Курсова робота
Способи відтворення художньогочасу у постмодерністському англомовному тексті
(на матеріалі роману Енн ТайлерThe Clock Winder)
Зміст
Вступ
Розділ І. Художній час. Теоретичний аспект
1.1Поняття художнього часу в різних наукових парадигмах
1.2Реальний час vs художній час: інваріантні властивості художнього часу
Розділ ІІ. Способи реалізації художнього часу впостмодерністській англомовній прозі
2.1Темпоральна метафора як засіб відтворення художнього часу в романі Енн ТайлерThe Clock Winder
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Питання часу та його зв’язок з творчоюдіяльністю відігравало важливу роль протягом всього історично відомогоіснування та розвитку людської думки [7].
Відомо, що поняття часу є складним ібагатогранним явищем, що містить комплексний характер, який виражається у складнійконцептуальній структурі.
Час, поряд із простором, є необхіднимиумовами існування матерії. Простір виражає порядок розташування одночаснонаявних об’єктів; час – протікання змін існуючих явищ [10; c.15]. Вони належатьдо числа тих категорій, які кваліфікуються як поняттєві і такі, що незмальовуються за допомогою мови, а виявляються в ній самій, у її лексичній іграматичній структурах [8; c.196].
Проблеми лінгвістичного трактуваннячасу, зокрема особливості функціонування у мові часових поняттєвих категорій,вивчалися З.Я. Тураєвою [16], О.В. Тарасовою [13], Н.І. Бурнадською [2], Т.В.П’ятничкою [10] та іншими дослідниками.
Категорія часу була і є предметомпостійної зацікавленості науковців різних галузей: філософів, психологів,мовознавців, літературознавців.
Дане питання стає особливо актуальним усвітлі постмодерністської художньої прози, в якій категорія часу знаходить своєспецифічне вираження. Саме постмодернізм, як синтез повернення до минулого іруху вперед, закладає нову художню традицію: підкреслює особливе світовідчуттяреальності як хаосу, що позбавлена ціннісних орієнтирів, світу децентрованого,який постає у свідомості у вигляді неупорядкованих фрагментів. Умовна часовавісь художніх творів набуває різного роду змін та орієнтацій, позбавленавпорядкованості та поступовості. Виокремлюється нова текстова категорія – часхудожній.
Художній час починає виступати у текстіяк категорія вищого рангу (Турає ва) і набуває цього статусу саме завдякипорушенням у часовій та просторовій організації оповіді, реалізується у мовнійтемпоральності як категорії, що передає часовий зміст засобами мови,відображаючи об’єктивну дійсність [10; c.24].
Актуальність запропонованої темидослідження полягає у спрямуванні сучасної лінгвістичної думки на аналіз категорійпостмодерністського художнього тексту (як малої так і великої форми), навивчення його глибинних мовних механізмів та особливостей структури.
Метою дослідження є визначення найбільшпоширених мовних засобів реалізації категорії художнього часу у постмодерністськомутексті. Мета роботи передбачає розв’язання таких основних завдань:
· уточнити зміст поняття художнійчас та конкретизувати його як окрему текстову категорію;
· виокремити та обґрунтуватиосновні інваріантні властивості художнього часу;
· визначити специфіку опозиції„Час реальний vs Час художній” та основні характеристики останнього;
· описати найбільш поширені мовнізасоби реалізації категорії художнього часу на прикладі великоформатноїамериканської постмодерністської прози;
Предметом вивчення виступає темпоральнаметафора як мовний засіб відтворення художнього часу на всіх рівнях йогореалізації в постмодерністському тексті.
Об’єктом дослідження єпостмодерністські художні тексти сучасної американської прози великої форми.
Матеріалом вивчення слугують сучасніхудожні романи американського постмодерну, а саме роман Е. Тайлер The ClockWinder [24].
Розділ І. Художній час. Теоретичнийаспект
1.1 Поняття художнього часу в різнихнаукових парадигмах
Категорія часу у різних її аспектах –історичному, філософському, мовному – тісно пов’язана з природою художньоїтворчості. Проблема часу хвилювала мистецтвознавців і філософів декількохтисячоліть. Однак інтерес до неї літературознавців та лінгвістів – явищеостанніх десятиліть. Воно демонструє особливості літератури ХХ століття(переважно літератури постмодернізму), для якої характерне особливе осмисленнячасу, складне поєднання різних часових верств, злам хронологічної низки подій,вторгнення в їх послідовність, хаотичність оповіді [16; c.13]: Postmodernistfiction is defined by its temporal disorder, its disregard of linear narrative,its mingling of fictional forms and its experiments with language(Barry Lewis,Kazuo Ishiguro); The postmodern challenges our thinking about time, challengesus to see the present in the past, the future in the present, the present in akind of no time (Andrew Bennet, Nicholas Royle) [22].
Важливість категорії часу для літературноготвору виражається перш за все в тому, що часова орієнтація оповіді визначаєхарактер мовних засобів, які використовує автор твору. Часова орієнтація твору– одна із ознак, що відрізняє оповідь від першої особи від оповіді від третьоїособи. Весь художній текст, де оповідь ведеться від третьої особи, спрямованийна часовий досвід оповідача. Його часове та просторове розташування визначаютьчасові та просторові відношення у творі (time-space system). В оповіді відтретьої особи такого спрямування немає, події описуються як такі що мали місце[16;c.13].
Для визначення поняття художнього часунеобхідне чітке розрізнення таких понять як темпоральність (темпоральнаструктура художнього тексту), лінгвістичний час, мовний час, граматичний(морфологічний, синтаксичний) та контекстуальний час.
Ми поділяємо думку О.В. Тарасової проте, що мовний час недопустимо змішувати з часом лінгвістичним [13; c. 34]. Якщомовний час – це система засобів різних рівнів мови, різноманітні одиниці таструктури, що передають часові значення та часові відношення об’єктивноїдійсності, то лінгвістичний час виражає наукове уявлення про характер мовногочасу і включає систему поглядів, оцінок, припускаючи при цьому різні підходи татлумачення. Словом, лінгвістичний час – це теоретичне обґрунтування мовногочасу [10; c.25-26].
Граматичний час трактується деякимивченими як синтаксична, а не морфологічна категорія (О.О. Шахматов, В.В.Виноградов, М.Я. Блох, Е.М. Прокопович) [10; c.29]. Ми вважаємо за доцільнерозглядати час дієслова як морфологічну категорію, а час речення – як категоріюсинтаксичну, тому граматичний час розуміється як такий, що поєднує морфологічнийта синтаксичний аспекти: I did what I could, prompted by an incipient sadnessabout two people I didn’t really know, and yet I knew (R. Bradbury); What willI do with it? Where will I tell him to put it? (A. Tyler); They are sitting attable, drinking whiskey and talking about the world (M.Puzo).
Лексичний час – це сукупність засобіввираження часових кореляцій за допомогою спеціальної темпоральної лексики:прислівників, прикметників, іменників, сполучників, прийменників та сполученьслів – іменних і прислівникових груп, від вільних сполучень до фразеологічниходиниць з ідіоматичністю різного ступеню.
Необхідно розрізняти два типи значеньлексичних часових маркерів. В одних випадках вони уточнюють часові значення,виражені присудком, тобто вказують на той самий часовий план, що і часовіформи: Very well. I’m turning into the wind now (D. Reeman). В інших випадкахлексичні темпоральні засоби і дієслівні часові форми суперечать один одному,тобто вказують на різні часові плани, більше того лексичні показники часуможуть виявитися навіть сильнішими, ніж часова форма, і нейтралізувати їїзначення, самостійно створюючи центр часового поля: The target was now reachingout on either side of him like a great, slime-colored whale. Here comes thebloody tracer (D. Reeman). У даному прикладі now у контексті минулого створюємікрополе теперішнього моменту відносно героя твору. Автор вдається до цьогоприйому, щоб підкреслити напруженість ситуації, доповнюючи її опис ще однимреченням з присудком comes у Present Simple, що передає внутрішню (невласнепряму) мову героя.
Сукупність способів вираження сутностімовного часу текстовими засобами та стильовими ресурсами у межах певноїситуації отримала назву контекстуальний час. Одна і та ж сама часова форма можевиражати різний зміст залежно від того, у який контекст[1]вона поміщена: “Do you chaps mind if I come in for a bit?” he asked withunwanted diffidence. They rose to welcome him. “Sure you don’t mind? I won’tstay long” (E. Waugh). Дієслова mind, come, asked, rose, don’t mind (приклад 1)відносяться у наведеному контексті до одного, створеного описом даної ситуації,часового плану теперішнього з позиції персонажів. Герой заходить, питає, вонине заперечують, піднімаються привітати його – усі ці дії відбуваються у тойсамий період часу, створюючи площину презентності стосовно учасниківкомунікативної ситуації, хоч названі ці дії формами Present Simple (пряма мова)і Past Simple [10; c. 31-32].
Особливості реалізації темпоральності ухудожньому творі зумовлюються тим, що ця категорія, у даному випадку, пов’язанаіз співвідношенням двох часових осей: подій, що описуються, та тексту, що їхописує, отже, художній час відрізняється від мовного часу тим, що вінобов'язково набуває концептуального змісту. Граматичний (морфологічний тасинтаксичний), лексичний та контекстуальний часи – це лише окремі аспектихудожнього часу. На рівні цілого твору вони підпорядковуються певнійпрагматиці, беруть участь у створенні художньо-естетичної образності твору.Отже, ми можемо констатувати, що темпоральна структура тексту залежить від йогоуявної мисленнєвої організації[10; c.33].
Під темпоральною структурою текстурозуміють сукупність відношень, що поєднують мовні елементи, які, в свою чергу,беруть участь у передачі часових відношень і об’єднані функціональною тасемантичною спільністю [17; c.86].
Не існує однозначної відповідності міжхудожнім часом та граматичними засобами його вираження. Набір засобів, щоберуть участь у моделюванні часових відношень в художньому творі дуже великий.Між художнім та граматичним часом існує певна ієрархія. Художній час єкатегорією вищого рангу, він підпорядковує собі граматичний час як один іззасобів його вираження [16; c.210].
Художній час розглядається як:
· форма буття ідеального світуестетичної дійсності;
· особлива форма пізнання світу,яка поєднує особливості реального, перцептуального та індивідуального часу;
· форма часу, яка актуалізуєтьсяв перцептуальному часі, що сприймається суб’єктом;
Граматичний час розглядається як:
· форма вираження часу в мові;
· особлива форма пізнання світу,що поєднує особливості реального, перцептуального та індивідуального часу;
· один із засобів вираженняхудожнього часу [16; c.212];
Отже, художній час у нашому розумінні –це категорія художнього тексту, що виражається часовою перспективою цілоготвору, підпорядковується змісту, поєднуючи і підкоряючи собі усі текстовікатегорії, створені комплексом мовних структур, здатних реалізувати семантикутемпоральності відповідно до конкретної авторської прагматики [10; c.34].
Художній час – це час тих подій, ізяких складається сюжет, тобто сюжетний час [16; c.15].
Художній твір існує у певномусоціальному та духовному часі й позначений ними, він створює свою реальність. Художнійчас є засобом структурування цієї реальності і оформлення подій (сюжетнихфактів) в ній. Художній час позбувається матеріальності природного ісоціального світів, стає багатовимірним і полілінійним, симетричним, зворотнім,суб’єктивним, ідеальним [6; c.146]. Він, як і будь-який час має тривалість, підякою розуміють часову протяжність подій що охоплює фабула твору. Ця часовапротяжність може бути різною, її діапазон дуже великий (наприклад роман Е.Тайлер The Clock Winder складається з 13 розділів, в яких описується життяЕлізабет та сім’ї Емерсон протягом десяти років (з 1960 по 1970рр.), часовімежі оповідання Р. Бредбері That Woman on the Lawn охоплюють лише декілька днівз життя головного героя і т. д.).
Художній час включає також суб’єктивнесприйняття часу героєм твору, реконструкцію його часового досвіду. Нарешті, художнійчас – це складне поєднання трьох рівнів сприйняття – автора, читача іперсонажів [16; c.15].
1.2 Реальний час vs художній час: інваріантнівластивості художнього часу
Для розуміння інваріантних властивостейхудожнього часу слід звернутися до властивостей реального (об’єктивного) часу.
Однією з найбільш очевиднихвластивостей реального часу вважається одномірність. Це означає, що длявизначення місцезнаходження події на часовій осі (в часовому континуумі)достатньо однієї координати: показник на відстань (тривалість) від заданоїточки відліку. Іншими словами, реальний час набуває властивостей одномірногоконтинууму і може бути зображений у вигляді геометричної лінії.
Художній час допускає різні варіанти.Він може бути як одномірним (реалізується в творах, де розвивається одна лініяоповіді і для впорядкування всіх подій використовують лише одну точку відліку,напр. Р. Кувер The Babysitter), так і багатомірним. Багатомірність художньогочасу найкраще, на наш погляд, демонструється творами, в яких дія розвиваєтьсяпаралельно в декількох місцях в різний час (Д. Браун The Da Vinci Code).
Доказом багатомірності художнього часує те, що події, описані у творі, неможливо пронумерувати так, щоб вониутворювали єдину послідовність. Іншими словами, час багатомірний, якщо немаєуніверсального часового порядку „раніше ніж” та „пізніше ніж”. Для цьогоповинна бути єдина система відліку, тоді послідовність подій простягатиметься водновимірному континуумі [16; c.18-19].
Другою основною властивістю реальногочасу є безперервність. Як форма існування матерії об’єктивний час непереривається, так як матерія вічна і безкінечна. Він не зникає і нез’являється знову. Як форма буття безкінечної множинності об’єктів, кожен зяких має свій індивідуальний час, реальний час перервний, так як він самвиступає як безкінечна множинність індивідуальних часів.
Подібно до цього і час художній єпоєднанням безперервності та перервності. Художній час безперервний, коли вінвиступає єдиним потоком подій, як єдність окремих етапів, подій та відрізків уоповіді. Він перервний, так як є можливим розчленування часового потоку наокремі фази, епізоди, події.
Наступною властивістю реального часу єрух. Час не статичний, він завжди рухається.
Художній час, на відміну від реального,може бути зупинений рукою письменника. З точки зору філософії, зупинений час єніщо інше як парадокс, так як вважається зниклим. Якщо немає тривалості іпослідовності, якщо зупиняється потік часу час зникає.
Художній час, таким чином, має більшширше значення ніж реальний час: на рівні з ознакою „рух”, він може набуватиознаки „статичність”.
Важливою властивістю реального часу виступаєйого безповоротність (однонаправленість): час не просто рухається, а рухаєтьсяв напрямку від минулого до майбутнього і може розвиватись лише в одномунапрямку. Час художній може рухатись як вперед (проспекція), так і назад, тобтоу зворотному напрямку (ретроспекція) [16; c.22-23].
Ретроспекція відіграє важливу роль утемпоральній структурі художнього тексту. Виокремлюють її п’ять основних типів:
1. інтродуктивна ретроспекція єдинимфрагментом уводить нового персонажа, зазвичай фонового, з історією його життя домоменту входження у світ тексту (Е. Тайлер The Clock Winder);
2. кумулятивна ретроспекціяхронологічно непослідовно розкриває окремі минулі події життя головних героїв.У процесі розгортання тексту, складається ланцюг ситуацій, що прояснюютьповедінку героя в теперішньому. Основна функція даного типу ретроспекції — встановлення причинно-наслідкових зв’язків між минулим і теперішнім (А. Пру TheShipping News, C. Рушді Fury);
3. відновлювальна ретроспекція,відповідно, відновлює істинний хід подій, повертаючись до критичної точки, відякої їх розвиток був помилково/хибно витлумачений персонажами. Така властивістьзв’язувати і переосмислювати різночасові епізоди надає відновлювальній ретроспекціїтекстотвірної функції (С. Шелдон Memories of Midnight);
4. метанаративна ретроспекція вводить світ, чужий для художньогосвіту тексту, як правило, псевдо-документальний, що іррадіює на вигаданий світ,надаючи йому достовірності. Наприклад, рух сюжетного часу перериваєтьсяретроспективними включеннями газетних текстів, особистих щоденників, листівтощо (Дж.Дос Пассос Тhе 42-пd Раrallеl, Н.Мейлер The Naked and the Dead);
5. ремінісцентна ретроспекція характерна для мовлення персонажів іфокалізованої оповіді. Вона завжди асоціативно пов’язана з теперішнім ізабезпечує каузальні зв’язки з ним минулого (прикладами можуть слугувати романиЕ. Тен, М. Етвуд, Т. Моррісон, героїні яких поринають у спогади про минуле узв'язку з якоюсь асоціацією з теперішнього — знайшла стареньку каблучку(А.Таn), фотографію (М. Atwood), побачила старий дім (Т. Моrrison) тощо);
Проспекція також, як і ретроспекція, зупиняє поступальний рухсюжетного часу, але порушує його у зворотному щодо ретроспекції напрямку, тобтойде не у минуле, а у майбутнє. Вона не корелює з композицією твору,представлена в тексті незначними за обсягом фрагментами — від однієї фрази доодного абзацу (дуже рідко двох) і суттєво різниться за способами вираження іфункціями. При незначному обсягу у тексті проспекція, тим не менш, виконуєважливі текстотвірні функції — створює текстуальну напругу — саспенс(проспекція зображувана) і поглиблює характеризацію персонажа (проспекція, щопереживається).
У першому випадку ми розрізняємо тритипи — фактуальну проспекцію, де автор відтворює минулі для нього події,результат яких, ще не зрозумілий читачеві. Він зосереджує в текстівипереджувальну фактографічну інформацію, семантичне неузгодження якої ізсюжетним теперішнім створює напругу — саспенс: He didn’t know yet it was thelast time he ever spoke to her (St.King). Even after what came later, there wasno bitterness in our memory of him (T. Morrison).
На відміну від фактуальної, прямонаправленапроспекція повідомляє не тільки про факти майбутнього, але й про майбутнійтворчий процес (прикладами прямонаправленої проспекції можуть слугувати романиК. Ішігуро The Remains of the Day, An Artist of the Floating World або А. МердокТhе Black Prince, наратори яких постійно повідомляють читача про порядокподальшої оповіді: but I’ll speak about it later…, but I’ll return to itlater…, we are shortly to hear about it…, as we shall see later…etc.).
Контрфактична проспекція інформує проте, що очікувана подія у майбутньому так і не відбулася: Would he have turnedaway then? (A. Roy) [9; c.13-14].
У залежності від ступеня впевненостіперсонажа у результатах свого прогнозу використовуються три основні типипроспекції, що переживається: формульна, найчастотніша, представлена, восновному, модальними і проспективними дієслівними формами to be to, to haveto, to be going to; прогнозувальна, яка передає впевненість мовця у реалізаціїсвоїх планів. Вона має місце переважно у внутрішньому мовленні ісупроводжується авторською ремаркою he/she thought, said to himself, imagined,believed, hoped etc: ‘I’ll be on the ground soon’ thought Aringarosa (D. Brown);дубітарна проспекція опозитивна до прогнозувальної і передає сумнів іневпевненість суб’єкта у реалістичності своїх надій (мрій), що позначаєтьсяграматичним часом дієслова — це не Future, а Future-in the-Past.
Наступною властивістю об’єктивного часує часова впорядкованість. Впорядкованість часу означає розташування подій впевному лінійному порядку, який дозволяє розділити події на ті, що сталисьраніше та пізніше, встановити відношення їх попередності і наступності стосовноодне одного. Такі відношення можуть бути продемонстровані прямою, на якійнанесено точки:
___А__________В__________С___
Точки А, В і С встановлюють порядокпослідовності і тим самим підпорядковуються відношенням асиметрії[2]та транзитивності[3]. Якщореальний час обов’язково асиметричний, то у художньому часі може проявлятисьсиметричність співвіднесених подій відносно часового знака.
Те ж саме слід сказати протранзитивність. Відношення між трьома подіями А, В і С можуть бути різними.Якщо подія А передує події В, яка в свою чергу передує події С, то це ще неозначає, що подія А обов’язково передує події С так як художній часбагатовимірний [16;c. 25-26].
З середини 50-х років відбуваютьсяпомітні зрушення в сюжетно-композиційній організації прозових творів. Якщо впрозі попередніх періодів панує сюжетна та часова впорядкованість, то всучасних творах ускладнюється композиція, особливо її часова організація [2; c.8]Багато прозових творів починаються з кінця або з кульмінаційних часовихепізодів (Дж. Барт The Last Voyage of Somebody the Sailor). На часовій осіхудожнього тексту це виглядатиме наступним чином:
___С___________В____________А_____
або
___В____________А____________С____
і т.д.
Таким чином, для художнього часуможливий своєрідний злам однієї з найбільш фундаментальних властивостей часу –впорядкованості. Якщо в реальному світі наслідок не може передувати причині, тоу світі художньому такий прийом широко відомий, між ними немає чіткозакріплених відношень структурного розрізнення [16; c.26-27].
Не менш важливою властивістю художньогочасу, на відміну від часу реального, є можливість його стягнення (концентрація)і розтягнення (розмиття). Ці обидва різноспрямованих процеси є результатомавторського маніпулювання часом реальним. У першому випадку певний фізичнийпроміжок часу „розтягується” автором для насичення його подіями, які уреальному світі у нього не вклалися б. Така концентрація часу і пов’язаних зним подій створює ефект „ущільненого” часу й динамічної оповіді, дозволяєпровести кілька сюжетних ліній, розгорнутих в одному хроносі[4],але в різних топосах[5](Д.Браун The Da Vinci Code).
Результатом авторського розтягненняреального часу може бути і уповільнення, адинамізація оповіді (Дж. ДжойсUlysses, В. Вулф Mrs. Dalloway) [9; c.8].
На часовій осі художнього тексту цівластивості сюжетного (художнього) часу ілюструються наступним чином:
А_____В______________С________D
де події АВ та CD є помітно стягнутимиавтором, на відміну від події ВС, яка є розтягнутою.
Проведене порівняння художнього часу з часомреальним доводить, що час художній можна розглядати як особливу часову форму, якахарактеризується притаманними тільки їй особливостями, своєрідно переплетеними властивостямичасу реального [16; c.28].
Спільність властивостей художнього і реальногочасу свідчить про зв’язки художнього світу та світу реального. Розбіжності єпоказником специфічного характеру художнього часу, його особливої природи якформи існування світу художньої дійсності.
Розділ ІІ. Способи реалізаціїхудожнього часу в постмодерністській англомовній прозі
2.1 Темпоральна метафора як засіб відтворенняхудожнього часу у романі Енн Тайлер The Clock Winder
Домінантами категорій художнього текстуможуть слугувати стилістичні прийоми як носії основної інформації, якматеріальна форма, в якій закодовані образи. Вони спричиняють множинністьінтерпретацій і здатні передавати основні якісні властивості художнього часу[17; c.99-100].
Вивчення стилістичних засобів напозначення часу в творах тих письменників, де провідною темою є тема часу,вважається, на наш погляд, досить актуальним. Такою постаттю в сучаснійамериканській літературі є Енн Тайлер.
Незважаючи на великий літературнийдоробок (крім тринадцяти романів, Енн Тайлер є автором більше сорока оповідань)і успіх як у рецензентів, так і в читачів, письменниця не привернула належноїуваги дослідників. Мері Робертсон вказує на три можливі цьому причини:по-перше, стиль Тайлер занадто традиційний, і тому її романи не є a promisinghunting ground for critics [23; c.119]; по-друге, її зосередженість народинному житті є занадто вузькою, тому бракує тем для соціальних досліджень;по-третє, її романи не дають матеріалу для феміністок, оскільки вони є надто особистими[23].
Розповідаючи про літературні впливи наїї творчість, Енн Тайлер в першу чергу назвала книжку Вірджинії Бертон TheLittle House, дитячу книжечку, яку Енн одержала у подарунок у віці чотирьохроків. У цій книзі йдеться про долю маленької хатинки, яка спочатку щасливожила у селі, стоячи на пагорбі і милуючись ставком, що був неподалік, алеінколи їй було цікаво знати, що ж відбувається у великому місті, вогні якоговона могла бачити вдалині. Згодом маленьку хатинку поглинає місто, яке розбудовується.У міському житті вона відчуває себе самотньою, все здається їй одноманітним ісумним. Доля маленької хатинки несподівано змінюється на краще, коли її зновпереміщають у село. Поставлена. як і колись, на пагорбі, хоча поблизу вже немаєставка, маленька хатинка знов щаслива. Вона ніколи більше не цікавиться життяму великому місті [1; c.5].
В інтерв’ю 1983 року Енн Тайлерпояснює, чому ця дитяча книжка так вплинула на неї: It has everything thatmatters: insidious change, the passage of time, giving it to change, strugglingagainst change [19; c.11]. Трьома роками пізніше Енн Тайлер присвятила статтюцій книжці, у якій з погляду сорокап’ятирічної жінки вона пояснює, чому вонатак захопилася нею у дитинстві. Письменниця каже, що ця книжка змусила її усвідомитиплин часу і зрозуміти, що являє собою почуття ностальгії [25; c.56]. У статтіЕнн Тайлер говорить про сум літньої людини, або ностальгію, яка є суттєвоюскладовою частиною мудрості. Мудрість письменниця розглядає як розуміннязаконів, які лежать в основі життя: how the years flow by and people altered andnothing could ever stay the same [25; c.56]. У цьому висловлювані міститьсявказівка на те, що Енн Тайлер розуміє час так само, як і Геракліт, тобто якпотік, що перебуває в русі і зазнає постійних змін.
Свідомість дорослої людини, такимчином, не обмежується сприйняттям тільки поточного моменту, що властиво дитині,а може схопити набагато більші темпоральні відрізки у минулому, пов’язати їхміж собою і відкрити перспективу [1; c.6].
Характерною для більшості романів ЕннТайлер є відсутність сталої позиції/схеми розгортання часу, тобто анахронія.Об’єктом нашого вивчення є роман Енн Тайлер The Сlock Winder [24].
Жанр сімейного роману є вагомимкомпонентом як соціокультурного, так і літературного становлення США.Дослідження жанру американського сімейного роману, на жаль, поки що не дісталиналежної уваги у вітчизняному літературознавстві, а наративно-структурнийкомпонент аналізу саме цього жанру майже зовсім ігнорується [11; c.82].
Письменниця розкриває внутрішній світгероїв крізь призму сприйняття ними часу. На думку психолога П. Фресса, існуєдва типи індивідів згідно з їхньою темпоральною орієнтацією – здоровий(нормальний) та хворобливий (хибний). До першого належать індивіди, що маютьтак званий темпоральний горизонт, тобто, живучи в теперішньому, вони пам’ятаютьпро минуле та будують плани на майбутнє. Індивіди з хибною темпоральноюорієнтацією (ті, які не мають темпорального горизонту) поділяються на чотиригрупи:
1. ті, які живуть сьогоденням.Людина живе теперішнім, насолоджується ним, але ризикує стати „жертвоюбезперервних змін”, що їх несе час, тобто хамелеоном;
2. ті, які живуть надіями намайбутнє. Стиль життя, коли людина прагне змін, вважається нормою, якщо вона неперебільшує свої очікування. У протилежному випадку, людина втрачає відчуттяреальності;
3. ті, які живуть спогадами проминуле. Спроба втекти від проблем сьогодення (нехтування теперішністю) можемати трагічні наслідки, якщо вплив минулого стає надмірним;
4. ті, які не здатні віднайти себеу зміні. У цьому випадку всі темпоральні перспективи зникають. Людина живе вінтемпоральному статичному сучасному, ігнорує те, що є, так само, як і те, щобуло та буде, і опиняється в стані нерухомості, стагнації[6][20; c.187-198];
Хибна часова орієнтація людини можезмінюватись. Так героїню роману Енн Тайлер The Сlock Winder, Елізабет, напочатку роману можна було б віднести до людей першого типу хибної темпоральноїорієнтації (хамелеони). Вона живе у постійному пошуку нових вражень, не замислюючисьнад тим, що буде завтра:
”I haven’t been here. I come from NorthCarolina”.
“Oh, I have cousins in North Carolina,”said Mrs. Emerson. “Not to know personally, of course. Are you just visiting?”
“I’m going to see these people about ajob”.
“A job. Goodness,” Mrs. Emerson said,“and here you are moving furniture. Do you usually go at things in such aroundabout way?”
Зміна темпоральної орієнтаціївідбувається після трагічної смерті Тімоті, одного з членів родини, в будинкуякої працює Елізабет. У смерті хлопця героїня роману звинувачує себе. Вонанамагається втекти від сьогодення та живе спогадами про трагічне минуле (третійтип хибної темпоральної орієнтації), наближаючись до інтемпорального статичного(четвертий тип): In two and half years she had hardly changed at all. She worejeans and a white shirt and moccasins; she might have been just about to go outand prune Mrs. Emerson’s poplar tree. Only her hair was short – hacked offraggedly, at ear level, making her look like a bushier version of ChristopherRobin;
“Elizabeth,” Matthew said, “I love you.I think we should get married”.
“I’m not interested,” Elizabeth said.
“Why not?”
“I just want to get out of here. I’msick of Emersons. Thank you”…
Ще одна трагічна зміна, що її приноситьчас, а саме загроза життю героїні з боку Ендрю, брата Тімоті, „врівноважуємаятник” та виводить героїню з попереднього стану. Вона не боїться майбутнього,не занурюється у минуле, а є господарем свого життя у теперішньому. Такимчином, ми бачимо, як героїня проходить шлях від хворобливої темпоральноїорієнтації (типи 1,3,4) до набуття темпорального горизонту (перспективи).
Плин часу, трагічні зміни, що непомітнопідкрадаються, підкорення ним, боротьба з ними – теми творів Енн Тайлер. Цічасові відносини реалізуються в романах письменниці за допомогою різноманітнихмовних (стилістичних) засобів, зокрема компаративних тропів. Під компаративнимитропами ми розуміємо метафори, метафоричні епітети та художні порівняння [18;c.334].
Існують просторові, географічні,метеорологічні, біоморфні (антропоморфні, зооморфні, ботанічні), технічні табагато інших метафор в системі різних мов. Нами проведено дослідження темпоральноїметафори в творчості Енн Тайлер.
Темпоральна метафора у нашому розумінні– це мовний засіб, один із видів метафори, що полягає у перенесенні значеньслів (словосполучень) за принципом їх темпоральної (часової) подібності.
Метафора була і залишається ключовою проблемоютропології [15; c.11]. Її називають ключовим елементом стилю, засобом вираженняавторського бачення світу, засобом зображення національної картини світу.Сучасні дослідники все частіше розглядають метафору як ключ до розумінняпроцесів мислення та пізнання, називаючи її „цілющим джерелом для дослідженнярозуміння”, а механізми метафоризації — „полігоном, на котрому досліджуєтьсякогнітивна діяльність людини, заснована на її здатності розпізнавання тарозуміння мовних виразів” [14; c.5]. Метафора причетна до структури й змістусвідомості, мислення, пізнання, розуміння, інтерпретації, адже виникає в силуглибинних особливостей людського мислення [3; c.11]. З другого боку, зрозумітиметафору – означає до якоїсь міри подумки прослідкувати шлях її створення, а ценеминуче вимагає розумового зусилля в подоланні несумісності значень тавідновленні смислової гармонії [18; c.335].
Метафору та художнє порівняння частоототожнюють, називаючи першу „a compressed simile” [21; c.84]. Проведенняпаралелей ґрунтуються на тому, що структурно і метафора, і порівняння, іметафоричний епітет складаються з трьох основних компонентів: те поняття, щопідлягає порівнянню (the tenor); те поняття, що залучається до порівняння іназва якого фігурує в тропі (the vehicle); основа порівняння (the foundation)[18; c.335].
Метафору в художньому тексті можнарозглядати не лише зі структурного, а також із семантичного погляду, з точкизору не лише її походження, але й смислового навантаження в тексті [5; c.145].Методом суцільної вибірки з тексту роману The Сlock Winder, було одержано 76метафор, 11 метафоричних епітетів та 31 художнє порівняння на позначеннячасових відносин (всього 118 одиниць), з них 28 – в складі подовжених метафорта метафоричних комплексів. Одержані метафори було розподілено за дев’ятьмасемантичними групами на позначення часу, а саме:
· психічні метаморфози усвідомості, спричинені плином часу та змінами, що він несе (8 компаративнихтропів (надалі к.т.)): feels like my mind is flickering, feels like I am alight bulb just about to burn out – зіставляються поняття „свідомість”(референт (надалі Р)) та „вогонь, світло” (корелят (надалі К)) на основіспільної ознаки „ледь жевріти” (концептуальна основа (надалі О));
· фізичні зміни, руйнація підвпливом часу (25 к.т.): in a house so solid, built with such care, Mrs.Emerson’s tumble of possessions lay like a film of tattered leaves over goodtopsoil? Their decay proceeding as steadily as Mrs. Emerson’s life: „мотлох угарному будинку” (Р), „життя місіс Емерсон з усіма атрибутами щастя” (Р) +„листя на хорошому ґрунті” (К) = „занепад, руйнівні процеси” (О);
· сприйняття майбутнього безстраху (4 к.т.): to see life as some kind of gimmicky guided tour where everyonesigns up for a surprise destination…: „життя у пошуках розваг” (Р) +„захоплююча подорож” (К) = „нові враження, позитивні емоції” (О);
· побоювання змін (8 к.т.): thenonce, one time, I did do something. And what a mess! It was like I’d blunderedonto the stage in the middle of the play. What a mess it made!: „невдала спробащось зробити” (Р) + „помилковий вихід на сцену” (К) = „страх повторної помилки,невпевненість в собі” (О). Наявність двох значень у даному випадку пояснюєтьсятим, що роль семантичного посередника між вихідним та метафоричним значеннямможе виконувати не одна сема, а сукупність сем, які приховані на глибинномурівні семантичної структури та видобуваються з неї при метафоризації;
· протистояння впливу часу (11к.т.): weekly she went to the hairdresser and returned newly gilded: „жінка,яка підтримує себе в формі” (Р) + „статуя, будівля” (К) = „оновлення” (О);
· пасивне підкорення впливу часу,відмова від боротьби (10 к.т.):: like a rag doll, he tended to remain where hewas left: „людина” (Р) + „лялька з тканини” (К) = „пасивність” (О); his lifehad solidified: „стиль життя” (Р) + „рідина” (К) = „стан непорушності” (О);
· вплив минулого досвіду насприйняття часу, спогади минулого (18 к.т.): …everything she said nowadays wasattached to the other things by long gluey strands: „висловлені думки і почуттясьогодення” (Р) + „довгі смужки” (К) = „зв’язок з минулим” (О); …he was so longago, so forgotten, a tiny bright figure waving pathetically a long way off:„спогади рідними померлого” (Р) + „від’їжджаючий та проводжаючі” (К) =„поступова віддаленість” (О);
· сприйняття плину часу залежновід психічного стану героя, бажання сповільнити або прискорити його (9 к.т.):he had an urge to trap her there, under glass…: „людина” (Р) + „експонатприродничого музею” (К) = „зберегти у теперішньому стані (від впливу часу)”(О);
· концепції часу автора та героївроману (25 к.т.): she frowned at him, distantly, secure in her sealed,weightless bubble floating through time: „індивідуальний час” (Р) + „булька,герметична куля” (К) = „відокремленість” (О);
Отже, найчисленнішими є групи психічні тафізичні зміни, руйнація під впливом часу (разом 33 к.т.), вплив минулогодосвіду на сприйняття часу, спогади минулого (18 к.т.), концепції часу автората героїв роману (25 к.т.), що підкреслює основну ідею твору про суттєвістьвпливу часу на свідомість людини.
Кожний справжній майстер поетичногослова володіє індивідуальним секретом створення метафори, залучаючи до цьогопроцесу все нові та нові групи лексики. Тут виявляє себе стильова система митцяі світ його індивідуальних образів. Неочікуваність образних порівнянь зростаєзазвичай в тих випадках, коли загальна ознака виявляється у понять та явищ, щоналежать як до далеких семантичних класів, так і до різних семантичних рівнів.Так, життя як час людського буття є для героїв Енн Тайлер „a made up story”, „apuzzle piece”, „a summit”, „a twine”, „a meadow with daisies, „a weightlessbubble floating through time”, „a triangle, with adulthood as its apex”, „cycleof seasons, with childhood recurring over and like that cold rainy period inFebruary”, „constant collision and re-collision of bodies on the move in theuniverse”. Найчастотнішими референтами є: абстракція (57 конституентів (надалік.)), людина (35 к.), психічний стан (17 к.). корелятами найчастіше виступаютьпредмети (61 к.), світ природи (34 к.). Таке співставлення ідеального таматеріального робить абстракцію „more manageable”, допомагає розкрити категоріючасу. Найбільш частотними метафоричними переносами є „абстракція – фізичнийсвіт, предмет” (51 к.) та „людина — предмет” (20 к.).
Назва твору The Сlock Winder єприкладом композиційної метафори. Вона характеризує людину, яка маєбезпосереднє відношення до часу, упорядковуючи життя тих, хто втратив часовіорієнтири [18; c.335-336].
Висновки
У даній науковій роботі ми намагалисядетально дослідити категорію художнього часу та особливості і специфікутемпоральної метафори, як одного з мовних засобів її вираження.
У першому розділі нами було з’ясованотеоретичну частину проблеми та обґрунтовано наступне:
· зміст поняття художній час якокрему текстову категорію;
· основні інваріантні властивостіхудожнього часу;
· опозицію „Час реальний vs Часхудожній” та основні характеристики останнього;
Художній час – це час тих подій, ізяких складається сюжет, тобто сюжетний час. Він виражається часовоюперспективою цілого твору, підпорядковується змісту, поєднуючи і підкоряючисобі усі текстові категорії.
Проведене порівняння художнього часу зчасом реальним доводить, що час художній можна розглядати як особливу часовуформу, яка характеризується притаманними тільки їй особливостями, своєріднопереплетеними властивостями часу реального.
На відміну від часу реального, художнійчас може бути як одномірним (реалізується в творах, де розвивається одна лініяоповіді і для впорядкування всіх подій використовують лише одну точку відліку),так і багатомірним. Він є поєднанням безперервності та перервності, може бутизупинений рукою письменника та рухатись як вперед (проспекція), так і узворотному напрямку (ретроспекція).
Не менш важливою властивістю художньогочасу, на відміну від часу реального, є можливість стягнення (концентрація) ірозтягнення (розмиття), злам однієї з найбільш фундаментальних його властивостей– впорядкованості.
У другому розділі описано один знайбільш поширених мовних засобів реалізації категорії художнього часу, а саметемпоральну метафору, на прикладі роману Енн Тайлер The Clock Winder. Намиз’ясовано наступне:
· особливості та специфікутворчості Енн Тайлер;
· зміст поняття темпоральнаметафора;
· способи відтвореннятемпоральних відношень у романі The Clock Winder;
Дослідження жанру американськогосімейного роману (до якого належить і The Clock Winder Енн Тайлер), на жаль,поки що не дістали належної уваги у вітчизняному літературознавстві, анаративно-структурний компонент аналізу саме цього жанру майже зовсімігнорується.
Плин часу, трагічні зміни, що непомітнопідкрадаються, підкорення ним, боротьба з ними – теми творів Енн Тайлер.Письменниця розкриває внутрішній світ героїв крізь призму сприйняття ними часу.Ці часові відносини реалізуються в романі The Clock Winder за допомогоютемпоральної метафори.
Темпоральна метафора виступає як мовнийзасіб перенесення значень слів (словосполучень) за принципом їх темпоральної(часової) подібності.
Одержані метафори було розподілено задев’ятьма семантичними групами на позначення часу, найчисленнішими з яких були:психічні та фізичні зміни, руйнація під впливом часу, вплив минулого досвіду насприйняття часу, спогади минулого, концепції часу автора та героїв роману.
Список використаної літератури
1. Авраменко С.Р. Час у романі ЕннТайлер „Навігація по зірках”// Гуманітарний вісник. – Серія: іноземнафілологія. – Число 5. – Черкаси, 2001. – 273с.
2. Бернадская Н.И.Идейно-художественная функция временних смещений в композиции современногоромана: Автореф. Дис… канд.філол.наук. – К.: АН УССР, Институт литературиим. Т.Г. Шевченко, 1986. – 18с.
3. Гак В.Г. Метафора:универсальное и специфическое // Метафора в язике и тексте / Общ. Ред. В.Н.Телии. – М.: Наука, 1988. – С.11-26
4. Ганич Д.І., Олійник І.С.Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. – 360с.
5. Кожевникова Н.А. Метафора впоетическом тексте // Метафора в языке и тексте/ Общ. Ред. В.Н. Телии. – М.: Наука,1988. – С.145-165.
6. Колесникова Л. Конструктивніпотенції художнього часу // Людинознавчі студії. Збірник наукових праць ДДПУ. –Вип.4. – Дрогобич: Вимір, 2001. – С. 145-154
7. Лоліна Н.А. Ритм часу та йогороль в художній творчості людини. –http//www.newacropolis.org.ua/ua/mif2003.htm
8. Мещанинов И.И. Членыпредложения и части речи. – М.: Наука, 1978. – 204 с.
9. Обелець Ю.А. Темпоральнаструктура можливих світів художнього тексту (на матеріалі англомовної прози):Автореф. Дис… канд.філол.наук. – Одеса., 2006. – 21с.
10. П’ятничка Т.В. Категоріятеперішності та засоби її реалізації в англомовному художньому дискурсі(наматеріалі прозових творів ХІХ – ХХ століть): Дис… канд.філол.наук. – Львів.:ЛНУ ім… І.Франка, — Львів, 2005. – 201с.
11. Покидько Г.С. Наративністратегії в романістиці Енн Тайлер // Гуманітарний вісник. – Серія: іноземнафілологія. – Число 9. – Черкаси, 2005. – 406с.
12. Словник іншомовних слів/ Підред. О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція української радянськоїенциклопедії, 1985. – 966с.
13. Тарасова Е.В. О многоаспектнойприроде времени (время физическое, перцептуальное, языковое, художественное илингвистическое) // Человек и речевая деятельность. Весник Харьковскогоуниверситета. – Харьков, 1989. – С. 33 – 37.
14. Телия В.Н. Передмова //Метафора в язике и тексте/ Общ. Ред. В.Н. Телии. – М.: Наука, 1988. – С.3-10.
15. Тимошенко Ю.В. Метафора вструктурі художньої свідомості: Автореф. Дис… канд.філол.наук. – К.:Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка, 2001. – 20с.
16. Тураева З.Я. Категория времени.Время грамматическое и время художественное. – М.: Высшая школа, 1979. – 220 с.
17. Тураева З.Я. Лингвистикатекста. – М.: Правда, 1986. – 127с.
18. Череповська Т.В. Компаративнітропи як засіб реалізації категорії часу в романі Енн Тайлер „Той хто накручуєгодинники”// Гуманітарний вісник. – Серія: іноземна філологія. – Число 9. –Черкаси, 2005. – 406с.
19. Brown L. Interviews with SevenContemporary Writers // Southern Quarterly. – 1983. – 21, №4 – p. 3-22.
20. Fraisse Paul. The Psychology ofTime. – N.Y.: Harper and Row Publishers, 1963. – 210p.
21. Khekalo M.A. EnglishStylistics. – Суми: ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2003. – 136с.
22. Quotes about Postmodern. –http//en.wikipedia.org/wiki/Postmopdernism
23. Robertson M. Anne Tyler –Medusa Points and Contact Points//Contemporary American Women Writers –Narrative Strategies: The University Press of Kentucky, 1985. – p.119-142.
24. Tyler A. The Clock Winder. — N.Y.: Fawcett Books. New York, 1996. – 312p.
25. Tyler A. Why I Still Treasure“The Little House”//New York Times Book Review. – 1986. – 9 November.