Реферат з маркетингу
на тему:
«Вибір каналів розподілу»
Процесформування каналів розподілу складається із п’яти етапів (рис. 1), кожен з якихрозглядається нижче.
/>
Рис.1. Процес вибору та управління каналами розподілу
Етап 1. Виявлення альтернативних систем розподілу
Якфірма може налагодити збут своїх товарів?
Альтернативкілька: робити це самостійно, скористатися ланцюжком незалежних посередниківабо обрати таку систему розподілу, за якої всі суб'єкти каналу — фірма-виробник,оптова і роздрібна торгівля —діють як єдина система, об'єднати зусилля з іншимикомпаніями одного рівня або використати кілька каналів розподілу, щоб охопитирізні сегменти ринку. Названі варіанти виражають суть альтернативних системрозподілу, що їх може обрати компанія:
•традиційнасистема;
•вертикальнамаркетингова система;
•горизонтальнамаркетингова система;
•багатоканальна(комбінована) маркетингова система.
Традиційнасистема розподілу
Традиційнасистема — це сукупність незалежнихкомпаній, у яких кожен рівень збутового каналу діє незалежно від інших з метоюмаксимізувати власний прибуток, залишаючи поза увагою ефективність каналу вцілому. При цьому, як уже зазначалося, канали розподілу споживачів промисловихтоварів і послуг відрізняються.
Канали розподілу споживчих товарів
маркетинговий товарпослуга споживчий
Рис.2 ілюструє чотири альтернативні канали розподілу споживчих товарів – каналнульового рівня, одно-, дво- і трирівневий і т. ін.
Виробник— споживач — цеканал нульового рівня. Виробник здійснює прямий маркетинг — сам реалізує товар.При цьому варіанті розподілу фірма-виробник уникає витрат на дистриб'юторів,зберігає контроль над продажем товарів.
Існуєкілька варіантів методів прямого маркетингу: продаж товарів вдома; продаж товарівчерез магазини, які належать виробникові (кіоск біля воріт хлібозаводу,фірмовий магазин «Михаїл Воронін»); продаж за телефоном(телемаркетинг); продаж за каталогом; реклама, що передбачає прямий відгук.
Виробник— роздрібнийторгівець — споживач (однорівневий канал). Цей канал розподілу передбачає продаж виробниками товарівроздрібним торгівцям, які, своєю чергою, продають їх кінцевим покупцям(споживачам). Прямі поставки роздрібної торгівлі, обминаючи оптовиків, стають зїї укрупненням економічно вигідними. Такий канал розподілу обрала одна зукраїнських фірм-виробників соків. Це дало можливість знизити ціну на 15% (щовиявилося суттєвим для пересічного українського споживача) і таким чиномзбільшити обсяг продажу.
Виробник— оптовийторгівець — роздрібний торгівець — споживач — типовий канал другого рівня, під часвикористання якого виробник продає свій товар оптовикам, які перепродують йогороздрібним торгівцям. Цей тип каналу розподілу особливо економічно вигіднийневеликим роздрібним магазинам, які закуповують товар невеликими партіями.
/>
Рис.2. Канали розподілу споживчих товарів
Виробник— агент — роздрібнийторгівець — споживач — цей варіант прийнятний у ситуації, коли невелике підприємство замістьтого, щоб утримувати власний торговий персонал, використовує промисловихагентів, які відвідують роздрібні магазини і представляють товар напрофесійному рівні.
Виробник— агент — оптовий торгівець — роздрібний торгівець — споживач (трирівневий канал) — компанії надають право збутутовару агентові, який вступає в контакт з оптовиком, той своєю чергою, зроздрібним торгівцем, отримуючи при цьому комісійні від продажу. Компаніїможуть також скористатися послугами брокерів для реалізації своєї продукції.Вихід на закордонні ринки може здійснюватися через агентів і брокерів.
Канали розподілу промислових товарів
Канали,які використовуються для розподілу товарів промислового призначення,представлено на рис. 3.
Виробник— промисловийспоживач (каналнульового рівня) —найчастіше використовується компаніями для продажу складної і дорогоїпромислової продукції (турбіни, локомотиви, устаткування для автоматизаціївиробництва). Прямий маркетинг дає змогу при цьому вирішувати технічніпроблеми, які виникають у споживачів, завдяки високій кваліфікації торговогоперсоналу підприємства-виробника. Прямий маркетинг на ринках товарівпромислового призначення набуває таких форм: послуги персоналу фірми;телемаркетинг (контакти телефоном); продаж за каталогом.
Виробник— агент — промисловийспоживач —компанія використовує на комісійних умовах для збуту продукції агента, якийзаймається збутом товарів від різних постачальників. Цей варіант має своюперевагу — перерозподіл витрат на збут, що вигідно для компаній, які не маютьдостатніх ресурсів для налагодження власної збутової мережі. Серед вад — меншаувага, яку приділятимуть товарові фірми агенти, порівняно з торговим персоналомфірми-виробника.
/>
Рис.3. Канали розподілу промислових товарів
Виробник— дистриб'ютор —промисловий споживач. Цей канал передбачає продаж через дистриб'юторів меншої кількостітоварів, які закуповуються частіше. Переваги агентів і дистриб'юторів у тому,що вони спроможні залучити більше покупців, які закуповують товар у невеликійкількості.
Виробник— агент — дистриб'ютор — промисловий споживач. Якщо споживачі віддають перевагупослугам дистриб'ютора, за цією схемою агент продає товар дистриб'юторам, якісвоєю чергою реалізують його споживачам.
Каналирозподілу послуг
Особливістьпослуг – їхня невіддільність від постачальника, суттєво впливає на вибірсистеми розподілу послуг (рис. 4).
/>
Рис. 4. Каналирозподілу послуг
Постачальникпослуг — споживач— ця система розподілу послуг,за якої послуги продаються безпосередньо їхніми постачальниками, отрималанайбільше поширення (послуги готелів, авіакомпаній, медичні, юридичні послуги).
Постачальникпослуг — агент —споживач (промисловийзамовник). Якщо постачальник послуг перебуває на значній відстані від споживачаі при цьому фірмі з економічного погляду невигідно створювати власну збутовумережу в регіоні, компанія може скористатися послугами агентів (або брокерів) —послуги брокера на ринку нерухомості, послуги театральних агентів, замовленнямісць у готелі через туристичні агентства тощо.
Постачальникпослуг — роздрібний торгівець — споживач. Ця система може бути використана для розподілу послуг,пов'язаних із товаром (продаж і обслуговування побутової техніки роздрібнимимагазинами).
Зазначимо,що багато компаній використовують кілька систем розподілу, користуючисьпослугами оптових фірм та агентів і роздрібних магазинів.
Якііснують альтернативи традиційній системі розподілу? Це вертикальні та горизонтальнімаркетингові системи.
Вертикальнімаркетингові системи (ВМС)
Вертикальнімаркетингові системи передбачають повну або часткову координацію функційучасників каналу розподілу з метою економії на операціях і посилення впливу наринок. При цьомуодин з учасників каналу (виробник, оптовий або роздрібний торгівець) бере на себеініціативу щодо координації дій.
Існуютьтри форми вертикальної координації (рис. 5).
•корпоративнівертикальні маркетингові системи;
•адміністративнівертикальні маркетингові системи;
•договірнівертикальні маркетингові системи.
/>
Рис.5. Вертикальні маркетингові системи
Адміністративні(контрольовані) вертикальні маркетингові системи — форма інтеграції функцій розподілу,яка не передбачає договірних зобов'язань та існує завдяки високій репутаціїодного з учасників системи. Роль лідера при цьому належить одному з наймогутнішихучасників систем. При цьому лідер отримує підтримку продавців у виглядівиділення торговельної площі, організації експорту товарів, заходів щодостимулювання збуту.
Договірні(контрактні) вертикальні маркетингові системи — незалежні учасники каналу(виробники або посередники) підписують контракти з іншими посередниками, в якихдокладно визначаються права та обов'язки учасників з метою координації функційрозподілу. Яквидно з рис.7, існують три типи договірних ВМС: добровільно створені системироздрібних торгівців під егідою оптовиків; кооперативи роздрібних торгівців;франчайзингові системи.
Добровільностворені системи роздрібних торгівців під егідою оптовиків — оптовий продавецьорганізовує добровільне об'єднання незалежних роздрібних торгівців, розробляєпрограму, в якій передбачається забезпечення економічності закупівель,стандартизація торгової практики. Основна мета таких об'єднань — створення можливостей дляефективної конкуренції з розгалуженими мережами великих організацій.
Кооперативироздрібних торгівців — це об'єднання роздрібних торгівців у кооперативи. Учасники об'єднання закуповуютьпродукцію через кооперативи, спільно організовують рекламу. Отриманий прибутокрозподіляється між членами кооперативу пропорційно.
Франшизні(франчайзингові) системи — передбачають передачу франшизером (виробником абопродавцем) франшизи (ліцензії) на право продажу своєї продукції під назвоюкомпанії учасникам каналу (франчайзі, наприклад, роздрібним магазинам), яким частонадаються ексклюзивні права на певній території.
Вибірфранчайзингової системи розподілу, як і інших систем, має принести обомсторонам вигоду більшу, ніж інші традиційні альтернативні системи. Переваги франшизидля продавця і покупця наведено у табл. 1.
Таблиця1. Переваги франшизи
/>
Основнийаргумент постачальника на користь франшизи порівнюємо з альтернативнимитрадиційними схемами розподілу полягає в тому, що — франчайзі, купуючифраншизу, самі здійснюють потрібні інвестиції в бізнес.
Горизонтальнімаркетингові системи — передбачають об'єднання зусиль компаній одного рівня. Це має сенс, якщо об'єднаннякапіталу, маркетингових ресурсів і виробничих потужностей підсилює позиціїфірм. При цьому об'єднуватися можуть і фірми-конкуренти, і фірми, які між собоюне конкурують.
Багатоканальні маркетингові системи
Комбінована(багатоканальна) маркетингова система передбачає використання кількох каналіврозподілу для охоплення різних сегментів ринку. Наприклад, телемаркетинг(прямий маркетинг) для обслуговування одного сегмента ринку, дворівневий каналвиробник — роздрібна торгівля — для іншого сегмента тощо.
Розглядаючизазначені альтернативи, слід оцінити умови, в яких здійснюватиметься розподіл. Якіфактори впливають на вибір каналів розподілу?
Доосновних можна віднести:
Þ характеристикуспоживача —кількість споживачів, де купують (тип магазинів, яким віддають перевагу);концентрація споживачів (в якій кількості купують, як часто; віддають перевагусамообслуговуванню чи повному обслуговуванню за допомогою продавця);
Þ характеристикутовару — обсяг,маса, габарити (за великих габаритів доцільно уникати транспортних і складськихвитрат, пов'язаних із відвантаженням товару через посередників і віддатиперевагу прямому збуту); новизна, рівень стандартизації товару, ступінь,швидкість псування; ціна (за високої ціни споживачі віддають перевагу прямимконтактам з виробником);
Þ характеристикуфірми — розміркомпанії, досвід роботи на ринку і відповідно готовність посередників доспівпраці; фінансові можливості; цілі та політика фірми;
Þ характеристикупосередників — наявністьпосередників, вартість і види послуг, що ними надаються;
Þ характеристикузовнішнього середовища — законодавче регулювання, коливання попиту (сезонні, тижневі,щоденні); конкуренція, розподіл, гнучкість, швидкість виконання замовлення,нові системи розподілу товару та ін.
Етап 2. Визначення цілей і завдань розподілу
Цілірозподілу є критеріями вибору каналу розподілу і підпорядкованізагально-фірмовим і маркетинговим цілям («збільшення частки ринку»,«збільшення обсягу продажу», «вихід на нові ринки»).
Прикладицілей розподілу:
— збільшити протягом 200Х року обсяги продажу в Західному регіоні на 10%;
— досягти до кінця200Х року обсягу продажу в розмірі 0,3 млн грн. у Західному регіоні Україні всегменті „супермаркет”;
— довести протягом 200Х року частку прямого продажу в Центральному регіоні до40%.
Післяпостановки цілей визначаються конкретні завдання розподілу, тобто функції, якімають бути реалізовані в конкретній ринковій ситуації, наприклад: забезпеченнядоставки товару протягом двох днів після отримання замовлення; надання послуг(монтаж, ремонт); отримання маркетингової інформації; надання кредиту тощо.
Етап 3. Вибір структури каналу розподілу
Вибірструктури каналу розподілу передбачає прийняття трьох рішень:
- перше:здійснювати прямий збут чи користуватися послугами посередників;
- друге:визначити довжину каналів розподілу;
- третє:визначити інтенсивність каналу розподілу.
Першерішення пов'язане з тим, який саме варіант збуту буде обрано — прямий чиопосередкований. Фактори, які впливають на цей вибір, ми наводили на початкурозділу.
Щодотого, якому саме варіанту буде віддано перевагу — наприклад, прямому продажу чипродажу через промислових агентів, слід визначитися з критеріями вибору.Основний критерій при цьому —витрати. Найкращим є найбільш економічний варіант.Якщо, скажімо, промисловий агент отримує комісійні в розмірі 7% від загальногообсягу продажу, а торгові представники — 3% плюс додаткові виплати на утриманняторгового апарату, слід визначити за якого обсягу продажу вигіднішевикористовувати торгових представників, а за якого — промислових агентів та ін.Економічна доцільність — важливий, але не єдиний критерій вибору прямого чиопосередкованого збуту. Інколи перевага надається прямому каналу, який даєзмогу забезпечити дієвий контроль розподілу тощо.
Якщоприйнято рішення на користь опосередкованого збуту, наступне рішення стосуватиметьсядовжини каналу — скільки проміжних ланок у ланцюжку виробник — споживач єдоцільними, тобто визначити довжину каналу розподілу. Короткі канали (франшизнісистеми, однорівневі традиційні канали) легше контролювати, але довгі канали запевних обставин вигідніші.
Щодорозмірів фірми як фактора, що обумовлює структуру каналу розподілу споживчихтоварів, зазначимо, що невеликі фірми «приречені» на використанняопосередкованих каналів: їм слід або звертатися до послуг оптовиків, абопродавати товари безпосередньо роздрібним магазинам.
Останнєрішення щодо структури каналу — стратегія охоплення ринку, тобто обмежитисяпослугами одного або кількох посередників чи здійснювати продаж черезмаксимально можливу кількість посередників, наприклад, роздрібних точок. Тутіснують три варіанти:
•інтенсивнийрозподіл;
•вибірковий(селективний) розподіл;
•ексклюзивнийрозподіл на правах винятковості.
Інтенсивнийрозподіл передбачаєрозміщення та реалізацію товарів через максимально можливу кількість торговихточок. Практичнобудь-яке підприємство роздрібної торгівлі, готове продавати певний товар,отримує на це право.
Припродажу, яких товарів віддається перевага інтенсивному розподілу?
Цетовари повсякденного попиту (зубна паста, миючі засоби), деякі допоміжні товарипромислового значення — папір, сировинні продукти. Як уже зазначалося, вУкраїні жувальна гумка реалізується через тридцять тисяч торговельних точок.
Прицьому підприємство виграє завдяки економії на масштабах виробництва, випускаючидоступну для багатьох споживачів продукцію великими серіями. Проте інтенсивнийрозподіл має і свої вади. Фактично підприємство повинне самостійно рекламуватисвою продукцію на ринку.
Селективнийрозподіл передбачаєукладання постачальником угоди з кількома, але не з усіма посередниками, яківиявляють заінтересованість до реалізації товару. З-поміж товарів, при збуті якихселективний розподіл здобув найбільше поширення, — побутова техніка,електротовари, модний одяг та ін.
Прирозподілі на правах винятковості підприємство-виробник може розраховувати напідтримку торгових посередників у просуванні своєї продукції. Отримавши відвиробника виняткове право на реалізацію його виробів, торговий посередник самдокладає зусиль до підвищення ефективності реклами, намагається привернутиувагу споживачів до товару.
Привиборі оптимального каналу розподілу існують такі підходи: вартісний підхід (порівнюютьсявитрати на кожний альтернативний варіант); науково-управлінський, за якоговикористовується теорія рішень та операційні дослідження; суб'єктивно-об'єктивнийпідхід, за якого альтернативні канали оцінюються за найважливішими факторами(необхідні інвестиції, очікуваний прибуток, досвід фірми на ринку) та інші.
Етап 4. Розробка стратегії комунікацій в каналі розподілу
Організаціяефективної співпраці з посередниками вимагає від фірми-виробника визначитися,яку комунікаційну стратегію впливу на посередника варто обрати: проштовхування;притягування; комбіновану комунікаційну стратегію.
Стратегіяпроштовхування передбачаєспрямування зусиль фірми на посередників з метою заохотити їх включити доасортименту товари фірми, створювати необхідні товарні запаси, виділяти вторгових залах підприємств роздрібної торгівлі найкращі місця і заохочуватиспоживачів до купівлі товарів фірми.
Якізасоби може використати фірма, реалізуючи стратегію натиску для заохоченняпосередників до співпраці? Це: надання права ексклюзивного збуту на певній території;оптові знижки; оплата витрат за гарантійним обслуговуванням; поставка товарівза рахунок фірми; навчання персоналу, конкурси з продажу та ін.
Стратегіяпритягування передбачаєзосередження основних комунікаційних зусиль на кінцевих споживачах з метоюстворення їхнього позитивного ставлення до товару і марки для того, щобспоживач сам вимагав цей товар у посередника, заохочуючи його цим до торгівліцією маркою.
Якіконкретно заходи може використати фірма для реалізації стратегії притягування? Такими засобами є: рекламатовару або марки; надання безплатних товарів; купони, які надають правоповернення частини грошей.
Комбінованастратегія передбачаєвикористання обох стратегій, при цьому виникає важливе запитання, як самерозподілити ресурси для реалізації стратегії притягування та стратегіїпроштовхування.
Якійкомунікаційній стратегії слід віддати перевагу?
По-перше,це залежить від цілей: стратегія проштовхування, як зазначалося, має на метіспонукати посередників займатися певною торговою маркою і є ефективною в разі,якщо виділити значні кошти на рекламу в засобах масової інформації для фірми нацьому етапі нереально. При виведенні відомої марки на ринок, навпаки, саместратегія притягування може виявитися оптимальною.
По-друге,вибір комунікаційної стратегії залежить від товару: виробники товарівпромислового призначення віддають перевагу стратегії проштовхування, авиробники відомих марок споживачів товарів — стратегії притягування. При цьомунедостатня увага до формування лояльністю посередників може мати для фірмисумні наслідки (наприклад, зниження посередником рекламних зусиль).
Обравшиоптимальний канал розподілу і стратегію впливу на посередників, слідвизначитися, з якими з них конкретно працюватиме фірма, як їх мотивувати,оцінювати.
Етап 5. Рішення про управління каналами розподілу
Вибірконкретних посередників по суті є першим складником процесу управління каналамирозподілу, який потребує: вибору посередників; мотивації учасників каналурозподілу; навчання; оцінювання та контролю діяльності учасників каналу;врегулювання конфліктів.
Вибір посередників
Якікритерії слід врахувати керівництву підприємства, вибираючи посередника?
ЗаН.Палеєм, таких критеріїв є вісім:
ü фінансовестановище. Безперечно,широкі фінансові можливості, стабільне фінансове становище, досвід у веденнісправи у певній сфері бізнесу свідчать на користь потенційного агента;
ü організаціята основні показники збуту. Наявність розгалуженої збутової « мережі, високі темпитоварообігу є певною гарантією ефективного збуту продукції фірми. При цьомуберуться до уваги чисельність зайнятих працівників (що більше, то краще),рівень компетентності у технічній і комерційній сферах діяльності, динамікаобсягу продажу за останні п'ять років;
ü збут якоїпродукції здійснює посередник? Це питання потребує ретельного аналізу «м'яких»показників якості робіт, які виконує посередник. Скажімо, інколи доцільнодовірити збут своєї продукції фірмі, що торгує товарами конкурентів. Перевагуслід надавати посередникам, які вже займаються збутом продукції вашогопідприємства. Ще один плюс на користь посередника — висока якість виробів, яківін реалізує;
ü загальнакількість товарів і виробів різних фірм, які продає посередник. Якщо таких товарів багато, топерш ніж обрати цього посередника, слід переконатися, що виробам вашогопідприємства буде приділено достатню увагу;
ü репутаціясеред клієнтів;
ü охопленняринку: угеографічному розрізі слід уникати дублювання своєї збутової мережі таконфліктів між дилерами; у галузевому розрізі збутова мережа дилерів повиннаохоплювати основні сегменти споживачів; періодичність отримання замовлень — щорідше надходять замовлення, то менша ймовірність збереження своєї присутності убізнесі;
ü запаси таскладські приміщення. Головне при цьому — готовність посередника підтримувати запаси на рівні,необхідному для регулярного постачання споживачів. Крім того, складські приміщеннямають бути оснащені всім необхідним для обробки вантажів;
ü управління.Впевненелідерство у своїй сфері завжди є гарантом успіху. Отже, один з напряміввивчення дилера — оцінювання його агресивності на ринку.
Мотивація учасників каналу розподілу
Такімотиви:
— грошова винагорода (фінансовий мінімум; комісійні винагороди (стабільнийпроцент) від товарообороту; зменшення відсотків при збільшенні товарообороту(за великих обсягів або збільшення відсотку при збільшенні товарообороту);відсоток від отриманого прибутку; заохочувальні виплати — премії, подарунки).
— право на ексклюзивний збут товару на певній території;
— ресурсна підтримка (навчання прийомам збуту, ознайомлення з результатамимаркетингових досліджень, рекламна підтримка);
— тісні партнерські стосунки (в тому числі гарантії тривалих ділових зв'язків здистриб'ютором).
Основнийпринцип побудови взаємин у ланцюжку «виробник — посередник» —довготривалі стосунки, підкріплені відповідними формами підтримки співпраці, тафінансова заінтересованість.
Навчання
Навчанняучасників каналу — від найпростіших форм (надання інформації про компанію,товари) до навчання з проблем маркетингу, організації збуту, управлінняперсоналом для невеликих дистриб'юторів — є одним зі складників управлінняперсоналом. Конкретна форма навчання визначається компетентністю посередників,а також маркетинговими цілями і завданнями, які вирішує на певному етапівиробник.
Оцінювання та контроль діяльності учасників каналу
Прийняттярішення щодо продовження або припинення співпраці з посередником ґрунтується нарезультатах його діяльності, основними критеріями якої є: обсяги збуту увартісному і натуральному виразі; прибутковість; величина товарних запасів; часдоставки товарів споживачам; кількість нових клієнтів; інформація про ринок,яку дистриб'ютори надають виробникові; участь у програмах стимулювання збуту;рівень обслуговування клієнтів; якість демонстрації товару у вітринах і наполицях магазинів.
Якщоза результатом оцінювання виявиться, що ефективність діяльності конкретногопосередника або ефективність системи каналів розподілу залишає бажати кращого,потрібно буде прийняти рішення про зміни, пошук нових посередників абомодифікацію всієї системи розподілу.
Управління конфліктом
Причиниконфліктів є цілком природними:
— різні цілі (збільшення посередниками норми прибутку, що супроводжуєтьсяпідвищенням торгової націнки, а відповідно і ціни) можуть негативно вплинути наобсяг продажу, визначений як основна ціль фірми-виробника;
— конкуренція різних каналів розподілу, що може бути викликано тим, що реалізуючитовари через різні канали (власну торговельну мережу, через різних роздрібнихторгівців), виробник «провокує» конфлікти між посередниками, якіпродають однаковий товар на одній території, тощо;
— неузгодженість у роботі учасників каналу — наприклад, фактичний обсяг продажу,нижчий за заплановані показники, і як наслідок— менші за очікувані економічнірезультати — прибуток і комісійні.
Прицьому виділяють вертикальні конфлікти (між різними рівнями каналів: виробник —оптовик, оптовик — роздрібний торгівець).
Якможна вирішиш конфлікти між учасниками каналу?
Найкраще— уникнути конфлікту. Цього можна досягти, вдаючись до таких упереджу-вальнихзаходів:
— поставлятирізні товари фірми на ринок через різних посередників;
— визначитисферу впливу на ринок посередників, закріпивши за ними певних клієнтів абоокремі території;
— забезпечитиспівпрацю в каналах розподілу шляхом створення вертикальних маркетинговихсистем;
— розвиватипартнерські взаємини, які передбачають фінансову підтримку (вигідні умовиспівпраці, інколи навіть для підтримки стратегічного партнера), підтримку впросуванні товарів тощо.
Якщоконфлікту між учасниками каналу уникнути не вдалося, слід вжити відповіднихзаходів для вирішення конфлікту.
Середкоригуючих заходів — пошук взаємовигідних рішень у конфліктній ситуації,вдосконалення роботи посередника, мета якого — дотримання умов поставок. Невиключено і примусове вирішення конфлікту, наприклад, погроза виключити засортименту роздрібного торгівця деякі товари або припинення рекламноїпідтримки.
Нагадаємо,що вибір каналу збуту є стратегічним завданням. Назвемо основні елементистратегії розподілу: прямий (або опосередкований) збут; оптимальний каналзбуту; інтеграція в каналі; комунікаційна стратегія; визначення оптимальнихшляхів збуту товару, розміщення складів та ін.
Література
1.Гаркавенко С.С. Маркетинг.Підручник. – Київ: Лібра, 2002. – 712с.
2. Липчук В.В., Дудяк А.П., БугільС.Я. Маркетинг: основи теорії та практики. Навчальний посібник./ За загальноюредакцією В.В. Липчука. – Львів: «Новий Світ — 2000»; «Магнолія плюс». – 2003.– 288с.
3. Котлер, Филипп, Армстронг, Гари.Основы маркетинга, 9-е издание.: пер. с англ. – М.: Издательский дом «Вильямс»,2003. – 1200с.
4.Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія іпрактика6 Навч.посібник. – К.: Вища школа, 1994. – 327с.
5.Прауде В.Р., Білий О.Б. Маркетинг:Навч. Посібник. – К.: Вища шк.,, 1994. – 256с.
6.Басовський Л.Є. Маркетинг: Курслекцій. – М.: ІНФРА – М, 2004. – 219с.