ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. Внутрішній світ людини втворчості Вільяма Голдінга
1.1 Самопізнання людини в творах — притчах Вільяма Голдінга
1.2 Місце роману «Володар мух» втворчості Вільяма Голдінга
РОЗДІЛ ІІ. Проблематика роману Вільяма Голдінга«Володар мух»
РОЗДІЛ ІІІ. Філософсько-алегоричнаоснова поетики роману Вільяма Голдінга «Володар мух»
3.1 Сюжет та образи головних героїв уромані Вільяма Голдінга «Володар мух»
3.2 Роль природи в романі ВільямаГолдінга «Володар мух»
3.3 «Володар мух» Вільяма Голдінга якроман – пересторога
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Англійський письменник Вільям Голдінгвважається одним з найбільших міфотворців ХХ століття. Його роман «Володар мух»був вибраний в якості теми курсової роботи саме через наявність глибокихфілософських та моральних стверджень, освітлених споконвічних питань боротьбидобра та зла, людського буття, значення кожної окремої людини для суспільства.Невимушений стиль оповіді робить роман доступним для розуміння навіть маленькомучитачу, а відкритий фінал змушує замислитися над майбутнім не тільки окремовзятих хлопців, але всього людства. Все це робить роман актуальним в будь-якийчас, для будь-якого суспільства, для кожної людини, незважаючи на її вік тасоціальний стан.
Об’єктом даного дослідження є романВільяма Голдінга «Володар мух». Предметом дослідження є філософсько-алегоричніпоняття та події роману. Метою дослідження є розкриття та трактуванняфілософсько-алегоричних образів роману.
Структура роботи обумовлена її метою, вонаскладається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків та спискувикористаної літератури. Перший розділ подає загальну характеристику поглядівВ.Голдінга на самопізнання людини, визначає місце та значення роману втворчості письменника. У другому розділі розглядається проблематика роману «Володармух». Третій розділ містить відомості про філософсько-алегоричну основупоетики роману. Список використаних джерел складається з 13 позицій.
РОЗДІЛ І. Внутрішнійсвіт людини в творчості Вільяма Голдінга
1.1 Самопізнаннялюдини в творах-притчах Вільяма Голдінга
ВільямГолдінг (1911-1993) — один із найяскравіших та самобутніх англійських прозаїківХХ століття, який ще за життя сприймався як класик. Він автор таких відомихроманів, як «Спадкоємці» («The Inheritors», 1955), «Злодюжка Мартін»(«Pincher Martin», 1956), «Вільне падіння» («Free Fall»,1959), «Шпиль» («The Spire», 1964), але світову відомість йому приніс роман «Володар мух»(«Lord of the Flies»,1954) [11, с.461].
Художнійсвіт В.Голдінга складний та суперечливий. Складність виражена вбагатоаспектності основної проблеми, яку досліджує митець. Вся увагаписьменника зосереджується на людині та її зв’язку с навколишнім світом, щопростежується в романах «Спадкоємці» та «Шпиль». Його художній світ відрізняєтьсянаявністю постійних архетипів, тенденцій до конструювання жорсткої моделісвіту, що базується на антитезі. Всі елементи цієї моделі стають змістовними,але структуротворчу функцію виконують насамперед категорії простору та часу,міфу та символу.
Усвіті В.Голдінга йде постійна боротьба людини з навколишніми ворожими силаминавколо та всередині себе. Герою нема на що сподіватися крім себе самого, вінробить свій вибір самотужки. Протиріччя закладено в двоїстій природі людини,які автор викриває в романах «Володар мух» та «Злодюжка Мартін». Письменниквважає, що основною силою, яка заважає моральному прогресу є незнання людиноюсебе, а з цього і робиться висновок, що історія – це проблема, для вирішенняякої необхідна мобілізація внутрішніх сил людини, тобто самопізнання. Трагізмпроцесу самопізнання, вираженого в шляху героя від незнання, страждань тавідчуття провини до пізнання істини, проходить через повне відокремлення відрідної стихії, створюючи нерозв’язний конфлікт. Людина – це сукупність протирічта можливостей, що стоїть перед необхідністю вибору.
Всвоїй промові на зустрічі європейської спілки письменників в 1963 роціВ.Голдінг охарактеризував основну мету своєї творчості: «На протязі всьогожиття я не раз був вражений та приголомшений, дізнаючись, що ми, люди, можемозробити один з одним… Ось чому я пишу зі всією пристрасністю, на яку тількиздатен, і кажу людям: «Дивіться, дивіться, дивіться: ось яка вона, як я їїбачу, природа найнебезпечнішої з усіх тварин – людини»» [11, с.407. Перекладнаш]. На таку позицію письменника наштовхнули жахіття воєнних років.
Свої романиВ.Голдінг називав притчами. У сучасному літературознавстві під притчеюрозуміють в першу чергу засіб вираження морально-філософських роздумівписьменника, які часто бувають протилежними до загальноприйнятих суспільнихуявлень. Для притчі головне не змалювання, а вираження ідейного змісту [12, с.437]. У лекції «Притча», прочитаній у 1926році у Каліфорнійському університеті, В.Голдінг подав своє бачення основнихзавдань письменника: «Письменник не може вигадати історії, в якій би не булоповчання людям. Ускладнюючи на свій лад свої знаки, він досягає не глибини набагатьох рівнях, а того, що й очікується від знаків — послідовної значущості.Отже, за природою свого ремесла автор притчі дидактичний і прагне датиморальний урок. Люди не дуже люблять моральні уроки. Пігулка має бутипідсолодженою, має бути дотепною чи розважальною, чи в якийсь спосібзахоплюючою. Крім того, мораліст мусить бути недосяжним для своєї жертви, колина неї падає весь тягар уроку. Адже мораліст робить припущення, котре важковибачити, а саме, — ніби він знає більше від свого читача» [10, с.16. Переклад наш]. ІВ. Голдінг безперечно був саме таким моралістом.
Е. Берджесговорив: « Романы В. Голдинга ставят перед собой задачу разрешить дилемы,возникающие у человека, и отказываютсяудовлетворять легкими ответами» [8, с.18]. Це свідчить про те, що складність проблематики,синтез різних областей знань (психологія, соціологія, політика, релігія,філософія, мистецтво) та філософських та літературних традицій характеризуютьВ.Голдінга як видатного письменника ХХ століття.
1.2 Місце роману «Володар мух» в творчості Вільяма Голдінга
Шляху широкий світ для роману «Володар мух» був важким. Рукопис твору не прийняло двадцятьодне видавництво. Однак молодий редактор видавництва «Faber & Faber» Чарльз Монтейт погодився надрукувати роман за умови, щоавтор вилучить декілька перших сторінок, на яких описувалися жахіття ядерноївійни. Внаслідок цієї угоди в остаточному варіанті твору не визначається в часиякої війни відбуваються події, а також не розкриваються причини авіакатастрофи,через яку група британських хлопчиків у віці приблизно від п’яти до тринадцятироків потрапляє на острів.
Надрукованийроман швидко став бестселером у Великобританії. Не дивлячись на те, що а СШАроман з’явився вже через рік, популярним він став тільки після перевидання в1959 році. Роман розійшовся загальним тиражем в 20 млн. екземплярів. Ще більшевизнання він отримав після екранізації в 1963 році. Сам письменник не бажавекранізації свого роману, адже бачив його лише як літературний твір, однакфінансова скрута змусила його приймати участь у проекті і виступатиконсультантом. В 1990 році з’явився другий фільм з однойменною назвою, алеголовними героями виступали американські школярі – представники різних етнічнихта расових груп.
Роман«Володар мух» мав популярність у читачів, тому закономірним став той факт, що всередині 60-х років він був включений до навчальних програм шкіл тауніверситетів Великобританії та США, а невдовзі й інших країн світу, в томучислі України. В 1983 році за свою літературну працю В.Голдінг отримавНобелевську премію «за романы, которые с ясностью реалистического повествовательного искусства наряду смногообразием и универсальностью мифа помогают постичь условия существованиячеловека в современном мире»[5].
Загальнудумку щодо значення роману висловив оглядач газети «Guardian» Пітер Конрад: «Мій дитячий світ читання розпочався з«Коралового острову» — наївно-імпералістичного роману Р.Баллантайна; моянаївність померла, коли я відкрив «Володара мух», де баллантайнівський сюжетопинився звернутим в алегорію про порочність роду людського» [7, с.36]. Алене слід вважати, що цей роман — лише «похмуре повчання та темні міфи про злоі зрадницькі руйнівні сили», це ще й «захоплююча пригодницька історія,яку можна читати для втіхи та задоволення» [9]. Саме так заявив в своїйпромові представник Шведської академії літератури Л.Іюлленстен.
Узагальнюючи,можна наголосити, що художній світ В.Голдінга складний та самобутній. Йоготвори і, насамперед, роман «Володар мух» — результат широкого пізнання авторомлюдської природи та пороків.
РОЗДІЛ ІІ. Проблематикароману Вільяма Голдінга «Володар мух»
Різноманітністьлітературно-критичних оцінок та украй суперечливі коментарі роману «Володармух» пояснюються різноманітними методологічними та філософськими позиціямидослідників. Беручи до уваги різні ідеологічні настанови авторів-аналітиківрозрізняють декілька принципово одмінних підходів до трактування роману, асаме:
· релігіознийтвір, що розвиває християнську доктрину первородного гріху та гріхопадіння(С.Хайнц, Ф.Кермуд);
· втіленняекзистенціалістської філософії, тобто філософії людського буття (Ф.Карл,Т.Бойл);
· ілюстраціявчень З.Фрейда та К.Юнга, адже автора цікавить питання співвідношення свідомогота несвідомого, індивідуального та колективного в людській поведінці (Е.Эпштейн, К. Розенфілд);
· романрозглядають у зв’язку з індивідуальною міфотворчістю автора, зв’язаною з античнимитрадиціями (Дж. Бейкер, Марк і Ян Грегор).
СамВ.Голдінг відхиляв спрощені інтерпретації свого роману, які пропонувалипредставники різних течій англійського літературознавства, філософами тапсихологами.
Роман«Володар мух» замислювався як іронічний коментар до «Королівського острову»Р.Баллантайна – пригодницької історії для юнацтва, в якій оспівувалисяоптимістичні імперські уявлення вікторіанської Англії. Однак поступово твірнаповнювався все більшим філософським змістом, і в результаті з’явився самостійнийхудожній твір. Проте пародійні елементи також залишилися. Імена головнихперсонажів роману – Ральф і Джек – це імена головних героїв твору Баллантайна.Книга починається тим, що група британських хлопчиків потрапляє на безлюднийострів, на цьому й закінчується схожість двох романів. В.Голдінг серйозно тапереконливо спростовує всі ідеї роману Р.Баллантайна про виховання людини,ідеї, згідно з якими, дотримуючись кодексу поведінки юних джентльменів,цивілізація переможе острів, і наводить свою власну думку.
Як зазначаєС.Павличко, «Універсальності голдіновських героїв кореспондують імаксимально розмиті контури історичного часу і простору. Та все ж у непрямійформі письменник торкнувся найважливіших соціальних проблем нашої епохи, котруне сприйняв і прийняв як епоху негуманну, небезпечну, апокаліптичну» [7, с.32].
Середгострих соціальних питань суспільного життя початку ХХ століття, В.Голдінгторкається насамперед проблем особистості, прогресу, шляхів розвитку людини,освітлює взаємозв’язок людини та суспільства, недосконалість душі людини, зло влюдині [2, с.378].
Вромані «Володар мух» В.Голдінга також знайшла своє відображення тема війни. Надумку автора, війна показала, наскільки крихким є романтичний міф про природнудоброту та мудрість людини, яка ховає в собі «неисчерпанные резервы ненависти и зла» [3, с.129]. Необхідно згадати, що саме черезвійну, розв’язану дорослими, трапилася авіаційна катастрофа. І навіть набезлюдному острові дорослі зможуть нагадати дітям про своє існування. Захопленасвоєю війною, доросла цивілізація надіслала мертве тіло парашутиста з підбитоголітака, якого в подальшому вважали жахливим звіром. Автор створює символвеличезної узагальнюючої сили. Світом повинен правити звір, для блага самогосвіту. І тоді прокидається справжній звір, звір у дитячих душах, вихованийдухом «острівної психології».
На думку Б.Мінца, романВ.Голдінгаілюструє «насколько может быть опаснымувлечение руссоистским «благородным дикарем», призывом к возврату в«естественную социальность», завораживающими образами безгреховности вотсутствие понятия греха и великолепного в своей спонтанности героя,населявшего воспетый древними «золотой век»» [6, с.178].
Авторвказує не тільки на важливі проблеми сучасного йому суспільства, але й напричини їх виникнення та можливості вирішення. При цьому моделюються різніваріанти вирішення актуальних проблем, і кожна людина ладна самотужки приймати правильнена її думку рішення.
РОЗДІЛ ІІІ.Філософсько-алегорична основа поетики роману Вільяма Голдінга «Володар мух»
РоманВ.Голдінга «Володар мух» вважають антиробінзонадою, антиутопією,філософсько-алегоричним романом. Твір доцільно розглядати саме як колективнуантиробінзонаду, робінзонаду зі знаком мінус, адже автор свідомо поміщаючигрупу школярів в умови робінзонади, наче проводить експеримент над ними. Протегерої В.Голдінга, на відміну від персонажів Д.Дефо та Р.Баллантайна не змоглиперебороти острів, цивілізація поступилася первісним інстинктам.
Антиутопіяяк літературний жанр проявляється в творі у вигляді:
· критикинадмірних очікувань, що простежується у вигуку Ральфа: «Ви що не розумієте?Без диму нас не побачать, нас не врятують! Ми повинні підтримувати багаття!»[1, с.12];
· переосмисленнята пародійності традиційних англійських утопій;
· попередженняпро те, до чого, на думку антиутопіста, можуть привести спроби втілити утопічніідеали в життя [4, с.123].
Проте в даній курсовій роботі роман«Володар мух» буде розглядатися з точки зору філософсько-алегоричного роману.Передусім потрібно визначитися з поняттям алегорія. «Аллегория (от гр.иносказание, инословие) – этоизображение отдельных идей (понятий)посредством конкретных художественныхобразов» [12, с.23]. В сюжеті та образахфілософсько-алегоричного роману філософські концепції відіграють важливу роль. Автортяжіє до екзистенціалістської філософії, тобто філософії людського буття.В.Голдінг як представник цієї філософської течії в романі «Володар мух»позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до виборувласної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається яквідповідальність за результат свого вибору.
Романнасичений різноманітними символами – чи то острів у вигляді корабля яктрадиційний символ держави, чи то пожежа в останній главі твору як руйнування,в якому горить не тільки острів, але моральні та духовні цінності людини, чи мушля– символ порядку, буржуазної демократії та парламенту.
3.1 Сюжет та образи головних героїв у романі Вільяма Голдінга«Володар мух»
голдінг роман герой
Володармух – це одне з імен Вельзевула, диявола. Але в романі В.Голдінга «Володар мух»йдеться не стільки про нього, скільки про все страшне, гидке, чорне танелюдське, що є в людських душах. Злість, страх, образа, жага влади – все цеВолодар мух.
РоманВільяма Голдінга «Володар мух» мух розпочинається зустріччю двох хлопців –Ральфа та Хрюші — на піщаному пляжі. Вони знаходять морську мушлю та дмуть внеї з початку задля розваги, а згодом для того, щоб зібрати всіх, хто виживпісля авіакатастрофи. На шум від мушлі збирається група дітей віком від п’ятидо тринадцяти років, згодом стає зрозуміло, що на острові нема дорослих. Післязагальних зборів вирішено обрати головним Ральфа, влаштовувати збори, будувати курені,підтримувати вогонь, ходити на полювання та чекати на порятунок дорослих.
Протедіти не могли підтримувати заведений порядок та жити по правилам, їм набридалаодноманітність, вони хотіли пригод. Побудовані курені загрожують впасти вбудь-яку хвилину, через надмірно розпалене вогнище гине малюк з родинною плямоюна обличчі, через відсутність диму кількома днями пізніше корабель, що мігврятувати дітей, проходить повз острів. Діти починають боятися уявного звіра. Зпершою вбитою свинею мисливці під керівництвом Джека втрачають людську подобу,перетворюючись на первісних людей з їх первісними інстинктами та страхами.Більшість дітей, за виключенням Ральфа, Хрюші, Саймона та двох близнюків,переходять на бік Джека, що прагнув відібрати владу у Ральфа.
Саймонсамотужки розкриває таємницю звіра на острові. Виявляється, що звір – цемертвий парашутист, а страх жив в самих дітях. Проте діти, загравшись вполювання, приймають хлопця за свиню та безжалісно вбивають. Група мисливціввикрадає окуляри Хрюші, що робить хлопця абсолютно беззахисним. Ральф вимушенийвимагати повернення річчі, він йде на мирні переговори. Однак Роджер, начебто захищаючифортецю від ворогів скидає на Хрюшу великий камінь та вбиває його. Близнюківзмушують приєднатися до інших мисливців, а Ральфу дають зрозуміти, що незалишать його у спокої на острові.
НаРальфа розпочинається справжнє полювання. Захоплені жагою вбивства хлопцізапалюють дерева на острові, здіймається пожежа. Однак Ральфа рятує щасливийвипадок – офіцер з пропливаючого корабля помічає пожежу та висаджується наострів.
Психологіякожного героя роману розкривається у випробуваннях. На протязі всього романуписьменник показує як змінюються хлопці. Першими з дітей спадають покровицивілізації, далі руйнуються моральні та духовні принципи та догми. Так, Роджерна початку твору кидає камінці біля маленького Генрі, але не сміє кидати прямов нього. Біля нього витала заборона колишнього життя. Хлопчика «охоронявзахист батьків, школи, поліцейських, закону», в той час як Роджера «утримувалаза руку цивілізація». Але сцена у замку і навмисне вбивство Хрюші ілюструєзанепад моральних принципів Роджера, однолітки починають боятися його. БлизнюкиЕрік та Сем заявляли, що у ньому «било темне джерело сили». Післявбивства Хрюші, «наділений невідомою владою», він відчув себе кращим заінших, тим, хто може вирішувати кому жити, а кому – ні. Він – справжній звір,чудовисько, що прагне нероздільної влади, ладне йти до кінця задля цілі, аджене даремно він «загострив палицю з обох кінців». Письменник даєзрозуміти, що після вбивства Ральфа, Роджер намагався б зайняти місце вождя і,скоріш за все, йому б це вдалося.
ОбразДжека також піддався трансформації, хоча й не такої помітної. Він, старостацерковного хору, був наділений владою, був головним, але його не обрали вождем.В усіх його вчинках продивлялася гординя, так і з’явилася ненависть до Ральфа,до того, хто відібрав його владу. У Джека влада символізує належність до еліти,аристократії, до лідерів. Саме Джека Хрюша називав винуватцем розколу та всіхнегараздів на острові. Джек прагнув лише повеселитися: його не цікавив а ні вогоньяк спосіб порятунку, а ні полювання задля їжі – все лише задля розваги. Але вінз самого початку не був жорстоким, не зміг заколоти свиню. Лише маска надавалайому сил, вона ховала справжню сутність, звільняла від почуття сорому тавідповідальності, вивільняла тваринні інстинкти, «маска жила самостійнимжиттям, а Джек ховався за нею, відкинувши будь-який сором» [1, с.81].Маска заворожувала й інших дітей, кликала за собою.
Джекзнущався над Хрюшею, адже той був слабшим, через нього Хрюша втратив окуляри,саме його знущання привели в подальшому до смерті хлопця, адже він, як людинащо мала неабиякий авторитет серед однолітків міг захистити його. Джек стаєзлодієм, він краде окуляри – єдине джерело вогню, але не для того, щоб розвестирятувальне багаття, а для свого бенкету. Однак він не визнає своєї провини, які тоді, коли корабель не врятував всіх. Страх та боягузтво не дають йому взятина себе провину за скоєнні жахіття перед дорослим, перед суспільством, він «рушиввперед, але разом передумав та завмер» [1, с.180]. Злочинецьзалишився непокараним.
У тойже час Ральфне побоявся брати на себе відповідальність. З першого дняжиття на острові він намагався встановити правила, підтримувати рятувальнийвогонь, будувати маленькі курені, колективно вирішувати проблеми, тобтоповодився так, як би це робили дорослі. «Ми не дикуни якісь, ми англійці. Аанглійці завжди і будь-де краще всіх», — наголошує він [1, с.35]. Протедемократичний режим Ральфа не в силах протистояти тоталітаризму Джека,заснованому на страхах (міфічний звір) та вітальних потребах (смажене м'ясо).Він втрачає більшість прихильників, навіть знайдена мушля, атрибут дорослогожиття, через яку він і був обраний головним, не може підтримати порядок.Знищення мушлі паралельно зі смертю Хрюші символізує знищення розумності наострові. Раціоналізм призводить до гибелі людини та річчі. Раціональневідчуження річчі від природи прирікає її на загибель.
Ральфшвидко дорослішає, він боїться за себе, але тримається, адже «дорослі бтрималися» [1, с.39]. На нього влаштовано справжнє полювання, начена свиню, він і сам порівнює себе зі свинею, але навіть у такий важкий часзнаходить в собі сили думати як вижити, вірить в повернення до Англії, згадуєХрюшу та Саймона. Він розумів, що розмальовані дикуни ні перед чим незупиняться, а Джек ніколи не залишить його у спокої, однак до останнього не мігв це повірити. «Ні! Не могли вони до такого дійти! Це нещасний випадок!» — кричав від жаху Ральф [1, с.166]. В той самий час розум Ральфа відмовлявсязіставити розмальованих дикунів з тими вихованими хлопцями, що дружно маршувалита співали церковні пісні. «Впізнаю Білла…Хоча, ні», — одразу подумавРальф, — «який же він зараз Білл» [1, с.174].У В.Голдінга Ральфуособлює самостійність мислення та незалежність, а полювання на нього – цеспроба знищити ці якості у кожного на острові. Жорстокість дітей до Саймона таХрюші дає йому, а разом з ним і читачу, змогу замислитись над сенсом людськогобуття, зрозуміти цінність кожної людини.
ТовстунХрюша – втілення прагматичного самовпевненого раціоналізму. Про сліпийраціоналізм все сказано вже тим, що В.Голдінг наділяє Хрюшу сильноюкороткозорістю, що робить його практично безпомічним. «Не залишай мене,Ральф! Тільки не кидай мене!» — жалібно стогне хлопець на вершині скелі [1,с.167]. Його астма – ще один атрибут, безкорисний у реальному житті, проте той,що асоціюється у дітей зі світом дорослих. Хвороби роблять Хрюшу неприємним, ів той самий час являють собою підтвердження його розумової переваги. Він єдинийне мириться з відсутністю дорослих на острові і намагається якось їх замінити,але самі спроби Хрюші створити на острові цивілізований світ безглузді ташвидко починають набридати хлопцям. Він – об’єкт постійних знущань, який вдеякому сенсі об’єднує всіх. Закономірною є ненависть до нього Джека. В їхборотьбі стикається раціональність та цивілізація зі світом бунтарства тапервісних інстинктів. Обряди первісного суспільства не причаровують Хрюшу, вінвпевнено вірить в цивілізацію, відстоює загальноприйняті норми та ідеали, чим ізаслуговує повагу Ральфа. Саме тому смерть Хрюші сприймається як несправедливета жорстоке відношення суспільства до доброти в людині. Мисливці вбиваютьсвиней заради їжі, а Хрюшу – для утвердження власного «я». Атавізм витісняє здоровийглузд та непотрібний гуманізм.
Однимз найцікавіших персонажів роману слід вважати Саймона – антипода Роджера якзовні, так і в духовному сенсі. Він завжди одинокий, вчиняє тільки згідно звласними моральними принципами, інші хлопці вважають його несповна розуму. Саймонпозбавлений раціоналізму цивілізованої людини, він філософ. Хлопець осягаєістину без будь-якої опори на соціальний досвід, через інтуїцію та прозріння, аможе через приступи епілепсії. Однак осягнуті істини залишаються таємницею дляінших. Саймон все більше усамітнюється, напруга відповідальності за його місіюзростає, він гине. Ініціатором ритуального вбивства стає саме Роджер –уособлення темних сил, що повинні вбити Саймона. Після розмови з Володарем мухСаймон виходить збагаченим знанням істини. Він самотужки звільняє парашутиставід мотузок, тобто звільняє острів від звіра. В той момент, коли він готовийвідкрити дітям правду про страшного звіра, проти нього повстає все: природа(починається гроза), люди (діти приймають його за звіра). Людям не данодізнатися, що шлях до спасіння лежить через відкриття істини у власній душі.
Швидкіпромислові зміни та перевороти дали змогу людині повірити, що вона за допомогоютехніки здатна на все. Слід згадати тільки як хлопці мріяли про ті чи інші диватехніки: «Ось якби корабель побудувати, чи літак, чи телевізор» [1,с.82]. Але в століття наукового прогресу людство забуло про душу. Дітийого стали дикунами, що вбивали та не відчували своєї вини. Їм судилося пройтишлях від прогресу до регресу, від цивілізації до примітивного суспільства зйого дивними ритуалами, жертвоприношеннями та табу. Символічним є епізод здикунським танцем. «Звіра бий! Ріж його! Випусти кров!» — кричали дітита вбивали Саймона [1, с.106]. Саме в ту ніч уявний звір покинув острів. Вінбільше не потрібен, діти самі стали звірами. Ті, хто наче ще залишилися людьмине зробили нічого, щоб допомогти другу. В.Голдінг стверджує, що бездіяльність –це теж злочин, що нічого не зробити – значить також піддатися звіру та втратитилюдську подобу.
3.2 Роль природи у романі Вільяма Голдінга «Володар мух»
Величезнуроль у творі відіграє зображення природи. Вона змінюється в залежності відситуації та поведінки дітей. Єдність та правильність вчинків супроводжуєтьсятеплом сонця: «Ральф раптом зрозумів, яке стомлююче життя, коли потрібнозаново прокладати кожну тропу і весь час слідкувати за своїми крокуючиминогами… Він повернувся та пішов назад, до майданчика, і сонце тепер било йому вобличчя» [1, с.36]. Вбивство Саймона проходить у темряві та супроводжуєтьсягромом та блискавкою – все це символізує торжество зла, страх. В той самий часзбагачений істиною Саймон поглинається океаном, як символом очищення від зла тагріху. «Засріблився овал лиця, і мармуром статуї заблищало плече»вбитого, уособлюючи істинність думок та вчинків, святість, а «дивні істоти зпалаючими очима та димними шлейфами», — що«метушилися біля голови» — це ніщо інше як демони, зло в людських душах.
Вогонь,покликаний захищати та дарувати надію, стає причиною загибелі малюка на початкутвору і порятунком, не тільки фізичним, але також духовним, наприкінці. Як непарадоксально, екологічна катастрофа чи, в узагальненому вигляді, руйнівнавійна породжує новий виток прогресу.
Природасама по собі прекрасна та непорушна, такою вона залишиться після зникненнякожного з нас. Наше існування чи небуття їй байдуже, свої проблеми вона,вічність, вирішує без людей. У такому трактуванні В.Голдінг не використовуєстарі англійські міфи, він складає власний міф, що належить ХХ століттю і являєсобою основну частину менталітету нашого сучасника.
3.3 «Володар мух» Вільяма Голдінга як роман — пересторога
РоманВільяма Голдінга «Володар мух» можна назвати пересторогою як сучасному людству,так і майбутнім поколінням. Поклики замислитися над жорстокістю та несправедливістю,що панує в суспільстві йдуть крізь весь роман. На перший погляд здається, щотільки ті, хто стали на сторону Джека піддалися звіру в своїй душі. ПротеВільям Голдінг руйнує ілюзію в розмові Саймона з Володарем мух. «Але тизнав, вірно? Що я – частина тебе самого? Невід’ємна частина!» — говоритьдиявол[1, с.127]. Якщо навіть в маленькому філософі Саймоні живе Володар мух,то він є в кожному, живе в усіх. Ось яку страшну правду відкриває письменник,він спонукає читача замислитися над власним майбутнім. Навіть Ральф, мудрий ісправжній герой порівнюючи зі всіма іншими, не може протистояти злу. Адже вінборовся з Джеком не стільки через те, що відстоював власну ідею, скільки черезте, що Джек віднімав у нього першість. Нерідко Володар мух проявлявся і увідношенні Ральфа до Хрюші.
Смертьголовних героїв відображає процес втрати в тоталітарному суспільствізагальнолюдських цінностей. Спочатку гине Саймон – людська совість, далі Хрюша– уособлення технічного прогресу, на черзі Ральф – самостійність мислення.Однак Ральфу вдається уникнути смерті. Приходить довгоочікуване спасіння увигляді офіцера. Проте його озброєння та гарний військовий мундир по іроніїдолі такі ж атрибути погоні за людськими жертвами у війні, як і розмальованіобличчя та палиці дітей. І коли Ральф плаче в кінці роману, він оплакуєвтрачену чистоту невідання, похмуру темноту людської душі, смерть істини, тобтоне тільки загибель своїх друзів, але й майбутню загибель всього людства, якщовоно не знайде в собі сили протистояти злу. А Ральф повернеться в це страшнесуспільство не беззахисним, а озброєним проти зла. Він став мудрішим.
В.Голдінгнеодноразово наголошував, що «почав розуміти, на що здатні люди. Кожен, хтопройшов війну і не зрозумів, що люди творять зло подібно тому, як бджолироблять мед, — або сліпий, або несповна розуму» [10, с.12. Переклад наш].Проте навіть після закінчення війни зло може проявитися в інших країнах, аджезло живе в кожній людині незалежно від обставин. В.Голдінг застерігає від повторення зла, даючи маленькунадію, яка спалахує вогником, котрий неможливо загасити. Письменник сповненийвіри в те, що людина здатна боротися зі своєю внутрішньою пітьмою, протистояти злу, бо вона не є пасивним полемборотьби зла і добра. Людина здатна самотужки приймати рішення, але повинна нестивідповідальність за свій вибір. Роман В.Голдінга «Володар мух» шокує, змушує замислитися,однак покликаний відвернути від невірного, пагубного та небезпечного шляху.Шляху втрати власного «я», людяності, добросердості, кохання та турботи.
ВИСНОВКИ
Складнаметафорична основа прози В.Голдінга в романі «Володар мух»допускає можливість різного трактування. Його твір не пропонує готових рішень,не дає кінцевих відповідей на поставлені питання. Він несе свій потужнийінтелектуальний та моральний заряд, розвиває уяву, примушує замислюватися надвічними питаннями буття, совісті та самопізнання. Алегоричність висловів незаважає роману письменника залишатися сучасними, вона не нав’язує жорсткісхеми, а опирається на досвід, аналіз реальності, культури та історії людства.
Аналізуючи роман В.Голдінга «Володармух» можна зробити наступні висновки:
· роман розглядає проблеми особистості,прогресу, шляхів розвитку людини;
· роман освітлює взаємозв’язок людини тасуспільства, недосконалість людської душі, зло в людині;
· в романі знайшла своє відображення темавійни;
· тема єдності людини та природи проходитькрізь весь роман;
· роман містить повчання сучасникам тамайбутнім поколінням;
· твір являється романом – пересторогоювід необдуманих хибних рішень та втратою власного «я»,людяності, добросердості, кохання та турботи;
· Володар мух живе в кожній людині. Прицьому, автор позиціонує людину як унікальнудуховну істоту, що здатна до вибору власної долі та ладна нестивідповідальність за результат свого вибору;
· шляхом вирішення проблеми моральноїдеградації людини є самопізнання;
· шлях до спасіння лежить через відкриттяістини у власній душі, яка дає силу протистояти злу.
Роман«Володар мух» розкриває уважному читачу всю глибину переживань автора, йогоетичні переконання. Незважаючи на пережиті страхіття війни, В.Голдінг неперестає вірити в перемогу людини над злом у власній душі. Він демонструєспівчуття по відношенню до тих, хто багато страждав та неодноразово опускавсядо гріха. Він спонукає відчути в людині постійну присутність гідності тапрагнення кращого. Все це письменник знаходить у реальному житті, у житті, якенастільки відчутне в оповідальній структурі роману.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Голдінг В. Володар мух – К.: Просвіта, 2005.– 195 с.
2. Зінде М.М. Творчість В. Голдінга: допроблеми філософсько-алегоричних романів — К.: Либідь, 2007. – 472 с.
3. Кошелев Л.В. Философская фантастика всовременной английской литературе: (Романы Дж.Р.Р.Толкиена, В. Голдинга, К. Уилсона 50-60-х годов) — Кошелев Л.В. – М.: Худож.лит., 2009. – 463 с.
4. Кузнецова Е.В. Антиутопический романВ.Голдинга «Повелитель мух»: дис.канд. филол.наук: 10.01.03 — Кузнецова ЕленаВладимировна. – Магнитогорск, — 2006. – 194 с.
5. ЛауреатыНобелевской премии в области литературы[Электронныйресурс] / Под ред. С.В. Сиротина, В.О. Свиткина. – Электрон.дан. – М.: 2010. – Режим доступа: www.noblit.ru/content/view/162/33
6. Минц Б.А. Проблема морального прогрессав философско-аллегорических романах Г. Уэльсаи В. Голдинга — М.: Академия, 2006. – 256 с.
7. Підлипська Л.І. Проблемисоціально-філософських романів в англійській літературі 50-60-х років: дис.канд. філол. Наук: 10.01.04 — Підлипська Лідія Іванівна. – Львів.: — 2001. –190 с.
8. Стешенко Е.А.Концепция традиции в литературе ХХ века. Художественныеориентирызарубежной литературы ХХ века — М.:Прогресс, 2002. – 59 с.
9. Электронныйжурнал при библиотеке М.Мошкова [Електронныйресурс] / Под ред. М.М. Мошкова. – Электрон. дан. – М.: 2008. – Режим доступа:www. zhurnal.lib.ru/powelitelmuh.shtml
10. GoldingW. My Lectures: Trust and Creation. Parable/ William Golding. — Boston: Faber & Faber, 1980.– L, 21 p.
11. Gordon R. Classical Themes in«Lord of the Flies» /Ralf Gordon. – New York: Modem Fiction Studies, 1965-1966. — Vol. 11 Winter, N4, 427 p.
Довідкові видання
12. Литературныйэнциклопедическийсловарь — М.: Сов. энциклопедия,1987. – 750с.
13. Літературознавчий словник-довідник [2-гевид., виправ., доп.] — К.: Академія, 2006. – 758 с.