Зміст
Вступ
1. Роль і види митно-тарифних засобів ЗЕД
2. Важливість і значимість ділового спілкування. Форма й особливості ділового спілкування
3. Задача
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Міжнароднаторгівля, як і будь-який інший вид людської діяльності, не може здійснюватися управовому вакуумі. На сучасному етапі вона відбувається у межах досить чітковизначеного правового поля.
Протягом періодупісля Другої світової війни правова база між народної торгівлі була створеназначною мірою завдяки тривалим переговорам у рамках Генеральної угоди з тарифіві торгівлі.
Серед торговихзасобів ЗЕП найдавнішими і перевіреними є митно-тарифні. Їх основою є митнізбори, зведені в митні тарифи.
Митний збір — ценепрямий податок, який стягується з товарів, що ввозяться у країну абовивозяться з неї. Цей податок включається в ціну продажу, а тому оплачуєтьсяспоживачем товарів.
Митні збориіснували ще за часів, що передували створенню централізованої держави. Тодівони мали в основному фіскальний характер, оскільки їх основна мета полягала упоповненні скарбниці. У подальшому розвитку суспільства значення митних зборівяк інструмента ризику зменшується, а зростає їх роль як ефективного засобуздійснення торгової політики. Однак фіскальна функція митного зборузберігається. Нині частка надходжень від стягування митних зборів у прибутковійчастині бюджету становить у розвинених країнах близько 10-20%, а в тих, щорозвиваються, — ще більше.
1. Роль і види митно-тарифних засобівЗЕД
Економічна рольмитного збору:
«створюєвартісний бар'єр, що підвищує ціну імпортного товару. Мито є першим і частоєдиним чинником, що збільшує ціну товару при його переміщенні на внутрішнійринок країни;
»цілеспрямованозастосовуючи мито, держава може стимулювати розвиток певних галузей економіки.
Торгово-політичнароль митного збору:
«захищаєпевні галузі економіки від конкуренції іноземних товарів. Це не обов'язковомають бути слабші в економічному плані галузі або підприємства. Частонайзахищенішими є саме найрозвиненіші, монополізовані галузі. Мета такоїполітики — створити національним виробникам умови для отримання 11.1внутрішньому ринку монопольно високого прибутку як однієї з умов ефективноїдіяльності на зовнішньому ринку;
»широковикористовується як важіль тиску на конкурентів з метою примусити їх піти напевні поступки.
Після зниженнямита, у повоєнні роки під час переговорів у межах ГАТТ окремі економістизаявили, що роль митних зборів як торговельно-політичного засобу послабшала, щосвідчить про припинення протекціонізму. Зовні це схоже на правду: післяреалізації домовленостей, досягнутих під час «Токійського раунду», середнійрівень митного збору становив 4,9%. Після подальшого зниження в ході виконаннярішень «Уругвайського раунду» середній рівень митного збору неперевищував 3%.
На практиці справидещо інші. Проти твердження про припинення митного протекціонізму свідчить тойфакт, що на всіх раундах переговорів у межах ГАТТ одним з основних питань булапроблема зниження митних зборів. До того ж постійно виникають «митні війни».Крім того, останніми роками митні збори знижуються лінійно, але на окремітовари їх скасовують повністю, чим значною мірою і пояснюється низький середнійрівень обкладання.
Варто зазначити,що раніше митні збори були єдиним засобом, протекціонізму, тепер вони — один збагатьох інструментів цієї політики.
Угода про митнуоцінку була укладена у 1980 р. після Токійського раунду переговорів ГАТТ ізамінила громіздкі процедури і правила визначення митної вартості товарів.
Основна мета цієїугоди полягає в захисті інтересів чесних торгівців. Вона встановлює, що митніоргани за основу для нарахування мита беруть ціну, сплачену імпортером певноготовару за конкретною угодою. Це стосується угод, укладених як пов'язанимисторонами (related-party transactions) так і не пов'язаними сторонами (arms-lengthtransactions).
Міжнароднаторгівля знає кілька способів нарахування мита:
o адвалерний;
o специфічний;
o комбінований абозмішаний.
Види митних зборів.Оскільки митні збори стягують з різною метою, їх можна класифікувати за різнимиознаками. За цілями стягнення розрізняють такі митні збори:
o фіскальні,основною метою яких є збільшення фінансових надходжень до бюджету;
oпротекціоністські, що мають здебільшого торгово-політичну мету.
Необхіднозазначити, що важко встановити виразну відмінність між цими видами мита.
За об'єктомобкладення митні збори бувають такими:
o ввізними, абоімпортними, що стягуються з імпортованих товарів або під час випуску товарів змитних складів, розташованих всередині країни. Це найпоширеніший вид мита, якийпочали застосовувати раніше за інші; на нього припадає центр ваги в сучаснійторговій політиці;
o вивізними, абоекспортними, що стягуються з товарів при вивезенні їх за кордон. Їхторгово-політична роль полягає у зменшенні обсягу експорту певних товарів або уштучному підвищенні їх ціни. Цей вид мита часто використовують з фіскальноюметою, а також для вирівнювання низької ціни на внутрішньому ринку і високої — назовнішньому. Крім того, вивізне мито може стягуватися з товарів, в експортіяких країна є монополістом. Нині цей вид мита застосовують рідко;
o транзитними, щостягуються за провезення товару територією тієї чи іншої країни. Оскільки всідержави, як правило, зацікавлені у розширенні транзиту через їх територію, боце приносить великий дохід, цей вид мита застосовують дуже рідко і здебільшогоз фіскальною метою. Більшість країн вважають за краще стягувати різні транзитнізбори: дозвільні, гербові, статистичні, плату за провезення вантажів територієюсвоєї держави.
За способомстягнення митні збори поділяють на такі:
o специфічні, якіє певною сумою, що стягується із встановленої одиниці ваги, обсягу абокількості товару. Іншими словами, розмір мита залежить не від ціни, а відкількості товару, що вивозиться чи ввозиться;
o адвалерні, щовстановлюються у вигляді певного відсотка з ціни товару. Розмір цього митапрямо пропорційний ціні товару.
Якщо ціниколиваються, останні два види мита поводяться по-різному: у разі збільшенняціни сума, що сплачується як адвалерне мито, збільшується пропорційнопідвищенню вартості товару, тоді як специфічна залишається на попередньомурівні. Навпаки, у разі зниження цін сума, що сплачується як адвалерне мито,зменшується, а специфічна, як і раніше, залишається на тому самому рівні. Звідсидоходимо висновку: якщо ціни зменшуються, ефективнішим є специфічне мито, упротивному разі — адвалерне. Незалежність специфічного мита від ціни товарупозбавляє його певної еластичності й знижує ефективність його використання вторгово-політичних цілях.
Митний тариф — цесистематизований перелік товарів, що підлягають обкладанню митом при ввезенніїх на митну територію країни або при вивезенні з неї. Отже, митний тариф — цесистематизований за певною ознакою або ознаками перелік товарів, що підлягаютьмитному обкладанню, проти кожного з яких зазначено одну або кілька ставокмитних зборів.
Розрізняють дватипи митних тарифів: простий і складний.
Простий (одностовпчиковий)тариф передбачає для кожного товару одну ставку митних зборів, щозастосовується незалежно від країни походження товару. Такий тариф незабезпечує достатньої маневреності в митній політиці, а тому не відповідаєсучасним умовам боротьби на світовому ринку.
Складний (багатостовпчиковий)тариф щодо кожного товару встановлює дві або більше ставок мита.
Звичайно, найвищаставка — автономна. Вона називається також максимальною, або генеральною, ізастосовується щодо товарів, що походять з країн, з якими немає торговихдоговорів і угод.
Відтаквикористовується нижча, як правило конвенційна, ставка. Вона називаєтьсямінімальною і застосовується щодо товарів з країн, з якими укладено торговідоговори або угоди, і, що особливо важливо, яким надається національний режимнайбільшого сприяння.
Складні митнітарифи багатьох країн часто передбачають і особливо пільгові, преференційніставки мита. Вони застосовуються щодо певного кола країн з метою створеннязамкнених економічних угруповань, режимів асоціації, а також у торгівлі зкраїнами, що розвиваються. Преференційні ставки можуть і не виокремлюватися устовпчик. У цьому разі у вступній частині, що пояснює правила користуваннятарифом, можна зазначити, що для перелічених в особливому списку країнмінімальна ставка знижується на певну кількість відсотків у певну кількістьразів.
Крім ставок мита,розмір яких встановлюється заздалегідь, митні тарифи передбачають можливістьвведення додаткового, особливо високого антидемпінгового і карального мита. Їхрозмір у кілька разів перевищує максимальні ставки.
Виходячи зінтересів насичення внутрішнього ринку країни товарами на певний, як правило,обмежений період, може вводитися так зване сезонне мито. Найчастіше вонодозволяє ввезення з-за кордону сільськогосподарських товарів до моментудозрівання на певній території врожаю.
Розподіл товарівза митними тарифами є складним торгово-політичним завданням. Виокремлюючи певнітовари в товарні позиції, митні інститути служби можуть ефективніше гальмуватиїх імпорт або, навпаки, створювати пільги для товарів окремих країн. Іншимисловами, що дрібнішою є структура тарифу, то ефективніше він може бутивикористаний у протекціоністських цілях. З торгово-політичної практики відомобагато випадків, коли зі зміною структури тарифів різко підвищувався рівеньмитного захисту певних галузей. Це свідчить про те, що створення товарноїноменклатури митного тарифу є завданням швидше торгово-політичним, аніжтехнічним.2. Важливість і значимість діловогоспілкування. Форма й особливості ділового спілкування
Залежно від змістуу діловому спілкуванні можуть траплятися такі його взаємозв'язані види; товариське,приятельське, робоче, випадкове, професійне, формально-поверхове.
Зрозуміло, що відвиду ділового спілкування залежав зміст та відповідна поведінка сторін. Справжньоюкультурою ділового спілкування є уникнення приниження та образи партнера.
Історично склалисядва види ділового спілкування безпосереднє і опосередковане.
Безпосереднєспілкування — це мовне спілкування у найбільш розвиненому вигляді. Вонопідкріплюється мімікою жестами, інтонацією тощо. По суті, в цьому видіспілкування вся людська сутність стає своєрідним його «знаряддям» Спілкуваннясуттєво впливає на розвиток усіх потреб людини; в ньому завжди наявнийкомунікативний момент.
Опосередкованеспілкування виникло на основі безпосереднього. До нього відносять письмо (зауважимо:тут має місце втрата міміки, жестів, інтонації тощо), масові засобиінформування: газети, радіо, телебачення, книги, відео, комп'ютерна мережа,музичні записи тощо.
Уся системабезпосереднього і опосередкованого спілкування впливає на розвиток якособистості, так і взаємин між людьми. Останнє особливо важливе, бо в процесіспілкування людина «присвоює» ті багатства, які створені і притаманнііншим, і водночас привносить у цей процес те, що вона має з власного досвіду. Невипадковоговорять: 3 ким поведешся, від того і наберешся.
Особливостіділового спілкування. Ділове спілкування визначається як специфічна формаконтактів і взаємодії людей, які представляють не лише самих себе, а й своїорганізації. Воно включає обмін інформацією, пропозиціями, вимогами, поглядами,мотивацією з метою розв'язання конкретних проблем як всередині організації, такі за її межами, а також укладення контрактів, договорів, встановлення іншихвідносин між підприємствами, фірмами, організаціями.
Ділове спілкуванняна відміну від його інших видів має певні особливості, а саме:
наявність певногоофіційного статусу об‘єкту;
спрямованість навстановлення взаємовигідних контактів підтримку зв'язків між представникамивзаємозацікавлених організацій;
відповідністьпевним загальновизнаним і загальноприйнятим правилам;
передбачуваністьділових контактів, які попередньо плануються, визначається їх мета, зміст іможливі наслідки;
конструктивністьхарактеру взаємовідносин, їх спрямування на розв'язання конкретних завдань,досягнення певної мети, як правило, не виходячи за рамки певного кола;
взаємоузгодженістьрішень, домовленість та подальша організація взаємодії партнерів;
значущість кожногопартнера як особистості;
безпосереднядіяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що бентежать їх внутрішній світ.
Людина, якаспрямовує інформацію (комунікатор), і людина, яка її приймає (реципієнт), уділовому спілкуванні постійно міняються місцями, завдяки чому у людей, щоспілкуються, має бути однакове розуміння не тільки значень, а й змісту слів. Ефективнеділове спілкування — це не стільки обмін значеннями, скільки обмін думками. Більшетого, це пошук спільного рішення.
Фази спілкування. Діловеспілкування, як певний процес взаємодії людей, має свою стратегічну лінію,тактику проведення, а також певні фази. До фаз ділового спілкування відносятьсяпочаткова, основна і завершальна.
Початкова фаза — протягомякої встановлюють вихідні контакти, настроєність на спілкування, йде орієнтаціяв ситуації. У цій фазі постає завдання; спонукати ділового партнера доспілкування, зацікавити, створити максимальне поле для обговорення проблем. Туттакож оцінюється стан партнера, визначаються стратегія і тактика спілкування,вибирається певний тон взаємин, виявляється намір партнера і йде орієнтація врозподілі ролей.
Основна фаза — протягомякої реалізується певна послідовність дій, а саме: встановлюється проміжна такінцева мета спілкування, виконуються безпосередні мовні, немовні тадокументальні контакти, йде взаємний аналіз вихідних та проміжних пропозицій,пошук узгодження рішень, відбувається розподіл ролей за принципом «домінування-підпорядкування»,визначення перспектив спілкування.
Завершальна фаза — протягом якої формулюються підсумки ділової взаємодії, відбувається вихід ізконтакту, формуються основи для подальшої взаємодії.
Форми і функціїспілкування. Здійснюються ділові взаємини у двох формах: контакту та взаємодії.Контакт — це одиничний акт, в якому відсутня система узгодження дій партнерівстосовно один одного. Основу ж ділових взаємин партнерів складають не контакти,а їх взаємодія.
Взаємодія (інтеракція)- аспект спілкування, що проявляється в організації людьми взаємних дій,спрямованих на реалізацію спільної діяльності, досягнення певної вигідної обомсторонам мети. Під соціальною інтеракцією (від лат. іnteraction — взаємодія) розуміютьбезпосередню міжособистісну комунікацію (обмін символами), важливою особливістюякої визначається здатність людини «виконувати роль Іншого», Уявляти,як її сприймає партнер по спілкуванню, і відповідно інтерпретувати ситуацію таконструювати свої дії.
Змістом взаємодіїміж людьми є певна і специфічна для соціальної структури суспільства сукупністьекономічних, Правових, політичних відносин, які реалізуються у спілкуванні. Розрізняютьдва типи міжособистісної взаємодії співпраця (кооперація) і суперництво (конкуренція)залежать від обраної стратегії і тактики спілкування.
У процесіспілкування знаходять свій вияв своєрідна суперечність: з одного боку, людинапристосовується життя суспільства, засвоює його досвід, добуті людство науковіІ культурні досягнення, а з другого — відособлюється, формується їїіндивідуальна неповторність самобутність, що пояснюється його основнимифункціями
У спілкуванніпроявляються такі основні його функції:
Інформативно-комунікативна- з нею пов'язані усі процеси, які охоплюють сутність таких складниківспілкування, як передача-прийом інформації та відповідна реакція на неї.
Регулятивно-комунікативна- відбувається процес коригування поведінки, коли людина може вплинути намотиви, мету спілкування, програму дій, прийняття рішень.
Афективно-комунікативна- відбувається взаєморегуляція та взаємокорекція поведінки, здійснюєтьсясвоєрідний контроль над усією сферою діяльності партнера. Тут можутьреалізуватися можливості навіювання, наслідування, вживаються усі можливі засобипереконання.
Стратегія діловогоспілкування передбачає постановку певної цілі, яка стимулює волю учасникаспілкування, заставляє його діяти усвідомлено, інтенсивно, мобілізувати своїздібності, знання, досвід, уміти підпорядковувати свої сили досягненню цієїмети.
Тактика діловогоспілкування передбачає вибір певної моделі поведінки, яка в конкретній ситуаціїбуде найбільш сприятливою у досягненні поставленої мети. Ґрунтується тактикаспілкування на певних засадах, найважливішими з яких є:
наявність декількохваріантів поведінки в однотипній ситуації і вміння оперативно ними скористатись;
недопущенняконфронтації чи конфліктів з діловим партнером;
вміле використаннямеханізмів людської взаємодії, прихильності, симпатії, антипатії, довіри,поваги і т.п.); О уважне ставлення до нових, хоч і незвичних на перший поглядідей, думок;
освоєння тихмоделей поведінки, які приносять успіх у ділових стосунках;
вміння податисебе, правильно оцінювати реакцію партнерів, вловлювати найменші зміни вситуації.
3. Задача
На митну територіюУкраїни імпортується підакцизний товар з Росії, митна вартість якого склала8000 дол. США. Ставка мита, сплаченого при ввезенні товару, — 2%. Розмір платиза митне оформлення — 50 дол. США. Ставка акцизного збору становить 30%, ПДВ — 20%. Курс НБУ — 5,33 грн. / дол. США. Розрахувати митні платежі.
Розв’язування
8000 + 2% = 8160 (ставкамита)
8160 + 50 = 8210 (митнеоформлення)
8210 + 30% = 10673(ставка акцизного збору)
10673 дол. США =56887,09 грн.
Висновок
Митно-тарифнаполітика залишається одним з найважливіших компонентів ЗЕД. Незважаючи назначне зниження останніми роками ставок митних зборів, навряд чи справедливітвердження, що мито втратило своє значення. Факти, зокрема й останні раундипереговорів у межах ГАТТ, свідчать про те, що боротьба з митних питань триває іє однією з «найгарячіших» точок в економічних відносинах міждержавами.
Ще однаособливість митно-тарифної політики полягає в тому, що під час численних переговорівпро зниження мита його ставки щодо одних товарів значно зменшено, а щодо іншихвони залишаються високими. Ідея тут проста: знижується або повністюскасовується мито щодо товарів, імпорт яких життєво необхідний для економікикраїни (сировина, паливо тощо), а також щодо товарів, які не відіграють вімпорті суттєвої ролі. Водночас зберігається високий рівень мита на товари, щоможуть становити конкуренцію місцевим виробникам.
Список використаної літератури
1. Бутинець Ф.Ф. Облік та аналіз зовнішньоекономічноїдіяльності. Підручник.2-ге вид. доп. і перероб. — Житомир: ПП „Рута", 2001.
2. Дахно І.І., Бовт рук Ю.А. Міжнародна економіка: Навч.посіб. — К.: МАУП, 2002. — 216 с.
3. Дахно І.І. Міжнародна торгівля: Навч. посіб. — К.: МАУП,2003.
4. Опришко В.Ф. Міжнародне економічне право: Підручник.- К.: Либідь, 1995.
5. Храмов В.О., Бовт рук Ю.А. Зовнішньоекономічнаполітика: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002.