Мирне співіснування людей у романі Даніеля Дефо Життя і незвичайні пригоди Робінзона Крузо

/>ПОЛТАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Г. КОРОЛЕНКА
Кафедра зарубіжної літератури
МИРНЕ СПІВІСНУВАННЯ ЛЮДЕЙ У РОМАНІ ДАНІЕЛЯ ДЕФО «ЖИТТЯ І НЕЗВИЧАЙНІ ПРИГОДИ РОБІНЗОНА КРУЗО»
Курсова робота
Студентки III курсу
Факультету філології і журналістики
Групи АФ-32
Яцини Віолетти Валеріївни
Науковий керівник — доцент Тарасова Н. І
Полтава, 2008
Зміст
Вступ
Розділ I. Робінзонада у світовій літературі
I.1 Робінзонівське суголосся в літературі
I.2" Робінзон Крузо" як сюжетна модель світової робінзонади"
Розділ II. Система відносин у романі
II.1 Постать Робінзона Крузо: хто він?
II.2. Мирне співіснування: необхідність чи спосіб життя
Висновки
Список використаної літератури
/>Вступ
У всі віки люди високо цінували мир і повсякчас прагнули до нього. Найвища мета будь-якого суспільства і у наші часи залишається проблема мирного співіснування, толерантність, порозуміння у всіх сферах людської діяльності. Глибоко-соціальні зміни у світовому бутті змушують нас замислитися про майбутнє, яке чекає на нас і наших дітей. У сучасному світі моральні орієнтири видозмінені, молодь звинувачені старшими поколіннями у бездуховності, жорстокості, ворожості. Проблема полягає у конфлікті між застарілими поглядами і новими віяннями, а також у невмінні використовувати надбання багатовікової світової культури, такі, як наприклад, роман всесвітньовідомого англійського письменника Даніеля Дефо «Надзвичайні пригоди Робінзона Крузо». Цей роман можна по праву вважати джерелом моральних цінностей. У своєму творі автор піднімає такі важливі питання як морально — етичне виховання, трудове виховання та ін. [7; 140] Крім того, у романі англійського письменника лунає ще одна не менш важлива тема. Це тема мирного співіснування людей, які опинилися за певних обставин у певному становищі.
Актуальність курсового проекту.
По-перше, наше суспільство потребує широкого всебічного виховання високоморальних людей, які володіють не лише знаннями, але і відповідними рисами особистості, шляхом застосування надбань світової культури;
По-друге, недостатня висвітленість проблеми мирного співіснування людей у різних непередбачених умовах, які можна спроектувати на сьогодення;
По-третє, розширення значення роману Даніеля Дефо не тільки для навчально-виховного процесу, але і зі сторони особистісного бачення світу героєм, який є «типовим» прототипом представника англійського суспільства 17ст.
Мета роботи.
Вивчити систему відносин між героєм роману і тими, з ким довелося йому співіснувати в силу обставин, які склалися;
З’ясувати, чи безконфліктні відносини до героя залежать від того, яка він особистість чи ні;
Наукова новизна дослідження.
Проблема мирного співіснування людей у романі Д. Дефо " Робінзон Крузо" про закономірності розвитку особистості у надзвичайних обставинах, вплив оточення на стан людини і ставлення до навколишньої дійсності.
Практичне значення роботи.
Результати проведеного нами дослідження можуть бути використані при викладанні курсу зарубіжної літератури під час розгляду творчості Даніеля Дефо, у подальших дослідженнях значення результатів курсової роботи
Апробація.
Результати наукового дослідження були використані вчителем Л.П. Карпенко (вчитель загальноосвітньої приватної християнської школи м. Кременчука Полтавської області) під час підготовки і проведенні уроку, присвяченого творчості Даніеля Дефо: " Даніель Дефо — батько «робінзонади»; Результати нашої роботи були висвітлені на засіданні предметно-циклової комісії зарубіжної літератури Кременчуцького педучилища ім… А.С. Макаренка 12.01. 2008 з метою подальшого використання результатів на методиці викладання зарубіжної літератури у консультпункті Глухівського педагогічного.
Структура курсової роботи.
/>/>Курсова робота складається з двох розділів: перший розділ містить теоретичні засади роману Даніеля Дефо, а другий розділ містить наукову розробку теми. У першому розділі подані монографії таких відомих дослідників зарубіжної літератури періоду 17-18 ст, як Анікін, Елістратова, Артамонов, Султанов, Давиденко та ін. У першому розділі, що має назву " Робінзонада" в світовій літературі", подаються теоретичні засади поняття «робінзонада», значення цього поняття для світової літератури. У другому розділі, що має назву " Система відносин у романі", подаються дослідження постаті Робінзона (що має значення для розуміння зміни його особистості протягом описаного періоду часу) і безпосереднє дослідження відносин між головним героєм роману і його оточенням.
/>/>Розділ I. Робінзонада у світовій літературі
I.1 Робінзонівське суголосся в літературі
XVIIIстоліття — блискуча епоха в історії людської культури. Цей період європейської історії, що хронологічно умовно охоплює період між двома революціями — в Англії (1688-1689).
1689-1795 рр. — епоха Просвітництва. Дійсно, центральним явищем культурного та ідеологічного життя XVIII століття був рух Просвітництва. Він включав в себе політичні, суспільні ідеї — прогресу, волі, справедливого й мудрого соціального устрою, розвитку наукового знання, релігійної поміркованості.
Просвітники, перш за все, були переконані в тому, що, раціонально змінюючи, вдосконалюючи суспільні форми життя, можна змінити на краще кожну людину. З іншого боку, людина, яка має розум, здатна до морального вдосконалення, а освіта та виховання кожної людини покращить суспільство в цілому.
Центральним явищем літературного життя Просвітництва були філософська повість та роман, перш за все — роман виховання. Саме у них просвітницька тенденційність, пафос перетворення людини, повчальність знаходять найбільш яскраве вираження. [7,124]
Епоха Просвітництва була часом найбільш тісного, ніж раніше, спілкування і взаємодії національних літератур та культур. Результатом цього стало створення єдиної європейської, а потім і всесвітньої літератури. Відомими стали слова великого німецького просвітника Й.В. Гете, який підводив підсумок культурного розвитку XVIII ст. наступними словами: «Сейчас мы выступаем в епоху мировой литературы». [4; 86-87]
Яскравим представником літератури доби Просвітництва можна вважати Даніеля Дефо, чиї твори увійшли до скарбниці світової літератури.
Для більшості англійський письменник Даніель Дефо — автор роману «Робінзон Крузо», перекладеного різними мовами світу, однак далеко не всім відомо, що він був одним із найвидатніших політиків Англії кінця XVII— середини XVIIIст. [9; 43]
Найбільшої слави Даніелю Дефо приніс роман «Робінзон Крузо». На думку дослідників творчості письменника, безпосереднім поштовхом до написання роману став епізод із корабельного щоденника капітана Вудса Роджерс опублікованого під назвою «Подорож навколо світу від 1708 до 1711 року». Згодом, за матеріалами цього щоденника, відомий журналіст Стіль надрукував статті про пригоди шотландського матроса, котрий, як вважають, певною мірою був прототипом Робінзона Крузо. [1, 125]
Роман Даніеля Дефо підтримує усі вимоги до жанру літератури-роману, а саме значний обсяг, складність будови, а особливо широке зображення подій і докладне розкриття життєвої долі людини протягом тривалого часу. [8,59]
Характерні риси просвітницького роману «Робінзон Крузо»:
• утвердження думки, що розум та праця — головні рушійні сили прогресу людства;
• правдоподібності твору надала реальна історія, покладена в основу сюжету;
• екстремальна ситуація стає критерієм визначення не тільки фізичної сили, а передусім людських якостей героя;
• оповідь від першої особи, від імені самого героя, давала змогу авторові показати світ очима звичайної людини і водночас розкрити її характер, почуття, моральні якості;
• у центрі уваги не тільки екзотика безлюдного острова й захоплюючі пригоди, скільки людина, її переживання, почуття, коли вона залишалася сам на сам з природою;
• Робінзон — дієва й активна людина, справжній син свого часу, він шукає різних засобів виявлення власних здібностей та практицизму;
• Робінзон — новий герой. Це не видатна чи виняткова особистість, не історичний діяч, не міфічний образ, а звичайна людина, наділена душею і розу їм. Автор оспівує активність простої людини у перетворенні довколишньої ясності;
• природа дала поштовх для розвитку моральних якостей героя. [4; 89]
Віддаючи данину тогочасній літературі, письменник дає таку назву твору, що співзвучна його фабулі: «Життя й надзвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорка, що прожив 28 років у цілковитій самотності на безлюдному острові поблизу американського узбережжя, неподалік від гирла великої річки Оріноко, опинившись на березі після аварії корабля, під час якої загинув весь екіпаж, крім нього, з додатком розповіді про не менш дивовижний спосіб, яким його врешті-решт визволили пірати. Написано ним самим». [5; 3]
Перебування на лоні природи й у злагоді з нею викликало до життя тільки найкращі риси — щирість, працьовитість і здатність бути природним;
Новою у тогочасній літературі ця тема не була. Ще до Д. Дефо з'являлися твори, яких розповідалося про долю нещасних мандрівників, закинутих до нецивілізованого світу.1674 року в Англії опублікували переклад книги арабського письменника XIIстоліття Ібн Туфайля про пригоди Хаджі Бен Йокдане, який досяг великої мудрості, живучи на острові зовсім самотньо. [4; 95-97]
I.2" Робінзон Крузо" як сюжетна модель світової робінзонади"
Роман англійського письменника Даніеля Дефо «Життя і незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо » давно увійшов до скарбниці світової літератури і вразив не одне покоління читачів. Ім'я головного героя спричинило появу поняття «робінзонада», яке означає традиційний у літературі сюжет, побудований на зображенні життя й випробувань персонажа, що потрапив в екстремальні умови, з певних причин був позбавлений людського товариства. [11; 16]
Після появи роману Дефо літературознавча наука збагатилася новим поняттям — «робінзонада», що означає традиційний у літературі сюжет, побудований а зображенні життя й випробувань персонажа, що потрапив в екстремальні мови, з певних причин був позбавлений людського товариства. [11; 15] Звернувшись до Великого тлумачного словника української мови, з’ясовуємо значення даного терміну: " робінзонада" — 1) Літературний твір про подорож з пригодами // Сюжет такого твору;
2) Пригоди, подібні до тих, що трапилися з Робінзоном. [3; 1229].
Особливість роману — поєднання конкретики з широкими соціальними й моральними узагальненнями. Робінзон і людожери, Робінзон і П'ятниця — це неначе змодельована в мініатюрі соціальна історія людства в розумінні просвітителів. Дефо не просто описав життя людини на безлюдному острові, а в художній формі виклав свої просвітницькі погляди на низку питань: що таке людина, що визначає її цінність, як вона має діяти, яку роль відіграє природа в її житті, у чому призначення особистості тощо. Головна ідея роману — уславлення активності, трудової енергії, розуму й високих моральних якостей людини, які допомагають їй опановувати світ, а також утвердження великого значення природи для духовного розвитку людства. Саме така ідея твору, втілена в образі головного героя, започаткувала й спрямувала розвиток нового різновиду роману — робінзонади.
Роман-робінзонада — прикметна риса літератури не лише XVIII століття, а й наступних етапів у розвитку світової літератури. «Робінзон Крузо» активізував появу нових робінзонад у світовій літературі. Традиції Дефо розвиваються в таких творах, як «Острів Фельзенбург» И. Шнабеля (1751), «Новий Робінзон» И.Т. Кампе (1779), «Швейцарський Робінзон» Й.Р. Вісса (1812-1827), «Відлюдник Тихого океану» Ж. Псішарі (1824), «Мауглі» Р. Кіплінга (1894-1895), «Російський Робінзон» С. Турбіна (1879) та ін. [4; 86] --PAGE_BREAK--
Сучасні письменники теж створюють робінзонади. Так, російська письменниця Л. Петру шевська у творі «Нові робінзони» зображає відчуження сучасної людини, котра змушена тікати від абсурдного й жахливого світу на лоно природи, аби врятуватися морально й фізично. Однак уся трагедія особистості, на її думку, полягає в тому, що втекти людині нікуди, адже від насильства не можна врятуватися самому, потрібні спільні зусилля, спрямовані на перетворення світу. Оповідання «Нові Робінзони» написане у жанрі антиутопії, а мета будь-якої антиутопії — викрити абсурд соціальної дійсності й показати місце особистості в [11; 16]
/>

/>/>Розділ II. Система відносин у романі
II.1 Постать Робінзона Крузо: хто він?
Найважливіший роман Дефо, перший англійський реалістичний роман " Життя і незвичайні пригоди Робінзона Крузо" був написаний у 1719 році. Сюжет роману був обумовлений зростаючим інтересом англійського суспільства до подорожей і географічних відкриттів. В основу роману насправді був покладений сюжет перебування шотландського матроса Олександра Селькірка на безлюдному острові на протязі 4 років (1704-1708).
Проте не варто перебільшувати значення цієї історії для роману Дефо. Вона слугувала лише поштовхом для написання роману, що допоміг оформити головний задум автора — прославити енергію і завзятість людини в умовах незнайомого екзотичного оточення. Герой роману Даніеля Дефо зберігає усю свою енергію від початку і до самого кінця, силу волі, цікавість до людського суспільства, в той час як Селькірк майже здичавів, хоча і зміг підтримати своє існування на острові. В цьому полягає основна різниця між прототипом та ідеальним героєм Дефо. [Зар. лит 17-18 век,333]
Передовий письменник своєї епохи, Дефо вклав в образ Робінзона найбільш душевні настрої і думки. Робінзон виступає в центральній частині роману як сміливий і активний робітник, як людина, яка вірить у свої сили і який перемагає природу. [13,12]
Дефо зумів зробити образ свого героя переконливим і в той же час привабливим. Він не зменшує труднощів і небезпек, які долає Робінзон, детально описує його важкий щоденний труд, який іноді призводить до нікчемних результатів:
"Наконец я решил попытаться сделать челнок или, еще лучше, пирогу, какие делают туземцы в этих странах, почти без всяких инструментов и без помощников, прямо из ствола большого дерева. Я считал это не только возможным, но и легким делом, и мысль об этой работе очень увлекала меня.
Тогда я измерил расстояние, отделявшее мою лодку от моря, и решил вырыть канал: видя, что я не в состоянии подвинуть лодку к воде, я хотел подвести воду к лодке. И я уже начал было копать, но когда я прикинул в уме необходимую глубину и ширину канала, когда подсчитал, в какое приблизительно время может сделать такую работу один человек, то оказалось, что мне понадобится не менее десяти — двенадцати лет, чтобы довести ее до конца…Я был огорчен до глубины души и тут только сообразил — правда, слишком поздно, — как глупо приниматься за работу, не рассчитав, во что она обойдется и хватит ли сил для доведения ее до конца". [5,107-109]
Робінзон — жива людина, йому знайомі і хвилини відчаю (коли наприклад упливає корабель, побачений ним на горизонті або коли він потрапив у сильну течію, намагаючись обплисти свій острів, яка мало не винесла його і відкрите море). Проте у всіх життєвих ситуаціях, навіть у найжахливіших умова, Робінзон проявляє величезну душевну силу, винахідливість і твердість характеру, а сама книга перетворюється у такий собі гімн енергії і нерушимій силі людини. [4; 14]
Робінзон у ряді випадків виступає як благородна і гуманна людина, яка стоїть над своїм класом навіть у ту епоху, коли буржуазія була прогресивною. Він ризикує своїм життям для врятування невідомих йому людей (П’ятниці, капітана корабля іспанців); його взаємовідносини з П’ятницею переростають у справжню дружбу. Під зовнішнім пуританським благочестям Робінзона криється надто здорове сприйняття світу і навіть досить несмішливе сприйняття релігії:
«Увы! Моя душа не знала бога: благие наставления моего отца изгладились из памяти за восемь лет непрерывных скитаний по морям в постоянном общении с такими же, как сам я, нечестивцами, до последней степени равнодушными к вере. Не помню, чтобы за все это время моя мысль хоть раз воспарила к богу или чтобы хоть раз я оглянулся на себя, задумался над своим поведением. Я находился в некоем нравственном отупении: стремление к добру и сознание зла были мне равно чужды. По своей закоснелости, легкомыслию и нечестию я ничем не отличался от самого невежественного из наших матросов. Я не имел ни малейшего понятия ни о страхе божием в опасности, ни о чувстве благодарности к творцу за избавление от нее». [5,78]
Не дивлячись на величезне загальнолюдське і виховне значення образу Робінзона, він наділений і типово буржуазними рисами. Його світосприйняття, його відношення до людей, до природи певною мірою відображає типового англійського буржуа — пуританина 18 століття. До природи він ставиться утилітарно: до дерев він ставиться лише як до пального або до будівельного матеріалу; тварини цікавлять його з точки зору харчування. Єдиний раз він переживає захоплення, спостерігаючи екзотичну природу свого острову, але лише тому, що він відчуває себе не лише господарем цього острову, а і його цілковитим власником. [2,336]
/>"На другой день, 16-го, я отправился той же дорогой, но прошел немного дальше, туда, где кончался ручей и луга и начиналась более лесистая местность. В этой части острова я нашел разные плоды, в числе прочих — дыни (в большом изобилии) и виноград. Виноградные лозы вились по стволам деревьев, и их роскошные гроздья только что созрели. Это неожиданное открытие удивило меня и обрадовало…" [5, 86]
У характері Робінзона проявляються і ті расові перестороги, які виховала у ньому його епоха. Характерним є епізод з негритянським хлопчиком Ксурі. Юний Робінзон, відбувши два роки у полоні мавританських корсарів, тікає разом з Ксурі. Вони довго вештаються біля берегів Африки, до того ж Ксурі виявляє свою щиру прихильність до Робінзона. Обидва хлопця приблизно одного віку, але це не заважає Робінзонові продати друга капітанові португальського корабля, який займався торгівлею(хоча він і домовляється з капітаном, що той буде гарно ставитися до хлопчика, але на цьому його людяність закінчується). [2,337]
Також варто зазначити, що все ж Робінзон у Дефо залишається позитивним героєм і, відповідно, дуже сильно відрізняється від жорстоких буржуазних колонізаторів. Світосприйнятті Робінзона являє собою поєднання пуританської релігійності і традиційного буржуазного практицизму. Справжнє дитя свого століття і класу, Робінзон не має сумнівів, що Бог наказав його усілякими лихами за неслухняність батькові. [6; 153]
Говорячи про буржуазні риси Робінзона Крузо, тобто про ті риси, які виховала в ньому його епоха, то мажемо спостерігати тенденцію роздвоєння. Певною мірою герой виступає як жорстока, нелюдяна особистість, але автор «згладжує» це враження подальшими вчинками Робінзона. Наприклад, Робінзон продає Ксурі, але домовляється з капітаном про гарне ставлення до нього; приймає П’ятницю як раба, але ставиться до нього як до друга; обіцяє чекати на повернення іспанців із острова П’ятниці і при першій же влучній нагоді залишає на острові злочинців, але повертається за ними аж через рік, вирішивши всі свої справи у Англії.
Таким чином Робінзон Крузо не є культовою або ідеальною людиною. Для нього, як і для кожної звичайної людини характерне і спонтанна поведінка, і необережні вислови, і страх за своє життя і свободу. Він вчиться на своїх помилках. Таким чином можна виділити такі риси особистості Робінзона Крузо:
Позитивні риси
Негативні риси
Працьовитий
Благородний
Людяний
Справедливий
Самокритичний
Має ділову хватку
Кмітливий
Романтик
Утилітарно сприймає світ
Необережний
Расова нерівність
Недовірливий
Романтик
Атеїстичні настрої
Легковажний
Мрійливий ідеаліст
Таким чином, ми можемо проспостерігати, що деякі риси можна віднести і до позитивних, і до негативних. Наприклад, розглядаючи таку рису як «романтичність», яка з однієї сторони спонукала Робінзона до пошуку своєї мрії на морі і яка призвела до відомих наслідків, а з іншої сторони ця риса характеру надихала Робінзона протягом його життя на острові. В одному випадку вони штовхають Робінзона на необдумані, легковажні, невиважені вчинки, а з іншого боку допомагають залишатися людиною на безлюдному острові. Саме таке різноманіття рис головного героя, їх поступова трансформація і стала причиною формування багатобічної системи відносин Робінзона з оточуючим світом.
II.2. Мирне співіснування: необхідність чи спосіб життя
Видатний твір англійського письменника Даніеля Дефо піднімає важливі проблеми людини і людської особистості, як наприклад проблема морального виховання особистості, цей роман розглядається у середній школі і висвітлює проблему трудового виховання, морально — естетичного виховання. На нашу думку проблема мирного співіснування людей у романі займає одне із основних місць і заслуговує на більш детальний розгляд.
Розроблена нами таблиця 2.2.1 демонструє систему відносин Робінзона Крузо із навколишнім світом відповідно до тих умов, в які він потрапляє. Але зважаючи на те, що образ Робінзона Крузо подається у його розвитку, динаміці, то, на нашу думку, було б доцільним зазначити, що і ставлення героя до навколишнього світу змінюється відповідно до зміни оточення і часу, проведеного у самотності. Та чи насправді герой був самотнім? Чи була для Робінзона Крузо необхідність у побудові мирних відносин з оточуючими? Ці питання, на жаль, не мають чіткої і однозначної відповіді. Проте, на нашу думку, доцільно розглядати Робінзона Крузо як звичайного, середнього європейця, який зміг піднятися над висотою свого положення, і потрапивши на безлюдний острів і втративши цивілізацію, знову відбудувати її самому.
Таблиця 2.2.1
Ми вважаємо доцільним, розглянути кожний етап життя Робінзона окремо, беручи до уваги такі чинники, як оточення Робінзона як людей, так і природні особливості, стан душі головного героя, готовність до змін. Таким чином, як вказано на таблиці 2.2.1, можна виділити такі 3 періоди життя Робінзона:
Життя до острову
Життя на острові Відчаю
Життя після острову
Життя до острова
Робінзон Крузо народився у місті Йорк і здавалося, що з таким походженням і вихованням він мав би зайняти досить непогане місце у суспільстві і досягнути певних вершин у своєму житті. Проте сам Робінзон Крузо хотів для себе іншої долі: "Отец мой, находясь уже в преклонном возрасте, позаботился, чтобы я получил вполне сносное образование в той мере, в какой его могли дать домашнее воспитание и бесплатная городская школа. Он прочил меня в юристы, но я мечтал о морских путешествиях и слышать не хотел ни о чем другом. Эта страсть моя к морю оказалась столь сильна, что я пошел против воли отца, — более того, против его запретов, — и пренебрег уговорами и мольбами матери и друзей; казалось, было что-то роковое в этом природном влечении, толкавшем меня к злоключениям, которые выпали мне на долю". [5,5-6]
Робінзонові Крузо виповнилося 19 років, коли він вирішив ослухатися свого батька і втекти з дому. У той період свого життя він не сприймав слова оточуючих людей. Наприклад, капітан корабля, на якому Робінзон вирушив з батьківського дому на зустріч пригодам і своїй мрії, сказав Робінзону, що йому ніколи більше не варто випробовувати долю на морі, що це знак долі, яким не варто нехтувати. Робінзон не надав значення цим словам: "И в Лондоне, и по пути туда мне не раз приходилось выдерживать борьбу с собой относительно того, какой род жизни мне стоит избрать и воротиться ли домой или снова отправиться в плавание" [5,16]     продолжение
--PAGE_BREAK--
Крім батька і капітана корабля, який ішов до Лондона, Робінзонові пощастило зустріти і інших людей, які допомогли йому і поставилися до його молодого запалу з розумінням: капітан корабля, який ішов до Гвінеї, Ксурі, капітан корабля, який ішов до Бразилії, володар інхеньо. Кожний зробив свій внесок у його моральний розвиток: капітан корабля, який ішов до Бразилії, допоміг Робінзонові правильно вкласти ту незначну суму грошей у плантацію, яка пізніше забезпечила Робінзонові безтурботну старість, Ксурі був вірним помічником Робінзона, коли вони втекли із Сале.
Відносини з жінками для Робінзона Крузо обмежується його матір’ю і вдовою капітана, якій Робінзон віддав частину свого незначного статку на зберігання, доки він подорожував. Робінзон з ніжністю ставився до своєї матері, але своє бажання подорожувати він поставив вище за усілякі моральні цінності і попросив її поговорити з батьком. ЇЇ серце розривалося від думки, що її дитина хоче покинути дім і вирушити світ за очі, але це зовсім не бентежило запального сина: «Прошел без малого год, прежде чем мне удалось вырваться на волю. В течении этого времени я упорно оставался глух ко всем предложениям заняться делом и часто пререкался с отцом и матерью, которые решительно противились тому, к чему меня столь сильно тянуло». [5,9]
Життя на острові Відчаю.
Бажання Робінзона Крузо подорожувати, відчути смак перемоги над водною стихією закинуло юного хлопця на безлюдний острів, до того ж значення слова «безлюдний» і те, як воно вплине на його подальшу долю Робінзон зрозумів пізніше. Більшу частину свого життя на острові Робінзон мріяв про чиєсь товариство: "Так я жил на моем острове тихо и спокойно, всецело покорившись воле божьей и доверившись провидению. От этого жизнь моя стала лучше, чем если бы я был окружен человеческим обществом; каждый раз, когда у меня возникали сожаления, что я не слышу человеческой речи, я спрашивал себя, разве моя беседа с собственными мыслями и (надеюсь, я вправе сказать это) в молитвах и славословиях с самим богом была не лучше самого веселого времяпрепровождения в человеческом обществе? " [5,11]
В умовах повної самотності і за сприяння багатьох обставин, перше, що змінилося у особистості Робінзона було відношення до Бога. З самого початку свого життя Робінзон не надавав значення вірі, як спасінню душі людської: " Увы! Моя душа не знала бога: благие наставления моего отца изгладились из памяти за восемь лет непрерывных скитаний по морям в постоянном общении с такими же, как сам я, нечестивцами, до последней степени равнодушными к вере. Не помню, чтобы за все это время моя мысль хоть раз воспарила к богу или чтобы хоть раз я оглянулся на себя, задумался над своим поведением. Я находился в некоем нравственном отупении: стремление к добру и сознание зла были мне равно чужды. По своей закоснелости, легкомыслию и нечестию я ничем не отличался от самого невежественного из наших матросов. Я не имел ни малейшего понятия ни о страхе божием в опасности, ни о чувстве благодарности к творцу за избавление от нее…. Я произносил имя божие только для божбы или богохульства" [5; 78,111]
В умовах повної самотності це відношення змінилося: "Отойдя немного от этой части острова, я остановился, чтобы опомниться и собраться с мыслями. В глубоком умилении поднял глаза к небу и, обливаясь слезами, возблагодарил создателя за то, что он судил мне робиться в иной части света, где нет таких зверей в человеческом образе. " [5,138]
Вплив релігії на Робінзона визначається рівнем зміни ставлення його самого до світу. Наприклад, коли на його острів потрапив П’ятниця, Робінзон поступово вчив свого нового друга бути цивілізованим, зокрема він почав пояснювати, що таке віра в Бога. "Так начал я учить его познавать истинного бога.: казал ему, что великий творец всего сущего живет на небесах (тут я показал рукой на небо) и правит миром э же властью и тем же провидением, каким он создал, что он всемогущ, может сделать с нами все, что захочет, все дать и все отнять. Так, постепенно я открывалему глаза. Он слушал с величайшим пониманием. С равным умилением принял он мой рассказ об Иисусе Христе, посланном на землю для искупления наших грехов…" [5,79]
Особливої уваги заслуговують відносини між Робінзоном і П’ятницею, як представниками цілком різних цивілізацій, світів і культур. П’ятниця — молодий хлопець, який виріс у племені канібалів, звик до озброєного захисту своєї території. Робінзон — представник англійського суспільства, цивілізованого, дипломатичного. Поєднання цих двох особистостей, здавалося б, неможливе. Проте П’ятниця вдячний Робінзонові за свій порятунок від смерті і готовий на все заради свого господаря. Поступово Робінзон перетворив П’ятницю на особистість. П’ятниця по-новому побачив, що таке добро і зло, жорстокість і доброта.
Аналогічно склалися відносини Робінзона з батьком П’ятниці і іспанцями, які потрапили в полон. Робінзон навчився розуміти інших людей, відчувати їхнє горе, а тому він не міг дозволити канібалам вчинити жорстоку розправу з новою групою полонених, яку привезли на острів Відчаю для розправи. Він рятує їх, а серед них був батько його вірного друга П’ятниці.
Звичайно, і батько П’ятниці, і врятований іспанець, і капітан англійського корабля, на якому команда вчинила бунт — усі вони завдячували своїм життям Робінзонові. Але роблячи хорошу справу Робінзон не сподівався на якусь винагороду. Робінзон за весь час перебування на острові навчився цінувати людське життя. На нашу думку, саме таким чином автор прагнув показати, що мир можливий тільки завдяки безкорисливим вчинкам.
Життя після острову.
Робінзон Крузо покинув острів 19грудня, року, згідно з корабельними записами, 1686, пробувши на ньому 28років, 2місяці й 19днів, цілком змінюється як особистість. [10,400]
Автор дає змогу читачеві переконатися у цьому. Якщо на початку роману, а відповідно і на початку свого життя, Робінзон Крузо був запальним, жив лише мрією, то після повернення до цивілізації перед нами постає справжній чоловік, розсудливий, обачний, витривалий. Життя і доля допомагають Робінзонові влаштувати своє життя у Англії після повернення. По-перше, Робінзон отримує гроші від вдови капітана, яка так відповідально зберігала їх протягом відсутності Робінзона, по-друге, Робінзон отримує частину прибутку від своєї плантації у Бразилії, по-третє, він отримав 200 фунтів від капітана врятованого корабля.
Але значної уваги, на нашу думку, заслуговують відносини Робінзона Крузо до острову Відчаю. Як зазначив сам Робінзон:
«Читатель подумает, что, достигнув такого благополучия, я уже не стал подвергать себя игре случая; так оно и было бы, если бы обстоятельства пришли мне на помощь, но я привык к бродячей жизни, и у меня не было ни семьи, ни многочисленной родни и даже, несмотря на мое богатство, обширных знакомств. А потому, хоть я и продал свое поместье в Бразилии, я никак не мог выкинуть из головы этой страны, и меня тянуло опять постранствовать по свету, в особенности побывать на своем островке и посмотреть, живут ли там еще бедные испанцы и как обходятся с ними оставленные там негодяи-матросы. » [5, 254]
І справді, хіба може людина так просто забути 28років свого життя?
Як зазначалося вище, Робінзон Крузо після свого повернення до Англії представляє з себе цілком іншу людину. Він створив навколо себе імітацію цивілізованого світу, створив свій власний світ навколо себе і у собі. В умовах самотності він відроджується, злившись з природою. [13,13]
Відповідно до метаморфоз особистості Робінзона, відбуваються і перетворення із островом: спочатку він стає не безлюдним, а згодом перетворюється на колонію, в якій панують свої закони, правила і звичаї. Робінзон хвилюється за життя острову, бо і сам острів став частиною його життя і його самого:
«Кроме того, считая остров своей неотъемлемой собственностью, я разбил его на землю на участки и поделил их между поселенцами сообразно их желаниям. Устроив все таким образом, я убедил поселенцев не покидать остров и уехал» [5,255]
Таким чином, можна зробити висновок, що відношення «Робінзон-острів Відчаю» не завершилися після повернення Робінзона до Англії. Острів, залишившись частиною душі Робінзона, продовжить своє існування, але вже не як безлюдний, а як повноцінна домівка для нових мешканців і як місце, де Робінзон-хлопчик перетворився на справжнього цивілізованого чоловіка.
Таким чином у ході нашого дослідження ми прийшли до висновку, що життя Робінзона Крузо було наповненим різними зустрічами і знайомствами, які мали доленосний характер для становлення Робінзона як особистості. Як показало наше дослідження, мирне співіснування людей у романі не є необхідністю. Це є однією з найголовніших умов існування людини в соціумі взагалі. Існує приказка: " Стався до людей так, як хотів би, щоб вони ставилися до тебе". Робінзон Крузо, не дивлячись на свій юнацький запал і непідкорність характеру, не порушив цього правила, за що був винагороджений дружбою, розумінням і допомогою своїх знайомих, яких звела доля.
Висновки
В результаті проведеного нами наукового дослідження з теми " Проблема мирного співіснування людей у романі Даніеля Дефо " Робінзон Крузо" ми прийшли до висновку, що безконфліктне життя можливе, але за умов, коли сама особистість готова до цього. У своєму романі Даніель Дефо досить яскраво показав систему людських і надлюдських стосунків. Проблема виховання моральної особистості охоплює не лише ті прямі засоби впливу на людину, які активно застосовуються у наш час (наприклад, лекції на дану тему), але і повинна керуватися надбаннями культури, і, зокрема, літератури. Роман Даніеля Дефо є справжнім натхненним джерелом для виховання і зростання особистості. Питання мирного співіснування, яке можна окреслити як проблему, піднімається автором роману на досить високий рівень і знаходить своє втілення у оточенні головного героя, яке стимулює його моральне зростання. Всі персонажі, з якими доля зводить Робінзона Крузо, позитивно ставляться до головного героя і цим самим вкладають свою частинку душі у нього, сприймаючи мирне співіснування не як необхідність, а як закономірність і власне спосіб життя.
Таким чином, в ході дослідження даної проблеми ми прийшли до висновків, що мир серед людей можливий лише за умов, якщо приймати його за спосіб життя, за єдино правильний і непорушний закон буття, який приведе до щасливого і безконфліктного співіснування протягом століть і тисячоліть.
Список використаної літератури
Аникин Г.В., Михальская Н.Б. История английской литературы. Учебное пособие для студентов педагогических институтов и факультетов иностранного языка. — М.; Высшая школа, 1975 — 528с.
Артамонов С.А., Гражданская З.Т., Самарин Р.М. История зарубежной литературы 17-18 в. в. — М., Высшая школа, 1967
Бусел В.Г. Великий тлумачний словник сучасної української мови — К.; ІрпІнь: ВТФ «Перун», 2005 — 1728с.
Давиденко Г.Й., Величко М.О. Історія зарубіжної літератури 17-18 ст.: Навч. посібник. — К.; Центр учбової літератури, 2007
Дефо Д. Робинзон Крузо / Перевод с англ. М.А. Шишмаревой / — Х.: Вища школа. — 1988. — 272с.
Елистратова А.А. Гоголь и проблемы западно-европейского романа. — М.; Наука: 1972-304с.
Елистратова А. А Английский роман эпохи Просвещения. — М.; Наука, 1966.
Нелюба Асловник школяра: літературознавство — Х., 1999-104с.
Плавскин З.И., Белобратов А.В., Апенко Е.М. История зарубежной литературы 18 века: Учебник для филологических ВУЗов. — М.; Высшая школа, 1991 — 335с.
Султанов.Ю.І., Скоморовський Б.Г., Слободян Г.Д. Зарубіжна література: пробний підручник — хрестоматія для 5 класу загальноосвітньої школи. — К.; 1997-509с.
Ружевич Т.Н. Робінзонівське суголосся з природою. Всесвітня література в середніх навчальних закладах України, №10, 2004 — с.13-14
Каренчук О.М. «Робінзон Крузо» як сюжетна модель світової робінзонади. Всесвітня література в середніх навчальних закладах України, №4, 2000р. -с.15-16
Сніжко Людмила. Батько Робінзонади. Зарубіжна література, №1 (305), січень 2003 — с.12-15