--PAGE_BREAK--Функціональний стан гіпофізарно-тиреоїдної системи оцінювали за клінічними симптомами та рівнем гормонів Т3, Т4, віл. Т4, ТТГ у сироватці крові. Рівень гормонів визначався методом конкурентного твердофазного хемілюмінесцентного імуноферментного аналізу (тест-набори „Immulite 1000 Rapid TSN”, „Immulite 1000”, „Immulite 1000 Total T3”) на автоматичному аналізаторі („Diagnostic Products Corporation”, Лос-Анджелес, США). Концентрацію йоду визначали мікропланшетним методом, згідно реакції Sandell-Kolthoff (T. Ohashi et al., 2001). Визначення йодурії та імуноферментні дослідження виконані у Луганській діагностичній лабораторії.
Оцінка фізичного розвиту проводилась на основі антропометричних показників (довжина, маса тіла, індекс маси тіла) за загальноприйнятою методикою з використанням стандартів центильних номограмам (Наказ МОЗ України № 254, 2006). Гармонійність фізичного розвитку оцінювали за різницею між крайніми коридорами росту та маси тіла (І.М. Воронцов, 1986). Для оцінки статевого розвитку враховувалася послідовність формування і виразність первинних та вторинних статевих ознак за Таннером (J. Tanner, 1980).
Реєстрацію ЭКГ за методом варіаційної пульсометрії виконували за допомогою комп’ютерного електрокардіографічного комплексу „Cardiolife” версії 1.2хх. із часовим і спектральним аналізом.
Сформованість інтелектуальної функції визначали за допомогою тесту „загального інтелекту” Дж. Равена (В.О. Коробчанський, 2005). Визначення показників уваги дітей шкільного віку проводили за методикою Мюнстерберга (В.Е. Степанов та ін., 2005). Для дослідження об'єму пам'яті використана методика «10 слів» (А. Лурія, 1973). Дослідження психоемоційної сфери дітей проводили за допомогою адаптованого кольорового тесту Люшера з розрахунком коефіцієнтів за Г.А. Аменевим (Л.Н. Собчик, 1990).
При розробці алгоритму прогнозування використано адитивну модель детермінованого факторного аналізу. У рамках алгоритму застосовано обчислювальну процедуру (І.І. Гіхман і спів., 1979) для оптимального вибору прогностичних інтервалів показників, визначення їхньої інформаційної цінності, а також одержання частотної оцінки інтервалів у відповідних групах обстежених й індивідуального прогнозування (А.М. Яглом, 1973; Т. Гринхальх, 2004).
Математична обробка даних проводилась методом варіаційної статистики із визначенням статистичної значимості за параметричними (критерію t Стъюдента) та непараметричними критеріями (критерію Манна-Уітні та критерію Вілкоксона). Порівняння якісних ознак проводилося з використанням критерію ч2 для чотирипільної таблиці спряженості з корекцією на безперервність по Йетсу. Для дослідження взаємозв'язку між кількісними ознаками застосовувався ранговий коефіцієнт кореляції Спірмена (В.М. Зайцев і спів., 2006). Як граничний рівень статистичної значимості приймалося значення р
Результати дослідження та їх обговорення. Проведене скринінгове дослідження ступеня тяжкості йодного дефіциту в регіоні довело, що в Луганській області існує ендемія, яка за медіаною йодурії відповідає легкому рівню (85,8 мкг/л). Розповсюдженість зобу у дітей, як за даними пальпаторного дослідження (36,5 %), так і за результатами УЗД (55,0 %) відповідає тяжкому йододефіциту та значно перевищує дані офіційної статистики. Невідповідність між частотою зоба серед дітей та медіаною йодурії можна пояснити впливом інших струмогенних факторів довкілля на формування ендемічного процесу в регіоні.
У промислових районах Луганської області є розвинута галузь металургійних, вугільних та хімічних підприємств, що зумовлює високий рівень антропогенного забруднення середовища (солі тяжких металів, вугільні сланці, хімічні чинники та ін.). У регіоні також спостерігається природний дисбаланс деяких мікроелементів (селен, кобальт, марганець, цинк та ін.) (І.М. Пельо, 1999). Інтегрована дія екзогенних чинників при відсутності відповідних профілактичних заходів здатна моделювати стан зобної ендемії в регіоні. Це призводить до зростання її напруженості та зумовлює необхідність створення регіональної програми подолання наслідків йодного дефіциту.
На другому етапі дослідження було визначено особливості стану здоров`я дітей із ЙДЗ. При вивченні об’єму та структури щитовидної залози встановлено, що дифузний зоб І ступеня мали 325 дітей (83,8 %), зоб ІІ ступеня — 53 дитини (13,6 %), змішаний зоб та вузловий зоб — 10 дітей (2,6 %). Декомпенсація процесів адаптації в щитовидній залозі у вигляді вузлоутворення спостерігалась у дівчаток у більш ранньому віці (6-11 р.), ніж у хлопчиків, та мала тенденцію до збільшення частки таких пацієнтів у періоді пубертату в два рази. Зазначена динаміка патологічного процесу відповідає загальновизнаним тенденціям формування проявів тривалого йодного дефіциту (Д.Е. Шилін, 2002).
Найбільш інтенсивно розміри щитовидної залози зростали у віці 11-13 років, але темпи збільшення були різними в залежності від статі. У дівчаток значне збільшення щитовидної залози відбувалося вже у 8-9 років, максимально перевищив об'єми залози хлопчиків у 13 років. Виявлений статевий диморфізм та гетерохронність інтенсифікації збільшення ЩЗ у пубертатному періоді можна пояснити, як розвитком відносної йодної недостатності на тлі підвищення ренальної екскреції йоду під впливом естрогенів (Л.І. Васечкина, 2003), так і більшою частотою вроджених дефектів гормоноґенезу в осіб жіночої статі (Э.П Касаткина, 2003).
Виявлені статево-вікові особливості розвитку зобу були підтверджені даними гормонального дослідження. Якщо розвиток зобу в пубертатному періоді у хлопчиків дозволяв досягти ефективної компенсації функціонального стану ЩЗ (ТТГ — 1,92±0,41 мОД/л), то в дівчаток зберігався вірогідно вищий рівень секреції ТТГ гіпофізом (2,37±0,47 мОД/л; р
Взагалі визначення в крові дітей концентрації Т3, Т4, віл. Т4, ТТГ продемонструвало тісну взаємодію ланцюга щитовидна залоза – аденогіпофіз. У дітей 6-11 років із зобом встановлено статистично значиме зниження віл. Т4 (13,73±1,24 пмоль/л; р
Установлено наявність прямого кореляційного зв’язку між рівнем ТТГ та об’ємом ЩЗ (r=0,4; р
Було встановлено, що оптимальний функціональний стан ЩЗ у дітей (медіана ТТГ — 1,59 мОД/л) забезпечувався тільки за умов адекватного надходження йоду (медіана йодурії — 112 мкг/л). Зниження функціональної активності ЩЗ у межах субклінічного гіпотиреозу (медіана ТТГ — 4,10 мОД/л) частіше спостерігалось при йодному дефіциті середнього ступеня (медіана йодурії — 40 мкг/л).
Визначення стану йодного забезпечення продемонструвало зниження йодурії нижче оптимального рівня у 79,8 % обстежених дітей. У дітей із зобом медіана йодурії була вірогідно меншою, ніж у дітей без проявів ЙДЗ (78 мкг/л та 88,6 мкг/л відповідно; р. У дітей 12-16 років спостерігалося зменшення сили кореляційного зв’язку між рівнем йодурії та ТТГ (r=-0,21), що підтверджує вплив на йодну екскрецію в періоді статевого дозрівання інших факторів (Л.А. Щеплягина, 1999).
Установлена значна частота субклінічного гіпотиреозу серед обстежених дітей (22,9 %). Вірогідно частіше СГ спостерігався у дітей 6-11 років із зобом (30,2 %), ніж в однолітків із групи порівняння (25,0±2,2 %; р
Оцінка фізичного розвитку продемонструвала загальну тенденцію до зниження росту та маси тіла дітей із ЙДЗ. Показники маси тіла нижче за 25 перцентиль мали 23,8 % (рА.А. Баранов, 2001) відзначилась у світі з кінця 80-х рр. XX ст. У той час, як серед дітей із нормальним йодним забезпеченням зберігається тенденція до помірної акселерації.
Доведено, що наявність ендемічного зобу у дітей негативно впливає на їх статевий розвиток. Це проявлялось тенденціями до затримки статевого дозрівання у дівчаток (16,2 %; р
Результати клінічного обстеження та аналізу анамнестичних даних свідчать про те, що йододефіцитні захворювання у дітей супроводжуються високою частотою захворювань серцево-судинної системи (28,4%), органів травлення (17,0 %) та сечостатевої системи (12,1 %), що підтверджує наявність тісного зв’язку цих систем із функціональним станом щитовидної залози (Л.И. Браверманн, 2000; Н.Т. Старкова 2002; Э.Б. Яковлєва, 2004).
У 35,0 % дітей із зобом було виявлено залізодефіцитну анемію 1 ступеня тяжкості (25,0 % у групі порівняння; р
Діти з зобом мали більший ризик розвитку серцево-судинної патології (порушення ритму), ніж їх однолітки без проявів ЙДЗ. Результати покрокового аналізу ВСР продемонстрували підвищення середньої, мінімальної та максимальної ЧСС у 72 % дітей із зобом, появу одиничних надшлуночкових екстрасистол у 82 % випадків. Навантажувальні проби супроводжувались виникненням синусової тахікардії з досягненням максимальних значень ЧСС у 100 % обстежених.
Установлено наявність змін вегетативної регуляції у дітей із зобом переважно за рахунок парасимпатикотонії (60,8 %; р
При визначенні рівня сформованості інтелектуальних функцій, майже в кожної четвертої обстеженої дитини, було виявлено зниження інтелекту нижче середнього рівня незалежно від наявності проявів ЙДЗ. Низький рівень інтелектуальних функцій спостерігався у 36,5 % дітей зі збільшеною ЩЗ (37,8 % у групі порівняння, р>0,05). Тобто, проживання в умовах легкої нестачі йоду в довкіллі призводить до зниження інтелектуального рівня за рахунок уже вродженого дизонтогенезу вищих психічних функцій, як результат зниження функціональної активності ЩЗ матері в період вагітності (В.В. Утенина та ін., 2001; F. Delange, 2001).
Найнижчий рівень інтелекту спостерігався серед дітей із зобом 6-11 років (2,14 ± 0,16 проти 3,92 ± 0,28 у групі порівняння; р
Функціональні порушення ЦНС у дітей із зобом проявлялися синдромом дефіциту уваги (67,1 %; р
У дітей з ендемічним зобом достовірно частіше виявлялись психоемоційні розлади у вигляді астенії (54,3 %), інтровертованості, зосередженості на своїх проблемах (45,7%; р
Установлено наявність тісного зв’язку між показниками тесту Люшера та рівнем ТТГ у дітей. Найбільш показовим виявилося значення стресу під час розвитку зоба (r = 0,51; р). Рівень стресу показав негативний вплив на працездатність (r = -0,81), рівень інтелекту(r = -0,42) та інші психологічні показники.
Аналіз отриманих у ході дослідження даних дозволив створити алгоритм прогнозування ризику виникнення ендемічного зобу й вузлової патології ЩЗ для динамічного спостереження та здійснення ефективних профілактичних дій серед цього контингенту дітей.
На основі визначення інформативності для 44 ознак, що виявили вірогідний зв’язок (за тетрахорічним показником із вірогідністю за критерієм ч2) із розвитком зобу було отримано 20 позитивних високоінформативних індикаторів наявності зобу або його розвитку у дітей. Найбільш вагомими з них установлені: підвищене психоемоційне навантаження (тетрахорічний показник 0,33), зниження когнітивних функцій (0,31), низька матеріальна забезпеченість сім’ї (0,23), нераціональне харчування (0,21), неповна родина (0,19), незадовільні побутові умови (0,19), часті гострі респіраторні захворювання до 3-х років (0,17), обтяжена спадковість по захворюванням ЩЗ з боку матері (0,11), наявність патології ССС (0,06) та інші. Також отримано 10 негативних високоінформативних ознак, що знижують або компенсують ризик розвитку патології: раціональне харчування (-0,46), добра успішність у школі (-0,32), задовільні когнітивні функції (-0,27), низька захворюваність до 3-х років (-0,24) та інші. Рангування групи індикаторів по убутній дозволило призначити їм прогностично вагомі коефіцієнти (індексні показники), які при підсумовуванні дають оцінку ступеня ризику розвитку зоба у дітей.
продолжение
--PAGE_BREAK--