РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ:
/>
Аборт
На кожну новонароджену дитину приходиться двоє, що не з'явилися на світ в результаті аборту, і цей показник росте рік від року. Багато фахівців вважають, що для відображення реального положення речей ці показники випливає як мінімум подвоїти.
При цьому говорять і пишуть про аборти в Україні дуже мало — настільки мало, що далеко не кожна жінка взагалі знає що-небудь про аборт — крім того, що він існує. Можливо, причина цього досить проста — ті, хто може і повинний говорити і писати про аборти, не хочуть робити цього, підсвідомо почуваючи свою провину за причетність до цього діяння в тім або іншому виді. Ніхто не заперечує, що проблема ця «неприємна», тому варто говорити про що-небудь більш приємному. Але якщо керуватися таким підходом, те потрібно почати запевняти хворої людини в тім, що він здоровий, замість того, щоб почати лікувати його. Тому варто спробувати розповісти про аборти, показавши цю проблему з різних точок зору й освітивши її як можна об’єктивніше.
Хто і навіщо це робить.
Можна виділити три групи жінок, що йдуть на цю варварську, але порою необхідну процедуру:
1. Сексуально неграмотні підлітки- молоденькі дівчинки (15% від всіх, абортів), що недавно пізнали «доросле» життя. Як правило, вони цілком залежні від батьків, соціально неспроможні. У дівчат — підлітків 15-17 років 75% вагітностей закінчується абортом, тобто на 1 пологи приходиться близько 5 абортів. З-за те що дівчинки боятьсяпокарання з боку мам. Які, у більшості випадків, довідаються про вагітності чаду пізно.
2. Жінки з “безвихідною” ситуацією. У цю групу входять більш фізично і морально зрілі жінки. На аборт їх змушує піти не планована вагітність виникла в результаті, неефективності таблеток або інших засобів від вагітності, зґвалтування або при неможливості продовжувати вагітність у зв'язку з важкою гостро виниклою хворобою, зі смертю або розводом з чоловіком, при відсутності соціальних умов для виховання дитини.
3. Жінки, що свідомо використовують аборт, як засіб для «запобігання від вагітності». Подібно нашим 60 -70 літнім бабусям, що не знали іншого засобу захисту від вагітності, як аборт, їхньої сучасниці, у силу своєї неосвіченості, низького соціального й освітнього рівня, убогості, йдуть на аборт.
Види абортів.
Існують різні види виконання операції по перериванню вагітності, при цьому кожна операція призначена для виконання лише на визначеному терміну вагітності і відрізняється своїми особливостями й ускладненнями.
Міні-аборт— цей метод застосовується до терміну 4 тижнів вагітності. У ході такої операції в шийку матки послідовно вводяться металеві розширники, при цьому кожен наступний інструмент більше попереднього по діаметрі. Після цих маніпуляцій у матку вводиться трубка від вакуумного аспіратора. Негативний тиск, що створився, сприяє відсмоктуванню внутрішнього шару матки (ендометрія) і організму дитини. Якщо аборт виконується при терміні більш 4 тижнів, організм дитини при цьому розривається на частини.
Вважається, що міні-аборт був винайдений ще в 1927 році росіянином ученим.
У 60-х роках нашого сторіччя стали робити аборт шляхом відсмоктування умісту вагітної матки за допомогою металевих циліндричних наконечників з бічними отворами і електровакуумним насосом. Цей спосіб виявився значно краще, тому що дозволив скоротити тривалість операції і зменшив можливість ускладнень: перфорації матки, кровотеч, занесення інфекції. Чим більше термін вагітності, тим імовірніше ускладнення після операції.
Зі збільшенням терміну вагітності в жіночому організмі починається гормональна перебудова, що аборт порушує, відбувається збій, для відновлення потрібен час. Тому чим менше розмір порожнини матки і плодового яйця, тим, природно, менше ушкоджуються судини, а виходить, менш драматично протікає аборт.
Найкраще проводити його при 4-5-тижневій вагітності. При міні-аборті від металевих розширників відмовляються, тобто не піддають ризикові травми м'язовий апарат шийки матки, тоді рідше виникають ускладнення, що надалі нерідко стають причиною невинесення, якщо жінка захоче родити. При аборті на ранній стадії вагітності не потрібен загальний наркоз, що сам по собі — досить серйозне втручання в організм жінки. Міні-аборт жінкам проводять під місцевою анестезією.
Після міні-аборту жінці необхідно хвилин 30-40 полежати, а через 2-3 годинивона може повернутися до повсякденного життя.
Ускладнень після міні-абортів у 5-6 разів менше, ніж після абортів, проведених традиційним способом. Але, на жаль, і при міні-аборті ускладнення все-таки трапляються.
Тому три-чотири дня після аборту варто уникати переохолоджень, виключати фізичні перевантаження. Протягом трьох тижнів забороняється статеве життя. Для того щоб скорочення матки проходило нормально, важливо стежити за своєчасним спорожнюванням кишечнику і сечового міхура.
Через два тижні після операції обов'язково потрібно показатися гінекологові, тому що в одного відсотка після міні-аборту все-таки можливе продовження розвитку вагітності — частіше в матці, рідше — поза нею. Причина в тім, що аборт проводився при малому терміну і перервати вагітність усе-таки не удалося або ж не розпізнали позаматкову вагітність.
Протипоказаннями до проведення міні-аборту можуть бути гінекологічні або загальзапальні й інфекційні захворювання.
Класичний аборт.
На жаль для багатьох жінок України цей метод є головним засобом запобігання від вагітності. За рік у світі 60 000 000 представниць прекрасної статі проходить через абортарій. З трьох вагітностей лише одна закінчується родами, а два — аборти.
Процес підготовки більш складний:
У стаціонарі лікар — гінеколог оглядає жінку на гінекологічному кріслі, уточнює термін останньої менструації, установлює передбачуваний термін вагітності. Заводиться спеціальна медична картка. Від жінки виходить письмове підтвердження про згоду на операцію і про те, що вона попереджена про можливі ускладнення.
Потім жінку консультує лікар — анестезіолог, цікавиться алергіями. Дістає письмову згоду на проведення анестезії.
Жінка проходить у малу операційну, одягає бахіли, лягає на крісло. Поруч знаходиться лікар, що робить аборт і анестезистка. Лікар у присутності сестри востаннє пропонує жінці відмовитися від проведення штучного переривання вагітності. Якщо ж жінка, незважаючи на домовленості, усе-таки хоче зробити аборт, анестезистка вводить Кетамін або Каліпсол. Через 20-30 секунд жінка непритомніє!
Суть аборту полягає у видаленні з матки заплідненої яйцеклітини. Спочатку піхву знезаражують спиртом і йодом. Потім спеціальними «кульовими» щипцями за верхню губу назовні з піхви витягають шейкові матки.
Щоб потрапити усередину матки, розтягують канал шийки матки спеціальними розширниками, по — науковому розширниками, що називаються, Гегара. Уводять спочатку самий тонкий розширник, потім заміняючи його на більш товсті.
На Заході близько 10 років використовуються одноразові східчасті дилятатори. У нас у силу росту гепатиту і ВІЧ — інфекції тільки почали задумуватися про застосування одноразового інструментарію. На жаль відносна дорожнеча одноразового гінекологічного інструментарію обмежує його широке застосування.
Після проникнення в матку доктор бере в руки кюретку ( мал.3). Треба помітити, що внутрішня сторона кюретки гостріше леза бритви. Саме цією гострою стороною лікар зрізує, внутрішній шар матки (ендометрій) разом із заплідненою яйцеклітиною (плодовим яйцем). А якщо великі шматки внутрішнього шару не хочуть відрізатися, те за допомогою абортних щипців /абортцанг/ їх попросту відкушують. Про те, що аборт закінчений, свідчить специфічних хрускіт, що створюється при терті кюретки об внутрішню поверхню матки (камбіальний шар ендометрія). На останньому етапі вводяться лікарські засоби, що скорочують матку.
Після вискоблювання проводять очищення порожнини матки за допомогою вакуум — екстрактора. В ідеалі після проведення аборту потрібно зробити гістероскопію або контрольний ультразвук, щоб переконатися, що аборт пройшов добре. Також необхідний масаж матки, особливо при першому аборті і призначення діадинамічних струмів. Додаткові дослідження і фізіотерапевтичні процедури дозволяють попередити ускладнення аборту.
Наркотичні засоби, призначені для анестезіологічного забезпечення аборту мають коротку дію (5-10 хвилин). Коли операція закінчується, жінку приводять у почуття. Потім на каталці з малої операційної переводять у палату. На живіт з метою профілактики кровотечі кладуть міхур з льодом. 2-3 години жінка знаходиться під спостереженням. Потім після обстеження, виписується додому.
Інші види абортів.
На терміну 18-27 тижнів часто застосовується метод інтраамніального введення рідин. Після розширення шийного каналу в матку вводиться довга товста голка, що проколює плодовий міхур і відсмоктує деяку кількість плодових вод. Після цього по цій голці в матку вводиться рівний обсяг концентрованого розчину повареної солі і глюкози. Згідно з науковими даними, на цих термінах у дитини вже з'являється чутливість, і смерть подібним чином є для нього найбільш болісною. Тільця дитини чорніють і зморщуються від зневоднювання й опіку концентрованим розчином солі. Через кілька годин після загибелі дитини починається родова діяльність, і організм жінки рятується від мертвого плоду.
При терміну вагітності до 27 тижнів може застосовуватися метод внутрішньовенного введення простогландинів, що викликають родову діяльність. На такому терміну дитини нерідко з'являються на світло живі і життєздатними, але врачі не застосовують ніяких терапевтичних заходів щодо відношення до них, залишаючи дитину умирати. Застосування простагландинів у потрібних дозах часто викликає різкі порушення в організмі жінки.--PAGE_BREAK--
Операція малого кесарева перетину звичайно застосовується на терміну 18-27 тижнів, однак при необхідності може бути використана при терміну від 13 тижнів до самих останніх днів вагітності. При цій операції розкривається передня черевна стінка і передня стінка матки, після чого з матки віддаляється плід і всі навколишні його тканини, а стінка матки вискоблюється. При проведенні цієї операції на пізніх термінах плід звичайно вже буває життєздатним. У цьому випадку дитину кладуть на вікна між рамами або в холодильник для того, щоб він загинув від переохолодження. Важко повірити, що описана сцена — це не фрагмент фільму жахів, а реальних буден багатьох гінекологічних клінік і відділень міських лікарень.
Малопоширенні і малоефективні методи штучного переривання вагітності. До них відноситься голковколювання, при якому стимулюються рефлексогенні зони, що можуть викликати початок родової діяльності, і метод використання магнітофорних ковпачків, що надіваються на шийку матки і, створюючи сильні магнітні поля, викликають родову діяльність. Обоє ці методу застосовуються на ранніх термінах вагітності (голковколювання — до 10 тижнів, магнітофорні ковпачки — до 3 тижнів) і не дають ніякої гарантії результату. У будь-якому випадку після спровокованого цими методиками викидня необхідно хірургічне вискоблювання стінок матки.
Кримінальний аборт.
З погляду сучасного українського законодавства кримінальним (незаконним) вважається штучне переривання вагітності зроблене особою, що не має медичного сертифіката за фахом «лікар акушер-гінеколог». Ц.о. якщо в умовах стаціонару, медичного центра або сільської лікарні вагітність перерве дипломований лікар- фахівець, що не є гінекологом, то це буде кваліфіковано, як злочин. Але з іншого боку, якщо акушер гінеколог запропонує зробити переривання вагітності на приклад в сараї власної дачі, то порушенням закону це бути не буде.
У приватній переписці деяких акушерів-гінекологів нерідко зустрічаються питання про те, як самостійно перервати вагітність на ранніх термінах. Тому багато лікарів розповідають про доступні в побуті способах переривання вагітності і непоправній шкоді здоров'ю, що вони наносять.
Перший популярний спосіб докладно описаний у повісті А. Приставкіна «Діти Арбата» полягає в загальному впливі на організм. Щоб викликати аборт жінка приймає гарячу ванну або душ, обклеює себе гірчичниками. У ряді випадків маніпуляції викликають скорочення матки і викидень. До цього ж способу можна віднести миття на терміну 10 — 12 тижнів вагітності стель, тривалу труску їзду, навмисне падіння на живіт, до приклада із шафи, здавлення матки руками. Небезпека полягає в розвитку маткових кровотеч, що досить важко зупинити. У залежності від методики самостійного аборту летальність (жіноча смертність) коливається від 25 до 40%.
Другий метод — введення в порожнину матки твердих предметів: кулькових ручок, олівців, в'язальних спиць, довгих пташиних пер, дерев'яних паличок, бужів (металеві штирі для розширення природних отворів), катетерів. Поряд із введенням твердих предметів особливо кмітливі особи впорскують зі шприців, спринцівок і інших підручних засобів у порожнину матки різні рідини. Використовуються самі різні речовини: спиртова настойка йоду, розчин марганцівки, столовий оцет, мильна вода. Результат — зараження крові, хімічні опіки, гнійне запалення внутрішніх статевих органів. У кращому випадку, видаливши матку, жінці удається врятувати життя, правда вона вже не зможе мати дитини. У 30-60% випадків представниці слабкої статі просто вмирають. Деякі приймають гормональні ліки або отрути. Відкіля простій людині знати в якій концентрації ліки викликають викидень, часом досвідчений гінеколог затрудняється з відповіддю. Так і народжуються на світло діти з численними уродженими каліцтвами, приречені мучитися все життя.
Наслідки.
Ускладнення з боку матки — у першу чергу це розриви шийки матки, кровотеча, перфорація і розривши стінки матки. Найбільш розповсюджені методики проведення переривання вагітності припускають маніпуляції всередині матки «наосліп», унаслідок чого ризик ушкодження шийки або стінки матки досить високий. У залежності від розмірів і локалізації такого ушкодження роблять або його вшивання, або повне видалення матки (гістеректомію). Крім того, при багаторазових вискоблюваннях стінка матки може утоншуваться настільки, що виношування вагітності стає неможливим. У цьому випадку жінці рекомендується стерилізація. Запальні процеси в матці нерідко виникають у результаті інфікування травмованої шийки або стінки матки під час проведення штучного переривання вагітності. Слід зазначити, що такий запальний процес відрізняється стійким тривалим плином і лікування його вкрай важке. Результатом цього може стати звичне невинесення вагітності і безплідність.
Запальні процеси в малому тазі — параметрит (запалення околоматочної клітковини), аднексит (запалення придатків матки), пельвіоперитоніт і перитоніт (запалення тазової очеревини і всієї очеревини), — усі ці захворювання можуть розвиватися в результаті інфікування в ході операції по штучному перериванню вагітності. Результатом цих захворювань може стати безплідність жінки, а в окремих випадках навіть її загибель.
Ускладнення після абортів можуть розвитися в жінки через деякий час (через декілька місяців і навіть кілька років). У 18% жінок через два місяці після зробленого аборту розів'ється хронічне запалення придатків матки, у 11% — ерозія шийки матки, у 7% — ендоцервецит, у 4% — різні порушення менструального циклу. Через два роки після зробленого аборту ці показники збільшуються в кілька разів.
Одним з найбільш грізних ускладнень абортів у жінок, що неродили, є різке збільшення ризику розвитку рака грудей. Як відомо, цей вид раку займає перше місце серед причин смертності від онкологічних захворювань в усьому світі. Дослідження показують, що в жінок, що неродили, що зробили аборт, імовірність розвитку рака грудей збільшуються на 300%, а якщо така жінка мала кілька абортів, і перша дитина в неї народився не раніш 35 років, то ризик зростає в 8 разів. Зрозуміти, чому так відбувається, досить просто. Перша вагітність починає особливим образом переформовувати і перебудовувати клітки молочних залоз, підготовляючи них до досі невикористаної функції — виробленню грудного молока і годівлі дитини. Формування кліток йде практично протягом усієї вагітності, і закінчується вже до самих родів. Якщо ж жінка робить аборт і перериває вагітність у такий спосіб (то ж саме відноситься, на жаль, і до мимовільного переривання вагітності), те клітки грудних залоз залишаються несформованими, їхній розвиток не завершується. Такі клітки мають значно велику здатність до ракового переродження, ніж сформовані остаточно, так само як і ще що не почали своє формування. Ризик зростає тим більше, чим більше часу пройде до моменту наступної вагітності і пологів, що дозволять завершити перебудування кліток молочних залоз. Особливе місце серед всіх ускладнень абортів займає постабортний синдром. Цей синдром містить у собі різні симптоми, як фізіологічні, так і психологічні. Багато хто з цих симптомів жінка ніяк не зв'язує з минулим абортом. Найбільш розповсюдженими ознаками постабортного синдрому є: безплідність і проблеми з зачаттям, передчасні пологи, викидні, позаматкова вагітність, сексуальні розлади, депресії, почуття провини, суіцидальні нахили, зловживання алкоголем і наркотиками, розпач, що домінує бажання ще однієї вагітності, анорексия (відсутність апетиту і бажання є), нічні кошмари про дітей і т.д. На жаль, в Україні немає статистики по частоті виникнення постабортного синдрому, але можна з упевненістю сказати, що набереться дуже небагато жінок, що змогли уникнути його проявів у тім або іншому виді.
Ненароджена дитина.
У нашій країні немає нічого простіше, ніж зробити жінці аборт. Доходить до того, що гінекологи записують на аборт усіх молодих незаміжніх дівчин, що тільки що довідалися, що вони вагітні, навіть не запитуючи на те їхньої згоди. До терміну 12 тижнів аборт дозволений за бажанням матері, до терміну 22 тижнів — за соціальними показниками, серед яких: відсутність роботи; жінка не є одруженим; розлучення під час вагітності; відсутність власного житла; багатодітність; доходи менші прожиткового мінімуму. Словом, рідко сім’я в Україні не має соціальних показань для штучного переривання вагітності.
Практично до дня пологів дозволений аборт за медичними показниками, що серед іншого містять у собі психологічні проблеми, тобто для одержання дозволу на аборт чи ледве не за день до пологів жінці досить заявити про суїцидні думки, зв'язаних з вагітністю. Лікарі затверджують, що по самих оптимістичних оцінках лише 25% усіх жінок не мають медичних протипоказань для вагітності і пологів. Виходить, що наша держава, дуже пасивна стосовно до проблем молодих родин і батьків, робить усе можливе, щоб не дати з'явитися на світ своєму новому громадянинові. На жаль, у цьому питанні ми усе ще продовжуємо йти неправильним шляхом.
Люба людина, більш-менш освідомлені у питаннях генетики, знає, що життя людини починається в момент злиття чоловічих і жіночої статевих клітин. Починаючи з цього моменту зигота, що утворилася, починає володіти індивідуальним для кожної істоти на планеті набором хромосом, що не зміниться до самої його смерті. Цей набір визначає, якого росту буде людина, якого кольору в нього будуть волосся, очі, який у нього буде тембр голосу, група крові, навіть які в нього будуть здатності, таланти, бажання і прагнення.
Сесія Ради Європи по біоетиці в грудні 1996 р. ухвалила, що ембріон є людиною вже на 14 день після зачаття. У цей час ще не кожна жінка знає про те, що вона вагітна. Таким чином, з цього моменту офіційна медицина визнала здійснення аборту перериванням людського життя, тобто навмисним вбивством. Однак поки ще не почато ніяких спроб забезпечити цієї маленької людини його самими найпростішими правами, серед яких перше — це право на життя, на існування і на народження.
Висновок.
Споконвіків штучне переривання вагітності було поза законом. Усі релігійні конфесії забороняли віруючим брати участь у цій процедурі. 20 століття легалізувало аборти і звели них у когорту методик планування родини. Поява в другій половині 20 століття, альтернативних засобів, регуляції народжуваності, зміна культурних традицій світового співтовариства загострило питання про моральну оцінку процедури штучного переривання вагітності.
Доктор Натансон якось сказав, що якби лоно матері було прозорим, і мати могла б бачити свою дитину, що розвивається, ні про які аборти не могло б бути і мови. Експеримент, проведений у його клініці, показав, що 9 з 10 жінок, що вирішили зробити аборт, відмовляються від цього наміру, побачивши свою дитину на моніторі УЗІ. Вони почали розуміти, ЩО вони зібралися зробити. Але дуже рідко знаходиться хтось, хто допоможе жінці розібратися в суті що відбувається. Мова не повертається обвинувачувати в цьому лікарів-гінекологів, що спеціалізуються на абортах, хоча це їх самий прямий обов'язок, адже на бесіду з кожною відвідувачкою клініки їм приділяється щось близько 5 хвилин.
Давайте згадаємо про те, що вагітність — це не грип, і вона не з'являється ні з того, ні з цього. Статеве життя припускає не тільки море задоволення і насолоди, але також ще і відповідальність за можливі наслідки. Кожна людина, що любить смачно поїсти, ризикує набрати зайву вагу. Кожна людина, що живе регулярною статевим життям, щодня має шанс стати матір'ю або батьком. Тому якщо люди рахували себе досить дорослими, щоб почати полове життя, вони вже цілком виросли і дозріли, для того щоб нести відповідальність, думати про наслідки ...
Кілька висловлень докторів і дослідників, так чи інакше причетних до проблеми абортів.
«Кожна жінка запитує — це дитина? Ні, відповідає лікар, це лише продукт розвитку зародка, або згусток крові, або шматок тканини. Незважаючи на те, що ці лікарі щодня бачать цих дітей, сантиметр довжиною, з руками, ногами й очима, закритими, як у новонароджених щенят, вони брешуть жінкам. Скільки жінок зважилося б на аборт, якби їм сказали правду?»
«Я не знав жодної жінки, що, родивши дитини, не була б поза собою з радості, що я не убив його...»
«Ми знаємо, що це убивство. Але держава дозволяє убивство у визначених умовах.»
Список літератури:
1. Архангельський Б.А., Сперанський Г.Н. Мати і дитина .-М. 1960
2. Лавренова Г.В., Лавренова Ю. В. Мати і дитина Енциклопедія розвитку вашої дитини .-М. 1999
3. Медична абетка // Під ред. Русова Л. А., Ганчарова И.В. – Владивосток, 1993
4. herpes.ru/abort/ (10.11.01)
5. psm.ortodoxy.ru/abortion/index.htm(15.11.01)