що розвиваються. Основний обсяг робіт припав на Китай, Іран, Індію, Марокко,Кубу. У цих країнах введені в дію ряд енергетичних, металургійних і інших промисловихоб'єктів.
Традиційним напрямком експорту Росії в країни,що розвиваються повинні залишитися постачання озброєнь і військової техніки. Відхідз цього ринку Росії може бути на руку тільки її конкурентам на міжнародному ринкуозброєнь з промислово розвинених країн.
У 80-ті роки обсяг експорту радянської зброї формальнодосягав суми 15-20 млрд. дол. Однак реально в казну надходило близько 2 млрд. дол.У середині 90-х років на експорті озброєння і військової техніки Росія отримуваладо 3 млрд. дол. (на 1,1 млрд. дол. більше, ніж на початку 90-х років). Для порівняння:обсяг експорту зброї з США становить прімерно10 млрд. дол. на рік.
Важливу роль у нарощуванні російського експортув країни, що розвиваються за всіма товарними групами, а насамперед по промисловихвиробів, повинні зіграти інвестиції, спрямовані на створення і розвиток виробництв,орієнтованих на місцеві ринки, а також на експорт у треті країни. Мабуть, своє словов цьому плані повинні сказати що набирають силу в останні роки російські фінансово-промисловігрупи. Важливо вказати і на регіональну спрямованість російських інвестицій: в першучергу вони повинні направлятися в так звані полюси економічного зростання, в зонизі сприятливим інвестиційним кліматом (експортно-виробничі зони, різного роду вільніекономічні зони).
Орієнтуючись на експортну експансію в країни, щорозвиваються, слід не забувати, що існують значні можливості для розширення імпортуз них сировини, продовольства, споживчих товарів, техніки і технології і, звичайно,капіталу.
Проблеми, пов'язані з імпортом із країн, що розвиваються,вирішуються способами, давно здійснюваними промислово розвиненими країнами. Першза все, збільшення виробництва потрібної нам продукції шляхом створення в країнах,що розвиваються власних або спільних підприємств за участю місцевого капіталу. Другийшлях — раціоналізація імпорту шляхом переключення його з країн, що мають з Росієюпозитивний торговий баланс, на країни, які мають такий баланс від'ємний.
Досвід 90-х років показує, що в країнах, що розвиваються,перш за все в НІС, є можливість купувати широкий асортимент промислових виробів:одягу, взуття, товарів повсякденного попиту, електроніки та ін. Крім того, самеНІС Південно-Східної Азії можуть розглядатися як важливий джерело майбутніх капіталупотоків в економіку Росії. В Азіатсько-тихоокеанському регіоні зосереджено 60 відсотківсвітового інвестиційного потенціалу. Але частка азіатських інвестицій становилалише 1,5 відсотка у всьому обсязі капіталовкладень у Росію.
Азіатські банкіри давно придивляються до російськихможливостям. Члени Асоціації банків Азії виявили цікавість до 20 інвестиційним проектамв Росії, зокрема, у нафтопереробній, лісової промисловості та енергетиці. При успішномуході справ динаміка нарощування капітальних вкладень буде щорічно зростати.
Помітну роль у розширенні економічних зв'язківз країнами, що розвиваються має відіграти двох — і багатостороннє науково-виробничеспівробітництво, в процесі якого створюються матеріальні передумови для нарощуванняросійського виробництва та експорту. Така співпраця особливо з групою «новихіндустріальних країн», країн Перської затоки, з Китаєм та ін
Важливим чинником у розвитку економічного співробітництваз країнами, що розвиваються є їхній зовнішній борг СРСР, успадкований Росією, щоперевищує за деякими оцінками 130 млрд. дол. Усвідомлюючи практичну неможливістьповернення значної частини цього боргу ні в найближчій, ні у віддаленій перспективі,потрібно знаходити відповідні компроміси для повернення цього боргу товарами, послугами,різного роду поступками з боку країн, що розвиваються.
Для мобілізації можливостей і розвитку вже наявногопотенціалу економічних зв'язків з країнами, що розвиваються потрібна науково обґрунтованастратегічна лінія, підкріплювана конкретними практичними кроками щодо її реалізації.
Висновок
Процес інтеграції України у світове господарство,її затвердження як рівноправного учасника в системі міжнародних економічних відносину міжнародному поділі праці знаходиться на самому початку.
Проблема інтеграції України у світове економічнеспівтовариство досить складна й різноманітна. Передумовами до її вирішення можутьстати:
проходження Росією основних ступенів розвитку економікиринкового типу, які свого часу минули економічно більш розвинуті країни;
відновлення порушених зв'язків, економічна інтеграціяв рамках СНД (спочатку в рамках будь-якої його частини) і, відповідно, спільне вступєдиним блоком у світове господарство.
Одночасно з цими процесами повинна здійснюватисявироблення механізму взаємодії з промислово розвиненими, країнами, що розвиваються,міжнародними економічними організаціями, регіональними торгово-економічними блокамиі угрупованнями. Очевидно, що все це вимагає чимало часу і зусиль.
Список літератури
1. Гранберг А.Г. Основи регіональної економіки: Підручникдля вузів. М.: ГУ ВШЕ, 2000.
2. Лексин В.М. Швецов О.М. Держава та регіони: теоріяі практика державного регулювання територіального розвитку. М.: УРСС, 1997.
3. Орешин В.П., Потапов Л.В. Управління регіональною економікою.М.: ТЕИС, 2003.
4. Регіональна економіка / За ред. Т.Г. Морозової. М.:ЮНИТИ, 1998.
5. Проблеми територіального розвитку. Словник-довідник.Укладачі А.П. Сисоєв і І.В. Усов. М.: ТЕИС, 2003.
6. Регіональна економіка: Підручник / За ред. В.І. Відяпінаі Р31 М.В. Степанова. — М.: ИНФРА-М, 2007. — 666 с.
7. Фетисов Г.Г., Орешин В.П. Регіональна економіка і управління:Підручник. — М.: ИНФРА-М, 2006. — 416 с.