Ознайомившись із біографією Федора Достоєвського, я зробила висновок, що цялюдина – не простий письменник, а справжній майстер тонкощів психології людини.Він все своє життя намагався постигнути: в чому та яка ціна людського життя;моральних кордонів свавілля; скільки є рис в людині, що дав Бог, а скільки –диявол.
Отже, я вважаю, Достоєвськийнезвичайний письменник. Йому притаманні такі професії – філософ, психолог,людина, що проповідує Слово Боже, його заповіді тощо. З моїх слів видно, що вінвже не однобічно розвинута людина, а значить і робота буде не проста, аскладна, що напевно більшості людей, які б оцінювали її, вона була б незрозумілою та, навіть, дивакуватою. Але до його робіт треба відноситись зпевним прихильництвом, тобто для того, щоб зрозуміти треба повністю поринути вкожне його слово, уявити ту картину, стати свідком подій. І тоді можливо всявелич його таланту відкриється кожному.
Прочитавши роман «Злочин і кара», напевно, більшість з нас все таки не дуже зрозуміли та сприйняли його,як хотілось. Так, це можливо, бо цей роман – психологічний, соціальний,філософський, поліфонічний, що надає йому великої неповторності з іншими. Але зцим додається і складність розуміння та сприйняття роману.
На мій погляд, роман дуже цінний в житті люди усіх часів. Тому що тема, щопропагується у творі, а їх там декілька, стосується не тільки людини часу Достоєвськогочи Раскольникова, а й усіх людей без винятку та протягом усіх часів її життя.Так, як людина живе, потреби її не зменшуються та не зникають. Вони лишезбільшуються та удосконалюються. А отже, сама проблема залишається, тому іактуальна ця тема і в наш час і в час, який настане через триста років.
На прикладі головного героя автор хоче нам показати, як мені здаються,життя людини, яка могла б досягнути усіхвершин та багато чого пізнати, якби в неї було хоч яке б вірне уявлення прожиття та людей. Але в героя, як ми знаємо з твору, більшість хибних, підвпливом, яких він вдається до своєї теорії «надлюдини». Яка його випробовує,змінюючи його погляди та орієнтири в житті. І автор, мабуть, умисно показує втворі лише героїв, які здобувають досвід завдяки своїм вчинкам, а не з досвідуінших. На мою думку, він цю ідею не відкидає і не нав’язує, він робить так, щобчитач сам дійшов до одного з висновків, в якому йшлося про те, що краще вчитисьна чужих помилках, а не своїх, бо не кожен витримує наслідків цих помилок.
Також в творі я помітила, що Достоєвський не випускає того, що кожен геройсам створює широту світу, як соціального, так і духовного. І це ми яскравобачимо у житті головного героя, що спочатку живе в «тесноте»та має духовну порожність. Але вже пізнавши наслідки своїх помилок, а також,витримавши і їх, він ніби стає на шлях духовного воскресіння.
Я вважаю, у цьому романі дано автором безліч тем для дискусій про життя тапогляди людей. І тому, на мою думку, роман є книгою нашого життя з вами. Атакож дуже чудово, що ця книга дійшла до нас і ми можемо зробити для себебезліч висновків та знайти не мало відповідей, які нас турбують у житті. Тазроби своє життя більш чистішим, духовнішим, в кінці кінців справжнім навідміну від того, яке маємо зараз з вами на даний час.