4

Реферат

Особливості функціонування єврорегіонів України

Львів - 2004

ВСТУП

В останні роки транскордонному співробітництву України із сусідніми державами надається багато уваги, що підтверджується як на найвищому державному рівні, так і на регіональному. Про це свідчить не тільки практика чотирьох діючих єврорегіонів, а й прийнята законодавча база, матеріали конференцій, форумів тощо. Через декілька років із приєднанням держав Центрально-Східної Європи до Євросоюзу Україна матиме спільний кордон з Європейським Союзом.

Аналіз головних принципів, завдань та механізмів реалізації регіональної політики ЄС становить для нас особливий інтерес, адже сприяє кращому розумінню перспектив міжрегіонального та транскордонного співробітництва України з Європейським Союзом: імплементації головних принципів регіональної політики ЄС у національне законодавство, сприяє реалізації головної мети зовнішньої політики України - прискорити визначення з боку Європейського Союзу чітких критеріїв щодо України з метою отримання нею статусу асоційованого члена ЄС, створення відповідної інфраструктури, системи інституцій та структур для регулювання єврорегіональної політики в Україні.

Сьогодні наша країна вже має деяку позитивну практику у сфері транскордонного співробітництва. На кордонах України створено і діють 4 єврорегіони: Карпати, Буг, Верхній Прут та Нижній Дунай.

Єврорегіональна політика є органічною складовою загальнодержавної політики. Вихідними положеннями для її формування є ступінь економічної міцності прикордонних регіонів, рівень життя населення у них, політичне, екологічне, релігійне становище. Така політика, з одного боку, спрямовується на забезпечення всебічного розвитку регіонів, а з другого - на збереження територіальної цілісності держави.

Україна - це держава, дві треті областей якої є прикордонними, і це дає нашій країні великий потенціал для розвитку транскордонного співробітництва і, зокрема, єврорегіонів, що, в свою чергу, підтверджує актуальність проблеми.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Єврорегіони - це території, на яких здійснюється прикордонна (транскордонна) співпраця. Вони є результатом порозуміння органів територіального самоврядування. Метою створення єврорегіонів є, перш за все, розгортання діяльності, яка допомагала б зближенню локальних спільнот і органів влади прикордонних регіонів, економічна співпраця, розвиток комунікацій, захист довкілля, культурно-освітня діяльність, туризм.

Утворення єврорегіонів не загрожує суверенітету національних держав через те, що закордонна політика залишається цілком у державній компетенції. Для створення кожного єврорегіону, на локальному, прикордонному рівні, необхідна згода місцевих або центральних органів влади. Єврорегіони функціонують згідно і власними статутами, які не можуть суперечити законодавству країн, на території яких вони розміщені. У Західній Європі існують такі єврорегіони, як Єврорегіон “Саар-лор-Люкс", Єврорегіон “Арґеальп", Еуреґіо .

Прикордонна співпраця підтримується програмами допомоги Європейського Союзу, наприклад INTERREG II, а також СROSS-BORDER (у рамках програми РНАRЕ).

Розглянемо основні причини створення єврорегіонів і що дає їхнє існування людям, які проживають на їх території.

Кордони національних держав поділили багато спільнот які проживають в одному регіоні і мають подібну історичну спадщину. Часто трапляється, що одна і та сама етнічна група проживає по різних сторонах одного кордону.

Завданням прикордонної співпраці є політичне прискорення європейської інтеграції. Єврорегіони можуть стати мостами у цьому процесі і спричинитись до налагодження позитивних відносин між локальними спільнотами поділених кордонами. Для людей, що проживають у єврорегіонах, найближчою є найбільш для них важлива економічна співпраця. Така співпраця сприяє їх професійній діяльності, прискорює розвиток регіону, в якому вони живуть.

До основних передумов розвитку прикордонної співпраці перш за все належать:

- історичні передумови;

- політичні передумови;

- економічні передумови;

- соціологічні передумови.

Єврорегіони відіграють роль мостів у процесі європейської інтеграції. Так було у Західній, Північній і Південній Європі на межі шістдесятих і сімдесятих років, і так є від початку девяностих років на кордонах країн Центральної і Східної Європи, а особливо на кордонах з Європейським Союзом і з країнами-кандидатами до ЄС.

У Європі розвиток прикордонної співпраці розпочався у пятдесятих роках. Найбільший досвід такої співпраці мають регіони, що містяться вздовж північних, західних і південних кордонів Федеративної Республіки Німеччини і в скандинавських країнах. Піонерами транскордонної співпраці були норвезько-шведсько-фінські, голландсько-німецькі та німецько-французькі прикордонні регіони. Створені у той час міжрегіональні обєднання були найбільш ранньою формою транскордонної співпраці.

Найбільший досвід такої співпраці мають регіони, що містяться вздовж північних, західних і південних кордонів Федеративної Республіки Німеччини і в скандинавських країнах. Піонерами транскордонної співпраці були норвезько-шведсько-фінські, голландсько-німецькі та німецько-французькі прикордонні регіони. Створені у той час міжрегіональні обєднання були найбільш ранньою формою транскордонної співпраці. Таким чином у 1958 році на німецько-голландському кордоні було створено цілком сформалізовану єврорегіональну структуру під назвою Еуреґіо (Euregio).

Метою створення єврорегіонів у рамках країн ЄС є: усунення перешкод, повязаних із перетинанням кордонів, зміцнення економічного, соціального, культурного співробітництва, мінімізація екологічних проблем на прикордонні держав-сусідів та вирішення проблем, повязаних із безпекою підприємництва і туризму.

У Західній Європі нині функціонує понад 50 єврорегіонів. Найбільш відомі: Маас-Рейн, Гронау, Рейн-Вааль, Памина, Емс-Доларт, Рейн-Маас-Північ, Верхній Рейн Бодензеє, Арж-Альп та інші.

Значний доробок у сфері транскордонної співпраці має сусідня нам Польща. На її кордонах було створено і діють 13 єврорегіонів.

Співпраця такого тину ведеться з усіма країнами, що межують з Польщею, а також з кількома дальніми країнами: з Угорщиною і Румунією (у рамках Карпатського Єврорегіону), зі Швецією (у рамках Єврорегіону "Померанія" і Єврорегіону "Балтика"), а також з Латвією та Данією (у межах Єврорегіону "Балтика").

Аналіз статусу та значення регіонів в Європі, а також у структурі та політиці ЄС свідчить про те, що єврорегіони поступово формуються як реальні субєкти міжнародних відносин.

Аналіз головних принципів, завдань та механізму реалізації регіональної політики Європейського Союзу становить для нас особливий інтерес, адже сприяє кращому розумінню перспектив міжрегіонального та транскордонного співробітництва України з Європейським Союзом (з погляду на те, що Україна через декілька років із приєднанням держав Центрально-Східної Європи до Євросоюзу, матиме спільний кордон з ЄС); імплементації головних принципів регіональної політики ЄС у національне законодавство України, сприятиме реалізації головної мети зовнішньої політики України - прискорити визначення з боку Європейського Союзу чітких критеріїв для України з метою отримання нею статусу асоційованого члена ЄС; створення відповідної інфраструктури -- як системи інституцій та структур для регулювання єврорегіональної політики в Україні.

З реалізацією головних принципів регіональної політики ЄС, Україна отримуватиме значні кошти із Фондів Європейського Союзу, що вже у найближчому майбутньому посилить інноваційну здатність регіонів України та сприятиме досягненню перших реальних позитивних результатів європейської інтеграції нашої держави.

Певна річ, що економічні чинники розвитку регіонів країн-членів ЄС вимагають проведення ефективної політики з метою ліквідації територіальних диспропорцій всередині кожної держави ЄС. Навіть тепер відмінності між регіонами, які динамічно розвиваються та депресивними регіонами Європейського Союзу, вкрай вражаючі.

Економічне обєднання Європи, а також політична інтеграція держав європейського континенту зазнає швидких змін і, по суті, є викликом часу; відображає зростаючу потребу політики обєднати держави континенту, в контексті реалізації єврорегіональної політики, з метою зменшення диспропорцій у розвитку регіонів та сприяння стабільності в різних вимірах у більш різноманітній Європі.

З огляду на зміну політичних та економічних обставин на континенті, що впливають на регіональний розвиток, держави Європи пристосовуються до нового стратегічного середовища, яке вже формується внаслідок як реформи ЄС, так і проведення політики розширення на Схід в контексті розвитку ідеї Європи не тільки у географічному, політичному чи економічному вимірах, а, насамперед, як вільного та різноманітного європейського культурного простору. Отже, часткова модифікація єврорегіональної політики відкриває нові форми всеохоплюючої координації європейських регіонів, посилює їх роль у реалізації адекватної міжнародної політики на регіональному рівні.

На сьогодні одним із основних пріоритетів реалізації регіональної політики ЄС є вимога ефективніше використовувати вже наявні ресурси, можливості регіонів.

Єврорегіон “Карпати”. Теоретичну модель функціонування Карпатського Єврорегіону було розроблено за сприяння експертів Інституту досліджень Схід-Захід, які вчасно підмітили, що багато-чисельні локальні ініціативи транскордонного співробітництва не знаходять підтримки і порозуміння у середовищі національних урядів; ця проблематика залишається на периферії інтересів структур Європейського Союзу.

Основними правовими актами, які визначають функціонування Карпатського Єврорегіону як транскордонної асоціації прикордонних регіонів та громад є Угода і Статут, ухвалені також 14 лютого 1993 р. у Дебрецені.

Організаційна структура Асоціації "Карпатський Єврорегіон" включає:

Раду (15 осіб);

виконавчого директора;

секретаріат;

робочі комісії.

Результати, досягнуті в рамках Карпатського Єврорегіону:

проведення міжнародних ярмарок та виставок у містах регіону;

інтенсифікація зовнішньоекономічних контактів між територіями;

організація конференцій для обговорення спільних проблем пяти країн;

підтримка транскордонних ініціатив вищих навчальних закладів;

утворення Асоціації університетів Карпатського Єврорегіону, організація літніх шкіл;

сприяння налагодженню комерційних звязків між підприємствами країн КЄ (заснування Асоціації карпатських торгово-промислових палат);

налагодження діяльності прикордонних переходів, будівництво моста через Тису на українсько-угорському кордоні;

співробітництво з різними міжнародними структурами;

проведення професійних змагань, благодійних фестивалів для осіб із фізичними вадами;

організація спортивних змагань, зокрема традиційного фольклорного і спортивного фестивалю, спортивного фестивалю для людей з фізичними вадами.

Нагальною у діяльності Карпатського Єврорегіону є проблема фінансування спільних проектів, зокрема беручи до уваги обмеженість місцевих бюджетів, потреба багатостороннього фінансового менеджменту під час їх реалізації.

Фонд розвитку Карпатського Єврорегіону. Карпатська фундація виконує, фактично, функції посередника між великими міжнародними фондами, зацікавленими в розвитку громадянського суспільства, транскордонного співробітництва, міжетнічної співпраці, відродженні сільських громад цього унікального регіону та місцевими громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування, які пропонують інноваційний підхід до згаданих проблем.

Мета Карпатського фонду - у зміцненні добросусідських відносин і соціальної стабільності у прикордонних областях Угорщини, Польщі, Румунії, Словаччини, України шляхом надання фінансової та технічної допомоги проектам, які відчутно сприяють розвитку громад по обидва боки державних кордонів, покращують якість життя у населених пунктах сільських місцевостей Карпатського Єврорегіону. Карпатський фонд також ставить за мету відродження сільських територій, сприяючи стійкому комплексному розвитку їх громад.

До основних завдань Фонду належить:

зміцнення місцевої демократії і розвиток громадянського суспільства шляхом підтримки місцевих ініціатив, участі громадян у процесі прийняття рішень;

підвищення здатності неурядових організацій, органів місцевого самоврядування задовольняти громадські та регіональні погреби, розвиваючи місцеві стратегії розвитку;

сприяння розвитку транскордонного економічного та міжетнічного співробітництва, обміну інформацією, поширення кращих зразків управління та розвитку;

заохочення участі громадян у місцевому та регіональному розвитку;

зміцнення співробітництва між різними секторами, зокрема неурядовими організаціями, місцевими органами управління та бізнесовими структурами.

До організаційної структур Карпатського фонду входять Міжнародна Рада директорів, Виконавчий комітет, Головний офіс (м. Кошіце, Словаччина), національні представництва, зареєстровані як громадські організації і діють згідно національних законодавств.

Єврорегіону "Буг". Єврорегіон "Буг" - це транскордонне обєднання, до складу якого входить Волинська область України, Люблінське воєводство Республіки Польща та Брестська область Білорусі. Він має такі завдання:

- організувати та координувати дії, що сприяють співробітництву між членами єврорегіону в галузях економіки, науки, екології, культури та освіти,

- надавати допомогу у розробці конкретних проектів транскордонного співробітництва, що становлять взаємний інтерес;

- сприяти розвиткові добросусідських відносин між країнами-членами єврорегіону;

- визначати потенційні галузі багатостороннього співробітництва;

- бути сполучною ланкою і сприяти співробітництву членів єврорегіону з міжнародними організаціями, установами та агентствами.

Керівними органами Єврорегіону "Буг" є: Рада, Президія, Секретаріат. Ці органи виконують координаційні, дорадчі і представницькі функції, що повязані з реалізацією цілей і завдань Єврорегіону "Буг". Для вирішення визначених спільних завдань Рада створює постійні робочі групи. Фінансування діяльності структур забезпечується кожною стороною згідно окремо встановлених критеріїв.

Транскордонне співробітництво в межах Єврорегіону "Буг" здійснюється між трьома частинами територій, що належать до господарських структур різних країн і є складовими елементами національних економік України, Польщі і Білорусі. Ці території формують прикордонні господарські системи своїх країн.

Прикордонну господарську систему ми розуміємо як складну поліструктурну систему взаємоповязаних компонентів (природа (природне середовище), населення і його розселення, сфера матеріального виробництва і сфера послуг), які знаходяться між собою в генетичному, функціональному і територіальному звязку. Кожна компонента поділяється на безліч відносно одноякісних елементів (промислове чи сільськогосподарське підприємство, населений пункт тощо).

Стратегія розвитку Єврорегіону "Буг" повинна включати такі основні сфери цілей і дій:

- сфера бізнесу: орієнтація підприємств на ринки іншої сторони і на кооперацію з ними; вільний рух товарів, капіталу, робочої сили; розвиток виробничої і ринкової інфраструктури; обмін інформацією;

- сфера господарського розвитку: посилення інтеграції, розвиток комунікацій і звязку; формування регіональних транскордонних систем технічної інфраструктури; інтеграція поселенських систем; розвиток і вдосконалення інтеграції рекреаційної бази;

- соціальна сфера: охорона довкілля і співробітництво в галузі екології; розвиток інтеграції у сфері культури; співробітництво у сфері освіти і науки; інтеграція систем соціального забезпечення; охорона права і громадського порядку; охорона здоровя; розвиток інтеграції і контактів в інших сферах [22, С.104-105].

До сфер стратегічної діяльності в єврорегіоні "Буг" відносяться:

- природне середовище: діяльність спрямована на ліквідацію проблем, які шкодять іншим сферам діяльності, а також сприяють покращенню екологічного стану території єврорегіону "Буг";

- мережа міських поселень на яку спирається розвиток інших сфер співробітництва; комунікаційна мережа - зумовлена вигідним транскордонним положенням єврорегіону "Буг";

- економічна інфраструктура визначає інтенсивність обороту капіталу, функціонування ринку і розвиток підприємств; це сфера, від якої найбільш залежить розвиток співробітництва;

- інфраструктура агробізнесу -- становить значну сферу ринку;

- туризм - найважливіша сфера співробітництва, має великі можливості створення спільної бази;

- наука й інноваційна діяльність - сфера, в якій можливе найактивніше співробітництво, проведення спільних досліджень, можливість співробітництва в сфері створення й обміну інформації;

- сфера суспільних контактів - не створює економічної вигоди.

Єврорегіон “Нижній Дунай”. 14 серпня 1998 року у румунському місті Галац відбулося підписання угоди пор сформування єврорегіону "Нижній Дунай". До складу єврорегіону увійшли Одеська область з боку України, райони Молдови і повіти Румунії.

Було затверджено організаційну структуру Єврорегіону:

- Рада Єврорегіону - його вищий орган управління

- комісії зі сфер діяльності;

- координаційний центр.

У рамках єврорегіону сформовані девять комісій:

- з регіонального розвитку;

- з питань економіки, торгівлі і туризму;

- з питань транспорту і комунікацій;

- з демографії;

- з освіти, науки, дослідницької діяльності, культури, охорони здоровя і спорту;

- з гармонізації нормативних документів, що відносяться до місцевої компетенції;

- із захисту навколишнього середовища;

- із фінансового аудиту;

- з ліквідації наслідків стихійних лих і боротьбі з організованою злочинністю.

Одним із найперспективніших напрямків транскордонного співробітництва в рамках єврорегіону "Нижній Дунай" варто розглядати розвиток економічних звязків і торгівлі. Саме цьому була покликана сприяти виставка румунських товарів і послуг, яка відбувалася у грудні 1998 р., у результаті якої укладено ряд взаємовигідних контрактів між представниками українських і румунських ділових кіл.

Значна увага у функціонуванню Єврорегіону “Нижній Дунай” приділяється налагодженню культурного обміну, розвитку міжетнічних контактів. У цьому напрямку планується посилити роботу зі зміцнення звязків з етнічними українцями, які мешкають у прикордонних повітах Румунії, що має почати реалізовуватися на практиці з надання допомоги українській діаспорі в створенні центрів української культури в повіті Тульча.

Єврорегіон “Верхній Прут”. Метою створення єврорегіону "Верхній Прут", згідно згаданих проектів, є розширення існуючих міжрегіональних звязків та сприяння подальшому розвитку транскордонного співробітництва адміністративно-територіальних одиниць держав-засновників, окремих міст, інших населених пунктів, органів місцевого самоврядування, державного управління, окремих установ, підприємств, неурядових і громадських організацій, національних меншин та окремих громадян у сферах економіки, освіти, науки, культури і спорту, а також розбудова нових механізмів міждержавного співробітництва та безпечний сталий розвиток регіону в рамках інтеграції до сучасного загальноєвропейського процесу.

Серед основних завдань цього єврорегіону можна виділити такі:

- розвиток і вдосконалення торговельних і економічних відносин;

- розробка нових проектів співробітництва;

- розвиток і спільне впровадження передових технологій;

- практична реалізація сучасних механізмів заходів загальноєвропейської безпеки;

- пошук нових моделей розвитку національних інфраструктур, які ввібрали б енергетичні системи, транспортні й комунікаційні мережі;

- розробка спільної політики в галузі техногенно-екологічної безпеки;

- запобігання забруднення басейнів Дунаю, Дністра та Чорного моря;

- попередження та ліквідація наслідків промислових аварій та стихійних лих;

- збільшення екологічно чистих виробництв;

- активізація та гармонізація діяльності у сферах науки, культури, освіти, спорту, розвитку національних меншин, молодіжної політики;

- модернізація системи охорони здоровя населення; розвиток рекреаційної діяльності та туризму.

Структура єврорегіону "Верхній Пруг" побудована наступним чином: Рада керівників адміністративно-територіальних одиниць-членів єврорегіону -- Рада єврорегіону; виконавчий голова Ради єврорегіону; секретаріат Ради єврорегіону; робочі комісії єврорегіону та експертні групи.

Єврорегіон "Верхній Прут", проект якого органічно вписується в систему сучасних європейських пріоритетів регіонального співробітництва, розбудови системи європейської безпеки та вдосконалення транскордонних фінансово-економічних, комунікаційних і природоохоронних відносин має й інші особливості. Найбільш цікавою є те, що у його складі формується екологічний єврорегіон. 3-4 липня І997 р. українсько-румунсько-молдовський самміт в Ізмаїлі ухвалив рішення української сторони щодо створення спільного екоєврорегіону як моделі співробітництва у складі єврорегіону "Верхній Прут".

Транскордонне співробітництво у єврорегіонах України. Досягнення Україною суверенітету в умовах розвитку глобалізаційних та інтеграційних процесів зумовлює необхідність включення України та її регіонів в активну міжнародну діяльність. Для забезпечення швидкого та найбільш результативного залучення прикордонних регіонів України до міжрегіональної та транскордонної співпраці потрібен вдосконалений чіткий механізм регулювання міжнародного міжрегіонального співробітництва.

Вдосконалення механізму регулювання міжнародного міжрегіонального співробітництва слід спрямувати в напрямку збільшення результативності у досягненні цілей та завдань, які покладаються на цей механізм, а саме:

- формування стабільного правового середовища функціонування субєктів міжрегіонального співробітництва;

- створення розвинутої та функціонально виправданої структури управління міжрегіональним співробітництвом;

- обґрунтованість у прийнятті управлінських рішень;

- забезпечення достатньої фінансової бази механізму;

- підвищенні економічної зацікавленості прикордонних регіонів у залученні до процесів міжрегіонального та транскордонного співробітництва;

- ефективне використання експортного потенціалу регіону.

Основними принципами фінансування міжнародного міжрегіонального співробітництва повинні вважатись:

- концентрація (концентрація фондів з метою їх найефективнішого використання);

- адиціоналізм (додаткове фінансування за рахунок місцевих джерел);

- комплементарність (взаємодоповнення).

Вирішення проблеми фінансування міжнародного міжрегіонального співробітництва, на нашу думку, повинно відбуватись через використання наступних можливостей.

1. Емісія цінних паперів з державною гарантією під конкретні проекти та програми.

2. Акумуляція частини податкових відрахувань субєктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність в рамках міжрегіонального співробітництва.

3. Залучення іноземного капіталу, особливо в межах спеціальних (вільних) економічних зон.

4. Залучення коштів міжнародних фінансових організацій та фінансування програми ЄС TACIS.

5. Амністія тіньового капіталу.

6. Застосування лізингу.

Фінансування повинно ґрунтуватись обовязково на принципі адресності.

Наступним напрямком вдосконалення економічного механізму регулювання міжнародного міжрегіонального співробітництва є активізація економічного та фінансового стимулювання. Дане питання тісно повязане із питанням розподілу фінансових ресурсів.

В межах міжрегіонального співробітництва Західного регіону України із прикордонними регіонами країн Центральної та Східної Європи прикладами таких спільних програм можуть бути:

- розвиток транспортних коридорів, що проходять через вказані території;

- розвиток інфраструктури прикордонних територій;

- вирішення проблеми взаєморозрахунків між субєктами міжрегіонального співробітництва;

- спільні програми природокористування і охорони довкілля;

- спільні програми оптимізації використання трудових ресурсів;

- спільні програми проведення науково-дослідних робіт.

Вказані сфери міжрегіонального співробітництва забезпечують подвійний ефект - з одного боку, вони спрямовані на вирішення проблем міжнародного обміну товарами, послугами, технологіями, інвестиціями, людськими ресурсами, розширення "вузьких" місць міжрегіональної співпраці, а з іншого, дають змогу використовувати потенціал прикордонних регіонів.

При реалізації спільних програм необхідно дотримуватись таких принципів:

- завдання спільних програм в переважній своїй більшості повинні мати індикативний характер: відхилення в той чи інший бік відповідно викликають ті чи інші економічні санкції чи заохочення через економічні важелі;

- учасники програм повинні визначатись на конкурсній основі (із залученням закордонних учасників);

- повинна бути повна фінансова та юридична відповідальність сторін (учасників) за результати своєї діяльності, а також розподіл отриманих доходів у відповідності до внеску кожного учасника спільної програми.

Пріоритети інвестиційно-виробничої співпраці на транскордонному рівні:

- впровадження проектів з удосконалення прикордонної і транспортної інфраструктури;

- створення дієвої регіональної інноваційної системи;

- розвязання екологічних та соціальних проблем;

- розбудова туристичної інфраструктури;

- розвиток інвестиційних відносин в сфері малого та середнього бізнесу.

Реалізація вказаних пріоритетів інвестиційно-виробничої співпраці потребує розробки стратегії трансрегіонального маркетингу і на її основі оптимізації важелів стимулювання інвестиційного механізму в межах транскордонного регіону (фіскальних, інфраструктурних, організаційних, інструментів диверсифікації ринкового середовища).

Найефективніше співпрацюють субєкти міжрегіонального співробітництва, якщо воно здійснюється в таких організаційних формах як єврорегіони чи спеціальні економічні зони (СЕЗ). Тому, для регулювання міжрегіонального співробітництва важливо врахувати проблеми, які не дозволяють ефективно реалізуватись даним формам міжрегіонального співробітництва.

В останні роки транскордонне співробітництво України із сусідніми державами набуло ознак зростаючої динамічності, що знайшло своє відображення як на вищому державному рівні, так і на регіональному щаблі. Завдяки цьому, протягом останніх років сформовано належне законодавче поле для взаємовигідної співпраці.

На пожвавлення взаємних контактів спрямовуються численні промоційні заходи на регіональному рівні за підтримки територіальних органів влади, зокрема Економічні форуми з питань транскордонного співробітництва в м. Львові, які вже стали традиційними.

Сьогодні Львівщина розвиває активне міжрегіональне співробітництво з більшістю воєводств Польщі. На сьогоднішній день обласними та районними органами влади підписано понад двадцять пять документів про співпрацю з польськими партнерами. І робота у цьому напрямі нами продовжується.

Важливою складовою транскордонного співробітництва є формування і розбудова прикордонних переходів і транспортних коридорів. Тому надзвичайно важливим тут є узгодження міжнародних, державних та регіональних інтересів, особливо, у прикордонних областях.

Слід відзначити, що і Україна, і Львівська область зокрема, вже має значний доробок у рамках єврорегіональної співпраці. Уже майже 9 років ми активно співпрацюємо в рамках міжрегіональної асоціації "Карпатський єврорегіон" та єврорегіону "Буг". Співпраця ведеться і в рамках діяльності міжнародних організацій - Асамблеї європейських регіонів, Конгресу Регіональних та Місцевих Влад Європи.

Слід також відзначити, що за час свого існування в рамках "Карпатського Єврорегіону" здійснено низку проектів транскордонного характеру. Реалізовано цілий ряд місцевих ініціатив двостороннього співробітництва країн-учасниць. В тому числі розширення мережі прикордонних переходів із сусідніми державами, зокрема, будівництво транспортного моста через р. Тису на українсько-угорському кордоні; численні проекти із захисту довкілля, зокрема, спільний проект України, Словаччини, Угорщини та Румуни із створення системи гідроспоруд у прикордонних регіонах тощо; ініціатива будівництва міжнародного автомобільного пункту пропуску "Смільниця-Кросценко", де проробляється питання відкриття спільного пункту пропуску європейського зразка з єдиним прикордонним та митним контролем.

Важливим завданням вважаємо прискорення розбудови прикордонної інфраструктури з української сторони. З цією метою вже понад пять років нами проводиться робота з формування спеціальних (вільних) економічних зон у прикордонних районах. Здійснюються заходи з пошуку та залучення інвестицій для реалізації проекту будівництва євроколії від українсько-польського кордону (ст.Мостиська-2) до Львова, міжнародного залізничного вокзалу та комплексу обслуговуючої інфраструктури. Реалізація цього проекту відкриває значні перспективи для розвитку українського-польської співпраці і, в першу чергу, транскордонної.

Не менш важливими є і проекти реконструкції аеропортів Львів-1 (м. Львів) та Львів-2 (м. Стрий).

Подальша інтеграція України до європейських структур неможлива без вироблення та реалізації такої моделі управління регіонами, яка б відповідала принципам регіональної політики Європейського Союзу, сприяла б становленню нових форм співпраці між центром і регіонами, внутрішньому міжрегіональному співробітництву та міжнародній співпраці територій. Для цього необхідно розробити механізми передачі частини функцій центральних органів влади у регіони.

ВИСНОВКИ

Єврорегіони відіграють роль мостів у процесі європейської інтеграції. Так було у Західній, Північній та Південній Європі на межі шістдесятих й сімдесятих років, і так є від початку девяностих років на кордонах країн Центральної та Східної Європи, а особливо на кордонах з Європейським Союзом і з країнами-кандидатами до ЄС.

На Україні єврорегіони почали діяти відносно недавно, хоча деякі з них ("Карпати", "Буг") вже мають свої власні надбання, хоча й невеликі. З часів заснування єврорегіонів не реалізовано жодного великомасштабного проекту (будівництва транспортних, інформаційних магістралей, очисних споруд тощо), головною мірою через брак коштів та правової компетенції.

Крім географічних, геополітичних чинників, наявності відповідної інфраструктури та виробничих передумов для розвитку прикордонного співробітництва мають значення чинники субєктивного порядку -- інституційні інструменти нормативного та організаційного, передусім правового характеру. Так, однією з головних причин, що гальмує розвиток прикордонного співробітництва з участю України, а також інших трансформаційних країн, є недосконалість законодавства.

Аналіз проведеного нами дослідження організаційно-економічних засад єврорегіонів України дозволяє сформувати наступні висновки.

Транскордонне співробітництво як форма кооперації є обовязковою для європейської інтеграції. Для його успішного здійснення потрібні партнерство та зміни у розширенні співпраці на регіональному рівні, яка є джерелом цього співробітництва. Транскордонне співробітництво на європейському континенті є мостом між сусідами.

Вплив міжнародного поділу праці на формування структури транскордонної діяльності є вторинним. Серед первинних факторів виступає потреба в одержанні додаткового прибутку в економіці, в демографічно-соціальних контактах.

Тобто, транскордонне співробітництво виступає необхідним фактором соціально-економічного розвитку прикордонних територій, визначає економічні пропорції розвитку, розміщення продуктивних сил, розвиток господарської інфраструктури. Транскордонна інтеграція сприяє вдосконаленню галузевої структури господарства, підвищенню продуктивності праці і якості матеріальних продуктів та послуг, інтенсифікації економічної та розвитку прикордонних територій.

З метою активізації процесу прикордонного співробітництва з участю України ми пропонуємо вжити таких заходів:

- встановити спрощений транскордонний режим руху товарів та послуг у межах прикордонних зон, які вироблені та споживаються в цих зонах;

- забезпечити більш ліберальний режим пересування громадян прикордонних зон, що спростить не тільки гуманітарні контакти, а й трудову сезонну, тимчасову міграцію, умови найму на роботу на прилеглих територіях сусідньої держави;

- встановити взаємну пільгову систему щодо окремих видів міжнародної економічної діяльності на прикордонних територіях;

- розробити законодавчу, нормативну базу прикордонного співробітництва на базі методологічних критеріїв Євросоюзу;

- спростити регулюючі, документарні процедури для юридичних та фізичних осіб, які здійснюють транскордонні контакти та операції;

- розробити механізми спільного використання природних ресурсів, а також охорони навколишнього середовища на прикордонних територіях;

- створити реєстри видів та субєктів підприємницької діяльності на прикордонних територіях, сприяти поширенню відповідної ділової інформації;

- фінансування та стимулювання розвитку транспортної інфраструктури на прикордонних територіях, підключення до відповідних європейських трансконтинентальних транспортних коридорів;

- підтримати формування спрощеного механізму надання банківських кредитів, страхувальних послуг субєктам підприємницької діяльності, які функціонують на прикордонних територіях.

Таким чином, вищезазначені заходи сприятимуть становленню регіональної економіки, відкриють можливість активізації діяльності місцевих органів самоврядування, які шляхом використання вдосконаленого центральними органами правового поля та вдосконалюючи створені власні організаційні структури, сформують такий господарський механізм регіональної економіки, який буде здатний забезпечити економічні інтереси регіонів в контексті загальнонаціональних економічних інтересів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Клімчук Б.П., Луцишин П.В., Луцишин Н.П., Федонюк С.В. Єврорегіон "Буг": зовнішньоекономічна діяльність Волинського суспільно-територіального комплексу. - Луцьк.: Волинський державний університет ім. Лесі Українки, 1998. - 198 с.

2. Лендьєл М. Досвід Карпатського Єврорегіону: поштовх до переосмислення моделі транскордонного співробітництва // На шляху до Європи. Український досвід єврорегіонів. - К.: Логос, 2000. - 224 с. - С.49-70.

3. Петренко З. Прикордонні регіони як нова форма міжнародної інтеграції // Економіка України. - 1999. - №12. - С.66-72.

4. Сторонянська І.З. Міжнародне міжрегіональне співробітництво: На прикладі Західного регіону України. - Львів: ІРД НАН України, 2002. - 210 с.

5. Федан Р. Регіональні фактори активізації транскордонної співпраці Польщі та України. Монографія. - Львів: ІРД НАН України, 2003. - 336 с.