Ціннісні характеристики соціальних працівників та соціальних педагогів

12

Реферат

з соціальної педагогіки

на тему:

„Ціннісні характеристики соціальних працівників та соціальних педагогів”

Вкажемо на деяку специфіку трактування у нашому підході таких традиційних дидактичних категорій, як зміст навчання та зміст освіти. Змістом навчання традиційно вважаються продукти соціального досвіду, представлені у знаковій формі навчальної інформації, все те, що подається для сприймання та засвоєння тим, хто навчається. Узагальнюючи позиції ряду авторів, Б.С. Гершунський відмічає, що під змістом навчання слід розуміти педагогічно обґрунтовану, логічно упорядковану та зафіксовану у навчальній документації (програма, підручник) наукову інформацію про матеріал, який необхідно вивчити, що визначає зміст спільної навчальної діяльності викладача та студента. Отже, вміст навчання - це система навчальної інформації. У цьому розумінні першочергове значення в інформаційному базисі підготовки соціальних педагогів є відповідність положенням філософії, педагогіки, соціології, психології, які мають пряме відношення до процесу соціалізації та реалізації соціальної позиції та природи особистості.

Соціальна педагогіка має ще одну важливу особливість. Це її перетворююча спрямованість. Сутність перетворюючої спрямованості полягає у двох аспектах. З одного боку - це проектування і побудова технологій, що мають відношення до соціалізації та соціального аспекту самореалізації; з другого - це надання практичної допомоги. Для здійснення першого аспекту необхідна методологічна підготовка соціальних педагогів. Щодо другого аспекту, то він потребує значної уваги до практичної роботи. Остання орієнтація містить у собі небезпеку зниження рівня фундаментальної підготовки. У нашій концепції така суперечність вирішується шляхом активного використання підходу контекстного у навчанні, автором якого є А.А. Вербицький.

На відміну від змісту навчання, змістом освіти є той рівень розвитку особистості предметного та соціального рівня компетентності людини, який формується у процесі здійснення навчальної діяльності. Зміст освіти визначає її особистісні та професійні якості людини, які повинні бути сформовані в результаті взаємної діяльності соціального педагога і студента при певному змісті навчання. Зміст освіти складає система знань, умінь та навичок, рис творчої діяльності, світоглядних та поведінкових якостей особистості, які зумовлені умовами суспільства й до досягнення яких повинні бути спрямовані зусилля тих, хто навчає і тих, хто вчиться.

Найважливіше значення для нас має:

- діалектична єдність та взаємозумовленість особистісного та професійного самовизначення, а отже - можливість культивування особистісного самовизначення на професійно значимому рівні;

- рефлексивно-смисловий механізм цих видів самовизначення, а звідси - можливість культивування самовизначення через культивування рефлексій. Рефлексивно-середовищний підхід розглядається нами разом, з соціокультурним підходом (Л.С. Виготський, Б.С. Срастов). Цей підхід містить достатньо продуктивну ідею про зміст освіти як міри залучення людини до культури, яка розвивається. Крім того, основною дидактичною категорією в цьому підході є навчання. Ця категорія передбачає акцент на особистісній активності студента.

Спираючись на практичний досвід соціальної роботи, можна виділити такі загальні ціннісні характеристики соціальних працівників та соціальних педагогів.

Здатність забезпечувати допустиме й соціальне посередництво між особистістю, сімєю, громадськими структурами, виконувати роль "третьої людини" звязаної ланки між особистістю та мікросередовищем. Управління таким навчальним процесом буде непродуктивним. Потрібного ефекту можна досягти лише за умови орієнтації на особистісний потенціал студентів, тобто, вирішуючи завдання їхнього професійного самовизначення. Ця обставина дозволяє вважати зміст навчання соціальній педагогіці особистісно-орієнтованим.

Розроблена нами концепція змісту підготовки соціальних педагогів як результат практичного значення соціальної педагогіки базується на трьох моделях, в яких втілені зміст, методи і форми їх соціально-спрямованої діяльності. Теоретична модель відтворює систему найсуттєвіших відношень у педагогічному процесі як найважливішій педагогічній та соціально-педагогічній категорії. В цій моделі провідним є уявленням про суттєве, тобто про те, що є важливим у цій діяльності. Для опису сутності використовуються такі педагогічні категорії, як навчання, викладання, метод навчання, тощо. Теоретична модель повинна виконувати такі функції: 1) опис педагогічної діяльності за допомогою всіх наявних понятійних засобів; 2) опис и на рівні явищ (емпіричний опис засобами мови, якою користується педагогіка а також мовами інших наук, які можуть допомогти в адекватному описі явищ; 3) формування на цій основі уявлення, яке дозволяє знести багатоманітність емпіричних явищ до їх теоретичної єдності.

Друга модель має назву нормативної. Ця модель втілює загальне уявлення про потрібне, тобто те, якими повинні бути зміст та форми організації навчального процесу. Третя модель, проективна - являє собою проект соціальної педагогіки, педагогічної системи, в якій представлені навчальні дисципліни, навчальні плани програм тощо. Ця модель є виділенням нормативної моделі у конкретних формах активності всіх субєктів педагогічної системи.

Проблема реабілітаційних технологій завжди була і є пріоритетною в системі психолого-педагогічних, медичних, правових, соціологічних досліджень у різних країнах світу. В Україні ця проблема набуває особливої гостроти, оскільки молодь формується в складних соціокультурних умовах, економічних та політичних суперечностях, неврівноваженості соціальних процесів, криміногенності суспільства.

Система реабілітаційної роботи будується на теоретико-методологічних засадах особистісно-орієнтованого гуманістичного підходу до особистості у відповідності з Законом про освіту, змістом виховання у національній школі, на основі Конвенції про права дитини, положень Закону України про охорону дитинства, Національної програми "Діти України", національних програм проти дії зловживанню наркотичних засобів, профілактики захворюваності не СНІД, боротьби зі злочинністю тощо. Повернення особистості до суспільно-корисної діяльності, формування позитивного ставлення до життя, праці, навчання - основна мета реабілітаційної роботи кафедри.

Сьогодні на кафедрі створена цілісна система використання реабілітаційних технологій, яку складають:

- технологія реабілітації дітей-сиріт;

- технологія реабілітації дітей, які залишилися без батьківського піклування у звязку з позбавленням їх батьківських прав;

- технологія реабілітації дітей, від яких відмовились батьки;

- технологія реабілітації безпритульних дітей;

- технологія соціальної реабілітації дітей-інвалідів (ДЦП, аутисти, діти зі стійким розладом функцій організму, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідності додаткової соціальної допомоги і захисту);

- технологія педагогічної реабілітації наркозалежних неповнолітніх і ВІЛ-інфікованої молоді;

- технологія соціальної реабілітації соціально-девіантної та віктимно-адективної поведінки дітей та молоді;

- технологія соціально-педагогічної реабілітації неповнолітніх, соціалізація яких відбувається під впливом негативних явищ (групи ризику), неповнолітніх, які перебувають у закладах соціальної реабілітації, у місцях позбавлення волі або повернулися з них.

Особлива увага приділяється сьогодні розробці соціально-педагогічної реабілітації дітей, які були всиновлені, а потім від яких відмовилась прийомна сімя.

Розпочато ґрунтовний педагогічний експеримент щодо соціальної реабілітації випускників закладів інтернатного типу і їхньої адаптації до нових умов життя. Продовжено роботу зі службами підтримки сімї для попередження зростання соціального сирітства в Україні.

У звязку з тим, що основними умовами соціально-педагогічної реабілітації вважається здійснення реабілітаційних заходів на початку виникнення проблеми, неперервність та постійність їх проведення, комплексний характер реабілітаційних програм, індивідуальний підхід до визначення обєму, характеру та змісту реабілітаційних заходів, кафедра співпрацює з обласним та міським управлінням соціального захисту та забезпечення, комітетом у справах сімї та молоді, службами у справах неповнолітніх, міським наркодиспансером, лікувально-профілактичним центром для дітей та підлітків, міським психоневрологічним диспансером, притулками для дітей та підлітків, Запорізьким онкодиспансером (факультет, єдиний на Україні, входить у Міжнародну асоціацію онкологів. Проведено дві міжнародні конференції сумісно з Запорізьким державним медичним університетом з проблем паліативного та хоспісної допомоги онкохворим); Молочанською психіатричною лікарнею; громадськими організаціями "Українська асоціація планування сімї", "Соціальна дія" та інші. Вагомий внесок у розвиток цього напрямку внесла доцент Романенкова Л.О., яка з перших днів існування кафедри розбудовувала ці види практики.

Разом з Вищою школою Магдебурзького університету розроблена технологія реабілітації дітей-аутистів засобами арт-терапії і регулятивної педагогіки (доцент Романенкова Л.О., асистенти Мамай Н.О., Шевченко Н. Ю).

Майбутні соціальні педагоги проходять благодійну, корекційно-реабілітаційну практику в різних центрах соціальних служб міста, в інтернатах, дитячих будинках, будинках сімейного типу, прийомних та фостерних сімях (у ролі соціальних гувернерів), у сфері системи освіти і охорони здоровя; в службах у справах неповнолітніх, кримінальній міліції, інших правових установах. Студенти не тільки проходять практику у названих структурах, а й втілюють в життя конкретні реабілітаційні технології, працюють волонтерами з людьми з обмеженими можливостями (керівники практики: доцент Заверико Н.В., Мацкевич Ю.Р., Пономаренко О.В., Сібіль О.І., Турська О.В).

Соціальні служби за допомогою волонтерів реалізують низку програм щодо соціальної реабілітації та інформаційного забезпечення: вистави творчих робіт дітей-інвалідів "Зроби світ кращим", "Робота аматорського літературного клубу для дітей-інвалідів", "Видання віршів молодих інвалідів" тощо.

Волонтерський клуб "ВІТа" (віра, ініціатива, толерантність) постійно (кожна 1 - 3 середа місяця) влаштовує благодійні акції для психічно хворих. Волонтери допомагають самотнім людям оформляти пенсійні документи, розвязувати квартирні та інші проблеми. Стало традицією проведення зльоту волонтерів факультету СПП і волонтерів з Німеччини на березі Азовського моря.

Соціально-психологічна волонтерська служба "Ліна" проводить соціальні реабілітаційні тренінги в онкодиспансері, притулках для дітей, бере участь в проведенні Всеукраїнської акції "Милосердя", в реалізації проектів "Молодь за здоровий спосіб життя" - залучення молоді до попередження та подолання негативних явищ у молодіжному середовищі; "Разом заради розвитку" - соціальна адаптація та інтеграція в суспільство молоді з особливими потребами; "Не для молоді, а разом з нею" - консультативна соціально-педагогічна допомога дітям та молоді, а також у заходах по виконанню Конвенції ООН про права дитини, Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей та Національної програми "Діти України" (керівники: Заверико Н.В., Романенкова Л. О).

За технічної підтримки Асоціації працівників соціальної сфери України та Дитячого Християнського фонду, впродовж 2000-2005 років реалізується діюча програма "Соціальна освіта в Україні", "Рівний-рівному", "Діти на узбіччі", що передбачали вивчення головних причин поширення соціального сирітства в Україні, відпрацювання технологій щодо соціальної роботи з дітьми-сиротами, групами ризику, дітьми вулиці; а також запровадження різних форм підготовки особистості до життя в суспільстві та сімї, окремі напрями її професійної орієнтації та навчання певним видам трудової діяльності.

За допомогою Ресурсного центру (директор Н.В. Заверико) надається науково-методична допомога фахівцям, спеціалістам та практикам соціальної сфери, представникам благодійних організацій, соціальних служб, які займаються питаннями технології соціально-педагогічної реабілітації.

Кафедрі проблем керування та соціальної педагогіки (Н.В. Заверико, Л.О. Романенкова, О.В. Пономаренко) належить розробка першої в Україні "Програми соціально-педагогічної практики", укладання угод з різними державними установами на проведення соціально-педагогічної практики, серед яких - навчальні заклади, дитячі лікарні, будинок "Малятко", служби у справах неповнолітніх, притулок для дітей та підлітків "Довіра", онкологічна лікарня, психіатричний диспансер, лікувально-профілактичний центр при наркологічному диспансері, соціальні служби допомоги самотнім інвалідам та людям похилого віку, центр соціальних служб для молоді, центри зайнятості населення. А також з недержавними закладами: громадськими організаціями "Надія", "Матері України проти наркотиків та СНІДу", "Жінки за майбутнє", фондом соціальних гарантій військовослужбовців, звільнених у запас, та ветеранів війни, благодійною організацією "Конгрес інвалідів" та іншими.

Сьогодні технологія безперервної соціально-педагогічної практики, яка передбачає постійне відвідування студентами 1-3 курсів соціальних служб з відпрацюванням відповідних умінь та практичних навичок, що засвоюються під час теоретичної підготовки, використовується усіма вищими навчальними закладами України, які здійснюють підготовки соціальних педагогів.

Розроблені та впроваджені в практику підготовки соціальних педагогів структурні, дидактичні матеріали (творчі завдання, тести, рольові та ділові ігри), навчально-методичні матеріали щодо організації та проведення навчально-виробничої практики істотно поліпшили якість професійної підготовки соціальних педагогів та широко використовуються на курсах і тренінгах з метою підвищення кваліфікації соціальних працівників.

Наявність галузевого науково-навчального комплексу, аспірантури, докторантури, базових шкіл, пакету договорів і замовлень на підготовку соціальних педагогів дає можливість зробити висновок про високий науковий потенціал і позитивні перспективи в розвитку наукової діяльності кафедри.

Напрямки наукової діяльності цілком збігаються з вимогами до спеціальності.

Викладачі кафедри протягом багатьох років займаються дослідженням системи регулярно оновлюючих вимог і умов підготовки науково-педагогічних кадрів в університеті. Свої розробки кафедра втілює в конкретні форми роботи в навчально-виховних заходах.

За останні 10 років на кафедрі захищено 1 докторську та 15 кандидатських дисертацій.

Загалом, якщо вести розмову про дисертації, які захистили та над якими працюють докторанти, аспіранти та пошукачі, можна стверджувати, що слово "вперше" стосується теорії та практики соціально-педагогічних технологій роботи з підлітками (Н.В. Заверико), теорії та практики формування гендерної рівності студентської молоді (Т.П. Голованова), педагогічних основ розумового розвитку дітей дошкільного віку (О.О. Фунтікова), проблем створення соціально-педагогічних служб у системі здоровя (Л.О. Романенкова), мотивів опанування учнями 7-9 класів іноземної мови як засобу вираження особистості (Н.Б. Бондаренко), педагогічних основ управління сучасною школою-гімназією (В.В. Коваль), управління пізнавальною діяльністю учнів старших класів загальноосвітніх шкіл (В.Я. Ястребова), соціально-педагогічні засади формування усвідомленого ставлення батьків до прав дитини (Шевченко Н. Ю) тощо.

Постійна співпраця з Інститутом педагогіки та психології професійної освіти АПН, Інститутом педагогіки АПН України, кафедрами педагогіки вищої школи і соціальної педагогіки Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова, Луганського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка, Харківського національного педагогічного університету ім. В.Н. Каразіна та іншими освітньо-виховними закладами, дозволяє науковцям кафедри приймати активну участь у міжнародних конференціях і семінарах "Деінституалізація дитини", "Діти і війна", "Телефони консультування", "Жінка 3-го тисячоліття. Яка вона? ", "Сучасний світ і незрячі", "Усвідомлене батьківство", "Соціальна робота з дітьми з особливими потребами", "Теорія і практика управління - керівнику-практику XXI століття", "Охорона дитинства. Дитяче право: теорія, досвід, перспективи" та Всеукраїнських: "Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах", "Проблеми професійної підготовки вчителя школи майбутнього", "Безпека життя і діяльності та здоровя учнівської молоді", "Актуалізація ідей антропоцентризму в умовах реформування загальноосвітньої і вищої школи", "Люди з обмеженими можливостями: Європейські перспективи спільного навчання та проживання", "Теорія і практика тендерного виховання студентської молоді: досвід, проблеми, перспективи", "Перспективи розвитку соціогуманітарних наук у класичних університетах (соціологія, психологія, педагогіка)”.

За останні роки існування професорсько-викладацьким складом кафедри було видано 45 навчально-методичних посібників, що дало змогу забезпечити студентів навчальною та довідковою літературою, опубліковано більше 220 наукових статей та тез науково-практичних конференцій різних рівнів.

Навчально-методичне та інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу відповідає вимогам четвертого рівня акредитації. Студенти на 100% забезпечені робочими програмами, планами семінарських, практичних занять і завдань для самостійної підготовки, методичними вказівками та тематикою для написання контрольних, курсових робіт і дипломних проектів.

Робочі навчальні плани і програми, класифікаційні вимоги до спеціальності відображають основні сфери і напрями підготовки соціальних педагогів. Таких напрямів чотири: соціально-педагогічна профілактика, соціально-педагогічне обслуговування, соціально-педагогічна допомога, менеджмент дитячих та молодіжних організацій.

Більшість курсів є новими, вони розроблені і втілені в зміст підготовки соціальних педагогів співробітниками кафедри. Освітня діяльність кафедри здійснюється денною та заочною формами навчання.

Нові економічні відносини, коли кваліфікація виступає як цінність, потребують і нових умов оволодіння професією як цінністю. На кафедрі розгорнуто роботу щодо реалізації багаторівневої підготовки фахівців, створений соціально-освітній проект інноваційного навчання зі спеціальності "Соціальна педагогіка" у відповідності до вимог Болонського процесу.

На сьогодні головною метою кафедри є забезпечення підготовки та перепідготовки соціальних педагогів за спеціалізаціями:

- соціально-правовий захист дітей і молоді;

- сімейне гувернерство;

- соціально-педагогічна робота з сімєю;

- соціально-педагогічна робота з громадськими дитячими та молодіжними організаціями;

- соціально-педагогічна робота в пенітенціарних установах;

- соціальний супровід дитячого будинку та прийомної сімї;

- організація соціально-виховної діяльності в школах інтернатного типу;

- соціальний супровід дітей з обмеженими функціональними можливостями;

- соціально-педагогічна профілактика девіантної поведінки.

Широкий спектр знань, що забезпечується кафедрою, дозволяє її випускникам працювати майже в усіх сферах педагогічної діяльності. Високий рівень підготовки з проблем соціальної педагогіки задовольняє потребу регіону у фахівцях з цієї спеціальності.

Потреба в спеціалістах і висока якість підготовки, безумовно, визначають попит на них в наступні роки. Про це свідчать замовлення з боку органів освіти та навчально-виховних установ на підготовку фахівців спеціальності "Соціальна педагогіка".

У процесі дослідження визначено, що специфіка підготовки соціального педагога полягає у тісній взаємодії теоретичних і прикладних аспектів кожної навчальної дисципліни. Це дає змогу за період навчання сформувати відповідну професійну готовність і високі моральні якості майбутніх педагогів. Технологічне та методичне опрацювання кожної навчальної дисципліни передбачає та забезпечує реалізацію всіх ціннісних складових процесу професійної підготовки.

Система підготовки майбутніх спеціалістів будується на закономірностях педагогічного процесу і передбачає створення оптимальних педагогічних умов, найважливіші з яких: наявність замовлень на підготовку спеціалістів з соціальної роботи; забезпечення єдності теоретичної та практичної підготовки; організація процесу підготовки як формування професійно-ціннісного ставлення до освоєння нового виду діяльності; удосконалення науково-методичного забезпечення цієї підготовки.

Підготовка соціальних педагогів та працівників має ще одну важливу особливість. Це її перетворювальна спрямованість, яка має два аспекти. З одного боку - проектування та побудова технологій із соціалізації та соціального аспекту самореалізації; з другого - надання практичної допомоги. Для здійснення першого напряму необхідна методологічна підготовка соціальних педагогів. А другий потребує значної уваги до практичної роботи. Остання орієнтація містить у собі небезпеку зниження рівня фундаментальної підготовки.

Значення завершеності освіти полягає в тому, що на кожному щаблі професійного навчання студент повинен отримати таку підготовку, яка містила б весь комплекс необхідних загальнотеоретичних знань, професійних умінь і навичок для успішного виконання ділових функцій. Така цілісна підготовка передбачає не лише готовність до виконання професійних функцій, а й певний рівень інтелектуального розвитку, що досягається завдяки загальноприйнятому стандарту вищої освіти, за яким, перше, студенти дістають повне правильне уявлення про цілісну професійну діяльність (від постановки мети до аналізу процесу та результату), по-друге, забезпечується оволодіння способами (діями, операціями) професійної діяльності, щоб молодий спеціаліст міг швидко адаптуватися до конкретних умов праці.