Система вищої освіти у Фінляндії

Реферат з теми:

Система вищої освіти у Фінляндії

1. Загальний характеристика системи вищої освіти у Фінляндії

Фінляндія - північна європейська країна, столиця - Хельсінкі. Ліси покривають три четверті поверхні цієї країни, а озер більше 190 000 і приблизно стільки ж островів.

Існуюча сьогодні система вищої і професійної освіти Фінляндії по-справжньому почала формуватися тільки в шестидесятих роках минулого століття. Перший фінський вищий учбовий заклад - Королівська академія в Турку - зявилося в 1640 році, коли Фінляндія була частиною Шведського королівства. В 1828 році університет "переїхав" в Хельсінкі і був названий на честь російського царя Олександра I. Тільки на початку XX століття було відкрито ще два вузи - Технологічний університет і Школа економіки і управління.

Вища освіта підрозділяється на два типи навчання: політехнічне (AMK/YH) і університетське. Політехнічна освіта є більш орієнтованою на практику, підготовку професіоналів для посад, що вимагають великої майстерності і знань, тоді як університетська освіта, як правило, орієнтовано на дослідницьку роботу і забезпечує навчання на основі цього. У Фінляндії 20 університетів: 10 багато профільних університетів, три університети технологічної спрямованості, три школи економіки і управління торговельно-промисловою діяльністю, і чотири академії мистецтва. Всі університети державні. Отримання найнижчих вчених ступенів (звичайно їх називають каndidaatti) вимагає 120 кредитів, і звичайно навчання триває 3 роки; отримання більш високих вчених ступенів (звичайно їх називають masteri) вимагає вже 160-180 кредитів, що означає 5 років денного навчання.

Університети також надають ступінь, який одержують випускники університету (lisensiatti/ ліценціат). В 1990-е роки університетська система освіти була переглянута, і зявилася система, що складається з двох ступенів майже у всіх областях навчання. В старій системі найнижчі університетські ступені давалися тільки в декількох областях освіти, але згідно новій системі, такі ступені даються вже в більшості областей. Університети незалежно вибирають студентів. Конкурс на місця дуже великий, і охочих навчатися величезна множина. Політехнічна системи була введена в 1990-е роки, щоб створити не-університетский сектор у вищій освіті. Він заснований на національній сіті 29 регіональних політехнічних учбових закладів. Отримання політехнічного ступеня вимагає 140-180 кредитів і звичайно навчання займає 3,5-4,5 роки. Міністерство Освіти підтверджує програми по отриманню політехнічного ступеня, але керівництво політехнічних учбових закладів саме приймає рішення щодо учбового плану.

Учбовий рік:

Заняття проводяться з вересня по травень

Канікули з 1 червня по 31 серпня

Мови навчання: фінський і шведський

Етапи навчання:

Не-університетській рівень (професійно-технічний)

Не-університетській рівень:

З часу введення неуніверситетского сектора у вищій освіті в 1990-у роки, всі вищі технічні учбові заклади поступово були перетворені в політехнічні (AMK). Вчений ступінь в такому учбовому закладі вимагає 140-180 кредитів, залежно від області навчання, і повний курс навчання складає від 3,5 до 4,5 років. Учбові заняття включають основні і професійні, додаткові заняття і практичну роботу з метою розвитку професійних навиків, а крім того, ще і науково-дослідний проект. Ступені можна отримати в наступних областях: природні ресурси, технології і комунікації, бізнес і управління, туризм, постачання і управління, охорона здоровя і система соціального забезпечення, культура і гуманітарні науки, і освіта.

Університетський рівень навчання

Перший етап: ступінь бакалавра

Отримання найнижчого учбового ступеня (каndidaatti/kandidat) вимагає мінімум 120 кредитів і щонайменше 3 роки навчання. Навчання включає основні предмети і перехідні предмети, які необхідні для головної області освіти, дисертацію бакалавра, навчання поодинці або більш не основним предметам, і навчання мові.

Другий етап: ступінь магістра

Більш високі учбові ступені вже мають на увазі мінімум 160 кредитів, або низький учбовий ступінь плюс 40-60 кредитів, а також успішне представлення дисертації Майстра. Навчання звичайно повне, денне, і триває щонайменше 5 років для тих, у кого немає низького ступеня, і 2 роки для тих, у кого вже є низький ступінь. З часів реформи системи по отриманню вчених ступенів, яка проводилася в 1990-е роки, вищі учбові ступені називаються maisteri / magister (магістр). Інші ступені рівня Майстра наступні: diplomi-insinооri / diplomingenjоr в області інженерного мистецтва (машинобудування); arkkitehti / arkitekt (архітектор) і maisema-arkkitehti / landskapsarkitekt (архітектор по ландшафту) в області архітектури; upseeri / officer і yleisesikuntaupseeri / generalstabsofficer в області оборони; і proviisori / provisor (провізор) в області фармацевтики. В області медицини, зуболікарської справи і ветеринарії ступінь називається lisensiaatti / licentiat (ліценціат), що в інших областях - науковий ступінь, передуючий ступеню доктора. В області юриспруденції ступінь називається каndidaati / каndidat (кандидат).

Третій етап: ступінь доктора

Студенти можуть подати заяви на навчання за програмами для отримання ступеня доктора після завершення навчання по отриманню попереднього учбового ступеня (магістр). В більшості областей, можна отримати (за бажанням) ступінь, передуючий ступеню доктора (lisensiaati / licenciat) - ліценціат. Ліценціат має на увазі звичайно приблизно 2 роки денного навчання плюс попередній (більш низька) вчений ступінь. Навчання для отримання ступеня доктора (tohtori/doktor) звичайно має на увазі 4 роки денного навчання плюс попередній вчений ступінь, або ж 2 роки навчання плюс ліценціат і складається з теорії (навчання по предметах) і підготовки докторської дисертації.

В області медицини, зуболікарської справи і ветеринарії існують три професійні ступені, які одержують випускники: erkoislааkаri / speciallаkare, erikoishammaslааkаri / specialtandlаkare and erikoiselаinlааkаri / specialveterinaаr. Навчання по отриманню такого ступеня, включаючи практику, займає від 3 до 8 років, крім того, ті що навчаються вже повинні мати попередній учбовий ступінь, що дає їм право отримати ступінь доктора.

Нетрадиційна освіта

Заочна вища освіта

Відкрите університетське навчання організовано центрами по продовженню освіти при університетах, відповідно до університетських програм. Формальних учбових вимог не існує. Відкрите навчання не дає ступенів, але якщо студенти закінчують цикл навчання, який дає 60 кредитів, то вони можуть подавати заяву на навчання у відповідних університетах.

«Довічна вища освіта»

Центри по продовженню освіти при університетах дають можливість навчатися на професійних курсах тим, хто вже має університетські або політехнічні ступені.

Тривалість навчання на таких курсах різна; після досить тривалого навчання за деякими програмами можливо отримати певні дипломи і свідоцтва (наприклад, диплом кваліфікації, BBA, MBA і т.д).

Навчання студентів-іноземців

Визначення категорії «студент-іноземець»:

Термін «студент-іноземець звичайно застосовується до всіх студентів, незалежно від національності або їх рідної мови, - тобто, до тих, хто закінчив який-небудь середній учбовий заклад в будь-якій іншій країні, окрім Фінляндії.

Є і інші визначення, які також використовуються університетами: ці визначення можуть залежати від національності або рідної мови студента.

Вимоги до тих, що поступають:

Ті, хто бажає отримати освіту, повинні мати закінчену середню освіту. Навчання у вищому учбовому закладі або можливість бути зарахованим до вищого учбового закладу відповідного рівня в країні, де проживає кандидат. Університети самі проводять відбір студентів. Можуть бути також і вступні іспити.

Правила мешкання у Фінляндії:

Студенти, які не проживають в одній з Північних країн або в країні ЕЕС, повинні отримати візу або посвідку на проживання ще перед приїздом до Фінляндії, якщо їх навчання триватиме більше 3 місяців.

Мовні вимоги:

В більшості випадків студенти повинні добре володіти фінською або шведською мовою. В деяких випадках вони повинні надати також свідоцтво свого доброго знання англійської мови.

2. Міккелі-Політехнік

Асоціація «Гольфстрім» запрошує отримати вищу освіту в «Міккелі Політехнік». Цей вуз знаходиться в місті Міккелі, яке знаходиться на півдні Фінляндії. Міккелі Політехнік пропонує більш широкий спектр навчання, ніж будь-який інший політехнік у Фінляндії, забезпечує високу якість освіти. В структурі Міккелі Політехнік діють 7 шкіл в 3 містах Фінляндії. Зараз в Міккелі Політехніку навчається близько 4000 студентів. Міккелі Політехнік пропонує більш широкий спектр навчання, ніж будь-який інший політехнік у Фінляндії.

Міккелі Політехнік пропонує абітурієнтам вибір з 23 спеціальностей. На жаль навчання по 20 спеціальностям ведеться на фінській мові. Політехнік постійно веде роботу в міжнародному напрямі, завдяки чому на сьогоднішній день ми маємо чудові можливості для залучення студентів до участі в програмах обміну, міжнародних дослідженнях і проектах. Багато з цих напрямів був розроблений і здійснюються в рамках проектів співпраці ЄС і Скандинавії.

У кожного іноземного студента свій особистий куратор на весь період навчання, який допомагає не тільки з питань навчання, але і прав, обовязків, візи, стажувань, роботи, соціального життя, банків, транспорту, канікул, спорту і т.д.

Вартість освіти у Фінляндії Навчання в Міккелі Політехнік для іноземних студентів, як і для громадян Фінляндії, є безкоштовним. Студенти повинні забезпечити тільки своє мешкання і сплатити страховку.Можливі витрати на мешкання у Фінляндії:

Перелік цін на необхідні продукти дасть Вам загальне уявлення про рівень цін у Фінляндії:

Тривалість навчання у вузах В Міккелі Політехнік вчаться від 3,5 років до 4-х літ.

Спеціальності в Міккелі Політехнік з навчанням на англійській мові

Менеджмент ділового адміністрування (Бакалавр бізнес адміністрування)Термін навчання: 3,5 роки.По закінченні студенти одержують вчений ступінь «Бакалавр» в області ділового адміністрування.Можлива спеціалізація: * менеджер з маркетингу * асистент по маркетингу * асистент по експорту * менеджер з продажу * фінансовий менеджер * менеджер по персоналу

Інформаційні технології (бакалавр інженерної справи). Термін навчання: 4 роки.Після закінчення програми студенти одержують вчений ступінь «Бакалавр» в області інженерної справи.

Навчання за програмою бакалавра в області Інформаційних Технологій здійснюється по двох напрямах:* Медіа - технології * Телекомунікації

Можлива спеціалізація в області медіа - технологій:* інженер в області IT * фахівець за web технологіями * фахівець за wap технологіями* фахівець по медіа - технологіям * системний адміністратор

Можлива спеціалізація в області телекомунікацій:* розробник програмного забезпечення * системний адміністратор * менеджер мереж * інженер - електронщик* інженер у сфері комунікацій * фахівець по інтернет протоколам

Програми навчання на фінській мові:

Школа Лісництва (м. Пієксямяки)* лісове господарствоШкола інженерної справи (м. Міккелі)* автомобілебудування і транспорт* геодезичні дослідження* деревообробка* електротехніка* експлуатація будівель* інформаційні технології* механіка і технології машинобудуванняБізнес школа (м. Міккелі)* менеджмент ділового адміністрування* інформаційні технології ділового спілкуванняШкола гостинності (м. Міккелі)* менеджмент у сфері гостинностіШкола соціальної роботи і охорони здоровя (м. Міккелі)* сестринська справа* фізіотерапія* ортопедія* соціальна робота

Школа в м. Савонліна* дизайн* туризм* сестринська справа* медична справа* фізіотерапія* ортопедія.

Школа культури і роботи з молоддю (м. Міккелі)* робота з молоддю* послуги у сфері культури.

Переваги і недоліки вищої освіти у Фінляндії

Переваги:

* Навчання безкоштовне;* Можливість роботи під час навчання;* Навчання на англійській мові;* Можливість безкоштовного вивчення фінської мови;* Можливість отримання посвідки на проживання по закінченню вузу

Недоліки:* Фінський - складна мова для вивчення;* Холодний клімат

Вступ до вузів Фінляндії

Список документів для надходження в Міккелі Політехнік:

* Атестат про середню освіту, перекладений на фінську або англійську мову.* Сертифікат на знання англійської мови (TOEFL або IELTS).* Есе на англійській мові, розказуюче, чому студент вибрав саме Міккелі Політехнік ( 7-10 пропозицій)* Розповідь про інтереси студента на англійській мові (7-10 пропозицій)* Стисло розказати, чому студент вибрав саме цю спеціальність і де вперше про неї дізнався (3-5 пропозицій на англійській мові).

Перевод з іншого вузу і друга вища освіта

Переклад з російського вузу неможливий, оскільки можуть бути істотні неспівпадання в програмі. Надходження можливо тільки на перший курс. Проте, після надходження, можна зарахувати частину дисциплін, вивчених раніше в іншому вузі. В Політехніку Міккелі перезачитують максимально можливе число кредитів і тривалість навчання скорочується. Абітурієнти охочі отримати другу вищу освіту також поступають на перший курс і перезачитують частину вивчених раніше предметів.

Терміни подачі документів. Надходження в Міккелі Політехнік можливо 2 рази на рік: весною (початок занять в кінці серпня) або восени (початок занять в січні). Увага! Якщо Ви хочете почати навчання в серпні, то документи необхідно подати до 15 квітня. Якщо ж Ви хочете почати навчання в січні, то документи необхідно надати до 15 вересня.

Вимоги до знання англійської мови. Міккелі Політехнік має обширний круг міжнародних звязків. В групах, в яких навчання проходить на англійській мові, беруть участь студенти зі всього світу і викладачі з різних країн, що забезпечує міжнародне визнання програм. Для вступу до вузу в групи, в яких заняття ведуться на англійській мові, абітурієнт повинен добре володіти англійською мовою і надати результати про здачу мовного тесту TOEFL або IELTS.

Нюанси, на які потрібно звернути увагу під час вступу до вузів Фінляндії. Абітурієнти, які не встигають отримати атестат зрілості до вказаного терміну, можуть надати довідку з особистої справи вчиться і виписування про успішність з учбового закладу, а також надати атестат не пізніше за 2 липень. Абітурієнти, зацікавлені в надходженні на програму «Інформаційні Технології», повинні також прикласти до анкети наперед виконані попередні тести. Тести включають основні питання по математиці і фізиці. Відповіді повинні бути написаний власноручно і завірений особистим підписом абітурієнта. Форма тесту надається по запиту абітурієнта.

Оформлення студентської візи

Для отримання студентської візи заявники повинні предявити в посольство Фінляндії запрошення з вузу, заповнену анкету, а також довідку про фінансову спроможність. Слід врахувати те, що анкету для отримання візи студенти можуть узяти в посольстві Фінляндії лише після предявлення запрошення на навчання.

Підтвердження фінансової спроможності

Як довідка про фінансову спроможність студенти можуть предявити в посольство Фінляндії рахунок з банку Фінляндії або СНГ на суму 6000 євро. Також можна предявити дорожні чеки на цю суму. В різних регіонах можуть бути різні вимоги, тому необхідно запрошувати інформацію безпосередньо в консульстві в своїй країні. У разі потреби, ми надаємо консультації з даного питання.

Термін оформлення студентської візи до Фінляндії Тривалість оформлення студентської візи займає від 2-5 тижнів.

Вивчення фінської мови

Іноземні студенти, що навчається на англійській мові, зобовязані пройти курс фінської мови, яка складається з 8 кредитів і вивчається 4 семестри. Взагалі на мови виділяється не більше 12 кредитів і студент може вивчати практично будь-яку мову як другий іноземний. Деякі російські студенти вибирають російський як іноземний і фактично звільняють себе для більшого вільного часу.

Що таке кредити?

В процесі навчання студенти повинні набрати певну кількість учбових одиниць або так званих кредитів. 1 кредит відповідає 40 годинам учбових занять або одному учбовому тижню. Так, для отримання ступеня бакалавра в області Бізнес Адміністрування необхідно набрати 140 кредитів.Для отримання ступеня бакалавра в області Інформаційних Технологій 160 кредитів.

Стажування під час навчання у Фінляндії

Кожний студент під час навчання зобовязаний проходити не менше 20 кредитів практики. Політехнік підбирає для студентів робочі місця практиканта. Проте якщо студент проходить практику по напряму Політехніка, то вона, частіше всього, є неоплачуваною. Підбираючи місце практики самостійно, можна розраховувати на оплачувану роботу.

Канікули у Фінляндії

В цілому у студентів Політехніка більше 4х місяців канікул. 2,5 місяці влітку, 3 тижні на Різдво, на Паску, осінні канікули. Графік канікул гнучкий і щороку вони починаються і закінчуються в різні дати.

Закінчення навчання.

Диплом. На останньому курсі всі студенти зобовязані провести науково-дослідну роботу (дипломну роботу). На написання цієї роботи виділяється 10 кредитів. По закінченню вузу студент одержує диплом «Бакалавра».

Перспективи після закінчення вузу.

Пошук роботи. Політехнік має «Службу карєри», яка допомагає випускникам з пошуком роботи після закінчення вузу. Трудовлаштування можливо в будь-якій країні миру, але Політехнік не шукає випускникам робочі місця. Він допомагає в їх пошуку, допомагає в складанні резюме, готує до співбесіди, організовує зустрічі з працедавцями. Фінські фірми охоче запрошують випускників - носіїв російської мови, тому що більшість стабільних фінських фірм, так чи інакше, звязані з сумісними проектами з Росією, а російська мова складна для вивчення. Якщо у випускника вузу є робоче місце за фахом, то фінська міграційна служба не перешкоджає подальшому продовженню посвідки на проживання для будь-якого фахівця.

Життя студентів у Фінляндії

Реєстрація і продовження студентської візи

Для студентів, що навчаються у Фінляндії тривалий час, необхідно отримати посвідку на проживання, який запрошується в консульстві або посольстві Фінляндії Вашої країни. Щорічно студенти продовжують посвідку на проживання на підставі учбових документів.

Витрати під час навчання у Фінляндії Всі студенти мають 50 % знижку на оплату транспорту, безкоштовно користуються Інтернет, бібліотекою і компютерами в Політехніку. В студентській їдальні і басейні діють пільгові ціни для студентів.

Як знайти житло у Фінляндії. Нерухомість у Фінляндії

Через студентські гуртожитки району Міккелі можливо орендувати квартири для студентів. Всі іноземні студенти традиційно розміщуються в гуртожитку на вулиці Равірадантіє. Це знаходиться зовсім недалеко від центру міста і від Політехнічного інституту Міккелі. Тепла дружня атмосфера на Равірадантіє, природно гармонує із студентським життям в Міккелі. Рівень цін на оренду житла відрізняється залежно від типу і розміру квартири. Найнижча орендна платня, приблизно 190 євро в місяць стягується за квартиру, в якій проживає одночасно трьох людей. Квартира з меблями на двох обійдеться приблизно в 200-250 євро в місяць, а мешкання в однокімнатній мебльованій квартирі обійдеться приблизно в 300 євро в місяць. У вартість орендування нерухомості включені послуги Інтернет, водопостачання, сауна і платня за користування пральні. Окрім сауни і пральні є також загальні кімнати для вільного часу.

Арендувати нерухомості в приватному секторі від 80 євро в місяць. Оголошення про житло, що здається, в приватному секторі вивішені на дошці оголошень Політехніка.

Робота для студентів під час навчання, пошук роботи

Іноземним студентам дозволяється працювати не більше 20 годин в тиждень в учбовий час і необмежений час під час канікул. Можливий пошук роботи, повязаний з майбутньою спеціальністю. Політехнік вітає роботу під час навчання, але не допомагає з пошуком робочих місць. Студент може розраховувати на зарплату близько 10 євро в годину. Без знання фінської мови знайти роботу непросто, тому студенти повинні розраховувати на допомогу батьків в перший рік навчання. За наявності посвідки на проживання ніякого спеціального дозволу на роботу не потрібен.

Відгуки і відповіді на деякі питання студентів Фінляндії, що навчаються в різних вузах

Q: Чи задоволені ви якістю і організацією навчання? Чим принципово відрізняється організація навчання у Фінляндії і в Росії?

А: "Взагалі у Фінляндії дуже високий рівень освіти, який признається у всій Європі. Якщо володієте англійською мовою, то не буде жодних побутових проблем і з навчанням теж. Тут його майже всі знають."

B: "В цілому рівень викладання нижче, ніж в Росії. Природно, що є і вчителі від природи, ведуть відмінно, але деякі викладають халатно, просто відбуваючи години за зарплату. Організація учбового процесу так собі. Для фінів дуже великою проблемою є всякі нестандартні ситуації. Придумати що-небудь на льоту не буває. Просто зависають.

Добра сторона - це лабораторії, бібліотеки і компютерний парк. Грошей не жаліють!

Висновок: якщо умієте самостійно вчитися, користуватися документацією і апаратурою - у вас все вийде."

С: "Що стосується мене, то навчанням я задоволений. Заняття дуже цікаві, доступні і уважно відносяться до студентів. Тут не мучать виснажливими сесіями, викладачам абсолютно не цікаво "зрубати з тебе грошенят". Навпаки, завжди раді допомогти. Ніхто нікуди не поспішає, вивчання предметів можеш робити у будь-якому порядку, в будь-якій кількості. Є обмеження - закінчити за 5 років."

Q: Наскільки реально забезпечувати себе самостійно під час навчання і знайти роботу з фінським дипломом після закінчення навчання?

А: "Я зараз працюю влітку повний робочий день, під час учбового року не повний робочий день працюю. Заробляю пристойно, фінансово незалежний від батьків, їду подорожувати по Європі. Такого в Росії я б не зміг собі дозволити. Щодо фінського диплома: щоб наші не говорили про котирування наших дипломів, на заході признається куди більше фінський диплом. Тому що у тебе буде диплом європейського типу: бакалавр або магістр. В Росії така система тільки розвивається!

До того ж людям відомо, як в Росії легко купити диплом університету за 300 доларів, навіть жодного разу там не зявившись...

В Nokia реальніше потрапити на постійну роботу, але не на літню або part-time!

B: "Якщо час умієш планувати - зможеш спокійно і працювати і вчитися. У принципі, на заняття можна взагалі не ходити (виключення - деякі практичні), тільки іспити і звіти здай, та і все. Тільки з англійською мовою програмістом ще можна влаштуватися в яку-небудь контору (працювати можна буде офіційно 20 годин в тиждень, оскільки студент). Ну, або щось подібне. Реальніше в Nokia потрапити, ніж прибиральницею. Я серйозно."

С: "Робота паралельно з навчанням - це дуже важко, більше півроку не протягнути. Я маю на увазі нормальне навчання. На заняттях абсолютно не завантажують, а коли ти вчитися зібрався? Все основне навчання якраз відбувається в бібліотеці або удома, після або замість безглуздих уроків. З голим дипломом, без реальних знань, потрапити куди-небудь дуже важко."

3. Фінляндія - лідер у становленні суспільства знань та інноваційної економіки XXI століття

Зміна парадигми суспільного розвитку, повязана з визначальним впливом інформації та знань на всю систему соціально-економічних відносин, зумовила появу нових явищ і процесів, що потребують свого дослідження. Одним із нових понять, в якому набули відображення сучасні процеси, є "суспільство знань". Нескладний за формулюванням, цей термін створює враження легкості та однозначності в розумінні його сутності. Разом із тим, звернення до нього в науковій літературі та практиці потребує відповідного уточнення та пояснення змісту. На думку авторів, це можна зробити на прикладі Фінляндії - країни, в якій функціонує по-справжньому інноваційна економіка і якій вдалося зробити найбільш рішучі кроки на шляху становлення суспільства знань.

На початку нового тисячоліття Фінляндія викликала світову сенсацію. Спершу експерти ООН з програми людського розвитку довели, що Фінляндія випередила всі країни світу щодо економічно-соціальної ефективності використання високих і надвисоких технологій¹. Пізніше Міжнародний інститут розвитку (ІМО) та Всесвітній економічний форум (УЕР) виявили, що Фінляндія вийшла на перше місце у світі за індексом глобальної конкурентоспроможності. Показники, що характеризують конкурентоспроможність, ґрунтуються на таких критеріях, як ВВП на душу населення, капіталізація фондового ринку та продуктивність праці, а також на деяких соціальних показниках.

Тим часом Фінляндія не найбагатша країна світу, до того ж розташо- вана у несприятливих для людини географічних умовах. ВВП на душу населення (у дол. США) становив у ній у 2001 р. 24,430, у США - 34,320, у розвинутих країнах - у середньому 26,989. Щорічний приріст ВВП (5,1 %) є одним із найвищих у світі, перевищуючи відповідні показники США (4,3 %), Японії (1,3 %) та країн Євросоюзу (в середньому 2,6 %).

Продуктивність праці у бізнес-секторі фінської економіки зростала у 90-х роках XX ст. щорічно в середньому на 3,5 %, у промисловості - на 7 %. Лідерство належить телекомунікаційному сектору, продуктивність праці в якому щорічно зростала на 25 %. Капіталізація фондового ринку - вартість акцій, що продаються на Гельсінській фондовій біржі, - за пять років (1996-2000 рр.) зросла на 894 %.

Важливим критерієм конкурентоспроможності країни в сучасному світі стає технологічний та інноваційний розвиток. За цими показниками Фінляндія вийшла відповідно на третє та четверте місця в світі. Фінляндія лідирує за кількістю мобільних телефонів (їх має близько 80 % населення), використанню компютерів (2/3 жителів) та Інтернету.

В основі таких успіхів лежить чітке бачення поняття "суспільство знань", з акцентом на таких його фундаментальних рисах.

1.Суспільство знань - це цілковито нове суспільне явище, а не "стара економіка + безліч компютерів". Для фінів суспільство знань - це суспільство, де природничо-наукові знання є тією основою, з якої виростають освіта і культура. Разом із тим, знання стають провідним і незамінним фактором виробництва.

2.Конкурентоспроможність господарства під час переходу до суспільства знань має спиратися на поєднання розвитку наукового потенціалу з виробничо-технологічними можливостями.

3.Для побудови суспільства знань має зростати людський потенціал Фінляндії. Зусиллями держави в освіті та фаховій підготовці населення слід завчасно попередити явище "соціального виключення" (sосіаl ехсlиsіоn).

Подібні уявлення стали визначальними для свідомого вибору стратегії розвитку країни, провідні засади якої такі:

- надання пріоритетності розвиткові науково-технологічного комплексу, на що у 2001 р. було передбачено 3,4 % ВНП. Для порівняння зазначимо, що у Швеції подібні витрати дорівнюють 3,65 %, у США - 2,8, у середньому по ЄС - 1,94, в Ірландії - 1,2, у Польщі - 0,7 %;

- підтримка позитивних структурних зрушень в економіці. Так, протягом 1990-х років продукція галузі "електроніка" зросла у пять разів, а телекомунікації - в 14 разів, що сприяло формуванню додатного сальдо в зовнішній торгівлі (+10 млрд. дол. США);

- розширення інформаційної інфраструктури. Наприклад, у в 1999 р. на 1000 жителів у Фінляндії припадало 120 компютерів, приєднаних до Інтернету, що ставить її на друге місце у світі після США (з 1993 р. зростання утричі). Наприкінці 2000 р. 85 % фінських фірм мали доступ до Інтернету, 49 % - створили власні веб-сторінки, а 17 % - отримували замовлення через Інтернет;

- максимізація уваги до глибокого засвоєння інформаційних технологій дітьми і молоддю ще в системі освіти, що й гарантує високу компютерну грамотність більшої частини активного населення (практично всіх молодих працівників) .

Прорив в інноваційному розвитку Фінляндії став можливим завдяки тривалому підготовчому процесу, що розпочався з проведення поглиблених наукових досліджень перспектив країни з урахуванням основних світових тенденцій. Майже одразу після появи відомого Римського клубу - обєднання кращих науковців і експертів-аналітиків з глобального розвитку - у Фінляндії на кошти бюджету розпочала роботу Експертна рада з інформаційних технологій (1976 р.). У 1980-х роках після дискусій та поглибленого аналізу було прийнято важливі стратегічні рішення щодо прискорення розвитку компютерної інфраструктури й модернізації системи професійної освіти - переходу від масової базової і середньої професійно-технічної до вищої професійної освіти.

Та найважливіші рішення, які й визначають нині вектор розвитку Фінляндії, було прийнято у кризовий момент - у першій половині 1990-х років, коли економіка перебувала у складному становищі внаслідок розпаду СРСР і втрати його ринку. У 1995 р. було прийнято розгорнуту стратегічну програму інноваційного розвитку за моделями суспільства знань, яку трьома роками пізніше було модифіковано та уточнено. Ця програма є типовим випадком стратегії випереджувального розвитку. Фіни не концентрували зусиль на вирішенні проблеми спаду виробництва внаслідок зникнення ринку СРСР. а намагалися передбачити майбутні виклики й орієнтувалися на глибоку модернізацію засад виробництва і завоювання ринків розвинутих країн Європи і світу, на рух до суспільства знань. Головним засобом суспільно-економічного розвитку, підвищення людського капіталу нації та якості її продукції стали наука і технології.

Програма-95 складалася насамперед з чітко сформульованих постулатів вибору шляху до суспільства знань.

1. Інноваційність усієї економіки, її гнучкість і відповідність вимогам суспільства знань мають забезпечуватися за рахунок:

- підвищення ролі наукових знань і високих технологій;

- виділення галузей з високими значеннями продуктивності праці та доданої вартості;

- посилення економічної й науково-освітньої інтеграції з країнами Європейського Союзу;

- обєднання можливостей університетів та науково-дослідних інститутів (НДІ) у проведенні досліджень і створенні нових технологій, орієнтованих на отримання якісно нових і конкурентоспроможних продуктів.

2. Інновації мають впроваджуватися за ефективної взаємодії сфер науки, виробництва і державного управління. У досягненні спільного успіху вирішальною є роль держави, яка має полягати:

- у створенні умов для розвитку наукового потенціалу Фінляндії, фінансуванні розширення інфраструктури та ін.;

- сприянні ефективній співпраці сфер науки і виробництва;

- організації суспільного консенсусу щодо науково-технологічного шляху розвитку країни.

3. Політика держави у сфері виробництва має бути орієнтована на визначені вище провідні цілі та передбачати:

- підтримку структурної побудови виробництва;

- реалізацію ідеї кластерів як орієнтованих на виконання певного завдання комплексів наукових і продуктивних сил;

- ефективне поєднання політики щодо виробництва з політикою підтримки наук і технологій.

У проведенні структурної політики Фінляндія суворо дотримується таких сучасних і перспективних принципів: по-перше, визнання сфери виробництва матеріальною базою розвитку держави; по-друге, надання пріоритетності розвитку електроніки, насамперед сектору телекомунікацій; і, по-третє, збереження різноманітності продукції, модернізація традиційних секторів (деревообробка і деревопереробка та ін.) за рахунок електронізації і нових технологій.

Розвиток економіки ґрунтується на рекомендаціях науковців щодо створення та підтримки кластерів - галузевих регіональних обєднань. Причому Фінляндія зробила ставку на розвиток трьох традиційних великих кластерів (інформатика і телекомунікації, лісопромисловий комплекс та електромашинобудування на основі наукомістких технологій), а також двох новіших і менших за розмірами (біотехнології та різноманітні послуги з використанням наукомістких технологій (knowhow-intensive services)).

"Кластерний" підхід дуже полегшує концентрацію інтелектуальних і матеріальних ресурсів для досягнення найбільш важливих стратегічних цілей. Інформаційно-технологічний кластер не випадково вважається “першим” - він безпосередньо скерований у суспільство знань і має позитивний вплив на розвиток усіх інших кластерів.

Предметом особливої гордості країни є національна інноваційна система, яка характеризується продуманою структурою і включає тріаду - науку, промисловість та сукупність інститутів і засобів управління та розвитку. Інтелектуальним лідером тріади є сектор фундаментальних і прикладних наук, який включає:

- державні ВНЗ (недержавних у Фінляндії немає): 20 академічних і політехнічних університетів, які проводять наукові дослідження; 29 навчальних політехнічних інститутів - закладів неуніверситетського рівня; 18 державних науково-дослідних установ;

- провідні фірми і підприємства, які у своєму складі мають науково-дослідні підрозділи;

- державні установи та інстанції, які відповідають за політику наукового і технологічного розвитку.

Другим елементом тріади є промисловість та всі інші форми економічної діяльності, третім - політичні, бізнесові, громадські та інші організації й асоціації, які справляють безпосередній вплив на діяльність всього науково-дослідного та інженерно-технологічного комплексу.

Поява поняття "національна інноваційна система" змінює весь контекст, в якому розуміються інновації, - з важливого, але допоміжного, засобу підтримки економіки та забезпечення її поступального розвитку інновації стають частиною нової парадигми розвитку - синергетичної, нелінійної та евристичної. У звіті Академії наук Фінляндії (2000 р.) зазначалося: “Мислення в категоріях інноваційної системи означає, що інновація залежить не лише від розвитку наук і впровадження технологій, а й від спроможності всіх зацікавлених інституцій (університетів, НДІ, фірм, державної адміністрації) досягнення консенсусу щодо головних цілей і необхідності тісної співпраці для досягнення цих цілей”.

З метою вирішення комплексних завдань науково-технологічної політики у Фінляндії на базі Наукової ради у 1987 р. було створено потужну структуру, яка обєднує можливості державних органів, підприємців і наукової громадськості, - Раду з науково-технологічної політики (РНТП).

Особливість Ради з науково-технологічної політики Фінляндії полягає в тому, що вона має великі повноваження і не менші ресурси для виконання своїх функцій. Керівником РНТП є премєр-міністр країни, а його заступниками - провідні міністри: освіти, науки і культури, торгівлі і промисловості. До Ради входять більшість інших міністрів - фінансів, транспорту і звязку, екології, оборони та ін. Всього до Ради входять 8 ключових міністрів та 10 представників найбільших університетів (ректори та провідні вчені), видатні підприємці (наприклад, фірми "Нокіа"), представники головних неурядових організацій (профспілок, бізнесу та ін.).

Подібний склад РНТП полегшує їй поєднання одразу двох надскладних функцій - вона відіграє роль “мозкового тресту”, спроможного обирати вектор руху до суспільства знань, і керівного органу з великими можливостями впливу на всі сектори економіки, на науку та освіту. Звичайно, Рада виконує ті закони, які приймає парламент, але вона має значні ресурси для формування у країні правильного бачення раціональних шляхів розвитку і більшістю населення, і законодавцями. З викладеного очевидно, що фінська РНТП справді є вдалим варіантом поєднання інтелектуалів і керівників, потенціалу науковців з можливостями вищих державних службовців.

Серед головних функцій Ради з науково-технологічної політики Фінляндії такі:

- вибір вектора стратегічного розвитку країни і варіантів тактичних рішень, формулювання пропозицій для уряду, публікація кожні три роки великої доповіді про соціально-економічне становище країни з обґрунтуванням стратегії подальших дій;

- розробка пропозицій щодо напрямів науково-технологічної політики й уточнення умов їх втілення, з урахуванням потреб і ресурсів країни, а також перспектив руху до суспільства знань. Пропозиції РНТП з цієї теми також скеровуються в уряд;

- деталізація переліку умов і засобів, необхідних для здійснення запропонованих планів розвитку науки і впровадження нових технологій;

- аналіз проблем та управління участю Фінляндії в міжнародній науково-технологічній співпраці на користь прискорення прогресу всього Європейського Союзу, країн Скандинавської співдружності та ін.;

- пропозиції щодо пріоритетності розподілу бюджетних коштів для реалізації вже прийнятих законів і тих планів, які створила РНТП разом з іншими установами, організаціями і спілками.

Провідна інтелектуальна роль у Раді з науково-технологічної політики належить не “політичним” і “економічним” міністерствам, а Міністерству освіти, науки і культури, чим Фінляндія полярно відрізняється від України. У нас зберігається ставлення до системи освіти як другорядної допоміжної структури, завданням якої є постачати “кадри” з визначеними державними стандартами показниками грамотності та фахової компетентності. Дуже малу роль у державній науково-технологічній політиці відіграє Міністерство освіти і науки України. Ще менші його фінансові і кадрові можливості.

У Фінляндії практично весь науково-технологічний потенціал безпосередньо чи опосередковано підпорядкований Міністерству освіти, науки і культури - класичні й технічні університети, науково-дослідні інститути, Академія Фінляндії (АФ) як своєрідне поєднання звичної для нас “національної академії наук” й урядової установи, покликаної брати участь в організації й контролі всієї науково-дослідницької діяльності. До складу АФ входять майже всі найвидатніші науковці й 15 академіків, обраних і номінованих президентом Фінляндії серед кандидатів з рідної країни і зарубіжних країн. Отже, Міністерство освіти, науки і культури Фінляндії не лише готує фахівців, а й бере безпосередню участь у підтримці їх науково-технологічної діяльності.

Другим після Ради з науково-технологічної політики за важливістю і впливом є Міністерство торгівлі і промисловості. Воно має достатні повноваження та ресурси для втілення у життя державної промислової політики, насамперед для використання нових технологій і поступового формування економіки знань. Саме це міністерство відповідає за створення конкурентного середовища для виробників, стимулювання найбільш ефективних фірм та організацій, забезпечення діяльності економіки різноманітними ресурсами (енергією, матеріалами та ін.).

Цікаво зазначити, що обидва названі міністерства мають у своєму розпорядженні приблизно по 38 % усіх державних коштів, які парламент спрямовує на розвиток наук і технологій. Але рішення про розподіл і використання їх приймають не стільки міністри, скільки повязані з цими міністерствами автономні інституції, зокрема Академія Фінляндії, Національне агентство з технологій. Саме ці інституції займаються втіленням у життя стратегічних пропозицій Ради з науково-технологічної політики та інших урядових установ. Вони надають кошти на наукові дослідження і створення нових технологій, а також беруть участь у контролі виконання проектів та оцінюванні їх результатів.

Принцип розподілу повноважень і створення доцільної рівноваги виявляється також у тому, що крім вказаних інституцій провідну роль у фінансуванні наук і технологій відіграє цілком незалежна від усіх названих структура - Фінський національний фонд досліджень і розвитку (SITRA), який діє під егідою не уряду, а парламенту. Цей фонд має фінансувати найбільш ризиковані інноваційні плани і проекти. Повна незалежність у рішеннях має потужний обмежувач - організація може зазнавати збитків в окремих проектах, а не в їх сукупності, оскільки існування її можливе лише за рахунок самозабезпечення і збільшення “стартового капіталу”, отриманого, очевидно, переважно з державного бюджету. Подібна структура - унікальне явище в європейській і світовій практиці.

Таким чином, Фінляндія відмовилася від створення централізованого керівного органу, відповідального “за все”, пішла шляхом не “координації” як прилаштування наявного до вказівок згори, а “співпраці” - спільного вирішення важливих проблем усіма зацікавленими і компетентними організаціями. На кожному етапі належно представлена громадськість, що виключає прийняття рішень на основі індивідуального впливу якогось вищого посадов-ця чи представника певної фірми.

Фінляндія вчасно почала ставитися до науки і технологій як до пріоритету, що стає вищим за оборону та важке машинобудування. Багато років вона входить до групи тих країн світу, які витрачають на освіту понад 6 % ВНП і ще понад 2,5 % - на розвиток наук і технологій. Варто наголосити на тому, що найвищий відсоток витрат на освіту припадає на роки загострення економічної кризи (1993-1995 рр.). У подальшому зростання абсолютного обсягу ВНП дало змогу розширювати фінансування освіти за одночасного зменшення відсотка витрат на неї із семи до шести.

У країні сформована система поєднання всіх можливих джерел фінансування освіти і науки - як державних, так і приватних. Ще 20 років тому витрати на НДДКР становили тільки 1,2 % ВВП, а в 2002 р. вони зросли до 3,3 % (4,9 млрд євро), що вище, ніж у середньому по країнах ЄС (2,2 %), у США та Сінгапурі (відповідно 2,6 і 1,9 %). Випереджає Фінляндію лише Швеція, яка витрачає на науку 3,8 % ВВП. У національній програмі "Наука, інновації та інтернаціоналізація" на 2003-2007 рр. передбачається подальше збільшення видатків на НДДКР на 300 млн. євро в рік. До речі, в Україні фактичні витрати на науку з державного бюджету у 2002 р. становили 0,31 %, а загальні витрати на наукові дослідження - 1,13 % ВВП .

Приватний бізнес все більше залучається до фінансування науки та технологічних розробок, тепер він вкладає в цей сектор 71 % коштів (ще десять років назад - 57 %). У сфері НДДКР зайнято близько 70 000 осіб, тоді як у 1991 р. - 45 000. Велика увага приділяється кооперації у сфері наукових розробок - не дивно, що й тут Фінляндія також посідає передові позиції. Більш як половина промислових підприємств (в електроніці та хімії - дві третини) мають коопераційні звязки з вищими навчальними закладами по лінії НДДКР (порівняно з 9-19 % в інших країнах ЄС).

Середні щорічні витрати фінів на науково-технологічний прогрес з початком нового століття перебували в межах 4-5 млрд євро. Частка державного бюджету - 30 % (2000 р.). Ці 1,3 млрд було розподілено так: 364 млн. - для ВНЗ, 217 млн. - для державних НДІ, 394 млн. отримало Національне технологічне агентство, 156 млн. - Академія Фінляндії. Очевидно, що абсолютні обсяги фінансування цих та інших інституцій набагато більші за рахунок внесків приватного сектору, міжнародних грантів та інших джерел надходження коштів і ресурсів.

У Фінляндії давно підтримується консенсус щодо необхідності фінансування найбільш перспективних секторів. Наведемо, як доказ, розподіл згаданих вище 394 млн. євро в Національному технологічному агентстві :

- біотехнології і високі хімічні технології - 103 млн. (27 %);

- інформаційно-телекомунікаційні технології - 101 млн. (27 %);

- технології будівництва, енергетики і охорони середовища - 76 млн. (20 %);

- нові матеріали і виробничі технології - 69 млн. (19 %);

- освоєння космосу і космічного звязку - 19 млн. (5 %);

- інші напрями - 5 млн. (2 %).

Міжнародний аудит практики використання у Фінляндії бюджетних ресурсів на науково-технологічний розвиток засвідчив позитивний ефект ампліфікації - нелінійного приросту витрат на ці цілі з ресурсів приватного сектору, який успішно використав технології і зразки, створені на бюджетні кошти.

Успіх Фінляндії, хоч і пояснюється певною мірою домінуючою роллю держави, але все ж є спільним досягненням усього народу, оскільки в країні панує надзвичайний суспільний клімат, що характеризується: виразною ідентифікацією кожного фіна з Вітчизною як представником суспільних інтересів; переконанням у користі якнайтіснішої співпраці державного і приватного секторів; концентрацією на формуванні майбутнього і рухові до суспільства знань.

Приклад Фінляндії незаперечно свідчить на користь того, що поступ до суспільства знань не можна зводити до простого зростання витрат на науку і технології та збільшення відсотка науковців в активному населенні (хоч і це дуже важливо). Головне - концентрація ресурсів на інноваційних темах і проектах, в яких нові наукові знання стають основою вищого рівня виробництва і розвитку людського потенціалу нації.

Досягнення подібних результатів можливе тільки на основі поєднання одразу кількох чинників:

- фінансування наук і технологій вище критичного рівня (згідно з рішенням європейців, найпершим завданням є збільшення до 2010 р. частки витрат на НДДКР у середньому по ЄС до 3 %);

- нерозривне поєднання стратегії економічного розвитку країни з політикою розвитку наук, технологій та інноваційного виробництва;

- організація ефективної співпраці всіх учасників процесу інноваційного соціально-економічного розвитку;

- створення суспільного клімату підтримки освіти, науки і використання високих технологій в промисловості.

Комплексність, глибина й ефективність фінських трансформацій виразно контрастують зі станом розвитку наукових досліджень і освіти в Україні. Головні відмінності такі:

- концентрація нації не на майбутньому, а на минулому - розширення викладання історії, класичної літератури та ін. за рахунок скорочення обсягу викладання точних наук у середній і вищій школі;

- відсутність суспільного клімату пошани до наукової праці, неусвідомлення провідної ролі науково-технологічних досліджень у створенні основи для сталого розвитку України у XXI ст.;

- хибне уявлення про те, що перехід від централізованого планового управління економікою до ринкової самоорганізації автоматично приведе до трансформації штучно створеного хаосу в досконалу суспільно-економічну структуру;

- нерозуміння елітою України визначальних рис суспільства знань, звужене бачення прогресу як запозичення зарубіжних технологій та устаткування й поширення в освіті й науці персональних компютерів;

- низький рівень наукової грамотності більшості населення, брак інформації про можливості нанонаук, біологічних та інших надвисоких технологій.