Міністерство Освіти України
Криворізький Державний Педагогічний Університет
Кафедра літератури
Курсова робота
Методика вивчення ліричного твору в школі
(на матеріалах лірики Г.Гейне)
Студентки
Факультету іноземних мов
Кривий Ріг
2007р.
ЗМІСТ
ВСТУП
Глава 1. Методичні особливості вивчення ліричних творів у 9 класі.
Глава 2.Методична розробка уроків за творчості Генріха Гейне в 9 класі.
2.1 Місце творів Гейне у шкільній програмі з зарубіжної літератури.
2.2 Розробка уроків по творчості Генріха Гейне.
Висновки.
Список використаних джерел.
ВСТУП
Ліричні твори мають дуже давню історію. Вперше вони з’явились ще у VI-VIIст. до н.е. Але ще й досі не існує єдиного методу, за допомогою якого вивчення ліричних творів буде не таким складним. Вивчення лірики викликає багато труднощів тому, що не великі за змістом твори несуть у собі багатий духовний світ поета .І ця ситуація пояснюється естетичною не підготовленістю до сприйняття ліричного твору, невмінням отримувати естетичну насолоду від його звучання, мови, не розуміння специфіки лірики як літературного роду. Лірика є вираженням думок, почуттів, переживань автора.Щоб зрозуміти ліричний твір, треба увійти в непростий світ авторських емоцій та фантазій.
Труднощі сприйняття ліричного твору обумовлені ще й тим, що мова поезії в більшій мірі умовна, ніж мова прози, адже в житті ніхто не говорить віршами.
Уже багато років науковці намагаються знайти методи, за допомогою яких сприймання учнями ліричних творів матиме найкраще результати. Складність полягає у тому, що емоційно забарвлений твір кожний учень сприймає по своєму, у кожного виникають свої почуття, емоції, думки. І тому дуже важко передбачити за допомогою яких з багатьох методів вдасться захопити дітей вивченням лірики. Над вирішенням цієї проблеми працюють багато науковців з яких можна виділити Мірошніченко Л.Ф. [5;c291], Черниш Т.М. [10;c.23], Нестерчук Н.Ф. [7;c19], Зеленський О.Ф. [3;c.33].
В їхніх роботах можна відмітити велику різноманітність методів для вивчення ліричних творів.
Актуальністьдослідження полягає у тому, що досі вивчення ліричних творів на уроках літератури викликає багато труднощів.Перед вчителем постає проблема як найглибше розкрити зміст твору, щоб донести учням найглибші почуття, які автор за допомогою свого твору намагався передати, щоб учні не залишилися байдужими до ліричних творів і щоб подальше вивчення лірики не викликало у них труднощів.
Непростим завданням є навчити відчувати і бачити красу в звучанні, в ритмомелодиці вірша, в його композиції, строфічній будові, ритмічних повторах.
Об’єктом дослідження є процес вивчення ліричних творів у школі.
Предметомявляються специфічні особливості вивчення ліричних творів Генріха Гейне на уроках літератури.
Гіпотеза: чи сприятиме застосування різноманітних методів кращому вивченню ліричних творів за таких умов:
дотримання індивідуальних та вікових особливостей учнів;
застосування новітніх методик викладання літератури;
використання нестандартних форм уроку;
урахування жанрових особливостей у процесі вивчення лірики Г.Гейне.
Мета дослідження виявити за допомогою яких методів буде найкраще проходити вивчення ліричних творів на уроках з зарубіжної літератури.
Мета, об’єкт, предмет та гіпотеза дослідження курсової роботи обумовили вирішення наступних задач:
проаналізувати і розкрити поняття «лірики»;
виявити різноманітність методів щодо вивчення ліричних творів;
виявити особливості творчості Г.Гейне.
В роботі використовувалися наступні методи дослідження:
— теоритичні методи дослідження;
— емпіричні методи дослідження (розробка плану-конспекту уроку);
Експерементальна база роботи –СШ№20 м. Кривогу Рогу.
Розділ.1.
Методичні особливості вивчення ліричних творів у 9 класі.
Лірика – особливий рід літератури, де людина зображується здебільшого у сфері внутрішнього життя. На відміну від епічного та драматичного, ліричний образ спочатку впливає емоційно – на почуття, настрої, а вже потім – на думки читача. Одна з основних ознак ліричного твору — відображення життя через сприйняття його ліричним “я”. Якщо в основі епічного твору – зображення об’єкту, то лірика пов’язана з вираження суб’єкта. Ліричні твори – найсуб’єктивніші витвори мистецтва.
Лірика — один із трьох, поряд з епосом та драмою, родів художньої літератури, в якому форми естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття, витворюється нова духовна дійсність, розбудована за законами краси. У ліриці першорядне значення надається виражальним значенням емоційним станом, тобто – ліризм. Лірика має свою якість, визначувану конкретним змістом певної доби та панівними у ній стильовими струменями, естетичними вподобаннями тощо і водночас – ментальною свідомістю кожного етнічного середовища терміном «лірика» позначають також певний віршовий твір або сукупність творів, що відповідають високим естетичним критеріями, переважно невеликих за обсягом, але містких за полісемантичних смислом, окреслюваних своїми формотворчими гранями у багатьох жанрах [12;c.403].
Лірика (від грецького lira– струнний ліричний інструмент, під акомпанемент якого стародавні греки співали пісні) – один із трьох основних літературних родів, у якому навколишня дійсність зображують шляхом передачі почуттів, настроїв, переживань, емоцій ліричного героя чи автора [14;c.287].
Гегель писав, що в епосі авторові алегрує змістом відмінний від нього герой, а в ліриці центральним персонажем є сам творець і перш за все виявляється ліричне “я”.
Але ліричне “я”не завжди тотожне авторові. Автор художній двійник реальної особистості письменника.
Форми вираження авторської свідомості у ліричному творі можуть бути різні: образ автора, ліричний герой, ліричний персонаж.
Образ автора– це персоніфікована в окрему дійову особу, але відчутна в ставленні до зображуваного та в доборі художніх засобів особистості письменника. Це особистий кут зору, погляд на змальоване чи виражене.
Ліричний герой –друге ліричне “я“ поета, його художній “двійник”, образ тієї людини, думки і переживання якої висловлює автор. Ліричний герой є близькою авторові людиною, це певною мірою і авторська особа ,і разом і з тим – узагальнюючий характер.
Ліричний персонаж-або герой рольової лірики – введений у текст ліричного твору персонаж, від імені якого висловлюються думки, переживання, почуття автора. Ліричний персонаж явно відмінний від самого автора.
Характерною ознакою ліричного твору є ліризм-емоційне переживання подій та явищ, сердечність, схвильованість естетичного сприйняття.[7; с.6].
Характер ліричного героя розкривається через внутрішні суб’єктивні події, тобто почуття, переживання, настрої, думки, що є реакцією ліричного суб’єкта на те, що відбувається з ним або довкола нього. Про все це розповідає автор і все це становить ніби подієву канву, його сюжет.Дослідники називають сюжет композицією. Вона включає до свого складу не тільки послідовність викладу думок і настроїв, вираження емоцій і вражень, зміну, перехід від одного чутливого образу до іншого, тобто в його динаміку, а й всю зовнішню і внутрішню організацію твору .--PAGE_BREAK--
Аналізуючи віршотвір, треба розрізняти композицію образно-тематичну й композицію віршову.
Почуття, переживання ліричного героя матеріолізуються в образній системі твору. Образом в ліриці є почуття і думки людини (любов, ненависть, кохання, гнів, образа, хвилювання, радість ).
Проте всі ці образи обертаються навколо двох образів – образу-почуття і образу — думки, які прийнято називати тематичними ліричними образами. Предметний, матеріальний світ, що нерідко замальовується у поезії не буває самодостатнім образом. Їх треба розглядати як такий, що породжує у поета певні думки, викликає якісь переживання.
Тематичний образ може розвиватися трьома способами:
1.Зіставлення двох тематичних образів.
2.Розвиток і трансформація центрального образу.
3.Логічний роздум.[1;с.14].
Зачин і кінцівка вірша – важливі структурні елементи його образно-тематичної композиції.
Головне завдання віршотвору – створити потрібне емоційне тло для сприймання поезії, налаштувати читача на потрібний лад .
Не менш важливим композиційним елементом ліричного твору є кінцівка. Вона являє собою висновок, що постає в результаті роздумів ліричного героя, завершення розвитку його почуттів.
Аналіз тематичних образів невіддільний від аналізу віршової організації (композиції ). Вона включає до свого складу :
— віршовий розмір;
— довжину вірша (рядка):
а) короткі, середні, довгі рядки;
б)однакові чи різні ;
в)упорядковане чи вільне чергування рядків;
— строфічна організація вірша :
а)строфічна чи астрофічна структура ;
б)перехідні строфічні форми; нетотожні форми
— наявність чи відсутність рим; способи римування;
— інтонаційно-ритмічна організація мови :
а)вірш куплетний, пісенний, романсний ;
б)говірний;
в)декламований;
— специфічний віршовий синтаксис.
Смислове навантаження поетичного слова посилюється ритмом, мелодикою. Звідси слово вірша виразне, більш впливове в естетичному й емоційному плані. Тому для поезії найбільш прийнятним є аналіз «від першого слова до останнього», оскільки такий підхід дасть можливість виявити внутрішню структуру твору, природу його художньої організації, частину втіленої в тексті художньої інформації.[9; с.302 ].
У ліричному вірші спостерігається композиційна упорядкованість словесного матеріалу і його розчленування. Аналізуючи структуру ліричного твору, важливо не просто відмітити ,із яких строф він складається, скільки їх, а установити їх взаємозв’язок, показати, як поступово в кожній строчці реалізується авторський задум, як вони взаємопов’язані тематично, синтаксично і інтонаційно.
Композиційна єдність ліричного твору досягається допомогою центрального образу або центральної деталі.
Роботу над порівнянням ліричних творів варто проводити у два етапи:
1)Дослідження своєрідності образно-тематичної композиції, що включає в себе аналіз таких елементів:
а)назви(що вона визначає: жанр, тему, головний тематичний образ, обставини, без яких зміст твору бути не зовсім зрозумілим)
б)характер зачину(яка його роль у підготовці читача до сприймання складної специфічної інформації твору)
в)особливості розвитку у вірші провідного тематичного образу, засоби його творення. Розвиток тематичного образу може мати такі типи:
— зіставлення двох образів, діалектично взаємопов’язаних;
— розвиток і трансформація одного центрального образу;
— логічні роздуми;
— своєрідність закінчення вірша ;
2)Вивчення віршової композиції, котра включає в себе :
— віршовий розмір, довжину вірша;
— співвіднесення синтаксичного і ліричного членування мови: співпадання синтаксичного і метричного членування мови; співпадання синтаксичного відрізка мови чи її розходження, поява внутрішньовіршових пауз і перенесення незакінченої синтагми в наступний рядок;
— строфічну організацію вірша ;
— специфічний віршовий синтаксис: синтаксичний паралелелізм віршів і строф, організована система повторів;
— наявність чи відсутність рим, способи римування.
— інтонаційно – ритмічну організацію вірша.[2; с.16].
Кожний учень по – своєму сприймає ліричні твори. На відміну від епічних та драматичних, ліричний твір викликає в учнів суб’єктивні почуття та асоціації ,і це залежить насамперед від їхнього особистого досвіду. Щоб не зруйнувати перші почуття, які виникли в учнів під час сприйняття ліричного твору ,і надати їм у неспрямованого розвитку та поетичної забарвленості, важливо визначити систему методичних прийомів яка:
— забезпечить зацікавленість твором;
— передасть настрій, яким пройнятий вірш;
— відкриє почуття і переживання поета, особливості його світосприйняття
— допоможе визначити особливості композиції, збагнути поетичну ідею, головні мотиви, усвідомити, що таке ліричний герой, образи лірики, побачити поета та зрозуміти його неповторне художнє слово;
— навчить виразного читання поезії.
Зацікавленість учнів ліричними творами, їхнє вміння виразно читати важливо підтримувати і в позакласній роботі. Це можуть бути такі заходи: вечори поезій, читання віршів біля пам’ятника поета, під час зустрічі з митцем, прослуховування віршів у виконанні самого поета, проведення конкурсів на краще читання поезій, екскурсій на природу, відвіданням літературних музеїв. Тільки обізнаність самого вчителя, закоханість у поезію, вміння читати її не лише на уроках відгукнеться в серцях його учнів. Упродовж усього життя, у щасливі й тяжкі хвилини звертатимуться вони до улюблених поетичних рядків, які підтримають, сповнять надією, пробудять почуття радості й любові.
Розділ. 2.
2.1. Місце творів Г.Гейне у шкільній програмі з зарубіжної літератури.
У своєму дослідженні ми використовувала шкільну програму з зарубіжної літератури за загальною редакцією Д.С. Наливайка [6; с.64]. За цією програмою творчість Г.Гейне вивчається у 9 класі. На вивчення усього матеріалу виділяється три години. За цей час необхідно розглянути і проаналізувати вірші зі збірки “Книги пісень” (“Чому троянди немов неживі ”,”Коли розлучаються двоє” ,”Не знаю що стало зо мною…”,”Вечірні промені ясні “,”Вмирають люди і роки”,” Хотів би я в слово єдине…”), також необхідно вивчити біографію Г. Гейне — німецького поета – романтика, а також визначити головні теми його творчості: любов – першооснова життя, змалювання природи як засіб бачення і пізнання світу та власної душі. Відносно цієї програми можна розробити план – конспект уроків на такі теми:
№
Тема уроку
Завдання
1
Співець нещасного кохання Г.Гейне
Вивчити творчій і життєвий шлях Г.Гейне, розкрити поняття романтизму, початок аналізу усяких віршів.
2
«Чому троянди немов не живі…»
Аналіз віршів Г.Гейне, розвиток у учнів образно — асоціативного мислення.
3
« Книга пісень» — видатне явище німецького романтизму.
Аналіз поезії Г.Гейне, знаходження в ній ознак романтизму. продолжение
--PAGE_BREAK--
По закінченню вивчення творчості Генріха Гейне учні повинні оволодіти міцними знаннями, які повинні відповідати державним вимогам до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. По-перше вони повинні знаходити приклади конкретного втілення ознак романтизму в поезіях Г.Гейне та ілюструвати їх цитатами з тексту. По – друге має вміти пояснювати, що поезія “Не знаю що сталось зо мною…” має фольклорні витоки (німецька народна легенда про Лореляй). І найголовніше виразно читати і аналізувати поезії Гейне.
2.2.розробка уроків за творчістю Генріха Гейне.
План –конспект уроку
Тема: Співець нещасливого кохання Г. Гейне
Його метою завжди залишалося б
олюднення світу, духовне
збагачення життя.
Мета: розкрити особистість Генріха Гейне і розширити знання учнів про творчій шлях письменника, підготувати до сприйняття його поезії, показати багатюще розмаїття почуттів, думок митця; вчити читати і розуміти поезію; виховувати почуття прекрасного, вміння співпереживати, прагнення до самовдосконалення.
Обладнання: портрет Г.Гейне, виставка книг письменника та література про нього, аудіо запис мелодії”Pondo Veneziano”.
Тип уроку: урок – лекція
Хід роботи
1.Організаційний етап.
2.Етап підготовки учнів до активного сприйняття нового матеріалу.
Вчитель:”Кожна людина –це всесвіт, що з нею народився і з нею помирає; під кожним кам’яним надгробком поховано цілу всесвітню історію ”- говорив Генріх Гейне.Але чи помирає “Всесвіт”кожного? ”Всесвіт” Генріха Гейне, як і багатьох великих митців, відбився у його поезіях і залишився на довгий час. Сьогодні ми з вами спрбуємо зрозуміти, яким був “всесвіт” великого німецького поета –романтика Генріха Гейне
(Вчитель вмикає музику, на фоні якої учні розповідають про життєвий шлях поета)
Перший учень.
На зелених берегах величного Рейну там, де в нього впадає швидка річка Дюссель, розкинулось місто Дюссельдорф. У цьому місті на Бюлькерштрассе, 33 в маленькому двоповерховому будиночку 13 грудня 1797року народився хлопчик, якого назвали Гаррі — майбутній поет Генріх Гейне. В сім’ї він був старшим із чотирьох дітей ,їхній батько Самсон Гейне, колишній офіцер гвардії торгував тканинами. Але в комерції йому не щастило ,і родина постійно зазнавала матеріальних нестатків. Батько Гейне був дуже лагідною, доброю, привітною. Старший син палко любив його. Вже на схилі життя, через 25 років після смерті батька, Генріх писав у своїх “Мемуарах” :”З усіх людей я нікого так не любив на цій землі, як його. Не минуло жодної ночі, щоб я не думав про мого покійного батька і прокидаючись уранці, й досі часто чую звук його голосу, як відлуння мого сну.”
Мати майбутнього поета, Бетті Гельдерн, дочка відомого лікаря, була освідченою жінкою, багато читала і прагнула, щоб діти стали освідченими, культурними людьми.
Маленький Гаррі любив казки, легенди, народні пісні, які він чув од старої неньки. Інколи наслухавшись страшних історій про зачарованих принців, про привидів і занедбані таємничі рейнські палаци, хлопчик спекотного літнього дня вилазив на підвіконня, про щось мріяв і, траплялося, засипав. Перелякана мати – адже дитина могла випасти з вікна-навшпиньки приходила до сина і хапала його на руки. Прокинувшись Генріх засмучено казав: ”Нащо ти мене будиш, мамо? Мені снилися чарівні сни, птахи співали ніжні мелодії, а я складав до них слова.”
Мрійливий і задумливий, хлопець у 12 років написав свого першого вірша. Вчився Генріх у початковій школі, а згодом у Дюссельдорфському католицькому ліцеї.В цю пору він захоплювався книжками, читанням. Серед його улюблених книги про Дон Кіхота, Робінзона Крузо, Гуллівера. Читає він і драми своїх великих співвітчизників Шиллєра, Гете.
Другий учень
Коли Генріху минуло 17 років, постало питання про його майбутнє. Батьки, захоплені романтичною біографією Наполеона, спочатку мріяли про військову кар’єру для сина. Але згодом на сімейній раді було вирішено зробити з Генріха комерсанта. Його віддають в науку до багатого банкіра, який зразу побачив, що “у хлопця нема ніякого хисту до наживу.” Тоді Генрі посилають у Гамбург до дядька мільйонера, який пообіцяв зробити з племінника купця. Але торгівельні справи не цікавили юнака.
Упевнившись, що комерсанта з хлопця не буде, дядько погоджується допомогти йому здобути вищу освіту.
Гейне вчиться на юридичному факультеті в університеті Бонна, потім Геттінгена, Берліна. Він ретельно вивчає літературу, історію, народну творчість, філософію .
Ще в дядьковому домі Генріх палко закохався в Амалію, свою двоюрідну сестру ,і надто страждав через її погодливе і зневажливе ставлення до нього і до віршів, які він склав тільки для неї.
Третій учень
Амалія віддала перевагу багатому землевласнику, а не Гейне. Тема розбитого серця наповнює цілий цикл віршів під назвою “Страждання юності”. Бажаючи на власні очі побачити життя рідної країни, молодий поет 1824 року пішки здійснює подорож Німеччиною. Блукаючи лісами і долинами, серед диких скель та дзвінких струмків, юнак милувався блакитним небом і білими хмарами, вдихав пахощі квітів і трав. Краса природи зачаровувала його вразливу душу.
(Учні читають вірші “Це він казковий давній ліс !...”, ”Співали пташки голосні…”
Але настрій поета затьмарювався, коли він бачив тяжке життя народу.
Четвертий учень
У 1825 році Гейне закінчує університет. П’ять років він жив у різних містах Німеччини. Весь цей час Гейне шукає собі якоїсь посади, намагається влаштуватися то адвокатом, то викладачем університету. Але скрізь уже знають його твори, в яких він виступає проти реакції. І письменник не знаходить роботи. Більше того за ним стежить поліція, йому загрожує в’язниця.
1 травня 1831 року Гейне назавжди покинув рідну країну і виїхав до Франції. Його друзями стали Жорж Санд, Бальзак, Дюма, Шопен .
У цей час здоров’я Гейне почала підточувала страшна хвороба, пов’язана із захворюванням спинного мозку, яка з роками прогресувала і зрештою прикувала поета до “матрацової могили. Вісім останніх років свого життя Гейне зазнаючи невимовних фізичних страждань, пролежав у ліжку. Але продовжував писати. Напівсліпий, нерухомий, письменник правою рукою піднімав повіку одного ока, щоб хоч трохи бачити, а лівою на широких аркушах паперу виводив величезні літери. Тяжка хвороба і нескінченні фінансові труднощі не зламали поета. Він був надзвичайно мужньою і водночас дотепною людиною, до останньої хвилини жартував.
Помер Гейне 17 лютого 1856 року. Його останні слова були:”Писати! Паперу, олівець!”
Вчитель, виконуючи волю Гейне, його поховали на Монмартському кладовищі в Парижі. З того часу і до наших днів французи з великою любов’ю доглядають могилу великого поета, твори якого на його батьківщині ще у ХХ ст. за років фашизму були забороненими.
Мало кого в світі залишають байдужими вірші Гейне. Чимало його творів поклали на музику композитори Берліоз, Шопен, Чайковський. Серед них і М.Лисенко, завдяки якому пісня на слова Гейне “Коли розлучаються двоє” сприймається нами як українська народна пісня.
Український поет ХХ століття Максим Рильський присвятив німецькому романтикові Г.Гейне вірш.
ГЕЙНЕ
Арлекін з трояндою в руці
Йде серед буйного карнавалу.
Щоки й чоло у смішній муці,
А в очах далекий відблиск жалю.
Правда, смішно вірити й любить,
Правда, смішно з квітів милуватись?
Скільки років, скільки вже стоїть
Люди вміють їсти й цілуватись
Він сміється, щоб не заридать,
Він плига під звуки сарабанди-
Та нікому б не здолав оддать
Арлекін кривавої троянди!
— Хто головний герой вірша М. Рильського?
— Хто такий Арлекін? продолжение
--PAGE_BREAK--
-У якому рядку дається пояснення, чому Арлекін сміється/
— Чому автор змальовує Арлекіна з трояндою в руці?
Вчитель
Гейне відноситься до романтиків?Хто такі романтики?Назвіть особливості романтизму?
(Відповіді учнів)
Вчитель
Романтизм– це художній метод, який відбився не лише у творах літератури, а й у витворах малярів.Розгляньте репродукцію картини німецького художника — романтика Каспара Давіда Фридріха.
— Що свідчить про те, що автор картини –романтик?
— Яким є герой картини?
— Що він бачить?Про що мріє?
— Чи не нагадує герой цієї картини Генріха Гейне?В чому?
— Що доводить нам те, що Г.Гейне –романтик?
Вчитель
Так. Гейне –романтик, саме тому епіграфом до нашого уроку є слова І.Манна про те, що “його метою завжди залишалося б олюднення світу, духовне збагачення життя”
І справді його поезія спонукають нас бути чутливими, люблячими, вони збагачують нас і сприяють нашому духовному зростанню.
Домашнє завдання: вибрати вірші, що найбільше сподобалися, й пояснити, що саме вплинуло на ваш вибір.
План –конспект уроку
Тема:“Чому троянди немов не живі”
“…розповісти можна прозою; повідомити можна
гарною публіцистичною мовою. Але викликати
захоплення, але змусити завчити, затвердити на
все життя думку можуть тільки вірші”
М.Асєєв
Мета: ознайомити учнів з творами Гейне; розвинути образно асоціативне мислення учнів, виховати почуття прекрасного.
Обладнання: збірник віршів, портрет Гейне.
Тип уроку: урок аналізу твору.
Хід роботи
1.Організаційний етап
2.Підготовка до сприйняття.
Слово вчителя: Поету дана чутлива душа й відкрите серце, які сприймають сприймають найнепомітніші рухи живої природи та людських почуттів.За словами видатного німецького романтика Г. Гейне, поет бачить сам і прагне бачить “Діброви, ще дрімають в оболонці жолудя ”,- бачить сам і прагне, щоб це побачив і відчув його читач.
— Які асоціації викликає у вашій уяві троянда?
(відповідь учнів)
Вчитель. А тепер уявіть, що всі природні кольори та пахощі зникли. Людина дивиться на різнобарв’я світу і не бачить його, прислухається –і не чує голосів живого довкілля…
Виразне читання вірша.”Чому троянди немов неживі…”
Чому троянди немов неживі,
Кохана, скажи мені ?
Чому, скажи , в зеленій траві
Фіалки такі мовчазні?
Чому так гірко дзвенить і співа
Жайворонком блакить?
Чому в своєму диханні трава
Тління і смерть таїть?
Чому холодні сонце поля
В задумі похмурій мина?
Чому така пустельна земля
І сіра мов труна?
Чому мене, мов безумця, в пітьму
Моя печаль жене?
Скажи, кохана моя, чому
Покинула мене ти ?
— Які образи мають вмирання живої природи?
-Чому зникнення кольорів і звуків починається з квітів ?
-Які саме кольори і звуки зникли?
-Доберіть до образів вірша епітети, які вживає автор:
— троянди
— сонце
— фіалка
— земля
— Доведіть, що погляд поета простежує спочатку зміни у живій природі, потім –у всесвіті, востаннє –у власній душі.
-У яких рядках вірша пояснюється, чому природа, всесвіт і душа ліричного героя втратили радість буття?
-Чи легко жити на світі людям, які щирі у своїх захопленнях?
Доведіть свою думку.
Учні роблять висновки за допомогою вчителя.
Ліричний герой вірша Г.Гейне відвертий і щирий у своїх почуттях, а тому і душа його вразлива та ніжна. Трагедію кохання він сприймає як світову катастрофу. Всі образи, що пов’язані з коханою, асоціюються в уявленні поета зі смертю. Автор поступово зображує зміни, які відбувалися у природі, всесвіті, душі ліричного героя .
Троянда символізує у вірші кохання, тому вона і нежива, що поряд немає коханої. Троянда справді має багато поетичних значень, людина, котра бачить у цій квітці не лише вишуканий подарунок і не вважає за смішне, ”вірити й любити, з квітки милуватись, мабуть, відчуває у ній поряд з природною красою безліч поетичних значень. Які ж поетичні значення запам’яталися вам? Які асоціації викликає у вас ця квітка зараз? Чи змінилися ваші уявлення про неї?
Домашнє завдання: намалювати троянду і на кожній пелюстці написати поняття, яке може символізувати квітка. продолжение
--PAGE_BREAK--
План – конспект уроку
Тема:”Книга пісень”— видатне явище німецького романтизму.
Мета: навчити знаходити приклади конкретного втілення ознак романтизму в поезіях Г.Гейне; виховати вміння виразного читання; розвинути уміння аналізу ліричних творів; підвести підсумок, щодо пройденого матеріалу.
Обладнання : збірка віршів Г.Гейне
Тип уроку: підсумкове заняття
Хід роботи
1.Організаційний етап
2.Перевіка домашнього завдання
3.Етап до активного сприйняття
Вступне слово вчителя:
“Книга пісень”-найвідоміша збірка поета.Вона складається з чотирьох розділів:”Cтраждання юності”,”Ліричне інтермецо”,”Знову на батьківщині”,”Північне море “.Ранні вірші, що увійшли до роздумів “Cтраждання юності” і “Ліричне інтермецо”, присвячені романтичним любовним переживанням, часто трагічним.Кохана до якої звертається ліричний герой ,-створіння небесної краси, але з холодним серцем.Вона доводить своєю байдужістю закоханого до розпачу.Вірш “Не знаю, що сталося зі мною …”входить до розділу “Знову на батьківщині “Це другий вірш у розділі.Після нього ліричний герой збірки поступово змінює своє сприйняття коханої й самого кохання.
Учень
Історія створення вірша.
Переважна більшість віршів збірки написана в дусі народних пісень. Цим пояснюється і її назва “Книга пісень”.До найславетніших гейневськихпоетичних обробок належить вірш про Лорелей (“Не знаю, що сталось зо мною” )прекрасну чарівницю, фею, яка сиділа на скелі і своїм співом причаровувала човнярів. Зачарований її дивовижним голосом, човняр забув про свій човен і загинув у хвилях Рейну. Ця старовинна рейнська легенда приваблювала романтиків ,її віршовані обробки зустрічаються у К.Брентано, Й.Ейхендорфа, О.Г.фон Лебен, яка мала не фольклорний, а літературний характер.Ії творцем був німецький романтик К.Брентано, автор вірша “Лоре-Лей”. Назва твору означала й одну із скель на Рейні ,і “ духа скелі “-сирену, яка приворожувала, вабила до себе плавців, а потім губила їх.
У вірші Гейне образ Лорелей втрачає демонічні риси і тлумачиться як символ згубної сили кохання.Лорелей не винна у загибелі рибалок, як кохана не винна у муках закоханого. Винне саме кохання – почуття складне та загадкове.
Учень читає вірш”Не знаю, що сталося зо мною”
Вчитель. Як би ви визначили тему вірша і його ідею?
(Учні відповідають)
Вчитель підводить підсумок на основі учнівських відповідей.
Під пером Гейне відомий сюжет про Лорелей набуває нового звучання. Поет написав вірш про трагічну силу кохання, а уособленням згубних чар цього загадкового почуття і є Лорелея. Цей образ у центрі уваги автора:”красуня на кручі …Сидить у самоті” і приваблює увагу човнярів своїм співом і золотом кіс. Але Лорелей не винна у загибелі рибалки. Винне саме кохання –почуття складне та загадкове.Це відкриття епохи Романтизму. Це відкриття, яке у вірші робить Гейне.
Вірш Гейне “Не знаю, що сталось зо мною “жанром -балада, свідченням чого є ліро – епічний характер, відтінок фантастичності та майже драматична напруженість.
(Вчитель читає вірш знову)
Вчитель: Чи можливо відчути схвильованість поета?Чим вона викликана?Як ви гадаєте, чи сумує автор?
— Які думки, спогади й переживання переповнюють поета?Чому на вашу думку, він створює цей вірш?
— Що вам більше до вподоби: пряме вираження почуттів автора чи розчинення їх поетичному образі?
Домашнє завдання: Вивчити на пам’ять вірш .”Не знаю, що сталось зо мною…”
Висновки
Результатом роботи стало підтвердження висунутої нами гіпотези, яка заключається у тому, що за допомогою різноманітних методів вивчення ліричних творів буде проходити проходити набагато результативніше і цікавіше, якщо:
дотримання індивідуальних та вікових особливостей учнів;
застосування новітніх методик викладання літератури;
використання нестандартних форм уроку;
урахування жанрових особливостей у процесі вивчення лірики Г.Гейне.
У процесі написання курсової роботи була опрацьована і проаналізована научно — методична література, з якої було визначено у чому полягає особливість лірики як літературного роду.
У першому розділі були розглянуті головні вимоги, що висуваються щодо вивчення ліричних творів і головне завдання вчителя, яке полягає у тому, щоб зацікавити учнів вивченням ліричних творів. Основним чинником є на власному прикладі показати любов до лірики, проводити різноманітні екскурсії та зустрічі з поетами. Це пробуджує зацікавленість у учнів і породжує гарні результати у вивчені лірики.
У другому розділі було розглянуте місце лірики Г.Гейне у державній програмі з зарубіжної літератури і з урахуванням поставлених у ній вимог, щодо вивчення ліричних творів були складені конспекти уроків з вивчення лірики Г.Гейне у 9 класі. У складанні конспектів ураховувались: попередній досвід учнів; їх вікові особливості.А також використовувались різноманітні методи вивчення ліричних творів, за допомогою яких вчителеві вдається навчити учнів проникати у глибину почуттів, емоцій які передає автор у своїх віршах, тож дуже важливо зацікавити учнів творчістю поета, навчити їх сприймати, розуміти і отримувати естетичну насолоду від вивчення ліричних творів. Ефективність виконання цього завдання залежить від наступних чинників: обізнаності вчителя з життєвим і творчим шляхом поета, вміння виразно читати вірші, ставлення вчителя до творчості цього поета до вірша що вивчаються, обсягу знань з теорії літератури та володіння методикою вивчення ліричного твору. Дотримуючись усіх цих вимог можна досягти дуже продуктивних результатів.
Список використаних джерел
Бузулан Г.В. – Комплексне вивчення // Заруб. літ. в навч. закл. – 2000 — №9 — с.50
2. Градовський А.В.До аналізу лірики // Заруб. літ. в навч. закл. — 2004р.-№1- С.14-15
3. Зуєнко М.О. Стильовий аналіз ліричних творів // Всесвітня літ. в середн. навч. закл.України – 2006р. — №1.-С.16-19.
4. Зеленський О.Ф. Життєвий шлях Г.Гейне.//Зар.літ.-2004р.-№1-С.33-35.
5. Мацапура В.І. Розкривати секрети художньої майстерності поета. //Всесвітня літ. в середн. навч. закладах України -20006р.- № 1 – С.11-16.
6. Мірошніченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури. – К. «Вища школа» -2007р.- С.291-316.
7. Наливайко Д.С. – Прграма для загольно – освітніх навч. закл. з зар. літ. – с.64
8. Немиришин П.І. Аналіз віршів Гейне. //Вікно в світ. -1999р.-№3- С.156-161.
9. Нестерчук С.А. матеріали до вивчення творчості Г.Гейне. // Заруб. літ. в навч. закл. України.-2000р.-№10-С.19-21.
10. Николаенко О.М. – відчути пульс життя через «Оголене серце поета» //Всесвітня літ. в середн. навч. закладах України — 2006р. — № 1 – С.21-32.
11. Орлова О. В. Асоціативний аналіз вірша Г.Гейне. // Вікно в світ.-1999р.-№3-С.171-176.
12. Пасічник Є.А. Методика викладання української літератури в навчальних закладах України. — К.,2000р.-С.302-310.
13. Ситченко А.Л. Навчально – технічна концепція аналізу: Монографія – К., 2004 – с.173 – 191.
14. Токмань Г.Л. Методика викл. укр… літ. в старшій школі – К.: Міленіум 2002 – с.223 — 270.
15. Чернишин Т.М. Різні підходи до аналізу лірики Г.Гейне. // Зар. літ.-2004р.-№10-С.23-27.
16. Шалагінов Б.Б. Лірика ранньої класики .//Всесвіт.літ.-2004р.-№9.-С.45-48.
17. Літературознавчий словник під редакцію Гром’як Р.Т. – В.Ц. Академія – К. – 1997 – с.403 – 404.
18. Теорія літератури під ред… С.П. Головка – К. «Либідь» — 2001 – с.284 – 287.