--PAGE_BREAK--ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих результатів дослідження; зазначено сферу апробації результатів дослідження і кількість публікацій; подано структуру та обсяг дисертації.
У першому розділі “Сучасні аспекти патогенезу і корекції рухових порушень у пізній резидуальній стадії” проведено аналіз та узагальнення сучасних поглядів щодо патогенезу дитячого церебрального паралічу; проаналізовано клініко-психологічні характеристики дітей з церебральним паралічем і практику усунення наслідків дитячого церебрального паралічу нетрадиційними засобами фізичного виховання.
Варто зазначити, що реабілітаційні заходи, які використовуються у практиці фізичної реабілітації (Н.А. Мякишева, 2000; Л.Н. Шелкова, 2000; Ю.В. Тельнов, 2002) не дають реального результату. Існуючі методики в фізичній реабілітації не ґрунтуються на використанні нетрадиційних засобів фізичного виховання. Розв’язання цієї проблеми вимагає подальшого вдосконалення засобів, методів і форм роботи з цим контингентом неповносправних школярів.
Другий розділ “Методи та організація досліджень” містить опис застосованих наукових методів та етапи проведення дослідження.
Перший етап(жовтень 2000 р. – січень 2001 р.)було присвячено вивченню і теоретичному осмисленню проблеми. Аналіз літературних джерел з проблеми дослідження дозволив обгрунтувати мету, сформулювати гіпотезу і основні завдання дослідження, розробити методологічний апарат і схему дослідження.
На другому етапі(лютий 2001 р. – травень 2001 р.) було проведено констатуючий експеримент. Його мета полягала у зборі інформації про фізичний стан, рухову активність та функціональні можливості опорно-рухового апарату. На цьому етапі в експерименті брав участь 21 учень зцеребральним паралічем віком 13-15 років, з них 8 дівчат і 13 хлопців. Констатуючий і формуючий експерименти проводилися в Бориславській спеціалізованій школі-інтернаті ( Львівська область ).
Метатретього етапу(вересень 2001р. – квітень 2002 р.)полягала у визначенні ефективності експериментальної програми корекції основних рухових функцій, а також у визначенні дозування фізичних навантажень для розвитку основних фізичних якостей у школярів з церебральним паралічем.
На цьому етапі участь у констатуючому експерименті брали 9 осіб з пірамідним типом порушень опорно-рухового апарату, яким на 1 вересня 2001 року виповнилося 14 років.
Четвертий етап(вересень 2001р. – травень 2002р.) передбачав експериментальну перевірку ефективності розробленої програми шляхом порівняння вихідного та кінцевого фізичного стану школярів експериментальної групи, апробації основних положень дисертації шляхом виступів на наукових конференціях, впровадження результатів дослідження в практику, літературне оформлення дисертації.
У третьому розділі “Фізичний стан школярів 13-15 років з церебральним паралічем”подано характеристику вихідних показників морфофункціонального стану школярів 13-15 років з церебральним паралічем. Встановлено, що зріст школярів-інвалідів (134,7 — 148,5 см у хлопців і 133,1-143,6 см у дівчат) значно нижчий від зросту їхніх практично здорових ровесників Львівської області. Аналогічна картина спостерігається і за показниками маси тіла (44,1-54,5 кг і 47,6-53,9 кг) та окружності грудної клітки (61,3-72,5 см і 71,0-83,0 см) відповідно .
Характеризуючи такі функціональні показники, як частота серцевих скорочень (ЧСС) і артеріальний тиск (АТ), відзначаємо деяке перевищеннядопустимих норм: ЧСС у хлопців — 78,5-72,1 уд/хв, у дівчат — 84,5-76,0 уд/хв; АТ (систолічний) відповідно — 101,2-107,5 і 100-105 мм. рт. ст., АТ (діастолічний) — 63,5-67,5 і 65-70 мм. рт. ст.
За вихідними даними дослідження соматичного здоров’я встановлено, що школярі з середнім рівнем кількісних показників стану здоров’я (за Г.Л. Апанасенком) становлять 28,5% від усіх обстежених школярів, нижче середнього – 61,9%, низьким – 14,2%.
Характеризуючи розвиток рухової функції, можна зазначити, що дівчата мають незначну перевагу над хлопцями (Р > 0,05). Це виявляється у 13-15-літніх підлітків у таких показниках рухової функції, як сидіння, стояння, керування основними рухами і психомоторні рухові уміння, а в таких показниках, як сидіння і стояння, у 14 років різниця є значною (Р
Вивчення психічного стану неповносправних учнів 13-15 років показало, що характерною особливістю їхньої психіки є емоційно-вольова нестійкість. Це проявляється високим рівнем фрустрації і тривожності особистості, нестабільністю нервових процесів.
Спостерігаються й такі стійкі характерологічні особливості як чутливість, підвищена залежність від інших людей, соціальна боязнь.
Отримані результати досліджень були враховані нами при побудові реабілітаційної програми.
У четвертому розділі“Експериментальне обгрунтування методики фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем другої групи важкості захворювання” подано організацію основного педагогічного експерименту, розробку експериментальної програми фізичної реабілітації школярів з церебральним паралічем та визначення її ефективності.
На цьому етапі дослідження із загальної кількості школярів 13-15 років, які взяли участь у констатуючому експерименті, були задіяні лише ті школярі, яким 1 вересня 2001 р. виповнилося 14 років і які хворіли на диплегію та геміпаретичні форми ДЦП, в кількості дев’яти осіб.
У розробленій нами реабілітаційній програмі було реалізовано такі основні завдання: 1) сприяння нормалізації дихання; 2) формування правильної постави, поліпшення координації діяльності аналізаторних систем; 3) тренування рівноваги, поліпшення загальної рухливості і координації рухів; 4) набуття життєвоважливих прикладних навичок з метою інтеграції дітей-інвалідів у суспільне життя з використанням традиційних і нетрадиційних засобів фізичного виховання.
До експериментальної програми, окрім традиційних відновлювальних заходів (ЛФК, масаж, фізіотерапевтичні процедури, медикаментозне лікування та ін.), було введено нетрадиційні засоби фізичного виховання: спеціальні дихальні вправи, фізичні вправи спрямовуючого впливу (для формування правильної постави, корекції порушень просторового сприйняття, тренування вестибулярного апарату і м’язового відчуття, поліпшення координації рухів), рухливі ігри та вправи на тренажерних пристроях.
Водночас нами застосовувалися: йод-електрофорез на пошкоджені кінцівки (тривалість процедури 15-20 хв через день; курс лікування – 15 процедур); йодо-бромні ванни з температурою 37-38єС (тривалість процедури – 15-20 хв через день; курс лікування – 20 процедур); парафіно-озокеритові аплікації на пошкоджені кінцівки температурою 45-48єС (тривалість – 20 хв.; курс лікування – 10 процедур); масаж м’язів (при підвищеному тонусі – розслаблювальні прийоми, при ослаблених м’язах – зміцнювальні), що постійно поєднувався з масажем комірцевої зони.
Реалізація поставлених завдань планувалася нами на місяць (оперативне планування), на етап (поетапне планування), на півріччя (поточне планування), на весь навчальний рік (перспективне планування). Річне планування (зі всіма його формами) передбачало поступове збільшення фізичних навантажень за обсягом та інтенсивністю. Загальний розподіл часу на розвиток рухових якостей наведено в таблиці 1.
Таблиця 1
Розподіл затраченого часу на розвиток рухової функції і фізичних якостей у річному циклі тренувальних занять (в хв.)
продолжение
--PAGE_BREAK--Потужність тренувального навантаження визначалася за формулою О.С. Куца у нашій модифікації: Р тр. = Р спок. + 60 % (Р макс. – Р спок.),де Р тр.– частота пульсу під час тренувального навантаження;
Р спок. – частота пульсу в умовах спокою перед заняттям;
Р макс. – максимально допустима частота пульсу для школяра певного віку
Р макс.визначається за формулою:
Р макс. = Рспок. + 70%. Рспок., якщо Рспок.
Р макс. = Рспок. + 50%. Рспок., якщо Рспок. > 80 уд/хв.
Проаналізувавши дані інших авторів (Г.Н.Грец, Ю.А. Гросс, Лі Єн Сан) щодо розвитку рухової функції і фізичних якостей, можна ствердити, що не всі методи рівнозначні. Тому для розвитку сили, швидкісно-силових якостей, витривалості ми використовували коловий метод, для розвитку гнучкості – повторний, для розвитку швидкості і спритності – інтервальний.
Впровадження експериментальної програми у процес фізичного виховання учнів 14-15 років засвідчило високу ефективність використаних і апробованих засобів і методів фізичної реабілітації та поліпшило рівень соматичного здоров’я, рухову функцію і психічний стан учнів.
Вихідною концепцією при проведенні описаних у цьому розділі досліджень був комплексний підхід, зміст якого полягав у застосуванні фізіотерапевтичних методів у поєднанні з традиційними і нетрадиційними засобами фізичного виховання.
Реалізація завдань основного етапу педагогічного експерименту позитивно вплинула на соматичне здоров’я учнів 14-15 років.
Таблиця 2
Динаміка показників соматичного здоров’я учнів 14-15 років за 2001-2002 навчальний рік (n – 9)
За даними таблиці 2, стосовно всіх показників соматичного здоров’я відбулися позитивні зміни: життєвий індекс зріс на 6,83 мл/кг у хлопців і на 10,19 мл/кг – у дівчат; силовий індекс відповідно – на 2,95 і 1,97%; індекс Робінсона – на 2,24 і 2,21 ум.од.; індекс Руф’є зменшився у хлопців на 2,56 відн.од. і у дівчат – на 2,16 відн.од. Істотні розбіжності були встановлені тільки у дівчат за показником життєвого індексу та у хлопців з індексом Руф’є – Р 0,05).
За якісною оцінкою отриманих результатів, у показниках соматичного здоров’я учнів також відбулися позитивні зміни. Наприкінці педагогічного експерименту кількість учнів з церебральним паралічем, у яких виявився середній рівень кількісних показників стану здоров’я, зросла від 28,5 до 36,6 %, відповідно зменшилася кількість учнів з нижче середнього на і низьким рівнем – на 3,7 і 4,3 %.
Отримані дані педагогічного експерименту значною мірою засвідчили підвищення рівня розвитку рухової функції і фізичних якостей школярів з цере бральним паралічем (рис. 1, рис.2).
Експериментальна програма дозволила значно збільшити як загальний обсяг рухової активності, так і фізкультурно-оздоровчу його частину.
Контрольні вимірювання і оцінка рухової активності учнів з церебральним паралічем на основі розроблених нами оцінювальних таблиць засвідчили значну вірогідність розбіжностей між вихідними і кінцевими результатами педагогічного експерименту. Загальна рухова активність у хлопців збільшилася на 5,81%, фізкультурно-оздоровча – на 7,54 %; у дівчат відповідно – на 6,2 і 6,46%. У всіх випадках рівень вірогідності – Р
За всіма досліджуваними показниками рухової функції неповносправних учнів (таблиця 3) відбулися значні зміни (Р
Таблиця 3
Характеристика показників рухової функції учнів 14-15 років з церебральним паралічем
Порівняльний аналіз вихідних і кінцевих даних засвідчив, що за навчальний рік якісні показники рухової функції “лежання, повороти” у хлопців і дівчат поліпшилися на 0,63 і 1,48 бали, “сидіння” – на 0,92 і 1,2 бали, “повзання” – на 1,55 і 1,23 бали; “стояння” – на 1,38 і 1,42 бали; “ходьба, біг, стрибки” – на 1,32 і 2,32 бали; “керування основними рухами” – на 1,58 і 1,55 бали і “психомоторні рухові уміння” – на 1,44 і 1,45 бали відповідно.
Експериментальна програма позитивно вплинула на психічний стан неповносправних учнів (таблиця 4).
Таблиця 4
Динаміка показників психічного стану учнів за період основного педагогічного експерименту
Як хлопці, так і дівчата стали більш товариськими (чинник А підвищився на 3,1 і 3,4 бали), у них поліпшилося мислення (чинник В – на 1,5 і 2,0 бали); в іграх вони значно краще проявляли емоційну стійкість і активність (чинник С – на 4,2 і 3,2 бали), підпорядкованість, стриманість і колективізм (чинник Е – на 3,2 і 2,5 бали).
Щодо прояву морально-вольових якостей, то варто зазначити, що переважна більшість школярів стали сміливішими (чинник Н збільшився на 2,5 і 3,6 бали у хлопців і дівчат відповідно); вони майже позбулися почуття жорстокості (чинник I – на 2,4 і 1,9 бали); стали впевненішими в своїх діях і менш тривожними (чинник О – на 4,9 і 2,1 бали); майже зникла залежність від підтримки групи (чинник Q2 – на 5,4 і 2,5 бали); поліпшився самоконтроль у виконанні завдань вчителя (чинник Q3 – на 2,0 і 3,4 бали); значно зменшився фрустраційний стан (чинник Q4 – на 4,6 і 5,5 бали).
За всіма показниками психічного стану учнів різниця між вихідними і кінцевими даними була високо вірогідною – Р
Результатом експериментальної програми стало істотне поліпшення фізичного здоров’я школярів з церебральним паралічем. Одним із показників стану здоров’я, як відомо, є частота захворювань та їх тривалість. Загалом за навчальний рік сума пропущених через хворобу днів у експериментальній групі склала 6,6%, а в період епідемії грипу, коли наприкінці березня — на початку квітня 2002 року, майже кожний другий учень пропустив через хворобу від трьох до шести навчальних днів, у експериментальній групі понад 60% учнів не хворіли, а ті, хто хворів, пропустили не більше трьох навчальних днів. За термін експерименту (за реєстрацією медичного пункту) з експериментальної групи до лікарів зверталося на 75% учнів менше, ніж у попередньому навчальному році.
За висновком медичної комісії, на кінець навчального року до 70% підлітків експериментальної групи були переведені із другої групи до третьої групи важкості захворювання.
Таким чином, результати педагогічного експерименту підтвердили гіпотезу про те, що розроблена методика, яка передбачає комплексний підхід до розвитку рухової функції, позитивно вплинула на фізичний стан учнів з церебральним паралічем, стимулювала ефективний розвиток рухової функції та поліпшення стану їхнього здоров’я.
У п’ятому розділі “Аналіз та узагальнення результатів дослідження” отримано три групи даних.
Підтверджено, що особливості прояву окремої форми ДЦП в значною мірою залежить від патогенетичних механізмів; основні показники морфофункціонального стану учнів 13-15 років відповідають загальноприйнятим віковим закономірностям розвитку дитячого організму; характерною особливістю психічних якостей дітей з церебральним паралічем є емоційно-вольова нестійкість, що характеризується проявом високого рівня фрустрації і тривожності особистості, нестабільністю нервових процесів, а також такими стійкими характерологічними особливостями, як чутливість, підвищена залежність від інших людей, соціальна боязкість.
Доповнено даніщодо закономірностей фізичного розвитку; рівня соматичного здоров’я учнів з ДЦП; застосування фізіотерапевтичних засобів у фізичній реабілітації неповносправних школярів з церебральним паралічем; взаємозв’язку між фізичним станом і здоров’ям учнів з ДЦП (функціональним станом і здоров’ям, обсягом рухової активності і здоров’ям, фізичною підготовленістю і здоров’ям). Істотно доповнено методику проведення тестування, зокрема щодо класифікації тестових завдань за показниками інформативності, валідності й надійності, складністю і доступністю їх застосування, цільовою спрямованістю, раціональністю виконання.
Впершерозроблено авторську методику комплексного використання традиційних і нетрадиційних засобів фізичного виховання у поєднанні з фізіотерапевтичними засобами у фізичній реабілітації учнів з церебральним паралічем; доведено можливість часткового відновлення рухової функції на основі комплексного використання традиційних і нетрадиційних засобів фізичного виховання і фізіотерапії; обґрунтовано систему використання реабілітаційно-відновлювальних підходів, які передбачали, крім рухливих ігор і елементів спортивних ігор, заняття на тренажерах; запропоновано ефективні методи і тести, спрямовані на визначення рівня впливу авторської методики на фізичний стан учнів з церебральним паралічем .
В И С Н О В К И
1. Шляхом аналізу даних спеціальної літератури встановлено, що особливість моторики дітей з церебральним паралічем полягає у наявності рухових вад, що виявляються у наявності обмеженні довільних, мимовільних, вимушених та сукупних рухів, розладі статичної та динамічної стійкості природних поз і рухів, відхиленні від оптимальної ритмічної структури крокових рухів тощо.
Практика використання чинних методів та засобів реабілітації при ДЦП, за літературними даними, показала недостатню їх ефективність. Реабілітаційні заходи, які в основному зводяться до ортопедо-хірургічних і нейрохірургічних втручань, не дають реального результату, що зумовлює необхідність пошуку нових підходів, засобів, методів і форм для успішного проведення реабілітаційно-реакреативних заходів.
2. Доведено, що характер реабілітаційних впливів на організм учнів з церебральним паралічем має бути комплексним, реабілітаційні заняття повинні враховувати механізми реституції і компенсації як біологічної основи процесу відновлення, підтримувати мотивацію дітей-інвалідів до постійних занять, відбуватися в режимі, який відповідає можливостям школяра, створювати сприятливий психологічний фон.
продолжение
--PAGE_BREAK--