МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙПОЛІТЕХНІЧНИЙУНІВЕРСИТЕТ
ХІМІКО — ТЕХНОЛОГІЧНИЙФАКУЛЬТЕТ
Кафедраорганічнихта фармацевтичнихтехнологій
КУРСОВАРОБОТА
З ФАРМАКОГНОЗІЇ
Тема:"Антраценпохіднісполуки та їхніглікозиди.Лікарськірослини талікарськасировина, якімістять антраценпохіднісполуки"
Студенткагрупи ХФ-051 ПанаітоваЛ.Ф.
Керівник: Присяжнюк К.А.
Одеса — 2009
Зміст
Вступ
1.Теоретичначастина
1.1Будова такласифікація
1.2Характеристикаантраценпохіднихглікозидів
1.3Біосинтез
1.4Поширення, локалізаціята біологічніфункції у рослинах
1.5Фізико-хімічнівластивості
1.6Методи виділеннята дослідження
1.7Біологічнадія та застосування
1.8Лікарськірослини, якімістять антраценпохіднісполуки
2.Матеріали іметоди
2.1Сировина длядослідження
2.2Обладнання, реактиви таматеріали длямакро — та мікроскопічногоаналізу
2.3Схеми макро- та мікроскопічногоаналізу
2.4Обладнання, реактиви таматеріали дляфіто-хімічнихреакцій
2.5Методика виконанняфіто-хімічнихреакцій
3.Експериментальначастина
3.1Макро — та мікроскопічнийаналіз
3.2Результатифіто-хімічнихреакцій
Висновки
Література
Вступ
Актуальністьтеми. Заслуговуєна увагу пошуквітчизняноїсировини, щозастосовуєтьсяв медичнійпрактиці, якаможе бути джереломемодину, хризофанолу, фісціону, алое-емодину, реїну, методіввиділення злікарськоїрослинноїсировини (ЛРС), визначеннявмісту, способівсинтезу антрахінонів, хімічне і біологічневивчення їх.Це обумовленотим, що названіречовини проявляютьдуже широкийспектр біологічноїактивності, а саме: вонисуттєво впливаютьна роботу багатьохферментів, стимулюючиабо пригнічуючиїх, мають проносну, противірусну, мікоцидну, бактерицидну, протипухлинну, нефролітичну, протизапальнута інші видидії. Тому вивченняцієї групиприроднихречовин та їхсинтетичниханалогів єактуальним.
Рослини, що містятьантраценпохідніналежать долікарськихрослин з широкимспектромфізіологічноїдії. У данийчас відомобільше 50 фітопрепаратів, до складу якихвходять природніантрахінони.Відомо, щоантраценпохідніволодіютьбагатьма ціннимифармакологічнимивластивостями.
Уданій роботіпредставленийогляд данихпро лікарськірослини і лікарськурослинну сировину, антраценпохідні, що містять, іфізіологічнійактивностірослиннихзборів і фітопрепаратівна основіантраценмістськірослин, такихяк крушина, звіробій, касія(сена).
Метоюданої роботиє розглянутилікарськірослини і лікарськурослинну сировину, що містятьантраценпохіднісполуки. улабораторнихумовах провестиякісне і кількісне
виявленняречовин, щодіють, і аналізлікарського
рослинноїсировини заморфолого-анатомічнимиознаками.
Об'єктомдослідженнястали природніантрахінони, які обумовлюютьфармакологічнуактивністьбагатьох лікарськихзасобів талікарськоїрослинноїсировини, щоїх містить втому числі коракрушини вільховидної, лист касії, атакож синтетичніаналоги антрахінонівпідгрупи алізарину.
Завданнямиданої роботиє:
1.Розглянутиантраценпохідні: поняття, класифікація, сировинна, базалікарськихрослин, шляхивикористаннялікарськоїсировини, щомістять антраценпохіднісполуки.
2.Розглянутифізіологічнуактивність, макроскопічнийта мікроскопічнийаналіз досліджуваноїлікарськоїрослинноїсировини; опануватиметоди виділеннябіологічноактивних сполукз ЛРС; проведенняякісного аналізухімічного кладуЛРС. Проведення
фіто-хімічнихреакцій; проведеннякількісногоаналізу.
3.Встановленняідентичностіта доброякісностіЛРС.
Обзорлітератури
1. Теоретичначастина
Антраценпохідниминазиваютьсясполуки, в основіструктури якихлежить ядроантраценурізного ступеняокислення, типусполученняі конденсаціїмономернихструктур.
/>/>
Антрацен Антрахінон
Відновленіформи антрахінону- антранони, ант рони іоксиантронилегко окислюютьсянавіть киснемповітря призвичайнихумовах доантрахінону, тому найбільшпоширені тавивчені похідніантрахінони.
Вониє найбільшоюгрупою природниххінонів. Відомовже більш як200 представниківцієї групи.Близько половиниз них знайденоу рослинах.Найпоширенішимантрахінономє емодин, анайвідомішимантрахінономвищих рослинє алізарин — основний пігментмарени красильноїRubyia tinctorum, Rubiaceae, що бувнайважливішимбарвником вантичні часи.
1.1 Будовата класифікація
Взалежностівід структуривуглеводногоядра похідніантраценуподіляють надві групи: сполуки, в основі якихлежить однамолекулаантраценпохідних(мономери), тасполуки з двомамолекуламиантраценпохідних(димери).
Мономерніпохідні антрацену.За ступенемвідновленняантрахіновогоядра ця групаподіляєтьсяна дві підгрупи:
Відновленіформи — похідніантранолу, антрону іоксіантрону:
/>/>/>
Антранол Антрон Оксіантрон
Окисленіформи, в основіяких лежитьантрахіноновеядро.
ЗарозташуваннямОН — груп у молекулімономерніантрахінонитакож поділяютьна дві підгрупи:
похідніемодину (хризацину), або 1,8-дигідрооксиантрахінону, тобто ОН-групирозташованів обох бензольнихкільцях. До нихналежать емодин, хризофанол, реїн, алое-емодинта ін. Названісполуки та їхніпохідні діютьяк проносне;
похідніалізарину, або1,2 — дигідроксиантрахінону, тобто ОН-групирозташованів одному бензольномукільці. До нихналежать алізарин, пурпурин, луцидинта ін. Ці сполукита їхні похіднівиявляютьнефролітичнудію.
/>
Емодин Алізарин
Особливугрупу мономернихантрацен похіднихстановлятьантрацикліни.За структуроювони маютьвуглецевийскелет, в якомуядро антрахінонулінійно з’єднанез шестичленнимнасиченимкарбоциклом, наприкладкарміноміцин.
/>
Карміноміцин
Димерніпохідні антрацену.У залежностівід типу сполученнядимерні похідніантраценуподіляють надимерні сполуки, які з’єднаніодинарнимзв’язком, таконденсовані.Зустрічаютьсяяк відновлені, так і окисленіформи. Відновленіформи сполученів димери, якправило, по γ- положенню(зризофанолдіантрон), а окислені поα — абоβ-положеннях(касианін).
/>/>
Хризофанолдіантрон Касианін
Антраценпохідні, що конденсовані, відрізняютьсявід інших химернихсполук тим, щомономерніскелети зв’язаніміж собою двомаодинарнимита одним подвійнимзв’язками, наприклад угіперицина.
/>
Гіперицин
Більшістьантраценпохідниху природнихоб’єктахзустрічаєтьсяу вигляді мономерівв окисленійформі з функціональнимигрупами в молекулі:- ОН, — ОСН3, — СН2ОН,- СН3, — СОН, — СООН.Дуже рідкозустрічаютьсяарильні замісники.
Антраценпохіднізустрічаютьсяяк у вільномустані, так і увигляді глікозидів.Агліконом ускладі антраглікозидівможуть бутивсі групиантраценпохідних, за виняткомдіантрохінонів.Сахарний компонентуглікозидахпредставленийглюкозою, армнозою, ксилозою, арабінозоюта біоцидами: примверозою, рутинозою, генциобінозою.Більшістьантраглікозидів― О-глікозиди.С-глікозидизустрічаютьсязначно рідше, наприклад увидах алое.
1.2 Характеристикаантраценпохіднихглікозидів
Антраценпохідні- природні з'єднання, в більшостівипадків глікозидногохарактеру. Вонивідвіку використовуютьсяв медицині.Антраценпохіднімають жовтий, оранжевий, рідше червонийколір. Ці з'єднаннядавно застосовуютьсяне тільки яклікарськіпрепарати, алеі як високоякісніприродні фарбники.Біологічнаактивністьїх різноманітна.Багато антраглікозідівздатні підсилюватиперистальтикутовстих кишок, що обумовлюєїх стабільнудію через 6-10 годинпісля прийомупрепарату(рамніл, кафіол, регулакс, пурсенід).
Агліконидобре розчиняютьсяв діетиловомуефірі, хлороформі, бензолі і іншихнеполярнихрозчинниках, а також у воднихрозчинах лугів, утворюючизабарвленів червонийколір феноляти.Глікозиди добрерозчиняютьсяв полярнихрозчинникахі у воді. Це оптичноактивні речовини, в УФ-світліфлуоресціюють: антрахінони- оранжевим, рожевим, червоним, огняно-червонимкольором; антрониі антраноли- жовтим, блакитним, фіолетовим.Антрациклінизнайдені вмікроорганізмах- стрептоміцетах(актиноміцетах).
Антраценпохіднімістяться врозчиненомустані в клітинномусоку, рідше — увідмерлихчастинах рослин.
1.3 Біосинтез
Антраценпохідніє однією з основнихгруп фенольнихсполук з двомабензольнимиядрами. Незважаючина те, що природніфенольні сполукиоб’єднуютьне менше ніж10 різних груп, а кожна з нихвключає тисячііндивідуальнихсполук, вонимають біогенетичнуспорідненість.Зумовлено цетим, що основнийструктурнийелемент ―бензольнеядро з фенольнимгідроксилом― убагатьох фенольнихсполук утворюєтьсяшикіматнимшляхом. Лишев невеликійкількостірослиннихфенолів ароматичнеядро синтезуєтьсяза полікетиднимтипом (антраценпохідні).
1.4 Поширення, локалізаціята біологічніфункції у рослинах
Антраценпохіднізустрічаютьсяв представникахдекількох родинвищих рослин: гречаних (ревіньтангутській, щавель кінський), крушинових(жостір ломкий, жостер), маренових(марена фарбувальна), бобах (касія), клюзієвих(включаючизвіробійні)і ін. Вони знайденітакож в деякихлишайниках, грибах, а такожу комах і морськихтварин.
Урослинах глікозидизнаходятьсяв розчиненомувигляді в клітинномусоку, а аглікони- у виглядікристалічнихвключень, найчастішелокалізуютьсяв серцевиннихпроменях (ревінь, жостір), паренхімакори, де їх можналегко виявитизавдяки характерномузабарвленню.
Динаміканакопиченняантраценпохіднихпов'язана звіком рослині фазою розвитку.З віком в рослинікількістьантраценпохіднихзбільшується, причому в старихрослинах переважаютьокислені форми, в молодих — відновлені.Більше відновленихформ накопичуєтьсяранньою весною, до осені вонипереходятьв окислені. Ценеобхідно матина увазі призаготівцісировини, оскількиціннішимифармакологічнимивластивостямиволодіютьокислені форми.Відновленіантрацени частовикликаютьпобічні явища: нудоту, блювоту, коліки. Томусвіжозібранусировину, щомістить відновленіформи, не можнавикористовувативідразу, а потрібновитриматипротягом 1 рокуабо піддатитермообробціпри 100 єСпротягом 1 години.При цьомувідбуваєтьсяокисленнявідновленихформ.
1.5 Фізико-хімічнівластивості
Антраценпохідні- це тверді, кристалічніречовини, жовтого, оранжевогоабо червоний-оранжевогокольору. Глікозидилегко розчиняютьсяу воді, спиртахнизької концентраціїі погано абозовсім нерозчиняютьсяв органічнихрозчинниках.
Агліконидобре розчиняютьсяв ефірі, хлороформіі інших органічнихрозчинниках.Надзвичайнолегко вонирозчиняютьсяв лугах, крижанійоцтовій кислоті, як і глікозиди, але не розчиняютьсяу воді.
Глікозидина смак гіркі, володіютьоптичною активністюі флюоресцируютьв УФ — світлі: антрахінони- оранжевим, рожевим абочервоним кольором; антрони і антраноли- жовтим, блакитним, фіолетовим.
Антраценпохідніпри нагріваннідо 210 єCперегоняються.
Характерноювластивістювсіх антраценпохіднихє стійкістьїх ядер. У присутностілугів і концентрірованнихкислот вонидають забарвленірозчини з іонамилужних металів(Al, Cr, Sn) — дуже стійкісолі або комплекси- лаки.
Окисленіантраценпохідніпо різномувідносятьсядо лугів. Антрахінони, що мають гидроксилив α-положенні, утворюютьфеноляти тількиз гидроксидамилугів, оскількиα — гидроксилиутворюютьвнутрінньомолекулярнийводневий зв'язокз карбонільноюгрупою, томувони менш реакційноздатні, чимгідроксігруппав β-положенні.
Антрахінони, ОН-групу, щомають, такожв β — положенні, утворюютьфеноляти зводними розчинамикарбонатіві гідроксидівлужних металів.
1.6 Методивиділення тадослідження
Виділення.Антраценпохідніекстрагуютьіз лікарськоїрослинноїсировиниспирто-воднимисумішами, чистимиспиртами абоводою. Длявідокремленняагліконів відглікозидівекстракціюсировини проводятьхлороформомабо хлористимметиленом.Послідовноюекстракцієютієї самоїсировиниспирто-воднимисумішами, спиртомабо водою (взалежностівід виду сировини)виділяють сумуантраглікозидів.Для розділеннясуми агліконівна окремі компонентивикористовуютьрізну реакційнуздатність їхщодо лугів абоколонковухроматографію.
Якісніреакції. Реакціяз лугом.1г сировиниподрібнюютьдо розміручасток 1-3 мм.Наважку сировини(кори крушини)масою 0,2 г вмішуютьу колбу зі зворотнимхолодильникомі кип'ятять 2хв. з 5 мл 10% -госпиртовогорозчину натріюгідроксидуабо калію гідроксиду.Після охолодженнядодають 5 млводи, фільтрують.Фільтрат переносятьу ділильнулійку, додають10% -го розчинухлороводневоїкислоти дослабо кислоїреакції і 10 млефіру. Післяперемішуванняі розшаруваннярідин ефірнийшар, забарвленийу жовтий колір, відділяють.5мл ефірноговитягу збовтуютьу ділильнійлійці з 3 мл 10% -горозчину амоніюгідроксиду.Ефірний шарзалишаєтьсяжовтим (хризофанол), а розчин амоніюгідроксидустає червоним(емодини).
Хроматографічневиявлення.0,5г подрібленоїсировини вносятьу колбу зі зворотнимхолодильником, заливають 5 млетанолу і нагріваютьна водяномунагрівникупротягом 5 хв.Після охолодженнянад осадовурідину і зразкиантрахінонів- «свідків»наносять капіляромна лінію стартупластинки«Силуфол».Пластинкупоміщають укамеру з системоюрозчинниківетилацетат-метанол- вода (100: 17: 13). Післяхроматографуванняпластинкусушать на повітріу витяжнійшафі.
Нахромаграміантрахінонипроявляютьсяжовтими абооранжевимиплямами, а післяобприскуваннярозчином лугувони набуваютьчервоного абофіолетовогокольору, видимогопри денномусвітлі.
Визначеннявмісту.1 гсировини (корикрушини) подрібнюютьдо 1-3 мм і точнунаважку (масою0,05 г) вміщуютьу колбу на 100 млзі шліфом, додають7,5 мл льодяноїоцтової кислоти.Суміш кип'ятятьна електронагрівнику15 хв. (Одночасновідбуваютьсяекстракціяантрацен похіднихі гідролізглікозидів).Вміст колбиохолоджують, додають черезхолодильник30 мл діетиловогоефіру та кип'ятятьна водяномунагрівнику15 хв. Суміш охолоджують, проціджуютькрізь вату вділильну лійкуна 300 мл. Ватупромивають20 мл діетиловогоефіру і вміщуютьїї у колбу зсировиною.Додають 30 млдіетиловогоефіру і кип'ятять10 хв. на водяномунагрівнику.Ефірний витягохолоджують, проціджуютькрізь вату вту ж ділильнулійку. Колбудвічі споліскуютьефіром (по 10 мл)та проціджуютькрізь ту ж самувату.
Обережно, по стінках, дооб'єднаногоефірно-оцтовоговитягу додають100 мл лужно-аміачногорозчину і перемішують5 хв. Після повногорозшаруваннярідин нижнійшар червоногокольору зливаютьдо мірної колбина 250 мл. Ефірнийшар обробляютьпорціями по20 мл ліжно-аміачногорозчину, докине перестанезабарвлюватисярідина; забарвленірозчини додаютьу ту ж мірнуколбу. Об'ємрозчину у мірнійколбі доводятьлужно-аміачнимрозчином допозначки.
25 млодержаногозабарвленогорозчину вміщуютьу колбу на 100 мл, нагріваютьзі зворотнімхолодильникомна водяномунагрівнику15 хв. (антраценпохідні з відновленоїформи переходятьу окислену).
Розчинохолоджуютьі вимірюютьйого оптичнугустину нафотоелектрокалориметріпри довжиніхвилі 540 нм ззеленим світлофільтрому кюветі товщиноюшару 10 мм, використовуючидля порівняннялужно-аміачнийрозчин. Принадто інтенсивномузабарвленнідосліджуванийрозчин передкалориметрованнямрозводятьлужно-аміачнимрозчином.
Концентраціюантрацен похідниху калориметрованомурозчині у перерахункуна істизинвизначаютьза калібрувальнимграфіком.
1.7 Біологічнадія та застосування
Антраценпохідніз'єднання давнозастосовуютьсяне тільки яклікарськіпрепарати, алеі як високоякісніприродні фарбники.Біологічнаактивністьїх різноманітна.Багато антраглікозідиздатні підсилюватиперистальтикутовстих кишок, що обумовлюєїх стабільнудію через 6-10 годинпісля прийомупрепарату(рамніл, кафіол, регулакс, пурсеннід)
Дляцього застосовуютьтакож настоїі відвари злікарськоїрослинноїсировини (листсенни, кора іплоди жостеруломкою, коріньревеню і др.)
Антрахінони, будучи біохімічнимипереносникамиелектронівв організмі, здатні активізуватиреакції фотоокисленняі фотовідновлення.Хрізоробін, що отримуєтьсяз ревеню тангутського, рекомендуютьдля лікуванняпсоріазу.
Антрахінониекстрактумарени фарбувальноюнадають спазмолітичнуі сечогіннудію, сприяютьрозкладаннюконкрементів, які є причиноюутворенняниркових каменів, оскільки містятьфосфати кальціюі магнію.
Антрахінонипредставляютьінтерес і якречовини, щоволодіютьпротипухлинноюактивністюі здатністюстимулюватиімунітет протизлоякіснихновоутворень.На основіхрізофаноловоїкислоти отриманийряд похідних, з яких виявленіречовини зпротипухлинноюактивністю,- імунодепресанти.
Природніантрахінонивикористовуютьсятакож і як початковасировина присинтезі фарбниківз сильною біологічноюдією. У зв'язкуз цим проводятьсядослідженняпо вивченнюпобічних дійантрахіноновихз'єднань. Природніантрахінониналежать домалотоксичнихречовин, алеїх похідніможуть викликатипідгостріотруєння (знижуютьрівень гемоглобінуі еритроцитівкрові, порушуютьфункцію печінкиі нирок і балансаскорбіновоїкислоти в організмі, викликаютьроздратуваннядихальнихшляхів). Ступіньвираженостітоксичногоефекту речовинзалежить відїх хімічноїструктури, алехарактер діїоднотипнийдля всіх.
Унайбільшихкількостяхантрахінонинакопичуютьсяв корі жостеруломкою, коріннікінського щавлюі ревеню, маренафарбувальної, листі звіробою, листі касіїгостролиста.
--PAGE_BREAK--
1.8 Лікарськірослини, якімістять антраценпохіднісполуки
Крушинавільховидна
Крушинаольховидная
Flagulaalnus Mill.
Род.Жостерові — сем. Крушинове- Rhamnaceae
Рослина.Крушина вільховидна-чагарник абоневисоке дерево1-3 (7) м у висоту.Галузь безколючок. Корамолодих гілокчервоно-бура, блискуча, зпоперечноювитягнутоюбілуватоючечевицею; устарих гілокі стовбурів- сірувато-бураз чечевицею, що розпливаєтьсяв сірі плями.Листя чергове, цельнокрайнє, загострено-еліптичніабо обратнояйцевидні, з 6-8 парами паралельнозігнутих жилокI порядку. Квіткипо 2-7 у виглядіпучків в пазухахлистя, обоєполі, пятичленні.Віночок зеленувато-білий.Плід — соковитафіолетово-чорнакістянка з 2, рідше з 1-3 кісточками, отруйна. Кісточкиширокообратнояйцевидні, сплюснуті, близько 5 мм вдовжину з клювовиднимвирощуванням.Квітне в травні-червні, плодоноситьв серпні-вересні.
Поширення.Крушина вільховиднамає евразіатськійтип ареалу.Вона займаєвсю європейськучастину країни, виростає наКавказі, вцентральнихрайонах ЗахідногоСибіру. Крімтого, зустрічаєтьсяв ПівнічномуКазахстаніі на півдніКрасноярськогокраю. Росте якпідлісок всоснових, частковоялинових ізмішаних лісах, часто по берегахрічок, озер, повологих лугах, околицях боліт.
Заготівля.Кору крушинизаготовлюютьнавесні, в періоднабуханнянирок, до початкуцвітіння. Умісцях, відведенихлісництвом, крушину зрубуютьсокирою абозрізають ножівкою, залишаючипеньки заввишки10-15 см для порослевоговідновлення.На зрубанихстовбурах ітовстих гілкахроблять кільцевінадрізи навідстані 25-30 смодин від одного, які сполучаютьподовжнімнадрізом. Знімаютькору у виглядіжелобоватихабо трубчастихшматків. Неможна зістругуватиїї, оскількишматки виходятьвузькими імістять залишкидеревини. Коруочищають відкущистих лишайників.Заготівкупроводять зрослин не молодше8 років і заввишкине меншого 3 м.Повторна заготівкана тому ж місціможлива через10-15 років.
Сушатькору крушинина відкритомуповітрі піднавісами абов добре провітрюванихгорищах, рихлимшаром, періодично(1-2 рази) перевертаючи, стежачи за тим, щоб шматки невкладалисяодин в одного.При сушці навідкритомуповітрі на нічнакриваютьбрезентом абозаносять вприміщення.
Хімічнийсклад. Коракрушини міститьдо 8% похіднихантрацену — франгуларозід, гетеро — і діантронифрангуліна, а також мономірніз'єднання яку відновленій, так і в окисленійформах (глюкофрангулін, франгулін, франгулаемодін).
Біологічнадія та використання.Використовуєтьсяяк послаблюючийзасіб. У свіжійкорі містятьсяантраглікозідиу відновленійформі, які викликаютьнудоту. Томудо медичногозастосуваннядопускаєтьсякора крушини, витримана неменшого 1 рокув сухому місціпри кімнатнійтемпературі.
/>
Мал.1.Крушина вільховидна
Касіягостролиста
Кассияостролистная(сенна остролистная)
Cassiaacutifolia Del.
Род.Бобові — сем.Бобовые — Fabaceae
Рослина.Касіягостролиста- напівчагарник, заввишки до1 м. Листя парноперистечергове, з 4-5 парамилисточків; листочкиланцетоподібні, загострені, цельнокрайні, на верхівцізагострені, у підставизлегка неравнобокі.Квітки жовті, чашка з п'ятичашелістників.Суцвіття — кистіпазух. Плоди- широкі боби, злегка зігнуті, сплюснуті.Квітне з кінцячервня до осені
Поширення.У пустеляхАфрики і Азії.
Заготівля.У лікарськихцілях використовуютьлисточки парноперістілистя, званіалександрійськимлистом. Припояві у самогонижнього листяжовтого відтінкупочинають їхзаготівку.Через 15 — 20 днівпроводятьосновний збірлиста. Останнійзбір закінчуютьдо появи заморозків.Сушать піднавісами, вприміщенняхз хорошоювентиляцією, на горищах підзалізним дахомабо в сушаркахпри температурі40 — 45єС, розклавшитонким шаромна папері аботканині, періодичноперевертаючи.Сушку закінчуютьпри отриманнікрихкостісередньоїжилки. Термінпридатностісировини 2 року.
Хімічнийсклад. Листочкимістять антраглікозіди(сенозід А ісенозід В), вільніемодіни (рєїн, алое, емодін), хрізофановуюкислоту, флавоноїди(ізорамнетін, кампферол), смоли, слідиалкалоїдів, органічнікислоти; фітостеріни.
Біологічнадія та використання.Має послаблюючоювластивістю, під впливомтравних ферментіві бактерійнихпроцесів розпадаютьсяна цукру і аглікони; останні декількадратують рецепторислизистоїоболонки травноготракту, не збільшуючисекреції, алепідсилюючирухову активність.Дія їх позначаєтьсяпереважно натовстому кишечнику.У терапевтичнихдозах касіяпри триваломузастосуванніне робить токсичноговпливу на організм, діє м'яко ібезболісно.При триваломузастосуванніможе розвинутисязвикання, томудоцільно призначатипо черзі з іншимипослаблюючимипрепаратами.Застосовуєтьсяяк послаблюючийзасіб, для регуляціїфункції кишечника, при хронічнихатонічнихзамках, замкахпри вагітності, при гемороїі тріщинахзаднього проходу, а також можебути використанадля хворих іззахворюваннямипечінки і жовчногоміхура.
/>
Мал.2.Касія гостролиста
Звіробойзвичайний
Зверобойобыкновенный
Hypericumperforatum L.
Род.Клузієві — Сем.Зверобойные- Hypericaceae
Рослина.Багаторічнатрав'янистарослина з сімействазвіробійних, заввишки до80 см з гіллястимтонким кореневищемі численнимдодатковимкорінням. Стеблапрямостоячі, тонкі, двогранні, гіллясті голі.Листя супротивне, дрібне, овальнеабо довгасте, цельнокрайні,із залозками, що просвічують, у вигляді чорнихкрапок, сидячі.Квітки золотисто-жовтіз чорними крапками, в густих щтіковиднихсуцветтях.Плод-трехграннакоробочка, щорозкриваєтьсятрьома стулками, з дрібним насінням.Квітне в червні- серпні.
Заготовка.Як лікарськасировинавикористовуютьтраву звіробою, тобто верхівкистебел з квітками, листям, бутонамиі частковонедостиглимиплодами. Заготовлюютьна фазі цвітіннярослини, допояви незрілихплодів. Призаготівцізрізають обліственіверхівки завдовжкидо 25 — 30 см; без грубихпідстав стебел.Сировину негайновідправляютьна сушку, томущо воно легкозігрівається.А після цьоготемніє присушці.
Сушатьтраву звіробоюна горищах, піднавісами абоприміщенняхз хорошоювентиляцією, розклавши їїтонким шаром(5-7 см) і періодичноперевертаючи.Краще всьогосушити в сушаркахз штучним обігрівомпри температурінагріву не вище40 єС.Закінченнясушки визначаютьпо ступенюламкості стебел.Висушену сировинумає бальзамнийзапах і гірькувато- терпкий смак.Термін придатностісировини 3 року.
Поширення.Звіробійросте на лугах, узліссях, внегустих листянихі сосновихлісах на піщанихсхилах, вирубках, покладах, удоріг в південнійполовині лісовоюі в лісостеповійзонах ЗахідногоСибіру.
Хімічнийсклад. Надземначастина звіробоюмістить флавоновийглікозид гиперозід(гиперін), щорозщеплюєтьсяна кверцетин, рутини і іншіфлавоноїди, велика кількістькаротину, аскорбіноваі нікотиновакислоти, сапоніни, дубильні речовинипірокатехиновоїгрупи, ефірнемасло, холін, циріловийспирт, смолянистіі гіркі речовини, фітонциди, сліди алкалоїдів.
Біологічнадія та використання.Препаратизвіробою надаютьантисептичну, антибактеріальну, виражену терпкуі сечогіннудію, стимулюютьрегенераціютканин. Призначаютьїх при хронічномугастриті, гостромуі хронічномуколіті, проносахнеінфекційногохарактеру, жовчнокам'янійхворобі, хронічнихзапальнихзахворюванняхнирок, в гінекологічнійпрактиці. Настоянказвіробою входитьв склад комплексногопрепаратукапситріна(разом з настоянкоюстручковогоперцю, розчиномаміаку, зелениммилом і етиловимспиртом), щопризначаєтьсядля розтираньпри невритах, міозитах, радикуліті, артритах.
Воднийнастій і настоянкутрави звіробоювикористовуютьдля полосканьі змазуванняясен при пародонтозі, стоматитах, гингивітах, поганому запахуз рота.
Пригіпертоніїнастої звіробоюпротипоказані.
/>
Мал.3.Звіробій звичайний
2. Матеріалиі методи
2.1 Сировинадля дослідження
1. Коракрушини (коракрушины, Cortex Frangulae)
2. Листякасії (листьясены, Folia Sennae (F. Cassiae)
3. Травазвіробою (травазверобоя,HerbaНуреricі)
2.2 Обладнання, реактиви таматеріали длямакро — та мікроскопічногоаналізу
Нагрівач, випарювальначаша, мікроскоп, лезо, предметнескло, покривнескло, розчинКОН, дистильованавода, розчинНCl, флюрогліцин.
2.3 Схемимакро — та мікроскопічногоаналізу
Листя.Макроскопічнийаналіз сировини
Товарний вигляд сировини (ціла, різана, подрібнена)
Розміри листкової пластинки
Листок черешковий чи сидячий
Тип листка і розчленування листкової пластинки
(простіш: пальчасторозсічений, пальчасто — або перистороздільний, перистолопатевий, три — або п'яти-лопатевий; складний: парно — або непарноперистий).
Форма (округла, яйцеподібна, ланцетна, лінійна)
Край (цілий, зубчастий, пилчастий тощо)
Характер жилкування (дугоподібне, сітчасте, пальчасте, паралельне тощо)
Опушення
Колір верхньої та нижньої поверхонь
Запах при розтиранні або змочуванні водою
Смак (визначається лише для неотруйних рослин)
Специфічні особливості
Трава.Макроскопічнийаналіз сировини
Товарний вигляд сировини (ціла, різана, подрібнена)
Стебло (форма, характер гілкування, опушеність, колір, діаметр)
Листя черешковий чи сидячий
Розміщення квіток на стеблі
Квітки (особливості оцвітини, кількість пелюсток, чашолистків)
Плоди і насіння (ягода, коробочка, кістянка, кулеподібна, довгаста та ін.)
Забарвлення
Запах при розтиранні
Смак (для неотруйних рослин)
Кори.Макроскопічнийаналіз сировини
Товарний вигляд
Форма (шматки трубчасті, жолобоподібні, плоскі та ін.)
Розміри (довжина, товщина)
Характер зовнішньої поверхні (гладенька, жорстка, наявність і форма сочевинок, колір корка)
Внутрішня поверхня (гладенька, поздовжньо ребриста тощо)
Колір (зовнішньої та внутрішньої поверхні)
Злам (рівний, зернистий, волокнистий, щетинистий, причіпливий)
Смак (для неотруйних рослин)
Характерні особливості
Листя.Мікроскопічнийаналіз сировини
Будова (дорсивентральна, ізолатеральна)
Мезофіл (характер палісадної та губчастої тканин)
Включення: кристалічні (поодинокі кристали, сферокристали, кристалоносна обкладка, друзи, рафіди, кристалічний пісок, цистоліти); секреторні структури. вмістилища, молочні судили, канали
Епідерма верхньої та нижньої поверхонь листка (форма і контур клітин: ізодіаметричні, прямостінні); тип продихового апарата (діацитний, парацитний, анізоцитний, аномоцитний, тетрацитний)
Тип трихом (волоски, залозки)
Кутикула (тонка, товста, рівна, складчаста, бородавчаста)
Кори.Мікроскопічнийаналіз сировини
Характер будови (наявність первинної кори)
Перидерма (будова, колір)
Основна паренхіма (форми клітин)
Серцевинні промені (однорядні, багаторядні)
Механічні елементи (луб’яні волокна, луб’яні волокна з кристалоносною обкладкою, кам’янисті клітини)
Кристалічні включення (поодинокі кристали, друзи, кристалоносна обкладка)
2.4 Обладнання, реактиви таматеріали дляфіто-хімічнихреакцій
Предметнескло, кора крушини,10% -ний розчинNaОН.
2.5 Методикавиконанняфіто-хімічнихреакцій
Нанести2-3 краплини 10% — горозчину NaОНна внутрішнючастину корикрушини. Призмочуваннівнутрішньоїповерхні корирозчином лугуабо аміаку воназабарвлюєтьсяв червонийколір.
3. Експериментальначастина
3.1 Макро- та мікроскопічнийаналіз
Листякасії
Товарний вигляд сировини
подрібнений
Розміри листкової пластинки
2х 1,2 см
Листок
черешковий
Тип листка і розчленування листкової пластинки
Видовжено ланцетоподібний, цілокраї, тонкий, ламкий, з короткими черешками
Форма
нижні — несиметричні, верхні — видовжені, загострені
Край
гілчатий
Характер жилкування
сітчасте
Опушення
відсутнє
Колір верхньої та нижньої поверхонь
З обох поверхонь сіро — зелений
Запах при розтиранні або змочуванні водою
слабкий
Смак (визначається лише для неотруйних рослин)
гірко-слизистий
Мікроскопічнийаналіз листкакасії
Мезофіл
численні друзи оксалату кальцію
Включення
жилки з кристалоносною обкладкою
Епідерма верхньої та нижньої поверхонь листка
клітини прямо стійні, багатокутні; продихи оточені побічними клітинами (аномоцитний тип продихового апарату)
Тип трихом
волоски одноклітинні, зігнуті
Кутикула
грубо бородавчаста, розетка — клітина епідерми
Травазвіробою
Товарний вигляд
різаний
Стебло
циліндрічні, голі, з двома продольними ребрами, гілки супротивні
Листя
супротивні, сидячі, довжиною до 3,5 см и шириною 1,4 см, удлинено-овальні, тупі, цільнокрайні, з багаточисленими просвічуваючими вместилищами у вигляді світлих и темних крапок.
Розмішення квіток на стеблі
квітки розміщені у верхній частині стебла, щітковидні мітелки, Чашка сростнолепестна, глибоко п'ятироздільна; листочки її ланцетові або лінійні, гострі. Віночок, роздільно — пятилепестний, в 2 рази довше за чашку; пелюстки ланцетоподібні із слабоволністим краєм, золотисто-жовті з численними темно-бурими крапками. Тичинки численні, зрощені нитками в 3 пучки. Товкач один з верхньою три гнездной зав'яззю і трьома відігнутими до наружі стовпчиками.
Плоди і насіння
плід — тригнездна багатонасінна коробочка
Забарвлення
зелений
Запах при розтиранні
слабкий
Смак
гіркувато-в’яжучий
Будова
складається з кліток звивистих в контурі з різко вираженим четковідним потовщенням
Мезофіл
по всій листовій пластинці помітні крупні округлі або овальні вмістища двох типів: безбарвні, такі, що просвічують і забарвлені, з пігментом бурий-фіолетового кольору
Включення
овальні вмістища, витягнуті уздовж жилок, з безбарвним або жовтувато-сірим зернистим вмістом.
Епідерма верхньої та нижньої поверхонь листка
звивисті клітини
Тип трихом
залозки
Коракрушини
Товарний вигляд
ломаний
Форма
трубчаста, жолобоподібна
Розміри
10-25 см
Характер зовнішньої поверхні
матова, гладенька, темно-бура с сірими плямами
Внутрішня поверхня
гладенька, жовтувато-оранжева
Колір
темно-бурий
Злам
світло-жовтий, дрібнощітинистий
Смак
гіркуватий
Характерні особливості
при жуванні кори слина забарвлюється у жовтий колір
Мікроскопічнийаналіз корикрушини
Характер будови
тонкостінна первинна кора
Перидерма
пробка темно-красного кольору, пластинчаста коленхіма
Основна паренхіма
клітини овальної форми
Серцевинні промені
серцевинні промені багаторядні
Механічні елементи
луб’яні волокна, в первинній корі механічні волокна з мало потовщеними і такими, що майже не одеревіли оболонками.
Кристалічні включення
друзи
3.2 Результатифіто-хімічнихреакцій
Урослинах присутністьантраценопохіднихлегко виявитиза допомогоюреакції з NAOH(вишнево-червонеабо фіолетовефарбування- похідні антрахінона, жовте фарбування- похідні антранолаі антрона). Вході проведенняреакції з лугом, кора крушинизафарбуваласьу вишнево-червонеколір, що свідчитьпро наявністьантраценпохіднихсполук у лікарськійрослиннійсировині.
Висновки
Вході даноїроботи булозроблено макро-та мікроскопічнийаналізи корикрушини, травизвіробою, листякасії, а такожпроведеніфіто-хімічніреакції навиявленняантраценпохіднихв цих рослинах.В результатіотримали:
1) Укорі крушинипобачили: товступробку темно-червоногокольору. Первиннакора складаєтьсяз овальнихкліток і міститьвелику кількістьдруз оксалатакальцію. Тутзустрічаютьсямеханічніволокна з малопотовщенимиі такими, щомайже не одеревілиоболонками.
Улубі проходятьвузькі, 1-, 2-, рідше3-рядні серцевинніпромені і увеликій кількостізустрічаютьсялубові волокна.Волокна в поперечномуперетині багатокутніз товстимиоболонками, що одеревіли, лежать великимивитягнутимигрупами, якіоточені крісталоноснойобкладинкою.У паренхімілубу містятьсядрузи оксалатукальцію. У старійкорі друз ілубові волоконбагато, у молодшої- значно менше.
2) Утраві звіробоювизначили: Епідермісверхньої інижньої сторінлиста складаєтьсяз кліток звивистихв контурі; залозки.У мезофіле повсій листовійпластинціпомітні крупніокруглі абоовальні вмістищадвох типів: безбарвні, такі, що просвічуютьі забарвлені, з пігментомбурий-фіолетовогокольору. Крімтого, зустрічаютьсявмістища, витягнутіуздовж жилок, з безбарвнимабо жовтувато-сіримзернистимвмістом.
3) Улистку касіївиявили: численнідрузи оксалатукальцію, жилкиз кристалоносноюобкладкою, клітини прямостійні, волоски одноклітинні, зігнуті.
Провелиякісну реакціюна кору крушинина наявністьантраценпохідних:
приреакції з NaОНтемно-червонезабарвлення, що говоритьпро наявністьантраценпохідних.
Результатидослідженьпоказали, щодосліджуваналікарськарослинна сировинаможе бути використанаяк джерелоотриманнябіологічноактивних речовин.
Література
Ковальов В.М., Павлін О.І., Ісакова Т.І. Фармакогнозія з основами біохімії рослин: Підруч. для схуд. вищ. фармац. навч. закл. та фармац. ф-тів вищих мед. навч. закл. Ш-ІУ рівнів акред. (2-е ввд). — X.: Вид-во НФаУ МТК-книга, 2004. — 704 с.
Муравьева Д.А., Самьілина И.А., Яковлев Г.П. Фармакогнозия: Учебник. — 4-е изд., перераб. и доп. — М.: Медицина, 2002. — 656 с: ил. — (Учеб. лит. для студ. фарм. вузов). — I5ВN 5-225-04714-9
Практикум по фармакогнозии: Учеб. пособие для студ. вузов П69 / В.Н. Ковалев, Н.В. Попова, В.С. Кисличенко и др.; Под общ. ред. В.Н. Ковалева. — X.: Изд-во НФаУ; Золотые страницы, 2003. — 512 с; 615 ил.: 24 с. вкл. I8ВN 966-615-192-8.
Солодовніченко Н.М., Журавльов М. О, Ковальов В.М. Лікарська рослинна сировина та фітопрепарати: Навч. посіб. з фармакогнозії з основами біохімії лікар, рослин для студ. вищих фарм. навч. закладів Ш-ІУ рівнів акрсд. (2-е вид) — X.: Вид-во НФаУ; МТК-книга, 2003. — 408 с.