МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОГО НАВЧАННЯ
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Міжнародна економіка»
на тему «Сучасні тенденції міжнародноїторгівлі послугами»
Виконав:
Студент1-го курса
спеціальність«Міжнародна економіка»
специализация8.050103
ШальЭдуард Альбертович
Науковийкерівник
КочергинаНаталя Леонідівна
Київ – 2007
ЗМІСТ
Вступ.
1. Теоретичні основиформування світового ринку послуг
1.1 Суть та передумовиформування світового ринку послуг
1.2 Особливості міжнароднихпослуг
1.3 Види послуг в міжнароднійекономіці
Висновки до розділу 1
2. Дослідження світовогоринку послуг
2.1 Географічна структураміжнародної торгівлі послугами
2.2 Регулювання міжнародноїторгівлі послугами
2.3 Тенденції розвиткуміжнародної торгівлі послугами в умовах глобалізації
Висновки до розділу 2
3. Україна в міжнароднійторгівлі послугами
3.1 Передумови вступу Українидо Світової організації торгівлі
3.2 Аналіз динаміки міжнародноїторгівлі послугами України.
3.3 Тенденції розвиткуокремих видів послуг в Україні
Висновки до розділу 3
Висновки.
Список використаних джерел
Додатки.
ВСТУП
Формування ринкової економічної системи в Україні потребує їїінтегрування до світового економічного простору. Це можливо тільки за умов створеннявисокоефективного механізму функціонування суб’єктів зовнішньоекономічноїдіяльності, належної підготовки фахівців у даній галузі.
Слід зазначити, що товари й послуги в міжнародній торгівлітісно взаємозалежні й взаємодіють один з одним, і в цьому одна з причинвключення послуг у коло ведення СОТ.
Багато видів послуг виділилися в самостійні сектори міжнародноїторгівлі на певному шаблі розвитку обміну товарами. Так виникли міжнароднийтранспорт, банківська справа й страхування, логістика й багато інших. З одногобоку, багато видів послуг затребувані, оскільки вони обслуговують торгівлю,тому при обслуговуванні міжнародної торгівлі товарами міжнародний обмін послугамизалежить від темпів зростання, структури й географічного розподілу товарнихпотоків у міжнародній торгівлі. З іншого боку, було б серйозною помилкою незазначити, що розвиток міжнародної торгівлі товарами залежить від рядузагальних глибинних, глобальних процесів, що відбуваються у світі.
Мета написання курсової роботи – показати, що в умовахсьогодення міжнародна торгівля послугами як складова частина міжнародноїторгівлі дуже важлива як для світового співтовариства в цілому так і для Українив окремості.
Предмет роботи – міжнародні економічні відносини в галузіторгівлі послугами.
Об’єкт роботи – міжнародна діяльність України в сферіторгівлі послугами.
У написанні даної роботи були використані сучасні роботи яквідомих українських спеціалістів із галузі міжнародної економіки, так і роботиросійських фахівців.
Робота підкріплена даними із статистичних збірників стосовноміжнародної торгівлі та міжнародного менеджменту.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СВІТОВОГО РИНКУ ПОСЛУГ
1.1 Суть та передумови формування світового ринку послуг
Під широким терміном “міжнароднаторгівля” можна розуміти не тільки відносини купівлі продажу товарів, а йпослуг.
Світовий ринок послуг– це система міжнародних відносин обміну, де основним товарним об’єктомвиступають різноманітні види послуг і яка існує на основі міжнародного поділупраці [17, c. 23].
Міжнародний ринок послуг — диверсифікована системаспеціалізованих ринків послуг, участь у функціонуванні якої у той або іншийспосіб беруть усі країни. Ця система динамічно розвивається відповідно дотенденцій НТП і сама є прискорювачем темпів розвитку й причиною диверсифікаціїформ міжнародних економічних відносин.
Визначення змісту ринку зустрічаютьсярізні. Тому приведемо одне з них, що відбиває найбільш адекватно його вміст.Отож, ринок — це засіб або механізм реалізації і придбання товарів і послуг, уякому беруть участь продавці і покупці, тобто він являє собою системуспіввідношення пропозиції і попиту різних власників.
Виникнення і становлення ринкуобумовлено розвитком суспільного поділу праці і товарного виробництва. З ростомтоварного виробництва розвивається і ринок — засіб обміну продуктів, щопризначені для продажу, а не споживання самими виробниками [55, с. 41].
При рабовласницькому ладі товарневиробництво і товарне обертання усередині окремих країн були розвинуті слабко.Відповідно до цого на зовнішній ринок відправлялася лише незначна частинапродукції. І усе ж при рабовласницькому засобі виробництва виник світовийринок.
Протягом довгого часу і при феодалізмітакож не спостерігалося широкого поширення товарного виробництва, оскількипануючим було натуральне господарство. Купецький капітал, виступаючипосередником між товаровиробниками, поступово втягував в обмін усі нові районий області. Але в умовах їх політичної і виробничої роз'єднаності товарний обмінносив нерегулярний характер: був відсутнім єдиний національний ринок, суспільніпотреби задовольнялися переважно продукцією місцевого виробництва [47, c. 65].
Проте саме при феодалізмі древнійсвітовий внутриконтинентальний ринок переріс у міжконтинентальний. Справді,середньовічний Китай торгував не тільки в Індією, але і з Аравією і ПівденноїАфрикою. Венеція і Генуя вели торгівлю як із феодальними країнами Європи, так із Єгиптом і державами Ближнього Сходу. Подорож Васко да Гама з'єднала ці дварегіональні міжнародних ринки, а відкриття Америки Колумбом і кругосвітняподорож Магелана об'єднала всі регіональні ринки в єдиний ланцюг. Так щосвітовий ринок виник не в XIX в., а значно раніше.
В умовах капіталістичного товарноговиробництва, що розвивається, кожна з галузей промисловості і сільськогогосподарства поступово стають ринком один для одного. Диференціація виробництвана спеціалізовані галузі являє собою процес поглиблення і розширеннясуспільного поділу праці. Коли ж процес спеціалізації капіталістичноговиробництва виходить за рамки окремих країн, тоді вона доповнюється міжнароднимобміном і на цій основі розвивається новий світовий ринок. Таким чином,світовий ринок являє собою сукупність ринків окремих країн, що пов'язані міжсобою товарообміном.
Вирішальний вплив на формування єдинихнаціональних ринків, а потім і подальший розвиток світового міжконтинентальногоринку зробила значна капіталістична промисловість. У результаті промисловогоперевороту, що відбувся в Англії в останній третині XVIII в., а потім протягомXIX в. і в інших країнах Європи й Америки, стала швидко розвиватися значнапромисловість, що і прискорило формування національних ринків і призвело доутворення світового капіталістичного ринку.
Світовий ринок міг досягти свогоповного розвитку лише при капіталістичному машинному виробництві і викликаномуїм широкому міжнародному поділі праці. Тільки в умовах капіталістичного засобувиробництва світовий ринок стає цілком розвинутою економічною категорією,створюється грунт для широкого розвитку регулярного і всебічного міжнародноготоварообігу, що спирається на постійне і масове виробництво товарів для продажуна світових ринках, на розвиток мережі міжнародних засобів транспорту ізв'язку.
Світовий капіталістичний ринок проходитьу своєму розвитку три стадії, обумовлені розвитком капіталістичного засобувиробництва: стадію підготування капіталістичного засобу виробництва (епохамануфактури), стадію машинного виробництва окремих підприємств і корпоративноїстадії капіталізму. Кожна стадія розвитку світового капіталістичного ринку маєсвої особливості, обумовлені самим капіталістичним засобом виробництва.
Світовий ринок на стадії підготуваннякапіталістичного засобу виробництва знаходився ще в зародковому, нерозвиненомустані. Визначальною рисою зовнішньої торгівлі на цій стадії була переважна ролькупецького капіталу, що виступав у якості посередника в процесі обертаннятоварів, вироблених переважно дрібними товаровиробниками і частковокапіталістичними мануфактурами.
Світовий ринок на другій стадіїкапіталізму охоплює період від промислового перевороту в Англії наприкінціXVIII в. до кінця 70-х рр. XIX в., коли світова капіталістична торгівля набулацілком розвинутих рис. Для цього етапу характерна перемога значної машинноїпромисловості в Англії і встановлення нею промислової і торгової гегемонії.Вирішальну роль на світовому ринку починає грати промисловий капітал, щопідкоряє собі торговий капітал.
Корпоративна стадія капіталізмуохоплює період із 80-х рр. XIX в. і до наших днів. коли виявлявся перехід відкапіталізму вільної конкуренції окремих підприємств до різних форм пануваннякорпорацій. На цьому етапі завершилося формування світового ринку, на основіутворення єдиної капіталістичної системи господарства і всесвітнього пануванняфінансового капіталу та зародження ринку послуг.
Наприкінці XX ст. та на початку XXI ст. обсяги експортупослугами провідних ринкових країн зростали вдвічі швидше за обсяги товарногоекспорту.
Різноманітність міжнародних послуг відповідають характерусучасного розвитку людства, економічних систем, науково-технічного прогресу.
Об’єктом купівлі – продажу є більш ніж 600 видів послуг.
Умови розвитку світового ринку послуг:
- науково-технічний прогрес (інтелектуальніпослуги);
- ускладнення виробництва;
- насичення ринків товарами (торгівельніпослуги);
- інформаційний бум;
- нові наукові відкриття (ноу-хау);
- зростання кількості компаній по наданнюпослуг;
- прискорений розвиток нових видівтранспорту;
- підвищення частки нових видів послуг (банківських,страхових, посередницьких).
1.2 Особливості міжнародних послуг
Послуги на світовому ринку — споживчої вартості, якіпереважно не здобувають упредметненої форми.
Переглянемо основні характеристики послуг:
1. Послугине відчутні;
2. Послугиневидимі;
3. Послугине підлягають зберіганню;
4. Місцевиробництва і споживання послуг співпадає — експорт послуг обов’язковопередбачає їх виробництво за кордоном;
5. Експортпослуг не вимагає обов’язкового виведення за митну територію країни.
Особливості міжнародного ринку послуг:
· більшістьміжнародних контактів у цій сфері базується на прямих зв’язках між виробникамита споживачами;
· міжнароднаторгівля послугами припускає більшої наявності зарубіжних партнерів;
· МРП тіснопов’язан із товарним ринком, але розвивається більш високими темпами;
· сферапослуг більш захищена державою, ніж сфера товарного виробництва, тому що вище питома вага державнихкапіталовкладень (транспорті його інфраструктура, зв'язок, охорона здоров'я, наука, освіта та ін., перебувають,як правило, в частковій, а інколи навіть у переважаючій державній власності);
· ступеньконцентрації на ринку сучасних послуг значно більша, ніж на ринку товарів;
· рядпослуг практично не включається до міжнародного обігу [57, c. 146].
МРП сформувався у 80 рр., а об’єктом купівлі–продажу є більшніж 600 видів послуг.
Розширення міжнародної торгівлі послугами та диверсифікаціясвітового ринку послуг посилюють потребу розвивати відповідні механізмирегулювання та сприяти їх адаптації до сучасної специфіки цієї сфериміжнародної економічної діяльності. Для цього вживаються заходи на різнихрівнях, як зусиллями окремих урядів, так і в міжнародному масштабі, а саме:
· нанаціональному рівні — у вигляді правової діяльності та нормативноїрегламентації, організаційно-інституційної політики держав;
· на рівнідвосторонніх угод, наприклад, щодо поліпшення транспортного обслуговуваннярухомим складом пасажирів, вантажів, а також перекачування газу, нафтитрубопроводами,
· у рамкахбагатосторонніх, регіональних проектів, наприклад, лібералізація торгівліпослугами в межах зони вільної торгівлі в Північній Америці — НАФТА,
· на рівнісвітових організацій — передусім у рамках системи ГАТТ/СОТ, укладенняГенеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС).
Існує різноманіття теоретичних класифікаційних підходів заякими розмежують міжнародні види послуг, так вагомі міжнародні організації порізному проводять класифікацію.
1.3 Види послуг в міжнародній економіці
Згідно з підходом, який прийнятий ЮНКТАД (конференція ООН поторгівлі та розвитку), виділяють наступні види послуг [27, c. 20]:
1) Торгівлятранспортними послугами за межами національних кордонів;
2) Торгівлятуристичними послугами;
3) Послугипоштового, кур’єрського, телефонного, телеграфного зв’язку між резидентами танерезидентами;
4) Будівництво(об’єкти за кордоном, що здійснені на тимчасовій основі резидентами);
5) Страхування(нерезидентів страховими компаніями-резидентами);
6) Фінансовіпослуги;
7) Комп’ютерніта інформаційні послуги;
8) Роялті таліцензійні послуги;
9) Франчайзинг;
10) Лізинг;
11) Інжиніринг;
12) Управлінськийконтракт.
Існує різноманіття теоретичних класифікаційних підходів заякими розмежують міжнародні види послуг, так вагомі міжнародні організації порізному проводять класифікацію. Міжнародний валютний фонд виділяє наступні послуги(таблиця 1.1). Світовий банк виділяє такі послуги:
· факторніпослуги, які пов'язані з рухом капіталів, робочої сили й інших компонентів таінструментів виробничого процесу;
Таблиця 1.1.
Класифікація послуг згідно МВФ*Вид Підвид Характеристика 1. Транспорт Пасажирський Міжнародне перевезення пасажирів всіма видами транспорту і надання супутніх послуг Вантажний Міжнародне перевезення вантажів всіма видами транспорту і надання супутніх послуг 2. Поїздки Ділові Товари і послуги, придбані нерезидентами, що мандрують по справі (відрядження) Особисті Товари і послуги, придбані нерезидентами, що мандрують з особистих питань (туризм) 3. Зв'язок Послуги поштового, кур'єрського, телефонного та іншого зв'язку між резидентами і нерезидентами 4. Будівництво Будівництво об'єктів за рубежем, що здійснюється на тимчасовій основі резидентами 5. Страхування Страхування нерезидентів страховими компаніями-резидентами 6. Фінансові послуги Фінансове посередництво між резидентами і нерезидентами (комісія за відкриття акредитивів, за обмін валюти, брокерські послуги і т.д.) 7. Комп'ютерні та інформаційні послуги Консультації у області комп'ютерних програм, інформаційні послуги (обробка даних, користування базами даних, підписка на інформаційні лінії) 8. Роялті і ліцензійні платежі Користування правами власності (торгова марка, патент, копірайт і т.д.) і використовування оригіналів або прототипів (фільмів, рукописів) на основі ліцензії 9. Інші бізнес-послуги Посередницькі Комісія за посередництво Лізинг Лізинг і фрахт судів, літаків без екіпажів та іншого транспортного устаткування Інші ділові, професійні і технічні послуги Правові, бухгалтерські, управлінські, рекламні і інші послуги, а також послуги з проектування, картографії, нагляду за будівництвом, захисту урожаю, розвідки корисних копалин 10. Особисті, культурні і рекреаційні послуги Аудіовізуальні послуги Виробництво фільмів, радіо — і телепередач, компакт-дисків, гонорари артистів Інші Показ виставок, проведення спортивних і інших заходів 11. Урядові послуги Поставку товарів в посольства, консульства, представництва міжнародних організацій, операції ООН по підтримці миру
* — джерело – [24, c. 102]
· нефакторніпослуги, які мають нефінансовий характер. Це транспортні, туристичні та іншінефінансові послуги.
Міжнародний лізинг — цескладна фінансова операція, при якій спеціальна лізингова фірма (орендонадавач)у відповідності з домовленістю з офіційним орендарем купує у виробникавідповідне устаткування, обладнання, машини, наймає людей і передає навизначений час за встановлену плату орендарю.
Це одна із форм міжнародних послуговихвідносин, яка має вигляд кредитування експорту й імпорту товарів, що полягає вдовгостроковій оренді машин, устаткування, транспортних засобів, будівельвиробничого призначення тощо.
Отже, лізинг є своєрідним симбіозомкредиту та оренди, при якому споживач бере в оренду необхідний товар чи об'єкторенди не безпосередньо у виробника, а у спеціальної компанії, котра ізаймається такою специфічною послугово-кредитною діяльністю. Виграють від цьогоусі три суб'єкти: виробник, реалізуючи товар, відразу ж отримує гроші; споживачне виплачує повну суму за товар відразу, а тільки здійснює незначні виплатипротягом досить тривалого періоду; лізингова компанія, як правило, отримуєстабільні значні прибутки від своєї діяльності.
Якщо суб'єкти лізингу належать до двохі більше країн, то такий лізинг є міжнародним. Обсяг лізингових операцій у світіза рік дорівнює в середньому 300 — 500 млрд. доларів США.
Загальна цінність міжнародного лізингуполягає в тому, що в такий спосіб споживачеві полегшується доступ до високихтехнологій, вдається оперативно заміняти старе обладнання на нове,прогресивніше направляти зекономлені кошти на інші цілі, що в кінцевомурезультаті призводить до оптимального розвитку світової економіки.
Міжнародний факторинг — цевид міжнародної діяльності у сфері міжнародного фінансування, при якомупостачальник товарів віддає короткотермінові вимоги за товарними угодамифакторинговій компанії з метою негайного отримання більшої частини платежу (якправило, 70-90% платежу уже за 2 — 3 дні), гарантії повного погашеннязаборгованості, зниження витрат при проведенні розрахунків. Іншими словами,суть міжнародного факторингу зводиться до того, що фактор-фірма погоджуєтьсязвільнити експортера від фінансового тягаря експортної угоди, особливо відочікування платежу від закордонних покупців, для того, щоб експортер змігзосередитися на своїй безпосередній діяльності: виробництво, продаж і маркетингтоварів.
Якщо факторинг функціонує у сфері короткотерміновихкредитів, то форфейтингова стихія — це середньострокові кредити (до 7 років).
Міжнародний форфейтинг єтаким видом послугової діяльності у сфері міжнародного фінансування, при якомуекспортер продає форфейтеру (форфейтинговій компанії) без права регресу борговезобов'язання іноземного покупця, яке виступає у формі комерційного переказногоабо простого векселя з авалем (письмовим фінансовим поручительством, тобто формоюгарантії банку, фірми або іншого закладу, яка сприяє підвищенню довіри дофінансових можливостей володаря обігового кредитно-грошового документу, наякому зазначене таке поручительство).
Отже, суть міжнародного форфейтингуполягає в тому, що зобов'язання імпортера-боржника, термін виконання якого щене настав, може бути експортером-кредитором перетворене у валютне надходженняшляхом продажу цього зобов'язання форфейтеру, котрий погоджується його купити набеззворотній основі тільки при умові наявності гарантії з боку якоїсь відомоїфінансової установи у країні імпортера.
Надзвичайно ефективним міжнароднийфорфейтинг є при експорті засобів виробництва, коли договір купівлі-продажуможе передбачати сплату купівельної ціни частинами протягом 2—5 років.
Міжнародний франчайзинг — цесистема міжнародних послугових відносин, що виникають з приводу надання дозволувідомою великою фірмою однієї країни бізнесмену чи фірмі (як правило, маломупідприємству) іншої країни на використання її торгової марки або на експлуатаціюїї готового підрозділу. При цьому фірма, котра віддає право на користуваннясвоїм підрозділом або іменем, називається франчайзером, а мале підприємство чибізнесмен, що придбав дозвіл на таке користування, має назву франчайзі. Інарешті сам дозвіл, що виступає об'єктом купівлі-продажу, зветься франшизою.
У відповідності з міжнародною френчайзинговоюугодою франчайзер зобов'язується надавати франчайзі допомогу у підготовці персоналу,організаційних питань, реклами, у постачанні (пошук постачальників й отриманнявід них сировини за пільговими цінами) тощо. Франчайзі за ці послуги вноситьодноразову плату при організації бізнесу і здійснює періодичні платежі, а такожзобов'язується вкласти в цю компанію частину свого капіталу й надавати послугив області маркетингу та менеджменту.
Виділяють три типи франчайзингу:
- виробничийфранчайзинг, за якого материнська структура надає оператору необхідні засобивиробництва, весь комплекс обладнання або його суттєві елементи, а такожтехнології;
- торговельнийфранчайзинг, предметом якого є товарні поставки від франчайзера,
- ліцензійнийфранчайзинг, за якого материнська структура надає право користуватися їїмаркою, товарним знаком та дозвіл на відкриття комерційних структур франчайзі;така форма франчайзингу є найбільш поширеною, причому особливо у сферахмасового харчування, торгівлі, прокату автомобілів.
Міжнародний консалтинг— цевид міжнародної послугової діяльності, яку здійснюють спеціалізовані фірмиодних країн у вигляді надання порад державам, виробникам, продавцям і покупцямінших країн з широкого кола питань економічної діяльності, а також якуздійснюють спеціалізовані фірми одної країни у вигляді порад з питаньзовнішньоекономічної діяльності фірмам з цієї ж країни. Іншими словами,міжнародний консалтинг є такою системою послуг міжнародного рівня, при якійспеціалізовані фірми проводять аналіз, дослідження і видають рекомендаціїстосовно об'єкта консультацій, отримуючи за це певну винагороду.
Досить часто консалтингові послугипроводяться паралельно чи разом з наданням інших видів послуг, а тому сутоконсультаційних фірм у світі не так уже й багато, ніж таких, котріспеціалізуються на виданні змішаних видів послуг. Консалтингові послуги надаютьі фірми, що спеціалізуються на далеко не послугових видах діяльності. Доситьвідомі гіганти нафтового, автомобільного та електронного бізнесу створюють своїфілії, дочірні компанії, які спеціалізуються в консалтинговому бізнесі.
Консалтинг передбачає також організаціюй проведення консультантом навчання та професійної підготовки спеціалістівзамовника, що надзвичайно підсилює практичне застосування порад консультанта,тобто підвищує ефективність використання цих порад.
Попередня оцінка консультативнихпослуг, як правило, здійснюється саме з урахуванням професійної цінності тадосвіду практичної діяльності, а також із врахуванням економічного ефекту, щопередбачається отримати від втілення поради.
Інжиніринг — це комплексінженерно-консультаційних послуг, які пов'язані зі створенням об'єктівпромисловості та сільського господарства, а також забезпеченням діяльностіпідприємств за широким спектром цілей їх маркетингової діяльності (відвиробництва до збуту).
Ці послуги містять комплекс робіт, який включає передпроектнітехніко-економічні дослідження та обґрунтування, лабораторні абоекспериментальні дороблення технології чи прототипу, розроблення детальнихструктур проекту від ескізного варіанта до видання специфікації на обладнання,технологічне супроводження в процесі освоєння технології чи обладнання,консультування в процесі реалізації проекту тощо.
Об'єктами інжинірингу можуть бути цілі проекти або окремізаходи, спрямовані на підвищення ефективності виробництва. Повний комплекспослуг і поставок, необхідних для спорудження нового об'єкта, називаєтьсякомплексним інжинірингом. Складовими його є: проектно-консультаційнийінжиніринг, технологічний інжиніринг, будівельний (загальний) інжиніринг,управлінський інжиніринг.
Проектно-консультаційний інжиніринг передбачає надання послуг упроведенні техніко-економічного обґрунтування проекту, проектуванні об'єкта,розробленні планів будівництва і контролю за проведенням робіт, підготовціторгів на інженерно-будівельні роботи.
Технологічний інжиніринг — це надання замовнику технологіїабо технологій для будівництва та експлуатації об'єктів, розроблення проектівводопостачання, енергопостачання та транспорту.
Будівельний інжиніринг — це надання консультаційних послугпри підготовці і здійсненні проекту: здійснення від імені замовника нагляду забудівництвом; проведення переговорів з проектантами і підрядниками; консультуванняі навчання спеціалістів; виконання за бажанням замовника функцій генеральногопідрядника; поставка обладнання і монтаж установок.
Управлінський інжиніринг — послуги з організації виробничоїструктури і системи управління підприємством.
Інжинірингові послуги надають інжинірингові фірми різнихтипів: проектні фірми в будівництві; інженерно-консультаційні фірми широкогопрофілю також у будівництві; фірми інформаційного інжинірингу; інжиніринговіфірми з питань управління; маркетингові фірми.
Міжнародний туризм.Серед найрентабельніших видів бізнесу твердо зарекомендував себеміжнародний туризм, котрий об'єднує досить широкий набір послуг. Томуміжнародний туризм можна визначити, як багатопланову систему послуговихзаходів, що направлені на задоволення потреб осіб, котрі є представниками однихкраїн і знаходяться з короткотерміновими відвідуваннями в інших країнах.
Страхування— цеособлива форма економічних відносин, що мають послуговий характер, і виникаютьв результаті створення (за рахунок внесків учасників економічних відносин)цільових фондів для відшкодування збитків, які сталися в результаті стихійних івипадкових дій природи та людини.
Якщо стається страхова подія, товизначається величина збитків і в залежності від страхової суми виплачується потерпіломустрахове відшкодування.
Державні страхові компанії, як правило,створюються для проведення специфічних видів страхування або для запобіганнявідпливу валюти по каналах страхування й перестрахування. Наприклад, у багатьохкраїнах спеціалізовані державні компанії здійснюють страхування експортнихкредитів з метою заохочення експорту.
Міжнародні транспортні послуги— це перевезення різними видами транспорту(морським, річковим, залізничним, автомобільним, авіаційним, трубопровідним), якіздійснюються в процесі міжнародної торгівлі та/або резидентами однієї країни векономічно виражених інтересах резидентів іншої країни.
Найбільш універсальним і ефективним засобом транспортуваннявеликих обсягів товарів (вантажів) є морський транспорт. Його частка становитьблизько 80 % від загального обсягу міжнародних перевезень.
У міжнародних пасажирських перевезеннях лідирує повітрянийтранспорт, який забезпечує перевагу у швидкості перевезень.
Міжнародні інформаційні послуги – це продажі інформації,суб’єктами, що володіють нею в одній країні споживачам інших країн.
Міжнародний інформаційний обмін — це передача і отриманняінформаційних продуктів та надання інформаційних послуг одній країні черездержавний кордон іншої країни.
Об'єктами міжнародного інформаційного обміну є:
— документована інформація;
— інформаційні продукти та інформаційні ресурси;
— інформаційні послуги;
— засоби інформаційного обміну.
Висновки до розділу 1
Отже, як ми розглянули у першому розділукурсової роботи, що послуга– це продукт праці, створений врезультаті угоди про купівлю-продаж, у якого відсутня речова форма.
Послуги характерні наступнимихарактерними рисами: послуги не відчутні; послуги невидимі; послуги непідлягають зберіганню; експорт послуг не вимагає обов’язкового виведення замитну територію країни.
Виникнення істановлення ринку послуг обумовлено розвитком суспільного поділу праці ітоварного виробництва, промисловим розвитком країн.
Міжнародний ринок послуг представлений понад 600 видамипослуг, найпоширенішими серед яких є: торгівля транспортними послугами замежами національних кордонів; торгівля туристичними послугами; послугипоштового, кур’єрського, телефонного, телеграфного зв’язку між резидентами танерезидентами; будівництво (об’єкти за кордоном, що здійснені на тимчасовій основірезидентами); страхування (нерезидентів страховими компаніями-резидентами);фінансові послуги; комп’ютерні та інформаційні послуги; роялті та ліцензійніпослуги; франчайзинг; лізинг; інжиніринг; управлінський контракт.
Умови розвитку світового ринку послуг єтакі: науково-технічний прогрес (інтелектуальні послуги); ускладненнявиробництва; насичення ринків товарами (торговельні послуги); інформаційнийбум; нові наукові відкриття (ноу-хау); зростання кількості компаній по наданнюпослуг; прискорений розвиток нових видів транспорту; підвищення частки новихвидів послуг (банківських, страхових, посередницьких).
У наступному розділі буде розглянута географічна структурасвітового ринку послуг, ми дізнаємось, які міжнародні організації контролюютьринок послуг, та визначимо тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами вумовах глобалізації.
2. ДОСЛІДЖЕННЯ СВІТОВОГО РИНКУ ПОСЛУГ
2.1 Географічна структура міжнародної торгівлі послугами
Всі сфери міжнародного співробітництва потребують розвиненихпослуг, що є продовженням і розвитком сучасного виробництва. Основнавідмінність торгівлі послугами від торгівлі товарами, з якої витікаютьособливості міжнародної торгівлі послугами, в тому, що послуги не маютьвластивості накопичуватися. Обсяг ринку послуг складає приблизно 25% світовоготоварного обігу, причому темп росту даного сектору світової економіки значноперевищує темп росту світового товарного обігу. Також торгівля послугамивпливає на зайнятість населення національної економіки в значно більшомуступені, ніж товарний ринок.
Міжнародний ринок послуг складається з: послуг фрахту; іншихтранспортних послуг; туризму; інших послуг, що надають державні організації(банківські, страхові, біржові, посередницькі, з експорту технологій тощо);інших послуг, що надаються приватним сектором.
Основну роль в міжнародній торгівлі послугами грають туризмта транспортні послуги. Оцінку розвиненості країни часто зводять до оцінкидохідності сектору послуг. Є країни, в яких сфера послуг дає до 60% ВНП і вище.Наприклад, в США — 73%, у Франції — 69%, в Японії — 65%, в Англії — 69%, в Германії— 64%, в Італії — 61%. (табл. 2.1) [26, c. 30].
Фінансово-кредитна сфера виступає провідною для всіхрозвинених країн. Рух капіталів і його обслуговування стоїть завжди на першомумісці. По цьому показнику виділяють три центри: США, Японія, Західну Європу. Усфері послуг зайнято понад 50% сукупної робочої сили.
До сервісного центру відносять транспорт, зв’язок, торгівлюта обслуговування, фінансову систему, освіту, науку, культуру, охоронуздоров’я, спорт, туризм. Саме ця галузь зумовила нову назву країн цієї групи –постіндустріальні, тобто такі, де у структурі ВВП та трудових ресурсівдомінують сервісні галузі.
Табл. 2.1.
Питома вага зайнятих у сфері послуг у країнах-лідерах*Назва країни Рік Питома вага зайнятих у сервісних галузях у структурі сукупної робочої сили, % США 1999 73 Великобританія 1994 69 Італія 1996 61 Франція 1995 69 ФРН 1998 64 Японія 1999 65 Канада 1997 75
* — Джерело – [3, с. 32].
Інформаційні послуги. З кінця 80-х років швидкими темпамипочав створюватися світовий ринок інформаційних послуг, і у 1995 р. обсягвиробництва засобів інформації у світі становив 1197 млрд дол. США.
Міжнародний транспорт. Підприємствами транспорту у 2005 р.перевезено 809,3 млн. т вантажів (на 2,3% менше ніж у 2004 р.), послугамипасажирського транспорту скористалися 4,3 млрд. осіб (на 2,7% більше),пасажирооборот зріс на 11,4% [3, с. 30].
У 2005 р. на розвиток залізничного транспорту освоєно 2414,8млн.дол. США капітальних вкладень. На модернізацію рухомого складу та коліїспрямовано 1042,2 млн.дол. США [3, с. 30].
Автотранспортом у 2005 р. перевезено 15,6% вантажів та 89,3%пасажирів. При цьому, обсяги перевезень автомобільним транспортом стабільно зростали:перевезено 126,5 млн. т вантажів (на 1,7% більше ніж у 2004р.) та 3,8 млрд. пасажирів(на 3,2%) [3, с. 31].
Одним із основних чинників, що впливають на розвитокавтомобільного транспорту, є відсутність на ринку автопідприємств державноїформи власності. У той же час, цей сектор ринку залишається достатньовідкритим, що сприяє утвердженню конкурентного середовища, підвищенню рівняякості транспортних послуг при перевезенні вантажів та пасажирів автомобільнимтранспортом.
Міжнародний туризм. В останні двадцять роківсередньорічні темпи зростання кількості іноземних туристів у світі становили5,1 %, валютних надходжень — 14 %. За прогнозами експертів очікується, що призбереженні таких темпів зростання, кількість міжнародних подорожей на 2005 р.досягне 900 млн чол., а на 2010 р. — 937 млн чоловік [3, с. 40].
Міжнародний туризм входить у трійку найбільшихгалузей-експортерів, поступаючись лише нафтовій промисловості та автомобілебудуванню,частка яких у світовому експорті становить 11 % та 8,6 % відповідно. Сумарнийдохід країн світу від міжнародного туризму становить 7 % від загального обсягусвітового експорту і 3 % від світового експорту послуг [3, с. 42].
За числом туристів, які відвідуютькраїну, передує Франція (до 40 млн. чоловік за рік), яка має від туристичногобізнесу біля 6 млрд. доларів США позитивного сальдо. А Іспанія має, хоч і меншу,кількість туристів, що її відвідує (біля 30 млн. чоловік за рік). Також маєпозитивне сальдо між експортом та імпортом туристичних послуг до 13 млрд.доларів і при цьому доходи від туризму складають третину усього експортукраїни. Таку ж долю в експорті мають доходи від туризму в Австрії. Найгірше зрозвинених країн у плані експорту туристичних послуг стоять Японія (до 20 млрд.доларів негативного сальдо) і Німеччина (до 15 млрд. доларів негативногосальдо). У Японії, до того ж, дуже низька відвідуваність (усього до 2- млн.чоловік за рік) [3,с. 43].
Частка туристичного бізнесу становить близько 6 % світовогоВНП, 7 % сумарних капітальних вкладень та 5 % всіх податкових послуг. Цеобумовлює особливу увагу до розвитку цієї сфери бізнесу. Туризм як товарреалізується у формі послуг (матеріальних і нематеріальних). Туризм не єтоваром першої необхідності, тому він стає потребою людини лише при певномурівні її доходів та певному рівні багатства суспільства.
Класифікація Всесвітньої організації з туризму (ВОТ) передбачаєподіл усіх країн на дві групи:
— країни — постачальники туристів, або країни, які імпортуютьтуристичні послуги. До цих країн ВОТ відносить США, Бельгію, Данію, Німеччину,Голландію, Нову Зеландію, Швецію, Канаду, Англію;
— країни, які приймають туристів, або країни, які експортуютьтуристичні послуги. До цих країн ВОТ відносить Австралію, Грецію, Кіпр, Італію,Іспанію, Мексику, Туреччину, Португалію, Францію, Швейцарію [3, с. 45].
2.2 Регулювання міжнародної торгівлі послугами
Розширення міжнародної торгівлі послугами та диверсифікаціясвітового ринку послуг посилюють потребу розвивати відповідні механізми регулюваннята сприяти їх адаптації до сучасної специфіки цієї сфери міжнародноїекономічної діяльності. Для цього вживаються заходи на різних рівнях, як зусиллямиокремих урядів, так і в міжнародному масштабі, а саме:
· нанаціональному рівні — у вигляді правової діяльності та нормативноїрегламентації, організаційно-інституційної політики держав;
· нарівні двосторонніх угод, наприклад, щодо поліпшення транспортного обслуговуваннярухомим складом пасажирів, вантажів, а також перекачування газу, нафтитрубопроводами,
· урамках багатосторонніх, регіональних проектів, наприклад, лібералізація торгівліпослугами в межах зони вільної торгівлі в Північній Америці — НАФТА,
· нарівні світових організацій — передусім у рамках системи ГАТТ/СОТ, укладення Генеральноїугоди з торгівлі послугами (ГАТС).
Суттєву роль відіграють двосторонні угоди, як галузеві(частіше за все про транспортне сполучення, перевезення, та комунікації), так іторгово-економічні, в яких розглядаються окремі аспекти торгівлі послугами ікапіталовкладень у цю сферу [17, с. 42].
Іншою формою є багатостороннє регулювання торгівлі послугамив рамках міжнародних організацій. Підготовкою угод з цих питань займаютьсяспеціалізовані міжурядові організації, наприклад ІКАО (Організація міжнародноїцивільної авіації), ІМО (Міжнародна морська організація), ВОТ (Всесвітня організаціяз туризму) та ін. Усе більш важливе місце питанням регулювання ринку послугвідводиться у роботі такої найвідомішої організації, як ООН (ОрганізаціяОб’єднаних Націй) і спеціалізованих структурних підрозділів, що входять до їїскладу, таких як ЕКОСОР (Економічна і соціальна рада), ЮНКТАД (Конференція ООНз торгівлі і розвитку), ЮНСІТРАЛ (Комісія ООН з прав Міжнародної торгівлі) таін. Важливий внесок у регулювання вищезгаданої сфери вносять також Міжнароднаторгова палата, Міжнародний валютний фонд (МВФ), Група Світового банку тавелика кількість інших організацій. Однак найбільш потужною і широкою за сфероюсистемою глобального регулювання торгівлі послугами є ГАТС/СОТ (Генеральнаугода з торгівлі послугами в рамках Світової організації торгівлі) [35, с. 39].
Розглянемо і охарактеризуємо найбільш впливові з переліченихвище міжнародних організацій, які беруть участь у регулюванні послуг та окремихїї секторів на національному, галузевому, регіональному та міжнародному рівнях.
На національному рівні регулювання торгівлі послугами малочим відрізняється від методів регулювання торгівлі товарами, а отже підпадає іпід ті ж самі обмеження, які містять:
— засоби прямого регулювання (квотування, мито, субсидії таін.);
— засоби непрямого регулювання (ліцензування, сертифікування,урядова закупівля).
На галузевому рівні, питанням регулювання того чи іншогосектора послуг займається велика кількість різноманітних організацій.
У сфері транспортних перевезень велику роль у вирішеннібагатьох технічних питань міжнародного морського транспорту відіграє Міжнароднаморська організація (ІМО), яка була заснована в 1958 р. ІМО входить дочисла спеціалізованих установ ООН і знаходиться в Лондоні. Основні завдання ІМО– розвиток співпраці між усіма країнами з питань морського судноплавства, розробкаміжнародного права в цій сфері, зміцнення безпеки судноплавства на морі тазахист морського середовища [17, с. 42].
ІКАО була заснована у 1944 р. у Чикаго. Її членами є більшніж 180 держав. Вона є міждержавним утворенням, яке здійснює розробку питань,пов’язаних юридичними, економічними і технічними аспектами регулювання процесівфункціонування систем повітряного транспорту (СПТ), а також бере участь урозробці міжнародних стандартів у даній сфері і забезпечує їх виконання. ІАТА(Міжнародна асоціація повітряного транспорту) є асоціацією авіаперевізників,яка була заснована у 1945 р. у Гавані. Вона визначає міжнародну тарифнуполітику, бере участь у створенні повітряної торгівлі і вирішенні пов’язаних ізцим проблем, представляє інтереси авіакомпаній в різних міжнароднихорганізаціях тощо [17, с. 43].
Серед туристичних організацій найбільш впливовою є Всесвітняорганізація з туризму (ВОТ), яку створено в 1975 р. Протягом багатьохроків ця організація була відома як Міжнародний союз офіційних туристичнихорганізацій, який не входив до системи спеціалізованих органів ООН, але з ініціативиЕкономічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 2 січня 1975 р. ВОТ отрималаофіційний статус спеціалізованого органу ООН і своє нинішнє найменування.
Основною метою і завданнями ВОТ є:
- прискоренняі розширення сприяння розвитку туризму в різних країнах і регіонах;
- координаціятуристських інтересів країн-членів ВОТ;
- розробкаміжнародних документів і контроль за їх дотриманням;
- сприяннязміцненню взаєморозуміння, здоров’я і процвітання людей у всьому світі;
- сприянняу встановленні постійних взаємовідносинах між різними об’єднаннямитуроператорів;
- участь увирішенні проблем міжнародних туристичних розбіжностей;
- сприяннярозвитку туризму шляхом впливу на уряди окремих країн по спрощенню візових таінших формальностей;
- наданнярегулярних звітів про стан світового туризму, в яких аналізуються позитивні інегативні сторони розвитку у всіх регіонах планети.
Глобальний рівень регулювання міжнародної торгівлі послугамимістить широкий спектр принципів, правил, міжнародних договорів та угод, щорозробляються різноманітними міжнародними організаціями.
ООН є типовою глобальною системою. Вона є однією з найвідомішихміжнародних організацій сучасності, яка функціонує понад півстоліття. Останнімчасом, поряд із головними політичними проблемами, все більше місця в їїдіяльності відводиться вирішенню економічних, соціальних та фінансових питань.Економічна діяльність ООН містить чотири головні напрями:
- вирішеннязагальних для всіх країн глобальних економічних проблем;
- сприяннягосподарському розвитку країн, що розвиваються;
- сприянняекономічній співпраці держав із різними рівнями соціально-економічногорозвитку;
- вирішенняпроблем регіонального економічного розвитку.
При ООН створено ряд міжнародних організацій:
Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД);
Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ).
У кінці 1964р. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію,якою заснувала ЮНКТАД як автономний орган ООН по сприяннюміжнародній торгівлі, веденню переговорів і для розробки міжнародних договорівта рекомендацій у цій сфері.
ЮНСІТРАЛ відповідає за діяльність, спрямовану на гармонізаціюта уніфікацію міжнародного торгівельного законодавства, зокрема міжнародних платежів,міжнародного комерційного арбітражу та врегулювання спорів, міжнародноготранспортування товарів, питань автоматизованої обробки даних.
Світова організація торгівлі створена згідно з рішеннямУругвайського раунду багатосторонніх переговорів та почала діяти 1 січня 1995р. та є наступницею Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ), яка булаорганізована в 1947 р. між 23 країнами. Членами СОТ є 148 країн.
Головними завданнями СОТ є: лібералізація міжнародноїторгівлі шляхом її регулювання переважними тарифними методами при послідовномускороченні рівня імпортного мита, усуненні кількісних та інших нетарифнихбар’єрів у торгівлі, а також підтримка справедливої конкуренції в національномута міжнародному економічному просторі.
Система угод СОТ складається з:
· багатосторонніхугод з торгівлі товарами, до яких належить Генеральна угода з тарифів іторгівлі (ГАТТ 1994) та пов’язані з нею угоди;
· Генеральноїугоди про торгівлю послугами (ГАТС);
· Угоди проторгівельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС).
У 1994 р. Була прийнята угода ГАТС, яка стала одним з трьохосновних компонентів світової торгівельної системи (СОТ).
У сфері регулювання торгівлі послугами в рамках СОТ можнавиділити наступні частини:
— загальні положення, в яких викладені концепції, принципи таправила стосовно заходів, які впливають на торгівлю;
— додатки, що стосуються регулювання специфічних сфер послугта специфічних об’єктів;
— перелік конкретних зобов’язань країн-членів СОТ відносноокремих видів послуг.
Повна структура ГАТС складається з 6-ти основних елементів,29 статей і 8 додатків. У додатках до тексту ГАТС встановлює певні вилучення всфері фінансових телекомунікацій, авіа — і морського транспорту, переміщенняфізичних осіб – постачальників послуг.
У найближчому майбутньому ГАТС потрібно розглядати як дужеважливу, але все ж початкову ланку в створенні багатосторонніх міждержавних правилповедінки урядів у сфері міжнародної торгівлі послугами.
2.3 Тенденції розвитку міжнародної торгівлі послугами вумовах глобалізації
Жодна із сучасних країн не може ефективно просуватися пошляху економічного прогресу без інтеграції із світовим господарством. Станнаціональної економіки дедалі більше залежить не від внутрішніх, а відзовнішніх виробничих факторів, в тому числі міжнародного поділу праці, загальногосвітового науково-технічного розвитку, наявності сировинних ресурсів. Спробипобудови економіки лише на основі самозабезпечення зазнають неминучого краху.
Інтеграцією охоплені не тільки основні галузі економіки, а йфінансова сфера. Так, наприклад, країни — члени ЄС вводять спільну грошовуодиницю — євро. Вже в 2002 році вона стане основною для всіх членівєвропейського валютного союзу.
Сучасні інтеграційні процеси відзначаються динамічністю.Якщо, наприклад, в 1997 p. до «Спільного ринку» входило 12 країн, тов 1998 p. — 15, а в 1999 p. — їх буде 20. У перші ж роки XXI століття майже всяЄвропа становитиме одне економічне ціле. Подібні явища відбуваються на всіхконтинентах земної кулі. Інтернаціоналізація господарського життя набираєглобального характеру [17, с. 41].
Подібні зміни простежуються в розвитку науки, техніки.Еволюційні процеси, що тривали до 60-х pp. XX ст., змінилися в кінці 90-х pp.революційними перетвореннями у технології всіх галузей матеріальноговиробництва та сфери послуг. З'явилася електронно-обчислювальна техніка,промислові роботи і матеріали нового покоління, ведеться розробка тавпровадження нових джерел енергії і т.д.
Постійно зростають капіталовкладення у наукові дослідження.Якщо Великобританія на ці цілі у XIX ст. витратила 1 млн фунтів ст., тосьогодні лише щорічно — 1,5—2 млн. Річні витрати США на науку ще більші —300—400 млрд дол. щорічно. Відповідно різко зросла чисельність науковихпрацівників. Якщо в кінці XIX ст. їх було близько 50 тис., то сьогодні — 6 млн.[17, с. 42].
Велику роль у глобалізацій них процесах відіграє зростаючийобсяг послуг. Тенденції розвиткуміжнародної торгівлі показують: в останнє десятиріччя швидко зростає значимістьта обсяги різного роду послуг.
Країни, що розвиваються, можуть активновикористовувати й вже використовують свої можливості на цьому шляху. Наприклад,туризм і трудові послуги, експорт робочої сили переважно для виконаннянекваліфікованих робіт.
Для багатьох країн, що розвиваються,туризм давно став одним з найважливіших джерел надходження іноземної валюти.Так, для Єгипту туристичні послуги є третьою за значенням статтею отриманнявільно конвертованої валюти через валютні перекази робітників, що працюють закордоном, та іноземної допомоги. Особливо бурхливо в останні роки розвиваєтьсяіноземний туризм у Туреччині (8% щорічно порівняно з 4% загальносвітовогозростання туризму). Очікується, що до 2005 р. ця країна за розмірами доходіввід туризму посяде шосте місце у світі. Туреччина виграє у конкуренції зосновними суперниками — Грецією та Іспанією завдяки меншій вартостірекреаційних послуг.
Прагнення вийти із «заклятого колабідності», стимулювати розвиток передових галузей економіки, надатидинамізму усій економіці загалом вимагає активного залучення іноземногокапіталу у країни, що розвиваються.
Переважна більшість країн, що розвиваються,є чистими імпортерами як прямих іноземних інвестицій, так і позиковогокапіталу. На групу держав «третього світу» припадало у 1980 — 1985рр. 25% сукупних вкладень прямих іноземних інвестицій у світі, у 1986 — 1990рр. — 17%. Водночас частка країн, що розвиваються, у світовому експортікапіталу у підприємницькій формі становила у 1980 — 1985 рр. — 2%, у 1986 — 1990рр. — 3% [17, с.42].
Для збільшення кількості залученихінвестицій у державах, що розвиваються, вдосконалюється інвестиційний клімат,формується потрібна інфраструктура, створюються спеціальні економічні зони зособливо пільговим режимом функціонування для іноземного підприємницькогокапіталу. Зусилля багатьох з країн, що розвиваються, дають відчутний результат.За даними Всесвітнього банку, потік приватного капіталу в економіку країн, щорозвиваються, у 1994 р. досягнув рекордної суми у 173 млрд. дол., незважаючи назначне зниження темпів його зростання порівняно з періодом 1990 — 1993 рр. Саміж країни, що розвиваються, у 1993 р. вивезли за кордон капіталу на суму 14млрд. дол.
За оцінками американськоїконсалтингової фірми «Ернст енд Янг», у найближчі рокинайпривабливішими з країн, що розвиваються, для капіталовкладень будуть: Китай,Індія, Мексика, Бразилія.
Приватний капітал прямує переважно україни з динамічною економікою, що зростає: 80% приватних інвестицій надходитьвсього у 20% країн, що розвиваються, здебільшого держави Східної таПівденно-Східної Азії й Латинської Америки.
Конкретніший аналіз дає змогу виділитидесять найбільших реципієнтів прямих іноземних інвестицій у світі, щорозвивається. Це Аргентина, Бразилія, Гонконг, Єгипет, КНР, Малайзія, Мексика,Сінгапур, Тайвань, Таїланд. На дані 10 країн і територій у 1980-1990 рокахприпадало 13% усіх вкладень прямих іноземних інвестицій у світі і 68% усіхпрямих іноземних інвестицій у країнах, що розвиваються. Серед зазначених країнлідерами із залучення прямих закордонних капіталовкладень були Сінгапур,Мексика, Бразилія і Китай з часткою у сукупних світових вкладеннях прямихіноземних інвестицій відповідно у 2,3%, 1,9%, 1,8%, 1,7%. Найменше прямихзакордонних інвестицій надходило у найменш розвинені країни Азії, Африки таЛатинської Америки. Їхня частка у сукупних світових вкладеннях прямихінвестицій знизилася з 0,5% у 1970-1979 рр. до 0,1% у 1986.1990рр. [26, с. 89].
Прямі іноземні інвестиції відіграютьвідчутну роль у внутрішньому капіталоутворенні лише у тих з країн, щорозвиваються, які мають достатньо високі доходи на душу населення. Так. часткаіноземних інвестицій у валовому внутрішньому капіталоутвореннідержав-нафтовиробників Західної Азії, а також Гонконгу й Сінгапуру становила удругій половині 80-х років майже 20%. Одночасно аналогічний показник у країнахз низьким рівнем доходу на душу населення, у середньому за той самий період був1,5. Наприклад, у Гані й Уганді він дорівнював 0,9, у Судані — 0,2% [26, с. 90].
Експортерами прямих іноземнихінвестицій виступає дуже невелика група держав, що розвиваються, розташованихпереважно у Східній. Південно-Східній Азії та Латинській Америці. Найбільшимиекспортерами прямих інвестицій є Південна Корея, Тайвань і Китай. У ПівденнійКореї та Тайвані вивезення капіталу у підприємницькій формі у 1990 р.перевищувало його ввезення, що характерно, як правило, для промислове розвиненихкраїн [26, с.100].
Ще одна складова взаємин промислове розвиненихдержав і країн, що розвиваються, у системі світової економіки, — це міжнароднафінансова допомога слаборозвиненим країнам «третього світу».
За даними аналітиків МВФ, у 1994 р. усвіті на офіційну допомогу по урядових каналах було виділено 56 млрд. дол.Порівняно з 1990 р., коли сприяння з боку ПРК країнам, що розвиваються, досяглосвого максимуму, ця цифра зменшилася на 12 млрд. дол. Допомога з боку країнОрганізації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР) становить всього 0,3%їхнього сукупного валового національного продукту (мета, поставлена ООН, — 0,7%) [26, с.102].
Також великого значення у рості обсягупослуг грає розвиток транспортні послуги, розширення видів транспорту талогістичних шляхів. Провідні позиції за рівнем розвитку тасоціально-економічною організацією функціонування транспортної інфраструктуризаймають індустріально розвинені країни, які представляють перший типтранспортних систем. Їх частка у світовому вантажообігу становить більше 70%.Другий тип транспортних систем представляють країни, в тому числі нові індустріальнідержави. Третій тип транспортних систем функціонує в країнах з перехідноюекономікою.
Інтеграційні процеси в Європі почалисявнаслідок політичних змін у міжнародному ландшафті, але подальший розвиток цихпроцесів відбувся вже значною мірою у відповідь на виклики глобалізації,зокрема, метою підвищення конкурентоспроможності країн-членів ЄС ту убезпеченняїх від негативних наслідків глобалізаційних процесів. Відповідно, регіональніутворення можуть бути ефективним засобом регулювання та структурування сучаснихглобалізованих міжнародних економічних відносин.
Висновки до розділу 2
Отже у другому розділі ми з’ясували, що Міжнародний ринокпослуг складається з: послуг фрахту; інших транспортних послуг; туризму; іншихпослуг, що надають державні організації (банківські, страхові, біржові,посередницькі, експорт технологій тощо); інших послуг, що надаються приватнимсектором. Основну роль в міжнародній торгівлі послуг грають туризм татранспортні послуги. Оцінку розвиненості країни часто зводять до оцінкидохідності сектору послуг. Є країни, в яких сфера послуг дає до 60% ВНП і вище.
Підготовкою угод з питань торгівлі послугами займаютьсяспеціалізовані міжурядові організації, наприклад ІКАО (Організація міжнародноїцивільної авіації), ІМО (Міжнародна морська організація), ВОТ (Всесвітня організаціяз туризму) та ін. Усе біль важливе місце питанням регулювання ринку послуг відводитьсяу роботі такої найвідомішої організації, як ООН (Організація Об’єднаних Націй)і спеціалізованих структурних підрозділів, що входять до її складу, таких якЕКОСОР (Економічна і соціальна рада), ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі ірозвитку), ЮНСІТРАЛ (Комісія ООН з прав Міжнародної торгівлі) та ін. Важливийвнесок у регулювання вищезгаданої сфери вносять також Міжнародна торговапалата, Міжнародний валютний фонд (МВФ), Група Світового банку та великакількість інших організацій. Однак найбільш потужною і широкою за сфероюсистемою глобального регулювання торгівлі послугами є ГАТС/СОТ.
В останній період міжнародна торгівля послугами придбалаважливе значення в умовах інтеграційних процесів. Найважливіше значення урозвитку цих процесів має розвиток транспортної інфраструктури, логістичнихланцюгів та фінансового ринку, ринку факторингових та форфейтингових послуг.Велике значення також має розширення ринку лізингових послуг. Найбільший розвитокцих послуг мають постіндустріальні країни.
В наступному розділі ми розглянемо роль і місто України уміжнародному ринку послуг.
3. УКРАЇНА В МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ ПОСЛУГАМИ
3.1 Передумови вступу України до Світової організації торгівлі
З перших днів здобуття Україною незалежності уряд нашоїдержави здійснює послідовну політику входження в міжнародне співтовариство. Іна цьому шляху надзвичайно важливим завданням є формування нового торговельногорежиму, інтегрованого у світовий економічний простір.
Зважаючи на те, що в сфері реформування економіки нашоїдержави першочерговим є вирішення питань поглиблення структурної перебудови промисловоговиробництва, пожвавлення інвестиційних процесів, підвищення ефективностізовнішньоекономічної діяльності, основними пріоритетами є:
— підтримка вітчизняних товаровиробників шляхом використанняможливостей міжнародно-правового механізму захисту їх інтересів як навітчизняному, так і на світовому ринках;
— прискорення економічних реформ шляхом гармонізаціїекономічного законодавства відповідно до загальновизнаних міжнароднихстандартів;
— взаємне зменшення технічних бар'єрів у торгівлі зпровідними торговельними партнерами України.
Одним із шляхів забезпечення вищезгаданих пріоритетів маєстати повноправне членство України в міжнародній торговельній системі,найвпливовішим інститутом якої є Світова організація торгівлі (СОТ).
Сучасні процеси глобалізації вимагають від України якомогаактивнішого входження в міжнародну торговельну систему. В ситуації, колиекспорт є одним з найважливіших важелів розвитку окремих галузей національноїекономіки, стає дедалі очевидніше, що неможливо ефективно діяти в системіміжнародної торгівлі, не маючи повноправного членства у Світовій організаціїторгівлі.
І в цій ситуації певна невідповідність нашого законодавстванормам СОТ призводить до того, що Україна опиняється на узбіччі світовихпотоків товарів, послуг, інвестицій.
Натомість членство в СОТ, яку часто називають“торговельно-економічною ООН”, надасть Україні значні економічні переваги,зокрема [55, с. 89]:
1) Суттєве зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступуукраїнських товарів практично на всі світові ринки дасть змогу збільшити експортвітчизняної продукції
2) Підвищення ефективності структури експорту за рахунокрозвитку виробництва високотехнологічної наукомісткої продукції.
3) Одночасне поліпшення умов торгівлі з 135 країнами світу,на долю яких припадав понад 90% світової торгівлі. Приєднання до системиГАТТ/СОТ дасть можливість одержати режим найбільшого сприяння у торговельномупросторі всіх країн-членів СОТ.
4) Членство в СОТ забезпечує справедливе розв'язанняторговельних спорів. Навіть країна з невеликим потенціалом у міжнароднійторгівлі може розраховувати на справедливий розгляд та розв'язання потенційнихторговельних спорів з великими торговельними партнерами.
5) Вступ до СОТ пов'язаний із системною трансформацієюукраїнського економічного законодавства відповідно до принципів, норм істандартів СОТ, що довели свою ефективність протягом десятиріч унайрозвиненіших країнах світу.
6) Вирішуючи питання щодо темпів приєднання України досистеми СОТ, слід пам'ятати, що наш основний торговельно-економічний партнерРосія та інші країни СНД також перебувають на шляху вступу у Світовуорганізацію торгівлі. В умовах, коли Росія та Україна будуть розвивати торгівлюв міжнародно-правових рамках СОТ, виграватимуть обидві сторони.
7) Членство в СОТ має стати ще одним потужним інструментомзахисту національних виробників від недобросовісного імпорту.
На сьогоднішній день, вступ України доСОТ є одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики України і розглядаєтьсяяк системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньоїторгівлі, створення передбачуваного та прозорого середовища для залученняіноземних інвестицій, що відповідає національним інтересам України. На початку2005 року Президент проголосив вступ України до Світової організації торгівліодним із першочергових пріоритетів зовнішньоекономічної політики на 2005 рік.Членство в СОТ є також умовою Європейської комісії для початку переговорів щодостворення спільної торгівельної зони. Очікується, що Україна вступить до СОТ вчервні 2007 року.
Загалом процес вступу України до СОТпередбачає дві головні складові:
· проведеннядвосторонніх та багатосторонніх переговорів та підписання угод з доступу доринків товарів та послуг з країнами-членами Робочої групи СОТ;
· гармонізаціязаконодавства України відповідно до вимог угод СОТ.
Процес приєднання України до системиГАТТ/СОТ розпочався 17 грудня 1993 року, коли було прийнято рішення простворення Робочої групи (РГ) з розгляду заявки України щодо приєднання доГАТТ/СОТ.
Наступним кроком, відповідно допроцедури приєднання, стало подання на розгляд Робочої групи 28 червня 1994року Меморандуму про зовнішньоторговельний режим України. Після ознайомленнячленів РГ з Меморандумом та завершення етапу запитань та відповідей розпочалисяпереговори про вступ у багатосторонньому форматі. З того часу відбулосяшістнадцять офіційних засідань РГ (останнє – у червні 2006 року), а з 1997 рокурозпочався процес двосторонніх переговорів з країнами-членами РГ. В цілому доскладу РГ з розгляду заявки України щодо приєднання до СОТ входить 42 країни(країни ЄС ведуть переговори як один учасник РГ) [55, с. 129].
За станом на 16 березня 2007 рокупідписано 49 двосторонніх протоколів з країнами-членами СОТ. Завершенопереговори з більшістю країн-членів РГ щодо доступу до ринку послуг.
/>У2003 — 2006 рр. було значно активізовано переговорний процес між Україною доСОТ. Зокрема, протягом цього періоду було забезпечено: проведення 7-ти засіданьРобочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ; проведення двосторонніхпереговорів з 35 країнами-членами СОТ.
Протягом 2003–2006 років підписано 35 з49 двосторонніх протоколів з доступу до ринків товарів та послуг [55, с. 109]:
- у 2003році (11) з Бразилією, Болгарією, Естонією, ЄС, Ізраїлем, Кубою, Польщею,Словаччиною, Таїландом, Чехією, Угорщиною;
- у 2004році (10) з Аргентиною, Гондурасом, Домініканською Республікою, Литвою,Малайзією, Монголією, Парагваєм, Туреччиною, Швейцарією, Шрі-Ланкою;
- у 2005році (9) з Сальвадором, Молдовою, Норвегією, Індонезією, Японією, Ісландією,Хорватією, Еквадором та Китаєм;
- у 2006році (5 протоколів) з США, Панамою, Австралією, Єгиптом та Колумбією.
Також завершено переговори із Перу,Вірменією та Тайванем. Тривають переговори з Киргизстаном.
Протягом 2005 — 2006 рр. було вирішенонизку проблемних питань, які уповільнювали переговори між Україною та РГ СОТ[55, с. 109].
Зокрема, було:
- усунутоподаткові пільги, що надавались окремим підприємствам промисловості;
- встановленооднакові ставки акцизного збору на вітчизняні та імпортні транспортні засобивідповідно до принципу національного режиму;
- усуненозвільнення від ПДВ та податку на прибуток, платежів у Державний інноваційнийфонд, від ПДВ та митних зборів на імпорт сировини, матеріалів, обладнання татоварів (не вироблених в Україні), які призначались для використання в межахтехнологічних парків;
- усуненопільги у спеціальних економічних зонах та особливі режими для інвестиційноїдіяльності. Зокрема, всі звільнення від сплати мита на імпорт, ПДВ, акцизнихзборів, квот та ліцензій, податку на прибуток, платежів у фонд соціальногострахування безробіття, збору у Державний інноваційний фонд та обов’язковогопродажу валютних надходжень;
- скасовановимогу продажу Національному банку України 50% валютної виручки суб’єктамизовнішньоекономічної діяльності при реалізації зовнішньоторговельнихконтрактів;
- скасованодискримінаційний підхід до іноземних компаній щодо використання податковихвекселів при розрахунках з бюджетом;
- скасованорежим ліцензування і квотування експорту деяких видів продукції;
- встановленофіксовану плату за видачу експортних ліцензій, що відповідає вартості наданнязазначеної послуги замість плати в адвалерному еквіваленті до вартості контракту;
Вступ України до СОТ дав би змогу зменшити вартістьукраїнських товарів на польському ринку в середньому на 10 — 15%, а натурецькому — на 7 — 12% [55, с. 180].
Проблема підвищення конкурентоспроможності національноїекономіки в умовах приєднання у стратегічній перспективі України до ЄС повиннавирішуватися шляхом здійснення політики багатовекторної, різношвидкісної різнорівневоїінтеграції як на макро- так і на мікрорівнях, виходячи з наявних і створюванихдодаткових конкурентних переваг. Основу цієї політики має становитибігравітаційна модель, яка дає змогу використати певні позитивні сторониєвразійського вектору інтеграції при збереженні і домінуванні європейськоговектора, який у довгостроковій перспективі має забезпечити досягнення Україноюсвоєї стратегічної мети – вступу до Європейського Союзу.
В сучасних умовах розвитку світогосподарських процесівперспективним стає розробка механізму підвищення ефективності інтеграційнихфакторів конкурентоспроможності економіки України.
3.2 Аналіз динаміки міжнародної торгівлі послугами України
Розглянемо тенденції міжнародної торгівлі за данимистатистичних даних. Як ми можемо бачити із додатків 1 – 5 та графіків на рис.3.1, 3.3 спостерігається зріст статей експорту та імпорту у періоді із 2002 по2006 роки. Обсяги експорту України із країнами СНД звеличилися із 2430,10млн.дол. США у 2002 році до 3451,30 млн.дол. США у 2006 році, тобто темпприросту експорту за п’ять років 42,02% [37, с. 89].
Обсяги експорту із інших країн світу звеличились за п’ятьроків із 1625,20 млн.дол. США у 2002 році до 4054,20 млн.дол. США у 2006 році,тобто темп приросту за п’ять років 149,46%.
За п’ять років відбулись і структурні зміни. Так у 2002 роціекспорт до країн СНД ставив 59,9% від загальної величини імпорту. У 2006 роцівеличина експорту до країн СНД ставив 46,0% (рис. 3.2). Тобто ми бачимо зап’ять років структурне зменшення експорту послуг до країн СНД 13,9% [37, с.90].
/>/>/>/>/>/>/>
2002 2003 2004 2005 2006 Роки
Рис. 3.1. Динаміка розвитку експорту послуг України за п’ятьроків (розроблено автором на основі даних додатку 1)
Експорт до інших країн звеличився. Це може свідчити прозростання орієнтації України до Європейського співтовариства. В загалом цезвеличення відбулося за рахунок транспортних та туристичних послуг.
/>
Рис. 3.2. Структура експорту послуг у 2006 році (розробленоавтором на основі даних додатку 1)
Обсяги імпорту за п’ять років також звеличилися (додатки 1 –5 та рис. 3.4). Маємо по СНД ріст із 295,6 млн.дол. США у 2002 році до 702,3млн.дол.США, тобто темп росту 237,6%. По іншим країнам рост із 896,0 млн.дол. у2002 році до 3110,1 млн.дол. у 2006 році, тобто темп росту 347,1%. (данні наоснові даних додатку 1 [34])
/>/>/>/>/>/>/>
2002 2003 2004 2005 2006 Роки
Рис. 3.3. Динаміка розвитку імпорту послуг України за п’ятьроків (розроблено автором на основі даних додатку 1)
Також відбулися і структурні зміни У 2002 році імпорт докраїн СНД у структурі загального імпорту складав 24,8%, 2006 році – 18,6% (рис.3.4). Отже структурна зміна у бік інших країн 6,2%. Відбувається переорієнтаціяУкраїни у бік Європейського співтовариства.
/>
Рис. 3.4. Структура імпорту у 2006 році
Розглянемо, які з країн являються найбільшими імпортерами таекспортерами послуг. Найбільшими країнами експорту для України є Великобританія(9,6% від загальних підсумків), Швейцарія (8,9%), Кіпр (8,0%), США (7,8%) таНімеччина (6,3%). Найбільшими імпортерами для України є Великобританія (17,4%),Швейцарія (5,2%), Кіпр (9,0%), США (8,9%) та Німеччина (7,8%) (данні на основі данихдодатку 1 [34]).
У наступному підрозділі ми розглянемо за рахунок яких видівпослуг ведеться торгівля України.
3.3 Тенденції розвитку окремих видів послуг в Україні
Розглянемо структуру українського ринку послуг та тенденціїрозвитку окремих видів послуг (додатки 6 — 10).
Як бачимо з додатків, найважливішу частину у структуріторгівлі послугами мають транспортні послуги. Ми спостерігаємо стійкий зріст якстатей експорту так і імпорту. Але все ж таки експорт переважає у загальномуобсязі транспортних послуг (рис 3.4).
За період із 2002 року по 2006 ми маємо темп росту експортутранспортних послуг 158,2% при загальному темпу росту ринку послуг 185,1%. Отжевідбулися структурні зрушення. Це пов’язано із структурним ростом таких статейпослуг, як туристичні послуги. У таблиці 3.1 ми можемо більш детально розглянутивантажообіг за видами транспорту.
/>/>/>
2002 2003 2004 2005 2006 Роки
Рис. 3.4. Темпи росту транспортних послуг
Найбільшу частку у експорті транспортних послуг займаєтрупопровідний, залізничний, морський та авіаційний. У імпорті переважаєзалізничний, авіаційний та морський транспорт.
Табл. 3.1.
Відправлення (перевезення) вантажів за видами транспорту,тис. тон* Роки залізничний: відправлення залізничний: перевезення морський річковий
автомо-
більний авіаційний
трубопро-
відний 2002 313096,6 370199,1 8231,6 6969,8 977268,8 26,9 218447,7 2003 330187,8 392592,0 8785,7 7608,3 947263,8 90,3 201274,6 2004 363364,8 445534,7 8851,4 9974,9 973283,0 148,4 216699,9 2005 388295,0 462367,6 8793,6 11858,5 1027396,3 101,0 220927,0 2006 379926,7 450277,3 8575,2 12868,6 1120715,3 126,3 212556,8
* — Джерело — [50, с. 120]
Одним із основних чинників, що впливають на розвитокавтомобільного транспорту, є відсутність на ринку автопідприємств державноїформи власності. У той же час, цей сектор ринку залишається достатньо відкритим,що сприяє утвердженню конкурентного середовища, підвищенню рівня якостітранспортних послуг при перевезенні вантажів та пасажирів автомобільнимтранспортом.
Постійно проводиться робота щодо встановлення взаємовідносину міжнародному автомобільному сполученні. Зокрема, у вересні 2005 р. Україна приєдналасьдо ЄУТР (Закон від 07.09.05 № 2819 “Про приєднання України до Європейськоїугоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільніперевезення”).
Кількість перевезень вантажів автомобільним транспортом уміжнародному сполученні (за даними Мінтрансзв’язку) у 2005 р. зросла на 13,7%.Разом з тим, конкурентоспроможність українських перевізників обмежується дефіцитомдозволів на міжнародні автомобільні перевезення за окремими напрямками інедосконалим механізмом їхнього розподілу між перевізниками.
На 2006 р. повністю вирішено проблему забезпеченняукраїнських перевізників дозволами на виконання міжнародних автоперевезень з 43країнами — Україна отримала 1436 дозволів ЄКМТ (Європейської КонференціїМіністрів Транспорту), що на 59,4% більше ніж у 2005 році.
Серед рухомого складу перевізників України, членів АсМАП(Асоціації міжнародних автомобільних перевізників), 9,5% відповідають вимогамЄвро-1; 46,8% — Євро-2; 14,2% — Євро-3. Досить важливу частину у експорті таімпорті послуг займають туристичні послуги. У 2002-му році ми спостерігаємо2,5% у експорті та 4,2% у імпорті; у 2006-му році ми спостерігаємо 3,3% та 6,0%відповідно. У таблиці 3.2 ми спостерігаємо загальні туристичні потоки в Україні[58., c. 23].
Динаміка туристичного потоку зазначена у таблиці 3.2. Ізданих таблиці ми бачимо, з року в рік як кількість громадян України, яківиїзжають за кордон, так і кількість іноземних туристів з року в рікзвеличується. Але за останні роки кількість туристів, обслугованих суб'єктамитуристичної діяльності України зменшилася.
Це пов’язано с недостатньо розвинутою туристичноюінфраструктурою України та неспроможністю сприйняти численні туристичні потоки.Крім того це пов’язано із екологічними негараздами кримського півострова.
Таблиця 3.2.
Туристичні потоки, осібРоки
Кількість
громадян
України, які
виїжджали
за кордон –
усього*
Кількість іноземних
громадян, які відвідали Україну
— усього*
Кількість туристів,
обслугованих суб'єктами туристичної діяльності України
– усього** Із загальної кількості туристів:**
Іноземні
туристи
туристи-громадяни
України,
які виїжджали за кордон
Внутрішні
туристи
Кількість
екскурсантів** 2002 14729444 10516665 2265317 417729 302632 1544956 1991688 2003 14794932 12513883 2856983 590641 344 332 1922010 2690810 2004 15487571 15629213 1890370 436311 441798 1012261 1502031 2005 16453704 17630760 1825649 326389 566942 932318 1704562 2006 16875256 18935775
* Включно з одноденними відвідувачами (за даними АдміністраціїДержприкордонслужби України)
** — Джерело — [50, с. 120]
На жаль, з численного потоку туристів, що приїжджаютьсьогодні до нас, туристичними компаніями обслуговуються всього частина. Тому доводитьсязайматися й розвитком інфраструктури, і рекламно-інформаційною роботою. Ранішеніхто ні копійки не виділяв на рекламно-інформаційну діяльність. Зараз на цімети в бюджеті заплановані 3 млн. дол. США. Звичайно, це дуже мало в порівнянніз іншими державами. Так, Туреччина виділяє 100 млн. дол. США. Потрібнопроводити виставки, організовувати прес-тури. Причому не тільки для іноземнихжурналістів, але й для вітчизняних, показувати їм свою країну. Все це робиться.Але, звичайно, не в тих масштабах, у яких хотілося б.
У нас є Національна рада по туризму, Рада туристичнихгромадських організацій. Наприклад, гостурадміністрація може компенсувати 50%видатків компаній, пов'язаних з участю у виставці.
Можливе застосування в Україні досвіду Туреччини по створеннютуристичної інфраструктури й залученню туристів, де у свій час були створеніумови, сприятливі механізми, які сприяли будівництву готелів і розвиткуінфраструктури. Дуже важливу частину у загальній частині торгівлі послугамимають рiзноманітнi дiловi, професiйнi татехнiчнi послуги. Їх структурна частину у загальному імпорті виросла із 15,0% у2006 р. до 18,4%, тобто темп росту за п’ять років 122,7%. У експорті із 5,7% у2006 р. доля цих видів послуг виросла до 11,3% у 2006 р., тобто темп росту198,2%. Також ми бачимо, що Україна за п’ять років підвищила показники уторгівлі діловими послугами [58., c. 23].
Висновки до розділу 3
Отже, як ми визначили у третьому розділі, на сьогоднішнійдень, вступ України до СОТ є одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політикиУкраїни і розглядається як системний фактор розвитку національної економіки,лібералізації зовнішньої торгівлі, створення передбачуваного та прозорогосередовища для залучення іноземних інвестицій, що відповідає національнимінтересам України.
Світовий досвід свідчить, що членство в СОТ стає визначальнимчинником стабільного та передбачуваного розвитку економіки більшості країн.Непрямі загальноекономічні наслідки від реформування зовнішньоторговельногорежиму та набуття Україною членства в СОТ сприятимуть сталому економічному,розвитку за рахунок забезпечення доступу до світових ринків товарів, робіт іпослуг, отримання відповідних прав для захисту своїх інтересів на цих ринках.
Таким чином, вступ України до Світової організації торгівліпозитивно позначиться передусім на прибутках національного товаровиробника, що,в свою чергу, сприятиме подальшим перетворенням в економіці України.
Отже, приєднуватися до системи СОТ треба, використовуючи тіпереваги, які при цьому можуть бути отримані, і шукаючи механізм поступовогопереведення власного виробництва в інший режим господарсько — економічногофункціонування.
Регулювання міжнародної торгівлі послугами має певнуспецифіку. Це пов’язано з тим, що послуги, які відрізняються крайньою розмаїтістюформ і змісту, утворюють єдиний ринок, якому властиві не загальні риси, азагальні тенденції, які надають можливість регулювати його на глобальному рівнінавіть із урахуванням нових моментів у його розвитку. Через ці причинидослідження системи регулювання та функціонування світового ринку послуг вумовах глобалізації має не лише теоретичне, а й практичне значення.
ВИСНОВКИ
Міжнародний ринок послуг представлений понад 600 видамипослуг, найпоширенішими серед яких є: торгівля транспортними послугами замежами національних кордонів; торгівля туристичними послугами; послугипоштового, кур’єрського, телефонного, телеграфного зв’язку між резидентами танерезидентами; будівництво (об’єкти за кордоном, що здійснені на тимчасовій основірезидентами); страхування (нерезидентів страховими компаніями-резидентами);фінансові послуги; комп’ютерні та інформаційні послуги; роялті та ліцензійніпослуги; франчайзинг; лізинг; інжиніринг; управлінський контракт
Впродовж останніх п’яти років ми можемо спостерігати значний зрістусіх статей послуг. Найбільшу частину у загальній структурі послуг займаютьміжнародні транспортні послуги.
У роботі було досліджено основні види міжнародних послуг, їхрозвиток і географічна структура, ринок послуг в Україні та тенденції його розвитку.Ми визначили, що розвиток ринку послуг є однією із загальних рис процесів інтернаціоналізаціїта глобалізації.
Ринок послуг в Україні не настільки розвинутий, як упостіндустріальних країнах. Багато проблем повстає на шляху розвитку ринку.Серед них – не достатньо розвинута інфраструктура ринку, екологічні таекономічні проблеми, нестабільне політичне становище.
Останній час звеличується доля таких послуг, як різного родубізнес-послуги, послуги зв’язку, туристичні послуги. Але для ефективного функціонуваннята розвитку туристичних послуг дуже важлива розвита туристична інфраструктурата підтримка з боку уряду та місцевих органів.
У зв’язку із недавнім виграшем України у жеребкуванністосовно проведення чемпіонату Європи у 2012 році мають бути вирішені проблемисервісного обслуговування, транспортної та туристичних інфраструктур.
Комплекс усіх цих заходів має бути вирішальним у розвиткуринку послуг в Україні на шляху до Світової організації торгівлі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. ЗаконУкраїни «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91. № 959-ХІІ– Закон про ЗЕД.
2. Митнийкодекс України: Чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 1 верес.2005 р.: (відповідає офіц. текстові). – К.: Вид. Паливода А. В., 2005. – 160 с.– (Кодекси України).
3. АзарянЕ.М., Шубин А.А. Жукова Н.Л. Международный маркетинг. Под ред. д-ра экон. Наук,проф. Азарян Е.М. К.: НМЦВО МОиН Украины, Студцентр, 2005, — 344 с.
4. БагроваІ.В. Редіна Н.І. Власик О.О. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручникдля вузів / За ред… Багрової І.В. – К.: Центр навч.літ. – 2004. – 580 с.
5. ВасиленкоЮ. “Роль зовнішньої торгівлі у платіжному балансі Україна”. Вісник НБУ. – 1999,№9.
6. ВороноваЄ.М., Мазаріні А.Л. “Експортний потенціал та розвиток зовнішньої торгівліУкраїни // Конспект лекцій – К., 1994р.
7. ГребенюкО.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Підручник. – Київ: Центрнавчальної літератури, 2004. – 384 с.
8. ГордеевГ.Д. Иванова Л.Я. и др. Внешнеэкономическая деятельность предприятия. Основы: Учебникдля вузов.; под ред. Проф… Стровского Л.Е. М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1996. –408 с.
9. Державнийкомітет статистики www.ukrstat.gov.ua
10. Дідівський М.І.Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навч. посіб. – К.: Знання, — 2006.– 462 с.
11. Доронин И., Загашвили В.,Приписнов В. Мироваяхозяйственная конъюнктура в 2000- 2001 г. // Мировая экономика и международныеотношения. – 2001. – № 8. – С. 19.
12. Дяченко А.В. Контрактиміжнародної купівлі-продажу. – К.: УМЦ „Бета”, 1991, — 108 с.
13. Елагин В.Т.Внешнеэкономическая деятельность предприятий. – К.: КМУГА, 1998. – 136 с.
14. Кириченко А.В., Шевчук В.Я.,Мазарук А.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Підручник / К.:Знання, 2005. – 493 с.
15. КозакЮ.Г., Логвинова Н.С., Сіваченко І.Ю. Зовнішньоекономічна діяльністьпідприємств: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: ЦНЛ, 2006. – 792с.
16. Козик. Міжнародні економічні відносини. – Львів, 1999 р.
17. Костина К.В. Система регулювання торгівлі послугами наглобальному рівні/Зовнішня торгівля: право та економіка. — №1/2007. – с. 41-47.
18. Кредисов А.И., БерезовченкоС.Н., Волошин В.В. и др. Управление внешнеэкономической деятельностью: Учеб.пособие / Под общ. ред. А.И. Кредитова. – К., 1996.
19. Кудлай В.Г. Особливостіекспортно-імпортної діяльності у зовнішньоекономічної діяльностіУкраїни//Економіка. Фінанси. Право. – 2006. — №3. – с. 3-9.
20. Кузьминський Ю.А. Облік тааналіз зовнішньоекономічної діяльності: Навч.-метод. посібник. – К.: КНЕУ,2001. – 179 с.
21. Левада А.Н. Експорт-імпортпромислових товарів України у І півріччі 2005 р.// Діловий вісник.- 2005. — №9,- с.11.
22. Левковець П.Р. Міжнародніперевезення і транспортне право. – К.: „Арістей”, 2005. – 140 с.
23. Ломакин В.К. Мироваяэкономика. М.: Финансы. 1999 г.
24. Лугінін О.Є. Статистиканаціональної економіки та світового господарства: Навч. посіб./ Лугінін О.Є.,Фомішин С.В. – К.: ЦНЛ, 2006. – 502 с.
25. Луць О.В.Контракти у підприємницькій діяльності. – К.: Юрінком Інтер, 2001 – 560 с.
26. Мазаракі А.А. Світовий ринок товарів та послуг: товарнаструктура – К.: 1996р. – 206 с.
27. Макогон Ю.В.Внешнеэкономическая деятельность: организация, управление, прогнозирование:Учебник. – Донецк: Альфа-пресс, 2004. – 344 с.
28. Мережко О.О. Право міжнароднихдоговорів: сучасні проблеми теорії та практики: Монографія. – К.: Таксон, 2002.– 344 с.
29. Мескон М., Альберт М.,Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 2002. – 704 с.
30. Новицький В.С., Пашко П.В.Міжнародна економічна діяльність України: Підручн. – КНЕУ, 2003. – 948 с.
31. Осика С.Г. Універсальніміжнародно-правові засади регулювання демпінгового імпорту: Монографія. – К.:Центр дослідження СОТ, розвитку торгового права і практики, 2005. – 256 с. 45.
32. Парахонський Б.О., Місце тароль України у сучасному геополітичному просторі // www.niss.gov.ua.
33. Парахонський Б.О., ГончаренкоО.М., Стан і перспективи СНД // www.niss.gov.ua.
34. Підсумки зовнішньоекономічнихвідносин з країнами Європейського Союзу за 2002 — 2006 роки // www.kmu.gov.ua.
35. Покрещук О.О. Правоверегулювання міжнародної торгівлі у контексті норм і правил ГАТТ/СОТ:Монографія. – К: Зовнішня торгівля, 2003. – 512 с.
36. Попов В.М.Внешнеэкономическая деятельность фирмы: Особенности менеджмента и маркетинга:Учеб. пособие. – 3-е узд., доп. – М.: Ось-89, 2000. – 288 с.
37. Романенко С.И. Импортнаяэкспансия Европы в Украину // Інвестиції: практика та досвід. – 2006.Тернопіль: Економічна думка. 2004. – 416 с.
38. Румянцев А.П., Климко Г.Н.,Рокоча В.В., та ін. Міжнародна економіка: підручник – 3-тє вид., перероб. ідоп. – К.: Знання, 2006. – 479 с.
39. СеменовЛ.Д. Международные экономические отношения. – М.: 1998 г. – 302 c.
40. Сиденко В., Ще раз провідносини України з ЄврАзЕС // Дзеркало тижня // № 20 (395), 1 — 7 червня, 2002року.
41. Солошенко Л.В.Внешнеэкономическая деятельность: организация и документальное оформление. – Х.– Фактор, 2001. – 173 с.
42. Соколенко С.І. Глобалізація іекономіка України. – К.: Логос, 1999.
43. Страны мира: Краткийполит.-экон. справочник. — М.: Политиздат. 1989.
44. Стрекаль О.В., КраїниЗахідної Європи та проблеми європейської інтеграції // www.niss.gov.ua.
45. Сухарський В.С., СухарськийВ.В., Охота В.І., Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: теорія,методологія, практика. Навчальний посібник (курс лекцій). Тернопіль: Астон,2005. – 464 с.
46. Томпсон А.А., Стрикленд III,А. Дж. Стратегический менеджмент: концепции и ситуации: 12-е издание: Пер. сангл. — М.: ИНФРА-М, 2005 – 928 с.
47. Україна на ринкуЄвропейського Союзу (Аналітична доповідь Центру Разумкова) // Національнабезпека і оборона // №11 (47), 2003.
48. Україна та ЄвразійськеЕкономічне Співтовариство: інтеграція чи співробітництво? (Аналітична доповідьЦентру Разумкова) // Національна безпека і оборона // №12 (36), 2002.
49. Фомін І.В. До питаннявдосконалення системи тарифного регулювання імпорту в Україні // ЕкономікаУкраїни. – 2005. — №10. – с. 25-33.
50. Фомишин С.В. Международныеэкономические отношения на рубеже тысячелетий: Учебное пособие / — Херсон: Олдиплюс, 2002, — 560с.; ил.
51. Внешнеэкономическаядеятельность: Новая бухгалтерия/декабрь 2004.– 128 с.
52. Внешнеэкономические операции:Новая бухгалтерия / март 2005. – 144 с.
53. Чужиков В.І. Економіказабіжних країн: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. – 308 с.
54. ЧумакВ.М., Нікішенко С.О., Проблема перспективного партнерства України у регіонахДалекого Сходу та Південно-Східної Азії // www.niisp.gov.ua
55. ЧупринаО.Б. Історія розвитку інтеграційних процесів в Європі та аналіз їхвзаємозв’язку з процесами глобалізації /Зовнішня торгівля: право та економіка.- №1/2007. – с. 41-47.
56. Школа І.М., Козьменко В.М.“Міжнародні економічні відносини “Червона “Рута” 1996 ст.146-160.
57. Щербина Л.В. Експорт таімпорт товарів: особливості податкового і бухгалтерського обліку // Баланс. –2006. -№33. – с. 51-53.
58. Экономическое партнерсвоУкраины со странами Евросоюза в 2002 -2005 годах // Обзор украинского рынка //№5 (57), 2003.
59. Яремко Л.А. Імпорт та йоговплив на макроекономічні процеси // Фінанси України. – 2005. — №7.-с. 75-82.
60. World Development Report 2000/2001: AHacking Poverty, table 21, WB, Washington, 2001.
61. World Investment Report 2002:Transnational Corporations and Export Competitiveness, New York and Gеneva.2002.
ДОДАТОК 1
Таблиця 1.1.
Географічна структура зовнішньоїторгівлі послугами за 2002 рік*Країни Експорт Імпорт Сальдо
млн.дол.
США у % до 2001р.
млн.дол.
США у % до 2001р. Країни СНД 2430,1 112,9 295,6 126,9 2134,5 Інші країни світу 1625,2 116,7 896,0 98,0 729,2 Австрiя 57,0 113,3 27,5 147,2 29,5 Багами 9,1 220,0 2,6 139,4 6,5 Бельгiя 72,4 93,8 14,4 94,2 58,0 Болгарiя 36,5 115,3 5,5 113,1 31,0 Вiргiнськi острови (Брит.) 36,6 260,0 9,6 360,0 27,0 Грецiя 44,3 105,9 6,2 80,1 38,1 Єгипет 12,8 220,0 3,4 190,0 9,4 Iзраїль 21,7 118,7 12,8 137,5 8,9 Iндiя 26,0 100,1 1,1 57,5 24,9 Iрландiя 12,4 49,3 2,7 120,0 9,7 Iспанiя 11,0 99,3 3,9 83,7 7,1 Iталiя 38,2 114,2 6,7 68,7 31,5 Кiпр 68,5 94,7 13,8 113,7 54,7 Канада 7,2 98,6 15,2 93,2 -8,0 Китай 14,4 93,9 2,1 110,2 12,3 Латвiя 14,4 122,9 6,4 31,8 8,0 Литва 16,2 140,8 3,5 160,0 12,7 Мальта 40,1 105,6 0,7 88,2 39,4 Об’єднані Арабські Емірати 7,2 105,5 1,9 102,3 5,4 Нiдерланди 39,2 146,7 22,4 82,3 16,8 Нiмеччина 107,8 101,6 58,0 91,8 49,8 Норвегiя 9,4 110,7 2,2 180,0 7,2 Панама 12,4 115,0 1,2 460,0 11,2 Польща 29,7 105,1 32,1 94,1 -2,4 Сiрiйська Арабська Республiка 8,0 31,5 1,0 96,4 7,0 Словаччина 52,0 490,0 13,9 220,0 38,1 Великобританія 217,0 160,0 100,3 113,3 116,7 Сполученi Штати Америки 134,1 108,1 210,0 75,4 -75,9 Туреччина 42,2 113,7 16,3 128,1 25,9 Угорщина 39,4 142,0 8,2 94,7 31,2 Фінляндія 7,6 230,0 3,1 149,6 4,5 Францiя 35,1 135,6 11,0 51,8 24,1 Чеська Республiка 7,8 112,2 17,7 290,0 -9,9 Швейцарiя 54,5 106,7 25,5 122,7 29,0 Швецiя 7,1 160,0 22,2 190,0 -15,1 Всього 4055,3 114,4 1191,6 103,8 2863,7
* — Джерело — [34].
Таблиця 1.2
Географічна структура зовнішньої торгівлі послугами за 2003рік*Країни Експорт Імпорт Сальдо
млн.дол.
США
у % до
2002р.
млн.дол.
США
у % до
2002р. Країни СНД 2323,5 95,6 336,7 113,9 1986,8 Iншi краiни свiту 1924,5 118,4 1051,7 117,4 872,8 Австрiя 79,5 139,5 31,9 116,1 47,6 Алжир 6,1 170,0 0,6 126,9 5,5 Багами 6,1 67,2 2,2 85,4 3,9 Белiз 6,5 190,0 0,0 530,0 6,5 Бельґiя 98,7 136,3 20,5 142,4 78,2 Болґарiя 24,6 67,3 5,6 101,0 19,0 Вiрґiнськi Острови 23,0 62,9 2,8 28,8 20,2 Грецiя 51,6 116,6 5,1 81,4 46,5 Данiя 4,9 110,4 7,8 180,0 -2,9 Естонiя 4,4 74,4 4,6 115,4 -0,2 Єгипет 12,2 95,5 6,5 190,0 5,7 Iзраїль 24,9 114,4 14,0 109,1 10,9 Iндiя 15,0 57,5 1,4 127,0 13,6 Iрландiя 21,0 170,0 3,1 116,5 17,9 Iспанiя 16,1 146,4 5,3 133,8 10,8 Iталiя 45,0 117,8 12,8 190,0 32,2 Канада 13,3 180,0 18,3 119,9 -5,0 Кiпр 114,7 170,0 24,5 180,0 90,2 Китай 18,7 129,8 1,7 83,1 17,0 Латвiя 20,2 140,7 20,4 320,0 -0,2 Лiван 8,7 86,2 0,8 94,4 7,9 Литва 9,3 57,6 19,0 540,0 -9,7 Мальта 43,7 108,8 1,0 129,2 42,7 Oб’єднанi Арабськi Емiрати 8,9 122,3 2,7 140,2 6,2 Нiдерланди 39,6 101,1 24,6 109,9 15,0 Нiмеччина 110,9 102,8 97,6 1,70 13,3 Норвеґія 11,1 117,9 6,2 280,0 4,9 Панама 13,9 111,3 0,1 8,0 13,8 Польща 31,2 104,9 46,2 143,8 -15,0 САР 8,0 100,3 1,0 92,1 7,0 Словаччина 87,7 170,0 10,8 77,7 76,9 Сполученi Штати Америки 178,9 133,5 253,8 120,9 -74,9 Сполучене Королiвство 220,2 101,5 84,3 84,1 135,9 Туреччина 44,6 105,8 18,6 114,3 26,0 Угорщина 73,6 190,0 13,0 160,0 60,6 Фiнляндiя 9,6 127,3 4,0 128,0 5,6 Францiя 33,3 94,8 14,8 134,7 18,5 Чеська Республiка 8,7 111,9 7,3 41,3 1,4 Швейцарiя 103,3 190,0 37,6 147,1 65,7 Швецiя 8,2 115,1 37,3 170,0 -29,1 Всього 4248,0 104,8 1388,4 116,5 2859,6
* — Джерело — [34].
Таблиця 1.3
Географічна структура зовнішньоїторгівлі послугами за 2004 рік*Країни Експорт Імпорт Сальдо
млн.дол.
США
у % до
2003р.
млн.дол.
США
у % до
2003р. Країни СНД 2515,6 108,3 407,2 120,9 2108,4 Iншi краiни свiту ** 2792,3 145,1 1600,9 142,8 1191,4 Австрiя 84,7 106,5 68,6 210,0 16,1 Багами 11,0 180,0 8,7 390,0 2,3 Бельґiя 115,2 116,8 22,5 108,9 92,7 Болґарiя 26,1 106,5 6,4 115,0 19,7 Вiрґiнськi Острови 75,0 330,0 12,2 440,0 62,8 Гонконґ 5,5 148,5 14,4 625,0 -8,9 Грецiя 63,8 123,5 10,5 210,0 53,3 Данія 13,6 280,0 5,0 58,0 8,6 Естонiя 12,6 290,0 5,8 124,8 6,8 Єгипет 6,7 55,2 11,7 180,0 -5,0 Iзраїль 31,0 124,6 19,5 141,5 11,5 Iндiя 17,1 114,0 3,1 210,0 14,0 Iспанiя 17,7 109,9 7,8 142,3 9,9 Iталiя 47,4 105,3 19,5 150,0 27,9 Кiпр 149,8 130,5 111,8 450,0 38,0 Канада 26,9 200,0 21,4 116,8 5,5 Китай 25,4 135,7 4,3 144,2 21,1 Латвiя 25,1 124,1 18,9 92,6 6,2 Литва 10,9 116,3 48,8 260,0 -37,9 Мальта 38,9 89,1 2,1 220,0 36,8 Нiдерланди 51,7 130,4 38,2 160,0 13,5 Нiмеччина 140,9 127,0 141,5 141,4 -0,6 Норвеґія 13,9 124,6 5,3 85,0 8,6 Oб’єднанi Арабськi Емiрати 12,4 140,5 7,4 260,0 5,0 Панама 26,8 190,0 0,5 510,0 26,3 Польща 41,9 134,5 65,3 141,5 -23,4 Сiрiйська Арабська Республiка 14,4 180,0 1,7 180,0 12,7 Словаччина 89,1 101,7 18,6 170,0 70,5 США 242,8 135,7 202,9 85,0 39,9 Великобританія 306,5 139,2 146,9 170,0 159,6 Таїланд 6,4 290,0 5,6 180,0 0,8 Туреччина 71,9 160,0 42,8 230,0 29,1 Угорщина 210,2 290,0 39,3 300,0 170,9 Францiя 44,5 133,7 20,3 136,1 24,2 Чеська Республiка 13,2 150,0 19,8 270,0 -6,6 Швейцарiя 198,9 190,0 77,9 210,0 121,0 Швецiя 15,1 180,0 59,8 160,0 -44,7 Всього 5307,9 125,0 2008,1 137,7 3299,8
* — Джерело — [34].
*) Включаючи нерозподілену частину
Таблиця 1.4
Географічна структура зовнішньої торгівлі послугами за 2005рік*Країни Експорт Імпорт Сальдо
млн.дол.
США у % до 2004р.
млн.дол.
США у % до 2004р. Країни СНД 2849,2 113,3 520,7 127,9 2328,5 Iншi країни свiту ** 3285,5 117,7 2390,2 144,8 895,3 Австрiя 94,9 112,1 127,4 190,0 -32,5 Багами 19,0 170,0 5,9 67,3 13,1 Бельґiя 145,5 126,3 28,5 126,2 117,0 Болґарiя 32,3 123,6 10,4 160,0 21,9 Вiрґiнськi Острови 69,5 92,7 38,0 310,0 31,5 Гонконґ 4,3 77,7 72,9 510,0 -68,6 Грецiя 69,3 108,6 12,5 119,2 56,8 Данія 48,6 360,0 14,1 280,0 34,5 Естонiя 12,9 101,8 8,5 147,8 4,4 Єгипет 14,1 210,0 18,0 150,0 -3,9 Iндiя 17,1 100,0 3,2 102,2 13,9 Iспанiя 20,1 113,6 16,4 210,0 3,7 Iталiя 74,1 160,0 19,1 98,4 55,0 Iзраїль 40,9 131,9 18,9 97,6 22,0 Кiпр 242,4 160,0 213,6 190,0 28,8 Канада 39,6 146,8 25,8 120,4 13,8 Китай 24,0 94,6 8,9 210,0 15,1 Латвiя 39,8 160,0 13,0 68,7 26,8 Литва 12,6 116,4 6,7 13,8 5,9 Мальта 35,2 90,5 1,4 67,0 33,8 Нiдерланди 73,3 141,7 68,5 180,0 4,8 Нiмеччина 185,8 131,9 170,7 118,7 15,1 Норвеґія 13,5 97,0 6,9 129,1 6,6 Oб’єднанi Арабськi Емiрати 26,0 210,0 10,7 140,3 15,3 Панама 34,1 127,1 1,8 360,0 32,3 Польща 62,2 148,4 76,9 117,6 -14,7 Сiрiйська Арабська Республiка 22,1 150,0 1,3 77,0 20,8 Словаччина 49,2 55,2 17,5 93,8 31,7 США 281,4 115,9 312,7 138,1 -31,3 Великобританія 300,2 98,0 280,0 190,0 20,2 Таїланд 5,5 86,1 8,1 145,4 -2,6 Туреччина 90,2 125,5 93,7 220,1 -3,5 Угорщина 128,2 61,0 49,8 126,7 78,4 Францiя 57,4 128,9 53,2 260,0 4,2 Чеська Республiка 21,2 160,0 17,6 88,7 3,6 Швейцарiя 296,2 148,9 114,1 146,4 182,1 Швецiя 16,5 109,1 96,1 160,0 -79,6 Всього 6134,7 115,6 2910,9 141,4 3223,8
* — Джерело — [34].
*) Включаючи нерозподілену частину
Таблиця 1.5
Географічна структура зовнішньої торгівлі послугами за 2006рік*Країни Експорт Імпорт Сальдо млн.дол. США у % до 2005 млн.дол. США у % до 2005 Країни СНД 3451,3 121,1 702,3 134,9 2749,0 Інші країни світу ** 4054,2 123,4 3110,1 128,8 944,1 Австрiя 126,5 133,3 213,3 167,2 -86,8 Бельґiя 171,2 117,7 35,7 123,4 135,5 Болгарiя 35,0 108,3 17,3 166,9 17,7 Вiрґiнськi Острови 85,8 123,4 29,9 78,5 55,9 Грецiя 64,9 93,8 18,4 146,2 46,5 Данiя 78,4 161,5 22,3 167,4 56,1 Естонія 97,3 756,4 7,3 86,1 90,0 Єгипет 21,7 154,1 34,7 192,3 -13,0 Ізраїль 44,4 108,5 14,7 78,5 29,7 Іспанія 24,3 120,9 17,4 105,7 6,9 Iталiя 92,8 125,1 27,9 142,8 64,9 Кіпр 322,6 133,1 279,1 130,7 43,5 Канада 64,9 164,0 27,7 107,4 37,2 Китай 24,7 102,9 9,7 128,8 15,0 Латвiя 40,4 101,4 13,3 102,9 27,1 Мальта 41,5 117,9 1,6 110,5 39,9 Нідерланди 89,6 122,4 83,2 126,7 6,4 Німеччина 254,0 136,7 242,6 141,6 11,4 Oб’єднанi Арабськi Емiрати 43,9 169,0 29,4 267,8 14,5 Панама 47,0 138,1 2,2 120,2 44,8 Польща 80,8 129,8 97,0 125,9 -16,2 Словаччина 29,5 60,1 25,1 143,5 4,4 США 316,1 112,3 277,1 90,3 39,0 Сполучене Королiвство Британії 390,0 129,9 541,9 199,7 -151,9 Туреччина 108,4 120,1 119,9 127,7 -11,5 Угорщина 125,8 98,1 59,3 119,1 66,5 Франція 69,1 120,5 61,3 115,1 7,8 Чеська Республіка 29,7 140,2 28,3 160,4 1,4 Швейцарiя 361,5 122,0 162,3 146,1 199,2 Швеція 27,9 169,2 61,9 68,3 -34,0 Всього 7505,5 122,3 3812,4 129,9 3693,1
* — Джерело — [34].
*) Включаючи нерозподілену частину